Скористатись програмою також можуть аграрії, землі яких уже розміновані сертифікованими операторами протимінної діяльності (ОПМД) в період з 24 лютого 2022 року до 15 квітня 2024 року.

Для цього необхідно заповнити та подати заявку на отримання компенсації на адресу Центру гуманітарного розмінування: compensation@uachd.org.

До заявки, скріпленої ЕЦП, потрібно додати відповідні документи, вказані в інфографіці нижче.

Крім того, подавати заявки на компенсації можуть фермери, які лише планують розпочати розмінування власних с/г ділянок або на яких працюють як орендарі.

Вони це можуть зробити через державний аграрний реєстр. Після цього їхні заявки опрацьовуються Центром гуманітарного розмінування, який оголошує відповідні тендери в системі Prozorro.

Участь в цих тендерах зможуть взяти всі охочі сертифіковані оператори протимінної діяльності, які й визначатимуть вартість розмінування на відкритих торгах в системі.

До кінця року в держбюджеті на фінансування програми передбачено 3 млрд грн.

Він зазначив, що вкрай актуальним питанням стає фінансова підтримка аграрного сектору. З цією метою створені державний аграрний реєстр та фонд часткового гарантування кредитів у сільському господарстві.

За даними опитування понад 2 000 малих фермерів, проведеного фондом, 56% аграріїв планують у 2024 році розширити виробничі площі, а 53% – залучити для цього інвестиційні кредити.

Голова правління Фонду Олег Приходько закликав банки долучатися до співпраці з метою розширення доступу аграріїв до кредитів.

• Як зазначається, програма показала хороші результати в першому циклі.
• Тоді відібрали 138 заявок із 212 заявок, а загальна сума грантової підтримки становить $1 730 000.
• Найпопулярніші витрати грантових коштів серед аграріїв: придбання тракторів, сонячних панелей, спеціалізованого виробничого та переробного обладнання для відповідного ланцюга доданої вартості.

У грудні 2023 року стартував другий цикл програми для українських фермерів. Головна мета — допомогти виробникам сільськогосподарської продукції інтегруватися в стійкі ланцюжки доданої вартості, покращити свої засоби до існування, збільшити зайнятість і розвиток сільських територій.

Цього разу подати заявку на грант можуть фермери з Львівської, Закарпатської, Івано-Франківської та Чернівецької областей.

Залежно від області, подаватися на грант можуть різні галузеві аграрії. Зокрема:

Гранти будуть виплачуватися у гривні за обмінним курсом ООН у сумах:

• до 370 000 грн ($10 000) для малих сільгоспвиробників;
• до 925 000 грн ($25 000) для сільськогосподарських мікро- та малих підприємств, сільськогосподарських кооперативів та асоціацій виробників продукції з географічними зазначеннями (ГЗ).

Заявки потрібно подати через Державний аграрний реєстр до 31 січня 2024 року.

Рубрика «Історії» виходить за підтримки YASNO.

Вирішили не концентруватися на об‘ємах

Господарство «Деївська олійниця» — це сімейний бізнес, який заснували у 1992 році. Але, як переповідає теперішній керівник Богдан Рубан, історія підприємства почалася у 1991 році, коли його батько отримав десяток гектарів землі. Спершу він просто обробляв землю і садив городину. Але через 5 сезонів робіт в полі чоловік зрозумів, що виключно на цьому заробити буде складно.

Тому у 1996 році батько Богдана побудував олійницю і запустив виробництво соняшникової олії. На початку чоловік займався всім самотужки, а його дружина продавала готову продукцію на ринку.

• За кілька років на підприємстві вже працювало до 70 людей, олійниця переїхала в нове приміщення. Відповідно, збільшилися й обʼєми виробництва.
• У 2006 році сім’я Рубан зареєстрували торговельну марку ТМ «Деївська». Назва прийшла сама, зазначає Богдан, постійні клієнти неофіційно називали господарство «Деївська олійниця» на честь Деївської гори, на схилі якої та знаходилася.
• Саме після реєстрації торговельної марки, зізнається керівник, виробництво вирішили сконцентрувати на якості продукції, а не на об’ємах.
• Зокрема у 2011 і 2014 роках, олію ТМ «Деївська» було визнано кращою в Україні.

Інвестиції окупляться лише через 14 років

ТМ «Деївська» — це регіональний полтавський бренд. Як додає Богдан Рубан, у них немає всеукраїнських амбіцій, й окрім цього, об’єми виробництва не достатньо великі для збільшення ринку збуту.

Водночас ТМ «Деївська олійниця» розвинули кілька напрямів роботи. Окрім соняшникової олії, вони також виготовляють спеції. А у 2017 році виникла ідея посадити горіховий сад і виготовляти олію преміального сегмента з волоського горіха.

Цілий рік Богдан з командою навчався і вивчав цю тему. Восени 2018 року висадили першу чергу горіхової плантації. У 2020 році вона вже займала площу 15 га – 1300 дерев волоського горіха і 550 дерев фундука.

За підрахунками Богдана, інвестиції в горіхову плантацію — $6350 на один гектар. Сюди входить:

• 1 га земельна ділянка ≈ $2100.
• Саджанці волоського горіха (100 шт/га) ≈ $1000.
• Витрати на підготовку поля і посадку ≈ $1250.
• Поливна система ≈ $1250.
• Паркан ≈ $750.

Далі передбачаються щорічні витрати на покіс трави, добрива, обрізка та інший догляд – близько $350 за 1 га. За словами Богдана ці інвестиції окупляться лише через 12-14 років з року посадки. А все тому, що перший об’ємний врожай можна буде зібрати лише на п’ятий рік вегетації – близько 500 кг горіхів.

• Щороку врожай буде збільшуватись, і на 10-11 рік вегетації врожайність складатиме близько 2500 кг/га.
• За сьогоднішнім цінами очікуваний заробіток на 10 рік вегетації — $1200 за 1 га.

Олія з волоського горіха — пікантний продукт

Весь горіх на господарстві збираються переробляти самотужки, і виготовляти з нього олію. За словами Богдана, олія з волоського горіха — продукт преміального сегмента, близький до оливкової.

«Олія з волоського горіха ще маловідома в Україні, але вона може стати візитівкою нашої країни. Адже це пікантний продукт, з неймовірним вмістом вітамінів та мінералів, з приємним ароматом і смаком. Звісно на ній яєшню не засмажиш (дорого), але для салатів і кондитерських виробів саме те».

Купити «Деївську» горіхову олію вже можна буде найближчим часом. Її продаватимуть в скляних пляшках різних обʼємів.

Горіхові сади сягатимуть близько 78 га

Керівник ТМ «Деївська» Богдан Рубан в найближчому майбутньому планує розвивати кілька напрямків.

• В першу чергу, господарство точно збільшить плантацію горіхового саду.
• Вже купили дві земельні ділянки на 14 та 48 га. Тому незабаром все горіхова плантація сягатиме близько 78 га.
• Ще один напрям роботи бренду «Деївська олійниця» — це вихід на стабільний обʼєм продажів через їхній інтернет-магазин.
• Зараз через інтернет продається лише 0,1% від виробництва. Проте Богдан переконаний, що за цим напрямком — майбутнє.

Нагадаємо, раніше AIN.Business розповідав про перезапуск бренду «Дім варення»:

Досвід роботи з фермерами

• У 2014 році Яна вирішила працювати з фермерським та сезонним, коли прочитала про шеф-кухарів скандинавських країн. Вони створили маніфест та зобов’язалися пропагувати локальне, створюючи нову скандинавську кухню.
• Так, жінка почала організовувати вечері із сезонним меню у Foodies Agency. Під час них гості знайомилися з українськими стравами та фермерськими продуктами.
• Зараз Яна Жадан постійно працює з локальними продуктами різними способами (на окремих проектах, у закладах, на фермерських вечерях або обідах). 

Чому закладам варто співпрацювати з фермерами

• Гостям цікаво йти в заклад, який розширює їхні знання та досвід.
• Це чудовий маркетинг для закладу.
• Ресторатори також можуть просувати звичку вибирати місцеві продукти від маленьких господарств.

5 кроків, щоб перейти на фермерське

1. Проаналізуйте власних постачальників та їхню продукцію. Подумайте чи це саме те чим ви хочете ділитись зі своїми гостями щодня.
2. Поставте ціль вийти на певний відсоток страв з фермерською продукцією у меню. Почати можна з локального сиру чи зелені. Найкраще запланувати перехід у травні, коли попереду сезон.
3. Проведіть дослідження. Знайдіть постачальників кожного продукту, порівняйте ціни, умови співпраці, подивіться яку суму ви втратите при переході на українські сири з умовно польської моцарели або використовуючи органічні яйця. 
4. Побудуйте сталі стосунки з фермерами. Договір на рік, забезпечує фермеру впевненість у збуті продукції. Отже, він може розвиватись далі: розширювати господарство, покращувати обладнання, тримати більшу кількість тварин.
5. Познайомтесь з людьми, які вирощують продукти для страв у вашому закладі. А потім розкажіть про це у власних соцмережах. Це один зі способів пропагувати ваші цінності. Можна влаштувати поїздку командою на виробництво чи ферму.  

Поради закладам 

• Підтримуйте локальних виробників. Продукти вони можуть вирощувати навіть спеціально для вас.
• Слідкуйте за сезонністю. 
• Об‘єднуйтеся із сусідніми закладами та замовляйте фермерське разом. Це допоможе знизити витрати на логістику та збільшити об‘єм замовлення.
• Організовуйте фермерські ярмарки, поп-апи, вечері та обіди з локальних продуктів.
• Комунікуйте з гостями про перехід на фермерське. 

Як почався бізнес

• «Зелений Гай» відкрили два роки тому.
• Це мала бути дача, де родина б виготовляла домашній сир. На Дніпропетровщині відчувався брак цього продукту.
• З часом про сир дізнавалися інші люди, почали цікавитися.
• Євгенія розуміла, що для того, аби варити сир на продаж, треба мати власне молоко. Так у родини з’явилася перша корова, яку придбали на OLX.
• Також на дачі були тварини, які на утримання передавали друзі-військові. Їхні фото Євгенія викладала в мережу, тому багато хто хотів потрапити у гості.
• Якось до них завітала жінка, яка виявилася блогеркою. З того дня у «Зеленого гаю» більше не було вихідних.

Формати, які поєднує ферма

• На локації розміщена модульна ферма, побудована спільно з канадським урядом та обласною владою. Є також сироварня, де створюють авторські сири.
• На базі «Зеленого гаю» працює реабілітаційний центр, де кожен охочий може відвідати сеанси зоотерапії та іпотерапії, попрацювати із психологами.
• Люди із будь-яких регіонів можуть пройти навчання, аби вміти більш ефективно вести сільське господарство.
• «Зелений гай» є прихистком для свійських та диких тварин, які постраждали внаслідок війни.

Після 24 лютого

• Коли магазини зачинилися, на фермі побільшало навантаження, тому що люди, особливо з маленькими дітьми, хотіли молочні продукти.
• У вересні 2022 року уламки збитої ракети впали прямісінько у загін із тваринами. На жаль, десять загинули.
• Боєприпас не здетонував, але витекло все ракетне паливо. Тоді згоріло чимало матеріалів, корму та замовлень.
• Ферму відновили завдяки фінансовій допомозі українців.

Прихисток для постраждалих тварин

• Сьогодні на фермі понад 500 тварин. В основному живуть сільськогосподарські тварини: бики, корови, страуси, коні, віслюки, мули і поні.
• Здебільшого їх привозять або військові, або господарі, які виїжджають та не мають змоги взяти тварин з собою.
• Ще приблизно пʼяту частину тварин фермери самостійно вивозили з Херсона, Київщини, Донеччини та Луганщини.

Реабілітаційний центр

Програму реабілітації проводили безкоштовно протягом усього 2022 року. Коли створювали, консультувалися з ізраїльським зоопарком, який проводить зоотерапію вже понад 20 років. На фермі пройшли відповідне навчання і отримали сертифікацію.

Зараз діє реабілітаційна програма за підтримки канадського уряду й «Українського Жіночого Фонду». Вона розрахована на жителів Синельниківської громади: внутрішньо переміщених осіб, родини загиблих героїв, людей з інвалідністю. Вони приїжджають сюди та проводять із тваринами цілий день. Гості також мають змогу отримати онлайн-консультацію з психологом.

Загалом, «Зелений Гай» пропагує гуманне фермерство.

«Наша ферма – нова, наукова. Ми тут показуємо, що таке гуманне фермерство і добробут тварин. Для нас дуже важливо передавати ці знання. Тому ми проводимо різні майстер-класи, заохочуємо людей переїжджати в село», – говорить засновниця.

AIN.Business поспілкувався з бізнесом «MicroGreen Прикарпаття» про те, як розпочати таку власну справу, скільки це коштує, на що необхідно зважати.

Рубрика «Історії» виходить за підтримки YASNO

З чого починали

Бренд «MicroGreen Прикарпаття» заснував менше року тому Володимир з Харкова. Перед тим як заснувати справу, розповідає AIN.Business чоловік, він довго шукав для себе сферу діяльності. Після переїзду до Івано-Франківську через війну, купив курси про вирощування мікрозелені, а згодом вирішив перетворити нове хобі на бізнес.

«Щоб організувати класну роботу ферми, треба спочатку розібратися, хто ваш головний клієнт», — радить Володимир. Це може бути HoReCa, ритейл або звичайні фізичні особи. Після визначення ЦА можна починати планувати роботу і стратегію розвитку».

«MicroGreen Прикарпаття» взяли курс на ритейл. Спочатку знайшли і відкрили приміщення для ферми. Під час пошуку, говорить Володимир, визначили чіткі критерії: хороша вентиляція; наявність великої потужності електроенергії. Далі налагодили практично автономну роботу приміщення, придумали маркування продукції, а також зібрали всі необхідні документи.

За словами Володимира, у бізнес він планував вкласти $5000. Проте, додає герой, завжди потрібно розраховувати на 15-20% додаткових витрат.

Зокрема, значну кількість бюджету витратили на стелажі. Їх оснастили світлом і автоматичним поливом. Останній економить робочі години працівників, а світло, яке вмикається по таймеру, дозволяє економити електроенергію. Уся система керується через смартфон.

Документація. Що потрібно зробити ?

1. Спершу реєструється ФОП.
2. Потім потрібно придбати право власності ТУ (технічні умови).
3. Далі відбувається реєстрація потужностей через ЦНАП.
4. Після потрібно оформити сертифікацію на продукцію через Держпродспоживслужбу. Робиться це на базі ТУ і готової продукції.
5. Через торговельну палату варто замовити власні штрих-коди (ШК). Тобто, оформити інтелектуальну власність. ШК, додає власник бізнесу, потрібен для роботи з ритейлом, проте кожна окрема мережа магазинів може давати власний внутрішній ШК для продажу.

Після цього ви вже є оператором ринку. Маркування та назва продукції повністю прописана у вашому ТУ.

Про пошук насіння

Володимир зізнається, насіння — найбільший головний біль кожного фермера. На його думку, якщо одразу не знайти надійного постачальника, практично весь врожай може вийти з нюансами.

«Це і пліснява, коренева гниль тощо. Спочатку фермер взагалі не розуміє, чи це він щось робить не так, чи то насіння неякісне. Варто шукати надійного постачальника».

Засновник «MicroGreen Прикарпаття» радить знайти спільноти фермерів та продавців мікрозелені у Telegram або Viber, де вони діляться досвідом та інформацією. Це буде корисно як початківцям, так і досвідченим фермерам. У цих же чатах можна попросити контакти хороших постачальників насіння.

З субстратом для мікрозелені ситуація менш складна, бо є вибір:

• тканина;
• льняний килимок;
• кокосовий субстрат;
• агроват.

Володимир перепробував всі види, тому рекомендує саме агровату. З цим субстратом, запевняє, найменше проблем, тому у стажера чи новачка у цій справі не виникне багато з ним клопоту.

Про труднощі

• Основна проблема на початку, додає герой, — відсутність навіть базового досвіду ведення бізнесу під час воєнного стану.
• З непередбачуваного — значною проблемою для Володимира став блекаут. Ферма вимерзала до 12 градусів (мінімально допустима температура – 15 градусів), а торговельні мережі-партнери не могли продавати продукцію, бо були без світла.
• Ще однією проблемою, яку можна подолати, є сезонність. У Володимира це впливає на збут. Влітку, наприклад, ритейл просідає і замовлень менше. Водночас HoReCa починають активізовуватися.

Про клієнтів

• Крім ритейлу, Володимир і команда працюють над новою категорією збуту — постачальники до ресторанів.

«Цей напрям цікавий тим, що не потрібно витрачати час та гроші на логістику та обговорювання кожного замовлення з кожною окремою людиною. Цим займається посередник».

• Останньою категорією є звичайні люди, які купують мікрозелень собі додому. Це зазвичай ті, що бачили продукцію «MicroGreen Прикарпаття» у магазині, або прийшли за рекомендацією друзів.

Про окупність та розвиток

Зараз усі зароблені гроші Володимир вкладає назад у бізнес, щоб збільшити асортимент, кількість працівників (делегувати частину обов’язків), площу ферми, кількість регіонів постачання. Хоча вкладення поки що не вдалося окупити, підприємець каже, що «MicroGreen Прикарпаття» закриває всі потреби та категорії розвитку.

Нещодавно «MicroGreen Прикарпаття» переїхали зі свого першого приміщення у набагато більше. Якщо раніше ферма на 68,5 м² при теоретичному прорахунку могла видати до 5000 боксів мікрозелені на місяць, на новій локації площею 350 м² максимальна потужність – до 50 000 боксів. Цю ферму ще будують.

«Рік тому, коли давав інтерв’ю декільком виданням, казав, що наші плани — це ферма на 500 м². Тобто це практично те, що маємо зараз. Також тоді я говорив про Буковель, а вже зараз ми тестуємо цей напрям збуту через постачальників. У майбутньому планую відкрити аналогічне виробництво на сході України. Бо дуже сумую за Харковом. Щось всередині мене так і тягне додому», — підсумував Володимир.

Бессарабська кухня

• Андрій народився і провів дитинство у Бессарабії на півдні України. У цьому регіоні дуже багато кулінарних традицій. Усі його родичі, друзі та й просто знайомі постійно готували локальні страви. 
• До повномасштабного вторгнення шеф-кухар багато подорожував Бессарабією з кулінарних мотивів.
• Він шукав людей, які зберігають рецепти страв, традиції, і з якими ці рецепти можна відтворити.

«Під час останньої поїздки в Італію я об’їздив чимало виноробень, ферм та інших кулінарних місцин. Однак мушу зауважити, що й Одеська область має чим вразити іноземних та вітчизняних кухарів. Тут багато локальних продуктів, просто вони не такі розкручені, недостатньо розрекламовані, маловідомі. Так само наша область має чимало унікальних страв і технік. Це все надзвичайно цікаво, це все варто показувати іншим. Наприклад, в певних селах знають, як готувати каварму, курбан чи інші страви. Чули колись про них? От і я про це», – розповів шеф-кухар.

• Бессарабська кухня заснована на овочах, спеціях та дрібному м’ясі. Тут готують все – від місцевої дунайки до болгарсько-турецьких солодощів.
• Серед визначних страв Андрій виділяє: манджу (тушковані овочі, що достигають в серпні, в спеціях), каварма (страва з баранини), болгарська бринза, гутуля (варення з айви, що готують з горіхами).

Як з’явився бренд

• Андрій Величко багато подорожував Бессарабією. І з кожної поїздки він привозив спеції.
• Якоїсь миті подумав, що було б непогано, по-перше, упакувати все це у зручний вигляд, а по-друге, систематизувати.
• Бізнес-плану, стратегій у нього не було. Спершу це був проект для себе та друзів. А усі фінансові потреби Андрій закривав з особистих коштів.
• Зараз бренд має шість позицій: ікорна сіль, мірудія, чубриця, гюзум, копчена паприка та яскрава сіль. До кожного набору також вкладають буклет з описом та порадами: що і з чим можна використовувати.
• Саме ці 6 видів спецій, за словами шеф-кухаря, максимально передають колорит Бессарабії.

Співпраця з фермерами

• Інгредієнти для спецій Андрій вирощує не сам. Наприклад, паприку купує у бессарабських жінок. Навесні, коли люди висаджують перець, домовляється про співпрацю. Місцеві збирають паприку в серпні-вересні й одразу сушать, а восени шеф-кухар її додатково підкопчує. 
• Тим часом ікорна сіль – це нетрадиційна бессарабська спеція, а ідея Андрія. Виготовляє він її двічі на рік – восени та навесні, коли починається сезон коропа і знімається заборона на вилов риби.
• Усі спеції вирощуються під південним сонцем крафтовими фермами. А обробляє та сушить їх шеф-кухар на базі власного закладу.

«Усі мої спеції вирощені під південним палючим сонцем Бессарабії, але кожна з них має свою історію. Ту саму паприку я збираю з кількох сіл, адже десь перець більш солодкий, десь – більш червоніший, з в третьому селі – дрібніший. Я поєдную всю цю паприку й перетворюю її на купаж. А навіщо його потім підкопчувати, запитаєте ви? Щоб розкрити ще трохи солодкуватості перцю», – розповів Андрій.

Соціальна місія бренду

• У своїй роботі над брендом Андрій має дві чіткі чілі: зберегти традиції та познайомити людей зі справжніми смаками рідного регіону. 
• Водночас, він також виділяє соціальну складову. Місцеві мешканці, часто це жінки старшого віку, з якими він співпрацює, отримують гідну оплату за натурально вирощений продукт. Вони отримують значно більше грошей, ніж якби співпрацювали з «перекупами». 
• Андрій зізнається, що мріє, аби про бессарабські спеції дізналося якомога більше людей з різних частин України та світу. А через 3-5 років бессарабська паприка стала так само впізнаваною, як і бренд угорської паприки чи кампотського чорного перцю.

«У мене немає морального права привласнювати ці спеції, єдиний патент, який я все ж зареєстрував, – на вигадану мною ікорну сіль. Так само зареєстрована й назва мого невеличкого бренду – “Бессарабські спеції”. Усе, чого я хочу, – підтримати локальне виробництво і зберегти давні традиції. Інакше імпортні перці, які приїжджають до нас тоннами, якоїсь миті просто «видавлять» місцевий продукт», – підсумовує Андрій.

Своїм досвідом з AIN.Business поділився засновник бренду grow—some, що спеціалізується на наборах для вирощування мікрозелені вдома. Він розповів про патентування килимків, маркетинговий бік бізнесу та організацію процесів.

Історія Grow Some

Засновнику grow—some Олексію завжди подобалося вирощувати рослини. Про мікрогрін він дізнався випадково. Підприємцю, як він розповідає сам, дуже сподобався процес, тож він вирішив зробити кілька наборів мікрогріну своїм друзям.

Проте Олексій не визнавав популярні набори мікрогріну з пластиковими контейнерами і одноразовими килимками. Натомість він хотів бачити на ринку максимально екологічний горщик та простий спосіб вирощування.

Далі він знайшов дизайнера Армана, який надихнувся компанією Apple і бачив бренд grow—some дуже естетичним. Шляхом експериментів, їм вдалося знайти ідеальний матеріал для виготовлення горщиків — гіпс з воском. Паралельно Олексій працював над концептом килимка, який згодом запатентував.

«У нас була дійсно “гаражна стартаперська історія” — я спав і працював у тій же кімнаті, робив ці горщики на підвіконні, у брата в квартирі чи на дачі. Ми, до речі, отримали найвищі результати по пітчу від YEP! Startap acceleration, і це теж додало впевненості, що це цікавий формат продукту і для інвесторів, і для споживачів», — ділиться спогадами Олексій.

Перші продажі та запуск

Перші набори купували друзі та знайомі, які дуже підтримували проект Олексія. Також були невеликі продажі завдяки сарафанному радіо та органічному пошуку в Instagram. Впевненості на початку додало корпоративне замовлення на 200 наборів для агрокомпанії, де Олексій працював раніше.

AIN.Business й далі збирає історії малого та середнього бізнесу в Україні. Якщо вам є що розповісти, – заповніть форму: 

Всі гроші з перших замовлень вклали у розвиток, рекламу, сайт і розширення команди, розповідає засновник grow—some.

Проблеми та їх вирішення

Серед проблем, з якими зіштовхнулася компанія, Олексій називає:

• Відсутність технології виробництва горщиків. Як пояснює засновник, він хотів, щоб горщик був цікавий, екологічний і його можна було б виробляти самостійно (принаймні під час запуску бізнесу).
• Зміну майндсету. Треба було перейти від ідеї робити якісні презентації для топменеджменту, до ідеї Customer Development, виробництва, управління командою, продажів тощо. В Олексія було багато питань, бо було складно зрозуміти, що робити, аби щось почало виходити. Підприємець зізнається, що у нього не було розуміння, як досягнути своїх цілей.
• Сезонність. Ще на початку свого розвитку, влітку 2021 року, Олексій зіткнувся з сезонністю продукту. Але, за його словами, він тоді просто багато чого не розумів.

У 2023 році сезон майже не впливає на прибуток бізнесу. Невелика просадка на літні періоди є, але для того, щоб це виправити, вони:

• зрозуміли, чому не купували влітку,
• зробили контрофери,
• розширили продуктову лінійку.

Олексій зізнається, що в цьому неабияк допомогла маркетингова команда.

«Ми брейнстормимо ідеї, тестуємо креативи, спілкуємось з клієнтами. Також зробили невелике ком’юніті мікрогрінерів у Telegram».

Формат роботи

• grow—some позиціонує себе як В2С, або навіть D2C-формат. Вони зосередились на цьому векторі після жовтня 2023 року, коли змінилась маркетингова команда.
• Компанія контролює виробництво самотужки, також мають надійних постачальників.
• Підприємець вважає, що їхній бізнес не сильно відрізняється від e-com бізнесів в Україні.

Плани grow—some на майбутнє

• Компанія рухається у сторону розширення продуктового портфелю з гарними простими продуктами.
• Вже зараз є 3 проекти на останніх стадіях прототипування, ще один – на початку творення.
• Також планують відкритися офлайн до кінця літа у торговій мережі. Засновник хоче, щоб люди мали більше доступу до їхньої продукції, і могли купити набір в умовній кав’ярні чи магазині у центрі великого міста.
• Наступний крок, який компанія буде реалізовувати паралельно із середини літа, — тестові виходи на закордонний ринок. Поки що придивляються до країн ЄС.

Нагадаємо, раніше AIN.Business розповідав історія найбільшого бару Ужгорода Yeah Not:

AIN.Business зібрав десяток українських ферм, у яких можна купити спаржу.

Середня ціна спаржі у 2023 році — від 250 до 400 грн. На вартість рослини впливає короткочасність сезону та складний процес вирощування. Попри це, в Україні є багато фермерів, які займаються спаржею:

1. «Аспарагус Журавля» — спаржа з Полтавської області. Замовити можна тут.
2. «Біла спаржа» — спаржа з Київської області. Замовити можна тут.
3. BroPRO — спаржа з Дніпропетровської області. Замовити можна тут.
4. «Спаржа Волині» — спаржа з маленького села у Волинській області. Замовити можна тут.
5. Asparagus Петриківки — спаржа з Дніпра. Замовити можна тут.
6. Аsparagus 600 — спаржа з Києва. Замовити можна тут.
7. Organic svit — спаржа з Миколаєва. Замовити можна тут.
8. «Спаржа Приорілля» — спаржа з Дніпропетровської області. Замовити можна тут.
9. «Спаржа з Волиці» — спаржа з Львівської області. Замовити можна тут.
10. Asparagus land — спаржа з Черкащини. Замовити можна тут.
11. «Добра спаржа» — спаржа з Кременчука. Замовити можна тут.
12. «Спаржа Закарпаття» — перший врожай нового фермера. Замовити можна тут.
13. «Еко спаржа» — також перший нового фермера з Рівненщини. Замовити можна тут.
14. Nature asparagus — спаржа зі Хмельниччини. Замовити можна тут.

Як все починалося

BroPRO — ферма трьох братів. У 2018 році ми вирішили, що хочемо щось вирощувати. Тому почали вивчати культури і якось наш погляд впав на спаржу. Цей овоч лише набирав популярності в Україні. Тому ми відправилися у Нідерланди навчатися на одній із найбільших компаній, що займається селекціонуванням ви виведенням сортів Limgroup. Після стажування та вивчення всіх процесів вирощування та збору спаржі, ми купили в них перші саджанці і повернулися вирощувати їх в Україні.

Нам було важливо вирощувати екологічно чисті продукти, тому ми знайшли шматок землі, який до нас жодного разу ще не оброблявся.

Специфіка вирощування спаржі

Спаржа — це багаторічна рослина. При гарному догляді рослина може добре себе почувати 7-8 років. Для хорошого врожаю потрібно також скласти технологічну карту, яка залежить від сорту спаржі. Догляд повинен бути цілий рік.

Є багато сортів спаржі. Вони відрізняються від того, в якій широті та на якому континенті їх потрібно висаджувати. Наприклад для України потрібно обирати морозостійкі сорти. Також сорти відрізняються тим, наскільки вони захищені від тих, чи інших хвороб, і яку дають врожайність. 

Для нашої ферми ми обрали три сорти:

• Xenolim — спаржа салатового кольору, це найпопулярніший вид;
• Erasmus — спаржа фіолетового кольору;
• Aspalim — спаржа зелена з фіолетовими вкрапленнями.

Ці сорти добре ростуть в нашому кліматі і дають дуже хороший врожай.

На жаль, в Україні сезон дуже короткий — квітень, травень і трохи червня. Сезон можна продовжити, але тоді спаржу потрібно вирощувати у теплицях.

Інвестиції та прибуток

Ми працюємо як ферма з 2019 року. У нас є понад 8 гектарів основної ділянки.Крім цього, є партнер, якому також вже допомагали саджати його ділянку, це близько 2 Га. А наступного року плануємо значно розширятися.

Ми замовляємо посадковий матеріал за півтора року до того, як плануємо висаджувати спаржу.

На один гектар нам потрібно 20 000 корінців. Ціна одного корінця від 40 до 80 центів в залежності від сорту. Тобто на один гектар ми приблизно витрачаємо 10 000 євро. Три роки ми майже нічого збираємо з ділянки, лише доглядаємо за рослиною. Тому наступною значною сферою витрат є зарплата людям.

Інші три ключові статті витрат:

• Побудований цех з робочою лінією, яка дозволяє мити й підрізати спаржу, щоб вона мала товарний вигляд.
• Встановлення спеціального промислового холодильника.
• Автомобіль, який доставляє спаржу з поля одразу в холодильник, не порушуючи ланцюжок холоду.

За технологічним процесом важливо, щоб ланцюжок холоду не був порушений. Спершу треба зібрати спаржу, потім одразу її охолодити, доставити в холодильник, і лише потім проводити інші маніпуляції: мити, підрізати. Таким чином вдається зберегти її свіжою значно довше.

«У нашій бізнес-моделі перші 4 роки, після того, як почали збирати урожай, ми повертаємо вкладені кошти. А останні 4 роки життєвого циклу рослини, це має бути період, коли ми заробляємо».

Хто купує спаржу

Ще до початку сезону ми стараємося підписати контакти з бізнесами. Найбільшими нашими клієнтами є ресторани у Дніпропетровській та Запорізькій областях.

У цих областях у нас є велика перевага, бо ми можемо доставити їм дуже свіжу спаржу. А це дуже важливо для закладів, які стежать за якістю продукції.

Також зараз ми активно запрошуємо до співпраці заклади з Полтавської області. І працюємо над тим, щоб цього року наша спаржа з’явилася у національних мережах супермаркетів.

І дуже невелику частину врожаю у нас купують через сайт або Instagram.

Чому цей овоч такий популярний

На нашу думку, спаржа популярна, бо це перший ґрунтовий овоч який дозріває після зими на рідній землі. А ще це універсальний гарнір, який смакує з рибою, м’ясом, і навіть з картоплею і салом.

Водночас? в Україні цей овоч ще не досягнув вершини своєї популярності. Наприклад споживання спаржі у Німеччині чи Нідерландах на одну людину у 7 чи 8 разів більше, ніж в Україні.

Як обрати хорошу спаржу?

Якість спаржі залежить від якості землі, на якій вона вирощується, від сорту та кількості сонячних днів. Є три способи визначити свіжість цього овоча:

• Потерти один пагін спаржі об інший. Ви маєте почути характерний скрип. Якщо спаржа скрипить, це означає, що вона якісна і свіжа.
• Переламати один пагін, щоб визначити наскільки він соковитий і хрусткий.
• Скуштувати сиру спаржу, вона має бути схожа смакувати як зелений горошок.

Раніше AIN.Bisiness розповідав про грант для громадських і юридичних організацій, що допомагають аграріям:

Про програму

Мета програми USAID АГРО допомогти фінансово юридичній чи громадській організації, яка розв’язує проблеми агро-підприємств, що постраждали від бойових дій та окупації.

Програма розрахована на організації, які можуть допомогти, зокрема, захистити права та активи агро-ММСП для відновлення діяльності на деокупованих територіях. Переможець конкурсу отримає субгрант, розмір якого не перевищує 4 млн грн.

Основні цілі допомоги

Організація, що переможе в конкурсі, повинна не лише консультувати аграріїв, але й:

• Роз’яснювати законодавчі норми постраждалим аграріям і допомогти їх застосовувати;
• Представляти інтереси та підвищувати довіру аграріїв до інституцій, покликаних захищати їх права;
• Робити більш обізнаними громадян та органи влади щодо проблем постраждалих аграріїв і можливих шляхів їх вирішення, обсягу вчинених злочинів та завданих збитків у аграрній та земельній сферах в Україні;
• Забезпечувати достатню доказову базу завданих збитків з метою їх покриття/відшкодування представникам аграрного бізнесу, землевласникам, землекористувачам та громадянам;
• Забезпечити умови для притягнення до відповідальності за завдані у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України збитки представникам аграрного бізнесу, землевласникам, землекористувачам, громадянам та державним органам влади.

Дедлайн подачі заявки на конкурс:

• До 10 травня 2023 року потрібно зареєструватися для участі у передзаявочному онлайн-семінарі, під час якого можна поставити питання й отримати вказівки щодо заповнення заявки;
• 11 травня 2023 року відбудеться семінар;
• Усі питання щодо конкурсу можна буде поставити не пізніше 18:00, 15 травня 2023 року;
• Кінцевий термін подання заявки (бюджет та супровідна документація) – не пізніше 18:00 22 травня 2023 року.

Детальну інформацію про конкурс та подання заявки можна прочитати за посиланням.

Журналісти видання «ШоТам» розпитали Ігора Соболєва про те, як отримати фінансову допомогу від держави та про відновлення агробізнесу в Бучанському районі. AIN.Business переповідає.

Про створення бізнесу

• Як зазначив Ігор Соболєв, він зі студентських років цікавився економікою передових держав світу, читав різні видання про бізнес, інтерв’ю відомих підприємців. Згодом працював у сфері IT, сфері фінансів та страхування, також був дотичний до ресторанної діяльності. 
• Через деякий період зрозумів, що хоче інвестувати кошти у довгостроковий бізнес, щоб він давав і прибуток, і приносив насолоду. Так як аграрна сфера, за словами Ігоря, має великий потенціал в Україні, підприємець почав більше вивчати агросектор. 
• Якось його батько, який теж займався фінансами, проте на той час був уже на пенсії, розповів про знайомих, які займаються лохиною. Він не знав про наміри Ігоря запускати аграрне підприємство, але згодом вони разом провели декілька зустрічей з різними людьми та вирішили почати вирощувати лохину. 

Пандемія та війна

• До пандемії підприємці висадили перші саджанці. З 2020 року спостерігали за їхнім ростом, розмірковували, який сорт буде найкращий для нашого клімату, що впливає на ріст ягід та планували подальшу стратегію.
• На той час вони вже зіткнулися з деякими труднощами: були обмеження для зустрічей, в роботі держустанов, логістиці під час карантину. Крім того, було важко отримати дозвіл на проведення електроенергії, що заважало вчасно закласти крапельну систему поливу.
• Агрогосподарство Ігоря розташоване в Бучацькому районі, займає площу 6,5 Га. Після деокупації району, вони зрозуміли, що на їхніх полях стояли реактивні ракети залпового вогню. І матеріали, які вони закупили напередодні для розширення насаджень, погоріли через них. 
• Незважаючи на поради друзів кидати цю справу, Ігор вирішив відновити бізнес та продовжувати працювати й розширювати агробізнес. Й одразу після звільнення Київщини їхня команда продовжила підготовчий етап до розширення підприємства.

Про грант 

• Ігор дізнався про урядові гранти й вивчив всі умови. Вирішив подавати заявку, адже їхній бізнес підходив за всіма критеріями програми.
• Згодом підготували всі необхідні документи, розробили бізнес-план та кошторис й подали їх через «Ощадбанк», що є учасником програми. Стратегія відновлення бізнесу полягала спочатку у своренні невеликого саду лохини, а вже надалі збільшувала свої розміри та продавалася як на внутріньому, так і на зовнішньому ринках. 
• За словами підприємця, робочий проект бізнесу розробляла компанія з будівництва садів і систем зрошення. Його вони подали до профільного відомства – Міністерства аграрної політики та продовольства через портал «Дія». 
• Як розповідає Ігор, всі показники дуже ретально перевіряли в автоматичному режимі, проте рішення ухвалили достатньо швидко. Тоді вони отримали дзвінок через уповноважений банк та дізналися, що «МІ-АГРО» затвердили на отримання гранту для створення та розвитку саду.

Залучення коштів та прибутки

• Відповідно до Порядку надання грантів, їх надають за умови співфінансування з отримувачем у співвідношенні 70% вартості проекту від держави та 30% – від отримувача. Підприємець розповідає, що протягом тижня перерахували на спецрахунок в «Ощадбанку» свою частку, але кошти від держави отримали значно пізніше.
• Крім цієї умови, є певні обмеження у використанні коштів. Усе це, за словами Ігоря, контролює банківська установа. Згодом, агрокомпанія виконала всі роботи згідно з планом, і вже восени 2022 року висадили приблизно 4000 саджанців.
• Відповідно до розрахунків підприємця, перший врожай агро господарство отримає у 2024 році, а нові саджанці дадуть врожай у 2026-2027 роках. До цих років, команда «МІ-АГРО» планує здійснити кілька розширень.

Відвідати ферму можуть всі зацікавлені. До повномасштабного російського вторгнення сюди приходило близько 200 дітей на день. За два місяці на екскурсіях сім’я заробила майже 1 000 000 грн, які відразу ж вклала в побудову другої теплиці.

Журналістка AIN.Business розпитала засновника ферми про технологію вирощування екзотичних рослин, чому вигідніше продати один лікер, ніж банан, як підтримувати теплиці при відключеннях світла, а також про унікальні рослини, що вартують від 10 000 грн.  

«Створили еко-туристичну локацію і вона нас почала годувати»

Андрій розповідає, що займатися вирощування екзотичних рослин він почав не від величезної любові, а, швидше, від протилежного. 

«У 2009 році в мене був човниковий бізнес, – говорить підприємець, – і десь в 2011-му він розрісся. Я возив клеї для паркету й офіційно постачав їх у мережі українських гіпермаркетів. Все йшло непогано, і я почав брати кредити на купівлю фур. А потім прийшов 2014 рік, війна, змінилась влада та курси валют. Мені довелося судитися та продати фури». 

У результаті в підприємця залишилось $30 000, на які він у 2017 році побудував першу теплицю. Протягом наступних двох років вони з дружиною працювали та вирощували рослини, але не отримували з цього жодного доходу. Згодом до них звернулися представники ОВА з проханням прийти в теплицю на екскурсію. Відтоді й закрутилося. 

«У нас був магазин для продажу рослин, – розповідає Андрій, – а на таке, як еко-туристична локація, ми навіть не розраховували. Виявилося, що вона нас почала годувати. Але стався ковід. Десь у 2020 році, за два місяці до кінця навчального року, карантин відмінили і в нас на екскурсіях було 150–200 дітей за день. За 2 місяці ми заробили майже мільйон гривень». 

Тоді сім’я відразу ж побудувала нову теплицю, аби було що показувати відвідувачам. Та почалася повномасштабна війна.   

«Ми продаємо мало, але все мусить бути дуже якісним»

Асортимент рослин на банановій фермі дуже великий. Крім бананів є лайми, каламандини, маракуя, декоративна вишня і слива, кава та багато іншого. 

«У нас є делікатесні банани,– говорить Андрій, – про які навіть професіонали не чули – сорту айс крім (зі смаком морозива). Привезли їх через Amazon. Було складно, адже вони транспортуються як джинси чи кросівки. Ці рослини дуже чутливі, але з третьої спроби нам вдалося реанімувати один банан. І ми його розплодили».

Крім того, тут є сорт банану навах – величезний, діаметром 7 метрів. 

«А тепер уявіть собі, – додає підприємець, – яким має бути приміщення, щоб його виростити? Ми чекаємо, що цей банан зацвіте. Наразі ніде не бачили інформації, які він дає плоди». 

Є на фермі й банани сорту тропікана, відомі в Україні. Вони дуже соковиті. Саме з них сім’я Трушів робить лікер, який через це виходить густим. Спершу вони його продавали за ціною 250 грн (0,25 л). 

«Коли ми лише починали його реалізовувати кілька років тому, – говорить Андрій, – це було дуже дорого. А зараз не зовсім вигідно. Але ми з дружиною прийняли рішення: поки війна, ціни піднімати не будемо». 

Лікер добре розходиться й онлайн, і серед відвідувачів ферми, які приходять на екскурсії. 

Робить сім’я Трушів і лимончело. Створюють його з цедри спеціального лимона, що має вагу 700–800 грамів. Цей сорт називається бандероза й користується популярністю в Італії, тоді як в Україні його можна знайти лише на банановій фермі. Андрій розповідає, що вирощувати лимони в теплицях дорого. 

«Це не той бізнес, – додає підприємець, – на який можна взяти в банку кредит і швидко віддати. Раніше ми роздавали лимони, іноді викидали.  Пробували різну рецептуру, шукали варіанти, що з ним робити. І нарешті дружина зварила з відходів таке варення, що пальчики оближеш. Ми не йдемо в мас-маркет. Продаємо мало, але все мусить бути дуже якісне». 

Наразі Андрій з дружиною планують розробити етикетку до продукту. Підприємець хоче назвати його мармулядою. Це варення теж можна спробувати на дегустації. 

«Вирощувати банани на плодоношення – не рентабельно»

Банан – це трава й розмножується він вегетативно. В рік один банан може дати до 40 саджанців. Сім’я Трушів їх також продає. Для цього легенько розкопують, перерізають материнську артерію, вкорінюють саджанець і потім його продають. 

«Банан не так широкий, як високий, – говорить Андрій. – Він займає величезну площу й дуже швидко росте. Є банани (наприклад, сорту айс крім), які в рік дають приріст до 7–8 метрів. Тропікана, з якого ми робимо лікер, росте на 3,20–3,50 м. Потім ще кілька місяців займає цвітіння та стільки ж дозрівання. Опалювати приміщення з цими рослинами зовсім не вигідно».  

Підприємець запевняє, що вирощувати банани в теплиці на саджанці можна, проте робити це для плодоношення нерентабельно. 

«Ми продаємо один маленький банан за 50 грн, – додає Андрій. – Це дорого. А от на вторинній переробці можна вижити. Тому нам вигідніше продавати один лікер, ніж банан». 

Добре вдається реалізовувати й папаю. На фермі вона вартує 800 грн за кілограм. Щоправда, вирощувати її теж дорого.

«Папая вимагає 30 градусів тепла, – говорить підприємець. – Ви уявляєте розміри приміщення, щоби при 10 градусах морозу забезпечити таку температуру? Тому цього разу ми частину урожаю продали, іншу – з’їли і роздали. Ті люди, які приходять на екскурсії, зазвичай купують папаю. А продати цей товар людині на ринку буде складно».  

Наразі на фермі працюють дві теплиці. В новішій підлога з підігрівом і теплові насоси, які зараз не працюють, бо залежать від електрики. 

«Ми підстраховуємось і палимо дровами, – додає Андрій. – Як вимикають світло, то насоси працюють від генератора. Але в такий спосіб ми не можемо підтримувати ту температуру, яка потрібна цим рослинам». 

«Великий попит на авокадо»

На фермі Андрій з дружиною продають пів сотні видів саджанців: цитрусові, лаврові, барбадоську вишню, маракую тощо. 

«Найкраще вирощуються цитрусові (лимони, лайми, апельсини, мандарини), – говорить підприємець. – А от, наприклад, маракую ми селекціонували чотири роки поспіль, щоб вона могла плодоносити. Найдорожча рослина, яка є на фермі, – стреліція королівська, що цвіте жовтими, синіми або білими стрілами. Ми її продаємо від 10 000 гривень. Вона теж вирощується з насіння. Зі ста приймаються 2–3 насінини. Потім треба три роки чекати, поки вона виросте». 

Важлива вставка, за якою слідує продовження тексту. AIN.Business й далі збирає історії малого та середнього бізнесу в Україні. Якщо вам є що розповісти, – заповніть форму:

Розкажіть нам про свій бізнес

Вирощують на фермі й авокадо, але наразі воно не плодоносить. Андрій запевняє, що вони з дружиною стараються це виправити. 

«Думаю, ще рік-два і ми будемо продавати плодоносні саджанці, – додає власник ферми. – На авокадо є великий попит». 

«Наше завдання – вижити»

Андрій розповідає, що навіть зараз, під час повномасштабної війни, люди замовляють саджанці в Харків, Дніпро та інші міста. Серед клієнтів ферми – вся Україна. 

«Найбільше купують ті, хто приходить на екскурсії, – говорить підприємець. – Зараз, на жаль, їх небагато. А як хтось відвідує, то ми дуже радіємо, бо це вже якась копійка на бензин для генератора. Раніше в нас був овертуризм. Мусили відмовляти людям, бо не встигали. Екскурсовода не було, тільки я і дружина. Спершу ми дозволяли заходити всім, а потім, як побачили, що саме люди постять в соцмережах, то вирішили не пускати без екскурсії. Важливо кваліфіковано розказувати, що то за рослини». 

Зараз бананова ферма виживає за рахунок продажу крафтових наливок. Багато відвідувачів, які коли-небудь побували тут, замовляють, і в такий спосіб підтримують бізнес. 

«Наливки продали – дрова купили, – говорить Андрій. – Якби не це, довелося б усе закрити». 

За словами підприємця, вони втратили 90–95% прибутку. 

«Все перевернулося догори дриґом, – міркує Андрій, – а може, якраз навпаки. Наше завдання – вижити». 

Великі надії сім’я Трушів покладає на те, що авокадо заплодоносить. За словами Андрія, наразі таких саджанців в Україні немає. Як і банана з двома гронами – дабл махой. 

«Цей сорт маленького кімнатного банана вивели американці, – ділиться підприємець, – а ми в них купили. Зараз розмножуємо його і, гадаю, що після завершення війни він користуватиметься попитом». 

Ще в планах сім’ї – побудувати третю теплицю, де б росли гігантські банани. Зробити її хочуть висотою в 10 метрів. В Україні такої наразі немає.

До повномасштабного російського вторгнення Андрій з дружиною  також займалися озелененням – декоративним і хатнім – та майже підписали контракт про співпрацю з однією відомою ІТ-фірмою. Але наразі цей проект поставили на паузу. 

Нагадаємо, раніше AIN.Business розповідав про те, як Олександра Фідкевич побудувала бізнес-імперію відомого шеф-кухаря Євгена Клопотенка.

Як зазначається, експорт українських равликів зріс на 47,8% у 2021 році. Саме тому дану угоду Держпродспоживслужба погодила з Національним агентством з питань харчових продуктів Грузії. 

На порталі також вказали, що, окрім равликів, у 2022 році Україна відкрила доступ на іноземні ринки для 15 груп українських товарів, зокрема:

• м’ясні напівфабрикати, призначені для споживання людиною, та м’ясні продукти – до Чорногорії;
• молоко та молочні продукти – до Домінікани та Кенії;
• корм для домашніх тварин – до Сінгапуру;
• ентомофаги – до Польщі;
• жувальні предмети для домашніх тварин, свіжі заморожені й оброблені шкіри та шкури, декоративні прісноводні риби та живі кролі – до Ізраїлю;
• жувальні предмети для собак, консервовані та сирі корми для домашніх тварин – до Північної Македонії;
• інкубаційні яйця – до Сербії;
• перероблений тваринний білок – до Туреччини.

Особливість равликового бізнесу

Равликовий бізнес в Україні поступово набирає обертів у розвитку. Одними з власників такого виду підприємництва є Ярослав та Наталія Найдичі. Про них також пише видання «ШоТам».

Подружжя облаштували ферму на Волині, вирощуючи середноземноморських равливків. За словами фермерів, господарювати вчилися самотужки. Щоб розпочати справу, придбали у тернопільського фермера маточне стадо їстівних равликів. Тоді підприємці змайстрували вольєр на шести сотках землі. Натягнули сітку знизу, щоб равлик не втікав, і зверху, що уберегти їх від птахів. 

«Для равликів побудували понад 250 дерев’яних щитів, які вдень ховаються під них. Вночі вмикаємо полив та насипаємо корм, оскільки равлики нічні молюски. В середньому вони виростають за 4−5 місяців», — розповідає Ярослав Найдич для медіа. 

Окрім того, підприємці облаштували розплідник равликів у приміщенні із відповідною вологістю і температурою. А доглядають за тваринами так: щоденно миють їх, зволожують повітря, дають достатньо води для пиття. На перспективу планують налагодити гуртовий продаж м’яса равликів.

В 2016 році ферму створило подружжя Миколи та Іванни Стецьків. За час існування їхня полуниця стала настільки популярною серед місцевих, що попит завжди перевищує пропозицію, а львівські заклади ледь не у чергу стають за контрактами на постачання ягід. За сезон збирати полуницю приїздять більше тисячі гостей.

В інтерв‘ю для AIN.Business засновник бренду «ФайнаBerry» Микола Стецьків розповів про те, з чого починався бізнес, та чому в висновку подружжя розмірковує над його продажем вже наступного року.

Нагадуємо, AIN.Business продовжує збирати історії малого та середнього бізнесу в Україні. Якщо вам є що розповісти, – заповніть форму:

Розкажіть нам про свій бізнес

«Як учасник АТО, я отримав клаптик землі»

У 2015 році Микола, засновник «ФайнаBerry», повернувся з АТО. Після участі у воєнних діях його переслідувала апатія. Він не розумів куди далі йти, чим займатися й абсолютно не хотів повертатися до звичної роботи. Тож чоловіку довелося звернутися до центру зайнятості, аби отримати виплати по безробіттю. Там йому запропонували подумати над відкриттям власної справи.

«Я прийшов додому, до дружини, запитав чим ми можемо займатись: вона запропонувала вирощувати полуницю»,  — згадує Микола.

Микола, як учасник АТО, отримав клаптик землі під Львовом і започаткував власне фермерське господарство. Спочатку, жартує підприємець, подружжя нічого не розуміло в полуниці, «а якби й розуміло, то не започаткувало б цю справу».

«Я зайшов у гугл, почав читати інформацію про полуницю. Там писали дурниці та неправду, але ми вірили в ці казки», — пояснює Микола.

За його словами, захід України не популярний регіон для вирощування ягід і не дарма. У цьому регіоні непередбачувані погодні умови та висока вологість, що подекуди призводить до втрати урожаю. Проте, це Микола зрозумів вже на власному досвіді.

«Клієнти збирають ягоди самостійно»

У 2016 році Микола та Іванна посадили свої перші 800 саджанців кущів полуниці, зробили 4,5 грядки на десяти сотках землі. Надивившись відео на YouTube про агротуризм у США, Канаді та Європі, подружжя вирішило запрошувати клієнтів гуляти по своєму полю та збирати ягоди самостійно.

Микола стверджує, що це було напрочуд вдале рішення для бізнесу, адже «це логічно, прибутково, емоційно, і це є розвиток бренду».

Додаткове підтвердження правильності рішення у «ФайнаBerry» отримали за часів ковіду:

«Люди не мали куди поїхати коли був ковід, все було зачинено, тож вони просилися просто пустити їх погуляти по полю. Але ягід на всіх охочих не вистачало, тож ми навіть просили відвідувачів не публікувати фото з поля у соцмережах, бо бажаючих приїхати було більше, ніж можливості їм дати полуницю», — пояснив Микола.

«Для запуску подібного бізнесу потрібно 12 млн грн»

Микола та Іванна започаткували бізнес лише з $1000 (28 000 гривень у 2016 році). Увесь час бренд потребував додаткових вливань коштів. «ФайнаBerry» розвивався завдяки постійному реінвестуванню:

«$10 000, $20 000: ми позичали, продавали, брали кредити, мікроінвестиції, ще щось. Ми рухались поступово і зрозуміли, що це важкий шлях. Витримати його психологічно й емоційно – дуже складно, це постійна неготовність до викликів чи ризиків, які пов‘язані в тому числі з погодними умовами чи іншими природніми й економічними процесами», — поділився Микола.

За його словами, для запуску подібного бізнесу потрібно мати 12 млн грн, оскільки одні лише теплиці та системи поливу коштують близько 3 млн грн. Таких коштів у подружжя не було, через що їм доводилося «гасити пожежу бензином» і цей бізнес став для них справжнім випробуванням.

Наразі, за шість років існування, у проект було вкладено щонайменше $100 000, однак точна цифра не відома. Орієнтовна вартість бренду, за оцінкою власника, становить $200 000.

«В планах – продаж бізнесу»

«ФайнаBerry» укладає з львівськими закладами контракти на постачання ягід на рік вперед. Це, за словами Миколи, дозволяє тримати бізнес на плаву, однак саме з цієї причини ягід завжди не вистачає для відвідувачів. Крім цього, через українську нестабільність це призводить до майбутніх збитків. Саме так вийшло у воєнному 2022 році: ціни, за якими було законтрактовано ягоди торік, абсолютно не відповідали реаліям сьогодення, адже собівартість полуниці зросла втричі.

Також, за словами Миколи, «ФайнаBerry» розраховувала на виплату від Міністрерства аграрної політики, що була передбачена програмою для малих фермерів. Однак через війну вони нічого не отримали. Не змогли вони, також і отримати кредит на розвиток, оформлення якого було заплановане на 24 лютого 2022 року. Таким чином цьогорічний сезон відбувся лише завдяки туристам, кількість яких неухильно зростає.

Наступного року Микола планує продати «ФайнаBerry» та працювати над створенням нового бізнесу:

«Щоб «ФайнаBerry» була крутою локацією, я зрозумів що треба її продати, а не тягнути самому. Надати нових поглядів, сил, нового дихання. І це буде дуже класна річ, яка буде існувати і я буду щасливий від того що я є засновником. Вже не власником, але засновником».

Нагадаємо, раніше AIN.Business розповів про українську Mosqitter – компанію, що створює пастку для комах і підкорює західні ринки:

Як підготуватися

• Перед реалізацією товару слід провести аналіз конкурентів та дізнатися, через які канали інші фермери у вашій місцевості продають свою продукцію: де знаходять клієнтів, як організовують логістику тощо.
• Важливо створити сторінку в соцмережах або сайт, де будете основна інформація про ваш бізнес: асортимент, контактні дані чи про інші ініціативи. Крім того, можна створити власний блог у YouTube, Instagram або TikTok. Така форма комунікації від власників підприємства може допомогти знайти лояльних клієнтів по всій Україні. 

Де можна реалізовувати готову продукцію

• Відкрити магазин або торгову точку у вашому регіоні.
• Відкрити онлайн-магазин.
• Доставляти товари замовникам безпосередньо додому.
• Постачати товари іншим компаніям, мережевим маркетам тощо.
• Продавати товар на фермерських ярмарках тощо.

Інструменти для реалізації товарів

1. Розсилка повідомлень клієнтам:

• через автоматизовані платформи можна самостійно налаштувати розсилку SMS-повідомлень, щоб сповістити споживачів про відкриття магазину, повідомити про адресу, години роботи, асортимент, спеціальні пропозиції, знижки, посилання на сайт та іншу інформацію. 
• для консультування клієнтів та прийняття замовлення є налаштування корпоративного зв’язку. 

2. Аналіз потреб бази клієнтів:

• вже готову базу клієнтів варто сегментувати за допомогою аналітичної моделі, яка профілює аудиторію на різні критерії: вік, стать, наявність дітей, вид транспорту, наявність домашніх тварин, тип гаджета та стиль життя тощо. 
• після отримання портрету вашого клієнта, ви зможете розробляти продукцію, яку потребує ваша ЦА. Наприклад, якщо більша частина вашої ЦА – люди, які мають дітей, ви можете додати до пропозиції дитячі соки власного виробництва з послугою доставки, якщо клієнти мають маленьких дітей. БІльше того, ви можете визначити оптимальну ціну для вашого потенційного клієнта.

3. Реалізації продукції.Перш ніж реалізовувати агропродукцію, важливо ознайомитися з державними нормами. Для цього існують ресурси, які допоможуть підприємцю правильно постачати продукцію. Для цього потрібно вказати категорію товару (молоко, овочі, кондитерські вироби тощо), а також обрати область реалізації та тип каналу збуту ( торгові мережі, дистриб’ютори, HORECA тощо)

Швидкий документообіг. Користування системами електронного документообігу вкрай спрощує процес реалізації товарів. Адже формування, узгодження та підпис низки паперових документів: сертифікати якості продукції, угоди з партнерами на поставку товарів у місцеві магазини та заклади харчування, акти прийняття-передачі товару, товаротранспортні накладні, квитанції, – триває довго. А таке затягування постачання товарів такими є не рентабельне, особливо якщо продукти мають короткий термін придатності.

Ідеї для фермерського бізнесу:

• вирощування та продаж фруктів, овочів. З них також можна робити заморозки на продаж;
• виготовлення та продаж молочної та м’ясної продукції, меду. Крім того, з молока можна робити сир та сметану;
• равликові ферми;
• вирощування нетипових для нашого регіону продуктів — інжиру або спаржі;
• вирощування енергетичних культур, які можна використовувати замість вугілля та інших видів викопного палива, наприклад: конюшина та різні види трав.

Хто може отримати допомогу

• аграрії, які обробляють від 1 до 120 га сільськогосподарських угідь;
• аграрії, які утримують від 3 до 100 корів.

Зареєстровані у ДАР фермерські господарства та інші виробники сільськогосподарської продукції зможуть отримати допомогу в розмірі:

• 3100 грн на один гектар оброблюваних угідь сільськогосподарського призначення (але не більше 372 000 грн);
• 5300 грн на кожну корову, яка перебуває у власності отримувача (але не більше 530 000 грн).

Перші виплати надійдуть фермерам вже наприкінці жовтня 2022 року, відтак аграрії матимуть час розпочати посівну, закупити корми, відремонтувати техніку тощо.

Як взяти участь у програмі 

Щоб подати заявку на участь у програмі підтримки, аграрій повинен:

• пройти реєстрацію у Державному аграрному реєстрі на платформі;
• перевірити усі офіційні дані про себе і свою діяльність, які автоматично підвантажаться з державних ресурсів;
• додати інформацію про свою діяльність;
• заповнити форму заявки онлайн та підписати її електронним цифровим ключем. 

Останній термін подачі заявок – 15 листопада 2022 року. 

Важливо:

• Дія програми поширюється на усю Україну, окрім територій в районі проведення бойових дій, або які перебувають в тимчасовій окупації чи оточенні.
• Розроблена програма підтримки відповідає європейським практикам, зокрема поширеному у ЄС механізму виробничих грантів  – Production Grant Scheme, PSG.

Про специфіку роботи Iva Rove розповіло видання «Економічна правда». AIN.Business переповідає головне.

Допомога агробізнесу

З лютого 2022 року попит в Iva Rove підвищився, адже вона співрацює з трьома американськими агрохолдингами: Kernel, «Астарта», Cygnet. Компанія підготувалася до логістичних проблем, які виникли через напад рф на Україну. Вони запаслися добривами на два сезони й створили нові логістичні шляхи: через порти Гамбурга, Роттердама та Гданська.  

Інноваціні добрива від Iva Rove мають ще екологічну користь: їх використовують для зменшення обсягів застосування азотних добрив.Але через дорогу вартість цієї продукції, українські фермери, хоча і мали запаси зерна, фінансово не могли купити добрива.

• Кілограм сухої активної речовини коштує до $100.
• Iva Rove продає такі добрива у рідкому вигляді – літр азотофіксуючої речовини коштує 343 грн.
• Норма застосування – 4,5 л на тонну карбамідно-аміачної суміші або приблизно 1-1,5 л на гектар. 
• Це дозволяє економити 10-15% азотних добрив, або приблизно 1000-1500 грн на кожному гектарі.

Iva Rove запропонували фермерам розраховуватися за добрива не грошима, а зерном: пшеницею та ячменем. Комерційний директор Iva Rove Сергій Ковальчук вважає, що така співпраця вигідна і аграріям, які не можуть продати зерно, і компанії, яка має запаси добрив.

«Ми беремо зерно у фермерів на 10% дорожче від середньої ринкової ціни», – додає Ковальчук. 

Як Iva Rove використовує зерно?

• У селищі Буки на Черкащині Iva Rove відновили роботу заводу, що спеціалізувався на переробці зерна. 
• Вони найняли 15 людей (станом на серпень 2022 там працюють 25 людей), які почали виготовляти макарони, борошно та олію. Платять їм близько 13 000 грн. 
• Iva Rove вклала близько 1 млн грн в модернізацію заводу: придбала обладнання, лінію для фасування борошна в кілограмові пакети. 
• Продукція не продається в супермаркетах. ЇЇ замовляють норвезькі, американські, американо-австралійські організації, які формують продуктові набори і безкоштовно передають переселенцям та малозабезпеченим. 

«Вони замовляють у нас продукти, забирають у свій логістичний центр у Луцьку, де формують продовольчі набори, а потім везуть гуманітарну допомогу в Харків чи Миколаїв», – пояснює Ковальчук.

• Завод виготовляє близько 40 тонн макаронів, 60 тонн олії і 30 тонн борошна на місяць. 

Плани

• Компанія налагоджує співпрацю зі швецькою некомерційною організацією.
• Компанія планує розширювати асортимент продукції: додати кукурудзяну та гречану крупи. Для цього купили українське обладнання за 400 000 грн. Обсяг продукції зросте на 30 тонн на місяць. На ці роботи наймуть шість працівників.
• Міжнародні організації повідомили, що вже мають бюджет для роботи Iva Rove мінімум на рік.
• Крім того, компанія планує відновити завод у сусідньому селі. Він почне роботу, якщо Iva Rove домовиться про постачання продукції ще одній міжнародній організації. 
• В майбутньому компанія планує налагодити співпрацю з торговими мережами.

Як повідомляється, держава виділить 1,5 млрд гривень для аграріїв. При цьому:

• максимальна бюджетна дотація для власників сільгоспугідь буде складати 372 000 грн;
• максимальна дотація для одного підприємства на утримання корів — 530 000 грн.

Денис Шмигаль нагадав, що 12 серпня 2022 року був створений Державний аграрний реєстр, – онлайн-платформа для прямої взаємодії держави та агровиробників. Саме через даний реєстр підприємці з агробізнесу після реєстрації зможуть подати заявку на отримання державних субсидій, цільових, субсидованих кредитних програм, а також позик і технічної допомоги від ЄС та інших міжнародних донорів.

Прем’єр-міністр також наголосив, що держава виділяє кошти на допомогу підприємців, адже «малий та середній бізнес – основа успішної української економіки та квітучої країни».

Нагадуємо, що 16 серпня 2022 року Уряд виділив ще 103 млн грн на гранти від єРобота, на отримання якої подалися щонайменше 8000 підприємців. Як працює програма єРобота AIN.UA розповідав раніше. 

Здешевлення сировини та майже відсутній експорт 

Головні причини падіння ціни на борошно у травні – це, перш за все, збільшення пропозиції продажу борошна на ринку. Це призводить до здешевлення сировини. До того ж, в умовах війни практично відсутній експорт муки, адже більшість ланцюгів доставок проходила через порти, які зараз заблоковані. 

Профільне видання Agronews повідомляє, що на зменшення ціни також впливає зменшення попиту на борошно всередині країни. За даними ООН станом на 24 травня, 6,6 млн осіб покинули Україну внаслідок бойових дій. Відтак, багато ключових підприємств-закупівельників борошна тепер купують його менше, оскільки запит від покупців знизився.

Щодо закордонного ринку – то ситуація критична, оскільки екпорт через порти фізично неможливий. Залізничні шляхи доставки ще не налагоджені. А дефіцит пального також не сприяє вирішенню логістичних труднощів із зерном.

«Скорочення закупівельної активності було пов’язано з дефіцитом пального та суттєвим його подорожчанням», – зазначає видання Agronews.

Собівартість борошна – це 90-92% вартості пшениці

Ціна українського зерна прив’язана до зовнішнього ринку. Відсутність експорту зерна з України зумовлює його накопичення, що призводить до зросту пропозиції і зниження ціни. Собівартості борошна, на думку експертів, займає 90-92% вартості пшениці, тобто зріст цін на зерно дорівнює зростанню ціни на борошно.

«Україна експортує понад 70% пшениці. Є економічна аксіома: якщо 30% або більше продукції, яку ви виробляєте, йде на експорт, то ваша ціна на внутрішньому ринку залежатиме від кон’юнктури зовнішнього ринку. А ми експортуємо понад 70%, тобто внутрішній український ринок пшениці повністю залежить від зовнішнього», – коментує Родіон Рибчинський, директор асоціації «Борошномели України».

Якщо говорити мовою цифр, то у порівнянні з квітнем середньомісячна ціна за 1 кг пшеничного борошна знизилася на 1,15 грн, тобто з 25,30 грн/кг до 24,15 грн/кг. Якщо взяти до уваги гуртовий сегмент, то ціна за тонну впала від 200 до 600 грн. Так, пшеничне борошно вищого гатунку коштує в діапазоні 11500-13800 грн/т, а першого гатунку – 11200-13300 грн/т.

Допоки питання з портами та налагодження поставок зерна за кордон не налагодиться, очікувати на підвищення ціни на зерно в Україні – безпідставно. 

Ціни на хлібобулочні вироби, навряд, впадуть

За даними Мінфін, у травні індекс споживчих цін на категорію хлібо-булочних продуктів практично не змінився у порівнянні з квітнем цього року. Ціна несуттєво знизилася: йдеться про мінус 0,27%. 

Таке скромне здешевлення, незважаючи на падінян цін на борошно, можна пояснити тим, що інші рубрики витрат пішли вгору. Йдеться про підвищення цін на пальне, енергоносії та зріст зарплатного фонду.

Раніше AIN.Business писав про зниження цін на овочі, фрукти та ягоди у 2022 році та ціни на пальне.

Як зросли ціни?

Напередодні сезону ціни на овочі та фрукти традиційно зростають. Цьогоріч Держслужба статистики повідомляє, що ціни з початку року на зазначені групи товарів зросли маже на 69%. Передусім, це стосується овочів. Так, наприклад, середня ціна на борщовий набір, куди входить морква, цибуля, капуста, буряк, картопля, становить 98,6 грн. Торік такий набір коштував 48 грн.

Рекордсмени з подорожчання – капуста, цибуля та морка. Ціни на них зросли в півтора рази. Огірки та помідори подорожчали майже на 100%. А ціна на яблука навпаки впала: мінус 35%.

Де в Україні вирощують овочі? 

Мінагрополітики повідомляє, що найбільше овочів вирощують на Херсонщині. Йдеться про 1221 тис. т/особу. Далі йдуть Львівська та Дніпропетровська області з показниками 845 тис. т/особу та 776 тис. т/особу відповідно.

В Україні овочі вирощують, здебільшого, у відкритому ґрунті. У 2021 році їх зібрали 9,42 млн тонн, з яких понад 86% припадає на фермерські господарства.

У теплицях у 2021 році зібрали 0,4 млн тонн овочів. В основному, це огірки та помідори. Найбільше теплиць в таки областях:

• 19% – Запорізька область;
• 11% – Херсонщина;
• 11% – Тернопільщина.

Частина територій Херсонської та Запорізької областей – тимчасово окупована. Проте, у Мінагрополітики переконують, що це не призведе до дефіциту тепличних овочів. Одна з основних причин – це менше споживання у зв’язку із значною міграцією українців за кордон.

Що з ринком на тимчасово окупованих територіях?

На окупованих територіях утворився надлишок продукції, адже фермери розраховували на всеукраїнський ринок. Через тимчасову окупацію логістика знищена. Майже всі овочі у продажі місцеві. Відповідно, ціни на них у кілька разів менші від загальноукраїнських. Так, огірки чи редис коштують до 25 грн/кг, молода картопля – до 35 грн/кг. 

Через проблеми з каналами продажу продукції в Україну на тимчасово окупованих територіях, фермери змушені продавати росіянам свій врожай за безцінь. Придбаний товар окупанти вивозять в анексований Крим. 

Також російські військові погрожують підприємцям. За умов, якщо заблоковані на тимчасово окупованій території українці не співпрацюватимуть з окупантами, то агресори не дозволять їм працювати.

Чому зросли ціни та де краще купувати овочі і фрукти?

Ціни зросли через брак пропозиції. Зокрема, вивезення овочів з Херсонської та Запорізької областей заблоковане через тимчасову окупацію цих територій. Додатково впливає недостатній запас торішнього врожаю. 

Через проблеми із забезпеченням внутрішнього попиту –  збільшився імпорт. Проте, у зв’язку з дефіцитом пального та чергами на кордонах виникають затримки з доставкою продукції.

Що стосується імпорту з Туреччини, то через блокування окупантами портів товар доводиться завозити через Європу. Це також суттєво здорожчує логістику та зменшує обсяги поставок.

Овочі закритого ґрунту, тобто вирощені в теплицях, теж подорожчали. На це вплинули високі ціни на газ, який необхідний для обігріву теплиць та тимчасова окупація Херсонщини, де розташовано багато тепличних господарств.

Ціни на овочі почнуть знижуватися лише після виходу на ринок нового врожаю. В «АТБ» очікують, що в найближчі два місяці частка імпорту зростатиме, а підвищення логістичних витрат у середньому збільшиться на 40%. Відтак, ціни на овочі та фрукти зростуть на 5-10%.

Дефіцит пального та проблеми з логістикою – це основні складнощі галузі. Тому, ціни по Україні на борщовий набір суттєво не відрізняються, за винятком картоплі. Її пропозиція у західних регіонах – вища, відповідно, і ціна нижча.

Оптимістичні прогнози щодо ринку фруктів та ягід

Цей сегмент ринку не відчує особливої турбулентності через зменшення споживання, яке викликала міграція населення.

Наприклад, вартість яблук за три місяці впала на 25%. Вони коштують 6-14 грн/кг, тоді як до початку повномасштабної війни ціни коливалися на позначці 10-20 грн/кг. У мережах фіксують ціни на яблука та груші без змін.

Експорт ягід в Україні вже кілька років перевищує імпорт. Якщо вдасться врегулювати проблеми з логістикою, то Україна ще цього року продаватиме за кордон лохину, яку вирощують у Дніпропетровській, Київській та Житомирській областях.

Не передбачається і нестачі черешні, хоч тимчасово окупована частина Запорізької області. В Україні вдосталь насаджень черешні, тому вдасться задовольнити потребу населення. Також уже з’являється закарпатська полуниця. Найбільша проблема з нею – це дефіцит пального, оскільки продукт швидко псується, це створює додаткові труднощі з логістикою.

Найскладніше з кавунами та динями. Їх вирощують у Херсонській області, тому до моменту звільнення регіону від російських окупантів, постачання на території Україні буде неможливе.

Раніше AIN.Business писав, як держава підтримує український агробізнес та на яку фінансову допомогу можуть претендувати аграрії.

Міністр економіки Юлія Свириденко повідомила, що 17 травня пройшла зустріч щодо забезпечення внутрішнього ринку пальним з представниками АЗС, керівництвом Державної прикордонної та Державної митної служб України, профільними міністрами.

У результаті, уряд призупинить регулювання цін на пальне, щоб оператори могли наситити ринок необхідним ресурсом.

«Ми, звичайно, очікуємо, що граничні ціни на дизпаливо будуть не більше ніж 58 грн, на бензин — не більше ніж 52 грн. Щойно ми відчуємо, що оператори зловживають становищем, будемо запроваджувати щодо них санкції. Будемо моніторити ситуацію щодоби. Точно не дамо, щоб наших людей ошукували», – прокоментувала Юлія Свириденко.

У країні виник дефіцит пального у зв’язку зі знищенням російським агресором нафтопереробної інфраструктури в Україні. Щоб подолати кризу держава вже знизила ПДВ з 20% до 7% на бензин, дизельне пальне та скраплений газ і погодила нульову ставку акцизу на зазначені товари. 

«Влада робить і готова робити все необхідне, щоб дати бізнесу можливість завозити пальне в країну. На пунктах пропуску автомобільному й залізничному транспорту із пальним надається абсолютний пріоритет», — зазначив прем’єр-міністр Денис Шмигаль.

Кількість бензовозів, які перетинають кордон, зросла майже на третину порівняно з початком травня. Учасники ринку також стверджують, що затримок у проходженні кордону немає. 

Раніше AIN.Business писав про зміну гранични цін на дизпаливо та про ситуацію з пальним в Києві.

Проєктом Organic Ukraine Business Hub займається Мінцифри, Офіс з розвитку підприємництва та експорту і «Дія.Бізнес». Днями установи відновили свою діяльність у цьому напрямку, давши виробникам зелене світло на допомогу в експорті. 

Як працює парасольковий бренд і в чому його вигода для підприємців, пояснюємо в AIN.Business.

Що таке парасольковий бренд

Практика парасолькового бренду передбачає продаж двох або більше пов’язаних товарів під однією торговельною маркою та роботу за єдиним бізнес-стандартом. Це спрощує підприємствам дистрибуцію, зменшує витрати на маркетинг та формує довіру до виробників. Парасолькове брендування використовують навіть транснаціональні компанії, як-от Virgin Group, Procter & Gamble, Unilever, Apple Inc.

За таким принципом працює і Organic Ukraine Business Hub. Його візія — «стати потужним бізнес-хабом, який об’єднає виробників органічної продукції у спільноту конкурентоспроможних експортерів та посилить імідж українських компаній».

Чому це вигідно

Малому підприємству непросто самотужки вийти на міжнародний ринок. Співпраця з іншими компаніями допомагає йому в цьому. Виробникам Organic Ukraine Business Hub надають:

• інформацію про необхідні сертифікати та дозволи;
• юридичний супровід, управлінські та допоміжні бізнес-послуги;
• користування сертифікаційним знаком, що свідчить про стандарти виробництва та ведення бізнесу;
• участь у різних активностях з просування органічної продукції (виставки, ярмарки);
• торговельні зв’язки з імпортерами та дистриб’юторами через В2В зустрічі тощо.

Також команда Organic Ukraine Business Hub працює над візуальною впізнаваністю бренду: проводить фотосесії, покращує контент у соцмережах. Не всі українські підприємства приділяють цьому достатньо уваги. У третини компаній, які увійшли до хабу, не було якісних фотографій своєї продукції. Це виявили, коли готували портфоліо. 

Невдовзі члени бізнес-об’єднання налагоджуватимуть бізнес-контакти з дистриб’юторами, байєрами, торговельними мережами, а також братимуть участь в активностях щодо просування продукції. 

Зокрема, парасольковий бренд уже представили онлайн на B2B-зустрічах з імпортерами з ЄС та Великої Британії наприкінці квітня. У планах — міжнародна торговельна виставка органічної продукції BIOFACH, яка відбудеться 26-29 липня 2022 року в Нюрнберзі (Німеччина).

Хто вже долучився до Organic Ukraine Business Hub

Бренд адмініструє громадська спілка «Органічна Україна». Він об’єднує 35 підприємств, відібраних із членів спілки. 

• зернові та олійні: ПП «Галекс-Агро», ФГ «Козак Органік», ТОВ «Жива Нива», ТОВ «Торгово-промислова група «Амарант», ПСП «Агрофірма Україна-Говтва», ПП «Барбет», ТОВ «Солонянський Завод «Агрополімердеталь», ТОВ «Колос», ТОВ «Лист-Ручки», ТОВ «Кварк», ПСП імені Т. Г. Шевченка, ТОВ «Завод Пластмасових Виробів «Супутник», ТОВ «НВП «САД»;
• перероблені ягоди і фрукти: ТОВ «Двіпа», ФОП Шмигельська, ТОВ «Дібрівка Агросервіс», Alta Kraina (Catanzaro Eurasia LLC), ВК «Як Бджола», ФГ «Еко-Маяк», ТОВ «Органічний Сад», ТОВ «Фемілі Гарден», ТОВ «Лілак», ТОВ «Дунайський аграрій», ТОВ «Рівнехолод»;
• олія: ТОВ «Фірма «Каспер», ТОВ «Ві Еф Ай Оілс Фор Лайф Україна», ПП «Річойл», ТОВ «Органік Оригінал», ТОВ «Красногірський олійний завод», ТОВ «Укролія»;
• пластівці, вівсянка, крупи: ТОВ «ТЕРРА», ТОВ «НПП Амарант», ТОВ «Фірма ДІАМАНТ ЛТД»;
• горіхи: ТОВ «Укр-Волнат», ФГ «НАТС’ЕН’ГАРДЕН».

Як долучитися до парасолькового бренду

Участь у проєкті для відібраних підприємств є безкоштовною. Представники «Органічної України» самостійно обирають систему співпраці з підприємствами або приймають запропоновану. Усі деталі — у фейсбуці.

Ініціативу з розробки та запуску експортноорієнтованого парасолькового бренду для продуктів сільського господарства та харчової промисловості реалізує ГО «Український центр сприяння інвестиціям та торгівлі (ITFC)» у межах проєкту «Побудова кращого майбутнього: Відновлення ММСП України після COVID у напрямку посилення стійкості та сталого розвитку». Він фінансується та впроваджується Програмою розвитку ООН в Україні (ПРООН) у співпраці з Міністерством цифрової трансформації України, ДУ «Офіс з розвитку підприємництва та експорту» та «Дія.Бізнес».

Проєкт має на меті посилити потенціал та стійкість сектору мікро-, малого та середнього підприємництва в Україні з особливою увагою до підприємств, якими володіють або керують жінки, аби вони застосовували стійкі та сталі бізнес-моделі, отримували кращий доступ до послуг з розвитку бізнесу, місцевих і глобальних ринків та фінансів за допомогою цифрових рішень.

Видання «Дзеркало тижня» опублікувало розлогий аналіз складних питань для агросектору під час війни: від особливостей трактування поняття «форс-мажор» до державної фінансової підтримки. AIN.Business зібрав головне.

Посівна-2022 – це мінімум бюрократії

Уряд працює для спрощення процедур в агросекторі. Передусім, йдеться про такі зміни:

• запити виробників на отримання необхідних ліцензій та сертифікатів будуть опрацьовуватися максимум добу;
• спрощення імпорту сільськогосподарської рослинної продукції, зокрема посівних матеріалів;
• запроваджено принцип екстериторіальності  в роботі Держпродспоживслужбі. Це означає, що за наявності фітосанітарного сертифіката контроль здійснюватиметься Службою без фітосанітарної експертизи

Нестачу палива для аграріїв та його суттєве подорожчання держава вирішує за допомогою таких інструментів:

• впровадження суттєвих податкових пільг. Зокрема, ухвалено закон, яким передбачено нульову ставку акцизного податку та зниження ПДВ на пальне до 7%;
• дозвіл на введення в обіг бензину і дизельного палива екологічних класів Євро-3 і Євро-4, щоб розширити паливну базу палива для посівної. 

Спрощення роботи із засобами захисту рослин (ЗЗР), тобто з пестицидами та агрохімікатами:

• подовжено строк дії допусків на право роботи, пов’язаної з транспортуванням, зберіганням, застосуванням і торгівлею ЗЗР на період воєнного стану та протягом 90 днів після його скасування/закінчення.

Нововведення щодо обслуговування сільськогосподарської техніки:

• на період воєнного стану Мінагрополітики передбачило можливість експлуатації тракторів, самохідних шасі тощо без їхньої реєстрації
• протягом 90 днів після скасування/закінчення воєнного стану власникам техніки доведеться її зареєструвати (перереєструвати).

Фінансова підтримка від держави

Нові умови кредитування для агробізнесу та впровадження інструментів, що мають на меті фінансово підтримати агровиробників на час війни:

• держпрограма «Доступні кредити 5–7–9%»: сільськогосподарські товаровиробники можуть отримати кредит під 0% у розмірі до 60 млн грн терміном до 6 місяців на провадження сільгоспдіяльності (придбання техніки, палива, насіння, добрив тощо);
• додаткова фінансова підтримка для малого та середнього бізнесу: компенсації відсоткової ставки за кредитами до 50 млн грн;
• максимальний розмір державної гарантії за портфельними кредитами до 80%;
• аграрні розписки дають можливість оформити кредит на техніку, добрива тощо за умови застави майбутнього врожаю. Необхідні для оформлення держреєстри: Реєстр обтяжень рухомого майна та Реєстр аграрних розписок – працюють і в умовах воєнного стану.

Податкові зміни

З 15 березня набрав чинності закон про зміни сплати за землю в період дії воєнного стану.

• не нараховується і не сплачується земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної форм власності з 1 березня 2022 року до 31 грудня року, наступного за роком, коли припинено/скасовано воєнний стан;
• закон розповсюджується на території, де ведуться бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями РФ, а також визначені обласними військовими адміністраціями як такі, що засмічені вибухонебезпечними предметами, або на яких наявні фортифікаційні споруди;
• офіційно перелік територій не затверджено, однак до нього мають увійти такі області, як: Київська, Чернігівська, Харківська, Сумська, Миколаївська, Херсонська, Луганська, Донецька, Дніпропетровська, Житомирська та Запорізька області.

Що дає аграріям визнання війни як форс-мажор?

Торгово-промислова палата засвідчила, що з 24 лютого 2022 року події в Україні можуть трактуватися як форс-мажор. Для аграрної галузі це означає наступне:

• форс-мажор є підставою для звільнення від відповідальності за несвоєчасне здійснення плати за землю;
• не може бути розірваний договір оренди або ж застосовані будь-які штрафні санкції, зокрема, пеня, за умови, що в договорі прописані форс-мажорні обставини.

Заборона на експорт окремих груп товарів

Щоб забезпечити продовольчі потреби країни, Кабмін ввів обмеження на експорт низки товарів:

• передусім, це стосується вівса, проса, гречки, цукру, солі, жита, великої рогатої худоби;

• За умови одержання ліцензії від профільного міністерства, можна експортувати пшеницю, меслін (її суміш із житом), кукурудзу, соняшникову олію, м’ясо та яйця свійських курей. 

Важливо! Ми проаналізували алгоритм дій від Мінагрополітики, як експортувати продукти під час війни, а також, як отримати ліцензію на експорт.

• встановлення повної заборони на вивезення калійних і фосфорних мінеральних та хімічних добрив;
• встановлення квоти на вивезення азотних добрив у розмірі до 210 тис. тонн, проте не більш як 70 тис. тонн на місяць.

Раніше AIN.Business, як Мінагрополітики допомагає аграріям під час посівної-2022 та що держава купує в підприємців в умовах воєнного стану.

AIN.Business зібрав головне з коментарів президента асоціації «Ягідництво України» Ірини Кухтіної виданню AgroPortal.Ua.

Логістика тепер визначає місце на ринку

Війна загострила усі вразливі точки ягідного сегменту. На думку Ірини Кухтіної, центральне місце тут посідає логістика. Зокрема, особливі труднощі становлять такі її складові:

• перервані ланцюги поставок та збуту через зруйновані дороги;
• вимушені об’їзди населених пунктів, де ведуться активні бойові дії або які взагалі окуповані рф;
• логістичні компанії вивезли з України частину свого автопарку;
• європейські фури не заїжджають на територію Україну.

«Компаніям сьогодні важливо вирішувати логістичну проблему разом, об’єднуватися та спільно пропрацьовувати варіанти, адже хто зараз виграє логістичне питання, той виграє місце на ринку на найближчі 3-5 років», – зазначає Кухтіна.

Ситуація з логістикою вплине і на собівартість ягоди.  Це, передусім, стосується тих ягід, які Україна у значних обсягах постачає на світовий ринок. Це малина, смородина, порічка, ожина. На українському ринку, де вітчизняні виробники постачають невеликі обсяги, ціна буде визначена з огляду на собівартість та логістичні витрати.

Урожай ягід цього сезону скоротиться на 30-50%

У зв’язку з бойовими діями на півдні країни, що унеможливлюють польові роботи, урожай скоротиться на 30-50%. Навіть, якщо вдасться виростити ягоди, то нема змоги їх доставити на ринок. 

Ірина Кухтіна коментує, що цього року черешні взагалі може не бути, бо у Запорізькій області вже пропущений період агрономічних заходів. 

Сезон суниці зміститься: якщо раніше ягода була в кінці квітня – на початку травня, то зараз варто чекати на суницю лише в кінці весни.

Виробники південних та південно-східних областей України через окупацію та активні бойові дії не зможуть поставити ягоду на ринок, тому асортимент буде обмежений. Це призведе до стрибка цін.

Раніше AIN.Business писав про безкоштові насінневі набори для господарств, що постраждалих внаслідок війни, та про підтримку аграріїв в умовах воєнного стану. 

Благодійна ініціатива BORSCH: хто створив і навіщо?

В Україні близько 3,5 млн домогосподарств обробляють ділянки площею до 1 га. Загалом, це становить приблизно 3 млн га. Вирощують, в основному, всі овочі, що необхідні для приготування борщу. 

В умовах війни та російської окупації низка населених пунктів на півночі, півдні та сході країни має проблеми з насінневим фондом. Щоб підтримати українське село, уродженець Чернігівщини Алекс Ліссітса разом з друзями організували благодійну ініціативу BORSCH. До 23 квітня хлопці та дівчата хочуть зібрати 1 мільйон євро, щоб закупити насіння та розсаду для «борщових наборів». Склад набору – це насіння та розсада картоплі, капусти, буряка, моркви та цибулі.

«За перші 10 днів ініціативи BORSCH уже зібрано 2,5 млн грн від фізичних осіб як в Україні, так і за кордоном, та отримано насіння на 1 млн грн від компаній-партнерів. У планах – зібрати 1 млн євро. Цієї суми вистачить на закупівлю 2,5 млн пакетиків насіння», – коментує Алекс Ліссітса.

Хто і як отримає допомогу?

Особисті селянські домогосподарства, які мають в обробітку землю до 1 га. Організатори закуповують насіння та доставляють його територіальним громадам. Ті, в свою чергу, передають набори домогосподарствам. Ліссітса зазначає, що в пріоритеті – насіння цибулі, буряка та моркви. 

Географія регіонів, які охоплює ініціатива

• Сумська обл; 
• Чернігівська обл;
• Київська обл;
• Харківська обл; 
• Луганська обл;
• Донецька обл;
• Запорізька обл;
• Херсонська обл;
• Миколаївська обл.

Як підтримати?

Організатори виділяють чотири способи підтримки благодійної ініціативи BORSCH:

• перерахувати кошти для закупки насіння на спеціальний рахунок. Реквізити можна знайти тут;
• самостійно закупити насіння за кордоном і доставити його до українського кордону;
• насіннєві компанії, що працюють в Україні, можуть безкоштовно надати насіння буряка, моркви та цибулі;
• теплиці можуть безкошто надати розсаду.

Раніше AIN.Business писав про дефіцит засобів захисту рослин та пільгові кредити для аграріїв.

Тепер будь-яке українське підприємство може отримати кредит до 60 млн грн під 0%. Уряд запустив додатковий виток фінансування, зокрема, для підтримки успішного проведення посівної кампанії.

«З усіх виданих кредитних коштів 42% припадало саме на аграрний сектор. Ними скористалися 12 тис. фермерських господарств. Отримані кошти йдуть на закупівлю добрив, пального, ззр», – коментує Міністерство економіки.

В умовах воєнного стану не лише державні банки, а й комерційні розширюють свої кредитні програми. Юлія Свидиренко, міністр економіки України, наголошує, що Нацбанк веде активні перемовини з банківським сектором. Як наслідок, 10 найбільших банків заявили про виділені ліміти на суму 40 млрд гривень. Держбанки видали фермерам вже 2,3 млрд грн.

Нагадаємо, що  програму підтримки малого та середнього бізнесу 5-7-9% запустили у 2020 році. Програма дозволяє підприємцям отримати кредит зі зниженою відсотковою ставкою. Залежно від розміру доходів та кількості найманих працівників, підприємцю надають позику під 5%, 7% або 9% річних. Решту компенсує держава за рахунок бюджетних коштів. Ми писали, як працює програма доступних кредитів та які оновлення вона пропонує бізнесу на час війни.

AIN.Business зібрав найпопулярніші сюжети щодо посівної-2022, над якими жартують українці в соцмережах.

Чума, війна, посівна

Безстрашність українських аграріїв фіксували по всій країні. Перехоплення ворожих російських танків тракторами, сівба вночі, загрози замінових земельних ділянок – не зупиняли фермерів. Відтак, у соцмережах їм почали надати різні суперсили, що демонструють незламність та відданість аграріїв.

Популярним залишається мем з українським трактором, який продовжує працювати, незважаючи на зовнішні загрози: від війни до ядерної небезпеки. Картинку почали персоналізувати також в різних регіонах.

Виїзди фермерів колонами тракторів на посівну зображали як окремі воєнні операції. Вони охороняють не лише наш харчовий фронт, а й військовий.

Українські фермери – супергерої

З 24 лютого стрічка новин багата на події, де українські аграрії знову ж таки показують свою сміливість та механізми, як фермер може допомогти ЗСУ. Інколи достатньо просто виконувати свої щоденні агроритуали, за умови, що це безпечно. З часткою гіперболізації зображено будні цієї посівної.

Єдність агросектору з іншими захисниками України фіксують навіть на дитячих фото.

Зліва направо: Нацгвардія України, Тероборона, Збройні Сили України, українські фермери.

Вплітають сюжети української посівної кампанії в твори образотворчого мистецтва. Наприклад, один з найбільш впізнаваних образів ХХ століття – картина «Американська готика» Гранта Вуда – став уже надбанням українського колективного розуму. Рімейк показує, що наші фермери здатні захистити себе, свій город, своє господарство.

Хоробрість аграріїв також фіксують в колажах.

Нове літочислення

Підготовка до початку посівної збіглася з російським вторгненням. Це знайшло своє відображення у календарях, що відображають реалії нашого часу.

Прив’язка кінця війни до польових робіт – одна з найпопулярніших тем, над якою жартують в мережі. Найчастіше йдеться про те, що потрібно закінчувати війну до початку садіння якоїсь конкретної сільськогосподарської культури або, щоб не ускладнювати собі життя і не вдаватись в деталі – розсади.

По грядках не ходити

Ще зі школи пам’ятаємо жарт, що по помитому не варто ходити, бо наслідки можуть бути непередбачуваними. Цей сюжет перенесли в площину екстремальної посівної-2022, де українські аграрії (здебільшого, це жінки) захищають свої грядки від російських військ.

Нові російські добрива

Недостатня кількість добрив на українському ринку – проблема не нова. Про дефіцит засобів захисту рослин, зокрема, писали і ми. Проте, з початком війни ситуація істотно змінилась. З мемів видно, що російські загарбники мають в різний спосіб позитивно вплинути на врожайність наших земель.

Передбачають, що рекордні врожаї мають бути в с. Чорнобаївка, що на Херсонщині. Цьогоріч там зафіксували рекордні поклади добрив.

Отож, бачимо, що посівна кампанія в Україні відбувається, незважаючи на війну та корективи, які вона вносить. Тому, очільниця МВФ Крісталіна Георгієва може не хвилюватись: у нас трактори вже давно в полі.

Внутрішні потреби країни в цукрі коливаються на позначці 1,1–1,2 млн тонн на рік, коментує Мінекономіки. Цукрова галузь дозволяє виробляти до 2 млн тонн бурякового цукру щорічно. На території країни працює понад 30 цукрових заводів. 

В умовах війни, українські виробники цукру обіцяють не відхилятися від плану сільськогосподарських робіт, активно готуватися до посівної та сезону виробництва цукру.

Тим паче, у районах основного вирощування цукрового буряка: Вінницька, Хмельницька та Тернопільська області – бойові дії не ведуться. Тому, загроз для врожаю не має бути.

«Україна виробляє продукції в 5 разів більше, ніж її внутрішнє споживання. Станом на зараз (йдеться про 12 березня 2022 року – прим. AIN.Business) ми маємо достатньо резервів продукції для нашого споживання.  Наприклад, цукор — півтора року запасу», – зазначає Тарас Висоцький, перший заступник Міністра агрополітики.

Тому, навіть за найсумніших сценаріїв, якщо виробництво цукру зупиниться на всій території країни, його запас для внутрішнього ринку становить 18 місяців.  «Україна – експортер, а експорт зупинився», – продовжує Висоцький. Таким чином, цукрові бунти нам не страшні. Залишається спостерігати за ними в росії.

Стосовно підготовки до посівної-2022, яка є найважливішим компонентом кампанії, і в межах країни масштабно стартує 10 квітня, то:

«Мінеральні добрива вже закуплені на 80%. Цього достатньо для того, щоб отримати врожайність вище середнього рівня. Насіння на 75% уже в Україні. Засоби захисту наявні на 55%», – коментує Мінагро.

До того ж, лідери цукрового виробництва об’єднують зусилля і в умовах війни допомагають один одному. Наприклад, підприємства «УПІ-АГРО» працюють у штатному режимі і готові прийняти і переробити не лише власний буряк, але і буряк партнерів по програмі «Цукровий буряк – вибір розумних!»

Нагадаємо, що раніше ми писали про реалістичність ризиків харчової кризи в Україні та аналізували, чому більшість із них – спекуляції.

• питань ветеринарії;
• зоотехніки;
• посівної кампанії-2022;
• дотацій та держпідтримки;
• юридичних і бухгалтерських питань.

Також там надають інформацію про переїзд ферм з охоплених війною регіонів. «Сімейні молочні ферми» готові прийняти дотичний бізнес (сироварні, молочні ферми, кормоцентри) на свої потужності та допомогти фермерам-переселенцям. Підтримати проєкт коштом можна за посиланням.

• У 2017 році в Україні запрацював перший в сільському господарстві інвестиційний імпакт-проєкт «Сімейні молочні ферми».
• Сьогодні він нараховує 164 господарства у 12 областях України. 37 із них опинилися в зоні бойових дій і перебувають на межі існування.

«ПриватБанк» пропонує аграріям такі продукти:

• «КУБ із заставою» — від 200 000 до 5 млн грн під держгарантію в розмірі 80% від суми кредиту без додаткової застави від клієнтів, потрібна порука від керівника.
• «Агросезон» — від 500 000 до 5 млн грн під держгарантію в розмірі 80% від суми кредиту без додаткової застави від клієнтів.
• «Агросезон» — від 5 до 50 млн грн під держгарантію в розмірі 80% від суми кредиту з додатковим забезпеченням від клієнтів у розмірі 20% під заставу сільгосптехніки віком до 10 років.

Кредити доступні фермерам із банком землі в обробітку від 100 до 10 000 га, які розташовані в регіонах України, де наразі не йдуть бої. Подати заявку можуть керівники компаній через «Приват24 для бізнесу» або в будь-якому відділенні банку.

Як уряд допомагає аграріям у воєнний час — усе про посівну-2022 AIN.Business розповідав раніше.

AIN.Business проаналізував реалістичність ризиків харчової кризи в Україні та пояснює, чому більшість із них – спекуляції.

Зростання цін на сировину та продукти в Україні

У вересні минулого року було зафіксовано десятирічний ціновий максимум. Ціни у світі зросли на 32,8% у порівнянні з 2020. Що стосується українського ринку, то підвищення цін, передусім, стосувалось, олії, цукру та яєць. За даними Мінфіну, ціни на олію зросли на 59%, цукор – 35%, яйця – 29%. Окрім того, економісти найбільших світових банків на початку року заявили про високу ймовірність початку нового суперциклу зростання цін на сировину. Суперцикл – тривалий економічний процес, який, в основному, пов’язаний зі зростанням цін на сировину. Завдяки конкретним цифрам можна побачити, що закони економіки та світовий контекст зумовлюють підвищення цін на основні рубрики споживчого кошика. Україна тут не унікальна. 

Підвищення цін на газ

З початку війни російський газ зріс на європейських ринках в середньому на 60% за кубічний метр, від 935 $/м3 до понад 2000 $/м3. Для українських споживачів, як побутових так і промислових, річні базові ціни, фактично, залишились без змін. Мінфін надає конкретні ціни по областях та постачальниках. Тому, піддаватись на спекуляції українцям нема причин. 

Логістичні труднощі через війну та карантинні обмеження

У листопаді минулого року Єврокомісія опублікувала надзвичайний план на випадок продовольчої кризи. Попри те, що Україна не являється членом ЄС, напрацювання профільних інститутів на рівні Європейського Союзу, показують, як можна мінімізувати прогалини у ланцюгах продовольчого постачання. 

Окрім того, динамічний ріст українського АПК у 2021 році дозволяє «нагодувати» понад 400 млн людей. Труднощі з посівною кампанією у 2022 році, без сумніву, присутні. Однак, уряд і Міністерство аграрної політики та продовольства намагаються всіляко підтримати галузь.

Тим часом, є спроби окремих гравців агроринку штучно порушувати тему продовольчої кризи. Наприклад, це стосується одного з найбльших виробників добрив – норвезької компанії Yara International. 

Чому це важливо?

Зростання цін на продукти та сировину характерне не тільки для України, а охоплює весь світ. В умовах війни спекуляції стосовно харчової кризи часто ґрунтуються на генералізованих висновках або ж на матеріалах, що не мають стосунку до українських реалій. Як приклад, кейс з, начебто, зростанням цін на газ для українських користувачів.

• зареєструватися на сервісі pererobka.org.ua;
• заповнити інформацію про компанію;
• додати пропозиції та попит по товарах;
• регулярно оновлювати дані.

Детальна інструкція щодо користування платформою є в документі.

Сайт уже містить кількадесят пропозицій щодо м’яса, молочних продуктів, овочів, круп, борошна, цукру, а також інших товарів побутового вжитку, як-от туалетний папір, ліхтарики, батарейки та пакети.

Фермери Херсонщини, незважаючи на активні бойові дії у регіоні, розпочали посівну. У мережі набирає популярності відео, що фіксує колону аграріїв у селі Чулаківка.

Голова Хесонської обласної ради Олександр Самойленко заявив у прямому ефірі всеукраїнського телемарафону про особливості цьогорічної посівної в області. Передусім, є проблеми з паливом та добривами. 

«Ми відчуваємо нестачу палива. Земля підготовлена, але нам потрібні ще гербіциди. Посівну кампанію будемо намагатися проводити», – коментує Самойленко.

Щоб підтримати аграріїв уряд запровадив компенсаційне кредитування. Зокрема, малим та середнім агровиробникам з річним обігом не більше 20 млн євро, надається кредитування для проведення посівної.

«Крім того, ми обговорювали компенсаційні чинники. Якщо хтось не зможе засіятись в запланованому обсязі, то держава змогла б це відшкодувати», – підсумував голова обласної ради.

Нагадаємо, що детальніше про компенсації аграріям під час воєнного стану можна прочитати у нашому матеріалі.

Умови програми

• Бере участь лише малий і середній агробізнес, що має оборот до 20 млн євро на рік та обробляє до 10 000 га.
• Щоб отримати кредит, фермер повинен відповідати критеріям сільгоспвиробника згідно із законом «Про державну підтримку сільського господарства України».
• Максимальна сума кредиту, за який держава відшкодує відсотки, — до 50 млн грн. Термін дії кредиту — 6 місяців. Максимальний розмір держгарантії за такими кредитами становить до 80%.
• Кредитні кошти слід витратити на проведення посівної в умовах воєнного стану.

Щоб отримати пільгову позику, заявникам треба звернутися до фінансової установи, де вони обслуговувалися.

Чому це важливо

Навесні аграрії завжди потребують додаткового фінансування для посівної кампанії. Крім того, сьогодні виробники не можуть експортувати зібраний торік врожай: порти заблоковані агресором. Як наслідок, фермерам не вистачає обігових коштів, пояснює Лещенко.

За оцінками Мінагрополітики, загальна потреба в коштах для посівної-2022 складає близько 100 млрд грн.

Як уряд допомагає аграріям у воєнний час — усе про посівну-2022 AIN.Business розповідав раніше.

Список товарів на експорт, які потребують ліцензування:

• пшениця та суміш пшениці та жита (меслин);
• кукурудза;
• м’ясо курей свійських;
• яйця курей свійських;
• олія соняшникова.

Як виробникам отримати ліцензію?

• Потрібно подати в Мінекономіки такі документи:заявку на видачу безоплатної ліцензії за формою, затвердженою наказом Міністерства економіки України від 09.09.2009 № 991 “Про порядок ліцензування експорту товарів”; 
• лист-звернення щодо оформлення ліцензії (лист довільної форми, з проханням видати ліцензію);
• будь-який наявний документ, що підтверджує поставку (контракт тощо).

Зазначені документи приймаються винятково в електронному форматі. Їх необхідно надіслати в Міністерство економіки на одну з цих адрес:

• tradedefence@me.gov.ua
• diravka@me.gov.ua 

Запит опрацьовуватимуть до 24 годин. Щодо висновків фітосанітарних сертифікатів, що необхідні для експорту, то їх можна буде отримати в будь-якій установі, що проводить відповідну експертизу.

Список товарів, експорт яких заборонений під час воєнного стану:

• овес;
• просо; 
• гречка; 
• цукор; 
• сіль; 
• жито; 
• велика рогата худоба (ВРХ);
• м’ясо та субпродукти із ВРХ.

Експорт інших товарів відбувається у правому режимі мирного часу.

Нагадуємо, що нещодавно Мінагрополітики опублікувало механізм, за яким держава закуповуватиме у виробників соціально значущі товари під час воєнного стану.

Що потрібно зробити підприємцю, щоб приєднатись до держзакупівель?

• Заповнити Додаток, визначений Міністерством агрополітики. У документі необхідно вказати назву підприємсва, ЄДРПОУ, основний КВЕД, юридичну адресу, адресу виробничих потужностей та контактну особу.
• Звернутись до Військової адміністрації (ВА) із заповненим Додатком.
• ВА надає пропозицію Мінагрополітики включити вас до реєстру.

Які виробники можуть скористатись програмою?

Підприємці, що виготовляють групи товарів, котрі увійшли до цього списку:

• Хліб, батон;
• Борошно; 
• Сухарі, сухе печиво;
• Крупи пластівці; 
• Макаронні вироби; 
• Яйця; 
• М’ясо птиці; 
• Консерви; 
• Цукор; 
• Олія соняшникова рафінована;
• Сир, згущене молоко, вершкове масло.

У повідомленні профільного Міністерства також зазначили механізми оплати.

«Закупівлі здійснюються за договором оферти (опублікований на сайті Укрзалізниці), де Замовником виступає ВА, яка надсилає ЗАЯВКУ з переліком, обсягом продукції та місцем поставки Виробнику, який на основі заявки виставляє Рахунок на оплату, що подається на погодження Замовнику і Мінагрополітики. Після погодження  Платником здійснюється оплата 30% вартості товару. За фактом відвантаження Постачальником Замовнику повного обсягу товару Платником здійснюється оплата решти 70% його вартості».

Нагадаємо, що Мінагрополітики запровадило низку нововведень для аграріїв у зв’язку з проведенням посівної кампанії під час воєнного стану.

Передусім, йдеться про запровадження відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, а також протягом воєнного часу.

Міністр агрополітики Роман Лещенко заявляє:

«Я звертаюся до кожного аграрія, до кожного, хто задіяний у сільскогосподарській, рибній, тваринницькій галузях. Ви — армія, яка зможе вистояти, ви — наша надія.

Уряд запровадив бронювання військовозобов’язаних.  Аграрні підприємства та виробники продовольства – подавайте на Мінагрополітики списки критично важливих працівників, яким буде надана відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації та на воєнний час».

Що потрібно зробити аграрію, щоб отримати відстрочку на військову службу?

• Надіслати до Мінагрополітики лист із пропозиціями щодо бронювання військовозобов’язаних за визначеною формою з відповідним обґрунтуванням (зазначити ПІБ, рік народження, назву підприємства і назву військкомату). Лист може надіслати профільне підприємство, установа, організація.
• Мінагрополітики надсилає до Міноборони пропозиції щодо бронювання конкретних військовозобов’язаних, які працюють у галузях агропромислового виробництва.
• Мінекономіки видає відповідний наказ. Витяг буде надіслано заявнику, тобто профільному підприємству, установі, організації, що скерувала лист до Мінагрополітики.

Також Міністерство агрополітики запустило платформу, щоб допомогти аграріям у проведенні посівної-2022. Міністр Роман Лещенко наголошує, що мета нового ресурсу — визначити, що потрібно аграріям для успішного старту посівної. А також, Міністерство таким чином хоче допомогти покрити витрати українських агровиробників за рахунок фондів коштів держави й міжнародної підтримки.

«Зараз на нас покладають надію мільйони українців, адже ви, аграрії, є основою економічного розвитку держави.

Саме тому Мінагрополітики взяло на себе додаткові функції для координації розподілу всього, що необхідно для забезпечення посівної кампанії–2022 (дизелю, насіннєвого матеріалу, добрив, засобів захисту)», – коментує міністр.

Редакція AIN.Business зареєструвалась на платформі, щоб перевірити її функціональність. Отож, щоб зареєструватись необхідний лише номер телефону, на який надійде код для верифікації. Далі – коротка форма, що складається з 6 запитань. На її заповнення я витратила цілих 4 хвилини. 

Питальник виглядає так:

• Е-mail підприємства;
• Населений пункт для отримання допомоги;
• ЄДРПОУ;
• Загальний розмір господарства (га);
• Кількість гектарів доступних до обробітку (га);
• Структура посівної на 2022 рік, де потрібно обрати одну або кілька культур.

Нагадуємо, що детальніше про нововедення Мінагрополітики можна дізнатись на гарячій лінії Міністерства: +380 96 425-25-88.

«Українські виробники харчових продуктів забезпечать 1 млн людей з вразливих категорій продуктовими наборами», — зазначив міністр аграрної політики і продовольства Роман Лещенко.

Мінагрополітики та Мінсоцполітики просять усіх охочих допомогти наповнити склади координаційного штабу. Для цього виробникам підприємств слід заповнити коротку онлайн-форму.

Перелік продуктів для поставок:

• крупи;
• пластівці;
• готові сухі сніданки;
• макаронні вироби;
• консервація: м’ясна, м’ясо-рослинна, рослинна;
• цукор;
• згущене молоко;
• олія;
• печиво фасоване.

Адреса координаційного штабу: Тернопільська обл., с. Острів, вул. Промислова, 1.

 Усі додаткові питання за номерами телефонів:

• + 380504375070​​
• + 380676785913
• + 380952683229​​
• + 380676785916

Днями AIN.Business розповідав, як бізнес може допомогти українцям під час війни.

Держпідприємства, які не перебувають у зоні бойових дій, будуть профінансовані для виробництва соціально значущих продуктів. Кошти надаватимуть за передплатою протягом 10 днів.

«Особи, які зараз продають хліб і інші продукти харчування у 2-3 рази дорожче, будуть нести юридичну відповідальність. Це прирівнюється до мародерства», — наголосив Лещенко.

Мінагрополітики збиратиме інформацію про підприємців, які завищують ціни на продукти харчування. Водночас Бюро економічної безпеки фіксуватиме такі випадки для розслідування в мирний час.

Заявки на поставки слід надсилати на електронну адресу dopomoga@mhp.com.ua. У листі просять вказати:

• назву підрозділу/організації/громади;
• адресу;
• контактну особу й телефон;
• можливість самовивозу;
• орієнтовну кількість продукції;
• бажаний вид курятини (охолоджена/заморожена).

Також МХП пропонує іншим бізнесам співпрацю щодо логістики та доставки продукції. 

Хто може стати ФОПом 4 групи

До четвертої групи відносять ФОПів, які займаються агробізнесом лише в межах сімейного фермерського господарства. Члени такого господарства повинні мати у власності чи користуванні від 2 до 20 га сільгоспугідь або земель водного фонду.

Також у четвертій групі перебувають юрособи, якщо в них частка виробництва сільськогосподарських товарів за попередній звітний рік дорівнює або перевищує 75%. 

Платниками четвертої групи не можуть бути:

• підприємства, які отримують понад 50% доходу від продажу декоративних рослин, окрім зрізаних квітів, диких тварин і птахів, хутряних виробів та хутра (крім хутрової сировини);
• підприємства, які виробляють підакцизні товари, крім первинних виноградних виноматеріалів;
• підприємства, які на 1 січня звітного року мають податковий борг.

ФОПи третьої групи можуть стати четвертою, лише якщо відповідають умовам роботи фермерського господарства. Якщо ж підприємець перебуває в четвертій групі, але не відповідає її умовам, можна перейти в третю або на загальну систему оподаткування.

Для цього ФОПу треба сплатити 25% від річної суми єдиного податку за кожен квартал, протягом якого він неправомірно був у четвертій групі.

Податки ФОП 4 групи

Єдиний податок для четвертої групи ФОП розраховують від нормативної грошової оцінки землі. Ставка єдиного податку залежить від категорії земель та їх розміщення.

У відсотках бази ставка податку з одного гектара становить:

• для ріллі, сіножатей і пасовищ — 0,95% від НГО ділянки;
• для ріллі, сіножатей і пасовищ, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях — 0,57%;
• для багаторічних насаджень — 0,57%;
• для багаторічних насаджень, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях — 0,19%;
• для земель водного фонду — 2,43%;
• для ріллі, сіножатей і пасовищ, де аграрії займаються рослинництвом на закритому ґрунті — 6,33%.

Коли ФОПи 4 групи подають звітність і платять податки

Податкову декларацію потрібно подати відповідному органу за місцем проживання платника та за місцем розташування ділянки. Дедлайн — до 20 лютого поточного року.

ФОПи четвертої групи самостійно обчислюють річну суму податку з коефіцієнтами індексації станом на 1 січня. Сплачувати податок потрібно щоквартально протягом 30 календарних днів після закінчення звітного кварталу:

• у першому кварталі — 10%;
• у другому — 10%;
• у третьому — 50%;
• у четвертому — 30%.

Останній день виплат у 2022 році:

• за перший квартал — 29 квітня;
• за другий квартал — 29 липня;
• за третій квартал — 28 жовтня.

Частина фермерів може п’ять років не платити податки. AIN.Business розповідав, хто в списку.

«Зменшити вартість харчових продуктів можна через зниження собівартості їх виробництва. Для цього треба проаналізувати всі складові собівартості та напрацювати можливий механізм її зменшення», — зазначила посадовиця.

Днями у Верховній Раді зареєстрували законопроєкт, який пропонує запровадити нульову ставку ПДВ на всі продукти харчування в Україні терміном на шість місяців.

На думку авторів документа, таке рішення необхідне, бо Європейський Союз також запроваджує нульовий ПДВ на харчі з 1 липня. Це може створити нерівні умови для українських виробників.

«Перші два роки МПЗ становитиме 0,4 % від нормативної грошової оцінки землі, а для ФОП сімейних ферм на 4 групі — 0,2%. З 2024 року воно дорівнюватиме 0,5% і відповідно 0,25%. За попередніми розрахунками, МПЗ досягне орієнтовно 1500 грн з одного гектара», — пояснила фахівчиня.

Водночас нормативна грошова оцінка ділянки залежить від її розташування, призначення та якості земельного активу.

• З 1 січня 2022 року в Україні запровадили мінімальне податкове зобов’язання (МПЗ). Це мінімальна сума податків з гектара, яку кожен власник сільгоспземлі має сплачувати до бюджету. Якщо сума всіх податків аграрія виходить меншою за МПЗ, йому треба доплачувати різницю.

• Нараховувати МПЗ за цей рік почнуть у 2023.

Наразі 60% постачальників McDonald’s в Україні — локальні виробники. Це близько 50 підприємств. Зокрема:

• м’ясні біфштекси постачає «ОСІ Фуд Солюшнс» (Козятин, Вінницька область); 
• булочки — Bimbo QSR (Дніпро); 
• молочні суміші для морозива та шейків — ТОВ «Білоцерківський молочний комбінат»; 
• круасани та випічку — ТОВ «Шантіль» (Баришівка, Київська область), 
• яйця — ТОВ «Овостар» (Київська область); 
• кетчуп, мариновані огірки, майонез, соуси — «Чумак» (Херсонська область); 
• овочі — ТОВ «Грін Фекторі» (Макарів, Київська область); 
• соки прямого віджиму (крім апельсинового) — T.B. Fruit Galicia (Прикарпаття). 

Здебільшого все це великі українські підприємства — лідери у своїй галузі, які здатні гарантувати як високу якість продукції, так і її безперебійне постачання.

«Стати нашим постачальником непросто. Та це може зробити кожна українська компанія, яка готова працювати в межах законодавства та відповідати суворим вимогам до якості й безпечності продукції. Для цього потрібно пройти інспекційні аудити незалежної міжнародної аудиторської компанії», — зазначають у компанії.

Що імпортують?

Частину харчів український McDonald’s таки вимушений імпортувати. Причина — не у відсутності підприємств відповідної галузі, а в тому, що вони не здатні організувати регулярні поставки необхідного обсягу продукції.

«Ми вимушені постачати картоплю, сир та курку з Німеччини, Польщі та Франції. Також в Україні немає виробництва апельсинового соку, тому його купують у Нідерландах», — пояснюють у McDonald’s.

За його словами, національні мережі всупереч законодавству займають монопольні понад 70% ринку та нав’язують постачальникам невигідні умови.

«Попри норми європейських директив, що обмежують граничний термін розрахунків 60 днями, постачальники змушені чекати 90, 120, а іноді й 180 днів. Для виробників це означає хронічну нестачу оборотних коштів та необхідність додаткового кредитування. Для мереж — безвідсотковий кредит, яким вони безкоштовно користуються необмежений час», — пише Непран.

Крім того, супермаркети на свій розсуд встановлюють штрафи, санкції та додаткові доплати. Це підвищує націнку на товари, яка замість 15-25% сягає 40% і навіть 60%.

«Таким чином, вітчизняні агровиробники та переробники позбавлені можливості розвивати свій бізнес та повністю втрачають конкурентні переваги перед своїми колегами з інших країн», — переконаний чоловік.

Що робити?

Непран пропонує врегулювати це питання на державному рівні, використовуючи європейський досвід. У ЄС діє документ, що забороняє недобросовісні дії у відносинах між покупцями й постачальниками.

АМКУ намагався створити подібний Кодекс доброчесності в Україні в 2016 році, однак представники торговельного бізнесу не підписали його. Тож чоловік запевняє, що ситуацію треба владнати законом. 

«Зокрема, зобов’язати торговельні мережі як мінімум вчасно розраховуватися з постачальниками, не дискримінувати їх порівняно з іноземними виробниками, обмежити розмір штрафів і санкцій та прибрати масу інших речей, вигідних лише одній стороні», – наголошує він.

Чому це важливо

Якщо плануєте співпрацю з торговельними мережами, будьте готові до певних труднощів, наприклад, до значного відтермінування платежів. Як агровиробникам зайти в супермаркети — поради від експерта AIN.Business публікував раніше.

• По-перше, уряд надаватиме портфельні гарантії ще двом банкам-кредиторам — «КредитДніпро» та «Південний». 

Це означає, що держава зобов’язується погасити банкам до 80% кредиту підприємця, якщо той збанкрутує. Завдяки частковому гарантуванню з боку держави банки охочіше видаватимуть кредити мікро- й малому бізнесу. 

Цьогоріч обсяг програми становить 10 млрд грн. Загалом держава вже надала гарантій на понад 8 млрд грн, зазначив прем’єр-міністр Денис Шмигаль.

• По-друге, уряд створив Фонд часткового гарантування кредитів у сільському господарстві. Це поліпшить кредитування агросектору.

Це товариство з обмеженою відповідальністю зі статутним капіталом у 200 млн грн. Отримати гарантію можуть фермери, які мають до 500 га землі та займаються первинним виробництвом агропродукції. 

Гарантії надаватимуть на термін дії кредитного договору, але не більше за 10 років. Позичені кошти підприємці зможуть витратити на землю, техніку, устаткування тощо.

Частина фермерів може п’ять років не платити податок на прибуток. AIN.Business розповідав, хто в списку.