У День святого Валентина разом із компанією Everstar пропонуємо тобі знайти perfect match — професію за своєю мовою любові, яка суттєво впливатиме на важливі процеси та життя інших людей.

Від чого ваше серце б’ється сильніше

Що рухає тебе вперед, коли ти шукаєш нову роботу? Можливо, це велика мета, дружній колектив, репутація компанії, умови роботи або заробітна плата.

А що, якщо підсилити твої навички сенсами, глибиною та цікавістю завдань, а також надати їм спільної мети — праці для захисту твоєї країни?

У статті нижче — перелік актуальних ролей у напрямку MilTech за мовами любові: вчинки заради інших, слова підтримки, пошук талантів як подарунок, взаємодія з продуктом та уважність до деталей.

Обирай свою, щоб додати більше сенсів у те, що ти робиш кожного дня.

Твоя мова любові — вчинки заради інших — менеджери 

Менеджери в MilTech — це драйвери цілої екосистеми, у якій технології стають відповіддю на складні виклики, а кожен учасник/-ця процесу відчуває себе частиною великої та цінної мети. Саме ти рухаєш усі процеси, щоб втілити в реальність продукт, над яким працює ціла команда.

Від яких обов’язків зазвичай світяться очі? 

💞 тримаєш руку на пульсі, щоб знайти ідеальний метч у процесах;

💞 розбудовуєш команди та шукаєш рішення, щоб створити надпродукт; 

💞 працюєш із партнерами та державними структурами на стратегічному рівні;

💞 прибираєш усе зайве, щоб залишити місце для головного — швидкості та ефективності;

💞 дбаєш про кожен робочий процес, тому що від нього залежить стабільність ситуації.

Твоя мова любові — слова підтримки — маркетологи та комунікаційники

У цивільному житті ти знаєш, як збільшувати трафік і закохувати в бренди завдяки креативним кампаніям і комунікаціям. У MilTech слова стають фундаментом довіри — вони залучають ресурси ззовні та зміцнюють відносини всередині команд.

Окремий виклик — це пошук ідеального балансу між тим, про що варто говорити голосно, а що потребує тиші.

Які обов’язки додають нових відчуттів?

💞 створюєш меседжі, що об’єднують команду навколо спільної мети та дають кожному та кожній відчуття важливості їхнього внеску;

💞 знаходиш потрібні слова для партнерів та інвесторів, щоб перетворити їхню підтримку на реальні інструменти для ефективної синергії; 

💞 формуєш довіру до українських розробок, підкреслюючи їхню якість, стійкість і здатність до масштабування;

💞 розбудовуєш комунікацію, що формує довіру, в умовах дуже чіткого NDA;

💞 транслюєш успіхи команди так, що це працює краще за будь-яку рекламу.

Твоя мова любові — пошук талантів як подарунок — HR, рекрутери 

Сьогодні ти проводиш декілька співбесід і закриваєш чергові офери. А що, якщо перетворити рутинні завдання на особливу місію? 

У MilTech-рекрутингу ти стаєш амбасадором індустрії, відкриваєш для людей зовсім новий світ, шукаєш таланти для компаній-єдинорогів і часто працюєш, як Джеймс Бонд — під грифом «цілком таємно».

Які обов’язки закохають тебе у професію ще сильніше? 

💞 знайомиш кандидатів із MilTech-індустрією та створюєш той самий момент «закоханості з першого погляду» — через сенс, культуру, команди, можливості та цінності;

💞 закриваєш унікальні ролі — від Lead Antenna Engineer до фахівців із РЕБ, знаходячи ідеальний метч у кожній ніші;

💞 знаходиш рідкісні таланти для компаній, які своїми рішеннями змінюють індустрію;

💞 гарантуєш безпеку та анонімність — професійно працюєш із конфіденційною інформацією, що є критично важливим для MilTech-спільноти.

💞 впливаєш на побудову сильних команд — об’єднуєш людей із R&D, маркетингу та виробництва, перетворюючи набір вакансій на злагоджений механізм.

Твоя мова любові — уважність до деталей — аналітики 

У MilTech якісний час, який ти проводиш за аналізом даних, трансформується в точність рішень, що напряму впливають на реальне виробництво. У цій галузі надзвичайно важливо, щоб кожен ресурс був використаний максимально ефективно. 

Від чого твої очі горітимуть із захопленням?

💞 вимірюєш ефективність рішень, процесів і команд на кожному етапі;

💞 перетворюєш хаос на впорядковані рішення для розвитку продукту та компанії;

💞 знаходиш точки росту та можливості, які часто непомітно за сухими цифрами;

💞 оптимізуєш час на збір та обробку даних, щоб зосередитися на пошуку сенсів;

💞 формуєш систему метрик і показників, щоб бачити, куди реально рухається бізнес.

Твоя мова любові — взаємодія з продуктом — інженери

У MilTech цифрові моделі стають фізичними об’єктами, у яких кожен механізм, вузол чи плата мають працювати безвідмовно навіть в екстремальних умовах. R&D-відділ тут — це простір, де сміливі інженерні гіпотези проходять шлях від креслень до реальних прототипів, що гартуються в польових випробуваннях.

Які обов’язки закохають тебе в цю професію ще більше?

💞 створюєш рішення з нуля та втілюєш у життя навіть нереальні ідеї;

💞 дбаєш про надійність конструкції — контролюєш кожен роз’єм і міцність корпусу;

💞 проводиш польові випробування — перевіряєш, як виріб поводить себе в реальних умовах;

💞 постійно вдосконалюєш ергономіку та шукаєш ідеальний метч між складними технологіями та зручністю використання;

💞 бачиш, як фізичний об’єкт, створений твоїми руками, оживає та захищає життя. 

У MilTech інженерія — це момент, коли ідея перестає бути теорією. Лише уяви: поки ти читаєш цю статтю, твоє рішення може допомагаги здійснити мільйонну успішну місію на фронті.

Це сфера для тих, кому важливо торкатися результату своєї роботи: перевірити збірку, протестувати рішення в полі, побачити, як працює продукт. Тут інженер відчуває максимальну відповідальність і водночас — максимальну залученість.

Три причини, чому варто піти на перше побачення з MilTech

• Відчуття гордості за створене. Ти працюєш з рішеннями, що приносять реальний результат, який видно вже сьогодні.
• Найкоротший шлях від ідеї до релізу. MilTech — це історія про швидку реалізацію ідей, щоб відкинути зайве і зосередитися на тому, що працює. 
• Високий рівень довіри та єдності. У цій галузі команди будуться довкола єдиної місії, де кожен працює на спільний результат. 

Everstar — хаб можливостей для тих, хто створює технологічне майбутнє.
Тут об’єднують людей і технології у співпраці з провідними MilTech-компаніями України — від виробників дронів до R&D-лабораторій і команд, що створюють оборонні системи.

Переходь на сайт компанії та шукай вакансію за своєю мовою любові, тому що сьогодні — ідеальний день, щоб знайти свій професійний perfect match.

Обрати вакансію

Sombra — сервісна компанія-розробник програмного забезпечення, яка працює з клієнтами із США та Канади. Проєкти допомагають оптимізовувати процеси компаній та створюють додаткову цінність для їхнього продукту. Місія Sombra — перетворювати технологічні виклики на успішні історії. У роботі з клієнтом компанія поєднує технологічну експертизу, проактивність, чесність та готовність до змін.

Що важливого знати про Sombra?

• Sombra на ринку вже 11 років
• 35 активних клієнтів 
• 84% NPS 
• 200 реалізованих проєктів 
• 300+ співробітників 
• 78% eNPS
• головні офіси компанії знаходяться в Україні (Львів, Івано-Франківськ, Київ) та Колумбії (Медельїн)
• Благодійний фонд «Sombra for Ukraine» зібрав понад 48 мільйонів гривень на підтримку України.

Компанія Sombra вже завоювала своє місце в технологічному світі, надаючи інноваційні рішення для підприємств та корпорацій. Тож почала розширювати свою географічну присутність, відкривши у 2023-му новий офіс в Колумбії. Цей крок позначив нову еру для компанії, оскільки вихід на глобальний ринок перетворив її у справжнього міжнародного гравця.

Чому Колумбія?

Вибір Колумбії як місця для відкриття нового офісу був обґрунтованим рішенням. Порівняльний аналіз показав, що Колумбія має значну кількість технічних фахівців, конкурентоспроможні витрати та значний прогрес в освіті. Медельїн є другим за величиною містом у Колумбії та активно приваблює іноземні інвестиції завдяки змінам у законодавстві. Зокрема, видання The Wall Street Journal назвало Медельїн «інноваційним містом року».

Віктор Чех, CEO Sombra:

«Відкриття офісу в Колумбії стало важливим кроком на шляху до глобалізації нашої компанії. Ми обрали Медельїн завдяки його динамічній інноваційній екосистемі та високому рівню технічної освіти. Колумбія має понад 100 000 інженерів, що робить її привабливим місцем для розвитку. Ми віримо, що цей офіс стане частиною нашої стратегії зростання та зміцнення позицій на міжнародному ринку».

Виклики під час відкриття офісу

За словами засновника Sombra, думка відкрити офіс у Колумбії зʼявилась ще у квітні-травні 2020-го. Провівши невелике дослідження, цю ідею відклали, й повернулись до неї аж у березні 2022-го. Команда провела глибше дослідження, й у червні 2023 року прийняла рішення відкрити офіс в Медельїні.

Компанія стикнулася з кількома викликами, які потребували додаткових зусиль та адаптації:

1. Часові зони — значна різниця в часі між Україною та Колумбією (8 годин) могла ускладнювати комунікацію та спільну роботу. 
2. Законодавство — відмінності в трудовому законодавстві та різні календарі свят потребують додаткової адаптації та розуміння.
3. Мовні бар’єри — перехід компанії на англійську мову для забезпечення ефективної комунікації з колумбійською командою.
4. Культурні розбіжності — врахування культурних відмінностей для створення гармонійного робочого середовища.

Sombra подолала ці виклики завдяки своєму проактивному підходу та підтримці команди. Для вирішення питання різниці в часі компанія запровадила гнучкий графік роботи, що дозволяє ефективно працювати 24 години на добу з клієнтами, а також зберегти work-life balance. Юридичні та культурні відмінності були враховані через консультації з місцевими експертами та тренінги для співробітників, а також через впровадження зустрічей і можливостей бізнес-поїздок. Мовні бар’єри подолали завдяки навчанню англійської мови для всіх членів команди.

«Всупереч викликам, ми змогли адаптуватися та знайти ефективні рішення завдяки нашій команді. Зрозумівши потребу в місцевому керівнику, ми призначили його для кращого управління офісом. Також ми провели зустрічі для обміну культурами та організували бізнес-подорожі для обміну досвідом між нашими працівниками. Ми активно інформуємо наших поточних і майбутніх клієнтів про відкриття офісу. Наш досвід у Медельїні стане прикладом для подальших розширень в інших регіонах», — ділиться Віктор Чех.

Перші досягнення Sombra у Колумбії

За рік роботи в Медельїні Sombra досягла значних успіхів:

• Кількість працівників у Колумбії зросла до 17 осіб.
• Перший дохід отримано в серпні 2023 року, а вихід на рівень самоокупності — січень 2024 року.
• Укладено контракти з двома новими клієнтами в Колумбії.
• Відбулися регулярні бізнес-поїздки між Україною та Колумбією для підтримки корпоративної культури компанії.
• Компанія продовжує активно набирати нових працівників — наразі є 8 вакансій у Колумбії.
• Проведення заходів з обміну досвідом та розвитку технічних навичок для місцевих спеціалістів стало важливим кроком у створенні сильної локальної команди.

Розташування офісу

Офіс Sombra в Медельїні надає команді доступ до широкого талановитого пулу фахівців та ринків Латинської Америки. Крім того, стратегічне розташування офісу в Медельїні сприяє взаємодії з місцевими інноваційними екосистемами та розвитку партнерств з компаніями.

Sombra орендує офісне приміщення в місцевої мережі коворкінгів. Офіс має сучасний дизайн, а спільні простори створені, щоб краще стимулювати командну роботу. Зручне розташування офісу також робить його доступним для співробітників та клієнтів.

Локальна команда Sombra

За рік роботи у Медельїні вдалося зібрати команду професіоналів із 17 спеціалістів. Для працівників компанія пропонує низку бенефітів, обмін культурами Колумбії та України, а також підтримує гібридний формат роботи — співробітники можуть працювати дистанційно або з офісу компанії, обираючи зручний для себе формат.

Також компанія проводила різні заходи, як-от новорічний корпоратив, бранчі та виїзди у боулінг, що сприяють зміцненню командного духу та кращому розумінню культури Sombra.  

Нещодавно компанія провела зустріч із понад 80 студентами розробки програмного забезпечення у CESDE Institution Event у Медельїні, де обмінювалися ключовими ідеями щодо ролі Sombra у технологічній галузі та обговорювали можливості кар’єри в цій сфері. Для Sombra важливо знайомитися і співпрацювати зі студентами, щоб сприяти їхньому професійному розвитку та відкривати нові можливості у сфері програмування.

Що говорять працівники Sombra про офіс в Медельїні?

Майк Сільва, Senior Product Designer:

«Працювати в Sombra — це цінний досвід з першого дня. Мене надихає наше спільне середовище, яке сприяє відкритому спілкуванню між командами. Це збагачує наш процес у Колумбії різноманітними перспективами. Команда та люди є одним з наших найбільших активів. Кожен учасник приносить унікальні навички, що доповнюють наш робочий процес. Наша команда працює в синергії, забезпечуючи найкращий досвід для клієнтів. Я пишаюся тим, чого ми досягли за такий короткий період часу, і з нетерпінням чекаю на подальші перемоги».

Пабло Морена, Software Engineer:

«Колумбійську команду легко полюбити, всі доброзичливі та завжди готові допомогти, а мої колеги створюють відчуття дому. Я із задоволенням йду в офіс, бо знаю, що проведу чудовий час зі своїми людьми».

Олег Козак, COO Sombra:

«Насамперед мене вразили люди. Вони дуже допитливі та відкриті. Я думав, що ми будемо більше відрізнятися, але виявилося, що це не так. Вони також досить багато працюють, адже небайдужі до результату роботи. Офіс теж залишив позитивні враження — він світлий, з чудовими краєвидами».

.

Наталія Шульженко, Head of Talent Acquisition:

«Люди там просто неймовірні. Вони чудові співрозмовники, відкриті до обміну поглядами, ідеями та знаннями. Дуже позитивно налаштовані та життєрадісні. Рідко коли з незнайомими людьми може бути так приємно взаємодіяти, як мені було з нашими колумбійськими колегами. Щодо офісу, він має свої переваги: вигідне розташування, чудові панорами на місто, відкриту терасу, каву та чай, можливість знайомитися з іншими людьми в спільних зонах і все необхідне для роботи».

Софія Черевата, Head of Branding:

«Мені надзвичайно сподобалося працювати з колумбійською командою Sombra. Їхня відкритість та креативність вражають, з ними цікаво співпрацювати та обмінюватися досвідом. Команда демонструє високий рівень професіоналізму та відданості справі, вони переймаються компанією, результатами та спільним успіхом, що надихає. Я з радістю спостерігаю за зростанням офісу і тим, як ми стаємо однією глобальною командою».

Які плани на майбутнє?

Відкриття офісу Sombra в Медельїні — це лише один зі стратегічних кроків компанії на шляху до глобального лідерства. Присутність у Колумбії дозволяє Sombra більше взаємодіяти з місцевими інноваційними екосистемами та розвивати партнерства.

У планах компанії:

• Вихід на ринки інших країн Латинської Америки та Європи.
• Формування локального повноцінного відділу, що виконує всі функції ІТ, HR та рекрутингу.
• Найм фахівців у країнах Північної Америки, що сприятиме масштабуванню.
• Створення Dev-центру в Колумбії.
• До кінця 2024 року розширення команди в Колумбії + 30 осіб.
• Навчання студентів.

Sombra зацікавлена у співпраці з новими партнерами та студентами, щоб створювати колаборації та ініціювати проєкти, спрямовані на інновації та розвиток технологій. Мета компанії — розширювати мережу контактів і розвивати ідеї разом з талановитими професіоналами та майбутніми лідерами в галузі IT. 

«Для нас дуже важливий обмін культурою між Україною та Колумбією. Ми плануємо активно пропагувати й підтримувати цей обмін серед наших співробітників, студентів та партнерів. Розуміння й повага до різноманітності культур допомагає нам створювати більш відкрите та толерантне робоче середовище», — стверджує Віктор Чех.

За рік присутності в Медельїні Sombra досягла чималих успіхів завдяки наполегливості та рішучості. Проте прагне й надалі зростати та розвиватись, встановлюючи нові рекорди та досягаючи нових вершин. 

Як, попри виклики війни, бізнес продовжує зростати та які аргументи підприємці знаходять для інвесторів, щоб ті не припиняли вкладати гроші в українську нерухомість, розповідає засновник Ribas Артур Лупашко.

Матеріал підготовлено за підтримки
Visa та ПриватБанк
Що це означає?

Як почалася історія Ribas

Десять років тому все почалося з однієї проблемної бази відпочинку в Затоці. Артур Лупашко пригадує, що тоді, у 2014, він не мав з готельною справою жодного стосунку, втім, за консультацією звернулися друзі. Звичайна база відпочинку на Чорному морі переживала не найкращі часи, а її власники попросили Артура допомогти покращити ситуацію.

— Артур Лупашко, який уже мав невеликий досвід підприємництва в інших сферах, пригадує:

«Для мене було очевидним, що треба зробити базові речі: налагодити продажі, прописати скрипти, зробити сайт і почати вести соцмережі»

Поради спрацювали і бізнес друзів пішов вгору, а Артура ця історія по-справжньому надихнула. Він побачив, що дуже зрозумілі для нього кроки, все ще не очевидні для багатьох готельєрів і вирішив пропонувати їм свої послуги.

Далі підприємець заглибився в самоосвіту: читав бізнес-книги, відвідував профільні форуми і в один момент намацав бізнес-модель для власного стартапу — керувальна компанія. Так, без власних коштів Лупашко став брати в керування різні готелі в рідній Одесі і будувати мережу під власним брендом.

Артур пригадує, що в той час ринок керувальних компаній був розподілений між великими олігархічними групами, а послуг за моделлю, яку він запропонував, ще ніхто не надавав.

«Тому нам не було в кого вчитися, не було за ким повторювати. Повторювали за Ізадором Шарпом, який написав книгу
Four seasons та іншими видатними готельєрами».

Стартувати під час війни

Ribas із самого початку існував в умовах війни. Засновник компанії згадує, що тоді, у 2014-му, це був кризовий момент для багатьох готельєрів. Власники були розчаровані і не розуміли, яке майбутнє чекає на їхню справу. Так пропонувати свої послуги і вести перемовини молодому підприємцю було легше, пояснює засновник Ribas.

Він згадує, що у 2013 році в Україні було близько 20 мільйонів туристів з росії та білорусі.  «Коли цей ринок відпав, це дуже вдарило по бізнесу. Власники готелів не розуміли, як їм зацікавлювати нових гостей з інших країн і привабити внутрішнього туриста», — коментує Артур.

Це була можливість для молодої компанії проявити себе на ринку: Ribas hotels group тоді активно використовували інструменти маркетингу та впроваджували клієнтоорієнтований сервіс. Так на початковому етапі в управлінні компанії перебувало уже близько 15 готелів.

Артур Лупашко пригадує, що виклики в цей час стосувалися більше фінансових та операційних питань. Війна ж на веденні бізнесу майже не далася взнаки.

«Тоді мені здавалося, що все йде легко, — говорить підприємець, — можливо, так збіглося, що мої знання разом із роботою команди дозволяли використовувати маркетинг та активні продажі, і це легко давало суперрезультат. Ми робили це з усмішкою, без надзусиль і таким чином швидко розвивалися».

Перевірка пандемією

Коли ж Ribas hotel group зі стартапу став повноцінним бізнесом, ринок теж змінився, середовище стало набагато конкурентішим. Тоді світ накрила пандемія Сovid-19, через яку готелі по всьому світу різко спорожніли.

«Це був челендж для нас, — зізнається Лупашко, — тоді в нашому офісі вже працювало близько 60 людей, яких через ковід ми не могли утримувати. Треба було скорочувати штат і перебудовувати плани».

Втім, в умовах пандемії знайшлося оптимальне рішення, яке зберегло команду: когось відправили у відпустку, комусь на цей час зменшили ставку. Але коли наприкінці літа 2020 влада зняла локдаун, у Ribas змогли провести успішний сезон, говорить Артур Лупашко. Він розповідає, що наприкінці року компанія фактично вийшла на запланований до пандемії результат. 

Водночас підприємець згадує, як цей період став серйозним випробуванням для всього ринку: «Українці не змогли виїхати за кордон і почали подорожувати Україною: вони були скептичні і вимоги до сервісу сильно зросли, нам треба було адаптуватися».

Людський фактор сервісу

Лупашко підкреслює, що успішно пройти ковідний період вдалося завдяки команді, яку все ж таки змогли зберегти. Сьогодні підприємець робить на фаховість працівників велику ставку, хоч визнає, що бачить на ринку дефіцит професіоналів.

«Ми бачимо, скільки готелів у нас попереду будуть відкриватись, тому ми беремо людей на перспективу, більше ніж нам зараз потрібно. Вони не сидять без діла, але я розумію, що ці керівники будуть нам особливо потрібні через пів року, рік чи півтора», — каже підприємець.

У Ribas працюють з близько 10-ма рекрутинговими агенціями, щоб закривати свою потребу в людях. Водночас щомісяця компанія інвестує кілька мільйонів гривень у навчання власних працівників.

Лупашко вважає, що роль команди є ключовою у розвитку компанії, а людський фактор — визначальним у якості готельного сервісу. Україна тут, на його думку, сильно попереду. Підприємець каже, що через війну багато українців побачили, наскільки європейський сервіс поступається нашому. «Добре, що цей комплекс меншовартості ми вже викорінили. Але моя моя ціль — побудувати такий високий, стандартизований сервіс і в інших країнах», — резюмує Артур Лупашко. Він пояснює, що на тому ж Балі, де Ribas цьогоріч планує запустити ще п’ять об’єктів, до якості обслуговування є багато питань.  

«Я розумію, чому там поганий сервіс: люди там працюють на багатьохролях одночасно, а ще для них поняття «чисто і смачно» дуже відрізняється від нашого», — каже підприємець. Своє ж бачення хорошого сервісу від описує як турботу про клієнта, яку, на думку Лупашка, можна постійно поглиблювати, робити більш персоналізованою та системною.

Зекономити клієнту навіть 5 хвилин

Один із проявів турботи в баченні Ribas — це економія клієнтського часу. Саме тому компанія першою на ринку у 2021 році запровадила технологію передачі даних гостя із застосунку «Дія» до системи готелю. Це значно прискорило й полегшило процес реєстрації.

А сьогодні тестують додаток ПриватБанку «Термінал» із технологією Visa Tap to Phone, яка перетворює смартфон на платіжний термінал. А під час знеструмлення дає можливість розраховувати гостей, не чекаючи поки увімкнеться живлення від генератора. У Ribas кажуть: навіть якщо диджитал-інструмент екононить 5 хвилин часу клієнта, його варто впроваджувати.

Водночас бізнес дбає про оптимізацію процесів і всередині команди. Тут теж допомагають технології, зокрема можливості штучного інтелекту. «Ми найняли команду, яка інтегрує його в нашу роботу, і поставили за мету, щоб кожен працівник щодня використовував інструменти штучного інтелекту. Так за рік ми очікуємо зекономити близько 100 годин робочого часу для кожного члена команди», — говорять у компанії, де сьогодні працює понад 400 людей.

Інвестувати під обстрілами

Попри війну та високі безпекові ризики через російські обстріли, Ribas продовжує успішно працювати з інвесторами в Україні. Засновник компанії пояснює, що через війну ринок відчутно трансформується. «Відбувається певний перерозподіл гравців, попиту і пропозиції», — говорить Артур Лупашко. 

Після повномасштабного вторгнення росії багато забудовників зупинили зведення об’єктів або значно сповільнилися, водночас багато людей виїхали з країни. Відповідно це вплинуло на інвестиційну ситуацію: люди перестали вкладати гроші в нерухомість, бо не розуміли, хто в ній житиме і чи завершать ці об’єкти взагалі.

Водночас він називає ринок нерухомості одним із найбільш чесних і зрозумілих інвестиційних продуктів. Все тому, що єдине рішення, яке треба ухвалити — це куди саме вкласти кошти. Все інше робить забудовник та оператор, як Ribas hotels group, який керує процесами та виплачує дивіденди. 

Ризики, безумовно, є, але інвесторам важливо, щоб гроші працювали. Тому нові продукти на ринку, до яких немає старих негативних упереджень, виграють. У готельному бізнесі це, наприклад, формат апарт-готелю чи кондо-готелю, де клієнту пропонують короткострокову чи середньострокову оренду.

Артур Лупашко розповідає, що переконувати власників готелів продовжувати працювати в Україні часом доводилося суто математично: «Закритий готель амортизується набагато швидше, в той же час він все одно вимагатиме витрат на охорону, опалення, сплату податків. А готель, який працює, значно довше прослужить своєму власнику», — пояснює підприємець і додає, що сьогодні всі готелі, які перебувають у керуванні компанії, є прибутковими.

Водночас багато інвесторів поки не готові вкладати свої кошти. «Сьогодні багато хто «сидить на грошах», — каже Артур Лупашко, — я бачив різні статистики. Хтось каже, що це 10 млрд доларів, хтось скаже, що 50 млрд, які люди поки не витрачають і не вкладають».

Серед найближчих планів компанії вихід на ринок Індонезії (Балі), Італії, Кіпру та Єревану. А також розширення готельної мережі в Україні в обласних центрах.

За підрахунками Артура Лупашка, загалом під час війни в Україні з’явилося 100 проєктів готельної прибуткової нерухомості. З них близько 15 запустяться до кінця року і майже половиною з них керуватиме Ribas.

ТЕКСТ: Олена Високолян

ЛІТЕРАТУРНА РЕДАКТОРКА: Вікторія Оліщук

«В нас була ідея створити котлету по-київськи у форматі фастфуд. Щоб людина могла з’їсти її одразу, і їй не потрібні були для цього прибори, тарілки, виделки і так далі»

Олександр Аввакумов.
Один із засновників.

На цей формат його та бізнес-партнерів, Валерія Райського та Ніколоза Накопіа, надихнув заклад з іншою істинно київською стравою — перепічкою. Олександр називає сосиску в тісті, що зветься перепічкою, київським хотдогом.

«Ще маленьким хлопчиком мене водила туди бабуся, і у віконці на «Театральній» ми брали київську перепічку».

Сам Олександр — з Риги, однак усе своє життя провів у Києві. Котлета по-київськи є для нього своєрідною comfort food з дитинства. Любов до цієї страви теж прищепила бабуся: «Саме з нею я скуштував свою першу котлету по-київськи, закохався в цей смак, в цю скоринку, в це масло. Ми з бабусею часто ходили у всілякі заклади в Києві, але котлету вона часто готувала й вдома». З роками ця любов виросла до бізнес-плану, який згодом втілився в життя.

У партнерському матеріалі з Visa та ПриватБанком співзасновники «Котлети по-київськи» розповіли про запуск мережі фастфуду в умовах війни та важливість інновацій у веденні ресторанного бізнесу.

Матеріал підготовлено за підтримки
Visa та ПриватБанк
Що це означає?

Перша «Котлета по-київськи» відкрилася восени 2022 року і за рік розширилася до трьох закладів

Для відкриття першого закладу засновники інвестували близько $25-30 тисяч — це були власні накопичення. У виділенні грантових коштів вони отримали відмову через «банальну ідею, в яку не варто вкладатися». 

«Ми все це послухали, зважили і відкрили заклад», — пригадує Олександр. Сьогодні «Котлету» відвідують понад 10 тисяч клієнтів на місяць, а щомісячний обіг перевищує 2 мільйони гривень. Ці цифри вимагали значних зусиль і ресурсів. 

Найбільше витрат на старті пішло на ремонт і обладнання. «Є таке негласне правило, що один квадратний метр — це як не крути буде тисяча доларів», — каже Олександр. За його словами, витрати можна оптимізувати, правильно підібравши локацію: наприклад, залишити незмінними певні елементи інтер’єру, якщо вони не суперечать вашій айдентиці, або ж зекономити на встановленні витяжки, коли вона вже є в будівлі. 

У першій «Котлеті» на Хрещатику переробляти довелося все. «У приміщенні, яке ми орендували, ніколи не було нічого схожого на фастфуд, — розповідає Олександр. — Нам вдалося оптимізувати витрати через те, що ми не робили фешенебельного ремонту всередині, адже він там просто не потрібен — це заклад у форматі take-away, тож гості не сидять всередині.

Замість цього ми інвестували в якісний ремонт кухні і розставили обладнання таким чином, щоб оптимізувати всі процеси роботи, аби нашим працівникам було легко і зручно готувати й видавати продукт».

Інші важливі статті витрат, які не обмежуються стартовим періодом — це зарплатний фонд і закупка продуктів. З найдрібніших витрат — дозволи та реєстрації, необхідні для запуску.

З власного досвіду він рекомендує вкладатися в кухонне обладнання: «Якщо ви купите вживане обладнання, ви дійсно заплатите за нього менше. Але ви не знаєте, хто, як і де користувався ним і як швидко воно зламається. А в ресторанному бізнесі такими речами краще не жертвувати».

На старті нового проєкту найскладніше,  за словами засновників, не опустити руки. Адже кожен етап у запуску гастробізнесу є викликом: від розрахування бюджету до отримання всіх дозволів і найму персоналу. Найважливіше — вірити в свою справу і не зупинятися на шляху до її втілення.

«Ми пишаємося, що в такий складний час, коли багато бізнесів закриваються чи виїжджають, ми не побоялися запустити свій, створивши нові робочі місця та додаткове джерело податків в економіку країни, — діляться Валерій, Олександр та Ніколоз. — Війна — неймовірний виклик для всього українського бізнесу, не тільки ресторанного. Але ми готові приймати виклики».

У меню — українська класика у форматі фастфуду 

«Мій улюблений смак котлети по-київськи — чеддер-халапеньо», — ділиться Олександр. Він рекомендує скуштувати цей смак тим, хто любить гостре. Класичну теж не варто залишати без уваги.

У меню є 6 смаків котлет, до яких пропонуються сайди — зокрема картопля пюре, без якої багатьом поціновувачам складно уявити котлету. Є, наприклад, «ко-бургер» — нова позиція, що об’єднує бургер з класичною, соковитою котлетою по-київськи, фірмовим соусом і свіжим салатом айсберг. Для першої страви пропонувався борщ у хлібному стакані, ще одна українська класика, яку поки що прибрали з меню, натомість замінивши новинками. На десерт пропонується «КиївФлурі» — київський торт у стаканчику, який зручно куштувати на ходу. 

Меню постійно доповнюється новими смаками. «Тому якщо у вас є пропозиція — кажіть, і, можливо, ми її теж додамо», — сміється Олександр. Так, наприклад, з’явилася італійсько-українська котлета з моцарелою, що нагадує сицилійські аранчіні — але зроблена з курячого м’яса замість основи з рису.

Розширення мережі в умовах повномасштабної війни

«На початку ми візуалізували собі величезну мережу, яка стане першою всесвітньою мережею українського фастфуду, — діляться своєю візією засновники. — Не меншу за «Макдональдз», створену українцями у найтемніші часи — під час війни».

Власне, війна накладає обмеження на розширення мережі за межами України: «Зараз ми не можемо виїжджати за кордон, аби відкрити там нові заклади. Тож ми максимально намагаємося побудувати міцну мережу в Україні».

Зараз у «Котлети по-київськи» два заклади у форматі take-away на Хрещатику та на Нижньому Валу, а також двоповерховий заклад на площі Українських Героїв. «Ми пишаємося, що не опустили руки і менш ніж за пів року після першого віконця на Хрещатику відкрили заклад на майже 200 квадратних метрів — прямо навпроти кінотеатру «Київ» на день Києва. Для нас це був неймовірний виклик, адже відкривати ресторан після take-away віконця — це зовсім інші задачі, інший формат, інші проблеми». 

У планах — відкрити по 1-2 заклади в кожному районі міста. Відкриття четвертого закладу на лівому березі Києва відбудеться до кінця 2024 року. А за кордоном «Котлета по-київськи» може з’явитися у форматі франшизи. 

Інноваційність і клієнтоорієнтованість — те, що робить бізнес конкурентоспроможним

Десятиліттями котлету по-київськи куштували в ресторанах, з виделкою та ножем у руках, або ж вдома за святковим столом (зважаючи на складність приготування, потішити себе цією стравою можна не кожен день).

Засновники «Котлети по-київськи» зробили її повсякденною, помістивши в новий формат. А замість виделок запропонували їсти її руками. Вони довели: історична страва може бути новаційною. Такий підхід сподобався містянам і гостям столиці. І саме готовність запропонувати нове, за словами засновників закладу, робить ресторанний бізнес конкурентоспроможним. Ще одна важлива складова — клієнтоорієнтованість.

Зараз у закладах «Котлети по-київськи» тестують застосунок ПриватБанку «Термінал», який перетворює смартфон  на платіжний термінал завдяки технології Tap to Phone від Visa. Ця можливість особливо корисна під час відключень електроенергії: маючи смартфон і мобільний інтернет, продавець може приймати оплату від клієнтів в будь-який момент. 

«Головна перевага — це мобільність. «Термінал» завжди під рукою, і це зручно», — розповідає Владислав Монастирський, керівник одного із закладів. 

Ще одна перевага — менша комісія за еквайринг (1,3%) і жодних абонплат, які зазвичай сплачуються за користування класичними POS-терміналами. «Зменшувати видатки — це завжди виграш для бізнесу, особливо в такі важкі часи», — додає Владислав. З його досвіду новітні диджитал-інструменти, такі як Tap to Phone від Visa, оптимізують процеси і роботу загалом.

Локація, люди, любов: три складові успіху для ресторанного бізнесу в Україні

За півтора року від запуску «Котлета по-київськи» стрімко розширюється і прямує до статусу top of mind у свідомості киян, які обожнюють цю страву. Тож ми попросили засновників поділитися складовими успіху — і вони розповіли про «правило трьох Л». Локація, люди, любов.

Локація — важлива складова, адже саме вона втілює ідею в життя. Те, як облаштоване приміщення і де воно розташоване, багато в чому визначає успіх ресторанного бізнесу. Однак є фактор, який має більший вплив — і це люди, які там працюють.

«Скільки б інвестицій ви не вклали, яку б ідею не придумали, скільки б не вклали своєї душі… Якщо у вас будуть працювати неправильні люди, нічого не вийде», — діляться своїм досвідом засновники. Вони радять обирати персонал за мотивацією, а не за наявністю диплома: «Для нас важливо, щоб людина розділяла наші цінності і вірила в ідею так, як віримо в неї ми». 

Коли команда вірить в ідею, вона зацікавлена в розвитку бізнесу. А місія власників бізнесу полягає в тому, аби допомогти кожному працівнику зростати професійно.

Третя складова успіху — любов. «Любов до своєї справи», — підсумовують Валерій, Олександр і Ніколоз.

Для Олександра та Ніколоза це перший бізнес, пов’язаний з ресторанною сферою.

Валерій, окрім «Котлети по-київськи», має одну з франшизних локацій мережі «Львівський круасан».

Три ключові поради для молодих підприємців, які тільки починають свій шлях:

• Не слухати нікого. На початку люди відверто казали нам, що ідея дурна. Вони повірили в неї тільки після того, як вона спрацювала. Тож ми рекомендуємо забити на всі негативні коментарі та оточити себе людьми, які підтримують і допомагають.
  Не треба думати про те, що про тебе чи твою ідею говорять інші. Якщо в тебе є мета, якщо ти бачиш свій шлях і знаєш, до чого йдеш — цього достатньо.
  
• Просто робити. Якщо ти будеш роздумувати над кожним найменшим кроком, сидітимеш до кінця життя. Просто роби і не бійся нічого. Тільки так проєкти втілюються в життя. Побачиш, як швидко вирішуються питання, коли думка переводиться в дію. Адже тільки діями можна досягти мети.
  
• Йти власним шляхом. Не тим шляхом, якому навчали в університеті чи на курсах. Читай, дивись, слухай. Дивись на людей, які щось створювали. Став таким людям запитання. Обирай свій власний шлях. І роби, просто роби.

ТЕКСТ: Єлизавета Павленко

ЛІТЕРАТУРНА РЕДАКТОРКА: Вікторія Оліщук

Як зізнається Юлія, вона жодного дня не працювала в мінус. Проте не обійшлося без інших перешкод: кав’ярня була вщент зруйнована під час окупації Бучі 2022 року. Довелося все відбудовувати з нуля. Юлія прийняла цей виклик і навіть масштабувала бізнес: запустила бренд фасованої кави та ще низку локацій різних форматів. 

У партнерському матеріалі з Visa та ПриватБанком Юлія Нічволода розповіла, завдяки чому клієнти стають постійними гостями, як вдається підтримувати локальних підприємців і які інструменти та підходи є запорукою успішного зростання бізнесу.

Матеріал підготовлено за підтримки
Visa та ПриватБанк
Що це означає?

Ідеальне місце, де здійснилася мрія

Я завжди прагнула займатися справою, яка б дозволила дарувати турботу та любов не тільки рідним і близьким, а й ширшому колу людей. Так з’явилася ідея відкрити кав’ярню.

2020-го року чоловік взяв мене за руку й сказав:

«Я знайшов ідеальне місце, де здійсниться твоя мрія». 

Ми викупили земельну ділянку з кількома приміщеннями — для цього довелося продати автомобіль. Відтак почали облаштовувати там заклад.

Через пандемію COVID-19 будівництво затягнулося й завершилося лише навесні 2021 року. На обладнання та меблі витратили 20 000 доларів.

Як показала практика: якщо не враховувати вартість приміщення, відкриття невеликої кав’ярні обходиться у 700 доларів за квадратний метр. 

Згодом я знайшла постачальників якісної кави та найняла двох барист. Також особисто пройшла навчання з кавової справи, щоб теж стояти за барною стійкою та обслуговувати гостей.

Зрештою, запланувала відкриття на 1 червня 2021 року — День захисту дітей. 

На відкриття в кав’ярнях часто дарують відвідувачам кульки. Але я хотіла вигадати щось цікавіше, як-от натуральні льодяники. Проте так закрутилася в турботах, що згадала про це лише ввечері напередодні відкриття. Тоді я написала запит у нашій локальній групі «Бучанські мамочки». О 10-й вечора одна дівчина відповіла, що зараз вкладе дитину й до ранку виготовить мені стільки льодяників, скільки потрібно. Я замовила 50 штук.

Льодяники викликали фурор! Наступного дня я ще раз написала цій дівчині, розповіла, що це було замовлення для кав’ярні, й запропонувала постійну співпрацю. Ми дотепер щотижня отримуємо від неї свіжу партію солодощів, які полюбилися гостям.

Корисні десерти й жива музика

З першого ж місяця роботи бізнес вийшов у плюс.

З одного боку, як власниця приміщення, я не сплачувала оренди — це суттєво зменшувало витрати. З іншого, від початку приділяла чимало уваги фінансовому плануванню: до декрету працювала економісткою, тож цей досвід став у пригоді. Водночас я не ставилася до кав’ярні суто як до бізнесу, який має приносити прибуток. Радше очікувала, що це буде місце моєї самореалізації: простір, де вирує життя й поширюється радість.

Позаяк кав’ярня розташована біля великого ЖК, я вирішила орієнтуватися на сімейний формат. Поряд із кавою ввела в асортимент корисні десерти, які можна давати дітям, і лимонади власного приготування. Згодом ми відчули запит на більш ситні позиції, адже в обідню перерву до нас приходять підприємці, який потрібен швидкий перекус. Так у меню з’явилися гарячі круасани на вершковому маслі, кіші, сирники. 

Наступною «родзинкою» кав’ярні стали музичні вечори щоп’ятниці. У Бучі на той час не було жодного місця, де можна було б послухати живу музику «тут і зараз», не купуючи попередньо квитки. Мені самій цього не вистачало, тож я вирішила запровадити таку традицію в нас. На перший вечір запросила скрипаля. Біля кав’ярні зібралося стільки людей, що мені довелося виносити з дому всі наявні стільці й табурети!

Після цього в нас була гітара, саксофон, а згодом додався живий спів. Гості почали заздалегідь бронювати столики на п’ятничні вечори.

Одні просто слухали, інші танцювали: і молодь 17-18 років, і навіть літні люди за 70. Я тішилася, що ми змогли об’єднати всіх.

Брендована кава для клієнтів на відстані

З початком повномасштабної війни Буча потрапила в окупацію. За кілька тижнів від кав’ярні залишилися тільки стіни. У той час ми виїхали з міста, тож дізналися про це з фото. Згодом чоловік повернувся, і йому на допомогу прийшли мої баристи: вони разом розчистили ділянку від скла й розпочали відновлення. Коли в липні ми з дітьми також приїхали додому, заклад уже приймав відвідувачів, хоч і в обмеженому форматі.

Водночас наші відвідувачі, які роз’їхалися Україною та світом, писали в соцмережах, що хочуть нас підтримати. Тоді я вирішила, що ми можемо бути на зв’язку навіть на відстані, та запустила бренд фасованої кави Jul’s, яку можна придбати онлайн. Частину пачок ми випустили в зернах — для домашнього споживання. Частину — меленою, щоб надсилати її військовослужбовцям на фронт. 

Ідея знайшла відгук у постійних клієнтів, а також принесла нових. Наприклад, у листопаді 2022 року ми отримали велике замовлення на 36 пачок від дівчини з Канади. Вона збирала різдвяні кошики для своїх рідних і друзів, наповнюючи їх українськими товарами. Крім кави, я поклала в посилку жовто-блакитні браслети, листівки та інші сувеніри. За рік клієнтка знову до нас звернулася — це було дуже приємно. 

Ще один зворушливий випадок: дівчина, яка перебувала на Балі, замовила каву для своєї мами в Харкові. А її семирічний син дізнався, що ми з Бучі і що тут розгорнулося модульне містечко для переселенців та людей, які залишилися без житла. Він спитав: «Чи є серед них діти?» Я відповіла, що, звісно, є. Тоді він переказав мені свої кишенькові гроші — 280 грн, щоб я купила цим дітям солодощі. 

Ми з ним узгодили перелік: пряники, льодяники та капучино. Я додала необхідну суму від себе й все закупила. Я ще довго була під враженням від вчинку цього хлопчика, рівня його усвідомленості та щирого прагнення допомогти. У такий спосіб влаштували в модульному містечку невелике свято

Від пряників і варення — до бургерів

Окрім розпуки й болю, 2022 рік приніс нові знайомства та проєкти. У червні я отримала в Instagram повідомлення від жінки, яка разом з родиною переїхала до Бучі з Бердянська. До повномасштабного вторгнення вона виготовляла пряники ручної роботи, тож тепер шукала клієнтів на новому місці й запропонувала мені співпрацю. Я погодилася, адже, як і з льодяниками, це чудова можливість підтримувати локальних майстрів.

Ще одна співпраця — тимчасовий проєкт «Буча квітуча». До повномасштабної війни поруч із нами працювали дівчата, агентки з туризму. Через воєнний стан вони залишилися без замовлень і поїхали до батьків у село. Там протягом літа вирощувати ягоди, роблячи з них компоти й варення. Ми зробили в кав’ярні окремий стелаж з їхніми продуктами: гості були в захваті. Але вже наступного сезону дівчата повернулися до своєї звичайної роботи.

Крім цього, у липні 2022 року мій чоловік відкрив бургерну. У той час у місті майже не працювали заклади, де можна швидко й недорого перекусити. Водночас у людей були зруйновані кухні вдома — ніде приготувати їжу. Так у чоловіка з’явилася ідея запустити фастфуд, аби всіх нагодувати. 

Заклад BUNKER burger & döner запрацював у сусідньому приміщенні з кав’ярнею, яке також належало нам — раніше ми здавали його в оренду. Вклали у проєкт останні гроші з кредитного ліміту картки. І не прогадали: бургерна знайшла своїх гостей.

У бургерній ми запровадили новий спосіб оплати за допомогою застосунку ПриватБанку «Термінал» з технологією Tap to Phone від Visa, який перетворює смартфон на платіжний термінал. Використовуємо цей інструмент для доставок. Це дуже зручно, адже багато клієнтів хочуть розрахуватися саме карткою. Люди запитують про цю можливість при оформленні замовлення, для багатьох це ключовий фактор вибору. 

Якщо раніше ми мали забирати фізичний термінал із закладу, щоб розрахувати клієнта на виїзді, то «Термінал» дозволяє одночасно приймати онлайн-платежі і на місці, і за адресою замовника. Застосунок під Android використовуємо давно. А восени 2023 року з’явилася також версія під iOS, що дозволяє бути ще більш гнучкими.

80% гостей — постійні відвідувачі

Зараз ми маємо близько 2000 чеків на місяць. Це дещо менше за довоєнні показники, коли пробивали по 100 замовлень щодня. Середній чек — 130-140 гривень.

Я знаю їх по іменах, намагаюсь максимально окутати любов’ю і турботою. Прагну, щоб люди почувалися в нас, як вдома. Тому, коли бачу когось вперше, знайомлюся, допомагаю з вибором напою та десерту.

Останнім часом бачу серед клієнтів багато ВПО з переляканими очима — про них піклуюся насамперед. Якщо мені вдається розрадити гостей і примножити радість, я усвідомлюю, що все роблю правильно.

Я ставлюся до гостей так, як би хотіла, щоб у закладі ставилися до мене. Наприклад, за потреби людина може зарядити телефон чи скористатися вбиральнею, не роблячи замовлення. Вважаю, що потрібно бути добрим до інших, і це добро повертається.

Робота за умов повномасштабної війни постійно підкидає нові виклики. Іноді потрібно просто змиритися: наприклад, вночі зникло світло й зіпсувалися десерти — довелося викинути. Але я тримаюся, адже маю підтримку як від наших гостей, так і від родини.

Діти також залучені в роботу й розділяють мої цінності. Старший син ще на початку разом зі мною пройшов навчання як бариста й виходив на зміни: тоді йому було 15 років. Другий 14-річний син допомагає робити доставки.

А дівчата — 9, 7 і 6 років — уже знають весь асортимент, спілкуються з гостями, навіть пробивають чеки на терміналі. Вони проводять у кав’ярні весь вільний час і мріють колись також відкрити свій заклад.

Масштабування й нові локації

До 2023 року ми залучали гостей лише завдяки сарафанному радіо, але для подальшого розвитку я вирішила поглибити знання з маркетингу. Для цього взяла участь у першій ітерації акселератора «Відважна», організованого мережею центрів «Дія.Бізнес» за сприяння глобальної ініціативи She’s Next Empowered by Visa. 

Завдяки навчанню я змогла збільшити середній чек і збільшити залученість аудиторії в соцмережах. А за результатами програми увійшла до числа переможців — отримала грант 150 000 грн. Ці кошти вклала в нову кав’ярню у форматі to go у сквері в центрі Бучі. 

Грантом покрила 50% витрат на приміщення. Це кована конструкція у формі ліхтарика з феєю Дінь-Дінь, аби діти й дорослі продовжили мріяти та вірити в дива. Спочатку вигадала цю концепцію, а потім дізналася, що сквер, де розташована локація, називається «Диво» — такий збіг обставин. Нова точка запрацювала у травні 2024 року. 

Але і на цьому я не зупинюся. Зараз ми закінчуємо будівництво третьої кав’ярні. Там буде більш дорослий формат з алкогольними коктейлями. Я помічаю запит людей на те, щоб жити тут і зараз, адже ти не знаєш, що буде завтра. Тому хочу створити місце, де гості зможуть посидіти, поспілкуватися й перезавантажитися після тяжкого дня. 

Поради підприємцям, які тільки починають свій шлях

• Зберіть команду однодумців. Буває, вам як підприємцю спадає ідея, яка здається чудовою, і ви загоряєтеся новим проєктом. Розповідаєте про нього команді та чуєте: «Охолонь, не треба цього робити, це не спрацює». Такий «холодний душ» часто буває необхідний. Але, зауважу, тут йдеться не про нещадну критику, а думку людей, які на вашому боці, підтримують вас і добре розуміють ваші цінності.

• Ризикуйте й робіть те, у що вірите. Якщо ви впевнені, що ваша ідея все-таки спрацює, не бійтеся її втілювати. Адже якщо не ви, то хто? Це стосується всього: наприклад, якщо всі ми мріємо про квітучу Україну, то маємо почати з себе та працювати на її розвиток. Так само і з бізнесом: слухайте своє серце та дійте.

• Опануйте фінансову грамотність. Щоб бізнес був життєстійким, потрібно мати фінансову модель і добре розуміти, як швидко повернуться вкладені кошти, де ваша точка беззбитковості тощо. Якщо бракує цих знань, є два шляхи: пройти навчання чи залучити в команду експерта, який візьме ці питання на себе. Але в жодному разі не шкодуйте часу та грошей на те, щоб вивчити базові правила ведення бізнесу — без цього ніяк.

ТЕКСТ Валентина Шимкович

ЛІТЕРАТУРНА РЕДАКТОРКА Вікторія Оліщук

Сьогодні Beauty Brands займає провідні позиції серед українських б’юті-дистриб’юторів. Бізнес має понад 1300 гуртових клієнтів, серед яких представники малого, середнього та великого бізнесів в Україні.

У межах спецпроєкту з Beauty Brands ми поспілкувалися зі Світланою Меркуловою й розпитали, як компанія стала лідером б’юті-ринку, чому орієнтується на інноваційні продукти та які принципи й цінності формують чесного та свідомого дистриб’ютора.

Шлях від новачка на ринку до трендсетера

— З чого починалася ваша компанія? Як масштабувалася?

Історія мого бізнесу — це не про великі можливості та швидкий старт на початку. Це скоріше історія про досвід, наполегливість, рішучість, готовність ризикувати, спостережливість та гостре відчуття потреб ринку і, звісно, інтуїцію. Я почала з тестування гіпотези, що створити власну справу можна і без колосального бюджету. Єдине, що точно знала: якщо в мене вийде, я все життя займатимуся тим, що мене дійсно цікавить та спонукатиме до масштабування.

Мій шлях підприємиці почався 2011 року з онлайн-магазину, який спеціалізувався на красі та здоров’ї волосся. Я надавала консультації клієнтам, формувала та надсилала замовлення, була собі бухгалтером, закупівельником і фінансистом. Вже 2012 року запустила паралельний бізнес — сервіс для створення унікальних та швидких зачісок «Коса Краса». 

У той час ринок краси ще не був перенасиченим, і я відчула шалений запит на нові продукти. Тому вирішила не обмежуватися малими перемогами, а йти в напрямі ексклюзивних контрактів та офіційної дистрибуції. Ми стали представником таких брендів, як-от Tangle Teezer, Invisibobble, Beautyblender, що здобули статус культових як у світі, так і в Україні. 

— Яке місце Beauty Brands займає на косметичному ринку України зараз?

Ми входимо до трійки найбільших дистриб’юторів у сегменті б’юті. Ми однозначно бунтарі та трендсетери. Beauty Brands — це не просто про логістику брендів в Україну. Ми вдихаємо життя у бренди, створюємо нові сценарії для їхнього розвитку. Часто даємо їм значно більше можливостей, ніж країна-виробник. 

Ми насичуємо український ринок 13 всесвітньовідомими брендами (восени буде вже 15) з шести країн світу та трьох континентів. Зараз покриваємо близько 85% ринку України та співпрацюємо з понад 1300 гуртовими клієнтами, серед яких — Beauty Prof, Blisk, ISEI, Eva Beauty, SOLO, MON Cheri та багато регіональних ритейлерів, як-от Lova Lova, Sisters, GM. Щороку виконуємо понад 20 000 замовлень та відвантажуємо клієнтам більш ніж 1,5 мільйона одиниць продукції. 

— Які стратегії ви використовуєте для залучення нових брендів? За якими критеріями їх відбираєте?

Б’юті-ринок сьогодні дуже активно розвивається, пропозиція товарів надзвичайно швидко зростає, тому нашим ключовим принципом при виборі бренду є інноваційність продукції. Бренди, з яких розпочався шлях компанії, є новаторами у своїх категоріях. Наше зростання — це доповнення портфеля брендами, але бренди, з яких розпочався наш шлях — це наша історія досвіду та успіху. Ми завжди в пошуку виробників, які формують тренди на ринку та дають можливість споживачу познайомитися з новим продуктом, який створює додаткову потребу та цінність. Must have для нас — це безпечність, якісний склад, який працює, бореться з проблемами та покриває запити конкретного споживача. Це продукти, які приносять задоволення.

Ми аналізуємо ринок, оцінюємо конкурентне середовище, формуємо потребу та позицію щодо вибору продукту. Звертаємо увагу на такі критерії:

• прозорість ведення бізнесу;
• географія представленості, наявність бренду на полиці світових ритейлерів;
• репутаційна складова виробника;
• підхід до співпраці та можливість ексклюзивних умов представленості;
• наявність товару в достатній кількості на виробництві та можливість безперебійної логістики;
• безпечність та ефективність продукції. Косметичні засоби мають покривати проблеми та запити конкретного споживача;
• відповідність найвищим якісним показникам серед продуктів високого сегмента зі сформованою оптимальною ціновою пропозицією.

Це складний баланс, але ми його відшукуємо. Прагнемо, щоб українці мали дотичність до ексклюзивних товарів. Не боїмося викликів, тому, заводячи бренд на український ринок, вибудовуємо стратегію запуску продукту та знайомства аудиторії з ним. У такий спосіб ми розвиваємо та виховуємо культуру догляду у різних категоріях.

— Які канали використовуєте для розповсюдження продукції?

Наш портфель брендів дозволяє нам бути дотичними до малого, середнього та великого бізнесів. Ми відкриті до співпраці як з тими, хто тільки починає свій шлях, так і з гігантами ринку. Ковід та широкомасштабна війна довели, що ти або маєш диференціювати, або тобі не вижити. Тому наша позиція — це про маштабність та широке покриття. Ви знайдете наші бренди в концептуальних форматах б’юті-просторів, у люксових парфумерних мережах, регіональних рітейлерів, салонах та в найбільших онлайн/офлайн б’юті-операторів ринку. Ми не обмежується одним сегментом, ми завжди наповнюємо портфель компанії брендами, які розширюють наші можливості.

Тенденції українського б’юті-ринку

— Які ключові зміни та тренди ви спостерігаєте на б’юті-ринку? 

Зі свого 13-річного досвіду можу сказати, що зараз — пік розвитку б’юті на території України. Конкуренція просто шалена, адже до світових брендів доєдналися і місцеві українські бренди, які нині поглиблюють своє проникнення на ринку. 

Тренди я розділяю на здорові та нездорові. 

До здорових я б віднесла: 

• Розуміння гравців ринку, що дистриб’ютор — це набагато більше, ніж просто логістика;
• Фокус дистриб’юторів на якості продуктів, адже в іншому випадку у компанії зовсім малі шанси вистояти серед конкурентів; 
• Розвиток маркетингової складової, пошуку посилення стратегій просування;
• Створення унікальних дотиків і досвіду взаємодії, розвитку та підтримки бізнес-партнерів. 

Серед нездорових виділяю такі: 

• Жага багатьох невеликих та середніх бізнесів насичувати свої б’юті-простори ексклюзивно представленими брендами, у такий спосіб закриваючи їх у своїх просторах і не даючи цим брендам жодного шансу на розвиток та повноцінне життя на ринку. Бренд живе тільки в умовах фізичної та моральної доступності для споживача;
• Попит на бренди, які офіційно не представлені на території України та на які продавці не мають жодних прав та документів;
• Сірий імпорт з ЄС, коли продукція завозиться незаконно, без етикеток і з недотриманням умов зберігання;
• Недобросовісна конкуренція і безсоромний хантинг брендів між дистриб’юторами.

Тому, щоб залишатися конкурентно спроможним, варто тримати руку на пульсі. Робити те, чого ніколи не робив і за що складно та страшно братися. Завжди вибрати якісний показник, формувати нові цінності у хаосі, збирати разом найкращих людей.

— Які цінності формують чесного та правильного дистриб’ютора?

Як я раніше зазначала, ми позиціонуємо себе як компанія-трендсетер у своєму сегменті. Наприклад, коли ми заводили в Україну інноваційні пінки Bilou чи засоби для догляду за тілом Tree Hut, їм не було аналогів на ринку. Ми інвестували в їхню популярність, і ці товари стали відомими. Зараз вони мають 70% покриття у каналах ритейлу та електронної комерції. 

Саме на цьому етапі ми спостерігаємо ситуацію, коли великі бізнеси України запускають власне виробництво таких продуктів і виробляють їх ідентичними за формою та навіть пакуванням. Нам досі важко зрозуміти, що стимулює такі рішення і чому споживач обирає копію оригінального продукту під іншим брендом за нижчою ціною. 

Крім цього, на ринку косметичних засобів багато великих масштабних гравців, які привозять товари з Європи з невідомим маршрутом походження та маркуванням. Товари у мережах відвантажуються кінцевому споживачу навіть без українськомовних етикеток, що є порушенням українського законодавства. 

Також ми знаємо про випадки, коли компанії виходять на перемовини до офіційних виробників з запитом прямих постачань, хоча на території вже є офіційний дистриб’ютор на правах ексклюзиву. 

Тож принципи та цінності чесного дистриб’ютора: 

• Відповідати за свої слова та дії, а також за свої бренди, їхню якість, репутацію та представленість на ринку;
• Боротися з контрафактом, захищати територію та свої права від сірого імпорту;
• Проводити просвітницьку діяльність, щоб споживач обирав оригінальний продукт.

— Які інструменти та тригери впливають на розвиток б’юті-брендів в Україні?

Однозначно — лідери думок у соцмережах, які стали невіддільною частиною розвитку для б’юті- та фешн-індустрій. Ціла плеяда б’юті-просторів, які формують особисті уподобання і трансформують їх у тренди. Часто на хвилю популярності потрапляють бренди, які штучно створили попит. Але зазвичай така популярність швидкоплинна, бо у неї немає підґрунтя. 

Ми часто чуємо від партнерів: «Ми продаємо те, про що говорять і що перебуває на поверхні». Через це конкурентність та напруга росте навіть серед постачальників. Збільшується вплив маркетингу та PR, зростають рекламні бюджети та вимоги до досвідченості команди, яка з цим має працювати й швидко адаптуватися.

— Як український споживач впливає на створення світових трендів?

Наш споживач, без перебільшень, один із найвибагливіших та задає тренди на професійний і дуже експертний догляд. Українці навчилися оцінювати продукти за якістю, а не ціною та кількістю розміщених баночок на полиці. Нашого споживача не обдуриш. Тож усі бренди та засоби, життя яких вирує на нашому ринку, — це бренди з дуже відкритим та чесним ставленням до споживача. Вони свідомі та за будь-яких умов адаптуються до світових трендів. Тому тут виживають найкращі та найактивніші.

Найбільші виклики для компаній б’юті-сегменту

— Як Beauty Brands зустрів повномасштабну війну в Україні?

Це час викликів, у який ми ризикували, ухвалювали складні рішення та йшли ва-банк. Повномасштабне вторгнення зустріли з жахом. Якраз у січні 2022 року ми переїхали у новий офіс, мали план щодо зростання компанії. Попри всі тривожні новини, ще 21 лютого платили інвойси — і наша безстрашність нас врятувала.

Компанія відновила роботу на початку квітня — відчули, що ми потрібні, нас чекають, і це психологічно допомогло вижити. Запит на засоби догляду та гігієни був неочікуваним, і саме тоді сталися у пригоді три постачання, за які ми сплатили напередодні. Ми мали товар у той час, як країна заборонила трансфер валюти за кордон та обмежила імпорт. Багато постачальників просто не могли привозити продукцію, а ми це робили. Працювали без вихідних, щоб кожен наш партнер міг продовжити свою справу, заповнювати простори й дати кінцевому споживачу необхідне.

Були і втрати: горіли склади партнерів, «Нової пошти». Проте ринок жив, ми були причетні до зростання наших партнерів, давали їм надію, як і вони нам. Це виправдало наші ризики. 

— Як має нині поводитися свідомий бізнес в Україні, зокрема у б’юті-секторі?

Про свідомість бізнесменів можна говорити безкінечно, але факт один — українським підприємцям ще варто над цим працювати, багато чого переосмислити, переоцінити, піти на компроміс із собою. Як на мене, бізнес має бути прозорим платником податків, забезпечувати робочі місця з гідною оплатою та умовами праці, донатити та допомогти тим, хто дозволяє нам триматися на плаву.

Наш приклад: за більш ніж два роки війни компанія Beauty Brandsзадонатила понад 7 млн гривень на допомогу військовим та тим, хто постраждав від наслідків бойових дій. Ми долучаємося до благодійних проєктів, а деякі з них створюємо самі. Це наш спосіб мислення і спосіб нашого життя. Уся команда завжди обере донат замість гучного корпоративу. Я завжди оберу розмитнення товару, оплату податків та покращення умов роботи співробітників. Це база і основні принципи нашої роботи. 

— Наскільки складною є ситуація на ринку роботодавця?

Бізнес у стані війни унікальний управлінський кейс та шалений виклик для всіх бізнесів та команд. Ми переживаємо кадровий голод, втрачаючи кваліфікованих працівників через аномальну еміграцію населення та мобілізацію на фронт. Стає дедалі важче знаходити кандидатів, які готові працювати в офісі та показувати результати. У цих умовах роботодавцям важливо бути готовими до змін, шукати нові стратегії працевлаштування та збереження персоналу.

Плани й перспективи масштабування

— Розкажіть про подальші плани Beauty Brands.

Ми однозначно будемо зростати в усіх проявах та підсилювати свою ринкову позицію. Зараз докладаємо неабияких зусиль, щоб якісно розширити портфель новими категоріями. Наша команда готова до нових викликів. Ми підемо туди, де на нас не чекають (сміється). 

— Чи використовуєте інструменти штучного інтелекту для розвитку бізнесу?

Наразі наша креативна команда дедалі частіше використовує штучний інтелект у сфері дизайну для відтворення ідей. Також ми чекаємо на появу програмних продуктів, які зможуть за лічені хвилини аналізувати ситуацію на ринку, збирати відгуки з різних майданчиків й оцінювати перспективи, конкурентність та місце бренду на ринку.

— Що ви порадите підприємцям, які планують реалізувати себе у б’юті-сегменті?

• Не копіюйте візуальний досвід інших, розкривайте свою унікальність, зміцнюйте свою власну надивленість.
• Диференціюйте підходи та покривайте різні цінові сегменти, не обмежуйте себе та свій бізнес.
• Будьте принциповими та майте характер створювати свої власні тренди та тенденції.
• Позаяк на ринку є запит на свідоме споживання та свідомий бізнес, вчіться бути чесними — насамперед із собою.
• Ще на старті роботи сформуйте власні цінності, які будуть керувати вашим бізнесом.
• Час швидких заробітків минув, тож розраховуйте на кропітку роботу.

Що таке Berkeley Spring at Promprylad

Програму Berkeley at Prompryladдля українських підприємців на базі Івано-франківського інноваційного центру Промприлад проводять уже вдруге. Її створила команда Фонду Промприлад влітку 2023 у співпраці з Університетом Каліфорнії, Берклі та Haas School of Business. Ідея програми полягає в тому, що впродовж інтенсивних трьох місяців майже сто українських підприємців навчаються у викладачів однієї з найвідоміших бізнес-шкіл онлайн. А потім захищають свої проєкти наживо.

У конференц-залі інноваційного центру Промприлад студенти нарешті розвіртуалюються, ставлять останні запитання лекторам, перевіряють презентації й повторюють текст виступу — за три хвилини їм треба розповісти все, над чим працювали три місяці. 

Успішного пітчингу по відеозв’язку їм бажає Готьє Вассер — виконавчий директор Центру бізнес-аналітики Фішера в Університеті Каліфорнії, Берклі. Він один із тих, хто оцінює фінальні проєкти та як потенційний інвестор може ставити гострі запитання. Готьє — фахівець світового рівня у сфері бізнес-аналізу, AI та Data Science, а також один із перших, хто почав досліджувати дата-аналітику для бізнесу. Це він навчав українських підприємців, як технології здатні трансформувати команди, і став лідером проєкту з боку Берклі.

Ще півтора року тому Вассер просто збирався пообідати борщем в одному з львівських готелів, де саме зупинився. Але тоді його плани змінила Іванна Погребняк. Дізнавшись, що Готьє Вассер в Україні, керівниця Центру нової економіки Промприладу поїхала до нього без жодних домовленостей, дочекалася, поки він вийде на обід — і запітчила свою ідею спільної освітньої програми. Борщ тоді так і лишився без уваги Готьє, а проєкт для українських підприємців отримав перше «так», тобто «yes».

Навіщо це все

«Є люди, які підприємці по натурі. Вони мають внутрішній радар і впевнено роблять якісь кроки у своїй справі просто тому, що не можуть не робити. Але є й інший тип людей, які можуть розвинути в собі ці риси. Бо підприємництва можна навчитися», — переконана Іванна Погребняк.

Свого часу вона поставила собі ціль здобути освіту в одному з топових світових навчальних закладів. Спочатку Іванна отримала диплом у Берклі, а потім з 8-ї спроби все ж вступила до омріяного Оксфорду на програму MBA — і вже восени розпочне навчання. Водночас вона робить так, щоб українським підприємцям було простіше навчатися в найкращих.

«Для нас було важливим заводити в Україну фреймворки саме звідти, де підприємництво плекалося століттями, тому почали зі США, де підприємництво — це одна зі складових самоідентифікації. В Україні ж ми все ще підсвідомо відчуваємо тиск стереотипів родом із радянського союзу: капіталіст, «не відсвічуй», не показувати свої прибутки, «пропетляй”», — пояснює Іванна та наголошує, що це не тому, що українці якісь не такі, усе це — наслідок історичної травми. 

Як відбувалося навчання

Упродовж трьох місяців студенти й лектори двічі на тиждень мали інтенсивні навчальні онлайн-вечори: вісім модулів від дизайн-мислення та прототипування до фінансів, стратегії ведення переговорів і навіть «уроків магії».

«Так, це багатьох дивувало, але ми надіслали студентами набори для фокусів і запросили Александру Дювів’є, яка є бізнес-тренеркою та фахівчинею з магічного мистецтва. Насправді це було не про магію, а про взаємодію з публікою і те, наскільки добре можна презентувати свій продукт, тримаючи фокус уваги», — розповідає менеджерка проєкту Руслана Паробецька.

Усе, що вдалося перейняти з навчальних модулів, студенти змогли перевірити практично, працюючи групами над власними бізнес-проєктами. Організатори кажуть, що навмисно поєднали студентів із різним бекграундом всередині 14 груп. На їхню думку, це допомогло ефективніше обмінятися досвідом, практикувати здатність вести переговори та розвивати лідерство. 

«У нас були люди із дуже різним досвідом. Хтось із 20-річним досвідом підприємництва, а хтось — зовсім початківець. І саме перетин людей із різною експертизою — одна із сильних сторін цієї програми. Це будує сприятливі умови для розвитку інновацій та пошуку інсайтів, — ділиться менеджерка проєкту Руслана Паробецька.

Майже 30% учасників долучилися до навчальної програми з інших країн. Це українські підприємці, які давно ведуть бізнес за кордоном, або ж релокувалися після початку повномасштабного вторгнення росії.

Переважно програмою зацікавилися айтівці та маркетологи. Водночас були люди і з агросектора, юриспруденції, архітектури, медицини. Це дало можливість у фіналі побачити дуже різні проєкти: від мобільних додатків до кастомних сувенірів чи девайсів для власників собак. Іванна Погребняк розповідає, що 6 проєктів з 15, які студенти пітчили під час першого сезону, сьогодні продовжують розвиватися, а деякі вже стали стартапами чи бізнесами. Наприклад, платформа Spline art — це проєкт для інвестицій в українське мистецтво, який упродовж року пройшов так звану межу вмирання і став прибутковим бізнесом.   

Як потрапити на Berkeley at Promprylad

Навчання коштувало $1700, хоч організатори кажуть, що справжня ціна такого курсу — близько $8000 — каліфорнійці зробили для українських студентів серйозну знижку. Крім того, 30 місць на програмі зробили безкоштовними. Така ціна та грантові місця стали можливими, зокрема, завдяки донору Ukraine-Moldova American Enterprise Fund, який підтримував програму і минулого року. 

На грант, який повністю покриває вартість навчання, могли подавати заявку ветерани, власники релокованих бізнесів і студенти. Менеджерка Руслана Паробецька каже, що обирали тих, хто найкраще зміг пояснити, навіщо йому цей досвід, як і куди він зможе привести студента в розвитку власної справи.

Втім уже мати свій бізнес-проєкт тут було не обов’язково. Достатньо було описати ідею та проблему, яку людина хоче вирішити своїм майбутнім проєктом. Так, серед 88 учасників другого сезону опинилися і студенти, які тільки зацікавилися підприємництвом, і власники бізнесу, які відчули, що десь забуксували, а також люди, які потребували інновацій у своїй роботі. Загалом було 88 учасників — з них 16 студентів і 10 ветеранів. Курували процесом навчання 14 менторів — випускники першого сезону.

Що кажуть випускники Berkeley Spring at Promprylad

Валентин Рогозинський, ортопед-травматолог, офіцер ЗСУ

«Більшість своєї кар’єри я працюю на керівних посадах, багато взаємодію з медичним персоналом, тому шукав способи, як зробити взаємодію в команді більш результативною. Крім того, в буднях військового лікаря хотілося трохи «перемикати картинку». Найбільше відгукнулися модулі про тактики перемовин та узгодження, лідерство та ефективне управління командою. Я дізнався про нові диджитал-інструменти, щоб оптимізовувати операційні процеси та відстежувати прогрес, і одразу ж почав їх тестувати у своїй команді. Це дозволило структурувати багато динамічних процесів та гнучко реагувати на зміни».

Ольга Маленкова, Partner | Growth at Huless

«Останні 10 років я працюю в tech (імерсивний стек), допомагаю компаніям у розвитку бізнесу і побудові стратегічних партнерств. Але зараз мій фокус — це домен оборонних рішень. Тому на програму я прийшла із запитом освоїти релевантні концепти, які б допомогли створювати асиметричні рішення для нашого продукту в умовах війни: робити більше, витрачаючи менше часу і ресурсів. Під час проходження програми доєдналася до стартапу Huless, який працює над платформою для прив’язних і гібридних розвідувальних дронів. Важливий для мене інсайт стосувався стадії прототипування для hardware продуктів, як це робити максимально швидко, використовувати наявні методики валідації,  зазвичай тут не треба специфічних знань та інвестицій, це доступно всім.

Наталія Большакова, засновниця та лід дизайнерка студії Bolshakova Interiors, девелоперка Belle Air та співзасновниця благодійного проєкту Deeds4kids

«Уже давно в мене в планах новий проєкт. Це онлайн-платформа про дизайн інтерʼєру та будівництво на глобальному ринку в середньому бюджетному секторі. І я вирішила пропустити цю ідею через Berkeley програму, отримати нові інсайти. Один із головних — не закохуватися у свою ідею, а закохуватися в проблему, яку ти хочеш вирішити. Тоді місія твого бізнесу буде зовсім по-іншому формуватися і мати більший потенціал. А інший, більш очевидний інсайт, про який я ніколи не замислювалася: якщо тобі здається, що твоя ідея кайф, то це зовсім не означає, що вона потрібна комусь іншому. І дуже нерозумно перестрибувати процес інтервʼю та збору фідбеків від твоєї потенційної ЦА, під час якого твій задум може суттєво змінитися».

Освітні плани засновниці Berkeley at Promprylad

Ідейниця програми з Берклі Іванна Погребняк каже, що війна для бізнесу — це випробування на стійкість. А коли її пригальмовує емоційне спустошення, завжди має бути дія.

«Що більше партнерств із різними школами ми зможемо зробити, то краще. На цьому перетині зможе народитися інновація. Бо на перетині глибокої експертизи в різних сферах і народжується щось нове», — ділиться Іванна Погребняк. Вона розповідає, що глобальна ціль, яку переслідує Фонд Промприлад та Центр нової економіки — змінювати етичну рамку підприємництва в Україні. 

«Тут ти надихаєшся, знаходиш команду, розвиваєш свою ідею на навчаннях чи акселераторах, тут же робиш прототип у мейкерспейсі й удосконалюєш продукт, залучаючи науковців. А потім шукаєш інвестиції. Уся ця екосистема покликана навчити українських підприємців бути спільнотою: будувати взаємовигідну співпрацю, об’єднуватися та разом працювати на колективну ціль», — підсумовує Іванна та натякає, що третій сезон навчання від лекторів з Кремнієвої долини може відбутися вже наступної зими.

За перші пів року роботи Дар’ї вдалося сформувати клієнтську базу з 3500 людей, вийти на понад 750 000 грн і провести низку освітніх подій, які повсякчас збирають солдаути.

У партнерському матеріалі з Visa та ПриватБанком Дарʼя Терещенко розповіла, як незвичний брендинг та айдентика допомогли MeNow залучити перших клієнтів, навіщо б’юті-бізнесу формувати навколо себе спільноту та як інноваційні інструменти дозволяють надавати більш якісні послуги.

Матеріал підготовлено за підтримки
Visa та ПриватБанк
Що це означає?

Вклала $8000 у розробку концепції

Я навчалася за кордоном і ще тоді почала працювати як майстриня манікюру. Згодом накопичила кошти й відкрила свій салон у Польщі, також робила навчальні курси для майстрів. За деякий час мені захотілося прийняти новий виклик — заснувати бізнес в Україні. Тільки-но я повернулася, як розпочалося повномасштабне вторгнення.

На тлі воєнних дій в українських брендів ніби відкрилося нове дихання: люди гуртувалися навколо них, підтримували локальних виробників, надихалися їхньою стійкістю та досягненнями. Я відчула, що теж хочу створити такий сильний бренд.

Позаяк мала досвід у б’юті-індустрії, розглядала саме цю нішу. Почала досліджувати ринок і зрозуміла, що салонів краси в Києві багато, проте всі вони здебільшого ставили акцент на змінах зовнішності клієнта. Натомість бракувало місць, де б наголошували, що краса може бути різною й головне — приймати себе сьогоднішню, не очікуючи завтрашніх змін. Тож я вирішила створити простір, де дівчата будуть отримувати натхнення, підтримку та мотивацію покращувати якість свого життя.

У січні 2023 року я зайнялася розробкою концепції та брендингу. Для цього звернулася до креативної агенції, яка допомогла визначити потреби клієнтів і впорядкувати місію та візію бренду. Тож ми визначили «три кити», на яких триматиметься MeNow: якісні б’юті-послуги, освітні події в напрямі «Велнес» і спільнота прогресивних жінок, які рухаються шляхом самопізнання. Ми культивуємо внутрішнє відчуття любові до себе.

Послуги агенції коштували майже $8000. Вважаю, що це одна з найвигідніших інвестицій, адже бізнесу потрібно відрізнятися від інших, щоб привернути увагу клієнтів. Саме завдяки виразній айдентиці та закладеним сенсам ми залучили перших відвідувачів.

Загалом запуск бізнесу обійшовся у $85 000. Я починала з особистих коштів і розраховувала вкластися у $50 000, але не вдалося. Ми знайшли приміщення з голими стінами, тож ремонт вимагав більшої суми. Тоді я взяла позику в родини, але і цього виявилося замало. Зрештою за тиждень до відкриття простору терміново продала машину, щоб розраховуватися з підрядниками та покрити всі додаткові видатки.

Оборот виріс у 3,5 раза завдяки освітнім подіям

MeNow відкрився в липні 2023 року. Перші два місяці виявилися дуже складними: фінансової подушки безпеки не було, а бізнес-показники не відповідали моїм очікуванням. Обороти складали лише близько 200 000 грн щомісяця.

Справи покращилися у жовтні, коли ми вперше обрали тему місяця, знайшли партнера та провели освітній захід. Такого не робив жоден інший салон краси в Києві, це був тотально новий досвід. Наша лекція зробила солдаут. Після цього ми продовжили проводити їх на регулярній основі.

Після кожної події ми отримуємо потужний піар у соцмережах, зокрема відмітки як від спікерів, так і від відвідувачів. Це сприяє збільшенню попиту на б’юті-послуги. І вже в грудні ми вийшли на оборот 770 000 грн — нарешті виконали свій фінансовий план. Водночас завантаженість у майстрів сягнула 70%.

У січні 2024 року провели маркет українських брендів із десятком партнерів. Захід відвідало понад 150 людей. Після цього клієнти ще кілька тижнів його згадували та ділилися враженнями, як масштабно все пройшло.

Зараз у нашій клієнтській базі близько 3500 людей — здебільшого це жінки, які працюють в ІТ і креативній індустрії. Збільшилася й команда проєкту: ми починали з 10-12 співробітників, а зараз нас 18.

Українці вимогливі до якості послуг

Ще на початку роботи я прописала стандарти та внутрішні правила для команди. Гарний сервіс — основа будь-якого бізнесу, й українці дуже вимогливі до якості послуг. Наприклад, у Польщі до нас постійно стояли черги, завантаженість була розписана на три тижні наперед. Просто завдяки тому, що ми надавали сервіс на рівні, до якого я звикла в Україні. У Києві ж за клієнтів доводиться боротися.

Робота не минає без дрібних помилок через людський фактор. Буває різне: забули створити запис, не позначили партнера в сторіз, затримуємося з одним відвідувачем і змушуємо чекати іншого. Такі ситуації не вибивають мене з колії. Я вважаю, що помилятися — це нормально. Хвилююся лише за те, щоб ми як бренд реагували на це максимально клієнтоорієнтовано й екологічно.

Наприклад, у нас є протокол дій на випадок, якщо людина чекає зайвих 15-20 хвилин. Насамперед адміністратор запитує у майстра, скільки часу йому потрібно, щоб відпустити попереднього клієнта. Важливо, щоб майстер не применшував й сказав правду: люди не люблять, коли їм брешуть про «5 хвилин», хоча насправді чекати пів години. 

Після цього ми просимо вибачення в клієнта, який чекає, та даруємо йому невеликий подарунок: набір пробників для догляду за волоссям, свічка, шкребки для масажу тощо. Потім повідомляємо реалістичний час очікування та пропонуємо знижку 10-15%. Клієнт вирішує, почекати чи перенести візит на інший день й скористатися знижкою пізніше.

За 9 місяців роботи в нас не було незадоволених клієнтів — всі питання вирішуємо полюбовно. Частка відгуків із зауваженнями не перевищує 10%, це в межах норми для б’юті-індустрії. Щотижня ми з командою їх аналізуємо та визначаємо точки зростання.

Моя мета — формувати тренди 

Періодично я відчуваю емоційне вигорання. Як правило, це стається, коли втрачаю мету, яка б мене надихала. Наприклад, ставлю занадто прості та маленькі бізнес-цілі, які не мотивують. Або ж ціль не відповідає моїм цінностям. Саме так було у грудні 2023 року, коли ми досягли бажаних фінансових показників, але не провели жодного заходу. Я зрозуміла, що насправді мене цікавить не стільки фінансове зростання, скільки рух у напрямі масштабних подій — робити те, що досі ніхто не робив, формувати тренди.

До речі, один із закладених у MeNow сенсів — дослухатися до себе та своїх цінностей, чітко розуміти, що робить тебе щасливою, а що знесилює. Я також вчуся цього разом із нашими клієнтами.

Кожне чергове вигорання — це історія про самосаботаж. Є два шляхи. Перший: впасти у розпач, піддатися синдрому самозванця, подумати, що не заслуговуєш на свої досягнення й тебе переоцінюють. Але якщо вчасно підловити себе, можна піти іншим шляхом: взяти паузу на кілька днів, перемкнутися, відновити внутрішній ресурс.

Чимало підприємців, і зокрема я, потрапляють у пастку операційних процесів, коли ти постійно бігаєш по колу та не маєш змоги видихнути. Але це треба робити. Саме тоді з’являється нагода переосмислити свої цілі та повернутися до роботи з новою метою, яка буде драйвити працювати.

Якісні диджитал-інструменти — першочергова потреба бізнесу

За моїми спостереженнями, менш як 50% салонів краси використовують CRM-систему, натомість ведуть облік в електронних таблицях чи навіть у зошиті. Але я переконана, що якісні диджитал-інструменти — це першочергова потреба бізнесу. 

Нам CRM-система допомагає вести звітність і працювати з клієнтською базою. Наприклад, ми фіксуємо там дані про кожного відвідувача MeNow: що він любить, якими послугами цікавиться тощо. Саме у CRM я залишаю майстрам примітку, якщо до нас приходить інфлюенсер. Так ця інформація точно ніде не загубиться.

Також нещодавно почали тестувати ChatGPT. Штучний інтелект допомагає писати тексти, як-от листи брендам-партнерам. Для генерації контенту ми поки що його не використовували, але плануємо спробувати.

Кілька тижнів тому нас запросили протестувати новий спосіб оплати за допомогою застосунку ПриватБанку «Термінал» з технологією Tap to Phone від Visa. Це дозволяє користуватися смартфоном як платіжним терміналом. Ми спробували і нам сподобалося: з’явилася можливість розраховувати клієнтів без встановлення додаткового обладнання на ресепшені. Крім цього, економимо завдяки меншій комісії за еквайринг (1% проти 1,3%, які ми сплачували раніше).

А найголовніше — клієнти реагують схвально на «Термінал»: ми постаємо в їхніх очах як прогресивний бізнес, відкритий до інновацій. Більшість українців уже звикла так розраховуватися в кав’ярнях, а от у салонах краси я такої технології ще не бачила. Ми раді бути першопрохідцями й створювати вау-ефект для нашої аудиторії. Розглядаємо це як ще один спосіб виділитися поміж конкурентів і надавати клієнтам швидкий і зручний сервіс.

З клієнтами та партнерами ми комунікуємо в Instagram, нещодавно з’явився TikTok. Сайту в нас немає, адже для контактної інформації достатньо соцмереж, а онлайн-продажами ми не займаємося. Радше, є сенс створити мобільний застосунок, щоб клієнти могли записуватися до майстрів. Але це довгострокові плани й буде виправдано, коли MeNow матиме кілька локацій.

Поради підприємцям, які тільки починають свій шлях

• Робіть маленькі кроки щодня. Буває, що в певні дні зовсім немає настрою працювати. Але важливо не піддаватися розпачу й за будь-яких обставин робити хоча б щось. Ставте собі плани на день і рухайтеся пункт за пунктом. Якщо є наснага, займіться чимось творчим, а як ні — закривайте рутинні задачі. Тоді за кілька місяців ви зможете озирнутися назад і побачити, що насправді досягли значних результатів.
• Закладайте на 30-40% більший бюджет, ніж розрахували. Як показує мій приклад, а також історії моїх знайомих підприємців, під час запуску офлайн-бізнесу завжди виникають непередбачувані витрати: на ремонт, обладнання тощо. Тому краще мати запасні кошти, щоб не довелося шукати їх терміново, коли підрядник виставить рахунок. Маючи фінансову подушку безпеки, ви точно почуватиметеся впевненіше.
• Додайте у стартові інвестиції витрати на маркетинг. Розрахуйте видатки на рекламу принаймні на 6 місяців наперед, щоб протягом цього часу не доводилося брати ці суми з обігових коштів. Так вам буде легше розвивати бізнес і бути впевненим, що грошей на просування вистачає.

ТЕКСТ Валентина Шимкович

ЛІТЕРАТУРНА РЕДАКТОРКА Вікторія Оліщук

В Україні широко використовує ШІ кожна п’ята компанія. Отже, для більшості бізнесів знайомство з цією технологією ще попереду. У спільному матеріалі з IT-компанією Span ми розібрали поширені міфи та упередження, які виникають у людей щодо ШІ, та з’ясували, як саме інструменти вже сьогодні здатні підвищити ефективність щоденної роботи. 

Міф 1: ШІ замінить всі робочі місця

ШІ змінює ринок праці. З початку 2024 року великі технологічні компанії скоротили тисячі робочих місць — експерти пов’язують цей крок із переходом та витратами на революцію штучного інтелекту. Водночас у цих компаніях наймають нових талантів — з досвідом роботи зі штучним інтелектом. Навички роботи з ШІ та Big Data посідають третє місце серед пріоритетів компаній щодо експертизи своїх співробітників.

Отже, ШІ не може замінити всі робочі місця. Натомість він створює нові можливості. Це означає, що ми переходимо не до епохи, коли ШІ змагається з людським інтелектом, а до епохи, коли спеціалісти, які вміють вдало використовувати ШІ у своїй роботі, змагатимуться з тими, хто не користується цим ресурсом.

У фахівців, які не бояться нових технологій, а вчаться застосовувати їх на свою користь, немає причин для хвилювання. Навпаки, вони можуть оптимізувати рутинні процеси за допомогою ШІ й підвищити свої показники.

«Не варто сприймати ШІ як свого конкурента. Це, радше, помічник, який допомагає швидше справлятися зі щоденними завданнями. Наприклад, інструмент Microsoft 365 Copilot — це ШІ, вбудований у застосунки Word, Excel, PowerPoint, Outlook, Teams та інші. З ним ви можете у кілька кліків створити презентацію на основі текстового документа чи побудувати діаграму на основі електронної таблиці. Йдеться не про заміну вас як фахівця, а про збільшення вашої продуктивності та цінності як співробітника», — розповідає Ірина Лошакова, Copilot Customer Success Manager IT-компанії Span Україна.

Міф 2: ШІ вбиває креативність

Цей міф часто виникає з певних непорозумінь про те, чим насправді є креативність і як працює ШІ. Креативність — це здатність до творчого пошуку, що є унікальною якістю людей. Водночас алгоритми ШІ базуються виключно на даних, отриманих від користувачів: йому бракує уяви, емоційного інтелекту та власного досвіду. У такий спосіб, ШІ може генерувати нові ідеї або варіанти, але він не має справжньої креативності. 

Використання ШІ не позбавляє людину необхідності «думати своєю головою». Проте ШІ-інструменти можуть швидко аналізувати великі обсяги даних, знаходити патерни та виконувати складні обчислення. В результаті у людини з’являється більше вільного часу для креативних аспектів роботи.

Крім цього, ШІ може аналізувати дані про попередні творчі проєкти, виявляти тенденції та пропонувати нові шляхи розвитку. Це спосіб подолати страх «чистого листа», отримати вхідні дані для брейншторму. А фінальне рішення, як застосовувати цю інформацію, завжди залишається за людиною.

Наприклад, Microsoft 365 Copilot допомагає проводити брейншторми з командою в режимі онлайн. Окрім самого генерування ідей, є одразу можливість ними ділитися з колегами. А за бажанням чи потребою команди — найвлучніші текстові підказки можна перетворити у сценарії, розкадрування чи презентації.

Міф 3: ШІ передає мої приватні дані третім сторонам 

Генеративний ШІ навчається на даних користувачів. Але це не «змова корпорацій», а офіційна політика використання користувацького контенту, яку розробники ШІ-технологій поширюють у відкритому доступі. Одночасно у розвинених країнах світу змінюється і нормативно-правова база із запровадженням законів, спрямованих на захист даних і забезпечення належної конфіденційності.

Найкращий спосіб захистити свої приватні дані від можливих витоків — обмежити доступ до них, надаючи лише необхідну інформацію для виконання конкретного завдання генеративного ШІ. Також важливо застосовувати технічні засоби захисту даних на рівні програмного забезпечення: шифрування, контроль доступу і безпечне зберігання даних.

Наприклад, Microsoft 365 Copilot має доступ не тільки до загальнодоступної інформації в інтернеті, а й до робочих файлів користувача, повідомлень електронної пошти, зустрічей у календарі. Але ці дані захищені сервісами безпеки Microsoft 365 і не «витікають» назовні, ШІ-помічник не використовує їх для навчання або генерування відповідей для сторонніх осіб.

«Якщо ви використовуєте Microsoft 365 Copilot на рівні компанії, перевірте налаштування доступів різних співробітників до конфіденційних даних. Можливо, у деяких системах є сенс додати мультифакторну аутентифікацію. Тоді працівник не отримає у відповідь на свій запит до ШІ таку інформацію, якою він не мав би володіти», — радить Ірина Лошакова.

Міф 4: ШІ припускає забагато помилок

Коли технологія штучного інтелекту створює неправдиву інформацію, кажуть, що вона галюцинує. Це слово з цим додатковим значенням навіть стало словом 2023 року за версією Кембриджського словника. Отже, ШІ не є інструментом, який ніколи не помиляється. Так само він не завжди є неупередженим та об’єктивним, адже транслює ту інформацію, на якій навчалися його алгоритми, — а це контент, згенерований людьми і також не позбавлений недоліків.

Але це не означає, що ШІ є безкорисним. Завдання людини — перевіряти роботу технологій та коригувати її. Так, ви можете попросити Microsoft 365 Copilot знайти відповідь на певне питання — він підбере найбільш релевантний, на його думку, матеріал в інтернеті та запропонує цитату звідти. Далі необхідно перейти за наданим посиланням, впевнитися, що ця інформація є актуальною для вас, і лише тоді її використовувати.

За словами Ірини Лошакової, що влучнішим є промпт (запит), то якісніший результат. ШІ може ефективно обробляти мовлення, але він не розуміє контекст так, як людина. Іноді варто поекспериментувати з різними запитами, додати більше деталей — і тоді ШІ-помічник впорається зі своїм завданням якнайкраще.

Міф 5: ШІ шкодить репутації та експертності бренду

Не встиг ШІ-контент стати масовим явищем, як у суспільстві почали ним зловживати. Наприклад, журналісти отримують від експерта згенеровані коментарі, перенасичені тавтологією та цифрами, але їм бракує оригінальних думок, інсайтів і візії. Так само непрофесійні тексти та ілюстрації на публічних ресурсах компанії створюють у клієнтів не найкраще враження.

Але ШІ жодним чином не зашкодить репутації та експертності бізнесу, якщо не ставитися до згенерованого контенту як до кінцевого результату роботи. ШІ створив занадто шаблонний текст для соцмережі чи картинку з неправильною анатомією людини? Не варто публікувати їх назагал, доки не виправите помилку — самостійно або з допомогою ШІ. Тоді у користувачів не виникне дорікань до непрофесійності.

«Наприклад, я використовую Microsoft 365 Copilot, щоб створити презентацію. Він генерує потрібні слайди, але потім я їх допрацьовую. Відповідальність завжди залишається за людиною, а ШІ лише допомагає заощадити час і ресурси», — ділиться Ірина Лошакова.

Міф 6: Використовувати ШІ — не етично

Жоден інструмент сам по собі не є «хорошим» чи «поганим». Зазвичай, нові технології як розширюють можливості, так і посилюють деякі небезпеки. Наприклад, генеративний ШІ дозволяє створювати діпфейки досить гарної якості. За допомогою підроблених фото та відео зловмисники маніпулюють громадською думкою, шантажують та вдаються до шахрайства. Так, нещодавно співробітник компанії з Гонконгу перерахував третім особам $25 млн, отримавши фейкове голосове повідомлення від свого керівника.

Натомість у «правильних руках» ШІ грає і на світлому боці. Його використовують для посилення кібербезпеки, подолання мовних бар’єрів, створення віртуальних середовищ для освіти та науки. Крім цього, як зауважують західні експерти, штучний інтелект може бути ключем до перемоги України у війні, адже дозволяє військовослужбовцям діяти більш ефективно та менше ризикувати своїм життям.

Тож бізнесу немає сенсу відмовлятися від ШІ через його можливу неетичність. Навпаки, що більше компаній застосовують сучасні технології для конструктивних цілей, то більше стимулу отримує розвиток цієї технології у напрямку підвищення особистої продуктивності та покращення світу загалом.

Span — глобальна IT-компанія, що пропонує професійні послуги в галузі проєктування і розробки інформаційних систем, зміцнення інформаційної безпеки, а також впровадження інноваційних ІТ-рішень від всесвітньо визнаних виробників програмного забезпечення. Компанія є сертифікованим постачальником бізнес-рішень на базі Microsoft, зокрема Microsoft 365 Copilot. Корпорація Microsoft визнала компанію Span своїм кращим партнером в Україні впродовж 2022 та 2023 років поспіль, що свідчить про високий рівень експертизи спеціалістів Span та досконалість у впровадженні клієнтських рішень на основі технології Microsoft.

Microsoft 365 Copilot — корпоративний помічник на базі ШІ, який допомагає оптимізувати рутинні завдання та полегшити роботу працівників будь-якого рівня та департаменту. Copilot використовує як загальнодоступну інформацію, так й інформацію, знайдену у робочих ресурсах, доступних конкретному співробітнику.

Copilot дозволяє миттєво створювати документи, презентації, діаграми, таблиці та електронні листи. Наприклад, підготувати комерційну пропозицію для клієнта на основі листування з ним в Outlook і чатах Teams. Або, якщо ви запізнилися на нараду в Teams, ШІ-помічник підсумує, що говорили інші учасники зустрічі, та надасть резюме — загальне чи щодо вашого конкретного запиту. 

«Microsoft 365 Copilot — незамінний помічник у робочих процесах. Він підходить для всіх, хто працює з текстовими файлами, електронними таблицями, презентаціями, CRM-системами та іншими діджитал-інструментами. Так, за допомогою Copilot HR-менеджер згенерує та покращить посадові інструкції, маркетолог визначить ринкові тенденції, а менеджер проєкту візуалізує дані та створить звітність», — пояснює Ірина Лошакова.

Моя компанія замислюється над впровадженням Microsoft 365 Copilot. З чого починати?

1. Сформуйте групу співробітників амбасадорів, так званих агентів змін, бажано з різних підрозділів і позицій. Ця група стане провідниками трансформації компанії та допоможе популяризувати нові діджитал-інструменти серед усіх працівників.
2. Зверніться до сертифікованого партнера Microsoft із запитом на консультування та навчання роботі з Microsoft 365 Copilot. Компанія Span Україна, яка є почесним партнером Microsoft, зможе допомогти вам із навчанням, ліцензуванням та впровадженням.
3. Сертифіковані спеціалісти Span проводять ознайомчий воркшоп щодо особливостей використання та можливостей Microsoft 365 Copilot.
4. ІТ-департамент компанії перевіряє коректність доступів співробітників фокус групи до корпоративної інформації.
5. Амбасадорам змін призначаються ліцензії Microsoft 365 Copilot для тестування рішення.
6. Експерти Span проводять навчальні воркшопи за різними напрямками, як-от робота з файлами Word, поштовими повідомленнями Outlook тощо, та надають вичерпні відповіді на запитання співробітників щодо ефективного застосування ШІ саме в їхніх сферах діяльності.
7. Після завершення етапу тестування компанія зможе прийняти зважене та обґрунтоване рішення щодо придбання ліцензій Microsoft 365 Copilot, базуючись на враженнях та досвіді власних співробітників.

Фахівці Span допомагають бізнесам придбати та інтегрувати Microsoft 365 Copilot, а також консультують щодо його можливостей та інформаційної безпеки. Зокрема, Span пропонує серію навчальних вебінарів по роботі з Copilot для співробітників компанії-замовника, а також подальші навчальні заходи, присвячені апдейтам у продукті.

Генеративний штучний інтелект назавжди змінив індустрію діджитал-інструментів. Масштаби його застосування у різних нішах та для різних завдань показують, що ця технологія з нами надовго. Вона все ще недосконала, проте розвивається шаленими темпами, стає дедалі більш «розумною» та універсальною. 

Ефективність ШІ значною мірою залежить від користувача: які саме завдання він оптимізує за допомогою цього інструменту, як формулює промпти (запити), наскільки ретельно перевіряє та опрацьовує результати. Ринок прогресує, тож у конкурентній боротьбі виграватимуть ті бізнеси та фахівці, котрі якнайшвидше навчатимуться застосовувати сучасні рішення, посилюючи свою експертність та продуктивність.

ТЕКСТ Валентина Шимкович

ЗОБРАЖЕННЯ Copilot

МЕНЕДЖЕРКА Юлія Маковишена

ПРОДЮСЕРКА Ольга Андрусів

ПРЕДСТАВНИЦЯ SPAN Ірина Лошакова

У партнерському матеріалі з KSE Foundation ми поспілкувалися з розробниками, що стали переможцями Talents for Ukraine та отримали гранти для підтримки свого ентузіазму. Вони розповіли, як віднайшли у себе талант до створення технічних проєктів, яким був шлях від ідей до втілення та як вдається доводити свої розробки до завершення.

Матеріал підготовлено за підтримки KSE Foundation
Що це означає?

Пошук власного таланту та актуальної ідеї

Арсеній Матвійчук ще у підлітковому віці задумався, як залишити свій відбиток у всесвіті. Відтак він зацікавився ІТ, адже сучасні технології дозволяють реалізувати будь-які ідеї та створювати власні продукти з нуля. 

Коли почалося повномасштабне вторгнення, Арсеній прагнув підтримати суспільство й запустив «Лист після війни» — проєкт про надію. Сервіс дозволяє написати e-mail, який адресати отримують після перемоги. З березня 2022 року продуктом скористалося близько 6000 людей. 

«Згодом я помітив наступну проблему: попри повномасштабну війну, українці продовжують користуватися російськими ІТ-продуктами. Найчастіше через те, що навіть не підозрюють, як ті зв’язані з росією. Тож влітку 2022 року я реалізував наступний проєкт — сайт з переліком російських ІТ-сервісів Is it r*ssian?», — розповідає Арсеній.

Авторка інноваційних продуктів Зоя Стеценко також з дитинства відчуває жагу втілювати свої задуми. Вона відчула, що їй бракує глибоких знань, тому спробувала себе у менеджменті та маркетингу, а потім в ІТ на позиції тестувальниці-автоматизаторки. Відтак Зоя познайомилася з процесами розробки й отримала різносторонній досвід. 

«У січні 2023 року почався бум, пов’язаний з генеративним штучним інтелектом, і я відчула, що готова створити щось своє у цьому напрямі. Невдовзі запустила продукт, який пришвидшив розробку тестової документації з кількох днів до хвилин. Так почався мій шлях як ШІ-розробниці», — ділиться Зоя.

Влад Конов, засновник компаній Nanit Robots та Robohouse, також прийшов до робототехніки не одразу. Він здобув освіту маркетолога, деякий час працював у США, а 2014 року повернувся в Україну. Тут вони з друзями вирішили запустити власний бізнес. На початку не було чіткого розуміння, чим саме займатися. Все вирішив випадок: до них звернувся стартап, який створював роботів для розмінування, і Влад почав допомагати з розвитком цього проєкту.

Протягом роботи він зацікавився технічним аспектом робототехніки. Зрештою 2018 року став співзасновником конструкторського бюро з розробки роботів: від розумних будинків до гуманоїдних роботів на колісній базі. Партнери створили близько 40 проєктів для замовників із США, Канади та Японії, а також запустили свою школу робототехніки.

«Коли я сам вчився робототехніки, відчував нестачу інформації. Потім спостерігав за нашими клієнтами: вони мали певне бачення результату, але часто не розуміли, який обсяг робіт за цим стоятиме. Це сформувало мою місію — підвищувати рівень технічної освіти й допомагати людям здобувати хоча б мінімальні технічні навички», — зазначає Влад. 

Реалізація задуманого

Щоб перейти від ідеї до втілення, важливо відкинути свої страхи, впевнена Зоя Стеценко. Вона пригадує, як часто мріяла про певний продукт і чекала, поки хтось його створить. Але згодом зрозуміла, що цим «кимось» може бути вона сама. 

У червні 2023 року Зоя стикнулася з проблемою. Її син закінчив перший клас, і йому задали на літо щодня читати протягом 15 хвилин. Але хлопчику було не цікаво. Зоя пропонувала усі можливі книги: від класики на кшталт «Карлсона» до сучасних казок — все було не те. 

«Так народилася ідея гейміфікувати процес читання завдяки штучному інтелекту. Я нашвидкуруч зробила сайт, де можна обрати свого персонажа й згенерувати казку на будь-яку тему. Син захопився, почав створювати історії про діряві шкарпетки та туалетні йоршики. Але, головне, він полюбив читати! Відтоді проводить за казками годину», — розповідає авторка ШІ-продуктів.

Зоя показала сайт друзям і побачила схвальні відгуки та інтерес. Тоді вона розпочала розробку покращеної версії для загального користування — Kazka. 

Арсеній Матвійчук зауважує, що спочатку багато ідей здаються простими та тривіальними. Але коли починаєш їх реалізовувати, завжди з’являється чимало нюансів. Тож чим складніший задум, тим менше шансів, що проєкт доживе до фінального етапу. 

«Мій головний принцип при створенні продуктів — не ускладнювати їх, а залишати простими та зрозумілими. Оптимально, якщо проєкт можна розробити за місяць. Це запорука того, що ідея не залишиться лежати на поличці й реліз все-таки відбудеться», — зазначає Арсеній.

Влад Конов додає: для запуску інновацій важливо мати не тільки технічні навички, а і володіти тайм- та ризик-менеджментом. Він проводив власне дослідження й упевнився, що 30% успіху — це профільні знання, 30% — власне робота над проєктом. Ще 40% — креативність, тобто здатність людини дивитися на світ з незвичного ракурсу, застосовувати свій досвід у новий спосіб і створювати нові комбінації різних варіантів.

Команда та підтримка

Арсеній Матвійчук вірить у силу й ефективність маленьких команд. На його думку, це краще, ніж працювати у великому штаті, коли надто багато часу витрачається на комунікацію та спроби синхронізувати зусилля. Кожен зі своїх продуктів він розробляв спільно з одним однодумцем.

Зоя Стеценко долучила до запуску Kazka друга-розробника та чоловіка-маркетолога. За її словами, вони втрьох чудово доповнюють одне одного.

«Саме завдяки підтримці близьких людей мій продукт побачив світ. Коли сайт вже був готовий, я ще деякий час хвилювалася й не наважувалася зробити публічний анонс. Тож зрештою мій чоловік сам опублікував посилання у себе в LinkedIn і залучив перших користувачів», — пригадує Зоя. 

Влад Конов має довшу історію створення проєктів з друзями. Він починав бізнес у команді з п’яти однодумців, а зараз у їхній компанії 50 співробітників.

«У перший час ми з партнерами не вміли провести кордони між дружбою та справами. Але згодом стабілізували бізнес-процеси та відносини, почали обростати працівниками. Я зрозумів, що і з підлеглими варто тримати дистанцію, не завжди робити їх своїми друзями. А також не розраховувати на їхню ідейну мотивацію, а заохочувати їх фінансово», — ділиться керівник компаній Nanit Robots та Robohouse.

Джерелом фінансової підтримки для розвитку проєктів для Арсенія, Зої та Влада стала грантова програма Talents for Ukraine від KSE Foundation. Арсенію грант дозволив оплатити річну оренду офісу та хостинг сайтів. Зоя спрямувала гроші на технічну підтримку сервісу — наразі її щомісячні витрати складають близько $500. Влад завдяки гранту придбав сировину для виробництва.

Мотивація, щоб грати в довгу

За словами Влада Конова, його ентузіазм до інновацій підживлюють стабільні стосунки — як з партнерами, так і у сім’ї. Важливо, щоб у відносинах не було зайвого стресу, натомість панували розуміння і повага.

«Також я постійно нагадую собі: коли ще буде час щось робити, як не зараз? Заношу всі поточні завдання у блокнот, календар, CRM-систему, щоб вони постійно були перед очима. Крім цього, надихаюся відгуками клієнтів», — розповідає Влад. 

Зою Стеценко також мотивує зворотний зв’язок. Вона регулярно отримує листи із вдячністю та пропозиціями нових функцій. Розуміння, що проєкт є корисним для суспільства — як дітей, так і їхніх батьків, — дає енергію продовжувати його розвивати.

Арсеній Матвійчук зауважує, що головне — працювати у своє задоволення. Не варто хвилюватися, що щось піде не так чи продукт «не зайде». Не обов’язково кожна ідея має бути успішною.

«Я даю собі право на помилку. Ставлюся до ідей як до гіпотез — якщо щось не вдається, просто рухаюся далі. А оскільки беруся за прості проєкти зі швидким циклом розробки, то і ціна невдачі не надто велика, у мене не виникає бажання все покинути», — пояснює розробник проєктів «Лист після війни» та Is it r*ssian?.

Масштабування та рух уперед

Влад Конов планує створити окремий продуктовий консалтинг, адже це дасть можливість постійного професійного розвитку. Також він має амбітну мету — автоматизувати виробництво власних освітніх роботів, аби зробити свій внесок у підготовку кваліфікованих інженерів для відбудови України.

«Технології стрімко розвиваються: лише ринок штучного інтелекту зросте вп’ятеро у найближчі 5 років. Ці системи хтось має обслуговувати, тож людям потрібні технічні знання. Це важливо не лише для ІТ-індустрії, а й для військового сектору, адже ІТ-розробки здатні покращувати нашу обороноздатність», — розмірковує Влад.

Щоб популяризувати технології, він запустив просвітницький подкаст «Рожеві окуляри». Підприємець вірить, що вищий рівень освіченості здатний покращувати життя суспільства загалом — це підтверджує досвід розвинених країн. Тому завдання лідерів — поширювати проривні ідеї та надихати здібних людей на створення інновацій.

Арсеній Матвійчук працює над новими ІТ-продуктами. Нещодавно він зробив реліз Qubits — трекера для регулярних задач. А зараз готується до запуску Rowo — сервісу для досліджень залученості працівників.

«Поки що я не бачу себе власником великого бізнесу, не хочу витрачати час на пошук працівників чи залучення інвестицій. Хочу розробляти невеликі сервіси, які мене цікавлять, а також створювати додану вартість для користувачів, аби проєкти приносили дохід і давали змогу втілювати наступні задуми», — ділиться Арсеній.

Зоя Стеценко, навпаки, дивиться у бік збільшення команди. Протягом п’яти місяців роботи Kazka має понад 26 000 реєстрацій та більш ніж 60 000 створених казок. Серед користувачів — як діти, так і вчителі, які створюють казки про «принцесу суфікс і лицаря корінь слова», щоб зацікавити школярів.

У планах Зої — запустити мобільний застосунок Kazka, додати опцію озвучення казок, а також адаптувати дизайн сайту під дітей з особливими потребами. Для цього потрібні додаткові дизайнери, розробники та інші фахівці.

«Також думаємо впровадити польську та англійську мови, адже дві третини наших користувачів — діти за межами України. Водночас за кордоном важко дістати книжки українською, тож наш продукт допомагає дітям не забувати рідну мову. Тим паче казки підвищують їхню цікавість до української — це важливий крок у зміцненні нашої культурної спадщини», — впевнена Зоя.

У спільному проєкті з клінікою «Доброзуб» її засновник Іван Бурбига розповів нам, як працює новий формат стоматології, та які технологічні рішення роблять лікування зубів приємним та безболісним досвідом.

Матеріал підготовлено за підтримки Доброзуб
Що це означає?

Нові технології в діагностиці та автоматизація процесів

У стоматології «Доброзуб» часто приймають пацієнтів зі складними випадками, де потрібна комбінація всіх методик. На допомогу приходять технології й штучний інтелект. Дентальні мікроскопи, що встановлені у кожному кабінеті, не лише наближають предмет, але й роблять об’ємну візуалізацію. Цифрові скани черепа та комп’ютерна томографія (КТ) допомагають створити хірургічні навігаційні шаблони, виготовлені на 3D-принтері. Це дає можливість лікарю встановити імплант з високою точністю і під правильним кутом. Крім того, створення та збереження в проєкті цифрової копії голови людини дозволяє створити не лише нову усмішку, а й відновити власні природні форми зубів з точністю до міліметра в разі їх втрати.

У своїй роботі ми щодня використовуємо інновації. Вся команда лікарів на «ти» з найновішими апаратами, які є в Україні, ми чи не перші, хто використовує їх у своїй роботі. Переконаний, це виокремлює нас з-поміж інших, тому наші пацієнти — люди, які цінують свій час та довіряють сучасним методикам.

Іван Бурбига, засновник клініки «Доброзуб»

Апарат КТ у «Доброзубі» один з найсучасніших в Україні. Він має вбудовані функції штучного інтелекту, тому під час роботи пацієнт отримує в 5 разів менше опромінення, ніж під час схожих маніпуляцій на іншому обладнанні. А отже є безпечнішим для організму.

«Окремий привід для гордості в клініці – це стерилізація. Тут абсолютно налагоджений процес для інструментів від початку до кінця. Термодезінфектор (це така крута мийка для інструментів) чотирма спеціальними розчинами обробляє інструментарій», – говорить Іван.

Інформація про пацієнтів та плани їхнього лікування з усіх приладів у клініці надходить до єдиної CRM-бази із високим рівнем захисту персональних даних.

Лікування без болю. Як це працює?

В сучасній стоматології комфорт клієнта так само важливий, як і ефективність процедур, адже коли людині подобається простір, до якого вона приходить, це дає мотивацію не зупинятися на половині шляху до успішного завершення лікування. Найчастіші відгуки від пацієнтів клініки «Доброзуб» — про безболісність та професіоналізм лікарів. Щоб надавати новий рівень досвіду для пацієнтів, тут проводять лікування уві сні.

«Ми гарантуємо безпеку, адже кожен пацієнт перед лікуванням уві сні (седацією) проходить обстеження, а під час процедур його стан контролює лікар-анестезіолог (моніторить тиск, пульс, роботу серця тощо). Пацієнт сам обирає: робити процедуру уві сні чи під місцевою анестезією. У будь-якому випадку відчуття болю відсутнє. Адже незалежно від вибору, йому подається чистий кисень для покращення загального самопочуття та додаткової безпеки», – розповідає Іван Бурбига.

Деякі процедури можуть тривати доволі довго, тому в кабінетах встановлені крісла з ефектом пам’яті. А в пустерах (спеціальний пістолет для подачі води, сухого повітря і водоповітряної суміші) подають теплу воду, щоб уникнути дискомфорту людям з підвищеною чутливістю зубів. За відгуками пацієнтів, найбільше їм подобається подолання страху завдяки тому, що навіть «найнеприємніша» процедура, наприклад, видалення зуба мудрості, проходить «в кайф» завдяки унікальним підходам в лікуванні та багаторічному досвіду. У «Доброзубі» є все: смачна кава, привітні адміністратори і навіть ковдра.

Не брекетами єдиними: інноваційне вирівнювання зубів

Крім фахівців-ортодонтів кожен кейс пацієнтів клініки аналізує програмне забезпечення завдяки штучному інтелекту, яке має у своїй базі сотні тисяч кейсів. Розраховується рух кожного зуба відносно черепа та точка фінішу. Тому в клініці «Доброзуб» гарантують вирівнювання зубів без ускладнень та з чітким дедлайном. 

Тут створюють елайнери з мікроімплантами для допомоги пацієнтам із вродженими вадами щелепи або із занадто розвиненими щелепами. Завдяки цьому можна досягти такого ж ефекту, як від брекет-системи, або навіть краще.

У битві за вирівнювання зубів між брекетами та елайнерами я пророкую перемогу останніх, бо це технологічне рішення. Їх перевага в тому, що кожен зуб може окремо рухатись за персональним вектором.

Іван Бурбига, засновник клініки «Доброзуб»

Особиста гігієна під час вирівнювання зубів є запорукою успішного результату то ж в цьому другий плюс елайнерів – під час чистки їх можна знімати. І третя перевага елайнерів – можливість проводити вирівнювання без візитів на корекції до стоматолога і навіть за кордоном.

Вініри: здорова краса усмішки замість білих квадратних зубів

Сучасні технології дозволяють не спилювати зуб (як це було раніше) задля відбілювання, а досягати цієї мети сучасним способом. Вініри – це керамічні накладки, що замінюють зовнішній шар зубів; завдяки їм стоматологи коригують порушення форми та кольору зуба.

«Ми не встановлюємо вініри тим пацієнтам, які мають проблеми лише з кольором зубів, для цього в клініці є система безпечного відбілювання, яка впливає на зуби зсередини й не пошкоджує емаль. Тому ефект тримається десятиліттями. Але в тих випадках, де є порушення структури емалі зуба, є зміна прикусу або потрібно відновити висоту положення щелепи, там дійсно єдиним виходом є керамічні вініри», – розповідає Іван.

«Доброзуб» дає на вініри 5-річну гарантію. Тобто в разі сколу, порушення прилягання чи будь-яких інших проблем повʼязаних з їх функціонуванням в клініці проведуть заміну безкоштовно.

«В суспільстві склалось враження, що вініри – це товар, який легко купити. Але, якщо провести процедуру неправильно, доведеться переробляти, проте вже зі складнішої ситуації з тканинами зуба та яснами. Це також стосується якості матеріалу, з якого зроблені вініри, та щільності прилягання до зуба», – підкреслює стоматолог.

Іван зауважує, що лікарі у клініці не прагнуть зробити клієнтам однакові усмішки з квадратними сліпучо-білими зубами. Тому під час виготовлення вінірів враховують особливості природної усмішки людини: прозорий край зуба, мікроструктура емалі – все для того, щоб штучне покриття неможливо було відрізнити від природного.

Як отримати нову усмішку, зберегти кістку та ясна за один прийом

Одномоментна імплантація раніше вважалася неможливим і непрогнозованим методом. Однак з розвитком технологій та досліджень цей метод – єдина можливість спрогнозувати операцію так, щоб виключити будь-які ускладнення під час хірургічних втручань та реабілітаційного періоду. Більшість пацієнтів не мають ні припухлості, ні болю, кістка та ясна зберігаються, а імплант не відрізняється від інших зубів, що раніше вважалось неможливим. Тож нині одномоментна імплантація – найбільш комфортний для пацієнта досвід лікування, адже все відбувається в один етап, а наступна процедура – це фіксація постійної коронки.

Ми маємо технології для відновлення всіх зубів навіть у найскладніших випадках. Усі маніпуляції зараз робимо за одну операцію – одразу встановлюємо імпланти, видаляємо зуби, якщо необхідно, робимо тимчасові зуби, тож пацієнт виходить від нас, як то кажуть, з ротом, повним зубів. Йому не потрібен час на відновлення, заживлення, він після візиту може їсти й пити. Це все стало можливим завдяки технологічним рішенням і лікуванню під седацією».

Іван Бурбига, засновник клініки «Доброзуб»

Ще до видалення зуба лікар з допомогою комп’ютерного прогнозування планує лікування, кінцеву точку і гарантії, щоб приживлення та реабілітація після операції проходили якомога простіше для пацієнта та не приносили жодного дискомфорту. Процес операції спершу проводять в програмі перед прийомом, а вже потім – безпосередньо на пацієнті. Це значно скорочує час процедури та робить її набагато точнішою.

«Я не бачив жодної лабораторії у світі, яка б так ретельно і якісно робила цей підготовчий етап. Ми працюємо заради емоцій та щасливих усмішок клієнтів. Це – основний вектор нашої діяльності. Тому кожна робота – це творчий процес, що змушує розкрити людину та втілити її побажання по кольору та формі зубів. У мене є чимало теплих спогадів, коли наші пацієнти дякують за те, що тепер можуть вільно усміхатися на людях чи зʼїсти стейк з друзями в ресторані без будь-якого дискомфорту», – зазначає Іван Бурбига.

Як пройшов івент та які українські бренди отримали гранти, як готуватися до пітчингу та в який спосіб можна залучати фінансування на розвиток свого бізнесу? У партнерському матеріалі з компанією Lenovo ми поспілкувалися з переможцями програми Think ON. Ukraine та розпитали поради у членів журі.

Про грантову програму від Lenovo

Компанія Lenovo надала можливість усім охочим прослухати навчальний курс на актуальні бізнес-теми, що складався з дев’яти вебінарів. Навчальну програму могли пройти абсолютно всі підприємці незалежно від розміру бізнесу. На неї зареєструвались понад 1500 учасників, заявок на грант Think ON. Ukraine подали 146.

Компанія Lenovo пропонує «Розумні технології для кожного» як рішення, які допомагають людям, спільнотам та бізнесу якнайкраще реалізувати свій потенціал у будь-яких сферах. Зокрема лінійка ноутбуків Lenovo ThinkBook, забезпечує підприємцям безперебійну роботу та надійний захист даних у міцному і стильному корпусі.

Далі у відборі на грантову програму брали участь підприємства, які застосовують інновації в продукті та бізнес-підході. Серед вимог зазначалося, що компанія повинна мати до 50 працівників, від 5 до 320 млн грн/рік фінансового обігу та від 2 років роботи на ринку. Крім цього, до участі допускалися лише бізнеси, що мають чітку стратегію розвитку.

Експертна комісія оцінювала усі подані грантові заявки за показниками:

• досвід роботи підприємства та масштаб бізнесу до початку повномасштабної війни;
• чисельність персоналу;
• потенціал і перспективи розвитку;
• визначення та формулювання цілей підприємства та обґрунтованість стратегії розвитку підприємства;
• бізнес-проєкт для залучення грантового фінансування;
• інноваційність.

Перші 20 підприємств у рейтингу пройшли до півфіналу. Внутрішній пітчинг пройшов онлайн за участі експертної комісії, за його результатами обрали десять фіналістів — «Стрий Авто», «Біобаланс», «Статус Кейс», «Зелений Гай», EURO PRO-TEK, BILUX, KT Cosmetics, Zemlerob, «Система груп» та Gushka.

Фіналісти програми, окрім розширеного нетворкінгу та підготовки до виступів, отримали менторську підтримку від минулорічних фіналістів, а переможці — грантове фінансування своїх проєктів. Зокрема, компанія Lenovo цьогоріч підготувала для них додатково після фінального пітчингу лекцію та Q&A сесію від члена журі Андрія Федоріва. З переможцем програми Андрій Федорів проведе окрему менторську сесію, а партнер програми Lean Institute Ukraine подарує три місяці навчання на курсі Lean Yellow Belt. Додатково 10 фіналістів отримають 60-хвилинні консультації та знижки на впровадження системи Microsoft 365 від партнера програми — компанії Indi Vision, а також річний доступ до онлайн-версії журналу від Forbes Ukraine.

Пітчинг: склад журі та принципи оцінювання

Пітчинг проходив в інноваційному парку UNIT.City. До складу журі увійшли експерти з підприємництва та інвестування:

• Тарас Джамалов, генеральний директор Lenovo в Україні та голова журі;
• Андрій Федорів, маркетолог, підприємець, інвестор, засновник маркетингової агенції Fedoriv Agency. GP та CEO Vesna Capital Investment Fund;
• Лідія Пащук, доцентка КНУ імені Тараса Шевченка, викладачка українських та іноземних бізнес-шкіл, засновниця Школи малого та середнього підприємництва, консультантка міжнародних організацій з питань розвитку підприємництва, експертка інвестиційних фондів, організацій підтримки МСП;
• Максим Заіка, операційний директор компанії Marie Fresh Cosmetics, переможець першої грантової програми Think ON. Ukraine;
• Ярослав Ярославський, мультипідприємець та інвестор, радник з розвитку бізнесу та співзасновник у PLATMA, ментор у Huge Thing/Google fot Startups, член ради Sikorsy Challange, засновник БФ «Свічадо».

Виступи тривали по 15 хвилин, з яких 7 — виступ учасника, а решта часу — спілкування з журі. Втім, як відзначив Андрій Федорів, українським підприємцям потрібно навчитися презентувати себе швидше та «агресивно»:

«Сім хвилин — це безкінечно довго. У світі, як правило, стандартний пітч — це дві-три хвилини. П’ять — як розкіш. Тобто мені здається, нам треба вчитись в американців та європейців дуже агресивно себе продавати, не розтікатися мислю по древу, а прямо йти до цілі, маючи дуже мало часу, сутність доносити в перші 30 секунд, перші дві хвилини, а все інше — це вже бонус».

Виступи оцінювали орієнтуючись на життєздатність (стійкість і перспективність) бізнесу та бізнес-проєкту, використання інновацій у бізнесі, презентацію та здатність відповідати на запитання й вести дискусію.

Найкращі проєкти програми Think ON. Ukraine

Переможцями стали топ-3 учасники за рейтингом у пітчингу. Перше місце та 500 000 грн здобув український бренд вовняних виробів Gushka, що популяризує давні традиції ткацького ремесла у сучасному дизайні. Компанія виготовляє килими ручної роботи, ліжники, панно, подушки, пуфи та одяг на старовинних верстатах. CEO компанії Наталя Ставнича презентувала проєкт зі створення центру переробки вовни. За її словами, Gushka сьогодні досягла стелі в обсягах виробництва і не може задовольняти попит від українських та іноземних клієнтів. Для подолання цієї проблеми компанія й вирішила залучити грант. Окрім цього, збільшення потужності дозволить контролювати якість сировини та надалі сприятиме розвитку вівчарства і ткацтва в регіоні.

Ідея бренду Gushka народилася у засновників Олега і Дарини Луканюків, коли вони повернулися зі Львова у містечко на Івано-Франківщині й вирішили створити бізнес, який би був дійсно пов’язаний з українською культурою.

На думку CEO, перемогти проєкту допомогло багато факторів. Зокрема те, що компанія зараз досягла своєї стелі. Ставнича на пітчі наочно показала, що бренд сьогодні втрачає замовлення, зокрема й великі можливості для експорту, через нестачу потужностей для виготовлення продукції. 

Також Gushka, за її словами, це глобальний та інноваційний для країни проєкт, що не має аналогів. Він має стати промисловим магнітом регіону, розвивати громаду та популяризувати українське традиційне ремесло.

Найважчим та найцікавішим у бізнесі, на переконання Наталії, є люди. Gushka знаходиться у маленькому містечку і стикається з кадровими проблеми. Якщо інші компанії можуть знайти працівників, розмістивши вакансії онлайн, то їм доводиться їздити по селах і клеїти оголошення про вакансію на зупинках.

Зокрема, Наталя Ставнича поділилася поділилась враженнями про переваги участі у програмі Think ON. Ukraine:

«Дуже крутий проєкт. Насправді один із найсильніших. Не у фінансовому сенсі, а в плані залучення менторів, навчання та нетворкінгу. Тут десять фіналістів, і з трьома з них ми вже встигли обговорити ідеї колаборацій».

Друге місце та 300 000 грн дісталися компанії «Біобаланс», що спеціалізується на біологічному захисті сільськогосподарських культур з використанням безпілотних літальних апаратів. Засновниця «Біобалансу» Любов Лисенко спрямує грантові кошти на закупівлю дронів та супутнього обладнання, що працюють за будь-яких умов.

«Я дуже вдячна компанії Lenovo за те, що вони започаткували таку програму. Її крутість у комунікації, навчанні. Це не тільки про кошти. Кожен підприємець їх і так заробить. А оце ком’юніті, воно дуже класне», — поділилася враженнями Лисенко.

Третє місце і 200 000 грн отримала компанія Status Case — український інноваційний виробник чохлів та захисних плівок для гаджетів. Співзасновник компанії Дмитро Кітайчик презентував проєкт із розробки та впровадження нової технології виробництва задля успішної конкуренції з імпортованими аналогами на ринку України.

«Навіть під час навчання і менторських сесій ми вже отримали «зерно», яке посіяли в нашу землю, і це стовідсотково дозволить нам зрости. Дуже сподіваюся, що ця програма продовжуватиметься і що наступного року з’явиться ще десять фіналістів, котрі отримають цю неймовірну підтримку й зможуть підтримати нашу державу», — висловився під час нагородження співзасновник Status Case.

Дмитро — ВПО з Луганська. Там йому довелося полишити своє старе життя і старий бізнес. Переїхавши у Київ, він шукав собі нову справу. Ідея виготовляти аксесуари для гаджетів прийшла як жарт — вони з другом дорогою в кінотеатр вигадували бізнес-ідеї й раптово наштовхнулися на магазин мобільних аксесуарів. Спершу пожартували, що їх і вироблятимуть, а потім створили Status Case.

«Найцінніше — це знання, досвід, консультації, менторські сесії, які ми отримали, та нетворкінг. Я вважаю, що навіть це вже значно більше, ніж гроші, які вдалося отримати як грант», — відзначив навчання у межах проєкту Дмитро Кітайчик.

Поради від членів журі

Як підприємцям залучати фінансування та яких помилок можна уникнути на старті бізнесу

Тарас Джамалов, генеральний директор Lenovo в Україні, голова журі цьогорічної грантової програми Think ON. Ukraine

Потрібно шукати не інвестора, а партнера. Інвестор шукає, у що вкласти гроші, щоб через якийсь час вивести їх з прибутком. Партнер шукає іншого підприємця, з яким вони, перш за все, доповнюватимуть одне одного компетенціями, а у другу чергу підтримуватимуть грошима. Тож, якщо підприємець налаштований не на пошук інвестицій, а на пошук партнера, то він знайде людину, яка матиме і компетенції, і гроші. Для цього потрібно мати MVP.

Головні помилки на старті бізнесу — це переоцінка відповідальності партнерів, підрядників, клієнтів, замовників та постачальників. Я вважаю, якщо компанія розписується в тому, що вона щось зробить, то вона напередодні добряче подумала, чи дійсно зможе це зробити. Зокрема, не варто покладатися на один-єдиний план. У всіх ситуаціях потрібно мати варіанти B та C.

Ярослав Ярославський, мультипідприємець та інвестор, радник з розвитку бізнесу та співзасновник у PLATMA, ментор у Huge Thing/Google fot Startups, член ради Sikorsy Challange, засновник БФ «Свічадо»

В українських підприємців є багато можливостей для розвитку бізнесу в Україні та за кордоном. Це гранти, компенсаційні програми, програми ТПП, акселераційні програми, залучення інвестицій та інше. Зараз усього цього навчають в різних програмах від міжнародних донорів, організацій та фондів.

У бізнесі варто обирати тих партнерів, з якими ви вже пройшли якийсь шлях в житті та маєте спільні цінності. І для побудови успішного бізнесу звичайно має бути відповідна база знань та компетенцій.

Таша Калінкіна, CEO INDAX, кураторка навчально-грантової програми THINK ON. Ukraine та модераторка офлайн-пітчингу

Управління ризиками, їх диверсифікація та хеджування — єдиний вихід в нашому складному та мінливому світі. Без розвитку бізнес, на жаль, рано чи пізно втратить свої позиції, тому необхідно постійно шукати внутрішні та зовнішні зони розвитку. А фінансування на розвиток бізнесу наразі доступне у досить великому об’ємі, завдання підприємця — проаналізувати свою стратегію, знайти найефективніші напрямки та почати їх реалізовувати. Бо абсолютно всі зацікавленні в розвитку підприємництва — від держави до споживачів, бо саме це є одним з драйверів підвищення рівня життя в країні.

Моя найбільша помилка — доводити продукт до ідеалу. Наразі маю золоте правило — «Done is better then perfect». Я б хотіла побажати малим підприємцям не боятись помилятись, слухати своїх клієнтів та швидко впроваджувати зміни, навіть якщо вони іноді здаються дивними. Жодну ідею неможливо оцінити об’єктивно без тесту та аналізу. Тому бажаю всім спроб, помилок та швидких успішних рішень.

Як готуватись до пітчингу

Тарас Джамалов радить мати під рукою файли з відповідями на більшість потенційних питань.

«Це покаже ваше глибоке розуміння предмета презентації, високу повагу і підготовленість до виступу перед інвесторами. Тобто, щоб спікер на запитання «як буде окупатися така інвестиція» міг одразу показати слайд, графіки та надати всі дані. Це показує учасника з найкращого боку», — відзначив голова журі.

Ярослав Ярославський рекомендує для підготовки до презентації вивчати кращі світові практики. Зараз у світі існує багато навчальних безплатних програм, як для інноваційних підприємців, так і для класичного бізнесу, куди можна потрапити на конкурсній основі — програма Think ON. Ukraine є яскравим прикладом. Наприклад, на сайті топового акселератора Y Combinator є бібліотека з прикладами документів для презентацій, описом очікувань інвесторів та багато іншого. Тож зараз доступ до знань відкритий як ніколи. І головне — якщо ви вже вирішили залучати фінансування, то потрібно розуміти, що хочуть отримати інвестори або донори, і як вони мислять.

Фото надано Lenovo

У спецпроєкті з партнерами компанії AMD ми дослідили, як бізнес стає ефективнішим за допомогою інструментів на основі ШІ. Про свій досвід розповіли три українські підприємці: співзасновник вебстудії Artycoders Іван Малиш, СЕО кар’єрного сервісу LEZO Анна Черниш і співвласник відео-контент агенції and action Іван Іщенко.

Як розвиток ШІ впливає на бізнес

37% працівників з рекламної сфери та маркетингу та 35% спеціалістів з технологічної індустрії використовують штучний інтелект для допомоги у виконанні робочих завдань — такі результати опитування фахівців США 2023 року. А звіт O’Reilly за 2023 рік показує, що рівень впровадження генеративних технологій ШІ у корпоративному секторі сягнув 67%.

Світові компанії відповідають на попит, пропонуючи користувачам дедалі більше продуктів на базі ШІ. Наприклад, Microsoft і Google інтегрують мовні моделі та чат-боти у свої пошукові сервіси. Компанія Adobe за допомогою ШІ підсилює можливості Photoshop, Snapchat запровадив чатбота-компаньйона My AI, а Salesforce дозволяє автоматично генерувати задачі з продажів у своїй CRM-системі.

Впроваджуючи інструменти на базі ШІ, компанії підвищують свої бізнес-результати. Наприклад, ритейлер жіночої білизни Cosabella відмовився від послуг агенції, яка налаштовувала бренду рекламні кампанії, і залучив до цієї роботи ШІ-платформу. Відтоді компанія більш ніж утричі збільшила рентабельність інвестицій і на 30% розширила клієнтську базу. 

Українські бізнеси також цікавляться трендовими технологіями. 2023 року команда Projector AI Lab опитала 150 компаній і виявила, що 22% з них використовують ШІ широко, а 51% — час від часу. Серед найпопулярніших в українських компаніях ШІ-сервісів — ChatGPT та Midjourney. Найактивніше з ними експериментують дизайнери (65% респондентів), копірайтери (52%) й представники маркетингу та PR (49%).

Як інтегрувати ШІ у роботу своєї компанії

Іван Малиш, співзасновник вебстудії Artycoders:

«Artycoders — креативна digital-агенція, яка надає послуги у дизайні та розробці сайтів, вебпродуктів і брендингу. У нашій команді працює близько 20 людей.

Як працюємо з ШІ. Ми інтегрували ШІ у свій бізнес одразу, щойно ці технології з’явилися на ринку. На початковому етапі більшість працівників складали мої друзі чи знайомі — вони не мали достатньо знань, але хотіли створювати щось круте. На допомогу прийшов ChatGPT — з ним ми змогли робити значно більше, ніж уміли чи могли б собі дозволити фінансово. 

Завдяки ШІ ми заощадили чимало часу на розв’язання конкретних задач із розробки, а також копірайту та генерації ідей. Крім цього, значно розширили функціональність агенції, не наймаючи розробників, які на той час були нам не по кишені. Відтак отримали змогу брати дедалі складніші проєкти, а зекономлені кошти я реінвестував у розвиток бізнесу. Отже, у такий спосіб ШІ напряму вплинув на зростання агенції та пришвидшив нас на декілька років. 

Ми регулярно навчаємо працівників, як саме потрібно спілкуватися з ШІ, яку логіку запитів використовувати для отримання потрібних результатів. Також експериментуємо з різними ідеями реалізації внутрішніх проєктів на основі ШІ. Наприклад, розробили для себе Screenshot to code, який дозволяє зчитати структуру та стилі вебсторінки зі скриншоту, перетворюючи картинку на код. Поки що це MVP — не ідеальне, але робоче, і я бачу у цьому перспективу.

Кейси та результати. Нещодавно до нас звернулася німецька агенція для розробки MVP вебзастосунку для держустанови. Бюджет був обмежений, тож ми вирішили зверстати вебзастосунок на Webflow, використавши ChatGPT як DevOps-інженера та Frontend-розробника. Так, зекономивши на цьому, інвестували більшу частину бюджету у Backend-розробку — на етапі MVP якісний Backend важливий для подальшого масштабування продукту. У результаті отримали успішно запущений проєкт і подальшу співпрацю з хорошим фінансуванням.

Зараз у нас в роботі мудборд для брендингу LATEXFAUNA, у якому потрібно поєднати стиль ретро-футуризму та античності. Для генерації картинок ми використали Stable Diffusion — це дозволило наочно побачити поєднання специфічних концептів, які виникли у нашій уяві. ШІ добре справився з цим завданням, і ми представили його клієнту як один з концептів.

Midjourney ми використовували під час генерації картинок для спецпроєкту AIN.UA з компанією «Дарниця». Нам потрібно було візуалізувати сучасний підземний склад ліків, який керується роботизованою системою. Ми не мали справжніх фотографій, на які можна було б орієнтуватися, адже на підземному складі компанії завжди темно й заборонено фотографувати. Тому створили зображення у дещо фантастичному стилі, керуючись своєю уявою та ШІ.

Обмеження vs перспективи. ШІ — не панацея, він не може проводити дзвінки з клієнтами, побудувати відносини у команді чи запровадити грамотну стратегію розвитку. Так само, ШІ не розробить за нас якісний та цікавий дизайн. Наприклад, вебконструктор Framer уміє створювати лендинг на основі промпту користувача, але наразі це виглядає досить шаблонно. 

Серед ШІ, які генерують зображення, одним з найкорисніших і перспективних я вважаю сучасний Adobe Photoshop — він дозволяє значно зекономити час та досягти чудових результатів з обробкою фотографій. Проте ілюстрації, згенеровані ШІ, все ж таки здебільшого програють роботам художників. Зараз, коли у нас уже є ресурси на залучення фахівців, я віддаю перевагу саме їм. Хоча ШІ стрімко розвивається й, можливо, невдовзі мені доведеться змінити свою думку.

Отже, ШІ — ефективний інструмент для бізнесу, який перебуває на початковій фазі розвитку і не може найняти компетентних спеціалістів. Далі, якщо ми хочемо рости як компанія, то маємо вміти створювати круті проєкти і без ШІ. Я бачу ШІ тільки як інструмент для економії ресурсів та делегування рутинних процесів, аби ми могли фокусуватися на творчих задачах. 

Також ШІ дозволяє нам брати малобюджетні, але класні проєкти. Наприклад, коли бюджет не дає залучити професійного копірайтера чи маркетолога, проте завдяки ШІ ми не виходимо у мінус».

Анна Черниш, СЕО кар’єрного ШІ-сервісу LEZO:

«LEZO — кар’єрна платформа від Projector, яка метчить кандидатів з роботодавцями. За допомогою ШІ-алгоритму ми відсікаємо зайве і пропонуємо лише ті вакансії чи резюме, які відповідають запиту. Завдяки цьому компанія знаходить потрібну людину, опрацьовуючи значно меншу кількість профілів, а кандидати включаються у комунікацію лише тоді, коли запит відповідає їхнім очікуванням і навичкам.

Як працюємо з ШІ. На початку створення LEZO ми досліджували, як можемо допомогти компаніям та кандидатам знаходити одне одного. Відтак з’явилася ідея формувати базу кандидатів не за назвою спеціальності, а за навичками фахівця. Для цього потрібно аналізувати вакансії компаній та профілі кандидатів і розпізнавати ключові слова — саме це завдання ми доручили ШІ.

Зараз ми використовуємо декілька відкритих ШІ — AI Vision від Google та ChatGPT від OpenAI. На однакові промпти ці інструменти щоразу видають дещо різні результати, проте цієї точності достатньо, щоб витягувати необхідні дані зі згенерованого користувачами тексту. А от для того, щоб визначити, наскільки кандидат відповідає вакансії, похибки неприпустимі. Тож метчинг у нас базується на семантичному аналізі та здійснюється без участі ШІ.

Ми постійно продовжуємо експериментувати з ШІ. Оплачуємо корпоративні доступи до ChatGPT, Midjourney та інших інструментів, автоматизуємо з їхньою допомогою власні процеси та завдання. Також зараз готуємо кілька невеликих продуктів на базі ШІ для користувачів Projector.

Кейси та результати. Ми можемо порівняти показники LEZO до того, як впровадили ШІ, та після. На початку ми відбирали компанії та кандидатів за ключовими параметрами, як-от назва професії, рівні зарплати, рівень англійської, фултайм чи партайм. Фактично, за такою моделлю працюють класичні платформи для пошуку роботи.

Коли ми додали аналіз вимог і профілів за допомогою ШІ, протягом першого місяця кількість метчів зросла більш ніж у 12 разів. Варто зазначити, що у цей час ми працювали у тестовому режимі й тільки готувалися до публічного запуску продукту.

Обмеження vs перспективи. ШІ робить наш продукт цікавішим і ефективнішим, адже ми показуємо кандидатам і компаніям найбільш релевантні пропозиції. Як результат, зростає активність і залученість користувачів. За рік бета-тестування ми досягли того, що кожен сьомий метч завершується запрошенням на співбесіду. 

Проте ШІ-складова — це лише частина нашого продукту. Наразі ШІ не здатний повністю автоматизувати процес рекрутингу. Ми доволі точно визначаємо, наскільки кандидат підходить за своїми технічними навичками, але оцінка його особистих якостей все одно виноситься за дужки. Скоріш за все, це можна реалізувати, якщо натренувати нейронну мережу на наших власних даних, що потребує дуже великих інвестицій. Отже, наразі ми збільшуємо ймовірність запрошення людини на співбесіду, але не гарантуємо успішний рекрутинг з одного метчу — до цього ще далеко.

Розробляючи кар’єрний сервіс, я спостерігаю, як ШІ трансформує сферу працевлаштування. Не думаю, що він забере всю роботу у людей. Кількість згенерованого ШІ контенту збільшується, але якість залишається посередньою — тож попит на фахівців, зокрема у креативній індустрії, не зменшуватиметься. 

Водночас ШІ змінює вимоги до кандидатів. За прогнозами WEF, до 2027 року 60% людей потребуватимуть рескілінгу або апскілінгу через технології. До цього потрібно бути готовим, адаптуючи як себе, так і свої бізнеси».

Іван Іщенко, співвласник агенції відеоконтенту and action:

«and action — відео-контент агенція з повним спектром послуг. Ми робимо візуали, анімації, ілюстрації, зйомки, моушн, постпродакшн. Навіть якщо ідея клієнта вже готова, ми підходимо до реалізації креативно та допрацьовуємо її на етапі виконання.

Серед наших клієнтів — «Сільпо», «Галичина», «Молокія», «Планета Кіно», MasterZoo, «Розетка», Comfy, ОККО, Banda agency, TedEd, 7-Eleven Hawaii. У нас працюють 24 таланти, три собаки в офісі та три не в офісі, а також один бот штучного інтелекту.

Як працюємо з ШІ. Нашою першою ШІ-інтеграцією був GPT-бот Andy: він нагадував логати час, питав про самопочуття, жартував. Паралельно кожен сам собі експериментував з Midjourney. У той самий час я натрапив на анімацію в Instagram і не міг зрозуміти, як її зробили. Виявилося, що за допомогою Stable Diffusion — відтоді я загорівся тим, аби опанувати цей інструмент.

Згодом до нас звернулася Banda agency з нетиповим візуальним запитом для проєкту з Comfy, і 95% ілюстрацій ми згенерували з ШІ. Менш ніж за рік у нас назбиралося вже понад 10 проєктів, де ми використовували ШІ — зазвичай для створення анімаційних вставок. При цьому намагаємося досягти ефекту, щоб візуал не виглядав як намальований ШІ.

Крім цього, ШІ допомагає у створенні сторібордів і концептартів — з Midjourney їх робити швидше, ніж із художником. Також працюємо зі звуком: генеруємо войсовер, щоб показати клієнтам озвучку до запису фінальної начитки. На платформі ElevenLabs доступно багато різних мов, акцентів, голосів.

Ми купуємо корпоративний доступ до повних версій ШІ-інструментів, адже так можна отримати більше можливостей, ніж у безплатних демоверсіях. У формуванні стратегії розвитку на 2024 рік одразу заклали ці витрати у бюджет. Так само інвестуємо у навчання — проводимо для команди воркшопи з ШІ-інструментів. А позаяк я сам цим захоплююся, то подаю всім приклад, запроваджую у нас культуру використання сучасних технологій та заохочую людей також проявляти ініціативу та розвиватися у цьому напрямі.

Кейси та результати. Влітку 2023 року ми разом з агенцією Bickerstaff робили анімаційний ролик «Кефір шукає Ложку» для компанії «Галичина». Там використовували алюзії на різні мультфільми: від Disney до «Свинки Пеппи». За допомогою ШІ генерували бекграунди, на яких рухаються персонажі, — це допомогло оптимізувати близько 50 годин роботи ілюстратора. У такий спосіб зекономили кошти й змогли вкластися у стислі терміни.

В іншому анімаційному ролику для Comfy — 95% усіх ілюстрацій згенеровано ШІ. Решта 5% — це правки, які ми вносили вручну: наприклад, перемальовували пальці чи позиції рота при співі персонажів. У цьому проєкті я згенерував одну з ілюстрацій для фону — з ШІ це зайняло годину, а не звичайні 3-4 дні. Ролик вийшов у вересні, а вручну ми б, напевно, малювали його досі. Та й стилістика — досить складна, тому я не впевнений, що ми б з усім впоралися.

Для IT-компанії uSoftware ми з нуля розробляли ідею ролика. Концепт вийшов ризикованим, і вкладати великі кошти у продакшн без розуміння ефекту кампанії не хотілося. Тож ми протестували задум за допомогою ШІ. У Midjourney розробили ключові візуали, зробили аудіоначитку. Клієнту концепт сподобався, тож згодом ми створили повноцінний ролик. 

Обмеження vs перспективи. ШІ не може розробити проєкт з нуля до повної готовності або навіть взяти на себе якийсь окремий процес. Його потрібно менеджерити, супроводжувати, бути готовими вносити правки, а також комбінувати інструменти — тоді можна досягти хороших результатів. 

Уже зараз ШІ дозволяє оптимізувати рутинні процеси, економити час команди, генерувати ідеї першого рівня. Думаю, що далі, то ширші перспективи розгортатимуться. І вже незабаром ту анімацію, яку ми зараз робимо місяць, можна буде згенерувати за три дні. 

У цьому одночасно є загроза: якщо контент буде дешевший і доступніший, його ставатиме все більше, а якість страждатиме. Але тоді й праця фахівців, креативність, ексклюзивність та нетипові рішення будуть дедалі ціннішими. Тож наша стратегія — першими пробувати нові інструменти, поєднувати класичні та новаторські підходи й завдяки цьому створювати якісний результат». 

З Lenovo ThinkPad T14s Gen 4 можна відчути усі переваги багатозадачності. Ноутбук оснащений сучасним процесором AMD Ryzen™ 7 PRO 7840U, який має 8 ядер та 16 потоків з тактовою частотою від 3,3 ГГц до 5,1 ГГц, що надає неймовірну обчислювальну потужність для виконання найбільш ресурсомістких навантажень. Чи то 3D-рендеринг, експорт величезних відеофайлів, чи візуалізація різноманітних проєктів.

Також процесор даної моделі підтримує технологію ШІ Ryzen™ AI, яка адаптується до будь-яких ваших потреб, що дозволяє бути готовими до додатків та робочих навантажень штучного інтелекту, які з’являються з феноменальною швидкістю щодня.

При всій своїй потужності процесор AMD Ryzen™ 7 PRO 7840U має невелике енергоспоживання, всього 15Вт, завдяки чому ємний акумулятор та технологія швидкої підзарядки дають змогу не турбуватися про те, що ноутбук розрядиться в невідповідний момент.

За високий рівень захисту ThinkPad T14s Gen 4 відповідають технології біометрії — від сканера відбитка пальця, вбудованого в кнопку живлення, до програмного забезпечення для розпізнавання облич за допомогою інфрачервоної камери. Програмно-апаратний комплекс ThinkShield для безпеки є неодмінним компонентом всіх ноутбуків Lenovo. Дискретний модуль довірчої платформи (dTPM) відповідає за шифрування даних. Функція виявлення присутності людини, що працює разом із ІЧ-камерою, автоматично блокує пристрій, коли ти відходиш від нього.

Дану модель Lenovo ThinkPad T14s Gen 4 ви можете придбати у МТІ — дистриб’ютора продуктів на базі AMD.

5 порад, як посилити свій бізнес за допомогою ШІ

1. Подумайте, які процеси ви можете оптимізувати, впровадивши ШІ-інструменти. Наприклад, це може бути генерування типових email-листів, автоматична обробка та аналіз даних, персоналізація обслуговування клієнтів, SMM, прогнозування попиту на товари та послуги тощо.

2. Перевіряйте та корегуйте результати роботи ШІ. ChatGPT не напише якісний текст, а Midjourney не згенерує ідеальну ілюстрацію. Але вони можуть створити чернетку, яку ви допрацюєте — і тим самим зекономите свій час.

3. Поєднуйте різні інструменти. Кожен сервіс має свої унікальні функції та можливості. Наприклад, можна використовувати аналіз тексту для обробки великих обсягів інформації, а потім інтеграцію з інструментом для генерації зображень, аби візуалізувати дані.

4. Досліджуйте нові напрями. Виходите на новий ринок? Запросіть ШІ згенерувати ідеї просування. Хочете додати нову функцію на сайт, але недостатньо досвіду та обмежений бюджет? Спробуйте написати код за допомогою ШІ.

5. Не економте на платних версіях ШІ-інструментів. Вони зазвичай мають більше функцій та можливостей для налаштування, кращу підтримку та оновлення. Отже, ви отримуєте кращі результати.

За надані локації для зйомки дякуємо мережі висококласних бізнес-просторів Creative States та креативному простору Nat coworking.

ТЕКСТ Валентина Шимкович

ЛІТЕРАТУРНИЙ РЕДАКТОР Оля Закревська

ФОТО Володимир Коваленко, Данило Гунько

МЕНЕДЖЕР Ірина Насильнєва

ПРОДЮСЕР Ольга Андрусів

ПРЕДСТАВНИК ПАРТНЕРІВ AMD Наталя Калініна

Протягом наступних років бізнес масштабувався на 8 міст України. Зараз сервіс доставки налічує 16 локацій, більшість з яких відкрито за франшизою. З весни 2022 року Роман служить у ЗСУ, проте він встигає приділяти час розвитку компанії та покращувати бізнес-процеси.

У партнерському матеріалі з Visa та ПриватБанк Роман Боднар розповів, скільки коштів вклав у LA П’ЄЦ на старті, яких помилок допускався з вибором приміщень та як вдалося покращити клієнтський досвід завдяки сучасним технологіям.

Шукав бізнес, який працюватиме 24/7

2016 року на харчовій виставці до мене підійшов тернопільський ресторатор Михайло Гросуляк, ми розговорилися. Після години щирого спілкування він зауважив, що я енергійний добрий хлопець, який дуже мало заробляє на соках. І запросив мене у Тернопіль, де хотів показати інший бізнес — на його думку, значно кращий за мій. Я приїхав через пів року, проте Михайло не забув мене та гостинно прийняв. Ми цілий день їздили його ресторанами, обговорювали бізнес-процеси. Я зрозумів, що заклад — якраз такий тип бізнесу, який відповідає моїм очікуванням.

Після цього я ще близько пів року не наважувався на дії, проте згодом переконав себе, що варто спробувати. Відтак з’явився сервіс доставки піци LA П’ЄЦ. Ми з партнерами не мали жодного досвіду у виготовленні їжі, але я вірив, що у нас все вийде.

За моїми підрахунками, нам було потрібно $50 000 для старту. Знаючи мене, мої партнери одразу заперечили — мовляв, цього не вистачить і треба мінімум $100 000. У нас на руках було лише $40 000. Решту ми позичили та в результаті вклалися у $80 000. З них $5 000 вклали у розробку сайту, $45 000 — у закупівлю двох печей та іншого обладнання, до $30 000 — у маркетинг. 

Найскладніше було знайти перших 20–30 співробітників

Великий бюджет на залучення клієнтів цілком себе виправдав: уже через місяць після запуску виробництва ми отримали більше замовлень, ніж встигали обробити. Темп роботи був шаленим. Але у цих умовах ми стрімко розвивалися й поступово навчилися справлятися з дедалі більшим навантаженням.

У LA П’ЄЦ — 6 співзасновників, це моя дружина та друзі. Можна сказати, що у нас сімейний бізнес, адже ми всі знайомі впродовж 20 років. З одного боку, коли у компанії багато власників, не буває без суперечок. Але якщо партнери готові дослухатися одне до одного та йти на компроміси, проєкт рухається у правильному напрямку.

Найбільший виклик у побудові команди був пов’язаний з наймом перших 20–30 співробітників. На старті ми не розуміли, які саме люди нам потрібні. Брали всіх підряд, хто мав досвід роботи у ресторанах або сервісах доставки. Відтак у штаті з’явилися професійні, але неприємні у спілкуванні фахівці. У команді не було єдності.

Приблизно на дев’ятому місяці роботи терпець урвався. Ми зрозуміли, що потрібно змінювати підхід у пошуку працівників. Відтоді припинили вимагати релевантний досвід, але почали зважати на саму людину, її манеру спілкування, бажання вчитися, наявність відповідальності та пунктуальності. Якщо співробітник підходить нам «по духу», ми навчаємо його з нуля — це не проблема.

Поступово ми зі співзасновниками змогли так налагодити бізнес-процеси, що нам уже не доводилося самим працювати на кухні, приймати замовлення та розвозити їх містом. Тоді я вирішив, що настав час масштабуватися — відкривати наступну локацію в іншому районі Львова. 

З третьої локації запустили франшизу

Наша планка та мета — бути одним з найкращих сервісів з доставки їжі в Україні. Незалежно від того, чи то наша власна точка, чи то партнерська, ми гарантуємо клієнтам швидку доставку до 29 хвилин. 

Запуск другого виробництва відбувся швидше та легше, адже ми уже розуміли, що і як робити. Наприклад, ми з партнерами подекуди включалися у роботу як адміністратори та кур’єри, а от кухня завжди справлялася своїми силами. За пів року локація уже могла працювати злагоджено та не потребувала окремої уваги.

Наступним етапом розвитку стало створення франшизи. Я поставив собі виклик — запустити виробництво в іншому місті й координувати його переважно віддалено. Ми знайшли партнерів у Вінниці. Саме там відкрили третю локацію, і у такий спосіб LA П’ЄЦ вийшов на всеукраїнський рівень.

Потім були наступні міста: Івано-Франківськ, Луцьк, Хмельницький, Харків тощо. Зараз сервіс працює у восьми містах. Маємо 16 локацій: 6 — наші, решта — за франшизою.

Крім цього, приділяємо увагу дотриманню стандартів якості та сервісу. Протягом останніх 2–3 років налагодили роботу клієнтської підтримки, яка вирішує складні моменти та робить все, аби покупці залишалися задоволеними у будь-яких обставинах. 

Втратили $300 000, зате навчилися бути гнучкими

Ми неодноразово наступали на «граблі» з вибором локацій. Наше найперше виробництво було розташоване у підвальному приміщенні, це звичайний житловий район Львова. На старті ми з власником домовилися про орендну ставку $700 — трохи дорожче за середнє, але нас влаштовувало.

Пройшло три місяці, наші справи йшли вгору. Раптом власник сказав, що підіймає ціну до $1500 — колосальні гроші на той час. Аргументував тим, що ми гарно заробляємо і можемо платити більше. Після такої розмови ми б з’їхали того ж дня, але довелося затриматися ще на півтора року. Річ у тім, що піч для випікання піци на дровах вмуровується у стіну, тож переїхати не просто. Але зрештою знайшли кращі умови.

Ще один фатальний досвід — запуск при виробництві першої піцерії, яка приймала гостей як повноцінний заклад LA П’ЄЦ. Ми інвестували у локацію $180 000. Успішно працювали півтора року, поки нас не повідомили, що будинок йде під знос. При цьому наш орендодавець знав про це від початку, але нічого не сказав. 

Кожна з цих історій була болісною для нас, але ми не здавалися. Хай наробили багато помилок, зате набрали шалену швидкість, навчилися бути гнучкими, на льоту ухвалювати рішення. І завдяки цьому щоразу ставали сильнішими.

Не змогли б розвиватися без діджитал-інструментів

Лише 10% наших клієнтів приходять до нас в офлайні. Всі інші — ті, з ким ми взаємодіємо через інтернет. Тож вся робота LA П’ЄЦ спирається на діджитал-інструменти. Наприклад, ми використовуємо понад 20 рекламних каналів: усі популярні соцмережі, таргетинг тощо. 

Для нашого бізнесу важливо мати кілька майданчиків, де людина може робити замовлення. У нас їх три: сайт, колцентр і мобільний застосунок. Останній ми запустили чотири роки тому, і це було надзвичайно вдале рішення. Частина клієнтів перейшли з сайту у застосунок — це дало нам більшу диверсифікацію трафіку, а отже й впевненість у завтрашньому дні. А також — додаткову перевагу поміж конкурентів.

Також нещодавно почали користуватися застосунком «Термінал» з технологією Tap to Phone від Visa та ПриватБанк. Він перетворює смартфон на платіжний термінал. Раніше у нас бували випадки, коли кур’єр забував взяти звичайний POS-термінал або ж у нас їх просто не вистачало на всіх кур’єрів. Через це клієнти не могли розрахуватися карткою при отриманні замовлення і залишали погані відгуки.

Після того як кожен кур’єр встановив на свій смартфон «Термінал», проблема зникла. Ми закрили «біль» клієнтів: тепер їм завжди доступна безготівкова оплата.

Люди дуже швидко звикають до інновацій, тому завдання бізнесу — йти у ногу з сучасними рішеннями. Якщо забаритися, є ризик втратити свою аудиторію. А от вау-ефект від проривних технологій та інструментів допомагає збільшити лояльність клієнтів.

Поради підприємцям, які тільки починають свій шлях

• Витрачайте 50% свого часу на самовдосконалення і самонавчання.
• Оточуйте себе людьми, які сильніші за вас, і тягніться до них. Це можуть бути, наприклад, різні бізнес-спільноти та спільноти однодумців. 
• Вірте у свою ідею. Не зважайте, якщо вам кажуть, що проєкт приречений на невдачу, бо на ринку вже є аналоги. Це не правда, і ринок це неодноразово доводив. Не бійтеся помилятися та наступати на «граблі», адже так здобувається досвід. Якщо у вас є ціль — побудувати потужну компанію, ваша енергія здатна подолати всі можливі перешкоди на шляху до успіху. 

У завершальному епізоді другого сезону відеоподкасту «Сила Бізнесу. МСБ» розповідаємо про Vivat — одне з найбільших видавництв України. Гостею випуску стала Юлія Орлова, генеральна директорка видавництва. Ілля Кабачинський зустрівся з героїнею у новій книгарні у Києві та розпитав про книжковий бізнес, зростання популярності українських авторів і про те, як трансформувалась культура читання в Україні.

Слухати на Soundcloud:

Також епізод можна прослухати на Spotify та Apple Podcasts. Або ж читайте коротку текстову версію нижче.

Декілька фактів із розмови:

• Vivat було засновано у Харкові у 2013 році шляхом злиття книжкових видавництв Pelican та «Аргумент-принт», що входять до групи компанії «Фактор». Початкові інвестиції склали 32 мільйони гривень, які пішли на купівлю прав, виробництво, друк та заробітні плати. Вже за декілька років Vivat увійшло до трійки найбільших видавництв країни за кількістю виданих найменувань і накладів. У здобутку компанії сьогодні — понад 23 млн надрукованих книжок, співпраця з великими світовими видавництвами, участь у міжнародних фестивалях та десятки профільних нагород.
• Основний фокус діяльності Vivat — популяризація українських авторів та українськомовних видань. Показово, що з 2014 року книжковий ринок загалом почав трансформацію, у межах якої попит на видання українською лише збільшувався. Проте переломний момент для книжкового бізнесу стався вже під час повномасштабної війни, коли було підписано закон про заборону ввезення й розповсюдження російських книжок. Це безумовно дозволило видавництвам розправити крила та створило ще сприятливіші умови для розвитку.
• За словами Юлії, перше завдання будь-якого видавництва — створити оригінал-макет книжки до того, як вона піде у друк. Над цим працює група спеціалістів — від візіонера, або ж головного редактора, до редакторів та коректорів, які готують книгу до друку.
• Щоб зробити якісний продукт, на всьому ланцюжку книговиробництва працюють професіонали, які щиро віданні своїй справі. Бо треба відчути книгу, аби вона сподобалася читачу, якісно її зробити, випустити та продати. На сьогодні у Vivat — близько 140 працівників в основному штаті та ще до 250 людей на аутсорсі.
• Друге важливе завдання видавництва — донести книжку до читача. Коли книга надрукована, починається процес її просування — самостійно або через дистриб’юторські компанії. Vivat має величезну кількість партнерів у B2B сегменті — це і мережі супермаркетів та книгарень, кав’ярні, АЗК тощо. Ця структура продажів не однорідна та змінюється щороку. Також бізнес співпрацює зі 142 українськими видавництвами й сам виступає як великий дистриб’юторський центр з розповсюдження українськомовної літератури.
• Першу власну книгарню компанія відкрила у Харкові 2017 року. Тоді ж запустили й власний інтернет-магазин. На сьогодні працює сім фірмових книгарень Vivat — у Харкові, Києві, Львові та Івано-Франківську. Найновішу книгарню відкрили у грудні 2023 року у столиці з асортиментом понад 20 000 книг. Тут працює і кав’ярня, яка створює ще більш затишну атмосферу.
• Основна концепція Vivat — задовольнити всі потреби споживача та надати йому повну свободу у виборі, тому всі їхні книгарні — відкритого типу. Це означає, що асортимент складається на 30-40% з власного виробництва, а інше — книжки інших видавництв, а також іноземною мовою. В асортименті Vivat домінує фентезі, нон-фікшн та художня література. А ось дитяча та підліткова література є окремим великим напрямом, частка яких складає понад 50%.
• Нові умови на ринку стимулюють видавництва полювати за українським автором. У цій ланці видавництво є посередником між автором та читачем, тому важливо вибудувати з ним довірливі та теплі стосунки для продуктивної співпраці. В 99% випадках компанія випускає книги власними коштами, але буває, що автор також розділяє це фінансування, або покриває його. При цьому оптимальний тираж коливається в межах 4000-5000 надрукованих копій, а середній прибуток з продажу становить 15%, який повертається лише в довгостроковій перспективі, коли читач проголосує за книжку гривнею.
• На полицях Vivat — видання українських авторів, як-от Сергія Жадана, Тараса Прохаська, Олександра Михеда, Дари Корній, а також відомих світових письменників. Серед останніх бестселерів — книжки Сари Маас, «Емоційний інтелект» Деніела Ґоулмана та «Фактор Черчилля» Боріса Джонсона. Остання була надрукована накладом у 50 000 примірників. Проте досі найбільшу популярність та особливу любов читача має «Справа Василя Стуса», що була вперше опублікована у 2019 році. Її тираж на сьогодні — понад 120 000 книжок.
• З початком повномасштабної війни вартість книжок на ринку зросла до 60%, а їхня середня вартість складає 300 гривень. Причиною цьому стали інфляція та зростання цін на папір і купівлю прав. При цьому Юлія Орлова ділиться, що книга середньої ціни часто може бути імпульсивною покупкою, а чим вища її вартість — рішення про купівлю стає більш виваженим.
• Сьогодні Vivat має чотири напрями розвитку: видавництво, реалізація через B2B, власний інтернет-магазин та книгарні. У планах — розширення мережі книгарень та видання нових бестселерів.
• Тим, хто прагне побудувати книжковий бізнес, Юлія радить насамперед сформувати продуктивну команду з однодумців-книголюбів, бути системними та мислити масштабно.

Матеріал підготовлено за підтримки Genesis
Що це означає?

• Для дослідження ми проводимо повністю анонімне опитування з 30 запитань, 10 з яких — відкриті. 
• Пройти наше опитування ми запрошуємо всіх аналітиків, що працюють у галузі ІТ, незалежно від напрямку: аналіз даних, маркетингова, продуктова, або будь-яка інша аналітика. 
• Для релевантності нашого дослідження ми будемо поширювати наш опитувальник не лише на нашому сайті, а й в тематичних групах та телеграм-каналах, а також будемо розсилати його напряму компаніям. 
• Також закликаємо вас не лише заповнювати, а й поширювати це дослідження серед знайомих спеціалістів з галузі. Це допоможе нам краще дослідити ринок аналітики в ІТ, а вам — отримати якісніші результати.
• В дослідженні нам допомагає компанія Genesis, але вона жодним чином не буде впливати на їх результати та незаангажованість.

Водночас в умовах затяжної війни український бізнес дедалі більше уваги приділяє сталому розвитку та благодійності, підтримуючи ЗСУ та відбудову держави. Згідно з дослідженням Європейської Бізнес Асоціації, 56% компаній спрямовують фінансові ресурси армії та населенню, зокрема допомагають власною продукцією. 

У партнерському матеріалі з Українською школою політичних студій ми поспілкувалися з українськими підприємцями та лідерами — це засновниця та CEO YedynkaDGTL Олеся Єдинак-Хома, СЕО інноваційного центру «Промприлад» Юрій Филюк та директор з інновацій УКУ Олексій Молчановський. Ми розпитали, з якими проблемами вони стикаються під час повномасштабної війни, на які цінності спираються та яких змін, на їхню думку, потребує країна.

Які виклики стоять перед бізнесом і суспільством

Цифрова маркетингова агенція YedynkaDGTL працює на ринку України понад 13 років. До повномасштабного вторгнення компанія отримувала 90% прибутків від проєктів з українськими брендами, тож 24 лютого 2022 року в один день робота бізнесу завмерла. 

«Для нас криза стала поштовхом до розвитку. Ми нарешті почали системно будувати стратегію продажів і наважилися активно шукати клієнтів за кордоном. Це був новий для нас шлях, неначе ми знову стали стартапом. Наша команда зменшилася вдвічі — з 30 до 15 людей. Проте ми поставили за мету працювати ефективніше», — розповідає засновниця та CEO YedynkaDGTL Олеся Єдинак-Хома.

Зі спілкування з колегами та клієнтами вона спостерігає, що зі схожими проблемами стикнулося чимало представників малого та середнього бізнесу. У компаній подекуди не вистачає розуміння, як виходити на нові ринки, робити міжнародні продажі та маркетинг, також дається у знаки дефіцит кадрів. Тож завдання підприємців — розширювати свій світогляд, бути гнучкими та глобальними.

Схожої думки щодо необхідності розвитку попри складні умови дотримується Юрій Филюк, СЕО інноваційного центру «Промприлад». Він зумів досить швидко оптимізувати діяльність бізнесу, щоб і надалі генерувати економічну додану вартість. Якщо на початок 2022 року його команда встигла відновити понад 6000 кв. м старих корпусів заводу «Промприлад», будуючи там сучасну інфраструктуру, то протягом двох воєнних років вдалося здати в експлуатацію ще 13 000 кв. м.

За його словами, зараз ми всі живемо в умовах великої невизначеності, тож маємо пришвидшуватися та постійно перевинаходити моделі виживання. Українці продемонстрували, що готові до цього — адже економіка країни вистояла та відновила зростання. 

«Проте, крім зовнішніх викликів, зберігаються й внутрішні, як-от корупція, що пронизує чи не всі суспільні процеси. Щоб краще зрозуміти, як влаштована взаємодія суспільства та держави, 2023 року я пройшов програму Української школи політичних студій (УШПС). Після цього зрозумів, що глобальні зміни відбуваються лише після того, коли їх приймає критична маса людей, а не тільки народні депутати у своїй постанові», — ділиться Юрій. 

Ще один випускник УШПС — Олексій Молчановський,  директор з інновацій УКУ, закінчив програму 2018 року. Як приклад парадигми, що поглибила його бачення, він наводить таку: однієї лише гарної ідеї недостатньо для втілення реформ на регіональному чи державному рівні. Для цього потрібні ресурси, як-от спільнота однодумців. Не менш важливим є нетворкінг, який кратно підвищує шанси на успіх.

«Нещодавно я відвідував подію при бізнес-школі УКУ, де виступали лідери, які впроваджують феноменальні речі на своєму локальному рівні. Таким людям конче необхідно виходити у публічну площину, знайомитися одне з одним, співпрацювати, підставляти одне одному плече. Їхні ініціативи — антидот проти загальної суспільної втоми та зневіри. Хто, як не вони, мають ставати провідниками суспільства й подавати приклад для наслідування», — підкреслює Олексій.

Яким має бути український бізнес у цінностях та принципах

На думку Юрія Филюка, якщо ми прагнемо змін на краще, зараз бізнесу вже недостатньо просто чесно виконувати свої зобов’язання та сплачувати податки. Обов’язок кожного — брати на себе додаткову відповідальність за дії, які наблизять перемогу чи посилять економіку країни. 

«Величезна кількість українців покидає країну. Очевидно, що значна частина не повернеться. А люди — наш найдорогоцінніший ресурс. Тож ми маємо дбати про тих, хто ще залишився, створювати для них можливості тут, аби вони не приймали рішення виїжджати. Потрібно працювати не тільки на свою користь, а й на захист спільних інтересів», — зазначає СЕО «Промприладу».

Олексій Молчановський вважає, що зараз головне — не просто декларувати свої принципи, а втілювати їх у життя. За його словами, бізнес і суспільні лідери мають наочно демонструвати цінність незалежної України. Адже якщо ми втратимо державність і націю, решта не матиме сенсу.

В агенції Олесі Єдинак-Хоми фокусуються саме на тому, щоб цінності не йшли у розріз із діями. З початком повномасштабної війни усі співробітники перейшли на повністю відділений формат роботи. Це потребує ще більше комунікації з кожним працівником, а також гнучкості й емпатії. 

«Як керівниця я намагаюся бути у контексті життя моїх працівників, йти їм назустріч і з розумінням ставитися до будь-яких обставин. Водночас на тлі бойових дій ще більшого значення набувають такі цінності, як прозорість, фокус на сталий розвиток та інклюзивність. Ми маємо будувати продукти та послуги, а також робочі місця так, щоб вони були доступні для всіх охочих», — розповідає засновниця і СЕО YedynkaDGTL.

Олеся — випускниця УШПС 2015 року. Вона підкреслює, що лекції та дискусії у межах програми допомогли їй вийти з «бульбашки» та змістити кут зору з бізнесу на суспільство загалом. Зокрема — зрозуміти важливість голосу меншості, враховувати потреби кожного члена громади. Тільки у такий спосіб можлива побудова справді інклюзивного середовища.

Українська школа політичних студій — освітньо-мережевий проєкт, який має на меті навчання й об’єднання лідерів з різних середовищ зі спільним прагненням розвивати сильну державу Україна. Серед понад 500 випускників є представники різних сфер, зокрема і підприємці у галузі інформаційних технологій, кібербезпеки, науки. 
До 3 березня триває прийом анкет на програму УШПС 2024. Якщо ви поділяєте цінності школи та хочете долучитися до найпотужнішої спільноти лідерів в Україні — обов’язково подавайтеся.

Як змінюються підходи до корпоративної соціальної відповідальності

В УКУ є гасло — свідчити, служити, спілкуватися. Як розповідає Олексій Молчановський, другий пункт, служіння, полягає у тому, що університет надає підтримку не тільки студентам, а і суспільству загалом. Так, з початком повномасштабного вторгнення фокус УКУ змістився на сталу розбудову України. 

«Ми інвестуємо у підтримку окремих спільнот і територіальних громад. Наразі охоплюємо близько 50 громад, причому не лише у Галичині, а й у східних і південних регіонах України. До прикладу, проводимо програми та воркшопи для підвищення кваліфікації представників органів місцевого самоврядування, вчимо їх взаємодіяти між собою та втілювати нові сенси. Також запроваджуємо суспільно орієнтоване навчання, коли студенти працюють над проєктами громад», — пояснює директор з інновацій УКУ.

Він підкреслює, що саме розвиток інституцій може подолати наслідки війни. Тому відповідальність лідерів — виховувати людей, які змінюватимуть Україну на краще.

Олеся Єдинак-Хома з кінця лютого 2022 року започаткувала волонтерську ініціативу Do Business with Ukrainians. Мета проєкту — підтримати малий і середній бізнес у виході на зовнішні ринки. Ініціативи, що долучилися, своїм коштом проводили менторські програми для підприємців, а також створювали можливості для розвитку бізнесу, як-от спільні поїздки на закордонні виставки.

Ще один соціальний проєкт Олесі — стипендія імені Віктора Гурняка на навчання УКУ. Її можуть отримати журналісти та фахівці з комунікацій, які готові транслювати цінність чесності та докладатися до інформаційного напрямку боротьби, яку веде Україна.

«Також у нас є третій напрямок, наразі він у розробці. Я б хотіла привернути увагу суспільства та бізнесів до потреб мам, які поєднують роботу та догляд за дитиною. Це всесвітній тренд, і я сама маю такий досвід. Прагну, щоб жінкам не доводилося робити вибір між сім’єю та кар’єрою, а умови роботодавців були максимально інклюзивними», — зауважує засновниця YedynkaDGTL.

Робота «Промприладу» від початку спрямована на соціальний вплив у межах громади та регіону. Напрацьований соціальний капітал допоміг Юрію Филюку спільно з партнерами швидко розгорнути два напрями роботи задля підтримки українців на тлі воєнних дій.

«На базі «Промприладу», спільно з платформою Тепле Місто та іншими ініціативами ми заснували фонд Save Ukraine Now в Івано-Франківську та зібрали понад $3 млн на підтримку ЗСУ. А також відкрили Центр підтримки бізнесу — почали опікуватися підприємцями та людьми, які через повномасштабну війну покинули свої міста та релокувалися у наш регіон. Шукали для них можливості для релокації, надавали консультації, розвивали нетворкінг, допомагали встати на ноги — й продовжуємо цю роботу дотепер», — ділиться Юрій.

Які зміни та ініціативи потрібні країні у найближчі роки

Олеся Єдинак-Хома наголошує, що зараз українці підходять до укладання нового суспільного договору, де немає корупції та є верховенство права. У цьому контексті необхідний перезапуск судової системи та забезпечення прозорих і зрозумілих правил взаємодії для держави та бізнесу.

«Настав час, коли ми маємо також поставити собі запитання щодо експорту: яке місце ми прагнемо зайняти у глобальній світовій економіці? Які механіки дозволять вбудовуватися у неї? Як спростити цей процес для малого та середнього бізнесу? Експорт має стати нашою національною ідеєю. Разом з тим ми маємо ставати інклюзивними як бізнес в цілому. Отже, наше спільне завдання — побудова цілісної інфраструктури з рівними можливостями для всіх», — впевнена Олеся.

За словами Юрія Филюка, Україна має дорожню мапу реформ, які дозволять наблизитися до європейських стандартів. І воєнний стан не знімає з нас відповідальності впроваджувати ці зміни.

«Ба більше, я вважаю, що зараз — найкращий час для реформування. Адже зміни не відбуваються в один день, тож треба з чогось починати. І коли це робити, як не сьогодні? Для цього кожен сектор має докладати свої зусилля, але не поодиноко, а створюючи міжсекторні об’єднання. Позаяк у демократичних країнах зміни відбуваються внаслідок суспільного запиту й тиску, ми як бізнес і лідери повинні забезпечити професійно сформульований запит і відповідний тиск», — зазначає СЕО «Промприладу».

Олексій Молчановський додає, що нам як суспільству треба подорослішати. А саме — зрозуміти, що світ є складним, а «офісу простих рішень» не існує. 

«Планувати в довгу, ухвалювати складні рішення та нести за них відповідальність — непросто, але іншого шляху розвитку немає. І хоча зараз ми всі перебуваємо в об’єктивно несприятливих обставинах, маємо робити все, аби рухатися до кращого майбутнього», — зауважує директор з інновацій УКУ.

Гостем дев’ятого випуску подкасту «Сила Бізнесу. МСБ» став Олег Власенко — засновник бренду рюкзаків HURU. Ілля Кабачинський зустрівся з героєм та розпитав про успішний реліз на Kickstarter й те, як зробити якісний рюкзак в Україні та вдало просуватися на закордонному ринку.

Слухати на Soundcloud:

Також епізод можна прослухати на Spotify та Apple Podcasts. Або ж читайте коротку текстову версію нижче.

Декілька фактів із розмови:

• Бренд рюкзаків HURU заснував Олег Власенко у 2017 році. Ідея створення з’явилася після невдалої експлуатації водонепроникного рюкзака, що повністю промок під зливою разом з документами власника. Тоді й виникла думка зробити такий рюкзак, що відповідав би усім вимогам водонепроникності, функціональності та якості. Попри відсутність досвіду у цій справі, вдалося знайти однодумців, а вдале виготовлення першої одиниці надихнуло продовжувати та розвивати ідею як бізнес.
• Перші інвестиції у розвиток складали $14 000, більшу частину з яких витратили на створення неймінгу та розробку первинної маркетингової стратегії. Коли виріб і стратегія були готові — презентували бренд на краудфандинговій платформі Kickstarter. Реліз пройшов успішно: зібрали понад $50 000, а найголовніше — змогли заявити про себе та знайти чимало клієнтів на глобальному ринку.
• Kickstarter дав команді величезний досвід у налагодженні операційних процесів. По-перше, виникла потреба активного пошуку виробництва в Україні, що виявилося досить складною задачею, оскільки виготовлення подібного рюкзака є важким технологічним процесом. Друге — налагодження логістики, бо замовлення робили звідусіль. Це все створило умови для швидкого росту та дозволило впевненіше позиціонувати себе, зокрема на міжнародному ринку.
• Початок повномасштабної війни повністю зупинив виробництво та зруйнував логістичні процеси, коли на складі налічувалося близько 150 одиниць готових виробів на понад 1,5 мільйона гривень. У той період колосальну підтримку бренду надали клієнти, особливо з Японії, які робили замовлення з приміткою, що готові чекати на відправку виробу скільки буде потрібно. Це неабияк надихнуло, тому вже за місяць, коли запрацювала Укрпошта, почали робити перші відправлення, а через 3-4 місяці поступово відновили свою роботу на повну потужність.
• Бізнес має два виробництва — у Львові, де відшиваються вироби, та у Києві, де перевіряють їх перед відправкою клієнтам. Основа команди — це 12 швачок та стільки ж офісних працівників. Середня кількість проданих виробів на місяць коливається в межах 30-40 одиниць, а в період активних корпоративних замовлень залучають додаткових працівників на повну зайнятість.
• Головне правило HURU — робити якісний продукт. Підкріплюють це довічною гарантією, за умовами якої можна надіслати бренду виріб на безкоштовний ремонт або обмін.
• Маючи виробничі потужності в Україні, тканину та фурнітуру купляють за кордоном. Із самого початку в HURU роблять вироби з кордури німецького виробництва — тканини, що є золотим стандартом якості серед тканин для створення сумок та рюкзаків. Нещодавно додали у свою лінійку тканину X-Pac, що не поступається якістю, проте має візуальну відмінність.
• Якщо до початку повномасштабної війни проблем з тканиною не було, то зараз термін очікування складає 3-4 місяці, бо виробник кордури почав приймати великі обʼєми замовлень в сегменті military. Але засновник запевняє, що попри довге очікування, воно того вартує. Постраждала й логістика — відправляти замовлення зараз значно складніше та дорожче. Команда вирішує і це питання — наприклад, вже працює над створенням готового стоку та  можливістю безкоштовної доставки до США.
• У підході до створення нових моделей намагаються не ставити себе в жорсткі рамки. Таким чином перший рюкзак HURU H1 з часом модернізувався в HURU H2, який і до сьогодні в топі продажів. Потім додали дитячу модель, а в планах — оптимізувати розмір виробів під підлітків. Також в асортименті є месенджери, вікендери та базовий одяг, при створенні яких передусім орієнтуються на власні потреби та ідеї.
• Вироби HURU доставляються у понад 50 країн світу. Співвідношення продажів — 50/50, де половину складає український ринок, а решту — ринки США, Європи та інших країн. Основні канали продажів — Instagram (який домінує), власний сайт та магазини партнерів. Середній чек варіюється в межах $200, а більшість клієнтів характеризуються як ті, хто обирає рюкзак раціонально, оцінюючи насамперед функціональність, якість та надійність виробу.
• У майбутньому команда планує продовжувати розширювати продуктову лінійку та замислюється про відкриття шоурумів, зокрема й за кордоном. Для підприємців-початківців Олег радить розуміти весь цикл бізнесу — від стратегії до виробництва та логістики. Але найважливіше — не боятися починати власну справу та робити те, що дійсно подобається.

Які запити клієнтів спонукали до запуску онлайн-сервісу

ПриватБанк співпрацює з 10 кращими страховими компаніями України та пропонує різні страхові продукти: від автоцивілки та КАСКО до покриття медичних витрат і фінансових ризиків під час подорожей. 

««Розробляючи сервіс, ми фокусуємося на тому, щоб зробити його найзручнішим для клієнтів. Чимало страхових компаній, агрегаторів і посередників, як-от банки, вже давно запровадили онлайн-покупку страхування — і ми, звичайно, також. Проте з опитувань клієнтів ми знаємо, що понад 50% їхніх болів стосуються не придбання страхування, а того, як ним скористатися у разі потреби. Адже, коли щось стається, людина розгублена і часто не розуміє, що і як робити, куди бігти, до кого звертатися», — розповідає керівник департаменту страхових продуктів
Олександр Онопрійчук.

За його словами, найпоширеніші запити клієнтів стосувалися повного супроводження в процесі користування страховкою, розуміння своїх дій під час настання страхового випадку та мінімізація зусиль для отримання відшкодування.

Раніше для врегулювання страхового випадку клієнт мав особисто прийти у відділення ПриватБанку, аби подати необхідні документи та написати заяву на компенсацію. Менеджер банку допомагав оформити папери та передавав їх до страхової компанії. 

«У такий спосіб ми вже спрощували життя клієнтів, адже здебільшого їм не доводилося їхати в офіс страхової особисто. Але і візит у банк займає час. Відтак народилася ідея перенести і цей процес в онлайн, щоб врегулювання страхового випадку займало не кілька годин, а щонайбільше 5 хвилин», — ділиться Олександр Онопрійчук.

Як влаштований новий страховий сервіс ПриватБанку

Роботу над оновленням у ПриватБанку розпочали з січня 2023 року. Як пояснює Олександр Онопрійчук, попри повномасштабну війну з літа минулого року попит на страхування постійно зростав. У 2022 році банк виплатив клієнтам близько 500 млн грн страхового відшкодування, а за перші 10 місяців 2023 року — уже понад 450 млн грн.

Оновлений продукт «Мої страховки» запустили у листопаді. Він доступний як у вебверсії «Приват24», так і в мобільному застосунку, адже 9 з 10 клієнтів звикли користуватися цим сервісом саме зі смартфона.

Відтепер при оформленні страховки клієнт бачить детальні пояснення до кожного кроку та може керувати страховим договором онлайн: дивитися його статус та історію оплат, змінити платіжну картку для оплати або навіть дату оплати, вибрати інший пакет або розірвати договір, якщо потреби у страхуванні більше немає.

А якщо настав страховий випадок, для його врегулювання достатньо сфотографувати документи та надіслати заявку через застосунок. Діалог зі страховою також відбувається онлайн. Наприклад, якщо потрібно щось уточнити у документі чи зробити скан-копію кращої якості, людина побачить відповідний коментар. Це дає можливість розуміти, на якому етапі перебуває заява на компенсацію та як отримати страхову виплату, не витрачаючи час на візит або дзвінки у страхову.

Для яких продуктів доступне онлайн-врегулювання

Ряд продуктів має певну специфіку врегулювання, тому поки що їх не вдається повністю автоматизувати. Наприклад, «Автоцивілка» та TopDriver передбачають виплати, якщо водій застрахованого авто став винуватцем ДТП. Але для оформлення компенсації потрібно залучати й інших учасників ДТП, робити оцінки пошкодженої машини та взаємодіяти з СТО. Тому все ж таки частина процесів зав’язана на офлайн, хоча і для цих продуктів ПриватБанк бере на себе підтримку та супроводження клієнтів у разі настання страхової події.

Проте для більшості страхових пропозицій таких обмежень немає, і для них доступне онлайн-врегулювання:

• Захист на кожен день
• Нерухомість без огляду
• Страхування кредитного ліміту
• Страхування екрана
• Страхування здоров’я
• Страхування комунальних платежів
• Страхування від шахрайства

На сьогодні цими страховими продуктами користуються понад 4 млн клієнтів. Найбільший попит має «Захист від шахрайства», що покриває фішинг та вішинг, а також «Захист на кожен день», що покриває випадки травм, переломів тощо.

«Ми постійно розвиваємо наші продукти, прагнемо робити їх ще доступнішими та функціональнішими. Протягом 2024 року плануємо додати інтерактивний контент для знайомства клієнтів зі страховими пакетами. Також будемо запроваджувати нові онлайн-продукти та вдосконалювати функціональність для врегулювання страхових подій, щоб клієнтам було легко не тільки купувати страховки, а й користуватися ними», — зазначає Олександр Онопрійчук.

Як придбати страховку та оформити заявку на відшкодування онлайн — інструкція

У восьмому випуску відеоподкасту «Сила Бізнесу. МСБ» розповідаємо про бренд дизайнерського освітлення та декору Yalanzhi Objects, який заснувало подружжя — Юлія Мельниченко (Яланжи) та Євген Мельниченко у 2017 році. Ведучий Ілля Кабачинський поговорив із засновниками та розпитав, як це — розвивати бізнес у творчому тандемі та попри війну продовжувати рости й просувати свій бренд на міжнародній арені.

Слухати на Soundcloud:

Також епізод можна прослухати на Spotify та Apple Podcast. Або ж читайте коротку текстову версію нижче.

Декілька фактів із розмови:

• Yalanzhi Objects — сімейний бізнес дизайнерського освітлення та декору для інтерʼєрів, який відкрили Юлія та її чоловік Євген в Одесі. Юлія давно захоплювалась скульптурою, а з 2015 року почала активно досліджувати різні форми та матеріали, зокрема целюлозу. Два роки численних експериментів привели її до власного артпроекту з виставками у Києві та Одесі. Це тільки підсилило думки, що треба вкладати енергію у щось своє, тому разом із Євгеном вони взялися будувати спільну справу.
• Рік тестували нові форми, експериментували з моделями та кольорами, аби в результаті стандартизувати свій продукт. Так бренд починає брати участь на українських та міжнародних виставках, зокрема на паризькій Maison&Objet, де засновники отримують позитивні відгуки, нові контакти, а найголовніше — замовлення. Оскільки подальший розвиток потребував масштабування, у 2019 році подружжя приймає рішення перевезти все виробництво до Києва.
• Сьогодні майстерня Yalanzhi Objects на Подолі має площу 100 м² та працює з різними техніками й матеріалами — пап’є-маше, кераміка, глина, целюлоза та метал. Продукцію створюють як серійно, так й індивідуально на замовлення, у межах запропонованої каталогом стилістики. Важливо, що всі позиції виготовлені з натуральної вторинної сировини та довговічних матеріалів, що не шкодять довкіллю.
• На перший погляд, може здатися, що вироби з целюлози крихкі, але це не так. При правильній обробці, дотриманні належного рівня вологості та температури, папір перетворюється на міцну конструкцію, зберігаючи ззовні ту саму легкість та тендітність форм. І хоч середній термін створення одного світильника складає 6-8 тижнів, засновники запевняють — клієнти готові чекати.
• Повномасштабна війна принесла нові випробування для бізнесу — порушення логістичних процесів, падіння купівельної спроможності населення, блекаути. Проте Yalanzhi Objects не тільки вистояв, а й продовжив розвиватися, прикрашаючи своїми виробами стенди міжнародних виставок, інтерʼєри численних закладів та домівок в Україні й поза її межами.
• За словами засновників, особливість клієнтів з-за кордону в тому, що вони більш відкриті до експериментів. Тільки через власний магазинчик на Etsy бренд продає до 50% кастомних виробів. Водночас український споживач також змінюється — раніше звертали увагу на більш класичні дизайни та кольори, але з часом почали обирати щось більш екстравагантне та сміливе.
• Силу свого партнерства пояснюють тим, що всі робочі процеси розділені між обома. Юлія — артдиректорка, художниця, дизайнерка та генерує весь контент, а Євген відповідальний за виробництво, логістику і збут. Більшість часу подружжя проводять на роботі та щиро люблять те, чим займаються. І попри зростання попиту, прагнуть залишатися такими ж крафтовими, зберігаючи камерність та цінність власного ремесла.
• Основний сезон продажів припадає на період весна-осінь, а покупці діляться на три категорії — споживач, посередник та дизайнер. З початком війни змінилися і канали продажів. Якщо раніше переважав офлайн, то зараз домінують онлайн-платформи — власний сайт, Instagram та магазинчик на Etsy. Проте  участь у виставках та співпраця з посередниками також є не менш важливими.
• Сьогодні Yalanzhi Objects продовжує розвиватися, створювати нові колекції та експериментувати з формами. У звʼязку зі зменшенням імпорту на український ринок — знизилася і конкуренція для внутрішніх виробників. Це ідеальні умови для того, щоб український крафтовий бізнес зростав, тому радять молодим підприємцям сміливо будувати власні проекти. Головне — це вірити у свої ідеї, бути структурними та не боятись делегувати.

У сьомому випуску подкасту розповідаємо про стартап rekava, що спеціалізується на виготовленні дружніх до довкілля виробів з переробленої кавової гущі. Кофаундери — кандидат технічних наук, інженер-дослідник у харчовій галузі Дмитро Бідюк та кандидат економічних наук, підприємець Юрій Тустановський, які через повномасштабну війну були вимушені перевезти виробництво із Сум до Львова. Ілля Кабачинський поспілкувався із засновниками та розпитав, як створити та розвивати на 100% екологічний бренд, де шукати інвестиції та які перспективи розвитку цієї ніші в Україні.

Слухати на SoundCloud:

Також епізод можна прослухати на Spotify та Apple Podcasts. Або ж читайте коротку текстову версію нижче.

Декілька фактів із розмови:

• rekava — український CleanTech-стартап, заснований Юрієм Тустановським та Дмитром Бідюком у 2021 році у Сумах. Це ековиробництво біорозкладних виробів із переробленої кавової гущі, в концепції якого відповідальне споживання. Серед продуктів компанії — одноразовий посуд, свічки та горщики для розсади. Усі вони створені з органічної сировини, а технологія виготовлення є повністю безвідходною.
• Обох героїв цікавила тема циркулярної економіки — моделі економічного розвитку, яка передбачає відновлення, повторне використання та раціональне споживання ресурсів. А кульмінацією для старту проекту стало їхнє знайомство — на першу зустріч Дмитро приніс зразок біорозкладного посуду, після чого вони вирішили розвивати цей напрям. Засновники разом розробили прототип першого продукту rekava cups — одноразового біорозкладного горнятка для напоїв. Наступні кілька років працювали над удосконаленням технології та залученням мікрогрантів. Це сприяло створенню власного виробництва у Сумах, налагодженню партнерства з місцевими кав’ярнями та навіть співпраці з McDonald’s.
• Багато чого змінилося після початку повномасштабної війни. Коли лабораторія у Сумах більш як місяць перебувала у зоні бойових дій — прийняли рішення евакуювати виробництво до Львова. Безумовно це поставило на паузу низку процесів — саме 24 лютого 2022 року мала відбутися чергова зустріч із потенційним інвестором, проте все відтермінувалося на невизначений час.
• Підприємці розповідають, що сировину для продукції знаходити зовсім не складно. Потенціал кавової гущі в Україні величезний і складає до 70 000 тонн на рік, з яких використовуються лише 1-2%. Серед постачальників rekava — свідомі бізнеси різних напрямків діяльності: кавʼярні, заклади громадського харчування та різноманітні компанії. Наприклад, лише один офіс партнера у сфері ІТ передає близько 80 кг кавової гущі на місяць.
• Після отримання сировини, починається процес її комплексного перероблення, щоб готовий виріб відповідав усім вимогам та якісним характеристикам — був нейтральний за запахом, не передавав свого смаку напоям та їжі, витримував високу температуру. Водночас технологія створення досить наукомістка та складна, що значно збільшує собівартість продукції. Для розв’язання цього завдання співзасновники активно експериментують над глибиною перероблення кавової гущі та досліджують можливості застосовування у виробництві інших органічних матеріалів.
• У підході до розробок відштовхуються від проблематики, де на ринку домінують одноразові пластикові рішення, і пропонують свої альтернативи. Так були створені екологічні варіанти одноразових горняток, капсул для кавомашин та горщиків для розсади. На сьогодні rekava — класичний стартап, що приноситиме масштабні доходи лише за умови виходу в серійне виробництво, можливості для якого зараз обмежені. 
• За декілька місяців після переїзду до Львова бренд представив новинку — rekava candles. Це декоративні аромасвічки з натуральних компонентів, що є повністю біорозкладними. Навіть тримач для гніту до них зроблений не з металу, а з біотривкої яєчної шкарлупи власної розробки, тому вона взагалі не утворює відходів і розкладається в ґрунті протягом 2-3 місяців. Перша колекція присвячена символічним ароматам міст України.
• Попри вищі ціни, у порівнянні з іншими брендами, у rekava чимало клієнтів, які розуміють та цінують підхід Zero Waste як в Україні, так і поза її межами. Нещодавно бізнес відкрив для себе закордоні канали продажів, зокрема на ринках Європи, США та Азії, де вже отримав багато позитивних відгуків. І хоч сьогодні основними продуктами для реалізації є rekava candles та підставки під гарячі напої, підприємці планують з часом налагодити масштабне виробництво одноразового екологічного посуду.
• Підприємці одразу вибудували партнерські відносини, де Дмитро відповідає за розробку та виробництво, а Юрій займається стратегічним розвитком, комунікаціями, пошуком партнерів та інвестицій. До того ж у команді працює ще 4 (станом на 01.01.24 в команді вже 8 людей) людини фултайм, а для великих замовлень додатково залучають інших працівників.
• Окрім цінного інтелектуального напрацювання, у rekava вкладено близько $80 000 власних коштів, реінвестицій та залучених мікрогрантів. Підприємці діляться, що в наявних умовах отримати фінансування досить складно. Попри війну та ризики, у компанії rekava все одно хочуть працювати та розвиватися саме в Україні. Ба більше — обладнання також шукають серед українських постачальників, аби підтримувати місцевого виробника.
• Сьогодні rekava виросла у півтора раза (станом на 01.01.24 зростання обороту у 2,5 раза) від того, що було на початку повномасштабної війни, та вже стала сталим мікробізнесом з великою соціальною місією. У планах на майбутнє — залучення додаткових інвестицій, розширення виробничих потужностей та впровадження нових інноваційних рішень.

Проте «УЛІС» не тільки приймає гостей, а й пропонує можливості для інвестування. Кожен охочий може придбати будинок і заробляти на його оренді до 20% річних. До проєкту вже долучилися 29 інвесторів: разом із командою «УЛІС» вони утворюють спільноту людей, яким не байдужий свідомий відпочинок. Серед їхніх цінностей — піклування про природу, турбота про ментальне здоров’я, а також розвиток Димерської громади, у якій розташовано готельний комплекс.

У спецпроєкті з «УЛІС» розповідаємо, як працює бізнес-модель компанії, які умови інвестування в проєкт, і як розвиток екосвідомості сприяє укоріненню українців.

Матеріал підготовлено за підтримки УЛІС
Що це означає?

Інвестиційний продукт навколо спільноти однодумців

Євген Лавренюк та Ігор Фарберов уже понад 13 років створюють проєкти у сфері гостинності. Вони запустили мережу хостелів Dream Hostel, закладів Druzi Cafе, сайт подобової оренди квартир Doba.ua. У розпал пандемії коронавірусу клієнти почали дедалі частіше цікавитися заміським відпочином, тож партнери вирішили запропонувати українцям саме таке місце.

«Люди втомлюються від метушні мегаполісів. Раніше наші батьки купували дачі, де можна перемкнутися й побути ближче до природи. Але світ змінюється, і зараз дача не завжди асоціюється з комфортним відпочинком. Відтак у нас народилася ідея створити затишні котеджі у лісі, де можна усамітнитися або розміститися з родиною чи друзями на кілька днів чи тижнів», — розповідає Євген Лавренюк.

Партнери близько пів року шукали земельну ділянку у Київській області, поки не знайшли ідеальну локацію у селі Дудки. Там встановили перші чотири котеджі й переконалися, що їхня пропозиція має попит. З 2021 року почали залучати до будівництва інвесторів: людина стає власником будинку та отримує дохід з його здачі в оренду. 

За словами Євгена, це їхній перший досвід співпраці не з одним великим інвестором, а з великою кількістю приватних осіб. Як виявилося, такий формат має низку переваг: навколо проєкту згуртовуються однодумці, які зацікавлені в його успіху та розділяють спільні цінності. Це дає можливість швидко розвиватися. Спрацьовує сарафанне радіо — інвестори розповідають про «УЛІС» своїм друзям, які згодом теж вкладають кошти у будинки, й комплекс зростає.

«Ми — частина світового тренду на співтворчість та економіку спільного споживання. До нашої спільноти співвласників бізнесу доєднуються ті люди, хто розуміє наш продукт. Наприклад, ми виступаємо за максимальну інтеграцію будинків у навколишнє середовище, збереження природи, відсутність парканів. Ці цінності працюють як фільтр для нових інвесторів. Якщо людина з нами на одній хвилі, ми розпочинаємо співпрацю й створюємо умови, за яких усі сторони отримують зиск», — ділиться співзасновник «УЛІС».

Як влаштована співпраця з інвесторами

Зараз на території комплексу розміщується 27 будиночків. Село Дудки входить до складу Димерської селищної громади Вишгородського району Київської області та розташоване поруч з річкою Здвиж і великим лісництвом. Шлях з Києва до локації — 40 км.

У високий сезон з квітня по жовтень завантаженість котеджів — близько 98%, у холодні місяці — 90%. В середньому гості проводять у готелі від однієї до трьох діб. Окрім проживання, вони отримують доступ до атракцій на території комплексу, як-от лазні та чани, галявини для пікніка, велосипеди тощо.

Для інвесторів разом з будинком у вартість пакета входять також земельна ділянка та її благоустрій, меблі, побутова техніка та підключення до всіх комунікацій. Хозблок і пункт охорони — спільний для всіх котеджів. Усі питання з розміщення гостей та обслуговування котеджів бере на себе команда «УЛІС». 

«Інвестор отримує 50% від доходу, який приносить будинок, за винятком ПДВ або єдиного податку у 5% та плати за прибирання. Наші 50% покривають всі операційні витрати — комунальні послуги, охорону, агентські та банківські комісії, технічне обслуговування, витрати на сервіс підтримки гостей, страховку, маркетинг. Операційні витрати складають 40% від доходу, 10% — це плановий прибуток керуючої компанії», — пояснює Євген Лавренюк. 

У такий спосіб інвестори отримують готовий бізнес, яким керує «УЛІС», з дохідністю 15-18% річних. Цифри залежать від попиту і цін на проживання, які коливаються у межах 4600-7450 грн за добу в залежності від сезону. А оскільки попит наразі перевищує пропозицію, подекуди дохідність становить 20%.

Бонус для інвесторів — знижка 15% на проживання у будь-якому будинку мережі. Для цього потрібно заздалегідь забронювати будинок на вільні дати. Для звичайних гостей бронювання доступне за 3 місяці, а для інвесторів і їхніх друзів — за 6 місяців.

«УЛІС» — це про перевищення очікувань: досвід інвестора

Юрій — один з перших інвесторів «УЛІС», що придбав будинок влітку 2021 року. На прохання редакції він поділився своїм досвідом, очікуваннями та висновками: від ідеї вкласти кошти в будинок до фінансових результатів.

«Я за спеціальністю фінансист, працюю у банку. Як тільки заробив перший капітал, почав шукати можливості для інвестування. Пробував різні варіанти: від депозитів та облігацій до придбання квартир для перепродажу та здачі в оренду. У всіх опцій є свої переваги та недоліки: зазвичай чим вища дохідність, то більше ризиків. Якщо казати про нерухомість, тут ще виникають додаткові клопоти — потрібно витрачати час на спілкування з клієнтами, обслуговування квартири тощо.

Про „УЛІС“ я дізнався від Євгена Лавренюка та Ігоря Фарберова — це мої знайомі. Я знаю їхні попередні проєкти у сфері гостинності, тому новий комплекс одразу викликав інтерес. Хлопці — професіонали, і я не сумнівався, що вони зроблять якісний продукт як для гостей, так і для інвесторів.

У 2021 році дохідність по здачі квартир в оренду впала до менш ніж 10% річних. Водночас розрахункова дохідність „УЛІС“ складала 12-15% річних, й інвестиція здалася гарною можливістю. До того ж керуюча компанія забирала в інвесторів більшу частину клопотів щодо управління об’єктом — це стало ще одним позитивним фактором, який вплинув на моє рішення.

Для інвестиції мені запропонували два типи будинків — більший та менший за площею. Я обрав більший, на дві спальні. Вклав близько $100 000.

Безперечно, це було вдале рішення. Фактична дохідність сягає 20%, тобто перевищує очікування. І це характеризує „УЛІС“ не тільки з фінансового боку, а загалом. Наприклад, очікування також перевищуються у тому, як компанія піклується про інвесторів. Нещодавно команда запустила дашборди, на яких звіти по завантаженості готелів і зароблених коштах доступні онлайн. На початку ніхто не обіцяв такого формату комунікації, але виявилося, що це у рази зручніше, ніж звичайні таблиці в Excel. 

Також мені подобається, що „УЛІС“ цілком працює у правовому полі: співпраця між інвесторами та керуючою компанією організована легально, йде офіційне відрахування податків. Здавалося б, це норма — проте, на жаль, не всі бізнеси дотримуються прозорої структури. Тож приємно бути частиною проєкту зі здоровими процесами.

Керуюча компанія постійно спілкується з інвесторами, ми ухвалюємо спільні рішення — наприклад, щодо передачі частини доходу на потреби сільської громади або ЗСУ. Крім цього, швидко розв’язуємо нагальні проблеми. Так, коли рік тому розпочалися блекаути, ми разом закупили генератори, щоб зробити нашу локацію енергетично незалежною.

Я сам раз на місяць тікаю в «УЛІС» з Києва, щоб відпочити. Спочатку не думав, що стану клієнтом комплексу, але спробував і затягнуло. Крім цього, зараз веду перемовини з Євгеном та Ігорем щодо інвестицій у наступні локації. До речі, серед поточних інвесторів багато таких, хто прагне розширити співпрацю та вкласти кошти ще в один будиночок. Такі можливості є, адже попереду ще багато черг забудови». 

Кебіни — «мобільний» формат з нижчим порогом входу

Коли почалася повномасштабна війна, Дудки понад місяць перебували під окупацією. Котеджі «УЛІС» майже не постраждали. Проте після цього потенційні інвестори почали ставитися до угоди з більшою обережністю: а що як історія повториться, але цього разу не пощастить і готелі буде знищено? Щоб попередити ці ризики та убезпечити майно, засновники комплексу вирішили запустити наступну чергу будинків у новому форматі — більш мобільному. 

«Наша нова нерухомість стала рухомою. Ми створили кебіни — маленькі будиночки площею до 15 кв. м, які можна завантажити на причіп та перевезти на іншу локацію. Вони такі самі комфортні для відпочинку, як і стаціонарні котеджі. Там є повнорозмірне ліжко, повноцінний санвузол і кухня. А компактний розмір при великих панорамних вікнах надає додатковий затишок: гість відчуває себе ще ближчим до природи. Це ідеально для пар або самостійних поїздок, щоб побути у тиші посеред лісу», — розповідає Євген Лавренюк. 

Локація з кебінами також розташована у Дудках — за півтора кілометра від комплексу з котеджами. Заплановано встановити 45 будиночків. 20 з них уже продано, а ще 25 чекають своїх інвесторів.

Для інвесторів кебіни забезпечують удвічі нижчий поріг входу, ніж стаціонарні будинки. Завдяки тому, що площа кебінів невелика й не потрібно купувати земельну ділянку (її «УЛІС» пропонує в оренду), сума інвестицій складає від $58 000 до $61 000. За словами Євгена, цей тип будинків потенційно має найкращу дохідність.

«Щоб оцінити попит і розрахувати окупність нового формату, у липні ми запустили один тестовий кебін. Він отримує виключно позитивні відгуки, клієнти повертаються до нього, а бронювання розписані на місяці вперед. Протягом сезону будиночок здавався за ціною 2500/3900 грн за добу, тож можна говорити про дохідність близько 16-20% річних. Інвестиція окупиться за 5–6 років — на рік швидше, ніж стаціонарний котедж», — зауважує Євген Лавренюк. 

Він наголошує, що це реалістичний розрахунок, але спадає на те, що фактичні цифри можуть бути ще вищими. Адже і серед гостей попит на дешевший номер — традиційно найвищий. Наприклад, якщо людина хоче відпочити на самоті, їй немає сенсу переплачувати за велику площу.

Перші кебіни почали приймати гостей з грудня 2023 року, а всю локацію заповнять до початку літа. Засновники «УЛІС» сподіваються, що велика кількість кебінів дозволить гостям бронювати їх не за місяці, а за кілька днів до приїзду чи навіть день у день. Саме такою була початкова ідея — зробити готель у лісі, куди можна вирватися спонтанно, аби підзарядитися та відновитися.

Підтримка громади та розвиток екосвідомості

Як проєкт, «УЛІС» покликаний розвивати локальні громади. Тому бізнес зареєстровано за місцем проведення діяльності — у селі Дудки. Всі податки надходять до місцевого бюджету Димерської громади, тож готельний комплекс стає повноправним учасником її життя. До того ж компанія надає місцевим жителям робочі місця, запрошуючи їх у команду готелю. 

«Ми віримо, що майбутнє України за розвитком громад. Нам хочеться, аби люди поверталися до нашої країни, обирали її для свого життя — тобто укорінювалися тут. Для цього потрібно багато всього зробити. Зокрема, навколишнє середовище має ставати більш охайним і впорядкованим — заради цього ми й працюємо», — ділиться Євген Лавренюк.

10% прибутку власники «УЛІС» спрямовують на соціальні ініціативи у межах Димерської громади. Наприклад:

• Облаштували пішохідні доріжки у лісі, дотичному до локації з готелями. Наступного року там з’являться трейли, по яких можна гуляти чи їздити велосипедом. Ця інфраструктура доступна для всіх охочих.

• Відремонтували дорогу до Дудок та полагодили сміттєвоз, який було пошкоджено під час окупації регіону. Крім цього, придбали насосну станцію для каналізації та лампочки зовнішнього освітлення для трьох сіл, де проживають співробітники.

• Профінансували будівництво кількох дитячих майданчиків у селах громади.

• Передали команді «ЗооПатруль» 60 000 грн для будівництва теплих вольєрів у притулку для тварин.

• Влаштували толоку, на якій прибрали околиці комплексу. Відтоді комплекс разом зі своїми гостями почав сортувати сміття.

• У планах — побудувати пірси для купання на річці Здвиж та облаштувати місця для виловлювання риби. Вони матимуть попит як серед гостей «УЛІС», так і серед місцевих жителів.

Загалом з червня 2022 року гості та інвестори комплексу передали понад 809 000 грн на відбудову і розвиток Димерської громади, а також на потреби ЗСУ. 

Ще один напрямок, який просуває «УЛІС», — свідомий відпочинок. Готель облаштовано таким чином, щоб візит став не просто часом на природі, а турботою про своє ментальне здоров’я. Гостей запрошують зайнятися медитацією, налагодити контакт з домашніми тваринами за допомогою спеціальних вправ.

А також досліджувати місцевість разом з аудіогідом від команди RoadDREAM.

«У будинках гостям пропонують кошик з корисними смаколиками. Якщо спочатку там були стандартні набори закордонних брендів, то віднедавна — продукція виключно українських виробників. Крім цього, у меню комплексу лише українські вина та напої. Люди у захваті, залишають теплі відгуки», — розповідає Євген Лавренюк. 

У планах — «УЛІС» в кожному регіоні України

Минулого року команда «УЛІС» придбала ділянку в Карпатах — там буде наступна локація комплексу. У першій черзі заплановано 20 будинків, перші з них уже на етапі зведення. У другій черзі — 25 будинків і невеликий готель.

Публічні продажі карпатської локації ще не стартували, оскільки інвестори викупили першу чергу, їхні будинки зводяться на локації та запрацюють вже навесні. А до кінця зими планують анонсувати продажі другої черги.

Крім цього, у планах Євгена Лавренюка та Ігоря Фарберова ще щонайменше дві нові локації до кінця 2024 року. 

«Ми прагнемо, аби „УЛІС“ був у кожному регіоні України. Наразі придивляємося до Львівщини, Полтавщини, Одещини, Буковини, Закарпаття. Після перемоги розглядатимемо Харківщину. Наша мета — сприяти розвитку якомога більшої кількості громад, а також укоренити якомога більше українців, надавши їм затишне місце відпочинку. Скрізь, де люди будували дачі поряд з великими містами, є потреба у наших будинках — таких собі смартдачах для нового покоління», — стверджує Євген Лавренюк.

ТЕКСТ Валентина Шимкович

ФОТО УЛІС

ПРОДЮСЕРКА Ольга Андрусів

МЕНЕДЖЕРКА Ірина Насильнєва

ПРЕДСТАВНИКИ УЛІС Алевтина Млечко, Максим Виноградний

У шостому випуску подкасту «Сила Бізнесу. МСБ» поговоримо про освітній стартап Mate academy із його засновниками — Анною та Романом Апостолами і Максом Лисаком. У розмові з Іллею Кабачинським вони розповіли, як створити успішний навчальний стартап в Україні, як залучати інвестиції, масштабуватися та виходити на нові ринки навіть під час війни.

Слухати на Soundcloud:

Також епізод можна прослухати на Spotify та Apple Podcasts. Або ж читайте коротку текстову версію нижче.

Декілька фактів із розмови:

• Mate academy — український EdTech-стартап, який запустила Анна Апостол у 2015 році. З самого початку ідея полягала в тому, щоб дати можливість вмотивованим людям спробувати себе в ІТ, навчаючи їх безоплатно, — а оплату брати тільки після працевлаштування. Спочатку був один учень, потім маленькі офлайн-заняття, успішні кейси яких дали зрозуміти, що обрана бізнес-модель працює і її варто розвивати.
• У 2018 році до Анни приєдналися Роман Апостол та Макс Лисак. Вони зрозуміли, що масштабуватися офлайн неможливо і треба переформатовуватися на нову модель — онлайн-навчання. Саме онлайн дає можливість працювати з найкращими експертами з будь-якого куточка світу, краще контролювати якість та глибше керувати процесами.
• Стартовим капіталом для масштабування були до $30 000 власних коштів. Далі засновники провели невеликий ангельський раунд між друзями з ІТ-сфери, завдяки якому вдалося залучити ще $50 000. Коли у 2018 році стало зрозуміло, що потрібні більші інвестиції для того, щоб масштабувати ISA-продукт та перейти у режим онлайн-навчання, компанія залучила додаткових $580 000 від TA Ventures та Flyer One Ventures. У 2021 році залучили $1,9 млн інвестицій, де серед інвесторів є співзасновники Wise (Transferwise), Teleport, Pipedrive, Bolt. На сьогодні загальні інвестиції складають близько $3 млн, а основні витрати йдуть на те, щоб масштабувати навчання та запускатись на нових ринках. 
• Унікальність Mate academy полягає в тому, що тут працюють за нетиповою моделлю монетизації Income Share Agreement (ISA) — коли людина навчається безоплатно, а вже після працевлаштування сплачує певний відсоток від своєї зарплатні. Зараз це 12% упродовж 3 років (загалом 36 платежів). При цьому, якщо студент не закінчить навчання, чи не знайде роботи в ІТ — він нічого не платить. Відтак процес відбору є дуже важливим, бо це інвестиція для стартапу, яка повертається лише потім.
• Основна навчальна програма — фултайм зайнятість, що триває 4-6 місяців по буднях з дев’ятої ранку до шостої вечора. В основі програми — 80% практики та 20% теорії, а за курс студенти пишуть приблизно 500 годин коду. Окрім цього, в компанії додали модель з гнучким графіком, коли людина оплачує навчання одразу й навчається у власному темпі.
• Ті, хто бажають навчатися на фултаймі, спочатку проходять безоплатний базовий курс на 10-20 годин, що допомагає зрозуміти, чи людині сподобається програмування. Далі необхідно зробити тестове завдання та пройти співбесіду, на якій перевіряють засвоєні навички кодування, рівень англійської мови та вмотивованість. 
• З повномасштабною війною на ІТ-ринку суттєво зменшилася кількість вакансій, конкуренція зросла, а зарплати для новачків знизились, що створило нові випробування для Mate academy. Тоді партнери одразу прийняли рішення розширити курси додатковими модулями, що допомогло би студентам претендувати на більшу кількість вакансій. Разом з тим почали напряму співпрацювати з ІТ- компаніями та навчати людей фактично під запит. Завдяки цьому влітку цього року вдалося вийти на довоєнні показники — 90% найму.
• За словами засновників, компанія вже працевлаштувала понад 2700 студентів, а це майже 1% від усіх IT-працівників України.
• Основним продуктом Mate academy є власна навчальна платформа, де автоматизовані всі процеси, а ключова ціль — зменшити кількість людиногодин на навчання одного студента. Тому було прийнято рішення інтегрувати технологію ШІ, яка допомагає краще опановувати матеріал. Також за його допомогою можна проходити тестові співбесіди, коли студент має можливість потренуватися у типових відповідях на питання, а програма дає їм оцінку та пораду, що треба вдосконалити.
• Водночас у Mate academy потужна база викладачів та менторів, які залучені у допомогу студентам на всіх етапах: від проходження базового курсу до допомоги в кар’єрному зростанні. Більша частина викладачів працює фултайм на позиції інженера, де половину часу кодять, а іншу частину навчають та обмінюються досвідом. 
• У 2022 році, після глибокого дослідження ринків та тестового запуску інтернаціональних груп, команда зважилась виходити на ринок Польщі за моделлю масштабування country-by-country. Це означає, що компанія заходить в одну країну, де повністю локалізує продукт, наймає місцевих експертів, з якими будує операційну діяльність та управляє процесами. 
• У Mate academy не бояться експериментувати й впевнені, що краще швидко прийняти неправильне рішення, ніж довго думати. Найголовніше — вчасно помічати помилки, оперативно виправляти їх та йти далі. Наразі в компанії зосереджені на поточних запусках в нових країнах, після чого планують залучати нові інвестиції та масштабуватися з подальшим виходом на IPO, аби надихнути й інших підприємців в Україні, що це можливо. 

* Наприкінці серпня, вже після запису нашого інтерв’ю, Mate academy відкрили представництво у Бразилії.

Героїнею нового випуску подкасту «Сила Бізнесу. МСБ» стала Вікторія Маслова, яка разом з мамою — Інною Скаржинською, заснували спільний бізнес Vesna. Це рослинна доглядова косметика, створена на власному виробництві за передовими технологіями та формулами. Як побудувати, успішно розвивати сімейний б’юті-бізнес під час війни та виходити на закордонні ринки — про все це розпитав гостю Ілля Кабачинський.

Слухати на Soundcloud:

Також епізод можна прослухати на Spotify та Apple Podcasts. Або ж читайте коротку текстову версію нижче.

Декілька фактів із розмови:

• Український виробник натуральної доглядової косметики Vesna був заснований Інною Скаржинською разом з донькою Вікторією у Бучі вісім років тому. Почалося все з виготовлення домашнього мила, яке б підходило для чутливої шкіри молодшого братика Вікторії. Потім вони почали робити косметику для себе та друзів, що переросло в ідею створення власної справи. 
• Більшу частину витрат і часу зайняло виробництво. Перший кредит на обладнання склав 100 000 гривень, який погасили достроково. Але більші об’єми потребували додаткової кількості обладнання, тому взяли наступний кредит на 350 000 гривень. Згодом стали шукати для себе грантові можливості, а весь дохід реінвестували у бізнес. У такий спосіб вдалося побудувати велике виробництво з лабораторію вартістю майже $1 млн, де створюються й тестуються унікальні засоби, що відповідають стандартам як України, так і ЄС.
• Коли організували виробництво — вдалося збільшити асортимент до 50 найменувань товару, що пройшли всі державні стандарти для отримання сертифікації. На цьому етапі почали шукати приміщення для власного магазину, який спочатку ділили з продуктами здорового харчування. 
• Попри те, що основним каналом продажів залишаються онлайн-платформи — сайт бренду та канали партнерів — Вікторія впевнена, що в даній справі важливо мати фізичні магазини. Це дозволяє клієнтам ближче познайомитися з продуктом, відчути його текстуру, аромат та за потреби протестувати. 
• На початку повномасштабної війни офіс, магазин та лабораторія у Бучі були практично знищені. Хоча збитки були величезні, засновниці швидко прийняли рішення відновлювати виробництво у Львові. А як тільки потужності та команда опинилися в безпеці, почали допомагати захисникам та захисницям тим, у чому найкращі — виготовляти та забезпечувати загоювальними мазями. 
• Наразі, за словами Вікторії Маслової, більшість європейських країн все частіше відмовляється від китайських товарів контрактного виробництва, що дає перспективи для розвитку українського бізнесу у цьому напрямі. Саме під час повномасштабної війни Vesna відкрила для себе цю нішу, і вже зараз виготовляє косметику для кількох закордонних брендів з ЄС та США.
• Асортимент бренду вже понад рік проходить європейську сертифікацію, а витрати на це складають орієнтовно $10 000. Проте в команді впевнені, що час і гроші того варті. Як тільки процес завершиться і буде можливість реалізовуватися на закордонному ринку, всі витрати мають досить швидко окупитися. Водночас у компанії не женуться за обертами, відносять себе до нішового сегмента і найбільше дбають про якість кожного продукту.
• Зараз бізнес масштабувався втричі від того, що було на початку повномасштабної війни. Компанія виготовляє близько 50 000 найменувань на місяць та має 6 магазинів по всій території України — у Бучі, Києві, Львові, Ужгороді та Мукачево. Ще мають понад 50 партнерських точок, частина яких за кордоном — у Польщі та Литві.
• Засновниці мріють, аби в кожному місті України була Vesna, але найголовніша ціль — перемога України. Молодим підприємцям радять відповідально підходити до справи, наймати команду професіоналів, мислити глобально та завжди шукати можливості. 

Разом з мережею освітніх проєктів МрійДій ми зібрали історії дорослих про те, які корисні для кар’єри знання їм би хотілося отримати ще в школі. Своїм досвідом поділилися Director of PR у Genesis Олександра Петруньок, фінансова консультантка, співзасновниця академії «Прокачай Фінанси» Галина Тритяк та головний редактор AIN.UA Олександр Стрельников. До того ж спільно з викладачами МрійДій з історії, фінансової грамотності, української мови та літератури ми створили короткі відео з практичними порадами, як перетворювати потенційно незрозуміле на суперцікаве й ефективне.

Матеріал підготовлено за підтримки МрійДій
Що це означає?

Олександра Петруньок, Director of PR у Genesis:

Я вірю, що хард-скіли — це те, що допомагає опанувати конкретну професію, а софт-скіли — будь-яку. Мені шкода, що під час мого навчання в школі нас не вчили правильно будувати професійні стосунки з іншими людьми та балансувати між «давати» і «брати». Під час шкільної освіти є чимало ситуацій, де це було б доречним — групові проєкти, вирішення уявних кейсів, будь-яка робоча взаємодія в класі. У дорослому житті розуміння підходу «win-win» у відносинах допомагає рости професійно та розширювати коло якісних контактів, що несуть із собою нові можливості.

Вважаю, що найцінніше, чому може навчитися людина, — це працювати з собою: ідентифікувати свої потреби та вміти їх задовольнити екологічними способами. Якщо знайти «свою» справу і мати розвинені навички, які я вже згадала, людина досягне успіху набагато швидше. Якби школа спонукала дітей пробувати нове і не боятися помилятись — вірю, що в рази більше дорослих реалізовувалися б через роботу, а не просто на неї «ходили».

Галина Тритяк, фінансова консультантка, співзасновниця академії «Прокачай Фінанси», ведуча подкасту «Фінансова терапія»:

Не пригадую, щоб в дитинстві в мене сформувалися якісь фінансові звички, я точно не вела облік і не мала на меті регулярно заощаджувати. Моїм доходом була коляда, інколи подаровані гроші та заробіток від миття татової машини. Ці гроші я частіше витрачала на якісь приємні покупки для себе, які звісно були більше емоційні, ніж раціональні.

Я б хотіла, щоб у школі на уроці економіки мене вчили не закону попиту й пропозиції, а готували до викликів реального життя: що мені робити з першою стипендією, як самій себе забезпечувати, на чому варто фокусуватися в студентські роки, щоб потім отримати більше можливостей. Та попри все мені подобається те, де я зараз є. І можливо, якби в мене в студентстві не було стільки питань, цікавості й нерозуміння, як поводитися з фінансами, то я б не почала свій шлях у фінансовому консалтингу. Вищий заробіток залежить від віри в себе, в те, що все можливо, від навичок комунікації та вміння планувати шлях до цілей. Цих навичок і віри мені бракувало у вихованні вдома та школі.

Олександр Стрельников, головний редактор AIN.UA:

Любов до літератури загалом і української зокрема я отримав якраз у школі. І все завдяки класним вчителям української. І це, напевно, найважливіше, що є в цій справі — любов самого вчителя, захоплення самого вчителя тим, що він викладає, і те, що він читає. Натомість бракувало актуальної програми, яка б охоплювала не тільки XIX-XX сторіччя, а й сучасних українських авторів.

На жаль, тоді, коли я вчився, сучасні українські письменники та письменниці, поети та поетки взагалі не були представлені в шкільній програмі. Тільки в дорослому віці я відкрив дуже класних сучасних українських авторів. Тому, я думаю, це основна прогалина, яка зараз, я сподіваюся, надолужена і міститься в шкільних програмах.

Мережа освітніх проєктів МрійДій – це школи, дитячі садки, табори, професійні гуртки, дистанційна школа, Батьківський клуб, соціальні напрямки.

Мета МрійДій — своєю діяльністю та проєктами впливати на розвиток освіти в Україні, створювати умови, що сприяють формуванню особистостей та їх світогляду.  Тому навчання у школах, заняття у садках, активності у таборах МрійДій побудовані таким чином, щоб діти досліджували цей світ та у цікавій формі пізнавали взаємозв’язки між явищами та процесами. У школі — через проєкти, професійні занурення, наукові досліди, розгляд певної теми з точки зору декількох наук (такий підхід називається інтегрованим); у садку — через гру; у таборах — через програму активного відпочинку.

Самі по собі знання можуть стати просто теорією, а можуть перетворитися на потужний інструмент, який допоможе дітям бути проактивними, будувати масштабні мрії та, найголовніше, діяти аби їх досягти. 

У проєктах мережі МрійДій залучено понад п’ять тисяч дітей, майже тисяча українських освітян пройшли тут навчання; десятки родин відвідують воркшопи Батьківського клубу, до якого можуть доєднатися усі охочі.

Гостем нового випуску «Сила Бізнесу. МСБ» став Владислав Малащенко, засновник інклюзивної пекарні для людей з ментальною інвалідністю Good Bread from Good People. Ілля Кабачинський розпитав героя про особливості ведення соціального бізнесу та як попри війну вдалося масштабуватися і передати на благодійність понад 400 000 хлібин.

Слухати на Soundcloud:

Також епізод можна прослухати на Spotify та Apple Podcasts. Або ж читайте коротку текстову версію нижче.

Декілька фактів із розмови:

• Пекарня Good Bread from Good People була заснована у 2017 році, і її основна місія — працевлаштування людей з ментальною інвалідністю. Перші 2-3 роки були досить непростими: нестача грошей, персоналу та постійна зміна локацій. Проте завдяки наполегливій роботі та правильній комунікації з’явилися перші корпоративні клієнти. Тоді бізнес почав розвиватися, але впевненості у завтрашньому дні все так і не було.
• Напередодні 24 лютого 2022 року вся команда підприємства зібралася разом, адже розуміла, що повномасштабна війна рано чи пізно настане. Вже 9 березня вони відновили своє виробництво на волонтерській основі. За словами Владислава, попри всі складнощі для пекарні, саме в цей момент для них відбулася точка росту, бо з’явилися іноземні партнери та багато нових ідей.
• Необхідність у розширенні підштовхнула до думок про переїзд у більше приміщення. Так спільними зусиллями команди, партнерів та простих людей був створений GoodBread.Hub. Це 4-поверхова будівля площею 1000 м², де розмістилися пекарня, лекторій, офіси, столярна та художня майстерні. Ремонт тривав пів року, а витрати склали майже 5 млн грн. Це унікальний простір в Україні зроблений для людей з інвалідністю, де вони зможуть працювати та відчувати себе корисними суспільству.
• Владислав не приховує своєї радості, що нарешті їм вдалося вирости — вже зараз команда Good Bread налічує майже 40 людей та випікає 2000 хлібин на день. За весь час повномасштабної війни соціальне підприємство приготувало та передало понад 400 000 хлібин на деокуповані та прифронтові території.
• Сьогодні пекарня більше нагадує діяльність благодійного фонду, ніж комерційного підприємства. Водночас Владислав упевнений, що справа, яку вони роблять, має велику соціальну силу та надзвичайно важлива. Тому команда Good Bread не здається і налаштована оптимістично: розробляють нові моделі бізнесу та шукають фінансування на будівництво нового простору площею 3000 м².

Героїнею нового випуску стала Ольга Шипелик — засновниця українського однойменного бренду одягу Shypelyk. У розмові з Іллею Кабачинським вона поділилася, як з Луцька розбудовує бренд одягу, про який знають по всій країні, як трансформувати бізнес і запускати нові колекції під час війни.

Слухати на Soundcloud:

Також епізод можна прослухати на Spotify та Apple Podcasts. Або ж читайте коротку текстову версію нижче.

Декілька фактів із розмови:

• Shypelyk — український бренд одягу з власним виробництвом у Луцьку, який запустила Ольга Шипелик у 2016 році. Спочатку основний фокус був на індивідуальний пошив та апсайклінг, але невдовзі стало зрозуміло, що для розвитку необхідно відшивати речі не у єдиному екземплярі та розширювати виробництво.
• Так у 2020 році, під час пандемії COVID-19, Ольга вирішила змінити концепцію на моноформат. У результаті Shypelyk почав спеціалізуватися на верхньому одязі: куртках, куфайках та жилетках, які й зараз лишаються в топі продажів. 
• Через залежність від сезонних продажів виникла потреба у розширенні лінійки одягу. Тому з березня 2022 року команда почала поступово додавати нові дропи та капсули. Зараз це вже повноцінні колекції, що дозволяє бренду тішити клієнтів новинками упродовж року.
• В дизайні Ольга не боїться експериментувати та створювати, на перший погляд, неординарні речі. Часто те, що могло бути незвичним декілька років тому — зараз вже вважається сталим трендом. До речі, висока якість досягається «кутюрним підходом» — кожну річ відшивають вручну, а процеси розділяють між кількома швачками.
• Водночас у Shypelyk немає складу, бо в основі концепції — екологічний підхід до виробництва. Частина колекцій — це сталий асортимент базових речей, які повторюються та є впізнаваними: куфайки, світшоти, майки тощо. Другу групу складають лімітовані капсули, які відшиваються невеликими партіями, або на замовлення. Завдяки такому підходу вдається уникнути надлишкового виробництва та постійно вдосконалювати якість речей.
• Зараз в команді Shypelyk працює 15 людей на постійній основі та 5 на аутсорсі. За більшість процесів, як-от моделювання, адміністративні питання, креатив, маркетинг та піар Ольга відповідає сама і називає себе «лагідним підприємцем».
• На думку Ольги, тимчасовий вихід з українського ринку брендів-гігантів через повномасштабну війну, тільки збільшило увагу та лояльність споживача до українського продукту, адже зараз дедалі більше людей віддають перевагу речам, які вказують на приналежність до української культури та несуть глибокі цінності.
• Основною платформою для продажів та пошуку клієнтів завжди був і залишається Instagram, де вже сформоване власне ком’юніті. Найбільш відданих клієнтів Ольга називає «адвокатами бренду».
• При створенні власного бренду одягу Ольга радить починати з маленьких кроків — не купувати багато обладнання та не відшивати одразу багато речей. Так само і не варто вкладати дуже багато грошей на початку. Для старту достатньо приміщення, місця для крою та декілька швейних машин. Якщо купляти б/у, то початкові витрати на обладнання коливатимуться в межах $2000-2500. Головне мати базові знання, не боятися ризикувати та вірити у свої ідеї.

*Згодом після запису подкасту стало відомо, що бренд Shypelyk будує в Луцьку шоурум та розпочав підготовку до виходу на міжнародні ринки.

Ми запитали читачів AIN.UA про їхній досвід навчання на роботі, а також дізналися від HR-спеціалісток про освітні процеси у топових українських компаніях діджитал-галузі. Ділимося результатами, а також порадами від керівниці відділу B2B корпоративного навчання, експертки Englishdom Анастасії Варлан, як зробити корпоративну освіту у вашій команді ефективною та комфортною.

Матеріал підготовлено за підтримки Englishdom
Що це означає?

Яка ситуація з корпоративною освітою?

В університеті нам радили забути все, чого нас вчили в школі, а на роботі — усе, чого нас вчили в університеті. Нині, завдяки розвитку корпоративної освіти, співробітники можуть отримати практичні навички не лише через помилки й болючий досвід, а й сидячи в комфортній аудиторії чи вдома перед комп’ютером, через гру або спілкування з однодумцями.

Нам надіслали 62 пакети відповідей на наше опитування.

Половину — від айтівців, п’яту частину – від маркетологів, а також від спеціалістів з медіа, PR, HR, фінансової, логістичної галузей, стартапів. Наше дослідження не є соціологічним, але дозволяє побачити тенденції та зрозуміти потреби.

Дві третини компаній, в яких працюють опитані, практикують корпоративне навчання. Найчастіше це вивчення англійської чи інших мов, профільна освіта (IT-курси, продажі, менеджмент, digital маркетинг, SEO) та soft-skills (public speaking, психічне здоров’я, комунікації). Але в деяких командах практикують навіть йогу та бойове мистецтво тай-цзи.

Які переваги навчання на роботі?

Для більшості опитуваних корпоративне навчання є важливим фактором для вибору місця роботи. Рейтинг роботодавця компаній, що практикують освіту, підвищується: потенційні кандидати звертають увагу на соцпакет, співробітники вмотивовані, а отже відтік кадрів менший.

Крім навичок і знань безпосередньо на тему працівників найбільше мотивують підвищення власної цінності як спеціаліста та покращення ефективності роботи, як індивідуальної, так і командної.

Тож компанія виграє не лише іміджево, а й на рівні продуктивності. Марія Кот та Олександра Альхімович, співзасновниці та керівні партнерки APT (українська агенція з інвестицій у людський капітал) на власному досвіді переконалися, що запровадження корпоративного навчання, зокрема англійської мови, робить компанію конкурентоспроможною та міцною на глобальному рівні. Ось лише деякі з переваг:

• Поліпшується якість внутрішньої співпраці та взаєморозуміння: спілкування в командах стає ефективнішим, працівники почуваються більш впевненими у професійній комунікації.
• Глобальні зв’язки розширюються: володіння англійською мовою полегшує співпрацю з міжнародними партнерами та клієнтами.
• Підвищується рівень обслуговування: співробітники вправніше взаємодіють із запитами клієнтів з англомовних регіонів.
• Різні команди та підрозділи краще інтегруються.

Як налагодити ефективний освітній процес?

Анастасія Варлан, експертка Englishdom радить будь-яке навчання розпочинати із відповідей на кілька запитань, щоб зрозуміти потребу, а отже знайти викладача або школу, яка покриває всі запити. Або ж переконатися, що компанія може організувати навчання і власними силами.

• Чого мають досягти працівники? Це може бути вихід компанії на міжнародні ринки, й іноді краще навчити співробітників, які лояльні до компанії й знають усі процеси, ніж шукати нову людину, але зі знанням англійської. Або ж командоутворення чи досягнення індивідуальних цілей конкретного співробітника. Наприклад, для продавців — вміти продавати товар англійською, для фінансового відділу — знати міжнародну термінологію тощо.
• Який бюджет? Адже від нього залежать інші опції.
• Який формат навчання? Індивідуальне, групове або мікс (частина співробітників навчаються індивідуально, інша – у групі). Наприклад, якщо співробітникам англійська потрібна для переговорів, їм потрібен індивідуальний формат, а співробітникам, які не спілкуються з партнерами (IT, фінвідділ), можна організувати групу. Але під час групових занять є ризик мати різний рівень залученості учасників.

Переважна більшість наших підписників надають перевагу індивідуальним або груповим форматам з ухилом в практику напротивагу лекціям або гейміфікованим додаткам. 

• Онлайн чи офлайн? Якщо метою навчання є тімбілдінг, або якщо блекаути заважають всім зібратися онлайн — краще обирати офлайн-формати. Але і в онлайн-навчанні є свої переваги: не потрібно шукати приміщення, урок можна провести перед робочим днем, одразу після або в обідню перерву, тим самим не витрачати часу на дорогу. Завдяки навчанню онлайн є можливість займатись з носієм мови, якій живе в США або Британії. Головна перевага онлайн-навчання — це мобільність. Зручно, коли матеріали запаковані в одному місці (наприклад, у цифровому підручнику) та доступні з мобільного. А прогрес або його відсутність можна фіксувати в реальному часі.

За результатами опитування, наша аудиторія також надає перевагу онлайн або змішаному формату навчання, за офлайн віддали голоси лише 9,7% респондентів.

• Який формат оплати? Компанія покриває 100% чи частину витрат на навчання персоналу, а можливо, співробітник самостійно навчається у будь-якій школі, а компанія компенсує за чеками повністю або частково.

Для більшості наших респондентів роботодавці забезпечують вивчення англійської мови та беруть всі витрати на себе, але в деяких випадках компанії покривають навчання лише частково.

• Хто буде навчати співробітників? Колега, залучений викладач, який буде в офісі проводити навчання або по zoom, чи зовнішній партнер (онлайн або офлайн-школа).

Серед тих, хто має корпоративну освіту на роботі, рівно половина опитаних навчається з допомогою підрядників. Тож розглянемо особливості кожного зі способів організації.

Залучення партнерів. Після вибору школи варто погодити список співробітників, які будуть проходити навчання, та їхній рівень знань. Зазвичай такі школи беруть організацію на себе: тестування співробітників, погодження графіку, пошук викладача та приміщення, контроль викладачів, формування програми та її адаптація під ваш запит.

Контроль навчання партнер також бере на себе та відправляє вам звітність про навчання та фінансові питання, за погодженими форматом та періодичністю. 

У Englishdom є персональний менеджер студента та персональний менеджер компанії. Менеджер студента контролює процес навчання співробітника та допомагає з технічними питаннями, а персональний менеджер компанії готує звітність, слідкує за балансом та допомагає з усіма питаннями HR. Також є кабінет керівника, де у реальному часі можна побачити прогрес співробітника.

Марія Кот та Олександра Альхімович, співзасновниці та керівні партнерки APT виділяють такі переваги співпраці з партнерами для навчання:

• Широкий досвід і експертиза в галузі навчання та розвитку, доступ до найкращих практик і сучасних методів навчання.
• Індивідуалізований підхід у розробці навчальних програм із врахуванням потреб компанії та її співробітників. 
• Швидкість старту навчання вища, ніж на внутрішніх ресурсах.

Втім недоліки також іноді є, серед них — труднощі в адаптації зовнішніх партнерів до змін в стратегії або потребах організації, що може вимагати додаткових зусиль та часу для узгодження.

Самостійна організація. Основна її перевага — це економія бюджету, адже навчання з допомогою партнера коштує дорожче. Але є ризик, що при такому форматі студенти не отримають сертифікатів.

Якщо ви все ж вирішили навчати персонал ресурсом компанії, то після визначення мети, протестуйте співробітників, знайдіть приміщення, викладача або декількох, погодьте з ними програму, графік звітності й критерії успішності курсу. В процесі важливо контролювати відвідуваність, підтримувати мотивацію співробітників. Це додаткове навантаження на внутрішніх спеціалістів, які вже виконують свої основні обов’язки.

Втім Марія Кот та Олександра Альхімович вважають контроль не додатковою задачею, а радше можливістю налаштовувати навчальні програми та ресурси відповідно до власних потреб і стратегії. 

Як вивчати англійську, щоб мати конкурентну перевагу на ринку праці?

Англійська мова є однією з найбажаніших у соцпакеті, на рівні з розвитком професійних та софт-скілів. Що і не дивно, адже глобальне професійне середовище спілкується і працює англійською. 96,8% опитаних нами вважають, що її знання дає конкурентну перевагу на ринку праці, 62,3% — що їхня зарплата залежить від рівня володіння англійською.

Читачі й друзі AIN.UA вважають індивідуальні заняття з викладачем найбільш ефективним способом вивчати англійську. З досвіду Анастасії Варлан, так і є, щоправда, лише уроків недостатньо. Тож експертка рекомендує додавати нескладні, але дієві прийоми у повсякдення чи офісне життя.

• Відвідувати розмовні клуби за інтересами. Це можуть бути клуби, які пропонує школа, де проходить навчання або організовувати самостійно розмовні клуби у компанії між працівниками.
• Завести іноземних друзів та спілкуватися з ними. 
• Робити дні англійської мови у компанії.

А ось реальні кейси від клієнтів Englishdom, як мотивувати співробітників навчатись англійської не лише на уроці з викладачем: 

• Поставити в офісі полицю з англомовними книгами різної тематики: дитячі казки, сучасні відомі романи, історія, журнали National Geographics. Раз на тиждень посеред робочого дня колеги збираються на 2-годинне чаювання, де кожен розповідає, що прочитав з «англомовної полиці» (своєю мовою, не англійською). Ключова мета – зацікавити читати англомовні книги й розуміти, про що в них йде мова. Плюс це додаткова неформальна комунікація у колективі.

• Влаштувати кіновечір з переглядом фільму англійською мовою. Фільм варто обрати простий, який всі бачили. В такому разі всі будуть точно знати сюжет і легше розуміти, про що говорять герої.
• Організувати корпоративну знижку на книги англійською мовою в одному з книжкових магазинів. 
• Щомісяця дарувати абонемент на купівлю англомовної книги для одного студента, який має найкращу динаміку засвоєння знань. 
• Розклеїти в офісі наліпки з назвами відповідних меблів та техніки англійською мовою (з транскрипцією та перекладом). Колегам буде простіше інтегрувати англійську у побутові та робочі діалоги.
• Раз на місяць запрошувати в офіс англомовного спікера для проведення розмовного клубу. Така практика допомагає швидко подолати бар’єр говорити англійською у колективі та з клієнтами. 
• Організувати для колективу екскурсію з англомовним гідом. Це може бути тематична екскурсія вашим рідним містом, або візит до якогось цікавого музею. 

Такі прості ідеї допоможуть створити правильну атмосферу в колективі, де вивчення англійської мови стане і цікавим, і мотиваційним.

Повне занурення у вивчення англійської пропонує й Englishdom: окрім індивідуальних занять з викладачем, студентам доступні онлайн-платформа та уроки 24/7, спікінг-клаби з урахуванням рівня й інтересів, навчальні матеріали для закріплення знань (книги, відео, аудіо завдання), додаткові курси для самостійного навчання, мобільний додаток для вивчення слів та виконання домашнього завдання.