Упродовж останніх років стрімко зросла кількість кібератак, які здійснюються російськими хакерськими групами на нашу країну. Одним із найбільш агресивних підходів є гібридний, який об’єднує кібератаки з іншими формами впливу, такими як ракетні обстріли та ІПСО (інформаційно-психологічний вплив на населення). Це створює комплексні загрози для національної безпеки та життєво важливих ресурсів, які забезпечують стабільність у країні.

Цей негативний тренд вимагає від українського бізнесу, держави й кіберспільноти постійного вдосконалення заходів кіберзахисту та розробки ефективних стратегій протидії атакам, а найважливіше — об’єднання заради спільної безпеки. Об’єднання українських спеціалістів для тестування наших ресурсів — це дійсно те, що зараз потрібно.

Історія з хакерською атакою на «Київстар» демонструє, що зараз усі компанії в Україні з великим обсягом чутливих даних є потенційними цілями, зокрема для російських хакерів. Тому потрібно дбати про кіберзахист приватних та державних підприємств.

Як спеціаліст із досвідом виявлення вразливостей, можу сказати, що ефективним інструментом у цьому процесі можуть стати програми Bug Bounty – один із ключових компонентів у боротьбі з кібератаками.

Чому Bug Bounty актуальне

Bug Bounty (баг баунті) — це змагання, де широке коло спеціалістів із кібербезпеки («білі/етичні» хакери, багхантери) отримують винагороду в разі виявлення помилки в роботі систем і мереж приватної або державної компанії чи установи. Ці змагання дозволяють розробникам усувати помилки, що запобігають випадкам зловживання та витоку даних.

Певно, найпершими в контексті компаній, що проводять Bug Bounty, згадують Google, Apple, Intel. Проте до використання цієї практики вдається не тільки бізнес — це й Пентагон, уряд провінції Квебек у Канаді, Європейська комісія тощо.

У комерційному секторі України програму Bug Bounty нещодавно запустив monobank. А ще раніше такі ж програми проводили державні «Дія» та «ПриватБанк». Найтривалішим Bug Bounty серед українського держсектору, який першим відновився після початку повномасштабної війни став Prozorro Bug Bounty.

Кейс Prozorro Bug Bounty

Команда ДП «Прозорро» ще до 24 лютого проводила Bug Bounty, у якій я брав активну участь із 2019 року. Електронна система публічних закупівель — «ласий шматочок» у російсько-українській війні. Якщо її «покласти» на тривалий час — це загальмує багато важливих для держави закупівель.

Prozorro складається із центральної бази даних (ЦБД), якою опікується ДП «Прозорро», та підключених до неї електронних торговельних майданчиків, через які державні замовники та бізнес беруть участь у тендерах. Багхантерам дають для пошуків тестові середовища ЦБД та самих майданчиків. Зазвичай майданчики перед долученням до Bug Bounty проводять pentest. Але бахантеру все одно залишиться, що шукати. Проблема не в pentest — підходи пентестера та багхантера різні.

Програму координує команда Cyber Unit Technologies, яка має досвід у Bug Bounty. Ми визначаємо область тестування (In/Out of Scope), відповідаємо за валідацію вразливостей (визначаємо критичність вразливостей, знайдених багхантерами, вивчаємо звіти багхантерів та готуємо кінцеві технічні звіти, на підставі яких розробники покращують власну інфраструктуру.

Учасники отримують необмежену кількість часу для пошуку вразливостей. Грошова винагорода багхантера залежить від рівня знайденої вразливості, також від цього залежать бали. Відповідно до балів формується рейтинговий список. Загалом усі правила та потрібна інформація описані на сторінці програми. Область тестування відкрита, а результати зі ступенем критичності виявлених вразливостей — загальнодоступні.

Свого часу у 2020 році мені вдалося за півтора тижня знайти у Prozorro 44 вразливості різної критичності. Зараз вразливостей уже менше. Багхантери змушені постійно креативити — інформаційна безпека стрімко розвивається, а злочинці вигадують нові способи її «пробити».

Багхантери постійно розвиваються

Сфера кіберзахисту дуже швидко розвивається — університетські програми постійно відстають. У кібергалузі основний шлях людина має долати самостійно. Тому фундаментом освіти багхантера є сучасні навчальні курси, профільна література, а головне — дослідження інших багхантерів. Крім цього вони беруть участь у конференціях, профільних вебінарах, CTF-змаганнях та слухають подкасти з топами в кібербезпеці. Також для їхнього тренування існують кіберполігони.

Участь у програмі Bug Bounty є важливим професійним етапом для кожного спеціаліста з кібербезпеки, оскільки таким чином можна добре розвивати власні навички.

Багхантеру важливо мислити нестандартно — необов’язково мати широкі знання. Більшість ІТ-спеціалістів уже мають базові навички, необхідні для участі в Bug Bounty-програмах. Їх можна розвивати, проводячи власні дослідження систем.

Багхантерам, державі та бізнесу потрібно Bug Bounty

Bug Bounty-програми від українських комерційних та державних компаній — це класна можливість для всіх IT-фахівців. По-перше, це додатковий заробіток. По-друге, це вдосконалення своїх навичок. Найголовніше — це допомога нашій країні стати безпечнішою в період війни.

Тому закликаю, як професійних багхантерів, так і всіх охочих активно брати участь у таких Bug Bounty-програмах та знаходити вразливості в українських системах до того, як це зроблять росіяни.

Так само сподіваюся, що все більше державних та приватних компаній в Україні запускатимуть власні Bug Bounty-програми. ІТ-інфраструктура — частина сучасної країни, тому використання всіх можливостей для її захисту повинно бути обов’язковим, а не опціональним. Amat Victoria Curam.

Автор: Вадим Шовкун, Head of Bug Bounty Triage Team

300 акцій, які могли перетворитися на 33 000

Тед Джойя вперше інвестував у технологічного титана, оскільки був затятим користувачем його продуктів. Навчаючись в Стенфорді на MBA у 1980-х роках, він влаштувався на роботу в Boston Consulting Group і отримав настільний комп’ютер Apple II як вхідний бонус.

«Сьогодні люди сміялися б з цього комп’ютера, але тоді це значно підвищило продуктивність. Я написав свою другу книгу на комп’ютері Apple і відтоді ніколи не озирався назад (раніше я користувався друкарською машинкою)», – розповів він.

Джойя купив 300 акцій Apple за вартістю трохи вищою, ніж на IPO компанії – тоді вони коштували по $22 (відтоді відбулося 5 сплітів з поправкою на 10 центів). Зараз Apple торгується по $191 за акцію.

«Якби я тоді не продав ці 300 акцій (з усіма сплітами), сьогодні вони перетворилися би на 33 600 акцій. За нинішньою ціною мої інвестиції коштували би $6,4 млн — це приблизно в 700 разів дорожче, ніж я їх продав», – написав Джойя в X.

Джойя продав акції у 1997 році (приблизно коли і Стів Джобс незадовго до свого повернення на пост СЕО Apple). Він отримав за них орієнтовно $9100.

Чому продав

Зараз важко уявити собі продаж акцій Apple за таку мізерну суму. Але Джойя піддався загальним песимістичним настроям після того, як рада директорів звільнила Стіва Джобса у 1985 році, і компанія почала стагнувати.

«Без Джобса Apple зазнавала невдач щоразу, коли пробувала щось нове, наприклад, портативний пристрій Newton, який став величезною катастрофою, – зазначає інвестор. – Треба було, мабуть, купити ті акції назад, коли Джобс повернувся. І я врешті купив трохи і заробив, але це була крапля в морі в порівнянні з прибутками, якими я міг би насолодитися, якби просто холдив оригінальний сток».

Джойя є автором 11 книг, зокрема «Історії джазу» та «Любовні пісні: прихована історія», він також працював консультантом у McKinsey. У своєму дописі на Х (колишня Twitter) він транслює «ведмежі» настрої, вказуючи на те, що за останній фінансовий рік доходи компанії скоротилися, що дуже контрастує з майже 40% зростанням упродовж останніх 5 років за керівництва Стіва Джобса.

Він також зазначив, що упродовж 10 років після того, як Джобса звільнили, у Apple гарно продавався лише Mac, який все одно випустив Джобс. Зараз левову частку доходів компанії генерує iPhone. Тобто Apple все ще спирається на бачення Джобса.

Levi9 Ukraine була заснована ще у 2007 році, а питання про створення єдиного ресурсу для всіх внутрішніх комунікацій вперше постало в часи пандемії Covid-19. Втім, тоді це просто було ідеєю для підтримки колег в ізоляції. Насправді необхідним ресурс для українського офісу став після початку повномасштабного вторгнення. Новини компанії та апдейти політик почали випускати значно частіше, тож було потрібне рішення, яке б дозволило не губити інформацію в пошті чи корпоративних чатах команд. Так вирішили створити інтранет— внутрішній комунікаційний ресурс. 

Він не лише упорядкував усі новини та апдейти компанії, а змусив команди задуматися про зміни звичних форматів роботи.

Вибір платформи

Коли заходиш в магазин за кордоном, підсвідомо починаєш шукати очима відомі бренди. Схоже трапилося і з нами. Ми провели дослідження і виокремили декілька платформ, на яких потенційно можна було би публікувати всю необхідну інформацію. Першим варіантом був WordPress, оскільки на ньому побудували інтранет у нашому сербському офісі. Та невдовзі ми відмовились від цієї ідеї, адже реалізація вимагала залучення розробників, а частину необхідних нам плагінів довелося б оплачувати додатково. Далі ми розглядали Confluence. Платформа вже була нам знайома, тож проблем з її впровадженням не мало виникнути. Однак і тут був недолік, платити треба за кожного користувача, а це додаткові витрати на придбання ліцензії для тих, хто ще не мав доступу. 

Зрештою ми зупинилися на SharePoint, який ми використовували і раніше, просто не на повну потужність. Одна із суттєвих переваг SharePoint – він частина продуктів Microsoft, якими ми активно користуємося, тож купувати окремі ліцензії не треба. Також, як будь-який продукт Microsoft, він може бути інтегрований з іншими програмами корпорації – це позбавило нас зайвих турбот і надало більше можливостей. 

Наповнення інтранету

Після вибору платформи ми почали думати над наповненням: що буде крім очікуваних новин і політик, які фічі ми можемо додати, аби зробити платформу цікавою для співробітників. Ми хотіли перетворити новинний агрегатор на ресурс, який би дійсно полегшував життя колег, а не став ще одним посиланням, на яке заходиш, бо так каже менеджер. Спочатку ми інтегрували на сайт календар подій. Наші співробітники часто проводять різні активності, тож цей крок значно підвищив актуальність інтранету серед колег. Тепер не треба чекати на запрошення на пошту, оскільки це календар Outlook, колеги можуть відразу додати цікавий їм захід до особистого календаря.

Звісно, все це не минуло без перешкод. Автоматична інтеграція не працює на MacOS, тому користувачам потрібно зайти на інтранет, обрати цікаві їм події, а після – власноруч додати в особистий календар. 

Далі ми додали функціонал збереження та поширення фотографій з проведених нами заходів, щоби всі фото, які зазвичай летять в чати після зустрічей, були охайно зібрані в одному місці. Інтегрували ми і форму фідбеків для подальшого покращення інтранету. Її ми розмістили на головній сторінці сайту. Завдяки формі ми також дізнаємося задоволеність сайтом і спостерігаємо, які типи матеріалів цікаві команді, коригуючи роботу редакції внутрішніх комунікацій.

Аби наш ресурс не перетворився на суто розважальний ми виокремили розділи команд – корисні інструкції від різних відділів, які полегшують роботу. Наприклад, про те, як оновлювати інформацію про себе у внутрішніх системах, де що шукати в офісі тощо. 

Хто займався створенням сайту

Може здатися, що до створення інтранету було долучено багато людей, але це не так. Одна з переваг SharePoint полягає в тому, що створення сайту з його допомогою не вимагає значних технічних зусиль. Для запуску проєкту ми не наймали розробників чи зовнішніх експертів. Над побудовою сайту, інтеграціями додаткових функцій та наповненням працювала наша команда рекрутерів. Звісно, ми консультувалися із системними адміністраторами, щоби правильно налаштувати доступів, але, як виявилося, нічого складного у цьому немає, тож тепер ми робимо усе самостійно. 

Після початку повномасштабного вторгнення навантаженість на рекрутинг-відділ зменшилася і ми почали опановувати методи гнучкого проєктного менеджменту. У співробітників є доступ до бібліотеки Udemy з великою кількістю курсів, зокрема з Agile та Scrum. Закріпити отримані знання вдалось за допомогою налагодженої системи обміну досвідом між департаментами. 

Наразі ми вирішили майже всі технічні завдання. Вже за 2 місяці нам вдалося зібрати з нуля повноцінний сайт, перетворивши команду рекрутерів у редакцію з внутрішніх комунікацій. 

Як інтранет вплинув на роботу

Після успішного запуску проєкту нам вдалося не тільки вирішити завдання, а й надихнути інші команди діяти. Колеги побачили, що можна зберігати свої файли не у папках, як це було раніше, а зручно розташовувати посилання на повноцінних лендингах, керувати проєктами та створювати власні сайти навіть за браком досвіду. 

Власні внутрішні підсайти вже створили PMO-ком’юніті, BA-департамент та декілька інших проєктів компанії. На додачу, завдяки такому переходу команди змогли зменшити кількість confluence-підписок, які використовували для збереження знань та файлів.

Також інтранет допоміг оптимізувати процеси в компанії. Відтепер колеги можуть кожного разу не розписувати покроково інструкції, а просто надсилати посилання на відповідну статтю. Це значно економить час. Коли ми просимо новеньких заповнити всю інформацію про себе у нашій HRM, то просто надсилаємо інструкцію, де все описано. 

Загалом проєкт інтранету настільки змінив поняття внутрішніх комунікацій у компанії, що нам потрібно докласти зусиль, аби згадати, як ми працювали без нього. Декілька місяців наполегливої роботи рекрутерів перенесли корпоративний звʼязок на новий, більш функціональний та цікавий рівень, водночас вирішивши великий скоуп нагальних завдань, на які завжди йшло чимало часу. 

Авторка: Саша Ступаковська, Talent Associate в Levi9

Один чатбот замість команди з 27 людей

Суміт Шах керує платформою електронної комерції Dukaan, що базується в Індії. Він давно помітив, що співробітники його команди підтримки часто дають дуже поверхневі відповіді на проблеми клієнтів, тож коли він почув про можливості ChatGPT, то вирішив спробувати чат-бот у ролі представника служби підтримки. І був приємно здивований.

Шах використав ПЗ для покращення власного чат-бота Lina з обслуговування клієнтів, натренованого переважно на даних довідкового центру своєї компанії. У грудні 2022 року він дозволив боту на основі ChatGPT відповідати майже на всі повідомлення клієнтів, та побачив, що ті дуже задоволені.

Вже до червня 2023-го Шах звільнив 27 людей з команди підтримки, замінивши їх на Lina.

«Я легко замінив всіх людей ботом, який у 100 разів розумніший, швидший і коштував мені соту частину того, що я раніше платив команді підтримки», – розповів він.

Після успіху свого чатбота в Dukaan Шах створив додатковий продукт, який дозволяє іншим підприємцям переходити на гарячу лінію на основі штучного інтелекту.

Він вважає, що не кожен працівник служби підтримки клієнтів має хвилюватися, що його замінять роботи, – лише ті, хто копіпастить відповіді на клієнтські запитання. «Така робота зникла. 100%», – впевнений Шах.

Чому це цікаво

Завдяки передовим технологіям чат-боти можуть безпосередньо взаємодіяти з клієнтами та вирішувати проблеми самостійно — без втручання людей. Стартапи та корпорації кажуть, що штучний інтелект допоможе працівникам кол-центрів почуватися більш впевнено на роботі. Але економісти та експерти вважають, що ця технологія може сильно вплинути на економіку в усьому світі, особливо в таких країнах, як Індія та Філіппіни, де кол-центри забезпечують мільйони людей роботою. І вони ризикують втратити її.

Такі країни, як Індія, з добре освіченою англомовною молоддю, стали популярним місцем для аутсорсингу в сфері обслуговування клієнтів, інформаційних технологій і обробки даних для світових корпорацій. За словами галузевих аналітиків, в Індії аутсорсинг робочих місць зараз становить майже 10% валового внутрішнього продукту країни.

Тепер ШІ загрожує докорінно змінити цю індустрію. Проблеми клієнтів розвʼязує програмне забезпечення, яке може аналізувати мільйони точок даних, щоб знайти найпоширеніше розв’язання проблеми. Людська винахідливість більше не обовʼязкова для того, щоб зробити клієнта щасливим.

80% респондентів вересневого опитування платформи 8×8, в якому взяли участь понад 300 керівників ІТ-компаній і кол-центрів, сказали, що продукти на основі генеративного штучного інтелекту будуть необхідними для їхніх компаній у майбутньому, а 52% опитаних фірм повідомили, що вони вже інвестували в цю технологію. І під загрозою не лише кол-центри. Згідно з дослідженням Oxford Economics і Cisco, автоматизація тільки в країнах Південно-Східної Азії може зробити 6,6 млн робочих місць непотрібними до 2028 року.

Просувати сайт Сил тероборони України – складно та цікаво. Складно тому, що така робота накладає певні обмеження у конфіденційності. Цікаво, бо це робота з впізнаваністю тероборони, про яку в Україні знають буквально всі. Але ми знайшли точки росту та продовжуємо роботу і зараз. Ділимося деталями SEO-просування. 

Команда проєкту

• Project Manager – Ольга Стукановська.
• Internet Marketer – Аліна Іванова.

Період просування – 27.04.2023 – 26.07.2023.

Регіон просування – Україна.

Дані про проєкт

Сайт – інформаційний ресурс Сил територіальної оборони ЗСУ, офіційний сайт від Міністерства оборони України, призначений для надання інформації воїнам та суспільству:

• навчання та поради бійцю;
• забезпечення необхідним;
• відзнаки;
• новини;
• історія ТрО.

Основна ціль клієнта – збільшення кількості відвідувачів – трафіку сайту. Як результат – збільшення обізнаності про територіальну оборону в Україні.

Завдання клієнта

Основне завдання від клієнта – просування сайту, підвищення впізнаваності проєкту та збільшення трафіку. Також в ході роботи клієнт поставив завдання покращити позиції по запитах «тероборона», «ТрО», «Сили територіальної оборони». На момент старту сайт був у топ-3 (перед ним була «Вікіпедія» та інший інформаційний портал). 

З додаткових цілей: зміна структури сайту через зміну схеми роботи самого проєкту, зміну даних на сайті (адреса, інформація про об’єкти), зміна та коригування метатегів для правильного відображення у видачі.  Детальніше розповісти неможливо через обмеження щодо розповсюдження даних.

Переваги та сильні сторони проєкту

• Лояльність клієнта: максимально допомагав і швидко виконував технічні завдання, які ми пропонували.
• Клієнт взяв на себе завдання з написання контенту. Матеріали експертні та якісні.
• На всі питання клієнт відповідав швидко, відсутню інформацію надавав оперативно.
• Швидке затвердження наших завдань. Клієнт узгоджував наші рекомендації і допомагав зі свого боку (як це зробити правильніше для його проєкту).
• Зовнішні ресурси допомагали у розміщенні Outreach-посилань. Багато донорів (сайтів, до яких ми приходили з проханням розмістити статті з посиланням на наш сайт) розміщували посилання на сайт ТрО на дуже лояльних умовах. 

Головною перевагою є те, що до моменту публікації контенту весь матеріал проходить чітку перевірку з боку команди експертів з військової справи. Вони детально ознайомлюються з матеріалом та надають корективи, щоб інформація була максимально корисна нашим бійцям та українському суспільству.

Складнощі та обмеження проєкту

Оскільки це офіційний сайт Міністерства оборони України, у нас були обмежені можливості та доступи в роботі. Наприклад, у нас немає можливості перевірити сайт за допомогою зовнішніх сервісів. Тобто ми мали обмеження в автоматизації процесів просування. А «руками» зробити деякі процедури неможливо. Наприклад, спарсити цілий сайт без додаткового сервісу, тобто зібрати інформацію за певною ознакою з усіх куточків сайту. Це дуже довга та складна процедура.

Навіть добре, що сайт надійно захищений від DDoS-атак, але це додало складнощів нашій роботі, що одночасно зробило її ще цікавішою. Через специфіку тематики ми не могли написати тексти на сторінки категорій, головну сторінку, як ми це зазвичай робимо для комерційних ресурсів.

Деякі наші рекомендації клієнт відхиляв, що теж пов’язано саме зі специфічністю тематики та внутрішніми обмеженнями. Наприклад, ми не могли додати сторінки авторів статей на сайт, щоб познайомити з ними користувачів. Дещо ускладнило те, що оптимізацією текстових матеріалів – новин та статей для бійців – повністю займається клієнт. І це знову через особливості тематики, а не самого клієнта.

Були й такі ситуації, коли ми оптимізували регіональні сторінки згідно з технічним завданням, але були вимушені відмовитись від цього та видалити сторінки. Наприклад, через окупацію області дані про ТрО в певному регіоні або населеному пункті стали неактуальними. 

Складністю просування тематики є висока конкуренція серед українських сайтів новин, які тематично орієнтовані на огляд військових подій та є досить релевантними по спільних запитах. Тобто українські новинні сайти склали конкуренцію сайту територіальної оборони.  

Багато новинних ресурсів використовує, наприклад, слово «тероборона», що ускладнювало процес оптимізації.

Не найкритичніше, але у тегах та описах ми можемо використовувати обмежену кількість емоджі, бо це офіційний ресурс Міністерства оборони України, з чітко регульованим стилем спілкуванням. Таким чином, обмеження вплинули на результативність наших дій, але клієнт та ми, як команда, задоволені отриманим трафіком і позиціями.

Дії команди

В ході роботи ми виправили технічні помилки сайту. Спочатку прибрали сміттєві сторінки в коді сайту. Наприклад:

Додали «хлібні крихти» на сайт (раніше їх не було взагалі), щоб користувачам було зручніше, а пошуковим роботам – краще сприймати інформацію ресурсу. Приклад такої сторінки:

Прописали метатеги для всіх сторінок категорій, регіональних сторінок, сторінок з блоку «Питання – відповідь»:

Також склали рекомендації з додаванням метатегів на сторінки новин.

Склали технічне завдання з алгоритмом стосовно перелінковки регіональних сторінок, використовуючи їх на сторінці:

Оптимізували швидкість завантаження сайту, покращили показники. На прикладі сторінки забезпечення ми мали на початку показник продуктивності на рівні 44 (за даними PageSpeed Insights). Та ж сторінка тепер має показник 90:

Точково, наскільки дозволяли принципи конфіденційності, допрацьовували метатеги, щоб дотягнути необхідні запити в топ. Приклад:

Також з першого місяця ми активно пишемо контент (завдання на стороні клієнта) для Outreach-статей, щомісяця розміщуємо Outreach-посилання. Майданчики продовжують охоче працювати з сайтом ТрО на лояльних умовах.

На цьому наші роботи не припиняються. Зараз ми все ще в активній фазі роботи та дооптимізації сайту. У нас в роботі дооптимізація регіональних сторінок, сторінок бригад і новинних матеріалів.

Результати роботи з просування

За кілька місяців роботи з проєктом нам вдалось збільшити кількість показів та кліків з 70 до 1500 та більше за день.

Через вимоги до конфіденційності Serpstat не має даних по сайту цього проєкту.

Також по запиту «тероборона» ми тепер топ-1:

Органічний трафік, впізнаваність ТрО та виправлення помилок сайту

Під час оптимізації проєкту нам вдалося збільшити трафік з 70 відвідувачів на день до 1500. Завдяки нашій роботі сайт тероборони посідає лідерські позиції, збільшуючи впізнаваність всього проєкту.

Зараз основний трафік клієнта – органічний.

За кілька місяців роботи ми виконали такі дії з просування:

• загальна оптимізація сторінок;
• виправлення суттєвих технічних помилок на сайті, що дало результат. 

У планах команди Inweb далі працювати над внутрішньою та зовнішньою оптимізацією. 

Авторка: Аліна Іванова, SEO Specialist at Inweb

Варто одразу розвіяти міф, що поняття бренду та перформансу суперечать одне одному. Маркетинг-мікс на те і зветься так, бо в нього входять різні інгредієнти. Якщо це поняття для вас нове, рекомендую ознайомитись з концепцією 4P (Product, Price, Promotion, Place).

Проте чому певні методи та способи ведення маркетингу вважаються ефективнішими? Звідки з’явилося враження про те, що варто використовувати лише їх?

Перш за все, з розвитком діджиталу з’являється багато нових інструментів та інфопродуктів. Останні активно продають вигідні собі інструменти, заперечуючи актуальність інших способів ведення маркетингу. Ну або ж просто не згадують про них —  це не в їхніх бізнес-інтересах.

Інша причина полягає в кращій результативності деяких підходів до просування в залежності від бізнес-моделі, ринку та етапу розвитку конкретної компанії. Менеджерам може здатися, що інші підходи не матимуть подібної ефективності, адже вони вростають в певну парадигму створення цінності.

Розглянемо малий бізнес, що продає підписку на мобільний застосунок або фізичний товар на e-commerce платформі. Для короткострокових продажів найкращими будуть PPC-реклама у Facebook чи викуп позицій за пошуковими запитами на платформі, де розміщено ваш товар.

Для бутікового бренду одягу чи прикрас вигідними можуть стати колаборації та спецпроєкти. Найкращим методом для B2B-компанії, що продає хардвер, можуть бути виставки та конференції. А якщо ви продаєте гравій у великих кількостях, то, напевно, робите це через біржу, де важлива репутація. 

Способи просування можуть відрізнятись залежно від стратегії розвитку, але виділити одну просту послідовність все ж можливо.

Етапи розвитку компанії

Розділимо розвиток компанії на три етапи. Я опишу кожен з них та розповім, як протягом нього краще діяти.

• Етап 1: Виживання. Нова компанія/нещодавно створений бізнес, на ринку до 5 років. Горизонт планування не перевищує місяця чи кварталу;
• Етап 2: Трансформація. Канали просування перестали приносити кратний ріст від додаткових інвестицій (за умови, що ваш продукт задовольняє потреби покупців та  утримує їх). Перехід на другий етап можна визначити й за фінансовими показниками в залежності від розміру вашого ринку. Як приклад, встановити планку річного чистого прибутку в $5 млн;
• Етап 3: Лідерство. Великий бренд, входить у топ-5 або топ-10 на ринку.

Виживання

На початку свого розвитку компанії не мають багато ресурсів. Вихід — фокусуватися на одному або кількох каналах, що з мінімальними витратами приносять максимальний прибуток. Невеликі обсяги продажів легко атрибутувати до конкретних каналів. Далі потрібно визначити найприбутковіші та масштабувати їх. 

Витрачати час на довгі процеси та планування немає сенсу, важливіше тестувати гіпотези — чим більше, тим краще. Для цього необхідне розуміння ринку та місця вашої пропозиції на ньому. До того ж ця пропозиція має бути кращою за конкурентів або хоча б відрізнятися, якщо ви плануєте досягти вершин. 

Займайтеся продажами — маркетингова комунікація має показувати бенефіти та характеристики вашого продукту чи апелювати до конкретних болей. Щоб вибудувати комунікацію на початку, не витрачайте час на великі кількісні дослідження. Краще поспілкуйтеся з клієнтами та іншими покупцями категорії, і в процесі ви зрозумієте, що їхні потреби та запити почнуть типізуватися та повторюватися. Якщо проводитимете інтерв’ю вперше, раджу книгу Mom test Роба Фіцпатріка — інформації звідти буде достатньо для старту. 

Просуванню може заважати й те, що вас важко знайти. Якщо маєте сайт, працюйте з видачею в пошуку, а якщо фізичну точку — підсвітіть себе, щоб показати, хто ви і чим займаєтесь. Також покажіть в соцмережах, як вас знайти.

Для бренд-менеджменту є два основних напрямки роботи: 

1. Ріст знання про бренд;
2. Надання бренду значення та атрибутів, відмінних від конкурентів.

Ймовірність, що це знадобиться вам на етапі виживання, мала. Проте, якщо ви надаєте B2B послуги або створили цікаву для ринку пропозицію, PR може стати в пригоді й принести вам велику кількість клієнтів. «Сформулюйте вашу пропозицію на листі А4, скоротіть текст до формату прес-релізу, чітко і сухо. Що цікавого ви пропонуєте ринку?» — таку пораду мені колись дав Пітер Семпл, СМО Depop.

Лояльних користувачів на ринку небагато, частіше люди користуються кількома конкурентами водночас. Когось знайомство з вашим брендом зацікавить та переманить, головне — не зволікати.

Трансформація

Цей етап роботи з маркетингом та розвитком бренду, на мій погляд, найскладніший. Результати старих підходів можуть погіршуватись, а процеси ще не адаптовані до змін, тож потрібно шукати нові джерела зростання. На цьому етапі це може відбуватися через якісні перетворення всередині компанії.

Під час виживання переважна більшість комунікації — це активації, тобто рекламні кампанії, направлені на короткострокові результати в продажах. Вони вже досягли свого плато, тож спробуємо описати ідеальну стратегію подальшого розвитку. Та пам’ятайте, що ваші дії мають визначатися індивідуальним контекстом — це життя, і оптимального рішення, що підійде всім, не існує. 

Лес Бінет та Пітер Філд у своїй роботі виявили найкращий цільовий розподіл бюджету на активаційні та бренд-кампанії — приблизно 40/60 відсотків відповідно. Тому глобальною ціллю трансформаційного етапу розвитку є підвищення частки емоційної довгострокової комунікації про компанію до 60%. Цей процес може зайняти кілька років, тож почніть поступово виділяти на нього бюджет. До того ж важливо не плодити різні бренди, перерозподіляючи інвестиції на них — фокусуйтеся на основному бренді протягом 5-15 років.

Підготовка до даного етапу потребує створення бренд-стратегії, розробку айдентики та плану комунікаційної діяльності (в кращому разі на рік). Так простіше буде утримувати фокус, щоб збільшити впевненість в результаті інвестицій.

Необхідно змінювати горизонт планування та оцінки результатів. Окремі кампанії можуть проявити себе за кілька років, проте, якщо ви ще не вели активну брендову комунікаційну діяльність, то відразу помітите перші відчутні зміни. Зниження вартості закупки, притік трафіку на сайт тощо — все залежить від того, як ви продумаєте подальший шлях споживача. Спробуйте поекспериментувати з бюджетом: кожен канал та індустрія мають свою S-криву, за якої інвестиції приносять кратну користь. Якщо для таких тестів бюджету недостатньо, фокусуйтеся на лише на кількох каналах. 

Змінюйте підхід канального мислення, міксуйте його з мисленням кампаніями: в рекламі A*B завжди більше ніж дві «A» чи дві «B». Насичуйте свій маркетинг-мікс: емоційні кампанії будують для вас попит, активації та always-on перформанс активність цей попит монетизують. Але це ускладнює атрибуцію й оцінку результатів, бо потрібно оцінювати не окремі канали, а саму кампанію. А щоб зрозуміти, наскільки підвищення знання про вас окупається, побудуйте систему оцінювання через дослідження Brand Health та подібних інструментів. Пізніше ви зможете бюджетувати кампанії за методом Objective & Task.

Ваші кампанії не обов’язково мають бути always-on. Спробуйте запускати їх флайтами (окремими частинами в межах масштабної рекламної кампанії) — це дозволить оптимізувати витрати бюджету стосовно максимального охоплення та розтягнути кампанію в часі. Доведено, що саме охоплення та пенетрація найбільше корелюють з великими результатами прибутку та збільшенням долі ринку.

А ще поділюсь невеликим лайфхаком, що допоможе вам передбачити ріст долі ринку. Було помічено, що її зростання корелює зі збільшенням долі брендового пошукового трафіку в категорії.

Лідерство

Здавалося б, на цьому етапі має бути ще складніше. Задачі та кампанії тепер дуже масштабні, горизонт планування — стратегічний, а враховувати потрібно кожну деталь, бо найменша помилка може обійтися в мільярди. Проте, якщо серед ваших активів є великий бренд, він сам стає значним фактором прибутковості маркетингової діяльності. Головне не забувайте про старі-добрі 40/60! Продукція сама себе не продасть, тож поєднуйте брендові емоційні кампанії з перформансом — і буде вам щастя.

А щоб ваш бренд точно не збився з правильного курсу, пораджу 3 відомі маркетингові книжки. Впевнений, вони допоможуть:

• «Як зростають бренди», Байрон Шарп;
• «Код зламано», Філ Барден;
• «Маркетингові війни», Джек Траут та Ел Райс.

Автор: Олександр Цибко, Brand Manager компанії Keiki з екосистеми Genesis

Приблизно рік тому я побачив анімаційну короткометражку Leaving Home. І мені одразу ж захотілося розібратися, як вона зроблена. Виявилося, що відео створене в Stable Diffusion. І це було «вау»! Приблизно так само я почувався, коли у 2006 році побачив (тепер би я сказав крінжовий) календарик, зроблений у фотошопі: «Вау, я хочу так робити!». І почав.

Я побачив нові можливості для агенції. Крім того, рік тому ми шукали способи оптимізації бюджетів та часу, а ШІ міг у цьому допомогти. Тоді все розвивалося дуже динамічно: Midjourney почав робити гіперреалістичні зображення, Stable Diffusion теж отримував оновлення. Я чекав доступу до демки Gen-1 і Gen-2 від Runway, які допомагали конвертувати текст чи картинку у відео. І поступово додавав свої експерименти в портфоліо.

Звісно, мої перші спроби контакту з ШІ були кривими. Минуло десь пів року, доки я зміг показати щось суттєве на презентації нашим партнерам – Banda Agency, а вже за кілька днів вони прийшли до нас із запитом відеоролика для Comfy. Стиль, який вони хотіли, і те, що я навчився робити зі Stable Diffusion, був метчем. 

Я неймовірно зрадів, адже це вже були не власні експерименти в R&D-комірчині, а реальний запит для великого бренду. Тоді з’явилися два ролики Comfy про фонтан.

Коли я для цікавості запитав у нашого Animation Lead, скільки потрібно часу на зображення, яке я вже згенерував у Midjourney, він відповів: три дні, і ще день на правки. Потім я спитав нашу ілюстраторку, скільки б вона це робила. Та взагалі сказала, що не бралась би за цю роботу, адже це дуже складно. А я витратив п’ять хвилин. І це лише одне зображення.

Загалом у цих двох роликах усі ілюстрації згенеровані ШІ, але деталі ми допрацьовували. Наприклад, у відео є русал. Щоб його зробити, я спершу склав колаж: хвіст, тулуб античної статуї, окремо обличчя і руки. Далі віддав це Stable Diffusion – і він видав свій варіант. Все було досить симпатичним, крім обличчя та рук. Тож я пішов у Midjourney: згенерував портрети барокових красунчиків з ідеальною шкірою, а далі сколажував з тілом русала у фотошопі. А руку вже домалювала ілюстраторка. У ролику русал та інші персонажі говорять, і ці мікрокартинки рота ми теж домальовували вручну. 

Тобто ШІ робить базу, а людина коригує деталі.

Над роликом для молочного бренду «ҐоКарпати» ми працювали з агенцією Bickerstaff.999. Потрібно було створити анімацію про історію кохання ложки та кефіру, де кефір мандрує крізь світи різних мультиків у пошуку ложки. У цьому проєкті ми використовували ШІ менше – лише для генерації бекграундів, як-от кораблик з озером, небо, ущелина з лісом, пагорб. Усе інше створили аніматори та ілюстратори. 

Оскільки у відео ми промальовували світи з різних відомих мультиків, то помітили цікавий момент, що діснеївські анімаційні фільми «Маріо» та «Сейлор Мун» нейромережа добре знає, а от українських «Козаків» – ні, і тут для генерації фонів нам треба було зробити хороший скетч і пошукати якийсь популярніший відповідник, аби ШІ на нього спирався.

Також цікаво використовувати ШІ не лише для економії ресурсів, а і загалом для того, щоб зробити відео цікавішим візуально для глядача. У ролику для Lamel ми використали ШІ у частині, де модель нібито йде пустелею. Цей бекграунд ми згенерували за допомогою ШІ, а не розмальовували кожен кадр вручну. 

Це була спонтанна ідея, відео нам подобалось, але хотілось ще якось підкреслити стійкість фіксації гелю для брів. Класично, коли щось таке планується, то відео знімають на «зеленці», вирізають, малюють фон. Це зайняло б тиждень на постпродакшені, а зараз з допомогою DaVinci Resolve ми завдяки штучному інтелекту вирізали не зелений фон за п’ять хвилин і додали анімацію фону, котру згенерували Stable Diffusion за пів години.

Для ролика на відкриття ІТ Arena ми захотіли використати ШІ на максимум – такий собі триб’ют ІТ. Відкриття відбувалося в Оперному театрі, тож ми вирішили додати відео символізму і зробити нібито кілька частин вистави. 

Спершу згенерували щось метафоричне в Stable Diffusion, щоб підвести глядачів до основної промови. Це виглядало дуже художньо і класно поєднувало технології (ІТ) та мистецтво (оперу). Для розмови про майбутнє ми застосували Midjourney та GEN-2, де візуалізували автомобілі, що літають, квантовий комп’ютер та AR для всіх сфер життя. Саму ведучу ми вперше робили не вручну, а у програмі для роботи з 3D та із використанням ШІ-інструментів.

Нам дуже сподобався результат Stable Diffusion, тож ми зробили фан-відео, де вказали всіх дотичних до створення як акторів у інтро серіалу на Netflix. 

Чи може ШІ повністю замінити людей у виготовленні відео? Ні, адже це просто додатковий робочий інструмент. Радше в цій сфері зʼявляться нові посади фахівців, які працюватимуть зі штучним інтелектом і правильно ставитимуть йому завдання. Якщо ми просто напишемо в Midjourney стандартний промпт, то і результат буде типовим, як зі стоків. ШІ не продумає за вас, що має в собі нести цей ролик, на яку аудиторію він працюватиме, не зв’яже його з іншими проєктами «пасхалками». 

Також неправильно ставити запитання: «А за скільки б згенерував цей відеоролик ШІ?». Ні за скільки, бо він цього сам не зробить, це буде геть інша категорія анімації. Натомість ШІ може зробити щось неочікуване, про що ви його не просили, і це вражатиме. А саме це нам і потрібно. 

Контенту зараз продукується дуже багато, і серед цього творчого океану потрібно якось вирізнятися та запам’ятовуватися глядачеві. Від команди має походити креатив щодо задумів, а ШІ вже допоможе втілити ці задуми в класну форму. 

У штучному інтелекті я наразі бачу величезний потенціал. Йдеться не лише про економію часу і грошей. Якщо ваш замовник готовий до візуальних експериментів, ШІ дає широкі можливості, і це стосується не тільки великих бізнесів, як Comfy чи «Галичина». 

Наприклад, для маленької пекарні «Тісно» чи для ресторану кримськотатарської кухні, які нібито далекі від ІТ-технологій.

Для «Тісно» ми зробили кілька промороликів за допомогою ШІ. Наприклад, тут ми надихнулися вступними титрами серіалу «Білий лотос». Це відео набрало багато переглядів, а часу на нього ми витратили мало, бо й ілюстрації, й анімацію генерував ШІ. У ролику надихались локацією закладу та їхньою випічкою. І звісно ж ШІ генерував з багами: наприклад, на відео – креветки з двома хвостами замість голови, а сіль на брауні перетворилася у квіти. І якщо перший баг я не знав, як виправити, то результат з брауні – несподівано художній. 

Як бачимо, ШІ робить багато, але водночас лишається чимало людського втручання. Умовно кажучи, робот-пилосос гарно прибирає квартиру, але може спіткнутися на порозі і розсипати сміття. І тоді ви це прибираєте самостійно. Без людських правок не обійтись. 

Думаю, що можна скільки завгодно тицяти в Midjourney чи Stable Diffusion, але якщо ви не розумієте, для чого це вам, то дарма витратите час. Особисто для мене ШІ – це ще один інструмент у роботі, і варто зрозуміти, що він дасть вашій команді. А коли зрозумієте, сядьте на вихідних і спробуйте використати хоча б один з цих інструментів. Результат вам сподобається. 

Автор: Іван Іщенко, Creative Lead агенції and action.

У цій статті розкажемо як локалізація, яку виконала перекладацька компанія MK:translations стала ключовим елементом стратегії виходу на ринки Азербайджану та Узбекистану для компанії Uklon.

Рішення про міжнародну експансію

«Вільне місце є завжди: все залежить від того, з якою стратегією, з якими грошима та у якому партнерстві йти на нові ринки», — Сергій Смусь, співзасновник Uklon.

Uklon – це онлайн-сервіс виклику авто, який працює у 27 українських містах і трьох країнах, а починався як проєкт компанії-розробника ПЗ для служб таксі. Минулого року бренд оголосив про запуск франшизи, з травня 2023 почав надавати послуги в Азербайджані, ще за кілька місяців вийшов на ринок Узбекистану.

У кожної компанії свої причини та цілі в прагненні міжнародної експансії. Найпопулярніші з них:

• Розширення клієнтської бази через залучення користувачів у різних країнах.
• Розвиток глобального бренду, що підвищує його впізнаваність та довіру споживачів.
• Можливість впровадження ефективних технологічних та логістичних рішень, що поліпшує якість обслуговування та оптимізує бізнес-процеси.
• Диверсифікація ризиків, які пов’язані з економічними та політичними коливаннями в конкретних регіонах.
• Оптимізація управління ресурсами у різних країнах, що сприяє економії часу та коштів.

Uklon і раніше здійснював спроби завоювати іноземні ринки: у 2017 році намагались запустити сервіс у Тбілісі, проте через велику конкуренцію проєкт закрили. А у грудні 2021-го оголосили про вихід на ринок Молдови за допомогою компанії-партнера, проте здійсненню планів завадила війна.

Російське вторгнення вплинуло й на український ринок таксі: через воєнні дії, окупацію окремих територій, масовий виїзд користувачів за кордон, він просів на 10–20%. У фінансовому вимірі це має ще більші масштаби через нестабільність курсів та зростання інфляції. Це змусило керівництво Uklon знову замислитись про закордонні перспективи.

Співзасновник Uklon Сергій Смусь зізнається, що цього разу наважитись на міжнародну експансію допомогла впевненість в тому, що компанія може конкурувати з глобальними гравцями. А ще віра в те, що «український продукт і корпоративні цінності дозволять зайняти вагому частку ринку в новій країні». В компанії ґрунтовно підходять до локалізації, з повагою та розумінням ставляться до чужих культур і традицій, «водночас націлені на промоцію за кордоном нашої, української культури та сервісу».

Вибір підрядника та впровадження процесу локалізації

Маркетологи онлайн-сервісу розуміють: ринки України, Азербайджану та Узбекистану відрізняються між собою. Тому для сайту, пасажирського застосунку Uklon App та додатку для водіїв Uklon Driver App потрібен не просто переклад, а якісна локалізація, яка враховує всі культурні відмінності. Знання цільової мови — хоч і важливий, проте не єдиний критерій для вибору виконавців цього процесу. Про це трохи детальніше.

Локалізація буде ефективною та допоможе компанії досягти своїх цілей за кількох умов: 

• Глибоке розуміння цільового ринку, його культурних особливостей та мовних преференцій.
• Досвідчені перекладачі та носії мови, що розуміються на особливостях цільового ринку.
• Використання професійних перекладацьких сервісів та інструментів, глосаріїв й термінологічних баз, що допомагає уникнути неточних перекладів.
• Контроль якості через тестування локалізованих версій для виявлення й виправлення можливих помилок чи невідповідностей.
• Гнучкість й адаптивність контенту та інтерфейсу під конкретні потреби й вимоги різних регіонів.
• Локалізація графічних та мультимедійних елементів з врахуванням місцевих особливостей та культурних нюансів.
• Дотримання правових та етичних аспектів, норм і культурних нюансів, що впливають на вміст та функціональність продукту.
• Внутрішній контроль процесу локалізації через визначення чітких етапів та відповідальних осіб для ефективного керування.
• Забезпечення можливості оновлення локалізованого контенту відповідно до змін в продукті, мовних або культурних вимогах.
• Активний зворотний зв’язок від користувачів для аналізу їхніх реакцій та виправлення можливих недоліків у локалізації.

Недотримання цих критеріїв може призвести до численних проблем і негативних наслідків для продукту та бізнесу. Наприклад:

• Неправильний переклад або неадекватна адаптація залишать негативне враження від продукту, можуть образити місцеву аудиторію та призвести до втрати довіри, популярності та значно підірвати репутацію компанії. 
• Помилки в локалізації призведуть до того, що місцеві користувачі не зрозуміють і не зможуть взаємодіяти з продуктом, і це вплине на кількість відвідувань, конверсію на прибуток.
• Якщо конкуренти адаптують свої продукти до місцевого ринку краще, вони залучать більше клієнтів та завоюють більшу частину ринку.
• Ігнорування правових та культурних особливостей може спричинити юридичні проблеми та порушення законодавства, що вплине на роботу компанії у цільовій країні чи регіоні.

Як бачите, ризики надто великі, щоб довірити такий складний процес як локалізація перекладачам-початківцям або підряднику з сумнівною репутацією. Тому звернулися в перекладацьку компанію MK:translations, що дозволило отримати гарантії якості, точності та конфіденційності деталей проєкту. А ще:

• Зберегти єдність термінології та тон завдяки роботі однієї команди перекладачів над всіма продуктами бренду.
• Зекономити гроші на перекладі одних і тих самих слів, фраз, словосполучень через використання термінологічного словника компанії.
• Залучити до перекладу носіїв мови.

З боку замовника процес локалізації впроваджують відповідні відділи за напрямками: команда продукту райдера та драйвера займається локалізацією сайту, застосунків, сторів. Маркетинг опікується адаптацією всіх комунікацій, креативів для застосунків та сторів, бази знань, чат-ботами, комунікаційними розділами в додатку, деякими статтями на сайті. 

Загалом, для процесу локалізації застосунків та програм зазвичай використовують один з трьох способів, і кожен з них має свої переваги та виклики. Вибір конкретного підходу багато в чому залежить від вимог і цілей проєкту:

1. Традиційна каскадна модель застосовується в певний час циклу розробки продукту. Перевагою цього способу є швидкий вихід на ринок оригінальної версії продукту, оскільки локалізація починається вже після запуску продукту. Серед недоліків: довгий процес перекладу кількома мовами, високий ризик розриву дизайну під час перекладу, витрати на виправлення помилок локалізації.
2. Гнучка (agile) локалізація характерна тим, що процес локалізації синхронізують з процесом розробки, аби вони працювали одночасно. Це дає більшу ефективність та гнучкість локалізації, проте є технічно складнішим методом.
3. Безперервна локалізація робить процес майже автоматичним. Вона схожа на agile-модель, проте в такому випадку контент завжди готовий до релізу, і не треба чекати завершення спринту. Інші переваги: дозволяє робити запуск на кількох ринках одночасно; мінімізує кількість помилок; швидкий зворотний зв’язок від усіх залучених до процесу сторін. Головний недолік — трохи довший час запуску, оскільки локалізація інтегрована в етапи розробки продукту.

Uklon використовує останній спосіб, що дозволяє постійно підтримувати актуальний стан продуктів в усіх мовних версіях, швидко оновлювати й вносити зміни в користувацький та маркетинговий контент. Зазвичай текст на переклад потрапляє до локалізаторів з MK:translations і повертається до розробників у вигляді файлів json, що полегшує подальшу його інтеграцію в продукт. Або в форматі excel-таблиць, які після опрацювання надаються перекладачами у двомовному вигляді.

Що враховували в процесі локалізації

Мовні та культурні відмінності

В першу чергу, звернули увагу на різницю в комунікаційному тоні та способу звертання до клієнтів і партнерів. В Україні використовується дружнє, неформальне звертання «ти», натомість в Азербайджані та Узбекистані заведене більш офіційне ввічливе «ви». В оригінальному тексті траплялися і «ти», і «ви», які переносили в переклад, а потім після перевірки місцевою командою виправляли. Щоб спростити та уніфікувати процес, домовились: до «драйверів» звертаються на «ви», до «райдерів» — на «ти».

На вимогу замовника для роботи над проєктом залучили носіїв мови з глибоким розумінням мовної та культурної специфіки країни, що є критично важливим у процесі локалізації. Вони розуміють тонкощі граматики, сленгу, мовних ідіом та відмінностей між писемною та усною мовою. Крім того, нейтіви знають культурні особливості та норми країни, тому можуть виправити, адаптувати контент або запропонувати альтернативу, яка буде більш зрозумілою та прийнятною для цільової аудиторії. 

Адаптація структури, інтерфейсу та графічних елементів сайту

Зверніть увагу на відмінності в сторінках сайту для різних ринків:

Як бачимо, український сайт не скопіювали повністю, а локалізували з урахуванням потреб та особливостей кожного ринку: 

• Залишили лише актуальні для місцевих розділи меню та інформацію.
• Адаптували розміри кнопок під різну довжину тексту в залежності від мови.
• Використали різні зображення.
• Адаптували валюту та додаткові опції.

Це дозволило не лише привернути увагу користувачів, але й створити глибокий зв’язок з аудиторією та позитивне враження про сервіс.

Адаптація маркетингового контенту

Для побудови успішних маркетингових стратегій потрібно диференціювати комунікацію з користувачами. А саме:

• Використовувати мову та тон спілкування, які відповідають менталітету й культурі азербайджанської та узбецької аудиторій.
• Уникати образів чи символів, які можуть бути образливими або неприйнятними для місцевої культури.
• В розробці спеціальних пропозицій та рекламних кампаній варто використовувати локальні свята та національні події.

Тому Uklon використовує різні акаунти в соцмережах, що дозволяє адаптувати контент під кожну окрему аудиторію, врахувати її проблеми, інтереси та запити:

• Україна:

• Азербайджан:

• Узбекистан:

Така адаптація до місцевих реалій та інтересів сприяє залученню нових клієнтів та підвищенню рівня задоволення від обслуговування. 

Як бачимо, ключовими аспектами успішної локалізації є ретельне вивчення культурних особливостей, мовних нюансів та уподобань місцевого населення. Завдяки правильно підібраній стратегії та співпраці з досвідченими локалізаторами, бізнес може досягти успіху на міжнародних ринках. Розширення географії через локалізацію не лише відкриває нові можливості, а дозволяє покращити сприйняття продукту та задоволення від його використання місцевими споживачами. Спільний кейс Uklon та MK:translations є прикладом успішної співпраці, який демонструє важливість цього підходу.

Тому головна порада підприємцям, які лише збираються підкорювати іноземні ринки (зокрема Азербайджану та Узбекистану): вивчайте культуру країни та говоріть з новою аудиторією її мовою.

CEO компанії Тарас Гетманський розповідає в кейсі-розборі для AIN.UA, яких помилок Getmancar припустився та яких висновків дійшов.

Екскурс в історію

Рішення про запуск франшизи у Львові ми ухвалили восени 2022 року, тобто за 7-9 місяців до запуску пілоту. А опцію її продажу в Getmancar ми закладали від самого початку існування бізнесу. Ще до повномасштабної війни розробили фінансову схему, всі потрібні інструкції та прописали вимоги до франчайзі. Зокрема, ми перевіряємо майбутнього партнера на наявність та якість фінансових інвестицій, наявність бекграунду в автомобільному чи прокатному бізнесі, або ж просто підприємництві, та дізнаємось, яку команду та автопарк він має. І одна з головних умов – запускати франшизу можна лише в тих містах, де ще не присутній Getmancar. З усіма вимогами можна ознайомитись тут.

Тож опираючись вже на розроблені стандарти, спеціально під франшизу у Львові ми з партнером ретельно підібрали та замовили з Кореї приблизно 100 автомобілів зі строком експлуатації до 2-3 років та невеликим пробігом. Це були автівки моделі Кіа Picanto та їм подібні. 

Невдовзі ми оплатили машини, і їх вже завантажили на корабель. Та через початок повномасштабної війни судно, майже дійшовши до України, не стало очікувати чи розвантажуватись у Стамбулі або Констанці, як робило багато перевізників авто із США, а просто пішло у зворотному напрямку. 

Згодом, аби повернути авто в Україну, ми мали сплатити величезний рахунок – за дорогу знову до Кореї і звідти – до України. Таким чином, вартість доставки та доплати перевищила вартість автомобілів на 20-30%, тож нашому партнеру було доцільніше відмовитися від авто, але через це він втратив немалу суму.

Каршеринг – це вам не таксі

Попри це, ми вирішили запускатись і думали, що пропрацювали всі ризики заздалегідь, але під час першого ж запуску франшизи у Львові припустились помилок. Основна – це маленький автопарк, який до того ж був у неналежному стані. Наш партнер мав декілька авто, які деякий час стояли без роботи. Ми вирішили запускати їх, а потім далі розвивати автопарк.

Загалом же у Львові мали працювати близько 50-100 машин, однак через повномасштабну війну та зміну транспортних шляхів їхня поставка не відбулась. Тож цей проєкт запустився зі значно меншим автопарком, ніж планувалося. Він складався із приблизно десятка партнерських машин, що були на той час в Україні. Але вони були вже у вжитку, зокрема в оренді. У нас є досвід використання вживаних авто, але вони мають бути в дуже хорошому технічному стані. На жаль, залишковий автопарк нашого франчайзі дещо не відповідав цій вимозі.

Так, такі автомобілі ще могла б використовувати служба таксі, але цей рівень був недостатнім для сервісу каршерингу. Адже, по-перше, наш тип бізнесу має вищий рівень неполадок, а по-друге, клієнти ставлять вищі вимоги комфорту до нього. Якщо, наприклад, в таксі людина може ще не помітити зламаного склопідіймача, кондиціонера чи іншого елементу, то в орендованій машині точно помітить. І буквально через одну таку маленьку поломку каршеринг може назавжди втратити свого клієнта. 

Згодом ми намагались «розбавити» автопарк франчайзі власними автомобілями. Та це виявилось не зовсім гарною ідеєю, адже перекидаючи авто з одного місця, ми «оголювали» інше. І врешті ми зрозуміли, що все ж таки партнеру буде важко розвивати цей регіон за таких умов. 

Натягнути станційну модель на вільну

Мало того, що нам потрібні були кращі за своїм технічним станом машини, ми недостатньо пропрацювали ту модель бізнесу, з якою наш франчайзі заходив у Львів. Розуміючи, що сервіс рівня київського ми не запустимо, поставили перед собою виклик – підлаштувати модель під наявний автопарк.

У Києві та Дніпрі Getmancar працює за вільною моделлю – тобто користувач може взяти авто в точці А і залишити його в будь-якій точці В. У Львові ж ми запустили станційну модель – тобто водій має залишити машину в тій точці, де її і забирав. 

Станційна модель – це фактично пряма конкуренція прокату автомобілів, тільки без менеджерів та офісів. Однак вона не розвʼязує для користувачів питання пересування на короткі відстані. Такий варіант не підійде тим людям, яким потрібно поїхати лише в одну сторону, або ж зранку треба в офіс і лише ввечері, через 8 годин, вони повертаються назад додому. 

Для таких вимог підійде вільна модель каршерингу. Однак для цього нам був би потрібен значно більший автопарк. Ми ж фактично на вільну модель натягнули станційну модель, маючи лише ті технічні можливості, які були у нас з вільною моделлю.

(Не)розуміння, куди йти 

Загалом запуск франшизи відбувався дещо сумбурно. На той час через повномасштабну війну виїхали багато людей, через що у сервісу зменшилась кількість замовлень. Хоча зараз вже це число не тільки прийшло у норму, а й зросло – якщо до великої війни ми мали 180 000 користувачів, то зараз вже 210 000. Тоді ми дещо не розуміли, як змінився наш ринок, хто йде з цієї ніші, а хто залишається, хто тепер наші споживачі, і куди нам зростати, хто виїхав, а хто залишився. Ніхто не розумів, що буде далі. В травні 2023-го ми закрили львівську франшизу.

Зараз ми вже проаналізували цей кейс та наші помилки. Ми доопрацювали алгоритми взаємодії з потенційними франчайзі, краще дослідили ринок, який неймовірно змінився за час повномасштабного вторгнення. Тож незабаром ми відкриваємось у новій країні, але в якій – поки що секрет. А також ми досі залишаємось відкритими до пропозицій співпраці в інших українських містах.

Автор: Тарас Гетманський, CEO Getmancar

У колонці для AIN.UA омніканальна CDP eSputnik розповідає, як ефективно використовувати ці функції і як українські компанії збільшують прибуток завдяки віджетам.

Для чого потрібні віджети

Найпоширеніший тип віджетів, який користувачі бачать в інтернет-магазинах, це форми підписки на розсилки. Насправді ж за допомогою цієї функціональності можна виконувати чимало маркетингових завдань.

Найголовніші можливості, які забезпечують віджети:

1. Збільшення бази підписників. Окрім імейлів, можна збирати і номери телефону. Це дозволить запровадити омніканальний підхід і спілкуватися з користувачем у тому каналі, де йому зручно. Середній показник CR форм підписки — 3,8%, однак найефективніші можуть мати CR 23,6%.
2. Залучення клієнтів за допомогою промопропозицій. Інформери — інтерактивний тип віджетів — допомагають сповіщати відвідувачів сайту про новини компанії, акції, спецпропозиції, залучати в соцмережі тощо. Статистика свідчить, що попапи зі спецпропозиціями мають CR 11,9%. Також можна збільшувати конверсії за допомогою рекомендацій товарів і тригерів про покинуті дії.
3. Збір додаткових даних і зворотного зв’язку. Щоб перетворювати більше користувачів на клієнтів, потрібно знати, чого вони потребують і як оцінюють взаємодію з вашою компанією. Ефективний спосіб дізнатися про вподобання споживача — запитати в нього за допомогою форми опитування. Крім того, можна отримати додаткові дані для персоналізації комунікації — географічні, демографічні тощо.

Типи віджетів

Розглянемо основні типи віджетів, які часто використовує ecommerce-бізнес:

• Форма підписки — це must-have для будь-якої компанії, адже це найлегший спосіб зібрати контактні дані, аби залучити відвідувача до комунікації. Запитувати можна не тільки email, але й номер телефону. Це дозволить побудувати омніканальну систему, адже на додачу до імейлів можна буде спілкуватися з клієнтом через SMS та месенджери.

• Кнопка виклику — такий тип віджетів корисний, якщо ви хочете збільшити конверсію форм підписки, але водночас зменшити роздратування відвідувача сайту. Кнопка виклику дозволяє користувачу підписатися у той момент, коли йому зручно — вона не заважає переглядати сайт, але завжди у полі зору.

• Інформер — це інтерактивний віджет, за допомогою якого маркетолог може виконати чимало завдань. Наприклад, повідомити новини компанії, створити особливі офери для конкретної аудиторії, залучати в соцмережі чи застосунок.

• Опитування — такий віджет допоможе в стратегії персоналізації маркетингу. Опитування дозволяють збирати додаткові клієнтські дані, інформацію про вподобання та потреби. Наприклад, ви можете запитати відвідувача не тільки про стать і місце проживання, але й про улюблений бренд, аби надсилати спеціальні пропозиції. Це з більшою ймовірністю зацікавить потенційного покупця.

• Слайдер — ідеальний варіант для промопропозицій, адже на такому віджеті можна розмістити декілька елементів одного типу. Наприклад, створіть N слайдів із зображеннями різних продуктів з нової колекції, щоб ймовірніше зацікавити відвідувача.

• Вікове обмеження — віджет дозволяє блокувати контент сайту, поки відвідувач не підтвердив свій вік. Ця функціональність необхідна для представників деяких сфер бізнесу, товари чи послуги яких доступні тільки повнолітнім користувачам.

Як створити ефективний віджет для сайту

Що потрібно, аби створити віджет, який зацікавить відвідувача сайту і принесе користь компанії? Є декілька важливих пунктів:

1. Дизайн. Ви можете підготувати кілька віджетів для сайту силами власних розробників, але на постійній основі ефективніше користуватися спеціальними сервісами. Вони пропонують конструктори, де легко створювати необхідні дизайни віджетів різних видів, тестувати попередній вигляд, налаштовувати адаптивність до мобільної версії тощо.
   

2. Таргетування. Щоб віджет отримав якомога більшу конверсію, треба показувати його релевантній аудиторії. Це можна зробити на основі загальних налаштувань, наприклад, відображати для відвідувачів із певних країн чи міст. Однак чим влучнішим буде таргетування і пропозиція, тим більша ймовірність, що відвідувачі сайту відреагують на віджет. Наприклад, деякі платформи клієнтських даних, крім загальних правил відображення, дозволяють налаштувати показ для конкретних сегментів користувачів на основі їхньої поведінки, даних і вподобань.

3. A/B-тестування. Перевірити гіпотези та дієвість різних віджетів дозволяють A/B-тести. Можна протестувати дизайни, СТА, показ різним сегментам аудиторії, різні типи самих віджетів тощо. Сервіси із вбудованою можливістю таких експериментів дозволяють детально аналізувати результати тестів.

4. Аналітика. Коли компанія створила віджет з ідеальним дизайном, протестувала гіпотези, обрала релевантну аудиторію для показу, важливо ще й правильно оцінити конверсію віджета. Можна аналізувати кількість показів, кліків і підписок, однак не завжди ці показники свідчать про успіх чи провал кампанії. Альтернативний спосіб оцінити віджети — збирати інформацію про дохід від них. Так, деякі системи дозволяють налаштувати передачу даних про замовлення у систему і бачити кількість покупок, середній чек і загальний дохід від конкретного віджета.

Кейси українських компаній

Бізнеси різного типу використовують віджети для багатьох завдань: залучення в соцмережі та застосунок, привернення уваги до спецпропозицій, покращення клієнтського досвіду тощо. Розглянемо детальніше кейси українських клієнтів омніканальної CDP eSputnik.

Fishka

Програма лояльності Fishka має аудиторію понад 8,4 млн користувачів. Компанія взаємодіє зі своїми клієнтами за допомогою сайту і застосунку — там можна знайти пропозиції партнерів компанії, інтернет-магазинів Fishka Online тощо. Однак програма лояльності своїм пріоритетним каналом вважає мобільний застосунок, адже там зібрані усі можливості і для партнерів, і для клієнтів.

Щоб отримати більше користувачів, маркетологи Fishka створили інформер, який закликав відвідувачів сайту відкрити для себе більше пропозицій у мобільному застосунку. По кліку на віджет користувач опинявся на сторінці завантаження в Google Play чи App Store. У результаті інформер отримав CTR 12%, а 30% з них завантажили застосунок.

MustHave

Маркетологи українського бренду одягу MustHave хотіли вдосконалити взаємодію відвідувачів із сайтом. Для цього обрали інформери:

• У картках спідниць і джинсів, які представлені в кількох довжинах, додали віджети з інформацією про це та можливістю перейти на відповідну сторінку.
• Про умови акції, зміни в оплаті чи наявність певних товарів теж повідомляють за допомогою віджетів. Це дозволяє не перевантажувати сайт і збільшити ймовірність, що клієнт прочитає інформацію.
• На сторінках популярних категорій або категорій із високим Bounce Rate розмішують інформери з рекомендаціями товарів, що можуть зацікавити користувача.
• Для вагомих інфоприводів, як Чорна п’ятниця чи день народження бренду, створюють віджети з таймером зворотного відліку, аби зацікавити відвідувачів сайту.

Так, завдяки використанню віджетів бренд MustHave досяг зменшення Bounce Rate на 6,4%, кількість відвідувань сторінок збільшилася на 10,2%, а показник унікальних переглядів зріс на 12,6%.

Foxtrot

За допомогою віджетів компанія Foxtrot сповіщає своїх користувачів про акції та спеціальні пропозиції. Наприклад, щоб збільшити інтерес відвідувачів сайту до нічного розпродажу, маркетологи створили інформер, який заохочував скористатися промокодом. Особливість віджета в тому, що відображався він тільки під час дії спецпропозиції — з 18:00 до 9:00 наступного дня. Така тактика допомогла збільшити CTR у чотири рази.

Висновки

Віджети — це ефективний спосіб удосконалити маркетингову стратегію. Вони дозволяють:

1. Налагодити комунікацію з відвідувачем сайту та покращити клієнтський досвід.
2. Зібрати контактні дані та інформацію про вподобання й потреби людини.
3. Робити релевантні пропозиції, залучати користувачів у соцмережі та в застосунок.

Ритейлери, fashion, знижкові сервіси та будь-які інші бізнеси можуть успішно використовувати віджети у своїй маркетинговій стратегії, про що свідчить досвід українського бізнесу. Так, програма лояльності Fishka направляє відвідувачів сайту в застосунок, бренд одягу MustHave покращує клієнтський досвід і водночас збільшує прибутки, ритейлер Foxtrot збільшує охоплення розпродажів.

Вдосконалюйте і свою маркетингову стратегію з віджетами, що дозволяють залучати користувачів, перетворювати їх на лояльних клієнтів і утримувати наявних.

Автори: Олексій Данченко, COO CDP eSputnik, та Ольга Дмитрук, редактор CDP eSputnik

Керівник напрямку цифрової трансформації SoloWay Андрій Хомин розповідає, як за чотири тижні вдалося переосмислити бізнес-концепт, знайти приховані ризики та запропонувати готове рішення.

Яким був запит клієнта?

Клієнт звернувся до нас з бізнес-ідеєю нового продукту в галузі логістики. Він вже мав досвід перевезень в країнах Балтії, зокрема, в Естонії. Побачивши ринкову можливість для розвитку та відсутність сильних конкурентів в регіоні, підприємець вирішив створити потужний агрегатор для перевезень пасажирів і вантажів.

З нашого досвіду, сфера логістики є однією з найскладніших у реалізації: вона потребує численних інтеграцій та кастомних розробок для різних процесів, що зазвичай відбуваються у реальному часі:

• побудови маршрутів;
• оптимізації розрахунків;
• навігації;
• комунікації;
• взаємодії платіжних інструментів;
• обробки великих масивів даних.

Щоби краще дослідити бізнес-домен, зрозуміти болі кастомерів, ключові bottlenecks (проблеми, що можуть затримати або зупинити процес), ми запропонували клієнту разом із ключовими стейкхолдерами пройти коротку Discovery Phase.

Як відбувався процес співпраці?

За чотири тижні, які тривала Discovery Phase, команда SoloWay встигла комплексно пропрацювати задачу, зокрема, сформувати бізнес-ідею, змінити структуру проєкту та розробити прототип мобільного застосунку. Розповідаємо поетапно.

Організація Discovery Phase: три лайфхаки для ефективності

Щоби максимально ефективно використати час, відведений на етап досліджень, ми вдалися до таких кроків:  

• Залучили до роботи бізнес-аналітиків, UX/UI-спеціалістів та solution architects з експертизою саме в логістиці, що допомогло зекономити чимало часу на аналіз ризиків.
• Детально розпланували адженду та щотижневі спринти для комунікації із стейкхолдерами.
• Оскільки стейкхолдерів було декілька, створили RACI-матрицю, в якій розподілили ролі та зони відповідальності кожного з учасників проєкту. Це значно спростило майбутні узгодження інформації.

Формування бізнес-моделі: що робити, коли клієнт не має повного бачення

На першому воркшопі з клієнтом ми планували виявити потреби та проблеми цільової аудиторії продукту, а також проаналізувати бізнес-компоненти: ключових користувачів, постачальників, ресурси, бізнес-модель, канали та інше.

Втім, виявилося, що у стейкхолдерів не було кінцевого розуміння, як мала працювати бізнес-модель. Тому ми проаналізували роботу схожих рішень на інших ринках, виокремили найбільш відповідну модель майбутнього продукту, а також ідентифікували проблеми та потреби, які він мав вирішити та закрити.

Проблеми:

• Складність вибору перевізника через велику кількість служб таксі та логістичних компаній і завищені ціни.
• Складність та висока вартість доставки дрібних вантажів в інші регіони чи за кордон.

Потреби:

• Справедлива ринкова ціна разової поїздки чи групової подорожі (таксі, автобус, трансфер, каршерінг, корпоративні поїздки, оренда машин) на одній платформі від різних перевізників
• Недорога доставка вантажів, посилок за допомогою наявних служб доставки та незалежних кур’єрів.
• Додатковий заробіток для власників пасажирських автомобілів, вантажних фургонів, локальних кур’єрів.
• Здешевлення доставки до дверей для невеликих ритейлерів та ecommerce-продавців.
• Масштабування власного логістичного бізнесу за допомогою цифрових продуктів.
• Збільшення кількості замовлень для дрібних локальних перевізників (невеликі служби таксі, малі логістичні компанії).
• Надання технологічних рішень невеликим компаніям для управління власною логістикою.

Планування архітектури: два продукти замість одного

Навіть на перший погляд продукт, що потребував численних інтеграцій, виглядав масштабним та складним.  На додачу інтеграції з лідерами ринку пасажирських (Bolt, Uber) та вантажних (DPD, DHL, Omniva) перевезень, ставили проєкт під великий ризик. Наша команда, маючи схожий досвід, знала, чого може коштувати навіть одне підключення до складного логістичного сервісу.

Після глибокого аналізу конкурентів (Bolt, Uber, Tulika, Vanongo, Ziticiti) команда бізнес-аналітиків та технічних спеціалістів SoloWay Technologies запропонувала розділити проєкт на два окремих продукти:

• сервіс для приватних та групових поїздок HaulHub Taxi;

• сервіс для доставки вантажів HaulHab Cargo.

Це значно спростило розуміння бізнес-моделей, цільових аудиторій, позиціонування, масштабування та технічної архітектури кожного з продуктів.

Нашій команді було дуже цікаво подивитися на, здавалося б, давно розроблені Uber-like-рішення, але під новим кутом «справедливого агрегатора».

Структура продуктів: що може завадити майбутньому масштабуванню

Після розділення ми з клієнтом вирішили пропрацювати кожен продукт на розуміння бізнес-компонентів, які впливатимуть на їхню роботу, фінальну цінність та, як результат, маржинальність.

Навіть верхньорівнений аналіз показав, як важливо закладати правильну основу для масштабування цифрових рішень. Часто буває, що на початковій фазі клієнти опускають важливі компоненти: збір та аналіз великих даних, наявність служби підтримки чи політика GDPR (General Data Protection Regulation, тобто загальноєвропейський регламент щодо захисту даних). Все це може значно ускладнити масштабування бізнесу в майбутньому. Тому ми стараємось ідентифікувати такі складові на початковому етапі — під час Discovery Phase.

Далі ми спроєктували загальну структуру рішень для пасажирських та вантажних перевезень:

• побачили, що потрібно створювати окремі застосунки для водіїв, клієнтів, диспетчерів, кур’єрів;
• зауважили, що необхідно ретельно продумати технічну архітектуру майбутнього рішення, оскільки весь процесинг, збір та аналіз даних має відбуватися на стороні клієнта.

Проаналізувавши API сторонніх сервісів, ми виявили, що не всі з них відкрито обмінюються запитами та даними, як нам здавалося на початку. Завдяки цьому кейсу команда SoloWay Technologies навчилася ефективно комунікувати з розробниками API глобальних логістичних та транспортних сервісів. Це був цікавий досвід, оскільки чимало інсайтів по інтеграції відсутні у відкритому доступі чи документації.

Ще одним викликом для нашої команди стало бажання клієнта розширити можливості доставки для роздрібних офлайн-смагазинів та невеликого онлайн-бізнесу без значних інвестицій у програмні продукти. Замовник хотів  розробити власну систему оптимізації доставки та побудови маршрутів, щоби створити альтернативу дорогим мережевим службам.

Ми дослідили, як можна оптимізувати логістику останньої милі, та розглянули різні сервіси для побудови оптимальних маршрутів. Оцінивши ризики, дійшли висновку, що найбільш оптимальним буде використання вже дійсних API: це значно скорочувало терміни та вартість розробки.

Аналіз конкурентів: три неочевидних джерела інформації

Проаналізувавши наявні продуктові рішення на ринку логістики та пасажирських перевезень, ми побачили, що багато компаній далеко просунулися в розвитку цифрових продуктів. Це дозволило врахувати їхні досягнення, помилки та одразу відкинути декілька хибних гіпотез .

Саме конкурентний аналіз часто дає відповіді на початкові припущення, що значно скорочує пошук оптимальних рішень та допомагає уникнути ключових ризиків. Ось де ми беремо подібну інформацію:

• в медіа;
• безпосередньо у засновників продуктів чи стартапів, спитавши напряму;
• на їхніх сторінках в LinkedIn, де підприємці часто описують досягнення та невдачі.

Розробка функціоналу та прототипу: застосунок для доставки вантажів

Після збору бізнес-інформації ми перейшли до етапу формування ключового функціоналу. Основні Epics, Features та User Stories описали у Story Map, адже це зручно і команді, і клієнту:

• розробникам та проєктним менеджерам простіше реалізовувати функціонал чи переносити завдання в Jira;
• клієнти можуть швидко орієнтуватися в продукті, а також вносити власні рекомендації чи коментарі для команди розробки та бізнес-аналізу.

Весь функціонал ми розділили на логічні релізи, виходячи з пріоритетів для бізнесу клієнта, швидкості розробки та відповідності ринковим потребам.

Далі наші UX-експерти взялися за прототип мобільного застосунку для одного з продуктів, який передбачав доставку вантажів. Клієнт вирішив почати запуск саме з цього сегменту, оскільки вже мав автопарк вантажівок та фургонів. На скріншотах можна побачити процес замовлення послуги з перевезення холодильника з можливістю вибору за найкращим тарифом, часом та іншими параметрами.

Паралельно команда технічних спеціалістів з мобільної розробки та веб-розробки запропонувала архітектурні рішення та підібрала стек технологій, найбільш оптимальних для такого типу програмних продуктів.

Discovery Phase завершилася оцінкою вартості робіт та фінальною презентацією виконаних етапів перед усіма стейкхолдерами проєкту.

«Ми з клієнтом відкрили багато нових аспектів в бізнес-моделях, технічних реалізаціях та інсайтах API від глобальних провайдерів (Uber, Bolt, DHL, Omniva та інших). Переконані, така робота дала чимало відповідей на початкові гіпотези та підняла на поверхню приховані ризики»,

— керівник напрямку цифрової трансформації SoloWay Tech Андрій Хомин.

Що отримав клієнт?

Команда SoloWay Technologies провела Discovery Phase за короткий термін — чотири тижні. В результаті клієнт отримав комплексне бачення майбутнього продукту:

• Всебічний аналіз, зокрема, Competitors Analysis, Business Model Canvas, Market Overview, Personas Analysis, User Flow Analysis.
• Product Vision: бачення функціоналу продукту на основі зібраних інсайтів з Deep Interviews та Brainstorm Session, які були трансформовані в конкретну карту функціоналу Story Map.
• Візуальний інтерактивний прототип.
• Технічне обґрунтування: технології розробки, візуальну архітектуру.
• Оцінку вартості робіт. 

Інструменти, які ми використовували:

• Miro
• Figma
• Photoshop
• Google Trends
• Google Docs
• Statista
• Ahrefs
• Jira
• Confluence 
• Zoom
• Lucid Chart
• Grammarly
• Postman
• JSON/XML Reader 
• VPN

 «Кожний новий проєкт на Discovery Phase — це потужне джерело знань як для команди, так і для клієнта. Раді бути частинкою таких глобальних продуктових рішень»,

— керівник напрямку цифрової трансформації SoloWay Technologies Андрій Хомин.

Висновки

Підсумуємо, що дає Discovery Phase і нам, і клієнтам:

• Розуміння потреб: активна комунікація з клієнтом та іншими зацікавленими сторонами сприяє глибокому розумінню їхніх потреб та вимог, а значить — встановленню реалістичних цілей та уникненню розбіжностей та розчарувань.
• Підвищення якості продукту: численні дослідження виявляють потенційні проблеми та оптимальні шляхи їх вирішення.
• Зменшення ризиків: детальний аналіз та оцінка потенційних ризиків дозволяють заздалегідь ідентифікувати та усунути можливі проблеми.
• Ефективне планування та економія ресурсів: Discovery Phase демонструє масштаб та складність проекту та допомагає уникати зайвих витрат часу, грошей та інших ресурсів.
• Розуміння цільової аудиторії: глибоке знайомство з майбутніми клієнтами дає змогу розробити продукт, що дійсно вирішує їхні проблеми та закриває потреби, а це впливатиме на попит та конкурентоспроможність.
• Забезпечення конкурентної переваги: дослідження ринку та конкурентів допомагає створити унікальні пропозиції та вдосконалити вже активні продукти.

Якщо вам потрібно провести Discovery Phase, зв’яжіться з менеджерами, які проконсультують щодо оптимального рішення для вашого продукту.

Автор: Андрій Хомин, керівник напрямку цифрової трансформації SoloWay

Важко уявити яскравіший приклад єднання, ніж готовність українців закривати будь-які суми зборів за рекордно короткий час. У важкі часи ми стоїмо пліч-о-пліч, допомагаємо один одному, та активно реагуємо на запити про допомогу. Проте, за статистикою Postmen, українці зараз донатять у середньому 1525 гривень на місяць, і це вдвічі менше, ніж на початку повномасштабного вторгнення. 

Але навіть попри такі показники, українцям вдається закривати навіть дуже значні суми. Навіть 235 мільйонів. Навіть за три дні. 

«Історичний збір завершено. Дякуємо кожному, хто +» – повідомив у своєму телеграм-каналі Михайло Федоров про закриття збору «Операція «Єдність».

Велике єднання починається з партнерства

Операція «Єдність» — перший кейс взаємодії найбільших гравців в українському фандрейзингу. Організаторами збору на 10 000 дронів-камікадзе стали UNITED24, Фонд компетентної допомоги армії «Повернись живим» та monobank.

Втім, проєкт став справжнім прикладом єднання багатьох команд та компаній. Підкреслити участь кожної із них через дизайн систему — задача, яку вирішувала креативна агенція Bickerstaff.123.

Який був запит до креативу?

Одна з ключових передумов для перемоги — єдність. Спільне прагнення здолати ворога. Тож задачею проєкту було дати відчуття об’єднання абсолютно усіх — великих фондів, бізнесу, креативного сектору, і звісно кожного, хто жертвує кошти на благодійність.

«UNITED24 прийшли до нас з великою ідеєю Єдності та слоганом «коли ти плюс, у них мінус» і запитом на дизайн систему для цієї комунікації. Найголовніший виклик був у створенні такого візуального рішення, яке б відображало внесок кожного партнера і було відкритим – тобто давало змогу іншим компаніям, лідерам думок і кожному бажаючому вписати своє ім’я, «вписатися» в цей збір», – розповідає Ілля Ануфрієнко, креативний директор та засновник Bickerstaff.139.

До старту кампанії залишалось небагато часу – 5 годин на презентацію ідей, та тиждень на всю розробку. 6 днів, і у соціальних мережах UNITED24 зʼявився анонс збору – спільне відео від Олега Гороховського, Тараса Чмута, та Михайла Федорова.

Рішення – плюс!

В основі успішної кампанії — проста, але потужна ідея: символ плюса. Як коментує Ярослава Гресь, координаторка UNITED24,

«Найкраще повідомлення  для українців має вигляд одного простого знака. У час великої війни він набув нових значень. Це «+». Плюс. Тобто «прийняв», «плюсую». Здається, всього один знак, але як багато за ним. Плюс означає, що хтось дуже рідний з фронту вийшов на зв’язок, що хтось відповів на твій запит, що тобі допоможуть, що тебе підтримають. Зрештою, плюс означає, що боротьба продовжується. Бо поки ти плюс і хтось іще плюс, є надія, є рух, є життя. Сьогодні – як ніколи українцям та світу потрібно триматися разом. Тож ми подумали, що маємо поставити між нами усіма знак «+». Зафіксувати нашу єдність».

Обʼєднати всіх

Креативна агенція Bickerstaff.123 розробила візуальну систему, що легко адаптується та залучає нових учасників. 

«Головна задача була зробити зручну систему, до якої може доєднатись будь-хто — просто вписавши своє ім’я і додавши цей віжуал до себе в соціальні мережі. Перша і головна була ідея з плюсами, що з’явилась із меседжу. Вона виражає цю суть Єдності, коли плюси стають одним патерном. Завданням було об’єднати всіх, навіть тих, хто по суті є конкурентами. Зараз війна і потрібно памʼятати, що ми всі за одно», — розповіла одна з розробників ідеї артдиректорка Bickerstaff.391 Саша Спасова.

Коли до збору долучались люди, чи бізнеси, їх назва чи імʼя зʼявлялось у загальній системі. 

Ціль досягнуто

Організатори операції «Єдність» планували зібрати кошти орієнтовно протягом 2 тижнів. В результаті, необхідна сума була зібрана протягом трьох днів. Але головний результат – не тільки 235 мільйонів гривень, але й величезна залученість українців. Пожертви відправили понад 300 тисяч людей. 

До збору також долучилися понад сотня компаній. Найбільший внесок склав 20 мільйонів гривень, компанія обрала залишитися анонімною. Найпоширеніший внесок складав 1 мільйон гривень, який переказали INTERTOP, Varus, IDEALIST, «Делві», Rozetka, Comfy, «Пузата Хата», Work.ua, Гурт «Без обмежень», «Ябко», «АКОРДБАНК», Eva, Аптеки «Бажаємо здоров’я», «АСТ», DEF-C, Djinni, ЛЬВІВОБЛЕНЕРГО. Загалом, український бізнес задонатив 92 мільйони гривень.

«В Операції «Єдність» ми спільно з UNITED24, monobank, Україною та світом змогли у рекордний час зібрати понад 235 мільйонів гривень, з яких більше 2,7 мільйонів гривень надійшли нам переказами з-за кордону. Крім України, до проєкту долучилися люди із іще 52 країн світу. Цей факт, а також те, що збір закрився за кілька днів, замість кількох тижнів, наочно показує що таке Єдність. Хоча, насправді, проєкт не завершився на закритті збору.

Зараз, станом на початок вересня, ми знаходимося у стадії реалізації ініціативи. Чекаємо ввезення FPV-дронів в Україну, далі будемо доукомплектовувати їх боєкомплектом, передавати у війська і чекати хороших новин із фронту», — розповідає заступник директора Фонду «Повернись живим» Олег Карпенко.

Автор: Вікторія Іванішіна, PR manager у Bickertstaff.734 

CNBC розповів її історію. AIN.UA пропонує переклад.

Ясмін Тейлор – популярна TikTok-блогерка з Амарілло, Техас. Вона ділиться порадами з маніменеджменту, який називається cash-stuffing. Ясмін почала практикувати цей метод на початку 2021, щоб приборкати свої витрати та борги.

В січні 2021 року Тейлор ледве зводила кінці з кінцями. Вона нещодавно втратила роботу на повний робочий день і обходилася підробітками в якості курʼєра DoorDash. У неї було близько $60 000 студентського кредиту та -$9000 за медичне обслуговування на кредитній картці.

Про методику кешстафінгу вона дізналась з YouTube і стала дотримуватись її, витрачаючи гроші лише на те, на що вони в неї були.

Кешстафінг – як це працює?

Отримавши чек, Ясмін одразу переводила гроші в готівку, після чого розкладала по паперовим конвертам, призначеним для різних категорій витрат. В один конверт – гроші на оплату рахунків, в інший – на їжу на місяць, і так далі. А те, що лишилося – в конверт «на майбутнє» (спершу це було погашення боргів, адже починала Ясмін з дуже і дуже обмеженими бюджетами).

Метод не новий, родини ним користувались ще до появи карток та банківських рахунків. І для Ясмін він спрацював на відмінно. Через кілька місяців, ретельно відстежуючи, куди йдуть усі її гроші, вона заощадила $1000. Це був перший раз у її житті, коли вона мала доступ до такої кількості готівки.

Вже в перший рік експерименту Тейлор змогла погасити $23 000 боргу за студентську позику та борг на кредитці.

Бізнес на TikTok

Своїми успіхами Ясмін почала ділитися на TikTok, де швидко стала віральною. Її акаунт Baddies and Budgets на сьогодні має більше 800 000 підписників. Тож вона вирішила монетизувати свою фан-базу.

Навесні 2021 року на зекономлені $1200 Тейлор купила акаунт на Shopify та матеріали, і стала продавати аксесуари для готівки, такі як конверти та гаманці ручної роботи. А ще – поради та уроки з бюджетування.

З квітня до кінця 2021 року бізнес приніс їй майже $250 000.

Відтоді справа зростала і Buddies and Budgets перетворився на реальний бізнес. Лінійка продуктів розширилася та вийшла за рамки лише товарів першої необхідності, оскільки все більше й більше шанувальників почали ототожнювати себе з її брендом. Тож до аксесуарів для бюджетування додались такі речі, як брендовані горнятка та брелоки.

Що далі?

У 2022 році бізнес приніс Тейлор близько $850 000. За 2023 рік вона планує заробити $1 млн.

Незважаючи на це, вона платить собі скромну зарплату в $1200 на тиждень, реінвестуючи значні кошти в бізнес. Ясмін, як і раніше, сортує свої фінанси готівкою щотижня, відкладаючи частину на власні витрати, а частину на пенсійні рахунки та інші заощадження.

«Ті самі речі, яким я навчаю свою аудиторію, я все ще практикую у своєму повсякденному житті», – розповіла Тейлор в інтервʼю CNBC.

Це ініціатива, що на початку мала назву «Командний збір: 100 тиловиків Азову». Кожний з сотні охочих мав зібрати на свою персональну банку 50 000 гривень. Успішно закривши збір — на одній спільній банці була мета акумулювати 5 млн гривень, закупивши на них дрони. 

Акція стала настільки успішною, що замість 100 учасників їх стало 500, а ціль у 5 млн гривень перетворилась у 25 млн гривень. Згодом і цього стало замало, зупинились на цілі в 600 банок і 30 млн гривнях.

Насправді, це супер успішний кейс збору великої суми коштів, але якраз через призму невеликих донатів: 30 млн гривень — сьогодні непроста ціль і для великих фондів. Ініціатива «тиловиків» запущена ж кількома подругами, що роблять це за покликом серця і не є частиною якихось великих фондів чи громадських організацій. 

Редактор AIN.UA поговорив з Дарʼєю Червоною, Аліною Межинською та Марією Романовою і розповідає, як народилась ідея одного з найуспішніших зборів для ЗСУ людьми, що не є частиною великих проектів та не мають за собою значного медійного капіталу у вигляді сотень тисяч підписників. 

Дарʼя вже багато місяців збирає кошти на потреби Збройних Сил України. Це значні суми, що часто сягали 1 млн гривень. Волонтерів, які збирають такі обʼєми — небагато. А останнім часом, і це не секрет, закривати значні збори стало ще важче: відчувається втома, люди донатять менш охоче, а тут ще й літо. На жаль, живемо у такій реальності. 

Окрім того, Дарʼя помітила, що у людей є кілька стопів.

• По-перше, вони не готові відкривати збори на 200-300 і більше тисяч гривень, оскільки певні: закрити їх нереально, якщо у тебе немає значного числа підписників чи медійності.
• По-друге, все частіше людям здається, що донат у 10-20 гривень — дуже незначна сума, коли мова йде про збір на 1-5-10 чи 100 млн гривень. Незважаючи на комунікації звідусіль про те, що маленьких донатів не буває, люди немов соромляться скидати кошти, коли це незначна сума.
• По-третє, часто збори — це про креатив: красиві віжуали, красиві тексти, що хапають за душу. Ті, хто у цьому не сильні, просто боялись щось починати. 

Зважаючи на ці два інсайди, зʼявилась ідея: а чому б не вирішити дві проблеми одним рішенням.

Зібрати умовних 50 000 гривень може значно більше людей, ніж тих, хто може зібрати 1 млн гривень. У банці, де ціль 50 000 гривень, кожні 20-50 гривень підтримки вже можуть змінити картину. 

Дарʼя поділилась ідеєю з Аліною, яка до повномасштабного вторгнення працювала арт-директором в агентстві, тепер займається цим на фрілансі. Щоб історія стала масовою, було вирішено зробити потужний неймінг та один дизайн для постів, щоб картинка запамʼяталась. 

Дарʼя запросила до участі знайомих. Так зʼявилось кілька перших дописів у Instagram. Під збір заклали цілий місяць, щоб гроші точно вдалось зібрати. Для учасників — спеціальна винагорода у вигляді номерного жетона, що виготовлений з броні знищеного російського танку. Всі складові успішної масової акції були використані. І спрацювали. 

«Здається, ми не спали», — згадують у розмові організатори збору.

Ледь не за день межа у сотню «тиловиків» була подолана. Охочих взяти участь у проектів зростала дуже швидко і проект «100 тиловиків» переформатували у «300 тиловиків».

Нічого не змінилось: все більше і більше людей хотіло стати частиною ініціативи. Зрештою, зупинились на цифри у 500. Оскільки проект трансформувався ви можете бачити у Instagram віжуали з різною цифрою. Пропорційно зросла і бажана сума збору — 25 млн гривень, замість попередніх 5 млн. Але і в цей момент охочих долучитись було більше. Для останньої сотні зробили трохи інші віжуали, жетонів вже не обіцяли. Фінальна ціль — 30 млн гривень і 600 банок.

Людям, що долучались до збору, ініціатива імпонувала не просто так. Вдалось подолати всі три страхи:

• Зібрати 50 000 гривень здавалось цілком реальною сумою
• Організатори надавали всі візуальні матеріали та тексти
• Спільність та дотичність до одного великого проекту привертало увагу всього Instagram. Невеликий донат у межах порівняно невеликого збору також привернув увагу тих, хто подібні збори міг пропускати. 

Але простий на перший погляд проект не був таким. Організатори не знають особисто кожного учасника, тому потрібен був час на перевірку охочих. Моніторинг сторінки, кількість питань, перевірка на спільність друзів. Все для того, аби хтось не забрав собі зібрані кошти. Такого за час ініціативи так і не сталось.

Окрім того, у великій Excel-таблиці стоїть інформація про тепер вже всі 600 зборів, посилання на їхні банки та щоденна перевірка сум зборів. Все потрібно, аби постійно слідкувати за кінцевою сумою та не давати інтересу згаснути. За цей процес відповідала Марія або як її називають «гуру табличок». На допомогу в організації ініціативи залучили 9 волонтерів, які допомагали у всьому, що могли.

За місяць кошти, завдяки класній вірусній історії, таки вдалось зібрати — 30 млн гривень.

Зібрану суму передадуть в Azov One, яка й буде займатись купівлею дронів. 

Насамкінець нашої розмови мої співрозмовниці просять хвилинку, щоб додати важливу думку, яку вони зрозуміли під час організації цього кейсу: «Нам здається, що ми цим прикладом допомагаємо людям відчути себе у ролі волонтерів, які здатні збирати кошти на потреби ЗСУ. І оскільки до нас вже є певна довіра, ми хочемо і далі придумувати креативні способи збирати кошти, через ось такі широкі ініціативи, де кожна людина може акумулювати кілька десятків тисяч гривень, хоча можливо ніколи раніше про це не думала і за це не бралась. Така собі друга хвиля волонтерства, пробудження для людей, якого їм, можливо, не вистачало». 

Що сталося

• Сьюзі Чейхо звільнили з Insurance Australia Group 20 лютого після того, як компанія виявила «дуже низьку активність з натискання клавіш» на її ноутбуці в період з жовтня по грудень, йдеться в заяві Комісії за справедливу роботу Австралії (Australia’s Fair Work Commission, незалежна організація, яка розглядає конфлікти між працівниками та роботодавцями) від 21 липня.
• Чейхо пропрацювала в компанії 18 років і була спеціалістом з вихідних комунікацій. IAG повідомила, що «дуже низька активність натискань клавіш» на ноутбуці жінки «вказує на те, що вона не виконувала роботу, як того вимагає її позиція».
• За даними компанії, минулого року на лептопі Чейхо зареєстрували 48,6 натискань клавіш на годину в жовтні, 34,56 у листопаді та 80 у грудні. А ще додали, що вона взагалі не натискала клавіші протягом 117 годин у жовтні, 143 години в листопаді та 60 годин у грудні.

«Оскільки її роль вимагала введення даних і листування з різними зацікавленими сторонами, кількість її натискань клавіш на годину мала становити понад 500», — пояснив її безпосередній менеджер.

• Онлайн-трекінг ефективності Чейхо також показав, що вона не відпрацювала належні 7,8 години протягом 44 з 49 робочих днів. Вона не виходила на роботу вчасно 47 із 49 робочих днів. Крім того, вона «не виконувала» жодної роботи протягом чотирьох днів із 49 робочих днів, згідно з заявою.

Працівниця не згодна

• 13 березня Чейхо подала заяву про несправедливе звільнення до Австралійської комісії за справедливу роботу. Комісія відхилила її заяву, заявивши, що її звільнили «з поважної причини через неналежну поведінку».
• Незважаючи на це, жінка продовжує наполягати на тому, що компанія повелася нечесно по відношенню до неї. Чейхо вважає, що у IAG був «план усунути її з бізнесу» через «проблеми з ментальним здоров’ям».
• Вона заявила, що використовувала інші пристрої для роботи і що були «тривалі періоди, коли вона просто читала та перевіряла формулювання документів і не мала робити нічого іншого».

Чому це цікаво

• Кейс висвітлює використання технологій стеження за працівниками, які стають все більш поширеними в умовах переходу на ремоут після ковіду.
• В США опитування на замовлення Resume Builder показало, що 96% керівників підприємств із переважно дистанційною або гібридною робочою силою так чи інакше використовували ПО для моніторингу співробітників, щоб переконатися, що вони продуктивні.
• При цьому, лише 5% роботодавців сказали, що їх співробітники не знали, що за ними стежать.
• Більшість респондентів також повідомили, що їхні компанії звільняли співробітників через дані, які вони зібрали.

Про один з таких кейсів ми нещодавно писали: 48-річний Джозеф з Техасу почав працювати на трьох роботах одночасно і за рік заробив $344 000. Завдяки цьому йому вдалося виплатити кредити за будинок і авто та заощадити гроші дітям на вищу освіту.

В Україні такі випадки теж трапляються. Згідно з опитуванням, яке AIN.UA проводив влітку 2021 року, більше 50% респондентів поєднують декілька фултайм-робіт. Але інколи це негативно впливає на бренд України як джерела висококваліфікованих кадрів.

Про одну з таких ситуацій, яка закінчилась звільненнями і відмовою роботодавця надалі наймати ІТ-спеціалістів з України, редактору AIN.UA анонімно розповів розробник, який особисто спостерігав за розвитком подій.

Стартап з нуля

В червні 2022 року я працював в стартапі wand.ai, куди потрапив через аутсоурсингову компанію по повному аутстафу. Тобто вся робота – на стороні клієнта.

Розробка починалась з нуля. Всі розробники з України наймались через посередників у front-end, backend, ML і DevOps команди стартапу. В моїй команді всі були синіори, лише один – джуніор, але дуже хороший. 

Через три місяці розробки стало очевидно, що продуктивність одного синіор-девелопера сильно відрізняється від інших: його результати були в 3 рази менші за результати джуна, і при цьому він створював в 3 рази більше багів. З допомогою GitHub вдалося виявити, що у цього розробника є інший проект, в який він вкладає тричі більше зусиль, ніж в основну роботу.

Компанія не забороняла сторонні проекти, але тільки якщо це open source або pet projects – і в позаробочий час. Розробника звільнили, зафіксувавши збиток: фічі, не закриті вчасно, були важливими на етапі залучення перших клієнтів, а баги в цих фічах переслідували нас ще довго. Довелось виділити час на те, щоб все переробити.

Через деякий час йому підшукали заміну. Людина досвідчена, приємна, з хорошою англійською, з легкістю пройшов технічне інтервʼю. 

Проблеми почались невдовзі після найму. Звичайно, новачку потрібен був час для розкачки, і його йому дали – та через місяць його продуктивність лишалася нульовою. З ним поговорили, після чого він почав давати певні результати, але не дотягував навіть до рівня нашого єдиного джуніора. Як виявилося згодом, він працював на дві компанії.

4 з 10 працювали на двох роботах

Паралельно з цим, в іншій команді виявили, що один з девопсів також працює на стороні. Він цього навіть не приховував, а так і казав: «У мене немає часу, бо в мене є ще один проект». 

Засновники компанії спочатку навіть не зрозуміли, що він має на увазі, адже у кожного в контракті було прописано, що він працює тільки на Wand. А потім як зрозуміли! Почали розбиратись, і виявилось, що з приблизно 10 співробітників четверо (враховуючи того, що був звільнений) працювали паралельно в інших компаніях. Троє з них — одномоментно. Всі вони потрапили в стартап через різних українських ІТ-аутсорсерів.

Зауважу, що зарплатна вилка в Wand на той момент була $8000 – $11 000. Тобто, голодними розробники не ходили.

Wand хотів повного повернення всіх коштів, витрачених на зарплати цих працівників. Я не знаю, чи отримали вони компенсацію. З кейсом розбирались юристи, і в решті решт сторони якось домовились.

Компанія більше не наймає українців

Після цього випадку всім співробітникам Wand дали підписати документ, яким вони підтверджували, що не працюють на інші компанії. Мій аутсоурсер також звернувся до мене про всяк випадок з проханням не працювати на іншу компанію – хоч до цього вони це дозволяли, не дивлячись на контракт.

Коли ми почали розбиратись, то зʼясувалося, що практично всі аутсорс-компанії з України, з якими ми співпрацювали, займаються такою практикою – тобто продають одних і тих самих розробників декільком клієнтам. При цьому, практично в усіх у контрактах було зазначено, що це недопустимо.

Я і раніше стикався з оверемплойментом. Багато знайомих таке практикують. Але у випадку з Wand AI бажання деяких розробників за короткий період багато заробити запустило низку подій, які спричинили проблеми для всіх.

• Через не закриті вчасно задачі компанія отримала мільйони доларів фінансових збитків. Компанія не змогла залучити інвестиції, зробила півот і сильно скоротила команду. Я сам в результаті потрапив під скорочення – зараз, наскільки мені відомо, Wand наймають робітників з Пакистану.
• Українські розробники отримали репутаційні збитки – зокрема серед засновників ізраїльських стартапів. Як мені стало відомо від колег, через цю історію компанія більше не наймає нових людей з України. І це несправедливо по відношенню до тих, хто працював сумлінно. Маючи менший дохід, вони приносили більший результат, але з упередженням тепер ставляться до всіх українців.

Загалом, бренд України як країни ІТ-талантів зазнав шкоди від цього випадку.

***

Від редактора: Компанія Wand AI заснована в лютому 2022 року в Тель-Авіві. Згідно з інформації в LinkedIn, наразі в стартапі працює щонайменше 138 людей. З них 9 українців, є і росіяни, а також вихідці з інших пострадянських країн, які однак вказують, що більше там не проживають.

СЕО проекту Андрій Федотов розповів AIN.UA про стартап та чому його вирішили поставити на паузу.

Початок. Медичний браслет для цивільних

Проєкт запустили у лютому 2022 року – за кілька днів до повномасштабної війни. Розробники хотіли створити систему, яка зможе у критичних ситуаціях надавати якісну медичну інформацію для допомоги постраждалому. Зокрема:

• дані про постраждалого,
• які є перенесені операції,
• алергії та вживання препаратів,
• хронічні захворювання тощо.

Так виникла ідея браслету з QR-кодом, який містив у собі усі необхідні дані. З його допомогою, у критичних ситуаціях (особливо, якщо людина втратила свідомість або у стані шоку) лікарі могли швидко дізнатись про особливості здоров’я людини, щоб надати якісну допомогу та не нашкодити.

«Орієнтувались на цивільне населення, і працювали у цьому напрямку пів року. Зробили перші прототипи, протестували з медиками швидких карет допомоги та хірургами. Але МОЗ не готові були втілювати таку розробку загальнонаціонально через складність системи та питання з захистом інформації», – розповів Федотов.

Півот. Замість браслету – жетон

Після початку повномасштабного вторгнення вирішили переформатуватись на військових. Ідея прийшла під час участі у хакатоні Міноборони. Замість браслету вирішили зробити жетон.

«Ми швидко переналаштували нашу систему на військовий сектор та почали тестування. Пройшли багато етапів тестування, інкубаційні та акселераційну програми. Випустили першу партію та почали забезпечувати перші підрозділи», – ділиться Федотов.

З цією ідеєю стартап прийняли в мілітарі-кластер Brave1, де розробку протестували на легкість масштабування та зацікавленість генштабу у такій технології. В результаті зʼясувалося, що у найближчому майбутньому перспектив втілення проекту в життя немає.

«Після етапів спілкування визначили та погодили, що зараз усі ресурси задіяні в інших напрямках розробок. А втілення на стільки глобальної системи в складову ЗСУ вимагає великої уваги та людського капіталу», – пояснив СЕО TEMB.

Натомість, команда планує зосередитись на цивільних проєктах. Зокрема, нещодавно реалізували систему збору, сортування та передачі запитів на евакуацію для потерпілих від підриву Каховської ГЕС.

Ідеї наступних проєктів поки не розголошують, але, за словами Федотова, вже команда вже працює над ними.

Проект з жетонами закриють?

Як запевняє Федотов, TEMB не ховає ідею назавжди, лише відкладає до більш вдалих часів. Розробники спостерігатимуть за потребами Міноборони та шукатимуть вдалий етап для реалізації цього задуму. Сигналом про відновлення діяльності може стати:

1. Запит від основних стейкхолдерів МОЗ та Міноборони.
2. Запит від певних бойових підрозділів та приватних бойових частин.
3. Завершення повномасштабного вторгнення росії в Україну, що дасть змогу зосередити увагу та провести реформи сучасної медицини в збройних силах.

«Впевнений, що спільними зусиллями у потрібний час проєкт можна буде реалізувати та вивести на рівень стандарту. Сучасні жетони Міноборони це скоріше мітки смерті, адже основна функція – допомагати ідентифікувати тіла при загибелі. Наші ж жетони – жетони життя, які мають допомогти зробити усе можливе, що вберегти бійця», – підсумував СЕО TEMB.

Деталі про свій додаток і яку роль в його розробці відіграв чат-бот, Владислав розповів редакції AIN.UA.

З чого все починалося

Під час навчання в університеті я цікавився стартапами та новітніми технологіями. На другому курсі взяв участь в організації студентського стартап-клубу в ХНУРЕ на базі стартап-інкубатору YEP. Оскільки я завжди тяжів до розробки ігор, то вже на третьому курсі почав працювати в ігровій індустрії. В нашому університеті є геймдев-лабораторія, де я добре проявив свої аналітичні здібності, тож незабаром влаштувався ігровим аналітиком в Bini Bambini. А наприкінці навчання долучився до команди Ubisoft – спочатку в якості асистента, а останні півтора роки – продакшен-координатора.

До розробки персонального АІ-помічника я створив декілька невеликих ігор – в основному в якості студентських проєктів та дипломної роботи.

Коли GPT-3.5 вийшов у публічний доступ, я одразу ж зареєструвався, щоб опанувати його. Мені було зручно генерувати з його допомогою нові ідеї, редагувати власні тексти тощо. Я використовую ChatGPT зокрема для ведення блогу в Telegram. Іноді мені не вистачає часу або натхнення на те, щоб сформулювати структурований пост. Тоді на поміч приходить штучний інтелект. Він чудово справляється зі створенням «драфтового» контенту, який після цього я редагую та переписую так, щоб відобразити в ньому свої думки та ідеї.

Після виходу GPT-4, я оформив собі платну підписку за $20 на місяць і не пошкодував. Нова версія LLM виявилася набагато кращою за GPT-3.5. GPT-4 генерував настільки якісні та змістовні відповіді, що мені здалося, що він може абсолютно все. Мені було цікаво дізнатися, де межа його використання, з чим він не зможе впоратися?

Мені дуже не вистачало мобільного АІ-чату. На жаль, ChatGPT недоступний на Android. Користуватися ним можливо тільки на ПК у веб-браузері. Бувають випадки, коли під рукою є лише телефон, а сформулювати текст чи розписати ідею потрібно тут і зараз. Ти вже готуєшся до сну або їдеш кудись, і раптом в голові виникає думка, яку хочеш записати та структуровано оформити в текстовому вигляді. В таких ситуаціях зручно мати мобільний АІ-чат, з яким можна обговорити власну ідею або відредагувати текст будь-де і будь-коли.

Тому я кинув собі виклик – створити повноцінний додаток для Android, використовуючи ChatGPT в якості програміста, маркетолога та власного помічника. Експеримент перевершив мої очікування, адже за півтора місяці роботи я опублікував свій додаток у ранній доступ. 

Мобільний ШІ-асистент – від ШІ-асистента

Personal AI Assistant – це один з перших українських застосунків, створених за допомогою GPT-4. На його розробку пішло 11 чатів в ChatGPT, більше 1000 повідомлень в нашій з ним переписці, купа кави та багато вечорів після роботи.

Список фіч, які вже зараз доступні в застосунку:

• Розмовляйте в режимі реального часу з передовою AI-моделлю, яка розуміє контекст і надає змістовні відповіді.
• Обирайте різноманітні AI-особистості, щоб налаштувати свій досвід спілкування.
• Створюйте, перейменовуйте та видаляйте чати, щоб організувати свої розмови.
• Контекстна пам’ять, яка доступна по платній підписці, дозволяє зберігати історію вашого спілкування в скороченому варіанті, що значно оптимізує роботу системи.
• Пошук в переписці, копіювання повідомлень, різноманітні налаштування графічного інтерфейсу.

Більша частина коду написана штучним інтелектом. Описи які ви можете побачити на сторінці Google Play – також написані ШІ. Не дивлячись на те, що я працював над додатком не щодня і лише по вечорах, за півтора місяці я встиг імплементувати чимало функціоналу та навіть перейти з React Native на Dart+Flutter. І все завдяки нашій спільній роботі з ChatGPT.

Востаннє я програмував, ще коли працював ігровим аналітиком, тобто декілька років тому. До цього я ніколи раніше не працював ані з React Native, ані з Dart+Flutter, і оскільки я доволі педантичний – прагну грунтовно вивчати нові технології, з якими працюю.

Припускаю що без ChatGPT, я би створив подібний застосунок не менше ніж за півроку в найкращому випадку. За умови, що не втратив би інтерес до нього впродовж цього часу.

Як змусити ChatGPT писати код

Легко! Так само не буде проблем з тим, щоб змусити його абстрактно описати архітектуру проєкту або технології, які можна використати для його створення. Значно складніше домовитися з ним про спільну розробку проєкту. Нашу з ним роботу я почав з рольової гри, в якій він грає роль покращеної версії себе:

Тільки після того, як я запевнився, що він розуміє свою роль, я надав йому першу інструкцію.

Так ми почали розробку АІ-чату на React Native.

А так виглядав чат під кінець першого дня роботи над ним:

Через деякий час він почав забувати нашу переписку, давати некоректні відповіді і плутатися. Цього можна уникнути, якщо регулярно нагадувати про його роль.

Врешті решт, мені не сподобалося працювати з React Native, тому я вирішив перейти на Dart+Flutter. З переписуванням коду на іншу мову програмування ChatGPT впорався бездоганно, мені майже нічого не потрібно було робити, крім інсталяції Android Studio та створення проєкту. Та невдовзі я дізнався що в ChatGPT для GPT-4 є якийсь ліміт на кількість повідомлень в одному чаті. Після того, як ти досягаєш цього ліміту – чат автоматично перемикається на GPT-3.5 і ти нічого не можеш з цим вдіяти. Це одна з причин, чому на створення додатку знадобилося 11 чатів.

Протягом нашої спільної роботи над АІ-чатом, я регулярно просив ChatGPT проаналізувати, чого ще не вистачає в додатку. 

Роль ChatGPT в проєкті – від початку і до кінця

ШІ виконує роль такого собі «креативного директора», який генерує купу ідей. Хоча значно важливішою є роль «програміста», в якій він пише код для застосунку. В мене було загальне бачення проекту, а ChatGPT допоміг конкретизувати та структурувати цей запит.

Можна сказати, що спочатку він був основним архітектором проєкту, і я на 90% покладався на нього в рішенні проблем. Зі зростанням обсягів коду та складності самого застосунку, я поступово перейняв на себе цю роль і натомість доручаю йому написання невеликих фрагментів коду, редагування наявних фрагментів коду або прошу допомогти пофіксити баги.

Останні з ним чати в основному складаються з обміну кодом – я надсилаю йому свій шматок коду і пару-трійку речень, що я хотів би змінити в цьому коді. Він відповідає зміненим кодом та зауваженнями від себе. 

Відповідь: 

Витрати та монетизація

Безпосередньо в розробку я інвестував лише $20 за преміум-підписку на ChatGPT. Однак, використання OpenAI API платне, тому для функціонування додатку я витрачаю гроші на обробку запитів користувачів. За використання OpenAI API плачу як розробник, а не кінцевий користувач. На даний момент за місяць вийшло близько $10, більша частина цієї суми – за останній тиждень, тобто вже після релізу в Play Market.

Для того щоб покрити витрати, потрібно було монетизувати додаток. Я обрав модель платних підписок. Користувачу доступна безкоштовна версія з певними обмеженнями по кількості символів та пам’яті боту, а також вбудованою рекламою. Сплативши 149 грн (~$4,99 для інших країн), користувач може частково прибрати обмеження, розблокувати АІ-особистості та вимкнути рекламу. За моїми попередніми підрахунками, ця ціна разом з рекламою мають покривати витрати по OpenAI API.

За перший тиждень після релізу реклама покрила близько половини витрат по OpenAI API, а решту покрили підписки. Наразі 8 людей оформили платну підписку: користувачі з України, Польщі та Великої Британії.

Що далі?

Наразі я вивчаю питання виходу в App Store. Оскільки я пишу на Dart, більша частина мого коду має залишитися без змін. Але потрібно буде попрацювати над монетизацією для iOS. Я знаю, як це виглядає з консолі розробника, але з точки зору коду я з цим раніше не працював, тож тут буду покладатися на експертність ChatGPT.

Планую продовжувати працювати над застосунком, але в більш помірному темпі ніж до цього. Потрібно приділити чимало уваги маркетингу. Що стосується самого додатку, то в пріоритеті порт на iOS, а також робота над новими фічами: можливість спілкуватися голосовими повідомленнями, імпорт/експорт історії переписки, нові АІ-особистості та синхронізація даних в хмарі.

Майже 4 роки тому ми з партнером запустили агенцію, яка займається маркетингом на маркетплейсах. Ми допомагаємо постачальникам та виробникам просувати товарні позиції як на українських майданчиках (Prom, Rozetka, Епіцентр, OLX тощо), так і на міжнародних вітринах (наприклад, Etsy). 

До повномасштабної війни у нас був зовсім невеликий бізнес — 14 співробітників і 33 проєкти в роботі. Але за останній рік вдалося вирости в 4 рази — сьогодні у нас 60 людей в команді та 350 бізнесів в портфоліо. 

Хочемо поділитися нашим досвідом — як це все вдалося організувати в кризові для бізнесу та країни часи. 

Маркетплейси та маркетинг — як ми знайшли свою нішу? 

Ще в школі я почав замовляти невеликі партії товару з Китаю (павербанки та чохли для смартфонів), продавати на OLX (ще тоді Slando), вивчав ринок. Успішних кейсів особливо не було, лише здобував досвід. 

Потім зрозумів, що потрібно підтягувати софт-скіли — роблю паузу і йду на 2 роки волонтерити в AIESEC (міжнародна молодіжна організація). Акцентую увагу на розвитку навичок з тайм-менеджменту, командній організації, лідерству. Це допомагає виявити в собі суперсили, що найбільше притягували — маркетинг та продажі. Десь трошки працюю SMM-спеціалістом і влаштовуюся акаунт-менеджером в одну з дилерських агенцій Prom, що займається продажем готових інтернет-магазинів. 

На мені було 200+ клієнтів, яким я допомагав розвивати товарний асортимент, продавав повторну абонплату та рекламні послуги. Вже на другий місяць роботи позичив $300 у хресного та відкрив свій перший інтернет-магазин. Майже рік роботи в агенції, і мені пропонують позицію тім-ліда, але вирішую рухатися далі самостійно, створювати щось своє. 

Починаю працювати з власною вітриною. Перша успішна ніша — дитячі іграшки, потім роблю магазин мультитоварним (товарообіг на той момент — 240 000 грн в місяць). Десь тут починається дружба з майбутнім партнером Русланом Дроздовським, з яким ще пересікалися в AIESEC. Ми об’єднуємо наші магазини, починаємо закуповувати товари разом. Кейс, з яким вистрілили тоді — продаж бейб-блейдів (трендова дитяча іграшка) та шапок з вушками зайчика. 

Паралельно з класичним e-commerce я не лишав своє захоплення digital-маркетингом — їздив на конференції, консультував маленькі магазини, які хочуть масштабуватися, провів 5-6 вебінарів по просуванню товарів, і так починається шлях створення власної агенції. Досвід в продажах і маркетинг метчаться, ми починаємо допомагати іншим підприємцям просувати товари. 

Перші блокери масштабування

Наша робота ще не формується в бренд, ми не створюємо сайт, позиціонування, але вже взяли 5 клієнтів по просуванню — як зараз пам’ятаю, це були постачальники дитячих візочків, сонячних панелей, годинників, іграшок та магазин трендових товарів. З трьома клієнтами у нас не вийшло (один не виплатив кошти за роботу, з іншими не вийшло досягти певного результату), але 2 інтернет-магазини стали успішними і працюють до сьогодні — одному з них за 3 місяці заробили більше 1 000 000 грн. 

Після цього кейсу нас помічає команда Prom. Запрошують виступати на своїх конференціях — ми починаємо їздити і, таким чином, у нас з Русланом збільшується клієнтська база. В команді вже 10 людей. 

Продовжуємо розвивати команду. На цьому етапі ми подружилися із співвласниками агенції Netpeak, які навіть в певний момент запропонували нам офер — прийти до них найманими співробітниками на керівні позиції. Але ми вирішили рухатися самостійно, створювати власний повноцінний бізнес.

За місію взяли розвиток сучасного покоління підприємців — упакували бренд, пропрацювали цінності, розробили сайт. Так офіційно з’являється маркетинг-агенція «Ціль».

Рік кризи — зростаємо до 60 співробітників

Починається повномасштабна війна. На той момент у нас 14 людей в команді та 33 проєкти в роботі.

Ми зупиняємо усі рекламні кампанії, клієнти відпали. Опитуємо підприємців — хто з них готовий продовжувати. Починаємо створювати нові продукти, робимо акцент на міжнародних маркетплейсах, зокрема на просуванні товарів на Etsy. Ініціюємо навчання серед співробітників по міжнародному маркетингу, клієнти починають повертатися.

Вже 9 березня відновлюємо роботу. На 30 березня 2022 року у нас був перший міжнародний клієнт із запитом просування товарів на маркетплейсі Etsy (французька компанія Tariette).

На квітень того року була мінімальна ціль — $3000 по обороту. Відновлюємо відділи продажів, маркетингу, підтримки і в червні наймаємо першого в нашій компанії рекрутера. Прискіпливо пропрацьовуємо кожну ланку бізнес-процесів з ментором, щоб мати змогу брати на борт якомога більше клієнтів. 

В квітні 2023 року у нас в команді вже працює 60 людей, в постійній роботі понад 110 проєктів, і в минулому році входимо в топ-10 маркетингових агенцій по рейтингу IAB в сфері «Перфоманс». Зараз працюємо із бюджетами на кампанію від $500, в середньому — $1300-1500. 

Думаю, що вирости вдалося завдяки тому, що більшість агенцій на початку війни зупинили бізнес, завмерли. А ми постаралися максимально швидко відновити роботу. А також завдяки:

• Щотижневій роботі з бізнес-ментором. 
• Найму сильного керівника відділу продажів, який закриває питання нових клієнтів. 
• Своєчасного налаштування маркетингу для збору лідів, коли інші агенції рекламу не запускали. 
• Роботі з міжнародними бізнесами, навчилися працювати з Etsy (окрема команда під цей напрямок). Але все ж український бізнес в пріоритеті. 80% обороту агенції — це Україна. 
• Правильному розподілу клієнтів між менеджерами. Наш акаунт-менеджер бере на себе максимум 15 бізнесів. 

План сьогодні по щомісячному обороту — $100 000. 

Чи впали продажі на маркетплейсах в період війни? 

Трохи розкажу про те, що зараз відбувається з просуванням товарів на маркетплейсах. 

По-перше, потрібно розуміти, що результативність формується не від того, що ви хочете продавати, а від того, що продається. Головна задача підприємця що до війни, що зараз — пошук правильної ніші та компетенція в категорії.

Звичайно, ринок після початку війни він впав ледь не до 0, але усі великі маркетплейси вистояли, а стабілізувалися продажі вже восени 2022, хоча і відбувся значний перерозподіл в категоріях. 

Тут хочу відмітити важливий момент, де невеликі постачальники та інтернет-магазини виграли. Усі топ-вітрини по багатьом нішам працюють напряму з вендорами та дистриб’юторами, які відвантажують товар великими партіями. Але з початком війни контракти з вендорами заморозилися, і тут вийшли маленькі гравці, яким вдалося знайти, привезти та завантажити товар на маркетплейси. Я б навіть взяв на себе сміливість сказати, що український e-commerce вистояв саме завдяки маленьким гравцям. Так, багато хто бізнес закрив (для прикладу, на Prom до початку війни було 60 000 продавців, а зараз 45 000), але більшість все ж продовжила працювати. Як результат, середній чек на тому ж Prom виріс на за період війни на третину (до 1000 грн). 

Однозначно правильної відповіді на те, як зараз просувати свій товар на маркетплейсах немає. Все індивідуально і залежить, від гнучкості, адаптивності та розуміння свого клієнта. Знаю багато історій, коли постачальник закупив величезні партії генераторів або акумуляторних ламп і зараз просто дивиться на них на своєму складі.

Скажу також по бюджетам. Сьогодні є сенс заходити на маркетплейси, якщо у вас є рекламний бюджет хоча б від 20 000 грн на місяць. Ідеальні цифри інвестицій, наприклад, в Google Ads — від 100 000 грн на кампанію. 

Яка була мета оновлення

Команда працювала над сайтом разом із розробниками з Brights. Вони планували створити дизайн, який заохочуватиме безперешкодно робити благодійні внески як в Україні, так і за її межами.

«Ми прагнули донести інформацію до суспільства про діяльність фонду та його позиціювання», — говорить Володимир Хлюпін, керівник відділу UX Lazarev.agency.

Як міняли сайт

Оновлена версія сайту поєднує два головні напрями діяльності фонду, військову та гуманітарну допомогу. На головній виділені дві кнопки: для донатів та для запитів на допомогу.

Тут є звітність про проекти й закупівлі, а також дані про саму організацію та її команду. На головній сайту також з’явилось упізнаване зображення «народного супутника», кошти на який збирав фонд.

Оскільки метою редизайну було заохотити людей донатити благодійні напрями фонду, на сайт додали нову інтерактивну функцію. Новий віджет дозволяв указати суму благодійного внеску одразу на сайті. Також він реагує на будь-який донат, який користувач вказує у полі внеску, фразами засновника фонду Сергія Притули.

«Працюючи над дизайном, ми ставили перед собою мету глибинно дослідити попередній вебсайт фонду й зробити нову версію, де кожна взаємодія користувача із ресурсом є ефективною, доступною та прозорою для всіх людей, які хочуть допомогти нашим захисникам. Адже ми знаємо, що кожна зібрана гривня, може та рятує життя», — говорить Олександр Головко, UX-дизайнер Lazarev.agency.

Над проектом працювали протягом 4 місяців близько 20 членів агенції Lazarev та розробники з Brights.

Що сталося

Німецький фотограф Борис Ельдагсен номінував на конкурс роботу під назвою Pseudomnesia: The Electrician («Псевдомнезія: Електрик»). Це приголомшливий чорно-білий портрет двох жінок різних поколінь, виконаний у ретро стилі. Зображення доволі пронизливе і викликає чимало рефлексій.

Минулого тижня «Псевдоамнезія» перемогла у категорії креативність на Sony World Photography Award, але Борис відмовився від нагороди. Він зізнався, що створив роботу з використанням ШІ і номінував її, щоб ініціювати дискусію щодо майбутнього, яке чекає на фотографію.

«Дякую, що вибрали моє зображення та зробили цей момент історичним, оскільки це перше зображення, створене штучним інтелектом, яке виграло в престижному міжнародному конкурсі ФОТОГРАФІЇ. Хто з вас знав або підозрював, що його створив штучний інтелект? Щось тут це не так, правда?», – написав художник на своєму сайті.

Він додав, що «ШІ-генеровані зображення не мають змагатися з фотографією на подібних конкурсах».

«Це різні речі. ШІ – не фотографія. Отже, я не прийму нагороду», – зазначив Ельдагсен.

Кейс спровокував скандал. Як заявили організатори конкурсу, перш ніж Бориса оголосили переможцем, в обговореннях з суддівським комітетом він повідомляв, що робота є його «спільним твором» з ШІ. А креативна категорія дозволяє експериментальні підходи у створенні та обробці фотографії, включаючи використання сучасних інструментів, до яких можна віднести й ШІ. Тому Бориса допустили до конкурсу. Але згодом дискваліфікували та перервали всі обговорення.

Сам художник наполягає на тому, що судді мали більш уважно оцінювати роботу і могли б зрозуміти, що вона не може брати участь у конкурсі. Він зробив висновок, що подібні конкурси поки не готові до розповсюдження ШІ.

Чому це цікаво

Художник зізнається, що без його досвіду та навичок ШІ навряд чи згенерував би «Псевдоамнезію» такою, якою вона вийшла. Глибокою, пронизливою та, якщо відверто, трохи кріповою. Але сучасні діпфейки все важче відрізняти від реальних зображень, фото та відео. Чи зможе машина, що увібрала в себе досвід багатьох поколінь як звичайних людей, так і успішних митців, знецінити у майбутньому майстерність справжніх художників? Навряд. Але людям, схильним отримувати незаслужену винагороду за чесноти, якими вони насправді не володіють, ШІ може значно полегшити життя.

Все почалось в вересні 2020 року із Telegram-бота під назвою Krakobot. Цей бот генерував абстрактні зображення в стилі бруталізм. Це незвичайні зображення, основа створення яких покладена в рандомізації розміщення різноманітних графічних елементів. Приклади згенерованих зображень є в офіційному Telegram-каналі, присвяченому проекту:

У фаундера проекту Олега Копила завжди було бажання поєднати автоматизацію та генерацію. На жаль, в 2020 році не було технічних можливостей це зробити. Про штучний інтелект тоді менше говорили, він був не таким розвиненим, як сьогодні. Попри все після створення Krakobot Олег роками досліджував можливості штучного інтелекту, аби досягти кращих результатів в майбутньому.

В 2023 році ця історія набрала більших обертів, тому що тепер технології дозволяють створювати продукти швидше, робити їх ефективнішими. Друг Олега попросив згенерувати йому специфічну фотографію, але популярний штучний інтелект для генерації зображень Midjourney не видавав якісних результатів. Після цього почалось дослідження open source технології Stable Diffusion.

Поки відбувались спроби якісної генерації зображень по запиту, прийшла ідея стосовно створення сервісу генерації логотипів. Поки що Midjourney та інші інструменти погано генерують логотипи, тому вийшло винайти технологію, завдяки якій можна генерувати якісні логотипи. Відбувся процес тренування моделі, що призвело до значного покращення результатів і після цього сервіс Logo Jinn AI Generator став доступний для всього світу. Фінальна версія сервісу, яка була компіляцією результатів багатомісячних досліджень, створення графічних елементів, вивчення нейромереж, була створена всього за 2 дні. 

Основний функціонал

Найперше була створена величезна бібліотека графічних елементів, щоб натренувати мережу. Для тренування мережі були задіяні професійні дизайнери, які провели глибоку аналітику, дослідили десятки дизайн книг, серед яких більшість – збірники логотипів. Все заради того щоб не порушувати авторські права дизайнерів.

Було використано більше 3000 спеціальних графічних елементів – від примітивів, до більш складних фігур, від безформених елементів, до елементів з ідеальними формами. Графічні елементи можна поділити на 14 основних груп, кожна з яких має додатковий поділ на кількість базових елементів в одній формі – від 2 до 12. 

Перш за все додаток може генерувати рандомні логотипи – ця функція призначена для того, аби користувачі отримали 9 різних варіантів лого для натхнення. Також є можливість генерування логотипів по текстовому короткому опису. Для цього треба ввести лише 1-2 слова і штучний інтелект згенерує різноманітні варіанти. 

Це найкращий інструмент для натхнення. Дизайнерів він точно не замінить, це більше для отримання ідей, натхнення.

Особливо допомагає тоді, коли немає уявлення про те, що хочеться зробити або коли навіть сам клієнт його не має, то можна дати посилання на бота, щоб він згенерував бажані варіанти, від яких потім можна відштовхуватись дизайнеру.

Попри можливості генерації унікальних логотипів, сервіс має певні недоліки. Інколи бот не точно або взагалі не притримується заданого промпту. Зараз виправлення цього моменту є одним із пріоритетних напрямків.

Приклади генерованих логотипів

Найкраще Logo Jinn AI Generator справляється з генерацією рандомних зображень, тобто по команді /random. Часто можна зустріти красиві геометричні логотипи, іноді попадаються симетричні логотипи, які мають гарні форми. Приклади таких логотипів можна переглянути нижче. 

Крім генерації рандомних логотипів можна досягти значних результатів під час генерації по запиту. Наприклад, ось найкращі результати генерованих логотипів по наступним запитам: «Butterfly», «Lion», «Flower», «Bird», «Diamond».

Користувачі та просування

Зараз ботом користуються більше 1500 людей, уже є один платний користувач. Після публікації інформації про бота в різноманітних медіа була шалена активність додавання нових користувачів – за 4 з половиною години додалось 250 користувачів. 

Варто підкреслити, що за весь час було проведено близько 31 005 генерацій логотипів:

• 894 запитів рандомної генерації по команді /random (8 046 зображень),
• 2551 запит по словам (22 959 зображень).

Це ще раз підкреслює актуальність ідеї, цей сервіс має надпозитивні відгуки аудиторії, їм це подобається.

Із певних інсайдерських каналів нам відомо, що деякі дизайнери, які працюють у дизайн-агенціях, уже використовують цей сервіс для генерації ідей. Список людей, за яких ми знаємо наразі не великий, але ми абсолютно впевнені, що є ще багато інших людей, які уже використовують сервіс в комерційних цілях. 

В найближчому майбутньому ви точно зможете побачити якийсь новий бізнес, що матиме логотип, згенерований завдяки Logo Jinn AI Generator. Це буде або повністю з нуля створений логотип, або ж дизайнер просто отримає натхнення завдяки цьому сервісу. 

Ми отримали доволі велику кількість трафіку саме завдяки реактивному вірусному розповсюдженню, тому що цей бот дійсно цікавить людей. Багато хто обговорює його, багато хто уже користується. 

Наша основна мета – полегшити життя дизайнерів та підприємців завдяки економії часу та зусиль з використанням нашого сервісу. Ми були б раді, якби всі ці люди генерували логотипи завдяки нашому сервісу, відмічали нас та поширювали його публічно.

Технологія

Ми використовуємо генерацію власними розробками та орендованими ресурсами. При створенні сервісу було витрачено багато часу на тренування моделей та досліди. Тренування в основному відбувались на відеокарті NVIDIA A100-SXM4 з 40GB відео-пам’яті та 85GB оперативної пам’яті. CPU – Intel Xeon 2.20GHz. Логотипи генеруються модифікованою моделлю Stable Diffusion на відеокарті NVIDIA RTX A5000 або RTX 3090 з 6 vCPU та 24GB відео-пам’яті. 

На початку генерувати логотипи міг одночасно тільки один користувач, тепер збільшили до 10-30. Щоденно ведеться активна робота по покращенню як самої генерації, так і продукту в цілому.

Зараз ми стоїмо перед складним вибором з трьома моделями:

1. Непогано притримується заданого промпту, але зустрічаються не дуже гарні логотипи:  

2. Дуже погано притримується заданого промпту, але майже всі логотипи дуже гарні:

3. Добре притримується заданого промпту, але часто додає «не логотипну» графіку:

Поки що використовуємо перший варіант, але активно шукаємо компроміс. Хочеться знайти баланс між моделями і отримувати лого більш високого рівня. Крім цього в закритому каналі відбувається тестування технології Reinforcement Learning та в цілому перевірки якості зображень, щоб максимально автоматизувати процес покращення якості генерації.

Конкуренти

Наші основні конкуренти – це сервіси по генерації логотипів, які можна знайти в Google за запитом «створити логотип». Ці сервіси, які начебто «генерують» логотипи, але по факту відбувається вибір готових шаблонних графічних елементів зі статичного переліку, відбираються готові стокові фігури, вибирається колір, додається назва, слоган, опис і готово. В нашому випадку відбувається зовсім інший процес і ви ніколи не отримаєте логотип, який отримали ви чи інша людина. 

Головний недолік наших конкурентів в тому, що при однакових вхідних даних ймовірність створення однакових логотипів досягає 90-100%. Тоді про яку ідентифікацію за рахунок унікальності можна говорити? 

Плани на майбутнє 

Першочергова задача зараз – покращення якості згенерованих логотипів по запиту. Проводяться роботи по поліпшенню розпізнавання запитів користувачів, аби вони отримували більш релевантні логотипи. Також ми впроваджуємо системи автоматичного покращення якості завдяки перевірці з еталонними зразками або на основі фідбеку користувачів.

Плануємо генерувати логотипи в форматі SVG та зробити як мобільний додаток, так і веб, але для тестування гіпотези поки що достатньо і телеграм-боту.

Одне із можливих майбутніх нововведень – це генерація кольорових логотипів. Якщо дана функція буде додана в сервіс – можна буде економити величезну купу зусиль та ресурсів, отримувати відразу готове рішення для використання в бізнесі. 

Ймовірно, функціонал такого типу більше підійде для бізнес-користувачів сервісу, які будуть використовувати логотипи в своїх комерційних проектах. 

Автор: Богдан Щербаков, маркетолог Logo Jinn AI Generator

Який відсоток торговельних бізнесів і досі користуються російськими «МойСклад» та 1С? Чому не відмовляються? Чи вдалося за 1 рік зробити український продукт, який може конкурувати із західними ERP-системами? Про все це Дмитро розповів AIN.UA. 

Запуск IT-стартапу за 3 місяці до війни

Чи наважились би ми на запуск Bimp, знаючи, що почнеться війна? Питання складне.

Але з огляду на те, що Bimp вчасно узяв на себе процеси складського управління та обліку (які до цього у більшості українських ecommerce-бізнесах велися в російських 1С або «МойСклад»), то я не шкодую. І вдячний клієнтам, партнерам, команді та долі, що ми запустилися.

І справа не в грошах, адже ніяких серйозних грошей ми ще не заробили — з початком війни скасували усі тарифи, а повернули їх повноцінно лише в червні. 

Історія Bimp: який продукт ми запропонували в кризу?  

Перед тим, як розробляти продукт, ми провели дослідження ринку. За нашими даними до війни: 

• 70% торгового бізнесу використовували 1С та «МойСклад».
• 15% — українські продукти різної направленості (частіше всього PIM-системи з конекторами).
• 10% — працювали в Excel (малий бізнес).
• 5% — німецький SAP або бельгійський Odoo (великий бізнес). 

Ще кілька років тому в мене була аутсорсингова компанія, де ми з командою допомагали бізнесу інтегрувати різні IT-продукти, зокрема оці системи складського обліку, які я перерахував вище. Серед клієнтів був як невеликий/середній e-commerce, на кшталт «Антошки», і великий, для прикладу — Укроборонпром.

І так склалося, що часто в роботі доводилося співпрацювати з Юлією Дирявко — це одна з найсильніших експерток в Україні по фінуправлінню. Юлю залучали, щоб побудувати фіноблік, а мене, щоб нові процеси, які Юля створювала, автоматизувати за допомогою IT.

Ось так працювали майже 10 років. Впроваджували сторонні IT-рішення, набули з часом досвіду, і побачили явний запит на сучасний, простий, а головне — український продукт. Це наштовхнуло на думку зробити новий сервіс, який буде більше зрозумілим для сучасного користувача, сервіс, що підходить саме українському бізнесу. В той момент до нас приєднується ще один партнер — підприємець Дмитро Євченко, який повірив в продукт та інвестував в реалізацію. 

Рік розробки і перед війною ми анонсуємо запуск ERP-системи Bimp, яку вже сьогодні я вважаю зручнішою по функціоналу не тільки за рф-аналоги, а і за деякі західні проєкти. 

Чи відмовляється український бізнес від російських систем обліку? 

Так, але потрібно обачно спілкуватися з підприємцями. 

Інколи наше спілкування з бізнесом, який користується сервісом з рф, нагадує діалог про мову — усі розуміють важливість переходу на українську мову, але якщо наполягати, то вийде навпаки. 

За нашими підрахунками, 50% українського товарного бізнесу і досі користуються російськими продуктами складського обліку. Але ця цифра стає меншою з кожним днем.

Користуються зараз:

• Бізнеси, у який процеси дуже давно зав’язані на рф-продуктах, і вони не розуміють, як перенести дані. А також бояться ці дані втратити. Це була першочергова задача в Bimp — кілька місяців ми працювали саме над переносом даних, щоб організувати швидкий перехід за 1 день. 

• Бізнеси, які проплатити підписку на довгий час, більше ніж на рік. Вони хочуть зачекати, поки закінчиться підписка. Ми пробуємо зі своєї сторони говорити, що дані можуть швидко опинитися не в тих руках, що інформацію можуть вкрасти (вже не кажучи про те, що фінансується бізнес країни-агресора), і часто потрібно трохи часу, щоб підприємець почав переносити дані. Зазвичай, на контакт йдуть, слухавку не кидають. 

• Бізнеси, які користуються рф-продуктами, тому що не навчилися користуватися новою ERP. Таких більшість. Ведуть свій облік паралельно — наприклад, і в Bimp, і в «МойСклад». Але потроху починають розуміти логіку української системи, і поступово переходять на неї. 

• Бізнеси, які користуються піратською 1С —відповідно, не сплачують її і не планують сплачувати в майбутньому. 

Так, наша система ще не ідеальна, але в багатьох моментах вже може конкурувати навіть із європейськими та американськими проєктами. І для нас є вкрай важливим момент: щоб в Bimp переходили не тому, що ми українська компанія, а тому що ми реалізували кращий функціонал. 

Ми не плануємо конкурувати з сервісами, які пропонують якусь конкретну послугу, адже у нас продукт для комплексного управління. Ми починаємо конкурувати з SAP SE, які працюють на ринку, як компанія, вже 51 рік. Ось це виклик, який мотивує. І я впевнений, що вже через рік-два ми зможемо з ними позмагатися. 

Наразі ми можемо витримувати конкуренцію за рахунок того, що акцентуємо увагу: 

• На швидкому впровадженні. Ми автоматизували цей процес та перетворили кошмар власників бізнесу на контрольовану та обмежену в часі задачу. Це те, чим ми особливо пишаємося. 

• На інтеграціях. Вже зараз інтегрувалися з Monobank, «Нова Пошта», «ПриватБанк», Rozetka, Poster, Shopify, eBay, «Опендатабот» тощо. Далі буде набагато більше, також ми робимо необхідні інтеграції по запиту. Кастомізуємо систему. 

• На додатковому функціоналі, який дає більше ніж звичний складський та фін.облік. Це, наприклад, облік виробництва, можливість користуватися всередині системи GPT-чатом, який аналізує звіти, інтеграції з різними CRM-системами. І тут хочу зауважити, що мова не про звичайну синхронізацію — багато продуктів буквально інтегруємо в Bimp. 

• На мобільній версії, яка вже скоро буде доступна для користувачів. 

• На захищеності даних. Ми використовуємо 256-бітне SSL-шифрування. Це останній стандарт безпеки, який застосовується міжнародними банками. Крім того, наші співробітники не мають доступу до кабінетів клієнтів (лише тимчасовий доступ для служби підтримки).

Результати запуску Bimp, вихід на ринки США/Європи, нові інвестиції

Сьогодні системою користуються трохи більше 2000 представників малого бізнесу (це платні клієнти, а також ті, хто на безкоштовному періоді). Зростаємо на 10-15% щомісяця. 

Але пріоритет зараз — середній бізнес. Ми вже взяли курс на співпрацю з компаніями, де бізнес-процеси не уніфіковані, де потрібно підлаштовувати ERP під певні запити, акцентувати увагу на коректності даних. Щоб ви розуміли, то малий бізнес в Україні віддає, в першу чергу, перевагу зручності системи, тоді як середній орієнтується на точність розрахунків і коректність ведення обліку. Так, зручність — це важливо, але точність у звітах на першому місці.

І ми бачимо попит на продукт під ключ, бачимо зацікавленість не лише зі сторони тих, хто не хоче користуватися російським софтом, а й зі сторони бізнесів Великобританії, Польщі, Швеції. Не знаю, як на нас вийшли (пояснити можна хіба що Польщу), але з цих країн вже були заявки. 

Ми на етапі нових інвестицій, готуємось пітчити продукт, обираємо для себе варіанти, аналізуємо Фонди. Адже щоб запропонувати європейському або американському підприємцю ERP-систему, не гіршу, ніж той же SAP, потрібен і продукт трохи іншого рівня, потрібно масштабуватись і збільшувати в рази команду девелоперів (зараз нас 30 співробітників). 

Ядро Bimp готово, основний функціонал управлінського та фін.обліку працює, але потрібні локалізації для інших ринків, та й архітектура у нас модульна — ще є багато сервісів та додаткового функціоналу, який ми можемо реалізувати, та якого потребують клієнти. Особливо на ринках США та Європи, де усі бізнеси хочуть працювати в IT-екосистемі. 

Над цим і працюємо.

Новим проектом Skeiron став 3D-тур Маріупольським драматичним театром, що 16 березня 2022 року зазнав авіаудару, а потім був вщент зруйнований росіянами.

«#SaveMariupolHeritage — це початок великого проекту про Маріуполь. Зараз він презентує 3D-хмару точок центральної частини міста та 3D-тур по Маріупольському драматичному театру. Так ми хочемо привернути увагу світу до Маріуполя й продовжити відроджувати інші важливі архітектурні та історичні пам’ятки міста»,

— розповідає співзасновник студії Skeiron Андрій Гривнак.

Процес оцифрування театру тривав понад три місяці. «Це доволі довга та кропітка робота, а довгі терміни також зумовлені браком необхідних детальних даних будівлі, адже їх було непросто знайти у відкритих джерелах», — розповідають у Skeiron. Аби детально відтворити будівлю драмтеатр Маріуполя та прилеглу до нього територію у 3D, студія восени 2022 року запустила краудфандингову кампанію для збору фотографій та відео.

У січні 2023 року Skeiron запартнерилися з Центром просторових технологій SpatialTech.info, що спеціалізується на дослідженні та аналізі руйнувань завданих Україні росіянами. Використовуючи експертизу Центру, а також технологію лазерного сканування та фотограмметрії, команді львівської студії вдалося створити комплексну 3D-модель, а також 3D-тур всередині драматичного театру Маріуполя.

«Створення 3D-моделі зруйнованої пам’ятки — це складний і тривалий процес, але це також надзвичайно важлива задача для збереження культурної спадщини України. Ми прагнемо зберегти історію та культуру нашої країни, щоб майбутні покоління могли дізнатися, яким був Маріупольський драматичний театр та яку роль він відігравав у житті міста»,

— кажуть у Skeiron.

Команда не планує зупинятися на драматичному театрі і вже має у планах створити 3D-тури іншими пам’ятками зруйнованого росіянами Маріуполя.

Про Skeiron

Львівська студія Skeiron була створена у 2016 році трьома однокласниками Юрій Преподобним, Андрієм Гривняком та Володимиром Зайцем. У березні 2022 року команда запустила проект #SaveUkrainianHeritage, в рамках якого оцифрувала 39 історичних пам’яток, зокрема Домініканський та Софійський собори.

Підготовка

На Prom.ua Михайло купив 50 однакових гаманців. До 40 з них він поклав по 50 грн готівкою, а до 10 — по 500 грн. Також до кожного гаманця поклали картку monobank і кілька візиток на одне ім’я, щоб той, хто знайшов гаманець, міг одразу зв’язатися з його власником.

Далі за допомогою волонтерів ці гаманці «загубили» в п’яти українських містах: Києві, Одесі, Львові, Харкові та Дніпрі. Залишалося очікувати на результати. Для цього кожна візитівка мала унікальне ПІБ, що давало змогу визначити, де саме знайшовся конкретний гаманець та дізнатися про його подальшу долю.

Картки monobank були порожні та не прив’язані до реальних рахунків. Але за їх номерами Рогальський міг потім перевірити, чи була спроба зняти гроші з конкретної картки. Для більшої спокуси до кожного гаманця підклали записку з PIN-кодом від картки.

Експеримент із гаманцями: тест

Крім п’яти міст, 10 гаманців «загубили» на «Куражі» (до ребрендингу — «Кураж Базар») для тестового експерименту.

«За моєю гіпотезою, на благодійному заході люди будуть більш схильні повернути гаманець власнику», — пояснив Рогальський.

Гіпотеза підтвердилася. Усі 10 гаманців, «загублених» на «Куражі», повернулися «власникові». Люди або намагалися зв’язатися за номером телефону на візитівці, або залишали знахідку на інформаційній стійкі. І лише два з цих гаманців повернули без покладеної туди готівки.

Неприємності на пошті

Після «Куражу» розпочали основну фазу експерименту. Для цього Рогальський набрав у зазначених містах загалом 10 волонтерів серед співробітників monobank і відправив їм посилки з гаманцями поштою, щоб потім вони могли їх «загубили».

І тут на автора експерименту чекав сюрприз: одна з посилок з гаманцями приїхала до волонтера без грошей.

Спочатку Рогальський подумав, що то випадковість. Але потім виявилося, що гаманці доставили порожніми ще двом волонтерам. При цьому спустошили саме ті гаманці, в які автор експерименту поклав по 500 грн.

«У процесі пересилання через одного з поштових операторів 2000 грн зникли з гаманців. Тож ми отримали несподіваний побічний експеримент про те, що станеться, якщо ви відправите 40 гаманців із грошима до різних міст: із 4 з них можуть зникнути гроші», — зазначає Рогальський.

Отже, втрати довелося відшкодувати, й експеримент продовжився.

Результати

Гаманці розкидали в містах у локаціях з найбільшою прохідністю. За спостереженнями Рогальського, довше за 15 хвилин вони на землі не лежали.

З 50 «загублених» гаманців у початковому вигляді повернулися лише 15. І лише один — із 500-гривневою банкнотою всередині. Очевидно, така сума — надто велика спокуса.

Статистика за містами є такою:

«Я навіть подумав, що в Одесі в нас стався якийсь збій, і гаманці взагалі не «губили». Але потім з’явилася інформація, яка спростувала цю теорію», — зазначає Михайло.

Ідеться про транзакції за банківськими картками, які «загубили» разом із грошима. Із 33 гаманців, які взагалі не повернули, у 14 випадках ті, хто їх знайшов, спробували тим чи іншим способом зняти гроші з картки.

«Вдумайтеся: кількість людей, які повернули гаманець, майже дорівнює кількості тих, хто ще й гроші з картки спробував зняти. Мене шокувала ця цифра», — каже співзасновник monobank.

Графік за містами має такий вигляд:

Експеримент із гаманцями: висновки

Рогальський зробив кілька висновків на підставі результатів свого експерименту.

• Що менше грошей у вашому гаманці, то більше шансів, що його вам повернуть.
• У жодному разі не носіть PIN-код разом із карткою в гаманці. Якщо ви загубите гаманець, є велика ймовірність, що у вас спробують вкрасти гроші з картки.
• У місцях, де є охорона або адміністрація, люди навіть не заглядають у гаманець і одразу несуть його представникам місцевої «влади» (про тест на «Куражі»).

Раніше AIN.UA розповідав історію одного з тих банківських проєктів, що зростають найшвидшими темпами в історії України, — monobank. Крім цього, ми дізналися, як змусити 500 000 клієнтів «ганятися за котами» — нагородами monobank.

Якщо у вас є свої історії створення крутих домашніх сетапів для безперебійної роботи, якими ви хочете поділитись — пишіть нам свої історії на news@ain.ua.

Щоб залишатись на зв’язку та ефективно працювати віддалено, необхідно потурбуватись не лише про альтернативні джерела живлення, але й про якісний і безперебійний інтернет. Щоправда інтернет забезпечити складніше, ніж живлення – тут більше залежить від провайдерів, ніж від абонентів, тому варто приділити значну увагу саме цьому питанню.

Поганий зв’язок не дозволяє ефективно проводити онлайн-зустрічі і доносити свою думку, також він негативно впливає на роботу на віддалених машинах, та й на роботу в цілому. Це може створити у колег, замовників, викладачів не найкраще враження про вашу продуктивність, і часто, нажаль, це враження буде справедливим, бо вплив дійсно є.

Саме тому вкрай важливо подбати про забезпечення робочого місця як резервним живленням для техніки (наприклад, за допомогою зарядної станції), так і забезпеченням надійного інтернет-з’єднання. І покладатись на мобільних операторів в цьому випадку не варто. 

Я мешкаю у квартирі і, як виявилось, для резервного живлення ноутбука і додаткового монітора вистачає потужного павербанку або невеличкої зарядної станції. А от щоб забезпечити себе безперебійним інтернетом, я підключився до двох надійних провайдерів, і всім рекомендую мати їх саме два. Сьогодні відключення трапляються майже у будь-якого постачальника по декілька разів на місяць. Але наявність двох провайдерів замість одного значно збільшує стабільність вашого доступу в інтернет.

Надійними я вважаю провайдерів, які забезпечують інтернетом без необхідності живлення своєї інфраструктури в будинку, або тих, які мають ДБЖ в будинку для своєї інфраструктури на 4+ години автономної роботи.

• Якщо обираєте кабельних провайдерів, зверніть увагу на тих, хто має GPON (я обрав саме цей варіант), або на «Укртелеком».
• Другий мій провайдер має ДБЖ на 4+ години, що перезаряджається за 4 години живлення від міста. 

Якщо розглядаєте супутникові варіанти – то звичайно є Starlink. В першу чергу варто зробити приблизну оцінку того, чи буде він працювати без розривів з’єднання з місця кріплення, за допомогою офіційного застосунку для смартфону. Також варто розглянути супутникових провайдерів «ДатаГруп» і «SkySat+» – вони дещо менш вибагливі до відкритості неба, ніж Starlink, тож можуть краще працювати зі стіни багатоповерхівки.

Детальніше про вибір провайдерів, критерії і спосіб оцінювання якості послуг я розповідав на форумі dou.ua. Там же навів таблицю, яка допомагає обрати найкращий варіант для підключення додаткового джерела інтернету.  

Рекомендую мати джерело безперебійного живлення і для роутера. Павербанк спрацює також, але ДБЖ допоможе обійтись без переривання зв’язку. Якщо ДБЖ у продажу немає або наявні моделі не задовольняють потребам, а вам необхідно швидке рішення, відвідайте радіоринок. Захопіть свої павербанк і роутер, щоб або купити кабель для живлення роутера від павербанку, або попросити професіоналів такий кабель спаяти.  

Для ноутбуку експерт ще у серпні придбав павербанк на 30000 mah та маленьку зарядну станцію з розеткою на 220V потужністю на 150 Вт і ємністю у 230 Вт*г. У разі відключення електроенергії цього набору вистачає на два чи навіть три повноцінних робочих дня.

Близько 3 годин тримає заряд батарея ноутбуку, ще 5 годин – павербанк. Зарядна станція сама по собі тримає близько 10 годин, з урахуванням заряду ноутбука – додаткові 3-4 години. Звісно, вже після першого дня варто подумати про підзарядку. Тут можуть допомогти родичі чи друзі, у яких є електроенергія або найближчі Пункти незламності. 

Що залишилось доробити

Я поки не до кінця удосконалив домашню інфраструктуру для безперебійної роботи. Чекаю на доставку потужної зарядної станції 1000 Вт*г ємності і 1800 Вт потужності. Вона дозволить підключати холодильник на декілька годин у випадку відключень тривалістю більше доби і протягом цього періоду декілька раз вмикати на 5-10 хв побутову техніку: мікрохвильову піч, чайник та інше.

Також про таку зарядну станцію варто замислитися власникам індивідуальних газових котлів, що потребують невеликої кількості електрики для роботи: під час довгих відключень може бути корисно їх вмикати на декілька годин. Також у нас є декілька менш потужних павербанків для смартфонів та USB-ламп. Оптимальний підхід – по одному павербанку і лампі для роботи і навчання у кожного члена родини.  

Рекомендую приділити декілька годин вивченню питання і плануванню власної домашньої інфраструктури для якомога комфортнішого життя і роботи. Адже повне налагодження державної і міської інфраструктури після ворожих атак потребуватиме більше часу.  

Автор: Олексій Хорчев, старший менеджер ЕРАМ

«Голова нашого відділення на Херсонщині заховала від орків техніку, частину машин і гроші. Я ще досі на емоціях і хочу ще раз сказати дякую пані Оксані Нос – це сильно, хоробро та дуже віддано з вашої сторони, – написав Смілянський у Telegram 20 жовтня. – Тому, здається, у нас є новий місцевий герой, а у Великій Олександрівці – робоче стаціонарне відділення. Наш поштовий батальйон ще від ранку розпочав свою роботу».

Попри те, що її будинок зруйнований, Оксана Нос не втрачає оптимізму: вірить, що навесні почне відбудовувати свій дім і радіє, що знову має змогу працювати й налаштована на відновлення роботи ЦПЗ.

На прохання AIN.UA Оксана розповіла деталі про те, як їй вдалося врятувати поштове майно, перебуваючи в окупації.

У наше селище російські окупанти увійшли ще 10 березня

З моменту, як почалися активні бойові дії, у мене і думки не було, щоб виїхати кудись. Я не могла залишити тут все напризволяще: щоб розграбували, поламали і знищили. Як начальник ЦПЗ, саме я несла відповідальність і за гроші (а їх була дуже велика сума), бо в ЦПЗ працювала Головна каса, і за комп’ютерну техніку, і за автівки, бо в нас базувалися 15 пересувних відділень. І звісно, була відповідальна за людей: працівників і клієнтів.

Коли зайшли рашисти, вирішила, що треба спершу рятувати готівкові кошти. Грошей було багато, навіть страшно називати ту суму! Я забрала всі, зателефонувала, куди треба, повідомила і попросила пенсійні відомості. Коли мені їх надіслали, я та ще кілька колег зуміли виплатити пенсіонерам Великої Олександрівки пенсії за два місяці.

Виплачували потайки. Вивчили «графік» обстрілів і ходили до людей з 6 до 9 ранку, бо в той час не стріляли. Але бувало таке, що обстріли заставали нас просто на дільниці. Тоді падали на землю, молилися і чекали коли припиниться.

Так нам вдалося хоч трохи підтримати людей у перші місяці. Гроші, що залишилися, надійно заховала, бо знала, що до мене можуть приходити з обшуками.

У перші дні вдалося також винести із ЦПЗ техніку, яку вже ховала не в себе, а розділила по колегах і сусідах. Від автівок забрала всі ключі.

Не один раз росіяни приходили забирати машини – я ключі не віддавала

Тим, хто приходив, говорила, що пошта має працювати, тож машини повинні бути цілі.

Спочатку вони до нас тільки приходили, потім намагалися зривати замки і зайти до будівлі, але ми кілька разів заварювати вхід. А коли вони вже заселилися до ЦПЗ, то я вже доступу туди не мала. Окупанти виштовхали автівки на вулицю і намагалися їх завести. Проте не вдалося. То вони їх так і покидали.

Я переживала, щоб не розібрали їх на запчастини, тож разом з сином перевезли деякі авто у безпечне місце.

Чи було страшно? Так. Але я відчувала відповідальність перед компанією і перед державою за все, що мені було довірено. Тож намагалася врятувати.

Коли ЗСУ нас звільнили, то ми стягнули машини сюди і поставили охорону, щоб ніхто не чіпав, бо ласих було багато.

Дуже радію, що відновили роботу нашого відділення, де я зараз працюю начальником

І люди, які залишися тут, радіють. Вже змогли отримати виплати за 5 місяців.

Ми відкриті для людей щодня з 9 до 16, крім неділі й понеділка. Також почала роботу одна бригада пересувного, яка надаватиме послуги у звільнених селах поблизу. Решта колег ще проходять перевірки на співпрацю з ворогом.

Вдячна, що генеральний директор привіз нам Старлінк і генератор. Тож маємо і світло, і інтернет.

Укріплюємо приміщення, утепляємося, закриваємо, все що вибили і розтрощили. Отримали необхідні матеріали, замки. Так потроху все відновимо, відбудуємо й налагодимо.

Директор департаменту розвитку digital-бізнесу та дистанційних каналів ПУМБ Михайло Сергієнко в бліц-інтервʼю AIN.UA розповів, чому у банку вирішили стати mobile-first і що буде з вебом.

Десктоп vs. мобайл

Однією з причин відмови від десктопної версії стало зниження кількості активних клієнтів веб-версії. 

Ми другий рік поспіль бачимо зниження кількості активних веб-користувачів та тривалості сеансів. Наприкінці 2021 року кількість активних користувачів веб-версії становила 3% від усієї кількості користувачів ПУМБ Online. Зараз їх кількість менше 1%. 

Разом із тим, кількість користувачів мобільного банкінгу ПУМБ Online швидко зростала. Станом на початок вересня 2022 року, майже 70% усіх роздрібних клієнтів банку є активними користувачами ПУМБ Online. Доля користувачів додатку серед них – 99%.

Як згортають веб-версію банкінгу в ПУМБ

З липня 2022 року веб-версія ПУМБ Online стала недоступною для здійснення платежів. Всі інші функції (управління рахунками, картами, перегляд банківських документів, перегляд балансу, стану рахунку, запит виписок та інші сервісні операції) залишиться активним та доступним для активних користувачів сервісу.

Неактивним користувачам, тобто тим, хто не користувався сервісом протягом останніх трьох місяців, та новим клієнтам банку десктопна версія повністю недоступна.

Ми попереджали клієнтів заздалегідь, були пуш-повідомлення, банери на сайті та інша комунікація. Також, з клієнтами працювали співробітники КЦ та відділень, які допомагали встановити додаток та ознайомлювали клієнтів із функціоналом додатку.

Насправді, кількість скарг була значно меншою, ніж ми очікували. Це зайвий доказ зручності та безпечності роботи із додатком ПУМБ Online та ефективної комунікації із клієнтами, які були завчасно попереджені про зміни.

Чому ПУМБ вирішили відмовитися від десктопної версії банкінгу на користь додатку

Є декілька причин, чому ми рекомендуємо обирати саме мобільний додаток.

По-перше, розробляючи та постійно оновлюючи сервіси у додатку, ми фокусуємось на створенні та наданні кращого клієнтського досвіду. У ПУМБ Online клієнтам доступні усі банківські та фінансові послуги, 24/7:

• daily banking (перекази з картку на картку без комісії, сплата комунальних послуг без комісії, поповнення рахунків мобільних операторів без комісії та інші послуги), 
• digital office (відкриття віртуальних карток, депозитів та кредитів онлайн, отримання виплат від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, отримання виписок та інших сервісів),
• сервісні операції,
• програми лояльності,
• кешбек-програми банку та партнерів (до речі, кешбек нараховується як на власні, так і на кредитні кошти),
• реферальні програми,
• небанківські сервіси (продаж патріотичного благодійного мерчу в рамках проекту «Ми однієї крові», страхування та інші сервіси).

ПУМБ Online сьогодні вже більше ніж просто додаток банку, це фінансова платформа, яка допомагає клієнтам вирішувати різні споживчі проблеми та завдання, пропонуючи їм корисні продукти та сервіси. 

По-друге, додаток є більш технічно досконалим ніж веб-версія. Ми постійно інвестуємо в технічне удосконалення додатку. До того ж, мобільний додаток більш безпечний, ніж десктопний інтернет-банкінг, завдяки прив’язці до IMEI пристрою і номеру телефону

І третє – доступність входу. За допомогою додатку ПУМБ Online можна стати клієнтом банку у декілька кліків, це значно розширює можливості клієнтів: не треба йти у відділення, збирати папери, спілкуватися із співробітником банку тощо.

Чому це цікаво?

Україна – одна з передових країн дистанційного банкінгу. Першим повноцінний інтернет-банкінг своїм клієнтам запропонував «ПриватБанк». Згодом популяризація смартфонів призвела до появи першого mobile only банку monobank, успіх якого продемонстрував високий рівень прийняття українським суспільством новітніх технологій у фінансовій сфері.

Якщо раніше банки намагалися повторити успіх «Приват24» у вебі, то сьогодні ще більш актуальним став приклад monobank. Багато традиційних банків і навіть небанківських компаній вже запустили дуже схожі мобайл-продукти: izibank, «Спортбанк», «БВР» та багато інших.

Як демонструє досвід ПУМБ, веб втрачає свою актуальність для користувачів – вони все частіше користуються банківськими послугами зі смартфону замість компʼютеру. І банкам стає невигідно займатися технічною підтримкою та вдосконаленням веб-версій, натомість краще сконцентруватися на створенні конкурентного досвіду на мобайлі. Вірогідно, все більше українських банків йтиме цим шляхом.

Знайомство з проектом

Symbol — офіційний дистриб’ютор понад 200 світових брендів в Україні. Мережа представлена ​​38 бутиками luxury-сегменту та онлайн-магазином. На ринку понад 20 років, безпосередньо працюють з такими брендами-флагманами, як Fendi, Dolce & Gabbana, Gucci, Stefano Ricci, David Koma, Brunello Cucinelli, Balmain, Philosophy di Lorenzo Serafini, Peserico та інші.

У 2021 році власники вирішили провести редизайн сайту інтернет-магазину, щоб підвищити ефективність його роботи, відповідати статусу магазину ексклюзивного дизайнерського одягу та надавати кращий сервіс не лише офлайн, а й онлайн.

Основна проблема: процеси продажу в офлайн і онлайн значно різнилися. В офлайн-магазині було все дуже злагоджено, гармонійно і статусно, а в онлайн цього не відчувалося.

Задача: розробити дизайн інтернет-магазину елітних товарів. Сайт має бути простим і зручним, але водночас наголошувати на статусності кожного клієнта.

Особливості та нюанси інтернет-магазину одягу luxury сегмента

Попри те, що у нашої команди «Турум-бурум» великий досвід роботи з проектами в ніші fashion, задача створення інтернет-магазину елітних товарів стала новим викликом.

Крім збору даних аналітики, нам важливо було відчути особливості бізнесу та розібратися, як поводяться покупці luxury-сегменту, на підставі чого приймають рішення. Тому ми відвідали офлайн-магазин, де нам організували екскурсію й розповіли безліч інсайтів.

Наприклад, що цільова аудиторія офлайн-магазину — чоловіки та жінки з доходом набагато вище середнього, які віддають перевагу можливості приміряти та потримати в руках річ, перш ніж її придбати. Більшість з них не схильні розбиратися в технологіях та різноманітних девайсах.

Створення зручного інтерфейсу для продажу ексклюзивних товарів

Після збору інсайтів та аналізу даних аналітики, ми перейшли до редизайну інтерфейсу інтернет-магазину Symbol за RSR-підходом. Основний вектор руху був спрямований на мінімалістичність, простоту та чистоту інтерфейсу.

1. Персоналізований підхід

Цільова аудиторія luxury-сегменту передбачає особливий підхід та рівень сервісу. З метою надання більш персоналізованих пропозицій, ми реалізували сегментування користувачів при першому відвідуванні головної сторінки за ключовими параметрами: жіноча, чоловіча або дитяча категорія. Завдяки такому рішенню, магазин може пропонувати найбільш релевантні товари для кожного користувача.

2. Офлайн і онлайн, як єдина система

Щоб досягти відчуття присутності в офлайн-магазині, реалізували підкладку сайту та фон плиток з товарами одного кольору. Вийшов цікавий ефект відсутності кордонів, начебто розглядаєш товари на реальній вітрині.

3. Високий рівень сервісу

На першому екрані наголошуємо на ключових перевагах магазину, які підкреслюють рівень сервісу та турботи про клієнта: безкоштовна доставка та примірка, оплата Apple Pay. За даними аналітики, основна частина мобільного трафіку приходить з iOS-пристроїв, тому з перших секунд вказуємо на можливість швидкої та зручної оплати.

4. Нестандартні точки входу

У якості додаткових точок входу на головній сторінці реалізували незвичайні блоки — Образ дня та Symbol подіум. Вони нагадують сторінки глянцевого журналу, у якому зібрані готові образи. Користувач може відразу перейти на картку товару, що сподобався.

Структурували блок з навігацією, пріоритизували категорії відповідно до даних аналітики. Розширили перелік точок входу, додавши теги з брендами та популярними запитами для швидкого пошуку та переходу за категоріями.

5. Акцент на товари

На сторінці видачі керувалися вже звичним патерном у fashion тематиці — панель із фільтрами та сортуванням винесли вгору у горизонтальне меню. Це дозволило збільшити прев’ю карток товару та зробити головний акцент на продукцію. 

На сторінці товару також реалізували великі зображення продукції, щоб користувач мав змогу детально вивчити товар та розглянути його з різних ракурсів. Побачити, як товар виглядає на моделі. А фішкою став нестандартний скролл.

6. Онлайн-примірювальна

Функціонал дозволяє користувачу зібрати свій власний look, згідно з обраними параметрами: бренд, розмір, колір шкіри тощо. Таким чином стає простіше оцінити, який товар максимально підійде конкретній людині, з чим його можна комбінувати, щоб зібрати повноцінний образ.

Для зручності з правої сторони виводиться прев’ю товарів із зазначенням ціни. Якщо користувачу сподобалась річ, він має змогу перейти на сторінку товару. Вона відкривається в окремій вкладці, щоб не збилися параметри в онлайн примірювальній.

Весь образ можна відправити до кошика однією кнопкою.

Як світові бренди стали доступнішими

В результаті редизайну інтернет-магазину Symbol за RSR підходом нам вдалося створити інтерфейс, який зробив покупку світових брендів простіше та зручніше:

• розставили акценти на унікальності та статусності товарів;
• оптимізували навігацію сайтом;
• підкреслили рівень сервісу (безкоштовна доставка та примірка, повернення та обмін, бонусна програма тощо) на різних етапах воронки;
• впровадили новий функціонал: «Онлайн-примірювальна», «Подіум», та інше, для того, щоб спростити процес пошуку товару для користувача.

Після релізу ми зіткнулися з великою кількістю факторів, які вплинули на вимірювання результатів до та після. Але суттєве зростання коефіцієнта конверсії зафіксовано як у сезонні, так і несезонні періоди. Так, наприклад, порівнюючи органічний трафік в несезонний період зростання коефіцієнта конверсії склало 76,34%.

Автор: Денис Студенніков, керівник UX/UI відділу компанії «Турум-бурум»

Український стартап Fintellect працює над однойменним сервісом для невеликих компаній, за допомогою якого можна бюджетувати гроші, аналізувати фінансовий стан, автоматизувати транзакції.

В соцмережах команда публікує анонси, вакансії, нагороди та визначні події. Нещодавно в компанії вирішили, що унікальні картинки для публікацій може генерувати нейромережа, спробували і залишилися задоволеними результатом.

Єгор каже, що така ідея прийшла після перегляду короткої документалки від Vox. В ній йдеться про те, як штучний інтелект навчається генерувати картини та інші мистецькі твори.

«Мені здалось що оскільки ми беремо нарочито інноваційний тон комунікації, було б чудово спробувати новітній підхід», — каже Єгор.

В команді використовують Midjourney. Це одна з найвідоміших технологій створення унікальних зображень з текстового опису. Її конкурентом є Dall-E 2. Компанія платить 30 євро на місяць за необмежену кількість зображень

Процес достатньо простий: весь інтерфейс програми знаходиться в каналі месенджера Discord, це аналог Slack. Варто лише написати текстовий вираз і програма генерує 4 варіанти зображення. Від кожного з них можна зробити похідні, або масштабувати. Ось як це виглядає:

Формується завдання. Наприклад: потрібно зробити візуалізацію для вакансії тестувальника, яку скоро опублікують. Потрібно щоби людина, яка буде бачити повідомлення зрозуміла що робота важлива та комфортна.

Потім формується запит для нейромережі англійською мовою. Наприклад: «a poster with computer developer testing the software on retro futuristic computer in modern minimalistic office interiour, extreme details, cinematic, studio lighting, poster art»

Далі система починає створювати перші варіанти.

Після цього можна обрати один із варіантів і отримати більш деталізоване зображення.

В результаті ви отримуєте два варіанти ілюстрацій, які можна обрати для публікації.

«На абстрактних запитах нейромережа генерує цікаві зображення. Дивувала і точність, і ступінь деталізації запитів в стилі «запуск цифрового продукту». Але найбільше дивує те, що роблять інші люди. Оскільки зображення зʼявляються в спільному чаті — можна побачити чужі запити, які роблять жартома. Не уявляв, що хтось може генерувати абажури з Ніколасом Кейджем чи католицький іконостас Спанч Боба і Патрика», — каже Єгор.

В рамках проекту вже оцифровували невеликі населені пункти з великими та суттєвими втратами (Горенка, Мощун, Пуща-Водиця, Озера, тощо), на сьогодні триває оцифровування втрат в Ірпені та Гостомелі. 

Команда Rebuild.ua розповіла редактору AIN.UA про те, як саме новітні технології допомагають волонтерам оцінити масштаби руйнувань та створити дорожню карту відновлення України.

Хто за пультом

SmartFarming — це інтегратор інноваційних технологій у рослинництві. За свою 9-річну історію компанія оцифрувала понад 5 млн га картографічних матеріалів та провела зйомку більше 500 000 га земель з використанням дронів та авіації.

«Вкурсі Землі» — провайдер open-data-сервісів для перевірки, управління та аналізу земельних ресурсів на платформі великих даних Vkursi, офіційного провайдера доступу до державних реєстрів. Сервіс використовують громади для аудиту землекористування, на сьогодні команда проаналізувала 168 сільських рад у 56 громадах. Експерти компанії є співавторами дослідження щодо земель, які пов’язані з РФ та РБ.

Війна суттєво вплинула на діяльність обох компаній. Окупація та зрив проведення посівної у окремих регіонах країни, проблеми з ТМЦ та паливом, блокування портів для експорту сільськогосподарської продукції та багато інших чинників ускладнили роботу сектору та обмежили фінансові ресурси аграріїв. Водночас із цим, більшість державних реєстрів та ресурсів призупинили або тимчасово обмежили своє функціонування, що вплинуло на доступність відкритих даних.

З 24 лютого команди обох компаній намагалися адаптуватися до нової реальності та шукали спосіб використати знання і навички для відбудови України. Вирішили направити свою експертизу на допомогу державній та місцевій владі і започаткували проект Rebuild.ua, мета якого — проаналізувати кожен населений пункт та оцифрувати кожну будівлю, що зазнала пошкоджень внаслідок війни. Діяльність частини команди переорієнтували на збір даних про руйнування, польові виїзди на деокуповані території, обльоти з БПЛА та оцифрування зібраних знімків. 

«У короткі терміни нам довелося розбиратися в особливостях роботи із забудовою. Щоб мати достатньо експертизи, ми заручилися підтримкою партнерів на важливих етапах реалізації проекту, зокрема у класифікації будівель (допомагає ГО «Урбанина») та оцінці збитків (допомагають КSE Institute та damaged.in.ua). Ми побудували роботу таким чином, щоб збирати повну інформацію про руйнування, обробляти її, готувати аналітику та розробляти зрозумілі наочні звіти про населені пункти, громади, області», – розповіли AIN.UA в команді.

Навіщо оцифровувати руйнування інфраструктури

Бойові дії росії на території України завдають численних збитків та руйнувань майже у всіх регіонах — зруйновано житловий фонд та інфраструктуру, зупинено роботу промислових об’єктів та багатьох локальних бізнесів. Кожен такий випадок має бути зафіксований, а збитки – відшкодовані агресорами. 

Швидкість та ефективність відновлення країни напряму залежить від грамотної оцінки завданих збитків, формування коректного бюджету і покрокового плану відбудови. Ключова ідея Rebuild.ua – оцифрувати, проаналізувати та візуалізувати всі руйнування інфраструктури України внаслідок війни. Ці дані допоможуть прозоро та об’єктивно оцінити збитки, обґрунтувати потребу у розмірах фінансування і спростити процес залучення ресурсів на відновлення.

«У першу чергу, ми це робимо для територіальних громад, які як ніколи потребують підтримки та допомоги у забезпеченні відбудови. Щонайменше, ми привертаємо увагу до руйнувань населених пунктів та збитків, завданих окремим громадам, наступним кроком буде поширення інформації та привернення уваги спеціалізованих фондів, в тому числі – іноземних. Наразі залучаємо партнерів та разом міркуємо, як рухатися далі у цьому напрямку», – розповідають куратори проекту.

Окрім цього, повні та об’єктивні дані про руйнування необхідні також і державним органам, профільним міністерствам. Вони зараз збирають цю інформацію звідусіль, частинками, напрацьовують системність, методології та підходи, формують загальнонаціональні реєстри. Це титанічна робота, що потребує колосальних ресурсів і часу, тож Rebuild.ua намагаються допомогти. У проекту вже є домовленості з Департаментом будівництва та архітектури Київської ОВА, Агенцією регіонального розвитку Сумської області. Також ведеться комунікація з Сумською ОВА.

Як працює RebuildUA

Для оцифрування зруйнованої інфраструктури RebuildUA використовує ортофотоплани, отримані за допомогою зйомки деокупованих територій з БПЛА. Це дає ряд переваг у роботі: зйомку можна проводити на низьких висотах, під різними кутами, з додатковими відеооглядами критичних будівель. 

«Повнота і деталізація вихідних даних грає ключову роль у підрахунку кількості об’єктів та визначенні рівня руйнування, що важливо для подальшої оцінки збитків та формування плану відновлення», — розповіла Оксана Сімонова, керівник проекту RebuildUA.

Для обльотів населених пунктів використовують дрони Mavic 2 Pro та AUTEL Evo Lite+. У перспективі планується також проводити зйомку літаковими платформами.

Щоб дрони літали за чітко визначеним маршрутом і виключно в рамках населених пунктів, команда планує польотні місії – розбиває території на частини та задає траєкторії польоту. В цьому пілотам допомагає програма DroneDeploy, де можна провести попередні налаштування параметрів зйомки. Критичними параметрами є перекриття та висота зйомки.

Висота обльоту у 300-350м забезпечує роздільну здатність фотографії у 5-7 см/піксель. Такої деталізації достатньо для цілей розпізнавання пошкоджень. Після налаштування критичних параметрів, можна також відрегулювати додаткові, наприклад – скористатися функцією зйомки 3D-моделей. Це особливий вид зйомки під певним кутом, що дозволяє побудувати об’ємні об’єкти та карти рельєфу.

Підготувати дрон до польоту, перевірити працездатність та всі налаштування допомагає додаток DJI Go 4. Без нього не вдасться налаштувати та відкалібрувати дрон, особливо при першому запуску. 

Зшивання отриманих знімків здійснюється у програмі AgisoftMetashapeProfessional. Цей процес передбачає оцінку фото, сортування за якістю, видалення зайвих/неякісних знімків, прив’язку, вирівнювання та безпосередньо створення ортофотоплану.

Готові ортофото можуть важити десятки, а інколи і сотні гігабайт, тому при експорті результату доводиться робити вибір: стискати ортофото, жертвуючи якістю, або шукати додаткові ресурси для збереження даних.

На окупованих територіях або в місцях бойових дій зйомка дронами неможлива, тому для таких населених пунктів використовуються супутникові знімки від Maxar, BlackSky та інших провайдерів, отримані із власних джерел, а також у співпраці із проєктом damaged.in.ua.

Якщо порівнювати роздільну здатність зйомки дрона та супутника, то для дрона це 5-7 см/піксель, для платних супутників – 30-90 см/піксель. Є також і безкоштовні супутникові знімки, але їх роздільна здатність починається від 10 м/піксель, що не дозволяє використовувати їх для цілей розпізнавання руйнувань. 

«У більшості випадків дані супутників не дозволяють виявляти незначні пошкодження споруд, тому частина інформації може бути втрачена через технічні обмеження роздільної здатності знімків. Але зараз ми почали співпрацю з партнерами, які займаються тренуванням нейронної мережі для розпізнавання руйнувань, тому маємо сподівання, що в майбутньому з’явиться можливість якісно фіксувати і такі випадки», – пояснює Оксана Симонова. 

Оцифровка отриманих ортофото та супутникових знімків – найтриваліший процес. Для цього волонтери використовують зокрема в геоінформаційну систему QGIS. За основу для оцифрування беруть геопросторові дані OpenStreetMap (OSM), що вже містять певну інформацію про забудову населених пунктів. Основним завданням на цьому етапі є актуалізація карти забудови — оцифрування нових споруд, перевірка коректності наявних даних та внесення додаткової атрибутивної інформації. Для останнього використовують систему класифікації будівель за типами руйнування, призначенням, поверховістю тощо. 

В результаті оцифрування виходить максимально повний реєстр пошкоджених об’єктів з фотопідтвердженням та прив’язкою до координат місцевості, на основі якого розраховують аналітичні показники та розробляють публічні звіти. 

«Завдяки нашим партнерам KSE Institute, ГО «Урбанина» та Центр розвитку інновацій, у звітах з’являється все більше важливих тематичних розділів, зокрема фінансова оцінка завданих збитків, аналіз стану місцевого бізнесу, кількість мешканців, що втратили житло, доступ до закладів освіти чи офісів, тощо», – розповідають в RebuildUA.

Результати та плани

Команда Rebuild.ua розпочала роботу з аналізу руйнувань Київської області – зокрема, підготували звіт про село Мощун на виїзді зі столиці, рівень руйнувань якого перевищив 70%, про найбільш зруйноване село Київщини – Горенку та про найбільш зруйнований район Києва – Пущу-Водицю. До кінця серпня планують проаналізувати більше 50 населених пунктів Київщини.

З липня почнуть також робити аналіз перших громад Сумської області, далі у планах Чернігівська та Житомирська, де також відбувалися масштабні бойові дії. У майбутньому планують розширити географію проекту на інші регіони країни.

«Наші цілі на найближче майбутнє — забезпечити покриття всіх постраждалих регіонів країни цифровими даними про руйнування та створити зручні умови для використання таких даних, в тому числі — для отримання міжнародної фінансової допомоги на відбудову», – кажуть в проекті. 

На сьогодні в Rebuild.ua всього 10 осіб. Проект запускали за власні кошти і зараз продовжують фінансувати його самостійно.

Обсяг роботи колосальний — лише по Київській області пошкоджено більше 200 населених пунктів. До виконання окремих задач долучилося багато волонтерів, але щоб підтримати роботу проекту та масштабувати його — робити більше, швидше та краще — на проект намагаються залучити додаткове фінансування.

Кофаундер інтернет-магазину Ірина розповіла, як масштабувати бізнес і вийти на ринок Польщі.

Запуск бізнесу

Все почалося за чашкою чаю на веранді. За невимушеною бесідою про життя, нам із сестрою прийшло розуміння, що з офісною роботою найближчим часом точно не складеться. У мене народилася двійня, а в сестри Тетяни — четверта дитина. Ми почали думати над тим, чим займатимемося далі.

На той момент, Тетяна мала невеликий досвід роботи в інтернет-магазині, але назвати його прибутковим було складно. У мене ж було понад 17 років досвіду у маркетингу та рекламі. В останні 4 роки я активно займалася впровадженням та запуском онлайн-продажів послуг у великій страховій компанії. Так і вирішили: поєднати свої знання та відкрити власний інтернет-магазин. Ми вважали, що робота на себе без чітких графіків приноситиме задоволення. Єдиною умовою був мінімальний стартовий капітал, щоб не було так прикро, якщо справа не вдасться.

Відкриття інтернет-магазину в Україні

Перший сайт ми створили в листопаді 2018 року на WordPress, але виявилося, що майданчик не підходить для магазинів з великим асортиментом. Розробники намагалися щось виправити — ми отримували додаткові рахунки за обслуговування, а сайт так і не працював. Почали шукати іншу платформу, яка не буде тягнути гроші на доопрацювання. Самописний сайт виходив надто дорого та це не підходило нашому стартапу. Довго придивлялися до OpenCart, поки не дізналися, що його модульна система потребує постійного контролю та вкладень.

Після невдалих пошуків, ми вирішили, що хочемо готове рішення для якого не потрібне залучення додаткових фахівців. Так ми знайшли «Хорошоп» та одразу зрозуміли, що він нам підходить. Сайт на платформі мав всі необхідні функції та інтеграції, які залишалося лише налаштувати. З більшістю налаштувань ми впоралися самостійно, тому що навички програмування для платформи не потрібні. А якщо виникали питання, то допомагали техпідтримка та зрозумілі інструкції.

Наприкінці березня 2019 року запустився наш український сайт. Ми нарешті почали займатися бізнесом, а не вирішенням технічних проблем.

Після запуску сайту, ми почали поступово організовувати роботу магазину. Потрібно було знайти надійних постачальників, розробити маркетингову стратегію та вийти на свою аудиторію клієнтів. Непідготовленій людині швидко вирішити ці питання складно, але наш досвід у маркетингу та продажах допоміг з усім впоратися. Крок за кроком нам вдалося забезпечити стабільну роботу магазину.

Новий етап розвитку

Коли бізнес-процеси налагоджені, є потік постійних клієнтів та вас починають впізнавати, починаєш замислюватися над подальшим розвитком. Стимулом стало інтерв’ю Ігоря Фостенка у BigMoney, який створив багатомільйонний бізнес із продажу дерев’яних виробів Enjoy The Wood. Його товари продаються у 90 країнах світу, при цьому компанія є повністю українською. Переглянувши інтерв’ю, ми вирішили, що треба спробувати вийти на міжнародний рівень.

Все літо ми шукали надійних партнерів в інших країнах, які могли б допомогти нам вийти на закордонний ринок. Паралельно самостійно вивчали всі нюанси експорту товарів та їхнього продажу за кордоном. Після чого зупинили свій вибір на Великій Британії та Польщі.

Перший досвід виходу іноземний ринок

Першим був запущений інтернет-магазин у Великій Британії, на який ми покладали великі надії. Багато знайомих, а також статті в інтернеті, запевнили нас, що британці невибагливі та маркетинг простий. А головне, ми були впевнені в унікальності та якості наших товарів. Вивчивши ринок, ми знали, що аналогів нашої продукції в Британії немає.

Але на практиці виявилось все не так просто. Більшість англійців легко витрачають гроші на дозвілля, ресторани або бари, а звичайні речі звикли купувати за мінімальною ціною. Наші ж товари, навіть в Україні, продаються у високому ціновому діапазоні, а у Великій Британії ціну довелося збільшити на 80%. Підвищення пов’язане з дорогою вартістю доставки, податками та іншими додатковими витратами.

Зрештою, основними клієнтами магазину стали наші ж українці, які живуть у Британії. Для корінних мешканців товар виглядав захмарно дорогим.

З часом, через низькі продажі, нам довелося закрити британський напрямок. Невдалий досвід теж досвід.

Вихід на ринок Польщі

У жовтні 2021 року ми створили окремий інтернет-магазин та вийшли на польський ринок. Рішенням всіх організаційних питань займалися самостійно. Потрібно було локалізувати інтернет-магазин, перекласти всі тексти та контент. Для коректного перекладу ми зверталися до наших партнерів поляків.

На польський ринок вийшли з обмеженим асортиментом, продаючи лише новорічні товари, але це не завадило майже одразу отримувати замовлення. Допомогла сезонність наших товарів, адже восени всі активно готуються до свят і активність польських покупців була високою.

Поляки дуже ініціативні, діляться емоціями від покупок та залишають багато коментарів. Такої кількості відгуків, як ми отримали за перші 2 місяці роботи у Польщі, в Україні не вдається зібрати за рік. Зворотній зв’язок не тільки приємний, а й корисний. Відгуки показують іншим, що вартість відповідає якості товару та рівню обслуговування.

Конкуренція у Польщі виявилася сильнішою, ніж на англійському ринку, але це не стало проблемою. Для високого цінового сегмента є своя аудиторія, яка може купити дорогі та якісні речі. Нам потрібно було лише вийти на неї. З магазинами, що продають дешеві китайські аналоги, наші аудиторії не перетинаються.

Для продажу у Польщі використовуємо сайт, Facebook та Instagram. На популярний маркетплейс Allegro не виходили, бо вважаємо, що там немає нашої аудиторії покупців. З цієї причини не продаємо на торгових майданчиках в Україні.

На нашу думку, маркетплейси не підходять для продуктів високої цінової категорії.

Організація роботи та логістика

Для роботи в Польщі потрібен місцевий аналог ФОП. Ми орендували невеликий склад 3 в 1: склад, офіс, шоу-рум. Оренда коштує 400 злотих на місяць. Склад потрібен, бо працювати в Польщі за системою дропшипінгу з товаром з України проблематично. Доставка буде дуже довгою та дорогою — її вартість може досягати 100% від вартості замовлення. Для вирішення проблеми ми викуповуємо партії продукції у наших виробників в Україні та доставляємо товар на наш польський склад.

Товар перевозимо за допомогою невеликих компаній перевізників. З ними можна швидко домовитися та відправити як маленькі, так і великі партії товару до 1000 кг, що дуже зручно. Через кордон продукція перевозиться офіційно — для цього оформлюємо інвойс, специфікацію, сертифікат EUR.1 та митну декларацію. Сертифікат EUR.1 та митну декларацію готує наш брокер. Усі документи передаються перевізнику, разом із відвантаженням товару.

У Польщі також потрібно працювати з брокером, який складає транзитну декларацію Т1. Інакше товар не перетне територію ЄС. Усі митні процедури займають 1-2 дні. Після оформлення документів та перетину кордону, товари в основному залишаються на польській митниці, на складі брокера. Далі ми викликаємо кур’єра DPD, який доставляє його на наш склад у Польщі.

Замовлення в нашому інтернет-магазині також доставляються за допомогою компанії DPD. Вартість доставки залежить від ваги — за посилку вагою 2-3 кг потрібно заплатити 15 злотих. Для збільшення середнього чека, при замовленні від 399 злотих, робимо доставку безкоштовно. Додаткова мотивація клієнтів не буває зайвою.

Оплата товарів у Польщі

За своїм британським та польським досвідом, ми знаємо, що для успішних продажів важливо використовувати платіжні системи, які відомі в країні. Поляки не дуже довіряють незнайомому еквайрингу, тому ми підключили польську платіжну систему Przelewy24. Там є їхній улюблений Blick, Visa, ApplePay та інші сервіси. Також покупці можуть оплатити товар переказом на наш розрахунковий рахунок у банку.

Юридичне оформлення інтернет-магазину у Польщі

Для ведення бізнесу у Польщі необхідно офіційно оформити свою діяльність. Без цього ви не зможете, наприклад, отримувати плату через Przelewy24. У Польщі бухгалтерський облік складніший, ніж в Україні, тому тут майже всі мають свого бухгалтера. Теоретично, для продажу може вистачити українського ФОП, але на практиці буде складно і у вас виникнуть додаткові труднощі. Вам доведеться будувати абсолютно іншу систему бізнес-процесів, яка відрізняється від загальноприйнятої.

Рівень податків, у нашому випадку, схожий на той, які ми сплачуємо в Україні — близько 5% доходу. Додатково під час оформлення митних декларацій оплачуємо 20% ПДВ. А у кожне замовлення вкладаємо рахунок-фактуру, що чимось схоже на українське РРО.

Плани RechiDorechi на майбутнє

До осені 2022 року плануємо посилити маркетинг та масштабувати свої рекламні кампанії. Розширимо асортимент товарів і, можливо, запустимо дешевшу лінійку. Крім цього, активно вивчаємо європейський ринок та думаємо продавати не лише у Польщі — ми вже мали трохи замовлень з Литви та Німеччини. Але для торгівлі в цих країнах потрібно вирішити низку проблем.

Наприклад, за переказ грошей з Литви до польського банку стягується комісія близько 15 євро і це неприйнятно для клієнтів. Ми прагнемо знайти оптимальну платіжну систему для продажів у всьому світі.

Сподіваємося, що історія RechiDorechi була вам цікавою та допоможе тим, хто розглядав ринок Польщі для торгівлі, але не наважувався на нього вийти. Наш приклад показує, що можна ставити перед собою практично будь-які цілі в бізнесі та поступово досягати їх. Головне — не боятися пробувати щось нове та прагнути розвиватися.

Автор: Ірина Лєвашова, співзасновниця RechiDorechi

Як виникла ідея Корисної карти

Коли почалась повномасштабна війна, днів 5 пішло на евакуацію команди з Києва. Десь на другому тижні з моменту вторгнення ми повернулися до роботи. 

Основний бізнес ЛУН – в Україні, а з 24 лютого ринок нерухомості фактично завмер  – ніхто нічого не продавав, не купував, не орендував. Тож почали з того, що створили два канали: Together revenue (те, що допоможе зберегти і розвивати далі компанію у нових умовах) і Together win (ідеї, які б допомогли виграти війну). 

В каналі Together win виникла ідея робити карти для ТРО. У ЛУН доволі непогана експертиза в галузі картографії, багато з наших сервісів завʼязані на візуалізації об’єктів на мапах. У той час бійцям ТРО було важко орієнтуватися: не всі на позиціях були місцеві, доводилося роздруковувати собі карти на принтері, умовно 9 аркушів А4, і склеювати це все в одну мапу. При друці на звичайному офісному принтері Google карти виглядали нечитабельно. Наші карти були зручніші для друку і склейки з декількох А4.

Ми зробили локальний мікросервіс, де по запиту трошників готували дані. Проіснував він декілька днів, після чого в ЗСУ ввічливо попросили більше так не робити, тому що вони не можуть проконтролювати, щоб карта не потрапила в погані руки.

Тим часом в Україні все зламалось: економіка зупинилась, логістичні ланцюжки обірвалися, люди не знали, де банально купити хліб чи якісь базові ліки. І ми зрозуміли, що можемо спробувати реалізувати для них корисний сервіс – мапу, на якій можна було б побачити працюючі магазини, заклади харчування, аптеки тощо. 

На проект разом зібрав 5 людей, це разом зі мною. У нас три менеджери і лише один фронтенд-розробник. Тим не менш, 10 березня ми запустили «Корисну карту», яка доволі швидко отримала першу базу користувачів і гарний фідбек.

Як будували і просували Корисну карту

Фінансових ресурсів у нас не було, але у ЛУН є власна рекламна мережа, на якій були якісь недокручені покази на великих новинних ресурсах, які суттєво наростили трафік на час війни. Їх вистачило менше ніж на тиждень, але це допомогло нам набрати перші 100 000 користувачів. 

Великим поштовхом для нас стала співпраця з Poster – це система для роботи СМБ у ресторанній галузі. Вони по своїй системі бачили, які заклади харчування працюють. Ми домовились з Poster, що вони спитають у своїх клієнтів, хто хоче потрапити на нашу карту. В результаті у нас зʼявились сотні закладів, які працюють по всій Україні, включаючи міста, в яких була складна ситуація, наприклад Харків. 

Ми змогли досягти аудиторії, яка хотіла на якусь годинку доторкнутися до довоєнного життя, випити кави з круасаном. Одночасно ми могли допомогти малому бізнесу, у якого взагалі немає бюджетів на просування. Якщо раніше вони могли вкладати умовно $50 на місяць в SMM, то зараз у них і сммника немає.

Згодом Poster зробили бота, який кожен ранок питав у своїх клієнтів: «Ви відкрилися?» І якщо заклад відкривався, то одразу потрапляв на нашу карту. З подальшим відкриттям закладів і роботою боту ми збільшили їх кількість на мапі до 1000+. Трохи пізніше ми запартнерились з Glovo, і це дало ще понад тисячу відкритих закладів по країні.

Паралельно у «Сільпо» зʼявилось API і ми змогли оперативно отримувати дані по працюючим магазинам. До цього вони публікували дані по працюючим магазинам в Twitter, але не всі знали про існування цієї сторінки. Ми ж вивели ці дані на карті з графіком роботи та іншою корисною інформацією, наприклад наявністю певних категорій продуктів у конкретному магазині.

Також у деяких мереж, таких як «Розетка» чи «Нова пошта» є на сайті власні карти, на які нанесені працюючі відділення. Ми змогли брати дані з них і переносити на свій сервіс. Невдовзі середні і великі бізнеси вже самі почали приходити до нас, щоб розмістити дані про свої точки, які працюють. Наприклад, «Епіцентр». 

Ми стали додавати на карту нові шари і сформулювали для себе місію: ми виводимо на карту всі місця, де можна витратити гроші, тим самим підтримати економіку України. Тому що, на наш погляд, економіка відновлюється в першу чергу за рахунок реального сектору. Буде економіка – буде і перемога.

Для компаній, у яких немає айтішників, ми зробили Google Spreadsheets, які вони могли самостійно заповнювати руками – а ми потім ці данні наносили на карту. Наприклад, є мережа шаурми на 10 закладів, які таким чином передають нам дані про себе. 

Також ми з партнерами запустили бота, через який умовний сервіс по ремонту взуття міг повідомити нам про те, що він працює. Хоча невдовзі після того, як про цей бот написали ЗМІ, в нього почали додавати те, що не можна продавати легально, наприклад, криптоферми, наркотичні речовини під виглядом медикаментів і проблему вирішили жорсткою премодерацією. 

Чому Карта «залетіла»

Спершу ми запустили веб-версію. Коли вона почала користуватися успіхом, ми зрозуміли, що є запит на додаток для iOS та Android.

Ще на початку проекту я припустив, що основна частина наших користувачів – це умовно наші батьки, яки отримали наш попередній телефон. Це одразу вивело вимоги до сервісу: він має бути максимально простим, підтримуватися на більш старих телефонах та операційних системах. 

В нашій команді всього один розробник, тому ми попросили ЛУН зробити нам максимально примітивний додаток – два розробника погодилися виділити на це час. А вже за два тижні існування наш iOS-додаток потрапив у топ Featured Apps в регіоні і протримались три тижні на першому місці рейтингу і досі там входить в топ-10.

Окрім того, минулого тижня ми потрапили в топ безкоштовних утиліт Apple і лишаємось у десятці найактуальніших додатків регіону. Це дає велике охоплення.

У нас на сьогодні майже 900 000 сесій, в додатках цифри скромніше – це десятки тисяч інсталів. Але цікаво, що середній час перебування в сервісі  – 20 хвилин, тобто люди реально користуються сервісом. І це нас дуже тішить.

Найбільш активно нашу карту використовують у великих містах: Київ, Одеса, Львів. Нагадаю, що у Львові, де не було бойових дій і куди переїхало дуже багато людей, заклади харчування в перший місяць з початку повномасштабного вторгнення взагалі не працювали. Місцева влада просила їх відкриватися, щоб нагодувати переселенців.

Коли заклади тільки починали відкриватися, цей шар був дуже популярний, особливо в Києві. Сьогодні він більш актуальний в Харкові та Одесі. 

Найпопулярніші шари на сьогодні: звісно ж, бензин, далі – продукти, далі – побутові товари, техніка і товари для тварин. 

Коли ми додали заправки, ми зіткнулися з проблемою швидкого застаріння даних. Ми беремо інформацію про наявність палива на заправках по API, але наразі це дефіцитний товар, який швидко закінчується. При цьому, самі АЗС у кращому випадку оновлюють свої дані раз на декілька годин. Відповідно, поки людина доїде до заправки, яку ми показали як таку, де є бензин, на місцях виявляється, що його вже немає – людина даремно їхала. Ми просимо заправки частіше оновлювати свої дані, хоча коли на карті одночасно тисяча людей шукає заправку, то все одно є ймовірність, що комусь із них пального не вистачить. Є ідеї, як вирішити ці проблеми, скоро користувачі їх побачать на карті.

Чим корисна «Карта» для самого ЛУН

Під час війни бюджету на маркетинг немає, але маркетингові задачі лишаються – треба бути видимими. Тому ми постаралися знайти таку нішу, де б ми могли бути корисними, і тим самим залишатися у інформаційному полі, підтримувати видимість нашого бренду – що ми є, ми працюємо. Корисна карта якраз стала таким проектом.

Нас критикували, що, мовляв, коли ми наносимо на мапу якусь заправку, яка працює, вона може стати ціллю для російської артилерії. Насправді ж ми розміщуємо тільки ті дані, які є публічними. Сильна сторона ЛУН – агрегувати і структурувати, розкидані по сотням майданчиків, щоб показувати їх у зручному форматі.

Ми – стартап навпаки. Ми лагодимо економіку, але проводимо революції.

Традиційно стартапи дизраптять сфери економіки, переосмислюючи те, як щось працює і пропонуючи принципово нові рішення, у сподіванні, що користувачі оцінять вигоду і змінять свої звички на їх користь. В нашому ж випадку навпаки: війна зламала все, і у людей виникло бажання повернути, як було. Наша карта якраз і є таким інструментом, який допомагає споживачам отримати звичну йому послугу, яка стала недоступна через війну. Сходити в барбершоп чи купити корм коту.

В перші тижні війни неможливо було купити ліки в більшості міст, тому що більшість аптек не працювали. Ми закрили цю потребу, коли нанесли шар з працюючими аптеками і лікарнями. Трапився дефіцит з паливом – у нас є ці дані. Третій стрибок ми отримали, коли вивели шар з новобудовами, що відновили будівництво: в країні сотні тисяч інвесторів, які зараз задаються питанням, що там відбувається з їх новобудовою, втратили вони свої гроші чи ні. Ми показуємо, що будівництво в Україні продовжується, люди заходять і переконуються в тому, що країна відбудовується. 

Ми не знаємо, де трапиться наступний дефіцит, але він точно буде, допоки триває війна і вже після початку відновлення. Наша задача – або актуалізувати той шар, або знайти джерела даних для цього шару і нанести новий.

Наша основна мета – щоб наша «Корисна карта» якнайшвидше стала некорисною. Це буде означати, що всі магазини, заклади, заправки працюють, економіка запустилась і «Карту» можна закривати.

З іншого боку, нам вдалося агрегувати велику кількість інформації і нанести на карту, показуючи працюючий бізнес. У цьому нас часто порівнюють з Google-картами, у яких якраз є функції для СМБ, але вони не можуть вчасно актуалізовувати дані. А у нас вийшло. Тому ймовірно ми знайдемо спосіб використовувати наші напрацювання вже після перемоги, але я поки що не можу уявити, як це буде.

З 2009 року ми надаємо сервіс бездротового інтернет-підключення до будь-якої точки України. Але три роки тому, одного весняного дня, до мене прийшов менеджер і сказав: «Володимир, там дзвонить клієнт і просить встановити інтернет в міжнародний автобус, що ми можемо запропонувати?»

Запропонувати не було чого. Рішення, які ми продавали, не відповідали вимогам. Тому ми зібрали всю нашу «клієнтоорієнтованість» у кулак і відмовили клієнту.

Але за тиждень до мене прийшов інший менеджер із таким самим питанням: «Як нам встановити інтернет в автобус?». Нам було важко повірити, що потреба на ринку є, але її досі ніхто не закриває. Як виявилося, у всьому світі виробників інтернет-рішень для рухомих складів можна перерахувати на пальцях однієї руки, і вони працюють тільки з ентерпрайз-сегментом. А в Україні ніхто з них взагалі не представлений.

Тоді ми вирішили спробувати розробити таку штуку самостійно, тому що ми інженери, і нам це цікаво. Так розпочалася історія Fiway.

Go, Fiway!

Завдання було таким: інтернет повинен працювати по всій довжині маршруту і продовжувати працювати при переїзді через кордон. Без роумінгу. Відразу стало зрозуміло: щоб зробити максимально якісну та стабільну швидкість у дорозі, та ще й із перетином кордону, потрібно використовувати кількох операторів одночасно. Це мінімум дві SIM-картки, а краще 3 і більше.

Потрібно взяти 3 різних сімки, зв’язати їх апаратно в один пристрій, а софт навчити ними керувати: перемикати SIM-карти залежно від покриття і маршрутизувати трафік між користувачами. Таким чином, ми могли досягти по маршруту автобуса максимальної швидкості інтернету та максимальної якості покриття.

Та от біда. На дві SIM-картки ще можна було знайти якісь рішення в Україні, хоч вони і були вкрай нестабільні. На 3 сімки нічого не було взагалі. Ми дзвонили до європейських компаній, які робили такі роутери, але вони не хотіли працювати з В2С-сегментом, і ми навіть не отримали від них комерційної пропозиції.

Нас це не зупинило. Ми інженери чи хто? Самі зберемо! За три тижні зробили MVP: взяли стандартний роутер MikroTik, до нього спаяли USB-CAB і на проводках засунули туди антени. Виглядало це як роутер+купа дротів у різних коробочках. У такому сирому вигляді продукт поїхав до клієнта на тест, і сподобалося клієнту! І він купив. Більше того, замовив ще.

Через пару місяців з моменту старту пристрій мав уже свій корпус, торгову марку та придатну продуктивність.

Fiway – це по суті кілька модемів із SIM-картами, об’єднаних разом із роутером. Виходить, що роутер – це як мозок. Він перевіряє на кожному модемі якість сигналу, перевіряє, чи не виїхав на автобус чи автомобіль за межі роумінгу, і перемикає ці пристрої між собою. Таким чином, система постійно підтримує високу швидкість, тому що вибирає правильні модеми на правильних швидкостях, і у разі перетину кордону переходить на іншого оператора, а локального відключає.

Зараз наш комплект може забезпечити високу швидкість інтернету практично у будь-якій точці світу, де є покриття мобільних операторів.

Як розвиватись на ринку, якого немає?

Спочатку проблема була в тому, що ринку не було в принципі. Ніхто не знав, що в автобусі можна зробити інтернет. Ми робили холодні дзвінки на автобусні станції, вішали рекламу на автобусах. Просували через наших лояльних клієнтів, які були в захваті від цього рішення та стали нашим «сарафанним радіо».

Досить швидко ми змогли встановити наш інтернет у більшість міжнародних автобусів України. Покрили кілька великих перевізників.

Топ-10 наших клієнтів:

1. Наш Бус;
2. WOG;
3. EWE;
4. Uber;
5. SVD Trans;
6. Зелений слон 7;
7. Ліс-Авто-Транс;
8. Інтерсіті (УЗ);
9. FlixBus;
10. Euroclub.

А згодом стався карантин: міжнародні перевезення зупинилися. Але ми не зупинилися. За 1,5 роки карантину ми розробили:

• інтернет для поїздів «Інтерсіті+» та навіть встановили інтернет у 1 поїзд на тест;
• інтернет для яхт;
• інтернет, який видає бездротове LTE з’єднання 500 Мбіт/сек;
• упакували це все у гарні корпуси та налагодили виробництво.

Сьогодні ми робимо кілька типів пристроїв, які відрізняються за максимальною швидкістю, кількістю SIM-карток та типом роботи. Перший тип – це коли SIM-картки працюють кожна сама по собі. Наприклад, якщо в автобусі 50 осіб, то 20 обслуговує одна SIM-карта, 20 – інша, і ще 10 – третя, пристрій сам вибирає, кого через яку SIM випускати.

А ще є суматори: всі три SIM-картки беруть швидкість кожного каналу та підсумовують її. І виходить, що пристрій може видати і 500 мегабіт за секунду.

Користувачі не відчувають різницю між дротовим та бездротовим інтернетом. Чим більше SIM-карток, тим більша швидкість. У суматора потужніший процесор і більше пам’яті керівного пристрою.

Ми маємо кілька підрядних виробництв. Одне збирає нам друковані плати, інше – корпуси. І є люди, які потім комплектують корпус до друкованих плат. Fiway – модульна система: на складі є запас корпусів та інших деталей. Коли приходить замовлення, ми збираємо комплект з характеристиками, які забажав клієнт.

Скільки це коштує

• Пристрій на 2 канали коштує 18000 грн.
• Пристрій на 3 канали – 23 000 грн.
• Суматор на 2 канали – 28 000 грн.
• Суматор на 3 канали – 34500 грн.
• До пристрою для яхт відповідно додається вартість спеціального корпусу – це 5000-6000 грн.

Вартість трафіку залежить від того, яких операторів ставить клієнт. Ми на цьому не заробляємо.

• Якщо клієнт ставить українських операторів, то в середньому він платить десь 600 грн на місяць на триканальному пристрої (приблизно по 200 грн за канал).
• Якщо він ставить суматор, до цієї суми додається щомісячна абонплата +$20/місяць за сервер, на якому здійснюється підсумовування.
• Якщо виїжджає за межі України, на один канал припадатиме в середньому $30-40/місяць.

В Україні майже весь інтернет безлімітний, але за кордоном клієнти (власники маршрутів) добряче витрачалися на трафік. Щоб це контролювати, ми ставили обмеження на користувача до 2 Мбіт/с. Цього цілком достатньо, щоб комфортно користуватися інтернетом у дорозі.

Один клієнт якось вирішив обмеження не ставити, в результаті за кілька годин його пасажири примудрилися завантажити 40 Гб мобільного інтернету, які вилилися перевізнику на суму понад 100 євро.

Великий проект

Ще у нас є унікальне рішення, яке ми поки що не продаємо, бо воно існує в єдиному екземплярі і вже два місяці як забезпечує стабільним інтернетом склад Інтерсіті «Харків-Київ». Це пристрій типу суматора, але ще потужніший.

Нам вдалося досягти інтернет-покриття на рівні 95% по маршруту. Звичайно, там, де покриття в операторів взагалі немає, ми нічого не можемо вдіяти. Таких «мертвих» зон в дорозі є максимум на 5-10 хвилин – тут пасажири сидять без інтернету. Але там, де хоч якийсь сигнал можна спіймати, ми його багаторазово посилюємо та робимо з нього інтернет.

Це величезні антени, завдяки яким там, де на мобільному телефоні ви не маєте інтернету, у нас інтернет є.

Домовитися з «Укрзалізницею» про тест було нескладно – ми написали їм листа з пропозицією та досить швидко перейшли до справи. Що справді зайняло багато часу, то це оформлення всіх необхідних документів. Це дозволи від санепідемстанції (про те, що наше обладнання нікого не опромінить), СБУ (бо пристрій здійснює передачу даних), величезну кількість технічної документації. Ми витратили на це кілька місяців та чимало грошей. Також у нас є патенти на корисну модель, торгові марки – вся бюрократія виконана.

Гроші на тест цього рішення виділив приватний інвестор, переслідуючи дві цілі: зробити інтернет для пасажирів і трохи заробити за рахунок показу реклами. Але за результатами тестів, фінмодель для ефективної монетизації не склалася. А за словами «Укрзалізниці», грошей на інтернет вони не мають. Зрештою звичайні користувачі, ми з вами, знову залишимося без інтернету в поїздах. Або знайдеться ще один приватний інвестор, і нарешті настане цифрова ера і в наших поїздах.

Інвестиції та бізнес

Минулого року ми отримали грант від Ukrainian Startup Fund на $50 000. Ще вклали близько $150 000 власних грошей. Разом – $200 000.

На сьогоднішній день компанія залишається в мінусі на $50 000-$60 000, але точка окупності вже близько. Все залежить від того, куди підуть продажі.

80% наших клієнтів були міжнародними перевізниками, які їздили з України до Європи. З 2018 року ринок активно зростав, але коли настав карантин і закрили Європу, почав помирати: автобусні перевізники мають багато кредитних зобов’язань, автобуси в лізингу, а рейсів практично немає. В результаті багато наших абонентів закрилися. У тому числі великі. Ми працювали з Uber Shuttle, але вони пішли з України.

За недовгу історію Fiway ми встановили близько 1000 комплектів у різних виконаннях. Сьогодні перед нами стоїть новий виклик: ми маємо знайти новий ринок, на якому буде затребуваний наш продукт у нових карантинних реаліях.

Раніше ми добре заробляли у В2В, але були змушені перейти на В2С – яхти, приватні автомобілі, підприємства, відеооператори, які використовують суматори для стрімінгу. Крім того, наша розробка підходить не лише для пересувних складів, а й для наземних підприємств. Ми даємо за її допомогою інтернет там, де інакше його ніяк не зробити. Наприклад, у школах у дуже віддалених регіонах, де немає широкосмугового доступу. А ще – на промислових сонячних електростанціях, які стоять на полях, і їм треба передавати багато даних. Тягти туди оптичну лінію дуже дорого і довго. Ми ж просто приїжджаємо, ставимо нашу «шухляду» і підключаємо інтернет за один день.

Конкурентів ми не боїмося. Нас запитували, як ми конкуруватимемо зі Starlink Ілона Маска, але на сьогоднішній день у них немає розробок для передачі інтернету в русі. Щодо закордонних розробників – у них напівкитайська збірка, а у нас – якісна та надійна. Наша сила – в інженерах. Люди, котрі конструювали нам корпуси, раніше працювали у воєнці. Наприклад, інженер із заліза робив блоки управління до військових ракет. У них зовсім інший підхід, більш фундаментальний. На виході маємо не побутовий пристрій, а майже військовий, із високою надійністю, захистом та наворотами, до яких конкуренти трішки не дотягують.

Зокрема, бібліотеку colors завантажували з npm приблизно 20 млн разів на тиждень, її використовували майже 19 000 проектів. В свою чергу, faker отримував 2,8 млн завантажень щотижня і більш як 2500 проектів на неї спиралися.

Що сталося

Як виявилося, розробник colors та faker Марак Сквайрс власноруч зробив зловмисні ревізії цих бібліотек на GitHub. Він додав “модуль нового Американського прапору” у бібліотеку colors.js, після чого опублікував її версію v1.4.44-liberty-2 на GitHub. Так само Сквайрс зіпсував faker.js, опублікувавши версію 6.6.6.

Саботовані версії змушують програми нескінченно виводити текст «LIBERTY LIBERTY LIBERTY» (з англ. – свобода), а потім – дивні літери та символи.

Після публікації скомпрометованих версій, Марак Сквайрс опублікував допис, більше схожий на знущання:

“Ми звернули увагу, що у релізі v1.4.44-liberty-2 бібліотеки colors наявний zalgo-баг. Знайте, що ми над цим вже працюємо, щоб якнайшвидше виправити ситуацію”.

Чому розробник це зробив

Журналісти вважають, що таким чином розробник поплатився корпораціям, які використовують напрацювання його та його колег оупенсорсерів з комерційною метою абсолютно безкоштовно і нічого не віддаючи спільноті навзаєм.

У листопаді 2020 року Марак опублікував попередження про те, що він більше не має наміру безкоштовно працювати на великі корпорації.

“Я більше не збираюся підтримувати компанії зі списку Fortune 500 (та менші за розміром) своєю безкоштовною працею, – написав він. – Можете розцінювати це як можливість надіслати мені контракт з шестизначною зарплатнею або зробити форк проекту та взяти когось іншого працювати над ним”.

У BleepingComputer також зробили цікаве спостереження: сторінка README бібліотеки faker у репозиторії GitHub також була змінена розробником і тепер містить фразу: “Що насправді сталося з Аароном Шварцем?”.

Шварц був видатним американським програмістом та підприємцем, який допоміг створити Creative Commons, RSS і Reddit, а також відомим хактивістом. У 2013 році він скоїв самогубство після того, як у 2011-му його звинуватили в крадіжці документів з академічної бази даних JSTOR із метою надання до них вільного доступу.

Згадка Сквайрса про Шварца потенційно може посилатися на теорії змови навколо його смерті, припустили у The Verge.

Реакція спільноти

Деякі учасники руху за відкритий код похвалили Сквайрса за його дії, але були й такі, хто засудив вчинок розробника. Наприклад, експерт з безпеки інформації, відомий у Twitter під ніком VessOnSecurity, зауважив, що з боку Марака це було просто безвідповідально:

“Якщо ти не хочеш, щоб бізнес використовував твій безкоштовний код безкоштовно, не публікуй безкоштовний код. Саботуючи свої власні широко вживані напрацювання, ти шкодиш не лише бізнесу, але будь-кому, хто їх використовує. Це привчає людей ігнорувати оновлення, “бо речі можуть поламатися””.

Між тим майданчик GitHub за дії Марака забанив його акаунт, що у свою чергу також викликало неоднозначну реакцію. Деякі користувачі вважають, що такі дії компанії викликають недовіру, а розробники мають право робити з власними доробками все, що їм заманеться. Варто відзначити, що у Сквайрса на GitHub опубліковані сотні проектів.

Чому це цікаво

Витівка Марака сталась невдовзі після гучного кейсу з вразливістю нульового дня Log4j. Її виявили у популярній бібліотеці логування Java Apache. Як пояснили на DOU, експлойт дозволяв зловмисникам отримати повний контроль над вразливими серверами і зачепив усі системи і служби, що використовують бібліотеку логування Java, Apache Log4j між версіями 2.0 та 2.14.1, включаючи багато служб і програм, написаних на Java: хмарні сервіси, такі як Steam, Apple iCloud та програми, як-от Minecraft.

Після масового використання вразливості Log4shell супроводжувачі бібліотеки з відкритим кодом працювали без винагороди у святкові дні, щоб виправити проєкт, оскільки виявлялося все більше і більше CVE.

Цей випадок підняв питання, наскільки масово бізнеси експлуатують відкритий код у комерційних цілях, при цьому жодним чином не підтримуючи волонтерів, які публікують свої напрацювання з метою вдосконалення критично важливих для суспільства систем. Марак Сквайрс, судячи з усього, хотів додати актуальності цій проблемі.

Навесні ми вже опублікували матеріал, де команди проєкту «Аптека24» та агенції Promodo розповідали, як за рік потрапили під фільтр, повністю змінили підхід до створення контенту та вийшли на зростання в органіці +80%. На перше півріччя 2021 року вони поставили перед собою нове завдання — подвоїти отримані результати. Розповідаю, яких показників вдалося досягти та за рахунок чого.

З чого все почалося?

apteka24.ua— інтернет-сервіс продажу та доставки сертифікованих лікарських засобів. Замовлення можна оформити з доставкою додому, а також забрати самовивозом в одній з 20 наших або 1 500 партнерських аптек.

Протягом першого півріччя 2021 року спільними зусиллями ми прагнули подвоїти органічний трафік, який приходить на сайт. Як і у 2020, досягти цього планували через покращення якості контенту та зручності сайту.

СЕО «Аптека24» Юрій Гончаров вважає клієнтський досвід найважливішою частиною проєкту. І каже, що саме цього прагне і Google. На його думку, виграти в алгоритму, який постійно навчається, неможливо. Зараз «сеошник» насамперед думає, як щодня покращувати клієнтський досвід хоча б на 1%. Що кращий сервіс надає компанія, тим більше лояльних клієнтів. Що більше лояльних клієнтів, то більше користувачів клацає на посилання. Що частіше користувачі клацають на посилання — тим кращі поведінкові фактори, а отже ресурс отримує більше трафіку.

Рішення: що робили, щоб збільшити трафік х2

Одним з критеріїв, який ми враховували, були нові фактори оцінки якості ресурсу Google – Core Web Vitals. Оновлення було заплановане на травень 2021 року.

І нам було важливо встигнути впровадити всі зміни до цієї дати.

Тож разом з запланованими задачами ми працювали над підвищенням швидкості завантаження сайту. Провели аналіз ключових запитів, які мають найбільший потенціал щодо трафіку, вивчили конкурентів. Аналізували і українських гравців, і провідні компанії західного ринку.

Таким чином виявили низку типів сторінок з високим трафіковим потенціалом (наприклад: азитроміцин, дексаметазон, ібупрофен, препарати для печінки). Знов-таки, основним завданням було не просто залучити на сайт більше трафіку, нам потрібно було зробити його ще більш інформативним та зручним для користувача.

Внутрішня оптимізація сайту

• Впровадили нові типи сторінок, враховуючи вимоги YMYL (Your Money or Your Life) та E-A-T (Expertise-Authoritativeness-Trustworthiness): 

• створили портальні сторінки торгових назв препаратів;
• команда apteka24.ua ввела відповіді лікарів на запитання користувачів: проаналізували запитання користувачів з пошукових систем, вибрали найпопулярніші та отримали консультації у лікарів;
• додали пошук за діючою речовиною;
• створили довідник ліків для вагітних та матерів-годувальниць, оскільки саме вони мають найсуворіші обмеження щодо прийому лікарських засобів.

• Майже повністю реалізували українську версію сайту.
• Переробили сторінку відгуків: зараз користувачі мають можливість залишати реальні відгуки з фотографіями/відео та оцінкою.

Щоб стимулювати користувачів залишати відгуки, команда apteka24.ua створила спеціальну систему мотивації, де дарує бонусні бали — морквини за кожен коментар. Так на сторінках проєкту почав на постійній основі з’являтися новий унікальний користувацький контент (User-Generated Content).

До:

Після:

Також у рамках внутрішньої оптимізації сайту ми доопрацювали картки товарів:

• виділили основні властивості препаратів;
• додали перелінкування на сторінки діючих речовин та сторінки торгових назв;
• розширили опис;
• покращили юзабіліті сторінок: з’явився зміст інструкції з можливістю переходу до частини, що цікавить;
• створили безкоштовний чат з досвідченим провізором.

До того ж опрацювали пріоритетні високотрафікові сторінки (всі категорії, сторінки товарів, портальні сторінки).

Приклад оптимізованої портальної сторінки

До травня 2021 року ми встигли впровадити практично всі зміни та продовжували працювати над поліпшенням поведінкових факторів. Але Google відкладав апдейт і зрештою запустив його в два етапи. Перша частина набула чинності в червні, а друга – у липні та серпні 2021.

Швидкість завантаження PageSpeed Insights

Що зрештою: фіаско чи ні?

За 7 місяців роботи над проєктом довгоочікуваного зростання х2 з органічного трафіку нам досягти не вдалося.

Динаміка трафіку після першого апдейту

Команда «Аптека24» вирішила не опускати руки та продовжили посилювати обрану стратегію — покращувати клієнтський сервіс. Паралельно з цим ми працювали над оптимізацією контенту на пріоритетних типах сторінок: додали FAQ та розширили контент. І, звичайно, нарощували якісний посилальний профіль. Це далеко не всі завдання, але вони чудово демонструють, що таке SEO сьогодні.

Що зробили для покращення клієнтського сервісу?

• Додали чат із провізором на сайті. Тема обслуговування клієнтів для проєкту «Аптека24» грає одну з найважливіших ролей: так на 90% було оновлено штат кол-центру, змінено вимоги до підбору та адаптації, покращено систему мотивації. Інхаус-команда розробила нову CRM-систему та прозорі дашборди для співробітників.
• Поліпшили релевантність пошукової видачі на сайті (додали до оцінки статистику з продажів за 3 місяці та окремо за 3 тижні, доопрацювали словник синонімів, обробку друкарських помилок тощо).
• Прибрали покупку в 1-клік. Може здатися, що це рішення не варте уваги, але команда з’ясувала, що саме ця кнопка створювала марне навантаження на кол-центр і заважала швидше підтверджувати замовлення.
• Ухвалили стратегічне рішення — не дзвонити клієнтам. У роздрібному бізнесі є дивна традиція — передзвонювати клієнту для підтвердження замовлення. «Аптека24» теж таке робила. Очевидно, такі дзвінки лише дратують клієнтів. Зараз кол-центр телефонує клієнту лише якщо без дзвінка ніяк не обійтися, або клієнт сам попросив про це на сторінці оформлення замовлення.
• Переробили сторінку оформлення замовлення.
• Розширили асортимент товарів для програми лояльності: зараз їх понад 4 тисячі.

Google November Core Update

17 листопада 2021 Google випустив оновлення ядра, а 18 листопада ми отримали миттєве зростання +60%. Вже за тиждень ми досягли бажаних результатів і вийшли на рекордні показники з трафіку на день.

Динаміка трафіку після апдейту у листопаді

Загальні результати: чого ми досягли за 10 місяців

Видимість сайту за основними типами сторінок:

• категорії: у ТОП-1 +38%;
• картки товарів: у ТОП-5 +11%;
• сторінки відгуків: у ТОП-1 +21%;
• аналоги: у ТОП-1+8% та ТОП-3 +31%.

Динаміка видимості сайту на позиціях у ТОП 1-3; ТОП 4-10

Історія Степана

Степану 13 років. Він живе в Харкові зі своєю господинею Ганною, яка підібрала його на вулиці, коли йому був місяць.

Ганна завела коту TikTok у 2019 році, щоб “показати світу”. “Вираз його обличчя – це окреме мистецтво”, – пояснила вона в коментарі TJ. Влітку 2021 року Степан “завірусився” – на той момент база його підписників складала більше 400 000. Користувачів соцмережі підкорило те, як Степан із нудьгуючим виглядом сидить біля бокалу спиртного під бадьору музику. Коментатори відмічали, що чудово розуміють кота, згадували такі самі нудні вечірки та сумні одинокі дні народження.

Насправді ж Степан не сумує – він просто дрімає. Як розповіла Ганна, повільно засинати за столом кіт може нескінченно, тільки встигай міняти бокали в кадрі.

Ролики з коктейлями Ганна почала публікувати після того, як відео, на якому Степан “сумує” над піцою зібрало 4,5 млн переглядів.

Ролик, на якому Степан замислився над бокалом вина під пісню Стіві Вандера “I just call to say I love you” набрав 27,3 млн станом на липень 2021. Згодом бокал червоного стане візитною карткою Степана. Саме цей атрибут Ганна обрала для рекламного ролику Valentino.

На сьогодні відео кота у TikTok набирають мільйони переглядів та лайків. У нього вже майже мільйон підписників.

В серпні 2020 року у кота з’явився ще й інстаграм. Наразі у нього трохи менше ніж 800 000 читачів. І саме тут Степана спіткала всесвітня слава: 24 листопада його фото за бокалом вина поширила американська співачка Брітні Спірз. На момент написання цієї статті фото вже зібрало майже 1,3 млн лайків та більше 10 000 коментарів.

За словами Ганни, Брітні – не перша, хто звернув увагу на Степана. Раніше у своїх соцмережах кота вшанували модель Хейлі Бібер та актриса Діана Крюгер. Але саме Спірз, яка переживає нову хвилю популярності на тлі виходу з-під довготривалої фінансової опіки свого батька, зробила котика суперзіркою. За добу після її допису на Степана підписалося 15 000 користувачів з усього світу, близько тисячі людей написали в дірект. А за кілька днів підтягнувся і Valentino.

Кар’єра, заробітки, скандали

Контракт з Valentino став не першою рекламою в акаунті Степана – раніше йому вже замовляли привітання з днем народження та інші дрібні розміщення. Окрім того, як Ганна повідомила виданню vogue.ua, Стьопу згадували на телеканалі Discovery, а телеканал MTV навіть придбав права на один з роликів.

В планах у кота найближчим часом – з’явитися на офіційних сторінках королеви Великої Британії Єлизавети II.

А на днях Степан втрапив у перший скандал після рекламної інтеграції українського бренду здорової їжі ТМ Yaro, власницю якого Юлію Привалову раніше критикували через українофобський жарт у соцмережах. Публікація, в якій Степан рекламував продукцію торговельної марки, викликала хвилю обурення, після чого зникла з акаунту, провисівши там близько години.

Нещодавно Степан з’явився в ефірі “Вікна-новини” на телеканалі “СТБ”, де Ганна розповіла, що, незважаючи на контракт з Valentino та інші колаборації, наразі не заробляє скажені гроші. По її словам, вона більше витрачає на реквізит для нових роликів.

Вона також намагається зберігати анонімність. Про те, хто саме стоїть за профілем Степана, знають лише найближчі родичі та друзі.

Чому це цікаво?

Блоги про тварин в соцмережах можуть так само перетворитися на бізнес для своїх володарів, як і лайфстайл-блоги. Головна умова – тварина має стати медійною, а після цього прибуток від рекламних інтеграцій – лише справа часу.

Чи не найцікавішим прикладом такого кейсу можна назвати Сердиту кішку – в оригіналі Grumpy Cat. Через неправильний прикус кішка на ім’я Тартар прославилася на весь світ і принесла своїй володарці мільйони доларів.

Нагадаємо, Сердита кішка стала найпопулярнішим котячим мемом після того, як її фото вперше потрапило на Reddit у 2012 році. По оцінкам Daily Express, за життя Грампі заробила близько $100 млн (Тартар померла у 2019 році), хоча її власниця Табата Бундесен це заперечує. Реальних сум заробітків своєї улюблениці вона не розголошує. Тим не менше, вже через декілька днів після появи Сердитої кішки в медіа Табата змогла звільнитися з ресторану, де працювала офіціанткою, і почати нове життя.

Грампі заробляла гроші, рекламуючи товари, беручи участь у величезній кількості івентів, а також продаючи власний мерч. У неї навіть є власна лінійка продуктів для домашніх тварин. Торговельна марка Grumpy Cat захищена законодавством США, що дозволило Табаті у 2018 році відсудити $700 000 у харчової компанії, яка використовувала образ Грампі у комерційних цілях без дозволу.

Звичайно, Грампі – не перша в світі кішка, яка стала зіркою і монетизувала це. Ще до неї всесвітньо відомим за свою любов до коробок став японський кіт Мару, він навіть потрапив до Книги рекордів Гіннеса як найпопулярніший у світі кіт. Були, звичайно, й інші. На жаль, офіційних рейтингів по їх заробіткам поки що ніхто не складав.

Чи повторить Степан успіх славнозвісної Grumpy Cat? Час покаже, а ми щиро бажаємо йому успіху!

Що продає стартап і хто його клієнти

Паперова зубна щітка є найвідомішим продуктом Effa, з яким команда виграла змагання, про це писали Reuters, DW та інші ЗМІ. За словами Дар’ї, мета Effa – замінити одноразові продукти на екологічно чисті. Для щітки стартап робить максимальне промо: всі люди чистять зуби кожен день, і на такому продукті найпростіше пояснити, чим займається і до чого прагне стартап.

Основними клієнтами стартапу є туристична індустрія (готелі, авіакомпанії, круїзні судна), є також клієнти з корпоративної сфери, наприклад, Netflix, яким потрібні такі щітки для співробітників в офісах.

«Ми також працюємо з інституційними або державними закупівлями, і це лікарні, табори біженців і в’язниці. Цей сегмент відкриється для нас у майбутньому, коли обсяги виробництва знизять ціну на продукт, але ми вже спілкуємося з кількома громадськими організаціями (ЮНІСЕФ та іншими)», – каже Дар’я.

Стартап проводить регулярні поставки великим клієнтам кожні три місяці: для цього Effa налагодила роботу з дистриб’юторами в регіонах, де працюють клієнти. Вони забирають товар зі складів, а потім розподіляють його самі.

Як залучили в клієнти Netflix

За словами Дар’ї, команді вдалося вийти на ринок з продуктом в потрібний час: з одного боку, через коронавірус зріс попит на одноразову продукцію. З іншого боку, майже всі світові галузі зараз переходять на екопродукти. За словами співзасновника стартапу, важливу роль відіграють як дизайн, так і сайт продукту. Навчаючись в акселераційній програмі Startup Wise Guys, команда пройшла модуль з генерації лідів і продажів на Linkedin, а тепер використовує ці уроки. «Завдяки цьому продажі зараз досить прості», – говорить вона.

Шукати клієнтів допоміг той факт, що стартап брав участь у міжнародних проєктах, таких як конкурс екоінновацій Clim@ у Франкфурті, де увійшов до п’ятірки кращих, у конкурсі ClimateLaunchPad на ідеї для зеленого бізнесу тощо.

«Окремим інструментом продажів, звичайно, є медіа. Як тільки в крутому медіа-ресурсі виходить хороша стаття про нас, пошта починає розриватися», — розповідає Дар’я.

Так стартап потрапив в клієнти Netflix. За словами співзасновника стартапу, самі представники Netflix цікавилися продуктом Effa: шукали екологічне рішення для своїх офісів, а серед альтернативи на ринку були доступні лише не дуже екологічні бамбукові щітки. Ми знайшли публікації про український стартап і вирішили з ним зв’язатися.

Netflix в результаті купував щітки не тільки для офісів, але і для акторів на кастингах: виявилося, що для цих цілей компанія використовує близько 6000 щіток на місяць. Тому після переговорів стартап почав поставляти щітки не тільки в офіси, але і на знімальний майданчик Netflix.

Як залучили в клієнти Marriott

У випадку з Marriott стартап сам намагався продати свій продукт готелям. Дар’я відповідає за продажі в стартапі, вона також вела переговори з Marriott. У цьому випадку Linkedin добре працював як канал продажів. Як розповідає Дар’я, для того, щоб продавати через цю мережу, потрібно виконати кілька основних кроків:

• Людина, яка буде займатися продажами через Linkedin, повинна розробити свій профіль: адекватне фото, посада в компанії, профіль якої також повинен бути активним.
• Потрібно бути активним на Linkedin, читати і розуміти область, куди підуть продажі, підписатися на лідерів думок в цій області, читати спеціалізовані ЗМІ, писати пости і лайкати пости інших. Тільки так ви станете «своїм» в тій чи іншій сфери. Через пару тижнів роботи в Linkedin на конкретному сегменті ринку ви зрозумієте, що насправді ключових людей там не так багато», — розповідає Дар’я.
• Підписуватися на онлайн-заходи: за словами Дар’ї, це одна з кращих воронок продажів: адже люди, які активно користуються Linkedin і готові поділитися своєю думкою і досвідом, підписуються на онлайн-заходи. Ви можете побачити список відвідувачів подій і додатись до них у друзі.
• Після маркетингових досліджень потрібно знайти в компанії людину, якій писатимете стосовно продажів. Писати генеральному директору часто погана ідея, такі повідомлення просто загубляться. «Важливо подумати про те, чий біль в компанії ви вирішуєте», — говорить Дар’я. Не додавайте друзів без невеликого вступного повідомлення. І не намагайтеся відразу продати свій продукт. Краще запитати у людини думки про товар, задати кілька питань.
• Не варто відразу додавати багато людей, якщо профіль не особливо розроблений: алгоритми Linkedin налаштовані так, що якщо занадто багато користувачів не приймуть ваш запит, профіль може бути просто заблокований.
• По-перше, найкраще працювати з Linkedin вручну, щоб зрозуміти, як це все працює. І після цього ви можете спробувати програмне забезпечення для генерації ліду. «Головне пам’ятати, що після першої відповіді на ваше повідомлення потрібно зайти на пошту або призначити дзвінок. Далі вже питання у правильному менеджменті акаунта», — радить Дар’я.

У випадку з Marriott, це саме те, що спрацювало. Дар’я активно розвивала свій профіль Linkedin і профіль компанії, публікувала, збирала лайки. Вона також вивчала ринок і що важливо саме для цієї компанії: виявилося, що sustainability (екологічно чистий і самодостатній розвиток) є однією з головних цілей Marriott на 2021-2025 роки і компанія переходить до мікропостачальників продукції. «Для нас це був знак, що нам потрібно терміново постукати їм у двері», — говорить Дар’я.

Вона визначила, хто в компанії може нести відповідальність за покупку продукції, і склала список розсилки, посилаючись на статтю про мікропостачальників. Як тільки відреагував менеджер готелю The Jaffa (частина мережі Marriott) в Ізраїлі, йому направили лист з адаптованою для клієнта презентацією, після чого був проведений дзвінок. Після дзвінка ми відправили клієнту PR-пакет з 10 щіток під брендом готелю. І підписали контракт з одним з готелів Marriott.

«Коли клієнт бачить, що до його бренду ставляться так благоговійно, ціна для нього вже не така важлива», – каже Дар’я.

Стартап нещодавно залучив раунд інвестицій, і планує витратити ці кошти на розробку інших екопродуктів.

Мрія про свій бізнес

Останні кілька років Роман працював в IT-компанії і замислювався про свій бізнес. Одного разу запустив із другом сервіс із доставки продуктів харчування в офіси IT-компаній, але бізнес не злетів, оскільки засновники були занадто зайняті на основній роботі. Тому Роман став вивчати варіанти з уже налагодженою бізнес-моделлю.

«Розглядав франшизу «Нова пошта«, але у компанії вже і так занадто багато відділень у Києві, і відкрити нове можна тільки в невеликих містах з населенням 10 000-20 000 осіб – а це мені не цікаво», – пояснив він.

Франшизи інших компаній не вселяли довіри. Дізнавшись про запуск франшизи Rozetka, вирішив спробувати.

Франшиза Rozetka: умови

Інтернет-магазин пропонує такі умови франшизи:

• орієнтовні витрати на запуск – близько 688 000 грн;
• чистий прибуток – від 35 000 грн на місяць;
• термін окупності – від 15 місяців.

Співпраця виглядає так: клієнт оформляє покупки на Rozetka, магазин обробляє замовлення і відправляє його у відділення видачі франчайзі. Франчайзі приймає товари, видає їх клієнту і отримує винагороду за кожну таку видачу.

Rozetka платить франчайзі 20 грн за одну видачу.

Не важливо, скільки товарів замовив клієнт: якщо вони приїхали з одного складу і в них один номер накладної – вони вважатимуться як одна видача.

«Наприклад, якщо клієнту надіслали три пари кросівок, дві він викупив, а одну залишив у відділенні, я все одно отримую винагороду як за одну видачу. Якщо ж клієнт відмовився від замовлення або взагалі за ним не прийшов, я нічого не заробляю», – розповідає Роман.

У середньому на його точці замовлень на 10% більше, ніж видач.

Франчайзі не можуть видавати алкоголь, великогабаритні товари на кшталт холодильників і всі замовлення від інших продавців, крім самої Rozetka.

Запуск відділення за півтора місяця

Запуск відділення обійшовся Роману в 654 000 грн. Основні витрати:

• початковий внесок – $5000 або близько 140 000 грн;
• ремонт приміщення – 220 000 грн;
• столи, стелажі – 100 000 грн;
• комп’ютери, сервер, комунікатори – 92 000 грн;
• оплата оренди приміщення за перший і останній місяць – 33 400 грн;
• юридичне оформлення двох вивісок (внесок до скарбниці міста та послуги посередника) – 25 000 грн;
• освітлення – 12 000 грн.

Загалом від першого спілкування з Rozetka до запуску точки минуло п’ять-шість тижнів.

Півтора-два тижні він шукав відповідне приміщення. За пошук локації відповідає франчайзі, але остаточний варіант потрібно погоджувати з Rozetka. Ще два тижні пішло на ремонт.

У Rozetka підготували дизайн-проект відділення, дали контакти будівельників і постачальників обладнання, допомогли налаштувати програмне забезпечення.

Rozetka рекламувала мою точку в інтернеті і в день нашого відкриття розіслала рекламне пуш-повідомлення всім користувачам свого застосунку.

Запуском відділення Роман займався удвох із дружиною. Зараз вони виконують ролі старших менеджерів: працюють із CRM-системою, проводять інвентаризацію та інкасацію, роблять касові підрахунки наприкінці дня. Ще в команді четверо найманих операторів-касирів, працюють вони позмінно. За вимогами Rozetka, на точці завжди мають перебувати двоє людей. Бухгалтер – на аутсорсі.

«У грудні до нас кілька разів приходив представник Rozetka з ревізією: підказував, чого нам не вистачає, як поліпшити роботу. Зауваження були по дрібниці: докупити вогнегасники, побутові засоби для прибирання приміщення і батарейки різних типів, щоб покупці могли перевіряти роботу електроприладів», – розповідає Роман.

Франшиза Rozetka: прибуток за перший місяць

За оцінками Rozetka, у середньому одна точка видачі повинна видавати 150-250 замовлень на день. За словами Романа, на практиці приблизно так і виходить. Максимальний добовий рекорд – 260 замовлень, нижче 100 видач поки не падали.

«Цього достатньо, щоб виходити на операційний прибуток. На окупність повинні вийти до березня-квітня 2022 року», – каже він.

Основні щомісячні витрати:

• оренда приміщення (16 700 грн),
• комуналка і сервісне обслуговування (3 500 грн, включно з оплатою за охорону),
• зарплати співробітникам (65 000 грн),
• клієнтам пакети, самі купуємо їх по 80 коп. за штуку.

Висновки

Зараз Роман підшукує приміщення, щоб відкрити ще одну точку видачі. Уже погодили з Rozetka район, залишилося знайти конкретну локацію.

«Я задоволений, що зважився запустити бізнес за франшизою. Після IT-сфери мені довелося перебудовувати мислення і сприйняття світу з позиції найманого працівника на позицію підприємця. Якщо раніше за нами бігали HR-менеджери і пропонували кращі умови праці, то тепер потрібно піклуватися про все самостійно. Поки що для мене це незвично – але цікаво», – підсумував він.

UPD1: У четвер, 25 квітня, керівник MOYO вибачився перед Сергієм Лукашенком, після чого йому вручили ноутбук – у подарунок. Зі свого боку Сергій пообіцяв забрати заяву з поліції і запевнив, що конфлікт із магазином вичерпано.

Передісторія

Минулої п’ятниці, 19 квітня, киянин Сергій Лукашенко шукав в інтернеті ноутбук і випадково натрапив на акцію: на сайті інтернет-магазину MOYO ноутбук вартістю 11 000 грн було виставлено всього за 1099 грн.

«Прогорнув далі, бо не повірив. Потім через 20 хвилин знову завантажив сайт, і ціна була тією самою», – розповідає Сергій на своїй сторінці у Facebook.

Він оформив замовлення і оплатив ноутбук банківською картою. Після чого йому зателефонували з MOYO, підтвердили покупку за заявленою ціною та отримання 100% оплати. Також Сергію повідомили, що він зможе забрати свою покупку в будь-якому магазині MOYO – він вибрав точку в Dream Town.

Отримавши SMS-повідомлення про те, що товар прибув у торговельну точку і чекає на свого власника, Лукашенко вирушив отримувати покупку.

«На місці мені винесли ноутбук, увімкнули для перевірки, я переконався що він працює і підтвердив, що забираю. І раптом мій ноутбук забрали разом із чеком і сказали, що не віддадуть. Причина: ціна на сайті змінилася», – пише він.

За словами Сергія, після тривалих перемовин по гарячій лінії, йому повідомили, що покупку скасовують без згоди покупця і можливості оскарження. Причиною назвали технічний збій на сайті, через який за ноутбук висвітилася неправильна ціна.

Оскільки юридично угода відбулася, Лукашенко, впевнений у своїх майнових правах на техніку, не поспішав відмовлятися від покупки. Однак усі його спроби напоумити персонал магазину до результату не привели – ноутбук йому не віддали. А на вимоги аргументувати відмову заявили, що, мовляв, покупець сам має розуміти, що така ціна не може відповідати дійсності, – згадує Сергій.

«Відмова магазину була «трохи» хамська, менеджер, дивлячись в інший бік, дав команду не видавати мені ноутбук, і пішов в інший кінець магазину. Ніби я якийсь волоцюга, який не заслужив не тільки оплачений ноут, а навіть нормального ставлення».

Після інциденту Сергію зателефонував представник магазину і запропонував придбати цей ноутбук зі знижкою 10% і 3000 грн на віртуальний бонусний рахунок для майбутніх покупок. Однак Лукашенко не погодився. «Моя згода означала б, що я відмовляюся від своїх початкових претензій (а слова в інтернеті вже використовуються як свідчення в суді, як у випадку з твітами Ілона Маска), тобто це означає фактично відмову від моїх свідчень, а також факт покривання злочинів, ознаки яких я вже знайшов у цій ситуації на той момент, – що робило би мене співучасником», – зазначає він.

Позиція покупця MOYO

Повернувшись додому без оплаченого ноутбука, Сергій насамперед описав випадок у Facebook. Він звинуватив MOYO в низці незаконних дій:

«Якщо говорити про закони, які були порушені:

1. Факт незаконного заволодіння моїм ноутбуком (крадіжка) співробітниками магазину.
2. Виставлення цього ноутбука на подальшу реалізацію (торгівля краденим). Що було здійснено ще до офіційного визнання судом (якщо таке визнання буде) переходу права власності на цей ноутбук магазину MOYO.
3. Факт приховування злочину. Без моєї згоди, магазин самовільно розпочав процедуру повернення коштів, задля приховування факту набуття мною права власності на оплачений мною, та підтверджене з їхнього боку таке право власності як телефоном, так і відповідним електронним листом, конкретний ноутбук.
4. Ознаки організованої злочинності. Всі дії відбувалися через абсолютно чітко сформовану, а також документально оформлену структуру, кожен учасник якої отримував вигоду від кожної такої операції (прибуток компанії, який йшов на зарплати співробітників, включав і прибуток від конкретно цих операцій) – а це вже абсолютно чітко має ознаки організованої злочинності.
5. Заподіяння фінансових збитків. Оплату за ноутбук оформляв за допомогою функції розстрочки monobank, і відсоток monobank не буде повернуто – а отже, не відбувається факту повної двосторонньої реституції.
6. Порушення прав споживача. Це найбільш нешкідливий закон, який вони порушили», – пише Лукашенко.

Постом у Facebook справа не скінчиться – Сергій має намір домагатися справедливості у відповідних державних структурах. Про це він повідомив у коментарі AIN.UA. «Я написав заяву в поліцію, а також отримав консультацію від Державної служби захисту прав споживачів про те, як правильно підготувати заяву. Сьогодні цю заяву піду подавати. Учора написав ще лист до магазину з моєю аргументацією, чому вони не праві, і чому правила сайту не поширюються на наш випадок», – розповів він, додавши, що поки що діалог із MOYO відбувається винятково в коментарях до його посту (про це трохи згодом).

«Якщо чесно, мені ніяково звертатися до подібних органів, це якось занадто для цієї ситуації. Але поведінка магазину переконує – що насправді так правильно. Усі конфліктні ситуації мають вирішуватися в суді, якщо не вдалося їх вирішити в діалозі. І поки не буде гучного прецеденту, подібні ситуації повторюватимуться в цьому та інших магазинах», – прокоментував він.

Позиція MOYO

AIN.UA відправив запит до пресслужби магазину, однак поки що не отримав відповіді. Разом з тим, у коментарях під записом Сергія є відповідь з офіційної Facebook-сторінки MOYO. Наводимо її цілком:

«У даній ситуації відсутня ознака кримінального злочину і факт заволодіння чужим майном. Після виявлення технічної помилки, наша компанія повернула Вам гроші за товар у повному обсязі в той самий день, коли Вами було здійснено оплату за цей ноутбук. Просимо ознайомитися з умовами користування нашим сайтом, вони є публічними і знаходяться у вільному доступі в розділі «Правова інформація».

• Надаючи інформацію про сервіси і товари, Адміністрація Сайту не несе відповідальності в разі, якщо наповнення сервісів і конфігурації продуктів, представлених на сайті, змінені виробником без попереднього повідомлення.
• Адміністрація сайту не несе відповідальність за правильність зазначених на Сайті характеристик, а також за можливі помилки різного характеру. Зображення продуктів на Сайті можуть відрізнятися від фактичного вигляду товарів. Адміністрація залишає за собою право вносити зміни в матеріали сайту (послуги, продукти, ціни), оновлювати їх на власний розсуд.
• Адміністрація сайту не несе відповідальності і не має зобов’язань перед користувачами у зв’язку з будь-якими можливими або виниклими втратами або збитками, пов’язаними з будь-яким змістом Сайту. Представлені на Сайті продукти можуть бути доступні не у всіх точках роздрібної торгівлі, ціна їх реалізації може відрізнятися від зазначеної на сайті.

Відповідь щодо цієї ситуації було продубльовано на вашу електронну пошту та в режимі телефонного дзвінка».

Коментарі юристів по справі MOYO

AIN.UA звернувся до юристів, щоб розібратися, хто зі сторін у цьому випадку правий.

Ця історія тільки частково юридична. Більшою мірою вона математична.

Я впевнений, що якби ситуацію розрулював не менеджер, який тремтить над бонусами, а власник, то він би просто віддав покупцеві товар. Просто тому що це очевидно.

Під цією очевидністю є трохи занудне, вже вибачте, математичне пояснення. Щоб оцінити, як діяти під час суперечки чи укладення угоди, потрібно оцінити ризики в грошах і у відсотках.

Перша дія

Порушити права покупця нескладно, бо за законом про захист прав споживачів покупець – слабка сторона, а продавець – сильна. Відповідно, закон захищає покупця краще, ніж охорона – Кім Чен Ина.

У законі є перелік штрафів і один із них – за відсутність необхідної та достовірної інформації про товар. Розмір штрафу становить 30% від вартості такого товару. І суд, і регулятор (Служба захисту прав споживачів) з величезною часткою ймовірності витлумачать помилку на сайті на користь покупця. Отже, продавець як мінімум може втратити 30% вартості одного ноутбука, як максимум – 30% від вартості всіх товарів, щодо яких «на сайті стався збій».

Імовірність настання цього ризику близька до 100%.

Друга дія

Порядок укладення договору регулюється законом про електронну комерцію (ще Цивільним кодексом, але він зараз не такий важливий). Цей закон в основному підтверджує здоровий глузд: договір вважається укладеним у той момент, коли покупець прийняв пропозицію продавця. А факт прийняття підтверджується, зокрема, оплатою товару.

Це означає, що договір уже укладено. Все одно, що підписаний двома сторонами. Тож продавець зобов’язаний передати товар покупцеві, інакше це невиконання умов договору. Якщо продавець не хоче передавати товар, то повинен або розірвати його, або визнати договір недійсним.

У будь-якому разі виникає спір. Якщо спір потрапить до суду, то суд або зобов’яже продавця передати куплений товар, або не зобов’яже. Ні менеджер магазину, ні я зараз не можемо знати це напевно, оскільки все залежить від доказів і винахідливості юристів обох сторін. Тож пропоную зупинитися на тому, що з імовірністю в 50% магазин повинен буде передати покупцеві товар.

Третя дія

Будь-який спір вимагає сил і, скоріш за все, витрат на його супровід. Суперечка зі споживачем вимагає сил на публічну комунікацію і на юристів. Супровід справи в суді навіть найдешевшим у світі юристом буде дорожчим за 5000 грн. Скільки мороки ця вся історія принесе SММщику – я не беруся оцінювати. Підозрюю, що значно більше. Імовірність цих витрат близька до 100%.

Разом виходить, що з імовірністю 100% магазин заплатить 30% вартості товару як штраф, з імовірністю 50% суд ухвалить рішення на користь покупця і змусить передати товар, і з імовірністю 100% магазин зазнає додаткових витрат на юристів, SMM-щиків і кризових маркетологів.

Виходить, що просто для того, щоб магазину захиститися, доведеться витратити щонайменше половину вартості товару + заплатити 30% штраф від вартості товару. Що магазин витратить «як максимум» – оцінити поки що важко, але це може бути удар по репутації в соціальних мережах, Служба захисту прав споживачів може 30% штраф порахувати не від вартості одного ноутбука, а від усієї партії товару.

А що втрачає магазин у разі, якщо просто віддасть товар покупцеві? Втрачає те ж саме. Але отримує 0% ймовірність додаткових витрат і проблем.

Четверта дія, необов’язкова

Покупець, як на мій смак, перегинає з оцінкою того, що відбувається: я б на його місці був обережнішим у кваліфікації того, що відбувається, як злочину, вчиненого організованою групою осіб. Але покупцеві можна пробачити емоційність. А ось коментарі продавця викликають фірмове юридичне здивування.

Дивіться, у коментарях SММщик магазину скерував покупця до Правил сайту і звернув особливу увагу на «обмеження відповідальності» продавця:

Це розумний хід магазину: типу, а давайте напишемо, що якщо що, то ми ні в чому не винні. Чудова ж ідея, ну. Просто-таки геніальна знахідка юристів. Так просто і так мудро. Потрібно патентувати і продавати всім ліцензії, не менше. Але ні.

У законі про захист прав споживачів написано, що обмежувати відповідальність продавця заборонено – така норма може бути оскаржена покупцем у суді.

Хто я такий, щоб навчати SММу, але можу сказати зі свого досвіду баттлів у Facebook-коментарях: якщо ти заперечуєш на чужій території (не в себе на сторінці), то чужа публіка не пробачить тобі навіть найменшої помилки. А мати такий пункт у правилах користування сайтом – це не маленька помилка, це як плутати тся/тися.

Перше правило типового бізнесу в інтернеті «по-українськи”: треба обкласти свій сайт дисклеймерами і всіма цими «адміністрація не несе відповідальності за…» (потрібне вставити).

Насправді, виставивши свій товар на вітрину і встановивши на нього ціну, продавець уже зробив покупцеві оферту, тобто пропозицію купити цей товар за вказаною ціною і на описаних на сайті умовах. Покупець же цю ціну й умови прийняв, ба більше – зробив повну оплату. Угода відбулася.

Своїми SMS-повідомленнями продавець підтвердив отримання замовлення і передоплату. Не було від нього жодних повідомлень про відсутність товару.

Крім порушення Закону України «Про захист прав споживачів», можна згадати ще про Наказ Міністерства економіки України «Про затвердження Правил продажу товарів на замовлення та поза торговельними або офісними приміщеннями”:

«2.7 При виконанні прийнятого замовлення суб’єкт господарювання не має права вносити зміни в асортимент товарів і змінювати ціни на них без узгодження зі споживачем.»

Оскільки замовлення вже було прийнято і підтверджено магазином, то говорити про відсутність порушення з боку магазину не доводиться.

Хочеться окремо звернути увагу на «Угоду користувача», з якою погоджується покупець при оформленні покупки:

Тут зазначено, що вартість не змінюється магазином після внесення 100% передоплати. Відсутні також будь-які застереження про те, що інформація на сайті не є публічною офертою.

У 2017 році був кейс, коли споживачеві дуже пощастило виловити телефон Blackberry за 0 грн, і суд першої інстанції став на його бік. Рішення надалі було оскаржене в апеляції, але тільки тому, що магазин не підтвердив отримання замовлення, а був автореплай на кшталт «менеджер зв’яжеться з вами для уточнення замовлення». На відміну від ситуації з MOYO, де підтвердження від магазину було.

Ми в Україні можемо довго сперечатися про момент укладення договору купівлі-продажу з інтернет-магазином, особливо з такою «детальною» офертою, як у магазину MOYO. Але питання в іншому – невже знайдений баг на сайті не вартий того, щоб не псувати свою репутацію і продати людині цей ноутбук за вказаною вартістю?

Що далі

Поки що Сергій Лукашенко має намір стежити за перебігом розслідування і готовий вжити всіх необхідних процесуальних дій, які допоможуть відновити діалог з MOYO. На запитання про те, якого результату він має намір домагатися, Лукашенко відповів так:

«Я хочу отримати ноутбук за 1099 грн. Хочу, щоб за мене не карали людину, яка зробила помилку, а оплатили цьому співробітникові курси підвищення кваліфікації, наприклад інтернет-маркетингу. І донесли до продавців інформацію про те, що перед тим, як здійснювати якісь дії, нехай хоча б зателефонують до центрального офісу і проконсультуються, або дадуть можливість поспілкуватися з директором магазину».

UPD: Увечері 24 квітня MOYO випустив офіційний коментар про випадок із Сергієм Лукашенком. Компанія запевнила, що засвоїла урок і віддасть клієнту товар безкоштовно.

«MOYO – надійний і офіційний ритейлер, у якому працює понад 1 000 осіб(…). Людський фактор неможливо виключити, а значить помилки – цілком закономірний побічний ефект будь-якої діяльності. На помилках вчаться, і ті, хто вміє визнавати свої помилки – виправляються і стають кращими.

Наші співробітники можуть помилитися в ціні товару, можуть помилитися у спілкуванні з клієнтом. Але клієнт – наша основна цінність. І як би сильно не помилялися наші співробітники, компанія завжди буде на боці клієнта. MOYO вміє визнавати помилки і виправляти їх. Саме тому, ми повністю приймаємо сторону клієнта, який знайшов нашу помилку і вказав на неї.

Ми вдячні йому за принципову позицію і можливість стати краще. Як подяку ми подаруємо нашому клієнту товар, через який виникла спірна ситуація. Це скромна плата за
можливість розвиватися і не повторювати своїх помилок у майбутньому».

«Людський фактор неможливо виключити, а значить помилки – цілком закономірний побічний ефект будь-якої діяльності. На помилках вчаться, і ті, хто вміє визнавати свої помилки – виправляються і стають кращими. Наші співробітники можуть помилитися в ціні товару, можуть помилитися у спілкуванні з клієнтом. Але клієнт – наша основна цінність. І як би сильно не помилялися наші співробітники, компанія завжди буде на боці клієнта. MOYO вміє визнавати помилки і виправляти їх. Саме тому, ми повністю приймаємо сторону клієнта, який знайшов нашу помилку і вказав на неї. Ми вдячні йому за принципову позицію і можливість стати краще. Як подяку ми подаруємо нашому клієнту товар, через який виникла спірна ситуація. Це скромна плата за можливість розвиватися і не повторювати своїх помилок у майбутньому.»

У лютому цього року українська ЛУН також провела експеримент: тест для програмістів з елементами секретності, виклику та гри.

Пасажири київського метро весь лютий могли спостерігати над рейками замість традиційних банерів про ґаджети, косметику чи матраци – оголошення на чорному тлі, з кодом на Python. Неспеціалісти могли розібрати там хіба що посилання на team.lun.ua, тобто, припускати, що, можливо, оголошення були пов’язані з наймом. Редакція AIN.UA зв’язалася з командою ЛУН, яка придумала експеримент, щоб дізнатися деталі.

Як з’явилася ідея

Уперше ідея зробити якогось виду «браузерний» тест з’явилася у команди ще 2015 року. У цей час ЛУН почав експансію на зовнішні ринки, під брендом Flatfy (детальніше ми вже розповідали про цей запуск). У компанії розуміли, що потрібно буде наймати людей, тож для тесту придумали кілька завдань, зробили просту реалізацію, але на той момент далі гри всередині компанії справа не пішла.

Минуло кілька років і ідея ігрового тесту з’явилася знову. «Через 3 роки. Сидимо ми в THE LAB (кабінет команди FLAIR), працюємо. Заходить Стас Скляровський (співзасновник ЛУН) і каже: «Пацани, а давайте борд у метро з кодом повісимо?!». Ми такі: «А давай!». Сам по собі борд із кодом, який так чи інакше вказує на сайт команди, – надто банально і нудно. Час завдань настав», – розповідає Володимир Кубицький, голова команди Flatfy & Lun Artificial Intelligence Researchers – FLAIR, яка в ЛУН працює над AI-рішеннями.

Як придумав тест для програмістів

Завдання для квізу придумували в команді FLAIR. Спочатку їх набралося під 100, але в результаті залишили ті, які було б цікаво пройти самим. Квіз протестували всередині офісу, зібрали фідбек і запустили банери.

У підсумку три банери з кодом розмістили на станціях, де найбільше студентів технічних спеціальностей: ВДНГ, Васильківська та КПІ.

У коді на банері зашифроване посилання, яке веде на онлайн-квіз із 10 завдань. На того, хто вирішив усі 10/10, чекав сюрприз – ще два завдання.

За словами Кубицького, код був досить простий, щоб людина, яка очікує на поїзд, могла одразу зрозуміти, про що йдеться, і запам’ятати посилання. Для кожної станції зробили своє посилання, щоб потім проаналізувати, звідки прийшло більше людей.

Приклади завдань, які пропонувалося розв’язувати учасникам (на 7 завданні було зламано чимало списів):

Якщо комусь вдавалося пройти тест до кінця, він отримував на пошту запрошення на зустріч-мітап, яка планується в офісі компанії.

Цілі та результати

Фото банерів досить швидко стали вірусними, розробники почали обговорювати завдання в соцмережах і робочих чатах, навіть під постом компанії у Facebook.

«Люди почали ділитися посиланням на квіз у робочих чатах і соцмережах. І понеслося. За місяць було майже 900 000 спроб відповідей на запитання квізу. До фіналу дійшли 1133 людини. Найбільше (700 осіб) кинули затію на 7 завданні. На нього ж була максимальна кількість спроб відповідей. Доходило і до брутфорсу», – розповідає Кубицький.

Тест вийшов за межі Києва, завдання розв’язували розробники з інших міст і навіть країн (наприклад, з Канади). Пост у Facebook зібрав понад 1500 лайків, сотні коментарів і репостів, а команда отримала подяки за гру.

Навіщо компанії тест для програмістів

У компанії розраховували, що тест приверне допитливих студентів, але вже в перший тиждень зрозуміли, що ним цікавиться ширше коло. Серед учасників були студенти, джуніори, сеніор-розробники з багаторічним досвідом. Було кілька фіналістів С-левела. Однак при цьому в ЛУН кажуть, що не ставили хайринг прямою метою цього експерименту, а скоріше – створення тусовки, спільноти девелоперів.

Зараз фіналісти приходять у групи по 10-15 осіб на зустрічі, де топи розповідають історію компанії, факти про неї, відповідають на запитання.

«Співбесідувати 1000 людей у нас можливості і потреби немає. Ідея була не така незграбна: пройшов гру – прийшов на співбесіду. Але я абсолютно впевнений, що це все сконвертиться в залучення потенційних хлопців до нас», – каже Кубицький.

Це не соціальна мережа, в яку ми зливаємо дані самостійно. Це інтерактивна карта, яка підтягує дані з відкритих державних реєстрів. А саме з реєстру юридичних і фізичних осіб підприємців та громадських організацій.

Щоб подивитися імена всіх програмістів, які мешкають у будинку та в яких квартирах, достатньо просто вибрати на карті точку та клікнути по ній. Карта покаже адреси айтішників.

За даними whois, сайт зареєстровано 8 серпня киянином Павлом Василенком. Він і сам є на своїй карті за адресою, вказаною в реєстраційній інформації до доменного імені. За словами Василенка, програмістів відбирають за КВЕДами 62.** – з розділу «Комп’ютерне програмування, консультації та пов’язана з ними діяльність», проте деякі користувачі, у яких немає таких КВЕДів, також чомусь потрапили на карту. Можливо, вона також підтягує суміжні розділи, такі як «Надання інформаційних послуг».

Як повідомив Павло у відповідь на запит AIN.UA, мапу, де вказані адреси айтішників, він створив заради експерименту.

«Це просто одна HTML-сторінка. Мета – швидше розібратися з візуалізацією даних, подивитися на своїх сусідів і звернути увагу програмістів на те, що ці дані публічно доступні».

На сайті Мін’юсту йдеться про те, що відкриті дані «будь-яка особа може вільно копіювати, публікувати, розповсюджувати, використовувати, зокрема в комерційних цілях, у поєднанні з іншою інформацією або шляхом включення до складу власного продукту». Однак на форумі DOU знайшлося дуже багато незадоволених тим, що їхню адресу проживання можна відстежити таким чином.

За словами юриста Клима Братковського, сервіс абсолютно легальний, і незадоволеним, по суті, нема чого пред’явити його розробнику.

«Це не заборонено, все в межах закону. Так уже багато років [доступ до даних юросіб і ФОПів відкритий – ред.], ще років 15 це можна було дізнатися, тільки за гроші. Можна дізнатися не тільки адресу, за якою ФОП зареєстрований, а й чи володіє він нерухомістю. Ця послуга на сайті Мін’юсту коштує 23 грн».

Наразі сайт недоступний через обмеження картографічного сервісу Mapbox, на якому побудовано проект. «Там 50 000 безкоштовних запитів на місяць, і, мабуть, вони закінчилися«, – пояснив Василенко, додавши, що не очікував такого напливу трафіку в перший же день. Сам він посилання на карту ніяк не поширював – просто показав кільком колегам по роботі – «можливо, хтось із них опублікував її в соцмережах».

Видаляти карту розробник поки що не планує. Найімовірніше, сайт запрацює знову і буде активним до 8 серпня 2019 року – терміну закінчення реєстрації домену.

UPD: Катерина Карасьова, старший юрист АО Juscutum, надала більш розгорнутий коментар щодо таких сервісів. Редакція наводить його цілком.

«Дії у сфері захисту персональних даних потрібно кваліфікувати, виходячи із законності збору даних і порядку їхньої обробки, включно зі зберіганням персональних даних. Що стосується законності збору даних, то вони бралися з відкритих публічних баз.

Правила порталу data.gov.ua прямо дозволяють подальше використання даних, для цього власне і створювався такий портал: «Єдиний державний веб-портал відкритих даних (Перша черга) створено на вимогу Закону України «Про доступ до публічної інформації» та постанови Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 835 «Про затвердження Положення про набори даних, що підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних». Портал призначений для забезпечення надання доступу до публічної інформації у формі відкритих даних і передбачає доступ до інформації органів влади з можливістю її подальшого використання». У цьому випадку дії веб-ресурсу gdeprogrammist.xyz зі збору персональних даних правомірні, оскільки зібрані законним шляхом.

Інше питання, чи дала фізична особа під час реєстрації як підприємець відповідну згоду на збір, використання та зберігання своїх персональних даних у відкритих базах даних. Таке ж питання стоїть і щодо інших баз, наприклад публічних діячів України.

Що стосується порядку обробки і зберігання даних, то для правильної кваліфікації оцінки необхідно проаналізувати весь процес потоку/передачі даних (“data flow”), тобто хто, де, як і з якою метою обробляє та зберігає дані, ця інформація про дії з даними повинна міститься також і в документах самого веб-ресурсу (які рідко хто читає).

За вищеописаними функціями веб-ресурсу можна припустити, що обробка даних відбувається програмним алгоритмом, тобто зберігання геоміток та іншої інформації має місце. З огляду на те, що ресурс gdeprogrammist.xyz закритий, немає змоги проаналізувати та дати належну правову оцінку порядку обробки та зберігання саме персональних даних.

Варто зазначити, що в Україні вкрай слабкий інститут захисту персональних даних і практично немає судової практики притягнення до відповідальності за порушення в цій сфері. Європейська інтеграція передбачає і розраховує на наведення «порядку» українським законодавцем і регулятором у цій сфері, зважаючи на дію особливо жорсткого європейського регулювання GDPR».

Нагадаємо, це не вперше, коли відкритість держданих призводить до несподіваних наслідків. Раніше з’ясувалося, що на майданчиках для онлайн-оплати послуг ЖКГ можна дізнатися борги ваших сусідів, метраж чужих квартир і багато іншого.

Йдеться про розміщення звичайного банера Zaichenko Team в історіях блогерів. Утім, дехто додавав від себе трохи креативу. зазначає Максим. Результати розміщень (скільки користувачів прийшли від кожного блогера) рахували за допомогою безкоштовного бота Controller Bot.

Реклама в Instagram у Elina Krupskaya

Позиціонує себе як Influencer & PR-girl. Публікації на теми: краса і мода, подорожі, лайфстайл.

• Вартість Stories: $50.
• Вартість поста: $160.

Еліна надала найдетальніші показники за своїм акаунтом:

• Аудиторія: чоловіки 25-35, жінки 18-25.
• Середнє охоплення профілю від 1 млн осіб.
• Рекламне портфоліо: NYX, TSARSKY, «Планета кіно», Badoo, «Кураж базар», Ibiza Odessa, Estée Lauder, Radisson Blu Park Афіни.
• Кількість підписників: 172 000.

Після публікації реклами в Stories Еліни, на канал Zaichenko team прийшло приблизно 120 осіб.

Реклама в Instagram у Krus

Позиціонує себе як «топ-блогер». Публікації на теми: подорожі, спорт, суспільство, лайфстайл.

• Вартість Stories: 1000 грн.
• Вартість поста: індивідуально.

• Кількість підписників: 21 900.
• Середня кількість лайків: 1000

Незважаючи на те, що аудиторія й охоплення в Олександра Барабошка набагато скромніші, ніж в Еліни, результат від розміщення виявився майже вдвічі кращим: на канал Zaichenko Team після публікації в Stories Круса прийшло приблизно 215 осіб.

Реклама в Instagram у Anya Gres

Актриса гумористичного шоу «Мамахохотала» (НЛО-TV). Обіцяє індивідуальну подачу інформації для своєї аудиторії. Публікації на теми: гумор, лайфстайл, суспільство, подорожі.

• Вартість Stories: 1000 грн.
• Вартість поста (вказана для конкретного кейса Zaichenko Team, може змінюватися): 3500 грн.

• Кількість підписників: 42 300.
• Охоплення постів: 35 000.
• Середня кількість лайків: 4000.

Після публікації в Stories Ані Zaichenko Team отримав приблизно 100 унікальних переходів на свій канал.

Кіра Єрьоміна

Тематика: краса і мода, подорожі, лайфстайл.

• Вартість Stories: $20.
• Вартість поста: $100.

• Кількість підписників: 46 500.
• Середня кількість лайків: 7000.

Публікація в Stories Кіри виявилася найефективнішою: до Zaichenko Team прийшло 320 осіб.

Кіра також поділилася розцінками на розміщення реклами у своєму Telegram-каналі, на який підписано 11 700 осіб. Вартість публікації становить 5000 грн – (25 коп/перегляд).

Раніше AIN.UA розповідав про те, як мами-лідери думок працюють із брендами в Instagram і Facebook, і представили деякі українські кейси.

«Ви ніколи не зможете зрозуміти нічого з того, що я створив. Я Альберт мати його Ейнштейн, а ви мавпи, що копошаться в багнюці».

Так наш штатний геній Містер Джекіл остаточно перевтілився в Містера Хайда.

Він видав цю заяву, стоячи перед усією командою продакт-дизайну, розробниками, менеджерами і майбутніми клієнтами. А все тому, що один із наших інвесторів дозволив собі нерозсудливість поцікавитися, коли буде усунена критична помилка в продукті.

Генії – мінливі істоти. Іноді вони працюють як божевільні генії. Іноді як просто божевільні. Часом різниця настільки мізерна, що ти перестаєш розуміти, з ким працюєш у цей момент.

Ця історія про падіння надзвичайно обдарованого члена команди з глибоким розумінням архітектури нашого продукту. У нього була надприродна здатність передбачати майбутнє і тонна специфічних знань. Він був нашим топовим співробітником. Але він убивав наш флагманський продукт.

Ми прозвали його Рік.

Рік був головним розробником наших софтверних проєктів. Щоразу, коли в когось виникали запитання щодо коду або потрібна була консультація щодо завдання, вони йшли прямо до Ріка. В офісі в нього була встановлена величезна дошка, яку дозволено було використовувати тільки йому. Вона була списана примарами минулих дискусій, які ніколи не були стерті до кінця.

Щоразу, коли виникала складна проблема, Рік швидко її вирішував. У Ріка був власний сервер із тими самими характеристиками, що й наш виробничий сервер – він стояв у нього на столі. Він використовував його для незалежного запуску всього стека додатків і усунення неполадок для кожного рівня одночасно.

Ріку ніхто не був потрібен. Він вважав за краще працювати один у своєму особистому кабінеті. Рік не користувався нічиєю допомогою – він усе створював сам з нуля, тому що в такому разі результати були нескінченно кращими, ніж якби жалюгідні смертні взяли на себе частину роботи.

Незабаром Рік перестав з’являтися на зустрічах. У нього більше не було часу на них, тому що він був по вуха в кодингу.

Рік замкнувся в кабінеті. Його дошка вкрилася пилом. У Ріка більше не було часу навчати інших, бо йому потрібно було зробити надто багато роботи. І її ставало дедалі більше. У його старих інструментах вискакували баги, які він кидався усувати, закинувши основну роботу. Зрозуміло, баги виникали через користувачів, які неправильно працювали з його інструментами. Річ не в тому, що він погано зробив роботу – звісно, ні.

На дашборді нашого проєкту зелені прапорці змінилися жовтими. Жовті – червоними. Незабаром червоні прапорці заблимали демонічним вогнем. Одне за одним завдання почали стопоритися. Усі чекали на Ріка.

Проджект-менеджер попросив у інвестора продовжити проєкт на півроку. Через півроку готовність до виробництва довелося відкласти ще на сім місяців. А до кінця року її перенесли на два роки.

Рік писав код швидше, ніж будь-коли. Він працював сім днів на тиждень, дванадцять годин на добу. Усі знали, що він один може витягнути команду з цього пекла. Усі затамували подих і чекали, коли Рік винайде чудове рішення, яке поставить проєкт, що розвалюється, на ноги.

З кожним днем Рік ставав дедалі агресивнішим та ізольованішим. Маска почала сповзати. Джекіл перетворився на Гайда.

Я вперше зустрівся з командою проєкту приблизно через два роки після початкової узгодженої дати випуску. Я вже дещо знав про проєкт, тому що він став сумнозвісним усередині компанії, але я в ньому до цього не брав участі. Мене послали, щоб я його врятував.

На тій зустрічі і стався епізод з «Альбертом Ейнштейном». Я подумав: хм. І закопався в код. Рік мав рацію: ніхто не міг зрозуміти, що він створив. За винятком самого Ріка. Код був відображенням роботи його власного розуму. Дещо було дуже розумно, багато чого – копіпастом. Він був ідіосинкразичним і не задокументований належним чином. Я пішов до нашого .IO з вердиктом.

Тільки Рік був здатний справлятися з цим проектом. Ба більше, кожен новий день, який Рік над ним працював, віддаляв проєкт від дати запуску. Рік знищував його швидше, ніж створював.

Ми сіли з Ріком за стіл переговорів і обговорили його роль у проєкті. Ми переглянули наші погляди. Ми відійшли від його самопроголошення його Альбертом Ейнштейном. Пояснили нашу нову тактику. Команда створить новий продукт – з нуля. Це буде дуже обмежений за термінами проєкт, мета якого – якомога швидше запустити виробництво. Уся команда буде над ним працювати і зможе його підтримувати. Ефекту пляшкового горлечка більше не виникне.

Як відреагував Рік? Єдино можливим для нього способом. Він вибухнув.

Рік не хотів брати участь у цьому фарсі. Якщо ми не можемо оцінити його геній, це наші проблеми, не його. Рік передбачав, що за кілька місяців ми приповземо до нього на колінах, благаючи повернутися і всіх врятувати. Рік кричав, що нам бракує розуму оцінити його геніальність, яка прямо в нас перед носом. І тоді ми звільнили Ріка.

За тиждень пил влягся. Шокованій команді знадобився час, щоб зібрати себе до купи після втрати свого буйного гуру. А потім я побачив, як вони стовпилися навколо дошки. Вони згуртувалися. Вони створили альтернативний продукт. Він буде набагато простішим.

У нього не буде всіх тих примочок, і він не зможе відповідати всім запитам, які накопичилися за минулі роки. Продукт Ріка підтримував динамічний робочий процес із понад п’ятнадцятьма тисячами змінних. У реальності для 99% наших юзкейсів було всього три варіанти розвитку подій. На них команда і зосередилася. Це зробило непотрібним близько 30% роботи Ріка.

У нового продукту не було кастом-збірки для кожного завдання. Вони урізали все, що могли, тим самим зробивши непотрібними сотні годин роботи Ріка. А ще усунувши тисячі годин технічного обслуговування.

Ми домовилися зі спонсором прибрати деякі основні функції. Вони були потрібні тільки 5% користувачів із тестової групи, але на них припадало майже 25% складності всього продукту. Ми перевипустили новий продукт для тієї ж самої групи тестерів. У ньому було не більше 10% оригінального коду Ріка, який виявився досить стабільним. А ще в ньому було кілька тисяч рядків нового коду, який замінив 150 000 рядків неймовірного безладу.

За шість тижнів команда зробила те, на що пішло п’ять років. Ще за два місяці ми замінили пілот остаточним релізом.

Ми не просто переробили все за Ріком – ми обігнали його і запустили продукт – і все менш ніж за рік. І результат був більш ніж у п’ять разів простішим і лаконічнішим, ніж те, що він будував. А ще наш продукт був у сто разів швидшим і практично без багів, незважаючи на те, що на його створення пішло набагато менше часу і він обслуговував удесятеро більше клієнтів.

Команда взялася і за інші проєкти Ріка. Вони викинули його старий код і через три місяці спільних зусиль перевипустили інший продукт Ріка, на створення якого він витратив три роки.

У команді не залишилося Ріків. У нас більше не було божевільних геніїв, які все будують самі. Але ніколи раніше наша продуктивність не була такою високою. Самотні творці круті, але хмарочоси зводять команди.

Рік був дуже талановитим девелопером. Він міг вирішувати складні бізнес-завдання і створювати складні архітектури, щоб підтримати свої химерні проєкти. Але він не вмів ефективно працювати в команді.

Присутність Ріка в компанії була деструктивною з кількох точок зору і ми звільнили найкращого співробітника

• По-перше, він створив культ залежності. Кожна проблема, яка неминуче ставала одноосібною проблемою Ріка, тільки зміцнювала цей міф. Розробники звикли чекати, коли Рік усе вирішить, замість того, щоб самостійно шукати рішення.
• По-друге, він не вмів писати ремонтопридатний код. Він нічого не документував і не тестував, ставши жертвою власного інтелекту. Його ірраціональна віра у власну геніальність перекрила йому здоровий глузд.
• По-третє, він був деструктивною людиною. Члени команди не хотіли зустрічатися з ним і обговорювати ідеї, тому що він завжди їх за це лаяв. Рік поважав тільки Ріка й акцентував на цьому увагу, тим самим змушуючи всіх інших почуватися нікчемами.
• По-четверте, він був начисто позбавлений самокритичності. Жодна з помилок не могла статися з його вини. Він у це свято вірив. І це заважало йому вчитися на своїх помилках.

Я не думаю, що Рік був таким із самого початку. Просто я познайомився з ним, коли він уже був у своєму найгіршому стані. На той момент за його плечима були роки роботи і поступового наростання критики з боку клієнтів і колег. До цього моменту те, що Рік – токсичний і руйнівний – розуміла вся команда. Але культ залежності вкоренився настільки, що ніхто не вірив, що є інші варіанти. А варіанти є завжди.

Сила команди не в індивідуальних здібностях її членів, а у співпраці, завзятості та взаємній повазі. Будуйте команди, які цінують одне одного і намагаються розкрити найкраще в кожному. Разом вони зроблять більше, ніж Рік зміг би за все своє життя. І так, ми звільнили найкращого співробітника.

Згідно зі статистикою, поліція Нідерландів реєструє близько 300 випадків крадіжки смартфонів щотижня. Більшість з них, після того, як викрали iPhone, ніколи не знаходять, оскільки SIM-карту виймають, самі телефони «скидають» або зовсім продають на запчастини в Східну Європу, пояснює правоохоронець у фільмі.

Щоб уникнути втрати контролю над смартфоном під час його очищення, ван дер Меєр скористався додатком Cerberus. Він встановлюється в системний розділ, що зберігає його роботу навіть при скиданні до заводських налаштувань. Студент також попросив розробників змінити назву процесу, щоб додаток було не так просто виявити. Після встановлення Cerberus давав змогу віддалено отримувати дані про місцезнаходження, контролювати камеру і мікрофон, стежити за всім, що робить злодій з телефоном.

Після приготувань, Ентоні витратив п’ять днів, залишаючи телефон без особливого нагляду в людних місцях Роттердама і Амстердама, щоб хтось його вкрав. Пощастило йому, коли він уже в розпачі їхав додому: «Ніколи так не радів тому, що в мене щось вкрали».

Потім ван дер Меєр кілька тижнів стежив за життям злодія, документуючи кожен його крок: роблячи фото, записуючи розмови, відео, відстежуючи дзвінки та повідомлення. Згодом студенту почало здаватися, що він уже непогано знає грабіжника і навіть співчуває йому. Підсумком його спостережень став короткометражний фільм «Знайди мій телефон» (Find my Phone), який досліджує особистість злодія через призму технологій.

Нагадаємо, нещодавно ізраїльські вчені виявили вразливість у звукових чипах RealTek, яка давала змогу використовувати вихідний канал для навушників як вхідний канал. Це уможливлювало прослуховування майже будь-якого ПК під Mac або Windows з увімкненими в нього навушниками навіть без мікрофона.

«Я сам ніколи не жив у приватному будинку, і ось я чітко усвідомив, що, незважаючи на економіку, гроші, відсутність часу, – я точно хочу мати невеликий сільський будинок хоча б для літнього відпочинку. У 2010 мені було 28 років, я мав 13 річний досвід роботи з комп’ютерами і вся моя робота завжди була пов’язана з IT більшою чи меншою мірою. Про будівництво, господарство, городи і сільський побут я не знав майже нічого. Взимку і навесні я трохи вивчав інтернет, дивився ціни під Києвом, у Київській області, розумів, що працюю я, мабуть, не там або не тим, але все було однозначно непідйомно для нас», – розповідає киянин на форумі.

У травні 2011 року він пригледів відповідний варіант будинку в Черкаській області, за який просили приблизно $10 000. Особисто поїхати дивитися будинок айтішник не міг, тому послав туди свого кур’єра з фотоапаратом і завданням зробити докладний фотозвіт.

Будинок розташований за 200 км від Києва, у селі з населенням 3500-4000 осіб. Дерев’яний, післявоєнної споруди, зовні обкладений цеглою. Загальна площа будинку 50 м.кв., житлова площа – близько 27 м.кв.: дві кімнати, кухня, ванна, передпокій, комора, веранда. Зі зручностей – тільки електрика. Опалення – дров’яне і газове (груба), вода з колодязя, туалет у дворі. Зате з двору відкривається розкішний вид на ставок. Також неподалік – невелика хвойна лісосмуга, а за нею листяний ліс із грибами та ягодами. Саме розташування на лоні природи остаточно підкорило серце айтішника, і після трьох місяців оренди він вирішив купити будинок.

Літо вони з дружиною провели в новому будинку. А на осінь довелося повертатися в місто. «Життя вносить свої корективи, і відволікаючись усе літо від роботи на будинок, я трохи випустив роботу з уваги, а вона, як «леді ревнива», цього не пробачає. Стало зрозуміло, що всю зиму я буду займатися латанням дірок у бюджеті і дуже скромно рухати будівництво».

«Скайнет» на дачі

План контролювати і керувати роботою в будинку і господарстві через інтернет і телефон виник як необхідність – справ на ділянці і в будинку було сила-силенна, а часто їздити в село не було часу. Айтішник працює на трьох роботах і працює по 14-16 годин на день. Тому він найняв у селі місцевих працівників, які за невелику за київськими мірками зарплату стали доглядати за городом, худобою і робити ремонт у будинку.

Щоб контролювати те, як вони виконують свої обов’язки, «поміщик» і встановив по всьому периметру своїх володінь відеокамери, підключені до інтернету. Так він зміг спостерігати за всім, що відбувається в його будинку і на ділянці, в режимі реального часу.

«IT-частина в будинку на той момент (2012 рік) була досить проста:

• модем від «Інтертелекому» із зовнішньою антеною на даху будинку
• роутер D-Link
• IP-відеокамера D-Link у ванній кімнаті
• IP-відеокамера D-Link у вітальні
• цифровий відеореєстратор DVR D-Link з двома 1ТБ дисками

На жаль, стабільного зв’язку і достатньої пропускної спроможності «Інтертелеком« не давав, і майже рік відеосигналу толком не було, були тільки картинки за подією (рух у кадрі)».

Уже в листопаді 2013 року киянин окреслив план робіт: провести в будинок воду, зробити каналізацію, посадити город, упорядкувати льох, завести курей і поросят, заготовити дров. «Завдань купа, а знань, як це робити, нуль цілих хрін десятих. Говорячи мовою комп’ютерних ігор, скіл у ремонті будинку -50», – зізнався він. Утім, кілька разів змінивши найманих працівників, справа потихеньку пішла. Спершу в будинку з’явилася доглянута ванна з теплою підлогою і бойлером, пізніше на кухні зробили газ і облаштували інтер’єр.

«Ідея (розмістити відео-спостереження у ванній і туалеті – ред.) звісно, може здатися дивною, але на практиці люди в селі дуже економні – вони чітко рахують витрати на газ, якщо йдуть купатися. Тож, якби я не встановив відеоспостереження, у мене була б безкоштовна ванна для членів сім’ї мого робітника. Тим паче, комфорт є – і гаряча вода, і велика ванна, і тепла підлога».

Будинок у селі. Технічні характеристики

Підписники киянина, кількість яких постійно зростає, часто запитують його про характеристики відеоспостереження в будинку і у дворі. Тож господар в одній із відповідей детально розписав, як усе влаштовано на його «розумній дачі» і які камери він встановив:

«Використовую моделі D-Link DCS-2130, DCS-2210L, DCS-2310L, DCS-7010L, DCS-7110. Найкраща картинка у DCS-7110, але вона дорожча за всіх. Щоправда, працювала нормально при -32 на вулиці (це не кожна камера може). У принципі, всі камери досить непогані, планую докупити ще пару вуличних DCS-7010L – оптимум за ціною/якістю.

Тепер щодо доступу – кожна IP-камера має власний веб-сервер для налаштування і перегляду трансляції потоків відео. Причому паралельно мовить 2-3 потоки для комп’ютера/смартфона. Різні протоколи і різна роздільна здатність екрана. Тобто, можна просто з комп’ютера зайти на адресу і подивитися відео в реальному часі.

Крім того, у мене встановлений D-Link NVR 722-4 – це мережевий (ethernet) реєстратор, який обробляє відео з чотирьох камер до 1280х720 30 кадрів на секунду і має два слоти для HDD. Встановлено два диски по 1ТБ. До нього теж можна підключатися через інтернет і дивитися через нього архів записаного відео і поточний стан камер.

Ну і власне «доопрацювання». З огляду на те, що канал інтернету в селі дуже вузький (і дорогий: 1 Мбіт «аплоаду» коштує 300 грн/міс), я налаштував на кожній камері надсилання JPG-кадрів кожні 10 хвилин плюс надсилання JPG за рухом у кадрі на FTP-сервер у датацентрі, сортування за датою і папками. Тепер можу ввечері переглянути архів за день, так би мовити, у «швидкому» перемотуванні.

Але це система контролю за якістю роботи робітників, за дисципліною. Це не система безпеки. Ну і завжди приємно глянути протягом дня, що там у селі. Яка погода, хто чим займається, чи не курять зайвого, чи не п’ють п’ятий чай за день».

Віртуальне управління господарством

Тим часом, город «поміщика» розростався. Урожай працівники передавали йому на Київ із водієм міжміської маршрутки. Незабаром зарізали і перше порося. Сьогодні в господарстві у киянина кури та свині.

«Мені це нагадує гру Warcraft – добуваєш золото (працюєш у Києві) і витрачаєш його. А робітники будують споруди».

«Якість сільського м’яса і сала, вирощених під контролем (і навіть відеоспостереженням) з використанням натуральних кормів (картопля, буряк, пшениця, кукурудза, кабачки) не просто з магазинною їжею, а й із тим, що продається в Києві на ринках, порівняти не можна. Це просто інший рівень. Тільки заради якісної їжі з села вже варто було вплутуватися в цей захопливий процес ремонту будинку та управління господарством і городом у селі через інтернет і телефон».

Уже два роки айтішник «фізично» не з’являвся в селі. По-перше, у хаті ніде спати через ремонт, а по-друге, ніде готувати їжу – кухня поки що не готова до експлуатації. Їхати до села з Києва довго і без ночівлі недоцільно. Та й ніколи – щоб триматися на плаву за нинішньої економіки, йому доводиться дуже багато працювати. За останні 10 років він жодного разу не був у відпустці.

Благо, за всі ці роки камери його не підводили – обладнання надійне, «не китайське». Та й до працівників часом донести вказівки виявлялося простіше через інтернет, ніж під час особистої зустрічі.

«Це пов’язано з точністю постановки завдання. Адже ми впевнені зазвичай, що говоримо дуже ясно і зрозуміло. Але якщо спробувати те ж саме написати – з’ясовується, що часто і сам не знаєш, чого хочеш. Так ось, при дистанційній роботі кожен момент має бути чітко визначений, і це покращує результат роботи загалом, тому що, перш за все, я сам (як замовник) думаю над тим, що я хочу зробити і як. І робітнику зрозуміліше, немає «семи п’ятниць на тиждень”: написано в імейлі «вбити 10 цвяхів». Це дуже продуктивно – точні завдання, виконання робіт, контроль, звітність.

Простий приклад – коли я на місці, мене кожні півгодини робітник смикав: «а ось тут як?», «а шо тут робити?», «а че воно так, а не так?». Зараз ми з ним можемо і по тижню не розмовляти навіть телефоном, якщо в нього є обсяг робіт – він просто у своєму ритмі робить роботу, і все нормально».

Інвестиції в старість

Часто підписники цікавляться, чи не має наміру айтішник переїхати з Києва в село, якщо вже йому так подобається екологічно чисте життя. Жив би собі на лоні природи, а працював через інтернет. Ба більше, якісні продукти – м’ясо, овочі, фрукти – нині в ціні, можна було б кинути IT та зайнятися фермерською справою.

На це киянин безапеляційно відповідає: квартиру в Києві продавати не планують, як і переїзд у село. Утім, не виключає, що старість вирішить провести не в столиці, а в сільській хаті. Щодо фермерства, тут і думати нічого – невдячна справа з усіх боків.

«З мого досвіду, легше організувати невеликий бізнес у місті, ніж організувати город, курей, свиней у селі. Особисто мене мотивує тільки бажання годувати сім’ю ї їжею найвищої якості, і розуміння, що на ринку ніхто не збирається продавати екологічно чисту їжу. Усі без винятку селяни, які щось продають і вирощують на продаж, використовують комбікорми, стимулятори, вітаміни, антибіотики та іншу хімію».

Тим часом принцип господарювання самого айтішника повністю унеможливлює застосування чогось неприродного і не природного. До того ж, йому простіше оплачувати працю, ніж заробляти працею.

«Напевно, бажання працювати руками – це ще й від характеру залежить. А може від загальної втоми – я працюю 14-16 годин на добу, і в мене по життю є два бажання – плюс-мінус регулярно поїсти і виспатися. До роботи руками справа ніколи не доходить. Гроші на будівництво руками я не зароблю, тільки головою».

Ми продовжуємо спостерігати за тим, як киянин веде своє господарство через інтернет, і від імені всієї редакції щиро бажаємо йому удачі та нових звершень. А наостанок перерахуємо, що, за його словами, необхідно для віддаленого управління заміським будинком:

• довірені люди, хороші сусіди, добрі стосунки з ними
• гроші для оплати послуг на місці
• виділена лінія інтернету
• відеокамери для спостереження за ділянкою
• планшет для фотографування процесу і результату робіт, прийому завдань по email
• мобільний телефон
• бажання, величезне терпіння і готовність нести збитки

Такі справи.