• Як пише видання, один із перспективних кандидатів на заміну старої МКС є Orbital Reef – спільний проєкт космічної компанії Безоса Blue Origin та Sierra Space, яку заснували Ірен та Фатіх Озмени.
• Orbital Reef вже пройшов чотири важливі етапи, які доводять – проєкт добре просувається. Це, наприклад, випробування регенеративної системи. Вона забезпечуватиме чисте повітря та воду на космічній станції. 
• Тестували, наскільки ця система може видаляти домішки з повітря або переробляти сечу на питну воду. Така ж технологія є і на МКС – це дозволяє зберегти життя астронавтам та зекономити гроші. 

Навіщо США нова космічна станція, що з МКС

По-перше, утримання МКС – невигідно. На це NASA витрачає приблизно $3 млрд на рік. Але в агенції є пріоритетніші напрямки, куди треба спрямувати бюджет. 

Це, наприклад, місія Artemis – встановлення постійної присутності людини на Місяці, включно з космічною станцією на місячній орбіті та базою на поверхні цього супутника.  За прогнозами, витрати на цю місію сягнуть $93 млрд між 2012 і 2025 роками. А згодом ще хочуть спрямувати бюджет на відправку астронавтів на Марс.

По-друге, міжнародна космічна станція старіє та ламається. На одному модулі з’явилися тріщини, а в іншій секції стався витік повітря. За останні роки там стався збій туалеті, коливання температури або перебої у системі подачі кисню.

Тому адміністрація Байдена зобов’язалася продовжити роботу МКС принаймні до 2030 року, а до цього часу NASA має перейти хоча б на одну приватну космічну станцію. (А стара має зіштовхнутися з атмосферою землі, згоріти та впасти в океан, якщо все піде за планом). 

Оскільки NASA будуть орендарями нових космічних станцій, а комерційні компанії – власниками, тож такі станції можуть бути відкриті для космічних туристів. Але вартість квитків поки невідома.

До прикладу, поїздка на межі космосу лише на кілька хвилин за допомогою ракети New Shepard від Blue Origin може коштувати десятки мільйонів доларів.

Що сталося?

Новини про це з’явилися незадовго після повідомлення про те, що США отримали розвідувальні дані щодо потенційної здатності росії завдавати ударів по американських супутниках. Вже наступного дня Пентагон відправив на орбіту систему стеження ракет, що стало частиною масштабної програми розширення військової присутності США у космосі.

Запущені супутники називаються космічними датчиками гіперзвукового та балістичного відстеження або HBTSS. Вони призначені для виявлення ракет, які можуть бути запущені Китаєм, росією чи іншою державою, даючи Сполученим Штатам більше шансів перехопити та знищити їх.

Збіг обставин є показовим, адже він відображає, як стурбованість щодо зростання потенціалу росії та Китаю у космосі спонукає США впроваджувати інноваційні методи захисту критично важливих систем зв’язку, спостереження та GPS на майбутньому полі бою.

Що це за система?

Система, запущена на орбіту в середу, є прототипом, розробленим для тестування нового плану під назвою Proliferated Warfighter Space Architecture. Ця система передбачає розгортання сотень дешевших супутників на низькій навколоземній орбіті.

Цей підхід нагадує систему космічного інтернету Starlink від SpaceX Ілона Маска, яка вже має на орбіті понад 5000 супутників. Варто зазначити, що прототип Пентагону був запущений на ракеті SpaceX.

Ідея полягає в тому, що навіть якщо вороги США зможуть знищити кілька його супутників – навіть більше десятка – система зможе продовжувати роботу, переключившись на інші одиниці в орбітальній мережі.

Чому це важливо?

Заступниця міністра оборони США Кетлін Хікс минулого місяця заявила, Сполучені Штати переходять до розгалужених сузір’їв менших, стійкіших та дешевших супутників, які можна запускати практично щотижня.

«Довгий час ми мали кілька космічних сузір’їв – супутники розміром зі шкільний автобус, на купівлю та будівництво яких потрібні були десятиліття, а запуск тривав роки», – сказала вона.

Урядовці у Вашингтоні останніми роками дедалі більше усвідомлюють, що одним із перших кроків, з якими, ймовірно, зіткнуться США у будь-якій великій війні з Китаєм чи росією, стане спроба вивести з ладу американські системи телекомунікації, геолокації та спостереження у космосі.

Саме це, згідно з новою інформацією американської розвідки, може планувати рф з допомогою своєї нової космічної зброї, про яку на брифінгу для лідерів конгресу розповіли високопоставлені представники нацбезпеки.

Відповідаючи на питання журналістів у Білому Домі речник Ради національної безпеки Джон Кірбі повідомив: «Можу підтвердити, що це пов’язано з протисупутниковим потенціалом, який розробляє росія», але додав, що російські технології поки що не розгорнуті.

Супутники США постійно стежать за всім світом, і ця інформація стала однією з найважливіших військових переваг країни. Завдяки цій мережі Пентагон може не лише відстежувати великі ракетні загрози, а й здійснювати зв’язок між різними видами військ, передавати дані для наведення зброї на цілі, а також отримувати миттєву інформацію про переміщення військ та техніки противника.

Важливість цих інструментів чітко видно на прикладі війни в Україні. Завдяки частково наданим США супутниковим знімкам від приватних компаній, Україні вдалося відстежувати російські війська точніше, ніж було можливо будь-коли раніше, а також підтримувати власні системи зв’язку, попри спроби росії їх заглушити.

AIN.UA поцікавився, хто така Ліна Бороздіна, розповідаємо її коротку біографію.

Ліонелла (Ліза, Ліна) Бороздіна народилася у 1969 році в Одесі в російсько-єврейській родині, там закінчила школу та здобула ступінь магістра за спеціальністю «Біохімія» в Одеському національному політехнічному університеті.

Батько Ліни Бороздіної Юрій народився в Москві, але згодом переїхав до Одеси. Згідно з книгою Destination Space: Making Science Fiction a Reality журналіста та письменника Кенні Кемпа, Бороздін був агентом КДБ. Він служив на Сході, зокрема в Індії та М’янмі. У 1979 рік чоловік мав поїхати на два роки в Афганістан, але звільнився зі служби. Вище керівництво СРСР не дало дозволу на повернення до Москви, тож він із родиною повернувся до Одеси, де мешкала родина його дружини. Його керівником був Юрій Андропов, майбутній генсек СРСР у 1982–1984 роках.

Матір Ліни Бороздіної, Емілія, була перекладачкою з англійської та чемпіонкою України з настільного тенісу. Вона померла в 1982 році.

Ліна Бороздіна емігрувала до США майже випадково, коли розпався СРСР, пише Vice.

«Її паспорт був документом держави, якої більше не існувало, тож вона подала заявку на політичний притулок і почала вивчати англійську, влаштувалася мити лабораторний посуд у фармацевтичну компанію, поки не отримала змогу застосувати свою вищу освіту», — розповідає видання.

Спершу вона жила зі своєю тіткою Євою в Лос-Анджелесі, згодом вийшла заміж за росіянина, із яким невдовзі розлучилася. Певний час жінка працювала моделлю для магазину одягу, а потім зустріла свого другого чоловіка.

З 1992 до 1996 рік Ліна Бороздіна була науковою співробітницею в біофармацевтичній компанії Genta у Каліфорнії, що розробляла препарати для лікування хворих на рак (у 2012 році компанія збанкрутувала). З 1997 до 2000 рік вона перейшла до Chromagen.

З 2001 року науковиця стала старшою науковою співробітницею. До 2002 року працювала в компанії Immusol (ItherX Pharmaceuticals Inc з 2007 року), яка була зосереджена на відкритті, розробці та комерціалізації інноваційних продуктів для ринку онкології та противірусних засобів. Згодом перейшла у компанію Egea Biosciences (придбаної компанією Johnson & Johnson у 2004 році), яка розробляла технологію синтезу генів і структури білка.

У 2004 році Ліна Бороздіна отримала громадянство США. З 2009 до 2023 року вона працювала менеджеркою із роботи з клієнтами в American International Chemical. З квітня 2019 року вона є спеціалісткою із продажу приладів для хімії нуклеїнових кислот у BioSearch Technologies, відділі геноміки LGC.

Квиток на рейс Virgin Galactic Ліна Бороздіна придбала ще 2005 році за $200 000 і стала однією із перших 10 учасників польоту. Для того, щоби купити квиток, Бороздіна вдруге заклала свій будинок.

«Я збираюся побачити всю Землю. Але все ж сама ідея бути такою далекою від неї – безцінна», — розповідала Бороздіна.

Storm Prophet розробили проєкт із прогнозування геомагнітних штормів за допомогою аналізу даних DSCOVR (Deep Space Climate Observatory) та LSTM-моделей.

Склад української команди:

• Євген Татаринов — кандидат фізико-математичних наук та програміст;
• Анастасія Лукʼяненко — експерт із машинного навчання;
• Максим Копистко — подкастер та проєктний менеджер;
• Вадим Лозовський — астрофізик та програміст;
• Костянтин Кузьмичов — програміст баз даних;
• Андрій Солов’єнко — фулстек-розробник та бакалавр зі статистики.

Проєкт Storm Prophet

У вересні 2023 року команда почала обирати челендж для участі у NASA Space Apps Challenge. Врешті зупинилися на ідеї «оракула космічної погоди», який може допомогти в попередженні можливих технічних проблем, таких як виходи з ладу електромереж і супутникових систем, за допомогою вивчення сонячної активності та інших даних міжпланетного простору. Після попереднього дослідження даних та фізичної природи процесу було вирішено зробити прогноз за допомогою нейронних мереж.

Проєкт заснований на мережах LSTM, розширеній попередній обробці даних, ранній зупинці та перестановці, має важливе значення для точного прогнозування рівня геомагнітних бур.

Що дає перемога в хакатоні

Переможці хакатону отримали запрошення на поїздку у Вашингтон, де і відбудеться нагородження цього літа. Команда їхатиме власним коштом і наразі займається підготовкою всіх необхідних документів.

«Наразі НАСА привітало нас із перемогою. Та запросило на церемонію нагородження. Додаткових коментарів ми наразі не отримали. Ми плануємо розвивати наш проєкт коли знайдемо потенційних користувачів чи/та інвесторів для нашої моделі. Наразі ми їх шукаємо, та, на жаль, поки не маємо успіхів у цьому напрямі», – розповіли AIN.UA у команді.

Ця червона цятка пролетіла майже 31 мільйон кілометрів – це у 80 разів більше, ніж відстань від Землі до Місяця.

Навіщо NASA це робило?

• Вони перевіряють нову технологію лазерного зв’язку, яка в майбутньому може покращити передачу даних з найвіддаленіших куточків Сонячної системи.
• Cам Тейтерс залишився на Землі — він живе у співробітника лабораторії реактивного руху NASA (JPL) у Каліфорнії. Відеоролик був завантажений на космічний апарат, запущений за допомогою ракети Falcon Heavy від SpaceX 13 жовтня, а транслювався 11 грудня.
• Відео прийняв телескоп Хейла в обсерваторії Паломар, а потім його передали у JPL у Каліфорнію, де відео показали в прямому ефірі. Цікаво, що з’єднання між обсерваторією Паломар і JPL виявилося повільнішим, ніж лазерний сигнал із космосу.

А ось і саме відео:

Це випробування стало частиною Deep Space Optical Communications (DSOC) – місії космічного агентства, спрямованої на покращення зв’язку на відстані більшій, ніж між Землею та Місяцем.

Місія DSOC досліджує технології, які можуть передавати більше даних із глибин космосу на Землю, оскільки радіохвилі не справляються з обсягом інформації, необхідним для передачі великої кількості зображень та відео високої якості на великі відстані.

Раніше NASA успішно посадило капсулу зі зразком астероїда Бенну, в рамках важливої місії для вивчення Сонячної системи та глибокого космосу.

• Під час раунду інвестували чинні інвестори, як-от AE Industrial Partners, а також нові, включно з Mitsui & Co.
• Компанія Полякова зібрала $300 млн інвестицій починаючи з лютого 2023 року.
• Firefly Aerospace планує остаточно закрити раунд серії С найближчим часом.

«Ми досягли успіху в зборі коштів за підвищеною оцінкою посеред складного ринкового середовища завдяки нашій зосередженості на виробництві та виконанні завдань, — заявив Білл Вебер, генеральний директор Firefly Aerospace. – Після нашого останнього успіху з новаторським запуском місії Victus Nox Космічними силами США ми побачили підвищений інтерес з боку нових інвесторів».

Firefly Aerospace заснував українець Макс Поляков у 2017 році, викупивши іншу збанкрутілу аерокосмічну компанію. Firefly Aerospace орієнтувалась на ринок США і співпрацю з NASA, водночас мала науково-дослідний центр в українському Дніпрі. В листопаді 2021 року Комітет з іноземних інвестицій США надіслав Полякову, який володів 58% акцій компаній, лист з вимогою продати свою долю через побоювання щодо держбезпеки США – тамтешній уряд побоювався втрати цінних технологій в країні, де з 2014 року триває війна. Поляков погодився на умови, передавши свої акції СЕО компанії Тому Маркьюзіку всього за $1.

Зараз справи у компанії йдуть достатньо добре, вона тісно співпрацює з NASA та загалом аерокосмічним сектором Сполучених Штатів. У вересні 2023-го Firefly Aerospace провела успішний пуск своєї ракети Alpha в межах місії Victus Nox на замовлення Космічних сил США (USSF). Це був вже третій успішний пуск ракети Alpha.

Завантажити застосунок можна за посиланнями: iOS та Android.

• Він працює на основі вебсайту Spot the Station, але пропонує додаткові можливості та інформацію для покращення спостереження за станцією.
• Для цього застосунок використовує AR-інтерфейс (доповнена реальність), полегшує визначення місцеперебування станції та надає можливості для зйомки та обміну фотографіями й відео своїх спостережень у режимі реального часу.
• Вбудований компас застосунку покаже вам, де знаходиться космічна станція, навіть якщо ви перебуваєте на іншому кінці земної кулі.

Але це не завадило Sierra Space залучити додаткові $290 для масштабування своїх космічних проектів (в першу чергу власного космоплана). В цьому матеріалі AIN.UA розповідає, що відбувається з компанією і яка доля може чекати суперамбітний проект комерційної космічної станції.

Жовтень 2021. Sierra Space та Blue Origin будують космічну станцію

Sierra Space — це дочірня компанія Sierra Nevada Corporation. Найвідоміший проект Sierra Space — Dream Chaser, крилатий космоплан, призначений для перевезення вантажів — і, можливо, колись людей — на Міжнародну космічну станцію.

У жовтні 2021 року стало відомо, що Blue Origin у партнерстві з Sierra Space та іншими учасниками космічного ринку, включаючи Boeing, Redwire Space, Genesis Engineering Solutions побудують комерційну космічну станцію.

За попередніми планами вона мала бути майже такою ж великою, як і Міжнародна космічна станція, яку NASA планує затопити в Тихому океані на початку 2031 року. І власне невдовзі після оприлюднення проекту Orbital Reef Blue Origin виграла контракт на $130 млн від NASA на проектування цієї приватної космічної станції. 

Травень 2023. У Blue Origin, можливо, міняються пріоритети

Паралельно з роботою над першою комерційною космічною станцією обидві компанії продовжили розробку власних проектів. Для Sierra Space це був космічний літак Dream Chaser, а для Blue Origin ракета New Shepard.

Проте поворотним моментом став травень 2023, коли Blue Origin виграла ключовий контракт від NASA на розробку та будівництво місячного посадкового модуля з екіпажем для доставки астронавтів на поверхню Місяця.

На відміну від $130 млн, які NASA виділило на розробку Orbital Reef, на цей проект Blue Origin отримала від космічного агентства одразу $3,4 млрд, при загальній вартості у понад $7 млрд. І цей проект, ймовірно, став пріоритетним для компанії.

Вересень 2023. Sierra Space залучає додаткові $290 млн

У вересні 2023 року стало відомо, що Sierra Space залучила $290 млн у раунді серії B для масштабування своїх проектів космічного літака Dream Chaser. Як повідомляє TechCrunch, в результаті цього раунду загальна сума залучених коштів для Sierra Space перевалила за $1,7 млрд, що є рекордним показником для інвестицій для комерційної космічної компанії. Загальна оцінка Sierra Space зросла до $5,3 млрд.

Раунд очолювали три японські інвестори: один із найбільших банків країни MUFG, торгова компанія Kanematsu Corporation і страховий гігант Tokio Marine&Nichido. Дійсні інвестори Sierra Space також брали участь.

Цікаво, що залучення коштів відбувалось саме з прицілом на тлі заяв про те, що Sierra Space зосереджується на польоті свого космічного літака Dream Chaser.

Жовтень 2023. Партнерство Sierra Space та Blue Origin під загрозою

Як повідомляє CNBC з посиланням на власні джерела, Sierra Space та Blue Origin планують припинити партнерство, оскільки кожна з компаній віддає все більше перевагу своїм власним проектам, а не спільній розробці Orbital Reef.

Найімовірніше, що Blue Origin і Sierra Space підуть різними шляхами, залишивши позаду спільні зусилля з розробки Orbital Reef. Для від Blue Origin більший пріоритет зараз має місячний посадковий модуль, а для Sierra Space її космічний літак Dream Chaser.

То що ж буде з Orbital Reef?

Є ознаки того, що проект Orbital Reef розпадається:с айт проекту, створений спільно Blue та Sierra, не публікував оновлення щодо розвитку станції понад рік. Крім того, на сайтах з вакансіями жодної компанії немає пропозицій, у яких згадується Orbital Reef, попри наявність десятків таких вакансій у минулому. 

Крім того, Sierra Space відмовилася від згадок про Orbital Reef у своїх останніх пресрелізах, зосередившись виключно на своїх власних проектах. Проте Sierra поки продовжує тестувати та розробляти LIFE — надувний модуль, який мав скласти основну частину архітектури Orbital Reef.

Яким буде розгортання Project Kuiper

Ще 2020 року американська федеральна комісія зв’язку (FCC) затвердила план Project Kuiper щодо створення угруповання супутників на низькій навколоземній орбіті, які конкуруватимуть із мережею Starlink. Amazon тоді заявляла, що готова витратити не менше $10 млрд на створення 3236 таких супутників.

Подібно до того, як це роблять SpaceX і OneWeb, супутники Kuiper мають «подолати цифровий бар’єр», забезпечуючи швидкий і доступний широкосмуговий зв’язок у місцях, де відсутня можливість використовувати традиційні комунікаційні технології.

Amazon Kuiper взяв потроху у кожного зі своїх конкурентів. Компанія планує надавати як невеликі абонентські термінали для приватного використання, так і потужну наземну мережу зв’язку. Наприклад Vodafone і його африканська філія Vodacom вже співпрацюють з Amazon, щоб використовувати Project Kuiper для розширення своїх мереж 4G/5G.

Чому цей запуск важливий?

Amazon планує вивести перші два супутники, KuiperSat-1 і KuiperSat-2 на орбіту вже 6 жовтня. Запуск відбудеться на мисі Канаверал у Флориді, виконає його ракета Atlas V від United Launch Alliance (ULA).

І хоча перші супутники будуть суто демонстраційними (після завершення місії Amazon планує безпечно спустити їх з орбіти, дозволивши пристроям згоріти в атмосфері Землі) сам запуск є значним моментом для компанії та розвитку супутникового зв’язку.

Майбутня місія під назвою Protoflight має вирішальне значення, оскільки знаменує вихід Amazon на ринок супутникового широкосмугового зв’язку, який зараз переважно займають Starlink від SpaceX і лондонська OneWeb. 

Відповідно до статистики Harvard-Smithsonian, SpaceX наразі має 4812 активних супутників Starlink, а OneWeb керує 632 супутниками. У той час як Starlink зосереджується на прямих споживчих послугах, OneWeb насамперед обслуговує інтернет-провайдерів.

А Amazon планує вивести на орбіту 1618 до 2026 року, а до 2029 збільшити їхню кількість до 3236, відповідно до умов ліцензії FCC. При цьому компанія спробує працювати на обох ринках: як з приватними користувачами, так і з телекомунікаційними компаніями.

Як виглядатимуть термінали Project Kuiper

У березні 2023 року Amazon вже презентувала інженерні зразки трьох моделей терміналів користувача, що забезпечуватимуть різну швидкість.

Найменший та найдоступніший клієнтський термінал Project Kuiper буде важити всього 0,45 кілограма й мати 45 сантиметрову тарілку. Цей термінал розрахований на швидкість з’єднання до 100 Мбіт/с й розрахований в першу чергу на приватних клієнтів. Ціна такого термінала поки не оголошена.

Стандартний клієнтський термінал Project Kuiper має площу менше ніж 71 квадратний сантиметр дюймів і товщину всього 2,5 сантиметра. Він буде важити менше 2.26 кг (без врахування монтажного кронштейна). 

Попри скромні розміри, пристрій буде одним із найпотужніших комерційно доступних терміналів, забезпечуючи швидкість до 400 Мбіт/с. Amazon планує продавати ці термінали користувачам менш ніж за $400.

Найбільша та найпотужніша модель Project Kuiper розроблена для корпоративних, державних і телекомунікаційних клієнтів, які потребують ще більшої пропускної здатності. Пристрій має розміри 48 на 76 сантиметрів і забезпечуватиме швидкість до 1 (Гбіт/с).

Що це за місія

Космічний апарат OSIRIS-Rex (назва розшифровується як Origins Spectral Interpretation Resource Identification Security Regolith Explorer) запустили у політ до астероїда Бенну ще 2016 року. Бенну — це один із невеликої групи Аполлонів, астероїдів, чия орбіта перетинає земну в області афелію. Його назвали на честь Бенну, давньоєгипетського міфологічного божественного птаха, а космічний апарат, який до нього направили — на честь Осіріса.

Метою апарату було дістатись до астероїда і кілька років його досліджувати, вимірювати температуру, проводити 3D-сканування поверхні, а також визначити, які шматки астероїда (каміння та пил) можна буде повернути на Землю.

Тож 24 вересня 2023 року парашут із капсулою, де знаходяться зразки ґрунту астероїда, успішно приземлився у пустелі Юта.

Щоб дістатися до Землі 250-грамовий взірець ґрунту мав подолати відстань у 102 000 кілометри (десь одна третя відстані від Землі до Місяця). Зараз зразок ґрунту астероїда доправляють до лабораторії космічного центру NASA Johnson Space Center, де його вивчатимуть. Перші попередні результати в агентстві планують оголосити уже 11 жовтня 2023 року. Доступ до зразку обіцяють надавати ученим зі всього світу.

Чому вона важлива

Зразок Бенну — не перший шматок астероїда, доправлений на Землю людьми (наприклад, можна згадати японську місію «Хаябуса» та «Хаябуса-2»). Але кожна така місія важлива.

По-перше, зразки ґрунту з астероїду дадуть вченим з усього світу краще розуміти, як формуються планети, а також як на них може формуватись органічна матерія та вода (що на Землі дало поштовх для виникнення життя).

Також, як відзначає голова агентства Білл Нельсон, це допомагає вивчати потенційні ризики для Землі: «Це дозволить нам поглибити знання про те, як виникла та сформувалась Сонячна система. Не кажучи вже про те, що Бенну — потенційно небезпечний астероїд, і те, що ми вивчимо у його зразках, дасть нам змогу краще розуміти ті типи астероїдів, що можуть прямувати у нашому напрямку».

А один із найбільш футуристичних наслідків: вивчення зразків астероїдів може допомогти у майбутньому видобувати з них цінні речовини, корисні людству. Адже у Сонячній системі їх багато: астероїдний пояс між Марсом та Юпітером, пояс Койпера, астероїди поруч із Землею. Астероїди можуть слугувати джерелом багатьох ресурсів: льоду, металів, але поки що ідею «ловити» астероїди та видобувати з них щось корисне реалізовували лише у науковій фантастиці.

• Це — вже третій успішний пуск ракети Alpha. Зараз вона здійснила місію Victus Nox та вивела на орбіту супутник.
• Компанія зуміла завершити усі підготовчі етапи до місії після отримання повідомлення про необхідність запуску місії всього за 24 години, зокрема: оновлення софта, який розраховує траєкторію, пакування вантажу та його транспортування до стартового майданчику, заправлення ракети паливом. Сам пуск відбувся через 27 годин після отримання наказу про нього, в першому доступному пусковому вікні.
• Політ відбувався штатно на всіх етапах, включаючи MECO (вимкнення двигуна першого ступеня), відокремлення першого ступеня та інші. Ракета успішно вивела на орбіту супутник Millennium Space Systems. Це й була основна мета місії: перевірити можливість USSF швидко вивести на орбіту супутник у разі загрозі національній безпеці.

• Firefly Aerospace була заснована в 2017 році українським підприємцем Максом Поляковим, повну історію компанії ми розповідали раніше. 2021 року в результаті занепокоєння Комітету з іноземних інвестицій США щодо того, що може статися з цінними технологіями в Україні через ризики пов’язані із росією, у Firefly Aerospace змінилась структура власності.
• Firefly вперше запустив Alpha у вересні 2021 року. Через передчасне відключення одного з двигунів першого ступеня політ перервали. Через тринадцять місяців, під час другою старту, ракета досягла орбіти, корисні вантажі на борту були виведені на нижчу орбіту. 
• В червні 2023 також стало відомо про планування четвертого старту. В рамках місії Venture Class Launch Services Demonstration 2 (VCLS Demo 2) буде запущено декілька CubeSat на 550-кілометрову синхронну сонячну орбіту (SSO).

Що сталося і чому про це говорять

Зодіак, або ж набір сузір’їв, які розташовані вздовж екліптики, і якими пролягає видимий путь Сонця по небу протягом року (у північній півкулі) — один із основних концептів у астрології. Для спостерігача із Землі зодіак виглядає отак (лінія погляду позначена стрілочкою):

«Приналежність» знаку зодіаку до місяця визначається сузір’ям, в якому Сонце «перебуває» вдень, на зображенні вгорі видно, що, наприклад, для кінця березня це — сузір’я Риб, для листопада і грудня — Скорпіона, Змієносця та Стрільця, і тому подібне.

Тож користувачі, що вірять у астрологію або цікавляться нею, побачили на одній зі сторінок NASA, яка пояснює сузір’я для дітей (або навіть у публікаціях із посиланням на дані NASA) дані про те, що дати для знаків зодіаку змістилися. Також багато постів на цю тему — це просто жарти.

я овен. достатньо очікувано pic.twitter.com/MYeviKRt88

— дашборд (@ierowayne) September 5, 2023

Через це знаки зодіаку змістилися для усіх народжених в ці дати. Зокрема, для «скорпіонів» лишили маленьке віконечко з 23 по 29 листопада.

Це — стара історія

У NASA відзначають, що ця історія — дуже давня, родом ще із часів Вавилону. Але новини з «новим знаком зодіаку» та «новими датами зодіаку» публікують кожні кілька років. Ось, наприклад, коментар космічного агентства про це за 2020 рік:

👀 We see your comments about a zodiac story that re-emerges every few years. No, we did not change the zodiac.

When the Babylonians invented the constellations 3,000 years ago, they chose to leave out a 13th sign. So, we did the math: https://t.co/DQOs5VSjT7 pic.twitter.com/WlblguobGT

— NASA (@NASA) July 17, 2020

«В NASA ми вивчаємо астрономію, а не астрологію, ми просто провели розрахунки», — писало тоді агентство. Ще 3000 років тому давні вавилоняни поділили зодіак на 12 приблизно рівних частин, по одній на кожен місяць 12-місячного календаря. Навіть тоді «зодіак», тобто сузір’я, через яке «проходило» Сонце, не дуже вкладався у цей розподіл, дати для знаків трохи зсувалися. А одне із сузір’їв зодіаку, Змієносець, просто не врахували.

Плюс, за тисячі років вісь Землі трохи зсунулась, а отже зсунулись і дати для кожного із сузір’їв зодіаку. Вони також різні за видимою величиною та формою, тож Сонце «проводить» у ділянці кожного з них різний проміжок часу, через це періоди знаків зодіаку — різні по довжині.

«Уявна лінія від Землі через Сонце вказує на сузір’я Діви протягом 45 днів, але на Скорпіон вона вказує лише 7 днів. Щоб зодіак гарно співпадав з їхнім 12-місячним календарем, вавилоняни ігнорували той факт, що Сонце «рухається» крізь 13 сузір’їв, не 12. Тож кожному з 12 сузір’їв вони призначили рівний проміжок часу. Ми не міняли зодіак, ми просто провели розрахунки», — писало тоді NASA.

Звісно, це все не несе якихось реальних наслідків: астрологія свого часу стимулювала розвиток багатьох точних наук, і за це ми їй вдячні. Але зараз це — ненаукова дисципліна, прогнози якої не мають практичного впливу на життя людей.

• MySat — це український стартап, який робить набори для створення мінісупутників. У чому причина перенесення виробництва з України до Франції, Дмитро не уточнює, але можна припустити, що це пов’язано з війною.
• За словами засновника, в команду потрібні фахівці по наступних напрямах:
  • елетроніка, авіоніка;
  • мехатроніка;
  • наноматеріали і метали з пам’яттю;
  • розробка аерокосмічної техніки;
  • 3D-друк.

«Якщо у вас є знайомі інженери чи студенти інженерних спеціальностей у Страсбурзі, будемо раді бачити їх у нашому проекті. Якщо ви хочете займатись космосом чи БПЛА, але поки нічого про це не знаєте, — все одно пишіть. Навчимо з нуля. Пошта для CV: dev@mysatkit.com», — пише Дмитро.

• Про MySat стало відомо ще 2021 року: тоді проект вийшов на Kickstarter зі своїми наборами для супутників-кубсатів (тобто, супутників кубічної форми). Продукт MySat — набір з функціями реального супутника. Він включає в себе конструктор і модель космічного корабля, який можна скласти без спеціальних знань. Міні-супутник складається з ряду датчиків і елементів управління. На борту є камера — її покупці можуть самостійно програмувати, а також світлодіоди, фотодіоди, датчики температури та інші елементи, які допоможуть розібратися в принципі роботи реальних супутників.

Earth to Voyager… 📡
The Deep Space Network has picked up a carrier signal from @NASAVoyager 2 during its regular scan of the sky. A bit like hearing the spacecraft's «heartbeat," it confirms the spacecraft is still broadcasting, which engineers expected. https://t.co/tPcCyjMjJY

— NASA JPL (@NASAJPL) August 1, 2023

• Voyager 2 відправили досліджувати Сонячну систему, а також космос за геліосферою ще у серпні 1977 року, тож 2023 року в нього — 45-річний ювілей місії. Це — один із найупізнаваніших космічних апаратів, свого часу настільки ж популярний, як марсоход Curiosity.
• Увесь цей час апарат віддалявся від Землі і зараз перебуває на відстані в 19,9 млрд км від нашої планети. Він подорожує зі швидкістю 55,346 км на годину, і через величезну відстань між ним і Землею, між відсиланням команди і прийомом проходить десь 18 годин.
• З ним комунікують через мережу антен NASA Deep Space Network. Нещодавно через помилкову команду його антена відхилилася на 2 градуси і перестала приймати сигнал, але 1 серпня 2023 NASA повідомило, що апарат все ще лишається на зв’язку. Щоб вповні відновити комунікацію, доведеться чекати жовтня, коли апарат вчергове переорієнтує свою антену на Землю.
• Voyager 2 та його апарат-близнюк Voyager 1 — єдині створені людиною об’єкти, яким вдалося вийти за межі геліосфери (згенерованих Сонцем часток та магнітних полів). Voyager 2 став єдиним космічним апаратом, якому вдалося пролетіти повз Нептун та Уран. Кожен із них має «на борту» золоті пластини із основними даними про людство та природу планети Земля: при запуску вчені сподівалися на імовірність того, що апарат із часом долетить до неземного розуму.

• Хоча Blue Origin першою успішно запустила, приземлилася та повторно використала ракету, вона відстала від свого конкурента через затримки зі створенням своїх пускових систем. Плани Blue Origin щодо глобального розгортання мережі стартових майданчиків можуть допомогти компанії наздогнати прогрес SpaceX.
• Частково це зростання залежить від пошуку місця для міжнародного запуску — компанія вже почала роботу в Техасі, Вашингтоні, Флориді та Алабамі — але нове місце ще не вибрано. Компанія також хоче створити новий пусковий комплекс за межами США, хоча пошуки місця все ще знаходяться на ранній стадії. Реалізація плану також включає нові придбання та партнерства за межами США в таких сферах, як виробництво та програмне забезпечення.
• «Ми шукаємо все, що ми можемо зробити або придбати, щоб збільшити масштаб, щоб краще обслуговувати наших клієнтів. Це залежить не від розміру, а від того, наскільки це прискорює нашу дорожню карту того, що ми намагаємося зробити» — сказав Боб Сміт, генеральний директор Blue Origin.  

Чому це цікаво?

Подібні проекти обговорюються роками, тим більше, що у самій Blue Origin заявили, що ці плани знаходяться ще на ранній стадії. Але чим це не шанс для України заявити про себе. Країна, як мінімум, має одразу декілька переваг для реалізації цього проекту:

• Наявність високооснащених космічних підприємств: Україна має досвід у сфері космічних досліджень та розробок. Підприємства, такі як «Київське конструкторське бюро «Південне» та Державне підприємство «НАУКА», вже займаються розробкою та виготовленням ракетно-космічної техніки.
• Географічне розташування: Україна має вигідне географічне положення, знаходячись в центральній частині Східної Європи. Це може забезпечити зручний доступ до космодрому для багатьох країн Європи та інших наших сусідів (наприклад Туреччини).
• Наявність інфраструктури: країна (якщо пропустити факт триваючої війни) має розвинену транспортну мережу, аеропорти та дороги, що полегшує транспортування обладнання та персоналу до космодрому. Крім того, наявність наукових та освітніх закладів, спеціалізованих на космічній галузі, може створити сприятливу екосистему для розвитку космодрому.

Реалізація такого проекту в нашій державі, крім прямих фінансових інвестицій, дозволить наростити наші позиції в туризмі (космодром може стати привабливим для туристів, які хочуть побачити запуск ракети), допомогти розширенню міжнародного співробітництва та створити нові робочі місця. Проте для цього потрібно вже зараз не забувати про це і починати займатися цим проектом. Як це було у Польщі.

• Virgin Galactic успішно залучила $300 млн шляхом ринкового розміщення звичайних акцій. Тепер компанія космічного туризму має на меті залучити додаткові $400 млн шляхом подальшого розміщення акцій, оскільки вона прагне профінансувати розвиток і розширення свого парку космічних кораблів.
• Компанія відкрила перший збір коштів 4 серпня, заявивши тоді, що кошти «будуть використані для загальних корпоративних цілей, включаючи оборотний капітал, загальні та адміністративні питання, розвиток парку космічних кораблів та іншої інфраструктури для масштабування комерційних операцій».
• Наразі в компанії є єдиний літак-носій VMS Eve та один космічний корабель VSS Unity, які, відповідно до заяв самої Virgin Galactic, можуть виконувати польоти раз на місяць.
• На кінець першого кварталу Virgin Galactic мала готівку та цінні папери на загальну суму $874 млн. Розміщення звичайних акцій є способом запобігти дефіциту грошових коштів, поки космічні кораблі компанії не почнуть літати в регулярні рейси.

Чому це цікаво?

В червні 2023 стало відомо, що після багатьох років випробувань Virgin Galactic нарешті розпочинає комерційні космічні польоти, перший з яких відбудеться вже 27 червня. Після початкових запусків компанія планує перейти на щомісячні рейси та працювати з резервом власників квитків.

Поки що перспективи компанії виглядають досить переконливо, хоч і все ще неоднозначно. Якщо Virgin Galactic успішно проведе наукову місію Galactic 01 та Galactic 02, яка стане першим справжнім приватним польотом астронавтів, то, найімовірніше, компанія зможе вийти на стабільний прибуток та розширення свого парку космічних кораблів. Якщо ці запуски виявляться невдалими — компанію може чекати провал.

Які плани в компанії?

Місія під назвою Galactic 01, якщо не станеться ніяких затримок, буде запущена між 27 і 30 червня. Однак цей запуск ще не буде туристичним, він стане першою з науково-дослідницькою місією компанії. Члени ВПС Італії та Національної дослідницької ради Італії піднімуться на край космосу, щоб «провести дослідження мікрогравітації», та інші експерименти на борту, які покажуть потенціал для інших дослідників.

А вже місія Galactic 02 стане першим справжнім приватним польотом астронавтів. Пасажири ще не оголошені, але можна припустити, що це буде поєднання багатих людей, впливових людей і, можливо, благодійне місце для якогось студента.

Лише після цієї місії компанія планує розпочати щомісячні рейси. Збільшення частоти місій дозволить побороти дефіцит квитків і знизити ціну. Можливо, космічні польоти ніколи не будуть доступним, але цілком можливо, що через кілька років хтось зможе вибирати між рейсом Virgin Galactic і тритижневою тропічною відпусткою. І деякі люди із задоволенням виберуть перше.

Чому це цікаво?

Virgin Galactic вже кілька років працює над вдосконаленням методу запуску, де космічний корабель скидається зі спеціального реактивного літака-носія на великій висоті та злітає вже звідти. Попри кілька невдач, загасальні затримки в розвитку проекту (у порівняні з початковими планами компанії), схоже, що наполегливість нарешті окупається.

Компанія настільки вірила у свій успіх (а також, мабуть, потребувала додаткового фінансування), що у лютому 2022 року навіть запустила відкриті продажі квитків на майбутні польоти у космос. І лише тепер, якщо місії завершаться успіхом, Virgin Galactic перейде до виконання своїх зобов’язань.

• В нещодавній заявці до Федеральної комісії зі зв’язку США Firefly Aerospace повідомила, що планує запустити партію CubeSats для NASA в серпні цього року. Запуск NASA є частиною контракту на $9,8 млн, який компанія Firefly виграла в грудні 2020 року в рамках програми космічного агентства Launch Services. У рамках місії Venture Class Launch Services Demonstration 2 (VCLS Demo 2) буде запущено кілька CubeSat на 550-кілометрову сонячну синхронну орбіту (SSO).
• Більш точну дату, ніж вже розкрите стартове вікно в серпні, в Firefly Aerospace не називають. Представник компанії лише сказав, що Firefly зараз завершує остаточну підготовку третьої місії Victus Nox, яка здійснюється на замовлення Космічних сил США (USSF), і що компанія визначиться з датою запуску місії NASA, коли Victus завершиться.
• Firefly вперше запустив Alpha у вересні 2021 року. Той запуск не досяг орбіти через передчасне відключення одного з двигунів першого ступеня. Через тринадцять місяців, під час другою старту, компанія успішно досягла орбіти, корисні вантажі на борту були виведені на нижчу орбіту, ніж планувалося. Наразі триває підготовка до третього старту.
• Це означає, що частота стартів пришвидшується і Firefly Aerospace планує ще два запуски протягом всього кількох місяців.

• Малий оптичний супутник EOS SAT-1, орієнтований на потреби сільського господарства, здатен щодня здійснювати моніторинг територій площею до мільйона квадратних кілометрів за допомогою 11 агро-орієнтованих спектральних каналів. Це перший супутник з угруповання EOS SAT, запущений на орбіту.
• Одразу після запуску команда EOSDA встановила стабільний зв’язок із супутником та почала передавати телеметрію на наземну станцію.

• Наступним завданням було переконатися, що бортовий комп’ютер належним чином обробляє дані як на рівні прошивки, так і на рівні програмного забезпечення. Нарешті, коли всі завдання з калібрування та валідації були успішно виконані, а корисне навантаження було введено в експлуатацію, EOSDA отримала перші оброблені знімки з EOS SAT-1.
• Перші знімки з супутника, отримані в результаті панхроматичного злиття, демонструють іспанську провінцію Сеговія (смуга зйомки 46 км) та місто Кейптаун (смуга зйомки 44 км) та мають роздільну здатність 1,5 метра. Зображення були оброблені в рамках рішення gs4EO від DEIMOS для наземного сегмента. 

• Знімки отримані за допомогою двох високоточних камер DragonEye, встановлених на супутник та розроблених компанією Dragonfly Aerospace, що також входить в екосистему Noosphere Макса Полякова. 
• Перед отриманням перших зображень команда EOSDA переконалася, що структура супутникової платформи, оптичні модулі, модулі зв’язку та енергосистеми, а також такі підсистеми, як система теплового навантаження, обробки бортових даних (OBDH) та системи орбітального контролю (AOCS), працюють належним чином і пройшли необхідні випробування. На етапі введення в експлуатацію планується провести ще більше тестів і перевірок, перш ніж дані супутника почнуть використовуватись в рішеннях EOSDA.

Про супутник

• Супутник EOSSAT-1 став першим з угрупування, орієнтованого на світові агро потреби, і є власною розробкою компаній, що входять до Noosphere Макса Полякова. Це перший супутник у складі власного угруповання EOS SAT, який 3 січня 2023 року був виведений на низьку навколоземну орбіту ракетою Falcon 9 компанії SpaceX.
• Угруповання EOS SAT складається з 7 малих оптичних супутників, які сприятимуть впровадженню сталого сільського господарства й моніторингу лісових угідь, надаючи високоякісні дані для аналізу. Планується, що EOS SAT досягне повної функціональності до 2025 року і охоплюватиме 100% територій країн з найбільшими площами сільськогосподарських угідь і лісів, що становить 98,5% таких земель у всьому світі.
• Завдяки таким технічним характеристикам EOS SAT як велика кількість спектральних каналів та висока роздільна здатність зображень, це сузір’я має більш широкі можливості для вирішення нагальних світових проблем у агро сфері, передусім, забезпечення глобальної продовольчої безпеки.

Про EOS Data Analytics

Супутник EOS SAT-1 — власна розробка компаній, що входять до Noosphere Макса Полякова. Операційний процес повного циклу встановлено через вертикальну інтеграцію компаній в екосистемі Noosphere — EOS Data Analytics, Dragonfly Aerospace, SETS, Flight Control Propulsion. 

«Ми пишаємося роботою EOS SAT-1 та якістю зроблених ним знімків. Запуск першого у світі супутника, орієнтованого на потреби сільського господарства, став кульмінацією всіх попередніх досягнень Dragonfly Aerospace. Наша команда взяла безпосередню участь у розробці та виробництві кожної підсистеми супутника, і ми пишаємося тим, що створили один з найефективніших супутників з усіх, які були запущені до цього часу», – додає Брайан Дін, CEO компанії Dragonfly Aerospace. 

EOS Data Analytics (EOSDA) — глобальний постачальник аналітики супутникових зображень на основі штучного інтелекту, заснований Максом Поляковим. Компанія здійснює діяльність в усьому світі та співпрацює з державними, комерційними та науковими організаціями.

• Сам старт пройшов номінально, ракета пройшла точку найбільшого навантаження:

• Але подальший політ пішов не зовсім по плану: не усі двигуни Raptor 2 у системі з 33 спрацювали, також Starship не зміг відстикуватись від ракети і вибухнув. Також, в ідеалі під час запуску компанія ще планувала повернути першу ступінь на Землю. Але команда, що коментувала офіційний стрім SpaceX, наголошує, що можна вважати за успіх сам старт ракети, і що основною метою зараз було зібрати дані для подальших тестів цієї системи.

«Так ніби тестовий пуск не був сам по собі дуже зворушливий, Starship пройшов швидку та незаплановану розборку, перш ніж від’єднатись від першого ступеня», — пишуть в компанії.

• Нагадаємо, що Falcon 9 теж вдалося перетворити на частково багаторазову ракету не без проблем.
• Особливість цього запуску у тому, що SpaceX вперше одночасно запускає дві секції: сам корабель (S24) та прискорювач (B7). Це найбільша ракета в історії людства, її загальна висота складає 120 метрів. 
• Кожна з секцій більше року проходили всі можливі тести та перевірки, але навіть Ілон Маск, засновник SpaceX, до пуску стверджував, що шанси на успіх — 50 на 50. 
• Один з найважливіших етапів — перевірка можливостей системи, яка і повинна вивести ракету до орбіти, а потім далі. Мова про систему з 33 двигунів Raptor 2, максимальна потужність яких у два рази більше від можливостей Saturn V, який доставив людей до Місяця. 
• У SpaceX вже є нові ракети (S25 та S26), а також два інших стартових майданчики, але якщо щось піде не так, наступний запуск може бути знову відтермінований на рік чи навіть більше. 
• Цей політ пройшов без людей, але саму ракету будують для того, щоб колись людство таки потрапило на Марс. Детальніше про історію та перспективи ракети Starship Super Heavy AIN.UA уже писав раніше.

UPD: Найбільш ймовірно спалах було спричинено падінням метеориту з потоку Лірид. Про це повідомили в Державному космічному агенстві України. Щороку у квітні Земля проходить через шлейф комети Тетчер, яка залишає метеорний потік Ліриди. Ліриди — це дуже швидкі і яскраві метеори, які спричиняє шлейф комети Тетчер. Ліриди не залишають довгих палаючих слідів, коли проносяться через атмосферу Землі, їхня ознака — яскраві спалахи, або так звані «вогненні кулі».

У шлейф комети Тетчера, яка залишає метеоритний потік Ліриди, Земля потрапила 15 квітня 2023 року. Вийде з нього наша планета 29 квітня. Пік зорепада припадає на 21 квітня.

• Нагадаємо, приблизно о 22:00, 19 квітня 2023 року в Києві можна було спостерігати яскравий спалах у небі зеленуватого кольору, що супроводжувався шумом. В цей же час в столиці оголосили повітряну тривогу. В КМДА пояснили, що дане явище могло стати результатом падіння на Землю космічного супутника NASA, а тривогу оголосили, щоб уникнути жертв при падінні уламків.
• У NASA заявили, що їхній супутник RHESSI не міг стати причиною спалахів над Києвом, оскільки на той момент все ще перебував на орбіті і його траєкторію відстежували.
• Раніше дослідники попереджали, що цього тижня на Землю впаде 270-кілограмовий супутник NASA, який вивчав Сонце з 2002 року. Його вивели з експлуатації у 2018 році. Більша частина цієї маси мала перетвориться на попіл і пару під час падіння. Дослідники оцінили ризик шкоди для будь-кого на Землі як низький.
• В свою чергу, автори каналу про космос та космічні дослідження Alpha Centauri пояснили, що траєкторія падіння RHESSI дуже далека від України. Причиною ж спалахів міг бути звичайний болід або метеор.
• Між тим, український сегмент Twitter вибухнув мемами. Найцікавіші з них ми зібрали в добірку.

Науковці з Каліфорнійського технологічного інституту представили новий інтерактивний глобус Марса, що охоплює всю планету у найвищій роздільній здатності. Для її створення знадобилося близько 110 000 знімків орбітального апарату MRO (Mars Reconnaissance Orbiter) та близько шести років роботи з їхнього об’єднання в єдине зображення.

Рельєф планети, всіяний численними кратерами, вдалося відтворити за фото одного з інструментів MRO — камери CTX (Context Camera), що з висоти 400 кілометрів над Марсом охоплює кожним чорно-білим знімком близько 30 кілометрів поверхні планети. Фахівці лабораторії з візуалізації планет імені Брюса Мюррея, що займалися створенням глобуса, сподіваються, що він допоможе краще пізнати Червону планету.

Крім самої поверхні Марса на карті можна подивитися маршрути, які пройшли найвідоміші марсоходи, наприклад Opportunity, Perseverance Curiosity, або Spirit. Можна навіть подивитися, в якій саме точці вони виходили на зв’язок в кожен конкретний день.

Що за Virgin Orbit?

Virgin Orbit можна сплутати з іншою космічною компанією Бренсона — Virgin Galactic. Але це — різні бізнеси. 

Virgin Galactic — частина Virgin Group, основна діяльність якої була повʼязана з космосом. Основний напрям — космічний туризм, успішний тестовий політ можна було спостерігати раніше.

Один з напрямків, у якому також працювала Virgin Galactic — запуск малих космічних супутників. Декілька років тому цей напрям вирішено було відділити у окремий бізнес групи під назвою Virgin Orbit. Ідея вважалась перспективною: замовлення на запуски супутників зростають, SpaceX побудувала навколо цього величезний бізнес з більш як півсотнею запусків щороку, космічні стартапи залучають десятки мільйонів доларів інвестицій.

Вихід на біржу

Зважаючи на потенціал, у 2021 році було прийнято рішення вивести компанію на біржу через процедуру поглинання зі SPAC-компанією. Що це таке, ми розповідали раніше.

Для Бренсона це, здавалось, було очевидним кроком: раніше на біржу він також вивів Virgin Galactic. Тоді це була єдина космічна компанія, акції якої можна було придбати. Всі конкуренти залишаються у приватних руках. 

Новостворену публічну Virgin Orbit оцінили у $3,2 млрд, згодом капіталізація виросла до більш як $4 млрд. І хоча суми виглядають велики, компанії вдалось залучити лише $250 млн з запланованих $500 млн, що в стане проблемою у майбутньому. 

Невдалі запуски

За час своєї роботи Virgin Orbit провела всього шість запусків, два з них — невдалі. Запуск відбувається в «стилі Virgin Galactic”: ракета LauncherOne закріплена на спеціальному модифікованому літаку Boeing 747 з назвою Cosmic Girl. На висоті у 16 км ракета відстиковується і далі продовжує політ самостійно. 

Кожна з невдач трапилась саме після відстикування LauncherOne. У 2020 році двигуни ракети вимкнулись через 9 секунд після старту польоту, причиною став збій у системі подачі палива. Слідом — чотири успішні запуски, що давали надію на подальший розвиток компанії. 

Друга велика невдача трапилась вже у 2023 році. Через незрозумілу аномалію LauncherOne після відстиковки від літака, місія «не була завершена», девʼять супутників не вдалось вивести на орбіту.

Для Virgin Orbit та Бренсона це стало подвійною невдачею: запуск вперше відбувався з території Великої Британії, куда компанія перенесла свої потужності з США. Окрім того, це був перший подібний запуск з території Обʼєднаного королівства загалом. 

Після провалу акції компанії просіли на чверть, до $1,39 за штуку. Та причиною подальших подій — зупинка діяльності компанії та звільнення 85% працівників — став не лише провал у космосі.

За час роботи компанія Virgin Orbit так і не змогла вибудувати свою фінансову незалежність. Перші три квартали 2022 року показали збиток у $149 млн. Збиток у 2021 році — більше $170 млн. На момент підготовки матеріалу результатів за Q4 та весь рік не було опубліковано. Завдяки чотирьом успішним запускам компанія почала отримувати кошти, але їх було недостатньо для фінансової стабільності. Для порівняння, лише за 2022 рік SpaceX провела 61 запуск, та 31 запуск у 2021 році.

Як стверджують ЗМІ, Бренсон не бажав підтримувати проект з коштів Virgin Galactic чи інших проектів, натомість прагнув залучити фінансування для подальшої діяльності компанії. 

Рятівним кругом мав стати приватний інвестор з Техасу Метью Браун. ЗМІ повідомляли, що він планував інвестувати $200 млн у проект. Та в останній момент угода зірвалась: Браун відмовився вкладати гроші у проект. Як наслідок, компанія залишилась без можливості продовжувати своє існування, що і викликало масові звільнення. 

Чи оговтається компанія — невідомо. 

Virgin Galactic продовжує свою діяльність, хоч і не без проблем. Акції компанії торгуються нижче $4 за штуку, а капіталізація ледве перевищує $1 млрд. Для порівняння, оцінка приватної SpaceX перевищує $140 млрд.

Оновлено: Virgin Orbit подала заяву про банкрутство

Virgin Orbit оголосила, що подала заяву на банкрутство відповідно до глави 11 Кодексу США про банкрутство — він зазвичай передбачає реорганізацію для збереження бізнесу та дозволяє продовжувати роботу. 

Компанія отримала кредит від Virgin Investments Limited на $31,6 млн. для фінансування процесу банкрутства. Очікується, що після схвалення судом у справах про банкрутство фінансування DIP забезпечить Virgin Orbit необхідну ліквідність для продовження роботи та дозволять продовжити процес продажу бізнесу.

• Virgin Orbit планувала стати новим альтернативним механізмом для запуску супутників на орбіту. Компанія використовує незвичайний спосіб запуску: ракету-носій піднімає в небо модифікований Boeing 747 і лише на висоті 11 000 метрів ракету скидають у вільний політ, після чого вона вже запускає свої двигуни.
• Проте, попри першу успішну місію з виходом на орбіту, яка відбулась в січні 2021 року та чотири наступні успішні польоти протягом наступних років, невдача в січні 2023 року та подальше швидке падіння ціни її акцій змусили Virgin Orbit шукати додаткове фінансування для підтримки діяльності.
• Після невдалої спроби залучити фінансування в Virgin Orbit оголосили про скорочення приблизно на 675 працівників, що становить приблизно 85% штату, щоб зменшити витрати у світлі нездатності компанії забезпечити достатнє фінансування.
• Крім того, як повідомляє CNBC, представник компанії заявив, що діяльність Virgin Orbit припинена в осяжному майбутньому, а Bloomberg підтвердив, що решта 15% співробітників, які ще залишились у штаті працюватимуть над згортанням бізнесу. Крім того, Bloomberg з посиланням на анонімне джерело стверджує, що «Virgin Orbit все ще прагне продати весь або частину свого бізнесу».

Підбита війною та санкціями, росія зараз постала перед свідченням того, що її і так стражденна космічна програма розвалюється на шмаття. Лише за останні три місяці «Роскосмос» намагався щось зробити із двома гучними інцидентами. Спочатку на космічному апараті «Союз» сталося протікання охолоджувальної рідини. Потім те саме повторилося на одному із вантажних «Прогресів».

Попередники, Радянський Союз, запустили першу людину в космос. Але водночас із тим, як Міжнародна космічна станція добігає кінця свого життя, російське космічне агентство опинилося перед прірвою.

«Те, що ми бачимо зараз — послідовний розпад російської космічної програми», — говорить Брюс Макклінток, колишній аташе з безпеки у Посольстві США у Москві та чинний голова Space Enterprise Initiative дослідницької організації Rand Corporation. 10 років тому російські лідери обрали за пріоритет військову, а не цивільну космічну програму, із фокусом на супутниках та антисупутникових технологіях, за словами Макклінтока. І це вже дається взнаки.

Російський космічний флот розроблений таким чином, щоби його можна було втрачати. Історія серії ракет «Союз» та капсул для екіпажу з таким само ім’ям йде ще з часів Радянського союзу, хоч вони і зазнали оновлень. Апарати «Прогрес» також запускаються ракетами «Союз». Вантажні апарати, апарати з екіпажами та ракети — усе це одноразове. Анатолій Зак з RussianSpaceWeb вважає, що Роскосмос запускає по два «Союзи» щорічно, а щоб зробити один, потрібно 1,5-2 роки, тож значного космічного флоту в Роскосмосу немає.

Роскосмос розповідав про свої нещодавні технічні проблеми: «Союз МС-22», пристикований до МКС, зазнав протікання охолоджувальної рідини 14 грудня 2022. Астронавти дослідили його за допомогою роборуки Canadarm2, через інцидент російські космонавти вийшли у космос. А Роскосмос пізніше списав його на ефект від влучання мікрометеороїда.

11 лютого 2023 року російське агентство розповіло про ще одне протікання, цього разу на вантажному «Прогресі МС-21», яке призвело до розгерметизації. Роскосмос і це пояснив зовнішнім впливом. «Прогрес» відстикували від МКС, він згорів над Тихим океаном.

Мікрометеороїди можуть становити небезпеку для будь-якого космічного апарату, незалежно від того, хто ним керує або в якому він стані. Але російське пояснення не надто переконало експертів, які вважають, що Роскосмос переховує глибші проблеми. Макклінток думає, що таке пояснення може бути імовірним, але поки не підтвердженим.

І це не єдині інциденти: 2018 року в капсулі «Союз» з’явилась невелика діра, яку астронавти закрили. Через два місяці, у не пов’язаному із цим інциденті ракета «Союз» зазнала невдачі при старті.

Три протікання за кілька років, за словами експерта, вказують на загальний занепад російської цивільної космічної програми.

Зак також вказує, що вплив мікрометеороїдів на земній орбіті — дуже незначний. На його думку, шанси того, що метеороїди пошкодили дві охолоджувальні системи апарату, і нічого більше на МКС, за такий короткий проміжок часу, дуже близькі до нуля.

Роскосмос також думав над тим, щоб відстикувати «Союз», який зараз доєднаний до МКС, раніше запланованого, та замінити його іншим «Союзом». Це може бути ознакою технічних негараздів, про які росіяни публічно не кажуть.

Протягом дев’яти років NASA залежало від росії у тому, щоб доставляти астронавтів на МКС на «Союзі». Але 2020 року американська агенція почала використовувати капсули Crew Dragon від SpaxeX. Незабаром такі послуги надаватиме і Boeing.

У пілотованих запусках росія довго залежала від космодрому Байконур у Казахстані. Але ця країна змінила щорічну ціну за користування цим майданчиком, і в березні 2023 року казахська влада вилучила активи космодрому, ймовірно за борги Роскосмосу. росія намагалась зменшити свою залежність від Байконуру через зведення нового космодрому «Восточний», але проект заглух через проблеми з будівництвом та корупційні скандали.

Окрім проблем із пусками та протіканнями, у російської космічної програми є ще негаразди, пов’язані з МКС. За останні 25 років станція пов’язувала американську та російську космічні програми, але цей зв’язок слабшає, а станцію скоро зведуть з орбіти. NASA інвестує у комерційні космічні станції нового покоління, і перші їхні модулі заплановано до виводу на орбіту вже у 2030 році. У росії в цих проектах немає ролі, так само, як і у новій китайській космічній станції.

За словами очільників Роскосмосу, росія піде з МКС 2028 року і запустить свою космічну станцію. Але Павел Лузін, старший дослідник Jamestown Foundation, оцінює ці заяви скептично: йому невідомо про нові модулі або пілотовані капсули, які зараз будує росія.

Ця країна здатна буде робити великі космічні апарати, запускати супутники, але вона не буде великою космічною силою. Вона не літатиме поза низькою навколоземною орбітою.

За підтримки іншої космічної сили росія все ж має плани на Місяць. 2021 року російські та китайські чиновники оголосили, що разом будуватимуть дослідницьку станцію на Місяці. Але на думку експертів, у Китаю можуть бути політичні причини кооперуватися з росією, але не технологічні, враховуючи той стан занепаду, в якому зараз перебуває російська космічна програма.

За словами Вікторії Самсон, директора вашингтонського офісу Secure World Foundation, технологічні проблеми — погана ознака для космічної програми росії, враховуючи, що скоро вона лишиться без космічної станції. «Є фактор національного престижу для країн із космічними програмами. Радянський Союз, може, і запустив першу людину в космос, але 60 років потому росія постає перед майбутнім, коли вона уже не зможе цього повторити», — говорить експерт.

Новий скафандр Axiom Extravehicular Mobility Unit (AxEMU), який був представлений сьогодні на фестивалі Moon 2 Mars у Космічному центрі Х’юстона, є прототипом, і повний парк тренувальних скафандрів буде доставлений до NASA до кінця цього літа. Крім того, реальні скафандри, на відміну від прототипу, будуть білими.

«Оскільки скафандр, який носять на Місяці, має бути білим, щоб відбивати тепло та захищати астронавтів від екстремально високих температур, наразі захисний шар використовується лише для показу, щоб розкрити власний дизайн костюма. Axiom Space співпрацювала з дизайнером костюмів Естер Маркіз із серіалу «For All Mankind», щоб створити цей спеціальний шар покриття з використанням логотипу Axiom Space і фірмових кольорів», — зазначають в Axiom Space.

Цей костюм призначений для тривалого жорсткого вакууму та небезпечних середовищ, але астронавти не будуть носити його весь час. Для них буде ще один костюм для роботи всередині корабля, який швидко заклеюється в разі розгерметизації корпусу.

• Проект отримав кодову назву GW, однак що означають ці букви, незрозуміло.
• Сузір’я GW включатиме 12 992 супутники, що належать нещодавно створеній China Satellite Network Group Co.
• Графік запуску цих супутників залишається невідомим, але їх кількість буде відповідати масштабу запланованої мережі SpaceX із понад 12 000 супутників до 2027 року.

Чому це цікаво?

Китайські супутники можуть бути розміщені на орбітах, куди угруповання Starlink ще не запускалися. За даними SpaceX, очікується, що мережа Starlink, яка зараз нараховує понад 3000 супутників на орбіті, з часом збільшиться до понад 40 000 супутників.

За словами керівників China Satellite Network потужності космічного спостереження та оборони Китаю не можуть впоратися з такою кількістю супутників. До того ж супутники Starlink можуть отримувати дані від Міністерства оборони США для планування або координації своїх позицій, і вони оснащені датчиками спостереження для моніторингу космічного середовища. Тому Китай планує створити більш потужні радарні системи на базі нової технології для ідентифікації та відстеження супутників Starlink.

Українські військові ефективно використовували сервіси Starlink проти російських військ. З початку війни китайські військові дослідники неодноразово закликали до розробки можливостей для знищення Starlink у разі необхідності.

За інформацією CNBC, після невдалого запуску акції Virgin Orbit впали на 30% після попереднього закриття на рівні $1,93 за акцію.

Перший запуск з Великої Британії

Місія Virgin Orbit — це перший в історії орбітальний космічний запуск з британської землі, який організувала американська компанія Virgin Orbit, що належить британському мільярдеру серу Річарду Бренсону.

Модифікований реактивний Boeing 747 компанії Virgin Orbit, який отримав назву Cosmic Girl, вилетів у понеділок з Ньюкі в графстві Корнуолл в Англії. Він піднявся більш ніж на 10 000 метрів над рівнем моря і відлетів майже на 400 км на захід від Лондона, перш ніж запустити прикріплену до нього ракету LauncherOne.

Веб-трансляція Virgin Orbit показала, що її ракета LauncherOne від’єдналась та запустила двигун, а компанія повідомила у твіттері, що ракета «успішно досягла орбіти Землі». Але майже через дві години після того, як літак відлетів від землі, а ракета запустила двигуни, Virgin Orbit виявила, що запуск був невдалим.

«Схоже, що в LauncherOne сталася аномалія, через яку ми не зможемо вийти на орбіту для цієї місії», — сказав Крістофер Релф, директор із системної інженерії та верифікації Virgin Orbit.

На борту ракети, яка спочатку, здавалося, без проблем стартувала з реактивного літака 747, не було людей, лише 9 супутників, які планувалося вивести на орбіту. Літак і екіпаж Virgin Orbit Cosmic Girl безпроблемно повернулися на землю після запуску.

Наслідки для Virgin Orbit

Місія понеділка стала шостою на сьогодні для Virgin Orbit і другим невдалим запуском. У 2022 році компанія здійснила лише два запуски, що менше прогнозованих чотирьох-шести місій, які в Virgin Orbit обіцяли на початку минулого року. 

За інформацією CNBC, після невдалого запуску акції Virgin Orbit впали на 30% після попереднього закриття на рівні $1,93 за акцію.

• Супутник EOS SAT-1 — власна розробка компаній, що входять до Noosphere серійного підприємця у галузі ІТ та космічних технологій Макса Полякова.
• Угрупування EOS SAT налічуватиме сім невеликих оптичних супутників компанії EOS Data Analytics, яка постачає аналітику на основні ШІ супутникових зображень для підтримки впровадження методів сталого сільського господарства та екологічного моніторингу лісових угідь.
• Апарат був побудований та оснащений двома вискоточними камерами DragonEye українсько-південноафриканської компанії-виробника космічної оптики Dragonfly Aerospace, двигун супутника розробила українська компанія SETS (Space Electric Thruster Systems), а компанія Flight Control Propulsion забезпечила 3-D друк деталей та виготовлення елементів корпуса.
• Після досягнення повної функціональності до 2025 року EOS SAT охоплюватиме до 100% країн із найбільшою площею сільськогосподарських угідь та лісів, що становить 98,5% таких земель на всій планеті.

Чому це цікаво

EOS SAT допоможе агробізнесам контролювати ріст культур і виявляти спеку, холод, нестачу води, поширення бур’янів, напади шкідників та інші проблеми, що загрожують посівам. Компанії також зможуть оптимізувати використання ресурсів на основі карт продуктивності та вегетації, наданих супутниковим угрупованням, перевіряти ефективність нових засобів захисту рослин або добрив, керувати зрошенням, оцінювати врожайність, а також позбутись зайвих перевірок полів, таким чином зменшуючи використання палива, та багато іншого.

EOS SAT-1 відстежує до одного мільйона квадратних кілометрів щодня, використовуючи 11 агроорієнтованих діапазонів. До 2025 року угруповання щоденно спостерігатиме за площами до 12 мільйонів квадратних кілометрів. Його супутникові камери створюватимуть панхроматичні та багатоспектральні зображення, використовуючи 13 діапазонів, орієнтованих на сільське господарство.

• Мова про EOS SAT-1 від компанії EOS Data Analytics (EOSDA), яка є розробником технології обробки та аналітики супутникових знімків для потреб бізнесу і не тільки.
• Це перший із семи космічних апаратів, що утворять сузір’я супутників, орієнтованих на вирішення завдань в сільському та лісовому господарстві.
• Супутник для EOSDA розробили компанії Dragonfly Aerospace, SETS (Space Electric Thruster Systems) та Flight Control Propulsion.
• Усі компанії, перелічені у матеріалі, входять до групи Noosphere українського серійного підприємця Макса Полякова, який в такий спосіб послідовно будує космічну імперію повного циклу.
• Очікується, що всі сім супутників будуть виведені на орбіту до 2025 року. Завдяки цьому EOSDA зможе щодня отримувати знімки площі землі, що на третину більша за площу США, та аналізувати їх для своїх клієнтів.

Слідкувати за запуском можна за цим посиланням.

Чим займалась місія InSight?

Місія InSight (скорочення від Interior Exploration using Seismic Investigations, Geodesy and Heat Transport) мала на меті дослідити глибокі надра Марса. Дані посадкового апарату дали детальну інформацію про внутрішні шари Марса, напрочуд міцні залишки під поверхнею, погоду на його поверхні, та велику кількість землетрусів.

Високочутливий сейсмометр InSight разом із щоденним моніторингом, що виконується Французьким космічним агентством (CNES) і Marsquake Service, виявив 1319 землетрусів, у тому числі спричинених ударами метеоритів.

«З InSight сейсмологія була в центрі уваги місії за межами Землі вперше після місій «Аполлон», коли астронавти привезли сейсмометри на Місяць. Ми відкрили новий шлях, і наша наукова команда може пишатися всім, чого ми навчилися на цьому шляху», — сказав головний дослідник сейсмометра InSight Філіп Лоньонне.

Сейсмометр був останнім науковим інструментом, який залишався увімкненим, оскільки пил, що накопичувався на сонячних батареях посадкового модуля, поступово зменшував енергію, якою міг розпоряджатися апарат.

Чому з InSight було втрачено зв’язок?

Загибель InSight була передбачуваною. Ще в листопаді 2022 NASA вирішило оголосити місію завершеною, якщо посадковий модуль пропустить дві спроби зв’язку. Причиною цьому став пил, що осідав на сонячних панелях модуля, який початково не був оснащений інструментом для його прибирання.

Контролери місії в Лабораторії реактивного руху агентства в Південній Каліфорнії не змогли зв’язатися з посадковим модулем вже в грудні. І після двох послідовних спроб змушені були зробити висновок, що сонячні батареї космічного корабля розрядилися.

Агентство про всяк випадок продовжить прослуховувати сигнал від посадкового модуля, але на цей час почути його вважається малоймовірним. Останній раз InSight спілкувався із Землею 15 грудня.

З чого почалося

Усе почалося з Facebook-посту.

26 жовтня 2022 року відомий журналіст та один з лідерів партії «Демократична сокира» Віктор Трегубов (зараз у лавах ЗСУ) опублікував загадковий пост про «людину з певним соціальним авторитетом». Він писав, що це — хтось на проукраїнських позиціях, пише чудовою українською, і загалом позитивно впливає на людей. Але й поширює неправду про себе.

«Одна проблема. Ти знаєш, що усе, що про цю людину знає широкий загал — вигадана цією ж людиною брехня. Місце роботи, експертиза, з якою вона регулярно виступає. Навіть походження, яке вона собі приписує, під певним сумнівом, а інше просто вигадка, від і до», — писав тоді блогер.

Невдовзі потому Трегубов розповів, про кого йшлося. Він писав про Доржа Бату (справжнє ім’я Андрій Васильєв), українського письменника, який народився в Улан-Уде, переїхав до України, видав кілька популярних книжок та зрештою переїхав до США.

За словами Трегубова, Бату вигадував людей, про яких писав у Facebook, зокрема, полковника Вескота, який нібито командував 103-м авіаполком Національної гвардії США. Але найбільшим сюрпризом стало те, що, за словами блогера, Бату ніколи не працював у NASA. Хоча донедавна постійно посилався на свою роботу там, коментував усі теми, пов’язані із дослідженнями космосу та пусками ракет.

Бату у відповідь опублікував пост-виправдання (наразі видалений, але скріншоти лишилися) про те, що ніколи не був держслужбовцем, а працював на приватні компанії, що виконували замовлення державних компаній). І нібито ніколи не виступав від імені цих установ.

Крапкою в історії став коментар від NASA, який опублікувало BBC. В агентстві розповіли, що Васильєв ніколи не працював у NASA, проте працював із підрядником агентства у 2013-2016 роках. «Його погляди не відображають офіційні погляди NASA або уряду Сполучених Штатів», — відповіли в агентстві.

Але диявол цієї історії — в деталях.

Деталі

Почати з того, що це не перший публічний скандал за участі Васильєва. У 2010-х роках він працював у російській редакції «Голосу Америки», де 31 січня 2012 року опублікував інтерв’ю з російським опозиційним політиком Алєксєєм Навальним. З’ясувалось, що інтерв’ю повністю вигадане, і «Голос Америки» мав публікувати редакційне вибачення за це. Ця історія — не секрет, вона була відома задовго до чинного скандалу, і навіть є у статті про Бату на «Вікіпедії». Сам Бату її не приховує, правда, пише, що його за це з «Голосу Америки» не виганяли, він сам звідти пішов через півтора року. Але ця історія дає трохи контексту до ситуації.

Також AIN.UA зв’язався із людиною, що побажала лишитися анонімною, але стверджує, що знала Васильєва особисто, коли він ще мешкав у Івано-Франківську. Зокрема, разом із іншими позичала йому великі гроші на лікування начебто хворої дитини, чия хвороба згодом виявилась неправдою. Перевірити цей факт наразі неможливо.

Але «слон в кімнаті» — це звісно «робота» Бату в NASA. Попри те, що він давно прибрав згадки про NASA зі свого профілю, та перестав представлятися експертом звідти, в публічному просторі у нього був саме такий образ. Сформований суто з його слів. Хоча у пості-коментарі він пише, що ніколи не давав коментарі від імені держустанов, публікував лише свою думку, це не так.

Бату давав інтерв’ю та коментарі про роботу NASA та про космічні дослідження загалом. Наприклад, велике інтерв’ю «Українській правді» 2018 року, ілюстроване фото Бату в одязі з логотипами агентства, назване «історією українця, що працює в NASA». На той момент він уже не працював навіть із контрактором NASA.

У матеріалі він відповідає на таке питання журналіста: «Ви — оператор корекції траєкторій Центру управління аеронавтики та досліджень космічного простору США на військовій базі. Чим саме займаєтесь?», розповідаючи про свої обов’язки. Говорить про свій робочий день, і про те, що до NASA можна потрапити без бекграунду: «NASA багато хто ідеалізує. Насправді це звичайна державна контора, в якій працюють люди, такі, як ми з вами. Не боги і не напівбоги».

Бату робив і більш небезпечні заяви. Він писав, що має доступ до даних американського відомства, що слідкує за траєкторіями російських ракет. І коли 16 листопада 2022 року на територію Польщі впала ракета, він, посилаючись на свої джерела, написав, що ракета — російська. Згодом, за офіційними даними виявилось, що це ракета українського ППО.

Бату, як письменник, опублікував художні книжки про пригоди співробітниці NASA Франчески: «Франческа. Повелителька траєкторій» 2018 року та «Франческа. Володарка офіцерського жетона» 2019 року. Але це можна списати на художній вимисел (на чому він сам наголошує у пості).

Хоча у біографії автора до книжки про Франческу, повелительку траєкторій, також є згадка про те, що він працював у NASA:

«Книжку, що ви її тримаєте в руках, написав оператор корекції траєкторій Центру керування польотами Національного управління з аеронавтики та досліджень космічного простору США, який сьогодні працює на військовій авіабазі у Новій Англії. У минулому він — кореспондент Андрій Васильєв / Дорж Бату. Тут у легкій та дотепній формі описано трудові будні їхньої команди у вигляді окремих коротких історій, інколи пов’язаних між собою, а інколи — ні».

Багато хто із тих, хто вступився за Васильєва у цій ситуації, кажуть, що це — блискучий приклад літературної містифікації, і нічого поганого він не зробив. В історії літератури та мистецтва і справді повно випадків художніх містифікацій. Це й історія Краледворського рукопису, епічної підробки під документ XIII століття, який виготовили два чеські письменники. Це і «Поеми Оссіана» Джеймса Макферсона. Про містифікації Умберто Еко жартували, що його майже неможливо «зловити за руку», адже він серйозно займався медієвістикою. Літературними містифікаціями займались Тарас Шевченко та Пантелеймон Куліш.

Але випадок Бату складніший. Адже він не лише видав книжки від імені експерта NASA, але й давав коментарі та експертні оцінки. Стверджував, що його робота була дотична до пусків Falcon 9 та навіть марсоходів. І коментував війну.

У нього за рахунок цього сформувався неймовірний соціальний капітал та довіра читачів соцмереж та медіа. Тож, чи можна усю цю історію називати безневинною літературною містифікацією — під питанням.

Які наслідки

Окрім купи користувачів, ображених, що їх вдалося надурити, у історії було і практичне продовження. «Видавництво Старого Лева», що друкувало книжки Васильєва, зупинило роботу з ним та перепросило у читачів за «введення в оману».

У видавництві повідомили, що Бату не став надавати докази своєї роботи у NASA, тож його книжки більше не друкуватимуть, а наявні помаркують позначкою про те, що інформація про біографію автора не є достовірною.

На жаль, такі позначки неможливо нанести на враження та спогади, соціальний капітал та репутацію. Тож основний висновок з цієї історії: нам в Україні варто ще попрацювати над процедурами та навичками фактчекінгу.

• У грудні Кабмін затвердив висновки щодо оцінювання службової діяльності у 2022 році державних службовців категорії А. До них відносять керівників державних служб та агентств. В результаті оцінювання Тафтай отримав негативні результати.
• За свою кар’єру Володимир Тафтай працював на «Південмаш» і «Морський старт», а останній час перед ДКАУ був менеджером з постачання на українсько-бразильському проєкті «Алькантара».
• За час роботи Тафтая в Держкосмосі агентство потрапляло в кілька скандалів. Зокрема, коли у серпні СБУ повідомили про затримання одного з керівників Держкосмосу. За даними слідства, він передавав російським спецслужбам таємну інформацію щодо актуальної військово-політичної ситуації. А також переправляв окупантам закриті дані про заходи, які проводять ЗСУ та інші підрозділи українських Сил оборони. Під час обшуку за місцем роботи він намагався застрелити представників слідчо-оперативної групи Служби безпеки.

Також Тафтай запамʼятався запуском «Січ-2-30», на який витратили 200 млн грн, а серед партнерів були SpaceX. «Січ-2-30» — перший за 10 років український державний супутник, що вийшов на орбіту. Початково він називався «Січ-2-1» і мав опинитися у космосі на шість років раніше — у 2015-ому. Проте через брак коштів проект затягнувся. Наразі агентство так і не визнало його втрату. Розробник супутника випустив офіційну заяву, де йдеться про те, що через «ряд зовнішніх чинників», які виникли в рамках групового запуску, не вдалося вставити стійкий зв’язок із «Січчю».

Держкосмос України жив поза часом і тим, що відбувається навколо. Володимир Тафтай у своєму Facebook постив відео президента України Володимира Зеленського з підприємцем, що розвиває космічний туризм, Річардом Бренсоном. Самого Тафтая, що відповідає за український космос, не було ні на зустрічі, ні під час візиту Бренсона в Гостомель.

• На 11:00 за київським часом Orion уже летить у бік Місяця:

• Ракету SLS почали створювати ще у 2010 році. Для її розробки використовували частини декількох інших проектів NASA — Constellation та Space Transportation System. Фактично, SLS — це перероблені та дещо модифіковані шматки раніше створених (або лише спроектованих) ракет. Розробка постійно затримувалась, ускладнювалась та потребувала додаткового фінансування, а запуски переносилися.
• У рамках місії перевіряється як готовність ракети, так і готовність космічного корабля Orion, який має в майбутньому доставити нових астронавтів на Місяць.
• Зараз Orion полетить в бік Місяця, на орбіті якого він буде кілька тижнів. За планами NASA політ корабля триватиме 42 дні, після чого він матиме приводнитися в Тихому океані.
• Крім випробування ракети SLS та корабля Orion в NASA хочуть також перевірити й нові скафандри, тож посади «екіпаж», який складається з манекена на ім’я Мунікін Кампос та його помічників (також манекенів) Хельги та Зоара.
• Цей пуск мав відбутися ще 29 серпня 2022 року, але його перенесли через технічні негаразди.

Чому це важливо?

Це — довгоочікувана та довгопланована місія, один із важливих кроків на шляху до повернення астронавтів на поверхню Місяця, та у майбутньому — навіть можливої побудови постійних колоній на нашому супутнику (прямо як у книзі Енді Вейра «Артеміс»). Попри чутки, NASA не називало свою місію на честь цієї книжки. Тут трохи інший символізм: давньогрецька Артеміда була сестрою сестрою сонячного бога Аполлона та зокрема богинею Місяцю. Місія Apollo вперше доставила людину на Місяць, сподіватимемось, що «Артеміс» також впорається із завданням.

У вівторок SpaceX планує запустити набагато потужнішу ракету Falcon Heavy. Цього разу замовником є ​​Космічні сили США, а вантаж суворо засекречено. Запуски відбуваються на тлі погроз РФ націлитися на комерційні супутники, які виявилися допомогою для України та її союзників під час війни.

«Я впевнений, що мій колега в РФ, хто б це не був, не дуже задоволений Starlink, оскільки ця технологія допомагає Україні, — сказав генерал-лейтенант Джон Шоу, заступник командувача Космічним командуванням США. — Від таких проектів як продукти Maxar, які розповсюджують правду по всьому світу в РФ теж не дуже раді. І ми знаємо, що вони спробують зупинити ці комерційні послуги, оскільки вони суперечать національним інтересам».

Кілька днів після цих слів високопоставлений російський чиновник озвучив погрозу комерційним супутникам під час зустрічі в ООН. У своїй промові Костянтин Воронцов, заступник директора департаменту з питань озброєння МЗС Росії, сказав, що розповсюдження приватних супутників є «надзвичайно небезпечною тенденцією, яка виходить за рамки нешкідливого використання космічних технологій і стала очевидною під час останніх події в Україні».

Він попередив, що «квазіцивільна інфраструктура може стати законною мішенню для помсти». Відповідаючи на запитання про загрозу, прес-секретар Білого дому Карін Жан-П’єр у четвер повторила попередні коментарі свого колеги з Пентагону та сказала, що «на будь-яку атаку на інфраструктуру США буде відповідь. Ми вживатимемо всіх засобів, щоб дослідити, стримати та притягнути Росію до відповідальності за будь-які подібні напади».

Росія вміє виводити з ладу супутники і неодноразово намагалася заглушити систему Starlink. Минулого року Росія запустила ракету, яка знищила мертвий супутник під час випробування, яке продемонструвало здатність націлюватися на космічні цілі.

Аналіз даних, отриманих за останні два тижні дослідницькою групою NASA показує, що удар космічного корабля з цільовим астероїдом Діморфос успішно змінив орбіту останнього. Це перший випадок, коли людство навмисно змінило рух небесного тіла, і перша повномасштабна демонстрація технології відхилення астероїдів.

«У кожного з нас є відповідальність за захист нашої рідної планети. Зрештою, вона в нас одна. Ця місія показує, що NASA намагається бути готовим до всього, що кидає на нас Всесвіт. NASA довело, що ми серйозні захисники планети. Це переломний момент для захисту планети та всього людства», — сказав адміністратор NASA Білл Нельсон.

До зіткнення з DART Діморфосу потрібно було 11 годин 55 хвилин, щоб облетіти свій батьківський астероїд Дідімос. Після навмисного зіткнення DART із Dimorphos 26 вересня астрономи використовували телескопи на Землі, щоб визначити, наскільки змінився цей час. Тепер дослідницька група підтвердила, що вплив космічного корабля змінив орбіту Діморфоса навколо Дідімоса на 32 хвилини, скоротивши орбіту з 11 годин і 55 хвилин до 11 годин і 23 хвилин. Похибка цього вимірювання становить приблизно 2 хвилини.

До його зіткнення NASA визначило мінімальну успішну зміну періоду орбіти Dimorphos як зміну 73 секунд або більше. Ці перші дані показують, що DART перевершив цей мінімальний контрольний показник більш ніж у 25 разів.

«Цей результат є важливим кроком до розуміння повного ефекту впливу DART на цільовий астероїд. Оскільки щодня надходять нові дані, астрономи зможуть краще оцінити, як така місія, як DART, може бути використана в майбутньому для захисту Землі від зіткнення з небезпечним астероїдом, якщо ми коли-небудь його виявимо», — сказала Лорі Глейз, директор відділу планетарних наук NASA.

Чому це важливо?

Астероїд Діморфос є крихітними порівняно з катастрофічним астероїдом Чиксулуб, який вразив Землю приблизно 66 мільйонів років тому, знищивши приблизно три чверті видів рослин і тварин у світі, включаючи динозаврів.

Проте на ньому NASA вивчає саму можливість створення планетарної оборони від небесних тіл, які несуть загрозу буквально всьому живому. Як показали результати пілотного проекту, це більш ніж можливо. І скоріш за все, в NASA продовжать розробляти цю технологію, а людству стане трохи безпечніше жити на своїй планеті.

Запуск став дуже важливим досягненням, адже у небагатьох виробників ракет успішні пуски виходили з другого разу. Таймінг запуску можна подивитись нижче:

Декілька фактів про ракету

• Ракета-носій Firefly Alpha летить на висоту 300 км, її корисне навантаження — малі супутники NASA TechEdSat-15, Serenity від Teachers in Space та інші.
• Alpha розрахована на підйом вантажу вагою до 1170 кг на низьку навколоземну орбіту та приблизно вдвічі менше на сонячно-синхронну орбіту.
• Ракета відноситься до легких, та висота в 29,48 м робить її одною з найбільших у класі. Діаметр ступенів — 1,8 м, діаметр обтічника — 2 м.
• Alpha оснащена чотирма рідинними двигунами Reaver 1 для першого ступеня та одним двигуном Lightning 1 для другого. Перед пуском носій зазнав невеликих оновлень, пов’язаних із зменшенням рівня вібрації від роботи двигунів.
• Детальніше про саму ракету та історію її розробки можна прочитати у нашій минулорічній статті про перший пуск Alpha. А більше деталей про другу місію можна подивитись у матеріалах компанії.

Перший старт

• Перший старт відбувся 3 вересня 2021 року о 4:59 за київським часом — ракета Alpha стартувала, та за кілька хвилин місію перервали, підірвавши ракету.
• Згодом в Firefly назвали причину: довільне закриття клапанів одного з 4 двигунів Reaver першого ступеня на 15 секунді польоту. Після цього ракета-носій продовжила набирати висоту на трьох інших двигунах і зберігала керованість на дозвукових швидкостях протягом 145 с, при номінальній тривалості роботи першого ступеня близько 165 секунд. Однак після набору надзвукової швидкості було зафіксовано відхилення у траєкторії польоту і з міркувань безпеки ракета була ліквідована по команді з центру управління польотом з Землі.
• Незважаючи на втрату ракети, льотну демонстрацію можна вважати успішною. Alpha відірвалася від землі і досягла надзвукової швидкості. На сьогодні ще жодна компанія у світі не завершила місію з першої спроби. Це стосується і перших трьох ракет SpaceX, однієї Virgin Galactic LauncherOne та мінімум двох Astra Space.

Firefly Aerospace в 2022 році

Firefly Aerospace була заснована в 2017 році українським підприємцем Максом Поляковим, повну історію компанії ми розповідали раніше. У грудні 2021 року стало відомо, що невдовзі після першого старту на компанію почав тиснути регулятор — комітет з іноземних інвестицій США.

Усі роки компанія активно співпрацювала з владою США (1 / 2 / 3 / 4), отримувала контракти від NASA і неодноразово перевірялась з точки зору безпеки. Але за інформацією Bloomberg, хоча Україна є союзником США, загроза російського вторгнення посилила занепокоєння щодо того, що може статися з цінними технологіями всередині країни.

У лютому 2022 року у Firefly Aerospace з’явився новий акціонер — американський AE Industrial Partners. Умови угоди невідомі, але за кілька місяців потому в Firefly повідомили про швидке звільнення Тома Маркусіка з позиції CEO. На час перехідного періоду виконувачем обов’язків CEO Firefly Aerospace став Пітер Шумахер, партнер AE Industrial Partners. А згодом його змінив поточний CEO, Біл Вебер.

Після старту 1 жовтня 2022 року частота пусків повинна зрости. Наразі дата нової місії невідома, але у Firefly Aerospace вже готові:

Усі компоненти вже зібрані. Усі карбон-баки вже зроблено на десять ракет уперед. Двигуни — на п’ять ракет уперед. Авіоніка — на десять-п’ятнадцять ракет уперед — повідомив Поляков на брифінгу наприкінці минулого року

Місія коштувала $330 млн, а її розробка тривала близько семи років. Після запуску зонд десять місяців летів до свого місця призначення. Основна мета місії була в тому, щоб дізнатися, чи змінить астероїд траєкторію від простого зіткнення. Зараз NASA спостерігає за подальшим курсом небесного тіла. Якщо його курс зміниться на 1% і це зафіксують, місію вважатимуть успішно.

За розмірами DART не більший за торговий автомат із двома прямокутними сонячними батареями. А астероїд Діморфос, розміром приблизно з футбольний стадіон. Зіткнення сталося близько на відстані 11 млн км від Землі.

Зіткнення показували в прямому ефірі, за допомогою камери Gecko, яку прикріпили на зонд. Камеру створили в компанії Dragonfly Aerospace українського підприємця у сфері космічних технологій та IT Макса Полякова. Gecko відноситься до малих камер для кубсатів, характеризується великим високошвидкісним сховищем даних та передає кольорові знімки та відео з високою частотою кадрів.

Чому це важливо

Як пише видання Reuters, ця місія стала рідкісним випадком, коли космічний зонд NASA мав розбитися, щоб досягти успіху. На разі жоден об’єкт не становить реальної загрози для Землі, і вчені NASA заявили, що їхній тест DART не міг створити нову небезпеку помилково. Астероїд Діморфос є крихітними порівняно з катастрофічним астероїдом Чиксулуб, який вразив Землю приблизно 66 мільйонів років тому, знищивши приблизно три чверті видів рослин і тварин у світі, включаючи динозаврів.

DART є останньою з кількох місій NASA за останні роки, спрямованих на дослідження та взаємодію з астероїдами. Минулого року NASA запустило зонд у подорож до троянських скупчень астероїдів, що обертаються поблизу Юпітера, а космічний корабель OSIRIS-REx повертається на Землю зі зразком, зібраним у жовтні 2020 року з астероїда Бенну.

• У серпні 2022 року американське космічне агентство NASA мало запустити ракету-носій Space Launch System (SLS) та її корисне навантаження — корабель Orion з космічного центру Кеннеді у Флориді. Це — важливий етап у місії Artemis, яка передбачає майбутнє повернення людини на поверхню Місяця.
• Старт ракети відклали через технічні проблеми, але й на наступну дату пуску не все було гаразд: під час того, як головну ступінь ракети почали заправляти рідким воднем, інженери помітили протікання.
• Схоже, ці негаразди досі не полагодили, про це зокрема пише науково-пізнавальний Everyday Astronaut:

• Це відбулося під час тестових випробувань паливної системи:

• Детальніше про те, чому SLS переслідують технічні негаразди, ми писали раніше.

The Register у своїй статті розповідає, що саме не так із ракетою. AIN.UA публікує переклад статті з коментарями.

Що сталося?

Це вже друга невдала спроба запуску для NASA та її ракети Space Launch System (SLS), яка зараз знаходиться на пусковому майданчику космічного центру Кеннеді у Флориді.

Заправка паливом — перший етап пуску ракети, він починається зазвичай за десятки хвилин до старту (детальніше про те, з яких етапів складається пуск ракети, можна почитати тут). Під час того, як головну ступінь ракету почали заправляти рідким воднем, інженери помітили протікання у 20-см швидкорозйомному з’єднанні (quick disconnect, QD) — вузлі заправочної лінії, який кріпить її безпосередньо до корпусу ракети. Під час минулої спроби 29 серпня політ відклали через несправний датчик, який показував недостатню температуру у паливній системі.

Заправку поставили на паузу, щоб лінії нагрілися — інженери сподівалися, що в такий спосіб протікання саме по собі зникне. Намагалися перепід’єднати з’єднання і перезапустити заправку, але не вийшло. Тому NASA скасувало запуск.

Що не так?

Загалом, у цьому винен не зовсім вдалий вибір палива. Попри більшу потужність на старті, у такої комбінації палива з окислювачем є мінуси. SLS заправляють рідким киснем та воднем, а, для прикладу, SpaceX для своїх «фальконів» використовує RP-1 — рідкий кисень та керосин.

NASA обрало саме цю комбінацію, тому що для зборки SLS використовувала і залишки від «шатлів», двигуни RS-25, які працюють саме на суміші рідкого кисню та водню.

Що мається на увазі? В публікації ArsTechnica пояснюють, що охолоджений водень в цілому має таку особливість — «тікати» з найменших шпарин:

Водень — найпоширеніший елемент у всесвіті, але й найлегший. Щоб назбирати грам водню, знадобиться 600 секстиліонів його атомів. Через це він може проникати крізь найменші шпарини, за звичного тиску та температури це не є проблемою. Але якщо наявний високий тиск та низькі температури, до яких водень охолоджують для заправки ракет, він легко витікає крізь будь-який отвір, і це стає проблемою.

Щоб паливні баки ракети лишалися заповненими, лінії подачі палива від’єднують від ракети перед самим стартом. Для цього і служать QD: щоб можна було швидко від’єднати ракету від наземних систем перед стартом. Через це їх під’єднують до ракети недостатньо щільно, щоб повністю виключити протікання водню. NASA допускає його невеличке протікання під час заправки. Але все, що перевищує 4%-ву концентрацію водню в районі QD, вважається ризиком загоряння.

Про програму Apollo говорили: президент Кеннеді зумів перенести шматочок XXI століття у 1960-ті роки. У випадку із SLS складно оминути порівняння, що NASA затягла шматочок 1970-х у сьогодення.

Наступне пускове вікно для ракети може бути або в середині-кінці вересня, або вже у жовтні цього року. Сподіваємось, інженери NASA полагодять паливні системи до того моменту.

Видання Quartz розібралося, чому телефонувати по супутнику зі смартфона поки неможливо і які проблеми потрібно вирішити для початку. Редакція AIN.UA переклала матеріал.

Навіщо підключати мобільні телефони до супутникових мереж

Найважливіша причина — покриття у віддалених районах. Вежі мобільного зв’язку забезпечують високоякісне з’єднання в густонаселених регіонах. Однак за межами населених пунктів, куди вежі не дістають, в пригоді може стати супутникове з’єднання.

Більшість виділених супутникових телефонів — досить великі, дорогі та призначені для екстремальних ситуацій: ними можуть користуватися гуманітарні працівники у віддалених частинах бідних країн, науковці в Антарктиді або працівники нафтових вишок. Ідея супутникового зв’язку по мобільному полягає в тому, що людям більше не доведеться турбуватися про втрату зв’язку далеко за межами міст.

Що ускладнює підключення телефонів до супутників

Мобільний телефон призначений для з’єднання із стільниковими вежами в радіусі приблизно 10 км. А супутники літають на відстані 500 км від Землі і рухаються зі швидкістю понад 43 000 км/год. Щоб встановити зв’язок потрібні додаткові потужні пристрої. Для прикладу користувачі Starlink від SpaceX, підключаються за допомогою базової станції розміром 50 на 30 сантиметрів.

Однак є інший спосіб, як встановити зв’язок не збільшуючи розмір вашого смартфону. Супутники на орбіті повинні мати великі антени, здатні виявляти дуже слабкий сигнал. Маск каже, що технічно це можливо і такий супутник можна розробити в лабораторії SpaceX. Однак великі розміри такого пристрою на орбіті можуть спричинити проблеми. Схожі супутники AST SpaceMobile спочатку були настільки великими, що NASA хвилювалося, що вони можуть збільшити ризик орбітальних зіткнень.

Ще одна проблема полягає в тому, щоб знайти потрібний радіочастотний спектр. Іншими словами ту частоту радіохвиль, яку можна використовувати для передачі зв’язку. Хоча в T-Mobile кажуть, що компанія може поділиться зі SpaceX деякими частотами, на які має ліцензію. Це потрібно, щоб забезпечити з’єднання між телефонами та супутником.

Чи справді це станеться так скоро

На шляху до реалізації плану T-Mobile та SpaceX існує ще низка перешкод. Маск каже, що супутники Starlink другого покоління будуть обладнанні новими антенами, які використовуватимуть спектр T-Mobile. Але Федеральна комісія зі зв’язку, яка регулює супутники в США, ще не схвалила перший дизайн цих пристроїв, а SpaceX поки не представила інформацію про якісь зміни.

До того ж супутники Starlink другого покоління настільки великі, що SpaceX доведеться запускати їх у космос за допомогою Starship, ракети, яка ще не виходила на орбіту. Шлях до регулярних польотів Starship, яка виводитиме на орбіту нові супутники, буде довгим, навіть якщо все піде за планом.

Що там у Apple

Є відчуття, що оголосивши про угоду SpaceX і T-Mobile, компанії мали на меті випередити анонси від Apple. Хоча Apple не відповідає на запитання про проект, витік інформації зсередини компанії свідчать про те, що вона працює над додаванням супутникового зв’язку на iPhone вже кілька років.

У той же час супутниковий оператор GlobalStar розкрив у фінансових документах інформацію про те, що співпрацює з «великим клієнтом», який вже заплатив $300 млн, щоб компанія могла придбати 17 нових супутників. Існує не так багато компаній, які можуть запропонувати такі інвестиції, тому всі одразу вирішили, що це Apple.

У вересні Apple проведе подію, де представить ряд нових пристроїв. У промо, яке анонсує захід, використовують космічну тематику. Це може бути натяком, що скоро гігант оголосить про супутниковий зв’язок офіційно.

Чи вартий зв’язок таких зусиль

Звичайний користувач смартфону не проводить багато часу поза зоною обслуговування мобільних веж. Тому важко прогнозувати, чи окупляться виробникам телефонів і телекомунікаційним компаніям мільйони доларів інвестицій, необхідних для створення супутникового зв’язку.

Генеральний директор T-Mobile Майк Сіверт описує це партнерство як частину брендингу для своєї компанії. Ім’я Ілона Маска справді приваблює певний тип клієнтів. А для Apple супутникове підключення допоможе надалі продавати iPhone, як найбільш технологічний смартфон на ринку.

AIN.UA розповідає, в чому важливість цієї безпілотної місії для майбутньої висадки на Місяць, як цей запуск поставить одразу декілька рекордів, та чому старт ракети SLS — це вже давно очікувана подія.

Ракета SLS — запуск, якого чекали п’ять років

Ракету SLS почали створювати ще у 2010 році. Для її розробки використовували частини декількох інших проектів NASA — Constellation та Space Transportation System. Фактично, SLS — це перероблені та дещо модифіковані шматки раніше створених (або лише спроектованих) ракет.

З огляду на це, ракета мала бути побудована досить швидко, а перший безпілотний політ мав відбутися вже у 2017 році. Проте розробка постійно затримувалась, ускладнювалась та потребувала додаткового фінансування. Так безпілотний запуск посунули спочатку на 2019, потім і на 2020 рік. І лише влітку 2021 ракету вдалось просто зібрати.

Таким чином, після 5 років затримок і близько $25 млрд, витрачених без жодного запуску, SLS нарешті зможе полетіти в космос і стати найпотужнішою ракетою, що наразі є в людства. Детально почитати історію цієї ракети можна в окремому матеріалі AIN.UA.

Корабель Orion, що має доставити людей на місяць (колись)

SLS злетить не сама по собі, а виконуючи місію Artemis 1. В рамках цієї місії перевіряється як готовність ракети, так і готовність космічного корабля Orion, який має в майбутньому доставити нових астронавтів на Місяць.

Початкову концепцію цього корабля розробили ще у 2000 роках, проте відтоді в NASA все кілька разів мінялось і Orion доводилось перероблювати. Спочатку замість використання з ракетою Ares його переробили під SLS, потім він був суттєво перероблений для використання в ініціативі NASA «Подорож на Марс», а зрештою до «Подорожі на Марс» додався місяць і програма перетворилась на «Moon to Mars».

Зараз Orion полетить в бік місяця на орбіті якого він буде кілька тижнів. За планами NASA політ корабля триватиме 42 дні, після чого він матиме приводнитися в Тихому океані 10 жовтня 2022 року. Якщо все пройде як заплановано, то в майбутньому Orion має стати пілотованим і доставити людей на місяць. За останніми планами NASA це має відбутися десь у 2025 році.

Команда корабля

Так, перший політ в рамках програми Artemis є безпілотним, проте це не означає, що всередині корабля немає команди. Крім випробування ракети SLS та корабля Orion в NASA хочуть також перевірити й нові скафандри, тож посади «екіпаж», який складається з манекена на ім’я Мунікін Кампос та його помічників (також манекенів) Хельги та Зоара.

Крім того, на борту буде четвертий член екіпажу — баранчик Шон, який є вповноваженим представником Європейського космічного агентства (ESA).

Чому це важливо?

Підсумовуючи: це — довгоочікувана та довгопланована місія, один із важливих кроків на шляху до повернення астронавтів на поверхню Місяця, та у майбутньому — навіть можливої побудови постійних колоній на нашому супутнику (прямо як у книзі Енді Вейра «Артеміс»). Попри чутки, NASA не називало свою місію на честь цієї книжки. Тут трохи інший символізм: давньогрецька Артеміда була сестрою сестрою сонячного бога Аполлона та зокрема богинею Місяцю. Місія Apollo вперше доставила людину на Місяць, сподіватимемось, що «Артеміс» також впорається із завданням.

В цьому матеріал журналіст AIN.UA розповідає історію створення надтяжкої ракети-носія Space Launch System, що в момент (сподіваємось) успішного запуску стане найпотужнішою ракетою людства.

Створення SLS — політичне рішення

З 2004 по 2010 роки в NASA працювали над проектом Constellation, в рамках якого планувалося створення інфраструктури для польотів нового космічного корабля до МКС, а також польотів на Місяць, створення постійної бази на Місяці та перспективи польотів на Марс. Для виконання цих задач інженери розробляли безпілотні ракети-носії «Арес-1» та«Арес-5», а також пілотований корабель «Оріон».

Ця програма постійно потребувала дофінансування, а амбіційність її проектів ставили під сумнів саму можливість її реалізації. Тому у 2010 році її було закрито президентом Бараком Обамою. При цьому окремо від програми вирішили продовжити проект розробки космічного корабля «Оріон», щоб зменшити залежність США від російських ракет.

Конгрес США був проти припинення програми Constellation, але не міг вплинути на рішення президента. Тому Конгрес просто доручив NASA розробку нової важкої ракети-носія — SLS і надав вимоги, яким вона має відповідати.

Як повідомляє Teslarati, на практиці конгресмени керувалися не реальною необхідністю в такій ракеті, а інтересами своїх штатів, де була необхідна інфраструктура для її створення. Саме мотив конгресменів зберегти робочі місця і фінансування змусив NASA з’ясувати, як сконструювати ракету відповідно до списку вимог, здебільшого керованих політикою.

Якою вийшла надважка SLS?

Щоб відповідати вимогам конгресу при створенні ракети NASA використовувала напрацювання декількох попередніх програм — Constellation та Space Transportation System (STS). З огляду на це, ракета мала здійснити свій перший безпілотний політ у 2017 році, а перший пілотований старт був запланований на 2021 рік.

Проте розробка постійно затримувалась, ускладнювалась та потребувала додаткового фінансування. Так безпілотний запуск посунули спочатку на 2019, потім і на 2020 рік. І лише влітку 2021 ракету вдалось просто зібрати.

Як повідомляє Alpha Centauri, ракета у поточному вигляді складається з 2 ступенів: перший з модифікованим баком від американського шатла, 2 5-секційними прискорювачами та 4 RS-25 і другий зі збільшеним баком другого ступенем Delta IV (який, своєю чергою, запозичений у японської ракети H-IIA) і одним двигуном RL-10B-2.

Таким чином, після п’яти років затримок і близько $25 млрд, витрачених без жодного запуску, SLS виводитиме на низьку навколоземну орбіту «всього» 95 тонн. Проте планується, що у майбутньому вона отримає новий другий ступінь, форсовані двигуни та покращені прискорювачі, що позитивно вплине на характеристики.

SLS ставить рекорди, проте SpaceX вже готує відповідь

Серед всіх ракет, що колись існували SLS автоматично стане на четверте місце по потужності (після Saturn V, N-1 та «Енергії»). Також, незалежно від результату місії, SLS стане п’ятою за розміром коли-небудь запущеною ракетою (включаючи космічний шаттл).

Якщо SLS успішно дебютує протягом наступних кількох місяців, то вона, ймовірно, стане найпотужнішою ракетою, яка зараз реально стоїть на використанні. Єдиними іншими надважкими ракетами-носіями, які наразі існують у металі, є Falcon Heavy і Starship/Super Heavy від SpaceX. Всі інші проєкти знаходяться на занадто ранній стадії розробки, щоби брати їх до уваги.

Проте маса корисного навантаження Falcon Heavy недостатня для пілотованих польотів на Місяць, крім того, SpaceX не планує сертифікувати його для пілотованих польотів. От і залишається Starship/Super Heavy. 

Про сервіс

Як зазначили в агентстві, сервіс допоможе приблизно уявити, як відрізнятимуться звуки в атмосфері Марса. Аби їх відтворити вчені враховували три ключові змінні: температуру, щільність і хімічний склад атмосфери Червоної планети.

Згідно з поясненням, оскільки атмосфера Марса на 96% складається з вуглекислого газу, вона б поглинала багато високих звуків. Саме тому, якби ви стояли на поверхні планети, – чули б більш тихішу версію того, що чуєте на Землі. Одночасно, звук в таких умовах не спотворювався б. Такі дані, зокрема, стали відомі вченим завдяки записам марсоходу Mars Perseverance.

«Рівень звуку, який ви почуєте, автоматично буде нижчим на Марсі. Атмосфера Марса приблизно в 100 разів менш щільна, ніж земна, тобто її набагато менше. Це впливає на те, як звукові хвилі поширюються від джерела. На Марсі вам потрібно було б бути набагато ближче до джерела звуку, щоб почути його з тією ж гучністю, що й на Землі», – говорять в NASA.

Як «почути себе» на Марсі

• Для того щоб скористатися сервісом від NASA достатньо перейти на відповідну сторінку сайту.
• Натисніть You on Mars.

• Натисніть та утримуйте кнопку для запису голосу (якщо ваш пристрій не підтримує запис голосу – скористайтеся гарнітурою). Максимальна довжина запису – 10 секунд.
• Дочекайтеся поки система обробить ваш запис.
• Завантажте запис перетвореного голосу в форматі аудіо чи відео.

В NASA просять ділитися створеними записами в соцмережах й позначати їх тегом #CountdownToMars.

Останніх пів року українці не сильно слідкують за космосом, основна тема вочевидь — повномасштабне вторгнення країни-терориста росії на територію України. Здавалось, власний супутник має ставати країні в нагоді, як було заявлено і для агропромислових, і для військових цілей. Але жодних новин немає. І це не просто так: супутник не працює. Більше того, виявилось, що до запуску мав відношення високопосадовець з ДКАУ, якого СБУ сьогодні звинувачують у держзраді, при затриманні він відстрілювався. А серед підрядників йшли перемовини із компанією з сильними зв’язками з росією та навіть Роскосмосом. Єдине, що зробили в ДКАУ після релізу СБУ — опублікували свій короткий пресреліз: інформація недостовірна, бо зрадник є, але він в дочірньому підприємстві.

Редакція AIN.UA розповідає, що не так з діяльністю українського космічного агентства зараз і чому його керівник — Володимир Тафтай — мусить піти.

Січ-2-30

Супутник «Січ-2-30» був запущений на початку січня та мав передати перші фото менш ніж через два тижні. Вже 27 січня редакція AIN.UA у відповідь на запит «як там наш супутник» отримала від ДКАУ цілу купу пояснень, що встановити нормальний зв’язок з супутником ще не вдалось. Повернутись з відповіддю обіцяли за два місяці, тобто 27 березня. 

На публіку Тафтай та його команда виходити не стали: там досі святкують запуск супутника. Але перед керівництвом країни звітувати довелось. Виданню «Заборона» вдалось дізнатись про лист до прем’єр-міністра Дениса Шмигаля, в якому прямо вказують: супутник втрачено. Офіційно ДКАУ нічого коментувати не стало, а Шмигалю написали, що «врахують уроки на майбутнє». Та що враховувати, коли постійна комісія під головуванням ДКАУ встановити причин, які призвели до втрати супутника та неможливості його використання так і не змогла?

Супутник за більш ніж $7 млн, який мав стати гордістю України, втратили напередодні війни й залишили Україну без власних супутникових знімків. Нагадаємо, новина про успішний запуск досі на сайті ДКАУ. А новини про втрату там й не було.

Що цікаво, на своїй сторінці у Facebook Тафтай всі звинувачення відкинув і заявив, що супутники — не його справа. Неочікуваний висновок зважаючи на те, що Тафтай згадує про «перший за 10 років» супутник у кожному своєму інтерв’ю.

Національний центр управління та випробувань космічних засобів

Національний центр управління та випробувань космічних засобів (НЦУВКЗ) — це установа, підпорядкована Державному космічному агентству України, яка здійснює управління польотами космічних апаратів, дослідження далекого космосу з використанням власних технічних засобів, контроль космічного простору та геофізичний моніторинг, випробування космічної техніки.

Цю установу ми згадали не просто так. Начальником Карпатського відділу регіонального розвитку та координації НЦУВКЗ у місті Львів ще в лютому був чоловік на ім’я В’ячеслав Онисько. За інформацією AIN.UA від власних джерел, саме Онисько — підозрюваний у держзраді, якому СБУ недавно вручила підозру. Як заявили в СБУ, «Затриманий був заступником голови ГУР МОУ з 2008 до 2010 років. Потім працював на різних посадах державної служби цього відомства, а також у лавах керівного складу Державного космічного агентства України». В ДКАУ лиш заявили, що СБУ помилилися і Онисько працював не напряму в ДКАУ, а в «іншій підконтрольній агентству установі». Що, тим не менше, нічого не змінює: НЦУВКЗ перебуває у прямому контролі ДКАУ, Тафтай та Онисько працювали в одній офісній будівлі, через два поверхи, сам Онисько вказує, що був частиною ДКАУ, і фактично він був одним з топів установи, що в тому числі відповідала за «Січ-2-30». 

У березні 2021 Онисько надіслав до Львівської обласної ради листа (1, 2) щодо відновлення наземної станції як частини наземного інформаційного сегменту космічної системи «Січ-2-1» (початкова назва «Січ-2-30»).

У квітні Онисько як заступник Начальника НЦУВКЗ коментувавзапуск «Січ-2-1» для 4 каналу, зокрема, розповідав про спільну з Тафтаєм поїздку по підприємствам космічної галузі на заході України. Так наприклад до сфери управління Карпатського відділу НЦУВКЗ, яким керував Онисько, територіально входить місто Дунаївці поблизу якого був створений Центр управління польотами для «Січ-2-1».

11 січня 2022 Онисько особисто був відзначений серед невеликого переліку тих, завдяки кому стався вдалий запуск «Січ-2-30». До речі, автор посту Євген Рокицький — теж не випадкова людина і також є фігурантом розслідування «Заборони»: Держекспортконтроль мав певні питання до ТОВ «СКАЙ ЕНЕРЖІ», де Рокицький СЕО, але вони розглядалися без Мінекономіки, якій підприємство підпорядковується. А товар для адаптера «Січ-2-30» під час експорту позначали як «металеві вироби» замість «космічні технології».

Exolaunch

Інший цікавий факт, що для запуску «Січ-2-30» вели перемовини з компанією Exolaunch. Українські чиновники вказували, що це — «офіційний партнер SpaceX», що не зовсім так. Exolaunch лиш підписала контракт з SpaceX на оптовий викуп місць на Falcon 9 для запуску малих супутників, що дозволяє в свою чергу роздрібним «покупцям» домовлятись про місця в ракеті більш вигідно.

Але ж не з росіянами. Віце-президент по запускам Exolaunch — Жанна Медведєва, росіянка, що до цього працювала в структурі Роскосмосу. На своїй сторінці LinkedIn Жанна приховує зв’язок з РФ, але її успішна кар’єра зіграла проти неї: вона не змогла не вказати, що перебуває у російському списку Forbes 30 до 30. 

Сам Exolaunch є представником компанії Главкосмос — дочірньої компанії Роскосмоса, з якою спільно створювали інфраструктуру для розробки кубсатів на базі російських університетів, а також були оператором запусків на російській РН «Союз-2». Більшість інших керівників та значна частина співробітників Exolaunch також мають відношення до РФ та інших колишніх держав СРСР.

Як бачимо, до запуску українського супутника, що став такою вагомою подією у космічній історії України, велись перемовини з росіянами, а також мав пряме відношення підозрюваний у держзраді. Жодної заяви щодо цього Володимир Тафтай, як керівник, не робив. Але й це не кінець. 

Циклон-4 та тендери КБЮ

Редакція AIN.UA попросила OSINT-спільноту Molfar дослідити зв’язки голови ДКАУ. Виявляється, рік тому, у липні 2021 року, господарський суд Дніпропетровської області за позовом спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері ухвалив рішення про повернення заводом «Дніпроважмашем» 46 млн грн. В 2006 році КБ «Південне» передало ці гроші заводу як аванс за виконання робіт, пов’язаних із підготовкою до старту «Циклон-4». В підсумку і «Циклон-4» не полетів, і «Дніпроважмаш» не виконав роботу. Але про гроші на 15 років забули.

На момент контракту завод не мав відношення до космічної діяльності і спеціалізувався на виготовленні доменних печей та коксохімічних агрегатів. Першим заступником Генерального конструктора та гендиректора з організаційно-економічних питань в КБ «Південне» був Євген Курячий, тесть Володимира Тафтая.  Жінка Тафтая та дочка Євгена Курячого, Наталія Куряча, яка також працювала у КБ «Південне», є співзасновником у компанії з обробки металів — ТОВ «Спецмонтажсервіс», яке отримало 3 тендери від КБ на загальну суму $337 000. 

Либідь

А ще багатостраждальний супутник «Либідь» — все ще залишається на території РФ. Україна вже витратила на нього більше $220 млн, велику і складну історію проекту, що був закладений ще під час першої космічної програми, ми розповідали тут. Показово, що після виходу матеріалу в 2018 році з сайту ДКАУ і деяких ЗМІ зникли багато статей та інтерв’ю, на які ми посилались (але інтернет все пам’ятає).

Авжеж, це історія і багатьох попередників. Але жодної заяви від поточного керівництва за півторока роки на посаді щодо долі супутника — немає. Як нема про долю «Січ 2-30». Як нема про зрадника. Про розслідування Заборони. Про Exolaunch. І все разом це вже про відношення.

Державне космічне агентство України живе поза часом і тим, що відбувається навколо. Володимир Тафтай у своєму Facebook постить відео президента України Володимира Зеленського з підприємцем, що розвиває космічний туризм, Річардом Бренсоном. Самого Тафтая, що відповідає за український космос, не було ні на зустрічі, ні під час візиту Бренсона в Гостомель.

• Галактика «Колесо воза» розташована на відстані приблизно 500 млн світлових років від нас у сузір’ї Скульптора. Вона справді схожа на колесо через унікальну форму.
• Галактика утворилася в результаті зіткнення між великою спіральною галактикою та меншою галактикою, яку не видно на цьому зображенні.
• Зіткнення найбільше вплинуло на форму та структуру. Колесо воза має два кільця — яскраве внутрішнє та кольорове кільце навколо. Через ці відмінні риси астрономи називають цю галактику «кільцевою», структурою, менш поширеною, ніж спіральні галактики, такі як наш Чумацький Шлях.

Інші телескопи, включно з космічним телескопом Габбл, раніше досліджували «Колесо воза». Але інформації про цю галактику було мало через велику кількість пилу, який закриває огляд. Вебб, завдяки своїй здатності знімати в інфрачервоному діапазоні, відкриває нові знання про природу «Колеса».

Спостереження Вебба підкреслюють, що Колесо воза перебуває на перехідній стадії. Галактика, яка до зіткнення, імовірно, була звичайною спіральною галактикою, як Чумацький Шлях, продовжить трансформацію. У той час як Вебб дає нам знімок поточного стану Колеса, він також дає уявлення про те, що сталося з цією галактикою в минулому та як вона розвиватиметься в майбутньому.

James Webb («Джеймс Вебб», JWST) названий на честь колишнього керівника NASA. Цю орбітальну обсерваторію створювали протягом багатьох років, вона обійшлася в астрономічні $10 млрд, а ще її називають наступницею легендарного «Габбла». У липні телескоп передав найточніше зображення об’єкту з дуже глибокого космосу, яке відоме історії. Це — фото галактичного кластеру SMACS 0723, на якому можна роздивитися купу деталей.

Ось три основні відмінності між двома телескопами, згідно з NASA:

1. «Вебб» дивиться на Всесвіт в основному в інфрачервоному діапазоні, тоді як «Габбл» здебільшого вивчає його в оптичному та ультрафіолетовому випромінюванні. Це має велике значення, оскільки інфрачервоні зображення можуть «дивитися» крізь космічний пил і відкривати приховані об’єкти чи утворення.
2. «Вебб» також має набагато більше дзеркало, ніж «Габбл». Ця більша площа збору світла означає, що він може бачити далі, ніж «Габбл».
3. У той час як «Габбл» обертається навколо Землі на висоті 570 км, «Вебб» знаходиться набагато далі. Він летить в точці Лагранжа Земля-Сонце L2 , на відстані 1,5 млн кілометрів.

Ось як відрізняються зображення обох телескопів:

SMACS 0723. Це скупчення галактик у південному сузір’ї Волана, приблизно 5,12 мільярдів світлових років від нас.

Туманність Південне Кільце. Це хмара газу, що розширюється, оточує зірку, що вмирає. Її діаметр становить майже половину світлового року, і вона розташований на відстані приблизно 2 000 світлових років від Землі.

Квінтет Стефана. Квінтет Стефана – це група з п’яти галактик, розташованих у сузір’ї Пегаса за 290 млн світлових років від нас. Вона відома тим, що стала першою відомою компактною групою галактик, яку відкрили відкритою в 1877 році.

Туманність Кіля. Це одна з найбільших і найяскравіших туманностей на небі, розташована на відстані приблизно 7600 світлових років від нас. Тут розташовано багато масивних зірок, які в кілька разів перевищують Сонце.

James Webb («Джеймс Вебб», JWST) названий на честь колишнього керівника NASA. Цю орбітальну обсерваторію створювали протягом багатьох років, вона обійшлася в астрономічні $10 млрд, а ще її називають наступницею легендарного «Габбла».

Квінтет Стефана — група з п’ятьох галактик у сузір’ї Пегаса. Більш детальне фото можна завантажити з сайту космічного агентства:

Планетарна туманність Південне Кільце (NGC 3132) — детальний портрет зірки, що помирає. Детальніші фото можна взяти із сайту NASA.

Туманність NGC 3324 у сузір’ї Каріна — тут народжуються зірки:

• Event Horizon Telescope (EHT) Collaboration — це міжнародна мережа радіотелескопів, з якими працює 13 наукових установ з США, Європи та Азії. Учасники цього ж проекту опублікували в 2019 році перше в історії справжнє зображення чорної діри у центрі галактики M87, розташованої за 55 млн світлових років від Землі.
• Нове фото показує силует масивного об’єкту, що розташований по центру нашої галактики. Цей об’єкт, відомий під назвою Sagittarius A* або ж Sgr A*, довгий час вважався чорною дірою. І його перше зображення підтверджує це припущення.
• Хоча саму чорну діру «сфотографувати» неможливо, адже це повністю темний об’єкт, його існування видає характерний для таких об’єктів силует: темний центр, оточений світлим кільцем газу та пилу, що світяться через те, що їх прискорює та нагріває потужна гравітація чорної діри. Вона в 4 млн разів масивніше за наше Сонце, і на зображення ми можемо бачити лише її «тінь».
• Розмір цього кільця доволі точно збігся із прогнозами по Загальної теорії відносності Ейнштейна, відзначає команда вчених, яка працювала над цим зображенням.
• Ця діра розташована за 27 000 світлових років від Землі, але «сфотографувати» її було непростим завданням. Sgr A* хоч і розташована ближче до нас, але менше і менш активна, ніж чорна діра в M87, а матерія, що її оточує, набагато тьмяніша.
• Щоб отримати подібне зображення за допомогою одного телескопу, знадобився би пристрій, подібний за розмірами до планети Земля. Тому довелося використовувати мережу з телескопів, розташованих по всьому світі, і потім зводити дані у єдиний знімок. Цю кропітку роботу команда порівнює із прослуховуванням мелодії, яку грають на фортепіано, де купа клавіш відсутні.
• Важливість подібних досліджень у тому, щоб покращити розуміння людства про те, що відбувається в центрі нашої галактики, та надати нові дані про те, як чорні діри взаємодіють зі своїм оточенням.

• Відомо, що Україна де-факто стала власником мультиспектрального оптичного супутника та отримує ексклюзивні супутникові дані від GEOSAT 2.
• Супутник може робити знімки на відстані 100 кілометрів від державних кордонів України.
• Це дозволить українській розвідці посилити спостереження з орбіти за своєю територією. Дані також можна використовувати для вирішення завдань в аграрному секторі, лісовому господарстві та інших галузях.
• GEOSAT 2 — це супутник, який працює на орбіті з середньою висотою 620 кілометрів. Він дозволяє отримувати дані з надвисокою роздільною здатністю. В EOS стверджують, що раніше дані такої точності були недоступними для України. Виведений на орбіту у січні супутник «Січ-2-30» має у рази меншу роздільну здатність.
• Домовленість досягнута понад місяць тому, але зважаючи на ризики в інформаційному просторі в умовах військової агресії, повідомлення з’явилось лише зараз

«Україна має активізувати розробку власних технологій, які б дозволили посилити безпеку країни. Не залежати від зволікань міжнародних партнерів або багатомісячного підписання контрактів з іноземними компаніями. А самим створювати сучасне озброєння та бути готовими будь-якої миті захищати свою країну та українців. Я готовий інвестувати у військові та розвідувальні технології, спрямовані на зміцнення безпеки України», — розповів Макс Поляков.

EOS – глобальний постачальник супутникової аналітики на основі штучного інтелекту. Технології компанії охоплюють рішення дистанційного зондування Землі у сферах сільського господарства, видобутку корисних копалин, нафти, безпеки та оборони.

GEOSAT — компанія, що займається спостереженням за Землею, постачальник зображень та інформаційних продуктів із власних супутників та супутників компаній-партнерів.