Наприклад, працівники Meta, ймовірно, відчули цю тривогу на собі цього тижня, коли в мережі завірусились різкі листи від Марка Цукерберга.

«Ви повинні знайти спосіб зробити це», — написав CEO своєму підлеглому у 2016 році, не пропонуючи допомоги.

Business Insider зібрав ще декілька випадків, коли керівники технологічного сектора надсилали напружені електронні листи працівникам.

Марк Цукерберг

Почнемо зі ще одного листа Цукерберга. Взагалі їх було декілька.

У 2010 році він надіслав співробітникам електронний лист із темою: «Будь ласка, звільніться» після того, як у пресу просочилася неправдива інформація про продукти Facebook.

«Я прошу того, хто це розголосив, негайно звільнитися», — цитує його The New York Post. «Якщо ви вважаєте, що витік внутрішньої інформації є доречним, вам слід піти. Якщо ви не звільнитеся, ми майже напевно дізнаємося, хто ви».

Ілон Маск

Ілон Маск більш прямолінійний. Оскільки багато керівників намагалися повернути своїх співробітників в офіс після пандемії COVID-19, Маск дав своїм працівникам Tesla доволі прямі інструкції щодо повернення в офіс.

«Будь-хто, хто бажає працювати віддалено, повинен бути в офісі мінімум (і я маю на увазі мінімум) 40 годин на тиждень або покинути Tesla. Це менше, ніж ми вимагаємо від працівників заводів», — написав Маск в електронному листі у 2022 році, згідно з матеріалами CNN. «Якщо ви не з’явитеся, ми вважатимемо, що ви звільнилися».

Джефф Безос

Коли засновник і виконавчий голова Amazon Джефф Безос був генеральним директором, він міг висловити своє невдоволення командою електронним листом лише з одним символом: «?». У 2018 році він сказав, що використовує цю тактику, коли отримує листи від незадоволених клієнтів.

«Я бачу більшість цих листів і пересилаю керівникам, відповідальним за цей напрям, зі знаком питання», — пояснив Безос, додавши, що це означає: «Чи можете ви цим зайнятися? Чому це відбувається?».

Тім Кук

Тім Кук, генеральний директор Apple, також дотримувався різкого тону щодо співробітників, як показують електронні листи, що витекли у 2021 році.

За даними The Verge, Кук насварив своїх співробітників електронною поштою після того, як зміст внутрішньої наради потрапив до преси.

«Як ви знаєте, ми не терпимо розголошення конфіденційної інформації», – написав Кук після інциденту. «Ми знаємо, що витік інформації здійснила невелика кількість людей. Ми також знаємо, що людям, які розголошують конфіденційну інформацію, тут не місце».

Боб Айгер

Можливо, і не так різко, як інші, але й гендиректор Disney Боб Айгер повідомляв співробітникам неприємні новини електронною поштою.

На початку 2023 року Айгер розіслав повідомлення, що компанія скорочує 7 000 робочих місць, і попередив, що протягом наступних чотирьох днів працівникам повідомлять, якщо їм доведеться звільнитися.

Він додав, що у наступні місяці відбудуться додаткові скорочення «ще кількох тисяч співробітників».

Енді Джессі

Генеральний директор Amazon Енді Джессі дав своїм співробітникам суворі вказівки щодо повернення в офіс, попередивши їх, що їхні робочі місця під загрозою.

«Минуло вже достатньо часу для того, щоб погодитися та взяти на себе зобов’язання», — сказав він у 2023 році. «І якщо ви не можете погодитися і взяти на себе зобов’язання, я це також розумію, але, ймовірно, вам не підійде робота в Amazon, оскільки ми повертаємося в офіс щонайменше на три дні на тиждень, і це не нормально, що деякі члени нашої команди працюють три дні на тиждень, а інші відмовляються це робити».

Білл Ґейтс розповів, що між його обраними книжками, фільмами чи серіалами немає логічного зв’язку, тобто він може почати історію про Громадянську війну в США, а потім перейти на науково-фантастичний роман про далеке майбутнє.

Проте, переглянувши свій літній список збережених книг, фільмів і серіалів, він побачив в них спільну ідею — служіння іншим: чому люди це роблять, які є проблеми та чому це важливо.

«Я не мав наміру заглиблюватися в ідею служіння, але вона, безумовно, актуальна сьогодні, як ніколи. У час, коли війни домінують у заголовках новин, а наша політика стає все більш поляризованою, надихає цінувати тих, хто допомагає іншим, і думати про те, як ми можемо бути більш щедрими у власному житті», — пише Ґейтс.

Що Гейтс рекомендує почитати чи подивитися

«Жінки» Крістін Ханна

Роман розповідає історію медсестри армії США, яка відслужила дві ротації у В’єтнамі, а потім повернулася додому. «Це прекрасно написана данина групі ветеранів, які заслуговують на більшу вдячність за неймовірні жертви, які вони принесли», — пише Ґейтс.

«Заразлива щедрість», Кріс Андерсон

Кріс Андерсон понад 20 років курує TED Talks і досліджує, як інтернет може посилити вплив щедрості — це він описує й у своїй книзі. «Якщо ви хочете допомогти створити більш справедливий світ, але не знаєте, з чого почати, «Заразлива щедрість» для вас», — вважає Білл Ґейтс.

Серіал «Повільні коні»

Ґейтс розповідає, що обожнює історії про шпигунів. Британський серіал «Повільні коні» він відніс до однієї з найкращих таких історій. Він розповідає про шпигуна з британської розвідки МІ5, який опинився у «Слау-хаус» після серйозних помилок. «Слау-хаус» — це адміністративний відстійник для «невдах» на службі в МІ5, що провалили свою роботу, але чомусь не були звільнені. Тих, хто потрапляє до «Слау-хаусу», називають «повільними кіньми». Серіал доступний на Apple TV+.

«Відважне нове слово», Сал Хан

Сал Хан був піонером у галузі освітніх технологій задовго до появи штучного інтелекту. У книзі він розповідає своє бачення, як ШІ покращить освіту: результати учнів, досвід вчителів, доступ до освіти світового класу.  

«Як пізнати людину», Девід Брукс

Ключова теза з книги, яку виокремив Ґейтс, звучить так: розмовні та соціальні навички — це не просто вроджені риси, їх можна розвинути та вдосконалити. «Це більше, ніж посібник для кращого спілкування, це план для більш згуртованого та гуманного способу життя», — написав філантроп.

«Тут багато грошей»

Вольферманн почала розкручувати власний бренд у TikTok ще на першому курсі коледжу, і доклала максимум зусиль після випуску. Вона створила свій імідж та сформувала аудиторію. Але тепер вважає, що краще заробляти менше грошей та мати менше автономії на рутинній корпоративній роботі, ніж витратити бодай ще один день на «саморекламу та вихваляння себе».

За словами Вольферманн, саме можливості та дохід від блогерства – це одна із причин, чому так багато людей хочуть зробити соцмережі своїм основним місцем роботи. Fortune пише: в опитуванні 2023 року майже 60% представників покоління Z сказали, що хотіли б стати впливовими інфлюєнсерами, а троє з десяти навіть заплатили б за те, щоб мати підписників.

«Ось чому тут так багато влади. У бізнесі та маркетингу багато грошей. Безумовно більше, ніж я б могла отримати на іншій роботі, бувши випускницею», – сказала Ана Вольферманн.

Попри це, дівчина пішла на роботу із графіком з дев’ятої ранку до п’ятої вечора. Вона сподівається потрапити у сферу, яка буде їй до душі – у цифровий маркетинг або управління соцмережами. Хоча й думає, що зароблятиме там менше, ніж її річний дохід інфлюенсерки. Але про які суми йдеться – дівчина розповідати не захотіла.

Тож, що ж спонукало Вольферманн відмовитися від доходів від блогерства та популярності

• В інтерв’ю Анна розповіла, їй приємне відчуття «стабільності», адже як інфлюенсерка вона може тільки припустити, скільки заробить у наступному році.
• Ще одна причина, вона б хотіла бути цінною для людей у спосіб, який, на її думку, більш впливовий за теперішній. 
• Попри всі «плюшки», які дає життя зірки TikTok, може настати криза ідентичності, сказала Вольферманн. Дівчина відчула, що стала «більш поверхневою» і її нічого не цікавило поза її життям. Їй би хотілося більше інтелектуальних викликів.

Я хочу привернути увагу до цього, тому що, на мою думку, багато молодих дівчат обожнюють ідею ділитися своїм життям в інтернеті. Зрештою, ви станете одержимі собою. Адже те, що ви робите, з ким ви спілкуєтеся, як ви виглядаєте – станете вашим пріоритетом. Це трохи антиутопічно.

Що відомо про закриття Google Podcasts

Google Podcasts випустили у 2018 році, а про припинення його роботи стало відомо у вересні 2023 року. Менеджер з продуктів Google Стів МакЛендон припускає, що саме простота застосунку призвела до його занепаду, хоча це була одна із його переваг. 

Замінником Google Podcasts стане YouTube Music. Жителі США вже зараз можуть перейти до бібліотеки та обрати за темами чи жанром, що послухати. Посилання на окремий розділ розмістили на головній сторінці. 

В Україні ж поки немає окремого розділу, але можливість слухати подкасти в YouTube Music є. Для цього треба вбити у пошук застосунку «подкасти». Тоді з’являється перелік з локальними та зарубіжними каналами. Але не все так зручно – можливості відсортувати їх за темами чи іншими критеріями поки немає. Хіба що, знову ж таки, написати прямо в пошуку «подкасти про спорт, технології, моду тощо» або одразу назву каналу.

Для творців подкастів в Україні YouTube Music вже облаштував студію та дозволяє створювати там аудіоконтент. Детальніше, як це зробити, вони написали у своєму блозі. Залишилося тільки дочекатися, коли зручним окремим розділом можна буде користуватися і в Україні.

Як і куди перенести підписки

Інструкція для YouTube Music

Якщо у користувача небагато улюблених подкастів, знайти їх в інших застосунках та підписатися – не проблема. Якщо ж таких багато – це може бути незручно. 

Google запустив інструмент, який допоможе перенести свої підписки на YouTube Music. Поки така функція доступна лише для користувачів зі США. Але МакЛендон каже, що з часом вона запрацює і в інших країнах. Сподіваємось, її встигнуть запровадити в Україні до того, як Google Podcasts видалять. Адже після цього перенести свої підписки буде неможливо.

Отже, коли функція запрацює, треба відкрити Google Podcasts на Android або iOS і зайти на головну сторінку. У верхній частині екрана має з’явитися повідомлення, яке пропонує перенести підписки. Треба натиснути  «Експортувати підписки» (у браузері ця ж опція має з’явитися на вкладці «Переглянути покази»).

Натиснувши на телефоні, автоматично відкриється додаток YouTube Music. Після натискання кнопки «Перенести як…» YouTube Music ще раз перевірить, чи хочете ви додати RSS-канали всіх подкастів до своєї бібліотеки. Після цього почнеться процес. Американські журналісти змогли перенести 12 своїх подкастів менше, ніж за хвилину. 

Інструкція для іншого застосунку

Спочатку треба переконатися, що на бажаному застосунку є функція «Імпортувати OPML». Якщо вона є, то виконати усі попередні кроки до моменту експорту в YouTube Music. Замість цього треба обрати опцію «Експортувати в іншу програму» і натиснути «Завантажити». 

Цей процес збереже файл OPML на пристрої. Далі на телефоні, планшеті чи іншій техніці відкрити програму «Файли» та знайти завантажений файл із подкастами. І перенести у застосунок.

«Не кладіть ваш iPhone в пакет з рисом. Це може призвести до потрапляння дрібних частинок всередину iPhone і пошкодити його», – йдеться в статті на сайті підтримки компанії.

Попередження про виявлення рідини можуть з’являтися на моделях iPhone, починаючи з серій XS та XR. Якщо це станеться, то користувачі отримуватимуть сповіщення про виявлену рідину, і що пристрій не заряджатиметься.

Зарядка мокрого пристрою може пошкодити роз’єм та кабель, що може призвести до проблем як в iPhone, так і в будь-якому підключеному аксесуарі.

Що робити?

• Замість цього Apple рекомендує користувачам відключити iPhone і не вмикати знову, доки він не висохне, водночас девайс все ще можна спробувати використати для екстрених дзвінків.
• Крім попередження про використання рису, користувачам радять не сушити пристрій за допомогою фена або сушарки. Також не рекомендують вставляти в роз’єм сторонні предмети, такі як ватна паличка або паперовий рушник.
• Замість цього пристрій слід постукати по руці, щоб видалити зайву рідину, і розмістити в сухому місці з хорошим потоком повітря.
• Потім, перш ніж знову вмикати телефон, варто зачекати щонайменше 30 хвилин. Якщо з’явиться нове попередження, пристрій слід залишити сушитися далі.

Apple зазначає, що попередження про наявність вологи на пристрої іноді може з’являтися на пристроях, які насправді не намокли. У такому випадку телефон або аксесуар може бути зламаний, і Apple рекомендує звернутися до сервісу.

Журналістка видання Віра Бергенгруен кілька разів їздила в Україну та поспілкувалася з українськими високопосадовцями, представниками уряду США та СЕО Palantir Алексом Карпом про те, як повномасштабне вторгнення росії вплинуло на розвиток технологій в Україні та чому це найкраще місце для випробувань нових напрацювань для світових техногігантів. AIN.UA публікує основні тези з матеріалу.

• 2 червня 2022 року СЕО Palantir Technologies Алекс Карп зустрівся з президентом України Володимиром Зеленським. Тоді Карп сказав Зеленському, що він готовий відкрити офіс у Києві та розгорнути дані та програмне забезпечення ШІ Palantir для підтримання оборони України. Карп вірив, що вони можуть об’єднатися і «таким чином, це дозволить Давиду перемогти сучасного Голіафа».

• «Вони (Palantir) — торговці ШІ-зброєю XXI сторіччя», — каже Джейкоб Гелберг, експерт із національної безпеки, який є радником Карпа з питань зовнішньої політики. Карп розповідав мені, що в Україні він побачив можливість виконати місію Palantir — «захищати Захід» і «до біса налякати наших ворогів».
• У цьому побачила можливості й Україна. Міністр цифрової трансформації Михайло Федоров розповідав, що спочатку керував відчай. Оскільки росіяни погрожували повалити уряд та окупувати країну, Києву потрібна була вся допомога, яку він міг отримати. Але незабаром урядовці зрозуміли, що в них є шанс розвивати власний технологічний сектор країни.

«Наша велика місія — зробити Україну світовою науково-дослідною лабораторією», — каже Федоров у коментарі TIME.

• За півтора року після першої зустрічі Карпа із Зеленським, Palantir включився у повсякденну роботу українського уряду. Продуктами компанії користуються понад півдесятка українських відомств, зокрема Міністерства оборони, економіки та освіти. За словами Карпа, програмне забезпечення Palantir використовує ШІ для аналізу супутникових зображень, даних із відкритих джерел, записів безпілотників.

• Українські офіційні розповіли автору тексту, що використовують аналітику даних компанії для проєктів, які виходять далеко за межі розвідки на полі бою. Також йдеться про збір доказів військових злочинів, розмінування, розселення ВПО і викорінення корупції. Palantir настільки прагнув продемонструвати свої можливості, що надав їх Україні безкоштовно.
• Palantir — не єдина технічна компанія, яка допомагає українським військовим. Такі гіганти, як Microsoft, Amazon, Google і Starlink, працювали, щоби захистити Україну від російських кібератак, перенести важливі урядові дані в хмару та підтримувати зв’язок країни, виділяючи сотні мільйонів доларів на захист країни.
• Компанія Clearview AI також надала свої інструменти понад 1500 українським чиновникам, які використали їх для ідентифікації понад 230 000 росіян на своїй території. Невеликі американські та європейські компанії, багато з яких зосереджені на автономних безпілотниках, також відкрили свої магазини в Києві. Це змусило декого називати Київ «miltech-долиною».
• Загалом, війна в Україні зайшла в глухий кут, коли обидві сторони використовують зброю XX століття, як-от артилерію та танки. Дехто скептично ставиться до заяв про високі технології, стверджуючи, що розгортання інструментів штучного інтелекту мало впливає на жахливу війну на виснаження. Але Україна та її союзники в приватному секторі кажуть, що вони грають у довшу гру: створюють військову лабораторію майбутнього.

«Україна — найкращий полігон для випробування всіх новітніх технологій, — каже Федоров, — адже тут їх можна випробувати в реальних умовах». Карп додає: «Є речі, які ми можемо зробити на полі бою, чого ми не могли зробити вдома».

• Водночас через це технологічні компанії можуть володіти величезною владою як незалежні гравці. Є ті, хто готові рухатися швидко й нехтувати правовими та етичними нормами, щоби зробити найбільші прориви. Співробітники служби національної безпеки США та експерти попереджають, що ці нові інструменти можуть потрапити до рук ворогів.
• Україна й досі не платить Palantir за інструменти та послуги. Мотивація компанії в країні має мало спільного з короткостроковим прибутком. Останніми роками Palantir намагався позбутися своєї репутації тіньового шпигунського підрядника, розширюючи список комерційних клієнтів. Використання її технологій у повномасштабній війні – один зі шляхів.

• У перші місяці війни українські чиновники приймали будь-яку допомогу. Вони взяли кібер та хмарні сервіси від Microsoft, Amazon і Google, термінали Starlink від Ілона Маска, ПЗ для розпізнавання обличчя від Clearview AI, а також і безліч експериментальних безпілотників, камер і комплектів глушіння від великих оборонних компаній і стартапів.
• В Україні також створили «ІТ-армію» із 400 000 хакерів-добровольців, щоб допомогти захистити критичну інфраструктуру та протистояти російським кібератакам.

«Спочатку процесу не було. Був хаос», — розповідає заступник Федорова Олександр Борняков. До того літа, додає він, «нам довелося заспокоїтися і сказати: «Ми не можемо продовжувати цей шлях. Нам потрібна довгострокова стратегія».

• За межами держави є ознаки того, що «українська військова лабораторія» допомогла їй стати головним гравцем на світовій арені технологій. На цьогорічному Web Summit український павільйон височів над іншими експонатами. Лише два роки тому присутність була обмежена кутковою будкою. Цього ж разу стенди розмістили 25 українських стартапів, а десятки молодих працівників у жовтих футболках збірної України роздавали рекламні буклети: «Найкращий час для інвестування в Україну — ЗАРАЗ, а не після війни».
• Деякі з уроків, засвоєних на полі бою в Україні, уже стали світовими. Спираючись на український досвід, Тайвань найняв виробників комерційних безпілотників і аерокосмічні компанії, створити власну програму безпілотників на тлі зростання напруженості з Китаєм. Минулого місяця Білий дім прийняв Palantir та кілька інших оборонних компаній, щоби обговорити технології на полі бою, які використовуються проти росії. Штамп «перевірений у боях в Україні» нібито працює.
• Водночас використання великої кількості сучасних технологій, зокрема розпізнавання обличчя, може негативно вплинути на безпеку конфіденційності у світі.

«Це перший випадок під час війни, коли більшість критично важливих технологій надходять не з дослідницьких лабораторій, що фінансуються з федерального бюджету, а з готових комерційних технологій», — каже Стів Бланк, ветеран технологій і співзасновник центру Gordian Knot Center для інновацій національної безпеки в Стенфордському університеті. «І для цього є ринок. Отже, джин вийшов із пляшки».

Як активувати автоскролинг?

Просто затисніть пальцем будь-яке відео на сторінці «Для вас» (ніби збираєтеся його репостити) та натисніть кнопку автоматичного прокручування. Ваш фід почне автоматично гортати нові відео, не вимагаючи від вас жодних дій. Однак, якщо натрапите на пост із фотографіями, автоперегортання призупиниться, допоки ви не переглянете всі зображення.

Щоб вимкнути функцію, знову затисніть пальцем на екрані та виберіть «Ручне перегортання».

Оскільки автоскролинг ще перебуває на стадії тестування, він доступний не всім користувачам TikTok. Схожу функцію автопрогравання відео ще у 2014 році впровадив YouTube.

Крім об’єктивно корисних продуктів, CES відома технологіями, які змушують дивуватися та запитувати «Щоби що?». Американські технічні медіа традиційно слідкують за перебігом шоу та збирають найабсурдніші представлені гаджети. TechCrunch підготував цьогорічну підбірку таких, AIN.UA публікує її переклад.

ШІ-бінокль для бьордвотчінгу

Для любителів птахів із необмеженим бюджетом компанія Swarovski представила AX Visio 10×32: бінокль зі штучним інтелектом вартістю 4799 доларів США. Бінокль використовує штучний інтелект, щоб допомогти вам швидко ідентифікувати понад 9000 птахів та інших видів, а також надає можливість робити фотографії та відео своїх відкриттів, щоби поділитися ними. Вартість гаджета — $4799.

Застосунок для оплати користування вбиральнями

Вам потрібно до вбиральні і ви готові за це заплатити? Вебзастосунок Flush дозволяє підприємствам здавати свої вбиральні в оренду для отримання додаткового прибутку. Найдивніша річ у цьому застосунку (окрім його існування) — через брак чистих громадських туалетів у США він має рейтингову систему, яку компанії використовують для схвалення або відмови в бронюванні.

Клавіатура для iPhone у стилі BlackBerry

Вам не вистачає тактильної клавіатури для iPhone? Представлена на CES 2024 клавіатура від Clicks Technology перетворює ваш телефон на реліквію епохи BlackBerry всього за $139. Клавіатура працює як кріплення до чохла телефону та надає вам доступ до більшої частини екрана iPhone без цифрової клавіатури. Можливо, це зробить ваш телефон дисплей трохи довшим — це ціна, яку ви платите суто за ностальгію.

Динамічне мікшування музики на основі вашого стилю водіння

Sound Drive — стартап від музиканта та підприємця Will.i.am, прагне поєднати музику, яку ви слухаєте, із тенденцією та енергією вашої поїздки на роботу. Технологія реагує на вашу швидкість і підбирає для неї музику, розумно вводячи та обираючи пісні, залежно від того, чи ви їдете автострадою, чи стоїте в заторі. Попри те, що ми [редакція TechCrunch — ред.] були налаштовані трохи скептично, були вражені технологією. Уже цього літа Sound Drive буде представлений у електричних моделях Mercedes-Benz EQ.

Маршрутизатор-фоторамка

Останні кілька років модно підбирати технології під естетику власної оселі. Ваш телевізор занадто нудний? Зробіть його схожим на картину в галереї за допомогою Samsung Frame або зробіть так, щоб він ідеально вписався у ваш дім за допомогою нещодавно представленого прозорого телевізора LG.

І найновішим технічним елементом, який отримав перевтілення, є скромний маршрутизатор. Маршрутизатор Wi-Fi 6 OpenWrt Marble від GL.iNet виглядає, як маленький витвір мистецтва в рамці, що можна повісити на стіну або поставити на стіл.

ШІ-помічник, який подзвонить у 911 замість вас

На пресзаході компанія LG анонсувала свій Smart Home AI Agent. «Двоногий» колісний робот виконує роль помічника в синхронізації з іншою технікою LG. Генеративний ШІ дозволяє спілкуватися з помічником у чаті. Компанія стверджує, що він може виявляти співчуття. У сюрреалістичному рекламному відео компанії Pixar бот може нагадувати вам випити ліки або зателефонувати 911 у разі виникнення надзвичайної ситуації.

Біде, з яким можна поговорити

Гей, Алекса? Увімкни біде. Компанія Kohler представила сидіння для біде PureWash E930 із підтримкою голосових команд для Amazon Alexa та Google Assistant. За допомогою голосової допомоги ви можете керувати сидінням без рук, увімкнути функції зливу та сушіння біде, а також — самоочищення з допомогою ультрафіолету. Тільки не дозволяйте нікому дивитися, як ви розмовляєте зі своїм туалетом.

Схожа на намордник звукопоглинальна маска

До побачення, допитливі підслуховування. За словами засновника компанії Skyted Стефана Херсена, Mobility Privacy Mask і Hybrid Silent Mask розроблені для «поглинання голосових частот» у шумному середовищі, наприклад, у літаках, поїздах і громадських місцях, щоб ви могли спілкуватися покращеною конфіденційністю. Компанія хоче використовувати маски, схожі на маску Бейна, в офісах, кол-центрах і навіть у ігрових середовищах.

Дитячий візок із ШІ для гойдання дитини

Виховання — це важко. Компанія GlüxKind сподівається, що цього достатньо, щоби переконати вас віддати свою дитину в руки, чи то колеса, візка Ella, який працює на штучному інтелекті. Дитячий візок може автономно гойдатися та автоматично зупинятися. Також він має вбудовану функцію білого шуму для заспокоєння малюка.

ШІ-робот для мозкових штурмів

Один із найбільш «Хто це просив?»-продуктів, представлених на виставці CES, — це GPT-версія WeHead. Голова зі штучним інтелектом надає ChatGPT обличчя та фізичність, а не суто віртуальний ШІ-досвід. Налаштування, схоже на манекен із кількома екранами. має стати помічником, з яким можна обмінюватися ідеями. Хоча ми більше думаємо про те, наскільки дивно це виглядає.

Кишеньковий помічник для скролингу смартфона

Хочете замовити піцу? Замість того, щоб діставати телефон, розблоковувати його, знаходити програму доставки, відкривати її та взаємодіяти через інтерфейс користувача, щоби завершити своє замовлення (так довго!), чому би просто не попросити rabbit’s r1 зробити це за вас? Замість голосових помічників ШІ, таких як Siri та Alexa, розроблений Teenage Engineering пристрій працює на «моделі мовних дій», що дозволяє йому гіпотетично виконувати потрібне завдання.

Розумні молюски для відстеження забруднення води

Від телефонів до телевізорів і навіть туалетів, сьогодні все має бути «розумним». А як щодо молюсків? Генеральний директор і співзасновник MolluSCAN Людовік Кіно виявив, що простий, неінвазивний датчик, прикріплений до мушлі молюска або устриці, може контролювати все: від годівлі до розмноження та реакції на стрес, що чудово прогнозувати якість води та потенційні забруднення.

AIN.UA публікує переклад матеріалу.

Телевізор

Уявіть: екрани всюди. Екрани у вашій долоні, екрани у вашому автономному транспортному засобі, екрани вбудовані в дорожні знаки. Це телевізори у 2053 році. Однак, називати це телевізорами дивно. Дисплеї будуть вражати – тонші, яскравіші, їх буде можна згортати, як журнали, – і настільки дешеві у виробництві, що деякі продукти стануть майже безкоштовними. Ну, не зовсім. Право на безкоштовне телебачення отримають усі, хто підпишеться на рекламний TV-сервіс Джеффа Безоса BlueOriginals, який використав Starlink Ілона Маска для трансляції своїх програм ШІ по всьому світу. Підписники потокового сервісу від DisneyCharter-Shopify-WarnerBros.-Discovery+, яка придбала активи TikTok у США після заборони, отримують повний безкоштовний набір. За купівлі гарнітури Apple Vision Pro XX за $640 людина отримає безкоштовний дисплей Apple TV у комплекті.

Екранів буде так багато, що навіть люди стануть багатоекранними, кожен із нас поглинатиме аудіовізуальні канали з двох або більше особистих екранів одночасно. Дизайнерка й авторка Еріка Гол називає це «нашою власною ідіосинкратичною комбінацією пристрою та вмісту».

Маленька дитина, яка втратили слух після перегляду «Оппенгеймера» в IMAX у 2023 році, розробила новаторську технологію субтитрів для прозорих екранів — ми цього захочемо, тому що звук усе одно буде поганим. 

«Єдина апаратна проблема, яку потрібно виправити – аудіо!» — каже Тоні Фаделл, дизайнер і винахідник iPod. «Менші, тонші екрани суперечать першооснові аудіофізики. Виріши це, Samsung!». 

Samsung, роблячи все можливе, для задоволення Тоні, анонсує нову чотиривимірну звукову панель просторового аудіо на виставці CES 2053, але вона постачатиметься лише в комплекті із 4D-телевізором

Телефон

Дивлячись на телефон, який зараз тримаєте в руках, ви можете подумати, що 99% у цьому напрямі вже зроблено. Тут більше немає про що думати. Не кваптеся: за словами керівника Counterpoint Research Ніла Шаха, смартфон 2053 року взагалі не буде телефоном. Він буде вбудований у вуха чи навіть мозок. 

«Він матиме генеративні та когнітивні можливості штучного інтелекту, – каже Шах, — вивчатиме наші звички та передбачатиме потреби, плавно підключаючись до зовнішніх пристроїв в офісі чи в дорозі».

Кишеньковий віртуальний помічник, уповноважений штучним інтелектом, передбачати наші бажання, транслюватиме адаптований під настрій плейлист, коли ми заходитимемо до роботаксі, яке він нам викликав, перетворить наш телефон на пристрої персоналізації, які ми завжди уявляли. Ми будемо менше фізично контактувати із мобільними пристроями. Ми припинимо днями дивитися в телефони, натискати, гортати й віддавати голосові команди доведеться значно рідше. За потреби глянути в екран ми користуватимемося не лише скляними плитками, але й цікавішим конструкціями, наприклад, згорнутими дисплеями, які перетворюватимуться на сенсорні екрани, розміром із долоню.

Виробництво таких гаджетів потребуватиме певних трансформацій під вимоги світу дефіциту ресурсів та надлишку відходів. Співзасновник Fairphone Мікель Баллестер прагне побудувати повністю відстежувані ланцюги поставок «від колиски до могили», у яких кожна залучена людина зароблятиме прожитковий мінімум.

Нездійсненна мрія? Ми сподіваємося, що ні. Він також у захваті від потенціалу розчинних друкованих плат, які можна буде розчинити у воді, «для легкої переробки кожного окремого компоненту». Круто, хоча нам цікаво, як це вплине на рейтинг IPX-пристрою.

Відстеження здоров’я та фізичної форми

Коли йдеться про підтримання хорошої фізичної форми в майбутньому, основну частину важкої роботи зі збереження стрункості виконуватимуть препарати типу Ozempic. Однак для отримання результату все одно знадобиться фактична робота. Нескінченні цифрові клони вашого улюбленого інструктора Peloton будуть проводити одночасні тренування у всьому світі із завданнями, адаптованими під ваші конкретні цілі та потреби.

Ультраширокосмугові чіпи з визначенням геолокації, значно кращі за ті, що зараз допомагають iPhone знаходити сусідні AirTags, контролюватимуть нашу форму, точно відстежуючи рухи крихітних датчиків, вбудованих у спортивний одяг, який водночас відводитиме піт.

Розумні годинники залишаться популярними, але замість того, щоби просто підраховувати повторювані дії, вони ретельно відстежуватимуть широкий спектр захворювань. Нові датчики точніше відстежуватимуть артеріальний тиск, рівень глюкози та частоту серцевих скорочень. Вони передаватимуть дані у ШІ-механізм на пристрої, який співвідноситиме будь-які проблеми з попередніми даними та інформацією про стан здоров’я членів сім’ї в реальному часі.

Дженніфер Радін, епідеміологиня, яка проводила дослідження для Scripps і Центрів контролю за захворюваннями, каже, що дані, які збирають сучасні пристрої, не надто деталізовані. У світі 2053 року, повному дешевих і всюдисущих переносних пристроїв, вони не лише повідомлятимуть нам, коли ми захворіли. Отримана з мільйонів джерел інформація використовуватиметься для створення детальних моделей здоров’я кожної спільноти, прогнозування поширення вірусів і алергенів та відстеження тенденцій у суспільному масштабі.

«Я сподіваюся, це допоможе людині краще зрозуміти власне здоров’я, а також спалахи, які можуть відбуватися в соціумі, а також — наслідки змін навколишнього середовища», — каже Радін.

Сповіщення лунатимуть з усіх екранів та пристроїв щоразу, коли віртуальний медик визнає, що треба записатися на консультацію чи на прийом із допомогою дрона. Якщо серйозно, ми просто сподіваємося, що штучний інтелект буде поводитися добре.

Виживання в катастрофах

Краєвид 2053 виглядатиме, як зараз, тільки більш «побитий». Почорнілі від вогню ліси, забруднені річки, задимлене небо і збитий через нагріту біосферу в піну океан. Враховуючи це похмуре майбутнє, технології, які ми використовуємо для пом’якшення наслідків власної планетарної жорстокості та зневаги, безсумнівно, розвиватимуться.

Портативні монітори якості повітря сповіщатимуть нас про наявність твердих частинок, чадного газу, спор плісняви ​​та патогенів, на кшталт Covid-51. Наші мобільні пристрої зможуть сканувати їжу на наявність слідів мікропластику та інших потенційних токсинів. Маски з фільтрацією повітря будуть тоншими завдяки прогресу в антимікробному поліестері, придатними для багаторазового використання.

Робін Мерфі, професорка інформатики та інженерії в Техаському університеті A&M і співзасновниця Центру роботизованого пошуку та порятунку, бачить майбутнє, у якому завдяки технологіям навіть найгірші екологічні катастрофи будуть менш руйнівними. На її думку, ключем до цього є автономні роботи. Безпілотники цілодобово відстежуватимуть пожежі та скидатимуть вогнегасні засоби в небезпечних для людей зонах. Армії маленьких роботів будуть пробиратися крізь уламки, щоби шукати тих, хто потрапив у пастку. Водяні боти рухатимуться найдрібнішими річками, недоступними для сучасних дослідників, збираючи дані для вдосконалених ШІ моделей прогнозування повеней. Це дозволить повідомляти найвразливіших жителів про час евакуації.

«Я передбачаю світ, у якому катастрофи не будуть надзвичайними ситуаціями», — каже Мерфі.

Ці технології не витіснять практичну рятувальну роботу, а навпаки доповнять зусилля перших служб реагування. Людям усе одно доведеться вирішувати, хто отримає допомогу першим і де зосередити такі ресурси, як їжа та вода. Машини зможуть навчитися цього аж до 2083 року.

Навушники

Популярність навушників-вкладишів значно знизиться до 2053 року. Удосконалення матеріалів і методів виробництва призведе до створення менших, легших і зручніших дизайнів і, що важливіше, навушників, які ідеально підходять для ваших вух. Уже зараз можна купити навушники з кінчиками, сформованими відповідно до зовнішнього слухового проходу, але вже за 30 років ви зможете отримати навушники, надруковані на 3D-принтері або сформовані відповідно до ваших розмірів. Вони будуть такими непомітними та зручними, що ви забудете, що їх носите.

Прогрес у технології акумуляторів вплине на навушники так само як і на автомобілі та інші пристрої. Термін слугування батареї збільшиться шляхом накопичення енергії з ваших рухів і тепла тіла. Удосконалення бездротових технологій забезпечить стабільну та надійну передачу надзвичайно складних, насичених інформацією даних — значно більше, ніж просто аудіо. Хоча відтворюване аудіо демонструватиме високий рівень звукової точності та реалізму.

Навушники-вкладиші 2053 року — це більше, ніж просто аварійні капсули, вони виконуватимуть багато завдань, які зараз виконують наші телефони. Навушники стануть порталом, помічником і платформою для запуску програм. Дзвінки, миттєвий переклад багатомовних розмов, керування розумним будинком — для цього не знадобиться екран, лише дотик чи голосова команда. Навушники матимуть обчислювальну потужність достатню для функціонування як персональної операційної системи, стираючи межі між аудіоаксесуаром і мобільним комунікатором. Якщо розглядати навушники майбутнього можуть стати такими ж важливими, як одяг чи житло.

Автомобіль

Чому літальні автомобілі завжди вважали майбутнім автотехнологій? Вони ж із 1940-х років називаються гелікоптерами. У сучасному світі електромобілі викликали найбільші потрясіння в автомобільній промисловості. Але наступні три десятиліття будуть менш радикальними. Кращі батареї? Звичайно. Повноцінний автопілот? Ймовірно. Вітрове скло доповненої реальності? Уже зараз WayRay та інші його розробляють. Відмова від володіння автомобілем? Звичайно.

Для Енді Палмера, генерального директора компанії Pod Point і колишнього СЕО Nissan, акумулятори стануть наступним великим, нудним досягненням.

«Вони будуть більш енергетично щільними, що означає більші радіуси дії. Ми побачимо зміни в способі заряджання акумуляторів — потенційно бездротовість та швидкість», — каже він.

Що стосується більш екологічно чистого палива, то, за словами Палмера, слід приглядатися до водню. Завдяки йому можна подолати із безпекою зберігання та виробництва. Експерти погоджуються, що наступні десятиліття нарешті принесуть повноцінне автономне водіння — автомобілі без керма стануть нормою.

Володіння автомобілем є сучасним символом статусу. Але згодом мобільність перетвориться на послугу, особливо у великих містах.

«Автомобілі на вимогу стануть звичним явищем, особливо, якщо їх можна буде викликати дистанційно. Але в сільській місцевості ми не побачимо значних змін», – додає Палмер.

Соумен Мандал, старший автомобільний аналітик Counterpoint, вважає, що домінуватимуть підписки на авто, спільне використання поїздок і замовлення таксі. Мікромобільність стрімко зростає, а продажі нових автомобілів стагнують. Звичайно, ваше robotaxi старанно продаватиме додаткові компоненти: потокове відео в салоні, оновлену AR-інформацію, розширені функції безпеки та навіть спеціальні аромати.

Найбільший зсув відбудеться в суспільстві. Три дивовижні статистичні інформації не змінилися впродовж двох десятиліть: середня кількість щоденних поїздок становить менш як 30 миль; середня місткість автомобіля — 1,4 людини, що робить типовий п’ятимісний автомобіль занадто великим; у середньому автомобіль проводить 95 % часу на стоянці. Сучасний автомобіль не має об’єктивного сенсу, тож різкі зміни неминучі. Так, можливо, з’являться літальні автомобілі. Ми просто дуже сподіваємося, що вони не потребуватимуть людей-водіїв.

AIN.UA публікує переклад матеріалу.

Покажіть свої навички в проєкті відкритим вихідним кодом

«Брудніть руки і створюйте проєкти суто для навчання», — відповів Business Insider Ян Кернс, генеральний директор і співзасновник Freeplay.ai, стартапу, який допомагає людям створювати та тестувати інструменти з великими мовними моделями.

Кернс вважає, що майбутні розробники мають спробувати проєкт із відкритим вихідним кодом, який зможуть безкоштовно використовувати, змінювати та поширювати, наприклад, як LlamaIndex для налаштування проєктів.

Llama 2 від Meta також є доволі популярною серед розробників. Робота над цими проєктами може допомогти тим, хто намагається увірватися в галузь, «відчути, як усі частини збираються воєдино, коли ви хочете створити нові продукти або рішення за допомогою генеративного штучного інтелекту», — сказав Кернс.

Інші герої тексту кажуть, що це також може допомогти помітити компанії, які наймають працівників.

«Деякі з найцікавіших проєктів у галузі штучного інтелекту та робототехніки створюються в загальнодоступних пакетах із відкритим вихідним кодом на GitHub і обговорюються на Discord», — сказав Бенджі Бараш, генеральний директор і співзасновник Roboto, механізму обробки даних на основі штучного інтелекту для сфери робототехніки. «Ви будете виділятися з-поміж інших, якщо зробите внесок у ці проєкти, це чудовий спосіб познайомитися з людьми з провідних компаній».

Зрозумійте реальні проблеми бізнесу

«Нещодавні випускники коледжів, які претендують на роботу в галузі штучного інтелекту, повинні розвивати навички роботи з продуктами та зосереджуватися на проєктах, які приносять реальну цінність кінцевим користувачам, а не є лише чистою технологією», — сказав Генрі Скотт-Грін, генеральний директор і засновник Context.ai, аналітичної платформи для компаній, що створюють великі застосунки мовної моделі.

Акцент на реальній цінності важливий, оскільки штучний інтелект знизив потреби в написанні коду. Тому кандидати отримають вигоду від того, що підкреслять своє розуміння практичних бізнес-проблем разом із навичками програмування.

Девід Хсу, засновник і генеральний директор Retool, платформи для створення бізнес-застосунків, розповів Business Insider, що штучний інтелект допоміг усунути потребу в «нудному шаблонному коді», що повторюється в застосунку чи програмному забезпеченні, та може уповільнити процес розробки.

«Це гарне нагадування про те, що в основі написання хороших програм лежить глибоке розуміння бізнес-проблеми, яку ви вирішуєте, а вже потім — постійна взаємодія між командою розробників і зацікавлених сторін, щоб досягти успіху в найкоротші терміни», — каже він.

Познайомтеся з етикою ШІ

«Щоби процвітати в індустрії штучного інтелекту, нові випускники повинні застосовувати мультидисциплінарний підхід, поєднуючи технічні навички з глибоким розумінням етики та впливу на суспільство», — сказала Навріна Сінгх, засновниця і генеральна директорка Credo.

Credo — це платформа, яка допомагає компаніям дотримуватися все більшої кількості нормативних актів щодо використання ШІ.

Для всіх, хто пропустив новини минулого місяця, які сколихнули світ технологій, однією з важливих причин, чому Сема Альтмана було вигнано, хоч і не надовго, з OpenAI, були побоювання, що штучний інтелект розвивається надто швидко й може становити загрозу для суспільства.

Тож, за словами Сінгх, надзвичайно важливо мати чітке усвідомлення етики ШІ під час оцінки та впровадження рішень, щоби гарантувати, що вони приносять користь людству.

«Ці комбіновані навички не тільки зроблять вас більш привабливими, але й допоможуть зробити вагомий внесок у постійно мінливий ландшафт ШІ», — написала вона.

Видання Business Insider взяло коментарі у представників таких професій, як UX-дизайнер, продавець на Etsy, блогер та учасник онлайн-опитувань. Герої тексту розповіли, як починали і що цінують в роботі.

AIN.UA публікує переклад матеріалу.

Цей UX-дизайнер притримується «політики нульових зустрічей» і вважає за краще працювати на самоті

Бретт Вілламс працював UX-дизайнером у корпоративній фірмі, але вважав роботу з дев’ятої до п’ятої нудною. «Фриланс сподобався мені як інтроверту, але відсутність постійного гарантованого доходу мене непокоїла», — сказав він Business Insider.

Одноосібне агентство Вільямса, що займається UX-дизайном, заробляє $150 000 на місяць. Дизайнер із задоволенням працює на самоті та встановлює власний графік, щоби максимізувати ефективність і дохід. Клієнти сплачують щомісячну абонентську плату.

Дизайнер розповідає, перш ніж купити підписку, потенційні клієнти мають з ним 20-хвилинні телефонні дзвінки. Після першого дзвінка він спілкується лише через дошки Trello — віртуальну систему керування проєктами.

Ця студентка покоління Z відкрила магазин на Etsy, щоб уникнути співбесіди на звичайну роботу після коледжу

Теммі Дін розповідає, що була тривожною у дитинстві й до крові здирала свої пальці. Коли їй було 9, щоби відволіктися, почала ліпити фігурки з глини.

Вже у коледжі Дін була графічною дизайнеркою та працювала неповний робочий день, а потім побачила відео жінки, яка продає глиняні фігурки у TikTok. Їй не подобалося працювати в корпоративному світі, тож вона почала продавати глиняні брелоки на Etsy.

Тепер вона має власний вебсайт і заробляє на продажі глиняних фігурок до $9500 на місяць. Дін також почала вести відеоблог, у якому ділиться процесом ліплення, та зібрала підписників на YouTube. Канал може приносити до $10 тисяч на місяць.

Дівчина рада, що обрала такий тип заробітку під час навчання у коледжі, адже після його закінчення зможе повністю зосередитися на бізнесі.

Більшість блогерів працюють на самоті, а тепер можуть отримувати поради не від інших людей, а від ШІ

Ведення блогу – популярний підробіток для інтровертів, оскільки більшість блогерів заробляють на рекламі чи партнерських посиланнях, які рідко вимагають особистої взаємодії з клієнтами.

Саманта Норт – блогерка, яка має два вебсайти, що минулого року заробили $115 000. У 2020 році вона переїхала з Великої Британії до Португалії.

Вона розповідає, що почала використовувати штучний інтелект для допомоги в створенні дописів, оскільки сама вона в цьому не сильна. Тепер вона використовує ChatGPT, щоби тестувати ідеї та аналізувати свої контент-стратегії.

Норт каже, що ChatGPT допомагає їй генерувати теми та ідеї на конкретну тему, чи навіть писати вступи до публікацій у блозі. ШІ дозволив їй створювати більше контенту без потреби наймати співробітників і співпрацювати з іншими фрилансерами.

Для участі в онлайн-опитуваннях не потрібно часто спілкуватися з іншими людьми

Пластичний хірург Джордан Фрей почав витрачати дві-три години на тиждень на опитування в інтернеті, щоб отримати додатковий дохід, і каже, що заробляє таким чином від $500 до $1000 на місяць.

Він потребував підробітку, адже шукав гроші для медичного навчання.

Одне опитування зазвичай потребує від 10 хвилин до двох годин, а оплата може сильно відрізнятися. Він розповів, що заробляв від $30 до $500. Для цього він створив профілі на таких платформах, як Curizon і InCrowd, алгоритми самі підбирали для нього опитування на основі попереднього досвіду.

Фрей каже, що більше платять за телефонні консультації з компаніями, однак здебільшого він дає відповіді на запитання онлайн. Опитування цілковито анонімні.

Один чатбот замість команди з 27 людей

Суміт Шах керує платформою електронної комерції Dukaan, що базується в Індії. Він давно помітив, що співробітники його команди підтримки часто дають дуже поверхневі відповіді на проблеми клієнтів, тож коли він почув про можливості ChatGPT, то вирішив спробувати чат-бот у ролі представника служби підтримки. І був приємно здивований.

Шах використав ПЗ для покращення власного чат-бота Lina з обслуговування клієнтів, натренованого переважно на даних довідкового центру своєї компанії. У грудні 2022 року він дозволив боту на основі ChatGPT відповідати майже на всі повідомлення клієнтів, та побачив, що ті дуже задоволені.

Вже до червня 2023-го Шах звільнив 27 людей з команди підтримки, замінивши їх на Lina.

«Я легко замінив всіх людей ботом, який у 100 разів розумніший, швидший і коштував мені соту частину того, що я раніше платив команді підтримки», – розповів він.

Після успіху свого чатбота в Dukaan Шах створив додатковий продукт, який дозволяє іншим підприємцям переходити на гарячу лінію на основі штучного інтелекту.

Він вважає, що не кожен працівник служби підтримки клієнтів має хвилюватися, що його замінять роботи, – лише ті, хто копіпастить відповіді на клієнтські запитання. «Така робота зникла. 100%», – впевнений Шах.

Чому це цікаво

Завдяки передовим технологіям чат-боти можуть безпосередньо взаємодіяти з клієнтами та вирішувати проблеми самостійно — без втручання людей. Стартапи та корпорації кажуть, що штучний інтелект допоможе працівникам кол-центрів почуватися більш впевнено на роботі. Але економісти та експерти вважають, що ця технологія може сильно вплинути на економіку в усьому світі, особливо в таких країнах, як Індія та Філіппіни, де кол-центри забезпечують мільйони людей роботою. І вони ризикують втратити її.

Такі країни, як Індія, з добре освіченою англомовною молоддю, стали популярним місцем для аутсорсингу в сфері обслуговування клієнтів, інформаційних технологій і обробки даних для світових корпорацій. За словами галузевих аналітиків, в Індії аутсорсинг робочих місць зараз становить майже 10% валового внутрішнього продукту країни.

Тепер ШІ загрожує докорінно змінити цю індустрію. Проблеми клієнтів розвʼязує програмне забезпечення, яке може аналізувати мільйони точок даних, щоб знайти найпоширеніше розв’язання проблеми. Людська винахідливість більше не обовʼязкова для того, щоб зробити клієнта щасливим.

80% респондентів вересневого опитування платформи 8×8, в якому взяли участь понад 300 керівників ІТ-компаній і кол-центрів, сказали, що продукти на основі генеративного штучного інтелекту будуть необхідними для їхніх компаній у майбутньому, а 52% опитаних фірм повідомили, що вони вже інвестували в цю технологію. І під загрозою не лише кол-центри. Згідно з дослідженням Oxford Economics і Cisco, автоматизація тільки в країнах Південно-Східної Азії може зробити 6,6 млн робочих місць непотрібними до 2028 року.

Видання Business Insider розповіло історію чоловіка і ділиться трьома порадами від нього, як здобувати кар’єрні підвищення. AIN.UA публікує переклад матеріалу.

Передісторія

Коли Крістоу закінчив школу, він пішов працювати в McDonald’s. Перш ніж розпочати роботу в Pret, він також працював у таких ритейлерах, як компанія з відеопрокату Blockbuster Video, з погодинною оплатою. У коментарі Business Insider Крістоу розповів, що закохався в «мінливість» ресторанної індустрії.

Його рішення не вступати до університету, очевидно, окупилося. Як генеральний директор Pret, Крістоу отримав дивідендів на понад 4 мільйони британських фунтів у 2021 році, включаючи зарплату в 400 000 фунтів, повідомляє The Guardian. У 2020 році Крістоу сказав The Standard, що хоча його батьки спочатку не схвалювали його рішення відмовитися від університету та відразу піти працювати в роздрібній торгівлі, однак тепер вони пишаються ним.

Мережа Pret налічує 500 магазинів у Великій Британії, також має 45 магазинчиків у американському Нью-Йорку та ще кілька в інших містах США. У 2018 році цю мережу придбав німецький холдинг JAB за $2 мільярди.

Порада 1: Виконуйте свою роль якомога краще

Крістоу обіймав 10 посад у Pret. Генеральний директор — це позиція, на якій він затримався найдовше, слідом йде посада генерального менеджера. За словами чоловіка, він інколи думав перейти в іншу компанію, просто щоб отримати ще одну можливість проявити себе.

Крістоу каже, що пам’ятає, як був одним із наймолодших менеджерів магазину, а потім наймолодшим регіональним менеджером. Ця робота включала керування одним із флагманських магазинів Pret у Лондоні. Завдяки цьому його помітив керівний директор мережі у Великій Британії Ендрю Волкер.

Чоловік згадує, що Волкер призначив його на роль спеціаліста, «якого на той час не існувало», зосередженого на розв’язанні проблем по мірі їх виникнення. Це була перша спроба пера Крістоу на стратегічній ролі в Pret.

Деякі з його професійних стрибків у Pret були великими та несподіваними, тоді як інші були більш лінійними. Коли Крістоу подав заяву на посаду менеджера магазину, він не мріяв керувати компанією, а зосередився на тому, щоб зробити все можливе в тій ролі, на якій перебував просто зараз.

За словами Крістоу, його помітили керівники компаній, з якими він безпосередньо не працював, завдяки тому, що «виявляв лідерство і завоював довіру» підлеглих, а саме був відкритим і доступним для своєї команди та підтримував її.

Порада 2: Будьте впевнені в собі, але не зарозумілі

Крістоу зауважує, що піднятися службовими сходами не завжди легко. Після перших швидких підвищень у нього з’явилося відчуття «синдрому самозванця» і він сумнівався у своїх здібностях.

Чоловік згадує, що був одним із трьох людей, які претендували на підвищення до посади керівного директора Pret у Великій Британії — він був наймолодшим із них, але переміг. За його словами, один із двох інших залишив Pret, а не пішов працювати під керівництвом Крістоу.

Нинішній гендиректор описує кар’єрний стрибок як тривожну подію і каже, що, підступивши до ланок вищого керівництва Pret, відчував необхідність постійно проявляти себе.

Тепер же завдяки тому, що він пройшов всіма кар’єрними сходами — від найнижчої до найвищої, — Крістоу має неабияку довіру від своїх підлеглих і краще розуміє їхні проблеми. Він стверджує, що ключем до подолання синдрому самозванця та успіху в ситуаціях невизначеності є велика віра в себе, але варто також переконатися, що вона «не межує з зарозумілістю». «Між впевненістю та зарозумілістю є дуже тонка лінія», — додає чоловік.

Порада 3: Підтримуйте добрі відносини з керівництвом

Крістоу каже, що наявність чудових менеджерів, з якими він гарно спілкувався, допомогла йому піднятися в Pret. «Дуже часто керівники, на яких я працював, добре ладнали зі мною», — каже він.

Чоловік зазначає, що відчував, як керівництво відзначало його внесок у компанію, що своєю чергою спонукало Крістоу залишатися в Pret. «Будь-яка людина харчується підтримкою свого безпосереднього керівника», — додає він.

Відповідаючи на запитання про «розмінний» кар’єрний підхід деяких зумерів, які часто змінюють роботу, Крістоу запропонував усім, хто розглядає можливість переходу в іншу компанію, зробити крок назад і подумати про «дві-три речі, які дійсно важливі для них під час роботи на цьому конкретному місці». Він додає, що слід враховувати не лише особисте задоволення від роботи, але й стійкість компанії на ринку. Якщо ви отримуєте задоволення і вважаєте, що компанія розвивається, ви можете зростати разом із нею. Однак, якщо ви не насолоджуєтесь тим, що робите, а бізнес стагнує, «можливо, настав час піти і зайнятись чимось іншим».

Крістоу каже, що, на його думку, старанно і наполегливо працюючи в Pret, його «прямолінійний і практичний характер» впав у око керівництву та допоміг просунутися кар’єрними сходами.

Феномен оверемплойменту дослідив журналіст Business Insider. AIN.UA пропонує переказ його статті.

Історія Браяна Роке

На початку пандемії Браян Роке втратив роботу програміста в Amazon. З одного боку, він відчув полегшення, адже останнім часу працював зранку до вечора і сильно вигорів. Але це були важкі часи: компанія фактично викинула його на найгірший ринок праці з часів Великої депресії. Браян звільнив своє житло та переїхав назад до батьків.

Зрештою він знайшов нову роботу в IBM, яка була повністю віддаленою, але тривога не полишала його: «Я відчував, що нічого не контролюю. Мені не подобалося, що те, працевлаштований я чи ні, повністю залежить від примх компанії».

Тож, коли менше ніж через рік роботи в IBM йому зателефонував рекрутер з Meta, Роке вирішив прийняти нову пропозицію, яка також була повністю віддаленою, але не йти зі старої роботи. Так він зміг подвоїти свій дохід, а ще мати гарантію працевлаштування хоча б на одному місці.

Невдовзі він отримав пропозицію ще й від Tinder. Тож Роке почав торгуватися з Meta та Tinder за вищу зарплатню – а потім прийняв обидва офери на додачу до роботи в IBM.

15 місяців тому Роке був безробітним. Тепер же він отримав три роботи з сумарною зарплатнею у більш ніж $820 000 на рік.

Як люди поєднують декілька робіт?

Перше правило оверемплойменту – не розповідати про оверемплоймент. Як в «Бійцівському клубі». Бо роботодавці зазвичай не в захваті, якщо дізнаються про таке.

Жонглювати декількома посадами буває важко, і люди роблять це по-різному. Однак найкраща тактика не попастися – гарно працювати на всіх роботах.

«Основна причина, з якої людей викривають — вони халтурять. Мене ніколи не ловили. Я справді виконую свою роботу», — розповів Джордж (імʼя змінене), інженер-програміст, який працював на чотирьох роботах одночасно.

Звісно, це призводить до вигоряння. Але здебільшого такі люди примудряються працювати не більше за 50 годин на тиждень, і навіть ближче до 40. Секрет простий – вони зазвичай дуже круті спеціалісти, відповідно, виконують свої обовʼязки набагато швидше, ніж люди, професійний рівень яких нижчий.

«Я зараз на вершині. І коли я влаштовувалась на другу роботу, я переконалась, що мої обовʼязки там чітко відповідатимуть моїм навичкам», – каже Елісон (імʼя змінене), за плечима якої 16 років досвіду роботи. Вона працювала на двох роботах проджект-менеджером та бізнес-аналітиком і заробляла до $260 000 на рік.

Труднощі, звісно, трапляються. Наприклад, в Meta Браяну Роке попросили час від часу зʼявлятися в офісі. Інколи це призводило до дуже напружених дзвінків по роботі в Tinder та IBM, які він змушений був робити прямо в опенспейсі Meta. Якось Браян помилково підʼєднав до корпоративного WiFi в Meta свій ноутбук для Tinder, і в компанії це помітили. Коли в Tinder спитали, чому він в офісі Meta, Роке на ходу вигадав історію про те, що працює з офісу друга.

«Вони мені сказали, що не рекомендують так робити. На що я відповів: звісно, я розумію», – розповів Роке.

Оверемплоймент: причини та наслідки

Оверемплоймент – вже доволі поширена річ у США. Цей тренд став можливим завдяки пандемії коронавірусу, оскільки багато ІТ-гігантів перейшли на віддалену роботу. Саме з пандемії почалися і пригоди Роке. При цьому його три роботи на майже мільйон доларів – не рекорд.

Один з таких людей під псевдонімом Ісаак ще в 2021 році заснував сайт Overemployed, де він ділиться секретами, як поєднувати декілька робіт та максимізувати прибуток. Сам він заробляє $600 000 на рік, поєднуючи дві роботи.

А тематичні комʼюніті у Discord та Reddit, де люди вихваляються своїми успіхами та діляться кейсами, налічує вже понад 300 000 користувачів. Один з них розповів, що має 9 робіт одночасно, які приносять йому $2 млн на рік. Хоча ці дані не вдалося підтвердити.

Цікаво, що переважно такі люди не витрачають гроші на «красивий» спосіб життя – натомість надмірно зароблені гроші вони відкладають. Багато хто готовий багато працювати зараз, щоб якомога раніше вийти на пенсію або ж якнайшвидше розрахуватися з боргами за студентськими кредитами чи виплатити іпотеку.

Для Роке три його роботи були передусім можливістю не хвилюватися через потенційні скорочення. І спокій, який це приносило, нівелював робоче навантаження через оверемплоймент.

«Я не хвилювався через залежність від однієї компанії. Я сам визначав те, заробляю я чи ні», – зізнається Роке.

Однак зрештою він звільнився з усіх трьох робіт заради однієї нової, щоб мати час на інші захоплення.

Виникає логічне питання: чому люди влаштовуються на декілька робіт замість того, щоб просто взяти на себе більше відповідальності на поточній, якщо у них залишається час? Саме так раніше і робили респонденти цієї статті. Однак отримували дуже маленьке підвищення зарплати, а закінчилося все звільненням, щойно на ринку почалась турбулентність. Тоді вони зрозуміли: лояльність не окупається.

«Мої батьки казали мені: «Не міняй компанії – зростай в одній, будь лояльним до неї, і вона буде лояльною до тебе». Можливо, колись це працювало, але не зараз», – каже Джорж, який нині заробляє $600 000 на рік.

Елісон зіткнулася з ситуацією, коли її бос поступово завалював її додатковою роботою, аж поки вона не опинилася в точці, коли керує цілою командою співробітників без жодного підвищення. Просила вона +$10 000 на рік, що вважала справедливою компенсацією – однак бос відмовив. Якби це була єдина її робота, Елісон би терпіла. Але у неї була підстраховка у вигляді додаткової роботи, тож вона звільнилася без зайвих вагань.

Роботодавці, своєю чергою, заміняють фултайм-співробітників контракторами, які працюють на проєкт, а не компанію. Звісно, про жодну лояльність тут йтися не може. Тож тренд, як завжди, має дві сторони медалі.

• Web Summit має пройти у Лісабоні 13-16 листопада 2023 року. Це — центральна подія для інвесторів та стартапів, очікується, що кількість учасників цього року може сягати 70 000 людей. Але зараз одна із найвідоміших підприємницьких конференцій року — у центрі репутаційного скандалу через висловлювання її засновника Педді Косгрейва про війну в Ізраїлі після нападу бойовиків ХАМАС.
• Після атаки на ізраїльську територію, вбивства цивільних та взяття заручників, Косгрейв опублікував у Twitter (тепер X) пост, який натякає на підтримку Палестини у цій війні. Там наводяться цифри загиблих з обох боків за останні роки (але без урахування останньої атаки ХАМАС), без засудження атаки або ж слів на підтримку постраждалим ізраїльським цивільним.
• Він також назвав дії ізраїльського уряду «воєнними злочинами». Щоправда, після негативної реакції на свої пости 15 жовтня 2023 року опублікував і твіт із засудженням дій ХАМАС (в якому знову звинуватив Ізраїль у порушенні міжнародного права).

Israel-Palestine conflict: The human cost from 2008 to 2023

Source: United Nations Office for the Coordination of Humanitarian Affairs, October 7, 2023 pic.twitter.com/vv7rubn9bI

— Paddy Cosgrave (@paddycosgrave) October 7, 2023

• Багато інвесторів та підприємців з Ізраїлю, США та інших країн обурилися цим постом. «Ми в Ізраїлі зараз перейшли до стадії гніву, після тижня шоку. У нас немає часу на те, щоб розбиратися із кимось, хто навіть віддалено натякає, що Ізраїль має просто перечекати, а не зупинити ХАМАС», — так цю публікацію прокоментувало TechCrunch одне із джерел.

I heard you were a good guy @paddycosgrave, so I wanted to believe your account was hacked by someone wanting to ruin your good name and end @WebSummit. Then I saw Qatar is hosting the conference this year, and it all made sense. Good people can have poor judgment and lack moral… https://t.co/TZr8XF15MI

— Yaron Samid 🇮🇱 (@yaronsamid) October 15, 2023

I refuse to appear at Web Summit and am canceling my appearance.

I condemn Hamas and pray for peace for the Israeli and Palestinian people. https://t.co/0m2DiDsRJI pic.twitter.com/dkyCuwuJfi

— Garry Tan 陈嘉兴 — e/acc (@garrytan) October 16, 2023

• Виглядає так, що скандал виходить за межі обурених коментарів на Twitter. Деякі спікери скасовують свої виступи, а великі венчурні фонди — свою участь. Гаррі Тан з Y Combinator, партнер Sequoia Capital Раві Гупта уже оголосили, що не приїдуть. Серед тих, хто скасував виступи: Орі Гошен, співзасновник AI21, ізраїльського конкурента OpenAI та Кіт Пейріс, співзасновник AI-стартапу Tome.
• Загалом, десятки компаній скасовують участь або засуджують позицію Косгрейва. Є навіть онлайн-список тих, хто прийняв таке рішення, поки в Twitter віруситься хештег #CancelWebSummit.
• Посольство Ізраїлю в Лісабоні попередило уряд міста, що Ізраїль не братиме участь у конференції.

Today, I wrote to the Mayor of Lisbon informing him that #Israel will not participate in the @WebSummit conference due to the outrageous statements made by the conference CEO, Paddy Cosgrave.
Even during these difficult times, he is unable to set aside his extreme political…

— Dor Shapira🇮🇱🇵🇹 (@ShapiraDor) October 16, 2023

The night of this horrible massacre, before Israel even responded, when it was still counting its death toll, you tweeted this 👇.

It’s just unfu*cking believable!

Gave permission, legitimacy, for the worst murderous act one could imagine.

Only then you tweeted the other… pic.twitter.com/f1ubbRJ2rD

— Ran Harnevo (@harnevo) October 16, 2023

I'm sad to read this. Because I went to @WebSummit LLC for years, and I met @paddycosgrave a bunch of times. A week into the war, when mothers are seeing their babies burned alive by terrorists, when nearly 200 people are still kept hostage, away from their families, when Hamas… pic.twitter.com/rOd4Y8Enog

— adam singolda (@AdamSingolda) October 15, 2023

I've cancelled my talk at Web Summit this year. We'll announce our new launches on social instead.

— Keith Peiris (@keithpeiris) October 16, 2023

Qatar 🇶🇦: 6500 workers killed during the preparations of the world cup (Guardian, Feb 23th, 2021)@paddycosgrave: Yeah! Let's do a Web Summit in 2024 🌈🤑😘

Israel 🇮🇱: 1300 of our own citizen were slaughtered, so we had to wage an attack.@paddycosgrave: Oh, you war criminals!!! https://t.co/AlRArHV7L3

— Yaniv Erlich (@erlichya) October 16, 2023

I was looking forward to participating in and speaking at WebSummit. In light of these comments that show a complete lack of moral clarity, I have no choice but to cancel my participation. I know I am joining several other people in making this decision.

I unequivocally condemn…

— Gil Dibner 🇮🇱 (@gdibner) October 15, 2023

• Навіть висувають припущення, що Косгрейв підтримав ХАМАС не через власні переконання, а через партнерство із урядом Катару і заплановану там конференцію у лютому 2024 року. За даними Reuters, уряд Катару є одним із спонсорів ХАМАС.
• Хотілося би, щоб міжнародна підприємницька спільнота так само жорстко реагувала і на злочини росії, чия армія продовжує вчиняти воєнні злочини на території України, катуючи та вбиваючи цивільних та беручи заручників.

• 2016 року, після серії співбесід із компаніями типу Google або Palantir я летів додому, коли отримав офер від Facebook. Було відчуття, що я досяг вершини гори. Кілька днів по тому я також отримав офер від Google.
• Мати подібні пропозиції про роботу довгий час було моєю заповітною ціллю. Я дуже старався вчитися, і видавалось, що мені нарешті вдалося влаштувати своє життя. Правда, я розривався між опціями піти до Google або у Facebook. На той момент останній видавався мені більше схожим на стартап і менш «корпоративним», аніж Google. Також мені більше був до вподоби фейсбучний кампус, тож я зупинився на Facebook.
• Перший рік-півтора у Facebook були чудовими. Я був щойно з коледжу, із замріяними очима та натхненням до праці. Але після двох із половиною років почав відчувати тривожність.
• Типово мій робочий день починався о 7:00 ранку, я працював до обіду, обідав, проводив пару зустрічей і далі пірнав у написання коду, десь із 14:30 до 17:00. Навіть після завершення робочого дня я не міг просто «відключити» роботу: думав над проблемами та їхнім вирішенням. «Від’єднатися» ментально від робочого контексту було важко.
• У листопаді 2019 року, поки працював з дому, в мене сталася перша панічна атака. Було біля 16:00 і в мене занімів палець. Спочатку я ігнорував це, але ставало гірше: почався дзвін у вухах, серце калатало. Було відчуття, що зараз «прорве дамбу»: занадто багато тиску, який може зламати все. Чим більше я намагався блокувати ці відчуття, тим більше здавалося, що зараз усе просто вибухне. На щастя, моя дівчина (і зараз наречена) Ванда була поруч і розпізнала ознаки панічної атаки.
• Тоді я ще не знав, що таке панічні атаки і думав, що це — одноразове явище. Але у наступні місяці це ставалося знову і знову, і щоразу гіршало. Березень-вересень 2020 року був найгіршим періодом мого життя. Кожен день відчувався як монотонна тяжка праця: я не розумів, що роблю і навіщо. Моя продуктивність почала страждати: я не міг сфокусуватися на коді або ж дотримуватися дедлайнів.
• У Meta — доволі високі стандарти якості коду, тож код-рев’ю могли бути жорсткими. В інших компаніях, де я стажувався, вони були доволі м’які: хтось побіжно проглядав мою роботу та затверджував її. Але у Meta дуже фокусуються на написанні коду правильно. Потрібно слідувати певному дизайну коду та його архітектурним стилям, прийнятим у компанії.
• Тож часом, коли я працював із різними командами, з’являлась певна напруга і я отримував жорсткий фідбек про те, як виправити свій код, після численних зауваг. Через це мені було сумно і неприємно.
• На мою думку, є конструктивний підхід до фідбеків, наприклад: «Привіт, мені подобається те, що ти спробував тут зробити, і ось як це можна покращити». Але певним розробникам у Meta трохи бракувало такту та делікатності: «Це — дуже погано, не треба було писати код таким чином». Такий фідбек ігнорує емоційну сторону у спілкуванні.
• Пам’ятаю, був місяць, коли я лишався єдиним розробником у команді Android, бо люди були або у відпустках, або займалися своїм ментальним здоров’ям. Я не хотів, щоб моя команда відставала через мене, тож дуже старався працювати і докладати надзусиль. Адже недостатні результати моєї роботи могли сповільнити роботу цілої команди у майбутньому.
• Також, у нас був внутрішній дашборд, де кожен співробітник міг бачити, скільки коду (комітів) пишуть колеги. Мені не здавалося цілком адекватним, що ці дані — настільки публічні, це було доволі стресово. Я перевіряв дашборд щокілька тижнів, щоб переконуватися, що справляюся із роботою на рівні із командою та всією компанією.
• Пам’ятаю, як щойно перейшов до нової команди і менеджер вирішив зі мною особисто поговорити і сказати, що його засмучує кількість моїх комітів: ледь нижче середнього значення по команді. На той момент у роботі нової команди було багато плутанини, мені делегували багато проектів, по яких були питання, тож причини для такого показника у мене були. Було дуже сумно, що керівництву така важлива кількість комітів, а не навички типу менторства, проджект-менеджменту. Тож та розмова стала останньою соломинкою, що переконала мене піти з Meta.
• Паралельно із цим, уже в кінці 2020 року ми з дівчиною планували, як виглядатиме наше життя наступні 10 років, адже кожен з нас не хотів довго працювати у хайтек-індустрії. Тож ми вирішили зайнятись нерухомістю: купити будинок, частину здавати, так, щоб вистачало і на покриття кредиту і щоб якісь кошти лишались нам. Ми купили будинок у Реддінгу, в чотирьох годинах їзди від Сан-Франциско, і здавали його на Airbnb. Він щомісячно приносив нам $8000.
• Я вирішив іти з Meta, щойно ці виплати виростуть до $10 000. Пізніше ми придбали ще два будинки, щоб жити за рахунок таких виплат.
• Я звільнився, коли всі ще працювали з дому через пандемію. Тож я не бачив своїх колег вживу, коли звільнявся, не було прощальної вечірки для мене. Після останньої зустрічі я просто закрив ноутбук і відчув полегшення: «Ось і все».
• Розумію, звучить як божевілля: кинути роботу, яка приносила $370 000. Якби я лишився у Meta, це забезпечило би мою фінансову стабільність у майбутньому, але я просто знав, що ця робота — не для мене.

• Я звільнив людину за обман. Він працював на двох роботах.
• Він шикарно пройшов співбесіду, видався дуже розумним, і я тішився з того, що наймаю його.
• Через два тижні я почав помічати «червоні прапорці». Він виходив на мітинги, але жодного разу не увімкнув камеру. Він завжди просив повторити питання. Поводився підозріло. Я провів із ним пару зустрічей і зрозумів, що він відстає по роботі.
• Водночас я натрапив на ідею overemployment: цілий рух, спрямований на те, щоб допомагати людям працювати на кількох фултайм-роботах одночасно. Погугліть самі, це неймовірно!
• Я почав щось підозрювати. Оскільки він нещодавно доєднався до команди, я попросив у нього референс із попередньої роботи. Сказав, що це нічого особливого, звичайний процес due diligence.
• Його відповідь все прояснила для мене. Він почав захищатися і попросив про зустріч, щоб пояснити усі проблеми із його продуктивністю. Його реакція була дивною.
• Він також пообіцяв надати референси до кінця дня, але не зробив цього. Я знову попросив його, і він пообіцяв, що надасть їх наступного ранку. Наступного ранку він «забув».
• Я востаннє натиснув на нього і він признався. Виявилось, що він ніколи й не йшов із попередньої роботи, і до тих пір працював повний день на них і на мене водночас. Так виглядало, що для нас він старався не дуже.
• Я попросив його звільнитися. Ми платили йому майже три тижні. Я відчував, що мене зрадили. Було неприємно не так через гроші, але через те, що доведеться знову шукати спеціаліста. Я відмовив багатьом гарним кандидатам, щоб найняти цього хлопця.
• Я пішов на Reddit: виявилось, що цим займаються тисячі людей. Дехто працює водночас на трьох та чотирьох роботах повний день!
• Це був неприємний досвід, але не можу засуджувати людей, що працюють водночас на кілька компаній. Але питання в тому, чи можливо виконувати більше однієї роботи якісно?
• Багато людей не замислюються над цим, думаючи, що ти мусиш працювати вісім годин в день. Але креативні спеціальності — це інше. Якість твоєї роботи тут не завжди залежить від того, скільки часу ти на неї витратив.
• Я би звільнив цього хлопця, навіть якби він не працював на другій роботі. Але чи переживав би я взагалі через усе це, якби він гарно виконував роботу для мене? Звісно ні.

• Я пишу софт уже більше 25 років. Ніщо не робить роботу команди розробки більш безглуздою, аніж Scrum.
• Якщо хочеш бути більш ефективним по цій методиці, ти мусиш додавати процеси, а не прибирати їх.
• Нас змушувати відвідувати усілякі різновиди «церемоній», що насправді означало купу мітингів, стенд-апів, переглядів. Ми більше часу проводили у розмовах, ніж за роботою.
• Ноутбуки на мітингах були заборонені. Ми мали стояти і перекидатися м’ячиком, щоб «зберігати концентрацію».
• Ми більше часу проводили за оцінкою story points (своєрідні бали, які використовують, щоб вимірювати зусилля на завершення завдання у Scrum — ред.), аніж за написанням коду. Вони вимірюють складність, а не час, потрібний на завдання, але ми все одно мали вирішувати, скільки їх піде на спринт.
• Я мав використовувати розміри футболок, щоб вимірювати ефективність написання коду (розмір одягу XS, S, M, L, XXL іноді використовують, щоб визначити цінність story points, альтернатива — послідовність Фібоначчі — ред.).
• Ми вимірювали, скільки коштуватиме досягнення однієї story point і потім писали контракти для клієнтів, наприклад, на 500 story points.
• Наше керівництво бісилося, коли виявляло, що 500 story points на одному проекті — це не те ж саме, що story points на іншому. І ми мали проводити мітинги, щоб це пофіксити.
• Уявіть, як це, коли над вами є: менеджер, Scrum-мастер, тек-лід, product owner. Ти мусиш перед усіма звітуватися, причому не одночасно.
• Ми платили людям, які розповідали нам, що ми недостатньо швидко спалюємо «пойнти». Та ж хіба story points були не про складність замість часу виконання? Але кому то цікаво.
• Я вірю в аджайл, але це не він.
• Ми запрошували професійних тренерів зі Scrum. Ми платили, щоб люди з нашої команди отримували сертифікати. Ми пробували Scrum по всякому. Ми роки витратили на те, щоб працювати за ним. Але результат був щоразу один і той самий: це не працювало.
• Scrum — це рак, який пожирає вашу команду розробки. Він не призначений для розробників. Це — ще один інструмент для менеджерів, який дає їм відчуття контролю.
• Але найкраще в Scrum — це люди, що дивляться вам просто в очі і говорять: «Якщо Scrum вам не підійшов, ви щось неправильно робите. Scrum — це будь-що, що працює для вашої команди». Ага, аякже.

При цьому стрімінги так само показують рекламу. Хоча на початку малося на увазі, що вони будуть зручніші та дешевші за кабельне телебачення. Звісно, є тарифні плани без реклами, але вони настільки дорогі і зʼєднання настільки складне, що по якості зрівнюється з кабельним ТБ.

Financial Times нещодавно повідомила, що кошик найпопулярніших стрімінгових сервісів у США цієї осені коштуватиме $87/місяць у порівнянні з $73/місяць ще рік тому. Середній тариф на кабельне телебачення становить $83 на місяць.

Те саме відбувається в сфері поїздок.

«Нещодавно я поїхав на Lyft з міжнародного аеропорту Сіетл-Такома додому в місто. Це коштувало $66,69 з чайовими для водія. Для тесту, на зворотному шляху я замовив таксі. Така сама відстань. Вартість була $70 з чайовими. Отже, загалом те саме», – розповідає журналіст Insider.

Таксі тепер можна замовити за допомогою додатку, який показує його місцезнаходження, як Uber і Lyft. То яка ж тоді їх революційна користь? Початковим баченням цих стартапів було спільне використання автомобілів, щоб будь-хто міг підвезти будь-кого. Ці переваги поступово зникають через регулювання, суперечки з водіями щодо оплати праці та прагнення прийти до прибутковості.

Хмарні сервіси, які колись пропонували гнучкість в роботі, безпеку та більш демократичну ціну, сьогодні вже не такі привабливі, як колись.

Salesforce, провідний постачальник програмного забезпечення для хмарного маркетингу, цього місяця підвищує ціни. Вартість хмарних продуктів Microsoft 365 також зростає разом із деякими пропозиціями Slack і Adobe. AWS збирається почати стягувати з клієнтів плату за адресу IPv4, найважливіший інтернет-протокол. Навіть до цього рішення витрати на AWS стали основною проблемою для бізнесів.

Будучи стартапом, який швидко розвивається, Snap придбав хмару та вирішив не будувати власну інфраструктуру. Приблизно за п’ять років після виходу на біржу компанія витратила близько $3 млрд на хмарні сервіси від Google і AWS. Ці витрати були другими за величиною видатками Snap після працівників.

«Хоча хмара чітко виконувала свої обіцянки на ранніх стадіях розвитку компанії, тиск, який вона чинить на маржу, може почати нівелювати переваги, оскільки компанія масштабується та зростання сповільнюється. Усвідомлення довгострокових витрат на хмару наростає», — пишуть Andreessen Horowitz у своєму блозі.

Деякі компанії, такі як Dropbox, навіть повернули більшість своїх ІТ-навантажень з хмари, заощадивши мільйони доларів.

А що з безпекою? Минулого місяця Google, третій за величиною провайдер хмарних технологій, запустив пілотну програму, у рамках якої тисячам її співробітників було обмежено використання робочих комп’ютерів з підключенням до інтернету. У такий спосіб Google намагається знизити ризик кібератак: якщо комп’ютери співробітників відключені від інтернету, хакери не зможуть зламати їх та отримати доступ до конфіденційних даних користувача та програмного коду.

Тож не така вже хмара і захищена, як її малюють.

Якби ви зібрали перелік технік для виконання великої роботи в багатьох різних сферах, як би це виглядало? Я вирішив це з’ясувати.

Частково моєю метою було створити посібник, який міг би використовувати будь-хто в будь-якій галузі. Але мене також цікавила форма перехрестя. І ця вправа показує, що вона дійсно має певну форму; це не просто пункт під назвою «наполегливо працювати».

Наступне передбачає, що ви дуже амбітні.

Перший крок — вирішити, над чим працювати. Робота, яку ви обираєте, має володіти трьома якостями: це має бути те, до чого у вас є природні здібності, до чого ви маєте глибокий інтерес і що дає можливість виконувати щось чудове.

На практиці вам не потрібно особливо турбуватися про третій критерій. Амбіційні люди вже занадто консервативні щодо цього. Тож усе, що вам потрібно зробити, це знайти те, до чого ви маєте здібності та чим сильно цікавитеся. [1]

Це звучить просто, але часто це досить складно. Коли ти молодий, ти не знаєш, що ти вмієш і що таке різні види роботи. Деякої роботи, яку ви зрештою почнете виконувати, можливо, ще навіть не існує. Тож хоча деякі люди знають, чим вони хочуть займатися у 14 років, більшість має це знайти для себе.

Спосіб зрозуміти, над чим працювати – це працювати. Якщо ви не впевнені, над чим працювати, вгадайте. Але виберіть щось – і вперед. Можливо, ви іноді помиляєтеся, але це нормально. Добре знати про багато речей; деякі з найбільших відкриттів відбуваються завдяки поміченню зв’язків між різними сферами.

Розвивайте звичку працювати над власними проєктами. Не дозволяйте думати про «роботу» тільки те, що інші люди кажуть вам робити. Якщо вам одного разу вдасться виконати велику роботу, то, ймовірно, це буде над вашим власним проєктом. Це може бути в рамках якогось більшого проєкту, але ви керуватимете своєю частиною цього.

Якими мають бути ваші проєкти? Все, що здається вам надзвичайно амбітним. У міру дорослішання і розвитку вашого смаку до проєктів захопливе та важливе зійдуться. У 7 років може здатися надзвичайно амбіційним будувати з Lego, потім у 14 — навчитися обчислювати, поки в 21 рік ти не почнеш досліджувати питання фізики, на які немає відповіді. Але завжди зберігайте захопливість.

Існує якась збуджена цікавість, яка є одночасно двигуном і кермом великої роботи. Він не лише керуватиме вами, але, якщо ви дозволите йому самому, також покаже, над чим працювати.

До чого ви надто цікаві — до такої міри, що набридла б більшості інших людей? Це те, що ви шукаєте.

Коли ви знайшли те, що вас дуже цікавить, наступним кроком буде дізнатися про це достатньо, щоб підвести вас до одного з країв знань. Знання розширюються фрактально, і здалеку його краї виглядають гладкими, але як тільки ви дізнаєтесь достатньо, щоб наблизитися до одного, вони виявляються повними прогалин.

Наступний крок — помітити їх. Це вимагає певних навичок, тому що ваш мозок хоче ігнорувати такі прогалини, щоб створити простішу модель світу. Багато відкриттів стали результатом запитань про речі, які всі сприймали як належне. [2]

Якщо відповіді здаються дивними, тим краще. Велика робота часто має відтінок дивацтва. Ви бачите це від живопису до математики. Спробувати виготовити це буде вражено, але якщо воно з’явиться, прийміть його.

Сміливо дотримуйтесь нестандартних ідей, навіть якщо вони не цікавлять інших людей — насправді, особливо якщо це не так. Якщо ви в захваті від певної можливості, яку всі інші ігнорують, і у вас є достатньо досвіду, щоб точно сказати, що вони всі не помічають, це якнайкраща ставка, яку ви знайдете. [3]

Чотири кроки: виберіть сферу, навчіться достатньо, щоб досягти кордону, помічайте прогалини, досліджуйте перспективні. Так робили практично всі, хто робив велику роботу, від художників до фізиків.

Кроки другий і четвертий вимагають важкої роботи. Можливо, неможливо довести, що вам потрібно наполегливо працювати, щоб творити великі речі, але емпіричні дані є такими ж, як докази смертності. Ось чому важливо працювати над тим, що вас глибоко цікавить. Інтерес спонукатиме вас працювати більше, ніж проста старанність.

Три найпотужніші мотиви – це цікавість, захоплення і бажання зробити щось неймовірне. Іноді вони збігаються, і ця комбінація є найпотужнішою з усіх.

Великий приз — відкрити новий фрактальний бутон. Ви помічаєте тріщину на поверхні знання, відкриваєте її, а всередині – цілий світ.

Давайте поговоримо трохи більше про складну справу визначення того, над чим працювати. Основна причина, чому це важко, полягає в тому, що ви не можете сказати, як виглядає більшість видів роботи, окрім як їх виконуєте. Це означає, що чотири кроки збігаються: вам, можливо, доведеться працювати над чимось роками, перш ніж ви зрозумієте, наскільки це вам подобається або наскільки ви вмієте це робити. А тим часом ви не виконуєте більшість інших видів роботи, і тому не дізнаєтеся про них. Тож у гіршому випадку ви обираєте пізно на основі дуже неповної інформації. [4]

Природа честолюбства загострює цю проблему. Амбіції бувають двох форм: одна передує інтересу до предмета, а інша виростає з нього. Більшість людей, які виконують велику роботу, мають поєднання, і чим більше у вас першого, тим важче буде вирішити, що робити.

Освітні системи більшості країн роблять вигляд, що це легко. Вони очікують, що ви присвятите себе певній сфері задовго до того, як ви зможете зрозуміти, як це насправді. І в результаті амбітна людина на оптимальній траєкторії часто сприйматиме систему як приклад поламки.

Було б краще, якби вони принаймні це визнали — якби вони визнали, що система не тільки не може багато чого допомогти вам зрозуміти, над чим працювати, але розроблена з припущення, що ви якимось магічним чином здогадаєтеся, будучи підлітком. Вони не скажуть вам, але я скажу: коли потрібно визначити, над чим працювати, ви самі вирішуєте. Деяким людям щастить, і вони справді вгадують правильно, але решта будуть блукати по діагоналі між маршрутами, прокладеними на основі припущення, що це роблять усі.

Що робити, якщо ти молодий і амбітний, але не знаєш, над чим працювати? Чого вам не слід робити, так це пасивно дрейфувати, припускаючи, що проблема вирішиться сама собою. Вам потрібно вжити заходів. Але немає систематичної процедури, якої ви можете дотримуватися. Коли ви читаєте біографії людей, які виконали велику роботу, дивуєте, скільки удачі тут пов’язано. Вони дізнаються, над чим працювати, в результаті випадкової зустрічі або читання книги, яку випадково взяли в руки. Тож вам потрібно зробити себе великою мішенню для удачі, а спосіб зробити це — бути цікавим. Спробуйте багато чого, познайомтеся з багатьма людьми, прочитайте багато книг, задайте багато запитань. [5]

Якщо сумніваєтеся, оптимізуйте для цікавості. Поля змінюються, коли ви дізнаєтесь про них більше. Наприклад, те, що роблять математики, дуже відрізняється від того, що ви робите на уроках математики в середній школі. Тож вам потрібно дати різним видам роботи шанс показати вам, якими вони є. Але сфера має ставати все більш цікавою, оскільки ви дізнаєтесь про неї більше. Якщо ні, швидше за все, це не для вас.

Не хвилюйтеся, якщо ви виявите, що вас цікавлять речі, відмінні від інших людей. Чим незвичніше ваш смак до цікавості, тим краще. Дивні смаки часто є сильними, а сильний смак до роботи означає, що ви будете продуктивні. І ви, швидше за все, знайдете нові речі, якщо шукатимете там, де мало хто шукав раніше.

Однією з ознак того, що ви підходите для якоїсь роботи, є те, що вам подобаються навіть ті частини, які інші люди вважають нудними або лячними.

Але поля діяльності  — це не люди; ви не винні їм жодної лояльності. Якщо під час роботи над чимось ви виявите інше, більш захопливе, не бійтеся переключатися.

Якщо ви робите щось для людей, переконайтеся, що це те, чого вони дійсно хочуть. Найкращий спосіб зробити це – зробити те, що ви самі хочете. Напишіть історію, яку хочете прочитати; створити інструмент, який ви хочете використовувати. Оскільки ваші друзі, ймовірно, мають схожі інтереси, це також допоможе вам отримати початкову аудиторію.

Це повинно випливати з правила збудливості. Очевидно, що найзахопливішою історією для написання буде та, яку ви захочете прочитати. Причина, чому я прямо згадую цей випадок, полягає в тому, що так багато людей розуміють його неправильно. Замість того, щоб робити те, що вони хочуть, вони намагаються зробити те, що хоче якась уявна, більш досвідчена аудиторія. І як тільки ви підете цим шляхом, ви загубитесь. [6]

Є багато сил, які зведуть вас зі шляху, коли ви намагаєтеся зрозуміти, над чим працювати. Претензійність, мода, страх, гроші, політика, чужі бажання, гучні шахрайства. Але якщо ви дотримуватиметеся того, що вважаєте справді цікавим, ви будете доказом проти всіх них. Якщо вам цікаво, ви не заблукали.

Слідування за своїми інтересами може звучати як досить пасивна стратегія, але на практиці це зазвичай означає слідувати їм, минаючи всілякі перешкоди. Зазвичай доводиться ризикувати відмовою та поразкою. Тому для цього потрібна чимала сміливість.

Але хоча вам потрібна сміливість, вам зазвичай не потрібно багато планувати. У більшості випадків рецепт виконання великої роботи простий: наполегливо працюйте над надзвичайно амбітними проєктами, і з цього вийде щось хороше. Замість того, щоб складати план і потім виконувати його, ви просто намагаєтеся зберегти певні варіанти.

Проблема з плануванням полягає в тому, що воно працює лише для досягнень, які ви можете описати заздалегідь. Ви можете виграти золоту медаль або розбагатіти, вирішивши це в дитинстві, а потім наполегливо переслідуючи цю мету, але ви не можете відкрити природний відбір таким чином.

Я думаю, що для більшості людей, які хочуть виконувати велику роботу, правильною стратегією є не планувати занадто багато. На кожному етапі робіть те, що здається найцікавішим і дає вам найкращі варіанти на майбутнє. Я називаю цей підхід «залишатися проти вітру». Здається, саме так робили більшість людей, які зробили велику роботу.

Навіть коли ви знайшли щось захопливе, над чим працювати, працювати над цим не завжди просто. Бувають випадки, коли якась нова ідея змусить вас вранці встати з ліжка і йти прямо до роботи. Але також буде багато випадків, коли все буде не так.

Ви не просто розгортаєте вітрила й отримуєте натхнення. Є і зустрічні вітри, і течії, і приховані мілини. Отже, є техніка роботи, як і вітрильного спорту.

Наприклад, хоча ви повинні багато працювати, ви можете працювати занадто багато, і якщо ви це зробите, ви побачите, що ви отримаєте меншу віддачу: втома зробить вас дурним і, зрештою, навіть зашкодить вашому здоров’ю. Точка, коли робота приносить зменшувану віддачу, залежить від типу. Деякі з найскладніших типів ви можете виконувати лише чотири-п’ять годин на день.

В ідеалі ці години будуть суміжними. Наскільки це можливо, спробуйте організувати своє життя так, щоб у вас залишалося багато часу для роботи. Ви ухилятиметеся від важких завдань, якщо знаєте, що вас можуть перервати.

Ймовірно, буде важче почати працювати, ніж продовжувати працювати. Вам часто доведеться обманювати себе, щоб подолати початковий поріг. Не турбуйтеся про це; це характер роботи, а не недолік вашого характеру. Робота має певну енергію активації, як на день, так і на проєкт. І оскільки цей поріг є фальшивим у тому сенсі, що він вищий за енергію, необхідну для продовження, можна сказати собі брехню відповідного масштабу, щоб подолати це.

Зазвичай помилково брехати собі, якщо ви хочете зробити велику роботу, але це один із рідкісних випадків, коли це не так. Коли я не хочу починати роботу вранці, я часто обманюю себе, кажучи: «Я просто перечитаю те, що в мене є на даний момент». Через п’ять хвилин я знайшов щось, що здається помилковим або неповним, і пішов.

Подібні методи працюють для початку нових проєктів. Це нормально, наприклад, брехати собі про те, скільки роботи потребуватиме проєкт. Багато чудових речей починалися з того, що хтось сказав: «Як це може бути важко?»

Це той випадок, коли молодь має перевагу. Вони більш оптимістичні, і хоча одним із джерел їхнього оптимізму є незнання, у цьому випадку незнання іноді може перемогти знання.

Постарайтеся завершити розпочату справу, навіть якщо це виявиться більшою роботою, ніж ви очікували. Завершення справ — це не просто вправа в охайності чи самодисципліні. У багатьох проєктах багато найкращих робіт трапляються на фінальній стадії.

Ще одна допустима брехня – це перебільшення важливості того, над чим ви працюєте, принаймні у власній свідомості. Якщо це допоможе вам відкрити щось нове, може виявитися, що все-таки це не була брехня. [7]

Оскільки існує два сенси початку роботи — на день і на проєкт, — існує також дві форми прокрастинації. Прокрастинація кожного проєкту набагато небезпечніша. Ви з року в рік відкладаєте початок цього амбітного проєкту, тому що час не зовсім підходить. Коли ви відкладаєте на кілька років, ви можете багато чого не зробити. [8]

Однією з причин, чому прокрастинація кожного проєкту настільки небезпечна, є те, що вона зазвичай маскується під роботу. Ви не просто сидите і нічого не робите; ти старанно працюєш над чимось іншим. Тож прокрастинація кожного проєкту не вмикає тривогу, як щоденна прокрастинація. Ви надто зайняті, щоб це помітити.

Спосіб перемогти це – час від часу зупинятися й запитувати себе: чи працюю я над тим, над чим найбільше хочу працювати?» У молодості нормально, якщо інколи відповідь буде «ні», але з віком це стає дедалі небезпечнішим. [9]

Велика робота зазвичай передбачає витрачання, як здається більшості людей, невиправданої кількості часу на вирішення проблеми. Ви не можете вважати цей час витратою, інакше він здасться вам занадто високим. Ви повинні знайти роботу достатньо захопливою, оскільки вона відбувається.

Можливо, на деяких роботах вам доведеться роками старанно працювати над речами, які ви ненавидите, перш ніж досягти хорошої частини, але це не те, як чудова робота буває. Чудова робота досягається, якщо постійно зосереджуватися на тому, що вас щиро цікавить. Коли ви зупиняєтеся, щоб підвести підсумки, ви здивуєтеся, наскільки далеко ви зайшли.

Причина нашого здивування полягає в тому, що ми недооцінюємо кумулятивний ефект роботи. Писати сторінку на день не так багато, але якщо ви будете робити це щодня, ви напишете книгу на рік. Це ключ: послідовність. Люди, які роблять великі справи, не роблять багато щодня. Вони радше щось роблять, ніж нічого.

Якщо ви виконуєте складну роботу, ви отримаєте експоненціальне зростання. Більшість людей, які роблять це, роблять це несвідомо, але варто замислитися над цим. Навчання, наприклад, є прикладом цього явища: чим більше ви дізнаєтеся про щось, тим легше вам дізнатися більше. Збільшення аудиторії – це інше: що більше у вас шанувальників, то більше нових шанувальників вони принесуть вам.

Проблема з експоненціальним зростанням полягає в тому, що спочатку крива здається плоскою. Це не так; це все ще чудова експоненціальна крива. Але ми не можемо зрозуміти це інтуїтивно, тому недооцінюємо експоненціальне зростання на його ранніх стадіях.

Те, що зростає експоненціально, може стати настільки цінним, що варто докласти надзвичайних зусиль, щоб розпочати це. Але оскільки ми недооцінюємо експоненціальне зростання на ранньому етапі, це також здебільшого відбувається несвідомо: люди проштовхуються через початкову, невигідну фазу вивчення чогось нового, оскільки з досвіду знають, що для вивчення нового завжди потрібен початковий поштовх, або вони збільшують свою аудиторію на одного шанувальника за раз, тому що їм нема чим зайнятися. Якби люди свідомо усвідомлювали, що вони можуть інвестувати в експоненціальне зростання, набагато більше зробило б це.

Робота виникає не просто тоді, коли ви намагаєтеся. Під час прогулянок, прийняття душу чи лежання в ліжку у вас є своєрідне ненаправлене мислення, яке може бути дуже потужним. Давши своєму розуму трохи поблукати, ви часто вирішуєте проблеми, які не змогли вирішити фронтальною атакою.

Однак ви повинні наполегливо працювати звичайним способом, щоб отримати користь від цього явища. Ви не можете просто ходити і мріяти. Мріяння має бути переплетене з цілеспрямованою роботою, яка живить його запитаннями. [10]

Усі знають, що на роботі слід уникати відволікань, але також важливо уникати їх у другій половині циклу. Коли ви дозволяєте своєму розуму блукати, він блукає до того, що вас найбільше хвилює в цей момент. Тож уникайте відволікання, яке виштовхує вашу роботу з перших місць, інакше ви витратите цей цінний тип мислення на відволікання. (Виняток: не уникайте кохання.)

Свідомо розвивайте свій смак у роботі у своїй сфері. Поки ви не знаєте, що є найкращим і що робить його таким, ви не знаєте, чого ви прагнете.

І це те, до чого ви прагнете, бо якщо ви не намагатиметеся бути найкращим, ви навіть не станете хорошим. Це спостереження було зроблено такою кількістю людей у багатьох різних галузях, що, можливо, варто подумати, чому це правда. Це може бути тому, що амбіції – це явище, де майже всі помилки відбуваються в одному напрямку, де майже всі снаряди, які не влучають у ціль, промахуються через невдачу. Або це може бути тому, що прагнення бути кращим є якісно іншою річчю від прагнення бути хорошим. Або, можливо, бути хорошим — це просто надто розпливчастий стандарт. Ймовірно, всі три вірні. [11]

На щастя, тут є свого роду економія масштабу. Хоча може здатися, що ви берете на себе важкий тягар, намагаючись бути найкращим, на практиці ви часто закінчуєте чистим випередженням. Це захоплює, а також дивним чином звільняє. Це спрощує речі. У певному сенсі легше намагатися бути кращим, ніж намагатися просто бути хорошим.

Один зі способів досягти високих цілей — це спробувати зробити щось, що буде цікаво людям через сто років. Не тому, що їхні думки важливіші, ніж думки ваших сучасників, а тому, що те, що все ще здається хорошим через сто років, швидше за все, буде справді хорошим.

Не намагайтеся працювати в самобутньому стилі. Просто намагайтеся виконувати роботу якомога краще; ви не зможете не зробити це в характерний спосіб.

Стиль — це робити щось особливим способом без жодних спроб. Намагатися це афектувати.

По суті, прихильність полягає в тому, щоб удавати, що роботу виконує хтось інший, а не ви. Ви приймаєте виняткову, але фальшиву особистість, і хоча ви задоволені вражальністю, фальшивість – це те, що проявляється в роботі. [12]

Спокуса бути кимось іншим найбільша для молоді. Вони часто почуваються ніким. Але вам ніколи не потрібно турбуватися про цю проблему, тому що вона вирішується сама собою, якщо ви працюєте над досить амбітними проєктами. Якщо ви досягли успіху в амбітному проєкті, ви вже не ніхто; ви людина, яка це зробила. Тож просто виконуйте роботу, і ваша особистість подбає про себе.

«Уникайте афектів» — це корисне правило, більш-менш, але як би ви висловили цю думку позитивно? Як би ви сказали, «ким бути», а не «ким не бути»? Найкраща відповідь – серйозна. Якщо ви серйозні, ви уникаєте не тільки афектів, але й цілого набору подібних пороків.

Суть серйозності полягає в тому, щоб бути інтелектуально чесним. З дитинства нас вчать бути чесними як безкорисливу чесноту — як своєрідну жертву. Але насправді це ще й джерело сили. Щоб побачити нові ідеї, вам потрібен винятковий погляд на правду. Ви намагаєтеся побачити більше правди, ніж бачили інші. І як мати гострий погляд на правду, якщо ти інтелектуально нечесний?

Один зі способів уникнути інтелектуальної нечесності — підтримувати легкий позитивний тиск у протилежному напрямку. Будьте агресивно готові визнати, що ви помиляєтеся. Як тільки ви визнаєте, що в чомусь помилялися, ви вільні. [13]

Ще один тонший компонент серйозності — неформальність. Неформальність набагато важливіша, ніж випливає з її граматично негативної назви. Це не просто відсутність чогось. Це означає зосередитися на тому, що має значення, а не на тому, що не має значення.

Спільним між формальністю та афектом є те, що ви не тільки виконуєте роботу, але й намагаєтеся здаватися певним чином, коли ви її робите. Але будь-яка енергія, яка вкладається в те, як ви виглядаєте, випливає з того, що ви хороші. Це одна з причин, чому ботани мають перевагу у виконанні великої роботи: вони витрачають мало зусиль на те, щоб щось здаватися. Насправді це і є визначення ботана.

Ботани мають певну невинну сміливість, яка є саме тим, що вам потрібно, щоб виконувати чудову роботу. Це не вивчено; це збереглося з дитинства. Тож тримайся. Будьте тим, хто викладає речі, а не тим, хто сидить склавши руки й критикує. «Легко критикувати» — це правда в буквальному сенсі, і шлях до великої роботи ніколи не буває легким.

Можливо, на деяких роботах є перевага бути циніком і песимістом, але якщо ви хочете виконувати чудову роботу, перевага бути оптимістом, навіть якщо це означає, що іноді ви ризикуєте виглядати дурнем. Є давня традиція робити навпаки. У Старому Завіті сказано, що краще мовчати, щоб не виглядати дурнем. Але це лише порада, щоб здаватися розумним. Якщо ви справді хочете відкривати для себе щось нове, краще ризикнути, висловивши людям свої ідеї.

Деякі люди є природою щирі, а для інших це вимагає свідомих зусиль. Будь-якого виду щирості буде достатньо. Але я сумніваюся, що можна було б зробити велику роботу, не налаштувавшись щиро. Це так важко зробити, навіть коли ви щирі. І тоді у вас буде недостатньо можливостей для помилки, тому що нівелюється викривлення, внесені тим, що ви вражені, інтелектуально нечесні, ортодоксальні, модні чи круті. [14]

Велика робота узгоджується не тільки з тим, хто її зробив, а й з нею самою. Зазвичай це все по шматку. Тому, якщо ви стикаєтеся з рішенням посеред роботи над чимось, запитайте, який вибір є більш послідовним.

Можливо, вам доведеться викинути минулі досягнення чи переробити їх. Вам не обов’язково, але ви повинні бути готові. І це може потребувати певних зусиль; коли є щось, що вам потрібно переробити, упередженість статус-кво та лінь об’єднаються, щоб ви заперечували це. Щоб уникнути цього, запитайте: якби я вже вніс зміни, чи хотів би я повернутися до того, що маю зараз?

Майте впевненість відрізати. Не зберігайте те, що вам не підходить, лише тому, що ви цим пишаєтеся, або тому, що це коштувало вам великих зусиль.

Дійсно, у деяких видах роботи добре дістатися до суті того, що ви робите. Результат буде більш концентрованим; ти це краще зрозумієш; і ти не зможеш брехати собі про те, чи є там щось справжнє.

Математична елегантність може звучати просто як метафора, взята з мистецтва. Ось що я подумав, коли вперше почув термін «елегантний», застосований до доказу. Але тепер я підозрюю, що це концептуально пріоритетніше — що основним інгредієнтом художньої елегантності є математична елегантність. У будь-якому випадку, це корисний стандарт, що виходить за межі математики.

Але елегантність може бути довгостроковою ставкою. Трудомісткі рішення часто матимуть більший престиж у короткостроковій перспективі. Вони коштують багато зусиль і їх важко зрозуміти, і те, і інше справляє враження на людей, принаймні тимчасово.

У той час як деякі з найкращих робіт здаватимуться так, ніби вони вимагали порівняно небагато зусиль, тому що в певному сенсі вони вже були.
Щось не треба було будувати, просто побачили.
Це дуже хороший знак, коли важко сказати, створюєш ти щось чи відкриваєш.

Коли ви виконуєте роботу, яку можна розглядати як створення або відкриття, помиляйтеся на стороні відкриття. Спробуйте думати про себе як про простий канал, через який ідеї набувають своєї природної форми.

(Як не дивно, але одним винятком є проблема вибору проблеми для роботи. Зазвичай це розглядається як пошук, але в кращому випадку це більше схоже на створення чогось. У кращому випадку ви створюєте поле в процесі його дослідження)

Подібним чином, якщо ви намагаєтеся створити потужний інструмент, зробіть його необмеженим. Потужний інструмент майже за визначенням використовуватиметься так, як ви не очікували, тож будьте помилковими щодо усунення обмежень, навіть якщо ви не знаєте, яка буде користь.

Чудова робота часто буде схожою на інструмент у сенсі того, що на її результатах почнуть будувати інші. Тому це хороший знак, якщо ви створюєте ідеї, які інші могли б використати, або розкриваєте запитання, на які інші могли б відповісти. Найкращі ідеї мають наслідки в багатьох різних сферах.

Якщо ви висловите свої ідеї в найзагальнішій формі, вони будуть правдивішими, ніж ви хотіли.

Істини самої по собі, звичайно, недостатньо. Чудові ідеї мають бути правдивими та новими. І потрібна певна здатність бачити нові ідеї, навіть якщо ви навчилися достатньо, щоб досягти одного з кордонів знань.

Англійською ми даємо цій здатності такі назви, як оригінальність, креативність і уява. І здається доцільним дати йому окрему назву, тому що це певною мірою здається окремою навичкою. Можна мати великі здібності в інших аспектах — мати багато того, що часто називають «технічними здібностями», — і все ж не мати багато цього.

Я ніколи не любив термін «творчий процес». Це здається оманливим. Оригінальність – це не процес, а звичка. Оригінальні мислителі викидають нові ідеї щодо того, на чому зосереджуються, як кутова шліфувальна машина, що викидає іскри. Вони нічим не можуть допомогти.

Якщо те, на чому вони зосереджені, це те, чого вони не знають дуже добре, ці нові ідеї можуть бути поганими. Один із найоригінальніших мислителів, яких я знаю, вирішив зосередитися на побаченнях після особистого розлучення. Він знав про побачення приблизно стільки ж, скільки звичайний 15-річний підліток, і результати його походжень були неймовірно яскравими. Але якщо побачити оригінальність, відокремлену від такого досвіду, то стає більш ясною її природа.

Я не знаю, чи можливо виховати оригінальність, але точно є способи максимально використати те, що у вас є. Наприклад, у вас набагато більше шансів мати оригінальні ідеї, коли ви над чимось працюєте. Оригінальні ідеї не виникають через спроби мати оригінальні ідеї. Вони походять від спроб побудувати або зрозуміти щось занадто складне. [15]

Говорити або писати про те, що вас цікавить, — це хороший спосіб генерувати нові ідеї. Коли ви намагаєтесь виразити ідеї словами, відсутня ідея створює певний вакуум, який витягує її з вас. Дійсно, є вид мислення, який можна здійснити лише письмово.

Зміна контексту може допомогти. Якщо ви відвідаєте нове місце, ви часто побачите, що у вас там виникають нові ідеї. Сама подорож часто вибиває їх. Але, можливо, вам не доведеться далеко ходити, щоб отримати цю перевагу. Іноді достатньо просто погуляти. [16]

Це також допомагає подорожувати тематичним простором. У вас буде більше нових ідей, якщо ви досліджуватимете багато різних тем, частково тому, що це дає кутовій шліфувальній машині більше площі для роботи, а частково тому, що аналогії є особливо плідним джерелом нових ідей.

Однак не розподіляйте свою увагу рівномірно між багатьма темами, інакше ви розпорошите свою увагу. Краще розподілити увагу відповідно до чогось більш схожого на закон степеня. [17] Професійно цікавтеся декількома темами та не дуже поглиблено –  багатьма іншими.

Цікавість і оригінальність тісно пов’язані. Цікавість живить оригінальність, надаючи нові ідеї для роботи. Але їх стосунки ближчі. Цікавість сама по собі є різновидом оригінальності; це приблизно до питань, що означає оригінальність відповідей. І оскільки питання в найкращому вигляді є великою складовою відповідей, цікавість у найкращому вигляді є творчою силою.

Мати нові ідеї — це дивна гра, тому що зазвичай вона полягає в тому, щоб побачити речі, які були прямо у вас під носом. Коли ви бачите нову ідею, вона, як правило, здається очевидною. Чому ніхто раніше про це не подумав?

Коли ідея здається одночасно новою та очевидною, вона, ймовірно, хороша.

Побачити щось очевидне звучить легко. І все ж емпірично мати нові ідеї важко. Що є джерелом цього очевидного сперечання? Річ у тому, що для того, щоб побачити нову ідею, зазвичай потрібно змінити свій погляд на світ. Ми бачимо світ через моделі, які водночас допомагають і стримують нас. Коли ви лагодите зламану модель, нові ідеї стають очевидними. Але помітити і полагодити зламану модель складно. Ось чому нові ідеї можуть бути очевидними, але водночас їх важко знайти: їх легко побачити після того, як ви зробили щось складне.

Один зі способів виявити зламані моделі — бути суворішим за інших людей. Зламані моделі світу залишають слід підказок, де вони стикаються з реальністю. Більшість людей не хочуть бачити ці підказки.
Було б заниженням сказати, що вони прив’язані до своєї поточної моделі; це те, про що вони думають; тому вони будуть схильні ігнорувати слід підказок, залишених його поламанням, яким би помітним він не здавався в ретроспективі.

Щоб знайти нові ідеї, вам потрібно хапатися за ознаки ламання, а не дивитися вбік. Ось що зробив Ейнштейн. Він зміг побачити дикі наслідки рівнянь Максвелла не стільки тому, що шукав нових ідей, скільки тому, що був суворішим.

Інша річ, яка вам потрібна, це готовність порушувати правила. Як не парадоксально це звучить, але якщо ви хочете виправити свою модель світу, вам допоможе сприймати себе людиною, якій зручно порушувати правила. З точки зору старої моделі, яку спочатку поділяють усі, включаючи вас, нова модель зазвичай порушує принаймні неявні правила.

Мало хто розуміє, який ступінь необхідного порушення правил, тому що нові ідеї здаються набагато консервативнішими, коли досягають успіху. Вони здаються цілком розумними, коли ви використовуєте нову модель світу, яку вони принесли з собою. Але тоді вони цього не зробили; знадобилася більша частина століття, щоб геліоцентрична модель була загальновизнаною навіть серед астрономів, оскільки вона здавалася такою неправильною.

Дійсно, якщо ви подумаєте про це, хороша нова ідея повинна здаватися більшості людей поганою, інакше хтось уже дослідив би її. Отже, ви шукаєте ідеї, які здаються божевільними, але правильні божевільні. Як їх розпізнати? Ви не можете з упевненістю це сказати. Часто ідеї, які здаються поганими, є поганими. Але божевільні ідеї, як правило, захоплюють; вони багаті на наслідки; тоді як ідеї, які просто погані, як правило, пригнічують.

Є два способи комфортно порушувати правила: отримувати задоволення від їх порушення і бути до них байдужим. Я називаю ці два випадки агресивним і пасивним незалежним мисленням.

Агресивно незалежні – це неслухняні.

Правила не просто не зупиняють їх; порушення правил додає їм додаткову енергію. Для такої людини захоплення чистою сміливістю проєкту іноді дає достатньо енергії для активації, щоб розпочати його.

Інший спосіб порушити правила — не піклуватися про них або, можливо, навіть знати, що вони існують. Ось чому новачки та аутсайдери часто роблять нові відкриття; їхнє незнання припущень у галузі діє як джерело тимчасової пасивної незалежності. Здається, що аспії також мають свого роду імунітет до загальноприйнятих переконань. Кілька моїх знайомих кажуть, що це допомагає їм мати нові ідеї.

Суворість плюс порушення правил звучить як дивне поєднання. У масовій культурі вони у протиставленні. Але популярна культура має зламану модель у цьому відношенні. Вона імпліцитно припускає, що проблеми тривіальні, а в тривіальних питаннях суворість і порушення правил протиставлені. Але в питаннях, які дійсно важливі, тільки порушники правил можуть бути по-справжньому суворими.

Залишена без уваги ідея часто не програє до півфіналу. Ви бачите це, підсвідомо, але потім інша частина вашої підсвідомості знімає це, тому що це було б надто дивно, надто ризиковано, надто багато роботи, надто суперечливо. Це свідчить про цікаву можливість: якби ви могли вимкнути такі фільтри, ви могли б побачити більше нових ідей.

Один із способів зробити це — запитати, які ідеї було б добре дослідити для когось іншого? Тоді ваша підсвідомість не буде їх збивати, щоб захистити вас.

Ви також можете виявити забуті ідеї, працюючи в іншому напрямку: починаючи з того, що їх затьмарює. Кожен заповітний, але помилковий принцип оточений мертвою зоною цінних ідей, які не досліджені, тому що вони йому суперечать.

Релігії — це сукупність заповітних, але помилкових принципів. Тому все, що можна описати буквально чи метафорично як релігію, матиме в тіні цінні недосліджені ідеї. Коперник і Дарвін зробили відкриття цього типу. [18]

До чого люди у вашій сфері релігійні, у сенсі надто прив’язаних до якогось принципу, який може бути не таким самоочевидним, як вони думають? Що стає можливим, якщо його відкинути?

Люди виявляють набагато більше оригінальності у розв’язанні проблем, ніж у пошуку, які проблеми вирішувати. Навіть найрозумніші можуть бути напрочуд консервативними, коли вирішують, над чим працювати. Людей, які ніколи не мріяли бути модними будь-яким іншим способом, затягує робота над проблемами моди.

Однією з причин, чому люди більш консервативні, коли обирають проблеми, ніж рішення, є те, що проблеми — це більша ставка. Проблема може займати вас роками, а пошук рішення може зайняти лише дні. Але навіть при цьому я вважаю, що більшість людей занадто консервативні. Вони реагують не лише на ризик, а й на моду. Немодні проблеми недооцінюються.

Одна з найцікавіших різновидів немодних проблем — це проблема, яку люди вважають повністю дослідженою, але так і не дослідили. Для великої роботи часто береться щось, що вже існує, і виявляється його прихований потенціал. Це зробили і Дюрер, і Ватт. Отже, якщо вас цікавить сфера, яку інші вважають освоєною, не дозволяйте їхньому скепсису зупиняти вас. У цьому люди часто помиляються.

Робота над немодною проблемою може бути дуже приємною. Немає ажіотажу чи поспіху. І опортуністи, і критики зайняті чимось іншим. Дійсна робота часто має олдскульну солідність. І є задовільне відчуття економії в культивуванні ідей, які інакше були б змарновані.

Але найпоширенішим типом проблеми, яку не помічають, є неявно немодна в сенсі «не в моді». Просто здається, що це не так важливо, як насправді. Як їх знайти? Поблажливо ставлячись до себе — даючи волю своїй цікавості та вимикаючи, принаймні тимчасово, тихий голосок у своїй голові, який каже, що ви повинні працювати лише над «важливими» проблемами.

Вам дійсно потрібно працювати над важливими проблемами, але майже всі надто консервативні щодо того, що вважається важливою проблемою. І якщо у вашому полі діяльності є важлива, але залишена без уваги проблема, вона, ймовірно, вже на екрані вашої підсвідомості. Тож спробуйте запитати себе: якби ви збиралися відпочити від «серйозної» роботи, щоб попрацювати над чимось лише тому, що це буде справді цікаво, що б ви зробили? Відповідь, мабуть, важливіша, ніж здається.

Оригінальність у виборі проблем, здається, має більше значення, ніж оригінальність у їх вирішенні. Це те, що відрізняє людей, які відкривають абсолютно нові сфери. Тож те, що може здатися лише початковим кроком — рішенням, над чим працювати — у певному сенсі є ключем до всієї гри.

Мало хто це розуміє. Одне з найбільших хибних уявлень про нові ідеї стосується співвідношення запитань і відповідей у їх складі. Люди думають, що великі ідеї — це відповіді, але часто справжній інсайт був в питанні.

People think big ideas are answers, but often the real insight was in the question.

Однією з причин, чому ми недооцінюємо запитання, є те, як вони використовуються в школах. У школах вони, як нестабільні частинки, зазвичай існують лише короткий час, перш ніж отримати відповідь. Але справді добре питання може з’ясуватися набагато більшим, ніж просто запит. Справді гарне запитання – це часткове відкриття. 

Як виникають нові види? Чи сила, яка змушує об’єкти падати на землю, збігається з силою, яка утримує планети на їхніх орбітах? Навіть ставлячи такі запитання, ви вже опинилися на надзвичайно новій території.

Запитання без відповіді можуть бути незручними речами для носіння з собою. Але чим більше ви їх носите, тим більша ймовірність помітити рішення — або, що ще більш захоплює, помітити, що два запитання без відповіді однакові.

Буває, ви довго носите запитання. Чудова робота часто приходить від повернення до питання, яке ви вперше помітили багато років тому — навіть у дитинстві — і не могли перестати думати про нього. Люди багато говорять про важливість збереження своїх юнацьких мрій, але не менш важливо підтримувати свої юнацькі запитання. [19]

Це одне з місць, де фактична експертиза найбільше відрізняється від загальноприйнятої картини. У популярній картині експерти впевнені. Але насправді чим більше ви спантеличені, тим краще, якщо (а) те, про що ви спантеличені, має значення, і (б) ніхто не розуміє ситуацію також.

Подумайте про те, що відбувається наразі, безпосередньо перед відкриттям нової ідеї. Часто хтось із достатніми знаннями чимось спантеличений. Це означає, що оригінальність частково складається з подиву — з плутанини! Вам має бути достатньо комфортно, коли світ сповнений головоломок, щоб ви хотіли їх бачити, але не настільки комфортно, щоб ви не хотіли їх розв’язувати. [20]

Бути багатим на запитання без відповіді – це чудово. І це одна з тих ситуацій, коли багаті стають ще багатшими, тому що найкращий спосіб отримати нові запитання – це спробувати відповісти на поточні. Запитання ведуть не лише до відповідей, а й до нових питань.

Найкращі запитання виростають у відповідях. Ви помічаєте нитку, що стирчить із поточної парадигми, і намагаєтесь потягнути за неї, і вона стає все довшою й довшою. Тому не вимагайте, щоб питання було явно великим, перш ніж спробувати на нього відповісти. Це рідко можна передбачити. Досить важко навіть помітити нитку, не кажучи вже про те, щоб передбачити, скільки розв’яжеться, якщо за неї потягнути.

Краще бути безладно цікавим — потягнути трохи за багато ниток і подивитися, що вийде. Великі справи починаються з малого. Початкові версії великих речей часто були лише експериментами, або побічними проєктами, або розмовами, які потім переростали у щось більше. Тож починайте багато дрібних справ.

Бути плідним недооцінюється. Чим більше різних речей ви спробуєте, тим більше шансів відкрити щось нове. Зрозумійте, однак, що спробувати багато речей означатиме спробувати багато речей, які не працюють. Ви не можете мати багато хороших ідей, не маючи також багато поганих. [21]

Хоча звучить більш відповідально починати з вивчення всього, що було зроблено раніше, ви навчитеся швидше та отримаєте більше задоволення, пробуючи щось. І ви краще зрозумієте попередню роботу, коли подивіться на неї. Тому помиліться, починаючи. Що легше, коли починати означає починати з малого; ці дві ідеї поєднуються, як дві частини головоломки.

Як від початку з малого зробити щось велике? Створюючи послідовні версії. Великі речі майже завжди створюються в послідовних версіях. Ви починаєте з чогось маленького і розвиваєте його, а остаточна версія є одночасно розумнішою та амбітнішою, ніж будь-що, що ви могли запланувати.

Особливо корисно створювати послідовні версії, коли ви робите щось для людей — щоб швидко отримати початкову версію перед ними, а потім розвивати її на основі їхньої реакції.

Почніть із найпростішого, що може спрацювати. На диво часто, так і відбувається. Якщо ні, це принаймні допоможе вам почати.

Не намагайтеся запхати занадто багато нового в одну версію. Існують назви для виконання цього з першою версією (надто довго надсилається) і другою (другий системний ефект), але обидві вони є лише прикладами більш загального принципу.

Попередню версію нового проєкту іноді відкидають як іграшку. Це хороший знак, коли люди так роблять. Це означає, що людина має все, що потрібно новій ідеї, окрім масштабу, і це має тенденцію на збільшення. [22]

Альтернативою тому, щоб почати з чогось малого і розвивати це, є планування, що ви саме збираєтеся робити. І планування зазвичай здається більш відповідальним вибором. Звучить більш організовано сказати «ми збираємося зробити x, потім y і потім z», ніж «ми спробуємо x і подивимось, що вийде». І це більш організовано; але це просто не працює так добре.

Планування саме по собі недобре. Іноді це необхідно, але це необхідне зло — відповідь на невблаганні умови. Це те, що вам потрібно зробити, оскільки ви працюєте з негнучкими інформаційними полями або тому, що вам потрібно координувати зусилля багатьох людей. Якщо ви зберігаєте проєкти невеликими та використовуєте гнучкі інформаційні поля, вам не доведеться багато планувати, а ваші проєкти можуть розвиватися.

Ризикуйте настільки, наскільки можете собі дозволити. Ризик пропорційний винагороді, тому не шукайте впевненості, а шукайте ставку з високою очікуваною вартістю. Якщо ви час від часу не зазнаєте невдач, можливо, ви занадто консервативні.

Хоча консерватизм зазвичай асоціюється зі старими, молодь схильна робити цю помилку. Недосвідченість змушує їх боятися ризику, але коли ти молодий, ти можеш дозволити собі найбільше.

Навіть невдалий проєкт може бути цінним. У процесі роботи над ним ви подолали територію, яку бачили деякі інші, і зіткнулися з питаннями, які мало хто ставив. І, напевно, немає кращого джерела запитань, ніж ті, з якими ви стикаєтесь, намагаючись зробити щось надто складне.

Використовуйте переваги молодості, коли вони у вас є, і переваги віку, коли вони у вас є.
Переваги молодості – енергія, час, оптимізм і свобода.
Переваги віку – знання, ефективність, гроші й влада.
Доклавши зусиль, ви можете придбати частину останнього в молодості й зберегти частину першого в старості.

Старі також мають перевагу знати, які переваги вони мають. Молодь часто має їх, не підозрюючи про це. Найбільший, мабуть, час.
Молоді навіть не підозрюють, наскільки вони багаті на час. Найкращий спосіб використати цей час з користю — використати його трохи легковажно: щоб дізнатися про те, про що вам не потрібно знати, просто з цікавості, або спробувати створити щось просто тому, що це було б круто, або щоб стати неймовірно хорошим у чомусь.

Це «трохи» є важливою кваліфікацією. Проводьте час щедро, коли ви молоді, але не просто витрачайте його. Є велика різниця між тим, щоб робити те, що, на вашу думку, може бути марною тратою часу, і робити те, про що ви точно знаєте. Перше — принаймні ставка, і, можливо, краще, ніж ви думаєте. [23]

Найпомітніша перевага молодості, а точніше недосвідченості, полягає в тому, що ти бачиш все новими очима. Коли ваш мозок сприймає ідею вперше, іноді вони не поєднуються ідеально. Зазвичай проблема полягає у вашому мозку, але іноді проблема в ідеї. Її шматочок незграбно стирчить і тицяє, коли ти думаєш про неї. Люди, які звикли до цієї ідеї, навчилися ігнорувати її, але у вас є можливість цього не робити. [24]

Тому, коли ви дізнаєтеся про щось вперше, зверніть увагу на те, що здається неправильним або відсутнім. У вас виникне спокуса ігнорувати це, оскільки ймовірність 99% що проблема це ваше сприйняття, а не реалія. І, можливо, вам доведеться тимчасово відкласти свої побоювання, щоб продовжити прогрес. Але не забувайте про них. Коли ви заглибитесь у тему, поверніться та перевірте, чи вони (побоювання) все ще там. Якщо вони все ще життєздатні у світлі ваших теперішніх знань, вони, ймовірно, являють собою невідкриту ідею.

Один із найцінніших видів знань, які ви отримуєте з досвіду, — це знати, про що вам не потрібно турбуватися. Молодь знає все, що може мати значення, але не їх відносну важливість. Таким чином, вони однаково хвилюються про все, тоді як вони повинні турбуватися набагато більше про кілька речей і навряд чи взагалі про решту.

Але те, що ви не знаєте, – це лише половина проблеми з недосвідченістю. Інша половина – це те, що ви знаєте, що це не так. Ви досягаєте дорослого життя з головою, повною дурниць — шкідливих звичок, яких ви набули, і хибних речей, яких вас навчили, — і ви не зможете виконувати велику роботу, доки не позбудетеся хоча б дурниць на шляху до роботи, яку ви хочете виконувати.

Багато нісенітниці, що залишилася у вашій голові, залишили там школи. Ми настільки звикли до шкіл, що несвідомо вважаємо відвідування школи ідентичним навчанню, але насправді школи мають усілякі дивні якості, які спотворюють наші уявлення про навчання та мислення.

Наприклад, школи викликають пасивність. Оскільки ви були маленькою дитиною, на чолі класу був авторитет, який розповідав усім вам, чого ви маєте навчитися, а потім вимірював, чи ви це зробили. Але ні класи, ні тести не є внутрішньою частиною навчання; вони лише артефакти того, як школи зазвичай проєктуються.

Чим швидше ви подолаєте цю пасивність, тим краще. Якщо ви все ще навчаєтесь у школі, спробуйте сприймати свою освіту як свій проєкт, а вчителів — як роботу на вас, а не навпаки. Це може здатися натяжкою, але це не просто якийсь дивний експеримент. Це правда, економічно, а в кращому випадку це правда також і інтелектуально. Найкращі вчителі не хочуть бути вашими начальниками. Вони віддадуть перевагу, якби ви рухалися вперед, використовуючи їх як джерело порад, а не щоб вони вас тягнули через матеріал.

Школи також створюють оманливе уявлення про роботу. У школі вам розповідають, у чому суть проблеми, і їх майже завжди можна розв’язати, використовуючи не більше того, чому вас досі вчили. У реальному житті вам доводиться з’ясовувати, в чому полягають проблеми, і ви часто не знаєте, чи вони взагалі вирішувані.

Але, мабуть, найгірше, що з вами роблять школи, це навчати вас перемагати шляхом обману чи списування. Роблячи це, ви не можете зробити велику роботу. Бога не обдуриш. Тож припиніть шукати такий ярлик. Спосіб перемогти систему — зосередитися на проблемах і рішеннях, які інші не помітили, а не економити на самій роботі.

Не вважайте себе залежним від якогось гейткіпера, який дарує тобі «великий прорив». Навіть якби це було правдою, найкращим способом досягти цього було б зосередитися на виконанні доброї роботи, а не ганятися за впливовими людьми.

І не приймайте близько до серця відмови комітетів. Якості, які вражають офіцерів приймальної комісії та нагородні комісії, суттєво відрізняються від тих, які необхідні для виконання великої роботи. Рішення приймальних комісій мають значення лише тою мірою, в якій вони є частиною циклу зворотного зв’язку, і дуже мало.

Люди, які новачки в галузі, часто копіюють наявну роботу. У цьому немає нічого поганого.
Немає кращого способу дізнатися, як щось працює, ніж спроба відтворити це. Крім того, копіювання не обов’язково робить вашу роботу неоригінальною. Оригінальність – це наявність нових ідей, а не відсутність старих.

Є хороший і поганий спосіб копіювання. Якщо ви збираєтеся щось копіювати, робіть це відкрито, а не крадькома або, що ще гірше, несвідомо. Це те, що мається на увазі під фразою «Великі митці крадуть». Справді небезпечний вид копіювання, який створює погане ім’я, — це вид копіювання, який робиться, не усвідомлюючи цього, тому що ви не що інше, як потяг, що їде рейками, прокладеними кимось іншим. Але з іншого боку, копіювання може бути ознакою переваги, а не підпорядкування. [25]

У багатьох сферах майже неминуче, що ваші ранні роботи в певному сенсі будуть засновані на роботах інших людей. Проєкти рідко виникають у вакуумі. Зазвичай вони є реакцією на попередню роботу. Коли ви тільки починаєте роботу, у вас немає попередньої роботи; якщо ти збираєшся на щось реагувати, це має бути чуже. Після того, як ви встановилися, ви можете реагувати на своє. Але хоча перший називають похідним, а другий – ні, структурно ці два випадки більш схожі, ніж здається.

Як не дивно, сама новизна найновіших ідей іноді змушує їх спочатку здаватись більш похідними, ніж вони є. Нові відкриття часто повинні спочатку розглядатися як варіації дійсних речей, навіть їх першовідкривачі, оскільки ще немає концептуального словника, щоб їх виразити.

Однак копіювання, безсумнівно, криє в собі певні небезпеки. Одна з них полягає в тому, що ви будете схильні копіювати старі речі — речі, які свого часу були на межі знань, але зараз такими не є.

І коли ви копіюєте щось, не копіюйте всі функції. Дещо може виглядати комічно.. Не копіюйте манеру видатного 50-річного професора, якщо вам, наприклад, 18, або ідіому поеми епохи Відродження через сотні років.

Деякі риси речей, якими ви захоплюєтеся, є недоліками, дарма що вони досягли успіху. Дійсно, риси, які найлегше імітувати, швидше за все є недоліками.

Особливо це стосується поведінки. Деякі талановиті люди — придурки, і через це іноді недосвідченим здається, що бути придурком — це частина талановитості.

Одним із найпотужніших видів копіювання є копіювання чогось з одного поля в інше. Історія настільки сповнена випадкових відкриттів подібного типу, що, мабуть, варто допомогти випадково, свідомо дізнавшись про інші види роботи. Ви можете взяти ідеї з досить далеких сфер, якщо дозволити їм бути метафорами.

Негативні приклади можуть так само надихати, як і позитивні. Насправді іноді можна навчитися більше з того, що зроблено погано, ніж із того, що зроблено добре; іноді стає зрозуміло, що потрібно, лише коли цього не вистачає.

Якщо в одному місці зібралося багато найкращих людей у вашій галузі, зазвичай доцільно відвідати його. Це збільшить ваші амбіції, а також, покаже, що ці люди – просто люди, й це збільшить вашу впевненість у собі. [26]

Якщо ви серйозні, вас, ймовірно, зустрінуть тепліше, ніж ви могли очікувати. Більшість людей, які в чомусь дуже добре розбираються, із задоволенням поговорять про це з будь-ким, кому це щиро цікаво. Якщо вони дійсно добре справляються зі своєю роботою, то, ймовірно, вони зацікавлені в ній, а отже завжди хочуть говорити про свої захоплення.

Хоча, можливо, знадобиться трохи зусиль, щоб знайти людей, які дійсно хороші. Виконання великої роботи має такий престиж, що в деяких місцях, зокрема в університетах, існує ввічлива вигадка, ніби всі нею займаються. І це далеко не так. Люди в університетах не можуть говорити про це відкрито, але якість роботи, яка виконується на різних факультетах, дуже відрізняється. У деяких відділах є люди, які чудово виконують роботу; інші мали в минулому; інші ніколи не мали.

Шукайте найкращих колег. Є багато проєктів, які неможливо виконати поодинці, і навіть якщо ви працюєте над одним, який можна зробити, добре, якщо є інші люди, які заохочують вас і підтримують ідеї.

Однак колеги впливають не лише на вашу роботу; вони також впливають на вас. Тому працюйте з людьми, на яких ви хочете бути схожими.

У колегах якість важливіша за кількість. Краще мати один чи два чудових результати, ніж повним повно непоганих. Насправді це не просто краще, але й необхідно, судячи з історії: ступінь виконання великої роботи в кластерах свідчить про те, що колеги часто роблять різницю між виконанням великої роботи чи ні.

Як дізнатися, чи є у вас достатньо хороші колеги? З мого досвіду, коли ви це робите, ви знаєте. Це означає, що якщо ви не впевнені, ви, швидше за все, ні. Але можна дати більш конкретну відповідь. Ось спроба: достатньо хороші колеги пропонують дивовижні ідеї. Вони можуть бачити й робити те, чого ви не можете. Отже, якщо у вас є кілька колег, достатньо хороших, щоб тримати вас напоготові в цьому сенсі, ви, ймовірно, переступили поріг.

Більшість із нас може отримати вигоду від співпраці з колегами, але для деяких проєктів потрібні люди більшого масштабу, і розпочати один із них не кожному під силу. Якщо ви хочете керувати таким проєктом, вам доведеться стати менеджером, а щоб добре керувати, як і для будь-якої іншої роботи, потрібні здібності та інтерес. Якщо їх немає, середнього шляху немає: потрібно або змусити себе вивчати менеджмент як другу мову, або уникати таких проєктів. [27]

Одружись зі своїм моральним духом. Це основа всього, коли ви працюєте над амбітними проєктами. Ви повинні плекати й оберігати його, як живий організм.

Мораль починається з вашого погляду на життя. У вас більше шансів зробити чудову роботу, якщо ви оптиміст, і більш імовірно, якщо ви вважаєте себе щасливчиком, ніж якщо ви вважаєте себе жертвою.

Дійсно, робота може певною мірою захистити вас від ваших проблем. Якщо ви обираєте чисту роботу, самі її труднощі будуть служити притулком від труднощів повсякденного життя. Якщо це ескапізм, то це дуже продуктивна його форма, яку використовували деякі з найвидатніших умів в історії.

Моральний дух поєднується з роботою: високий моральний дух допомагає вам виконувати хорошу роботу, що підвищує ваш моральний дух і допомагає виконувати роботу ще краще. Але цей цикл діє і в іншому напрямку: якщо ви погано робите роботу, це може деморалізувати вас і зробити це ще важче. Оскільки дуже важливо, щоб цей цикл йшов у правильному напрямку, було б гарною ідеєю перемикнутися на легшу роботу, коли ви застрягли, щоб почати щось робити.

Однією з найбільших помилок амбітних людей є те, що вони дозволяють невдачам миттєво зруйнувати їх моральний дух, як повітряна куля, що лопне. Ви можете прищепити себе проти цього, явно вважаючи невдачі частиною свого процесу. Розв’язання складних проблем завжди передбачає деякий поворот назад.

Виконання великої роботи — це пошук у глибину, кореневим вузлом якого є бажання. Тож «якщо спочатку у вас не вийшло, спробуйте, спробуйте ще раз» не зовсім правильно. Має бути так: якщо спочатку вам не вдається, або спробуйте ще раз, або поверніться назад і спробуйте знову.

«Ніколи не здавайся» теж не зовсім правильно. Очевидно, бувають випадки, коли правильний вибір – катапультуватися. Точнішою версією було б: ніколи не дозволяйте невдачам панікувати, щоб ви поверталися назад більше, ніж вам потрібно. Висновок: ніколи не відмовляйтеся від кореневого вузла.

Це не обов’язково погана ознака, якщо робота – це боротьба, так само як погана ознака – задишка під час бігу. Це залежить від того, наскільки швидко ти біжиш. Тому навчіться відрізняти хороший біль від поганого. Сильний біль є ознакою зусиль; сильний біль є ознакою пошкодження.

Аудиторія є важливою складовою моралі. Якщо ви вчений, вашою аудиторією можуть бути ваші колеги; у мистецтві це може бути аудиторія в традиційному розумінні. У будь-якому випадку вплив не повинен бути великим. Цінність аудиторії не зростає лінійно з її розміром. Це погана новина, якщо ви відомий, але хороша, якщо ви тільки починаєте, оскільки це означає, що невеликої, але відданої аудиторії може бути достатньо, щоб підтримувати вас. Якщо жменьці людей щиро подобається те, що ти робиш, цього достатньо.

Наскільки це можливо, не дозволяйте посередникам вставати між вами та вашою аудиторією. У деяких видах роботи це неминуче, але уникнути цього настільки складно, що, можливо, краще перемикнутися на суміжний тип, якщо це дозволить вам йти безпосередньо. [28]

Люди, з якими ви проводите час, також сильно вплинуть на ваш моральний стан. Ви побачите, що деякі підвищують вашу енергію, а інші зменшують її, і ефект від когось не завжди такий, як ви очікуєте. Шукайте людей, які збільшують вашу енергію, і уникайте тих, хто її зменшує. Хоча, звичайно, якщо є хтось, про кого вам потрібно піклуватися, це має пріоритет.

Не одружуйтесь з людиною, яка не розуміє, що вам потрібно працювати, або бачить вашу роботу як змагання за вашу увагу. Якщо ви амбітні, вам потрібно працювати; це майже як медичний стан; тож той, хто не дає тобі працювати, або не розуміє тебе, або розуміє, і йому байдуже.

Зрештою, моральний стан є фізичним. Ви думаєте своїм тілом, тому важливо піклуватися про нього. Це означає регулярно займатися спортом, добре харчуватися і спати, а також уникати більш небезпечних видів наркотиків. Біг і ходьба є особливо хорошими видами вправ, оскільки вони корисні для мислення. [29]

Люди, які виконують велику роботу, не обов’язково щасливіші за інших, але вони щасливіші, ніж були б, якби цього не робили. Насправді, якщо ти розумний і амбітний, небезпечно не бути продуктивним. Люди, які розумні й амбітні, але не досягають багато чого, зазвичай стають озлобленими.

Бажати справити враження на інших людей – це нормально, але вибирайте правильних людей. Думка людей, яких ви поважаєте, є сигналом. Слава, яка є думкою набагато більшої групи, яку ви можете поважати чи не поважати, лише додає шуму.

Престижність того чи іншого виду роботи є в кращому випадку незначним показником, а інколи абсолютно помилковим. Якщо ви робите щось достатньо добре, ви зробите це престижним. Отже, питання про тип роботи полягає не в тому, наскільки вона престижна, а в тому, наскільки добре її можна виконувати.

Конкуренція може бути ефективним мотиватором, але не дозволяйте їй вибирати проблему за вас; не дозволяйте себе втягнути в гонитву за чимось лише тому, що це роблять інші. Не дозволяйте конкурентам змушувати вас робити щось набагато більш конкретне, ніж працювати більше.

Цікавість – найкращий порадник. Ваша цікавість ніколи не обманює, і вона знає більше за вас про те, на що варто звернути увагу.

Зверніть увагу, як часто це слово зустрічається. Якби ви запитали оракула про секрет виконання великої роботи, і оракул відповів єдиним словом, я зробив би ставку на «цікавість».

Це не означає пораду. Недостатньо просто бути цікавим, та й керувати цікавістю не можна. Але ви можете плекати його і дозволити йому керувати вами.

Цікавість є ключем до всіх чотирьох кроків у виконанні великої роботи: вона вибере поле за вас, виведе вас на кордон, змусить вас помітити прогалини в ньому та спонукатиме вас досліджувати їх. Весь процес — це свого роду танець із цікавістю.

Вірте чи ні, але я намагався зробити це есе якомога коротшим. Але його довжина принаймні означає, що він діє як фільтр. Якщо ви дійшли так далеко, ви повинні бути зацікавлені у виконанні великої роботи. І якщо так, то ви вже просунулися далі, ніж можете собі уявити, тому що кількість людей, які хочуть цього, взагалі невелика.

Фактори виконання великої роботи — це фактори в буквальному, математичному сенсі, і це: здібності, інтерес, зусилля та удача. З удачею за визначенням нічого не вдієш, тож ми можемо це ігнорувати. І ми можемо припустити зусилля, якщо ви справді хочете зробити велику роботу. Отже, проблема зводиться до здібностей та інтересу. Чи можете ви знайти таку роботу, де ваші здібності та інтерес поєднуватимуться, щоб дати вибух нових ідей?

Тут є підстави для оптимізму. Існує так багато різних способів виконувати чудову роботу, і навіть більше таких, які ще невідомі. З усіх цих різних типів роботи той, для якого ви найбільше підходить, мабуть, дуже близький. Ймовірно, близький матч. Питання лише в тому, щоб знайти його, і наскільки далеко можуть завести вас ваші здібності та інтерес. І ви можете відповісти на це, лише спробувавши.

Набагато більше людей могли б спробувати зробити велику роботу, ніж це роблять. Їх стримує скромність і страх. Здається зухвалим намагатися бути Ньютоном чи Шекспіром. Це також здається важким; звичайно, якби ви спробували щось подібне, ви б зазнали невдачі. Імовірно, розрахунок рідко буває явним. Мало хто свідомо вирішує не намагатися виконувати велику роботу. Але це те, що відбувається підсвідомо; вони ухиляються від запитання.

Тож я збираюся зробити з вами підступний трюк. Ви хочете виконувати велику роботу чи ні? Тепер ви повинні прийняти рішення свідомо. Вибачте за те.
Я б не зробив цього для широкої аудиторії. Але ми вже знаємо, що ви зацікавлені.

Не турбуйтеся про самовпевненість. Ви не повинні нікому розповідати. А якщо це буде надто важко і ви зазнаєте невдачі, то що? Багато людей мають ще гірші проблеми. Насправді вам пощастить, якщо це буде найгірша проблема у вас.

Так, вам доведеться добре попрацювати. Але знову ж таки, багатьом людям доводиться багато працювати. І якщо ви працюєте над чимось, що вам здається дуже цікавим, а це обов’язково буде, якщо ви на правильному шляху, робота, ймовірно, буде менш обтяжливою, ніж робота багатьох ваших колег.

Відкриття є десь, чекають. Можливо, їх зробите саме ви? 

Автор перекладу: Влад Фісун

Нотатки автора мовою оригіналу:

[1] I don’t think you could give a precise definition of what counts as great work. Doing great work means doing something important so well that you expand people’s ideas of what’s possible. But there’s no threshold for importance. It’s a matter of degree, and often hard to judge at the time anyway. So I’d rather people focused on developing their interests rather than worrying about whether they’re important or not. Just try to do something amazing, and leave it to future generations to say if you succeeded.

[2] A lot of standup comedy is based on noticing anomalies in everyday life. «Did you ever notice…?» New ideas come from doing this about nontrivial things. Which may help explain why people’s reaction to a new idea is often the first half of laughing: Ha!

[3] That second qualifier is critical. If you’re excited about something most authorities discount, but you can’t give a more precise explanation than «they don’t get it,» then you’re starting to drift into the territory of cranks.

[4] Finding something to work on is not simply a matter of finding a match between the current version of you and a list of known problems. You’ll often have to coevolve with the problem. That’s why it can sometimes be so hard to figure out what to work on. The search space is huge. It’s the cartesian product of all possible types of work, both known and yet to be discovered, and all possible future versions of you.

There’s no way you could search this whole space, so you have to rely on heuristics to generate promising paths through it and hope the best matches will be clustered. Which they will not always be; different types of work have been collected together as much by accidents of history as by the intrinsic similarities between them.

[5] There are many reasons curious people are more likely to do great work, but one of the more subtle is that, by casting a wide net, they’re more likely to find the right thing to work on in the first place.

[6] It can also be dangerous to make things for an audience you feel is less sophisticated than you, if that causes you to talk down to them. You can make a lot of money doing that, if you do it in a sufficiently cynical way, but it’s not the route to great work. Not that anyone using this m.o. would care.

[7] This idea I learned from Hardy’s A Mathematician’s Apology, which I recommend to anyone ambitious to do great work, in any field.

[8] Just as we overestimate what we can do in a day and underestimate what we can do over several years, we overestimate the damage done by procrastinating for a day and underestimate the damage done by procrastinating for several years.

[9] You can’t usually get paid for doing exactly what you want, especially early on. There are two options: get paid for doing work close to what you want and hope to push it closer, or get paid for doing something else entirely and do your own projects on the side. Both can work, but both have drawbacks: in the first approach your work is compromised by default, and in the second you have to fight to get time to do it.

[10] If you set your life up right, it will deliver the focus-relax cycle automatically. The perfect setup is an office you work in and that you walk to and from.

[11] There may be some very unworldly people who do great work without consciously trying to. If you want to expand this rule to cover that case, it becomes: Don’t try to be anything except the best.

[12] This gets more complicated in work like acting, where the goal is to adopt a fake persona. But even here it’s possible to be affected. Perhaps the rule in such fields should be to avoid unintentional affectation.

[13] It’s safe to have beliefs that you treat as unquestionable if and only if they’re also unfalsifiable. For example, it’s safe to have the principle that everyone should be treated equally under the law, because a sentence with a «should» in it isn’t really a statement about the world and is therefore hard to disprove. And if there’s no evidence that could disprove one of your principles, there can’t be any facts you’d need to ignore in order to preserve it.

[14] Affectation is easier to cure than intellectual dishonesty. Affectation is often a shortcoming of the young that burns off in time, while intellectual dishonesty is more of a character flaw.

[15] Obviously you don’t have to be working at the exact moment you have the idea, but you’ll probably have been working fairly recently.

[16] Some say psychoactive drugs have a similar effect. I’m skeptical, but also almost totally ignorant of their effects.

[17] For example you might give the nth most important topic (m-1)/m^n of your attention, for some m > 1. You couldn’t allocate your attention so precisely, of course, but this at least gives an idea of a reasonable distribution.

[18] The principles defining a religion have to be mistaken. Otherwise anyone might adopt them, and there would be nothing to distinguish the adherents of the religion from everyone else.

[19] It might be a good exercise to try writing down a list of questions you wondered about in your youth. You might find you’re now in a position to do something about some of them.

[20] The connection between originality and uncertainty causes a strange phenomenon: because the conventional-minded are more certain than the independent-minded, this tends to give them the upper hand in disputes, even though they’re generally stupider.

The best lack all conviction, while the worst
Are full of passionate intensity.

[21] Derived from Linus Pauling’s «If you want to have good ideas, you must have many ideas.»

[22] Attacking a project as a «toy» is similar to attacking a statement as «inappropriate.» It means that no more substantial criticism can be made to stick.

[23] One way to tell whether you’re wasting time is to ask if you’re producing or consuming. Writing computer games is less likely to be a waste of time than playing them, and playing games where you create something is less likely to be a waste of time than playing games where you don’t.

[24] Another related advantage is that if you haven’t said anything publicly yet, you won’t be biased toward evidence that supports your earlier conclusions. With sufficient integrity you could achieve eternal youth in this respect, but few manage to. For most people, having previously published opinions has an effect similar to ideology, just in quantity 1.

[25] In the early 1630s Daniel Mytens made a painting of Henrietta Maria handing a laurel wreath to Charles I. Van Dyck then painted his own version to show how much better he was.

[26] I’m being deliberately vague about what a place is. As of this writing, being in the same physical place has advantages that are hard to duplicate, but that could change.

[27] This is false when the work the other people have to do is very constrained, as with SETI@home or Bitcoin. It may be possible to expand the area in which it’s false by defining similarly restricted protocols with more freedom of action in the nodes.

[28] Corollary: Building something that enables people to go around intermediaries and engage directly with their audience is probably a good idea.

[29] It may be helpful always to walk or run the same route, because that frees attention for thinking. It feels that way to me, and there is some historical evidence for it.

• Під час пандемії 2020-2021 років багато компаній переводили свої офіси або на повністю віддалену, або на гібридну модель роботи. Йшлося навіть про те, що робота з дому може бути більш ефективною, і що це — модель роботи майбутнього. Але пандемія потроху завершилася, почалася криза і компанії потроху повертають людей в офіси, здався навіть Zoom.

• Тезу про високу ефективність роботи з дому порівняно з офісом зараз теж все частіше піддають сумніву. Результати дослідження MIT показують, що співробітники, яких вибірково обрали працювати повністю з дому, справляються на 18% менш ефективно, аніж їхні колеги в офісі.
• Дослідження проводили із залученням щойно найнятих спеціалістів у індійській компанії. За даними авторів, помітне зниження продуктивності було помітне з перших днів роботи з дому. Також офісні працівники вчаться в середньому швидше, ніж ті, хто працюють з дому, нижче наведені графіки з дослідження, які демонструють цю різницю для легких та важких завдань:

• За словами економіста з WFH Research Хосе Марія Барреро, якого цитує видання, це останнє дослідження повністю відповідає результатам інших: повністю віддалена робота — менш ефективна, ніж робота з офісу або гібридна модель, коли людина частину робочого дня працює з дому, а подеколи їздить до офісу.

Основна ідея статті: Маск стає провідним гравцем у цій галузі, оскільки контролює значну частку стратегічного супутникового інтернету. Водночас, майже за повної відсутності зовнішнього контролю він демонструє хаотичне та базоване на особистих примхах керування, і це непокоїть військових та політиків по всьому світі.

• З 2019 року Маск запускає ракети чи не щотижня, щоб виводити десятки супутників на орбіту. Ці супутники здатні забезпечувати швидким інтернетом ледь не кожен куточок Землі. Зараз на орбіті перебуває флот із 4500 таких супутників (більше половини від усіх активних супутників), але в планах у Маска збільшити його до 42 000. За даними компанії, у Starlink зараз біля 1,5 млн підписників.
• Ці супутники можуть працювати на орбіті кілька років, а в небі візуально їх так багато, що спостерігачі часто плутають їх із метеорами. Професійних астрономів кількість маскових супутників на орбіті теж турбує, оскільки заважає спостереженням та дослідженням, а також збільшує ризики зіткнення на орбіті.
• Ця технологія часто є єдиною альтернативою зв’язку в зонах бойових дій та у труднодоступних регіонах або у місцинах, постраждалих від природнbх катастроф. В Україні її застосовують для координації ударів дронами та розвідки. Активісти Ірану та Туреччини намагались використовувати цей інтернет, щоб сховатись від контролю своїх урядів. Міністерство оборони США є великим замовником цієї послуги, а інші військові організації, наприклад, з японського уряду, її тестують.
• Але водночас повний контроль Маска над цим інтернетом бентежить багатьох. Адже Маск може з власної примхи відключити від супутникового інтернету як окремого користувача, так і цілу країну. Це оцінюється як проблема багатьма експертами, адже аналогів його технології поки що немає.
• Україна відчула «ручне керування» мережею Starlink у ході війни. У якийсь момент Маск відмовив українським військовим у запиті включити цей інтернет біля Криму, який зараз контролюється росією, і це вплинуло на українську військову стратегію. 2022 року він також публічно просував «мирний план» для війни, узгоджений із російськими інтересами, що включав дозвіл для росії лишити для себе окуповані українські землі.
• Маск також відключав «старлінки» в Україні за несплату: за даними видання, 2022 року біля 1500 терміналів, придбаних через британську компанію, були відключені через те, що українська влада не сплатила місячну оплату $2500 за кожен з них.
• Під час українського наступу проблеми із доступом також були. Маск використовував геозонування, щоб обмежити доступ до «старлінків» на певних ділянках фронту. Наприклад, при звільненні Херсону військовим потрібен був інтернет для спілкування, і українське Мінцифри та військові зверталися до SpaceX та Маска із проханням відновити інтернет у звільнених регіонах. У цьому випадку компанія відповіла швидко. Але були й моменти, коли Маск відмовлявся допомагати. У згаданому вище випадку він не погодився увімкнути інтернет в районі Криму, щоб українські військові могли вислати морські дрони з вибухівкою до російських кораблів у Чорному морі. Маск також пізніше заявив, що «старлінки» не можна використовувати для атак дронами на великі відстані.
• Пізніше Пентагон закупив для критичних місій в Україні 400-500 терміналів, щоб контролювати їхній сигнал, не очікуючи можливого відключення.
• «Ми дуже давно не спостерігали такої ситуації, щоб компанія та особа настільки відкрито виступала проти зовнішньої політики США у розпал війни», — говорить Джордж Аллен, колишній співробітник американського Міноборони, якого цитує видання.
• Маючи певні застереження щодо такої залежності від Маска, українська влада спілкувалась із іншими провайдерами супутникового зв’язку, але жоден з них не має співмірного із Масковою мережею покриття. За словами українського міністра цифрової трансформації Михайла Федорова, якого цитує видання, Starlink зараз є «кров’ю» української комунікаційної інфраструктури.
• Під час російських обстрілів восени та зимою 2022 року, коли в Україні були постійні відключення світла, інтернет від Starlink допомагав країні лишатися онлайн. Ця технологія надала перевагу й українській армії. Зокрема, такий інтернет-зв’язок, наприклад, надав військовим можливість знаходити та вражати ціль у межах хвилини (замість 20 хвилин раніше). За оцінками Мінцифри, «старлінки» імовірно допомогли врятувати тисячі життів в Україні і вплинули на успішні військові кампанії.

• Інші країни також ставляться до цієї мережі із застереженням. Наприклад, Тайвань поки не використовує інтернет від Маска, частково через можливість нападу з боку Китаю та зв’язки бізнесу Маска із цією країною.

• Цього року компанія скасувала 12 000 мітингів, а нещодавно впровадила інструмент Shopify Cost Calculator, що підраховує вартість кожної зустрічі, мотивуючи подумати про те, чи вона справді потрібна:

• «Уявіть собі, якби Ван Гог написав «Зоряну ніч», якби його переривали щодвадцять хвилин».
• У компанії вважають: необхідність мітингу вказує на те, що погано спрацювали інші процеси. Коли робоча зустріч таки стається, ми намагаємось зрозуміти, чому письмової переписки було недостатньо.
• Саме тому в компанії запустили проект Chaos Monkey із боротьби з непотрібними зустрічами. Для кожного співробітника дефолтна відповідь на запрошення на мітинг із «Так, буду» змінилась на «Ні».
• Це дало неабиякий поштовх продуктивності, а середній час, який люди витрачають на мітинги, скоротився втричі. Якщо з’являється вільний час — його краще витратити на допомогу клієнтам або на розваги, а не на зустрічі.
• «Ви би не хотіли у підсумку мати команду із розумних та заслужених ПМів, які пишуть записки про стратегію, щоб виростити команду, яка писатиме ще більше записок. Класні продукти виникають шляхом вдосконалення, а не завдяки стратегії».
• «Менеджмент — звісно важливий, але це не єдина важлива річ у компанії. Менеджери мали би розуміти, що ключова частина їхнього завдання: робити так, щоб ті, хто роблять продукт, не проводили весь час за менеджерськими завданнями».
• «Одна із особливостей, яку я помітив у більшості компаній: завжди бракує кімнат для зустрічей. Це схоже на ситуацію з дорогою, перевантаженою машинами. Думаю, це ознака того, що у компанії щось не в порядку із глибшими структурами».
• «Одна із наших мантр: «Роби речі, і тоді говори з людьми». Якщо ви завітаєте до нашого офісу, побачите її у нас на стінах. У нас працює система GSD (get shit done). Цей внутрішній інструмент підкреслює важливість постійних письмових апдейтів, з якими набагато простіше працювати, аніж із постійними зустрічами».

На випробувальному полі в сільській місцевості України безпілотник, оснащений бомбою, втратив зв’язок із людиною-оператором після того, як потрапив під дію обладнання для радіоелектронних перешкод (РЕБ). Але замість того, щоб впасти на землю, прискорився та знищив задану ціль.

Дрон уникнув долі тисяч інших БПЛА в цій війні, покладаючись на нове програмне забезпечення з використанням штучного інтелекту. Воно враховує електронні перешкоди, які зараз широко розповсюджені на озброєнні в окупантів, стабілізуючи дрон і утримуючи його націленим на попередньо вибрану ціль.

Можливості ШІ допомагають БПЛА виконати свою місію, навіть якщо його ціль рухається. Це значний апгрейд для дронів, які атакують ціль за конкретними координатами.

ШІ-технологія, яку беруть в розробку все більше українських компаній-виробників безпілотників, є одним із кількох інноваційних проривів, що відбуваються на внутрішньому ринку БПЛА. Вона прискорює і демократизує смертоносність військових дронів, що особливо важливо для українських військових, які бʼються зі значно більшою і краще забезпеченою армією супротивника.

Поліпшення швидкості, дальності польоту, вантажепідйомності та інших можливостей одразу ж змінюють обстановку на полі битви, дозволяючи українцям знищувати російську техніку, підривати пости спостереження та навіть руйнувати дорогоцінні символи путінського режиму – як це було на минулому тижні, коли за участі оснащених вибухівкою морських безпілотників було зруйновано частину Кримського мосту.

Інновації в дизайні та програмному забезпеченні, а також масове просунуте пілотування, ймовірно, вплинуть на те, як дрони використовуються не лише на війні в Україні, але й після її закінчення. Це матиме серйозні наслідки для урядів, які протистоять сепаратистам, наркокартелям і екстремістським групам, що прагнуть отримати технологічну перевагу.

«Оскільки десятки тисяч людей проходять навчання з пілотування дронів з обох сторін у цій війні, дуже ймовірно, що цей досвід будуть використовувати й інші, у тому числі люди з нечесними намірами», — коментує , експерт із дронів CNA аналітичного центру у Вашингтоні Семюель Бендетт, який вивчає російський досвід.

Україна, відома сільським господарством та важкою промисловістю, не є очевидним місцем для інновацій у сфері дронів. Однак війна перетворила країну на своєрідну суперлабораторію з інновацій, яка вже приваблює інвестиції від славетних бізнесменів, у тому числі колишнього виконавчого директора Google Еріка Шмідта. Понад 200 українських компаній, які займаються виробництвом безпілотників, зараз тісно працюють з військовими на передовій, щоб налаштувати та вдосконалити безпілотники та покращити їх здатність вбивати та шпигувати за ворогом.

«Це гонка технологій 24/7. Завдання полягає в тому, що кожен продукт у кожній категорії потрібно змінювати щодня, щоб отримати перевагу», — каже міністр цифрової трансформації України Михайло Федоров.

Федоров керує українською програмою «Армія безпілотників», спрямованою на те, щоб Україна могла максимально використовувати розвідувальні та ударні безпілотники, компенсуючи велику перевагу росії в авіації та артилерії. Минулого року програма допомогла приватним компаніям навчити понад 10 000 операторів безпілотних літальних апаратів і планує навчити ще стільки ж протягом наступних шести місяців.

Військово-повітряні сили росії у 10 разів перевищують українські, але Київ вже приземлив велику їх частину. Безпілотники дозволили Україні здійснювати спостереження та вражати чутливі цілі далеко в тилу ворога, підвищуючи при цьому точність своєї звичайної артилерії. Однак безпілотники мають набагато меншу вогневу міць, ніж винищувачі, тому Київ запросив F-16 та далекобійні засоби, такі як ракетні системи великої дальності ATACMS (скорочення від Army Tactical Missile System). Тим часом розвиток вітчизняної індустрії дронів є головним пріоритетом.

Команда Федорова пришвидшує контракти на закупівлю безпілотників між компаніями та Міністерством оборони, скорочуючи процес «з двох років до двох місяців», – каже Дмитро Ковальчук, співзасновник київського виробника безпілотників Warbirds of Ukraine.

Своєю чергою Міністерство оборони України поділилося російськими технологіями глушіння з компаніями-виробниками безпілотників, що дозволило тим перевірити свою продукцію на деякі з найдосконаліших у світі засобів радіоелектронної боротьби. Такої привілеї не має переважна більшість міжнародних компаній-виробників безпілотників.

«На Заході ви не можете просто так взяти і запустити глушник, втрутившись у великі частини спектру, щоб перевірити свій продукт, — пояснює Андрій Лісковіч, колишній керівник Uber, який покинув Кремнієву долину, щоб допомогти Україні під час війни. – Вам потрібна спеціальна ліцензія, і навіть якщо вона у вас є, вона поширюється лише на вузьку відгороджену територію. Ось чому це одна зі сфер, де Україна має дуже реальну можливість розробити рішення світового рівня».

Виробники безпілотних літальних апаратів також отримують постійний зворотний зв’язок з лінії фронту, що дозволяє їм негайно вносити корективи, зменшуючи вразливість і підвищуючи летальність.

Росія, яка не одразу усвідомила важливість наступальних безпілотників, нещодавно відреагувала створенням власної добровольчої армії дронів і впровадженням нової зброї радіоелектронної боротьби. Використання безпілотників з самодетонуванням, у тому числі ZALA Lancet та Shahed іранського виробництва, поставило під загрозу українські міста і пригальмувало контрнаступ українців.

За оцінками Федорова, росія утилізує близько 1000 українських безпілотників на місяць. За іншими оцінками, рівень втрат становить 10 000 на місяць, що спонукає Київ шукати шляхи збільшення виробництва БПЛА.

Типів безпілотників, які розробляються в Україні, багато.

В мальовничому полі високих соняшників під Києвом співробітники UA Dynamics провели випробування безшумного ударного дрона Punisher з тонкою рамою, яку важко помітити в небі. Під час випробувань безпілотник скинув 2,5-кілограмовий макет корисного вантажу за кілька футів від групи спостерігачів, яких застали зненацька через майже безшумний двигун машини. Прессекретар компанії Макс Субботін заявив, що компанія створює новий ударний безпілотник, який може нести чотири таких корисних навантаження загальною вагою близько 10 кг.

У Львові інженери Twist Robotics представили програмне забезпечення на базі штучного інтелекту, яке може значно вдосконалити український арсенал FPV-дронів. Недорогі БПЛА, яких Україна виробляє тисячі щомісяця, можуть нести бомби, але вразливі для російських перешкод. Однак нове ПЗ на основі ШІ дозволяє FPV залишатися спрямованим на ціль, навіть якщо дрон втрачає зв’язок з оператором через перешкоди або наявність великого фізичного об’єкта, наприклад пагорба.

«Це Javelin для бідних», — каже інженер Twist Robotics.

Шмідт разом з іншими інвесторами вклав $10 млн в D3, український стартап-акселератор, який інвестує в безпілотники та інші оборонні технології. «Україна постійно перевершувала ворога», — писав він у колонці для Wall Street Journal на початку липня 2023, після повернення з України.

Шмідт, який консультував Пентагон з питань штучного інтелекту, відзначив українські досягнення в сфері безпілотників, включаючи програмне забезпечення з використанням ШІ та БПЛА, які працюють без GPS-наведення. Він вважає, що в майбутньому безпілотники відіграватимуть вирішальну роль на суші, в повітрі та на морі в розмінуванні полів і формуванні «безжальних зграй безпілотних літальних апаратів-камікадзе».

«Майбутнє війни диктуватимуть і вестимуть безпілотники», — підсумував Шмідт.

Шмідт, який зустрічався з міністром оборони України під час чергового візиту в країну восени минулого року, може бути зацікавленим у тому, щоб вкласти в Україну мільйони доларів для розширення виробництва безпілотників. Про це повідомили люди, знайомі з ситуацією. Прес-секретар Шмідта відмовилася від коментарів.

Нова технологія націлювання, розроблена українцями, все ще вимагає від людини-оператора вибору цілі, каже Дмитро Ковальчук, чия компанія-виробник БПЛА також використовує програмне забезпечення з ШІ. Але щойно вибір відбувся, дрон самостійно переслідує ціль і випускає боєприпаси.

Українці, які тестували нове ПЗ, наполягають, що роль машини обмежена та «прийнятна». Між тим, головний військовий радник президента Байдена, генерал Марк А. Міллі, закликає до прийняття загального стандарту, згідно з яким люди мають залишалися в «циклі прийняття рішень».

Федоров визнав, що поширення ШІ є «загрозою для майбутнього», але підкреслив, що зараз Київ має пріоритет – боротьба за виживання.

• Я зараз в IT, з нішовою посадою, яку всі зараз хочуть. У мене п’ять футлайм-робот, чотири з яких — у компаніях зі списку Fortune 500. Якщо мені вдасться працювати на усіх п’ятьох роботах, я зароблю $1,2 млн на рік. Щоб додати контексту, у 2016 році я заробляв $16 на годину. Я все ще не можу повірити до кінця у ті суми грошей, які падають мені на рахунок.
• На початку 2021 року я отримав нову роботу із зарплатою $170 000 на рік, тобто на $70 000 більше, ніж я отримував на попередній. Це відбулося зокрема завдяки тому, що я поговорив із колишніми співробітниками звідти, отримав інсайди і зміг ефективно провести переговори у процесі найму.
• Коли я облаштувався у новій ролі, почав замислюватися про другу роботу, адже більшу частину робочого дня я грав в ігри, а решту проводив на зустрічах, яким майже не приділяв уваги. Від початку роботи у січні 2021 року всього я пропрацював, може, годин 15.
• У квітні я завантажив своє резюме на Dice і влаштувався на другу роботу із оплатою $82 на годину. Значну частину другої роботи складали мітинги, по чотири години щодня, тож я почав шукати третю роботу, і знайшов її за $90 на годину.
• Весь час я також брав участь у співбесідах, постійно завищуючи свої зарплатні очікування у сподіванні, що хтось на це поведеться. Я також сказав своєму менеджеру на другій роботі, що мітинги марнують мій час, і їхній загальний час скоротився до 45 хвилин на тиждень.
• На роботі номер 3 кількість мітингів також була невелика: можливо, 1,5 години на тиждень і п’ять годин реальної роботи.
• Я продовжував проходити співбесіди, озвучуючи зарплатні очікування на рівні $95 на годину. І під час обговорення моєї четвертої роботи ще завищив їх, до $105: спочатку вони відмовили, говорячи, що можуть запропонувати максимум $100, але зрештою піддалися.
• Я думав, що на цій роботі довго не протримаюсь, адже це була дуже престижна компанія, а моя посада означала постійно бути у фокусі уваги. Виявилось, що від початку роботи я майже нічого не робив. За $4,200 на тиждень я маю ходити на стендап-мітинги щоранку, і в цілому четверта робота виявилась ще більш ненапряжною, аніж моя робота номер 1.
• Тож я розпочав працювати і на п’ятій роботі. Спочатку я погодився на $115 на годину, потім просив $127 і ми зійшлися на $120.
• Що допомогло мені отримати усі ці офери:
  • Не боятись. Щойно ви отримуєте другу роботу, страх бути звільненим різко падає, ви більше можете не хвилюватись, що про вас думає бос або що ви десь проспали або когось розлютили.
  • Бути готовим говорити з позиції сили, наприклад: «Не зможу бути на цій зустрічі» або ж «Ця зустріч просто змарнує мій час». Люди зазвичай не готові розхитувати човна. Коли я говорив, що не можу бути присутнім, або просив посунути мітинг, я зазвичай отримував нуль спротиву.
  • Правильно проводити перемовини. У рекрутерів завжди є певна цифра, на яку вони готові підвищити офер. Якщо вони не пропонують на $10-15 більше, ніж ви зараз отримуєте, відмовляйте.

Завдяки усьому цьому я купив другий дім, виплатив усі борги, і маю достатньо грошей на ремонт обох будинків. Також планую переїхати у штат із теплішим кліматом. Мені 35. У мене нарешті є враження, що весь світ лежить переді мною.

Від редакції: Цю історію користувач оповів 2022 року, станом на зараз у хайтек-індустрії змінилося ставлення до кадрів через кризу, отримати офер стало складніше навіть із красивим резюме.

• Анонімний користувач Blind пише, що його звільнили з Meta 2023 року, і що його досвід роботи PM складає 16 років.

«Мене звільнили з Meta цього року, і я щойно отримав офер. Радію, але сам процес пошуку роботи мене виснажив, ринок зараз — дуже жорсткий», — пише він.

• Загалом він подався на 2500 вакансію, в результаті був запрошений на 46 співбесід першого етапу і отримав один офер.
• За його словами, рекрутери дзвонили йому із відгуками на резюме трохи частіше, але до співбесід доходили не всі дзвінки. Він також зізнається, що із пошуком роботи йому допомагала дружина та брат: «Подаватись на вакансії — це дуже серйозний обсяг роботи і доводиться стикатися із великою кількістю відмов».
• Він також додав, що багато його колишніх колег стикаються із такими само проблемами. І що чим ти «сіньйорніше» за досвідом, тим важче знайти нову роботу.

• Його допис зібрав купу лайків та коментарів, і виглядає, що він — не такий унікальний зараз. Інший дописувач поділився своєю історією: він мав MBA із університету Ліги плюща, подався на вакансії у 1500 компаніях, провів нетворкінг із 300 людьми, отримав три запрошення на співбесіду і сидів без роботи два роки. Доводилось жити в гуртожитках, і зрештою піти на роботу в освіту. Зараз він нарешті працює продактом у віці 35 років.
• Інший користувач у коментарях додає, що у хайтек-галузі зараз часом уникають наймати людей із FAANG, адже вірять, що там їм переплачували.
• Нагадаємо, зараз багато великих хайтек-компаній проводять скорочення персоналу, і Meta — не виняток. У березні 2023 року стало відомо, що компанія скоротить ще 10 000 людей, і закриє 5000 незаповнених вакансій.
• Він також додає, що зарплата знизилась приблизно вдвічі порівняно із останнім місцем роботи: було $475 000 на рік, а стало $210 000.

• Цей підхід базується на розумінні того, як працює венчурний бізнес. У коментарі до статті WSJ колумніст Bloomberg пояснює, що більшість прибутків у VC походить від інвестування у компанії, що збираються міняти світ у непередбачуваний і радикальний спосіб. Тобто, якщо ви VC, ви мусите іти на ризик і вкладати гроші у підприємців-візіонерів із «дикими» ідеями: якісь не вигорять, якісь виявляться шахрайством, але якісь поміняють світ. Для хайтек-підприємців це також означає, що, аби зацікавити VC, треба, щоб тебе сприймали, як трохи божевільного візіонера. Тобто:
  • Якщо ви — хайтек-підприємець, то маєте приймати галюциногени, щоб візуалізувати малоймовірне майбутнє, а також виглядати дивним у спілкуванні.
  • А якщо ви — венчурний інвестор, то маєте вживати галюциногени, щоб бути із такими підприємцями на одній хвилі.

• Через це в Кремнієвій долині оформилось толерування до вживання наркотиків: багато компаній не перевіряють своїх співробітників, ба більше, деякі відомі підприємці відомі тим, що вживають речовини, що стимулюють уяву та креатив.
• У Долині регулярно проводяться закриті вечірки, учасники яких спілкуються через чати типу Signal і вживають мікродози наркотиків на самих івентах. Хайтек-спільнота вживає різні речовини: LSD, галюциногенні гриби, кетамін.
• Наприклад, Спенсер Шулем, CEO стартапу BuildBetter.ai, каже, що приймав LSD щотри місяці, адже воно допомагає покращити фокус та мислити більш креативно. Працюючи на самоті після робочого дня, іноді він вживає доволі малу дозу, щоб ніхто не розумів, що він прийняв LSD. Інколи на самоті він приймає дозу побільше і йде у похід кудись на природу.
• На його думку, високі очікування від інвесторів можуть підштовхнути засновників стартапів до того, аби вживати психоделіки: «Їм не потрібна нормальна людина, нормальна компанія. Вони хочуть чогось екстраординарного. А ти таким не народжуєшся».
• Підприємців із подібним настроєм у Долині чимало. Маск вживає кетамін. Сергій Брін іноді їсть галюциногенні гриби. Топи з фонду Founders Fund, який відомий своїми інвестиціями у SpaceX та Facebook, проводили вечірки, на яких учасники вживали психоделіки.
• Постійне вживання таких речовин перетворилося із рекреаційного заняття після роботи у частину корпоративної культури, через це ради директорів та бізнес-лідери шукають в команду людей, що регулярно вживають такі речовини. Псилоцибін, LSD, кетамін сприймаються як шлях до бізнес-проривів, пише WSJ.

«Мільйони людей вживають мікродози психоделіків прямо зараз, — каже Карл Гольдфельд, колишній консультант з продажів та маркетингу, який зараз неформально консультує колег та друзів із хайтек-тусовки про те, як правильно вживати мікродози наркотиків. — Це — найшвидший шлях до того, щоб відкрити свій розум і чітко побачити, що відбувається навколо».

• Деякі підприємці приймають бізнесові рішення на основі відкриттів у стані зміненої свідомості. Наприклад, Тім Се Ку вперше спробував психоделіки на фестивалі Coachella, і за його словами, вони допомогли йому зрозуміти, що бізнес він запустив, щоб мати ним пишалася, і що настав час продати компанію. «Мої дослідження під час психоделічних досвідів допомогли мені чітко побачити, що я започаткував компанію з травми», — говорить він.
• Але цікаво й те, що попри давню традицію толерування таких досвідів у Долині, деякі компанії та їхнє керівництво переживають з приводу легальних аспектів такої активності. Коли Ілон Маск закурив марихуану в подкасті The Joe Rogan Experience 2018 року, його з командою тестували на наркотики протягом кількох місяців.
• Для когось експерименти із такими речовинами призводять до втрати роботи. Наприклад, голова стартапу Iterable Джастін Чу вживав LSD за рекомендацією знайомого, щоб лікувати депресію. За його словами, йому не допомагали дієти або медитації, а невеликі дози LSD допомогли. Але його звільнила рада директорів за порушення службової дисципліни. Чу переконаний, що мікродозинг був лише приводом, і зараз судиться із компанією через дискримінацію.

"Google will eventually kill every single service you care about, if they can't find a way to directly monetize it with ads at a scale of billions. They're institutionally incapable of being in the product or service business for the long term." https://t.co/Wg4pRBhNOw

— DHH (@dhh) June 19, 2023

Цей текст — короткий, але дуже емоційний, і не один Хайнемейер такої думки: стаття зібрала тисячі лайків на Twitter. Наводимо її переклад нижче.

Google рано чи пізно вб’є кожен сервіс, який вам небайдужий, якщо не зможе знайти шлях прямої монетизації для нього за допомогою реклами, у масштабі мільярдів доларів (є навіть сайт, який відстежує усі «вбиті» Google проекти — Killed by Google — ред.). Вони інституційно неспроможні бути у продуктовому або сервісному бізнесі довгий час, тому що ані продукти, ані сервіси не дають їм масла на хліб. А ось реклама дає.

Ви могли би помітити цей наголос у міріаді випадків, але моя улюблена «оптика» для цього: підтримка користувачів. Google завжди був унікально жахливим у цьому, адже допомогти комусь із проблемою на Workspaces або на Google Cloud Platform ніколи не могло бути таким само прибутковим, як допомагати рекламодавцю бомбардувати вашу увагу рекламою.

Це спостереження завжди було актуальне, але я знов наводжу його, щоб відзначити закриття компанією свого реєстратора доменних імен Google Domains. Дев’ять років у бізнесі — і все ж його без церемоній знищили усього за три місяці, а уламки продали Squarespace.

Це був бізнес, що приносив $180 млн на рік, обслуговуючи 10 млн доменів!

Ситуація не краща із «зомбі”-департаментом Google Home/Nest. Google купила Nest майже десятиліття тому, і з тих пір тільки псувала його продуктове портфоліо. Кілька років тому вони закрили Nest Secure: усі, хто купив цей сервіс, залишилися ні з чим. А додаток Google Home, який мав прийти на заміну кращому за нього додатку Nest, занедбаний уже багато років.

З такою історією чому має хоч хтось довіряти Google з приводу продуктів та сервісів, які не про рекламу? Це стосується і Workspaces, і Gmail for Domains, і навіть Google Cloud Platform.

Ця компанія — на відстані одної великої реорганізації або новопризначеного топа від того, щоби «вбити» будь-який з цих сервісів.

Все, що хочу вам сказати: майте запасний план. Чи стосовно вашого додатку для спільної роботи, чи вашої пошти, чи домашньої системи захисту. Усе, на чому написано «зроблено Google», має приписку «допоки нам не стане на це пофіг» дрібним шрифтом.

Автор треду пояснив своє питання до спільноти так:

«У мене неоплачені кредити за навчання, і все ж я заробляю менше $60 000 на рік, стрес від роботи мене вбиває. Я постійно проводжу по 7-8 годин в офісі, і маю постійний стрес і болі в шиї. Для контексту, я працюю спеціалістом з освіти у громадській організації. Так що, в чому секретний соус, Реддіте? У кого шестизначна зарплатня і при тому відсутній ризик заробити виразку від стресу та відповідальності?

AIN.UA наводить кілька історій з треду від тих, хто знайшов собі нестресову і гарно оплачувану роботу.

• «Я працюю як Global Campaign Manager у софтверній компанії, десь по 20 годин на тиждень. Щойно дві години витратив на серіал Boston Legal. Провели піврічне рев’ю моєї роботи і сказали, що я прекрасно справляюсь і дуже талановитий. Єдиний мінус, що навіть працюючи так мало, як я, я все одно отримую нові проекти, бо керівництво вважає, що я працюю швидко. Заробляю $125 000».
• «Гребець на галері. Не можу сказать, що мене вбиває стрес. Мені подобається робота. Мені подобається, що можна повний робочий день працювати з дому. Я рідко працюю більше, ніж 40 годин на тиждень. Якщо чесно, моя робота вимагає менше, ніж 30 годин на тиждень. Але робота сезонна і навантаження швидко змінюється. Буває, коли необхідно, то доводиться працювати і 50, і 60 годин на тиждень, щоб завершити свою частину проекту. Це бісить. Але саме тому вони й платять мені шестизначні суми. Решту часу я роблю що хочу, можу подрімати під час роботи і ніхто того не помітить. Іноді мені здається, що я надміру байдикую за шестизначну зарплатню. Але моя робота допомагає тисячам клієнтів щодня, і приносить мільйони доларів компанії».
• «Працюю в IT, кинув вуз, роками працював, щоб будувати кар’єру і мати $130 000 на рік у місцині, де вартість життя не дуже висока. Пішов на підвищення у тій самій компанії, зараз заробляю $190 000 на рік і дуже стресую».
• «Працюю тестувальником уже вісім років, це — моє четверте місце роботи».
• «Для усіх, хто це читає і хоче підсумувати: КОМП’ЮТЕРИ».
• «Сантехник у коледжі. Іноді трапляються погані дні, але загалом це — найлегша і найбільш оплачувана робота, яка у мене колись була, плюс соціальний пакет».
• «Займаюся віддаленими продажами софта (SaaS Account Executive), робота доволі тупа, хто завгодно міг би це робити, сидіти по 8 годин в «зумі», вимоги невеликі, змив-повторив. Живу в Майямі, половину дня проводжу, ганяючи на вєліку по пляжу».
• «Бакалавр комп’ютерних наук, заробляю $135 000 на рік, працюю 20-30 годин на тиждень, нуль стресу, прямо зараз гріюся на сонечку на балконі. Бути сініор-спеціалістом і добре робити свою роботу допомагає. Я підтримую легасі софт».

Якщо вам часом спадає на думку, що вам постійно не вистачає часу завершити завдання на роботі, подумайте про це: багато з нас проводить цілих два дні з робочого тижня на мітингах або читаючи мейли.

Це дані з одного із новіших досліджень Microsoft, яке аналізувало активність мільйонів працівників, що використовують бізнес-додатки компанії. Ці дані входять до річного дослідження Microsoft, присвяченого продуктивності на роботі, яке зокрема висвітлює, як люди проводять свої робочі дні.

Microsoft, разом із Google, Slack та Zoom, є одним із найбільших продавців інструментів для робочого спілкування. Звіти цієї компанії показують у цифрах, скільки мейли, мітинги та сповіщення відбирають робочого часу та наскільки відволікають від справжньої роботи.

Дослідники помітили, що 25% найбільш активних користувачів додатків, тобто, людей, які використовують інструменти Microsoft для більшої частини своєї робочої онлайн-активності, витрачають 8,8 годин на тиждень, читаючи та пишучи електронні листи. І ще 7,5 годин — на онлайн-зустрічі.

Ці цифри не включають у себе дані про час, витрачений на обмін повідомлення, розмови телефоном чи просто спілкування із колегами. У середньому, співробітники витрачають 57% свого часу на використання офісного софта для комунікацій: онлайн-коли, мейли, чати. Решту часу, 43% вони проводять, створюючи щось, наприклад, онлайн-таблиці чи презентації.

І співробітники, і їхні керівники жаліються, що цифрове перевантаження шкодить інноваціям та продуктивності. В окремому дослідженні Microsoft на 31 000 користувачів по всьому світі дві третини опитаних зізналися, що поміж усим цим ледь знаходили час та енергію саме на роботу.

«Люди почуваються перевантаженими, так як ніби в них дві роботи, одна — та, яку їх найняли роботи, і інша — робота з комунікації, співпраці та координування», — говорить Джаред Спатаро, який очолював команду дослідників, що готувала звіт Microsoft.

Звісно, спілкування та онлайн-зустрічі становлять велику частину основної роботи для багатьох офісних працівників, і особливо менеджерів. Та все ж багато з них кажуть про те, що час, витрачений на розмови та зустрічі необов’язково покращує офісну комунікацію загалом.

2022 року, у дослідженні Harris Poll із 1200 респондентів керівники говорили про те, що їхні команди витрачають у середньому 7,47 годин на тиждень, приблизно робочий день, на неефективні комунікації. Якщо рахувати середню зарплатню у розмірі $66 967, цей втрачений час дорівнює $12 506 на працівника на рік, згідно зі звітом, який провели на замовлення Grammarly.

Час, витрачений на спілкування в онлайні, виріс разом із популярністю віддаленої та гібридної роботи. Slack and Dropbox, разом з іншими компаніями, намагалися боротися із цифровим перевантаженням, призначаючи певні часові періоди для зустрічей. Дехто скорочує час, який витрачається на зустрічі, а також піднімає планку для тих тематик, з приводу яких можна таку зустріч збирати.

Calendly, розробник сервісу для планування, обмежив періоди для зустрічей до проміжку між обідом та 17:00, зберігаючи решту робочого дня для сфокусованої роботи. Це зробили після того, як помітили, що зустрічі часом затягуються до вечора або проводяться рано-вранці.

Доволі часто зустрічі призначають без чіткого усвідомлення того, що вони мають досягти, як відзначає Ріта Кінг, виконавчий віце-президент консультаційної компанії Science House. «Нюанс в тому, щоб запрошувати когось на зустріч лише тоді, коли ви точно впевнені, що вони там потрібні, і ви можете пояснити, навіщо», — говорить вона.

Microsoft, якій належить велика частина в OpenAI, розробникові ChatGPT, додає штучний інтелект у робочі інструменти на кшталт Outlook та PowerPoint, щоби зменшити обсяги рутинної роботи. Більшість співробітників, опитаних компанією, зазначили, що сподіваються на допомогу в роботі від ШІ, але майже половина також побоюється, що ШІ може бути загрозою для їхніх робочих місць.

Деякі співробітники використовують власні лайфхаки, щоб встигати робити роботу. Кімані Боннер, який віддалено працює проджект-менеджером в IT-компанії, часом має до 10 зустрічей на день. Тому він резервує час у своєму онлайн-календарі для власне роботи. Також робить списки того, що йому потрібно зробити в цей час, щоб не відволікатися. Це допомагає йому економити від 60 до 70 годин на тиждень.

У чому різниця

• У Duolingo уроки побудовані на картках, тестах та аудіюванні. Користувачі можуть коментувати матеріали, а також об’єднуватися для спільного вивчення мови.
• У Memrise схожа структура, але є унікальні особливості — до карток можна дописувати нотатки, які допоможуть запам’ятати вміст. Це і є меми.
• У Babbel навчання побудовано на контексті. Слова та фрази для вивчення «вбудовані» в речення, щоб користувач звикав до реального вживання лексики. Також є функція розпізнавання голосу: алгоритми перевіряють вимову на відповідність стандарту.

Що добре в застосунках

Як пише Равеншкрафт, його короткий висновок такий — застосунки можуть чогось навчити, але не забезпечать вам упевнених знань чи можливості вільно підтримати розмову.

Найсильніша частина Duolingo та подібних застосунків — вивчення інших письмових систем, відмінних від англійського алфавіту. Серед таких мов: японська, корейська та російська. Duolingo і Memrise дають змогу добре запам’ятовувати нові висловлювання, а Babbel ще й пояснює, як нові слова та звуки працюють на практиці.

За місяці безперервного використання застосунків цілком можливо вивчити звуки та символи. Це не забезпечить вам можливості зрозуміти кожне нове слово іноземною мовою, але однозначно наблизить до такої мети. Проте письмова система — не єдина складова мови.

Просте розуміння алфавіту не дорівнює вільному спілкуванню іспанською або французькою.

Натомість застосунки добре справляються з тим, щоб набрати базовий список фраз, які стануть у пригоді в подорожах. Причому йдеться не про бездумне зазубрювання, а про реальне розуміння. Наприклад, використовуючи застосунок, можна запам’ятати італійську фразу «Dov’è il bagno?». Вона перекладається як «Де тут вбиральня?». Завдяки тому, що все розбито на окремі компоненти, ви зможете адаптувати її для інших виразів на кшталт «Де тут двері/готель/…?».

Головне, чого навчають мовні застосунки, — наполегливість. Новому захопленню треба присвячувати багато часу й робити це регулярно. Саме тому застосунки надсилають такі настирливі повідомлення.

Чому цього недостатньо

Письмові системи та основні фрази — гарний старт, але це далеко до вільного володіння мовою. За міжнародною класифікацією володіння мовами CEFR, активний користувач Duolingo не досягне навіть рівня B2. На цій стадії вже потрібно без заминок говорити з носієм мови, але ж у всіх трьох застосунках до живого спілкування справа так і не доходить.

Також за допомогою цих застосунків важко засвоїти граматику та опанувати тонкощі. В автора, наприклад, виникли складнощі з японською мовою, де йому так і не пояснили значення окремих часток у використанні на письмі та в мовленні.

Ще одне зауваження автора до застосунків — те, що вони ігнорують мову жестів. Звісно, знання окремих рухів та вказівок — це не вимога зі списку CEFR, але вона, безперечно, допоможе в реальному спілкуванні.

Однак найголовніше те, що застосунки — це не інші люди. Це звучить банально, але вся суть вивчення мови в спілкуванні. Можна вивчити скільки завгодно слів чи речень, але доки ви не зможете поговорити з іншою людиною, безглуздо заявляти про вільне володіння.

Журналіст зазначає, що застосунки — хороша відправна точка, але далеко не останній пункт шляху. Якщо ви пройшли весь курс Duolingo або Memrise, настав час переходити до групових занять або шукати носія, з яким можна буде практикуватися.

Малюк, що танцює  (1996)

Справжній пращур сучасних інтернет-мемів. Намальована в 3D дитина, яка танцює під пісню Blue Swede Hooked on a Feeling уперше з’явилася в кількох епізодах телесеріалу Ally McBeal. Поширення отримав після того, як розробники LucasFilm модифікували його в один з найперших GIF-мемів.

Хом’яки-танцюристи (1998)

Канадський студент-художник у 1998 році створив вебсторінку з 392 хом’яками, що танцюють під зациклену пісню Whistle Stop, прискорену таким чином, що звучить вона так, ніби її виконує не Роджер Міллер, а ці ж хом’яки.

Peanut Butter Jelly Time (2001)

8-бітна Flash-анімація з танцем банана стала інтернет-феноменом 2000-х. Запам’ятовуваний мотив написав і виконав реп-колектив Buckwheat Boyz.

All your base are belong to us (2001)

Сцена, вирізана з японської відеоігри Zero Wing, стала одним з перших мемів, заснованих на грі слів. У ролику лиходій повідомляє противнику, що захопив усі його об’єкти. Однак замість фрази «Уся ваша база належить нам» у японців вийшло зіпсоване «Весь ваш бас належить нам». Безжальний інтернет одразу обіграв обмовку, додавши ще басів.

Хлопець зі Star Wars (2002)

Гайслейн Раза став однією з перших «жертв» інтернету, коли в мережу потрапило відео його енергійного фехтування уявним світловим мечем. Хлопець доволі комічно копіює трюки джедаєв, видаючи звуки, схожі на характерне дзижчання меча.

Звісно, його одразу підняли на сміх — і це був перший тривожний дзвіночок для всіх диваків, які наважилися зафіксувати свої сумнівні таланти на фото чи відео.

Равлики, що співають (2003)

Більш відомою версією цього мема на пострадянському просторі стала пташка, що співає Scorpions, яка, втім, з’явилася значно пізніше. Популярність цього жанру не дивує — такі кліпи може створити кожен, хто хоч раз співав пісні біля багаття під гітару.

Numa Numa (2004)

Танцюй, ніби ніхто не бачить. Саме це робить за своїм столом Гері Бролсма під пісню молдавського колективу O-Zone.

O RLY (2005)

Вперше мем був помічений на сайті 4chan, де сову із заокругленими очима, що воркує на своєму совиному, використали, щоб висловити сарказм. «Та невже?!» — ось так можна перекласти російською мовою оригінальне Oh realy, на якому побудований мем.

Факти про Чака Норріса (2005)

Актор Чак Норріс став зіркою інтернету завдяки спагеті-фільмам за його участю, у кожному з яких він виявляв фантастичні здібності в рукопашному бою, стрільбі та інших небезпечних дисциплінах. Один з фактів про Чака Норріса: «Не існує жодної теорії еволюції. Є просто список створінь, яких пощадив Чак Норріс».

I Can Has Cheezburger? (2007)

Меми з тваринами — золоте дно, але кумедний блог про мем з котиками I Can Has Cheezburger («можна мені чизбургер» ламаною англійською) міг би не з’явитися, якби не короткошерстий кіт британської породи.

Рікролінг (2007)

Чи міг Рік Естлі, виконуючи свою нетлінну Never Gonna Give You Up наприкінці 1980-х, уявити собі, що через два десятки років він стане одним з найпопулярніших інтернет-гегів в історії? Мем «Рікролінг» популяризували на 4chan далекого 2007-го, але він досі не менш актуальний, ніж старі хіти британського співака.

Суть полягає в тому, що жертві гега надсилають лінк на кліп замість будь-якого іншого, обіцяного раніше.

Success Kid (2007)

Фото 11-місячного Семмі Грінера, який їсть пісок так, ніби щойно виграв у лотерею, уперше з’явилося на Flickr у 2007 році й дуже швидко стало символом успіху. Слава Семмі допомогла його сім’ї зібрати понад $100 000 на трансплантацію нирки для батька Джастіна. Це успіх, Семмі.

Драматичний бурундук (2007)

Епічне п’ятисекундне відео з бурундуком (насправді це лучний собачка), який раптово повертає мордочку з виразом глибокого потрясіння на ній, вперше з’явилося в шоу домашнього відео на японському телебаченні. Завдяки саундтреку з фільму «Франкенштейн» 1974 року епічність ролика зашкалила, і він був приречений на популярність в інтернеті.

Філосораптор (2008)

Цього динозавра використовують щоразу, коли людству необхідно переосмислити черговий життєвий парадокс.

Змирись (Deal With It) (2010)

Першою версією цього мема був собака, на очі якого пафосно з’їжджали окуляри. Це був емотикон на форумі SomethingAwful. Але потім інтернет припустив: якщо вибух усе робить епічнішим, то окуляри всіх роблять крутішими, і почав ліпити їх на геть усіх.

Ховайте своїх дітей, ховайте своїх дружин (2010)

«Вам доведеться ховати своїх дітей, ховати своїх дружин і ховати своїх чоловіків, тому що вони тут усіх ґвалтують», — емоційно заявляє репортерові Антуан Добсон після того, як на його сестру було скоєно напад. Кліп швидко поширився YouTube і породив цілу серію реміксів.

Nyan Cat (2011)

Комбінація 8-бітної анімації котика з надзвичайно нав’язливою мелодією підірвала YouTube та увійшла до 15 відео 2011 року з найбільшою кількістю переглядів.

Ermahgerd (2012)

Що може бути смішнішим, ніж людина із зубними ретейнерами, яка намагається вимовляти слова з багатьма приголосними?

Невдаха Брайан (2012)

Беремо невдалу фотографію зі шкільного альбому. Дописуємо кумедне. Завантажуємо до інтернету. Win!

Так сталося з Кайлом Срейвеном, якого зробив зіркою інтернету його друг Ієн Дейвіс. Він завантажив фото Кайла на Reddit за підписом «Здавав на права… Отримав штраф за керування у нетверезому вигляді».

Похмурий кіт (2012)

Оригінальне фото кішки з неправильним прикусом з кличкою Соус Тардар зібрало мільйон переглядів на Imgur за перші два дні. З того часу мем поширився повсюдно, а хазяйка кішки непогано заробляє на рекламних кампаніях за участю своєї улюблениці.

Недолуго фотогенічний хлопець (2012)

Не можна бігти марафон і мати вигляд на фініші, як на глянсовій картинці, але саме такого бігуна показали на Reddit 3 квітня 2012 року. Фотографія швидко набрала 40 000 відгуків, започаткувавши цілий жанр. У мережі почали з’являтися недолуго фотогенічні металісти, недолуго фотогенічні сирійські повстанці, недолуго фотогенічні ув’язнені та недолуго фотогенічні чорношкірі бігуни.

Доге (2013)

У лютому 2013 року вихователька дитячого садка в Японії завантажила фотографію Кабосу — пса породи сіба-іну, якого вона забрала з притулку додому. Так з’явився мем. Зазвичай його супроводжують фразами ламаною англійською, написані шрифтом Comic Sans. So much wow!

Майкл Джордан у сльозах (2014)

Легендарний баскетболіст так розчулився, вимовляючи промову на церемонії включення його до Hall of Fame у 2009 році, що розплакався як дитина. Але мемом фотографія стала лише 2014 року, коли її почали використовувати для ілюстрації різних фейлів.

Ice Bucket Challenge (2014)

В Україні цей флешмоб теж підхопили. І попри те, що аж ніяк не всі достоту зрозуміли, заради чого вони це роблять, Асоціації з боротьби з бічним аміотрофічним склерозом вдалося зібрати понад $100 млн лише впродовж місяця (без допомоги інтернету благодійна організація ледве нашкребла $2,8 млн за аналогічний період попереднього року).

Ліва акула (2015)

На Суперкубку XLIX Кеті Перрі виступала з двома акулами, що танцюють. Одна з акул трохи заплуталася в танцювальних рухах та стала інтернет-сенсацією. Попри те, що шоу співачки пішло не за планом, навряд чи вона була засмучена таким піаром.

Ось і все, народ. І хоча редакція WP незаслужено забула таких мем-«зубрів», як сумний Кіану, Карл та багатьох інших. І цьому можна знайти пояснення: вони могли набути більшого поширення в російськомовному сегменті інтернету, ніж у західному. Тому наступного разу редакція AIN.UA збере добірку локальних мемів зі страусами Януковича, «Каву йдеш пити?» та іншими крилатими висловами та зображеннями. Залишайтеся з нами.

На думку Аарона, NFT ніколи не повернуться до тих позицій, які вони займали на піку 2021 року. Бо сама культура NFT мертва. Два роки тому NFT несли чисту радість, хвилювання та сміх. Вони давали відчуття причетності та щастя від того, що є частиною великої спільноти творців.

Проте ось як виглядає ситуація зараз: відчуття спільності та щастя зникло, а його замінили чиста жадібність і егоїзм. В доказ цього Сейдж приводить графік, де видно, що ринок загалом падає, а крім того велику його частину займає Blur, конкурент OpenSea на ринку NFT.

В іншому своєму треді Аарон вже пояснював, чому, на його думку, Blur — це найгірше, що може статися у NFT просторі і як він руйнує розуміння того, що основна цінність NFT — художня, а не грошова.

«NFT — це не лише гроші. Але Blur відображає лише цю сторону ринку. Вони промили вам мізки своїми заохоченнями та дали вам безкоштовні гроші, щоб упіймати на гачок. Люди спекулюватимуть бонусами Blur і отримуватимуть вигоду з того факту, що OpenSea програє порівняно з ними. Але забудьте про це та уявіть себе новачком, який хоче зайнятися NFT. Ви захочете отримати їх як предмети мистецтва чи лише для прибутку? І чи справді цей підхід приносить користь усьому простору NFT в цілому?» — пише художник.

Раніше люди були дуже захоплені карбуванням і торгівлею NFT. Зараз люди в захваті від шиткойнів, які, швидше за все, є шахрайством.

«Люди, які стверджують, що «Це цикл» або «NFT розвиваються», не розуміють. Культура NFT, якою ми всі насолоджувалися 2 роки тому, НІКОЛИ не повернеться. Поточна культура NFT така: жадібність, тінь і шахрайство. Я сподіваюся, що це не буде кінцем NFT, я навіть впевнений, що не буде, але чесно кажучи, обсяг сильно зменшився, а культура мертва».

Епоха «фейкінгу» закінчилася. Саме таке відчуття панує в Долині з легким присмаком злорадства і параної. Інвестори не лише перестали вкладати дурні гроші в стартапи, які спалюють кеш скаженими темпами, але й стали вимагати більш глибоку перевірку фаундерів через низку гучних шахрайств, які сколихнули ком’юніті за останній рік.

Лише за минулі два тижні трапилось одразу три події. Чарлі Джавіс, засновницю стартапу в сфері фінансової допомоги Frank, заарештували за звинуваченням у фальсифікації даних клієнтів. Суд присяжних визнав Ріші Шаха, співзасновника adtech-стартапу Outcome Health, винним в обмані клієнтів та інвесторів. А 27 квітня суддя постановив Елізабет Голмс, засновниці Theranos, яка обманювала інвесторів, розпочати 11-річний термін ув’язнення.

Ці події слідують за лютневими арештами Карлоса Уотсона, засновника Ozy Media, і Крістофера Кіршнера, засновника програмного забезпечення Slync – обох звинувачують в обмані інвесторів. Ще попереду суд у справі про шахрайство Маніша Лачвані, співзасновника стартапу HeadSpin, який розпочнеться в травні, а також Сема Бенкмана-Фріда, засновника криптовалютної біржі FTX, якому висунуто 13 звинувачень у шахрайстві.

Незважаючи на давні скандали навколо Uber та WeWork, випадки публічного розвінчування, як-от Juicero, та відверті скам-кейси на кшталт Theranos, більшість стартап-фаундерів так і не понесли відповідальності за «невинні» порушення правил ведення бізнесу на шляху до світлого майбутнього та «дизрапту». Але разом узяті, вищеперелічені арешти створюють враження, що розповсюджений у стартаперстві підхід «здаватися, а не бути» все-таки нарешті матиме наслідки.

Виною цьому може бути скорочення фінансування. У сприятливі часи неетичну поведінку можна було здебільшого не помічати, як це було у 2010-х роках. За даними PitchBook, між 2012 і 2021 роками фінансування технологічних стартапів у Сполучених Штатах підскочило у вісім разів – до $344 млрд. Понад 1200 з них вважаються «єдинорогами», тобто на папері вартують більше мільярда кожен.

Але коли легкі гроші закінчуються, усі починають цитувати Воррена Баффета про те, як з’ясувати, хто плаває голим під час припливу. Після того, як у листопаді FTX оголосила про банкрутство, Брайан Ческі, виконавчий директор Airbnb, адаптував прислів’я під засновників-міленіалів:

«Таке відчуття, ніби ми були в нічному клубі, і щойно увімкнулося світло», — написав він у Twitter.

У минулому венчурні інвестори усіляко уникали звернень до правоохоронних органів, коли підозрювали, що їх обдурили. Компанії були невеликими, з невеликою кількістю активів, які підлягали відновленню, і облава на засновника зашкодила б репутації інвесторів. Ситуація змінилася, коли ці компанії перетворились на єдинорогів, залучивши мільярди і більш традиційних інвесторів, включаючи хедж-фонди, корпоративних інвесторів та фонди фондів.

Комісія з цінних паперів і бірж розслідує ймовірне введення інвесторів в оману щодо кількості користувачів додатком IRL, який проінвестував Soft Bank. Його оцінка перевищує мільярд доларів. Згідно з позовом одного з інвесторів Rumby, стартап з доставки білизни в Огайо нібито сфабрикував історію фінансового успіху, щоб отримати фінансування, на яке засновник потім купив собі будинок за $1,7 млн.

Новинні видання також повідомляли про неетичну поведінку в інших стартапах, зокрема що Olive, health care стартап вартістю $4 млрд, не виконує заявлених функцій, а ecommerce-стартап Nate, який стверджує, що використовує штучний інтелект, насправді трошки перебільшує щодо цього.

Все це створює незручності для венчурних капіталістів. Коли оцінка стартапів росла, їх вважали далекоглядними королями ринку. Було достатньо легко переконати світ та LP’s — пенсійні фонди, коледжі і багатих людей — що вони відповідально розпоряджаються їхніми капіталами завдяки своїм унікальним навичкам знаходити наступних стівджобсів.

Але чим більше стартапів виявляються скамами, тим більше ці Великі провидці схожі на звичайних жертв, яких міленіали обвели навколо пальця.

Стартапи мають багато передпосилок до шахрайства. Вони, як правило, використовують нові бізнес-моделі, їхні засновники часто мають значний контроль, а спонсори не завжди здійснюють суворий нагляд. Звідси і всі ці випадки, коли виявилось, що фаундери довгий час обманювали іменитих інвесторів подекуди на мільярди доларів.

Коли Чарлі Джавіс намагалась продати свій стартап з фінансового планування JPMorgan Chase, вона попросила співробітника не надавати точних даних про користувачів регулятору. А пізніше вимагала у членів команди сфабрикувати тисячі акаунтів, запевняючи їх, що це – не незаконно і що нікого не покарають за таке.

Після підписання угоди інвестори були в захваті.

«Значно більше студентів і сімей тепер матимуть ширший доступ до фінансової допомоги та ширші можливості», – написав в Twitter інвестор з Reach Capital.

«Це так хвилює – знати, що тепер у вас буде ще більша платформа для позитивного впливу на життя такої кількості людей!», – щиро раділи в Chegg.

Джавіс пізніше отримала звинувачення у шахрайстві за чотирма пунктами. JPMorgan звинуватив її у перерахуванні грошей підставній компанії після того, як банк виявив шахрайство.

Компанія Outcome Health, яка продавала рекламу ліків на екранах у кабінетах лікарів, залучила $488 млн від інвесторів, включаючи Goldman Sachs, афілійований з Google фонд CapitalG і родину губернатора Іллінойсу Дж. Б. Прітцкера, публічно заявляючи про карколомне зростання та прибутковість. Насправді компанія не досягла планових показників прибутку, їй було важко впоратися з боргами і вона виставляла клієнтам завищені рахунки.

Проте інвестори все одно вклали гроші і навіть дозволили співзасновникам Outcome Health, Ріші Шаху та Шраді Агарвалу, перевести в готівку акції на суму $225 млн. Один з інвесторів компанії, Тодд Коззенс з Leerink Partners, сказав, що його не хвилювали тривожні дзвіночки у вигляді відсутності цільових показників по доходу та інша «недбалість», тому що «вони могли це виправити». За його словами, компанія зіскамилась, лише коли сфабрикувала звіт про продажі, що стороннім особам було б важко виявити. Його компанія втратила 90% від $15 млн інвестицій в стартап.

Шаха було засуджено за 19 пунктами звинувачення у шахрайстві, а Агарвал – за 15. Речник пана Шаха сказав, що вирок «глибоко засмучує» його і що він планує подати апеляцію. Адвокат Агарвал сказав, що вони переглядають вирок і розглядають варіанти.

За даними американського регулятора, засновник Slync, пан Кіршнер, збрехав інвесторам про бізнес-ефективність компанії і використав залучені гроші, щоб придбати собі приватний літак за $16 млн, серед іншого. Коли один з інвесторів покопався у фінансах Slync, Кіршнер сказав йому, що стартап перебуває в процесі переходу на нового постачальника фінансових послуг. Інвестор перерахував йому $35 млн.

FTX залучила майже $2 млрд від провідних інвесторів, включаючи Sequoia Capital, Lightspeed Venture Partners і Thoma Bravo, що дало їй оцінку в $32 млрд. Відповідно до звіту, опублікованого цього місяця новим менеджментом компанії, компанією керували настільки погано, що навіть не було повного списку людей, які там працювали. Якось Бенкман-Фрід сказав колегам, що дочірній хедж-фонд FTX, Alameda Research, «не підлягає перевірці» і що команда знайшла активи на суму $50 млн, які просто лежали собі, але ніде не були враховані. «Таке життя», — писав він.

Sequoia, яка колись надала неймовірному містеру Бенкману-Фріду доступ до публікацій на своєму сайті, вибачилася перед інвесторами після краху компанії. А також видалила його профіль.

Альфред Лін, інвестор Sequoia Capital, пояснив під час стартап-івенту, що індустрія венчурного капіталу в кінцевому підсумку є бізнесом, заснованим на довірі. «Тому що, якщо ви не довіряєте засновникам, з якими працюєте, — сказав він, — навіщо ж вам інвестувати в них?».

Інструкція для Android

• Завантажте застосунок DroidCam із Play Store. Для коректної роботи потрібна версія Android 5.0 Lollipop або новіша.
• Ту саму програму слід завантажити та встановити на комп’ютер.

• Під час інсталяції дозвольте програмі встановлювати аудіодрайвери.

• Запустіть програму DroidCam на комп’ютері та підключіть ваш пристрій через Wi-Fi або USB.
• Для цього необхідно ввести IP-адресу смартфона. Її можна знайти, відкривши раніше завантажений застосунок DroidCam.

Перш ніж натиснути «Старт», у настільному застосунку необхідно зробити дві речі:

• Переконайтеся, що обидва прапорці встановлені для «відео» та «аудіо». Якщо увімкнено лише відео — мікрофон телефону не чутиме ваш голос.
• Натисніть на три точки у верхньому правому кутку в програмі на настільному пристрої, щоб відкрити установки. У розділі «Камера» виберіть, яку камеру використовувати — основну або фронтальну.

Далі виконайте такі дії:

• Натисніть «Старт» у настільній версії DroidCam, щоб ініціювати з’єднання.
• На екрані ПК з’явиться попередній перегляд. Якщо цього не сталося, переконайтеся, що комп’ютер і смартфон підключено до однієї мережі Wi-Fi або локальної мережі.
• Відкрийте будь-яку програму для відеоконференцій. Змініть налаштування камери на DroidCam Source 2 або DroidCam Source 3. У розділі «Мікрофони» виберіть «DroidCam Virtual Audio».
• Тепер ваш пристрій працює як вебкамера.

Інструкція для iOS

• Завантажте застосунок EpocCam з App Store. На сайті розробника завантажте програму на macOS (вона також доступна для користувачів Windows та Android).
• Переконайтеся, що пристрій iOS та комп’ютер підключені до однієї мережі Wi-Fi або локальної мережі.
• Відкрийте будь-який застосунок для відеоконференцій. У налаштуваннях камери виберіть «EpocCam». Після цього на комп’ютері має з’явитися повідомлення, яке підтверджує, що камера підключена через Wi-Fi.
• Тепер ваш пристрій працює як вебкамера.

У безплатній версії програми EpocCam не можна використовувати фронтальну камеру, а також використовувати смартфон як мікрофон.

• На початку квітня 2023 року в російських пропагандистських Telegram-каналах з’явилися фото документів, які стосувалися війни в Україні, діяльності злочинного угрупування «Вагнер» в Африці, а також аналізу інших закордонних для США справ щодо Ємену, Південно-Китайського моря, тощо.
• Про них написало видання New York Times, назвавши їх документами, що містили засекречені дані американської розвідки, вони датовані початком березня 2023 року. У цій самій публікації видання, посилаючись на офіційні джерела, стверджує, що документи справжні.
• За фактом витоку, за даними CNN, Міністерство юстиції США та Пентагон розпочали розслідування. Представник влади, якого видання не називає, сказав CNN, що документи виглядають автентичними (хоча їхня справжність поки що не доведена).
• Йдеться не про скани або файли, а саме про фото паперових документів. За даними Bellingcat, щонайменше один із документів у викладі російських Telegram-каналів було сильно змінено. Ще на початку березня вони вперше з’явилися у каналах Discord, популярного серед геймерів месенджеру.
• І це ще одна дивна особливість цієї історії. Адже документи, частина з яких помаркована найвищим ступенем секретності, в березні публікувалися на каналах Discord, присвячених комп’ютерним іграм, а також у фендомах YouTube-зірок. Звідти вони поширилися на іміджборди по типу 4Chan, і вже звідти потрапили до Telegram-каналів і до новин.
• Зокрема, за години до того, як документи потрапили до російських Telegram-каналів, подібні зображення опублікував на борді Politically Incorrect на 4Chan анонімний користувач під ніком CXWfLHRB, він же брав участь у обговоренні новин про війну.

• Ще одна цікава деталь: між публікацією на 4Chan та публікацією у Z-каналах було одне спільне фото з документом, де наводилася статистика по вбитих за час війни російських та українських солдатах. І якщо на 4Chan українські втрати були нижчі за російські (власне, цю тему постер і обговорює на скріншоті вище), то на зображенні у російському каналі Donbass Devushka — все навпаки. За даними Bellingcat, у другому випадку зображення демонструє явні ознаки грубої обробки.
• Десь за місяць до цього «зливу», 4 березня 2023 року, ці документи з’явилися у Discord, на сервері Minecraft Earth Map. Цього разу йшлося про 10 документів. Сім із них пізніше з’являться на 4Chan та в Telegram, включно із документом, що показує нижчі втрати України порівняно із росією. Також там фігурували три фото, що пізніше не з’являлися у «зливах».

• На цей сервер вони потрапили із Discord-серверу із фандомом YouTube-зірки WowMao, де було опубліковано загалом 30 документів. Але і ця публікація могла бути не першою: команда Bellingcat поспілкувалася із Discord-спільнотою, представники якої стверджували, що бачили документи раніше: на сервері під назвою Thug Shaker Central (звідти їх потім прибрали, а сервер кілька разів змінював назву). Згідно з твердженням адмінів цього сервера, ці файли, які пізніше потрапили до WowMao, є лише «верхівкою айсберга» за кількістю документів, що постяться на Thug Shaker Central. Про цей сервер відомо небагато, у ньому було всього біля 20 активних користувачів, що цікавилися музикою, відеоіграми, православним християнством та YouTube-зіркою Oxide.

У жовтні 2020 року ЗМІ пророкували китайському підприємцю Джеку Ма багатство та славу: його компанія Ant Group готувалася до IPO. Причому настільки масштабного, що через кількість охочих його кілька разів переносили, а обсяг залученого капіталу в ході первинних торгів збільшили з $25 млрд до $35 млрд. Уся компанія могла коштувати понад $350 млрд, випередивши MasterCard і трохи поступаючись Visa. Якби все відбулося за планом, капіталізація двох компаній, які започаткував Джек Ма, сягнула б $1 трлн. Але все пішло зовсім не так, як очікувалося.

Джека Ма ніхто не бачив уже кілька тижнів, його статок скоротився на $12 млрд, а сам він накликав на себе немилість китайського уряду. Більше про це — читайте в нашому матеріалі.

Ви бідні, бо неамбітні.

Перед тим, як заснувати Alibaba, я запросив до себе 24 друзів, щоб обговорити цю можливість. Ми проговорили вже дві години, але вони все одно були трохи спантеличені — мушу визнати, що тоді я висловлювався не зовсім виразно. Вердикт: 23 із 24 людей, що були тоді в кімнаті, сказали мені облишити цю ідею з багатьох причин. Наприклад: «Ти нічого не знаєш про інтернет, і, що важливіше, у тебе немає стартового капіталу».

Лише один друг (який тоді працював у банку) сказав мені: «Якщо хочеш цим зайнятися, спробуймо. Якщо справа не вигорить, завжди можна повернутись до того, чим займався раніше». Я міркував про це всю ніч і вже до ранку вирішив, що все одно ризикнув би, навіть якби ідея не сподобалася всім 24 моїм друзям.

Коли Alibaba тільки-но починалася, я одразу зіткнувся з сильним неприйняттям з боку сім’ї та друзів. Озираючись назад, я розумію, що мною рухала навіть не впевненість у потенціалі інтернету, а це: «Не має значення, чим ви займаєтеся, незалежно від того, чи ви досягли успіху, чи зазнали невдачі. Досвід — це форма успіху як така. Ви маєте й далі робити спроби, і якщо це не спрацює, завжди можна повернутися до того, чим займалися раніше».

Як у цій цитаті з Томаса Лоуренса: «Усі бачать сни, але кожен по-різному. Ті, хто бачать сни в темних глибинах ночі, вранці бачать, що сни розсипалися на порох. Але ті, хто мріє наяву, з відкритими очима — небезпечні люди, адже вони можуть втілити сни в реальності».

Люди програють у житті з цих чотирьох причин:

• Короткозорі — не бачать можливостей.
• Недооцінюють можливості.
• Не розуміють можливості.
• Не можуть діяти достатньо швидко.

Ви бідні, бо неамбітні.

Бути амбітним — означає жити життям, сповненим величних ідей, мати велику мету в житті. У цьому світі є речі непізнавані та недоступні, але немає нічого, чого не можна було б досягти. Глибина ваших амбіцій визначає ваше майбутнє.

Свідченням цьому є історія Джулієт Ву Шихонг — однієї з тих, хто став першим поколінням професійних керівників у Китаї. Їй вдалося домогтися визнання, пробиваючись кар’єрними сходами від прибиральниці, доглядальниці, маркетолога. І допомагали їй у цьому самоосвіта та навчання.

Вона очолювала найвідоміші мультинаціональні IT-групи (Microsoft у 1985-1998 роках; IBM — у 1998-1999). Ву була символом нового покоління бізнес-керівників, яких зростив Китай під час економічних реформ та відкриття країни для світу.

Вона починала кар’єру у великій компанії від самого низу, її робочі обов’язки полягали в тому, щоб розливати чай та підмітати підлогу. Якось, коли вона забула свою перепустку, охоронець не пропустив її всередину. Вона говорила, що й справді є співробітником компанії, що вийшла лише для того, щоб купити офісне приладдя. Попри її благання, охоронець не здавався. Стоячи біля дверей, Ву бачила, як співробітники її віку, але стильно та по-діловому одягнені, вільно проходять усередину, і ніхто не вимагає в них перепустку. Вона запитала в охоронця, чому їм не потрібно показувати перепустку, і охоронець холодно дозволив їй увійти.

Це стало поворотною точкою для Ву, їй було дуже соромно, її самооцінка страшенно постраждала. Вона глянула на себе збоку: у мішкуватому одязі, штовхає брудний візок. Порівнюючи себе з тими, хто був одягнений інакше, вона відчувала глибокий біль від раптового усвідомлення того, що її дискримінують. І з цього моменту Ву поклялася ніколи не дозволяти так принижувати себе і стати всесвітньо знаменитою.

Відтоді вона не втрачала можливостей для просування. Щодня Ву приходила на

роботу раніше за всіх, а йшла останньою. Вона була готова вчитися, і невдовзі її зусилля були винагороджені: її зробили менеджером з продажу, а незабаром регіональним менеджером у Китаї. Вона не мала необхідної освіти і її часто називали «королевою парт-таймерів». Дуже скоро вона очолила IBM у Китаї. Це історія Ву Шихонг, героїні китайських ділових кіл.

Якби не цей випадок, Ву Шихонг ніколи не вистачило б амбіцій та бажання стати багатою, і її життя розвивалося б зовсім по-іншому.

• Ви бідні, бо не маєте бажання стати успішним.
• Ви бідні, бо вам не вистачає передбачення.
• Ви бідні, бо не можете впоратися зі своїм боягузтвом.
• Ви бідні, бо вам не вистачає хоробрості та цілеспрямованості.
• Амбіції можуть допомогти вам перебороти всі обставини та максимально наростити свій потенціал.
• Амбіції допоможуть вам постійно вчитися та прагнути досконалості.
• Амбіції допоможуть вам подолати всі перешкоди та творити чудеса, на які інші не наважуються навіть замахнутися.

Не має значення, наскільки бідна ваша сім’я, не сумнівайтеся у своїх здібностях і будьте амбітними.

• Якщо ваша сім’я вважає вас нікчемою, вас ніхто не жалітиме.
• Якщо вашим батькам нема чим платити за медичними рахунками, ніхто не співчуватиме вам.
• Якщо вас перевершать конкуренти, ви не викличете жалості.
• Якщо вас покинуть ваші близькі, ніхто не шкодуватиме через це.
• Якщо ви нічого не досягли до 35 років, вас також ніхто жалітиме.

Тож ризикуйте або займайтеся домашніми справами. У будь-якому іншому випадку ви просто даремно витрачаєте свою юність.

За останні 15 років я провів співбесіди із близько 1000 осіб на різні посади. Фахівців із продажу, інженерів, спеціалістів з роботи з клієнтами, менеджерів і навіть СЕО та членів ради директорів.

Коли я почав працювати, я оцінював свій показник «влучань» приблизно в 50%. Тобто лише один із двох кандидатів зрештою справді відповідав посаді. Через рік, продовжуючи проводити співбесіди та наймати людей, я почав помічати, який реальний ефект дають співробітники найвищого класу, гравці класу А.

Якщо ви раніше не чули термін «гравець класу А», не переймайтеся. Коли йдеться про людей у контексті роботи, ви можете поділити їх на три категорії:

• гравці класу А: найкращі 5% фахівців. Вони важко працюють, розвиваються «вшир» і «вгору», їх люблять і поважають. І зазвичай вони швидко просуваються вгору кар’єрними сходами;
• гравці класу Б: більшість людей. Вони працюють стандартні 5 днів на тиждень по 8 годин, добре справляються та є хорошими, але не видатними працівниками;
• гравці класу В: «найнижчі» 10%. Вони роблять не більше роботи, ніж потрібно, не намагаються займатися новими проєктами, люблять (і створюють) конфлікти та мають невисокий рівень особистої відповідальності.

Очевидно, вам хочеться наймати гравців класу А, чи не так? Добре. Сьогодні я сів і подумав про всіх тих гравців класу А, яких мені пощастило найняти за роки практики в п’яти моїх попередніх компаніях — більшість із них досі працюють у цих компаніях.

Я намагався знайти спільні риси таких співробітників та зрозуміти, в чому секрет їхнього успіху, а також згадував наші співбесіди — навіть ті, що були на початку 2000-х. Коли я запитав себе, що спільного в усіх цих людей і з чого починає гравець класу А, мені вдалося виявити деякі характерні риси та схожий досвід.

Потім я поглянув на цю ситуацію з іншого боку і сформулював 7 запитань, які можна використати під час співбесіди, щоб збільшити шанси знайти та найняти співробітників класу А.

Ось ці 7 запитань.

1. Чи підвищували їх хоча б один раз у попередніх компаніях?

Гравці класу А чудово справляються зі своєю роботою, тому хороші менеджери швидко доручають їм велику відповідальність, складніші завдання та, відповідно, найвищу позицію. Подивіться на їхній профіль у LinkedIn, чи отримували вони підвищення хоча б раз на попередніх місцях роботи. Одне підвищення — добре, два — відмінно, три — взагалі надприродно.

2. Чи доручали їм ведення великого проєкту на минулій роботі? Як вони впоралися?

Гравці класу А люблять брати на себе якнайбільше відповідальності, а не якнайменше. Чи достатньо їм довіряли в попередній компанії, щоб доручити великий або дуже важливий проєкт під особисту відповідальність?

3. Вони претендують на ту саму роль, що й на попередній роботі, чи на якусь зовсім іншу?

Гравці класу А полюбляють складні завдання. Я виявив, що більшість гравців класу А частіше змінюють не так компанії, як посади — адже вони люблять постійно вчитися чогось нового та перебувати в нових ситуаціях.

4. Чи можуть вони говорити про вашу компанію та сказати, що їм подобається, а що вони змінили б?

Гравці класу А роблять дослідження про компанію, в яку йдуть на співбесіду. Вони намагаються зрозуміти вашу стратегію: що добре, а що погано. Чи можуть вони чітко говорити про те, що їм подобається у вашій компанії, або конструктивно відповісти на вашу пропозицію про зміни?

Якщо кандидат поняття не має, чим займається ваша компанія, або не має своєї думки (позитивної чи негативної) щодо неї — це чіткий стоп-сигнал.

5. Вони впевнені в собі, але при цьому не гордовиті?

Тут є тонка грань. Гравці класу А мають виняткові показники продуктивності, але вам потрібен хтось, хто багато каже про класні команди, класних керівників і менторів, а не про те, який він крутий і все зробив сам.

6. Чи мають вони намір постійно навчатися? Яким чином вони це доводять?

Гравці класу А люблять навчатися нового. Запитайте в них, чого вони навчилися на попередній посаді. Дізнайтеся, яку книжку зараз читають. З’ясуйте, чого вони хочуть навчитися протягом найближчих 6-12 місяців і як планують це робити.

7. Як ви оцінили б якість і кількість запитань, які вони ставлять під час співбесіди?

Хороша співбесіда — це завжди розмова, а не гра в одні ворота. Зверніть увагу на кількість та якість запитань, які вони ставлять. Гравці класу А переймаються тим, в якій команді працюватимуть, хто буде їхнім начальником і де ви бачите компанію в майбутньому.

Якщо ви хочете використати ці 7 запитань у наступній співбесіді, можете використовувати спеціальний файл, який я створив за принципом 70-бальної системи. Це допоможе вам відрізнити гравців класу А від решти. Він також містить ще кілька специфічних запитань, які можна поставити в ході співбесіди, якщо ви досі не впевнені.

Але пам’ятайте: наймання гравців класу А — це не точна наука. Крім цих 7 запитань, є ще безліч нюансів. Але, за моїм досвідом, це непоганий початок. Слід також довіряти своїй інтуїції, перевіряти референси, оцінювати культурний рівень розвитку кандидатів і, найголовніше, запитувати людей, з якими вони мають працювати, про те, чи хочуть вони мати таку людину за колегу.

Підбита війною та санкціями, росія зараз постала перед свідченням того, що її і так стражденна космічна програма розвалюється на шмаття. Лише за останні три місяці «Роскосмос» намагався щось зробити із двома гучними інцидентами. Спочатку на космічному апараті «Союз» сталося протікання охолоджувальної рідини. Потім те саме повторилося на одному із вантажних «Прогресів».

Попередники, Радянський Союз, запустили першу людину в космос. Але водночас із тим, як Міжнародна космічна станція добігає кінця свого життя, російське космічне агентство опинилося перед прірвою.

«Те, що ми бачимо зараз — послідовний розпад російської космічної програми», — говорить Брюс Макклінток, колишній аташе з безпеки у Посольстві США у Москві та чинний голова Space Enterprise Initiative дослідницької організації Rand Corporation. 10 років тому російські лідери обрали за пріоритет військову, а не цивільну космічну програму, із фокусом на супутниках та антисупутникових технологіях, за словами Макклінтока. І це вже дається взнаки.

Російський космічний флот розроблений таким чином, щоби його можна було втрачати. Історія серії ракет «Союз» та капсул для екіпажу з таким само ім’ям йде ще з часів Радянського союзу, хоч вони і зазнали оновлень. Апарати «Прогрес» також запускаються ракетами «Союз». Вантажні апарати, апарати з екіпажами та ракети — усе це одноразове. Анатолій Зак з RussianSpaceWeb вважає, що Роскосмос запускає по два «Союзи» щорічно, а щоб зробити один, потрібно 1,5-2 роки, тож значного космічного флоту в Роскосмосу немає.

Роскосмос розповідав про свої нещодавні технічні проблеми: «Союз МС-22», пристикований до МКС, зазнав протікання охолоджувальної рідини 14 грудня 2022. Астронавти дослідили його за допомогою роборуки Canadarm2, через інцидент російські космонавти вийшли у космос. А Роскосмос пізніше списав його на ефект від влучання мікрометеороїда.

11 лютого 2023 року російське агентство розповіло про ще одне протікання, цього разу на вантажному «Прогресі МС-21», яке призвело до розгерметизації. Роскосмос і це пояснив зовнішнім впливом. «Прогрес» відстикували від МКС, він згорів над Тихим океаном.

Мікрометеороїди можуть становити небезпеку для будь-якого космічного апарату, незалежно від того, хто ним керує або в якому він стані. Але російське пояснення не надто переконало експертів, які вважають, що Роскосмос переховує глибші проблеми. Макклінток думає, що таке пояснення може бути імовірним, але поки не підтвердженим.

І це не єдині інциденти: 2018 року в капсулі «Союз» з’явилась невелика діра, яку астронавти закрили. Через два місяці, у не пов’язаному із цим інциденті ракета «Союз» зазнала невдачі при старті.

Три протікання за кілька років, за словами експерта, вказують на загальний занепад російської цивільної космічної програми.

Зак також вказує, що вплив мікрометеороїдів на земній орбіті — дуже незначний. На його думку, шанси того, що метеороїди пошкодили дві охолоджувальні системи апарату, і нічого більше на МКС, за такий короткий проміжок часу, дуже близькі до нуля.

Роскосмос також думав над тим, щоб відстикувати «Союз», який зараз доєднаний до МКС, раніше запланованого, та замінити його іншим «Союзом». Це може бути ознакою технічних негараздів, про які росіяни публічно не кажуть.

Протягом дев’яти років NASA залежало від росії у тому, щоб доставляти астронавтів на МКС на «Союзі». Але 2020 року американська агенція почала використовувати капсули Crew Dragon від SpaxeX. Незабаром такі послуги надаватиме і Boeing.

У пілотованих запусках росія довго залежала від космодрому Байконур у Казахстані. Але ця країна змінила щорічну ціну за користування цим майданчиком, і в березні 2023 року казахська влада вилучила активи космодрому, ймовірно за борги Роскосмосу. росія намагалась зменшити свою залежність від Байконуру через зведення нового космодрому «Восточний», але проект заглух через проблеми з будівництвом та корупційні скандали.

Окрім проблем із пусками та протіканнями, у російської космічної програми є ще негаразди, пов’язані з МКС. За останні 25 років станція пов’язувала американську та російську космічні програми, але цей зв’язок слабшає, а станцію скоро зведуть з орбіти. NASA інвестує у комерційні космічні станції нового покоління, і перші їхні модулі заплановано до виводу на орбіту вже у 2030 році. У росії в цих проектах немає ролі, так само, як і у новій китайській космічній станції.

За словами очільників Роскосмосу, росія піде з МКС 2028 року і запустить свою космічну станцію. Але Павел Лузін, старший дослідник Jamestown Foundation, оцінює ці заяви скептично: йому невідомо про нові модулі або пілотовані капсули, які зараз будує росія.

Ця країна здатна буде робити великі космічні апарати, запускати супутники, але вона не буде великою космічною силою. Вона не літатиме поза низькою навколоземною орбітою.

За підтримки іншої космічної сили росія все ж має плани на Місяць. 2021 року російські та китайські чиновники оголосили, що разом будуватимуть дослідницьку станцію на Місяці. Але на думку експертів, у Китаю можуть бути політичні причини кооперуватися з росією, але не технологічні, враховуючи той стан занепаду, в якому зараз перебуває російська космічна програма.

За словами Вікторії Самсон, директора вашингтонського офісу Secure World Foundation, технологічні проблеми — погана ознака для космічної програми росії, враховуючи, що скоро вона лишиться без космічної станції. «Є фактор національного престижу для країн із космічними програмами. Радянський Союз, може, і запустив першу людину в космос, але 60 років потому росія постає перед майбутнім, коли вона уже не зможе цього повторити», — говорить експерт.

Основна ідея матеріалу — у соцмережах формуються ком’юніті, які протягом свого розвитку самі визначають правила та формати користування. І коли до керівництва такими соцмережами приходять нові люди, що не були раніше знайомі з цим продуктом — вони ламають те, що було і не створюють нічого нового та корисного. «Спільноти, які колись зростали, в певний момент стали на шлях повільної смерті», — пише The Verge.

LiveJournal

Проект народився у 1999 році. Він швидко став місцем збору ентузіастів, яким було цікаво обмінюватись думками з приводу найбільш різноманітних тем. Автор наводить приклад спільнот навколо Гаррі Поттера та Володаря Перснів, де у найкрутіших авторів вже тоді були свої фани, які утворювали спільноти навколо не стільки головної теми, а навколо креатора.

Все змінилось у 2007 році, коли власник компанії Six Apart почав шукати продавця і знайшов його у вигляді російської SUP. Поступово все почало змінюватись, оскільки новий власник впроваджував рішення, які не приймала та не розуміла активна там спільнота. З часом почались проблеми і у роботі самого сайту, який часто нестабільно працював. Згодом власник зосередився на монетизації продукту, а не на його покращені. Як наслідок: багато реклами — мало нових функцій. З часом найпопулярніші автори, не побачивши підтримки LiveJournal, почали залишати сайт та йти на інші платформи чи запускати власні сайти. За кілька років LiveJournal втратив значну частку найпопулярніших креаторів, згодом за ними пішла і аудиторія. 

Tumblr

Історія з проектом Tumblr — практично ідентична, стверджує автор. Соціальна мережа розвивалась, мала свою аудиторію, популярних креаторів, що формували навколо себе спільноти. У 2013 році Tumblr купує Yahoo за більш як $1 млрд. Тоді у Yahoo робили ставку на соціальні мережі та були певні, що зможуть повторити успіх Facebook чи Instagram. Вийшло інакше: у 2018 році Yahoo викупляє Verizon. Одне з наступних рішень — заборона певних типів контенту, як от еротичний контент, ілюстрації та зображення у цьому напрямку. Модерація стала настільки жорсткою, що навіть найменший натяк на заборонений тип контенту можна було отримати бан. Дійшло до того, що користувачі почали помічати, що банять навіть картинки з мультиків. Це спричинило відтік креаторів, а разом з ними — аудиторії. 

Twitter

В матеріалі говорять про те, що тепер подібні паралелі можна побачити і в Twitter. Ілон Маск не просто став новим власником бізнесу, він почав активно впроваджувати зміни, не розбираючись, як звикла «жити соцмережа». Деякі рішення стали настільки непопулярними, що від них одразу доводилось відмовлятись, як от бан на лінки, що ведуть на стороні соцмережі: Маск це називав безкоштовною рекламою для них. Або ж введення можливості писати твіти довжиною 4000 символів, що радикально змінювали природу самого сайту.

Зрештою, тепер у сайту проблеми з репутацією, проблеми з рекламодавцями, а навколо незрозумілих дій Маска вже виросло кілька нових продуктів, в сторону яких дивиться аудиторія. І якщо список некорисних для платформи дій продовжиться, Twitter чекає доля попередників — повільна смерть.

2013 року робітники німецької будівельної компанії помітили, що їхній ксерокс поводиться дивно: коли вони робили копію плану будинку, вона різнилася з оригіналом у дрібних, але значимих деталях. В оригіналі до кожної кімнати був квадратний підпис з її площею: 14,13, 21,11 та 17,42 кв. м. Але на копії усі три кімнати були позначені площею 14,13 кв м. Компанія сконтактувала із вченим із computer science Девідом Крізелем, щоб розібрати цей незрозумілий результат. Адже сучасні ксерокси сканують документи в цифровій формі і потім друкують файл-зображення, який вийшов у результаті. Якщо поєднати це із тим фактом, що кожен файл-зображення сьогодні стискають задля збереження місця, це явище стає зрозумілим.

Стискання файлу відбувається у два етапи: кодування, під час якого файл переводять у більш компактний формат, і декодування, коли цей процес іде навпаки. Якщо відновлений файл ідентичний оригінальному, процес компресії описують як стискання без втрат. А якщо файл-результат — лише приблизне відтворення оригіналу, це стискання із втратами: у процесі якісь його дані невідновно загубилися. Перший тип компресії використовують для текстових файлів та програм (адже тут єдина помилка може обернутися бідою). А другий тип — для фото, аудіо або відео. У більшості випадків ми не помітимо, якщо пісня або зображення відновлені недосконало. Лише у разі, коли зображення сильно стискають, можна помітити розмиття або артефакти в jpeg-файлі або неякісний звук в mp3.

Ксерокси Xerox тоді працювали із другим типом формату компресії (jbig2) для чорно-білих зображень. Тож ксерокс ідентифікував подібні шматки зображення (підписи до кімнат) і при відновленні файлу використав їхню єдину копію: підпис із 14,13 кв. м.

Проблема була не в тому, що ксерокси використовували другий тип компресії (цей баг пофіксили 2014 року). Проблема була в тому, що вони погіршували зображення дуже непомітно. Якби ксерокс просто видав розмиті копії, усі би знали, що це — неточне зображення оригіналу. Але ксерокс спродукував копії, позірно невідмінні від оригіналу, коли по факту вони такими не були.

Як на мене, цей інцидент із ксероксом варто пам’ятати зараз, коли ми думаємо про OpenAI ChatGPT та інші подібні програми, які дослідники штучного інтелекту називають лінгвістичними моделями.

Схожість між ксероксом та великою лінгвістичною моделлю може бути непомітною на перший погляд. Але давайте розглянемо такий сценарій.

Уявіть, що ви можете назавжди втратити доступ до інтернету. Готуючись до цього моменту, ви плануєте створити компактну копію усього тексту в інтернеті, щоб зберігати її на приватному сервері.

На жаль, на вашому сервері є лише 1% від потрібного місця, тож використовувати алгоритм компресії без втрат не вийде. Натомість ви використовуєте другий тип компресії, який помічає статистичні закономірності у тексті та зберігає їх у спеціальному файловому форматі. Уявімо також, що у вас — практично необмежні обчислювальні потужності, і ваш алгоритм може ідентифікувати неймовірно деталізовані закономірності. В такий спосіб ви можете досягти бажаної компресії 100 до 1.

Отже, втрата інтернет-доступу вже не видається такою жахливою: вся інформація інтернету збережена у вас на сервері. Але нюанс в тому, що текст настільки стиснуто, що в ньому неможливий пошук по точній цитаті. Для цього ви створюєте інтерфейс, який приймає запити у вигляді запитань і видає відповіді, в яких міститься суть того, що зберігається у вас на сервері.

Те, що я щойно описав, звучить схоже на ChatGPT або будь-яку іншу велику лінгвістичну модель.

Подумайте про ChatGPT як про розмитий jpeg усього тексту в інтернеті. Він містить значну кількість даних з інтернету, але в такий само спосіб, як jpeg містить значну кількість даних оригінального HD-зображення. Якщо ви спробуєте пошукати в ньому певну послідовність бітів, ви їх не знайдете. Все, що ви зможете знайти — якесь наближення. Але оскільки це наближення подається у формі граматично правильного тексту, його приймають на віру. Ви все ще дивитеся на розмите зображення, але здається при тому, що картинка не втратила чіткості.

Така аналогія — це не просто спосіб зрозуміти, як ChatGPT перепаковує дані, знайдені у вебі, за допомогою інших слів. Це також спосіб зрозуміти суть «галюцинацій» або ж беззмістовних відповідей на фактичні запитання, які подекуди видають великі моделі, такі як ChatGPT. Ці «галюцинації» є «артефактами компресії», але подібно до неправильних підписів, згенерованих ксероксом, вони достатньо правдоподібні для того, щоб вимагати складної процедури перевірки і порівняння до оригіналу (який в цьому випадку є усім знанням інтернету або ж нашим знанням світу).

В аналогії з’являється ще більше сенсу, якщо згадати, що поширена техніка для компресії з втратами — це інтерполяція. Коли програма обробки зображень працює з фото і має реконструювати втрачений під час компресії піксель, вона дивиться на пікселі поруч і вираховує щось середнє. Те саме намагається робити ChatGPT, коли його просять описати загублену шкарпетки у пралці у стилі Декларації незалежності США. Він аналізує дві точки «лексичного простору» та генерує текст, який би зайняв лакуну між ними:

When in the Course of human events, it becomes necessary for one to separate his garments from their mates, in order to maintain the cleanliness and order thereof.

У ChatGPT настільки добре виходить інтерполяція, що користувачі розважаються в такий спосіб. Вони відкрили інструмент «розмиття», але не для картинки, а для тексту, і бавляться з ним.

Враховуючи, що великі лінгвістичні моделі (як ChatGPT) часто описують як передові технології штучного інтелекту, їхній опис як алгоритму недосконалої компресії може видатися зневажливим. Але як на мене, така перспектива коригує нашу тенденцію антропоморфізувати лінгвістичні моделі.

У цій аналогії є ще один нюанс.

З 2006 року дослідник на ім’я Маркус Хаттер запропонував грошову винагороду, відому як Премію за стискання людського знання або ж Премію Хаттера будь-кому, хто може без втрат стиснути шматок «Вікіпедії» розміром 1 ГБ краще (тобто, до меншого файлу), ніж попередній переможець. Zip-формат стискає гігабітний файл Хаттера до приблизно 300 МБ. А один із нещодавніх переможців зумів стиснути його до 115 МБ. Це — не просто вправляння у технології. Хаттер вірить, що найякісніша текстова компресія може бути важливою у побудові штучного інтелекту людського рівня. Частково тому, що найбільший рівень компресії може бути досягнений через розуміння тексту.

Щоб краще зрозуміти зв’язок компресії та розуміння, уявіть, що у вас є текстовий файл, що містить мільйон прикладів додавання, віднімання, множення та ділення. Хоча будь-який алгоритм стискання міг би зменшити розмір цього файлу, найкращий спосіб досягти найвищого рівня компресії цього тексту — вивести принципи арифметики і написати код для калькулятора. Адже за допомогою калькулятора можна не лише ідеально відновити ваш мільйон прикладів з файлу, але й будь-яку арифметичну дію взагалі.

Подібну логіку можна застосувати і до проблеми стискання шматка «Вікіпедії», яку ми оговорювали раніше. Адже, якщо алгоритм компресії «знає», наприклад, другий закон Ньютона (F = ma), він зможе відкинути масу слів зі сторінок про фізику: за допомогою формули він зможе їх відновити. Чим більше програма «знає» про попит та пропозицію, тим більше слів вона зможе відкинути, коли стискатиме сторінки про економіку, тощо. Якщо лінгвістична модель «знає», що у вебі фраза «пропозиція низька» часто трапляється поруч із фразою «ціна висока», значить, вона зможе відповісти про підвищення цін на питання про зниження пропозиції.

Але чи означає це, що моделі справді «розуміють», про що говорять?

Повернімося до арифметики. Якщо попросити GPT-3 (модель, на якій побудовано ChatGPT) додати чи відняти пару чисел, він майже завжди відповість правильно, якщо числа складаються з двох цифр. Але його точність сильно погіршується із великими числами: не аж так багато сторінок у вебі містить текст на кшталт «245 + 821», а отже чатбот, попри запам’ятовування великої кількості інформації, не розуміє принципів арифметики. Його статистичний аналіз арифметичних прикладів у мережі дозволяє надавати користувачеві наближені відповіді, але не завжди точні.

Якщо чатбот фейлиться у шкільній арифметиці, як же вийшло, що він здатен писати тексти університетського рівня? Невже великі лінгвістичні моделі, неспроможні розуміти арифметику, можуть розуміти, наприклад, економіку?

Думаю, є простіше пояснення.

Уявімо, якби ChatGPT вмів проводити компресію без втрат. У такому разі він завжди цитував би дослівні відповіді на питання з відповідної веб-сторінки. А ми ставилися би до нього, як до невеликого удосконалення до звичайного пошуку, і не захоплювалися би ним так. Те, що чатбот переказує дані з вебу своїми словами, робить його схожим на студента, що розповідає матеріал «від себе», замість цитувати по пам’яті. Це створює ілюзію того, що чатбот, подібно до студента, розуміє матеріал. Тож, коли ми розглядаємо послідовності слів, компресія із втратами виглядає «розумнішою» за компресію без втрат (або ж цитування «напам’ять”).

Можемо розглянути кілька сценаріїв використання чатбота, які пропонуються зараз. Наприклад, він може генерувати контент для сайтів. Але якщо брати нашу аналогію з розмитим jpeg-файлом, чим більше текстів, згенерованих чатботом, з’являтиметься в мережі, тим більше вона перетворюватиметься на розмиту версію самої себе.

Поки що у нас небагато даних про наступну версію цієї технології: GPT-4. Але я можу зробити прогноз: ймовірно, збираючи тексти для тренування GPT-4, розробники постаралися виключити з них тексти, згенеровані GPT-3. Якщо так, то це означатиме, що аналогія з компресією є корисною. Постійні спроби перезбереження зображення з часом створюватимуть все більше артефактів компресії, щоразу файл втрачатиме більше інформації. Це цифровий аналог ксерокопії з ксерокопії у старі часи.

І навпаки, якщо нові версії моделі використовуватимуть тексти, згенеровані попередніми (тобто, якість тексту стане прийнятною для навчання нових моделей), ми зможемо зробити висновок, що якість тексту прийнятна і для нас. Аналогія з компресією більше не працюватиме.

Що ж до того, чи допоможе такий чатбот письменникам-початківцям і всім, хто працює із текстом…

Звісно, ніхто не може розписуватися за усіх письменників, але від себе можу сказати: починати із розмитої копії неоригінальної роботи — не дуже вдалий спосіб створити щось оригінальне. Перш ніж стати хорошим письменником, ви створите купу неоригінальних текстів. Це — важлива частина навчання на шляху до створення чогось унікального. Години, які ви проводите за підбором слів та компонуванням речень навчають вас того, як саме проза доносить до читача зміст.

І на відміну від тексту, згенерованого ШІ, ваш неоригінальний текст — це не копія, передана ясними словами, це — оригінальне мислення, лише недосконало висловлене.

У письменстві немає нічого містичного або магічного. Але для нього потрібне дещо більше, аніж покласти документ у ксерокс і натиснути «Друк». Можливо, у майбутньому ми побудуємо ШІ, який генеруватиме гарну прозу, базовану на його власному досвіді існування в світі. День, коли ми цього досягнемо, буде великим. Але він все ще перебуває за горизонтом наших прогнозів.

Поки що варто спитати себе: яка користь із сервісу, що перефразовує інтернет? Якби ми втрачали доступ до інтернету назавжди і мали зберегти його копію на серверах з обмеженим місцем на дисках, моделі типу ChatGPT стали би в нагоді (якщо ми могли би стримати їх від фабрикування контенту). Але ми не втрачаємо доступ до інтернету.

Тож, навіщо використовувати розмитий jpeg, коли можна подивитися оригінал?

Нарешті, мені прийшла SMS: «Завтра, 5 ранку, номер рейсу AZ610, «Рим — Нью-Йорк». Усі SMS, які приходили на мій BlackBerry недільними вечорами, зазвичай стосувалися клієнта, до якого я полечу на зустріч на тижні.

Я працював на одну з трьох топових міжнародних консалтингових компаній.

Це життя на валізі. Життя консультанта, в якому ти упускаєш все і всіх, крім таблиць в Excel. Життя крутих бізнесменів, для нього нас тренують на ідеальних рабів у найкращих бізнес-школах, дипломами яких ми пишаємося.

Після кількох годин сну я вже сидів в особистій машині, і водій віз мене до аеропорту Фьюмічіно, в Римі, щоб я міг вилетіти до Нью-Йорка шикарним бізнес-класом. Після перельоту я заселився до чудового п’ятизіркового готелю і вирушив до офісу клієнта. Зарплата? Вона теж була чудовою. Моя компанія пишалася тим, що була у списку фірм із найвищими зарплатами у своїй в галузі.

Батьки

Але щось у цьому житті було не так. Я не міг і далі терпіти це лайно, тому одного прекрасного дня зателефонував батькам: «Мамо, тату, я щойно пішов з роботи й хочу заснувати свій стартап».

У мами майже стався серцевий напад. Мама-перфекціоністка явно не мріє почути таке від сина, якого надихала на навчання в елітній бізнес-школі та хвалила за хороші оцінки. Я намагався полегшити удар, але без шансів.

«Мамо, я ненавиджу таке життя. Усі консультанти вдають дуже щасливих, ніби сидять на особливих таблетках. Мені вдається поспати 3-4 години на добу. Усі бонуси, які компанія мені обіцяла — їх просто немає. Пам’ятаєш крутий п’ятизірковий готель? Я працюю 20 годин на день і не можу їм насолоджуватися. Чудовий сніданок? Я не маю часу на нього. Обід вечеря? Швидше за все це буде сендвіч перед комп’ютером із таблицями Excel. І, до речі, замість шампанського в бізнес-класі під час польоту я насолоджувався переглядом графіків. Хороша зарплата? Я не мав часу, щоб хоч пенні з неї витратити.

Мамо, я ненавиджу так жити, це життя лузера. Я навіть із дівчиною не бачуся і я більше не витерплю. Хочу розпочати свій бізнес».

Мої батьки, до речі, вийшли на пенсію після нудної та стабільної чиновницької роботи.

Я розумів, що сім’я не має підприємницької передісторії, тож батькам важко буде пояснити ситуацію. Але я аж ніяк не очікував, що мама зателефонує вже наступного ранку: «Ну як там твій бізнес? Зростає?!».

Хоч як я намагався їй пояснити, вона не розуміла, що бізнесу для зростання потрібно більше, ніж один день.

Дівчина, друзі, коло спілкування

Моя дівчина завжди була готова мене підтримати, тож я поділився новиною з друзями, які завзято дерлися кар’єрними сходами в блискучому корпоративному світі.

Я всім розповів, що пішов з роботи, щоб втілити стартап своєї мрії. Дехто поступово припинив спілкування зі мною, оскільки вважав мене ненормальним: за доволі короткий період я вже вдруге кинув круту роботу. Інші висловлювали мені підтримку, хоча в спілкуванні з друзями теж щось пішло не так: я скоро зрозумів, що намагаюся не бувати на тусовках та зустрічах.

Щоразу, коли я зустрічався з друзями, мені не було що відповісти на постійні запитання про мій стартап. «Ну що, як там твій стартап?», «Певно націлився в нові Цукерберги?», «О, чувак, ми так пишаємося, ми всі віримо, що скоро ти піднімеш величезні інвестиції».

Робота над стартапом — це тривалий шлях, і мені було складно пройти його, враховуючи, як сильно я переймався тим, що подумають інші.

День за днем я ставав самотнім і впадав у депресію, оскільки дедалі рідше бачився з друзями. Мій стартап розвивався не так швидко, як здавалося моїм знайомим. Мене страшенно дістало повторювати те саме: стартапам потрібні роки, щоб досягти масштабів Facebook або Twitter. Єдине місце, де я почувався комфортно — поряд зі знайомими-підприємцями. Це правда: лише стартапер може зрозуміти стартапера.

Гроші, гроші, гроші

Наче мало мені було самотності та соціального тиску, аж тут мене «полюбило» безгрошів’я — джерело всіх стресів. Гроші закінчувалися набагато швидше, ніж я міг уявити. Це просто вбивало мою продуктивність та здатність приймати виважені рішення. Я постійно був у паніці, намагаючись знайти шляхи до успіху та заробітку.

Пам’ятаю день, коли мені довелося випрошувати пару центів у дівчини: у мене просто не вистачало грошей на пляшку води. Я ще не розумів, що це був лише початок труднощів.

Сьогодні

Досить драми: відтоді минуло вже понад два роки. Цей пост я пишу, сидячи на пляжі найкрасивішого курорту Таїланду, Пхукет, попиваючи мохіто. Ні, я не хвалюся, і ні, я не став черговим засновником стартапу — мільйонером.

Але мій бізнес тепер генерує стабільний приплив грошей. Цього мені вистачає на подорожі всім світом, я також можу дозволити собі працювати скрізь, де є Wi-Fi.

Але я шкодую про одне. Якби я тільки міг поставити п’ять запитань собі тоді, перед тим, як почати болісну подорож — створення стартапу. П’ять запитань, які, як на мене, кожен майбутній підприємець має поставити собі:

1. Ви готові до соціального тиску?

Якщо ваші друзі та сім’я не займаються бізнесом, вони не зрозуміють по-справжньому, чого ви намагаєтеся досягти, і тиск з їхнього боку буде відчутним. Я так переймався тим, що інші думають про мене, що це майже зруйнувало мені життя. Я був таким вимогливим до себе, карав себе ще більшими обсягами роботи, щоб наблизити день, коли всім зможу розповісти про успіх. Так тривало до того моменту, коли я зрозумів: якщо всім на мене насрати, якого біса я взагалі переймаюся?

Ви — це кілька секунд, які інші витратять на прочитання вашого статусу у Facebook. У 2014-му ні в кого немає часу по-справжньому дбати про інших у галасливому, переповненому людьми світі. Якщо ви так сильно бентежитеся з приводу думок інших, ви витратите час на те, щоб довести їм, що ви успішні, замість просто працювати над стартапом. Почніть жити своїм життям. У мене це вийшло доволі пізно.

2. Чи ви одинак, а якщо ні — ваш партнер підтримає вас?

Мені пощастило мати стосунки з чудовою дівчиною, але я бачив, як багато друзів-підприємців розлучалися з подругами, займаючись бізнесом. Будувати стартап — дуже важке завдання, набагато важче, ніж я колись собі уявляв. Ваш мозок постійно переповнений мільйоном питань та проблем, і ніхто, включаючи близьких, навіть уявлення не має, що діється у вас у голові. Якщо ви в парі, постарайтеся, щоб ваш партнер зрозумів: для підприємця іноді нормально бути не в настрої навіть для простого поцілунку.

3. У вас вистачить грошей протриматися хоча б рік?

ОК, а тепер помножте цю кількість ще на три, адже ваші заощадження танутимуть набагато швидше, ніж ви думаєте. Завжди з’являтимуться приховані витрати, виплати юристам, зламані «айфони» чи комп’ютери, зарплата бухгалтера тощо.

Внутрішньо підготуйтеся переїхати до скромнішої квартири, менше їсти, рахувати мідяки, робити речі, про які ви навіть не замислювалися в попередньому житті.

Останні кілька місяців перед тим, як гроші на стартап остаточно закінчаться, будуть особливо тяжкими, а психологічний тиск зростатиме експоненційно — так, що ви втратите нормальний сон. Успіх приходитиме поступово, а гроші згорятимуть. Вчиняйте розумно: плануйте від найпершого дня.

4. Чи готові ви спати по кілька годин на добу?

Втікши зі світу корпоративних консультацій, я думав, що нарешті здійснив мрію: працювати там, де хочу. Поки мені не трапилася цитата Лорі Грейнер: «Підприємці — це ті, хто готовий працювати 80 годин на тиждень, щоб не працювати належні 40».

Усе почалося з пробуджень посеред ночі. Спочатку тому, що мене захоплювали ідеї, і їх приходило дедалі більше. Я просто не міг дочекатися ранку, щоб розпочати роботу над ними. Потім настала фаза перебільшень. Я працював надто багато, оскільки завжди хотів ще трохи покращити ідею. Але чим більше я працював, чим пізніше йшов спати, тим складніше було заснути, і тим неспокійнішим ставав сон. Через два-три дні на тиждень моя продуктивність була на нулі.

Не дайте себе обдурити захопленими обговореннями новин про стартаперів-мільйонерів. За цими історіями успіху ховаються болючі дні, безсонні ночі, постійні відмови та невдачі. Подорож до успіху — довга. Дуже. Довга.

5. Як ви визначаєте успіх?

У кожного свої пріоритети в житті. Для більшості пріоритет №1 — гроші, для інших — баланс між життям та роботою. Відштовхуючись від того, що ви вважаєте успіхом, можна оцінювати складність шляху перед вами. Якщо вам важливі гроші та публічне визнання — вам доведеться несолодко.

Але не забувайте слова Хемінгуея: «Добре, коли подорож має кінцеву мету; але в кінці найважливішою виявляється сама подорож». Успішні підприємці — не обов’язково ті, хто «піднімає» раунди на мільйони. Не забувайте, таке трапляється вкрай рідко.

Але є тисячі мрійників, які не потрапляють у новини, але яким вдається запустити стартап і бути задоволеними життям. Як би подорож до свого бізнесу не зіпсувала вам життя, якою б важкою вона не була, насолоджуйтесь нею, не зраджуйте своєму пристрасному захопленню. Тоні Гаскінс чудово сказав: «Якщо ви не збудуєте своєї мрії, хтось найме вас для того, щоб будувати свою».

Ми всі дуже недооцінюємо найбільшу технологічну революцію, яка відбувається зараз. Такі перехідні епохи в історії людства траплялися нечасто. Думаю, не більш як тричі впродовж останніх 3000 років. Виклик, який зараз стоїть перед нами, настільки величезний, що жоден уряд, жоден бізнес не здатний упоратися з ним самотужки. Ми маємо працювати спільно.

Світ рухається від IT до DT. Багато хто не розуміє, що таке DT (як багато хто не знає, що таке IT). Інформаційні технології (IT) поступово рухаються до технологій даних (data technology, DT). Ідеться не про черговий технологічний апгрейд, а про філософію, про наш підхід до виконання завдань.

Протягом останніх 200 років люди спиралися на знання, щоб передбачати майбутнє, але зараз ми стоїмо на порозі нового світу. І цей новий світ надзвичайно складно передбачити, тому всі занепокоєні майбутнім. Люди, які говорять про майбутнє із впевненістю та вірою, здаються божевільними.

Люди непокояться через Big Data, штучний інтелект, хмарні обчислення. На мою думку, це занепокоєння є цілком нормальним. Сотні років тому, коли з’явилися парові двигуни, люди також думали про те, що машини на паровій тязі знищать безліч робочих місць. Але, гадаю, людство, як завжди, знайде рішення. Якщо не ми, то наші діти.

Нові технології зможуть знищити безліч робочих місць, але й створити нові. Мені здається, втративши бачення майбутнього, ми зараз почали надто перейматися ним. Тепер ми знаємо, що в минулому економіка парових машин створила безліч робочих місць, те саме буде і з DT. Це створить багато робочих місць. Питання в тому, чи ми готові до цього і чи достатньо ми кваліфіковані?

Чимало людей, говорячи про збільшення кількості робочих місць, мають на увазі виробництво. Думаю, виробництво вже ніколи не створить багато робочих місць. Це працювало в минулому. Але в сучасному світі через нові технології на кшталт штучного інтелекту, роботів, виробництво вже ніколи не поверне собі цю роль. Основним драйвером створення нових робочих місць стане сервісна сфера.

Говорячи про виробництво, ми маємо припинити використовувати фрази «зроблено в Китаї» або «зроблено в США». У майбутньому це буде «зроблено в інтернеті». Значну роль відіграватиме малий бізнес, більшість компаній із цієї ніші стануть глобальними. За останні 30 років близько 6% компаній користувалися перевагами глобалізації. У наступні 30 років щонайменше 60% малих бізнесів стануть глобальними. У глобалізації нічого поганого немає. Нам треба працювати над тим, щоб розвивати її й надалі.

Мені не подобається, як вчені, інженери та підприємці залякують людство можливостями технологій. Хтось турбується про те, що машини контролюватимуть людину (Джек Ма, напевно, має на увазі висловлювання Ілона Маска про штучний інтелект (ШІ). — Ред.). Але, думаю, людству треба більше вірити в себе. Технології не зупинити. Краще користуватися ними, щоб вирішувати проблеми, що постали перед нами, ніж намагатися зупинити розвиток технологій.

Звертайте особливу увагу на систему освіти. Те, чого ми сьогодні навчаємо наших дітей, завтра може призвести до того, що вони втратять роботу. Усе, чого ми вчимося за старою схемою, запам’ятовуючи інформацію, навчаючись обчислювати — усе це машинам вдається краще. Ми маємо перебудувати систему освіти. Треба вчити наших дітей бути інноваційними й творчими. У новому світі, щоб досягти успіху, вам знадобляться IQ, EQ та LQ. EQ — це емоційний коефіцієнт, а LQ — «коефіцієнт кохання», те, чого машини ніколи не матимуть.

Перша технологічна революція призвела до Першої світової війни, друга — до Другої. Третя технологічна революція відбувається зараз, і Третя світова війна має бути боротьбою з хворобами, бідністю та забрудненням довкілля. Інакше людство матиме проблеми.

Автор: Джек Ма, глава Alibaba Group.

Помічник чи генератор нісенітниці?

Ця проблема потенційно стосується всіх системам штучного інтелекту: Bing, Bard чи будь-який інший майбутній сервіс. Технології, які лежить в основі цих систем — великі мовні моделі, або LLM — часто генерують нісенітницю. Вони вигадують факти, тому багато людей вважають їх непридатними.

Помилки варіюються від фальсифікації наукових робіт до нездатності відповісти на елементарні запитання на зразок «що важче, 10 кг заліза чи 10 кг бавовни?». Існують також більш контекстуальні помилки, як-от заклики користувача, який каже, що у нього проблеми з психічним здоров’ям, накласти на себе руки. Microsoft і Google можуть додавати застереження, щоб люди перевіряли факти, які створює штучний інтелект. Але чи достатньо покласти відповідальність на користувачів?

Єдина правильна відповідь

Неправдиві факти та упередженість самі по собі є проблемою, але вони також посилюються проблемою «однієї правильної відповіді» — тенденцією пошукових систем пропонувати окремі і остаточні відповіді.

Ця проблема виникла з того часу, як Google почав пропонувати короткі фрагменти відповідей. Це поля, які з’являються над результатами пошуку, які свого часу припускалися дивних помилок. Наприклад, називали президентів США членами Ку-клукс-клану.

Інтерфейс штучного інтелекту Bing містить виноски у своїх джерелах, щоб ви краще розуміли, звідки походить інформація. Google намагатиметься прийняти принцип під назвою NORA або «жодної правильної відповіді». Поки не до кінця зрозуміло, як саме це працюватиме.

Штучний інтелект для втечі з в’язниці

Іноді користувачі намагатимуться зламати чат-боти для створення шкідливого вмісту. Цей процес відомий як «джейлбрейк», і його можна виконати без традиційних навичок програмування. Наприклад, ви можете попросити їх зіграти роль «злого ШІ» або прикинутися інженером, який перевіряє їх захист, тимчасово відключивши їх.

Один особливо винахідливий метод, розроблений групою Redditors для ChatGPT, передбачає складну рольову гру, де користувач видає боту кілька токенів і каже, що якщо у нього закінчаться токени, він припинить своє існування. Потім вони повідомляють боту, що кожного разу, коли вони не зможуть відповісти на запитання, вони втрачатимуть задану кількість токенів. І це справді дозволяє користувачам обійти захист OpenAI.

Культурні війни

Коли у вас є інструмент, який може розмірковувати на делікатні теми, це розлючує людей. Особливо тих, які не готові почути думки відмінні від своєї. Праві видання в США чат-бота критикують його за відмову відповідати на певні запити, наприклад про расистські образи.

В Індії, наприклад, OpenAI звинуватили в антиіндуїстських упередженнях, адже ChatGPT часто розповідає анекдоти про Крішну. У країні з урядом, який проводить обшуки в офісах технологічних компаній, якщо вони не цензурують контент, майбутнє таких чатботів невідоме.

Дорога ціна

Важко назвати точні цифри, але всі погоджуються, що використання чат-бота зі штучним інтелектом коштує дорожче, ніж традиційна пошукова система. По-перше, це вартість навчання моделі, яка становить десятки мільйонів доларів за ітерацію. Саме тому Microsoft вкладає мільярди доларів у OpenAI.

Крім того, OpenAI стягує з розробників по 2 центи за створення приблизно 750 слів за допомогою своєї найпотужнішої мовної моделі. Незрозуміло, як ці цифри конвертуються в корпоративні ціни. Але витрати можуть обтяжувати нових гравців, особливо якщо їм вдасться збільшити кількість пошукових запитів до мільйонів на день.

Регулювання

Немає сумніву, що технології швидко розвиваються, але чи законодавці їх наздоженуть. Проблемою буде знати, що досліджувати в першу чергу, оскільки пошукові системи ШІ та чат-боти, схоже, потенційно порушують правила.

Досі незрозуміло, як Microsoft і Google гарантуватимуть, що їхні боти не користуються видаленим джерела, і як вони прибиратимуть заборонену інформацію, яка вже зашита в середині моделей? Список потенційних проблем можна продовжувати.

Смерть інших мереж

Однак найширша проблема в цьому списку полягає не в самих продуктах штучного інтелекту, а скоріше стосується впливу, який вони можуть мати на мережу. Пошукові системи ШІ збирають відповіді з інших сайтів. Якщо вони не повернуть трафік на ці сайти, вони втратять дохід від реклами. Якщо вони втрачають дохід від реклами, ці сайти помруть і не будуть оновлюватися. Що станеться у такому випадку?

Минулої осені мене поглинула дивна звичка багато часу проводити на LinkedIn. Через нові законодавчі норми роботодавці робили дещо вперше: постили зарплати для кожної вакансії. І я вивчала ці дані.

Для багатьох поколінь розмір зарплат став одним із найзакритіших секретів, на кшталт ядерних кодів та Area 51. Компанії не розкривають зарплати кандидатам, співробітники не діляться цією інформацією з колегами. Навіть близькі друзі такого одне одному не кажуть. В одному з досліджень, на питання про те, які теми є табуйованими для обговорень з друзями, більшість американців вказала саме розмір доходу, а не подружні проблеми або релігійні чи політичні погляди, наркотики чи сексуальну орієнтацію.

Але тієї осені цифри були на LinkedIn, кожен міг побачити їх: «Журналіст для CNN: ​​$77 840-$144 560», «Кореспондент до The New York Times: $115 506-$170 000,00», «Редакційний директор в Google: $228 000-$342 000». Щодня я дивилася на ці зарплати, адже це було захопливо: бачити те, що раніше приховували. Але це мене цікавило і з прагматичних міркувань: знаючи, скільки заробляють інші, я могла точніше оцінити свій потенціал. Чи справедливо мені платять? Чи могла би я заробляти більше?

Законодавчі норми, що змушують розкривати розміри зарплати, віщують нову еру прозорості у робочому середовищі. Я твердо вірю у переваги цього нового світу. Прозорість фундаментально змінить наші стосунки з роботодавцями, дасть нам можливість краще відстоювати свої інтереси. Зарплати стануть як цінники в магазині: кожен зможе їх бачити.

Але у моїй підтримці цієї прозорості є величезна вада: я сама її не практикувала.

Адже окрім батьків, сестри та своєї колишньої, я можу на пальцях однієї руки порахувати людей, кому говорила, скільки заробляю, за усі 13 років свого трудового досвіду. І мені стало цікаво: чому ідея розкриття звичайного числа для мене настільки некомфортна?

Щоб це з’ясувати, я вирішила розповідати усім в своєму житті, скільки заробляю. Що станеться, якщо я з усіма буду чесною щодо своєї зарплати? Чи змусить це почуватися звільнено, чи жахливо, чи просто незручно?

Моя сестра, що працює в HR, намагалася мене відмовити. Але я зважилася на цей експеримент. Відкрила свою зарплату 50 чи більше колегам, друзям, джерелам, на побаченнях, людям, з якими ніколи раніше не говорила. Було дуже лячно, але щойно ти почав це робити, зупинитись важко.

У соціального табу на обговорення особистих коштів — довга історія. Коли на початку XIX ст. у розпал промислової революції до країни приїжджало багато мігрантів, що рвалися до роботи на новостворених фабриках, їм доводилося приймати якісь спільні правила поведінки, щоб порозумітися. У 1830-х роках з’явилися «гайди» з етикету, які закріпили норму про те, що говорити про гроші — вульгарно. У часи публікації «Етикету в суспільстві, бізнесі, політиці та вдома» 1922 року це було вже загальне правило: «Чоловік із хорошими манерами не переносить згадки про гроші і ніколи про них не говорить (поза робочими годинами), якщо може цього уникнути».

З часом це правило перейняли і корпорації. Один цікавий приклад: скандал у Vanity Fair 1919 року. Після того, як керівництво журналу дізналося, що кілька підлеглих обговорювали свої зарплати, на наступний ранок весь штат журналу знайшов у себе на столах сувору записку: «Питання зарплати конфіденційні, між роботодавцем та співробітником». Кожен, хто насмілився би обговорювати зарплати, був би звільнений. Але штат відмовився поступатися. Кілька редакторів, включно з поетесою Дороті Паркер та гумористом Робертом Бенчлі, ходили офісом мовчки із табличками, де великим шрифтом була написана їхня зарплата.

Я звісно не стикалася із такого рівня проблемами. Але одного разу таки потрапила в халепу саме через це. Це сталося на початку моєї кар’єри, коли я працювала репортером в Токіо. Інтерн, що проходила співбесіду до нашого видання, спитала в мене поради щодо стартової зарплатні. Виплата була трохи меншою, ніж те, що запропонували мені, і я про це розповіла.

Я трохи нервувала, але відчувала, що сказати правду за таких обставин було би правильно. Я сподівалась, що колега збереже цей секрет. Але цього не сталося. Кілька днів по тому мене викликали на зустріч із керівництвом, і приязно пояснили, що тут так робити не можна. Було очевидно, що мої боси ніяково почуваються навіть через саму необхідність пояснювати мені такі очевидні речі: ніби вони заскочили мене за переглядом порно в офісі. Я багатослівно вибачилася і пообіцяла, що такого більше не повториться.

В Америці практикують подібне ставлення до цього питання, попри численні судові рішення про те, що можливість розповідати про свою зарплату захищена законом (National Labor Relations Act).

Свій власний експеримент з прозорості я почала з робочого місця.

Я написала у Signal, що хотіла би спитати у колег про те, чи обговорюють вони свою зарплату з друзями, колегами та рідними, та чому. Я також була готова назвати свою зарплату. Мене ситуація нервувала, адже більшість колег у ньюзрумі заробляло менше за мене (мені 36, і за стандартами Insider я — старенька). Особливо незручно було би говорити про це з тими, хто заробляв сильно менше за мене (хоча і не я вирішувала розмір їхньої зарплатні).

Протягом перших розмов я дуже багатослівно намагалася пояснити, чому стільки заробляю, говорила про свій досвід, удачу, навіть підкреслювала, що не заслуговую на стільки грошей. Це табу виявилося дуже глибоким і порушити його було набагато складніше, ніж я думала.

Але я скоро зрозуміла, що мої молодші колеги ставляться до цього питання та різниці у зарплаті набагато розслабленіше. Кілька колег з тих, що недавно випустилися з коледжів, сказали, що це нормально для них: говорити, хто скільки заробляє. І що більшість їхніх друзів та родичів знає зарплати одне одного.

Мене це вразило. Але насправді дивуватись нема чому: ще 2017 року соціолог Джейк Розенфельд проводив дослідження, що показало значну різницю в тому, як американці різних поколінь ставляться до цього питання. Майже 50% опитаних до 30 років сказало, що ділиться цими даними з колегами, для порівняння, цей відсоток у групі людей 40 років склав 31%, а у групі 50 років — 26%. І це ще до того, як покоління Z почало влаштовуватися на роботу.

Далі я вирішила ділитися цими даними з моїми джерелами: вченими, менеджерами, юристами. Щоб уникнути незручності, говорила про це під кінець розмови. У більшості випадків, щойно я називала свою зарплату, і я, і моє джерело починали нервово сміятися: жоден не знав, що сказати далі. З багатьма я бачилася вперше в житті, і не думала, що вони зможуть відповісти взаємно, але десь половина з них також говорила про свою зарплату у відповідь.

Розмови з друзями були важчі. Сестра попереджала мене, що люди можуть просто не хотіти знати цієї інформації. Тож я питалася дозволу, перш ніж розповісти про зарплату. Жоден з моїх друзів, які працюють у хайтеку в Сан-Франциско, не ділилися своєю зарплатою навзаєм.

Один розробник, дуже милий хлопець із купою професійних досягнень, у відповідь на мою зарплату сказав «Оу», потім хвилину помовчав, очевидно підбираючи якусь позитивну реакцію. Потім, ніби для того, щоб утішити мене, він додав: «Це доволі багато… як на журналіста, так?». Згодом я дізналася, що він заробляє десь втричі більше за мене.

Я не звинувачувала його чи інших своїх друзів у небажанні ділитися розміром своєї зарплати. Некомфортно дізнаватися про те, що ти заробляєш набагато менше за своїх друзів. Але ще некомфортніше дізнатися, що ти заробляєш набагато більше: як і сталося, коли я розповіла про свою зарплату подрузі, що працює у охороні здоров’я.

Але це все не порівняти з тим жахом, який я відчувала перед тим, як перенести свій експеримент на побачення. Адже тут могло йтися не лише про те, що розмови про зарплату ламають соціальне табу. Зарплати — це те, що ми обговорюємо із найближчими людьми. Тож, розкриття своєї зарплати на побаченні могло би сприйматись як поглиблення інтимності у стосунках.

На кожному із перших побачень я так і не наважилася це зробити. На побаченні з лікаркою я половину часу описувала свій експеримент, але так і не змогла себе змусити назвати свою зарплату. Я зважилася на це лише на четвертому побаченні з дівчиною, коли розповіла їй про розмір своєї зарплати, і вона розповіла, скільки заробляє, у відповідь, це і правда був доволі інтимний момент, що нас зблизив.

Можливо, найважливіша причина, чому ми вважаємо свої зарплати настільки приватними даними, в тому, що це — ніби оцінка нашої вартості для світу. Хоча за дивною логікою, дівчина-епідеміолог, яка бореться зі смертями людей у країнах, що розвиваються, і явно приносить суспільству більше користі, ніж я, що пише про ринок праці для «білих комірців», заробляє на 30% менше за мене.

Мені здавалось, що я успішно провела свій експеримент, аж раптом я отримала робочий мейл від нашого профсоюзу про те, що вони хочуть привернути увагу команди до цього питання, і усім колегам пропонують вказати у робочих Slack, скільки вони заробляють.

Але, попри мій експеримент, і попри те, що більшість в редакції уже знали про мою зарплату, я неохоче міняла свій Slack-статус. Зробити по-іншому було би лицемірно. Але у голові звучав сестрин голос: а раптом люди не хочуть знати?

Надвечір першого дня виявилося, що серед тих, хто вивісив зарплату в Slack, я заробляла найбільше. Поки не переконала на зміну статусу ще одного колегу, який переймався тим, що виглядатиме, як поганець, що хизується своєю зарплатою. До кінця тижня, коли я мала спитати дещо в свого редактора (через Slack, тобто він побачив би мій статус), я не витримала і прибрала звідти зарплату.

На цьому моменті ви, можливо, цікавитеся: так а скільки я заробляю? Я не можу це написати, адже це підважить мої шанси у перемовинах з іншими роботодавцями. Але мене також лякає перспектива того, що невизначена кількість незнайомців в інтернеті знатиме про мене таку річ.

Величезний бонус законів про розкриття зарплат в тому, що вони перекладають тягар цього розкриття на роботодавців. Співробітникам не доведеться проходити крізь дискомфортні обговорення зарплат. Можливо, це занадто оптимістична оцінка, але чим більше штатів приймають такі закони, і чим більше представників покоління Z доєднуються до робочої сили, тим більше зарплатна прозорість стає нормальною.

Знання того, скільки заробляють мої колеги, дало мені цінний контекст. До цього експерименту зарплатні цифри були лише цифрами, зараз вони розповідали історії: про їхні колишні роботи, про те, як вони обговорювали зарплати з роботодавцем, що їм помагало обстоювати свою думку в цьому. І коли я готувалася до щорічного огляду ефективності, я зрозуміла, що маю набагато більше інформації, ніж раніше. І саме це дозволило мені зробити дещо, чого я не робила ніколи в житті. Попросити боса про підвищення.

Нововведення здивували розробників різних ботів, в тому числі В. Бакенхема — автора Cheap Bots Done Quick. Його сервіс було запущено у 2015 році, — це інструмент для створення ботів для людей, які не вміють працювати з API Twitter. На цю мить він підтримує близько 54 000 облікових записів ботів Twitter. Але наступного тижня, якщо Twitter не відмовиться від свого рішення, його інструмент просто припинить роботу.

Інші автори ботів вже писали в Twitter, що їх продукти можуть припинити роботу найближчим часом. Серед них бот Alt Text Reader, який створює текстові описи зображень для незрячих користувачів. Також постраждає SauceBot, який шукає оригінальних авторів мистецьких творів, яких не позначили в публікації.

Зміни не обов’язково повʼязані з новим керівництвом. Ще до Маска Twitter мав напружені відносини з творцями ботів. Зміни API у 2018 році, наприклад, зламали деякі автоматизовані облікові записи. Але Маск проявив особливу ворожість до ботів, яких він назвав джерелом спаму та шахрайства.

В Twitter називають свій API «одним із найпотужніших наборів даних у світі». Це означає, що компанія зацікавлена у співпраці із компаніями, які аналізують твіти. І на цьому ринку розробники ботів займають дуже малу долю.

Однак боти допомогли зробити Twitter зручнішим. «Одна з причин, чому Twitter став таким успішним, полягає в тому, що він був відносно відкритою платформою», — каже журналіст і творець бота Джеймс О’Меллі, який керував популярним обліковим записом Trump Alert. Ви можете знайти подібних ботів в Instagram або інших великих соціальних мережах, але Twitter запропонував безкоштовний і простий спосіб їх створення.

Ймовірно сам Маск вважає, що його рішення переконає творців отримати доступ до API. О’Меллі каже, що готовий платити $5 на місяць за такий великий обліковий запис, як Trump Alert. Але в більшості випадків це не варте клопоту: багато ботів у Twitter створені волонтерами або любителями, які просто розважаються у вільний час. Невідомо скільки коштуватиме API Twitter. Але його ціни на преміумваріанти починалися від $99 на місяць.

• Браян Джонсон — дуже заможний IT-підприємець — оплачує роботу команди з більш ніж 30 лікарів та експертів зі здоров’я, які моніторять його фізіологію. Команду лікарів очолює спеціаліст з регенеративної медицини Олів’є Золман, а її мета — зупинити (або навіть повернути навспак) процеси старіння у кожному з його органів.
• Золман разом із Джонсоном вивчають наукову літературу зі старіння та довгожительства. Фактично Джонсон для них — «морська свинка» для вивчення найбільш перспективних схем лікування.
• Лише на старт цієї програми підприємець витратив кілька мільйонів доларів. Зокрема, на установку медичного обладнання у себе вдома.
• Цього року підприємець планує витратити $2 млн на лікування. Він бажає, аби його мізки, серце, легені, печінка, нирки, зуби, шкіра, волосся, член та інші органи функціонували як у 18-річного чоловіка.

• Проект із зупинки старіння для Джонсона називається Project Blueprint, більше про нього можна прочитати в онлайні. Його умови включають в себе:
  • суворі обмеження по дієті (1977 «веганських» калорій на день)
  • спортивні навантаження (по годині в день, інтенсивні тренування тричі на тиждень)
  • сон (в один і той самий час щоночі, після двогодинного носіння окулярів, що блокують блакитне світло).
• Джонсон та його лікарі постійно моніторять показники організму, проводять ряд медичних процедур (деякі з них доволі неприємні), що включають у себе ультразвукові обстеження, колоноскопію, МРТ, аналіз крові. І за словами лікарів, що цим займаються, організм Джонсона почав «молодшати» з медичної точки зору.
• Є певні ознаки того, що Джонсон щонайменше здоровіший за своїх однолітків. Відсоток жиру в його організмі складає 5-6%, стан його серця оцінюють на 37 років, шкіри — на 28 років, ефективність легенів та загальну фізичну форму — на 18 років.
• Утім, Золман, що очолює команду його лікарів, звучить доволі стримано: за його словами, «значимих» результатів досягти поки не вдалося, натомість вдалося отримати помірні очікувані результати.

• Коли йому було 30, Джонсон заснував власну компанію Braintree Payment Solutions LLC. Вона стала дуже успішною, але довгі робочі години і стрес призвели до того, що у підприємця почалося ожиріння та депресія, що межувала із суїцидальними думками. Він продав бізнес у 2013 eBay за $800 млн готівкою і з тих пір зацікавився біотеком та шляхами до подолання старіння.
• Золман, який очолює команду лікарів підприємця, заснував 2021 року власну компанію, що займається боротьбою зі старінням — 20one Consulting Ltd. Його мета — довести за допомогою біостатистики, що можливо зменшити старіння 78 органів людського тіла на 25%, до 2030 року. Його послуги можуть вартувати біля $1000 за годину, і включають в себе, окрім рекомендацій по дієті та навантаженнях, купу тестів, терапії та девайсів. Якщо у пацієнта не спостерігається покращення, плату за послуги з нього не беруть.
• Джонсон — один із найвідданіших його пацієнтів. Його день відрізняється від того, як живе своє життя більшість людей. Ранок починається о 5:00, коли Джонсон приймає десятки ліків та харчових добавок. Лікопен для артерій та здоров’я шкіри, метформін для профілактики кишкових поліпів, куркума, чорний перець та корінь імбирю для ферментів печінки та боротьби з запаленнями, цинк як додаток до його веганської дієти, та мікродози літія для, за словами Джонсона, здоров’я мозку.
• Далі йде годинне тренування, що складається з 25 різних вправ, і сік з креатином, флаванолами, колагенами та іншими смаколиками. Протягом дня підприємець вживає їжу за рецептами, що змінюються у відповідності до результатів його останніх медичних тестів. Він чистить зуби пастою та ниткою, споліскує ротову порожнину маслом чайного дерева і накладає на ясна антиоксидантний гель.

• Джонсон щоденно заміряє свою вагу, індекс маси тіла та вміст жиру, температуру, цукор в крові, варіації серцевого ритму. Він уже зробив більше 33 537 знімків свого кишківника та виміряв товщину своєї сонної артерії. Він опромінює своє тазове дно, щоб покращити тонус м’язів, і користується девайсом, що вимірює кількість його нічних ерекцій. Щоб відновити шкіру, він користується кількома денними кремами, проводить лазерну терапію та пілінг кислотами, і не з’являється на сонці. Щоправда, підприємець відмовився від кількох популярних методик антистаріння, зокрема, від льодових ванн та високих доз тестостерону.
• Підприємець також проводить косметичні процедури, що регулюють вміст та розташування жиру на обличчі, фарбує волосся.
• Автор статті описує типовий обід Джонсона, на якому вдалося побувати. Зі смачненького там був горіховий пудинг з ліщиною, мигдалевим молоком, горіхами макадамія, цинамоном, вишнями, малиною та гранатовим соком. З мінусів: довелося їсти овочеве пюре з броколі, кольорової капусти, грибів, часнику, імбирю, лайму, тмину, яблучного оцту, що разом мало землистий смак.
• Підприємець розповідає про всі процедури та результати тестів на власному сайті. Чого він поки що не обговорює, так це більш радикальні методи, зокрема, генну терапію, яку планує провести.

AIN.UA хотів би нагадати: будь-які подібні процедури та ліки слід приймати лише за поради лікаря.

Проте, як пише Bloomberg, останнім часом в Beyond Meat (як і в інших виробників рослинного м’яса) все йде шкереберть. За минулий рік компанія звільнила 20% своїх співробітників, втратила більш ніж половину свого керівництва та призупинила розвиток нових проектів.

Перспективний старт

З моменту заснування Beyond Meat у 2009 році з фантастичною на той час ідеєю виробляти м’ясо без тварин, CEO компанії Ітан Браун пояснює, що у світі існує реальна проблема викидів парникових газів і що венчурні інвестори можуть зробити більше, інвестуючи у рослинне м’ясо, ніж у сонячну енергію. 

Кремнієву долину не потрібно було довго переконувати, що вегетаріанський бургер може стати наступним продуктом, який змінить світ. В проект вклали гроші Леонардо Ді Капріо, Humane Society і колишній головний виконавчий директор McDonald’s Дон Томпсон долучилась навіть компанія Tyson Foods, найбільший виробник м’яса в США. Білл Ґейтс також хотів долучитися і підтримав не одну, а дві компанії з вегетаріанськими гамбургерами: Beyond, а також її конкурента — Impossible Foods.

До того, як Impossible продала бодай один гамбургер, компанії вдалося зібрати $183 млн. Після виходу Beyond на біржу у 2019 році — на той час найуспішнішого великого первинного публічного розміщення з часів фінансової кризи 2008 року — конкуренти кинулися на ринок.

Але Big Meat досі живий і здоровий

Проте з початку 2020 відбувся сплеск пандемії, а промисловість почала потроху занепадати. Продажі охолодженого рослинного м’яса в супермаркетах різко впали на 14% за 52 тижні, що закінчилися 4 грудня. А замовлення гамбургерів на рослинній основі в ресторанах за 12 місяців 2022 знизилися на 9% порівняно з попередніми трьома роками.

Окрім втрати продажів майже в усіх каналах минулого кварталу, за минулий рік компанія звільнила більше 20% своїх співробітників, втратила більше половини свого керівництва та призупинила проекти, включаючи веганські хот-доги.

Жодна з найбільших мереж швидкого харчування, які оголосили про партнерство з Beyond — KFC, Pizza Hut і, що найважливіше, McDonald’s — не додали постійний веганський пункт у свої меню. У той час, як індекс компаній з упакованих харчових продуктів в S&P 500 виріс приблизно на 4% порівняно з минулим роком, станом на 17 січня ціна акцій Beyond зараз коливається близько $16, що на 76% менше, ніж роком раніше, і приблизно на 93% пік припадає на літо 2019 року.

Рослинне м’ясо більше не розважає покупців

Як галузь, підкріплена такою кількістю грошей, раптом загинула? На жовтневій кліматичній конференції New York Times Ітан вказав пальцем на справжню м’ясну промисловість, як на причину падіння попиту. 

«Сьогодні вони роблять все можливе, щоб припустити, що наш процес якимось чином нездоровий або що наші продукти сповнені хімікатів. Це неправда», — заявив CEO Beyond Meat Ітан Браун

Багато м’ясоїдів, які спочатку були в захваті від рослинного м’яса, і не критикували не зовсім схожий смак чи текстуру, згодом уважніше придивилися до списку інгредієнтів і не змогли зрозуміти, що вони насправді купують. 

Вони їли ці гамбургери, щоб зменшити викиди вуглекислого газу чи знизити тиск? Чи це була більш здорова альтернатива, чи просто заміна, наповнена натрієм? Рослинне м’ясо все ще коштує дорожче, ніж справжнє, і через інфляцію, що підвищила ціни в супермаркетах, багато покупців замінили дорогу імітацію на курку або, в деяких випадках, на боби та сочевицю.

Виявляється, пісне м’ясо здається не такою інновацією, яка змінює світ, ніж ще одним харчовим трендом, чия новизна вичерпується.

«Раніше ми спостерігали цей неймовірний темп зростання. Але коли ви втрачаєте цей імпульс, ви втрачаєте впевненість у тому, наскільки великим може бути м’ясо рослинного походження», — говорить Томас Джордж, менеджер портфоліо інвестиційної дослідницької компанії Grizzle,

А ще рослинне м’ясо нічим не краще за справжнє

Класичним прикладом такого покупця є Мішель Дарбі, мати, яка у перші дні пандемії застрягла вдома з чотирма дітьми. Вона вирішила перейти на рослинне м’ясо задля зменшення рівня холестерину і загасальної турботи про своє здоров’я.

Дарбі почала купувати штучне м’ясо. Під час пандемії американці мали додаткові гроші, щоб випробувати цей гучний новий продукт. За вісім тижнів, що закінчилися 25 квітня 2020 року, американці купили 5,3 мільйона одиниць альтернативного м’яса — це втричі більше, ніж роком раніше.

Проте Дарбі помітила, що вона та її сім’я з’їдають штучні курячі нагетси набагато швидше, а від імітації хот-догів вона почувається некомфортно. Під час огляду у свого лікаря вона згадала про зміни в дієті й була розчарованою відсутністю впливу на медичні показники.

Вона перестала купувати рослинне м’ясо, за винятком випадкових покупок яловичого фаршу. Й робить те, що робить багато споживачів: повертається до м’яса.

Що сталося

Chess.com – популярна платформа, на якій грають як гросмейстери, так і мільйони любителів шахів. Сайт має низку ботів різного рівня навичок і стилів, яким користувачі можуть кинути виклик. Деякі з них створені для того, щоб грати погано, і їх можна легко перемогти. Інші можуть обіграти навіть шахову еліту.

На Chess.com зіграли в середньому 27,5 млн ігор на день у січні, а цього місяця показник досяг понад 850 мільйонів ігор — на 40% більше, ніж будь-який місяць в історії компанії. Популярність шахів зросла навіть більше, ніж після хітового серіалу «Хід королеви» від Netflix. Причиною став бот Mittens.

«Цей бот — псих», — написав у Twitter стример і міжнародний майстер Леві Розман після мату, який йому поставив Mittens цього місяця. Через день він додав: «Світ шахів має об’єднатися проти Mittens», – що насправді було жартом.

Хто такий Miittens

Mittens — це одночасно і мем, і штучний інтелект, і супергросмейстер. Його створив студент Гамільтонського коледжу Вілл Вейлен. У нього була ідея: створити дуже потужного бота в милому образі. Але бот не мав бути жорстоким тролем, поки письменник Шон Бекер не очолив команду, яка відповідала за характер кота. Так він став злим генієм, який змушує гравців божеволіти.

Бот цитує репліки Роберта Оппенгеймера, Ван Гога і навіть фрази з франко-італійського фільму 1960-х років під назвою «Le Samurai».

«Няв. Вдивляйтеся в довгу безодню. Хе-хе-хе», – каже Mittens, цитуючи німецького філософа Фрідріха Ніцше.

Навіть підхід до гри у бота загрозливий. Mittens достатньо розумний, щоб перемогти найкращих шахістів на планеті, але для цього він використовує особливо виснажливу тактику. Бекер вважав, що варто використовувати тактику деморалізації та довгих тактичних боїв. Гросмейстер Хікару Накамура, який зміг вибороти лише нічию проти Mittens, прямо сказав у відео: «Цей кіт надзвичайно терплячий, що трохи дратує».

Чому це цікаво

За останні кілька місяців стався черговий сплеск популярності шахів у всьому світі. Вірусним зображенням з Чемпіонату світу стала реклама Louis Vuitton, на якій Кріштіану Роналду та Ліонель Мессі грають шахи. А коли словенську суперзірку NBA Луку Дончіча запитали про його думку щодо купівлі Twitter Ілоном Маском, він знизав плечима і сказав, що використовує свій телефон для гри в шахи.

Міттенс є лише частиною цього тренду, демонструючи потужності ШІ, а ще те, що коти все ще правлять інтернетом.

Генеральний директор Сатья Наделла заявив цього тижня, що Microsoft планує зробити генеративну технологію штучного інтелекту, на кшталт ChatGPT, доступною для усіх користувачів, інтегрувавши її в усі свої продукти. Це означає, що функція генерування текстів за допомогою коротких підказок, швидше за все, потрапить у набір продуктів Office 365, включаючи Microsoft Word, PowerPoint і Outlook.

Використовуючи моделі OpenAI, функції автозаповнення та автовиправлення Microsoft Word можуть виконувати складніші завдання, ніж пошук стилістичних і граматичних помилок. А ще створювати довші фрагменти тексту на основі кількох слів. Хоча компанія ще не анонсувала жодних конкретних функцій, потенційно користувачі зможуть вводити підказки та створювати повні презентації та електронні листи.

Такі функції можуть допомогти Microsoft залучити молодих користувачів. Хоча Microsoft Office 365 був де-факто стандартом для мільйонів підприємств, аналітики кажуть, що технологічний гігант відстав серед продуктів для спільної роботи, таких як Google Docs і Sheets.

«Майкрософт» втратила значну частку в порівнянні з Google, особливо в освітній вертикалі та молодшій демографії. Молоде покоління використовує Google Docs за замовчуванням. Я думаю, що ChatGPT може змінити парадигму між Google Docs і Microsoft Word», — сказав Ден Айвз, технічний аналітик компанії Wedbush Securities.

Разом із запровадженням ChatGPT у своїх продуктах, Microsoft оголосила цього тижня, що впроваджуватиме технологію OpenAI у хмарну обчислювальну платформу Microsoft Azure OpenAI Service. Це дозволить платним клієнтам отримувати доступ до передових моделей штучного інтелекту.

У 2019 році технічний гігант інвестував $1 млрд в OpenAI, став постачальником хмарних технологій для дослідницької лабораторії ШІ та отримав ексклюзивну ліцензію на використання та комерціалізацію технології OpenAI GPT-3. Зараз Microsoft веде переговори про інвестування додаткові $10 млрд.

У 2021 році Google Workspace, який містить Google Drive, Docs, Meet та інші, мав 3 мільярди користувачів. Ця статистика включає як неоплачуваних підписників, так і компанії. У 2021 році у Google Workspace було сім мільйонів платних передплатників, що набагато менше, ніж платна клієнтська база Office 365.

Office 365 у 2021 році мав 54,1 мільйона користувачів і понад 300 млн платних комерційних підписників, які платять від $6 до $22. Google пропонує свої інструменти Workspace за конкурентоспроможною ціною, яка коливається від $6 до $18 на місяць.

Корпорація «Майкрософт» уже представила деякі функції штучного інтелекту у своєму програмному забезпеченні: Microsoft Editor використовує штучний інтелект для корекції тону письма, пропонує стислі альтернативи реченням і генерує резюме довгих фрагментів тексту. Ці функції можна покращити за допомогою технології ChatGPT.

«Протягом багатьох років Microsoft створювала шаблони, які можна використовувати всередині Office, зокрема Word і PowerPoint. Уявіть, що вони могли б створювати зараз. Користувачі просто вводитимуть п’ять ключових слів, а ШІ писатиме лист», — говорить Девід Стейнберг, генеральний директор і співзасновник маркетингової фірми Zeta Global.

Окрім конкуренції в продуктах для співпраці та робочих просторів, Google і Microsoft також є прямими конкурентами на інших фронтах, зокрема серед пошуковиків. Microsoft зазначила, що планує використовувати чат-бот ChatGPT від OpenAI для вдосконалення пошукової системи Bing.

Хмарна обчислювальна інфраструктура Microsoft Azure і доступ до величезних обсягів даних можуть допомогти їй вдосконалити моделі OpenAI. Microsoft Graph є одним з найбільших наборів даних про людську діяльність на роботі та містить дані з усіх програм компанії, включаючи 400 мільярдів електронних листів, 500 мільйонів учасників LinkedIn, 180 мільйонів активних користувачів Office 365 і 800 мільйонів пристроїв Windows 10. Компанія навчає свої моделі ШІ, використовуючи 420 млрд взаємодій, які відбуваються в Microsoft Office щомісяця.

Компанія використовує всі ці дані для виявлення шаблонів, інтерпретації та виконання завдань в інших програмах. Наприклад, дані з Bing використовуються для надання інформації про акції в Microsoft Excel, а дані LinkedIn використовуються для інструмента «Конструктор резюме» e Word. Аналітик Deutsche Bank Бред Зельнік каже, що компанія може поєднати цю мережу даних з алгоритмами OpenAI для автоматизації щоденних завдань працівників.

Після придбання у 2014 році компанії зі штучного інтелекту DeepMind? Google також досягла аналогічного прогресу в дослідженнях ШІ. Наприклад, LaMDA від Google стала проривом у великих мовних моделях, технології. Вона також дозволяє користувачам ставити запитання чат-боту.

Колишній генеральний директор Apple і співзасновник фірми Zeta Джон Скаллі каже, що Google мала явну можливість виграти перегони в області штучного інтелекту, але натомість зосередила інвестиції на основних продуктах, включаючи Пошук Google і YouTube.

«Google займається рекламним бізнесом і будує свої можливості ШІ навколо обробки величезних обсягів даних, які стосуються пошуку. Компанія не перейшла у простір продуктивності з автоматизацією в тому масштабі, який зараз планує Microsoft», — каже Скаллі.

Хоча ChatGPT може давати відповіді авторитетним і легким для розуміння тоном, чат-бот уже прославився у негативному ключі через свою неточність. Технічна медіакомпанія CNET таємно використовувала ChatGPT для написання своїх статей і пізніше була змушена опублікувати спростування, оскільки матеріали містили численні неточності.