Як вам прийшла ідея саме такого формату (фонд + медіа)? Які ще формати розглядали?

Емоції. Щодня ми бачимо кричущу несправедливість та жах, який влаштувала нам росія. Щодня ловиш надію, пишаєшся, злишся, шукаєш виходу. І загалом, шоковий стан досі — просто не зрозуміло, як таке може бути.

Від самого початку я постійно безсистемно переводив гроші у різні фонди. Це мінімум того, що ми можемо зробити, сидячи тут, за кордоном. Друзі ще волонтерять в Польщі. За ініціативою та проханнями різних людей, колишніх співробітників, музикантів купляв бронежилети та іншу амуніцію. Але хотілося зробити більше, ніж просто закидати гроші на рахунки.

Я вірю і завжди про це казав, що без економіки, яка дозволяє вести війну, перемогти складно. Це непопулярно зараз: говорити про економіку. Та усі ми разом маємо робити усе, щоб її підтримувати, робити те, що вміємо краще всього, на благо країни. Маємо працювати, платити зарплати, жити. Про це постійно, до речі, говорить і влада.

Я подумав, що якщо допомогти тим, хто може себе прогодувати і бути корисними іншим, це буде найправильніший варіант. Не просто дати грошей на те, щоб проїсти їх, але посилити підприємництво іншої людини, і в такий спосіб допомогти.

Той, кого посилили, зробить ще одну піцу, ще один бронік, берці для іншого. І так ланцюжком. Це і є економіка. Це додана вартість. Податки та зарплата.

Тому я запропонував Сафонову зробити цей фонд. Оскільки грошей порівняно небагато, допомагати вирішили малому бізнесу. І вже через нього армії, ТрО, біженцям, країні в цілому. Це маленька крапля у морі того, що українці та весь світ роблять для України.

У фонді ваші особисті кошти чи шукали партнерів?

Так, це мої особисті кошти від продажу компанії, нерухомості, акцій. Гроші, які я дістаю з інвестицій та вкладаю. Не хочу поки що залучати чужих грошей. Якщо брати чужі кошти та розподіляти, це відповідальність та звітність. Знаю, що найсвітліші ініціативи іноді топлять у багні просто через те, що там чужі кошти.

Окрім того, цей проект — не зовсім фонд. Це швидше медіа з елементами приватного благодійного фонду. Ми маємо знайти історію, що надихне інших рухатись далі у найжахливіших умовах, що підштовхне вийти зі ступора, почати все заново. Історію, за якою стоїть потенціал розвитку та зростання.

Наша справа записати цю історію, показати іншим і надати правильний імпульс, першу допомогу тому, хто пройшов цей шлях. Далі буде як буде. Ми не беремо відповідальності на себе ані за гроші, ані за результат. Це швидше емоція. Сподіваємось, що мислимо правильно.

Як обираєте бізнеси, яким допомагати? Чи має значення галузь, прибутковість або збитковість, кількість людей?

Так, як я і казав, це — чиста емоція. Пізніше ми введемо критерії, оскільки нас попереджають ті, в кого є фонди, що багато заявок та обману. Найголовніший критерій — це життєздатність. Ти маєш реально вести бізнес, а не проїдати кошти.

Друге— допомога армії або тим, хто дуже потребує допомоги. Це — наступний щабель. Тобто, якщо ти не зміг переналаштувати своє виробництво так, щоб прогодувати себе, і при тому допомагаєш, ти точно отримаєш допомогу від нас. Це гра удовгу. Тут наша допомога має значення для економіки та перемоги в цілому.

Оборот бізнесу грає роль. Ми не допомагаємо зруйнованим заводам. Це малий, сімейний бізнес. В основному: 3-10 людей. До 50 співробітників. Галузь не має значення. Головне, аби у поточний момент було корисно не лише для підприємця, але й для оточення.

В масі це малі бізнеси: ресторани, кав’ярні, пошивні майстерні, видавництва, різноманітний арт, підприємства легкої промисловості.

Приміром, робила людина масажні крісла. А почала робити броніки: і бізнес виріс, і життя рятує. Дуже гарний приклад. Або бабця, що пече піцу та розвозить по бомбосховищах та солдатам. Їжа для захисників, що зготована у колишніх винних барах. Усе це зараз — ті самі дрібниці, що допоможуть нам перемогти.

На яких умовах працюєте? Чи отримуєте частку, чи контролюватимете, як витрачатимуться кошти?

Не беремо жодних часток. Не ліземо глибоко в бізнес, не вивчаємо нічого, не замовляємо експертиз. Нас просто обдурити. І ми можемо обманюватися. Усе це — повна благодійність і робиться на емоції.

Можливо, це не зовсім правильно. І ми поступово будемо вдосконалюватись. Це робимо безкорисливо і це умова. Можливо, у майбутньому проект виросте у якесь медіа про малий бізнес. У платформу комунікації тощо.

Зараз нам потрібні історії людей, що встають на ноги після приголомшливого удару. Розмір першої допомоги може бути й менший від 50 000 грн і більший від 500 000 грн. Усе залежить від ситуації. Але в основному нижня планка це 50 000 грн.

Я би не хотів прив’язуватись до чогось. І оскільки у нас немає вхідного потоку грошей, і ми витрачаємо бюджет фонду, який я зарезервував, нам важливо на ці гроші допомогти якомога більшій кількості людей, поки він не закінчився. І зробити це правильно. Я шукатиму більше грошей. І не тільки. Ми будемо вигадувати, як допомоги, якщо воно реально того варте.

Як особисто на вас вплинула війна? На проекти і плани, приміром, хотіли запустити бізнес, але повністю переглянули це?

Ми планували зробити «Нетфлікс» для дітлахів. Зробити це з України, і це було би гарним IT-проектом, який, як я вірив, зробить її помітніше з точки зору світлих та професійних IT-ініціатив. У нас є досвід.

Ми стартанули і почалася війна. Зараз геть не до мультиків. Це було би звісно сміливо, але краще почекати. Зараз усе на паузі. Але я продовжую платити зарплати деяким співробітникам, також ми наймаємо нових для KeepGoing.

Щойно цей жах закінчиться, ми запустимо все знову. Усе лише починається. Вірю, що все буде добре.

Мене особисто війна не зачепила, я задовго до неї виїхав з країни. За тиждень до війни забрав з Києва дитину. Родичів зачепило дуже сильно, особливо родичів дружини. Бабуся на 4-тій стадії раку помирала без ліків, тому що у якийсь момент неможливо було їх дістати через підірваний міст. Ті, хто жили у Києві, переїхали до рідних на захід України. Сестра із чоловіком-американцем так перетинали кордон, що можна про це книгу написати.

Загалом у нас усе набагато краще, ніж у багато кого, так що немає чого жалітися. Пошвидше би побачити світло у кінці тунелю.

KeepGoing — це, з одного боку, приватний фонд, створений IT-підприємцями, який надаватиме грошову допомогу. З іншого — це медіа, де представники малого бізнесу матимуть змогу поділитися досвідом, розповісти свою історію, отримати пораду та залучити потрібне підтримання від авдиторії, — зазначає Сергієв.

• Фонд KeepGoing вже зібрав 30 млн гривень. Щоб отримати підтримку від фонду, підприємцям необхідно надіслати заявку, розповівши історію власного бізнесу та його роботу під час війни. Подати заявку на отримання допомоги можна тут.

Нас цікавлять історії підприємств найрізноманітніших профілів. Важливо, щоб їхня діяльність так чи інакше наближала перемогу, була актуальною для країни, яке веде війну. Це можуть бути як виробництва, що працюють задля потреб армії, так і творчі чи медійні проекти, що діють на інформаційному фронті, — розповідає Євген Сафонов, що відповідає за медіа KeepGoing.

• Окрім цього, платформа працює за принципом краудфандингу. Кожен, ознайомившись з опублікованими на платформі KeepGoing історіями українських підприємців, може на власний розсуд підтримати їх — надіслати кошти безпосередньо на їхні рахунки.
• У планах у команди KeepGoing — розвиток платформи, розбудова ком’юніті підприємців, організація експертних консультацій і навчання, а також створення бази малих підприємств, які потребують підтримки.

Тезисно:

• Сума угоди становить $85 млн. VistaPrint купує всі 100% Depositphotos, всі акціонери продали свої акції.
• Дмитро Сергієв повністю залишає проект.
• Depositphotos продовжить розвиватися як окремий бренд, Crello стане VistaCreate.
• Офіс в Україні залишається, новий власник планує збільшити місцеву команду.

Хто покупець

VistaPrint — це велика американська дизайнерська та маркетингова компанія, що входить до складу Cimpress, яка торгується на Nasdaq. Основними клієнтами VistaPrint є малі підприємства по всьому світу. У неї досить широкий спектр дизайнерських і поліграфічних послуг. Її підрозділи займаються контентом для Facebook, Instagram, TikTok та інших соціальних мереж, розробляють логотипи, сайти та інші брендові матеріали, друкують всі рекламні матеріали: від наклейок і упаковок до вивісок.

Компанія була заснована французьким підприємцем Робертом Кіном в 1998 році, за цей час вона переросла в бізнес з річним доходом понад 1,4 мільярда доларів, має 17 мільйонів клієнтів серед малого бізнесу, 29 офісів по всьому світу, де працює близько 6000 чоловік.

Умови угоди VistaPrint і Depositphotos

• VistaPrint купує 100% Depositphotos за 85 мільйонів доларів, включаючи всі проекти компанії: Depositphotos, Crello, Lightfield, Bird In Flight і WAS.
• Всі колишні акціонери компанії, включаючи ЄБРР, TMT Investments, підтримали угоду:

«Деякі з наших інвесторів з нами дуже довго, наприклад, TMT Investments більше 10 років, ЄБРР – 6 років. Венчурний бізнес — це вгадати, вчасно увійти в бізнес, а також вийти з нього, отримавши прибуток. Для інвесторів угода з Cimpress — це реальний шанс вийти і заробити гроші. Всі підтримали мій план і команду, і я дав інвесторам можливість вийти», — говорить Дмитро Сергієв, засновник Depositphotos.

• Про те, що TMT Investments продала свою частку в Depositphotos, стало відомо на початку жовтня: 16,7% компанії було продано за $ 14,3 млн.
• Засновник компанії Дмитро Сергієв повністю відходить від керівництва і залишає компанію.
• Вадим Нехай, який обіймав посаду виконавчого директора, залишається в компанії і приєднається до Vista в якості віце-президента VistaCreate (Crello) і Depositphotos, і буде продовжувати керувати командами під керівництвом президента Vista з міжнародного бізнесу Флоріана Баумгартнера.

За словами Дмитра Сергієва, представники VistaPrint самі зв’язалися з керівництвом Depositphotos. Переговори, due diligence і укладення угоди зайняли кілька місяців – майже все відбувалося дистанційно. За весь цей час відбулася лише одна особиста зустріч: до Києва прилетіли представники VistaPrint з Європи та США. Угоду планували закрити до осені 2021 року, але з дозволу в АМКУ це сталося пізніше, 1 жовтня 2021 року.

• Для VistaPrint угода є частиною плану трансформації компанії з бюджетом в $250 млн. Під час цієї трансформації VistaPrint розвиватиме напрямок дизайну повного спектру.. Для цього компанія придбала маркетплейс для дизайнерів в жовтні 2020 року, а зараз купує Depositphotos.
• Для команди Depositphotos — це можливість зміцнити свої позиції на ринку:

«Крім заробітку, моя особиста мотивація – дати команді і продукту можливість не тільки закріпитися на ринку, а й стати найбільш конкурентоспроможним продуктом за дуже короткий час, стати лідерами ринку. Я вірю, що VistaPrint дасть Depositphotos і команді Crello необхідний імпульс. На мій погляд, це той самий академічний бізнес-сценарій, коли потрібно об’єднатися з великим гравцем, щоб взяти ринок. Якщо вчасно не прийняти правильне рішення, то ймовірність програшу дуже висока», — говорить Сергієв.

Команда в Україні

Після угоди компанія планує розширити штат в Україні, найнявши співробітників для роботи на Depositphotos і VistaCreate, або, при необхідності, на інші продукти VistaPrint.

«В Україні багато талановитих інженерів, продакт-менеджерів і маркетологів, якими ми хочемо підсилити наші команди. Ми також плануємо значно збільшити службу підтримки клієнтів VistaCreate, щоб охопити всі країни та ключові мови, якими розмовляють наші користувачі 24/7 — як live-чати, так і дзвінки».

Редактор AIN.UA запитав, чи студія Lightfield і видання Bird in Flight та WAS продовжуються працювати. У компанії запевняють, що всі поточні проєкти продовжать працювати.

Також в Deposiphotos, у відповідь на запит AIN.UA додали, що після інвестицій ЄБРР в компанію був опційний пул, його розподілили між членами управлінської команди. Всі власники опціонів після угоди з VistaPrint змогли їх реалізувати. Ключові співробітники, які беруть участь в угоді, отримали великі бонуси.

Історія розвитку Depositphotos

До цієї угоди компанія пройшла довгий шлях: першим серйозним проектом Сергієва стала служба обміну файлами DepositFiles. Проект був проданий в 2009 році, засновник компанії не називає точну суму продажу, а оцінки ЗМІ в $2 млн називає завищеними.

У тому ж році Сергієв запустив новий проект – фотобанк depositphotos. За пару років компанія розвивалася за власний рахунок, в 2011 році отримала інвестиції від ТМТ Investments: $3 млн в обмін на 27%. На той час компанія була повністю оцінена в $10 млн.

У 2012 році виручка компанії становила вже $6 млн на рік, а в 2015 році Depositphotos залучила черговий раунд інвестицій: $4 млн від ЄБРР і $1 млн від ТМТ. У 2016 році ТМТ частково продала частку в компанії за $5,8 млн, зберігши 16,7%. На той момент компанія вже оцінювалася в $82 млн. Depositphotos залучив $8 млн.

Більш детальну історію компанії можна прочитати в матеріалі AIN.UA:

Depositphotos сьогодні – це група наближено контентний проєктів: фото- та відеостоків, онлайн-редактор рекламних темплейтів, павільйони для зйомок на замовлення, розважальні YouTube-канали та медіа.

«Я хочу стати глобальною контент-платформою, в якій наша команда збереже контроль над бізнесом і буде розвиватися. Як ринок, ми пройшли довгий шлях. Як виробники свого контенту, ми тільки починаємо. Ми постійно експериментуємо», – каже Сергієв.

AIN.UA розповідає історію Depositphotos в повному обсязі — не тільки про успіх, а й про падіння і кризи, втрачені можливості, закриття проєктів і нові починання, які ще не приносять грошей, але одного разу можуть стати The Next Big Thing.

Перший підприємницький досвід

Дмитро Сергієв дізнався, що таке інтернет в 1999 році — тоді не було ICQ, QIP, Skype, а Google тільки з’явився. Свій перший стартовий капітал заробляв створенням вебсайтів, простої інтернет-реклами, купував і перепродавав всі види трафіку.

«Це дуже цікаве відчуття для інтернет-підприємця тих часів: сидиш і пиляєш фігню в редакторі HTML, а потім заливаєш його через Dialup-з’єднання, і вона заробляла тобі гроші.

Поруч з дружиною дитина кричить на кухні, і раптом відправляють вам чек зі США. Ви не знаєте, куди піти з ним — в якому банку можна перевестися в готівку. І чек коштує $52 — і це багато! Адже ти заробив ці гроші, грубо кажучи, через розетку», – згадує Сергієв.

Першим серйозним бізнесом Сергієва стала служба обміну файлами DepositFiles. Свій успіх підприємець пояснює просто: вони вчасно увійшли в нішу на гайпі і запропонували користувачеві зручний і інтуїтивно зрозумілий інтерфейс. У той час у світі вже існували великі сайти обміну файлами, Сергієв просто взяв готову модель і вдосконалив її.

«Ми не працювали з піратами або ресурсами, не генерували трафік навмисно — ми просто відразу зробили трохи краще, ніж інші», — коментує Сергійов.

Спочатку на DepositFiles працював тільки один програміст, крім Сергієва. Він приїхав до Києва з Дніпра (на той момент ще Дніпропетровськ), а сам, сидячи на кухні Сергієва, зумів зробити те, над чим сьогодні працюють цілі офіси розробки — проєкт з мільйонами користувачів на місяць.

Вони заробляли — як і всі інші — на швидкості віддачі. Її спеціально обмежували і, якщо файл був великим, користувач міг чекати добу, поки той завантажиться. Але, заплативши невелику суму за допомогою SMS — як правило, менше $1 — він отримав високу швидкість і кілька потоків. Зараз ця модель називається «freemium» —через мікроплатежі монетизуються абсолютна більшість мобільних і десктопних додатків.

DepositFiles швидко увірвався в топ-5, але не став лідером. Тим не менш, з українцями працювали Google, PayPal та інші сьогоднішні інтернет-гіганти, інвестори прийшли з пропозицією об’єднатися.

Підвал – гараж українською мовою

Офіс базувався в хрущовці біля Окружної. DepositFiles став відомим проектом, в ньому хотіли працювати люди – Сергієв почав наймати в проект «людей з вулиці». На інтерв’ю проходили з усієї України і навіть країн СНД. Команда виросла до 8 чоловік — в хрущовці стало багатолюдно.

Ще до інтернет-підприємництва Сергієв купив підвал на Межигірській — він хотів зробити там нічний клуб, але грошей йому не вистачило і він не міг домовитися з сусідами. Тому я вирішив відремонтувати його для офісу. З ремонтом допоміг друг, а співробітники самостійно перевозили меблі і речі на «газелі».

У цьому підвалі почала формуватися корпоративна культура компанії, хоча в ті часи така фраза ще не використовувалася. Стіни були пофарбовані під популярний на той час серіал «Доктор Хаус».

Нікого не бентежила відсутність вікон, одноманітний гул двигуна і витяжки — вони тут засиджувались допізна, святкували Новий рік і дні народження.

А паралельно кілька людей потрохи пиляли на ентуазіазмі Depositphotos.

«Ми постійно пробували щось нове, тестуючи якісь моделі. Фотобанк був одним з таких експериментів», —сказав підприємець.

Красива пригода добігає кінця

На початку 2000-х років індустрія обміну файлами почала руйнуватися на фоні боротьби з піратством. Сергієв намагався трансформувати DepositFiles і перенаправити свій величезний трафік на поле соціальних мереж. Тоді в рунеті стрімко росло «ВКонтакте», і команда намагалася увійти в цю нішу, але спроби не дали результатів. Люди просто хотіли завантажити або передати файл. І серед цих файлів було багато «треша», — як висловився Сергієв.

«Нам постійно наказували щось видаляти. Ми щодня видаляли сотні тисяч файлів, це було дуже погано», – згадує Сергієв.

— DepositFiles не можна назвати піратством. Це була прекрасна пригода. Як тільки з’ясувалося, що ринок в біді, я пішов з бізнесу».

Багато подібних проектів було продано за сотні мільйонів доларів. Сергієв цього не зробив. За його словами, він продав DepositFiles не для того, щоб заробити гроші, а для того, щоб позбутися від тягаря. DepositFiles продавався як набір скриптів і база користувачів за ціною близько 0,03 цента за штуку. Сергієв не розкриває точну суму. Раніше в ЗМІ з’явилися цифри в 2 мільйони доларів, але підприємець називає їх завищеними.

«Мені пощастило вгадати момент і знайти покупця. Після цього обмін файлами як бізнес перестав існувати, а решта проектів продавалися за копійки. Якщо взагалі продавали».

Сергієв зізнається, що не відвідував DepositFiles вже 10 років. Сьогодні будь-який масовий і неконтрольований обмін файлами заборонений, тому модель, на якій популярні в нульові DepositFiles, RapidShare та інші сервіси обміну файлами праюцювали, перестала існувати. Кремнієва долина запропонувала новий варіант обміну файлами — хмарне сховище, таке як Dropbox і Google Drive. Копірайт переміг.

Новий Deposit. Початок

Продаж DepositFiles був закритий в 2009 році. У тому ж році Сергієв запускає новий проект зі схожою назвою —фотобанк depositphotos.

І цього разу Сергієв не запропонував нічого революційного — до моменту запуску Depositphotos на ринку вже з’явилися великі фотобанки: GettyImages, Istockphoto (пізніше його купила GettyImages) та інші. Також продавали коробкові скрипти, на основі яких можна було побудувати власний фотобанк. Такі скрипти лягли в основу Depositphotos. Сергієв купив його за $250.

Він зізнається, що довгий час не звертав уваги на Depositphotos — раз на місяць приїжджав подивитися, як там йдуть справи, і йшов займатися бізнесом. Тим часом сервіс обріс власним дизайном, функціями та інтерфейсом.

Щоб залучити фотографів, їм просто платили за завантаження — 10 центів за кадр, а це вже десятки і сотні доларів на людину. За словами Сергієва, на покупку фотографій було витрачено близько мільйона доларів. Ще 150 тисяч доларів пішли на офіс і зарплату.

Користувачі були залучені на безкоштовний пробний період.

«Зараз це стандартна модель, без якої не запускається жоден інтернет-проєкт. Але в ті часи це вважалося трохи аферою. Ви заздалегідь просили кредитну картку, потім люди забули відписатися, ви списуєте з них гроші — і до тебе приходив PayPal, допитуючись, хто ти», — розповідає Дмитро.

Багато з тих, хто прийшов на безкоштовну пробну версію, залишилися — Depositphotos пішло на зростання. Нехитре SEO привело на вебсайт хороший органічний трафік. Спадок бренду також зіграв на руку: DepositFiles, яку всі знали в інтернеті — це був п’ятий найбільш відвідуваний сайт обміну файлами в світі, і людям стало цікаво подивитися, яким буде новий проєкт.

Конкуренти не соромилися скористатися «піратською» аурою DepositFiles.

“Нас облили брудом на форумах з таким меседжем, що російські пірати прийшли на ринок фотостоку, і тепер будуть вас обкрадати. Ми мобілізували піарців, щоб правильно відпрацювати цю хвилю негативу на початку. І врешті-решт, це спрацювало, тому що Depositphotos – це фактично чистий копірайт».

Продам акції. Дорого!

Depositphotos розробляється «самостійно» протягом двох років, після чого в 2011 році TMT Investments інвестувала в компанію $3 млн в обмін на 27% акцій. Тоді весь бізнес оцінювався в 10 мільйонів доларів.

Сьогодні Сергієв шкодує, що раніше не залучав інвестицій. Але в 2009-2010 роках він сильно переоцінив свою компанію: коли Depositphotos був в 20 разів менше, Сергієв попросив інвесторів в 20 разів більше.

«Коли Instagram купили за мільярд, я не міг спати ночами — я не розумів, чому така нісенітниця була куплена за такі дикі гроші. На цьому ажіотажі ми вирушили на Road Show і називали оцінку в 250 мільйонів доларів, заробляючи 1 мільйон доларів на рік. Коли нас запитали, чому так багато, ми сказали — а тому! Нам сказали, що вони подумають, і не інвестували».

Однією з найщедріших пропозицій, які Depositphotos відхилив, є вхід на 30% з оцінкою в $50 млн, — інвестиція в $15 млн — набагато більше, ніж компанія в кінцевому підсумку залучила.

Ще однією пропозицією, яку Сергієв необачно відхилив, була пропозиція від Fotolia, вже популярного на той час фотосервісу. Його засновник Олег Челцов хотів купити частину акцій українського фотобанку на ранній стадії, але Дмитро не продав.

А через деякий час Fotolia була продана гіганту Adobe — майже за мільярд доларів.

«Якби ми тоді домовилися, це могло б бути хорошою угодою. Я б заробив більше, ніж зараз», — згадує Сергієв.

Depositphotos виходить «в світ»

За гроші ТМТ Investments Depositphotos найняли PR-фахівців, зробила перші бази даних для користувачів і увійшли на всі форуми. США звернула увагу на сервіс, почала запрошувати на конференції, пропонувати партнерські відносини.

«А ще нас хотіли купити Getty Images», — згадує Сергієв. Звичайно, не продавав.

У 2011 році Depositphotos працевлаштувала 40 осіб, які більше не могли поміститися в підвалі. Сергієв орендував ще одну напівпідвальну кімнату неподалік, потім кілька квартир. Команда продовжувала зростати, і Depositphotos переїхала в 5-поверховий будинок на Подолі. Тут команда зросла до 150 чоловік.

У 2012 році Євген Сисоєв, керуючий партнер AVentures, увійшов до ради директорів. Саме він пояснив, що було помилкою відмовлятися від вищезазначених угод. І познайомив Сергієва з багатьма журналістами — Depositphotos почали вести активне «публічне» життя.

На той час річний дохід компанії складав вже 6 мільйонів доларів. У 2013 році український Forbes оцінив Depositphotos в $100 млн Сам Сергієв назвав цифру в $70-75 млн більш реалістичною.

Depositphotos залучили наступний раунд інвестицій у 2015 році: $4 млн від ЄБРР та $1 млн від ТМТ. У березні 2016 року компанія була оцінена в $82 млн в рамках часткового пакету акцій ТМТ — частину своєї частки фонд продав неназваному європейському інвестору. За словами Сергієва, з тих пір і до 2017 року Depositphotos зростав на 50% на рік.

Не фотобанком єдиним: нові проекти

Незважаючи на успіхи Depositphotos і зростаючий обсяг роботи, Сергієв не змінив своїх підприємницьких звичок — весь час пробував щось нове. У 2013 році він спробував осідлати швидкозростаючий ринок смартфонів і запустив аматорський фотобанк Clashot. Однак масштабована історія з цього не вийшла.

«Ми можемо констатувати програш. Хоча тоді мені здавалося, що я придумав новий Фейсбук», — розповідає Дмитро.

«Буквально всі, без винятку, фотобанки повторювали за нами, але ніхто не зміг монетизувати отриманий контент», — йдеться в описі.

На гайпі ICO Сергієв хотів відродити Clashot, але частина ради директорів не схвалювала його ініціативу. Проєкт був закритий і заархівований.

У 2014 році Depositphotos приєднався до медіа і запустив онлайн-журнал про мистецтво і фотографію Bird In Flight. Його очолив Євген Сафонов, перший головний редактор українського The Village. Для Depositphotos запуск профільного видання став можливістю підвищити впізнаваність бренду на ринках Росії та України.

Вдалось — BiF назвали найкращим у своїй тематиці. Натхненний цим успіхом, в 2017 році Сергієв запустив ще одне видання — WAS, інтернет-журнал популярної історії, головним редактором якого став Іван Сіяк, виходець із BiF.

Крім WAS, в 2017 році компанія запустила ще два проекти — фотокамери Lightfield і графічний редактор Crello.

«Crello був логічним етапом у розвитку Depositphotos у сфері контенту. У нас був фотобанк з величезною кількістю зображень. Тоді Adobe увірвалася на наш ринок, купивши Fotolia з банком у 60 млн зображень за $800 млн. Фотобанки відреагували на це запуском онлайн-редакторів — «фотошопів у браузерах». Shutterstock зробив це першим. Ми також запустили власний редактор — Crello».

У Crello ви можете збирати рекламні та промоматеріали з шаблонів, не маючи навичок дизайну. На момент запуску послуга була абсолютно безкоштовною. За словами Сергієва, в день запуску в Crello зареєструвалися близько 60 000 нових користувачів. Спочатку редактор зростав на 100% на рік, поступово запускаючи платні функції. Через це зростання сповільнилося.

Lightfield був найбільшою фотостудією в Україні та Східній Європі — вона займала 2500 кв.m. Depositphotos інвестувала в його запуск 40 млн грн і планувала інвестувати ще 150 млн грн, з яких було інвестовано близько третини. Але в 2020 році плани змінилися.

Lightfield мав два напрямки. Перший — це щось типу коворкінгу для фотографів з можливістю оренди обладнання, приміщень і організації повного циклу робіт над фото- або відеозйомою. Lightfield також працював як продакшн для великих клієнтів — він виконував великі замовлення агентств і компаній. Для цього у команди були свої фахівці і продюсери.

Все було добре до кінця 2019 року, коли в світі почалася епідемія коронавірусу.

Пандемія вносить корективи

Lightfield постраждав сильніше, ніж інші проекти Сергієва через пандемію. Проекти були згорнуті, павільйони простоювали. Коворкінг теж не спрацював: година роботи в Lightfield для фотографа коштувала 400 грн, але цих доходів було дуже мало.

«Ми просто стояли з величезними площами і платили за них», — говорить Сергієв.

Проєкт не був закритий — вирішили його переформатувати. Деякі працівники були скорочені, половина площ були покинуті. А на іншій половині почали знімати контент для стоків — короткі тематичні відео, з яких користувачі збирають цілі відео і продавали. Тоді Сергієв подумав: чому б самим не зробити кінцевий продукт?

«Виробляючи стоковий контент на потоці, ми багато знімаємо і, так чи інакше, маємо хороший досвід у цьому. Більшість знімального процесу нам знайома. Ми почали ускладнювати форми відеоконтенту і разом з ним намагаємося виходити в маси. Зараз це серія каналів на Youtube, Instagram, Facebook, TikTok. Хоча це тільки тести, ми побачимо, що може статися».

Одним з таких проектів стане YouTube-канал “How it WAS: Популярна історія” — реінкарнація закритого WAS. Через пандемію журнал повністю втратив доходи від реклами, і інвестор вирішив його переформатувати.

За словами Сергієва, інвестиції в цю сферу мінімальні: поки що роблять найдешевший DIY-контент на розважальні теми, а якщо вийде, то будуть займатися більш складною зйомкою.

Bird In Flight постраждав менше, ніж WAS — за словами Сергієва, доходи від реклами впали катастрофічно, але не до повного нуля. Сьогодні BiF окупає близько 50-70% бюджету, який на нього виділяється.

“BiF — це досить складний контент. Це може, але не повинен окупатися. У проєкту інші завдання», – каже Дмитро.

BiF має 20 співробітників і читацьку аудиторію близько мільйона користувачів. Сергієв не планує розпускати проєкт.

Crello також продовжує розвиватися, залишаючись на даний момент збитковим стартапом. Крім того, доволі дорого — за словами Сергієва, на нього йде близько третини бюджету Depositphotos.

З моменту свого запуску Crello залишався безкоштовним до 2019 року, коли рада вирішила почати монетизацію. Це призвело до відпливу користувачів.

«Canva коштує $9 на місяць з тріалом 30 днів, а ми коштуємо $8 на місяць з тріалом 15 днів. Але Canva на 10 кроків попереду», — пояснив Сергієв.

Тепер Crello перейшла на модель freemium — основна послуга безкоштовна, але деякі функції будуть доступні для оплати. Таким чином, Сергієв сподівається отримати трекшн на аудиторію.

«Я впевнений, що зараз прибуток — не головне для Crello. У гонитві за грошовою тягою ми ризикуємо втратити час і втратити ринок. Ми повинні стати більш помітними, і ми рухаємося до цього», — пояснив він.

“Зараз нам потрібна аудиторія більше, ніж гроші. Нам потрібно більше виходити на ринок, а потім починати монетизуватись».

Ще до пандемії Сергієв планував залучити інвестиції в Crello, але зараз відмовився від цієї ідеї: «Чіткого трекшна поки немає, і з інвесторами буде складно розмовляти. За півроку ти заробляєш приріст у 20%, і аудиторія падає. Або аудиторія сильно зростає, а монетизація падає. Виникає багато питань. Інвесторам важливо побачити чітку стратегію і сенс».

Складні часи

Пандемія завдала жахливої шкоди малому та середньому бізнесу, на який націлений Depositphotos. Продажі впали до 20% в залежності від ринку, причому, найбільше падіння сервіс зазнав в березні-квітні. У березні найбільш помітне уповільнення відбулося в ЄС (Італія, Іспанія, Польща), в квітні — в Росії і країнах СНД. Латинський регіон, крім глобальної пандемії, пережив політичну і фінансову кризу, пов’язану з девальвацією бразильського реала.

Продажі відновилися тільки до вересня 2020 року. За словами Сергієва, відбулося навіть незначне зростання —близько 10% в порівнянні з минулим роком.

Однак офіс компанії на 3500 кв.м простоює і це коштує компанії майже 500 000 доларів на рік. 90% співробітників працюють з дому, але Сергієв не хоче відмовлятися від офісу.

Сьогодні в Depositphotos працює 450 співробітників, близько 400 з них у Києві. І хоча юридично Depositphotos – американський холдинг з представництвами в Україні, США, Великобританії, Німеччині, Росії, Польщі, Італії та на Кіпрі, насправді це українська компанія.

«У всіх цих регіонах близько 50 осіб. Таким чином, ми зберігаємо необхідний мінімум для правильної правової структури європейського представництва і безпеки бізнесу в цілому», — пояснив він.

— На Кіпрі у нас 20+ людей — це сейлз Depositphotos, частина маркетингу Crello та частина програмістів Crello, найнятих за межами України. У США — API, сейлз та менеджмент. Є також кілька представників у Західній та Східній Європі, Англії, Китаї. До 20 осіб у всіх західних регіонах та Азії».

Можливо, незабаром штат іноземних працівників значно зросте. Незважаючи на труднощі, які принесла з собою пандемія, вона має свої переваги.

«Нам справді подобається наймати людей по всьому світу зараз, і це стає нормою. Раніше потрібно було показати претенденту офіс, кавоварку, вид на море з вікна, парковку, значки, смузі, обід з трьох страв. І багато людей крутили носами і говорили, що тут жарко. А для того, щоб співробітники переїхали до вас звідкись з Іспанії або Єгипті, доводилось дивувати їх якоюсь перемовкою і спальним мішком-капсулою прямо в ній. А тепер у всіх рівні умови — кухня. Я не знаю, як довго ми зможемо так протягнути. Але, я відчуваю, що стало краще», — говорить Сергієв.

«До речі, у мене також є маленька дитина на колінах більшу частину часу, поки я працюю. Тому не можна сказати, що мені подобається працювати віддалено тільки тому, що я такий особливий, і у мене велика квартира».

Китай, який не покорили

Пандемія – не єдина складність. У стоковому бізнесі посилилася конкуренція. Зайшла Canva з величезним ресурсом, який також надає безкоштовну базу зображень на своєму сервісі. FreePic з $250 млн від хороших фондів. Новачки Storyblocks. Всі вони об’їдають частину ринку, сповільнюючи зростання Depositphotos та інших гравців.

«Я не можу сказати, яку частку ринку ми маємо сьогодні. Якщо говорити тільки про мікростоки, то обсяг світового ринку становить близько $12 млрд на рік, а ми займаємо в ньому до 1%», — оцінює Сергієв.

Основний дохід Depositphotos приносять ринки англомовних країн (в тому числі США) і Європи — на них припадає 65% бізнесу компанії. На другому місці – Україна та країни СНД, де Depositphotos займає лідируючі позиції (12% у структурі доходів компанії). Решту розділили Азія і Латинська Америка. За оцінками Сергієва, Китай може подвоїти оборот компанії, якщо Depositphotos вийде туди напряму. Ринок величезний, багатий і має великий незакритий попит на послугу. Але всі спроби Depositphotos відкрити своє представництво в Китаї провалилися. Тому компанія все ще працює там через реселерів. Зрештою, як і найбільші конкуренти, зокрема Canva.

«Американець або українець не можуть відкрити компанію в Китаї — тільки громадянин Китаю. Вам потрібно туди їхати, шукати людей, які потім не відіжмуть ваш бізнес, отримувати ліцензії, реєструвати компанію. Все це дуже довго», — говорить Сергієв.

Але це не найскладніша частина. Китай має свій власний наглядовий орган — щось на зразок Роскомнадзора — який час від часу закриває все без попередження. Не якусь конкретна сторінка, а весь проєкт відразу.

«Як тільки ми відкрили компанію, тільки почали продавати — у нас з’являється фото якогось Джонні Деппа на тлі китайського прапора, а це, виявляється, незаконно — партія не допускає. Ось і все! Починай спочатку», —скаржиться Сергієв.

«А ми просто не зможемо заздалегідь відстежити мільйони китайських прапорів, які завантажуються на наш сервер на предмет порушення. Це нереально».

Що далі?

Зараз зростання Depositphotos сильно сповільнилося. Якщо в 2019 році сервіс зріс на 20% в порівнянні з 2018 роком, то в 2020 році Сергієв не розраховує на результат більше, ніж 10-15%. Тим не менш, доходів компанії достатньо, щоб підтримати себе і свої стартапи.

У грудні 2020 року Depositphotos вперше з моменту заснування провели ребрендинг. Нова ідентичність для компанії була розроблена агентством CREVV. Змінилися логотип, шрифт, комунікації і позиціонування. Концепція оновленого бренду Depositphotos тепер звучить так: «Ordinary Stock for Unordinary People» (звичайний сток для незвичайних людей).

«За 11 років нашого сервісу ми змогли добре зрозуміти наших користувачів. Вони сміливі у своїх проявах. При цьому вони знаходяться в постійному пошуку не тільки натхнення та ідей, а й простих і ефективних рішень своїх проблем. Тому ми зміцнили наше спілкування новою ідентичністю, яка базується на простоті та креативності, підкреслюючи різноманітність змісту самої нашої платформи», – пояснила CMO Depositphotos Аліна Волчек, яка курирувала ребрендинг.

Сергієв не планує йти з бізнесу і називає себе «залученим фаундером» — тобто засновником, який керує командою сам. Іноді безсистемно, але поки що це спрацювало. Однак, він зізнається, що поки не отримував пропозицій продати бізнес, які б його влаштовували.

«Я не бачу можливості вийти з бізнесу на даний момент. А якщо вийти трохи, втратити контроль і почати будувати ракету на Марс — ця ніша зайнята», — пояснив він.

«Коли прийде час піти, я піду. Коли з’являться потужніші ідеї на майбутнє і серйозні пропозиції, я думаю, що я погоджуся. Але не зараз. Я відчуваю, що все працює, і я розумію, що зараз не час.

Я вдячний нинішнім інвесторам, які також зі мною, і не хочуть виходити і відхиляють пропозиції, які іноді надходять».