Як із завданням хакатону впоралися учасники, що буде далі з найперспективнішими косарками та чому успішне завершення хакатону для розробників не є гарантією успішного виходу на ринок — читайте в репортажі AIN.UA.

Чому саме косарки

Хакатон носить назву «Безпечне поле», адже на меті — знайти рішення очистки поля від рослинності перед розмінуванням. Один з учасників проєкту, Віктор Губчак з команди «Сапер Буковини», зазначає, що косарка не розміновує, але сприяє безпечній роботі саперів.

«Першочергово потрібно скосити траву для того, щоб міг проходити сапер і більш вільно себе почувати під час роботи. Косарка — це радше розхідний матеріал», — розповідає розробник.

Заступник міністра економіки України Ігор Безкаравайний пояснює, що косарки сприяють і швидкості розмінування. За його словами, чим простіше працювати саперу, тим менше доводиться зрізати трави і працювати під палючим сонцем. Він швидше виконуватиме свою роботу і, відповідно, швидше зможе перейти на наступну заміновану ділянку. За даними платформи Demine Ukraine, на сьогодні понад 144 тисяч кв.м в Україні зазнали впливу бойових дій, а отже, можуть бути потенційно замінованими територіями.

Що хакатон дає учасникам

За умовами хакатону, на першому етапі учасники демонстрували свою ідею або прототип косарки перед журі. Презентація відбулася 25 травня 2024 року — тоді свої вироби показали 9 учасників. Експерти оцінювали ідеї учасників, давали поради щодо вдосконалення або виправлення недоліків. Команди з найперспективнішими ідеями отримали гранти розміром 20 000 грн.

Другий — фінальний — етап відбувався на полігоні просто неба 19 липня 2024 року. Команди після двох місяців доопрацювання своїх розробок мали показати їхню роботу. На захід приїхали чотири команди з шести — «Сапер Буковини», eFarm, DROPLА, ZMII v 1.2. Дві команди не змогли потрапити на поле через проблеми з логістикою. Втім, їх залучатимуть до майбутніх проєктів, каже PR Lead Київської школи економіки Станіслав Шибанов.

Перед початком демонстрації учасники повідомили присутнім основні характеристики своєї розробки і що саме змінили після першого етапу хакатону. Далі вони запустили косарки в поле: кожному виокремили невелику ділянку, що поросла травою.

Косарки оцінювали учасники журі:

• начальник управління протимінної діяльності — заступник начальника Головного управління протимінної діяльності, цивільного захисту та екологічної безпеки полковник Олег Шуварський;
• начальник відділу моніторингу та обліку інформації з протимінної діяльності Міжрегіонального центру гуманітарного розмінування та швидкого реагування ДСНС України Євген Григоренко;
• керівник Державного центру гуманітарного розмінування і представник «Укроборонсервіс« Ігор Федірко;
• заступниця начальника Державного науково-дослідного інституту випробувань і сертифікації озброєння та військової техніки (ДНДІ ВС ОВТ) Ольга Дробот.

«Сапер Буковини»

Віктор Губчак приїхав із села Топорівці Чернівецької області. Ідея його команди — садова косарка, що працює в комплексі з трактором на дистанційному керуванні. Саму косарку, за словами розробника, використовують фермери по всій Україні вже понад 15 років. Віктор зізнається: систему дистанційного керування ще не розробили, але вже працюють над цим, тож під час польових випробувань чоловік самостійно керував трактором із косаркою.

Що відрізняє косарку «Сапер Буковини» від конкурентів? «Ціна», — відповідає учасник команди. І додає:

«Загальна вартість нашої косарки, трактора й системи дистанційного керування в комплексі буде все одно дешевша, ніж готові рішення на ринку роботизованих комплексів. Вартість косарки — $1000. Трактор можна використовувати абсолютно будь-який. Його може надавати фермер або ми будемо закуповувати самі. Вартість трактора — від $3000. У нас ще немає встановленої системи дистанційного керування, ми працюємо над цим, але розраховуємо на $3000 максимум — з усіма запчастинами і роботою. Звʼязок забезпечуватиме Starlink, аби можна було керувати на відстані без втрати сигналу».

Під час демонстрації Віктор без проблем проїхався своєю ділянкою і скосив траву.

Ігор Федірко порівняв ідею «Сапера Буковини» з дроном Mavic, який використовують для скиду боєприпасів, бо це — за його словами — «дешево і сердито». Він відзначив продуктивність виробу і звернув увагу на його відносно низьку ціну. Олег Шуварський звернув увагу на те, що в такому вигляді засіб не підходить для гуманітарного розмінування, адже водій, що перебуває всередині трактора і їде попереду косарки по заміновному полю, може підірватись на найменшому боєприпасі. Тому він порадив зробити комплекс безпечним для людини.

«Задум – п’ять, «домашка» — два», — прокоментував Шуварський.

Окрім косарки з трактором, команда працює над розробкою робота-сапера. За словами Віктора, це дистанційно керована машина, що здатна виявляти міни. Розробники встановлять на роботі металошукачі та камери з ШІ для розпізнавання вибухонебезпечних предметів на поверхні землі. І зараз команда вивчає технологію виявлення мін за допомогою тепловізора. Над цим винаходом «Сапер Буковини» працює протягом двох років.

Efarm pro

З 2016 року компанія працює в галузі сільського господарства, де якісно й кількісно оцінює врожай за допомогою сучасних технологій. У перший місяць після початку повномасштабного вторгнення компанія вирішила пристосувати свої продукти до нових реалій.

«Ми робили навігаційні рішення. Інтегрували автопілот і побачили, що автоматизація — це те, що зберігатиме людське життя», — розповідає про роботу Efarm pro засновник компанії Олександр Приходченко.

У машину, яку презентувала команда, вбудована система навігації, що картографує оброблену територію. Виріб працює на авіаційному бензиновому моторі і керується дистанційно. 14-літрового баку вистачає на 6 годин роботи. Косарка витримує протипіхотні міни всіх типів і водночас занадто легка для того, щоб підірватися на протитанковій. Олександр розповів, як бачить процес розмінування за її допомогою:

«Спочатку проїжджає ця машина і знімає протипіхотні міни. Потім йде людина — без неї все ж ніяк. Що б не показували суперрозвинені технології, людину не можна прибрати з процесу розмінування. Вона сканує поле, дивиться на наявність інших вибухових речовин і знімає протитанкові міни. Перед нами не стояла задача детонувати протитанкові міни».

Олександр розповідає, що команда планує зробити машину максимально зносостійкою за допомогою швидкозмінних елементів. Наприклад, ножі, які використовуються в косарці, в 10 разів дешевші за імпортні. Сукупна вартість машини — $27500. За словами розробника, це втричі дешевше, ніж іноземний аналог, який використовується саперними підрозділами. 

«Ми хочемо, щоб їх купляли не тільки сапери, а й комунальні установи на деокупованих територіях. Бо це величезні ризики: узбіччя доріг, ліси, залізничні ділянки. Багато територій, куди ще не скоро дійдуть [сапери], але там є розтяжки і протипіхотні міни».

Після першого етапу хакатону команда замінила гідравлічне мастило, а також поміняли гідромотор на більш потужний. І додали елемент картографії.

Під час демонстрації косарка кілька разів зупинялася. Олександр пояснив, що в машини бракувало потужності пройти шлях. Але команда замінила мастило, і косарка завершила випробування. Чоловік зауважив, що ще напередодні випробувань у полі машина нормально працювала і скошувала навіть двометрову рослинність.

За cловами Олександра, потужності підприємства дозволяють виготовляти до 15 машин на місяць. Але косарка, яку вони представляли на хакатоні, серед них є першою, яка виїхала в поле. І тому потрібен час — приблизно місяць — для кращого тестування в польових умовах.

Олег Шуварський високо оцінив роботизовану систему, але мав зауваження до виробу саме як до газонокосарки для гуманітарного розмінування. Експерт дав кілька порад розробникам:

• збільшити потужності та робочий орган;
• поставити датчики для виявлення мін попереду, для того щоб машина вчасно зупинялася перед ними і сигналізувала про небезпеку оператора;
• поставити мачту з прапорцем, щоб оператор здалеку бачив місцеперебування машини в полі;
• прикріпити на мачту камеру для того, щоб оператор бачив ситуацію на полі.

Ольга Дробот порадила попрацювати над ножами, а саме — збільшити потужність робочого органа.

DROPLA

Учасник команди DROPLA Владислав розповів, що їхня косарка розрахована тільки на протипіхотні міни. Що стосується протитанкових, то, за словами чоловіка, їх виявляють і відзначають на полі розвідники, тому косарі можуть об’їжджати їх. Машина DROPLA працює на дизельному пальному, заряду акумулятора вистачає на чотири години роботи.

За словами Владислава, усі елементи їхньої косарки — змінні. Робочий орган коштує 8 тисяч гривень — саме він і може пошкодитися під час наїзду на протипіхотну міну. Сукупна вартість машини —  $8000, але вона знизиться до $5000, якщо компанії вдасться запустити масове виробництво.

Під час демонстрації роботи DROPLA виникали певні труднощі — на деяких ділянках машина пропускала траву, не скошуючи її, хоча агрегат обладнаний дисковими ножами, рівень яких можна піднімати під час керування. Це рішення дозволяє регулювати висоту покосу.

Також косарка періодично глохла. Пізніше Владислав пояснив, чому трапилися проблеми на полі. Виявилося, що команда вже показувала роботу саме цієї машини експертам в Центрі сертифікації — тоді косарка в’їхала в дерево, бо не працювала камера.

«Власне, це і є причиною сьогоднішньої поломки. Ми полагодили машину і випробували її знову. Але наші польові умови були не на стільки важкі, як тут. Потрібно замінити редуктори».

Виріб прокоментували члени журі хакатону. Євген Григоренко відзначив переваги косарки — це низька вартість і простота керування. На думку Олега Шуварського, і база, і колеса косарки потребують захисту. Робочий орган радить доопрацювати і збільшити потужності. У відповідь на коментарі експертів команда розповіла, що в них вже є версія зі збільшеними потужностями, яка працює на електриці і є більш стабільною.

ZMII v1.2

СЕО Rovertech і розробник ZMII v1.2 Борис Дрожак розповідає, що його косарка є стійкою не лише до протипіхотних, а й до протитанкових мін. Першочерговою задачею для цієї малогабаритної розмінувальної машини було знищення мін під час контрнаступу, щоб наші військові могли безпечно проходити полями. Під час роботи над проєктом команда консультувалася з представниками батальйону розмінування 710 бригади.

«У тій комплектації, яку ми зробили, машина настільки живуча і дешева, що дає конкуренцію великим машинам для гуманітарного розмінування».

На думку Бориса, габарити машини є перевагою, адже розмінувальникам доводиться витрачати менше палива, мастила і фільтрів, а також маленька косарка дає менше запиленості. Окремо зауважив, що великі машини часто перегортають і закопують міни. Зі ZMII v1.2 такого не спостерігають.

«У найкращому сценарії він може пережити наїзд на дві протитанкові міни. У найгіршому — може вилетіти вал у робочому органі. Це може коштувати 21 000 грн».

Косарка без проблем пройшла випробування на полі. Журі поділилося думками щодо цієї розробки. Олег Шуварський звернув увагу на порівняно низьку ціну — $13800. Але порадив, як і іншим учасникам хакатону, поставити мачту з прапорцем для того, щоб дрон було здалеку видно в полі. Також експерт радить встановити камеру для огляду ситуації на полі.

Задоволеним якістю виробу залишився й Ігор Федірко, водночас звернув увагу на потенційну конструктивну проблему: на вал намотується велика кількість рослинності. Ольга Дробот запросила ZMII v1.2 на сертифікацію.

Що далі?

Аби засіб для розмінування вийшов на поле, він має пройти процедуру сертифікування в Державному науково-дослідному інституті випробувань і сертифікації озброєння та військової техніки (ДНДІ ВС ОВТ), каже заступник міністра економіки Ігор Безкаравайний.

Сертифікація засобів розмінування є експериментальним проєктом, який увійшов до Плану пріоритетних дій уряду на 2024 рік. Безкаравайний каже, що до минулого року такого підходу взагалі не існувало в Україні. Процедуру сертифікації Міністерство економіки розробило разом із Генштабом, Міноборони, ЗСУ і ДНДІ: аналізували міжнародні зразки, адаптували під українські реалії.

«Якщо ми хочемо, щоб засіб для розмінування робив певний процес з гарантією на якість і безпечність, то він повинен мати сертифікаційні документи», — каже заступник міністра економіки.

Зазвичай на заміноване поле засіб розмінування потрапляє через операторів протимінної діяльності, що мають дозвіл на розмінування механічними засобами. За словами Ігоря Безкаравайного, ними може стати будь-яка компанія — благодійний фонд, урядова чи не урядова, прибуткова чи неприбуткова організація, — що виконала припис для сертифікації. Інакше кажучи, оператори протимінної діяльності теж мають отримати дозвіл на свою роботу в Центрах сертифікації, які сьогодні діють в трьох містах України: Києві, куди центр релокували з Харкова, Чернігові та Кам’янці-Подільському. І скоро відкриються ще у двох.

Ігор Безкараваний каже, що сьогодні в Україні діють 47 операторів протимінної діяльності, і з їхнього боку буде високий попит на засіб для розмінування, якщо продукт виконує задачу дешево, швидко і надійно. І тут починаються ринкові відносини.

«У великого досвідченого оператора, який працює давно по всьому світу і має ресурси, є подібні системи для косіння трави, але вони надзвичайно дорогі. І якщо цей механізм виходить з ладу — а він виходить з ладу, якщо зустрічається з протитанковою чи потужною протипіхотною міною, — то для них це дуже неприємно, адже машина може коштувати від $60 000 до $150 000. Це збитки», — каже заступник міністра економіки.

Кажучи про косарки, представлені на хакатоні, Безкаравайний зауважує, що вони коштують умовні $10 000, але виконують ті ж самі функції, що і машини за $150 000.

Якою є ситуація на ринку операторів розмінування

За словами Ігоря Безкаравайного, зараз в Україні є понад 80 машин механізованого розмінування. Заступник міністра каже, що такої великої кількості машин немає в жодної країни світу. Але Україні в стані війни треба більше. Він пояснив, що коли українські військові відкидають російську армію, формується наступна лінія фронту. На звільнених ділянках є не тільки залишки війни у вигляді нерозірваних снарядів і мін, а й фортифікації, інженерні споруди і щільно замінована земля. За 20 км від фронту гуманітарне розмінування не проводять взагалі. І кожна звільнена ділянка фронту — це виклик для саперів.

«Якщо ми зробимо так, що росіяни просто підуть із території України, це буде одна велика проблема. А якщо вони будуть відступати повільно і кожен раз за собою робити ще одну лінію фортифікацій, то це буде багато величезних проблем».

Що перешкоджає сертифікації

Штат ДНДІ зараз скорочують впʼятеро, повідомили нам у пресслужбі Міністерства економіки України. Там посилаються на дані самого Інституту і зазначають, що це єдине підприємство на даний час, яке має спроможності та кваліфікаційний персонал для обов’язкової сертифікації засобів та обладнання розмінування. Така ситуація може створити ризики невиконання завдання зі здійснення обов’язкової сертифікації механізованих засобів розмінування. Про це попереджає Міністерство економіки.

Редакція AIN.UA намагається з’ясувати причини скорочень.

«Процес сертифікації може затягуватися, оскільки кількість зразків зростає, а спроможність установи, яка має сертифікувати, знизилася. А в іншому — нічого не зупинить ідею, час якої настав, — каже Безкаравайний, і додає: — раніше в ДНДІ могли опрацьовувати п’ять заявок одночасно, а зараз спроможності дозволяють вести один продукт протягом місяця».

Швидкість в опрацюванні заявок важлива. За словами чиновника, коли на вулиці сніг, мороз і промерзає понад 8 сантиметрів ґрунту, гуманітарне розмінування не проводять. Це означає, що деякі зразки можуть не встигнути пройти сертифікацію і вийти на поля до початку зими.

Водночас, згідно з Національною стратегією протимінної діяльності 2033, вже у 2025 році Україна має збільшити кількість сертифікованих засобів гуманітарного розмінування на 10%, і на 5% — у 2026 році.

Ми уточнили в Мінекономіки поточні темпи сертифікації: з березня по середину липня 2024 року до науково-дослідницького інституту надійшло 14 заявок на проведення сертифікації, а видано вісім сертифікатів.

• Для реалізації таких масштабних планів необхідне не лише фінансування, а й уніфікація виробництва.
• За словами заступниці, наразі держава може покрити лише частину потреб, решту забезпечують закордонні партнери. Приміром частину українських дронів для ЗСУ погодилася закупити Канада. Також тривають перемовини й з іншими країнами, зокрема Великою Британією.
• Гвоздяр також пояснила, що для різних завдань потрібні різні дрони, тому важливо розробити єдину лінійку БПЛА з боєприпасами, яка необхідна українському війську.

«Ми достатньо розвинули завдяки як державних, так і приватних потужностей, щодо виробів різного виду для дронів. Понад мільйон дронів – зрозуміло, що під них треба понад мільйон боєприпасів», — сказала Гвоздяр.

На початку 2024 року міністр цифрової трансформації України Михайло Федоров озвучував плани України вже до кінця року виробляти тисячі далекобійних дронів, здатних завдавати ударів углиб росії.

Як пишуть журналісти, Україна робить свої далекобійні безпілотники, щоб вдаряти по нафтопереробних заводах, аеродромах та об’єктах логістики. 

Колишній головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний перед звільненням написав статтю про зміни до підходів ведення війни. Він зокрема зазначав, що безпілотні системи, поряд з іншими новітніми видами озброєнь, є чи не єдиним інструментом виходу з воєнних дій позиційної форми.

У структурі Збройних Сил України створили окремий рід новітніх військ – Сили безпілотних систем. Командувачем призначили полковника Вадима Сухаревського.

Новий підрозділ потребує не лише пілотів, а й водіїв, діловодів, логістів та інших спеціалістів. Головними критеріями відбору є мотивація, відповідальність і бажання вчитися.

Кандидати можуть пройти в центрі співбесіду, і якщо усе підходить, їх скерують до територіального центру комплектування для оформлення документів і проходження військово-лікарської комісії. Далі їх чекає навчання в спеціалізованому центрі.

У центрі завжди буде присутній мінімум один рекрутер із бойовим досвідом і досвідом роботи з безпілотними системами, який орієнтується в тому, як функціонують військові частини, аби відповісти на всі запитання, які цікавитимуть кандидатів.

Центр обладнаний симуляторами безпілотників, аби кандидати мали змогу самі подивитися і зрозуміти, як працюють такі літальні апарати.

Центр працює за адресою вул. Костя Левицького, 22, з понеділка до четверга з 09:00 до 18:00, у п’ятницю — з 09:00 до 16:45. Записатися на співбесіду можна за посиланням.

Загалом у Львові діє вже 7 центрів рекрутингу. Також центр рекрутингу Сил безпілотних систем працює в Києві.

У лютому цього року Президент України Володимир Зеленський підписав Указ «Про створення Сил безпілотних систем як окремого роду військ». Кабінет Міністрів України в травні підтримав проєкт указу.

І вже в червні Зеленський підписав указ, яким увів у дію рішення Ради національної безпеки й оборони про створення у структурі Збройних сил України Сил безпілотних систем.

Командувачем новостворених сил згідно з наказом міністра оборони України від 10 червня 2024 року призначили полковника Вадима Сухаревського.

Це перший у світі рід військ, що використовує у своїй бойовій роботі повітряні, морські надводні та підводні, наземні безпілотні та роботизовані системи.

29 кодексів ЗУ про працю визначає, що при прийнятті на роботу працівник має підтвердити свою кваліфікацію. Раніше не було законодавчої бази, яка говорила – хто такий оператор безпілотного апарату.

Торік створили робочу групу з розробки професійного стандарту, в яку увійшли представники приватних шкіл пілотів, ВНЗ, держорганів, установ, роботодавців, профспілок та інші дотичні люди. Дискусії тривали два місяці, а потім:

• 1 лютого цьогоріч професійні стандарти затвердили;
• 5 лютого їх опублікували в реєстрі Національного агентства кваліфікацій. 
• 14 травня Агентство акредитувало ТОВ «Український кваліфікаційний центр операторів безпілотних апаратів». Тепер воно має право проводити іспити на предмет підтвердження кваліфікаційних вимог спеціалістами індустрії безпілотників.

«Наведені у напрацьованому професійному стандарті трудові функції і компетенції стосуються операторів безпілотних систем, інструкторів та екіпажів безпілотних комплексів Сил оборони України. А це є підставою для присвоєння військово-облікової спеціальності», – йдеться у повідомленні.

Регуляція буде корисною для добровольців, які тільки збираються мобілізуватись, та для навчальних центрів, які цінують свою репутацію. Всього зробили п’ять кваліфікацій: 

• «Оператор дистанційно керованого безпілотного літального апарата»;
• «Штурман-коригувальник дистанційно керованого безпілотного літального апарата»;
• «Оператор доставки вантажів за допомогою дистанційно керованого безпілотного літального апарата»;
•  «Оператор аерофото – та відеозйомки за допомогою дистанційно керованого безпілотного літального апарата»;
•  «Оператор-інструктор дистанційно керованого безпілотного літального апарата».

В червні перша група вже отримала сертифікати держзразка про підтвердження кваліфікації. Це інструктори Навчального центру операторів БПЛА «Global Drone Academy».

За його словами, виробництво розгорнули там на той випадок, якщо в український завод влучать російські ракети. За кордоном орендують за 1000 кв. м.

Окрім цього, виробництво у Словаччині вирішує й іншу проблему. Через воєнний стан Raybird не можуть експортувати продукції, а кінцева ціна обмежена націнкою у 25%. Також у ціну неможливо вкласти витрати на розробку. 

Завод у Словаччині дозволяє оминути ці обмеження та відриває більше можливостей на світовому ринку, щоб країни Європейського Союзу і НАТО купували їхні безпілотники.

Словацький завод здатний побудувати 25 розвідувальних систем на рік, а після закриття раунду інвестицій потужності будуть збільшені вчетверо. Під розширення Skyeton зараз залучає $15 млн інвестицій.

Окрім заводу дронів, Степура задублював у Словаччині ще один бізнес — виробництво модульних будинків Homers.

Що відомо про Raybird

Skyeton понад 17 років випускає надлегкі літаки та БПЛА. Серед розробок Skyeton є безпілотний авіаційний комплекс Raybird-3 для довготривалих розвідувальних місій цивільного та спецпризначення;

• Вартість одного комплексу — $1,2 млн. Сюди входять: три літаки, переносні наземні станції керування, антенна система, пускова установка, камери, фотоапарат і радари.

• Найдорожча встановлена камера на літаку коштує €300 000. Окрім дорогих деталей, 60–70% собівартості припадає на розробку та оплату праці інженерів.

• У повітрі дрон перебуває 28 годин і долає відстань до 2500 км на висоті до 4500 м робить, що фактично робить його невидимим для систем РЕБ.

• Йдеться, що лише пʼять світових компаній мають схожі за співвідношенням ваги й тривалості перебування в повітрі дрони, проте закордонні зразки в рази дорожчі.

• З лютого 2022 року по травень 2024 року Сили оборони України замовили у Skyeton понад 75 розвідувальних комплексів.

• До переліку закуплених дронів входять такі моделі, як DJI Mavic, DJI Matrice, DJI Phantom, AUTEL EVO II, FPV та інші. Загальна вартість цієї партії дронів сягає понад 1,7 млрд грн.
• Prozorro Market функціонує за принципом онлайн-магазину, де здійснюються публічні закупівлі бюджетним коштом. Основну частину його роботи адмініструє держустанова «Професійні закупівлі».
• Дрони через електронний каталог купують не тільки безпосередньо військові частини, а й громади, які потім передають БПЛА війську. Загалом понад 250 замовників регулярно купують безпілотники через Prozorro Market. 

Нині близько 120 постачальників пропонують свої БПЛА в е-каталозі, а середня конкуренція на процедуру закупівлі складає дев’ять учасників.

Директор професійних закупівель Євген Якубовський зазначив, що економія на закупівлі дронів через Prozorro Market вже зараз складає 110 млн грн.

Раніше Кабінет Міністрів України ухвалив постанову, яка дозволяє державі закуповувати дрони не тільки іноземних, а й українських виробників через закритий функціонал Prozorro. 

• В угоді окреслили такі галузі співпраці: навчання, логістична підтримка та ремонт безпілотників, які використовують українські військові. 
• Це, наприклад, ScanEagle — невеликий розвідувальний дрон від дочірньої компанії Boeing Insitu.
• Також вказали вивчення співпраці в тому, щоб АТ «Антонов» надавав інженерну підтримку великій авіакосмічній компанії.

Генеральний директор оборонного підрозділу Boeing Тед Колберт сказав, що вони «раді продовжити співпрацю для підтримки розвитку та економічного зростання України».

«Ця угода демонструє наші постійні зусилля, спрямовані на пошук нових можливостей для співпраці з українською промисловістю, що було підкреслено підписанням нами раніше цього року Договору про співпрацю з оборонно-промисловим комплексом України», — сказав він.

Генеральний директор «Антонов» Євген Гаврилов заявив, що угода може сприяти подальшому розвитку оборонної промисловості України.

Нагадаємо, це не перша угода між компаніями. У 2018 році Boeing погодився надати тоді ще ДП «Антонов» деталі літаків, які більше не можна було закуповувати в росії після вторгнення в Крим у 2014 році. Ця угода мала дозволити українському авіабудівнику перезапустити зупинене виробництво літаків.

Після повномасштабного вторгнення ДП «Антонов» перетворили на акціонерне товариство, яке і надалі входить до структури акціонерного товариства «Українська оборонна промисловість». Повідомляли, що це стратегічний крок і частина загальної програми реформування української оборонно-промислової індустрії.

У вересні торік «Антонов» запустив центр із дослідження та навчання роботи з дронами, щоби «посилити можливості виробництва безпілотників, а також надавати підтримку приватним виробникам безпілотних систем експертизою та сервісами».

5 липня Міністерство оборони Латвії повідомило, що відправить в Україну чергову партію бойових безпілотників різних типів на €4 млн, а саме понад  2,5 тисячі штук. Першу партію з 300 безпілотників обіцяли передати одразу, а інші — поступово в липні. Усі безпілотники виробництва семи латвійських компаній.

Дрони поставляють у рамках Drone Coalition, яку сформували в лютому 2024 року за ініціативи Латвії, щоб сприяти військовому успіху України. Спершу в ній було вісім країн, але в березні доєдналися ще Канада та Австралія.

11 липня стало відомо, що країни Drone Coalition створили спільний фонд під керівництвом Великої Британії на суму €45 млн, це дозволить спільно закуповувати та швидко постачати Україні безпілотники.

Протягом цього року Латвія інвестує в коаліцію безпілотників для України €20 мільйонів, аналогічна сума буде інвестована в розвиток дронів для латвійських військових сил. 

• Доказом цього є різке зростання заявлених Україною знищеної російської артилерії за останні кілька місяців, хоча точна кількість знищеної техніки невідома.
• Знищення ворожої артилерії відбувається в три етапи: виявлення, передача цілей і знищення. Зазначається, що раніше Україна могла виконувати лише перші два етапи, але тепер завдяки новим безпілотникам вона може також знищувати російську артилерію.
• FPV-дрони, як правило, мають максимальний радіус дії 20 км. Раніше більшість російської артилерії могла залишатися поза зоною досяжності, але останніми місяцями вони використовують більше гармат меншого калібру — 122 мм замість 152 мм — які мають меншу дальність, стаючи вразливими до атак FPV-дронів.
• Починаючи з квітня, Україна використовує дещо більші FPV-дрони «Укролансет» з крилами замість гвинтокрилів і значно більшим радіусом дії. Точна відстань невідома, але оператори говорять про збільшення радіуса дії вдвічі або втричі, що дозволить вражати переважну більшість російської артилерії.

Аналітики HighMarsened зазначають, що боєздатність російської артилерії на передовій, здається, не знизилась. Хоча росія і замінює втрачену артилерію, її запаси швидко виснажуються. За оцінками, при поточних втратах російська артилерія може протриматися до 2025 року. Якщо темпи втрат зростатимуть, то в Росії можуть виникнути проблеми із підтримкою боєздатності на передовій вже до кінця року. Це значно вплине на здатність рф вести наступ та оборону.

На третьому році повномасштабної війни Україна нарощує кампанію ударів вглиб рф. Як пишуть журналісти, Україна робить свої далекобійні безпілотники, щоб вдаряти по нафтопереробних заводах, аеродромах та об’єктах логістики. 

Загалом у 2024 році Україна планує виробляти тисячі далекобійних дронів, які здатні досягти Москви та Санкт-Петербурга. Крім того, зараз працює близько 10 компаній, які розробляють дрони далекої дії.

Схема атаки

• Зловмисники надсилають електронний лист із вкладенням у вигляді ZIP-файлу, що містить PDF-документ із посиланням.
• Жертві пропонується перейти за посиланням, щоб нібито «завантажити відсутні шрифти».
• Перехід за посиланням призводить до завантаження файлу adobe_acrobat_fonts_pack.exe, що є насправді шкідливою програмою GLUEEGG, призначеною для дешифрування та запуску завантажувача DROPCLUE.
• DROPCLUE завантажує та відкриває два файли: PDF-приманку та EXE-файл font-pack-pdf-windows-64-bit.
• Останній використовується для встановлення легітимної програми для віддаленого доступу ATERA.
• Зловмисники отримують несанкціонований доступ до комп’ютера жертви.

Як запобігти атаці:

• Будьте пильні та уважно перевіряйте інформацію в електронних листах.
• Не завантажуйте та не відкривайте підозрілих файлів, навіть якщо їх надсилають нібито представники державних органів.
• У разі підозри на атаку негайно звертайтесь до CERT-UA.

Раніше Держспецзв’язку попереджало про цільові кібератаки, які здійснюються проти державних службовців, військових і представників оборонних підприємств України. Зловмисники використовують шкідливу програму, яку поширюють через месенджер Signal.

Лазерна зброя розроблялася протягом п’яти років, у неї інвестували понад $63 млн. А розробкою керував Корейський інститут оборонного аналізу за участю корейської компанії Hanwha Aerospace.

У квітні торік Block-I визнали придатною для бойових дій після успіхів на випробуванні — йдеться, що зброя знищила 100% цілей. Тож тепер Корея розгорне серійне виробництво. І, кажуть, що будуть першими, хто публічно це визнав.

Як працює Block-I

Зброя розміром із морський контейнер з лазером зверху, а з боку платформи прикріплено щось схоже на радар — це судячи з фото. Зазначається, що розмір пристрою 9х3х3 метри, він стріляє лазером, який «важко» виявити до удару.

«Він невидимий і безшумний, не потребує окремих боєприпасів і може працювати лише за наявності електрики», — кажуть у DAPA.

У планах вже є створення покращеної версії Block-II, яка за повідомленням зможе збивати більші об’єкти, типу літака чи балістичної ракети, та «змінити правила гри».

На війнах безпілотники показали себе як відносно дешева у виробництві техніка, але досить ефективна: вона здатна виводити з ладу або знищувати багатомільйонну військову техніку. Зазвичай, щоб їх збити, використовують зброю, яка дорожча за самі безпілотники — один постріл може коштувати десятки тисяч доларів.

Раніше цього року Британія продемонструвала нову лазерну зброю, яка може забезпечити, як йдеться, забезпечити протиракетну або протиповітряну оборону за ціною близько $13 за постріл. Але жодної можливої дати розгортання цієї зброї оголошено не було.

У 2022 році ВМС США успішно випробували високоенергетичну лазерну систему проти аналога крилатої ракети.

Ці антени допомагають БПЛА ігнорувати хибні радіоелектронні сигнали, завдяки чому ворожий РЕБ не впливає на навігацію дрона і він долітає чітко до цілі.

Раніше виробники CRPA-антен вимушені були самостійно проводити тестування своїх розробок, використовуючи власне обладнання та різні умови випробувань. Через це не вдавалося визначити, яка розробка найефективніша.

Нова лабораторія Brave1 оснащена всім необхідним обладнанням для проведення комплексних тестувань CRPA-антен. Всі розробки тестуватимуться в однакових умовах, що дозволить порівняти їх ефективність. Завдяки цьому виробники зможуть одразу визначити, які антени готові до використання на фронті, а які треба доопрацювати.

Для тестування CRPA-антен у новій лабораторії оборонним інноваторам необхідно заповнити форму за посиланням.

• Країни-члени днями підписали Меморандум про взаєморозуміння. Він визначає головні напрямки роботи коаліції, структуру управління та механізми закупівель.

• У рамках цього меморандуму створили і фонд. Велика Британія, Нідерланди, Латвія, Нова Зеландія та Швеція пообіцяли внести туди понад €45 млн, очікуються й додаткові внески. Закликають долучитися до фінансової допомоги також й інші країни.

• Коаліція планує поставити в Україну мільйон FPV-безпілотників. Але водночас йдеться, що працюють над наданням й інших типів: розвідувальних, ударних, модернізованих зі штучним інтелектом, а також засобів РЕБ.

Drone Coalition сформували в лютому 2024 року за ініціативи Латвії, щоб сприяти військовому успіху України. Спершу в ній було вісім країн, але в березні доєдналися ще Канада та Австралія.

У повідомлені перечистили також, які підтримку держави надали Україні в рамках цієї коаліції. Так, Латвія надає полігон для випробування безпілотників для промисловості та військових із метою постійного вдосконалення безпілотних технологій.

А Великобританія оголосила галузевий конкурс від імені Drone Coalition на розробку і закупівлю безпілотників з видом від першої особи (FPV), на який було отримано 265 заявок. Наразі ці заявки оцінюються, і очікується, що перші контракти будуть підписані в серпні.

За оцінками уряду, через війну Україна стала найбільш замінованою країною у світі, а повне розмінування займе щонайменше 10 років. Використання дронів Ailand Systems може значно прискорити цей процес, зробити його дешевшим і безпечнішим для саперів.

Основний продукт Ailand Systems — це безпілотний міношукач ST1, який здатен швидко обстежувати великі території з точністю виявлення порівняно з людською. Залучені інвестиції будуть використані для вдосконалення технології та налагодження виробництва ST1, який готується до державної сертифікації.

Ailand Systems — український оборонний стартап, який спеціалізується на розробці розумних автономних дронів для виявлення мін і вибухонебезпечних предметів. До початку повномасштабного вторгнення команда розробляла дрон для фітосанітарного контролю шкідників сільськогосподарських культур із метою зниження використання токсичних пестицидів, але з початком повномасштабного вторгнення росії адаптувала свої напрацювання для цілей гуманітарного розмінування.

«Незламні» — український інвестиційний фонд, який створили співзасновники Uklon Дмитро Дубровський, Вікторія Дубровська, Сергій Смусь і Віталій Дятленко. Фонд розглядає проєкти seed раунду, які розвивають defence tech індустрію. Загальний обʼєм фонду — $2 млн.

За його словами, у виробників будуть рівні умови доступу до державних контрактів, а конкуренція допоможе державі вигідніше закуповувати дрони. Чутлива інформація буде закрита для широкого загалу і недоступна росіянам, сказав Федоров.

«Для виробників це можливість активніше розвиватися, створювати робочі місця й масштабувати виробництво в десятки разів», — написав міністр.

У лютому уряд вперше дозволив купувати безпілотники через закритий функціонал Prozorro. Але тоді це стосувалося тільки масових дронів іноземних виробників, як-от Mavic, Autel і Matric.

Уже на початку березня Міноборони вперше закупили 20 000 дронів через Prozorro на 3 млрд грн. 

Наприкінці квітня Кабінет Міністрів виділив додаткові 15,5 млрд грн для закупівлі дронів. Це додатковий ресурс до тих 43,3 млрд грн, які вже виділили на безпілотники цього року.

Україна у 2024 році планує виробляти тисячі далекобійних дронів, які здатні досягти Москви та Санкт-Петербурга. Зокрема зараз працює близько 10 компаній, які розробляють дрони далекої дії.

У структурі Збройних сил України також створили окремий рід сил для безпілотників.

• Кодифікація та допуск ОВТ вітчизняного виробництва до експлуатації з присвоєнням йому номенклатурного номера НАТО дозволяє закуповувати його за гроші з держбюджету.

• За словами заступника міністра оборони Івана Гаврилюка, вітчизняні виробники оборонної продукції у 2024 році значно наростили обсяги виробництва озброєння за широкою номенклатурою. 

• Зі 480 нових зразків близько 290 — продукція вітчизняних зброярів. Для порівняння, за увесь 2023 рік було прийнято на озброєння понад 200 зразків ОВТ українських виробників.

За кількістю кодифікованих зразків озброєння:

• перше місце посідають безпілотні літальні апарати, а саме БпЛА для розвідки та дрони різного призначення.
• друге місце боєприпаси різних типів, найбільше для БПЛА;
• третє — засоби зв’язку та РЕБ.

Також у перелік потрапили: інженерні засоби, наземні роботизовані комплекси, засоби ближнього бою, засоби розмінування, оптико-електронні прилади.

• Контроль за виконанням рішення покладений на секретаря РНБО.
• Указ набирає чинності з дня його опублікування, тобто від 25 червня 2024 року.
• Уряду доручено внести в місячний строк на розгляд Верховної Ради відповідні пропозиції щодо створення Сил безпілотних систем.

Указ про створення Сил безпілотних систем у складі ЗСУ Зеленський підписав ще в лютому 2024 року. Кабінет Міністрів України у травні підтримав проєкт указу.

Командувачем новостворених сил згідно з наказом міністра оборони України від 10 червня 2024 року призначили полковника Вадима Сухаревського.

На третьому році повномасштабної війни Україна нарощує кампанію ударів вглиб рф. Як пишуть журналісти, Україна робить свої далекобійні безпілотники, щоб вдаряти по нафтопереробних заводах, аеродромах та об’єктах логістики. 

Загалом у 2024 році Україна планує виробляти тисячі далекобійних дронів, які здатні досягти Москви та Санкт-Петербурга. Крім того, зараз працює близько 10 компаній, які розробляють дрони далекої дії.

Система Fractl, створена і поставлена австралійською компанією AIM Defence з Мельбурна, використовує потужний лазерний промінь, який споживає «менше енергії, ніж чайник для кип’ятіння води». Цей промінь рухається зі швидкістю світла та здатний пропалити сталь.

Компактна установка розміром з валізу може виявляти та вражати цілі розміром з монету на відстані 1000 метрів.

За словами представників ADF, зброя працює безшумно та не потребує складного навчання.

«Ви натискаєте кнопку, щоб відстежити безпілотник, і комп’ютер бере управління на себе. Потім ви натискаєте іншу кнопку, щоб «спустити курок», ніби у відеогрі», – пояснив капрал Патрік Фланаган з ADF.

Зброя з «нескінченним магазином»

Крім випробувань на полігоні, Fractl також пройшов додаткові тестування разом із бронетехнікою для оцінки його ефективності проти безпілотних літальних систем (C-UAS).

Військові зазначають, що традиційна зброя швидко витрачає боєприпаси під час ураження цілей на близькій відстані, на відміну від лазерної зброї, яка фактично має «нескінченний магазин, доки є живлення».

Саме тому, наголошується, потрібні сучасні системи керування вогнем, спеціально розроблені для відстеження та ураження дронів.

Підготовка до сучасних загроз

Австралійські сили оборони також підкреслюють важливість Fractl та подібних рішень для боротьби з безпілотниками, які стають все більш серйозною загрозою у сучасній війні.

Різноманітність дронів потребує різноманітних методів боротьби з ними, особливо ефективними проти невеликих мультикоптерів є саме системи спрямованої енергії, здатні виявляти, відстежувати та знищувати такі цілі.

«Уроки України полягають у тому, що дрони є справжньою проблемою, і якщо ми нічого не зробимо, нас чекає неприємний сюрприз у наступній битві», – зазначив штаб-сержант 2-го класу Елі Лі з відділу роботизованих та автономних систем ADF.

• Перша угода передбачає створення з «Укроборонпромом» спільного підприємства в Україні. Воно має сприяти постачанню та експлуатації обладнання для портфеля оборонних систем Thales. Це стосується засобів РЕБ, систем ППО та радіолокаційних станцій.

• Друга угода говорить, що Thales забезпечить широке технічне обслуговування, випробування та спеціалізовану підготовку засобів РЕБ в Україні.

• Третя угода підписана з українською оборонно-технічною компанією FRDM. Спільно вони мають розробляти та виготовити безпілотники, здатні перевозити й випускати боєприпаси.

Старший виконавчий віцепрезидент із міжнародного розвитку Thales Паскаль Сурісс сказав, що компанія вже понад десять є партнером ЗСУ. Спершу співпрацювали в галузі радіоелектронної боротьби, а потім розширили її до інших програм.

За його словами, ці угоди мають зміцнити підтримку української армії та продемонструвати прагнення закріпитися в Україні.

• Stalker 5.0 оздоблений чорним глянцевим пластиком. У довжину він п’ять метрів, в ширину 1,2 метра.

• Він має спеціальний відсік у корпусі, щоб доставляти воду, продовольство, військове спорядження та інші вантажі на острови або ділянки узбережжя, де перебувають Сили оборони.

• Також його можна використовувати для розвідки та патрулювання узбережжя в морських і річкових районах.

• Навісний бензиновий двигун потужністю 60 «коней» розганяє його до швидкості понад 40 вузлів (близько 75 км/год). 

• Крейсерська швидкість 30 вузлів (55 км/год). Дрон оснащений системою відеозв’язку та управління на основі Starlink.

У соцмережі Х в коментарі підписникам міністр освіти Оксен Лісовий розповів, що школярів вчитимуть керувати БпЛА з 1 вересня, а в деяких областях це «вже запровадили». Також він додав, що в професійно-технічних закладах введуть спеціальність «оператор цивільного дрона».

За оновленою програмою хлопці та дівчата вчитимуться разом. Поділ на групи відбуватиметься не за статтю, а для відпрацювання певних навичок, йдеться на сайті Верховної Ради. Програма складатиметься з шести модулів і передбачатиме вивчення:

• домедичної підготовки в умовах бою з елементами тактичної медицини;
• військових технологій: навички управління БпЛА, радіозв’язку тощо;
• озброєння та військової техніки, стрілецької підготовки;
• орієнтування на місцевості та інженерної фортифікації;
• комунікації та взаємодії в бою;
• форми та методи ведення інформаційної війни: пропаганда, дезінформація, кібератаки, психологічні операції, інформаційні операції;
• цивільної безпеки населення: навички поводження в екстрених ситуаціях, формування плану виживання тощо.

У коментарі для НУШ Оксен Лісовий пояснив різницю між оновленою програмою «Захисту України» та досвідом росії, де дітей фактично з початкової школи готують до війни.

«Ми не формуємо бездумну масу, яка буде гарматним м’ясом для армії. Ми взагалі не мілітаризуємо дітей, а формуємо в них оборонну свідомість. Для нас важливо дати дітям розуміння, у чому важливість мати свою країну й жити в певній системі цінностей», — сказав він.

Предмет стає першою точкою дотику громадянина із захистом держави та розумінням, навіщо її захищати. Тому в оновленій програмі значну увагу приділили формуванню усвідомленого ставлення учнівства до захисту країни, йдеться у статті.

Депутатка Інна Совсун додала, що нова програма є менш мілітарною. А головна мета «не готувати майбутніх солдатів, а підгодувати суспільство до спротиву зі сподіванням: якщо росія знатиме про нашу готовність, то вдруге боятиметься на нас нападати».

Що відомо

У грудні 2023 року на оновлення предмета з державного бюджету виділено 1,74 мільярда гривень. Їх спрямують на підвищення кваліфікації вчителів предмету «Захист України», закупівлю комп’ютерного обладнання для навчальних кабінетів та засобів навчання, завдяки яким здобувачі освіти опановуватимуть практичні навички: стрілецькі тренажери, аптечки, навчальні дрони, медичні манекени тощо.

У соцмережі Х міністр освіти написав, програму навчання для тренерів розробляло МОН спільно з військовими Азову, найбільшою OSINT-агенцією в Україні Molfar і школою «Майбутні». 

Тренерами можуть стати демобілізовані захисники й захисниці України, інструктори центрів цивільного захисту, вчителі захисту України та суміжних предметів, а також фахівці, які працюють із молоддю.

Що відомо про Вадима Сухаревського

• З 10 лютого 2024 року обіймав посаду заступника головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського.
• До цього був командиром 59 окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка Сухопутних військ.
• Сухаревський захищає Україну з 2014 року, а з початку повномасштабного вторгнення рф в Україну підрозділи його бригади виконували бойові завдання на території Миколаївської та Херсонської областей.
• Закінчив Мукачівський ліцей із посиленою військово-фізичною підготовкою, у 2009 році — Львівський інститут сухопутних військ національного університету «Львівська політехніка» за спеціальністю «Бойове застосування та управління діями аеромобільних підрозділів» і Національний університет оборони України імені І. Черняховського в Києві у 2016 році.
• У складі 6 окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України брав участь у Миротворчій місії в Іраку.

Про Сили безпілотних систем

У лютому цього року Президент України Володимир Зеленський підписав указ про створення Сил безпілотних систем як окремого роду військ.

Колишній головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний перед звільненням написав статтю про зміни до підходів ведення війни. Він зокрема зазначав, що безпілотні системи поряд з іншими новітніми видами озброєнь є чи не єдиним інструментом виходу з воєнних дій позиційної форми.

На третьому році повномасштабної війни Україна нарощує кампанію ударів вглиб рф. Як пишуть журналісти, Україна робить свої далекобійні безпілотники, щоб вдаряти по нафтопереробних заводах, аеродромах та об’єктах логістики. 

Загалом у 2024 році Україна планує виробляти тисячі далекобійних дронів, які здатні досягти Москви та Санкт-Петербурга. Крім того, зараз працює близько 10 компаній, які розробляють дрони далекої дії.

Держспецзв’язку займатиметься закупівлею тимчасового — поки Міноборони не побудує інфраструктуру, щоб перебрати це на себе. «За» проголосували 275 депутатів.

Що відомо про законопроєкт

• У пояснювальній записці автори описують важливість дронів, засобів РЕБ і боєприпасів для безпілотників для оборони Україні. Йдеться, що нині оборонні закупівлі безпілотних систем вітчизняного виробництва врегульовані постановою Кабміну від 24 березня № 256.

• Відповідно до визначених законодавством повноважень замовником закупівлі товарів, робіт і послуг у галузі публічних закупівель, державним замовником у галузі оборони із закупівлі безпілотних систем, засобів РЕБ є Адміністрація Держспецзв’язку.

• З часом розвиток вітчизняного виробництва безпілотних систем усіх типів забезпечив створення широкого спектра БпЛА, наземних роботизованих комплексів, які пристосовані для виконання практично всіх типів бойових завдань. Це розвідка та цілевказання, замінування та розмінування території, доставлення вантажів, евакуації поранених тощо.

• Та попри можливість виробників забезпечувати потреби сил безпеки і оборони України в безпілотниках, законодавчі обмеження в чинній редакції законів не дозволяють Адміністрації Держспецзв’язку здійснювати такі закупівлі та забезпечувати постачання.

Тому законопроєкт №11144 вносить зміни до двох законів України, щоб змінити це. А саме — Про правовий режим майна у Збройних Силах України та Про Державну службу спеціального зв’язку та захисту інформації України.

«І це добре, тому що це теж про економіку. Агенція оборонних закупівель нещодавно вперше об’явила конкурентні торги в закритому режимі через систему Prozorro на 20 тисяч дронів з орієнтовною вартістю до 3 млрд грн», — розповів Кліменков.

За його словами, частково ці торги відбулися. І військові отримали хороші безпілотники як за ціною, так і за якістю. 

«Вже законтрактовано близько 7 тисяч дронів. Пройшли торги, і зараз проходять перевірку, кваліфікацію ще близько 7 тисяч. Понад 1 млрд — уже цей бюджет використаний». 

Також журналіст запитав про запобігання корупційним схемам у галузі оборонних закупівель. Дмитро Кліменков відповів, що, по-перше, запроваджено наглядові ради у двох агенціях: у Державному оператору тилу та Агенції оборонних закупівель.

«Що має робити ця наглядова рада. Вона має контролювати ефективність використання бюджетних коштів, ефективність роботи менеджменту, топменеджменту і підзвітність. Тобто, впроваджуючи вже робочі інструменти, ми зменшимо корупційні ризики». 

По-друге, Міноборони співпрацює з Національним агентством з питань запобігання корупції. Йдеться про внутрішні та зовнішні аудити, сказав заступник міністра.

З-поміж іншого, він також розповів, що станом на 2024 рік держава витрачає на одного військовослужбовця без урахування озброєння 1,2 млн грн на рік. Але треба зважати на рід військ, сезонність та інші фактори. 

• Ці кошти будуть спрямовані на закупівлю та розробку дронів, а також на створення відповідної інфраструктури.
• Частина з них, а саме €10 млн, буде спрямована на закупівлю дронів у латвійських компаній.
• Наразі сім компаній успішно пройшли тестування своїх дронів і вже в червні може розпочатися їхня закупівля.
• Зі слів Спрудса, Латвія планує мати до 1000 дронів, які також можуть бути передані Україні.
• Очікується, що вже на початку червня на полігоні в Селії розпочне роботу спеціальний майданчик для тестування дронів.
• Також у Латвійському військовому музеї проведуть 24-годинний хакатон ідей «дрони для України», на який подали заявки майже 20 команд.
• Крім того, до 21 червня відбудеться конкурс грантових проєктів на суму в €600 000.

До Коаліції дронів зараз входять 14 країн, які загалом вже зібрали понад €500 млн на закупівлю БПЛА для України.

• потреб сектора безпеки й оборони в безпілотних літальних апаратах і формування державного замовлення на виробництво та закупівлю безпілотних літальних апаратів;
• аналізу практики розподілу, передачі, постачання та взяття на баланс безпілотних літальних апаратів військовими частинами та підрозділами Збройних Сил України, а також іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями;
• облаштування фортифікаційних споруд, інженерних загороджень на лінії зіткнення та цільового використання виділених на це коштів.

Головою ТСК став представник від фракції «Слуга народу» Микола Задорожній. До складу комісії увійшли 15 народних депутатів: вісім представників СН та по одному представнику від всіх інших фракцій і груп ВРУ.

Комісія працюватиме протягом року з дня її утворення, тобто від 22 травня. Не пізніше ніж за шість місяців Верховна Рада на пленарному засіданні має заслухати звіт комісії.

За словами заступниці міністра економіки Надії Бігун, процедура подання та ухвалення заявки не відрізняється від процедури для інших виробників. А ось умови будуть пільговими, на відміну від інших учасників.

«По-перше, такі виробники, незалежно від регіону їхнього розташування, зможуть отримати грант у розмірі до 80% вартості проєкту. До цього подібні пільгові умови мали лише підприємства, що працюють у прифронтових регіонах. По-друге, виробники дронів можуть включати як власний внесок у вартість проєкту поповнення обігових коштів», — сказала заступниця.

Отже, грант надають:

• На створення нових або збільшення потужностей наявних підприємств із виробництва повітряних і космічних літальних апаратів, супутнього устаткування.
• На придбання основних засобів виробництва, які не підлягають відчуженню, доставлення та введення їх в експлуатацію.

Отримати допомогу зможе фізособа чи юрособа, що працює за КВЕД 30.30 (виробники безпілотників). Заявки на отримання подаються в «Дії». Учасники мають дотриматися вимог: використати грант за призначенням протягом року, створювати нові робочі місця залежно від суми гранту сплатити протягом трьох років з дня отримання гранту податків, зборів (обов’язкових платежів), ЄСВ до зведеного бюджету України в розмірі отриманого гранту.

Документ був розроблений Міноборони спільно з Генеральним штабом ЗСУ.

Як пояснює військове відомство, передбачається створення Сил безпілотних систем як одного з головних носіїв бойового потенціалу та технологічної переваги ЗСУ, що будуть використовуватися для нанесення уражень по ворогу на всіх рівнях: стратегічному, оперативному і тактичному — засобами БПЛА у повітрі, на суходолі та на морі.

Для реалізації цієї ініціативи Міністерство оборони підготує та внесе на засідання уряду відповідний проєкт закону.

У лютому цього року президент України Володимир Зеленський підписав указ про створення Сил безпілотних систем як окремого роду військ.

Колишній головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний перед звільненням написав статтю про зміни до підходів ведення війни. Він зокрема зазначав, що безпілотні системи поряд з іншими новітніми видами озброєнь є чи не єдиним інструментом виходу з воєнних дій позиційної форми.

На третьому році повномасштабної війни Україна нарощує кампанію ударів вглиб рф. Як пишуть журналісти, Україна робить свої далекобійні безпілотники, щоб вдаряти по нафтопереробних заводах, аеродромах та об’єктах логістики. 

Загалом у 2024 році Україна планує виробляти тисячі далекобійних дронів, які здатні досягти Москви та Санкт-Петербурга. Крім того, зараз працює близько 10 компаній, які розробляють дрони далекої дії.

За коментарями та уточненнями OSINT-агенція Molfar звернулась до декількох благодійних фондів, які організовують збори коштів на дрони та контролюють передачу їх до підрозділів. 

Далекобійні дрони неодноразово демонстрували свою ефективність. Наприклад, 20-го квітня безпілотники вдарили по нафтобазі «Кардимово» у Смоленській області, внаслідок чого почалася масштабна пожежа. На початку квітня дрони атакували одночасно нафтопереробне підприємство та локацію, де виробляють російські Shahed у Татарстані. Тож у цій статті ми розберемося, чому далекобійні дрони — це необхідність, та обґрунтуємо їхню ефективність. Розглянемо також, як саме далекобійні дрони можуть вплинути на хід війни.

Українці збирають кошти на ударні дрони

У Збройних Силах України створюють новий рід військ — сили безпілотних систем. Як зазначив президент України Володимир Зеленський: Безпілотні системи — довели свою ефективність у боях на землі, у небі та в морі. Україна реально змінила безпекову ситуацію в Чорному морі завдяки дронам.» 20 квітня зʼявлялась інформація, що росіяни перемістили ракетоносії у Каспійське море, сховавши їх від дронів.  

З 2014 року, коли росія почала війну проти України, добровольці та волонтери активно збирали кошти на різні потреби для війська. Саме волонтерський рух звернув увагу на необхідність розвивати безпілотні системи. Сьогодні фонди збирають вже мільярди гривень на різні види безпілотників.

Розвиток далекобійних БпЛА вимагає інновацій, технічних можливостей, але в першу чергу — великих грошей. Протягом 2022-2023 роках українці багато донатили на безпілотники. За перші 9 місяців 2023 року три найбільші фонди зібрали 12,5 млрд гривень. Платформа United24 отримала 7,94 млрд гривень, або 63% від загального обсягу донатів. Фонд «Повернись живим» отримав трохи більш як 3 млрд гривень, а фонд Сергія Притули зібрав близько 1,5 млрд гривень​​​​​​. 

Найбільшу частку зібраних коштів витратили на потреби Збройних сил України (ЗСУ), зокрема, платформа United24 направила 7,06 млрд гривень, що становить 89% від загальної суми, яку зібрали​​. 

За цими даними на дрони «UJ-26 Beaver» («Бобер») було зібрано найбільшу суму донатів серед усіх типів безпілотників. Джерело: новини у ЗМІ, телеграм канали, та інсайди.

Аналітики Molfar порахували, що станом на 30.12.2023 на дрони збирали кошти 33 фонди та приватні ініціативи. Тут йдеться саме про далекобійні дрони, котрі здатні літати на понад 500 км. Тож загальна сума склала 844 млн грн (невідомо лише суми зборів для дронів UJ-22 та Migun-5 / Migun-5 pro від «Армії дронів»). Ймовірна кількість придбаних дронів — 267 штук (крім «Армії дронів» та «Black Box» — скільки дронів купували в межах цих проєктів — невідомо).

Окремо збирали на дальні дрони блогери — Влад Шевченко (10 млн. грн), БФ Дмитра Говоренка «Говор Хелп» (20 млн. грн.), а також банк ПУМБ разом із СБУ (60 млн. грн.).

Коротко розглянемо на які дрони збирали кошти:

• UJ-22 Airborne — це багатоцільовий безпілотник. Його прийняли на озброєння у 2020 році. Виробляє компанія «УКРДЖЕТ».
• UJ-26 Бобер — далекобійний, боєприпас, що баражує.
• «Рубака» — баражуючий боєприпас. Може літати на 500 км.
• «Морок» — далекобійний, може літати на 800 км.

Щодо збитків, яких росія вже зазнала внаслідок атак дальніми дронами. Наразі відомо, що економіка держави-агресора втратила 12 % видобутку й перероблювання нафти. У ЗМІ є інформація, що росія просить у Казахстану 100k тон бензину. Схоже, що військові дії та удари далекобійними дронами створюють додаткові виклики для економіки країни-терориста.

При цьому у березні, США нібито просили Україну припинити атаки на російські НПЗ, мовляв, це може підвищити світові ціни на нафту і спровокувати помсту росіян. Таку інформацію поширило, зокрема, видання Financial Times. Згодом цю новину опублікували декілька українських ЗМІ (1, 2).

Наскільки успішні атаки українських дронів?

Розглянемо декілька свіжих і відомих кейсів коли дрони атакували територію росії. До уваги ми брали публічні кейси у період з 22.06.2022 року до 30.12.2023. Розглянемо декілька із них.

Нафтовий завод у Кардимово

20 квітня 2024 року дрони завітали одразу у 7 областей росії. У Смоленській області біля селища Кардимово почалася пожежа на нафтобазі. Самі росіяни заявили про успішне збиття 50 безпілотників. Водночас на відео, які зʼявились у соцмережах, видно, що нафтобаза палає. Це НПЗ належить російські компанії ТОВ «Лукойл-Центрнефтепродукт».

ЗМІ білоруської опозиції поширювали інформацію, що ця нафтобаза використовувалася як логістичний вузол між росією та білоруссю.

Завод-склад Shahed у Єлабузі

Вранці 2 квітня невідомий безпілотник атакував місто Єлабуга, де росіяни виготовляють Shahed. Повідомляли про два вибухи. Це вперше «бавовна» трапляється у такій глибині російського тилу. Відстань від кордону з Україною понад 1200 км. Під атаку потрапили підприємства у на території особливої економічної зони «Алабуга». Там, за повідомленнями у ЗМІ, та згідно з розслідуванням аналітиків аґенції Molfar, розташований завод із виробництва дронів-камікадзе Shahed.

Атаки нафтопереробних заводів росії у січні

24 січня 2024 року безпілотники СБУ атакували нафтопереробний завод у Туапсе, Краснодарського краю. Внаслідок атаки почалася пожежа. Потужність цього заводу становила 12 млн тонн на рік. Для порівняння — схожий завод у Ніжнєм Новгородє обробляв 17 млн тонн на рік (він також був атакований незадовго до цього). Згідно з повідомленням біржі NASDAQ, перероблення нафти у Туапсе зупинили. Станом на початок лютого його не відновили. Більше згадок про нафтобазу у Туапсе не знайдено.

Січень був багатий на «бавовну» на нафтопереробних заводах росії. Ці атаки включали удари по нафтовому терміналу у санкт-пєтєрбургє 18 січня, удар 19 січня по нафтобазі «роснєфті» у Брянщині, а також атака термінала «Новатек» у порту Усть-Луга, Ленінградської області.

Два десятки дронів за ніч — Ніжній Новгород

12 березня дрони атакували склади пального в Орловській області. Атака спричинила пожежу на складах палива, що знаходиться приблизно за 160 кілометрів від кордону з Україною. Атака також була спрямована на паливно-енергетичний комплекс у місті Кстово, Ніжнєгородськой області.

У ЗМІ писали, що росіян у цей час атакували понад два десятки українських дронів. Два з них долетіли аж до московської області.

Чому далекобійні дрони важливі?

За думкою фахівців медіа Мілітарний, дрони класифікують так:

• Тактичний;
• Оперативно-тактичний;
• Оперативний;
• Стратегічний.

Коли ми говоримо про «дальні дрони» у цьому матеріалі, йдеться про дрони, здатні літати на понад 500 км. Але варто зазначити, що дальність польоту дронів визначається й залежно від погодних умов, сили вітру. Дрони не летять по прямій і можуть здійснювати зміни у маршруті, тобто дальність до цілі може бути меншою, а маршрут, за якими летів — більшим.

Дальні дрони відрізняються своєю здатністю подолати значні відстані без необхідності повертатися до точки запуску. Ця особливість досягається завдяки використанню ефективних батарей, потужних двигунів та оптимізованих аеродинамічних характеристик.

Однією з ключових особливостей дальніх дронів є їхня здатність зберігати стабільний зв’язок з оператором на великій відстані, що дозволяє здійснювати контроль та отримувати дані в реальному часі. Це досягається за допомогою розширених систем зв’язку та передачі даних.

Такі типи безпілотників дозволяють проводити розвідку на значних відстанях за лінією фронту, збираючи важливу інформацію про переміщення та розміщення військ противника. Це допомагає українській армії приймати обґрунтовані рішення та планувати операції з урахуванням актуальної ситуації.

Дальні дрони можуть використовуватися для ураження далеко за лінією фронту по важливих об’єктах та позиціях противника. Також застосування дальніх дронів означає зменшення ризиків для цивільного населення, яке, наприклад, знаходиться на тимчасово окупованих територіях України.

Українські далекобійні дрони

Серед найвідоміших розвідувальних українських моделей — безпілотники «SHARK», «Лелека-100», «Фурія» та «Валькірія», також PD-2, відомий як «Народний дрон». Їхнє основне призначення полягає у виявленні позицій ворога та коригуванні артилерійського вогню, зокрема з використанням далекобійних систем, як-от HIMARS.

Одним з найбільш загадкових проєктів є український дрон-камікадзе «Бобер», розроблений компанією UkrJet. Його дальність польоту може досягати 1000 кілометрів, хоча офіційні дані з цього приводу не оприлюднюються.

Існують припущення, що саме ці дрони залучали в атаках на Татарстан і зокрема Єлабугу. Також були повідомлення про виявлення в столиці росії апаратів, схожих на продукт UkrJet — UJ-22 Airborne. Ще одна українська розробка у сфері дронів-камікадзе — «РУБАКА», про яку наразі немає відкритої інформації.

Що кажуть благодйні фонди про виробництво та розвиток власних дронів в Україні? Відповіді БФ Сергія Притули та «Повернись Живим» на запити Molfar

У фонді Сергія Притули відзначають, що Україна за останні три роки зробила суттєвий крок вперед у виробництві дронів. Якщо на момент початку повномасштабного вторгнення існувало до 20 виробників БПЛА, то зараз їх вже понад півтори сотні.

Українські виробники створюють різні типи безпілотників — розвідні, багаторазові бомбери, дрони-камікадзе. Нині вже створюють нові види FPV-крил, які збільшують дистанцію польотів до 50 км. Це може дати більші можливості для занурення у тил ворога і завдати росіянам більшої шкоди.

Водночас додають, що дронів все одно потрібно буде більше. Та прогрес є. Якщо у 2022 році усі БпЛА українські підрозділи отримували тільки від волонтерів, то нині вже й держава активно включилась у цей процес.

Але успішне застосування далекобійних безпілотників вимагає постійних інновацій, технічного вдосконалення. Так у фонді «Повернись живим» звертають увагу й на якість комплектувальних елементів. Але при цьому відзначають й швидкий розвиток виробництва далекобійних дронів.

На думку представників фонду «Повернись живим» наразі російські Shahed є чи не найбільшою загрозою. У фонді кажуть, що ці БпЛА масові й ефективно виконують свою функцію. При цьому їхня вартість відносно невисока. Тут варто відзначити, що Україна повільно, але все ж налагоджує виробництво аналогів російським дронам. Зокрема запустити виробництво дронів, аналогічних російським «ланцетам».

Оцінюючи ефективність дронів-камікадзе та ударних дронів, представники фонду «Повернись живим» розповіли про свій досвід у рамках проєкту «Black Box». У листопаді 2022 року фонд зібрав на цей проєкт 230 млн грн, метою якого є зниження наступального потенціалу ворога. «Повернись живим», співпрацюючи з Головним управлінням розвідки Міністерства оборони України, придбав українські безпілотники «Бобер», що стали ключовою складовою цієї ініціативи.

Ефективність сучасних дронів довдодить їхню необхідність на полі бою. Волонтери відіграють ключову роль у забезпеченні оперативних потреб військових. Швидко реагують на термінові вимоги та заповнюючи прогалини, на які державі необхідно більше часу. Волонтери активно фінансують закупівлю та доставку дронів. Є факти коли можна говорити про ефективну взаємодію держави і волонтерського руху.

Стратегічні атаки на територію російського агресора успішні, адже саме через це вдалося знизити виробничі потужності росії на 12 %. В Україні волонтерські збори активно фінансують закупівлю й доставлення цих дронів військовим. Бачимо й розвиток та нарощування власного виробництва далекобійних дронів, що підтверджують у благодійних фондах.

Як роблять безпілотники в Україні

Звісно, у цілях безпеки журналісти не назвали ані розташування заводу, ані назву безпілотників. Але описали, як українці працюють над далекобійними дронами.

• Історія цього заводу почалася так. До повномасштабного вторгнення росії в Україну його власник керував бізнесом із виробництва пластикової тари на Харківщині. Потім змушений був переїхати на захід України, де працював у сфері залізничної логістики. Влітку до нього звернулися співробітники спецслужб із запитом про прототип безпілотника дальнього радіуса дії. Він сказав, що ніколи не будував подібного, але взявся за роботу.

• Підприємець найняв кількох ветеранів авіаційної промисловості. Один із них — 74-річний колишній головний спеціаліст Харківського авіаційного заводу. За два місяці команда побудувала дві копії безпілотника, які вже пройшли випробування.

• На одному заводі конструюють сам безпілотник, на виробничій лінії стоять 75 людей. Двигун і вибухівка встановлюються на іншому заводі. Завод може виготовляти лише один або два корпуси кожного типу безпілотників на день. 

• Щоб збільшити потужність, підприємець нещодавно придбав другу піч для полімеризації. Він планує розширити приміщення та найняти ще 50 людей, які працюватимуть у дві зміни. Паралельно він розробляє власну модель безпілотника із запланованим радіусом дії понад 1 000 км. 

Ставка на безпілотники

На третьому році повномасштабної війни Україна нарощує кампанію ударів вглиб рф. Як пишуть журналісти, Україна робить свої далекобійні безпілотники, щоб вдаряти по нафтопереробних заводах, аеродромах та об’єктах логістики. 

Ці атаки мають перекрити постачання палива російським військовим і позбавити Москву доходів від експорту, необхідних для фінансування війни. А ще змусити ворога передислокувати системи протиповітряної оборони далі від лінії фронту.

Безпілотники дешевші та доступніші за крилаті ракети. Вони також дозволять обійти політичні обмеження на використання західної зброї в атаці на рф. Хоча адміністрація президента США Байдена проти такої кампанії: міністр оборони США Ллойд Остін попередив, що нещодавні атаки України на російські нафтопереробні заводи можуть вплинути на світові енергетичні ринки, і закликав країну зосередитися на військових цілях.

Також видання цитує міністра цифрової трансформації Михайла Федорова, який сказав, що у 2024 році Україна виготовить тисячі безпілотників дальньої дії. 

• Кошти підуть адміністрації Держспецзв’язку, що займається відповідними закупівлями.
• Зі слів прем’єра, за виділені кошти 300 000 дронів поставлять Силам безпеки та оборони.

На засіданні 18 березня Кабмін виділив додаткові 5 млрд грн на потреби сил безпеки та оборони.

Україна у 2024 році планує виробляти тисячі далекобійних дронів, які здатні досягти Москви та Санкт-Петербурга. Зокрема зараз працює близько 10 компаній, які розробляють дрони далекої дії.

У структурі Збройних сил України також створили окремий рід сил для безпілотників.

• Хакатон організували Алекс Фіцджеральд зі Skyral і Річард Пасс з Future Forces. Захід залучив розробників як апаратного, так і програмного забезпечення за підтримки Honourable Artillery Company, Apollo Defense, Lambda Automatam D3 VC та інших.
• Основна увага приділялася дронам і їхньому застосуванню на полі бою, а також електронним системам для їх керування та знищення. Мета хакатону полягала в тому, щоб залучити до сфери оборонних технологій людей, які раніше не брали в ній участі.
• Видання, посилаючись на експертів, зазначає, що ця війна кардинально відрізняється від попередніх. Сьогодні дрони та засоби радіоелектронної боротьби стали набагато важливішими, оскільки Україна прагне відбити агресію росії, значно сильного агресора, асиметричними методами.

Фіцджеральд пояснив, що однією з головних цілей було залучити людей, які традиційно не займалися питаннями оборони, ні розробкою, ні інвестуванням в оборону:

«У нас є такі організації, як інноваційний фонд НАТО, Британський стратегічний інвестиційний фонд національної безпеки. Тобто, так, це поєднання людей, які вже інвестують в оборону, або тих, хто раніше не думав про інвестиції».

Він обрав формат хакатону, тому що «акцент робиться на тому, щоб щось зробити. Залучити реальних розробників, а не просто поговорити про розробку, тому що саме там відбувається більша частина інновацій».

Катаріна Бучацькі з компанії Apollo Defense, яка народилася в Україні, наголосила на важливості подолання реальних проблем, з якими зіштовхнулася її країна. Вона підкреслила важливе значення хакатонів у стимулюванні інновацій і залученні різних військових учасників.

Також на хакатоні було представлене НАТО у форматі інвестиційного фону з бюджетом в один мільярд євро для інвестування в оборонні технології протягом наступних кількох років. Це продемонструвало зосередженість альянсу на інноваціях в обороні Європи. Партнер фонду Патрік Шнайдер-Сікорський підкреслив увагу фонду до рішень для колективної оборони та стійкості.

Інвестор HCVC Алекс Фламант підкреслив важливість інвестицій в європейські оборонні технології та необхідність зробити цей ринок зрозумілішим для молодих підприємців. Учасники хакатону прагнули допомогти вирішити проблеми безпеки, такі як виявлення та моніторинг дронів.

Колишній головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний перед звільненням написав статтю про зміни до підходів ведення війни. Він зокрема зазначав, що безпілотні системи поряд з іншими новітніми видами озброєнь є чи не єдиним інструментом виходу з воєнних дій позиційної форми.

У структурі Збройних сил України також створили окремий рід сил для безпілотників.

Україна планує виробляти тисячі далекобійних дронів у 2024 році, які здатні досягти Москви та Санкт-Петербурга. Крім того, зараз працює близько 10 компаній, які розробляють дрони далекої дії.

У дописі вказали, що деталі будуть згодом. Але на відео видно, як дрон діятиме на полі бою. У режимі Prepare (приготуватися) він виділяє силуети людей зеленим кольором, а у режимі Tracking (відстеження) приціл наводиться на людину, силует якої із зеленого стає червоним. 

Нагадаємо, систему «машинного зору» має також новий баражуючий боєприпас, який показали президенту Володимиру Зеленському 13 квітня, у День працівника оборонно-промислового комплексу. Цей безпілотник називають аналогом російського «Ланцета», але назву поки тримають у таємниці.

Йдеться про протидію FPV-дронам:

• детекція;
• засоби фізичного знищення та/або активного захисту;
• засоби впливу на протоколи керування ELRS, TBS в широкому діапазоні та на нестандартних частотах і прошивках.

І комерційним дронам:

• детекція DJI, Autel, зокрема прошитих та/або анонімізованих;
• засоби для фізичного знищення комерційних дронів;
• зрив місії шляхом впливу на протоколи керування DJI, Autel, зокрема прошитих.

Тим, хто вже має рішення, пропонують заповнити ось цю форму. Далі представники Brave1 вийдуть на контакт, щоб розвивати та допрацювати проєкт. Буде можливість напряму поспілкуватися з експертами й військовими та продемонструвати своє рішення на полігоні. 

Тим, хто не має готового рішення, але хоче працювати над його пошуком, пропонують заповнити цю форму.

3 квітня стало відомо, що Brave1 шукають розробників для створення дрона-перехоплювача, щоб знищувати ворожі безпілотники типу ZALA, Орлан і SuperCam.

Раніше CNN повідомляв, що Україна почала використовувати дрони зі штучним інтелектом для атаки на нафтопереробні заводи росії, завдаючи шкоди економіці та військовим можливостям москви. 

• Новий завод стане другим об’єктом компанії в Україні. Очікується, що до кінця року він працевлаштує близько 100 осіб.
• Quantum Systems інвестує в проєкт до €6 млн упродовж наступних двох років.
• Німецька компанія Quantum Systems із травня 2022 року постачає Збройним силам України розвідувальні дрони Vector.
• На сьогодні з ініціативи німецького виробника Україні надали 212 систем. До кінця року очікується, що Україні буде доставлено загалом 500 розвідувальних дронів Quantum Systems.

Нині Quantum Systems працює як компанія подвійного призначення, що має близько 250 співробітників у трьох локаціях для цивільного та державного секторів. Виробничий майданчик в Україні є четвертим заводом серед загалом семи локацій по всьому світу.

Компанія має штаб-квартиру в Німеччині та філії у США, Австралії та Україні.

Quantum-Systems і росія

• Важливо зазначити, що Quantum-Systems має зв’язки з росією. Інформацією про це з AIN.UA поділилася OSINT-агенція Molfar. Згідно з дослідженням OSINT-аґенції Molfar, компанія, зокрема, має дистрибʼютора в Санкт-Петербурзі під назвою Pluton Holding, що спеціалізується на геодезичних пристроях і обладнанні. На сайті Pluton Holding дрон Trinity F90+ представлений як новинка.

• За менш ніж пів року після початку повномасштабного вторгнення рф в Україні, у травні та червні 2022 року, Quantum Systems GMBH здійснила три поставки до росії для Pluton Holding на загальну суму $19 380. Ці поставки включали дрон Trinity F90+, акумулятори та корпуси для них.
• Державні контракти дилера: Pluton Holding сім разів вигравала державні контракти у рф на загальну суму $139 740. Їхніми замовниками були, зокрема, АО ИК «АСЭ» (частина Росатома), Природнадзор Югри та СПГУ (Санкт-Петербурзькій державний університет).
• Зв’язки з Росатомом: акціонер Pluton Holding, ЗАТ «Плутон Холдинг», 16 разів був постачальником в державних контрактах рф на загальну суму $206 370.

Крім того, колишній інженер Quantum Systems (2018-2021) Ілля Кроль з рф закінчив Московський авіаційний інститут (національний дослідницький університет).

Ця технологія допоможе українським Збройним Силам боротися з ворожими дронами, не витрачаючи цінні засоби сил ППО.

Brave1 шукає рішення, яке:

• Здатне вражати цілі на швидкості 100-150 км/год
• Здатне вражати цілі на висоті 1500 м
• Може отримувати інформацію про ціль з системи виявлення
• Може самостійно виявляти, захоплювати та супроводжувати ціль
• Може наводитися на ціль для забезпечення її ураження

Розробники, які мають готове рішення, можуть заповнити форму до 23:59 7.04.2024 за посиланням.

Якщо розробка відповідає вимогам, Brave1 сконтактується для подальшого супроводу, розвитку та доопрацювання вашого рішення. Ви зможете напряму поспілкуватися з військовими та експлуатантами, а також продемонструвати своє рішення на полігоні.

Brave1 закликає допомогти Україні посилити свої технологічні можливості.

Раніше CNN повідомляв, що Україна почала використовувати дрони зі штучним інтелектом для атаки на нафтопереробні заводи росії, завдаючи шкоди економіці та військовим можливостям москви. 

З самого початку повномасштабного вторгнення рф, Україна активно використовує безпілотники. Країна інвестувала у власне виробництво та удосконалення технологій. Спочатку використовували готові дрони для розвідки, а також саморобні. Україна тепер має далекобійну зброю у вигляді власних БПЛА.

Українські дрони 13 березня вразили Рязанський нафтопереробний завод «Роснефти», один з найбільших у росії, який розташований у понад 500 км від України. Цей та інші схожі удари можуть свідчити про нову тактику, спрямовану на «знешкодження російської воєнної машини».

Ці українські удари завдають шкоди величезній російській нафтовій і газовій промисловості, яка, всупереч забороні Заходу на імпорт і обмеження цін, залишається найбільшим джерелом доходу для військової економіки москви.

ШІ підвищує точність та автономність

• Точність дронів під час глушіння забезпечується штучним інтелектом.
• За даними CNN, кожен апарат має бортовий комп’ютер із супутниковими даними та даними місцевості.
• Планування польотів відбувається заздалегідь разом із союзниками, а дрони дотримуються маршруту, що дозволяє вражати цілі з точністю до кількох метрів.
• Додатковий точності сприяють датчики дронів, зокрема система машинного зору, яка є різновидом штучного інтелекту.
• Ці моделі завантажуються на мікросхему та навчаються розпізнавати місцевість і ціль, до якої прямують дрони. Після розгортання вони можуть самостійно визначати своє місцерозташування.
• Дрони повністю автономні та не потребують постійного зв’язку із супутниками.

Вплив на російську економіку

Експерти вважають, що атаки на НПЗ можуть мати значний вплив на економіку росії, яка істотно залежить від експорту енергоресурсів. Щобільше, ці атаки можуть мати більший вплив на російську економіку, ніж нинішні санкції. За оцінками, 12-14% російських нафтопереробних потужностей виведено з ладу.

Із самого початку повномасштабного вторгнення рф, Україна активно використовує безпілотники. Країна інвестувала у власне виробництво та удосконалення технологій. Спочатку використовували готові дрони для розвідки, а також саморобні. Україна тепер має далекобійну зброю у вигляді власних безпілотників.

Українська рішучість, американське занепокоєння

Українські удари на нафтопереробні заводи підвищили глобальні ціни на нафту. Політики у США стурбовані можливим економічним впливом. Хоча офіційно не згадуючи цін на енергоносії, чиновники у Вашингтоні заявили, що активно відмовляють Україну від ударів по цих нафтопереробних заводах.

США обіцяли допомогти Україні зброєю, але просили не чіпати російський експорт енергії. Проте, затримки з допомогою та зміна влади в США можуть вплинути на цю домовленість.

Попри занепокоєння США, українські офіційні особи заявили, що атаки на НПЗ триватимуть, вважаючи ці удари необхідними, щоб обмежити рф фінансування війни.

Останнім часом дрони СБУ успішно атакувала щонайменше 12 нафтопереробних заводів росії.

• 98% дронів (за вартістю) імпортовано з Китаю.
• Таким чином, дрони увійшли до топ-10 товарів, які Україна імпортує найактивніше.
• Для порівняння, за весь 2023 рік імпорт безпілотних літальних апаратів становив лише 0,7% від загального імпорту, або $441 млн.
• Частка китайського імпорту дронів зросла до 21,4% з 16% у 2023 році. Натомість частка імпорту з ЄС впала нижче 50%.
• Імпорт телефонів у січні 2024 року склав $114 млн, або 2,2% від загального імпорту. Приблизно 70% телефонів (за вартістю) було імпортовано з Китаю.

Протягом останніх тижнів зростає кількість ударів українських дронів по військових та інфраструктурних об’єктах на території рф. Зокрема, дрони СБУ за останній час успішно атакували вже 12 нафтопереробних заводів росії.

Напередодні Кабмін виділив додаткові 5 млрд грн на потреби сил безпеки та оборони. Кошти спрямують на закупівлю дронів, необхідних для захисників на передовій.

• Прем’єр підкреслив, що уряд продовжує підтримувати українську армію в боротьбі з російським агресором.
• Відповідно до рішення, кошти виділені Адміністрації Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації, яка має придбати відповідне майно та передати його силам оборони.
• Загалом на сьогодні вже укладено угод з виробниками БПЛА на суму близько 30 млрд грн, в процесі перебуває підготовка контрактів на суму 14 млрд грн.

Раніше Кабмін ухвалив зміни до двох постанов, спрямованих на оптимізацію закупівель дронів та стимулювання виробництва боєприпасів. 

Україна планує виробляти тисячі далекобійних дронів у 2024 році, які здатні досягти Москви та Санкт-Петербурга. Зокрема, наразі працює близько 10 компаній, які розробляють дрони далекої дії.

Протягом останніх тижнів зростає кількість ударів українських дронів по військових та інфраструктурних об’єктах на території рф. Зокрема, дрони СБУ за останній час успішно атакували вже 12 нафтопереробних заводів росії.

Вона відокремилась від фонду RAZOM, бо хотіла сфокусуватись на miltech-сфері, не обмежуючись гуманітарними проєктами. У Любові є власне розуміння, які проблеми нам потрібно вирішувати та як саме. А ще – досвід впровадження електронного документообігу в Одеській ОДА. Своїми роздумами Любов Шипович поділилася в інтерв’ю AIN.UA.

«Здавалося, що в Україні немає майбутнього». Переїзд до США у «нульових»

У 2008 році ви переїхали в США – чому вирішили емігрувати і зробили вибір саме на користь Штатів? Адже з третього курсу навчання в Києво-Могилянській академії ви працювали на канадську компанію.

Насправді я працювала в українському представництві канадської компанії Tangram, і це потім допомогло отримати роботу в Штатах, тому що рекомендація з Канади – це було майже те саме, що з американських компаній.

2008-й – це рік, коли в Україні був спад всіх патріотичних рухів після Помаранчевої революції, в яку я в студентські роки була досить активно залучена. Здавалося, що тут настають темні часи, бо Янукович стає прем’єром, ми знову дивимося в бік росії. В той період юнацького максималізму, –  коли здавалося, що після здобуття перемоги в Помаранчевій революції все відкочується, всі ідеали зраджуються, –  хотілося просто втекти від цього якомога далі. Здавалося, що в Україні немає майбутнього.

І я почала розглядати можливості в інших країнах. В той час досить багато випускників факультету інформатики «Могилянки» переїжджали в Нову Зеландію, Канаду, Сполучені Штати – це, напевно, три основні країни, які я розглядала як варіанти для переїзду. Подавалася на програми для IT-фахівців в цих країнах, а в день захисту диплома отримала відповідь про виграш Green Card. Так я і визначилась з країною.

Як будувалася ваша кар’єра в США?

Я переїхала в Нью-Йорк – тут були мої родичі, з якими я досить мало спілкувалася, поки жила в Україні. На той час це були доволі малознайомі для мене люди, адже досі я бачила їх лише в ранньому дитинстві. Але це була перша точка, де можна зупинитись.

Коли ми почали думати, куди мене влаштувати, родичі казали: «Забудь весь свій український досвід, тут у нас все геть інакше. В мене кум-брат-сват десь працює, прилаштуємо тебе в його компанію. Бо тут так важко шукати роботу!».

Я послухала, але вирішила, що треба дослідити тему працевлаштування в США. Читала статті на сайтах з пошуку роботи Dice, Job Monsters – вони вважалися величезними ресурсами. Прочитала там статистику, що середня кількість відгуків на резюме складає близько 7%. Я вирішила, що буду в день подавати 100 резюме, і в такий спосіб отримуватиму 7 дзвінків, хтось запросить на інтерв’ю. Щоранку прокидалася і подавалася на 100 вакансій в різноманітних IT-компаніях. 

Але я невірно прочитала статистику: 7% – це був показник по загальному ринку. В IT-секторі відсоток був значно вищий.За відчуттям, на кожну другу мою заявку відгукувались. Тому через тиждень я змінила номер телефону через шквал дзвінків і запрошень на інтервʼю.

Невдовзі в мене було на руках дві пропозиції співпраці, я трохи поторгувалася – і рівно через два тижні після свого приїзду вийшла на роботу в IT-компанію.

На той момент це був невеличкий стартап EZ Texting, який потім виріс до компанії з офісами в трьох країнах і купою співробітників. І саме в тій компанії я виросла до рівня СТО. Там я пропрацювала понад 7 років.

Я переконала свого тодішнього боса вийти за межі Сполучених Штатів і відкрити офіс у Києві. Це сталося у 2012 році. Компанія досі тут працює, хоч мій бос продав її, і я вже давно пішла звідти.

Над чим працювала EZ Texting?

Це платформа для масової розсилки текстових повідомлень. Вони тоді були досить популярні в США – в часи передвиборчої програми Барака Обами, перед його першим президентським терміном він досить широко використовував текстові повідомлення для комунікації з виборцями. Це дало поштовх для розсилки текстових повідомлень від різноманітних екстрених служб під час небезпек. Окрім того, це комунікація шкільних педагогів з батьками, бізнес-розсилки. 

Платформа забезпечувала масові розсилки і прийом текстових повідомлень, тобто мала двосторонню дію – наприклад, для участі в різноманітних телевізійних шоу, коли є ключове слово, з яким потрібно надсилати повідомлення.

Коли ви переїхали в США, ваші родичі казали, що у них все інакше, щоб ви забули український досвід. В чому полягала відмінність між Штатами і Україною?

Є такий стереотип серед емігрантів, що починати треба з нуля, низів. Треба забути те, що в тебе є освіта та досвід в Україні. Насправді це видається мені міфом. Можливо, так і було, коли українці емігрували в США у XIX столітті і працювали в шахтах Пенсильванії.

Зараз, на мій погляд, абсолютно не так. В Україні досить хороша освіта, особливо в професіях, які не залежать від кордонів. Наприклад, комп’ютерні науки, фінанси, педагогіка, медицина – те, що є мультинаціональним. І як тоді, так і зараз українці досить непогано інтегровані в англомовне середовище: читають наукові статті, залучені до світу міжнародних конференцій. Тому цей стереотип про те, що після переїзду в іншу країну треба працювати і починати з найважчої роботи, вже давно не є актуальним.

«Не знала, як англійською перекласти «хабар». Відкриття офісу в Києві

Як ви не побоялися відкрити офіс у 2012 році? На той момент в Україні президентом був Янукович, і були очевидні економічні і політичні проблеми – непрозора влада, корупція, монополія бізнесу.

На той момент я вже досить тривалий час жила в Сполучених Штатах. Коли живеш далеко від чогось – забуваєш, яким воно є, з’являються «рожеві окуляри». Приїжджаєш інколи у відпустку на пару днів, а тут нібито все гарно: ресторани працюють, друзі усміхнені. Це впливало на твої враження.

Для представництва в Україні потрібен був офіс. Я звернулася в кілька рієлторських компаній, щоб підшукати його, і натрапила на труднощі перекладу: не знала, як англійською перекласти «хабар». Я не знала, як пояснити своєму босу, що якщо ми хочемо офіс, який нам сподобався, треба дати хабар його власникам, щоб вони саме нам його передали. Значно пізніше я вже розібралася з цим терміном. Але тоді я просто була в шоку й забула, що ця практика взагалі існує.

В певний момент навіть думала, що ідея з відкриттям офісу не вигорить. Рієлторські компанії в той період виглядали так: хлопці з барсетками ходили і показували нерухомість в Києві.

Врешті все склалось, тому що нам пощастило з партнером: знайомі нас представили Алексу Луцькому, засновнику і CEO компанії Innovecs. Ми зустрілися з ним в лобі готелю, і Алекс показував альбом з ескізами. Розповідав про майбутню компанію Innovecs. Зараз вона в Україні досить велика і відома. А на той момент це були просто ескізи в альбомі. Засновник нашої компанії Шейн Неман мене питав: «Ти віриш, що в них вийде? Що це не закінчиться ескізами?». Я кажу: «Давай спробуємо, подивимося».

Десь через місяць ми поїхали дивитися їхню майбутню будівлю на станції метро Тараса Шевченка. Там були голі стіни і недороблений ремонт. Мене Шейн ще раз перепитав: «Ти впевнена, що з цього щось вийде? Що тут буде офіс?». Ми в них повірили і стали першим клієнтом. Вони під нас зробили окремий офіс «під ключ», допомагали з наймом людей. По суті тоді зародився концепт аутстафінгу: коли компанія фактично створює офіс разом з співробітниками «під ключ», які надають тобі послуги. 

Я пам’ятаю, коли в офіс приводили інших клієнтів і розповідали про результати такого партнерства, то нас використовували як role model.

Як відреагував ваш керівник на ситуацію з хабарем?

Ніяк, я не пояснювала. Сказала йому, що нам це не підходить, бо власники не хочуть здавати приміщення. Мені було дуже соромно, я вирішила, що я просто це пропущу, щоб Шейн не розчарувався в Україні.

Повернення додому і початок війни

Як далі продовжувалась ваша кар’єра в Україні?

В Україні – ніяк. Ми створили офіс, і я повернулася в Сполучені Штати, карʼєру я будувала там. Потім компанію EZ Texting ми продали іншій, більшій компанії Callfire, яка залишила представництво в Україні теж.

Коли почалась Революція Гідності, я була в Сполучених Штатах. Разом з друзями-однодумцями ми створили громадську організацію RAZOM, почали допомагати Україні коштами і адвокацією з американського боку, просуванням українських інтересів.

І тут в Україні почалась війна. Паралельно я продовжувала працювати СТО EZ Texting, це були дві мої повноцінні роботи – займатися допомогою рідній країні і очолювати технічний напрямок компанії. В такому режимі, на адреналіні, я протрималася до літа 2015 року.

На той момент компанію продавали, і я зрозуміла, що в мене є кошти для того, щоб прожити рік без роботи, бо від продажу я отримала частку коштів. Тож залишила роботу і поїхала в Одесу, щоб в команді Міхеїла Саакашвілі займатися тим, що я вмію, – цифровізацією.

На той момент ми першими серед регіонів запроваджували електронний документообіг і електронні послуги в державній адміністрації. Тоді ще не було «Дії». Разом з Дімою Дубілетом працювали над порталом державних послуг iGov, запускали перші цифрові послуги в Одеській області та інші проєкти: «Доступні ліки», можливість пацієнтам перевіряти онлайн відкриті бюджети.

В Одесі я пробула до початку 2017 року. Коли закінчились збереження, повернулась в Америку. Спочатку думала, що зможу працювати як наймана працівниця, але змінивши дві роботи, зрозуміла, що ні. Тож в 2020 році в США започаткувала свою фінтек-компанію DataOcean з представництвом в Україні, яка за рік змогла вийти в прибуток – досить швидко та успішно. Аж не вірилось, що так легко вдалось. 

Плани щодо розвитку були величезні, але оскільки ключові співробітники перебували в Україні, то 24 лютого 2022 року всі дружно пішли у військкомати. Майже всі працівники українського офісу продовжують служити та знищувати окупантів. Тому діяльність компанії стала на паузу в 2022 році. Це було абсолютно природно.

Ми за два місяці до початку повномасштабного вторгнення продумували план: що буде, якщо почнеться велика війна. Тому 24 лютого всі абсолютно чітко діяли, були інструкції: куди документи відвезти, куди техніку і так далі.

Вважаю, що ми як бізнес підготувались до цього сценарію. Тоді з мене посміювалися, коли я у фейсбуці питала друзів з бізнес-кола, хто як готується.

Чи не було в планах замінити працівників, які підуть в військкомат?

Наш бізнес досить специфічний — це реєстри для комплаєнс-моніторингу банками [перевірка законності дій компанії та її співробітників – ред.]. Це досить сенситивні дані. Ми 24 лютого всі сервери одразу вимкнули, бо персональні дані — це те, чим намагається заволодіти ворог. І зараз, коли крім безпосередньої війни на лінії розмежування триває й кібервійна, захищати такі ресурси досить дорого, а вести бізнес в умовах кібератак нерентабельно.

Зараз реєстр працює в закритому режимі. Ми надаємо доступ українським спецслужбам, а також Центру протидії корупції. Відкритих пакетних тарифів більше немає.

Відновлення цього цілком можливе, але вже після знищення росії. Зараз бізнес не може бути моїм пріоритетом, тому що головне для мене і багатьох українців – це підтримка Сил безпеки і оборони.

Яку користь спецслужбам приносить доступ до ваших реєстрів?

Ми надаємо доступ до реєстрів, які забезпечували комплаєнс, — переважно це PEP (politically exposed person – особа, яка через своє становище чи вплив може бути найбільш схильною до корупції – ред.), їхні зв’язки, афілійовані юридичні особи. Це досить корисно для проведення розслідувань. DataOcean не просто так назвали, там дійсно величезні набори даних.

Фонд Dignitas

Повернімося до питання вашої благодійності, до фонду Dignitas. Коли, як і чому ви створили цей фонд?

Наприкінці 2013 року ми разом з кількома українцями в Нью-Йорку створили фонд Razom, який займався допомогою нашим громадянам під час Євромайдану, а пізніше – підтримкою ветеранів. За 2022 рік ми через Razom змогли зібрати понад $65 мільйонів. Військовим надали допомогу на $48 мільйонів – здебільшого тактичну медицину і безпілотники. Я в 2022 році приїхала з Америки в Україну, бо мені здавалося, що для якісної допомоги треба перебувати всередині.

Минув рік, і в фонді почали обговорювати пріоритети на 2023-й. І між мною та членами ради директорів, які залишилися в США, виникли суперечності. Вони говорили про те, що треба зменшувати допомогу військовим і давати більше на гуманітарні проєкти. Я ж не розуміла: як підтримувати гуманітарні, коли люди гинуть щодня, коли активна війна триває. 

Треба підтримувати військових, щоб нам не довелося постійно підтримувати цивільних. Ворога треба зупиняти, щоб потім не купувати протези і не виховувати сиріт через його дії.

Не хотілося на той момент конкурувати, доводити, наскільки це важливо. Тому ми з командами військових і ветеранських проєктів вирішили, що зараз немає часу на суперечки. Ми просто виокремимося у фонд, і не буде жодних питань про те, мають бути гуманітарні проєкти чи ні. Бо це спеціалізований фонд технологічної допомоги Силам безпеки і оборони. Так виник Dignitas.

Насправді ми починали не з «нуля», оскільки це були чинні команди і проєкти. Наприклад, до нас повністю перейшов проєкт Victory Drones, який розпочався у 2022 році, проєкт «Літай» з реабілітації важкопоранених військових. Ми продовжували забезпечувати армію безпілотниками. В такий спосіб без особливих пауз продовжили роботу, але вже зосереджену на підтримці технологічного забезпечення, навчанні Збройних Сил України, Національної Гвардії, прикордонників та інших оборонців.

Ви продовжуєте брати участь у діяльності RAZOM?

Ні, я вийшла повністю. Я залишаюся співзасновником, бо від цього титулу нікуди не дінешся. Але залишила Раду директорів і повністю зосередилася на фонді Dignitas.

Які наймасштабніші проєкти Dignitas можете виокремити з погляду докладених зусиль?

• Victory Drones – напевно, це найбільший і найвідоміший проєкт в Україні. Його в нашому фонді очолює Марія Берлінська. Першочерговою метою Victory Drones є навчання військовослужбовців застосування технологій на війні. Наразі вже понад 50 000 військовослужбовців пройшли практичні навчання на полігонах в межах проєкту;
• Розвиток miltech-спільноти України – об’єднання виробників роботизованих систем, ШІ-технологій в галузі military-tech;
• «Люті пташки» – забезпечення військових ударними дронами українського виробництва;

У нас всі проєкти взаємопов’язані. В проєкті Victory Drones ми розвиваємо спільноту виробників, а в проєкті «Люті пташки» за зібрані кошти в українських виробників закуповуємо БПЛА, щоб допомагати їм розвиватися.

• «Тисяча дронів для України» – забезпечення військових розвідників розвідувальними дронами.

Ми розділили напрямки ударних і розвідувальних дронів, тому що на ударні ми не можемо збирати кошти в США. Тож проєкт «Лютих пташок» в Америці немає, а «Тисяча дронів» є. У нас дві юридичні особи в Штатах і Україні, тож ми балансуємо і визначаємо, що і де ми можемо робити.

• «Літай» – навчання хлопців і дівчат, які перебувають на реабілітації, збірки дронів, ремонту і пілотування. Ми в реабілітаційних центрах обладнуємо навчальні класи, куди приїжджають інструктори і проводять заняття. І це насправді захопливо – дивитися, як ветерани інколи з втраченими трьома кінцівками оперують дроном. Це вищий пілотаж і додаткова мотивація для ветеранів, які перебувають на реабілітації. І це також мотивує наших інструкторів і військових курсантів, – мовляв, дивіться, ваші побратими можуть літати навіть без рук. А що вас зупиняє? Це один з моїх улюблених проєктів.

• «На захисті краси України» – спільний проєкт з мережею магазинів EVA. Його мета – навчити 100 жінок-військовослужбовиць аеророзвідки і забезпечити їх обладнанням. Ми вже на екваторі проєкту.
• Проєкт з забезпечення військових лазне-пральними комплексами. Хоч він і не схожий на інші проєкти, але його назва корелює з назвою фонду. Dignitas – це з латинської «гідність». Гігієна військових – це про людську гідність і доступність душу в будь-яких умовах.

Зараз на паузі проєкт «Ветераніус». Це навчання військових IT-технологій, але йдеться саме про цивільне IT. Про повернення військовослужбовця і перехід його військової кар’єри до цивільної. Зараз особливої потреби в цьому проєкті немає, але він готовий відновитися в будь-який момент. Частина менторів зараз в межах проєкту Victory Drones навчають військових на полігонах. Але якщо війна піде на спад або буде хвиля демобілізації, то ми почнемо військових переводити в цивільне IT.

Насправді всі наші проєкти – про технології. Ми віримо в те, що завдяки їм вдається зберігати людські життя, тримати паритет на полі бою при достатньому забезпеченні й здобувати перевагу на певних ділянках. Тому ми найбільше вкладаємося у розвиток військових технологій.

У вас є ще один проєкт з навчання виробництва та керування дронами – «Інженер БПЛА».

«Інженер БПЛА» – це назва курсу на Prometheus в межах проєкту Victory Drones. Наразі є три онлайн-курси:

• «Застосування технологій в умовах війни» – закритий курс для військових, який надається за листами від командирів;
• «Інженер БПЛА», базовий курс;
• «Народний FPV» – про те, як зібрати дрон своїми руками.

Останні два курси є відкритими.

А чому одні відкриті, а інші – з обмеженим доступом?

Курс «Застосування технологій в умовах війни» зроблений суто під військових. Відповідно, там військові лектори й специфіка. Ми верифікуємо учасників для того, щоб доступ мали тільки військовослужбовці, аби ця інформація не потрапила до ворога. Частково матеріали вже були «злиті» і перекладені російською. Але оскільки вони постійно оновлюються, то щоб не спрощувати ворогу роботу, ми тримаємо цей курс закритим. Він містить досить багато чутливих даних про специфіку саме українського застосування технологій.

«Мільйон дронів – ця цифра реалістична і замала»

Зараз з’являється багато шкіл операторів БПЛА. Які найчастіші помилки ви бачите в їхній роботі, яких можна було б уникнути?

Повинно бути розуміння, що літати в цивільному житті і літати на фронті – це дві абсолютно різні навички. Цивільні пілоти не стають автоматично хорошими операторами на фронті. Тож цивільним школам надважливо мати військових інструкторів, які служать і знають специфіку роботи на лінії розмежування. Або тримати дуже тісний і постійний контакт, тому що технології змінюються дуже швидко. І те, що працювало два місяці тому, не працює зараз.

Наші інструктори проводять виїзні навчання прямо в бригадах за місцем дислокації на лінії фронту. Для самих інструкторів важливо не втрачати навички.

Війна – це настільки потужний поштовх для розвитку технологій, що в цивільному житті постійно потрібно це наздоганяти.

Як ви загалом оцінюєте технологічний розвиток miltech-сфери в Україні?

Все дійсно розвивається шаленими темпами. Шкода, що це сталося за таких умов, завдяки війні. І шкода, що з запізненням. Якби такий розвиток технологій у нас був станом на початок повномасштабного вторгнення, то, напевно, росію виштовхнули б за наші кордони досить швидко. Але, на жаль, у нас не було цього два роки тому.

Несправедливо казати, що держава не звертає увагу на розвиток miltech-сфери взагалі. Є створені за державного сприяння агенція Brave1, акселератор Міноборони, проєкт «Армія дронів», закупівля безпілотників державними агенціями. Але цього все ще недостатньо для війни такої інтенсивності.

Тобто зараз нам треба і купувати більше, і держава мала би вкладатися в розвиток технологій ще до моменту закупівлі. Адже для того, щоб бізнесу вирости до спроможності продавати щось державі, потрібно вкластися грошима. Він повинен мати гарантію, що його продукція буде закуповуватися. 

Урядовці заявляють про те, що цього року держава купить понад мільйон безпілотників мікрокласу. Але їх треба виготовити. Виробники, які не мають контрактів наперед, не готові масштабуватися без гарантій, що вони зможуть комусь свою продукцію продати.

І знову ж таки, зараз підписуються короткострокові контракти на закупівлю. А якби держава могла підписувати контракти хоча б середньострокові – трирічні, на постійну закупівлю, – то у бізнесу з’являвся б сенс розширювати свої виробничі потужності.

Зараз, на жаль, підтримка на стадіях R&D і початкового масштабування відбувається коштом приватних інвестицій, благодійних фондів. Вони готові купувати навіть безпілотники, які ще не пройшли державну сертифікацію. Завдяки цьому виробники живуть, розвиваються, але це все одно повільніше, ніж якби держава гарантувала контракт і вкладалася в розвиток виробництва.

Ну і, звичайно, дуже не вистачає стандартизованих боєприпасів під БПЛА. Дрони виробляють цивільні компанії, вони не постачають до БПЛА боєприпаси. Тобто це просто транспорт, цивільний товар – дрони, які щось переносять.

Зараз понад 90% військових роблять саморобні вибухові пристрої, і це має свої недоліки при конструюванні. Виробник не знає, якої ваги, форми і розміру буде цей саморобний вибуховий пристрій, тому не може зробити оптимальний дрон для нього. Інша проблема саморобних вибухових пристроїв в тому, що вони не є безпечними. Трапляються нерозриви, або ж навпаки – розриви на місці зльоту. У нас велика кількість травмованих операторів через відсутність цих стандартизованих боєприпасів. А це те, що може зробити тільки держава.

Ми досить часто їздимо на лінію фронту і передаємо допомогу, спілкуємося з нашими інструкторами, які проводять навчання для військових. І я кількох людей з Міноборони приводила на екскурсії, показувала: «Дивіться, як виготовляються боєприпаси, на глиняній підлозі в хаті».

І що вам казали представники Міноборони?

Я їздила не зі «старими зубрами». Це переважно молоді люди, які приходили щось змінювати та були шоковані, намагалися розібратись, як і чому це все відбувається. І я знаю, що є певні просування щодо створення стандартизованих боєприпасів, насправді аж три міністри на останніх конференціях хвалилися, що вони таки будуть. Але, на жаль, у військових їх досі немає.

Ви вірите в обіцянку про «мільйон дронів»?

Насправді цифра реалістична і замала. Ми порахували, що на сьогодні нам потрібні близько 3,5 мільйона FPV-дронів на рік.

Скільки це вартуватиме?

Якщо ми говоримо про FPV-дрон, то наразі вартість одного – орієнтовно $500.Це дуже невеликі гроші для держави, вона могла би в це вкластися, а виробники – розширити лінійки, якби з ними могли підписувати тривалі контракти на закупівлю.

Що розробляють українські виробники для того, щоб обходитися без допомоги від західних партнерів і не залежати від них?

Насправді у виробництві цих FPV-дронів ми від західних партнерів не залежимо. Це те, що виготовляється переважно з китайських компонентів.

Водночас Україна йде шляхом локалізації виробництва і досить швидко розвивається. Звичайно, ми не все зможемо замінити в найближчому майбутньому. Наприклад, виготовлення мікрочипів в Україні не можна налагодити за пару місяців. Це роки величезних інвестицій. Але є компоненти, які можна швидше замінити: пластикові, карбонові компоненти, польотні контролери – вони вже виготовляються в Україні. Також двигуни, пропелери, електроніка.

І є навіть величезний інтерес з боку західних компаній: або в Україні створювати такі виробництва, або продавати тут такі вироби. Близько місяця тому американськими медіа пронеслася досить гучна стаття про дрони White Stork, проєкт пов’язують з колишнім CEO Google Еріком Шмідтом. Ці FPV-дрони начебто планують використовувати в Україні. Тобто західні країни зрозуміли, наскільки прогресивними є безпілотні технології в умовах сучасних воєн, що танки скоро розпродаватимуть як неліквід. Адже танк коштує кілька мільйонів доларів, а дрон – $500.

Країни НАТО спостерігають за досвідом України і, мені здається, в найближчі роки переозброюватимуться з фокусом на безпілотних технологіях. Багато європейських і американських компаній приїжджають в Україну переймати наш досвід.

Як змінилось ставлення пересічних громадян США до війни в Україні?

Я їздила в Сполучені Штати в грудні 2023 року – і насправді тема України майже зникла з медіа. Більше говорили про Венесуелу, проблеми на кордоні, майбутні вибори. Але зараз українська тема стала розмінною монетою в політичній боротьбі між республіканцями і демократами: допомога Україні чи захист кордону з Мексикою. 

Насправді пересічні американці підтримують нас, але оскільки Україна зникає з ефірів, вони забули. В особистих  розмовах вони питають: «А що, у вас досі війна?». Коли війна не на екранах, для людей, які живуть за 10 000 кілометрів, вона перестає існувати. Тому нам потрібно всіма можливими способами намагатися зберегти інтерес медіа до цього.

Весь 2022 рік і частину 2023-го в Україні працювали три знімальні групи CNN. Нещодавно я говорила з редакторкою українського офісу телеканалу і просила про підтримку – зробити сюжет. Вона каже, що з України виїхали всі знімальні групи. Відповідно, і новин про Україну не буде на CNN.

Звичайно, не хочеться створювати новини трагедіями, але ми повинні нагадувати про війну. Навіть вчитись у ворога, дивитись на досвід росії – вони свій пропагандистський канал Sputnik постійно просувають, розбавляють новини розважальним контентом, щоб підтримувати інтерес.

А як ви оцінюєте технологічний потенціал росії?

Як дуже високий. Якщо ще рік тому вони в безпілотній сфері, за моїми оцінками, відставали від нас, то зараз вони наздогнали, а місцями й перегнали.

Дуже важливо не недооцінювати ворога. В росії досить потужні інженерні школи – ті ж університети Новосибірська. І крім цього, росія як авторитарна держава з великим фінансовим ресурсом може швидко масштабувати технології. Ми всі знаємо про російські «Ланцети», «Орлани» тощо. Чи можемо ми розробити аналоги? Ми це давно зробили, просто не можемо масштабувати виробництво.

Актуальним є питання про те, хто першим створить дешеву технологію оптичного захоплення цілі. Зараз дроном все одно керують оператори, і відбувається боротьба безпілотника проти засобів РЕБ.

Система оптичного захоплення цілі і донаведення допоможе розвʼязати цю проблему: навіть якщо оператор втратив зв’язок з дроном, але захопив ціль, то дрон самостійно долітає і влучає в неї. Це кардинально змінить ситуацію на лінії фронту. Над цією технологією зараз працюють і з українського, і з російського боку. І хто перший ефективно її впровадить, той і отримає значну перевагу.

І друге – це технологія рою. Зараз один оператор – один дрон. Якщо один оператор зможе управляти одразу 50-100 дронами, то це теж буде величезний прорив. У кількох українських виробників вже є відповідні напрацювання, але ще немає підтвердження їхнього ефективного застосування на полі бою.

«Українська паперова армія»

Згадаймо ваш досвід роботи в Одеській ОДА. Ви працювали над впровадженням електронного документообігу. Я знаю, що в армії питання бюрократії стоїть дуже гостро. Військові не те що скаржаться – вони вже глузують над цією проблемою. Вочевидь, від розпачу. Як ви вважаєте, чи можна змінити цю забюрократизовану систему зараз?

Коли ти пропонуєш людям перейти на електронний документообіг, тобі дадуть тисячу причин, чому це неможливо. Я, приїхавши з Америки і працюючи тільки в бізнесі, ніколи не мала досвіду спілкування з державою.

Але чула всі ці відмовки, і в якийсь момент мені набридло. Я пішла до голови адміністрації – на той момент це був Міхеїл Саакашвілі – і підписала розпорядження про те, що з першого числа наступного місяця запроваджується електронний документообіг, і все. Чиновники з 20-річним стажем бігали, плакали, але в них не було вибору. Вони були вимушені це зробити. Коли ти повністю переходиш на електронний документообіг, то це незворотний процес, ти не можеш відкотити його назад.

Теперішня CDTO Міністерства оборони Катерина Черногоренко рухається в досить правильному напрямку. Вже запроваджені електронні документи в Збройних Силах і дозволено не дублювати їх на папері. Я думаю, що наступним кроком має бути заборона паперових документів загалом, крім випадків, коли йдеться про втаємничені дані.

Українська армія за два роки дуже сильно змінилась. Може, не так швидко, як нам би хотілося, але насправді це дві різних армії – та, що була у 2022 році, і та, що зараз. Не в останню чергу завдяки великій кількості людей, які працювали в бізнесі і в IT-компаніях, а потім прийшли в армію.

Військо зараз має людський потенціал. Воно ніколи не могло дозволити собі таких дорогих фахівців, але отримала їх шляхом мобілізації та припливом добровольців. А коли з’являється критична маса професійних людей, то зміни невідворотні. І вони вже розпочалися.

В українській армії є величезна кількість цифрових сервісів. «Кропива» існує ще з 2014-2015 року. Вона зробила поштовх для систем «Дельта», «Вежа», «Очі».

Всі ці сервіси, які стали можливими завдяки величезному припливу фахівців з бізнесу в ЗСУ, запровадження цифровізації процесів, налаштування бізнес-процесів, впровадження командою Міноборони системи SAP – це все безумовно прогресивно. Але було б добре, якби ми це все робили в мирний час і підготувалися спокійно до війни.

Серед розробок «бунтарів» – безпілотний авіаційний комплекс дальньої розвідки (до 80 км від станції управління) Buntar 1, спеціальний софт для автоматизованого планування місії, а також навігаційна система на базі ШІ, яка працює за відсутності GPS – наприклад, під дією РЕБів в тилу ворога. 

У планах – зібрати кошти для додаткових трьох БпЛА, пройти випробування, отримати державну сертифікацію та показати результат на полі бою вже цього літа.

AIN.UA поговорив з командою Buntar про розвиток проєкту, залучення приватних і державних інвестицій та можливості убезпечити українські інноваційні розробки від ворога.

Розкажіть, як виник проєкт – від ідеї до розширення команди та реалізації.

Іван: Я долучився до Збройних сил у квітні 2022-го, починав як піхотинець у районі Попасної і отримав контузію. Після відновлення перевівся в підрозділ, про який мені не можна говорити.

Через спільних знайомих мене познайомили з Катею, яка тоді працювала в Brave1, і я допомагав їм тестувати деякі борти. Після аналізу defense-tech в Україні ми вирішили показати майстер-клас: взяти проблему, яку дуже добре знаємо, і розвʼязати її, зробити якісний продукт міжнародного рівня як стартап.

Ми хотіли пришвидшити появу нових технологічних продуктів, а не просто китайського пінопласту з китайським моторчиком. Я поговорив зі своїми командирами, пояснив, що ми можемо зробити, і вони підтримали ідею. У нас був зідзвон з командою, на якому сказали: «Тепер ми робимо літак». Відтоді, з кінця серпня 2023 року, і почалась ця історія.

Богдан: З Іваном ми знайомі з 2017-го, були в одному стартап-акселераторі – IoT Hub Роми Кравченка. Минулого року ми сконтактували, тоді ж я познайомився з Катею, і втрьох почали працювати над проєктом. У Buntar я відповідаю за вчасно виготовлений якісний продукт, який відповідає очікуванням і потребам військових.

Катерина: До повномасштабного вторгнення я волонтерила, багато працювала в стратегіях та продажах. Хотілося принести таку користь для країни, щоб мені потім було не соромно. У Brave1 я передавала Івану багато розробок на фронтові випробування. На одному з зідзвонів вирішили, що ми як команда можемо зробити дійсно крутий проєкт. Так народився Buntar. 

Зараз я відповідаю за операційну складову проєкту, міжнародні партнерства, GR і те, щоб Buntar і наш софт використовувала якомога більша кількість військових. 

Buntar вже пів року. Як розвивався проєкт за цей час, яких результатів досягли? 

Іван: Ми закрили раунд інвестицій, залучили понад мільйон доларів від інвесторів, які побажали залишитися анонімними. Готові навіть трошки розширити цей раунд, щоб мати можливість закрити його з оверкомітментом, масштабуватись. 

Зараз у нас працює 25 суперпрофесійних людей і є власне виробництво. Маємо три R&D-команди: перша займається розробкою літака, друга – розробкою софтверного продукту для планування і виконання місій, третя розвʼязує задачі навігації без GPS за допомогою кількох методів одночасно. До речі, у нас є цікавий збіг – у всіх трьох продуктових команд тимліди, кожного з яких звати Тарас.

Наша розробка – БпЛА Buntar1 – використовує мультироторну систему для зльоту, після чого відбувається перехід в літаковий режим польоту. Це дозволяє суттєво знизити втрату бортів через помилки операторів. Навчання екіпажу доволі швидке – з нуля вони можуть навчитися керувати за пʼять днів.

Замість планувальника місій для дронів ми використовуємо програмне забезпечення з елементами ШІ Buntar Copilot. Воно автоматизує багато процесів підготовки польотного завдання і дає поради при виконанні бойової місії. 

ПЗ можна інтегрувати з іншими бортами, і зараз цей софт вже використовують в багатьох підрозділах ЗСУ для планування місій. 

Ми вже замовили всі запчастини, необхідні для двох комплексів. У квітні-травні будуть офіційні тестування. Після цього задача – стати на озброєння і отримати перший контракт, масштабувати виробництво відповідно до замовлень. Ми вже спілкуємося з потенційними клієнтами: в Україні військову техніку можуть купувати не тільки Міноборони, а й, наприклад, Мінцифри через Держспецзв’язку, а також окремі підрозділи мають для цього свої автономні бюджети. 

Нас запрошували на міжнародні виставки. Ми поки не їдемо, тому що спочатку треба за літо показати максимальний результат на полі бою в Україні та побудувати виробництво.

Катерина: Після випробувань на полігоні ми одразу йдемо отримувати сертифікацію від Міноборони України. Офіційно це має займати 20 робочих днів, але насправді процедура триває до двох місяців. Сертифікація допоможе отримати державне замовлення через військові фонди рівня «Повернись живим» чи «Фонду Сергія Притули» або через військові частини. 

Влітку, після тестування борта за кордоном, плануємо проходити сертифікацію в НАТО. Це довго і бюрократично: правила сертифікації існують багато років, і ніхто насправді не був готовий до повномасштабної війни. Україна як полігон випробувань різних військових розробок допомагає НАТО змінюватися. У нас є амбіція допомагати розвʼязувати безпекові питання натівського рівня, тому що розвідка – один із ключових аспектів оборони, який насправді є прогалиною в усіх країнах. 

Богдан: Ми детально вивчаємо інші вироби, щоб бути актуальними не тільки тут і зараз, а долучитися до колективної безпеки в майбутньому. Виробників літаків багато, але більшість робить конструктори: беруть готові, плюс-мінус однакові компоненти. Кількість виробників збільшуватиметься, усі зацікавлені в безпілотній сфері. Але є питання, як виконувати місії максимально ефективно і якісно. 

Скільки вашій команді потрібно спеціалістів для налагодження повноцінного виробництва?

Богдан: Ми активно шукаємо людей, зараз відкрито пʼять вакансій. Є популярна фраза: ти або на фронті, або допомагаєш фронту. І зараз найкращий час для цивільних спеціалістів, які ще не воюють, долучитися до оборони своїм розумом і навичками.

Нам потрібні програмісти, розробники, тестувальники, дизайнери, конструктори, спеціалісти в галузі авіоніки. Можливостей для таких людей, здавалося б, безліч, але проєктів, які поєднують військову, інженерну та бізнес-експертизу, насправді не так багато.

Щоб суттєво вплинути на хід війни, потрібні сотні висококваліфікованих спеціалістів, які професійно будують, проєктують, програмують. Найбільше людей потребує виробництво, тому що воно досі великою мірою спирається на ручну працю. З програмною частиною, звичайно, легше, тому що це дуже схоже на створення звичайного IT-продукту: розробка, тестування, девелопмент. Тільки клієнтами у нас є не цивільні люди, а військові. 

Іване, в попередньому інтервʼю ви розповідали, що буквально на другий день повномасштабного вторгнення наші військові зрозуміли, як працюють іранські безпілотники та як їх вирахувати. Яким чином можна убезпечити інформацію про українські інноваційні розробки?

Богдан: У команді є люди, які відповідають за безпеку і фізично, інформаційно. Ми працюємо в секретних локаціях з різним рівнем доступу для співробітників. Також використовуємо певні хитрощі, які убезпечать нас в разі падіння виробу на території ворога.

Іван: Технології рано чи пізно стають відомими, це нормальний процес. Після першого збиття нового борта росіяни обов’язково заберуть усі запчастини. Ми просто відтягуємо цей етап, але це не є проблемою. Важливою є швидкість зворотного зв’язку: як швидко ми імплементуємо нові речі в софті чи хардвері, як реагуємо на те, що інформація стане доступна ворогу. І оця швидкість реакції і адаптивність – якраз корисний запобіжник.

Держава пропонує українцям збирати дрони вдома, закуповуючи запчастини з Китаю. Ці пропозиції іноді критикують. Як ви ставитесь до такої ініціативи? 

Іван: Я скажу дуже обережно: ми не будемо критикувати, бо робити будь-що набагато краще, ніж робити нічого. Але, як на мене, є більш ефективні способи виробництва дронів. Виробляти компоненти, контролювати якість, тестувати, налаштовувати – досить непрості процеси. І, на мою думку, якісні продукти на полі бою з’являються саме у виробництві. 

Катерина: Треба думати про міжнародні партнерства, збирати правильні менеджерські команди і насамперед питати у фронту, що йому потрібно. І думати, що саме треба змінити зараз в FPV, випередити розробки рф. Але згодна з Іваном – ми не критикуємо і не коментуємо, просто робимо свою справу.

За останній рік було кілька скандалів зі зборами на військові потреби, один з найгучніших – збір на міномети. Через це українці стали прискіпливіше перевіряти збори. На вашу думку, чи зачепило це збори на військові розробки? Як саме плануєте надавати звітність за зібрані кошти та наскільки повними будуть звіти?

Катерина: Ми робимо офіційні звіти, у нас все відкрито: робимо запит від військової частини, підтверджуємо всі документи. Ми не відчуваємо, що є проблема зі зборами.

Іван: Звітуватися за закуплене ми можемо. Просто частина потрапляє в публічні кошти, а частина – в непублічні видатки. Про непублічні звітувати не вийде, це компонент безпеки. 

Найголовніше – передача військовим: якщо ми не збираємо, наприклад, повну суму на один комплекс, то кажемо, що плануємо докласти гроші, які зафандрейзили. Але дозібрати комплекс повноцінний, віддати спеціалізованій частині, яка займається задачами розвідки, і від цієї частини буде звіт, що вони отримали продукт, який дійсно виконує бойові завдання. 

Також є спеціальні держструктури, які проводять аудит компаній, що виробляють продукти на замовлення Міноборони. Ми точно можемо підтвердити, що купували, і повідомити – певна військова частина отримала продукт і виконала такі-от бойові завдання.

Богдан: Ми просуваємо тренд інвестицій в українських розробників зброї. Люди донатять у розробника, який створює робочі місця і закладає основи для майбутнього ВПК.

Катерина: Інвестиції в український defense-tech зменшують ризики появи ситуацій, як зі збором на міномети чи просто вкраденими грошима на закупівлі «мавіків». Результат цих інвестицій можна побачити на полі бою.

Іван: Ми змінюємо парадигму донатів. Зараз на донати купують, наприклад, комплекси БпЛА EOS. Вони теж потрібні, та довгостроково ми маємо будувати свою оборонку, щоб отримувати кращі і дешевші рішення, які працюватимуть довгостроково. Це дозволить підвищити оборонну здатність, щоб жодна паскуда зі сходу наступного разу до нас вже не доповзла. 

Якою має бути структура військово-промислового комплексу, якого, за вашими словами, зараз бракує Україні? Яку роль в ньому відіграють бізнеси, стартапи і держава? Яких спеціалістів бракує?

Катерина: З державою треба мати партнерські відносини. А щодо стартапів: насамперед потрібно зібрати команду – менеджмент, hardware та software-команди; інженерів, які збиратимуть продукт. Запитати у військових, чого їм бракує, передати продукт на фронт, отримати швидкий зворотний звʼязок з поля бою. 

Потрібно, щоб команди мали змогу виїжджати за кордон і показувати свої продукти. Для цього треба чіткий розподіл ролей і дорожня карта – останнього бракує навіть на державному рівні. 

Важливо, щоб були defense-builder акселератори – програми, які допомагають стартапам зростати та розвиватися, надаючи фінансування, менторство, навчання та доступ до ресурсів. Зараз наша команда проходить акселерацію у Scale Wolf [фонд венчурного капіталу та суміжна програма прискорення технологій, яка зосереджується на технологіях подвійного призначення, що можуть обслуговувати оборонні та комерційні програми одночасно. Фонд співпрацює з Міністерством економіки та інновацій Литви – ред.].

Багатьом командам бракує обігових операційних коштів на компоненти, операційку, R&D. Іван у нас просто суперталант, який за пів року нафандрейзив нереальну суму для нашого стартапу. Але цього треба вчити – як на мене, бракує якраз таких навичок фандрейзингу і місця, де можна їх здобути.

Як Buntar може вийти на окупність завдяки українським та іноземним замовникам?

Іван: На окупність можна вийти вже з першого контракту. Ми пояснюємо міжнародним партнерам та інвесторам, що підтримка defense-tech в Україні – це не тільки допомога українцям, а можливість для інших країн NATO якісно технологічно підготуватись до потенційних майбутніх конфліктів. Зараз це намагаються зробити поспіхом, та виходить дорого і повільно, а у співпраці з українським defense-tech вийде набагато швидше і результативніше.

Ми не переслідуємо мету вийти на окупність. Наша задача – робити якісні продукти, підвищити оцінку компанії і залучити більше інвестицій саме на R&D. Ще близько пʼяти проєктів на стопі до наступного раунду інвестицій.

Ми неодноразово стикалися з тим, що європейці чи українці не розуміють такої оцінки, кажуть про знижку, бо «ви український стартап, а не міжнародний ринок». У американців питань до оцінки взагалі не виникає. Для технологічної переваги на полі бою потрібні кошти на R&D, адже за 100 000 доларів технологічну компанію не побудуєш. 

Які проблеми з залученням інвестицій на військові проєкти від держави варто вирішити якомога швидше? 

Іван: Відсутність цих інвестицій.

Катерина: Також проблема – відсутність розуміння, про що стартап, якої він якості і скільки на нього потрібно грошей. Зараз мало програм, які покривають потреби саме defense-tech, а не теми зміни клімату чи товарів подвійного призначення, наприклад. 

Богдан: $25 000 можна отримати від Brave1. Звісно, класно, що така ініціатива є, але defense-tech – це завжди дуже дорого. Ідея, що інженерне військове рішення може бути дешевим, є утопією, тому що військове використання – вибагливе середовище, яке потребує певних компонентів, підходів, тестування, що завжди збільшує суму у пʼять-десять разів порівняно з аналогічним цивільним виробом. 

Яким чином залучаєте інвестиції? Хто найчастіше донатить на збір?

Катерина: Зараз ми збираємо донати на банку через особистий нетворкінг. Організовуємо рейзинг-кампанію, залучили команду Доповідай, яка допомагає  запустити наш перший командний збір та будувати комунікації серед наших донаторів. 

Окрім того, багато донатять військові, іноземні defense-tech-нетворкери, українські айтівці. Найближчим часом отримаємо $25 000 від Brave1, залучити більше державних коштів наразі можливостей немає. 

Богдан: Банка не є способом збору грошей на розвиток проєкту: це збір для вироблення комплексу, який далі піде у війська [7,5 млн грн на три БПЛА і наземну станцію керування – ред.]. Таким чином хочемо збільшити кількість комплексів, які будуть воювати вже цього літа. Але фактично майже всі інвестиції – повністю приватні. 

Яким чином може трансформуватися проєкт після повномасштабної війни? 

Іван: У проєкті є багато речей, які можна перетворити на товари подвійного використання. Але зараз ми робимо якісний продукт для розвідки. Розвідка – не тільки сили оборони, а й сили спецпризначень: їх точно не стане менше після війни.

Дехто думає, що після нашої перемоги потреба у військових технологіях зменшиться, а мені здається, що це абсолютно навпаки. Я очікую, що навіть після перемоги і виходу на кордон 1991-го нам доведеться обороняти ці кордони, як зараз.

З нами працюють інвестори, політики, працівники Міноборони з різних країн. Колись вони думали, що просто поділяться своїми технологіями з нами, і все піде на ура, – але ці технології не спрацювали. Наприклад, вони були впевнені, що GPS працюватиме, але в зоні бойових дій немає GPS. А наш модуль навігації на базі ШІ здатний працювати без супутникової навігації, тобто він є стійким проти РЕБів.

В Україні зараз з’являються військові розробки, які стоятимуть на озброєнні наступні 30-50 років. Ми робитимемо найкращі продукти: зараз це задача розвідки в глибині ворога. Чи візьмемось ми за наступні задачі? Подивимось, але я впевнений, що так. 

В Україні є власники приватного капіталу, які мріють наблизити нашу перемогу, але не знають як. А з іншого боку є люди, які вміють робити продукти: інженери, тимліди та менеджери. Їх треба між собою об’єднати, навчити інвестувати правильно, пояснити особливості менеджменту, фінансів, виробництва R&D. 

Ми хочемо наш досвід передавати іншим і будувати навколо Buntar Aerospace екосистему компаній, які займаються розробками у своїх нішах. Зараз ми працюємо над проєктом, який зможе ці дві сторони об’єднати. Потрібно, щоб українські капіталовласники навіть з чеками від $5000-$10000 доларів розглядали інвестування в українські defense-tech-стартапи. Бо це, по-перше, може пришвидшити перемогу і повернути нас у світле життя. А, по-друге, якщо говорити бізнесовою мовою, на цьому можна заробити, бо такі продукти продаватимуться на величезному ринку країн-членів НАТО.

Повідомлення про тендери опубліковані на Prozorro 4 березня, пишуть у МО. Закупівля передбачає два типи БпАК:

• DJI Mavic 3E – 15 000 одиниць. Очікувана вартість – 2 000 550 000 грн (без ПДВ).
• DJI Mavic 3 Thermal – 5 000 одиниць. Очікувана вартість – 989 081 667 грн (без ПДВ).

Очікувана вартість розрахована шляхом виведення середньої ціни на основі отриманих комерційних пропозицій.

Термін постачання БпАК – до 31 травня 2024 року.

Закупівля відбудеться в межах рамкової угоди, що дозволить закуповувати необхідні дрони у конкурентний спосіб, не розкриваючи чутливу інформацію.

Кабінет Міністрів України ухвалив зміни до двох постанов, спрямованих на оптимізацію закупівель дронів та стимулювання виробництва боєприпасів.

Першим продуктом Odd Systems стане тепловізійна камера, що дозволить здійснювати нічні польоти. Її ціна буде значно доступнішою за аналоги на ринку – всього $270 за штуку. Планується, що з часом ціна на камеру знизиться. Зараз можна оформити передзамовлення на сайті Odd Systems.

Ярослав Ажнюк зазначає, що «українська індустрія спортивних FPV коптерів зазнала вибухового зростання упродовж останніх років. Тисячі людей захопилися цим новим спортом і траси прокладаються по всій країні».

«Разом із моїми друзями та партнерами з «Петкубу» — ми не могли не приєднатися до того, щоб вивести Україну у світові лідери в цьому виді спорту», – написав Ажнюк.

Odd Systems має на меті вивести Україну у світові лідери в цьому виді спорту. Команда володіє значним досвідом у логістиці, роботі з постачальниками, серійному виробництві електроніки, контролі якості, залученні капіталу, здешевленні виробів, управлінні масштабуванням та R&D.

Тому Odd Systems шукає талановитих людей до своєї команди:

• операційного директора;
• генерального директора / CEO;
• збирачів дронів.

Також компанія відкрита до співпраці з інвесторами та людьми з творчими ідеями.

Раніше Ярослав Ажнюк, який системно просуває ідею відмови від месенджера Telegram, запустив профільний сайт Kremlingram, де разом з командою розслідувачів планує вивчати потенційну небезпеку застосунку та його можливі зв’язки з Кремлем.

• Він також розповів, що наразі в Україні працює близько 10 компаній, які розробляють дрони, здатні досягти Москви та Санкт-Петербурга.
• Він зазначив, що категорія далекобійних дронів-«камікадзе» з дальністю 300, 500, 700 та 1000 кілометрів збільшується, хоча два роки тому цієї категорії взагалі не існувало.
• Нещодавня серія атак безпілотниками на російські нафтопереробні об’єкти є свідченням прогресу України у швидкому дерегулюванні ринку безпілотників та збільшенні його фінансування, де держава діє як венчурний інвестор.
• Через ініціативу BRAVE1, засновану урядом минулого року, військовим технологічним стартапам виділили близько $2,5 млн грантів, і цю суму планують збільшити приблизно в десятеро у 2024 році.

За словами міністра, на відміну від рф, де виробництво безпілотників контролюється державою, переважна більшість виробників в Україні є приватними; лише одна з 10 компаній, чиї дрони можуть досягти околиць Москви чи Санкт-Петербурга, є державною.

Федоров також зазначив, що обсяги виробництва і постачання безпілотників в Україні збільшилися більше ніж у 120 разів у 2023 році, що є частиною загальної воєнної кампанії для зменшення відставання від ударних можливостей росії.

Окрім того, він погодився з оцінкою голови військової розвідки України Кирила Буданова, який заявив, що Київ досяг певного паритету з Москвою у виробництві далекобійних безпілотників.

Геймченджер війни

Нещодавно два авторитетні світові видання присвятили свої обкладинки технологіям, завдяки яким українці наближають перемогу. Британський журнал The Economist випустив статтю «Як дешеві дрони змінюють війну в Україні». Безпілотники стали геймченджерами цієї війни, знищують техніку ворога й зберігають життя наших військових.

Паралельно американський журнал Time написав про те, як Україна вже стала найкращим полігоном для всіх новітніх технологій, зокрема і для безліч експериментальних безпілотників.

Колишній головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний перед звільненням написав статтю про зміни до підходів ведення війни. Він зокрема зазначав, що безпілотні системи, поряд з іншими новітніми видами озброєнь, є чи не єдиним інструментом виходу з воєнних дій позиційної форми.

Також президент Володимир Зеленський доручив створити у ЗСУ окремий рід сил для безпілотників.

Окрім того, турецька оборонна компанія Baykar розпочала будівництво заводу під Києвом, де вироблятимуть безпілотники моделі TB2 або TB3. 

Завдяки йому ворожі оператори БПЛА могли налаштовувати пульти управління та створювати нові, захоплювати відео й передавати картинку на командний пункт, а також керувати дроном з комп’ютера, а не через пульт.

Атаковані українськими хакерами сервери відповідали за функціонування системи «свій-чужий». Тепер усе програмне забезпечення розпізнається як «чуже» і відмовляє росіянам у доступі. Без доступу до серверів, а отже й до системи, керування безпілотниками з пультів, ймовірно, неможливе.

Зараз противник намагається всіляко вирішити проблему, зокрема й шляхом переходу в ручний режим управління.

IT ARMY також зазначає, що це призведе до затримок з введенням в лад нових безпілотників DJI, що є дуже розповсюдженими на фронті.

«Це також могло вплинути на ефективність вже перепрошитих пультів, тож ефект був що треба. Супротивнику знадобиться час, щоб вручну перевести всіх на резервні канали оновлення ПЗ. Подивимось як швидко в них це вийде, і як швидко ми знайдемо з якого сервера вони це роблять», – йдеться у повідомленні IT ARMY.

• Байрактар зазначив, що для завершення будівництва потрібно близько 12 місяців, а потім компанія перейде до внутрішнього обладнання та організаційної структури.
• Він зазначив, що потужності заводу будуть здатні виробляти близько 120 безпілотників на рік, але поки що невідомо, на якій саме моделі зосереджуватиметься виробництво на українському заводі – TB2 чи TB3.
• На запитання, чи можуть питання безпеки, пов’язані з війною в Україні, створити проблеми для заводу, він відповів, що плани «повністю просуваються вперед» і що «ніщо» не може їх зупинити.

«Байрактари» турецького виробництва стали відомими на весь світ після того, як їх використали Збройні сили України для протидії російським військам, знищуючи бронетехніку та артилерійські системи.

Baykar підписала експортні угоди на свій безпілотник TB2 з 30 країнами, зокрема з Україною, Ефіопією, Лівією та Азербайджаном з 2018 року, згідно з даними аналітичного центру SIPRI. Байрактар також додав виробництво TB2 складу 230 одиниць на рік.

Раніше Байрактар казав, що на заводі в Україні вироблятимуть практично всі доступні моделі безпілотників, а не лише TB2.

Метою створення Сил безпілотних систем є нарощування спроможностей ЗСУ щодо використання безпілотних та роботизованих повітряних, морських та наземних систем та забезпечення готовності до застосування таких систем за призначенням.

Кабміну доручено разом з Генштабом опрацювати це питання, а потім внести відповідні пропозиції на розгляд Ради національної безпеки і оборони України.

Контекст

Президент України Володимир Зеленський наприкінці минулого року анонсував, що Україна виробить мільйон безпілотних літальних апаратів 2024 року.

Міністр стратегічної промисловості Олександр Камишін уточнив, що ця заява стосується лише FPV-дронів.

На засіданні ставки 2 лютого однією з головних тем обговорення стало, зокрема, виробництво дронів.

«Спланували додатковий бюджет саме на дрони та забезпечимо його виконання. Доповіді – віцепремʼєр-міністр Федоров та міністр оборони Умєров. Загалом на цей рік понад 90% дронів на фронті – це вітчизняне виробництво», – написав Зеленський у Telegram.

Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний написав статтю про зміни до підходів ведення війни, де зокрема зазначав, що безпілотні системи, поряд з іншими новітніми видами озброєнь, є чи не єдиним інструментом виходу з воєнних дій позиційної форми.

Окрім того, в Україні діє програма «Армія дронів», яка включає системну закупівлю безпілотників, їхній ремонт та оперативну заміну, а також курс навчання пілотів.

У 2023 році 58 українських виробників безпілотників отримали держконтракти. Загалом на ринку працює понад 200 українських компаній, які займаються БпЛА або сервісами та продуктами у сфері дронів.

Зміни щодо закупівлі дронів

• На відкритому ринку завжди наявні певні коливання цін, як наслідок – потреба коригувати контракти.
• Компанії уточнюватимуть розрахунки цін та собівартості БпЛА, якщо прибуток перевищуватиме 25%.
• Ці зміни мають дозволити зекономити бюджетні кошти та закуповувати більшу кількість БпЛА для Збройних Сил України.

Зміни щодо виробництва боєприпасів

• Спрощений порядок виробництва боєприпасів для БпЛА, який діяв з липня 2023 року в рамках експериментального проєкту, поширено на всі типи боєприпасів.
• За 6 місяців з’явилося 20 нових виробників, більш ніж 20 боєприпасів допустили до експлуатації, а понад 30 уже проходять випробування.
• Це має дозволить збільшити кількість виробників та темпи виробництва боєприпасів, які критично необхідні українським військовим.
• Очікується, що дерегуляція сфери виробництва боєприпасів стимулюватиме її розвиток та зростання.

У 2023 році 58 українських виробників безпілотників отримали держконтракти.  Загалом на ринку працює понад 200 українських компаній, які займаються БпЛА або сервісами та продуктами у сфері дронів.

За словами Федорова, упродовж 2023 року вдалося суттєво масштабувати українське виробництво дронів. 67 моделей отримали кодифікацію, 58 отримали держконтракт. Загалом на ринку працює понад 200 українських компаній, які займаються БпЛА або сервісами та продуктами у сфері дронів.

Пріоритетними технологіями БпЛА для розвитку наразі є:

• створення українського «Ланцету»;
• AI для автоматичного захоплення цілей
• керовані боєприпаси;
• наведення на РЕБ та удару по них;
• антидронові рішення тощо.

«У 2022 році ми фактично створили з нуля ринок дронів. Зараз у ньому сотні компаній. Це результат послідовної політики і відкриття ринку. Відкритий ринок змінює правила гри, і це наша свідома позиція, щоб дати можливості увійти на нього всім, а потім створити конкуренцію. На це й була ставка», — пише Михайло Федоров.

Раніше Федоров підтверджував можливості України виробити мільйон дронів у 2024 році, про що раніше заявив Володимир Зеленський. За його словами, це доволі реалістично, можливо навіть вдасться виробити більше дронів.

У листопаді 2023 року в Кабміні заявили, що Україна вийшла на серійне виробництво дронів-камікадзе, аналогів іранських «Шахедів». Водночас назва, модель дронів, їхній виробник і точна кількість дронів не зазначається. У тексті нижче AIN.UA розповів, що наразі відомо про виробництво українських аналогів «Шахедів».

Що відомо?

• Стартап названий White Stork, на честь національного птаха України – білого лелеки.
• Він має масово виробляти дешеві, потенційно – одноразові дрони-камікадзе, які використовують ШІ для візуального наведення.
• Дрони зможуть працювати навіть під час глушення GPS, що унеможливлює зв’язок.
• Ці БПЛА також нестимуть невелику кількість вибухівки.
• За даними Forbes, документи на реєстрацію бізнесу подали минулого серпня, використовуючи низку ТОВ.
• Одним зі співробітників, схоже, є Себастьян Трун, співзасновник лабораторії інновацій Google.

Що каже Шмідт?

Шмідт закликає збільшити кількість дронів для війни в Україні з моменту подання документів на White Stork.

У колонці для Wall Street Journal, написаній у липні, Шмідт стверджує, що після кількох місяців навчання солдати можуть керувати дронами, які літають зі швидкістю дуже важкою для збиття. Кожен дрон коштує приблизно $400.

Шмідт написав ще одну колонку у Foreign Affairs під назвою «Україна програє війну дронів». У ній він стверджує, що Україні та її союзникам потрібно інвестувати в розробку й масштабування технологій, які можуть протистояти новим дронам росії.

Він також пише, що Україні знадобиться щонайменше 2 млн дронів у 2024 році, причому лише половину з них буде вироблено на внутрішньому ринку.

У жодній з колонок не згадувався White Stork.

Де ще працював Ерік Шмідт?

Після своєї роботи в Google Шмідт консультував уряд США з питань технологій. З 2016 по 2020 рік він був першим головою новоствореної Ради з інновацій в обороні, де він допомагав консультувати Пентагон щодо нових технологій. Потім він очолював Комісію національної безпеки з питань штучного інтелекту, створену для надання рекомендацій президенту та Конгресу.

Що важливо знати?

Нещодавно OpenAI змінила свою політику використання, щоб дозволити компанії працювати над військовими цілями, а за кілька днів оголосила про свій перший проєкт з Пентагоном.

У листопаді заступниця міністра оборони США Кетлін Гікс заявила, що Пентагон планує витратити понад $1,8 млрд на ШІ та машинне навчання протягом наступного фінансового року.

В Україні діє програма «Армія дронів», яка включає системну закупівлю безпілотників, їхній ремонт та оперативну заміну, а також курс навчання пілотів.