• Royal Blood - Although they often incorporate a guitar sound via effects, this British band uses a similar setup, with Mike Kerr on bass (run through various pedals to create a layered sound) and Ben Thatcher on drums. Their style blends hard rock and alternative, producing a rich, full sound with just the two of them.

• Om - An American duo formed by former members of the band Sleep, Om focuses on a mix of drone, doom, and psychedelic rock. Their bass-driven sound, paired with intense, slow drumming, creates a hypnotic, almost trance-like quality.

• Lightning Bolt - This noise-rock duo from the U.S. consists of a bassist and a drummer who both push the limits of their instruments, creating an intense, chaotic sound. Lightning Bolt is known for high-energy live shows and experimental, noise-heavy compositions.

За п’ять років, у 2015-му, вже після початку російської агресії проти України, Хачуян створює компанії Social Data Hub та Fubutech Technologies, основна діяльність яких полягає у зборі та аналізі відкритих даних. Серед клієнтів Fubutech Technologies — російські медіа, держоргани Казахстану, різноманітні світові бізнеси, а також ФСБ, для якої стартап розпізнавав обличчя та надавав алгоритми вебспостереження. 

У 2019 році Артур Хачуян переводить всю діяльність у новостворену компанію Tazeros Global Systems, а у 2022 році робить дослідження про військові дії в Україні. 

Чи співпрацює компанія з Кремлем, надаючи російській владі дані про українців, зокрема військових, яку небезпеку становить продукт і чим Хачуян займається зараз — у розслідуванні AIN.UA та OSINT-спільноти Molfar. 

Хто такий Артур Хачуян і що потрібно про нього знати? 

Свою діяльність Артур Хачуян розпочинає у 2012 році — тоді він працює у студії дизайну Artbrother Media Group (ООО «Артбразер Медиа Групп»). Водночас у VK Хачуян зазначає, що з 2012 по 2015 працював керівником департаменту кібернетики консалтингової компанії ARDA — проєкт холдингу російської пропагандистки Тіни Канделакі та її чоловіка Василя Бровка, Apostol Media. 

У 2015 році Хачуян засновує дві компанії — Fubutech Technologies та Social Data Hub (SDH) — які займаються збором, обробкою та аналізом даних. У LinkedIn Хачуян зазначає себе співзасновником — його партнером по бізнесу виступив білорус Максим Балашевич. 

Хачуян заявляв, що дані збирають без дозволу користувачів, а сама компанія мала копії VK та ОК («Одноклассники») без медіаконтенту, російськомовного сегмента Facebook та Instagram, Twitter (X), Tumbler, AirBnB, YouDo, Tinder, Badoo, Авито та медіа. Усі ці дані, як і свої послуги, компанії надавали російським політикам, органам влади та держустановам, а також російським пропагандистським медіа ТАСС, РИА Новости та Life.ru. 

Fubutech Technologies і Social Data Hub мали спільну команду розробників та аналітиків: обидві розпізнавали обличчя, паспорти, номери машин, назви вулиць, але SDH працювала з комерційними проєктами, а Fubutech — з державними замовленнями. 

Як Хачуян і його компанії пов’язані з Кремлем: партнери, діяльність і родичі

У 2017 році компанія Хачуяна запускає проєкт «Батьківська опіка», у межах якого аналізували екстремістську поведінку дітей. У цьому ж році почали отримувати замовлення «від країн третього світу», а вже в наступному співпрацювати з державними органами Казахстану. 

Повертаючись до 2017 року, варто згадати виступ Хачуяна на заході Иннопром-2017, який відкривав російський диктатор володимир путін. На заході також перебував Ростех, директором з особливих доручень тоді був Василь Бровко, вже згаданий нами чоловік Канделакі. Зараз він перебуває під санкціями України, США, Великої Британії та Канади. 

У тому ж році Хачуян також заявляв, що вони співпрацюють з держорганами, а тому через рівень секретності деякі співробітники невиїзні з території росії. До того ж деякі з членів команди можуть мати військові звання. Сам Хачуян, за його словами, доступу до секретної державної інформації, з якою працюють його компанії, немає. 

Тоді ж він казав, що основний софт продається державі, комерційно можна придбати лише частину проєкту, яку використовують для аналізу лідерів думок. У 2018 році компанія створює сервіс знайомств «BigDataЛюбовь», який підбирає партнера чи партнерку на основі даних про поведінку користувачів, але проєкт закрили через відсутність партнерів, які взяли би на себе частину роботи. 

У тому ж році Facebook надсилає на адресу нібито ірландської юридичної особи Social Data Hub (юридичну особу в ірландському реєстрі не знайшли) лист з обвинуваченнями у зборі та продажу даних користувачів Meta без їхньої згоди. Крім того, Facebook підозрював, що Хачуян і компанії уклали угоду з владою та звіряли фото з особистих облікових записів користувачів для ідентифікації. 

Російське медіа Inc. розповідало про Social Data Hub як про компанію, яка «обслуговує всі російські відомства, що відповідають за безпеку»; Хачуян підтверджував — він називав свою компанію «розробником держалгоритмів». 

Після цього Facebook заблокував 66 акаунтів компанії та співробітників SDH і Fubutech, але через півтора місяця акаунти відновили, а судової справи не відкрили. 

Згідно з Intelligence Online, компанії співпрацювали з ФСБ — надавали їм послуги з використання алгоритмів вебспостереження та технології розпізнавання облич. Також дозволяли слідчим аналізувати метадані судових запитів і перехоплень: розробники знаходили підозрюваних і надавали державним установам алгоритми деанонімізації. 

Державні замовлення

У 2018 році засновник та CEO Prepaire Labs Карл Фрір зазначив, що Fubutech співпрацював з ФСБ під час Чемпіонату світу з футболу, який відбувся в росії. За словами Бровка, система розпізнавання облич не мала працювати, адже домовитися з FIFA про це не вдалося, однак Хачуян заявляв, що стадіони купують системи віддаленої ідентифікації перед Чемпіонатом. 

Роботу систему він пояснював так: «відбитий» фанат, який писав у соцмережах «йдемо мочити росіян», купує квитки на сайті, але для нього їх немає. Коли цей фанат прийде на стадіон, система його розпізнає та не пустить на територію. 

Через рік Артур Хачуян зізнається, що його компанії брали участь у розпізнаванні облич і що це відбувалося у співпраці з патрульно-постовою службою. 

Комерційні замовлення

У 2018 році Артур Хачуян зазначив, що не хоче мати репутацію «агента кровавого режиму» та відкривати фінансові показники своїх компаній. 

Зв’язки з Кремлем через партнерів

У 2017 році Fubutech розробляли телевізійний рейтинг політиків для MediaMetrics, засновником якого є Герман Клименко. З 2016-го по 2018 рік Клименко працював радником президента рф із питань розвитку інтернету, а з 2019 він є головою ради Фонду розвитку цифрової економіки рф. 

У 2018 компанія Хачуяна аналізувала переваги порнографії серед політиків на замовлення Lifenews, який входить у холдиннг News Media, генеральним директором якого до 2018 року був Арам Габрелянов (у 2014 році отримав від путіна орден пошани за «об’єктивність у висвітленні подій» у тимчасово окупованому Криму, хоч самого указу немає).  

У 2017 році Габредянов заявляв, що Кремль «протягом усіх цих років можна було без перебільшення назвати реальним акціонером «Лайфу». Габредянов також спонсорує пропагандиста WarGonzo Семена Пегова, а у 2022-му очолив «майстерню для журналістів» на тимчасово окупованих територіях України. 

Просуванням Social Data Hub у 2018 році займалася бізнесвумен Венера Ровенська, яка у той же час була членкинею російської асоціації зі зв’язків з громадськістю. Нині працює в Експертній раді комітету державної думки з туризму та розвитку туристичної інфраструктури. 

У 2020 році Хачуян у співпраці з російським Національним дослідницьким університетом «Вища школа економіка» працював над законопроєктом щодо великих даних. 

Чим саме займався Хачуян і що пропонував, невідомо, однак у 2020 році у російський закон «Про інформацію, інформаційні технології та захист інформації» внесли визначення «великі дані» — це інформаційні та статистичні повідомлення, відомості про місце перебування, характеристики видів діяльності та поведінкові аспекти об’єктів.

Згідно з документом, створювати реєстр операторів великих даних і контролювати їхню обробку буде Роскомнадзор. 

Поява Tazeros Global Systems

На сайті Tazeros Global System вказано, що вся діяльність SDC перейшла до Tazeros у 2019 році. Водночас компанія заявляє, що працює з 2010 року і займається збором та аналізом даних за допомогою відкритих джерел, власних алгоритмів і партнерів. 

Компанію ООО «Тазерос» зареєстрували в лютому 2019 року з КВЕД діяльність з обробки даних, надання послуг із розміщення інформації та пов’язана з цим діяльність. 

Засновниками стали Артур Хачуян (50%), Вазген Аскарян (25%), Вадим Деревцов (12.5%) та Євгеній Мокроносов (12.5%). Наприкінці року одноосібним власником значився Артур Хачуян. Сама компанія маскується під міжнародну: скеровують на американську адресу, а інтерфейс доступний 24-ма мовами, зокрема українською.

Tazeros в Україні: що досліджували про російсько-українську війну та які погляди в Хачуяна? 

У березні 2022 року Tazeros опублікували дослідження щодо публікацій в соцмережах про військові дії в Україні. Російський політичний активіст Олексій Міняйло зазначив, що Tazeros провели дослідження щодо того, як росіяни підтримують російську агресію проти України, для його проєкту «Чи хочуть росіяни війни».

У лютому 2023 року Хачуян та медіа «Вот Так» проаналізували адміністративні справи за дискредитацію російської армії, використовуючи державну систему «Правосуддя», сайти московського міськсуду та області. 

Сам Хачуян заявляв, що не підтримує дії рф в Україні, водночас не бачить сенсу протестувати. Однак у 2020 році перебував на Кримському мосту. 

Його мати, Тетяна Хачуян, поширювала пропагандистське відео про те, що нібито російські військові роздавали хліб на тимчасово окупованих територіях, а українські військові «мародерили і розстрілювали людей»; також викладала фото з художнім керівником Академічного ансамблю пісні й танцю російської армії імені Александрова. 

Уже в 2024 році Хачуян додав себе до людей, які підтримують позицію «не все так однозначно». У своєму стримі він сказав: «Можливо, ви думаєте, що я якийсь кончений ліберал і мрію, щоб всі донатили ЗСУ. Це дуже складне політичне питання». 

У березні 2022 року засновник компаній заявляв, що має три квартири в Іспанії, а всі контакти вивів з росії ще три роки тому. Водночас у листопаді 2023 року сказав, що поки його бабуся, — ймовірно, Сіма Хачуян, — хворіє, він буде перебувати в росії.

Зазначав, що в компанії працюють білоруські та українські розробники. 

У квітні 2022 року Артур Хачуян перебував у Польщі, де через рік зареєструвався як індивідуальний підприємець з комп’ютерного програмування. Станом на квітень 2024 року, Артур Хачуян живе в москві і планував поїздку в США, попри те що під час обговорення кіно на своєму стримі назвав політику США «фашистською». 

Чим компанія займається зараз? І чи існує вона взагалі?

У жовтні 2023 року компанія у співпраці з медіахолдингом Ксенії Собчак «Осторожно Media» провели дослідження щодо російських ескортних агентств в Дубаї, проте за три місяці до цього — у червні 2023 — юридичну особу ООО «Тазерос» ліквідували. 

На сайті компанії зазначено, що юридичною особою є Media Zoom LCC — проте і вона відсутня в американському реєстрі. За вказаною адресою кореспонденції — Dover, DE 19901, 8 The Green STE A — зареєстровано 513 компаній, але схожої за назвою чи засновниками немає. 

Згідно з реєстрами юридичних осіб, ООО «СДХ» (ймовірно, йдеться про Social Data Hub) і ООО «Тазерос» у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб відмічені як виключені через недостовірні дані. За словами Хачуяна, компанія забула продовжити договір оренди, а «СДХ» вже не потрібна. 

Відомо, що у 2022 році податкова обшукувала ООО «Тазерос», у 2021-му та 2022 роках з компанії стягнули податковий борг у розмірі $54 тисяч, а сам Хачуян мав кредитну заборгованість у 2020 році у розмірі 170 тисяч рублів ($1908). У 2020 році податковий борг стягнули з іншої компанії Хачуяна — ООО «СДХ» — у розмірі $3,4 тисячі.

У квітні 2024 року під час стриму сказав, що зараз «на жаль, майже не має ніякої взаємодії з подібними організаціями [йдеться про співпрацю зі спецслужбами] в росії». Додав, що займається дрібники проєктами через партнерів, називає їх «невинними». Водночас не заперечує, що працює з державною безпекою інших країн. 

OSINT-спільнота Molfar і редакція AIN.UA звернулася до Артура Хачуяна з легендою, аби дізнатися про стан компанії сьогодні, однак на момент публікації матеріалу відповіді не отримали. 

У 2024 році Хачуян заявляв, що в Tazeros працює близько 100 людей, але «в росії майже нікого не лишилося». Ми змогли знайти лише кількох людей, які зазначають, що працювали в SDH або Tazeros Gllobal System.

Ми звернулася до всіх вище зазначених людей, однак вдалося поговорити з одним із них на анонімних умовах. Він зазначив, що в Tazeros працює лише Артур Хачуян, який розповідає про велику кількість проєктів і робітників, а насправді нічого з цього не має.

Сам Хачуян у розмові з цим співробітником пояснював це тим, що люди не хочуть, аби хтось знав про них і їхнє місце роботи з безпекового погляду, а тому колеги не були навіть знайомі між собою. Також засновник компанії не зміг надати доступ до бази даних, яка, за його словами, нараховувала 10 петабайт даних із соцмереж.  

За словами нашого співрозмовника, рахунки компанії заблоковані. Коли ж працівник звернувся до суду через невиплату зарплати, Артур Хачуян ліквідував юридичну особу через банкрутство. 

До ребрендингу у 2019 році Flashpoint був відомий як Buran Venture Capital із головним офісом у Москві, інвестиціями від російських олігархів та активною підтримкою російської стартап-екосистеми.

Ми вивчили історію діяльності Flashpoint та розповідаємо, що нам вдалося з’ясувати.

Flashpoint — це міжнародна інвестиційна фірма з головним офісом у Лондоні. Її фокус — підтримка технологічних компаній, заснованих підприємцями з Центральною та Східної Європи, країн Балтії, СНД, Фінляндії та Ізраїлю. На сторінці компанії вказано, що вона була заснована у 2012 році Міхаілом Салонтаі та Алєксандром Коноплястим.

Наша історія почалася у 1998 році, коли ми — Міхаіл та Алєкс — познайомилися в університеті та жили в одному гуртожитку. Вивчаючи економіку та фінанси, наші студентські амбіції були про те, аби працювати у сфері міжнародних фінансів. Однак, на шляху розвитку нашої кар’єри, ми зрозуміли, що наша мрія — бути вільними у нашій професійній творчості, —

йдеться на сайті Flashpoint.

Про що там не йдеться, так це про те, що Міхаіл Салонтаі та Алєксандр Коноплястий, співзасновники та General Partners у Flashpoint, разом навчалися у Московському державному інституті міжнародних відносин, з якого випустилися у 2003 році. На сайті також не згадується те, що до квітня 2019 року Flashpoint був відомий як московський Buran Venture Capital.

Buran VC запустився у Москві 2010 року

Міхаіл Салонтаі та Алєксандр Коноплястий запустили Buran Venture Capital у 2010 році. Це був венчурний фонд на $10 млн, що фокусувався на інвестиціях у проекти з росії, країн СНД та Ізраїлю, про що Коноплястий розповідав в інтерв’ю виданню «КоммерсантЪ».

У 2012 році Buran VC зареєстрував юридичну особу в Москві. Якщо точніше, ТОВ «Буран Фінансовий Консультант» (ООО «Буран Финансовый Консультант» в оригіналі) з’явилося в росії 9 квітня. Того ж року Buran VC залучив перших великих інвесторів — Міхаіла Вінчеля та Григорія Фінгера — співзасновників Mail.Ru Group, серед них.

2015 року компанія запустила свій другий фонд у розмірі $16 млн. Лід-інвестором виступила приватна холдингова компанія O1 Group, що інвестує у нерухомість та фінансовий сектор і належить російському олігарху Борису Мінцу. Відомо, що від нього Buran VC отримав декілька мільйонів доларів.

Окрім того, станом на березень 2021 року, вебархів Wayback Machine містить дані з такими промовистими прізвищами:

AIN.Capital надіслав у Flashpoint ряд питань, частина з яких стосувалась російських інвесторів компанії. Ми запитали про російського підсанкційного мільярдера Алішера Усманова, який є у переліку LP компанії. Відповідь, яку ми отримали, була розмитою:

Інформація про LP, яку ви згадали, не відображає нинішню чи минулу структуру акціонерів Flashpoint (до ребрендингу, що відбувся у 2015 році, фонд називався Buran. Відтоді компанія припинила свою інвестиційну активність в росії та відкрила головний офіс у Британії). Отже, з 2015 року Flashpoint не зробив жодної нової інвестиції в росії, —

відповіли нам у фонді.

Що цікаво, у відповідь на коментар про LP під дописом TechUkraine на LinkedIn, Flashpoint написав те ж, що і нам, вказавши лише, що ребрендинг та припинення діяльності фонду в росії відбулося у 2014.

Buran VC змінив назву на Flashpoint у 2019 році. У росії фонд продовжував працювати до вересня 2022

Відповіді фонду породили нові питання.

Ребрендинг Buran VC був проведений у 2019 році. Відтоді фонд почав називатися Flashpoint, про що він сам розповів у себе в блозі на Medium. AIN.UA звернувся до Flashpoint з проханням прокоментувати зміни, на що у фонді сказали, що ребрендинг був проведений у 2015 році. Коли ми попросили пояснити, чому тоді публічна інформація, яку поширювала компанія через власний блог та офіційні пресрелізи в міжнародних та російських медіа, відрізняється — представники Flashpoint нас проігнорували та нічого не пояснили.

Паралельно із ребрендингом, у 2019 році Flashpoint також анонсував відкриття нового фонду у розмірі €50 млн. Цього разу інвестиційний фокус був змінений — вказано, що він фінансуватиме software-стартапи Фінляндії, Ізраїлю, Балтії та ЦСЕ.

З переліку країн зникла росія, хоча компанія продовжувала давати кошти російським проектам — нагадаємо, зі слів Flashpoint, які ми навели вище, фірма перестала інвестувати у російський ринок у 2015 році. Так, у 2021 році, компанія зробила follow-on інвестиції у російський онлайн-кінотеатр ivi.ru та сервіс доставки Dostavista серед інших.

Flashpoint інвестував у російські стартапи й у 2022 році

• У січні 2022 року, Flashpoint долучився до $1 млн раунду Серії А для російського логістичного стартапу Fura. Цей сервіс з організації вантажоперевезень працює в росії та США. Згідно з інформацією Forbes Russia, у 2021 році його загальний оборот на ринках присутності склав $45 млн.
• У червні 2022 року, Flashpoint інвестував у RegTech-стартап ClauseMatch, який у 2012 році запустили Євгеній Лиходєд та Андрєй Докучаєв. Головний офіс компанії знаходиться у Лондоні, також вона має представництва у Сингапурі та Нью-Йорку. Як ми з’ясували у ClauseMatch також є команда та офіс у Санкт-Петербурзі.

Про це, зокрема, свідчать дані з LinkedIn-профілю співробітниці ClauseMatch, що займає позицію Administrative Head. Згідно з ними, офіс стартапу у Санкт-Петербурзі існував щонайменше до серпня 2022 року.

AIN.Capital попросив Flashpoint прокоментувати активність фонду в росії. На що його представники заявили, що після 2015 року Flashpoint не вів жодної інвестиційної активності на російському ринку. Коли ми звернулися до фонду за поясненням щодо російських інвестицій, про які йдеться вище — Flashpoint нам відмовив у коментарях.

Щобільше, поки Flashpoint публічно розповідав про своє успішне завоювання ринків Британії, Балтії та ЦСЄ на сторінках англомовних медіа, його юридична особа в росії продовжувала існувати та вести свою діяльність під назвою Buran VC. Згідно з даними російських реєстрів, процес ліквідації ТОВ «Буран Фінансовий Консультант» (ООО «Буран Финансовый Консультант» в оригіналі) завершився у вересні 2022.

Це означає, що у 2022 році Flashpoint продовжував якийсь час платити податки в росії. За даними Федеральної Податкової Служби, у 2021 році фонд сплатив до державного бюджету понад 4,4 млн рублів — це близько $73 000.

На сьогодні, міжнародна інвестиційна компанія Flashpoint має 7 офісів — у Лондоні, Нью-Йорку, Будапешті, Варшаві, Ризі та Нікосії та понад 120 інвесторів. Під управлінням її 6 фондів знаходиться $500 млн. У портфоліо Flashpoint понад 50 компаній, серед яких є й українські проекти — Preply, Allset та AllRight.

Наприкінці листопада, разом із наміром зібрати $75 млн фонд для ІТ-інвестицій в Україну, компанія також заявила про плани відкрити офіс у Києві та збільшити кількість українських інвестицій до 20 до 2027 року.

AIN.UA стало цікаво, чим Київ та Україна так привабили Flashpoint саме зараз. Ми цього так і не дізналися — фонд відмовився коментувати й це запитання.

Як зазначається, Altegio – нова європейська компанія, продукт якої аналогічний YCLIENTS (остання є російською компанією). Її нібито запустили партнери та колишні співробітники російської компанії, оскільки YCLIENTS заявила про продовження роботи на ринку РФ та РБ. У Altegio запрацював сайт, а також мобільні додатки для iOS та Android. 

В блоці «Загальна інформація» компанія пояснила клієнтам причини створення Altegio, заявивши, в двох словах, що новий продукт повністю повторює YCLIENTS, а щоб продовжити роботу з інструментом достатньо лише змінити старі посилання на нові з доменом alteg.io. Одночасно, представники компанії декілька разів наголосили на тому, що Altegio повністю незалежний від YCLIENTS. 

Але є підозра, що це не так і Altegio — просто новий бренд російської компанії для західних ринків. 

Редакція AIN.UA задала питання новоствореній компанії, зіславшись на сторінку вище. На них в Altegio відповідати відмовились, однак після наших питань сторінку з «Загальною інформацією» оновили, а частину інформації – стерли. Це викликало ще більше підозр. В розпорядженні редакції AIN.UA є обидві версії вебсторінки. Ми їх порівняли та знайшли додаткові докази причетності  Altegio до російської компанії YCLIENTS. 

Брендування – клон YCLIENTS

Якщо раніше ви були юзером російського сервісу, то не помітите відмінностей між сайтами нового «незалежного» Altegio та YCLIENTS. Вони ідентичні за інформаційним наповненням, дизайном і розміщенням кнопок. Однаковими є також інструкції щодо підключення, кроки реєстрації. Схожі політики конфіденційності й ліцензійні угоди, які пропонуються для ознайомлення новим клієнтам. 

Це саме стосується застосунків. В магазинах мобільних додатків уважний юзер помітить, що презентації й описи YCLIENTS та Altegio збігаються. Відрізняється лише назва. Сторінки реєстрації, а також сам інтерфейс додатків – однаковий. Варто відзначити, що під час створення профілю в YCLIENTS застосунок попереджає, що сервіс не працює в Україні та пропонує перейти на «аналогічний Altegio», попередньо дізнавшись подробиці. Однак, посилання, що пропонуються користувачам, виявилися неактивними. 

Навіть над логотипом вирішили не мудрувати: букву Y перевернули, щоб вийшла англійська A, та обрали більш жирний шрифт. 

Можемо припустити, що вони поспішали й вирішили не вкладатись у створення нового візуального стилю, а взяли минулі напрацювання. Дивне рішення для нового незалежної компанії. 

Звертаємо увагу і на те, що як і YCLIENTS Altegio на своєму сайті розповідає і пропонує до встановлення застосунок qoob. Як зазначено в описі, за допомогою нього клієнти можуть повторно записуватися на одні і ті ж послуги та бачити детальну інформацію про бізнеси. При цьому, якщо перейти на сторінку завантаження в Google Play, ми можемо побачити речення: «Додаток створений для зручності клієнтів компаній, що працюють на платформі YCLIENTS». Про такий же додаток на своєму сайті розповідає й російський сервіс.

Кому належить софт? 

Після ознайомлення з заявою компанії, AIN.UA прямо запитав у Altegio, хто займається розробкою продукту. Відповідь на нього, зокрема, пояснювала б чи отримала нова команда доступ до повністю російського YCLIENTS. Останнє б доводило, що Altegio – це той самий YCLIENTS тільки під новим брендом. 

Одразу команда не надала відповідь на питання редакції. Однак пізніше на сторінці сайту Altegio з загальною інформацією, з’явилося оновлення: 

«Керівні партнери Altegio вирішили всі спірні питання з власниками YCLIENTS про авторські права на програмне забезпечення. Altegio має право використовувати продукт, що був раніше написаний фахівцями, що увійшли до складу новоствореної компанії. Натомість попередні технології були залишені компанії YCLIENTS, яка в свою чергу зняла свої претензії економічної експансії на Європейський ринок. Altegio взяла на себе обов’язок  та продовжувати обслуговування клієнтів, які вже внесли передоплату на користь YCLIENTS та були їх клієнтами».

Ми також звернули увагу, що пояснення про зв’язок з YCLIENTS змінилося після питань від редакції: на сайті зникло речення «Altegio дала гарантії фінансувати розвиток продукту та продовжувати обслуговування клієнтів, які вже внесли передоплату на користь YCLIENTS». Також прибрали інформацію про те, що в рамках передачі володіння бізнесом «права на продукт, брендбук та найкращі практики передалися Altegio від YCLIENTS на безоплатній основі». 

На яких конкретних умовах російський бізнес «подарував» технологію Altegio, AIN.UA не прокоментували й в YCLIENTS. Однак, звернувши увагу на це, можна припустити, що інструмент Altegio, який компанія називає «новим» – насправді таким не є. 

Відштовхуючись від цього, AIN.UA припускає, що розробка Altegio ведеться в Росії, продукт створила російська команда. 

З-поміж іншого, Altegio додала і речення про те, що розширила команду програмістами з України. Редакції дійсно вдалося знайти вакансії компанії. Помітили три цікаві речі:

1. В описі вакансій представники Altegio вказують, що більш ніж 5000 компаній по всьому світу користуються її послугами. Щомісяця до 40 000 спеціалістів через платформу записуються більш 2 млн раз. До того ж, компанія заявляє, що ці показники постійно зростають. Як новоствореній компанії вдалося досягти таких результатів всього за два місяці? 
2. Ми пішли шукати програмістів і працівників в LinkedIn. Програмістів не знайшли, але знайшли HR Altegio – Аллу Колеснікову. Що цікаво, знаходячись в Москві, дівчина одночасно працює на аналогічній позиції і в YCLIENTS. Це може свідчити про те, що YCLIENTS та Altegio – одна і та сама компанія. При цьому, в усіх країнах, крім Росії та Білорусі, YCLIENTS працюватиме під брендом Altegio. 
3. Ми дійсно не знайшли програмістів, лише людину, яка зможе підтримувати роботу сайту Altegio. Але не тих, хто міг би написати платформу для онлайн-запису та підтримувати додатки Altegio. 

Редакція AIN.UA також звернула увагу на те, що на сайті російського YCLIENTS все ще є контакти одеського офісу. 

Ми вирішили зателефонувати за зазначеним українським номером, однак чомусь натрапили на російське представництво. Менеджер, зокрема, зазначила, що YCLIENTS більше не працює в Україні, однак «функціонує суміжна компанія під назвою Altegio». Журналістці AIN.UA, яка приміряла на себе роль власниці бізнесу та бажає підключити саме продукт YCLIENTS, пояснили, що «хоча Altegio працює як міжнародна компанія, вона пропонує технологію YCLIENTS». Це вкотре підтверджує, що під брендом Altegio може продаватись бізнес російської компанії.

Нам також надали контактний номер Altegio в Україні. Там редакції AIN.UA повідомили, що Altegio «викупила права на в YCLIENTS на роботу в Україні, та є повністю незалежною компанією». Одночасно, менеджер не заперечувала, що «інструмент Altegio виглядає точно так само як YCLIENTS, а також зберіг усі налаштування російського продукту». 

Кому належить Altegio 

Хто є власникомAltegio в тексті, що мав би давати відповіді на всі питання, – не зазначається. Представники компанії умовно вказують, що Altegio створений «партнерами та колишніми співробітниками YCLIENTS, які раніше відповідали за бізнес в Європі та Південній Америці». На прохання AIN.UA назвати імена та прізвища — в Altegio відповідати відмовились. Зазначимо, що за YCLIENTS стоїть російський бізнесмен Юрій Петров. 

Крім HR, нам вдалося знайти й інших працівників Altegio в LinkedIn. Серед них Теодор Дробчак, який вказаний CEO Altegio Europe, а також розробником застосунку Altegio в App Store. Він же одночасно працює на позиції голови технологічного центру Nokia в Будапешті. На запит AIN.UA Теодор не відповів. 

Крім СЕО, в новоствореній Altegio є CMO Мирон Дробчак. Згідно зі сторінкою Мирона в Instagram, він був пов’язаний із представництвом YCLIENTS в Угорщині. Також є власником компанії Beregholding, яка зареєстрована в українському місті Берегове та займається нерухомістю. Цікаво, що під час телефонної розмови AIN.UA з Altegio, менеджер зазначила, що офіс компанії також знаходиться в Берегове. 

AIN.UA звернувся до джерела, знайомого з питанням. Він анонімно припустив прямий зв’язок YCLIENTS з ніби-то «незалежною» компанією Altegio. Крім цього, спікер зазначив, що наявність зареєстрованої юридичної особи Altegio в Україні (нам дійсно вдалося її знайти) не означає, що вона платитиме податки в державі. Насправді, якщо відбулася зміна бренду або компанія взяла в оренду інтелектуальну власність іншої компанії – у фінансових потоках не змінюється нічого. На думку джерела, у випадку, якщо Altegio дійсно використовує технологію російського YCLIENTS, останній всеодно фінансуватиметься за рахунок українських клієнтів. 

З огляду на наведені вище факти та припущення, перед тим як починати співпрацю з Altegio, редакція AIN.UA рекомендує уважно ознайомитися з контрактом та усіма умовами співпраці. Нагадаємо, після початку повномасштабної війни, українці відмовляються від російських сервісів, а самі бізнеси з рф йдуть з України. 

«Економічна правда» з’ясувала, що відбувається і чи вийшов «ШАГ» з російського ринку.AIN.UA переказує основне та наводить деякі факти з власного розслідування, яке ми почали після повідомлень наших читачів про те, що «ШАГ» ніби продовжує роботу в РФ, чим викликала незадоволення співробітників з України.

UPD. Після виходу матеріалу в редакцію AIN.UA написав Дмитро Корчевський з поясненням, що в РФ роботу продовжують його екс-партнери, до їх діяльності він не має стосунку. Сам він після початку війни розізрав зв’язки з РФ, “Шаг” не веде на території країни-агресора комерційної та інформаційної діяльності, а компанія у РФ не має доступу до технічної інфраструктури “Шаг”. “Я залишив бізнес без будь-яких додаткових умов, а станом на сьогодні компанія “Шаг” не має жодного відношення до того, як і що відбувається в РФ”, — додав Корчевський.

1 квітня, майже через півтора місяця після вторгнення РФ в Україну, засновник «ШАГ» Дмитро Корчевський у Facebook окреслив офіційну позицію свого бізнесу. Він написав, що з початком війни компанія припинила співпрацю з російськими партнерами, закрила доступ до сайту та відізвала бренд. «Все, що зараз роблять наші колишні партнери та співробітники там, до «ШАГ» немає жодного стосунку. Офіційно — «ШАГ» в Росії вже немає і ніколи не буде», — зазначив Корчевський.

«Економічна правда» наводить факти, що свідчать про наступне:

1. Основний сайт академії — itstep.org. Упродовж місяця війни ресурс itsteprf.ru з контентом та логотипом «ШАГ» працював в Росії.З ним були пов’язані і сайти російських філій: msk.itstep.org, nn.itstep.org або omsk.itstep.org.

«Економічну правду» Корчевський запевнив, що сайти представництв були відключені раніше, а itsteprf.ru — не є сайтом російського «ШАГ». За його словами, ресурс із російським доменом створили після відключення сайтів компанії українською стороною. Проте і тут є неточності.

2. 3 березня сайт itsteprf.ru став top-academy.ru. Його дизайн не змінився, але відтоді з ресурсу зникло лого бренду «ШАГ» і з’явилося нове — «TOP Комп’ютерна Академія». Ба більше, російський сайт «TOP Комп’ютерної Академії» візуально виглядає так само як ресурси «ШАГ» в інших країнах: Швейцарії чи Грузії. Telegram та YouTube «нової» компанії — це сторінки російського «ШАГ».

AIN.UA з’ясував ще декілька фактів, які свідчать про використання «новою» компанією «TOP Комп’ютерна Академія» того ж серверу, що і «ШАГ» в Росії.

Наприклад, якщо перейти на сайт московської філії у розділ «Малая Компьютерная Академия» і завантажити програму навчання, у коді буде помітне перенаправлення на сервер fsx1.itstep.org. Це той самий сервер, на який користувач буде перенаправлений, якщо завантажуватиме аналогічний файл на сайті будь-якої української філії «ШАГу». Домен і місцезнаходження серверу збігаються.

На усіх навчальних програмах та інших pdf-документах, що можна завантажити з сайтів російських філій «TOP Комп’ютерной Академии» і досі стоїть логотип «ШАГ», а всі посилання містять домен itstep.

На додачу, учні «TOP Комп’ютерної Академії» мають доступ до сервісу електронних щоденників Mystat від академії «ШАГ». Викладачі можуть завантажувати дані Logbook. Тобто, користувачі з російським IP мають необмежений доступ до серверів і даних українських філій, адже вони у них спільні.

3. Про те, що компанія «ШАГ» продовжує вести бізнес в РФ, також свідчать квитанції, які клієнти отримують після оплати курсу в «TOP Комп’ютерній Академії». Отримувачем коштів є «Академія ШАГ».

Корчевський пояснив «Економічній правді», що після закриття бізнесу в РФ, його російські партнери, апелюючи до порушення умов договору з «ШАГ», просто скопіювали його старий сайт і продовжили роботу під брендом «TOP Комп’ютерної Академії». «Ніякого відношення до ШАГ ні бренд, ні нова компанія не мають», — запевнив він.

4. Власником сайту top-academy.ru станом на початок квітня залишається юридична особа АНО ДПО «Академия ШАГ». Вона володіє російською мережею із 17 представництв та 120 філій та належить ООО «Компьютерной академии ШАГ». 89,6% капіталу в останньому — у Дмитра Корчевського.

Паралельно ТОВ «Компьютерная академия ШАГ» володіє 25% петербурзької компанії ТОВ «Академия ШАГ СПБ». Корчевський запевняє, що роль української компанії у співпраці з її представництвами обмежувалась наданням бренду, консультаціями з відкриття бізнесу, рекомендаціями з його ведення, іншими інформаційними та маркетинговими послугами. І жодних інвестицій у запуск бізнесу.

Корчевський говорить, що виходить з компанії, у якій є головним бенефіціаром

Засновник «ШАГ» стверджує, що про своє рішення вийти з ООО «Компьютерная академия ШАГ» він повідомив російських партнерів 25 лютого телефоном. Під час розмови з ними, за його словами, він також відкликав ліцензію на використання бренду. Перевірити це неможливо, оскільки, як пише ЕП, редакція “попросила Корчевського копію меморандуму для ознайомлення, але бізнесмен відмовився її надати, пославшись на конфіденційність і необхідність отримання дозволу від другої сторони”.

Корчевський розповів «Економічній правді», що про продаж його частки, що становить майже 90%, в капіталі ООО «Компьютерная академия ШАГ», не йдеться. Деталями угоди не поділився, однак, запевнив, що юридично це питання має бути закрито до кінця квітня.

Тим часом бізнес, створений на розробках української компанії «ШАГ», продовжує працювати на ринку РФ через тепер уже екс-партнерів. Вони використовують рахунки та технічну інфраструктуру, але тепер під іншим брендом. Корчевський запевняє, що не має до цього жодного стосунку.

Як так сталося і чим закінчилася ця історія, розбиралася редактор AIN.UA.

Історія за 1 хвилину

• Мережа «Оптика 1st» виросла з 1 до 270+ магазинів за два роки.
• Її засновнику Вадиму Щичко належало лише декілька точок, решту він відкрив по так званій пасивній франшизі: коли франчайзі лише надає капітал та отримує дивіденди, а всією операційною діяльністю займається керівна компанія.
• Щичко обіцяв інвесторам окупність за 2-2,5 років з подальшою дохідністю 20% річних. У відкриття одного магазину треба було інвестувати $40 000. На такі умови вдалося залучити більше сотні інвесторів з усієї України.
• Одним з найбільших інвесторів у проект стала організація «УкрІнвестКлуб», яка привела до Щичко щонайменше 80 франчайзі.
• «Успіхи» мережі «Оптика 1st» висвітлювали численні ЗМІ. Це тільки закріплювало віру інвесторів у проект Щичка.
• У січні 2022 року Щичко почав просити у інвесторів ще грошей без виплати дивідендів. Але ті відмовили.
• Незадовго до цього на YouTube з’явилося відео, згідно з яким Щичко довгий час обманював інвесторів: значно завищував цифри по виторгам, приховував заборгованості перед постачальниками, співробітниками та клієнтами.
• В лютому магазини «Оптика 1st» один за одним почали закриватися. Керівна компанія заявила про реорганізацію. Після цього інвестори, на яких були оформлені магазини, дізналися про великі борги за оренду, зарплати та товари. Щичко ж перестав виходити на зв’язок.
• Наразі деякі інвестори все ще намагаються втримати свої точки на плаву. Вирішується питання стосовно колективної заяви до провоохоронних органів.

Звідки взявся Вадим Щичко

У Вадима доволі нетривіальна історія становлення. З 15 років допомагав батькові торгувати автозапчастинами. Було важко, доводилося вставати о 5 ранку, зате до 21 року вже встиг заробити собі на автомобіль Skoda Superb і власний магазин запчастин. 

Паралельно навчався у Дніпропетровському інженерно-будівельному університеті, але на другому курсі відрахували за прогули. У матеріалі на МС Today Вадим скаржиться, що не встигав навчатися – крім магазину, працював ще на нічних ринках: фасував продукцію в маленькі пакетики.

Потім познайомився з людиною, яка допомогла влаштуватися у медичну сферу, правда на зарплату лише в 3000 грн, на яку Вадим і жив два роки, поки розвивав новий бізнес.

У перший магазин «Оптика 1st» вклав $40 000. Де взяв такі гроші – Щичко не уточнив. Тоді йому було 29 років. Це був 2016 рік. 

«Розгледіти перспективу»

Щичко обрав середній ціновий сегмент, у який буцім-то не зайшли великі мережі. Окуляри – з Китаю, але лінзи якісні, швейцарські. І вже за кілька місяців магазин почав приносити прибуток.

Щоб побудувати мережу, Щичко залучив інвестиції від родичів і відкрив ще 6 магазинів за три наступні роки. Але, за його словами, вже в 2019 році йому довелося викупити частки родичів, тому що прибутків, які приносили магазини, їм було мало. Для цього засновник взяв кредит в 10 млн грн. 

Шукаючи можливості для розширення бізнесу та залучення капіталу, Щичко звернувся до моделі франшизи. Але класична модель з 5% роялті йому не підійшла – франчайзі не вишукувалися в чергу, адже виникала необхідність розбиратися у медичному бізнесі та самостійно управляти ним. 

Набагато більше знайшлося таких, хто готовий був надати капітал, віддати усі повноваження засновнику та просто отримувати дивіденди. Так звана «пасивна франшиза». Умови наступні:

• Інвестуєте $40 000 у відкриття магазину. Вони вам повернуться вже за 2-2,5 років, адже до моменту окупності всі прибутки забирає інвестор.
• Після 100% повернення інвестицій, прибутки діляться 50/50 між інвестором і Щичко. 
• Прибутковість в середньому – 20% річних.
• При цьому бізнесом займається керівна компанія «Оптика 1st» зі штатом з більше 100 співробітників у Дніпрі. Інвестору нічого робити не треба.

На таку модель інвестори пішли більш охоче. Першу точку по пасивній франшизі Щичко відкрив вже у серпні 2019 року. А до грудня 2021 року в Україні, за даними Retailers, було вже більше 270 точок «Оптика 1st», і це не враховуючи декілька магазинів у Польщі, які Щичко начебто відкрив за власний кошт. Неважко порахувати, що загалом інвестори вклали у бізнес майже $11 млн. Хоча загалом цифри виявились вищі – до $14 млн.

«Це дуже висока динаміка», — говорив в інтерв’ю Forbes виконавчий директор компанії «ФРАНЧ» Роман Кирилович, який приймав участь у запусках франшиз для таких компаній, як «Розетка» та «Нова пошта». На його думку, причиною вибухового зростання нікому невідомої мережі «Оптика 1st» був саме дефіцит пасивних франшиз у сегменті до $50 000. 

Розширити мережу допомогли численні публікації у ЗМІ. Зокрема, велика історія успіху «Оптика 1st», яку опублікував український Forbes у серпні 2021. В ній Щичко зображується молодим підприємцем, який прийшов у медичну сферу з торгівлі автозапчастинами і «розгледів перспективу», до якої йому вдалося залучити не тільки друзів та родичів, але й відомих українських бізнесменів. Так засновник IT-компанії Netpeak Group Артем Бородатюк інвестував $200 000 у пʼять оптик. 

Були й інші, хто розповідав про франшизу, зокрема «УкрІнвестКлуб», на каналі якого можна знайти ролики з порадами інвестувати у «Оптика 1st». За даними Delo.ua, «УкрІнвестКлуб» привів до «Оптика 1st» щонайменше 80 інвесторів, які сумарно вклали у франшизу $4 млн. 

Щось пішло не так…

У середині січня Вадим Щичко почав розповідати інвесторам про операційні проблеми з «Оптика 1st». Про це пише LIGA.net.

«У середині або наприкінці січня нам із чоловіком зателефонував Вадим Щичко, сказав, що не вистачає грошей на роботу салонів, запропонував вкласти ще по $2000 за кожну точку. Ми відмовили», – розповіла виданню Вероніка Грицкевич, у якої є салон у Рівненській області. Вони з чоловіком вклали гроші у кілька салонів, після чого дізналися про заборгованість перед співробітниками та клієнтами, починаючи з грудня.

«Це катастрофа. Нас просто кинули», – зазначила Вероніка.

Інший інвестор, який забажав залишитися анонімним, розповів LIGA.net, як Щичко відеодзвінком з інвесторами попросив влити додатково ще $2 млн. Йому відмовили. 

«Після цього частина інвесторів почала розв’язувати проблеми самостійно. У деяких утворилися борги через неефективне управління $5000-$7000», – уточнив співрозмовник.

І все розвалилося

2 лютого в офіційному акаунті мережі з’явилось повідомлення про те, що в роботі Optika 1st можливі перебої у зв`язку з реформацією.

«Зараз мережа «Оптика 1st» реформується. Це означає, що деякі салони мережі будуть відокремлені, а діяльність інших призупинена. (…)Кожен, хто зробив замовлення, отримає його поштою, або у діючих салонах мережі його міста».

А вже 6 лютого Артем Ретін – співзасновник компанії Retail.Pro, яка надає комерційну нерухомість в аренду – повідомив, що магазини «Оптика 1st» закриваються по всій Україні.

«На даний момент мережа значно зменшує кількість магазинів, а також відмовляється від вже підписаних договорів щодо нових магазинів. За інформацією з відкритих джерел – усередині компанії йде корпоративний конфлікт між власником бізнесу та групою інвесторів, які намагаються повернути свої гроші!» – розповів Артем. 

Тільки Retail.Pro отримала більше 20 пропозицій вакантних приміщень, де раніше знаходилися торгові точки мережі «Оптика 1st».

У коментарях під дописом «Оптика 1st» численні клієнти з усіх куточків України пишуть, що так і не отримали своїх передплачених замовлень. На їх дзвінки не відповідають. Як повідомляє Retailers, деякі працівники мережі повідомили також про невиплати зарплати за 2 місяці. Після звільнення їм не повернули трудових книжок, на дзвінки не відповідають.

Борги є і по оренді: орендодавець зі Львова на правах анонімності повідомив виданню, що йому заборгували виплату за січень, при цьому лише за комунальні послуги не заплатили до 40 000 грн. Цікаво, що 19 січня йому надіслали пропозицію про співпрацю на умовах виплати 10-50% від вартості оренди за січень-лютий 2022 року. Заборгованість пообіцяли оплатити в березні. Мовляв, змінилися фінансові умови роботи «Оптика 1st» з постачальниками, відбулась хакерська атака, а ще – низький сезон по окремій групі товарів.

Згодом магазин зачинили, так і не оплативши оренду та комунальні. Товар досі знаходиться у приміщенні.

Чому все полетіло під три чорти

Як пише Роман Кирилович, 31 грудня на YouTube вийшло відео, в якому викривалися махінації Щичко. Наразі ролик видалений. У ньому підприємець Андрій Перцев оприлюднив внутрішні документи «Оптика 1st», з яких випливало, що цифри, які Щичко показував інвесторам, «намальовані». 

Як розповів LIGA.net співзасновник УкрІнвестКлубу Дмитро Карпіловський, Щичко масово проводив липові купівлі, щоб за фінансовою звітністю показувати виторг, подекуди на 70% більший за реальний. Також приховував витрати та заборгованості перед постачальником. Приблизно 43 салонів, на які давалися гроші, не було відкрито взагалі.

«У мене є одна відкрита крамниця, а друга не відкрилася, і де вкладені в неї гроші – не ясно. Пізніше, вивчивши документи, з’ясувалося, що у багатьох ФОПів накопичувався борг перед самим Вадимом як постачальником оправ, постачальником лінз «Люксоптикою», а наприкінці навіть перед податковою, за оренду приміщення, невиплачені зарплати, невиконані замовлення. І борг сягає 150 000 – 200 00 грн. Щичко проблеми приховував», – заявив виданню Карпіловський.

Сам Вадим Щичко зник після того, як махінації набули широкого розголосу. Його сторінка на Facebook закрита, він не відповідає на дзвінки та повідомлення. На гарячій лінії «Оптики 1st» – також тиша.

Красиві цифри

Цікаво, що красиві, але нереалістичні цифри в презентації франшизи нікого не здивували. Як розповідав Бородатюк у коментарі Forbes, кожна точка «Оптика 1st» приносила йому в середньому $1500 на місяць. Тобто прибутковість 3-4% на місяць. Це приблизно 40% доходності на рік. Дуже високий показник, особливо для традиційного ритейлу, в якому просто не буває таких цифр.

«Обіцяні 40% річних — це, як мені здається, трохи перебір. Немає такої прибутковості у цьому бізнесі», — заявив у коментарі Retailers.ua власник мережі оптик Optika.ua Максим Лук’яненко.

Раніше Бородатюк інвестував переважно в стартапи. Ритейл вибрав для диверсифікації. Як Бородатюк розповів Forbes, йому сподобалося, що бізнес орієнтований на середній ціновий сегмент і розвивається від периферії до центру. «Щичко виходив у маленькі міста, де його конкуренти — старі бізнеси, де ніхто не робить діагностику», – пояснював він. Щичко ж не просто посадив у свої магазини лікарів-окулістів, а ще й відкрив декілька офтальмологічних клінік.

Але є одне але. Магазини відкривалися у спальних районах, трафік там був невисокий. Онлайна ж у «Оптики 1st» взагалі не було.

«Інвестори також винні, – вважає Кирилович. – Вони не ставили запитань щодо звітності, а якщо й ставили, то не надто наполегливо. Потрібно було запровадити інвесторський нагляд. Якийсь незалежний орган (або компанія) міг би проводити регулярний аудит звітності».

На його думку, проблема не у моделі франшизи, а в людському факторі: керівники компанії вирішили швидко зростати, «трохи» обманюючи інвесторів, щоб швидше залучати нових. 

В результаті вийшла така собі фінансова піраміда, коли дивіденди раннім інвесторам виплачувалися за рахунок інвестицій пізніх.

Що буде з магазинами 

За інформацією «Опендатабот», єдиним засновником та власником мережі є Вадим Щичко. За даними YouControl, окрім Вадима серез засновників і власників ще Олексій Клячков, якому належить 50% ТОВ «ОПТИКА 1 СТ». Але самі магазини оформлювалися на ФОП інвесторів, і тепер саме інвестори приймають рішення, закриватися чи пробувати виживати. Для цього їм потрібно з нуля опанувати ринок ритейлу у сфері медичної оптики та заглибитися в операційну діяльність: оренда, персонал, РРО, поставки товарів, доставка замовлень і т.д.

Як розповів Карпіловський LIGA.net, інвестори пропонували Щичку передати його салони (10 шт.) та офтальмологічні клініки (2 шт.), а також частки в салонах партнерів на загальну суму понад $1 млн у загальне володіння інвесторів та спробувати врятувати мережу, але домовитися не вдалося. Тому зараз кожен інвестор вирішує, що робити далі самостійно. Хтось закриватиме точки, хтось спробує продовжити їхню роботу.

Добре, якщо є якийсь досвід, партнери та гроші. Як от у Бородатюка.

«Нам із партнерами Netpeak Group, які, як і я, інвестували в магазини Optica1st, після початку кризи певною мірою пощастило і вдалося оперативно сформувати робочу групу з експертів оптичного ринку. Фахівці проводять глибокий аудит роботи наших магазинів, – розповів він в коментарі AIN.UA.

Якщо підтвердяться порушення з боку Керуючої Компанії Optica1st перед клієнтами, партнерами, співробітниками, і, звичайно ж, перед нами (інвесторами), то ми розглянемо варіант самостійного управління нашою частиною мережі, спираючись на залучених нами експертів оптичного ринку, оскільки це буде єдиний для нас спосіб урятувати наші інвестиції та виконати зобов’язання перед третіми сторонами».

Дмитро Карпіловський також повідомив LIGA.net, що зараз розглядається варіант подання колективної заяви інвесторів до правоохоронних органів.

Це удар по репутації інвестклубів

Співрозмовник AIN.UA розповів, що найбільшої шкоди інвестори зазнали саме через дії інвестклубів.

«Ці клуби «клялись» перед своїми учасниками, що все перевірили і провели аудит, від деяких отримували додаткові виплати у $500-$800 за супровід угоди. Вони всім розповідали, що це вигідна інвестиція. А в результаті вийшло, що вони просто наср*ли у загальний котел своїми діями, а тепер кажуть, що кожен сам за себе. Це великий удар по всій індустрії, це налякає інвесторів, що тепер тричі подумають, перш ніж інвестувати у ще щось, – говорить співбесідник AIN.UA на умовах анонімності. — І, звичайно ж, ніхто з них не візьме відповідальності за свою діяльність. Ніхто не пішов в поліцію, ніхто не шукає Вадима. Лише відмовки, що ніхто нічого не знав».

Публікація стала приводом для того, щоб представники Пойманова вийшли на звзок. Вони написали до редакції AIN.UA, що проект живий, «скоро будуть новини», а сам Олександр Пойманов збирається дати велику пресконференцію і розповісти про досягнення CLAP. Паралельно, AIN.UA дорікали за спотворення деяких фактів: нібито сам Пойманов ніколи не говорив про інвестування $7 млн в CLAP.

Через півроку конференція не відбулася, а CLAP все ще знаходиться в невідомому статусі, сайт компанії і корпоративна пошта не працюють. У той же час із AIN.UA зв’язалися кілька людей, які розповіли про діяльність компанії і процес «створення українського продукту з нуля». Крім того, редакція AIN.UA змогла підтвердити заяву представників Пойманова: інвестицій в $7 млн дійсно не було, а все виробництво гаджетів («на 160 тисяч+ пристроїв») вміщується в один ангар і офіс у Вінниці.

Редакційна колегія AIN.UA підготувала другу частину розслідування про стартап CLAP. Перший матеріал можна прочитати тут. Коротка версія тут:

• Ідея створення систем розумного будинку прийшла до підприємця Олександра Пойманова в 2015 році. Через рік команда з 50 чоловік почала його реалізовувати, а рік потому почалося тестування перших пристроїв з логотипом CLAP (Clever Apartment). Офіс компанії нібито знаходився у Вінниці. Роздрібні продажі для всіх бажаючих планувалося запустити в кінці 2018 року, не вказавши точних дат.  
• Тільки в 2018 році почалася активна реклама систем CLAP. Про проєкт в колонці для AIN.UA, Пойманов зазначив, що на етапі розробки компанія підписала контракт з будівельною корпорацією «Укрбуд». Систему розумного будинку планували встановити у всіх нових квартирах забудовника (близько 20 000 квартир і понад 160 000 пристроїв). При цьому вартість була включена у вартість квартири. У цьому ж матеріалі Олександр озвучив суму інвестицій в проект, яка, за його словами, склала $7 млн, але пізніше сам спростував цю заяву.

• Ні в 2018 році, ні навіть в 2020 році компанія не почала продавати гаджети. «УкрБуд» був визнаний банкрутом, а всі будівельні проекти передані «Київміськбуду». Після цього соціальні мережі Clap також перестали оновлюватися, сайт залишився в підвішеному стані.
• Олександр Пойманов зник з радарів. У той же час, редакторам AIN.UA вдалося з’ясувати, що його батько є головою правління «Укрбуду» — Сергієм Миколайовичем Поймановим. Це може пояснити причину, чому CLAP мав ексклюзивний контракт з «Укрбудом», а також чутки про те, що компанія збанкрутувала разом з «Укрбудом».
• Олександр Пойманов видалив свою сторінку в Facebook, закрив Instagram (в якому, втім, викладав фотографії з відпочинку). Соціальні мережі стартапу, які активно велися до банкрутства «Укрбуду», не оновлюються. Ніхто із засновників не погодився відповідати на запитання редакційної колегії AIN.UA.

Звідки взялися $7 млн

Після виходу першого матеріалу представники Сергія Пойманова звернулися до AIN.UA із заявою про те, що цифра в $7 млн є фіктивною. Нібито, сам Пойманов ніколи не говорив про інвестиції у таких розмірах. Цікавіше, приблизно таку ж заяву він зробив раніше в інтерв’ю The Business в 2019 році, вказавши, що не знає, звідки журналісти взяли ці цифри. Нібито, він вклав у проект меншу суму особистих коштів, при цьому сторонніх інвестицій не було залучено. Зазначимо, що в 2019 році ніхто не просив редакцію AIN.UA виправити інформацію.

Звідки ж цифра? Від самого Пойманова у 2018 році на AIN.UA вийшла авторська колонка. Лист з матеріалом надійшов від піарників Пойманова, там була цифра в $7 млн. AIN.UA має копію документа (оригінал вже видалено з Google Docs), а також листування з його представниками.

Крім того, від імені Сергія Пойманова на порталі DOU.UA був опублікований аналогічний матеріал — з презентацією CLAP. UA. У ньому чітко вказується цифра: інвестиції в проект складають $7 млн. Матеріал є на сайті DOU.UA та збережений редакцією AIN.UA додатково.

Редактор AIN.UA додатково направив запитання представникам Пойманова з проханням пояснити, звідки взялася зловісна фігура. Не вдалося отримати жодної відповіді.

Фабрика (якої не існує)

У тому ж інтерв’ю «Бізнесу» Пойманов не тільки розповів про наявність заводу CLAP у Вінниці, а й поділився планами будівництва нового виробничого об’єкта і розширення штату до 600 осіб. До речі, в 2019 році в компанії нібито працювала команда з майже 100 осіб. Можливо, цифра використовувалася для піару проєкту CLAP або як план на майбутнє, тому що заводу немає.

Виданню AIN.UA вдалося знайти приміщення у Вінниці, яку Пойманов, швидше за все, назвав «фабрикою». Це квартира, перетворена в офіс, в житловому будинку. І вона не належить Пойманову. Він особисто та його родичі не мають нерухомості у Вінниці. Все — власність партнерів.

За даними AIN.UA, невелике виробництво може бути розташоване в квартирі на вулиці Миколи Ващука, 35. Щоб знайти її, було проведено невелике розслідування.

В кінці 2017 року був випущений огляд анонсованих гаджетів від компанії CLAP. У матеріалі є фотографії не тільки самих пристроїв, але і приміщення, в якому проходить робота. Судячи з фото, це квартира в житловому будинку. Щоб довести це, ми перевірили майно, яке належить Пойманову у Вінниці і, як уже згадувалося вище, нічого не знайшли.

Тому ми почали шукати нерухомість серед його ділових партнерів. Одним з них є Марат Хазін, один з трьох засновників ТОВ «Інноваційний Комфорт», якому належить торгова марка CLAP. Ми говорили про Хазіна і його зв’язок з CLAP раніше (виноска):

Марат Хазін – колишній викладач Вінницького технічного, керував низкою проектів з Vodafone, Belgacom, eBay та іншими відомими брендами. Наприкінці 2019 року він внесений до списку в якості складу керівництва CLAP. Він також є засновником стартапу Gemicle — пристрою, який підраховує кількість пасажирів в мікроавтобусі і допомагає перевізникам економити. При цьому Gemicle вказує CLAP як свій проєкт, а в 2018 році навіть шукає співробітників для роботи над ним. Примітно, що CLAP, Gemicle і Intranso (дочірня компанія Gemicle) мають спільні стенди на виставках. На питання від редакційної колегії AIN.Ua Хазін також не залишив відповіді.

Хазін має офіси у Вінниці:

• ТОВ «Селтон» має офіс за адресою Вулиця Соборна, 38 — офісний центр з магазинами та іншими компаніями, навколо ділових і житлових будинків.
• Офіс ТОВ «Джемікл» за адресою вулиця Миколи Ващука, 35, за знімками зі супутками — житловий будинок, поруч гаражі та пустирі.

Якщо подивитися на фото зі статті вище, то можна побачити вікна і довкілля за вікном. Ця інформація і точні адреси двох офісів Хазіна дозволили порівняти вид з вікон з довкіллям навколо офісів. За нашими даними, офіс CLAP схожий на офіс Gemicle, який знаходиться за адресою вулиця Миколи Ващука, 35.

Крім того, в офісах Gemicle були машини для штампування дощок з логотипом CLAP. Спочатку автоматизована монтажна таблиця SMTmax (США) QM-1100 є найдешевшим варіантом в лінійці виробника, призначеним для автоматичного складання дощок з використанням деталей СМТ, швидкість роботи — до 2 тисяч деталей на годину. Пізніше — модифікація QM-1100-A з додатковими портами для подачі деталей і більшою швидкістю роботи. Обидва пристрої знаходилися в офісі Gemicle, про велике промислове виробництво не йдеться.  

Після виходу першої частини матеріалу з AIN.UA зв’язалися кілька людьми, пов’язані з CLAP. За їхніми словами, заводу насправді не було. Правда, справа не обмежувалася квартирою: у CLAP був невеликий ангар. Було обладнання, яке вивезли на виставки в Україну та інші країни. Фотографії ангару, надані джерелом, не виглядають як «високоточне дороге виробництво на заводі за $7 млн».

Як планувалася установка

Безпосередня установка та обслуговування CLAP в нових будівлях повинна була оброблятися компанією Smart Setup. AIN.UA вдалося знайти колишнього співробітника компанії, який підтвердив, що Smart Setup був створений спеціально для CLAP. У компанії працювало 6-7 осіб, включаючи директора, менеджера, монтажників. Зокрема, вся операційна діяльність CLAP припала на Smart Setup — команда компанії відповідала за персонал, монтаж і обслуговування комплектів систем CLAP, переговори з партнерами, а також комунікацію з інвесторами «Укрбуду».

Цікаво також, що oфіс Smart Setup розташовувався в тому ж будинку, що і CLAP — в Києві, на вулиці Михайла Драгоманова, 2а. При цьому саме приміщення CLAP були шоурумом — бажаючі могли прийти і подивитися на прототипи системи. До речі, адреса ФОП Олександра Пойманова — квартира в цьому ж будинку. На Драгоманова, 2а знаходився офіс іншої компанії Пойманова — «Розумбуду» (займається монтажем домофонів в житлових комплексах «Укрбуд» – ред.).

Компанія Smart Setup була зареєстрована в 2018 році на Дмитра Ігоровича Скобеля, у якого всього зареєстровано понад 10 компаній Києва. Зокрема, у сфері будівництва, реклами, розробки програмного забезпечення і навіть меблевого виробництва. Однак, жодна з цих компаній вже не існує. Зрештою, як і Smart Setup, — сайт компанії не працює, а згадки про нього збереглися тільки в соціальних мережах CLAP.

Журналіст AIN.UA вдалося знайти контакти Скобеля — він підтвердив, що не причетний ні до якої з компаній, записаних на нього. За словами колишнього співробітника Smart Setup, компанію очолив Анатолій Вікторович П’ятніков. Він, як виявилося, у 2019 році став новим головою правління ІНАУ. До цього моменту П’ятніков значився депутатом.

За його словами, Smart Setup був співвласником CLAP і дійсно був створений за півроку до очікуваного початку поставок готових систем. Діяльність Smart Setup повністю фінансувалася «Укрбудом». Разом з відкриттям компанії інвестори почали видавати сертифікати на установку системи розумного будинку.

З моменту свого заснування команда Smart Setup отримала деякі пристрої від CLAP і навіть провела установки в квартирах інвесторів «Укрбуду» (зокрема, в житлових комплексах «Сонячна Рів’єра» і «Спас Скай»). За словами Анатолія П’ятнікова, монтажники встановили дверні дзвіноки, запірні клапани, а також фрагменти відправки інвесторам, але він не зміг підтвердити, що це гаджети з системи розумного будинку CLAP.

«Я не є експертом у виробництві і не берусь судити про те, що вважається фірмовим пристроєм, а що власною розробкою, і де проходить ця межа. Дзвінки, на мій погляд, не були їхніми, але з їх програмним забезпеченням, інші пристрої мали індивідуальні плати, стояли їх прошивки і корпуса. Для нас монтажників це були всі їхні запаси і розробки», – коментує П’ятніков.

При цьому глава Smart Setup, нібито, випадково побачив готову систему. Як він розповів AIN.UA, пристрої перебували на різних стадіях готовності: «деякі з них були відкочені назад, а деякі були змінені». За словами П’ятнікова, значну частину гаджетів, які повинні були встановити в квартирах «Укрбуду», CLAP був готовий до поставок. Робочий комплект знаходився в офісі Олександра Пойманова – копмлекти також не були прототипами чи датчиками зі стендів», — розповідає Анатолій.

Однак сам CLAP постійно відкладав випуск повноцінного продукту, стверджує П’ятніков. Терміни підписання контрактів, проектування і затвердження змінювалися, усталені процеси почали розвалюватися. За словами колишнього співробітника Smart Setup, у команди були питання, у відповідь на які CLAP продовжував «підкидати» деякі деталі передбачуваної майбутньої системи. Але на цьому все й закінчилось.

Не було «українського продукту»

CLAP не мав власних технологічних розробок, а також «українського продукту». Ключова ідея — взяти існуючий продукт, поставити його в корпус CLAP і продати як українську розробку», — повідомило джерело AIN.UA.

Таким чином, компанія купувала або позичала сторонні технології і робила для них свої кейси. Як доказ терморегулятор з сайту CLAP ідентичний зображенню термостата бренду Danfoss: відрізняється тільки торгова марка.

Сам Пойманов і його PR-команда представили CLAP як нового виробника технологічних пристроїв, свого роду «перший розумний будинок, розроблений в Україні». Він не приховував, що корпуса планують виробляти в Китаї, а все інше — українське. Насправді, тільки програмне забезпечення було локальним. Його зробила компанія Хазіна — Gemicle. За даними джерела AIN.UA, програмне забезпечення дійсно було розроблено місцевими програмістами. Однак, що стосується заліза, то ситуація зворотна:

• центр управління (екран) — чужа технологія, не працювала;
• хаб — чужа технологія, не працювала;
• домофон — чужа технологія, не працювала;
• детектор диму — чужа технологія, працювала;
• камера — муляж;
• не було працюючих датчиків руху;
• сигналізація на вікнах і дверях — працювала, але не власна розробка.

Через проблеми з розробкою прилад не працював, крім того, фактором, що впливає на продуктивність систем CLAP, стала також якість самої збірки і співробітників:

«Під час моєї роботи у нас не було людей, які б розуміли електроніку на достатньому рівні», — сказав один з колишніх співробітників CLAP.

AIN.UA вдалося виявити, що у 2018-2019 роках ТОВ «Інноваціянський комфорт» придбало:

• 59 сенсорних моніторів з Гонконгу / Китаю;
• 500 білих і 500 чорних лінз датчиків руху з США (виробництва Філіппін);
• 50 модулів детектора диму для пожежної сигналізації з Німеччини;
• 1 комплект радіатора з Польщі.

Компанія витратила на це трохи більше $6000.

Насправді, немає ніяких проблем з ліцензуванням чужої технології і випуском її під своїм ім’ям. Це те, чим займаються компанії по всьому світу. Але в даному випадку це вже не «український розвиток» або «інноваційний український стартап». Однак принцип роботи не вплинув на ефективність і швидкість розвитку — розумна система CLAP досі не представлена на ринку.

Що зараз

На момент появи CLAP на публіці в 2017 році Пойманов заявив, що розробка гаджетів триває вже два роки. Але для наступних чотирьох – до 2021 року – пристрої так і не були введені. Жоден гаджет не був сертифікований.

У будинках «УкрБуду» і приватних покупців немає робочих пристроїв. Це підтверджують слова ріелторів: в ЖК «Харківський» встановлені датчики CLAP (імовірно ті, які встановили Smart Setup, але не працюють по всьому будинку. У житловому комплексі «Spas SKy» прилади взагалі не встановлювалися, хоча «Укрбуд» вказує на їх наявність і повідомляє про перші установки систем в цьому комплексі.

У всякому разі, всі слова джерел AIN.UA зводився до однієї заяви: CLAP припинив свою діяльність відразу після банкрутства «Укрбуду» в 2019 році. При цьому забудовник припинив фінансування проекту трохи раніше. Саме тому випуск готового продукту регулярно затримувався. Колишній керівник Smart Setup Анатолій П’ятніков наслухався про це:

«Мені сказали, що вони зупинилися, тому що “Укрбуд” не фінансував поставки обладнання».

Сама Smart Setup також закрилася, як тільки в «Укрбуду» почали з’являтися проблеми. В останні місяці існування компанії співробітникам не виплачували зарплату, не було обсягу роботи.

«Поки могли, ми чекали, поки все налагодиться, але в якийсь момент пересилив негатив з боку роздратованих клієнтів, відсутність фінансування і надію, що “Укрбуд” впорається з проблемами. Проект довелося закрити», — каже П’ятніков.

Після того, як «Укрбуд» збанкрутував, Олександр Пойманов перестав виходити на зв’язок, сайт CLAP, який у 2020 році опинився в підвішеному стані, не працює. Крім того, з сайту «Укрбуду» зникли зображення компонентів системи CLAP.

Після того, як «Київміськбуд» взяв на себе ручатися завершити будівництво об’єктів «Укрбуду», представники CLAP також не заявили про себе. Зокрема, обговорити можливу співпрацю з «Київміськбудом» та встановлення систем у будинках, завершених «Укрбудом». Команда CLAP не реагує на коментарі інвесторів у соціальних мережах.

Цікаво також, що Олександр Пойманов зареєстрував ТОВ «Клевер Апартмент» (так за неї виступає абревіатура CLAP — Clever Apartment) тільки в 2020 році. Раніше компанія здійснювала діяльність через ТОВ «Інноваційний Комфорт». Можливо, після банкрутства «Укрбуду» планувалося запустити роздрібну торгівлю системами розумного будинку CLAP. Ось тільки за даними Google Street View за адресою ТОВ «Клевер Апартмент» знаходиться парковка. На запит до CLAP не знайдено нових вакансій.

Незадовго до виходу цієї історії журналіст AIN.UA зв’язався з представниками CLAP, які вийшли я після публікації першої частини розслідування. Всі питання редакції залишилися без відповіді, компанія знову попросила зберегти їх для інтерв’ю з Олександром Поймановим, яке цього разу було «попередньо заплановано» на кінець травня 2021 року. У відповідь на другий запит про призначені дати представник компанії повідомив, що більше не працює в CLAP. Він відмовився від коментарів.

Передісторія

Джулія приєдналася до команди JetBridge в якості операційного менеджера з моменту запуску в 2019 році. Одним із її завдань була виплата зарплати українській команді, тому вона мала доступ до рахунків компанії. За словами Джона, спочатку вона добре впоралася зі своїми обов’язками. Але в 2021 році команда зі США почала стежити за українськими операціями і були виявлені проблеми.

Коли було оголошено, що контроль передається команді в США, Джулія сказала, що заразилася коронавірусом і зникла. Ми попросили її надати документи з лікарні, оскільки наша компанія оплачує медичні витрати, але вона відмовилася. Тоді команда в США виявила її шахрайську фінансову діяльність», — говорить Джон.

Деталі історії

За словами Джона, фінансові фахівці JetBridge в США перевірили транзакції на рахунках компанії і виявили, що Джулія використовувала рахунки в «ПриватБанку» і рахунок в Payoneer, щоб перерахувати кошти компанії собі в декількох транзакціях. Це стало можливим, зокрема, тому що з моменту коронавірусних обмежень Джону та іншим американцям стало складніше приїжджати в Україну і стежити за тим, що відбувається з грошима компанії.

«За нашою поточною оцінкою, компанія втратила близько $200 900 через операції, здійснені Юлією Фроловою. Остаточну суму ми ще не знаємо, оскільки вона створила складну мережу переказів на та зі своїх рахунків в «ПриватБанку» і Payoneer», — розповів підприємець AIN.UA.

За словами підприємця, частина цієї суми працівник зняв з банкоматів: є дані про 50 таких операцій в різних банкоматах на загальну суму $46 000. Як приклад, підприємець наводить дані про зняття 60 000 грн з рахунку компанії за 2 дні:

За словами підприємця, з точки зору компанії, знімати гроші готівкою в банкоматах було безглуздо, так як JetBridge не платить співробітникам готівкою. Працівниця виконувала такі операції протягом 19 місяців. Коли вони стали відомі, вона заблокувала його в Facebook і перестала спілкуватися. Днями засновник компанії все ж зв’язався з нею на Zoom, зустріч була безрезультатна.

«Я з Сан-Франциско, де прийнято поважати і просувати жінок в ІТ, тому що вони недостатньо представлені в цій галузі. Тому ми дуже старалися тренувати Юлію, познайомити її з відомими людьми з Долини, дати їй велику відповідальність. Нас не так хвилюють гроші, але ми були неприємно вражені її рішенням обдурювати нас протягом довгого часу. Зараз у мене немає мети зруйнувати її життя, я просто хочу попередити IT-спільноту», — говорить підприємець.

За словами підприємця, частина цієї суми (35 тисяч доларів) Юлія також перерахувала чоловікові на ім’я Віктор Кучко, який проживає в Житомирі. Оновлено: за даними AIN.UA, рідне місто Юлії – це також Житомир.

За даними компанії, з листопада 2019 року вона також направила близько $119 944 зі свого корпоративного рахунку Stripe на свій рахунок Payoneer.

Підприємець у коментарі також підкреслив, що не хотів би, щоб ця історія погано вплинула на імідж України і що це не вплине на його рішення вести тут бізнес. За даними компанії, Юлія — росіянка, яка зараз живе в Україні. Сама Юлія це заперечує і каже, що вона українка.

Джон каже, що збирається подати заяву про дії Юлії як до американських, так і до українських правоохоронних органів (про інтернет-шахрайство та розкрадання чужого майна).

Коментар іншої сторони

Сама Юлія називає цю заяву наклепом. У коментарі AIN.UA Вона зазначила такі моменти.

• Джулія працювала в JetBridge з моменту створення компанії. Спочатку вона була найнята там в якості менеджера з продажу, але потім їй надали інші зобов’язання, в тому числі вона відповідала за оплату праці співробітників і придбання обладнання на місці.
• У Юлії немає підписаного контракту з JetBridge, і, за її словами, Джон зажадав, щоб вона підписала такий контракт заднім числом (в записі дзвінка Zoom, який є у редакції, він про це не говорить, а просить показати контракт). Вона мала доступ до рахунку компанії, але, за словами Юлії, це був особистий рахунок Джона в українському банку і без його відома вона не могла проводити з ним операції. За її словами, JetBridge не мав зареєстрованої юридичної особи в Україні.
• За словами Юлії, звинувачення в крадіжці грошей виникло тому, що коли пройшла перевірка і з’ясувалося, що гроші компанії йдуть на незрозумілі українські рахунки, потрібно було знайти пояснення. За її словами, ситуація погіршилася тим, що в березні компанія втратила кілька великих клієнтів.
• За словами Юлії, співробітникам платили гроші на особові рахунки або готівкою. “Про зняття грошей з банкоматів 15-16 квітня 2021 року Юлія каже, що це були виплати працівникам готівкою. Компанія частково виплатила зарплату готівкою. А 15 квітня — це термін оплати праці», — сказала вона. За словами Юлії, оскільки вона не могла зняти гроші з українського банківського рахунку для виплати зарплати, гроші були перераховані на її особистий рахунок або зняті з банкомату. Сам підприємець підкреслив, що компанія ніколи не виплачувала співробітникам зарплату готівкою і працює в правовому полі.
• Також гроші довелося зняти на закупівлю обладнання, так як компанія не змогла цього зробити банківським переказом. Юлія надала кілька фотографій паперових чеків на ноутбуки, куплені в київському магазині Technoplace в 2020 році (у редакції є чеки на суму менше $10 000). Але немає підтвердження того, що це обладнання було придбано спеціально для JetBridge. Сам підприємець також заперечує, що Юля отримала такі накази.
• Юлія також прокоментувала твердження про те, що у неї є російський паспорт, показала фото українського документа (редакції AIN.UA слід зазначити, що в Україні неможливо мати два паспорти, але у багатьох є два і більше, в тому числі російський паспорт. Чи є у Юлії паспорт РФ — ми не знаємо).

• Джулія заблокувала Джона на Facebook, тому що після його публікації вона почала отримувати повідомлення зі звинуваченнями і погрозами.
• Вона зателефонувала Джону, щоб обговорити ситуацію, але сторони не прийшли до угоди.

Редакція ознайомилася з відео Zoom-дзвінка, на якому сторони обговорили ситуацію.

Оновлено: з дозволу Джона, AIN.UA публікує відео їхньої розмови, його можна послухати за цим посиланням.

Під час дзвінка Джон заявив, що Джулія зняла і перерахувала на свої рахунки десятки тисяч доларів. А також: що він не знав, що компанія платить комусь зі співробітників готівкою. Юлія відповіла на ці звинувачення, заявивши, що може надати дані по кожній транзакції, і що це було необхідно, аби придбати обладнання. Юлія зазначила, що особисто не знає Віктора Кучка, і що його картка використовувалася для того, щоб не платити комісію, і що ці гроші згодом переводили в готівку, щоб купити обладнання і заплатити людям. Вона також відмовилася надати доступ до свого рахунку Payoneer, куди нібито виводились гроші.

У 2020 році прихильники Kickstarter почали скаржитися на недоставлені пристрої, а ЗМІ (з сумнівною репутацією) почали поширювати інформацію про те, що проєкт опинився на межі закриття. Це суперечило інформаційній трансляції в SolarGaps: сотні замовлень на мільйони доларів, новий завод, робота по всьому світу, хвалебні статті в авторитетних українських ЗМІ.

Редакційна колегія AIN.UA поспілкувався із засновником SolarGaps Євгеном Еріком, іншими людьми, знайомими з історією проєкту, і з’ясувала, як справи насправді зі стартапом.

Про що йдеться в статті — за одну хвилину

• SolarGaps — відомий український стартап, в кінці 2020 року в інтернеті почали з’являтися повідомлення про те, що у компанії все погано.
• SolarGaps дійсно мав проблеми з логістикою замовлень на Kickstarter, але зараз, за даними самої компанії, близько 90% пристроїв доставляються бекерам.
• Стартап оголосив про запуск інноваційної фабрики в Романкові, але запустити його не вдалося. Компанія має один завод, в Бортничах, виробляє близько 100 пристроїв на місяць.
• У компанії також були проблеми з фінансуванням через коронавірус, але потім вона отримала черговий транш за програмою Horizon 2020.
• Коротше кажучи: у компанії були проблеми, але пік минув.

Передісторія SolarGaps

Вперше про компанію SolarGaps та її розумні жалюзі, які генерують сонячну енергію, заговорили в 2015 році. Ідея проєкту полягає в тому, щоб встановити на вікна сонячні жалюзі, які, крім своєї звичайної функції, також будуть генерувати власнику близько 100 кіловат енергії на місяць.

По суті, це сонячні панелі у вигляді жалюзі, які монтуються на віконну раму і змінюють кут нахилу протягом дня, щоб зібрати більше енергії, та управляються зі смартфона. У компанії заявили, що отримана енергія може живити комп’ютери та інші електроприлади в будинку. Прототип пристрою був показаний на iForum-2016, про це писали ЗМІ (редактори AIN.UA також багато про це писали).

Спочатку компанія розроблялася за гроші засновника Євгена Еріка, який до цього працював у сфері нерухомості. Пізніше SolarGaps почала залучати сторонні інвестиції:

• У березні 2016 року вона потрапила в акселератор IoT Hub. Його засновник Роман Кравченко безоплатно вклався у проєкт.
• У червні 2016 року компанія «Ефективні інвестиції» інвестувала в проєкт: $200 000 в обмін на 20% (тобто оцінка стартапу склала $1 млн).
• У травні 2017 року SolarGaps вирушила на Kickstarter, де зібрали $102 000.
• У жовтні 2017 року вони отримали грант у розмірі €50 000 від Європейської комісії в рамках програми Horizon 2020 SME. У тому ж році компанія залучила €50 000 від ЄБРР за допомогою програми кліматичних ваучерів.
• У квітні 2019 року SolarGaps отримала грант від Європейської комісії на суму €1 млн в рамках програми Horizon 2020 SME (фаза 2). Консультантом у роботі з Horizon 2020 стала команда CIVITTA.

Проблеми на Kickstarter

У листопаді 2020 року одразу на двох сайтах (посилання 1, посилання 2) з’явилася інформація про те, що стартап SolarGaps обдурив своїх інвесторів. У кожному з текстів автори посилаються на одне джерело: численні скарги користувачів на Kickstarter на те, що пристрій так і не дійшов до них. З цього автори роблять висновок, що стартапу — кінець. Ніхто зі ЗМІ не зв’язався з компанією за коментарем.

Дійсно є негативні коментарі на Kickstarter, учасники скаржилися, що жалюзі їм ніколи не доставлялися. Чому так сталося — розповімо трохи пізніше.

Джерела на ринку розповіли редакції AIN.UA, що публікації може замовити хтось із недоброзичливців стартапу (або, наприклад, хтось із інвесторів через конфлікт із засновником), але доказів цього ми не знайшли. За однією з версій, керівництво стартапу пропонувало заплатити гроші, щоб ці публікації не з’явилися, але компанія офіційно цього не підтвердила.

Примітно, що за місяць до цього в українському Forbes була опублікована стаття, в якій йдеться не про проблеми компанії, а про її перспективи — SolarGaps нібито мав замовлення на$2 млн. А 21 листопада 2020 року Ukrainer опублікував партнерський звіт з Greencubator про завод SolarGaps, про те, що у компанії все добре, вона розвивається і її пристрої користуються попитом у всьому світі.

Що насправді відбувається з SolarGaps

Редактор AIN.UA зустрівся з Євгеном Еріком, а також поспілкувався з іншими людьми, знайомими з ситуацією, щоб з’ясувати, що насправді відбувається зі стартапом. Якщо коротко — нічого не зникло, а проект працює далі. При цьому не без труднощів.

Kickstarter

Компанія вирушила на Kickstarter з розумними жалюзі в травні 2017 року. Зібрали $102,354 із планами на $50,000. Спочатку компанія більш-менш регулярно публікувала новини про поставки на Kickstarter. Останній пост з’явився в серпні 2019 року, і з тих пір оновлення припинилися. У коментарях обурені користувачі, які підтримали кампанію ще в 2017 році, не отримали пристроїв, не отримали направлення і сумніваються, що стартап ще живий.

Такі коментарі були процитовані як доказ того, що стартап «помер». У грудні 2020 року після цих публікацій компанія написала апдейт про, що відправила користувачам ще 20 пристроїв. І під цим постом було кілька коментарів від тих, до кого пристрої ще не дійшли.

Чому так сталось?

За однією з версій, причина технологічна: жалюзі знаходилися в розробці і не були повністю готові до використання. Як AIN.UA розповіло джерело, знайоме з ситуацією, в 2019 році компанія шукала інвестиції, але один з інвесторів за рік не отримав робочого пристрою. Деякі жалюзі «згоріли» під час монтажу, інший раз не працювали через якусь запасну частину. Ці дані підтверджує один з колишніх співробітників компанії: мовляв, раніше SolarGaps втратила клієнтів, тому що відправив їм зразки, які почали збоїти. За словами того ж джерела, зараз ця ситуація виправлена. 

Засновник компанії Євген Ерік частково погоджується з цим: «Спочатку наш продукт був дійсно сирим. І 110 вольт в американських розетках виявилися для нас проблемою, тому що в той час не було сертифікованих двигунів і мікроінверторів». Але, за його словами, вже в 2019 році електроніка в жалюзі була повністю перероблена і продукт став придатним для масового використання.

За другою версією, яка озвучується в компанії (і яку підтверджують ексспівробітники), затримки доставки також були пов’язані з логістикою. «Були проблеми: ми писали бекерам, вони довго не реагували, півроку. Або пристрій в’їхав в країну, і користувач відмовився платити за розмитнення», — розповідає один з колишніх співробітників компанії, який побажав залишитися анонімним.

Це підтверджує глава компанії Євген Ерік. За його словами, реліз на Kickstarter спочатку був помилкою, як і акцент на сегменті b2c. Виріб технологічно складний, користувачі не завжди справлялися з установкою, формати розеток не підходили, були збої в застосуванні. Але як PR, вихід на Kickstarter працював добре.

«Реальність часто така, що якщо ви робите апаратне забезпечення, то те, що ви витрачаєте на продукт, в 1,5-2 рази дорожче, ніж те, що ви зібрали на Kickstarter», — говорить він.

За даними AIN.UA, у компанії виникли проблеми з доставкою в деяких країнах через правила розмитнення: наприклад, користувачі з Мексики скаржилися на ціну розмитнення, в ОАЕ ця процедура коштувала 100% від ціни.

Згідно з правилами Kickstarter, стартап повинен був безкоштовно доставляти пристрої в США, а кожна доставка коштувала 300 доларів. Під час локдауну компанія відправляла прихильникам листи про доставку, і багато яких залишилися без відповіді. Доставка в 2020 році ускладнилася карантинними обмеженнями. Тим не менш, за словами Еріка, компанія завершила 90% поставок бекерів Kickstarter в США (це дані за кінець квітня 2021 року).

Інвестиції та фінанси

За словами Еріка, компанія почала активність у 2019 році, у неї в роботі були великі b2b проекти: приладом зацікавилися Всесвітній торговий центр і порт Барселони (на момент публікації там вже встановлені жалюзі), іспанська мережа будинків престарілих, B2B клієнти в Швейцарії, енергетична компанія в Німеччині.

У тому ж році компанія оголосила про отримання гранту за програмою Horizon 2020 в розмірі €1 млн. Ця сума виплачується траншами і компанія повинна була отримати наступний платіж навесні 2020 року, але через коронавірус її відклали до жовтня.

«До жовтня ми були у важкому стані, в істотних мінусах. Я вклав свої гроші і взяв кредити, щоб врятувати компанію. Ми були змушені скоротити зарплати співробітників на 50%», — говорить Ерік (за даними AIN.UA, деякі топ-менеджери SolarGaps за цей період взагалі відмовилися від зарплати). 

При цьому переговори щодо проектів b2b були повільними, і з початком локдауну більшість цих проектів були заморожені: лише один з них був на суму 500 тисяч євро. Компанія розраховувала на ці гроші, але не отримала їх.

Ситуацію виправили, коли в листопаді компанії все ж перерахували транш за грантом. До траншу компанія допомагала утримувати фінансування з Українського фонду стартапів (50 тисяч доларів).

Останнім часом компанія не залучила венчурних інвестицій. За словами засновника, це було в основному пов’язано з тим, що апаратному стартапу взагалі складніше це зробити. Він розповів про те, як він відправився в Кремнієву долину і розмовляв там з інвесторами, які прямо сказали йому, що апаратне забезпечення зараз не цікаве.

За даними AIN.UA з декількох джерел, це може бути пов’язано з тим, що один з перших інвесторів в компанію SolarGaps Андрій Колодюк (в американському представництві) має нерозривну частку в 10%, що відлякує потенційних інвесторів.

За даними презентаційних матеріалів SolarGaps за 2018 рік, 88% української юридичної особи — ООО «Соларгепс» належить Євгену Еріку, 7% – Роману Кравченку і 5% – Денису Крутько. В американській компанії SolarGaps Ltd. 55,14% належить Юджину Еріку, решта розподіляється між приватними інвесторами і співробітниками (сюди ж входить нерозривна частка ранніх ангелів).

Засновник компанії не став коментувати наявність нерозривної частки і труднощі в переговорах з інвесторами. Наближено це підтверджується тим, що за даними AIN.UA, до певного моменту стартап намагався не збирати гроші, оскільки це означало б збільшення зазначеної частки.

Фабрика

Труднощі з інвестиціями вплинули на виробництво компанії. Компанія має працюючу фабрику в Бортничах. У липні 2019 року компанія оголосила про запуск нового інноваційного заводу в селі Романків, що під Києвом.

У матеріалах Forbes і Ukrainer Євген Ерік вказав, що це робоча фабрика, де виконуються замовлення для міжнародних замовників. «У липні 2019 року Ерік відкрив завод у селі Романков під Києвом, на якому працює п’ятеро людей, і вони виробляють 200 одиниць приладів на місяць. Завод вже завантажений замовленнями на 2 мільйони доларів», — йдеться в матеріалі.

Як виявилося, інформація не відповідає дійсності.

Так виглядала фабрика в листопаді 2020 року. По траві висотою в метр можна зрозуміти, що активності там давно не було.

Кореспондент AIN.UA відправився на завод в листопаді 2020 року, щоб дізнатися, як йдуть справи зараз. З вигляду було зрозуміло, що будівля давно покинута. На момент прибуття на місці знаходився відповідальний за оренду приміщення — він просто показав будівлю потенційним орендарям. Кореспондент AIN.UA також представився зацікавленою людиною, якій потрібен великий склад під Києвом — всю будівлю, крім невеликої кімнати, погодилися віддати за $2500 / місяць. У тій маленькій кімнаті, яку не віддавали, було складене в коробки обладнання SolarGaps.

Орендодавець підтвердив, що виробничі потужності SolarGaps були тут деякий час, але більшу частину 2020 року ніякої діяльності не відбувалося, і компанія винна орендарю кілька тисяч доларів.

У Романкові немає фабрики.

У розмові з AIN.UA Євген Ерік розповів, що компанія дійсно планувала побудувати тут «фабрику мрій», але через місяць після того, як вона переїхала, електрику в приміщенні відключили, її зараз немає. Прямо перед редактором AIN.UA Ерік зателефонував передбачуваному власнику будівлі і підтвердив слова про проблеми з електрикою. Але це не заперечує того, що в Романкову немає виробництва і фабрики, в той час як інша інформація транслюється в світ.

Ерік оцінює запуск такого виробництва в $2 млн, але другий завод все ж потрібен стартапу: за словами керівника, це дозволить знизити вартість жалюзі і продати їх великим клієнтам b2b. Тому для створення фабрики планують провести краудфандинг і залучити інвесторів.  

Завод у Бортничах зараз виробляє близько 100 систем на місяць. SolarGaps тепер переорієнтувався на сегмент b2b. При цьому готелі, торгові центри та інші громадські приміщення, які могли б зацікавитися цією технологією, обмежені карантином у багатьох країнах.

«Ми зробили багато роботи, і цей локдаун схожий на удар по голові, від якого важко відійти», — говорить глава компанії.

Епідемія торкнулася не тільки фінансового стану компанії, але і виробництва: в різний час на коронавірус захворіли кілька ключових співробітників по виробництву. Це для AIN.UA підтвердили кілька різних джерел, зазначивши, що коронавірус сильно покалічив команду і її засновника.

Що планує зробити SolarGaps?

У розмові з AIN.UA Євген Ерік не приховував, що з проектом SolarGaps неймовірно складно працювати. Компанія пішла в сегмент b2c, допустили помилку: установка таких жалюзі — це не те ж саме, що кріплення двох датчиків до стіни на двосторонній стрічці. Зараз SolarGaps фокусується на b2b, де перевірки в сотні разів вище, а проекти масштабні.

«Ми плануємо доставити товар Tata Power в Індії, Інституту Ґете в Бельгії. Ми думаємо над трьома пілотами в Європі та Україні, щоб хоча б одна з них була яскравою будівлею з публічним доступом. Результатом буде вау-ефект, який кожен зможе відчути», – говорить Юджин Ерік.

Після траншу в жовтні, за словами Еріка, SolarGaps повністю відновив свою діяльність і у компанії є ресурси на наступний рік, плюс ще одна сума в розмірі близько €150 000-200 000 для фінансування пілотного проєкту в Європі: обладнання жалюзі якоїсь помітної будівлі, що потім можна було б показати подальшим клієнтам, як приклад робочої технології). Зараз компанія веде переговори з індійською Tata Power, яка планує встановити жалюзі на будівлю в Мумбаї.

«Моя мета — побудувати таку компанію, як Sonnen, яка виробляє батареї для економії енергії для будинків у Німеччині. Для мене це приклад того, яким має бути стартап в енергетичному секторі. General Electrics прийшла до них в якості інвестора із $20 млн, потім Shell повністю їх викупила. Один із способів, який я знайшов і який дозволяє мені це зробити, — поетапно за підтримки Європейської комісії», – говорить засновник компанії.

SolarGaps також думає про запуск заводу в Польщі. Для фінансування цього проєкту компанія подала заявку на польський грант, паралельно шукаючи партнерів, наприклад, обговорювала запуск спільного заводу з Данилом Тонкопиєм з Delfast (Тонкопій підтвердив цю інформацію AIN.UA).

Засновник SolarGaps розповідає, що під час навчання в Singularity University він зустрівся з технічним директором Tesla Дрю Багліно і томусподобався продукт компанії. «Він зацікавився SolarGaps, і ми обговорили можливість використання батарей Tesla Powerwall для зберігання виробленої енергії», — говорить він. Час від часу засновник SolarGaps пише Багліно, але листи залишаються без відповіді.

За словами Еріка, продаж його продукту Tesla був би ідеальним виходом для його компанії. Але Tesla зараз не купує стартапи. Сам Ерік продовжує працювати над SolarGaps, компанія не закривається.

Варто зазначити, що в січні 2021 року Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку України (НКЦПФР) кваліфікувала діяльність Miya Holdings як «сумнівну». Журналіст AIN.UA розповідає, як працює компанія.

Що таке Miya Holdings

Miya Holdings почала свою діяльність в серпні 2020 року. Як зазначено на сайті, її завдання — відкрити мережу магазинів електроніки і побутової техніки з кешбеком від 50 до 180% річних. Зазначається, що для його покриття Miya Holdings планує розширити офлайн-бізнес. Клієнти нібито можуть придбати товари і послуги компанії за токени — «інноваційний віртуальний актив Miya», в який перетворюються кошти учасників інвестиційної партнерської програми компанії.

Згідно з планом, засновникам бізнесу вдалося відкрити фізичний магазин електротоварів в місті Умань, та точку дистрибуції товарів в Києві.

Конкретизуючи специфіку своєї діяльності, Miya Holdings зазначає, що займається залученням коштів інвесторів з метою збільшення свого капіталу. Партнерська програма працює наступним чином:

• Клієнт реєструє і поповнює баланс через свій особистий кабінет. Мінімальна сума – $10. Далі кошти нібито конвертуються в токен Miya — 1 Miya = $1. За цей актив учасники можуть придбати подарунковий сертифікат, максимальна вартість якого становить $10 000.
• Купуючи подарунковий сертифікат будь-якого номіналу, інвестор нібито має можливість отримувати кешбек в розмірі 0,9% в день протягом 200 днів.

• Прибуток нараховуються у валюті Miya, але зняти його нібито можна в криптовалюті за допомогою біржі Coisbit. Процедура пропонується один раз на тиждень за бажанням партнера. У той же час початковий депозит включений в платежі.
• Сертифікати можна використовувати при покупці обладнання у фізичному магазині Miya Holdings. При цьому покупцеві обіцяють кешбек до 70% від суми товару, яка зараховується в токенах Miya на рахунок в особистому кабінеті.
• Крім того, є реферальна програма — «інвестор» Miya Holdings може залучити до компанії нових інвесторів, і отримувати бонуси зі своїх депозитів. Відсоток винагороди залежить від вашого рівня в «кар’єрному ранзі». Партнерська програма винагород складається з 20 рангів.
• За досягнення людина також може нібито отримати призи — обладнання, ювелірні вироби, ваучери, великі суми грошей в іноземній валюті, автомобілі. Наприклад, з оборотом в 50 млн грн партнер очікує винагороду у вигляді двокімнатної квартири в столиці.

Що не так

Як повідомили в кіберполіції, зняти заробіток з місця припиненої фінансової піраміди було неможливо. Це підтверджують коментарі ошуканих вкладників Miya Holdings. Незважаючи на те, що організатори заявили про можливість конвертації нібито зароблених токенів Miya в криптовалюту, механізм не спрацював. При цьому вартість самої криптовалюти була в сто разів меншою, ніж заявили в компанії.

Цікаво також, що коли «інвестор» отримав повну виплату відсотків за придбаним сертифікатом в токенах Miya, компанія запропонувала повторно інвестувати. В іншому випадку зарахований віртуальний актив нібито може бути витрачений тільки на обладнання, придбане в офлайн-магазині компанії. Однак покупка товару і отримання кешбеку — кошти знову зараховувалися у вигляді токенів. Виходить своєрідний цикл віртуальної валюти, яку не можна вивести, а можна повторно вкласти.

У лютому 2021 року на YouTube-каналі Miya Holdings з’явилося відео, в якому засновник проєкту нібито укладає ексклюзивний контракт з «кращим забудовником» турецького міста Алний – компанією BestHome. У її рамках учасники програми інвестора зможуть придбати житло на вигідних умовах. Менеджером, який супроводжував угоду, була певна Наталія. У Туреччині дійсно є така будівельна компанія, але згідно з офіційним сайтом, Наталії серед співробітників немає. Крім того, AIN.UA зв’язався з представниками BestHome, які цілковито спростували інформацію про угоду.

Щоб залучити більше інвесторів, компанія регулярно залучала блогерів, які рекламували Miya Holdings і розповідали про можливості швидкого заробітку. Однак частіше — це маловідомі особистості з невеликою кількістю послідовувачів. Журналіст AIN.UA вдалося знайти більше 10 таких каналів на YouTube – таким чином, аудиторія такої реклами може налічувати сотні тисяч людей.

Хто за цим стоїть?

Як зазначено на сайті проєкту, засновником проекту є Сергій Анатолійович Александров. За легендою, в 2008 році він почав шлях підприємця і запустив бізнес в сфері таксі. У 2009 році був заснований перший парк таксі AUTOLINE, в 2015 році — перший дата-центр майнінг ферм, а в 2020 році з’явилася компанія AUTOLINE INVEST GROUP, яка незабаром була перейменована в Miya Holdings. За даними YouControl, AUTOLINE і Miya Holdings не зареєстровані на законних підставах.

Александров регулярно публікує відеозвернення інвесторам, а також розповідає про роботу і плани розвитку компанії. Зокрема, він обіцяє запровадити житлові програми, автопрограми, випустити власну лінію питної води, пристрої, які вбивають віруси та бактерії (в тому числі коронавірус), вітаміни. У березні 2021 року компанія також оголосила, що найближчим часом почне працювати в сфері туризму, відкриє мережу продуктових магазинів і АЗС і навіть запустить свого інтернет-провайдера.

У своїх зверненнях засновник часто згадує про існування «дорожньої карти», в якій прописані етапи розширення Miya Holdings. Зокрема, очікується відкриття 200 офлайн-магазинів в Україні, а також вихід на міжнародний ринок.

Що зараз?

22 березня 2021 року кіберполіція оголосила про припинення фінансової піраміди. Фотографії в пресрелізі збігаються із зображеннями офлайн-магазину Miya Holdings в Умані. Однак сама платформа продовжує працювати – команді AIN.UA вдалося зареєструватися і запустити особистий кабінет. На сторінці Miya Holdings в Facebook нам відповіли співробітники компанії, зазначивши, що «на даний момент торги на біржі призупинені», але незабаром їм пообіцяли відновитися, вказавши, що новини від керівника компанії очікуються. При цьому продовжують працювати групи і канали технічної підтримки Miya Holdings в соціальних мережах.

Раніше Everad в Україні вже звинувачували в продажу несертифікованих БАДів (біодобавок), які нібито повинні були допомогти проти коронавірусу. Потім у її київському офісі провели обшук: СБУ виявила понад $1 млн готівкою. Компанія все заперечує. У коментарі AIN.UA представник компанії заявив, що Everad нічого не продавав в Україні, а також заявив про помилковість інформації про гроші, знайдені під час обшуку.

Журналіст AIN.UA коротко розповідає про матеріал Recorder, поспілкувався з представником Everad і з колишнім співробітником Everad. А також зареєструвався на платформі компанії в якості партнера, щоб зрозуміти, як це працює і переконатися в висновках Recorder.

Супер коротко за одну хвилину

• У Румунії помітили зростаючу популярність БАДів, які нібито можуть замінити ліки. Вони не працюють — це таблетки з «порожньою» композицією. Але біда в тому, що їх просувають саме як замінники справжніх ліків.
• Препарати просуваються в інтернеті, підробляючи сайти місцевого МОЗу і використовуючи особистості лікарів і зірок без дозволу, щоб ті виступали гарантами такого лікування. Цілі call-центри працюють на холодних дзвінках (самі оператори нібито не знають, що вони продають).
• За даними Recorder, українська компанія Everad є одним з найактивніших продавців цих добавок на ринку. Всього компанія продає харчові добавки в більш ніж 20 країнах світу, використовуючи партнерську мережу. При цьому Everad заявляє, що жоден з сайтів і продуктів, згаданих в статті, не пов’язаний з компанією, а сам Everad не допускає порушень законодавства окремих країн.
• Виручка Everad в 2019 році становить понад $16,5 млн.
• Діяльність незаконна: препарати не мають сертифікації, реклама вводить людей в оману, використовується фейкова інформація. Це підтвердили журналістам Інституту харчових біоресурсів Румунії.
• Колишній співробітник Everad підтверджує те, що було сказано в матеріалі Recorder. Журналіст AIN.UA також провела власне розслідування і перевірила те, що було сказано в тексті Recorder.

А тепер детально і з подробицями

Деталі схеми

• Скоординована мережа створила схему, в якій вона продає підроблені дієтичні добавки літнім людям. Для залучення клієнтів використовується оманлива інтернет-реклама, що заохочує відмовитися від професійного лікування і перейти на альтернативний метод. «Ліки» пропонують всілякі захворювання, включаючи гіпертонію, простатит, варикозне розширення вен, псоріаз, цукровий діабет, а також позбавляються від алкогольної залежності.
• Для правдоподібності зловмисники використовують різні методики, наприклад, клонують сайт МОЗ, а для того, щоб зміцнити якість продукції, крадуть особистості лікарів (і не тільки), які «діляться своїми спостереженнями». Для захисту від відстеження дзвінків учасники схеми користуються спецслужбами.
• Отримавши заяву довірливої літньої людини на придбання «цілющого» засобу, співробітники кол-центру зв’язується з ними і переконують в правильності такого рішення. При цьому при спробі дізнатися більше про замовлену продукцію оператори стають агресивними.
• Примітно, що покупці можуть знайти рекламу для продажу засоібв на різних медіаресурсах, які розміщують банери та інші оголошення з метою монетизації.

• За цією історією стоїть ціла індустрія, яка працює на міжнародному рівні. Існують сотні дублікатів інтернет-сторінок на декількох мовах, які схожі або ідентичні тим, що працюють в Румунії. Це також підтвердив колишній співробітник Everad в коментарі AIN.UA.
• Назви добавок постійно змінюються, так як шахраї «вигадують» нові препарати. Коли одні продукти більше не є успішними в одній країні або стають предметом несприятливих статей в пресі, мережа замінює їх на інші.

• Продукти, пропоновані шахраями, стають популярними і затребуваними. За останній місяць «ліки» від гіпертонії Детоніка шукали в Google більше 15 000 разів, а «засіб» від простатиту Уротрин — більше 30 000 разів. І це тільки в Румунії.
• Редакція Recorder встигла зв’язатися з жінкою, яка працювала в кол-центрі, і переконала клієнтів вибрати харчові добавки для заміни призначеного лікарями лікування. Вона підтвердила, що схема велася з України.
• За її словами, ніхто з операторів не знає складу препаратів. Співробітники працюють неофіційно, на зарплату до $400 на місяць.

Хто за цим стоїть?

• Добавки виробляються в Росії компаніями, які відкрито займаються цим видом діяльності. Вони упаковують порошки в пластикові банки, які упаковуються і маркуються за запитом.

«За останні п’ять років ми розробили і виробили понад 1000 продуктів для партнерсько-маркетингових програм», – говорить московськиа компанія Capital Produkt. Їх пропозиція включає в себе «створення ідеї і назви продукту, створення унікального дизайну, підготовку документів, створення продукту».

• Під час розслідування видання визначило дві компанії, які є стабільними гравцями на румунському ринку: LeadBit (Росія) і Everad (Україна). За час існування схеми їм вдалося створити величезну мережу віртуальних продавців, які продають шкідливу продукцію в десятках країн.
• Діяльність Leadbit спрямована на продаж БАДів, що позиціонуються як «чудодійні препарати». За три роки свого існування компанія розширила свою мережу від країн Балтії та Європи до Колумбії та В’єтнаму. Кол-центри Leadbit працюють в 50 країнах світу. При цьому засновники регулярно діляться подробицями свого розкішного життя в соціальних мережах.

• У Румунії одним з двох найбільш активно рекламних цих препаратів є AdTech-компанія MGID з офісом в Києві і загальним охопленням 850 мільйонів чоловік. Диктофон повідомляє, що MGID працює безпосередньо з Everad і Leadbit і поширює інформацію про добавки. Примітно, що в лютому 2020 року в українському офісі MGID був обшук — компанію підозрювали в «фінансуванні злочинних сайтів». MGID назвав пошук безпідставним.

Слід Everad

• У Румунії Everad працює через Make Profit SRL. Як з’ясували журналісти Recorder, у 2016 році його заснував українець Руслан Дроздов. Пізніше адміністратором компанії став ще один українець Ігор Парінов. Згідно з профілями LinkedIn, вони обидва працювали в Everad задовго до того, як вони почали працювати з Make Profit SRL в Румунії. Це виправдовує зв’язок між Make Profit SRL і Everad з моменту заснування компанії в Румунії.
• Згодом компанія була передана українцю Віталію Ставницькому, юридична адреса якого зареєстрована в Москві. Тим не менш, Make Profit SRL зберегла свій бізнес і в даний час продає харчові добавки Everad в Румунії.
• Крім того, Make Profit SRL вказана в митних накладних як одержувач нутри від ТОВ «СІТІ ТРЕЙД УКРАЇНА», яка вказана «підконтрольною компанії Everad» в судовому документі про обшуки. Ще один доказ зв’язку між Make Profit SRL і Everad. При цьому останній є постачальником несертифікованих добавок, а не тільки рекламною компанією.
• В цілому компанія продає дієтичні добавки в більш ніж 20 країнах світу, використовуючи партнерську мережу, яка також займається клонуванням сайтів. При цьому Everad стверджує, що кол-центри приймають замовлення і доставляють продукцію, а єдиним завданням філій є популяризація добавок. На додаток до щедрих комісій, додаткові призи також пропонуються для філій з кращою продуктивністю.
• Про те, що Everad не тільки рекламує препарати, може свідчити і інформація на сайті російської компанії «Сашера-Мед», яка, зокрема, займається продажем так званої нутри. Офіційним постачальником продукції «Сашера-Мед» безпосередньо на сайті компанії вказане ТОВ «ПромоАрт» (ТОВ «Восток»), партнерська мережа Everad.
• Примітно, що в останні роки оборот Everad різко зріс: з $208 000 в 2017 році до $4,2 млн в 2018 році. Згідно з останньою податковою інформацією, доступною у Мінфіні, прибуток у 2019 році сягнув $16,5 млн.

Нам вдалося зв’язатися з колишнім співробітником компанії, який підтвердив функціонування масштабної схеми:

Те, що описано в статті, є правдою. Я не знаю, хто саме є кінцевим бенефіціаром в компанії — я його ніколи не бачив, але кол-центри і продажі існують як в Україні, так і в більш ніж 20 країнах світу. Виробництво було в Україні, але, схоже, давно закрите. Виробництво налагоджено в Росії, Азії та країнах з дешевою сировиною (так було як мінімум в 2019 році).

БАДи з «порожнім» складом дійсно представлені як активні препарати при багатьох серйозних захворюваннях. Інформація по-різному подається співробітникам, кажуть, що це допоміжні ліки і ми не продаємо здоров’я. Відгуки лікарів — підробка, одна «цільова сторінка» дублюється різними мовами і замінюється запитом і особливостями країни.

Я не знаю специфіки продажів і приналежності, але є багато сумнівних схем і обману як всередині компанії, так і зовні. Схоже, що були і масові недоплати партнерам. Мій досвід співпраці з компанією максимально негативний.

У відповідь на запит редакційної колегії AIN.UA, представники Everad назвали розслідування Recorder замовним, додавши, що Everad не допускає порушень як законів окремих країн, так і внутрішніх правил рекламної мережі.

Всі приклади товарів і порушень реклами не поширюються на продукти, що рекламууються рекламною мережею Everad. Все «розслідування» показує діяльність конкурентів.

Вся згадка про Everad в статті зводиться лише до одного речення: «Українці в Everad знаходяться, щонайменше, на одному рівні», без жодної згадки про порушення безпосередньо в діяльності компанії.

Everad дотримується політики суворої попередньої модерації рекламних матеріалів, яку філії планують публікувати і ніколи не порушують як закони окремих країн, так і внутрішні правила рекламної мережі.

Стаття явно виготовлена на замовлення. Жоден з вебсайтів і продуктів, згаданих у статті, не пов’язаний з Everad. Ми не показуємо таку рекламу в Румунії.

Партнерська мережа Everad зсередини

Журналіст AIN.UA провела власну перевірку матеріалу Recorder, повторивши кроки румунських журналістів. Журналіст видання зареєструвався як партнер на платформі Everad і розповідає, як через неї можна продавати препарати в Румунії (і не тільки).

Для того щоб почати рекламувати добавки, досить вибрати конкретні препарати і запросити доступ до пропозицій у адміністратора. Додаток вимагає розповісти про досвід інтернет-маркетингу, а також уточнити джерела трафіку, які будуть використовуватися при продажу БАДів.

Отримавши доступ до системи Everad, партнер може вибрати цільові сторінки, через які будуть продаватися препарати. Сайти зі списку доступні різними мовами, а також в декількох варіаціях. Крім того, продавця просять вибрати транзитну сторінку (зокрема, підроблений сайт МОЗ цільової країни), з якої покупець зможе зайти на сторінку оформлення замовлення.

На кожному транзиті представлені нібито реальні відгуки клієнтів, а також «рекомендації лікарів». Фотографії деяких з цих «лікарів» і «покупців» журналіст AIN.UA знайшов в стокових фотобанках, а доктором Іонеску Октавіаном, який консультує препарат Friokard, виявився відомий телеведучий і журналіст Володимир Познер. На іншій цільовій сторінці Познер особисто розповідає, як капсули DiabeNot допомогли «знизити рівень цукру в крові».

У кабінеті партнер може стежити за статистикою замовлень на розміщені препарати, фільтруючи показники за країнами, цільовими сторінками, сайтами та іншими каналами, що використовуються для просування. Крім того, в розділі «Фінанси» доступна інформація про поточний заробіток — партнер отримує комісію кожен раз, коли покупець розміщує і оплачує замовлення.

Таким чином, завдання продавців — отримати пропозиції на препарати і розмістити в інтернеті якомога більше сторінок продажу. Решта завдань для Everad: клієнт телефонує до кол-центру, організовує доставку і відправляє товар.

В обліковому записі партнери отримують інформацію про пропозиції, призупинені в ряді країн. Як зазначається в Recorder, це може бути пов’язано з відсутністю попиту на препарат, а також якщо добавка стає предметом негативного впливу статей в пресі. В цьому випадку продавцям пропонується замінити інструмент на аналог з іншою назвою:

На платформу регулярно додаються нові версії лендінгів і транзитних сторінок, про які партнери також інформуються в розділі «Новини».

У списку країн, де можна продавати добавки, Україна відсутня. Що стосується румунського ринку, то всі препарати, перераховані в матеріалі Recorder, продаються в більш ніж 10 країнах.

Чому це важливо

Українську компанію Everad запідозрили в незаконному продажу БАДів у низці європейських країн. Для розповсюдження ліків використовується активна рекламна кампанія з підробленими рекомендаціями лікарів і клієнтів. Покупцям пропонується відмовитися від професійного лікування, яке в кінцевому підсумку може негативно позначитися на здоров’ї. Все це активно рекламуються компаніями з охопленням, як і у випадку з MGID, 850 мільйонів чоловік.

Беручи до уваги той факт, що будь-хто може приєднатися до Everad і LeadBit в якості філії і розмістити сторінки продажу в мережі – масштаби афери можуть бути величезними. І прецедент може кинути тінь на весь український AdTech: згадані Everad і MGID – це все ще різні типи компаній. Повний цикл «виробник — трафік — кол-центр» компанії і просто постачальники трафіку (наприклад, члени маркетингової спільноти Affhub за підтримки Everad) — це не одне і те ж. Але якщо історія продовжиться, то європейські країни навряд чи будуть розбиратись детально.

У Міністерстві цифрової трансформації, яке займається проектом, стверджують, що на подачу відповідних заяв піде не більше 10 хвилин. А сам процес буде завершено за добу. Тобто якщо сьогодні ви відкриєте ФОП через “Дію”, то вже завтра можете приступати до підприємницької діяльності (майже).

Раніше онлайн-реєстрація ФОП була доступна на сайті “Онлайн будинок Юстиції”, але зараз послуга працює виключно на порталі “Дія”.

AIN.UA підготував докладні інструкції, як відкрити, змінити та закрити ФОП на порталі “Дія” онлайн. Усі нижченаведені послуги безкоштовні.

1. Зареєструйтесь на порталі “Дія”

Послуга доступна лише зареєстрованим користувачам. Щоби пройти реєстрацію, знадобиться апаратний або файловий ЕЦП, але якщо їх немає, можна скористатися BankID або MobileID.

Для цього потрібно зайти на сайт “Дія” і у верхньому правому кутку натиснути кнопку “Зареєструватися”.

Потім вибрати ключ, за допомогою якого ви бажаєте пройти верифікацію, вибрати зі списку центр сертифікації, яким видано цей ключ. Наприклад, АЦСК АТ КБ “ПриватБанк” для кваліфікованого цифрового ключа виданого банком — раніше ми розповідали, як отримати його онлайн.

Залишилося ввести пароль і натиснути “Далі”.

Після входу з ЕЦП або КЕП, “Дія” попросить вас заповнити свій профіль — без цього завершити реєстрацію не можна. Вам потрібно буде підтвердити адресу електронної пошти, номер телефону, ввести свої паспортні дані та адресу. Це займе трохи більше 7 хвилин.

2. Зайдіть в Кабінет громадянина та оберіть послугу

Після реєстрації ви потрапите на сторінку свого Кабінету громадянина. Тут можна отримати всю інформацію про себе з підключених реєстрів (поки що їх всього п’ять), а також скористатися будь-якою з доступних онлайн послуг (всього 27, до кінця року планується оцифрувати 50 послуг).

В меню “Послуги” потрібно вибрати послугу, що вас цікавить. Наприклад, відкриття ФОП. Список знаходиться на сторінці праворуч.

Зверніть увагу, в особистому кабінеті ви можете бачити всі вже замовлені послуги, їхній статус, а також отримані документи та чернетки. Наприклад, тут збережеться не до кінця заповнена заява на реєстрацію ФОП, роботу над якою можна буде продовжити.

3. Відкриття ФОП

Після вибору послуги з’явиться форма, яку необхідно заповнити. Усі дані, які ви вже вводили раніше, автоматично підтягуються у форму – вводити їх наново не потрібно. Наприклад, ПІБ та адреса реєстрації. Однак потрібно уважно перевірити адресу, яку ви вказали — вона має бути повною і правильною, адже саме на цю адресу буде зареєстрований ваш ФОП.

Є опція “Ввести іншу адресу”.

У блоці праворуч ви можете бачити підказки, які допомагають краще орієнтуватися у процесі.

Далі потрібно обрати КВЕД. Це коди економічної діяльності, які дадуть вам право займатися тим чи іншим бізнесом. Наприклад, КВЕД 62.01 дає право займатися програмуванням, а 47.91 — продавати товари через інтернет.

Коли ви почнете вводити код КВЕД, форма видаватиме підказки у вигляді розшифровки. Можна просто ввести свою діяльність словами, наприклад, «програмування» — і система автоматично підкаже відповідний КВЕД.

У блоці праворуч ви також можете перейти за посиланням “Приклади вибору КВЕД” — на цій сторінці вам запропонують відповідні коди в залежності від того, чим ви хочете займатися. Наприклад, можна дізнатися, який вам потрібен КВЕД, щоб відкрити кавовий кіоск.

Далі система запитає, чи вели ви підприємницьку діяльність минулого року.

Це потрібно для того, щоб обрати систему оподаткування: якщо минулого року ви вже працювали на ФОП і зараз вирішили його перевідкрити, спрощена система оподаткування буде вам недоступна.

У виборі системи оподаткування вам допоможе тест — пройти його можна тут.

Далі потрібно зробити вибір, наприклад, спрощена система оподаткування – 3 група. У такому разі, ви щоквартально платите фіксовані 5% від доходу вашого ФОП.

Залишилося заповнити контактні дані, за якими податкова зможе зв’язатися з вами. Ці дані відображатимуться Єдиним державним реєстром фізосіб, фізосіб-підприємців та юридичних осіб.

На цьому все. Далі система сформує дві готові заяви — на реєстрацію ФОП та вибір системи оподаткування. Вам залишається все перевірити, підписати своїм цифровим підписом та надіслати.

Заяви будуть розглядатися протягом 2 робочих днів, після чого повідомлення про результати розгляду надійде на вашу електронну пошту та відобразиться в особистому кабінеті на порталі “Дія”.

Як тільки запис про реєстрацію ФОП з’явиться в Єдиному державному реєстрі, ви можете отримати витяг з реєстру в кабінеті громадянина. Виписка має юридичну силу — її можна роздрукувати та користуватися як будь-яким іншим документом.

Після цього слід зареєструвати книгу обліку. Для цього потрібно звернутися до податкової за місцем прописки. У “Дія” поки що відповідного функціоналу немає, проте є докладний мануал, куди йти і які документи взяти із собою.

4. Внесення змін до інформації про ФОП

Ця послуга доступна тільки для вже зареєстрованих ФОП. Для її використання потрібно зайти в меню “Послуги”, обрати “Підприємництво”, а потім “Змінення даних ФОП”.

Натиснувши на кнопку “Змінити за 10 хвилин” вам відкриється інформація на ваш ФОП: ПІБ, ІПН, контактні дані, громадянство та КВЕД. Будь-який із цих блоків (крім першого — з ім’ям та ІПН) можна відредагувати. Наприклад, видалити старі КВЕД або додати нові.

Зробивши потрібні зміни, натисніть кнопку “Далі”. З’явиться заява на внесення змін, яку потрібно перевірити ще раз.

У заяві ви побачите які КВЕД додалися, а які з’явилися нові. Якщо все правильно — залишається підписати і відправити — як і під час реєстрації ФОП.

Після внесення змін потрібно буде повідомити про це податкову. Це можна зробити офлайн — звернувшись до відділення ДПС за місцем прописки, або по e-mail через особистий кабінет платника податків.

5. Закриття ФОП

Зайдіть в меню “Послуги” – “Підприємництво” – “Закриття ФОП”.

Натискаємо на кнопку “Замовити за 2 хвилини”. З’явиться сторінка з основною інформацією з вашого ФОП — ім’ям, прізвищем, по батькові, датою народження та ІПН.

Натискаємо “Далі”. З’явиться вікно із заявою на закриття ФОП. Його потрібно підписати та відправити.

Обробка заяви займе близько доби, а безпосередньо процес закриття ФОП у податковій залежить від виду діяльності.

Крім заяви на закриття, щоб закрити ФОП, вам потрібно буде сплатити податки та подати податковий звіт. А якщо у вас є ліцензії – анулювати їх та закрити банківський рахунок.

Команда DIIA Company також підготувала докладну відеоінструкцію про те, як відкрити, змінити чи закрити ФОП онлайн.