«Пісня клітини: дослідження медицини та нової людини», Сіддхартха Мукерджі

The Song of the Cell, by Siddhartha Mukherjee

Кожен з нас колись захворіє. У кожного є близькі, які хворіють. Щоб зрозуміти, що відбувається в ці моменти, і відчувати оптимізм, що все піде на краще, корисно знати щось про клітини, будівельні блоки життя. Остання книга Мукерджі дасть вам ці знання. Він починає з пояснення того, як життя розвинулося з одноклітинних організмів, а потім показує, як кожна хвороба людини або наслідок старіння зводиться до того, що з клітинами тіла щось відбувається не так. Мукерджі, онколог і письменник, лауреат Пулітцерівської премії, ділиться всіма знаннями в цій фантастичній книзі.

«Не кінець світу: як ми можемо стати першим поколінням, яке побудує стійку планету», Ханна Річі

Not the End of the World, by Hannah Ritchie

Раніше Ханна Річі, як і багато інших екологічних активістів, вважала, що вона «переживає найтрагічніший період людства». Але коли вона почала дивитися на дані, то зрозуміла, що це не так. Справи погані, і вони гірші, ніж були в далекому минулому, але насправді практично за всіма показниками стає краще. Зараз Річі є провідною дослідницею в Our World in Data, і в книзі Not the End of the World вона використовує статистичні дані, щоб розповісти історію, яка суперечить сценаріям кінця світу через кліматичні та інші кризи, разом з тим не замовчуючи ці проблеми. Кожен, хто хоче вести обґрунтовану розмову про зміну клімату, повинен прочитати цю книгу.

«Винаходи та інновації: коротка історія хайпу та невдач», Вацлав Сміл

Invention and Innovation, by Vaclav Smil

Чи справді ми живемо в найінноваційнішу еру в історії людства? Багато хто сказав би так, але Сміл не погоджується. Насправді, пише він, нинішня епоха демонструє «беззаперечні ознаки технічної стагнації та уповільнення прогресу». Я так не вважаю, але це не дивно — прочитавши всі 44 його книги та кілька разів поспілкувавшись з ним, я знаю, що він не такий оптиміст, як я, щодо інновацій та їхніх перспектив. Але навіть попри те, що ми не бачимо майбутнє однаково, ніхто краще, ніж Сміл, не може пояснити минуле. Якщо ви хочете знати, як людська винахідливість привела нас туди, де ми є, я наполегливо рекомендую Invention and Innovation.

Онлайн-лекції з економіки Тімоті Тейлора

Я дивився багато циклів лекцій в інтернеті, і Тейлор є одним із моїх улюблених професорів. Усі три його серії на Wondrium фантастичні. Курс The New Global Economy розповість про базову економічну історію різних регіонів і про те, як працюють ринки. Курс Economics найкраще підходить для людей, які хочуть глибоко зрозуміти принципи економіки. Unexpected Economics має найширшу аудиторію, оскільки Тейлор застосовує ці принципи до повсякденного життя, включаючи дарування подарунків, дорожній рух, стихійні лиха, спорт тощо.

Святковий плейлист

Я люблю святкову музику і склав список улюблених — класичних і сучасних мелодій зі США та всього світу.

«Все те незриме світло», Netflix

All the Light We Cannot See, on Netflix

Маю зазначити, що нещодавно я подивився All the Light We Cannot See на Netflix. Я читав книгу, просто дивовижну, і часом адаптації книг, які вам сподобались, можуть розчарувати. Але це не той випадок – серіал так само хороший. Особливо відзначу актора, що грає Райнхольда фон Румпеля, нацистського мисливця за дорогоцінними каменями та антигероя історії.

Зазвичай, фокусуючись тільки на розвитку проекту, власники забувають юридичне структурування своєї діяльності. Договори та ті домовленості, які сторони фіксують в них, є одним із можливих способів правового врегулювання діяльності. Фіксація умов співпраці, гарантій сторін, конфіденційності, прав на інтелектуальну власність та і інших обов’язкових умов змушує нести відповідальність за власні дії та бездіяльність.

Зростання потреби в автоматизації та ефективному управлінні інформацією в різних сферах ІТ потребує видозміни юридичних процесів навколо. Кожен конкретний випадок, проект, договір, пункт потребує особливої уваги. Тільки при такому зосередженні на деталях договори будуть дійсно працювати, а не виконувати лише формальні функції. Хоча з кожним роком з’являються все нові й нові форми, в цій статті ми розглянемо основні види договорів.

Договори з працівниками

• Service Agreement (SA). Підписання договорів є стандартним процесом при наймі, що вимагається трудовим законодавством. Цей тип має встановлювати юридичну згоду працівника приступити до роботи, регулювати умови праці, заробітну плату, графік роботи, відпустки, правила внутрішнього регулювання та інші важливі аспекти.
• Non-Disclosure Agreement (NDA). Обмеження щодо нерозголошення використовується для забезпечення конфіденційності та захисту комерційних секретів, технологічних розробок, конкурентної переваги та іншої інформації компанії. Особливість цього договору в тому, щоб передбачити перелік того, що не має бути відомо третім особам, встановити відповідальність та строки дії, що будуть прийнятними для вас.
• Non-Compete Agreement (NCA). Угода, що забороняє співробітникам або контрагентам після припинення співпраці займатися конкурентною діяльністю протягом певного періоду часу і в певних географічних межах. Зазвичай використовується для збереження конкурентних переваг компанії щодо використання отриманих знань та досвіду у проектах. Складність полягає у тому, що українським трудовим кодексом не передбачені подібні обмеження та на сьогодні не має судової практики, яка б регулювала цей договір.
• Stock Option Agreement (SOA). Це контракт між компанією та її працівниками, який надає останнім право придбати акції компанії за певною ціною протягом визначеного періоду часу та за умови досягнення певних цілей щодо розвитку. Зазвичай використовується як компенсація за вкладений час, бо на початку діяльності у компанії може не бути коштів на заробітну плату.

Договори з контрагентами

• Software Development Agreement (SDA). Це контракт між розробником ПЗ та клієнтом, у якому сторони фіксують кінцеві результати, яких потрібно досягнути, терміни, за які потрібно все зробити, умови оплати. Правильно складений договір має ідентифікувати об’єкти ІВ та правильно й в повному обсязі передавати права на створені об’єкти.
• Non-Solicitation Agreement (NSA). Цей договір має забезпечувати захист від спроб переманювання працівників або клієнтів іншими компаніями. Найчастіше його використовують, коли працівники надаються іншим компаніям на outstaff. Бо фактично при такій формі взаємовідносин інша компанія починає контролювати діяльність вашої команди, та така форма договору дозволяє врегулювати відповідальність за хантинг або умови викупу того чи іншого співробітника.
• Software Licensing Agreement (SLA). Використовується між власником програмного продукту (ліцензіодавцем) та користувачем (ліцензіатом) щодо права використання програмного забезпечення під певними умовами. Договір може містити обмеження стосовно використання ПЗ за територією, модифікації, передачі третім особам, періодичність платежів та умови припинення ліцензії, включаючи правила видалення програми та повернення обладнання.
• Equipment Lease Agreement (ELA). Використовується для оренди обладнання, такого як сервери, комп’ютери, периферійні пристрої, від постачальника до користувача, що дозволяє тимчасово користуватись обладнанням без необхідності його покупки. Може включати умови щодо періодичного оновлення ПЗ, відповідальність за обслуговування та ремонт обладнання, яким чином має використовуватись, відповідальність за страхування обладнання в разі втрати або пошкодження.
• Договір на надання послуг з підтримки (Maintenance and Support Agreement). Угода, яка визначає умови та обсяг послуг з підтримки програмного забезпечення після його постачання. Вона може включати технічну підтримку, оновлення, виправлення помилок тощо.

Цей розділ передбачає лише малу частину тих договорів, яку включає в себе можливі етапи взаємовідносин з контрагентами. Кожний договір має слугувати конкретній цілі та залежить від специфіки діяльності, наприклад:

• розробка веб-сайту (Website Development Agreement);
• надання хмарних послуг (Cloud Services Agreement);
• надання консалтингових послуг (Consulting Services Agreement);
• надання послуг з кібербезпеки (Cybersecurity Services Agreement) та інші.

Договори для залучення інвестицій

Залучення інвестицій це один з розвитку діяльності стартапу. В залежності від певного етапу розвитку проекту, сфери діяльності, наявності вже відкритої компанії або холдингу можуть бути різні варіанти дій.

Simple Agreement for Future Equity (SAFE)

Цей тип договору використовується в стартап-індустрії для залучення інвестицій вже більше 10 років. Його особливість в тому, що він дозволяє інвесторам вкласти кошти в стартап без складних юридичних процедур. Відсутність конкретної вартості компанії на момент укладення договору робить процес інвестування більш гнучким, порівняно з традиційними договорами на відчуження акцій.

Передбачається, що інвестор отримає певну кількість акцій в майбутньому, якщо відбудуться певні події, наприклад, раунд фінансування, вихід на IPO тощо. При цьому можливість залучення невеликих інвестицій від багатьох інвесторів спрощує отримання необхідних бюджетів для проекту.

SAFE може містити різні захисти для інвесторів, такі як вимоги до мінімальної оцінки компанії під час наступного раунду фінансування, не розмиття долі, однакові умови для всіх інвесторів. Існує багато варіантів дій та типів SAFE, через це умови можуть змінюватися в залежності від конкретної ситуації та домовленостей між сторонами.

Simple Agreement for Future Tokens (SAFT)

По суті, цей договір є аналогом договору SAFE, але він використовується в контексті блокчейн-індустрії для залучення інвестицій у проекти, які видають токени замість акцій. Основна ідея залишається аналогічною: вкладення коштів інвестором у компанію за певними умовами для отримання токенів у майбутньому.

В умовах договору SAFT може бути визначено, яким чином і коли токени будуть розподілятися інвесторам, наскільки функціональна буде мережа, правовий статус токенів, які відображаються відповідно до законодавства щодо цифрових активів у певній юрисдикції. Окрім цього, умови SAFT визначають права та обов’язки як інвесторів, так і команди проекту, терміни, коли будуть розподілятися токени, обмеження щодо торгівлі токенами, які інвестор отримує, до певного часу або певних подій.

Shareholders» agreement (SHA)

Основна ідея це забезпечення правової бази, захист інтересів всіх акціонерів і мінімізація потенційних конфліктів. Використовується в компаніях з декількома акціонерами для встановлення чіткої основи для прийняття рішень, структури власності, управління та вирішення спорів. В угоді можуть бути визначені ролі та обов’язки акціонерів і директорів, зокрема їхня участь у повсякденній діяльності, стратегічних рішеннях і управлінні компанією.

У переважній кількості компанії прописуються переважні права чинних акціонерів щодо продажу існуючи акцій третім особам, стратегії виходу для акціонерів, правила розподілу дивідендів серед акціонерів, механізми вирішення суперечок, конфіденційність і заборона конкуренції. Під підписанням радимо проговорити, що відбувається у випадку тупикової ситуації під час прийняття рішень та процедури внесення змін до угоди та умови, за яких угоду можна розірвати.

Договори для сайту

Privacy notice, також відомі як Privacy policy. Мають містити в собі повідомлення про конфіденційність та розповідати користувачам про захист даних, як ви збираєте, використовуєте та обробляє особисті дані користувачів сайту та при наданні послуг.

Цікавим є те, що багато хто неправильно використовує назву цих політик. Бо відповідно до визначення International Association of Privacy Professionals (IAPP) privacy policy — це внутрішні документи, які розповідають вашим співробітникам, як захищати дані клієнтів, а privacy notices — це зовнішні документи, які інформують відвідувачів про те, як використовуються персональні дані (далі М ПД) та їхні права на конфіденційність.

З прийняттям регламент захисту персональних даних GDPR у 2016 компанії, які ведуть діяльність на території дії регламенту, зобов’язані відповідати вимогам. Ці вимоги вимагають дотримуватись прозорості при обробці, отримувати пряму згоду від користувачів та пояснювати їм їхні права, надавати особам інформацію про свою діяльність з обробки даних.

Якщо спростити загальний регламент, то компанії мають збирати та зберігати настільки мало ПД, наскільки це можливо для ведення діяльності. Окрім цього, бувають ще і чутливі ПД (расові, політичні, релігійні, дані про здоров’я тощо), до яких може бути особливий контроль зі сторони регуляторів ПД.

Terms and Conditions (T&C), також відомі як Terms of Service (ToS) або Terms of Use (ToU). Це юридичні угоди, які окреслюють правила, норми та вказівки щодо використання продукту, послуги або платформи, наданої компанією що роз’яснюють, чого користувачі можуть очікувати від послуги та що очікує компанія від них натомість.

У залежності від різних сфер діяльності ці угоди можуть включати:

• правила, пов’язані з поведінкою користувачів;
• положення про права інтелектуальної власності;
• обмеження відповідальності за збитки чи небажані результати;
• правила звернення щодо судового захисту;
• припинення дії угоди;
• оновлення та зміни, тощо.

Загалом ці документи мають вирішальне значення для встановлення чітких очікувань, мінімізації юридичних ризиків і захисту як користувачів, так і компанії. Вони гарантують, що користувачі розуміють правила й обмеження, пов’язані з використанням продукту чи послуги, і встановлюють правову основу для відносин між залученими сторонами.

Висновки

Перераховані вище договори складають лише малу частину документів, які використовуються в різних моделях ІТ-бізнесу. Конкретний тип договору вибирається в залежності від потреб, специфіки проекту та побажань кожної зі сторін при співпраці.

Водночас, договори в галузі ІТ мають свої особливості, які потрібно враховувати під час їхньої підготовки. Оскільки багато аспектів можуть бути непередбачуваними. Створення договору в ІТ вимагає глибокого розуміння технічних та юридичних аспектів, гнучкості та можливості враховувати зміни в ході реалізації проекту.

Тільки індивідуальний, персоніфікований підхід до створення договорів дійсно зможе перерахувати всі особливості, створити передумови юридичного захисту вашої діяльності та письмово закріпити ваші домовленості з іншою стороною.

Автор: Сергій Барбашин, адвокат, власник Barbashyn Law Firm

• ZAS Startup Toolkit можна продивитись за цим посиланням. Це — збірка різних матеріалів, які можуть стати в нагоді підприємцям-початківцям. За словами засновників ZAS Ventures, це — певною мірою відповідь на найпоширеніші запитання від стартапів.
• Тут зібрані такі матеріали, як лекції засновника Y Combinator Сема Альтмана про те, як запустити стартап, книги про підприємництво, дослідження, дашборди, бази даних по стартапах, фондах та акселераторах і багато іншого.
• Нагадаємо, ZAS Ventures запустилась у кінці вересня 2023 року і вже приймає заявки від стартапів. Її заснували українці Андрій Зінчук та Артем Волхонський. Фонд інкорпорований в США з офісами в Сан-Франциско та Києві. Окрім українців, ZAS Ventures також має американських партнерів. Фірма планує проінвестувати в 30 українських стартапів на передпосівній стадії та в перспективі допомогти їм підняти сідраунд через рік.

Ми розпитали у Марʼяни Яцишин, консультантки «Лабораторія цифрової безпеки», про те, як захистити свою сторінку і що робити, якщо її все ж викрали.

Як захистити акаунт

Переважно зловмисники зламують акаунти з комерційною метою: вони можуть вимагати гроші у справжнього власника акаунта, намагатися його продати, надсилати фішингові повідомлення/рекламу підписникам тощо.

Дії, щоб захистити акаунт:

• Насамперед додаємо актуальну контактну інформацію — пошту та номер телефону, адже через них можна скинути пароль.
• Наступне — це звісно унікальний та надійний пароль. Він не має містити особистої інформації (дата народження, імʼя тощо), бути типовим (password, qwerty і т.д) та використовуватися на інших акаунтах — все це збільшує ризик того, що ваш пароль дізнаються зловмисники. 
• Далі найважливіше — двофакторна автентифікація. Це додатковий фактор входу в акаунт. При вході з нових пристроїв, крім пароля вам треба буде ввести додатковий код. 

Instagram пропонує кілька способів двофакторної — смс, повідомлення у WhatsApp, генератор кодів. Обирайте той, який зручний для вас (втім, журналістам та громадським активістам радимо не підключати смс через можливість перехоплення).

• Не забувайте зберегти резервні коди поза межами телефону, щоб не втратити доступ до акаунта у разі його втрати.
• Крім того, під час перевірки акаунта радимо переглянути активні сесії — тут покаже пристрої, з яких здійснено вхід. 

Але Instagram не завжди чітко визначає геолокацію пристрою. Наприклад, ви можете бути у Львові, а локація буде у Києві чи навпаки. Тож звертайте увагу саме на пристрої. Якщо є сумніви — ви завжди можете вийти із невідомої сесії.

Також зловмисники часто зламують акаунти за допомогою фішингу.

Ми стикаємось переважно із випадками, коли вони видають себе за підтримку Instagram. Наприклад, вони надсилають повідомленняй про різні порушення, про зміни правил щодо верифікації акаунта, про новий вхід з невідомого пристроm.

Памʼятайте, що підтримка ніколи не надсилає повідомлення в дірект, не тегає вас у сторіз, фото чи коментарях. Ви можете перевірити, чи є порушення акаунта у налаштуваннях. Якщо ж йдеться про новий вхід — дивіться активні сесії.

Що робити, якщо акаунт вже зламали

Після зламу акаунта зловмисники насамперед змінюють пароль та пошту, щоб ви не могли скинути пароль і зайти в акаунт. В такому разі важливо:

• спробувати скинути пароль, можливо зловмисники не змінили пошту.
• попередити підписників/друзів про злам в інших каналах комунікації, адже зловмисники можуть використовувати акаунт, щоб надсилати фішингові повідомлення (прохання надіслати гроші, реклама шахрайських додатків тощо).
• звернутися в підтримку.

Балансу не існує

На думку Оганяна, ідеального балансу між роботою та життям не існує, і немає сенсу за ним гнатися.

«Я не думаю, що справа в балансі між роботою та особистим життям. В реальному житті робота і особисте життя ніколи не будуть 50 на 50. Ви ніколи цього не досягнете, і не повинні», – каже підприємець.

Але на його думку, надавати перевагу чомусь одному – теж неправильно. Інколи варто фокусуватись на карʼєрі, а інколи – на особистому житті. Це постійний процес, коли щось одне виходить на перший план, а потім навпаки.

До одруження Оганян постійно перебував в «режимі СЕО» і не задумувався про особисте життя. У 20 років він постійно підштовхував себе, не замислюючись про те, як харчується та чи достатньо часу приділяє вправам. Але після 30 все змінилось. Він став батьком.

«Я зрозумів, що потрібно все змінити, щоб я міг бути поряд з малечею якомога більше часу. І це одна з надздібностей буття батьком».

Типовий день Алексіса Оганяна

Сьогодні Оганян покладається на, як він це називає, «дисципліновану рутину» в наступній послідовності:

• Він починає свій ранок із занурення у холодну воду, в якій проводить 10 хвилин.
• Робить фізичні вправи.
• Приймає душ.
• Випиває першу чашку кави.
• Записує цілі на день, як професійні, так і особисті.

Оганян завжди сідає вечеряти з сімʼєю о шостій вечора – без виключень. Він також використовує тактику «здивування та захоплення», яка може бути ефективною як під час сімейного відпочинку, так і в бізнесі.

«Набагато краще запам’ятовується, коли ти щось робиш не за шаблоном, ламаючи очікування. Це те, що ми радимо робити нашим засновникам, а я також роблю для своєї доньки та дружини — це інший бік рутини. Якщо по дефолту у вас є якась рутина і якісь очікування від неї, коли ви робите речі, що виходять за її межі – вони здаються несподіваними і незвичними».

Антистрес та батьківство

Для боротьби зі стресом Оганян робить перерви на прогулянки упродовж робочого дня. Він також повернувся до свого давнього хобі – малювання. Його дочка також захопилася цим, тож вони можуть проводити більше часу разом.

Оганян вважає, що батьківство допомогло йому краще пізнати себе як людину і як підприємця.

«Є ця маленька людина, про яку ти дбаєш більше, ніж про будь-що інше на світі. Насправді вас більше не хвилює ніщо інше в світі, окрім того, як вас сприймає ця дитина. Коли ви отримуєте таку дозу смирення, у вас неначе активується новий механізм – і це чудово. Як я вже сказав, за іронією долі, я думаю, що це зробило мене набагато кращим. Цей розділ моєї кар’єри як батька змушує попередній досвід виглядати як аматорський тур».

AIN.Business поговорив із адвокатом, керуючим партнером АО «Артіус» Мацелюхом Віталієм про те, які закони та норми регулюють діяльність хостелів, які є вимоги до хостелів і де їх можна розміщувати.

Що передбачено законодавством

Для багатьох українців бізнес на хостелах став звичайним заробітком, особливо в туристичних містах України. Проте, ця практика часто викликає суперечки між власниками квартир та сусідами.

• З моменту набуття чинності нової державної будівельної норми ДБН Ст. 2.2-15:2019 з 1 грудня 2019 року, розміщення готелів та хостелів у житлових будинках стало забороненою практикою. Однак, це обмеження стосується в основному новозведених багатоповерхівок або будинків, які пройшли реконструкцію.
• Норми Цивільного кодексу України, зокрема пункт 1 частини 2 статті 319, встановлюють принцип, згідно з яким дії власника майна не повинні суперечити закону. Відсутність прямої заборони на розміщення хостелів у житлових будинках дає власникам широкі можливості для здійснення права власності, але заборона на певні дії є механізмом стримання власника.
• Відповідно до Державних будівельних норм (ДБН В.2.2-15:2019), розміщення нежитлових приміщень у першому, другому і цокольному поверхах житлових будинків, які використовуються для здійснення господарської діяльності, є допустимим. Однак, переведення жилих будинків і жилих приміщень у нежилі може здійснюватися тільки у виняткових випадках і за рішенням виконавчих органів міських та обласних рад.

Тобто, для здійснення господарської діяльності можуть використовуватися лише нежитлові приміщення. Переведення жилих приміщень у нежилі може здійснюватися, але лише у виняткових випадках, і лише за рішенням виконавчих органів міських та обласних рад.

Які є вимоги до хостелів

Вимоги до готелів і хостелів встановлюються окремими нормативними актами, які регулюють процес їх проектування та будівництва.

ДБН В.2.2-20:2008 надає визначення готелю та встановлює вимоги до його приміщень, включаючи житлову та приймально-вестибюльну групи, планування, входи та комунікації.

Відповідно до пункту 5.31 ДСТУ 4527:2006 хостел (молодіжний готель) — це:

• готель, у якому номери, розташовані зазвичай за коридорною або блочною системою;
• має умови для самостійного готування їжі;
• має санітарно-технічні зручності на поверсі або у блоці;
• може організовувати харчування у закладі ресторанного господарства.

Правилами користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 № 572, передбачено, що власники, наймачі (орендарі) приміщень житлових будинків і гуртожитків мають право на переобладнання і перепланування житлових і підсобних приміщень, балконів і лоджій за відповідними проектами без обмеження інтересів інших громадян, які проживають у будинку, з дозволу власника будинку (квартири), та органу місцевого самоврядування, що видається в установленому порядку (пункт 4).

Де можна відкрити хостел

Аналізуючи вищезазначені норми, можна зробити висновок, що розміщення хостелів у новозведених багатоповерхівках або будинках, які пройшли реконструкцію є забороненим.

А в інших типах житлових будинків можливе за умови дотримання наступним вимог:

1. Хостели можуть бути розміщені у будинках або комплексах приміщень, що відповідають вимогам ДСТУ 4527:2006. Ці будинки або комплекси повинні бути призначені для тимчасового розміщення або проживання.
2. Хостели можуть бути розміщені у складі багатофункціональних будинків, а також блокуватися з іншими підприємствами та установами. Проте в таких випадках хостели повинні бути планувально відокремлені, ізольовані та мати самостійні входи і комунікації (вертикальні і горизонтальні).
3. При розміщенні хостелу необхідно дотримуватись вимог щодо функціонального призначення і планування приміщень, які можуть включати створення номерного фонду, умови для самостійного готування їжі та санітарно-технічні зручності на поверсі або у блоці.
4. Законодавство не містить прямої заборони розміщення хостелів у старобудовах, але в такому випадку хостел повинен бути відокремлений та ізольований від інших підприємств та установ, а також забезпечення самостійних входів та комунікацій. Через таке перепланування може знадобитися переобладнання житлових приміщень у нежитлові з дозволу власника будинку та органу місцевого самоврядування.

Висновки

Отже, хостели можуть бути розміщені в будинках, що відповідають вищезазначеним умовам, таким як:

• будинки або комплекси для тимчасового розміщення,
• багатофункціональні будинки з планувальною відокремленістю,
• житлові старобудови з дозволом від органу місцевого самоврядування.

Важливо враховувати вимоги щодо функціонального призначення, планування приміщень, умов для самостійного готування їжі та санітарно-технічних зручностей.

При розміщенні хостелу необхідно дотримуватись нормативних вимог та отримати відповідні дозволи від органів місцевого самоврядування. Це гарантує дотримання стандартів безпеки та забезпечує комфортне проживання для мешканців хостелу.

Враховуючи ці аспекти, при виборі будинку для розміщення хостелу необхідно ретельно аналізувати вимоги діючих нормативних актів та консультуватись з відповідними органами і фахівцями, щоб забезпечити відповідність умовам для комфортного та безпечного перебування гостей хостелу.

Бачте, «рука ринку» перерозподіляє товари в досить мудрований спосіб. Існують “просто” бренди, і бренди, які позиціонують свою продукцію як особливу – професійну, унікальну, люксову, hi-end і т.д. Власники останніх поширюють свої продукти лише на певних умовах і вимагають особливих прав. У таких випадках говорять про так звану «вибіркову дистрибуцію».

В колонці для AIN.Business юристка Axon Partners Марія Єсипович пояснює, що це за режим та як він впливає на сучасний рітейл. 

З чого все зазвичай починається

Перенесімось в ЄС і уявімо собі дистриб’ютора, який співпрацює з умовним брендом «Luxurious Lux». Вони між собою уклали договір на 150 сторінок і домовились про те, що дистриб’ютор буде продавати товари «Luxurious Lux» в люксовому бутику, що розташований в центральному районі крупного міста країни дистриб’ютора. Від вивіски до інтер’єру бутик буде оформлений згідно з детальним брендбуком, а спеціально навчений персонал буде пропонувати бокал ігристого, підбирати продукцію під індивідуальні потреби клієнтів, і взагалі всіляко демонструвати любов до клієнта, не забуваючи про високі етичні стандарти. При цьому, за умовами договору, не лише бренд ретельно обирає, кого наділяти статусом свого дистриб’ютора, але й останній зобов’язаний реалізовувати товари у своєму бутику тільки кінцевим споживачам, і не може постачати їх іншим бізнесам. 

По суті, в режимі такої «вибіркової дистрибуції» правовласник створює закриту мережу, яка функціонує за визначеним договорами порядком. Ця система допомагає виробнику контролювати перепродаж його продукції. Найчастіше до цього вдаються правовласники, продукти яких відповідають таким критеріям: 

• середня або висока ціна товарів;
• акцент на високій якості товару, люксовій категорії;
• висока ділова репутація бренду;
• професійне призначення товару, необхідність проходження персоналом підготовки перед його застосуванням;
• унікальність складників, використання високих технологій при створенні продукції.

Зазвичай, товари в режимі вибіркової дистрибуції заборонено продавати на рітейл-майданчиках в Інтернеті, ставити нижчу від певного рівня ціну, реалізовувати продукцію без належного консультування споживача щодо її правильного застосування, і таке інше.

Крім вибіркової, є ще й«ексклюзивна дистрибуція»–вона накладає ще більші обмеження. За такого режиму виробник обирає лише одного дистриб’ютора в одній географічній зоні і, відповідно, повністю контролює ціни, рекламу, порядок продажів та обслуговування споживачів, піклується про престижну репутацію свого бренду. Словом, люксовий люкс, ексклюзивний ексклюзив.

Окей. Все має бути люксично. Як це заважає іншим гравцям ринку?

Тепер додайте до нашої уявної ситуації паралельного імпортера. Він помітив, що такий самий «люксовий» товар можна купити дешевше в іншій країні (причиною можуть бути нижчі податки та мита, а також регіональні політики ціноутворення). Імпортер збагнув, що він може продавати товари «Luxurious Lux» за більш привабливою ціною, ніж це робить офіційний дистриб’ютор у тій самій країні. Тож імпортер закуповує товар за приємнішою ціною в іншій країні ЄС, а потім вільно продає його на своєму вебсайті. При цьому, він не заморочується забезпеченням ані люксової атмосфери, ані професійного підходу, як того бажав би правовласник «Luxurious Lux». І звісно, у нього ніхто не питає благословення на таку модель продажів. 

У таких ситуаціях власник люксового бренду нерідко звинувачує паралельного імпортера в тому, що той псує його репутацію і реалізує його товари без дозволу. Варто наголосити, що при паралельному імпорті реалізуються саме оригінальні товари, придбані в одного із закордонних дистриб’юторів виробника. 

Для того, щоб зрозуміти, в чому тут проблема, потрібно розібратись у ще одному терміні, без якого паралельний імпорт, як Хрещатик без «Київської перепічки». Мова про вичерпання прав на торговельну марку (ТМ).

Принцип вичерпання прав на ТМ полягає в тому, що правовласник ТМ втрачає право забороняти використання своєї ТМ після першого продажу товару. Якщо товар правомірно випущено в цивільний обіг в певній країні, то правовласник не може забороняти подальший продаж цього товару (а значить, і використання цієї ТМ) іншим продавцям, оскільки його права на ТМ після першого продажу вичерпались.

Існують три режими вичерпання прав: міжнародний, регіональний і національний.

При міжнародному режимі вичерпання прав, власник втрачає право забороняти використання ТМ після першого продажу товару у будь-якій країні світу. Регіональний режим не дає забороняти власнику використання ТМ в межах певного регіону після першого продажу товару в цьому регіоні. І, нарешті, національний – все те саме, але в межах однієї держави.

У ЄС діє регіональний принцип вичерпання прав – права власника на ТМ вичерпуються після першого продажу товару в межах ЄС. Тоді продавати цей товар в країнах ЄС може будь-хто, хто правомірно придбав його у правовласника чи його представника в ЄС, але за його межами це робити заборонено.

В українському законодавстві прямо на зазначено, діє в нашій країні національний чи міжнародний принцип, що часом породжувало доктринальні і практичні суперечки. Відповідно до абзацу 3 частини 6 статті 16 Закону «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»:

• виключне право власника свідоцтва забороняти іншим особам використовувати без його згоди зареєстровану торговельну марку не поширюється на:
• використання торговельної марки для товару, введеного під цією торговельною маркою в цивільний оборот власником свідоцтва чи за його згодою, за умови, що власник свідоцтва не має вагомих підстав забороняти таке використання у зв’язку з подальшим продажем товару, зокрема у разі зміни або погіршення стану товару після введення його в цивільний оборот.

Якщо суто логічно тлумачити це положення, то можна помітити, що воно не звужує принцип вичерпання до національного, а йдеться про «цивільний оборот» взагалі. З огляду на це, а також на судову практику, в Україні визнається міжнародний принцип вичерпання.

Важливо, що за правовласником ТМ залишається право, навіть після вичерпання, заборонити подальший продаж товару, якщо у нього є для цього вагомі підстави: наприклад, якщо якість товарів погіршилась через те, що продавець не дотримується умов зберігання. 

Любити чи хейтити вичерпання прав? З одного боку, це корисно для розвитку економіки та бізнесу, вільного руху товарів та послуг на ринку, розширення можливостей для конкуренції. З іншого – при паралельному імпорті буває складно а то й неможливо контролювати якість товарів чи послуг, гарантувати збереження іміджу бренду й таке інше. І якщо вичерпання прав на ТМ є винятком з права власника ТМ забороняти бездоговірне використання ТМ у зв’язку з оригінальними товарами, то вибіркова дистрибуція повертає правовласнику таке право, оскільки розглядається як вагома підстава для такої заборони. 

ЄС і вибіркова дистрибуція 

В ЄС судова практика на предмет вибіркової дистрибуції доволі рясна. Гарним прикладом є рішення Апеляційного суду Амстердаму у справі Action Sport v Nike від 2020 року.Action Sport був авторизованим дистриб’ютором Nike. Nike функціонує в режимі вибіркової дистрибуції та забороняє продаж свого товару через сторонні онлайн-платформи. Action Sport вирішив це проігнорувати і почав продаж товарів на Amazon. У Nike таку ідею не оцінили і розірвали співпрацю з Action Sport. Останні образились та подали до суду, заявляючи про порушення законодавства про конкуренцію з боку Nike. 

Суд вирішив, що наявність режиму вибіркової дистрибуції треба досліджувати в кожному випадку індивідуально і що для її наявності товари не обов’язково мають бути тільки предметами розкоші. Суд також послався на рішення у справі Coty v Parfumerie Akzente від 2017 року, за яким заборона реселлерам продавати товар на сторонніх онлайн-платформах відповідає законодавству ЄС про конкуренцію, якщо: 

• дистриб’юторів обирають на основі об’єктивних критеріїв, без дискримінації;
• товари дійсно потребують вибіркової дистрибуції задля збереження їх якості та належного використання;
• встановлені обмеження не є надмірними і відповідають меті.

Тож, якщо уявити себе виробником, що вклав істотні ресурси у створення професійної косметики з додаванням умовної сльози однорога та пелюсток квітки з планети Нібіру, і справедливо очікує дотримання високих стандартів щодо реалізації такої косметики, то існування системи вибіркової дистрибуції видається не такою вже невиправданою.

Які висновки?

Вибіркова дистрибуція не дозволяє скористатись вичерпанням прав на ТМ, бо встановлює свої суворі правила, які нівелюють принцип вичерпання. Не те щоб вибіркова дистрибуція була відвертим антигероєм. Це просто специфічна, більш вимоглива модель ведення бізнесу.

Водночас, вибіркова дистрибуція може створювати неприємні обмеження. Як аргументом проти паралельного імпорту, правовласники нею навіть зловживають: в ЄС ледь не кожна поважна компанія заявляє, що працює в режимі вибірковосї дистрибуціїі, хоча не завжди система відносин всередині її дистриб’юторської мережі відповідає цьому поняттю. 

В Україні практиці вибіркової дистрибуції поки не настільки поширена, внаслідок чого їй бракує юридичної визначеності. Чинний міжнародний принцип вичерпання прав не заважає розвитку конкурентних економічних відносин, малого та середнього бізнесу. Проте, рано чи пізно присутність режиму вибіркової дистрибуції стане більш помітною в Україні, з огляду на євроінтеграційні процеси. Якщо вибіркова дистрибуція отримає більше визнання в Україні, існуюча модель ринку буде переформатовуватись під кардинально нові правила.

Автор: Марія Єсипович, юристка Axon Partners.

Анна Носок, інфлюенсерка, маркетинг і бізнес-консультантка, а також власниця діджитал-агенції A.A. переїхала в США за програмою Uniting for Ukraine. В колонці для AIN.Business вона ділиться інсайдерськими порадами, як відкрити офлайн-бізнес у Каліфорнії. 

Власний досвід

У Києві моя діджитал-агенція POTOLOK працювала з 2014 року, але після початку повномасштабної війни ми вирішили відокремити роботу на європейський та американський ринок. Агенцію A.A. я відкрила після переїзду в Каліфорнію та офіційно зареєструвала її як Limited Liability Company (ТОВ). 

Коли я почала відкривати тут агенцію, зіштовхнулася з тим, що це робиться не за тиждень-два, а займає доволі багато часу. Можна бути приватним підприємством, у партнерстві з різними фінансовими моделями, створити корпорацію тощо. Але головне — не стільки резидентство чи вибір форми діяльності, як фізична присутність на території США. 

Загалом вести бізнес в Америці не складно, якщо ви не плануєте відкривати великий завод або IT-компанію на 5 000 людей. Для малого та середнього бізнесу релокейт на територію США найзручніший, адже тут для цього хороші умови. Малим вважається бізнес із кількість співробітників до 500, активами до $5 млн та прибутками не більше $2 млн. Рідко бачу, щоб українці релокували сюди більший бізнес.

Форма діяльності та види бізнесу

В першу чергу потрібно зареєструвати торгову марку, а потім обрати організаційно-правову форму бізнесу. Є декілька основних видів:

• Sole proprietorship — найпростіший варіант відкрити бізнес, аналог нашому ФОП.
• Partnersihp — вид бізнесу, який передбачає двох або більше рівноправних власників. Вони можуть нести однакову фінансову відповідальність, рівноцінно володіти майном та активами або частково.
• Corporation — компанія з розгалуженою структурою, великою кількістю власників та акціонерів. 

В США офіційно заявляють, що реєстрація бізнесу займає до 25 робочих днів, можна доплатити й зробити це за тиждень. Але з власного досвіду скажу, що так швидко це не відбувається. Після реєстрації компанії ви отримуєте федеральний податковий номер і тільки потім можете відкривати рахунок у банку. Непідготовані підуть в Bank of America, де їм відмовлять, бо за відсутності Green card це зробити не можна. Потрібно ще й знайти банк, який просто відкриє рахунок компанії. 

Ліцензія на надання послуг

Якщо ваш бізнес передбачає надання послуг, потрібно отримувати ліцензію на кожного співробітника. Тому краще наймати людей, у яких вона вже є, щоб не займатися цим окремо. У випадку релокейту наявного бізнесу ви самі є малим або середнім підприємцем та надаєте послуги. Косметологам, масажистам, лікарям перш ніж відкрити власний кабінет чи салон потрібно пройти навчання, яке займає близько року. Саме тому простіше відкрити Limited Liability Company та взяти людину вже з ліцензією.

Наприклад, моя подруга відкривала салон краси в Каліфорнії та наймала співробітників, але дозвіл на роботу та ліцензія на роботу перукаря в них був лише в Арізоні. 

Великій кількості бізнесів потрібна ліцензія на виконання певних видів робіт. Це стосується людей, які виконують фактичні послуги: займаються ремонтом, будівництвом тощо. Підприємці дуже бояться порушити якийсь закон, тому підходять серйозно до всього на старті.  

Гроші для відкриття

Якою б приємною не була Америка для відкриття власної справи, банки не дадуть кредит молодим підприємствам, яким менш ніж три роки. Хоча наявність кредитної історії в США надважлива, бо без неї не орендуєш житло чи не купиш машину, але гроші для відкриття власної справи — інша тема. 

Створюючи бізнес, краще шукати приватних інвесторів, які б ризикнули вкластись у ваш проєкт, або вже мати стартовий капітал. 

Податковий облік

Податки — це основне, через що підприємці бояться релокувати бізнес до США. Їх може не лякати нерозуміння ринку збуту чи самої маркетингової стратегії, але малі та середні підприємці бояться податків. Проте не дарма США на шостому місці у світі за комфортністю умов для ведення бізнесу.

В Америці кожен штат ніби окрема країна, де діють свої закони, тому потрібно врахувати це перед відкриттям бізнесу. Існують федеральні, регіональні та місцеві податки. Кожен штат має автономну систему, з одного боку це плюс, але й мінус через різницю у відсотку податків.

Який штат США обрати?

Каліфорнія найдорожчий штат по рівню податків — 37%, але не варто боятися відкривати тут бізнес. Адже не менш важливу роль грає вартість послуг, а в Каліфорнії вона рівноцінна рівню податків. Якщо у Флориді продукт ви будете продавати за $5, то тут — за $8. 

Часто консультанти радять створювати компанії там, де немає податків на рівні штату. Тому ще й чудова ідея — звернутися за консультацією до людини, яка пояснить особливості оподаткування у кожному штаті та допоможе списати податки, якщо ви LLC.

Для українців чудовий час для ведення бізнесу в США. Завдяки програмі Uniting for Ukraine (U4U) можна одразу отримати дозволи на роботу, номер соціального страхування. Без цих пунктів відкрити LLC та інші види бізнесу дуже важко. В середньому раніше, щоб відкрити свою справу в США, українцям потрібно було два роки. Виключення, якщо людина мала великі інвестиції та приїздила сюди за візою інвестора. Зараз темпи пришвидшились, адже не потрібно чекати дозвіл на роботу.

Якщо ваш бізнес робить акцент на зв’язку з Україною (назвою, символікою), завдяки великій діаспорі на подібне буде великий попит. Чималих обертів набирає все, що створюється українцями та для українців: ресторани, доставки, бренд одягу, прикрас, кераміки, чудово розвивається б’юті-сегмент. 

Корисні ресурси: 

• Consumer Spending — допоможе порівняти по штатах витрати людей на певний продукт.
• USA.gov Statistics — це розділ зі статистикою на урядовому сайті, де зібрана інформація по сферах бізнесу та в яких штатах вони знаходяться.
• Earnings by Occupation and Education — порівняння заробітної плати по штатах та професіях. Незамінний ресурс, коли потрібно винаймати співробітників.
• Money Statistics via Federal Reserve — тут можна подивитись ставки за кредитами для малого бізнесу. 

Серед переселенців, які приїздять в США, власний бізнес відкривають лише 0,3%, а більшість обирає роботу на когось. Якщо почати зараз відкривати бізнеси базових потреб, вони матимуть чималий успіх, тому не варто зволікати.   

Автор: Анна Носок, маркетинг і бізнес-консультантка, власниця діджитал-агенції A.A.

AIN.Business поговорив із адвокатом, керуючим партнером АО «Артіус» Мацелюхом Віталієм про те, що робити представникам МСБ у разі підтоплень через паводок. Він також розповів, чи можуть підприємці розраховувати на компенсацію від держави, та як застрахувати власний бізнес від подібних ситуацій.

Що передбачено законодавством

З точки зору законодавства, паводок внаслідок якої відбулось затоплення приміщення, відноситься до стихійного лиха і визначається як природне явище, що діє з великою руйнівною силою, заподіює значну шкоду території, на якій відбувається, порушує нормальну життєдіяльність населення, завдає матеріальних збитків (ст. 2 Кодексу цивільного захисту України).

Заходи соціального захисту та відшкодування матеріальних збитків постраждалим внаслідок надзвичайної ситуації включають:

1. надання (виплату) матеріальної допомоги (компенсації);
2. забезпечення житлом;
3. надання медичної та психологічної допомоги;
4. надання гуманітарної допомоги;
5. надання інших видів допомоги.

Порядком відшкодування шкоди особам, які постраждали від надзвичайних обставин, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 05 жовтня 1992 року № 562 (далі – Порядок) визначається перелік заходів з боку держави, які спрямовані на захист населення від надзвичайних ситуацій, які спричинені стихійним лихом.

Чи можна отримати компенсацію

Підприємці, можуть скористатись заходами відшкодування матеріальних збитків, заподіяні стихійним лихом, що передбачені для фізичних осіб. 

Порядком передбачено, що органи державної виконавчої влади, виконавчі органи місцевого самоврядування (комісії у справах осіб, які постраждали від надзвичайних обставин) видають потерпілим довідки про визнання їх такими, що постраждали від надзвичайних обставин, при наявності паспорта або документа, що його заміняє. Зазначена довідка є підставою для вирішення питань забезпечення житлом, відшкодування заподіяних матеріальних збитків, працевлаштування і надання іншої необхідної допомоги.

Тобто особі, майно якої постраждало внаслідок повені, необхідно звернутись до відповідної місцевої адміністрації із письмовою заявою про настання стихійного лиха. Результатом реагування буде виїзд комісії на місце події, про що в подальшому складається відповідний акт обстеження. На підставі акту обстеженням видається довідка про визнання особи такою, що постраждала від надзвичайних обставин, яка і є підставою для компенсації завданих збитків приміщенню. 

Слід зазначити, що Порядок не розповсюджується на відшкодування матеріальних збитків, заподіяних юридичним особам. Відшкодування юридичним особам матеріальних збитків,  заподіяних внаслідок надзвичайних обставин, провадиться на підставі цивільного законодавства. Тому, для того щоб фізичній особі-підприємцю або юридичній особі отримати відшкодування збитків внаслідок паводку від держави, доведеться звертатися до суду та доводити наявність збитків та їх вартість, в чому полягала бездіяльність місцевих державних органів та причинний зв’язок між спричиненою шкодою та бездіяльністю таких органів.

Зазначений судовий процес можу бути не завжди успішним на користь заявника, оскільки чинним законодавством не передбачено чіткий перелік заходів для боротьби з повенями, а тому доведення вини держави у завданні збитків, що спричинені повінню, є вкрай складним процесом.

Як захистити бізнес

На сьогоднішній день, дієвим варіантом захисту від наслідків повені у майбутньому є страхування приміщення у якому здійснюється підприємницька діяльність. Збитки від стихійного лиха, в тому числі від повені, включаються в стандартне покриття більшості договорів страхування в Україні. Маючи договір страхування, власник майна має право на відшкодування шкоди від будь-якого ризику, в тому числі і затоплення внаслідок повені, в межах страхової суми договору, на яку укладений договір страхування. 

Нагадаємо, раніше AIN.Business розібрав із юристами, як правильно встановити літній майданчик:

Сформулюйте чітке бачення та місію бізнесу

Основна відмінність бачення від місії полягає в тому, що бачення є довгостроковою ціллю, а місія — короткостроковою. Бачення – це те, яким ви хочете, щоб ваш бізнес став, а місія – це те, що ваш бізнес має робити.

• Знайте, чого ви хочете досягти у своєму бізнесі.
• Переконайтеся, що ваше бачення та місія досяжні.
• Визначте свої основні цінності та переконайтеся, що вони узгоджуються з вашим баченням і місією.
• Повідомте своє бачення та місію своїй команді та зацікавленим сторонам.
• Оновлюйте своє бачення та місію в міру розвитку вашого бізнесу.

Ставте цілі та задачі

Цілі та завдання допоможуть залишатися на вашому шляху.

• Визначте, чого ви хочете досягти своїм бізнесом.
• Переконайтеся, що ваші цілі досяжні, реалістичні та конкретні.
• Встановіть часові рамки для своїх цілей.
• Повідомте про свої цілі команді та зацікавленим сторонам.
• Слідкуйте за своїм прогресом і за потреби коригуйте свої цілі.

Створіть сильну команду

Для створення сильної команди важливо найняти правильних людей. 

• Добре навчіть свою команду та встановіть чіткі очікування. Це допоможе їм знати, чого від них очікують, і досягти успіху.
• Створіть позитивне робоче середовище, у якому ваша команда почуватиметься комфортно ризикувати та робити помилки. Це спонукатиме їх до творчості та новаторства.
• Переконайтеся, що ви регулярно надаєте зворотний зв’язок членам вашої команди, щоб вони знали, як у них справи та що вони можуть зробити, щоб покращити.
• Заохочуйте членів вашої команди співпрацювати та працювати разом як одна команда. Це допоможе їм краще розуміти один одного та ефективніше працювати разом.
• Винагороджуйте членів вашої команди за їх наполегливу працю та самовідданість. Це мотивуватиме їх продовжувати наполегливо працювати та докладати максимум зусиль.

Відстежуйте витрати та доходи

• Створіть електронну таблицю або використовуйте програму для відстеження своїх витрат і доходів. 
• Порівняйте свої фактичні витрати з бюджетними витратами. Якщо ви перевищили бюджет у певних сферах, вам, можливо, доведеться знайти способи його скорочення.
• Шукайте способи збільшити свій дохід. Це може включати підвищення цін, пропонування нових продуктів чи послуг або розширення вашого бізнесу на нові ринки.
• Переконайтеся, що ви звертаєте увагу на свій фінансовий стан і вживаєте коригувальні заходи, якщо це необхідно. 
• Святкуйте, коли ви досягнете певних етапів, наприклад, досягнете певної суми прибутку або позбудетеся боргів. Це допоможе зберегти вашу мотивацію та зосередженість на своїх цілях.

Розставте пріоритети

• Подумайте про довгострокові цілі для вашого бізнесу. Чого ти хочеш досягти?
• Складіть список речей, які вам потрібно зробити, щоб досягти своїх цілей.
• Розставте пункти у списку за важливістю. Почніть з найважливіших завдань і рухайтеся вниз.
• Зосередьтеся на одному завданні за раз і не намагайтеся виконувати кілька завдань одночасно. 
• Робіть перерви. Це допоможе вам залишатися зосередженим і уникнути вигорання.

Серед іншого також варто виділити:

• Просіть про допомогу.
• Аналізуйте помилки.
• Знайдіть бізнес-наставника.
• Знайдіть застосунки, які допоможуть вам ефективно управляти бізнесом, фінансами або командою.
• Постійно навчайтеся.
• Організовуйте навчальні курси та майстер-класи для команди.

В Україні e-commerce розвивається активно, навіть попри повномасштабну війну. Загалом, втративши можливість ефективно продавати товари всередині країни, представники МСБ все більше цікавляться просуванням за кордоном. Про те, як працюють компанії, які допомагають українським бізнесам виходити на міжнародні ринки, в колонці для AIN.Business розповів СЕО Handmade-Hub – Вадим Чадюк. 

Визначити напрямки – закрити потреби клієнтів 

Хоча компаній, які допомагають бізнесам у розвитку на іноземних ринках, багато, – однієї назви для них немає. Найчастіше вони є маркетинговими агенціями або взагалі ІТ-компаніями з ухилом на e-commerce. Коли я створював Handmade-Hub, у 2018 році, моєю метою було об’єднати в собі ці дві функції. Крім того, щоб тільки створена компанія могла ефективно конкурувати з тими, які вже були на ринку, потрібно було придумати, як закрити ті потреби клієнтів, які раніше не закривалися. 

Перш за все, ми провели аналіз ринку, а після цього визначили три шляхи, якими будемо рухатися.

• Перше – покупець і продавець повинні зуміти відшукати один одного. Тобто умовна людина в Чикаго має знайти товар, який створений і продається в Києві, для чого потрібно зробити низку дій. Для початку, вивести товар на маркетплейс, або створити для цього клієнта окремий магазин, а також забезпечити йому просування. Крім цього, якщо він вже існує, але маркетплейс його заблокував з певних причин – ми надаємо послуги з розблокування. Тобто, тут вмикається роль Handmade-Hub, як маркетингового агентства. 

• Другий процес, який важливо забезпечити, – щоб умовно американець зміг заплатити українцю. На жаль, без допомоги таких компаній як ми, це технічно важко, якщо не неможливо зовсім. Причина проста – платіжні методи, які використовують американці, не доступні на українському ринку. Ми консультуємо клієнтів у цих питаннях, надаємо послуги з прийому платежів, а також налаштовуємо процеси оплати для покупців.

• І по-третє, ми вважаємо за важливе дати можливість українському виробникові продавати на міжнародних ринках нарівні з бізнесами з інших країн. Тут ми переходимо до послуг Handmade-Hub, які забезпечують логістику.
  
  З переміщенням товарів з України допомагають локальні перевізники за кордоном. Також, аби покривати послуги для українських клієнтів на ринку США, наприклад, ми зареєстрували там окрему компанію – Handmade Place and Сorporated. 

Загалом, важливо зазначити, що доставкою посилок з України займається в першу чергу «Укрпошта». Проте, приватні компанії, такі як Handmade-Hub, у взаємодії з великими місцевими та міжнародними перевізниками організують логістичні ланцюжки, що дозволяють здешевити та мінімізувати швидкість доставки.

Ринок, як я зазначив вище, досить конкурентний, і в цілому загальна маса компаній, яка на ньому представлена, можуть здатися схожими. Спираючись на перераховане, Handmade-Hub відрізняє те, що тільки у нас, на додаток до організації платіжних послуг і логістики, є ще відділ просування. Він, до речі, найефективніший і найбільш популярний серед клієнтів. 

Внутрішній клієнт-внутрішній підрядник

В Handmade-Hub вітається принцип «внутрішній клієнт – внутрішній підрядник» – це коли відділи всередині компанії можуть «замовляти» послуги один в одного. Тобто вони працюють окремо, але деякі юніти виконують певну частину роботи інших за потреби. В нашому випадку, це дозволяє ефективно комунікувати в вирішенні термінових задач і бути продуктивними загалом.  

Моє завдання як СЕО в цій структурі – стежити за тим, щоб команда була  укомплектованою й ефективною. Надзвичайно важливим є також розробка стратегії компанії, забезпечення її фінансового здоров‘я, а також бажання задавати напрямок розвитку. 

Загалом структура компанії виглядає наступним чином: 

• В нас є відділ маркетингу, відділ продажів, фінансовий відділ. 
• Просуванням, доставкою і фінансами займаються операційні юніти. 
• ІТ-відділ, в свою чергу, відповідає за підтримку наших сайтів і технологічної платформи, яка обслуговує всі процеси. 
• Є ще відділ клієнтської підтримки, до якого звертаються роздрібні клієнти. Великих клієнтів ведуть аккаунт-менеджери. 

Якщо ви хочете скористатися нашими послугами з просування або виведення на міжнародний ринок, дуже важливим буде питання: «Який товар ви виробляєте?». Так сталося, що близько 50% бізнесам, які до нас звертаються, ми змушені або відмовити, або ж порадити внести зміни. Все тому, що є товари в які через свою низьку вартість, перенасиченість ринку, або через ряд інших причин ми не віримо. 

Це абсолютно нормально, що такі компанії, як наша, можуть сумніватися в успішності співпраці з деякими бізнесами. Роль грати може і те, що товар дешевий і його не купуватимуть, адже сумніватимуться в якості, або ж клієнт не зможе виробляти товар в потрібній кількості – таких факторів багато. 

Саме тому в Handmade-Hub є чітка процедура аудиту магазину і товарів: клієнт розповідає про бізнес, далі наш менеджер передає його до відділу просування і команда протягом дня-двох проводять детальний аналіз. По факту висновків, ми вирішуємо як саме працюватимемо з клієнтом. 

Все починається з заявки

Уявімо, що ви український бізнес, який виробляє товари з дерева. Це можуть бути кухонні дошки, статуетки, органайзери, – будь що. Якщо ви вирішили передати просування магазину, налаштування платежів, або налагодження логістики за кордон такій компанії, як Handmade-Hub, все починається з заявки. 

У нас є кілька каналів зв’язку: електронна пошта, телефон, та месенджери. Проте, найбільш затребуваним, все ж, залишається зв‘язок через останні. Далі, в залежності від послуги, яка необхідна клієнту, будується комунікація з нашою командою. 

До товарів з дерева питань з нашого боку не буде, але буде дуже багато уточнень: а які саме товари, якого розміру, за якою ціною, наскільки вони індивідуальні, чи буде якась персоналізація, чи немає порушень авторських прав, чи можете ви за потреби розширити асортимент виробами, які затребувані на ринку, і тд. Це класична робота агенції. Є бриф, інформація від клієнта, обговорення деталей, вироблення стратегії співпраці, а далі – робота з послугою, яку він придбав.

Якщо ж ви вирішили вийти з нами на маркетплейс, ми попросимо надати фотоматеріали й опис. Якщо своїх фото у вас немає, Handmade-Hub організує фотосесію. Згодом ми налаштуємо всі процеси і магазин почне працювати. Далі вже починається процес просування.

Логістичні послуги

Якщо ж з нами ви хочете запустити продажі в США, або просто обираєте Handmade-Hub для налагодження логістики, це працює так: 

Товари відправляються з України консолідовано. Що це означає? Дрібні посилки різних українських продавців об‘єднуються в збірний вантаж, а далі відправляються одним великим вантажем у наш склад у США. На місці ці посилки розсилають локальним отримувачам. Такий спосіб є економічно й операційно ефективним. 

Також американський склад працює, як фулфілмент. Це коли клієнт відправляє туди партію своїх товарів, а команда на місці відправляє замовникам одиницю товару по факту продажів. 

Аналогічну структуру ми вже почали вибудовувати в Польщі. Там вже зареєстрована юридична особа і збирається команда для того, щоб надавати нашим клієнтам цю послугу. Наразі ми вже знайшли приміщення для складу.

Маркетплейс чи власний магазин? 

Для бізнесів є декілька шляхів, які дозволять просувати власний товар за кордоном. Основні з них: відкриття власного магазину, або вихід на маркетплейси. Але завжди в гру вступає порівняння – у кожного з способів є переваги та недоліки. Поясню детальніше: 

Шлях маркетплейсу ефективний тим, щоб на ньому швидше стартувати і не треба створювати сайт бренду. Він одразу забезпечує трафік, звертає увагу покупців на товари, та й загалом забезпечує необхідні процеси, що сприятимуть продажам. Умовній українській компанії залишається виробляти продукцію і показати їх в правильному світлі. Останнє рівняється просуванню, чим і забезпечує Handmade-Hub в разі передачі цієї задачі нам. 

При цьому, є необхідність ділитися з маркетплейсом відсотком від виручки. Друге – якщо ти порушуєш правила маркетплейсу, або йому це тільки здалося, – магазин закривають. Далі починаються або апеляція, або відкриття нового магазину, що теж заборонено правилами маркетплейсу. Усе це може перетворитися на снігову кулю. Проте, ключове слово – «може». Цей спосіб всерівно є ідеальним для хендмейд або персоналізованих товарів. На сьогоднішній день в портфелі Handmade-Hub більше 150 магазинів-клієнтів, які успішно продають на міжнародних майданчиках. 

Якщо ж товар серійний, або ж фабричного походження і такої ж якості, компанія планує працювати довго і не хоче залежати від правил маркетплейсів – вона відкриває власний магазин. При цьому, у бізнеса виникає потреба самостійно залучати трафік, розпочинається гра в довгу, комплексна побудова бренду. У перспективі це фінансово вигідніше.

З самого початку роботи з виробником, нашій команді зрозуміло: їй краще на маркетплейс, чи створити власний магазин. Також, якщо клієнт вже представлений на маркетплейсі, але він хоче розподілити свої ризики і додати канали продажів – ми допомагаємо у запуску  магазину додатково.

Не «як зробити?», а «для чого?»

Підсумовуючи, хочу наголосити, що допомога українським бізнесам з виходом на міжнародні ринки – це важлива робота. Надаючи всі послуги, перераховані вище, ми надаємо можливість локальним виробникам продавати більше, дорожче, а також конкурувати з іноземними брендами. 

Завдяки цим процесам Україна також отримує валютні надходження, що особливо важливо під час повномасштабної війни, що триває. Саме тому, якщо ви хочете долучитися до справи, важливо не потонути в питаннях «як зробити?», а зосередитися на векторі «для чого і з якою ціллю» ви це робите. Керуючись цим, Handmade Hub надалі планує збільшувати перелік наявних послуг, аби підтримувати МСБ. Адже навіть компанії, які вже є успішними за кордоном, можуть стати ще більш відомими й досягти ще кращих результатів. В цьому допоможуть такі компанії, як наша. 

Автор: Вадим Чадюк, СЕО Handmade-Hub.

Анастасія Товкач, Business Development Lead регіону Латинська Америка в одній з продуктових компаній venture builder SKELAR, описала досвід виходу на ринок Латинської Америки та відкриття офісу там.

Основні фактори, які роблять регіон Латинської Америки привабливими для масштабування: 

1. Регіон показує досить високі темпи економічного зростання і є набагато розвиненим, ніж можна собі уявити одразу. Наприклад, Мексика є 15-ою країною за розвитком економіки у світі й це зовсім не кіношна пустеля з кактусами, як можна собі уявити спочатку. 
2. Близькість розташування до американського ринку для бізнесів, які орієнтовані на нього. 
3. Розвинений сегмент Customer Support та Success й висока доля спеціалістів. 
4. Більшість населення в регіоні зацікавлені в співпраці саме з іноземними компаніями.

Окрім великої зацікавленості самих держав і населення у нових інвестиціях, важливо розуміти всі локальні особливості, щоб успішно зайти в регіон й мати змогу швидко та ефективно зростати. Про це детальніше й розкажу у цій статті.

Найголовніше – це мова

Виводячи бізнес на новий ринок, перше з чого варто почати – локалізація мови. Тут є декілька важливих пунктів:

1. Тільки англійська мова не працює. Компанії зазнають fracaso (пер. невдачі), намагаючись виходити до потенційних клієнтів та партнерів виключно англійською мовою. Відсоток англомовного населення тут зовсім невеликий й, в спробах побудувати діалог, ви просто не розумієте одне одного. 
2. Враховувати мовні особливості окремих країн. Мова країн регіону ЛатАм – іспанська, але вона відрізняється не лише від європейської іспанської, а й змінюється всередині кожної країни. Починаючи від вимови й закінчуючи окремими словами, які можуть мати різне значення й призводити до курйозних випадків. Наприклад, фраза «coger el autobus»‎ – в одному випадку це «‎‎сісти на автобус», а в іншому «зайнятись з ним коханням».
3. Не англійською та іспанською єдиними. Якщо ви йдете на ринок Бразилії, вам необхідно розумітися на локальній версії португальської мови. Іспанська тут дуже не працює, навіть гірше ніж англійська.

Культурні особливості

Для населення Латинської Америки є дуже важливим вибудова міжособистісних відносин в житті та в бізнесі. Тому необхідно бути готовим до розмов про сім’ю, друзів, особисті проблеми й завжди бути в контакті з людиною. А також регулярно ходити на особисті формальні та неформальні зустрічі – це свого роду bonding (пер. склеювання, зв’язування). 

Розберемо детальніше основні культурні особливості, які впливають на ведення бізнесу: 

1. Дуже доброзичливе спілкування. Для нас це може виглядати таким собі підлабузництвом на грані з брехнею. Але це такий локальний стиль, і якщо йому не слідувати, ризикуєте бути заклеймованим як грубіян. Сюди входять як розмиті конструкції без прямої відмови, так і polite фідбек – нічого прямого, використовуємо максимально згладжувальні конструкції. 
2. Концепція «mañana por la mañana» (пер. завтра вранці) або «al ratito» (пер. скоро). Розуміння дедлайнів і комітента в ЛатАмі значно відрізняється від нашого й це необхідно закладати в планування. Якщо ви про щось домовились, є велика ймовірність, що воно буде зроблене пізніше або взагалі не буде зроблене. 
3. Клановість. Концепція сім’ї в Латинській Америці значно відрізняється від української. В ЛатАмі сім’ї дуже великі: наприклад, на весілля вони зазвичай запрошують 200-500 людей, які між собою реально всі знайомі та спілкуються. Й звичайно, всі вони разом ведуть й бізнес: є родичі працюють в одній сфері або ті, які можуть покрити супутні бізнес-потреби. Й вони завжди радять один одного для розв’язання будь-яких питань, навіть якщо якість послуг значно нижча. В такій клановості є як плюси, так і мінуси для розвитку бізнесу.
4. Сімейні цінності. Для них дуже важлива сім’я та релігійні свята. Тому якщо на календарі якесь свято або щось сталось всередині сім’ї, то робота почекає.

Відкриття локального офісу та найм команди

ЛатАм це не одна країна, а 33 окремі держави з абсолютно різними умовами ведення бізнесу та нормативно-правовою базою. Тому найперше, що необхідно зробити – обрати цільові країни для вашого бізнесу. Можна зробити самостійно поверхневий порівняльний аналіз або звернутись до спеціалістів. Після цього, знайти локального експерта, який буде керувати процесом і консультувати вас на місці.

1. Офіс

Варто враховувати, що в ЛатАмі більшість структур дуже забюрократизовані й реєстрація компанії, рахунку і всі офіційні оформлення займають час. Але ви все одно можете паралельно займатися відкриттям офісу фізично та наймати команду використовуючи послуги посередників для виплат та податків.
2. Податки

В більшості країн вони досить суттєві. Проте якщо постаратися, то можна знайти способи зменшення податкового тягаря легальними способами.

3. Найм

Якщо ви збираєте команду зі знанням англійської мови, то ваші зарплатні витрати можуть не приємно здивувати. Це висококваліфікована сила і їх зарплати нічим не поступаються зарплатам довоєнної України в аналогічній ніші. Наймати краще за все через LinkedIn й це подекуди ефективніше за локальні рекрутингові агентства. 

4. Команда

Не очікуйте, що локальна команда працюватиме аналогічно вашому звичному ритму. 

Нагадую, в регіоні є культурні особливості й вони проявляються всюди: 

1. Якщо ви надаєте співробітнику певні benefits, то він точно буде ними користуватися. Наприклад, якщо в українській компанії надають можливість раз на тиждень бути WFH (work from home), то зазвичай людина не користується цим щотижня. В ЛатАмі люди не просто будуть активно цим користуватись, а ще й шукатимуть шляхи отримати трошки більше. 
2. Окрім плюшок зі сторони компанії, локальне трудове законодавство також сильно захищає співробітників. Тому, якщо ви плануєте вивчати можливості зменшення податкового тягаря, варто це враховувати. Інакше можете опинитись в ситуації, де з вами просто не будуть співпрацювати. 
3. Формат роботи відрізняється: більшість людей тут звикли до корпоративної бюрократії й не варто очікувати, що вони будуть відкрито приходити одразу з ідеями й готовим результатом по задачах. Скоріш за все це буде покрокова презентація як робилася задача з багатьма варіантами рішення й обрати треба буде все одно вам. 
4. Полайтнес. Прямий фідбек не сприймається й всі задачі ставляться в форматі «а чи не був би ти ласкавий зробити» і т.п. Щоб це не гальмувало розвиток компанії, раджу одразу проговорювати різність культур і можливість прямого фідбеку, без мети образи. 
5. Фідбек. Якщо ви проводите ревью або хочете чесний фідбек, наголошуйте на його важливості, залучайте третю сторону для його збору або взагалі проводьте анонімне опитування. Інакше ризикуєте не отримати всю правду, бо полайтнес. 
6. Темп роботи. Це дуже відрізняється від тої швидкості та продуктивності, до якої ми звикли в українських компаніях. На початку не очікуйте від локального офісу гіперпродуктивності, але потроху розвивайте власну корпоративну культуру й прищеплюйте той стиль роботи, який властивий вам. 

Всі ці рекомендації можуть мати різну вираженість в залежності від ніші, розміру компанії, конкретної країни та власне user persona ваших потенційних клієнтів. Адаптуйтесь й змінюйте їх в залежності від вашої ситуації та запиту. Головне розуміти, що локалізація бізнесу в різних його проявах в ЛатАмі дуже важлива й підвищує ваші шанси на успішне масштабування в цей регіон.

У жовтні 2020 року ЗМІ пророкували китайському підприємцю Джеку Ма багатство та славу: його компанія Ant Group готувалася до IPO. Причому настільки масштабного, що через кількість охочих його кілька разів переносили, а обсяг залученого капіталу в ході первинних торгів збільшили з $25 млрд до $35 млрд. Уся компанія могла коштувати понад $350 млрд, випередивши MasterCard і трохи поступаючись Visa. Якби все відбулося за планом, капіталізація двох компаній, які започаткував Джек Ма, сягнула б $1 трлн. Але все пішло зовсім не так, як очікувалося.

Джека Ма ніхто не бачив уже кілька тижнів, його статок скоротився на $12 млрд, а сам він накликав на себе немилість китайського уряду. Більше про це — читайте в нашому матеріалі.

Ви бідні, бо неамбітні.

Перед тим, як заснувати Alibaba, я запросив до себе 24 друзів, щоб обговорити цю можливість. Ми проговорили вже дві години, але вони все одно були трохи спантеличені — мушу визнати, що тоді я висловлювався не зовсім виразно. Вердикт: 23 із 24 людей, що були тоді в кімнаті, сказали мені облишити цю ідею з багатьох причин. Наприклад: «Ти нічого не знаєш про інтернет, і, що важливіше, у тебе немає стартового капіталу».

Лише один друг (який тоді працював у банку) сказав мені: «Якщо хочеш цим зайнятися, спробуймо. Якщо справа не вигорить, завжди можна повернутись до того, чим займався раніше». Я міркував про це всю ніч і вже до ранку вирішив, що все одно ризикнув би, навіть якби ідея не сподобалася всім 24 моїм друзям.

Коли Alibaba тільки-но починалася, я одразу зіткнувся з сильним неприйняттям з боку сім’ї та друзів. Озираючись назад, я розумію, що мною рухала навіть не впевненість у потенціалі інтернету, а це: «Не має значення, чим ви займаєтеся, незалежно від того, чи ви досягли успіху, чи зазнали невдачі. Досвід — це форма успіху як така. Ви маєте й далі робити спроби, і якщо це не спрацює, завжди можна повернутися до того, чим займалися раніше».

Як у цій цитаті з Томаса Лоуренса: «Усі бачать сни, але кожен по-різному. Ті, хто бачать сни в темних глибинах ночі, вранці бачать, що сни розсипалися на порох. Але ті, хто мріє наяву, з відкритими очима — небезпечні люди, адже вони можуть втілити сни в реальності».

Люди програють у житті з цих чотирьох причин:

• Короткозорі — не бачать можливостей.
• Недооцінюють можливості.
• Не розуміють можливості.
• Не можуть діяти достатньо швидко.

Ви бідні, бо неамбітні.

Бути амбітним — означає жити життям, сповненим величних ідей, мати велику мету в житті. У цьому світі є речі непізнавані та недоступні, але немає нічого, чого не можна було б досягти. Глибина ваших амбіцій визначає ваше майбутнє.

Свідченням цьому є історія Джулієт Ву Шихонг — однієї з тих, хто став першим поколінням професійних керівників у Китаї. Їй вдалося домогтися визнання, пробиваючись кар’єрними сходами від прибиральниці, доглядальниці, маркетолога. І допомагали їй у цьому самоосвіта та навчання.

Вона очолювала найвідоміші мультинаціональні IT-групи (Microsoft у 1985-1998 роках; IBM — у 1998-1999). Ву була символом нового покоління бізнес-керівників, яких зростив Китай під час економічних реформ та відкриття країни для світу.

Вона починала кар’єру у великій компанії від самого низу, її робочі обов’язки полягали в тому, щоб розливати чай та підмітати підлогу. Якось, коли вона забула свою перепустку, охоронець не пропустив її всередину. Вона говорила, що й справді є співробітником компанії, що вийшла лише для того, щоб купити офісне приладдя. Попри її благання, охоронець не здавався. Стоячи біля дверей, Ву бачила, як співробітники її віку, але стильно та по-діловому одягнені, вільно проходять усередину, і ніхто не вимагає в них перепустку. Вона запитала в охоронця, чому їм не потрібно показувати перепустку, і охоронець холодно дозволив їй увійти.

Це стало поворотною точкою для Ву, їй було дуже соромно, її самооцінка страшенно постраждала. Вона глянула на себе збоку: у мішкуватому одязі, штовхає брудний візок. Порівнюючи себе з тими, хто був одягнений інакше, вона відчувала глибокий біль від раптового усвідомлення того, що її дискримінують. І з цього моменту Ву поклялася ніколи не дозволяти так принижувати себе і стати всесвітньо знаменитою.

Відтоді вона не втрачала можливостей для просування. Щодня Ву приходила на

роботу раніше за всіх, а йшла останньою. Вона була готова вчитися, і невдовзі її зусилля були винагороджені: її зробили менеджером з продажу, а незабаром регіональним менеджером у Китаї. Вона не мала необхідної освіти і її часто називали «королевою парт-таймерів». Дуже скоро вона очолила IBM у Китаї. Це історія Ву Шихонг, героїні китайських ділових кіл.

Якби не цей випадок, Ву Шихонг ніколи не вистачило б амбіцій та бажання стати багатою, і її життя розвивалося б зовсім по-іншому.

• Ви бідні, бо не маєте бажання стати успішним.
• Ви бідні, бо вам не вистачає передбачення.
• Ви бідні, бо не можете впоратися зі своїм боягузтвом.
• Ви бідні, бо вам не вистачає хоробрості та цілеспрямованості.
• Амбіції можуть допомогти вам перебороти всі обставини та максимально наростити свій потенціал.
• Амбіції допоможуть вам постійно вчитися та прагнути досконалості.
• Амбіції допоможуть вам подолати всі перешкоди та творити чудеса, на які інші не наважуються навіть замахнутися.

Не має значення, наскільки бідна ваша сім’я, не сумнівайтеся у своїх здібностях і будьте амбітними.

• Якщо ваша сім’я вважає вас нікчемою, вас ніхто не жалітиме.
• Якщо вашим батькам нема чим платити за медичними рахунками, ніхто не співчуватиме вам.
• Якщо вас перевершать конкуренти, ви не викличете жалості.
• Якщо вас покинуть ваші близькі, ніхто не шкодуватиме через це.
• Якщо ви нічого не досягли до 35 років, вас також ніхто жалітиме.

Тож ризикуйте або займайтеся домашніми справами. У будь-якому іншому випадку ви просто даремно витрачаєте свою юність.

За останні 15 років я провів співбесіди із близько 1000 осіб на різні посади. Фахівців із продажу, інженерів, спеціалістів з роботи з клієнтами, менеджерів і навіть СЕО та членів ради директорів.

Коли я почав працювати, я оцінював свій показник «влучань» приблизно в 50%. Тобто лише один із двох кандидатів зрештою справді відповідав посаді. Через рік, продовжуючи проводити співбесіди та наймати людей, я почав помічати, який реальний ефект дають співробітники найвищого класу, гравці класу А.

Якщо ви раніше не чули термін «гравець класу А», не переймайтеся. Коли йдеться про людей у контексті роботи, ви можете поділити їх на три категорії:

• гравці класу А: найкращі 5% фахівців. Вони важко працюють, розвиваються «вшир» і «вгору», їх люблять і поважають. І зазвичай вони швидко просуваються вгору кар’єрними сходами;
• гравці класу Б: більшість людей. Вони працюють стандартні 5 днів на тиждень по 8 годин, добре справляються та є хорошими, але не видатними працівниками;
• гравці класу В: «найнижчі» 10%. Вони роблять не більше роботи, ніж потрібно, не намагаються займатися новими проєктами, люблять (і створюють) конфлікти та мають невисокий рівень особистої відповідальності.

Очевидно, вам хочеться наймати гравців класу А, чи не так? Добре. Сьогодні я сів і подумав про всіх тих гравців класу А, яких мені пощастило найняти за роки практики в п’яти моїх попередніх компаніях — більшість із них досі працюють у цих компаніях.

Я намагався знайти спільні риси таких співробітників та зрозуміти, в чому секрет їхнього успіху, а також згадував наші співбесіди — навіть ті, що були на початку 2000-х. Коли я запитав себе, що спільного в усіх цих людей і з чого починає гравець класу А, мені вдалося виявити деякі характерні риси та схожий досвід.

Потім я поглянув на цю ситуацію з іншого боку і сформулював 7 запитань, які можна використати під час співбесіди, щоб збільшити шанси знайти та найняти співробітників класу А.

Ось ці 7 запитань.

1. Чи підвищували їх хоча б один раз у попередніх компаніях?

Гравці класу А чудово справляються зі своєю роботою, тому хороші менеджери швидко доручають їм велику відповідальність, складніші завдання та, відповідно, найвищу позицію. Подивіться на їхній профіль у LinkedIn, чи отримували вони підвищення хоча б раз на попередніх місцях роботи. Одне підвищення — добре, два — відмінно, три — взагалі надприродно.

2. Чи доручали їм ведення великого проєкту на минулій роботі? Як вони впоралися?

Гравці класу А люблять брати на себе якнайбільше відповідальності, а не якнайменше. Чи достатньо їм довіряли в попередній компанії, щоб доручити великий або дуже важливий проєкт під особисту відповідальність?

3. Вони претендують на ту саму роль, що й на попередній роботі, чи на якусь зовсім іншу?

Гравці класу А полюбляють складні завдання. Я виявив, що більшість гравців класу А частіше змінюють не так компанії, як посади — адже вони люблять постійно вчитися чогось нового та перебувати в нових ситуаціях.

4. Чи можуть вони говорити про вашу компанію та сказати, що їм подобається, а що вони змінили б?

Гравці класу А роблять дослідження про компанію, в яку йдуть на співбесіду. Вони намагаються зрозуміти вашу стратегію: що добре, а що погано. Чи можуть вони чітко говорити про те, що їм подобається у вашій компанії, або конструктивно відповісти на вашу пропозицію про зміни?

Якщо кандидат поняття не має, чим займається ваша компанія, або не має своєї думки (позитивної чи негативної) щодо неї — це чіткий стоп-сигнал.

5. Вони впевнені в собі, але при цьому не гордовиті?

Тут є тонка грань. Гравці класу А мають виняткові показники продуктивності, але вам потрібен хтось, хто багато каже про класні команди, класних керівників і менторів, а не про те, який він крутий і все зробив сам.

6. Чи мають вони намір постійно навчатися? Яким чином вони це доводять?

Гравці класу А люблять навчатися нового. Запитайте в них, чого вони навчилися на попередній посаді. Дізнайтеся, яку книжку зараз читають. З’ясуйте, чого вони хочуть навчитися протягом найближчих 6-12 місяців і як планують це робити.

7. Як ви оцінили б якість і кількість запитань, які вони ставлять під час співбесіди?

Хороша співбесіда — це завжди розмова, а не гра в одні ворота. Зверніть увагу на кількість та якість запитань, які вони ставлять. Гравці класу А переймаються тим, в якій команді працюватимуть, хто буде їхнім начальником і де ви бачите компанію в майбутньому.

Якщо ви хочете використати ці 7 запитань у наступній співбесіді, можете використовувати спеціальний файл, який я створив за принципом 70-бальної системи. Це допоможе вам відрізнити гравців класу А від решти. Він також містить ще кілька специфічних запитань, які можна поставити в ході співбесіди, якщо ви досі не впевнені.

Але пам’ятайте: наймання гравців класу А — це не точна наука. Крім цих 7 запитань, є ще безліч нюансів. Але, за моїм досвідом, це непоганий початок. Слід також довіряти своїй інтуїції, перевіряти референси, оцінювати культурний рівень розвитку кандидатів і, найголовніше, запитувати людей, з якими вони мають працювати, про те, чи хочуть вони мати таку людину за колегу.

У нас є свіжий текст про те, як видалити акаунт Facebook — велика докладна інструкція із зображеннями. Прочитати її можна тут за посиланням нижче. Інструкція підготовлена відповідно до оновленого дизайну та всіх змін у Facebook.

Якщо ви серйозно намірилися видалити свій Facebook-акаунт, ви не самі в цьому. Незалежно від того, чому ви на це зважилися — з міркувань приватності або щоб видалити всі фактори, що відбирають увагу — процес видалення забере набагато більше часу, ніж ви думаєте. Для цього немає універсальної кнопки Delete, але є покрокова інструкція, завдяки якій ви справді можете розпрощатися з цією соцмережею назавжди.

Урахуйте, що видалити й деактивувати — це не те саме. Деактивація приведе до того, що ваш контент тимчасово зникне зі стрічки Facebook доти, доки ви не розблокуєте акаунт. Натомість видалення означатиме, що ви вже ніколи не зможете ввійти до свого профілю знову. Тому добре подумайте, чи справді ви на 100% готові залишити соціальну мережу та видалити з неї всю вашу інформацію.

Для тих, хто таки наважився, наводимо покрокову інструкцію.

Резервна копія

Поки ваш акаунт ще існує, про всяк випадок збережіть всю інформацію з нього — фотографії, контакти або дні народження друзів. Після того, як ваш обліковий запис буде видалено, доступ до цієї інформації буде втрачено.

Рекомендуємо вам завантажити копію Facebook-даних у форматі ZIP-файлу. Архів міститиме всі ваші пости, включаючи фото та відео. Ось як це робиться:

• Зайдіть до налаштувань акаунта.
• У налаштуваннях акаунта клікніть на «Загальні» у верхньому лівому куті.
• Натисніть «Завантажити копію вашої інформації на Facebook».
• Натисніть кнопку «Почати створення архіву».
• Введіть у полі, що відкрилося, свій пароль від акаунта, почнеться завантаження.

Збережіть цей файл у надійному місці на вашому комп’ютері.

Згідно з угодою Facebook, коли ви видаляєте ваші фотографії та відео (на мові Facebook це називається IP-контент) або весь акаунт, дані вилучаються за принципом роботи десктопного кошика. Контент недоступний нікому, але зберігається «доцільну кількість часу» в архівах соцмережі.

Перевірка пов’язаних застосунків

Facebook настільки інтегрований у наше повсякденне онлайн-життя, що ми використовуємо його для входу до сторонніх застосунків, на сайти та сервіси. Це заощаджує час та допомагає цим сервісам надавати нам більш персоналізовані послуги. Але не варто забувати, що при цьому ми також надаємо розробникам доступ до «нашого золотця» — дорогоцінних даних, які містять базову інформацію. Це наше ID користувача, усе, що ми поширюємо, а ще наш список друзів.

Перевірити, до яких сторонніх сервісів ви підключені через Facebook, можна в загальних налаштуваннях акаунта. Для цього натисніть на вкладку «Додатки» у списку, розташованому ліворуч, і на екрані з’явиться повний список сторонніх сайтів, авторизація на яких здійснена через Facebook.

Заковика в тому, що в кожен із цих застосунків потрібно буде зайти й переналаштувати авторизацію таким чином, щоб вона відбувалася не з використанням Facebook, а через e-mail або, наприклад, через Twitter. Робити це, зрозуміло, слід до видалення акаунта.

Відключення застосунків від акаунту

Після того, як ви переналаштуєте авторизацію в сторонніх застосунків, логічно буде відключити всі ці сайти від вашого акаунта у Facebook. Про всяк випадок. Для цього натисніть на хрестик навпроти кожного з них, а потім вам треба підтвердити свої наміри натисканням на кнопку «Видалити» в повідомленні, яке з’явиться на екрані.

Але це ще не все. Після цього натисніть на «Редагувати» у верхній частині списку застосунків навпроти текстбоксу «Додатки, які ви використовуєте» та відключіть платформу.

Після цього ваша інформація із цих застосунків не підлягатиме відновленню, а розробники більше не матимуть доступу до вашого ID.

Інформація із застосунків

Застосунки, які ви використовували, підтримуються сторонніми бізнесами та розробниками, які (переважно) не мають стосунку до Facebook. Тому навіть після відключення вони можуть зберігати та продовжувати використовувати вашу інформацію, до якої ви надали їм доступ раніше.

Якщо вас це турбує, Facebook рекомендує звернутися безпосередньо до служб підтримки цих застосунків із проханням видалити вашу особисту інформацію. На щастя, правилами соцмережі передбачено, що ці сторонні розробники зобов’язані це робити на вимогу користувачів.

З Instagram складніше, оскільки це дочірня компанія Facebook. Тож змиріться з тим, що навіть якщо ви видалите там свій профіль, ваші фото певний час зберігатимуться в архівах компанії «протягом доцільного строку для відновлення або з метою аудиту».

Історія у Facebook

Коли ви видаляєте свій Facebook-акаунт, усі ваші чекіни, позначки, коментарі та лайки в стрічках інших людей зникають. Рекламодавці, найпевніше, також втрачають доступ до них, але, щоб перестрахуватися перш ніж видаляти акаунт, спочатку треба очистити його історію.

Для цього натисніть кнопку «Подивитися журнал дій», яка розташована на обкладинці облікового запису, та перейдіть до журналу. Після цього методично видаляйте або «розлайкайте» кожен пункт списку, натискаючи на значок «олівець» поруч.

При цьому доведеться пройтися по всіх вкладках у лівій бічній панелі — по ваших публікаціях, публікаціях, які ви лайкали чи коментували, фотографіях та іншому. Нічого не пропустіть, якщо хочете зробити все як слід.

Видалення акаунта

А тепер нарешті те, за чим ми всі сюди прийшли.

Невипадково сторінка видалення облікового запису у Facebook зарита, як піратські скарби. Якщо ви досі не можете її відшукати, клацніть сюди, а потім введіть свій логін та пароль. Натисніть на кнопку «Видалити мій акаунт» і підтвердження, що ви справді цього хочете. Потім зайдіть до електронної пошти, щоб переконатися, що процес видалення запущено. Якщо ви не побачили відповідного листа, перевірте теку «спам». Після видалення не авторизуйтесь у Facebook як мінімум 14 днів, інакше акаунт відновиться. Відповідно до правил використання даних Facebook, на повне видалення акаунту знадобиться один місяць, але ваша інформація буде зберігатися на сервері ще 90 днів у форматі бекап-копії.

Нарешті, мені прийшла SMS: «Завтра, 5 ранку, номер рейсу AZ610, «Рим — Нью-Йорк». Усі SMS, які приходили на мій BlackBerry недільними вечорами, зазвичай стосувалися клієнта, до якого я полечу на зустріч на тижні.

Я працював на одну з трьох топових міжнародних консалтингових компаній.

Це життя на валізі. Життя консультанта, в якому ти упускаєш все і всіх, крім таблиць в Excel. Життя крутих бізнесменів, для нього нас тренують на ідеальних рабів у найкращих бізнес-школах, дипломами яких ми пишаємося.

Після кількох годин сну я вже сидів в особистій машині, і водій віз мене до аеропорту Фьюмічіно, в Римі, щоб я міг вилетіти до Нью-Йорка шикарним бізнес-класом. Після перельоту я заселився до чудового п’ятизіркового готелю і вирушив до офісу клієнта. Зарплата? Вона теж була чудовою. Моя компанія пишалася тим, що була у списку фірм із найвищими зарплатами у своїй в галузі.

Батьки

Але щось у цьому житті було не так. Я не міг і далі терпіти це лайно, тому одного прекрасного дня зателефонував батькам: «Мамо, тату, я щойно пішов з роботи й хочу заснувати свій стартап».

У мами майже стався серцевий напад. Мама-перфекціоністка явно не мріє почути таке від сина, якого надихала на навчання в елітній бізнес-школі та хвалила за хороші оцінки. Я намагався полегшити удар, але без шансів.

«Мамо, я ненавиджу таке життя. Усі консультанти вдають дуже щасливих, ніби сидять на особливих таблетках. Мені вдається поспати 3-4 години на добу. Усі бонуси, які компанія мені обіцяла — їх просто немає. Пам’ятаєш крутий п’ятизірковий готель? Я працюю 20 годин на день і не можу їм насолоджуватися. Чудовий сніданок? Я не маю часу на нього. Обід вечеря? Швидше за все це буде сендвіч перед комп’ютером із таблицями Excel. І, до речі, замість шампанського в бізнес-класі під час польоту я насолоджувався переглядом графіків. Хороша зарплата? Я не мав часу, щоб хоч пенні з неї витратити.

Мамо, я ненавиджу так жити, це життя лузера. Я навіть із дівчиною не бачуся і я більше не витерплю. Хочу розпочати свій бізнес».

Мої батьки, до речі, вийшли на пенсію після нудної та стабільної чиновницької роботи.

Я розумів, що сім’я не має підприємницької передісторії, тож батькам важко буде пояснити ситуацію. Але я аж ніяк не очікував, що мама зателефонує вже наступного ранку: «Ну як там твій бізнес? Зростає?!».

Хоч як я намагався їй пояснити, вона не розуміла, що бізнесу для зростання потрібно більше, ніж один день.

Дівчина, друзі, коло спілкування

Моя дівчина завжди була готова мене підтримати, тож я поділився новиною з друзями, які завзято дерлися кар’єрними сходами в блискучому корпоративному світі.

Я всім розповів, що пішов з роботи, щоб втілити стартап своєї мрії. Дехто поступово припинив спілкування зі мною, оскільки вважав мене ненормальним: за доволі короткий період я вже вдруге кинув круту роботу. Інші висловлювали мені підтримку, хоча в спілкуванні з друзями теж щось пішло не так: я скоро зрозумів, що намагаюся не бувати на тусовках та зустрічах.

Щоразу, коли я зустрічався з друзями, мені не було що відповісти на постійні запитання про мій стартап. «Ну що, як там твій стартап?», «Певно націлився в нові Цукерберги?», «О, чувак, ми так пишаємося, ми всі віримо, що скоро ти піднімеш величезні інвестиції».

Робота над стартапом — це тривалий шлях, і мені було складно пройти його, враховуючи, як сильно я переймався тим, що подумають інші.

День за днем я ставав самотнім і впадав у депресію, оскільки дедалі рідше бачився з друзями. Мій стартап розвивався не так швидко, як здавалося моїм знайомим. Мене страшенно дістало повторювати те саме: стартапам потрібні роки, щоб досягти масштабів Facebook або Twitter. Єдине місце, де я почувався комфортно — поряд зі знайомими-підприємцями. Це правда: лише стартапер може зрозуміти стартапера.

Гроші, гроші, гроші

Наче мало мені було самотності та соціального тиску, аж тут мене «полюбило» безгрошів’я — джерело всіх стресів. Гроші закінчувалися набагато швидше, ніж я міг уявити. Це просто вбивало мою продуктивність та здатність приймати виважені рішення. Я постійно був у паніці, намагаючись знайти шляхи до успіху та заробітку.

Пам’ятаю день, коли мені довелося випрошувати пару центів у дівчини: у мене просто не вистачало грошей на пляшку води. Я ще не розумів, що це був лише початок труднощів.

Сьогодні

Досить драми: відтоді минуло вже понад два роки. Цей пост я пишу, сидячи на пляжі найкрасивішого курорту Таїланду, Пхукет, попиваючи мохіто. Ні, я не хвалюся, і ні, я не став черговим засновником стартапу — мільйонером.

Але мій бізнес тепер генерує стабільний приплив грошей. Цього мені вистачає на подорожі всім світом, я також можу дозволити собі працювати скрізь, де є Wi-Fi.

Але я шкодую про одне. Якби я тільки міг поставити п’ять запитань собі тоді, перед тим, як почати болісну подорож — створення стартапу. П’ять запитань, які, як на мене, кожен майбутній підприємець має поставити собі:

1. Ви готові до соціального тиску?

Якщо ваші друзі та сім’я не займаються бізнесом, вони не зрозуміють по-справжньому, чого ви намагаєтеся досягти, і тиск з їхнього боку буде відчутним. Я так переймався тим, що інші думають про мене, що це майже зруйнувало мені життя. Я був таким вимогливим до себе, карав себе ще більшими обсягами роботи, щоб наблизити день, коли всім зможу розповісти про успіх. Так тривало до того моменту, коли я зрозумів: якщо всім на мене насрати, якого біса я взагалі переймаюся?

Ви — це кілька секунд, які інші витратять на прочитання вашого статусу у Facebook. У 2014-му ні в кого немає часу по-справжньому дбати про інших у галасливому, переповненому людьми світі. Якщо ви так сильно бентежитеся з приводу думок інших, ви витратите час на те, щоб довести їм, що ви успішні, замість просто працювати над стартапом. Почніть жити своїм життям. У мене це вийшло доволі пізно.

2. Чи ви одинак, а якщо ні — ваш партнер підтримає вас?

Мені пощастило мати стосунки з чудовою дівчиною, але я бачив, як багато друзів-підприємців розлучалися з подругами, займаючись бізнесом. Будувати стартап — дуже важке завдання, набагато важче, ніж я колись собі уявляв. Ваш мозок постійно переповнений мільйоном питань та проблем, і ніхто, включаючи близьких, навіть уявлення не має, що діється у вас у голові. Якщо ви в парі, постарайтеся, щоб ваш партнер зрозумів: для підприємця іноді нормально бути не в настрої навіть для простого поцілунку.

3. У вас вистачить грошей протриматися хоча б рік?

ОК, а тепер помножте цю кількість ще на три, адже ваші заощадження танутимуть набагато швидше, ніж ви думаєте. Завжди з’являтимуться приховані витрати, виплати юристам, зламані «айфони» чи комп’ютери, зарплата бухгалтера тощо.

Внутрішньо підготуйтеся переїхати до скромнішої квартири, менше їсти, рахувати мідяки, робити речі, про які ви навіть не замислювалися в попередньому житті.

Останні кілька місяців перед тим, як гроші на стартап остаточно закінчаться, будуть особливо тяжкими, а психологічний тиск зростатиме експоненційно — так, що ви втратите нормальний сон. Успіх приходитиме поступово, а гроші згорятимуть. Вчиняйте розумно: плануйте від найпершого дня.

4. Чи готові ви спати по кілька годин на добу?

Втікши зі світу корпоративних консультацій, я думав, що нарешті здійснив мрію: працювати там, де хочу. Поки мені не трапилася цитата Лорі Грейнер: «Підприємці — це ті, хто готовий працювати 80 годин на тиждень, щоб не працювати належні 40».

Усе почалося з пробуджень посеред ночі. Спочатку тому, що мене захоплювали ідеї, і їх приходило дедалі більше. Я просто не міг дочекатися ранку, щоб розпочати роботу над ними. Потім настала фаза перебільшень. Я працював надто багато, оскільки завжди хотів ще трохи покращити ідею. Але чим більше я працював, чим пізніше йшов спати, тим складніше було заснути, і тим неспокійнішим ставав сон. Через два-три дні на тиждень моя продуктивність була на нулі.

Не дайте себе обдурити захопленими обговореннями новин про стартаперів-мільйонерів. За цими історіями успіху ховаються болючі дні, безсонні ночі, постійні відмови та невдачі. Подорож до успіху — довга. Дуже. Довга.

5. Як ви визначаєте успіх?

У кожного свої пріоритети в житті. Для більшості пріоритет №1 — гроші, для інших — баланс між життям та роботою. Відштовхуючись від того, що ви вважаєте успіхом, можна оцінювати складність шляху перед вами. Якщо вам важливі гроші та публічне визнання — вам доведеться несолодко.

Але не забувайте слова Хемінгуея: «Добре, коли подорож має кінцеву мету; але в кінці найважливішою виявляється сама подорож». Успішні підприємці — не обов’язково ті, хто «піднімає» раунди на мільйони. Не забувайте, таке трапляється вкрай рідко.

Але є тисячі мрійників, які не потрапляють у новини, але яким вдається запустити стартап і бути задоволеними життям. Як би подорож до свого бізнесу не зіпсувала вам життя, якою б важкою вона не була, насолоджуйтесь нею, не зраджуйте своєму пристрасному захопленню. Тоні Гаскінс чудово сказав: «Якщо ви не збудуєте своєї мрії, хтось найме вас для того, щоб будувати свою».

Фахівці «Лабораторії Касперського» склали список з 5 типових помилок, які майже кожен робить у Facebook, а також поради, як уникнути неприємних наслідків через них у майбутньому. І до речі, «не читати Facebook за кермом» серед них немає — це зрозуміло.

Публікація повної біографії

Facebook активно підштовхує нас написати все про кар’єру, місце та дату народження тощо. Але безліч сервісів, включаючи банки, використовують ці дані (наприклад, дату народження, дівоче прізвище матері, кличка улюбленця), щоб відкрити доступ до вашого рахунку або акаунту. Злочинці люблять Facebook, оскільки там можна зібрати всю потрібну інформацію про людину, а потім зламати її значно важливіші акаунти.

Порада: Не публікуйте свою дату або хоча б рік народження, уникайте згадування імен родичів та домашніх тварин, а також інших даних, які регулярно застосовуються в соціально-інженерних атаках, а також атаках на банківські та фінансові рахунки.

Публікація постів «для всіх»

Публічні записи можуть прочитати не лише ваші близькі, а й начальник, колишній чоловік/дружина, співробітник кадрової служби, численні рекламні та маркетингові фірми й навіть шахраї. Люди вважають, що написати у Facebook  — все одно, що розповісти історію друзям за столиком бару.

Насправді це все одно, що голосно прокричати свою думку на міській площі. Хтось може випадково чи навмисне спотворити ваші слова, вирвати їх з контексту й розповісти іншим, зіпсувавши вам репутацію. Випадки втрати роботи за необережний допис у соцмережі також ніхто не скасовував.

Порада: Налаштуйте допис таким чином, щоб усі записи публікувалися в режимі «Для друзів» або «Для друзів друзів». Особливо уважно оприлюднюйте фото. Якщо ж ви справді хочете сказати щось усьому мільярду користувачів Facebook, цей режим легко змінити на публічний.

Небезпечний пароль

Сьогодні майже всі користувачі входять на інші сайти та онлайн-сервіси за допомогою Facebook. Якщо пароль до акаунту в цій соцмережі зламаний, усі ці онлайн-сервіси теж можна вважати зламаними.

Порада: Використовуйте надійний пароль, а краще двофакторну автентифікацію. Не використовуйте пароль до Facebook на інших сайтах, він має бути унікальним.

Публікація місця перебування

Сторонні можуть стежити за вами, дізнатися про адресу вашого офісу або навіть домашню. Це особливо небезпечно для дітей та підлітків. Але навіть якщо ви давно виросли і «чекінитеся» у звичайному місці на кшталт ресторану чи курортного готелю, це демонструє насамперед, що ви не вдома — дуже цінна інформація для грабіжників.

Порада: Вимкніть геотеги у фотографіях, які ви публікуєте. Не публікуйте «чекіни» у Facebook або створіть обмежений список людей, які бачать їх.

Дружба з незнайомцями

Часто незнайомі люди додаються до друзів. І якщо у вас багато спільних друзів, ви можете прийняти запрошення, щоб не здатися неввічливим. Чужинець одразу отримує доступ до всієї вашої інформації «для друзів», включаючи згадані вище «чекіни», пов’язані з вашим життям дати тощо. Тепер зловмисник зможе надсилати вам і вашим друзям повідомлення (можливо, спам або шкідливі посилання), а також додавати нових друзів, користуючись тим, що дружба з вами підвищила авторитет цієї людини.

Порада: Додавайте до друзів у Facebook лише тих, кого ви знаєте особисто.

Мама навчала мене ніколи не давати непотрібних порад і не намагатися допомагати людям, якщо вони про це не просять. Я думала, що вона просто нечуйна. Але коли подорослішала, зрозуміла, що вона мала рацію. Мама — добра людина.

Суспільство завжди наполягає на необхідності допомагати ближньому. Я теж. Нам кажуть, що ми маємо допомагати людям просто так і навіть тоді, коли вони на це не чекають. Звісно, це неправильно. Випадковий прояв доброти може багато в чому змінити життя людини. Але кожна медаль має зворотний бік. І не варто замовчувати можливий альтернативний результат.

Немає нічого абсолютно хорошого чи абсолютно поганого. У поганому завжди знайдеться щось хороше, а в доброму погане. Ідея допомагати людям не обов’язково погана. Але й не автоматично хороша. Ось причини, через які особисто я припинила допомагати людям.  І вам, можливо, теж варто.

1. Припиніть допомагати людям, які цього не заслуговують

Це непросто. Нас вчили, що треба допомагати людям. Тож тепер треба розучитися це робити. 

«У міру дорослішання, ви дізнаєтеся, що одна рука потрібна вам, щоб допомагати собі, а друга — допомагати іншим», Сем Левенсон.

Стартапери часто просять у мене поради. Я знаю, як тяжко втілювати стартап — я сама розвиваю один. І все-таки я припинила ділитися знаннями безплатно. Раніше люди постійно запрошували мене на каву, просто щоб скористатися моїм мозком. У вас у банку лежать кілька мільйонів венчурних грошей, а ви хочете отримати мою експертизу безплатно, навіть не заплативши за мій чай! Це неприйнятно.

Вони не розуміють, що мені потрібно годувати сім’ю, платити за рахунками й дотримуватися дедлайнів у роботі. Вони не розуміють, що час, витрачений  на чаювання з ними, мені потім доведеться компенсувати, працюючи до другої години ночі.

Якщо вони не вважають, що мій час має цінність, то я не маю на них часу!

Якщо людям на вас начхати, не допомагайте їм. Вони не заслуговують на вашу допомогу.

Зараз у відповідь на такі запрошення я просто називаю свою погодинну ставку та дістаю Square. Жорстко, але це суттєво полегшує моє життя й робить мене щасливішою. Люди сприймають мене серйозніше. Якщо комусь мої поради не по кишені, я можу запропонувати інший спосіб компенсувати мій час.

Правило 1: Ніколи не пропонуйте нічого безплатно.

Правило 2: Не забувайте про правило 1.

Коли вас наступного разу попросять безплатно виступити на конференції, не погоджуйтесь, доки не домовитеся про прийнятний гонорар. Якщо організатори не можуть розщедритися, попросіть натомість безплатний стенд, на якому ви могли б рекламувати свій бізнес, або безплатні квитки на конференцію. Це покаже, наскільки сильно вони хочуть отримати вас як спікера.
Люди завжди будуть експлуатувати вас, якщо ви дозволяєте їм це. У вас немає часу на те, щоб допомагати всім і кожному. Допомагайте лише тим, хто цього достойний. І краще почніть із себе.

2. Припиніть допомагати людям, які не цінують вашу допомогу

Моя найбільша слабкість у тому, що мені подобається допомагати людям. Я допомагаю незалежно від того, просили мене про це чи ні. Але ніколи не знаєш, коли такий спосіб мислення зашкодить вам.

В одного мого колишнього клієнта справи йшли не надто добре. Моя команда провела кілька днів, аналізуючи дані, щоб зрозуміти, у чому проблема. Це не входило до наших зобов’язань, і рахунок за це я не виставляла. Ми робили це, бо вболівали за успіх клієнта. У результаті ми знайшли серйозні вади у його стратегії та бізнес-моделі. Ми показали клієнту свої інсайти — і він одразу ж звільнив нас.

Ми виконали роботу зі співчуття до клієнта. Але ми сказали йому те, що він не хотів чути. Ми втратили контракт, бо намагалися допомогти. І в результаті змусили людину нас ненавидіти за те, що висловили їй свою професійну думку.

Найпростіший спосіб перетворити друга на ворога — дати пораду, яку він не хоче чути.

Коли я пропоную комусь допомогу, я справді хочу допомогти. Але часто люди не готові прийняти її. Це нормально. На зміни потрібен час, і люди не завжди хочуть щось змінювати.

Не варто давати поради, якщо люди до них не готові. Якось вони можуть прийти й сказати, що в їхніх невдачах винні ви з вашими порадами. Я припинила допомагати людям, які не хочуть моєї допомоги. Менше драм, більше часу на себе.

3. Припинить допомагати, якщо не можете допомогти на 100%

Це найкритичніше. У жодному разі не можна пропонувати комусь допомогу, якщо ви не готові її надати. Я дуже часто це робила й досі шкодую.

Кілька років тому мої батьки поїхали на місяць за кордон і попросили мене приглянути за будинком. Я гадки не маю, як поливати кімнатні рослини. Деякі я «перезалила», а деякі «недолила». Коли батьки повернулися, всі рослини були мертві. Якби попросили допомогти когось, хто розуміється на кімнатній флорі, улюбленці батьків були б живі. А мене відтоді на відстань гарматного пострілу до вазонів не підпускають.

Якщо у вас недостатньо часу або навичок, щоб допомогти людині, ви найпевніше нашкодите їй.

Це ніби сліпий вчив би малювати. Пропонуючи некваліфіковану допомогу, ви позбавляєте людей можливості знайти кращого кандидата. Отже, ваша доброта в деяких випадках теж може завдати шкоди людям. Один з найпростіших способів знищити стосунки з людиною — запропонувати їй допомогу, яку ви не в змозі надати.

Зрештою будь-що може закінчитися добре чи погано. І всі ми маємо знайти правильний баланс між цими двома крайнощами.

Завжди добре зважте все за і проти, перш ніж пропонувати комусь допомогу. Інакше це може коштувати вам часу, грошей та важливих для вас відносин — професійних чи дружніх.

Випадковий прояв доброти може врятувати комусь життя. А іноді й знищити.

Джерело: Medium

Автор: КамМі Фам, e-commerce- та digital-маркетолог, блогер

Є люди, які радісно схоплюються з ліжка вранці в передчутті майбутнього дня, поки всі інші витягують себе з-під ковдри за волосся, нарікаючи на понеділки. Люди, які впливають на життя тисяч людей своєю роботою, поки інші вдають дуже зайнятих, виконуючи безглузді завдання. Вони розуміють щось таке, що невтямки іншим.

1. Вимоги до кандидата – предмет переговорів

Пам’ятаю, як дитиною я ходив у магазин з дідусем (він індієць). Він дуже уважно дивився на ціну всього, що ми клали в кошик. І коли ми підходили до касира, він робив те, що мені здавалося робити дуже соромно: він намагався торгуватися! І що більш неймовірно… часто йому це вдавалося.

Ноа Каган, засновник AppSumo, використовує прийом під назвою «кавовий виклик». Ти заходиш у кав’ярню, замовляєш, що хочеш, і коли настає час платити, просиш 10% знижки. Якщо касир запитує, мовляв, з якого дива, відповідай «а з такого». Найчастіше касир просто дасть тобі знижку.

У житті дуже багато речей, які ми сприймаємо як щось таке, що не підлягає обговоренню, хоча насправді підлягає.

Наприклад, одного разу я претендував на посаду менеджера з розвитку бізнесу, на яку були потрібні кандидати з досвідом від трьох до п’яти років, а в мене досвіду було трохи більше ніж нуль (тоді я ще навчався в коледжі). Тому я вирішив довести роботодавцю, що все одно можу бути корисним. Замість того, щоб надіслати резюме й чекати на відповідь, я вирішив пропітчити деяким з їхніх компаній-партнерів, а потім представив ці компанії рекрутеру й отримав оффер.

Коли я претендував на позицію продакт-дизайнера в Quora, я зробив юзабіліті-тест їхнього мобільного застосунку, написав кілька пропозицій щодо дизайну та надіслав керівнику відділу. Він написав мені відповідь, у якій кликав на співбесіду.

За винятком таких професій, як вчені, медики чи юристи, більшість вимог до кандидатів підлягають обговоренню. Просто треба довести, що ти можеш бути корисним. Люди, які бояться «порушувати правила», зазвичай закінчують тим, що витрачають роки та втрачають гроші, намагаючись досягти мети, яка потребує набагато менше зусиль насправді.

2. Синдром самозванця — це добре

Видання The New York Times досліджувало причини, з яких певні групи людей економічно успішніші за інші. Це може прозвучати неполіткоректно, але азійці в середньому набагато успішніші за решту й можуть швидше зробити кар’єру.

«Індійські американці заробляють майже вдвічі більше (приблизно $90 000 на рік, тоді як дохід середнього домогосподарства за медіаною становить $50 000). Іранські, ліванські та китайські американці також заробляють більше», — NY Times.

Основна причина – культурні відмінності. У більш успішних груп людей спостерігаються три однакові характеристики:

• комплекс переваги;
• відчуття незахищеності або відчуття, що вони недостатньо хороші в тому, чим займаються;
• контроль над імпульсивністю.

У комбінації з вірою, що ти можеш досягти всього, чого забажаєш і зробити кар’єру, дисципліною та відчуттям незахищеності в тій точці, в якій ти перебуваєш у цю мить, ми отримуємо формулу успішної та яскравої кар’єри. Отже, підживлюйте це відчуття своєї невідповідності.

3. «Реальність» — це ілюзія

Реальність довкола нас цілковито залежить від того, до чого ми звикли. Коли я був молодшим, у мене були друзі з бідних сімей, батьки яких не змогли здобути вищу освіту. Коли вони дізнавалися, що мій батько лікар, вони реагували якось так: «Вау, це так круто!», — наче це щось неймовірне. У їхньому розумінні стати лікарем було неможливо. А все тому, що вони не розуміли, як цього досягти та зробити кар’єру.

Якби хтось сказав мені, що мріє стати лікарем, я подумав би, що це цілком досяжна мета. Адже я знаю, що потрібно, щоб вступити до медичної школи, знаю внутрішній процес і спілкуюся з людьми, які це успішно здійснили.

Є безліч речей, які ти сприймаєш як щось цілком належне і зрозуміле, які  інші натомість вважають неймовірними.

Отримати диплом? Десь є хлопець, члени сім’ї якого ніколи не навчалися в коледжі, і він сам вважає, що туди неможливо вступити. Працювати на компанію зі списку Fortune 500? Десь є дівчина, чиї батьки працюють на найбільш низькооплачуваних роботах, і вона вважає, що це неможливо. Створити мультимільйонний бізнес? Десь є підліток з верхнього прошарку середнього класу, який думає, що це неможливо.

Працюй пліч-о-пліч з кращими представниками галузі, читай їхні книги, слухай їхні інтерв’ю, вивчай те, що вивчали вони — і одного разу ці нереальні божевільні мрії здійсняться.

4. Не вибирай кар’єру, ґрунтуючись на середніх показниках зарплати та попит на професію

Коли ти борешся за першість у своїй справі, середні показники не мають значення. Я сміюся, коли люди кажуть щось на кшталт «письменники не роблять гроші». Я заробив кругленьку п’ятизначну суму за кілька місяців на кількох постах у блозі та листах по email, допоміг сотням людей знайти омріяну роботу та привернув аудиторію у 6000+ людей.

І я напевно не один такий. У будь-якій галузі люди, які роблять все, щоби бути найкращими, отримують достатньо грошей та успіху. А решта б’ються за залишки. Те саме в програмуванні — найкращих розробників наймають такі компанії, як Google, а решта в спробах наздогнати «золоту технологічно лихоманку» і навчитися кодити за кілька тижнів на онлайн-туторіалах, навряд чи потраплять до їх числа.

Роби те, що тобі подобається, і намагайся бути найкращим у своїй справі. Решта прийде.

5. Обирай боса, а не компанію

Люди думають, що отримавши роботу у Facebook або Goldman Sachs, вони будуть довічно прилаштовані. Ні. Насправді ключ до успішної кар’єри — наявність хорошого наставника. Ти не лише навчишся багато чого, обертаючись у колах професіоналів своєї справи, а й потрапиш до їхнього «клубу», якщо доведеш, що вартий цього. І тоді перед тобою відкриється більше можливостей, ніж будь-коли.

Наприклад, я працював з автором бестселерів NYT Рамітом Сеті, і він представив мене першим людям із його кола спілкування. Завдяки цьому я отримав пропозиції від кількох найбільших маркетингових компаній світу.

Ментор також може вберегти тебе від помилок, які коштуватимуть кілька років витраченого часу та зусиль. Колись я мав намір влаштуватися на роботу, але один з моїх менторів (помітна постать у Кремнієвій долині) сказав, що мені не варто цього робити. Він написав, що не може порадити мені нікого, на кого варто було б працювати. Цей лист врятував мені місяці, а то й роки руху в неправильному напрямку.

Оточи себе правильними людьми. Це відкриє великі можливості та вбереже від помилок, через які інші люди потрапляють у пастку на багато років.

6. Не бійся поступитися в грошах заради хорошого досвіду

Менеджер хедж-фонду Стенлі Дракенміллер одного разу сказав:

«Якщо ви починаєте кар’єру і вам пропонують на вибір хорошого наставника чи більшу зарплату, завжди обирайте наставника. Це непорівнянні речі. І навіть не думайте піти від цього наставника, поки ваші знання не набудуть форми й не сягнуть піку. Немає нічого ціннішого ні в моєму бізнесі, ні в багатьох інших бізнесах, ніж хороший наставник. І багато дітей є дуже недалекоглядними, адже прагнуть швидких грошей замість того, щоб готувати себе до життя на перспективу».

Буквально кожна літня людина стверджує, що головна помилка молодих — нетерплячість. Молодь орієнтується на ближню перспективу (робота в крутих компаніях, щоб справити враження на сім’ю та друзів), але не замислюється про далекосяжні цілі.

Не бійтеся зробити крок назад сьогодні, щоб зробити два кроки вперед завтра.

7. Те, що привело тебе на рівень 1, не допоможе піднятися на рівень 2

На початку кар’єри технічні навички є надзвичайно важливими. Тебе перевіряють на те, як ти вправляєшся з Excel чи вмієш писати код, створювати дизайн продукту тощо. Але з часом технічні навички втрачають важливість. На перший план виходять комунікативні навички — те, як ти вмієш знаходити спільну мову з людьми та працювати в команді.

Більшість людей думають, що для успіху достатньо досягти висот у своєму ремеслі. І це правда — бути майстром своєї справи дуже важливо. Але потрібно трохи більше. Слід розуміти, як лавірувати у світі корпоративної політики. Як створити цінність для компанії в межах своїх компетенцій. Зрозуміти, що потрібно твоїй компанії й дати їй це, навіть якщо тобі не кажуть, що це таке.

8. Справжня освіта починається після коледжу

Сумно, що багато людей думають, ніби вони все знають, бо закінчили університет. Насправді більшість того, що вони вивчили в класі, не застосовується в реальному житті.

Успішні люди читають більше однієї книги на тиждень. Вони слухають подкасти. Ходять на конференції. Читають дослідження. Обговорюють з іншими успішними людьми The Next Big Thing. Тому вони можуть побачити зв’язок між, на перший погляд, непов’язаними речами та використовувати ці інсайти, щоб виявити більше можливостей. Вони бачать світ під іншим кутом, тому їм вдається зробити кар’єру.

9. Впливай

«Вплив — це важіль», — Гарі Вайнерчук.

Коли ти робиш щось професійно, напиши про це в інтернеті. Допоможи тим, хто колись був на твоєму місці та намагається зрозуміти, як це робиться.

Вплив вибудовує довіру. Що більша в тебе аудиторія, то більше людей сприймуть тебе серйозно.

10. Не треба аутсорсити успіх своєї компанії

Якось один відомий у Долині венчурний капіталіст вирішив попрацювати місяць у кав’ярні. Уявіть собі неймовірно успішного СЕО за касовим апаратом. Він приймав замовлення та розносив каву. Він хотів вивчити, як працює кав’ярня, зсередини. Зрозуміти логістику, системи, вузькі місця, неефективності, потік відвідувачів тощо.

Більшість людей навіть думати не хочуть про те, щоб зробити кар’єру на таких «антигламурних» роботах. Вони вважають, що працювати в таких компаніях, як McDonald’s або Starbucks, однозначно погано, а працювати в компаніях з гучним ім’ям — добре для майбутньої кар’єри.

Але насправді компанія є хорошою настільки, наскільки ти робиш її хорошою. Для когось, хто працював у McDonald’s, щоб вивчити процеси в такому бізнесі, логістику, менеджмент, стратегію тощо, а потім відкрити власний фастфуд, ця робота була найціннішим досвідом. З іншого боку, людина, яка хоче влаштуватися на роботу раз і назавжди, маючи в резюме пару знаменитих брендів, найімовірніше, буде розчарована.

Немає роботи поганої чи хорошої апріорі. Вона така, якою ти її робиш.

11. Успішні люди ніколи не заходять через парадний вхід

На цю тему дуже добре висловився Алекс Банаян (автор книг про бізнес, венчурний партнер Alsop Louie Partners. — Ред.):

«[Усі успішні люди] ставляться до життя, бізнесу та успіху… як до нічного клубу. У нього завжди є три входи. Парадний, під яким 99% людей вишиковуються в довгу чергу та сподіваються, що їх впустять. Є й другий вхід, куди безперешкодно заходять мільярдери та члени елітного клубу. Але завжди є також третій вхід. Щоб до нього потрапити, треба вийти з черги, пробігти вниз вулицею, залізти на контейнер для сміття, сто разів постукати, зламати віконну раму та пролізти через кухню. І це завжди працює. Хоч як Білл Гейтс продав свій перший продукт або Стівен Спілберг став наймолодшим режисером у Голлівуді — усі вони ввійшли через третій вхід».

Ніхто не отримує екстраординарних можливостей, діючи стандартними методами. Мене дивує те, як багато людей хочуть зробити кар’єру та отримати роботу своєї мрії, на яку претендують тисячі конкурентів, просто надіславши резюме онлайн. Це працює не так. Гра полягає в тому, щоб засвоїти «негласні правила» і дати людям те, що їм потрібно, ще до того, як вони тебе про це попросять. Лише так можна перемогти.

Автор: Рагхав Харан, тренер кар’єрного зростання, блогер у LandAnyJobYouWant.com

• Gumroad — це платформа електронної комерції, яка дозволяє творцям продавати продукти безпосередньо своїй аудиторії. Реєстрація на Gumroad займає декілька хвилин. Серед методів виводу коштів з Gumroad зокрема є PayPal.
• Коли Сергій підключав до Gumroad свій PayPal, на етапі авторизації сервіс запропонував перевести персональний акаунт у бізнес або створити новий бізнес-акаунт. Сергій обрав першу опцію.

• Після цього він отримав бізнес-акаунт PayPal замість звичайного.

Але є нюанс

• Бізнес-акаунт, який отримав Сергій, насправді сильно обмежений, якщо порівнювати його з таким самим типом акаунтів, наприклад, для США. Українці можуть лише надсилати з його допомогою платежі і гіпотетично виводити гроші з Gumroad. У той час як для американських бізнес-акаунтів існує великий перелік опцій та можливостей. Порівняння – на скріншотах нижче:

• Перевести звичайний користувацький акаунт на бізнес можна в налаштуваннях PayPal, однак в Україні ця опція не доступна. Користувацькі PayPal-акаунти запрацювали для українців лише після початку повномасштабного вторгнення як жест підтримки від компанії. Про акаунти для бізнесу із самого початку не йшлося.
• Разом із тим, коли українці приймають оплату за товари чи послуги, вони мають користуватися саме бізнес-акаунтом. Прийом платежів на користувацький акаунт в платіжній системі податкова може розцінити як порушення. Ймовірно, саме для цього PayPal і створив можливість юридично задовольнити вимоги податківців, не запускаючи в Україні повноцінний сервіс.
• Як зазначив Сергій, на персональний рахунок PayPal отримати переказ через той самий Gumroad не можна – гроші повертаються відправнику. На PayPal для Бізнесу, навіть обмежений для використання в Україні, це може спрацювати. Однак поки що остаточних підтверджень тому немає. 

UPD 9/02: Як зʼясувалося, такий акаунт всеодно не дозволяє приймати платежі. Переказ повертається відправнику.

Вчи граматику, тренуй вимову (курси, вправи, додатки)

1. Alison.com – безкоштовні курси з можливістю отримати сертифікат. На платформі є курси з різних дисциплін, у тому числі й з англійської. Щоб отримати доступ, потрібно зареєструватися.
2. Saylor.org – багато безкоштовних курсів для різних рівнів з доступом по реєстрації.
3. Learn English від British Council – платформа для вивчення і вдосконалення бізнес-англійської з курсами, вправами, статтями. Доступ по реєстрації.
4. learningapps.org – безкоштовні інтерактивні вправи на будь- які теми. Навчання відбувається за допомогою невеликих інтерактивних модулів.
5. Eslbrains.com – багато вправ на популярні теми з використанням відео, аудіо та графічних матеріалів.
6. iSlcollective.com – спільнота вчителів ESL/EFL, які безкоштовно публікують свої власноруч створені відео-уроки англійської мови, щоб допомогти користувачам з усього світу вивчати англійську мову.
7. Liveworksheets.com – самостійно обирайте граматичні теми і тренуйтеся 
8. Youglish.com – тренуйте свою вимову слів. Можна обрати різні вимови: британську, американську чи австралійську.
9. News in Levels – новинний канал, адаптований під різний рівень володіння англійською. Читайте новини мовою оригіналу і прокачуйте словниковий запас.
10. Englishcentral.com – вивчайте англійську з допомогою відео з субтитрами. Можна підібрати уроки відповідно до свого рівня володіння мовою. 
11. Duolingo.com – популярна платформа для вивчення англійської мови. Найкраще підійде для користувачів початкового рівня. Можна вчитися кожну вільну хвилину з-допомогою додатку.
12. Englishdom.com – безкоштовний онлайн-тренажер з граматичними та практичними заняттями.
13. Jokesinlevels.com – вивчайте англійську з гумором. Жарти, анекдоти та веселі історії з аудіо – відповідно до вашого рівня англійської.
14. Perfect-english-grammar.com – вправи для вдосконалення граматики.
15. Tandem – щоб знайти співрозмовників для практики своєї англійської, можна скористатись цим додатком для iOS або Android.

Вдосконалюй «живу англійську» (фільми з субтитрами, словники ідіом та виразів)

1. Show-english – бібліотека фільмів, серіалів, кліпів та відео з субтитрами та вбудованим перекладачем.
2. Ororo.tv – ще один аналогічний сервіс у більш сучасному інтерфейсі.
3. Urban dictionary – словник ідіом, виразів та висловів, який допоможе краще розуміти нейтівів.
4. Macmillan dictionary – знаходьте значення, вимову, синоніми, словосполучення, ідіоми, базворди та покращуйте свою англійську за допомогою ігор, тестів і корисних ресурсів для вчителів і учнів.
5. Cambridge dictionary – словник та перекладач, пошукова система по словам та ідіомам.
6. Oxford learners dictionaries – словник постійно поповнюється новими словами та висловами, які щоденно зʼявляються в корпоративному світі та побуті завдяки глобалізації.

Команда маркетингової агенції Nebo ideas agency поділилася з AIN.Business чеклістом з деталями, про які важливо пам’ятати бізнесу під час виходу на європейський ринок. 

1. Дотримуйтесь законів. Підкорювати світ — це добре, але спочатку переконайтеся, що підкорили закони України. З 2019 року обслуговувати споживачів в країні потрібно державною мовою. А з липня 2022 року стартовою для відвідувачів має бути сторінка українською. Проте й досі на сайтах зустрічаються такі помилки, як-от креативи російською, русизми, неперекладені шматки тексту. Покажіть свою відповідальність та підійдіть серйозно до цього питання.
2. Реєструйте ТМ. Якщо з певної причини ви досі не зробили цього для свого бренду — не баріться. І памʼятайте, що реєструвати ТМ потрібно в кожній країні окремо.
3. Переконайтеся в унікальності назви та логотипу. Схожа ідея, зокрема й візуальна, може зʼявитися одночасно у кількох людей. Перевірте на Global Brand Database та зі своїми юристами, чи не порушите право на чужу ТМ. 
4. Латинізуйте неймінг. Кирилицю розуміє та використовує менш як 10% країн. Подбайте про транслітерацію своєї назви на пакуванні для експорту. У такий спосіб вашу назву зможуть і прочитати, і загуглити.
5. Чи не ображає ваша назва когось? Перш ніж виходити на ринок іншої країни, подивіться, чи неймінг не означає щось погане або образливе їхньою мовою. Особливо сленгом чи діалектом. Наприклад, коли Coca-Cola заходила на ринок Китаю, їхня назва читалася як Kekoukela, що в перекладі означало «вкусити воскового пуголовка» або «кобила, набита воском», залежно від діалекту. Тому довелося погратися з вимовою, щоб отримати гарні асоціації.
6. Зробіть англомовну версію сайту. Та переконайтеся в її якісному наповненні. Наразі ви більш зацікавлені в закордонних партнерах та покупцях, ніж вони у вас. Тому подбайте про їхній комфорт. 
7. Не економте на редакторах. Незначні помилки — це нормально, але неграмотні тексти впадають в око. Заплатіть спеціалісту, який все перевірить.
8. Подбайте про якісний контент на сайті: візуальний та текстовий. Додавайте кілька фото продукту з різних ракурсів, показуйте деталі, спосіб використання. Це ж стосується й інформації — не скупіться. Гарні описові тексти + детальні характеристики — і ви зацікавили клієнта.
9. Оптимізуйте сайт. Він має коректно відображатися на різних девайсах. 
10. Аналізуйте країну для експорту. Кожна нація має свою культуру та традиції. Уважно ознайомтеся з ними, щоб зрозуміти та не образити свою потенційну аудиторію. Наприклад, для бренду дитячого одягу Татошка команда Nebo запропонувала створити колекцію за мотивами відомої польської книжки для дітей Karolcia Марії Крюгер. Це покаже, що бренд розуміє аудиторію та завоює її лояльність.
11. Вивчайте конкурентів. Не забудьте подивитися на основних гравців на міжнародному ринку у вашій та суміжній категоріях. Яке у них пакування? Що вони продають і скільки це коштує? Як виглядає їхній продукт? Які у нього переваги над вашим і навпаки, чим унікальні ви? Яку комунікаційну платформу зайняли конкуренти, як вони спілкуються, що обіцяють? Дайте відповіді на ці запитання і стане зрозуміліше, з ким ви маєте справу і яку стратегію вам потрібно обрати.
12. Не бійтесь змінюватись. Фірмовий стиль — це візитна картка вашого бренду. І його періодично потрібно оновлювати. Слідкуйте за трендами та створюйте автентичний дизайн. Закладайте у колір, лого, шрифти не тільки красу, але й філософію вашого бренду. Все повинно бути гармонійно і працювати на ваш бізнес.

Марина Маник, коуч та co-Founder освітнього проекту для новачків в IT CharAcademy, спеціально для AIN.UA розібрала 10 основних причин, які заважають бути ефективним в роботі і в житті сьогодні.

Я шалений фанат навчання, вічний студент, багато вчуся самостійно. У рік ковіду, для прикладу, я прошла понад 15 різних курсів.

Хочу поділитися досвідом та розказати про причини, які, на мою думку, заважають бути ефективними не лише в роботі, а і в особистих справах. Ця інформація — одна з моїх лекцій по кар’єрному консультуванню, яку ми розкриваємо у курсі для QA Engineer в CharAcademy.

Для практичності я буду роз’ясняти причину, а потім давати невелике домашнє завдання. Сподіваюся, комусь стане у нагоді.

Ми не мріємо

Можливо, хтось подумає — ну як мрії можуть відноситися і впливати на ефективність? Але я вважаю, що в сучасному світі мрії сильно недооцінені. Тим більше зараз, під час війни, коли все здається чимось не на часі, коли складно говорити про те, що буде завтра. Які взагалі мрії, про що це?

Але якщо у вас немає мрії, то для чого вам бути ефективними, для чого бути заощадливими в часі, для чого пробувати щось нове?

Ви часто згадуєте про свою мрію? І я маю на увазі не рожеві замки, а щось практичне. Мрія — це коли ми думаємо про те, що буде через рік, через кілька років, робочі мрії, особисті. Це те, що дає вам енергію, ресурс, психологічний фундамент, силу діяти. Чого зараз нам дуже бракує. Якщо у вас є мрія, то ви будете шукати варіанти оптимізація часу, у вас буде мотивація стати ефективним. 

Завдання: напишіть список «100 мрій на життя». Так, може здатися, що забагато, але раджу прописати у різних сферах — здоров’я, робота, відносини, розвиток навиків, оточення, фінанси, творчість. За допомогою цього завдання дайте  відповіді на 3 питання: Що я хочу мати? Ким я хочу бути? Що я хочу вміти? З цього починається ефективність.

Ми не плануємо заздалегідь

Тут мені хочеться зробити акцент не просто на плануванні в роботі. Ми часто плануємо робочі задачі, тому що є певна культура, але ми рідко плануємо за межами робочих днів.

Рідко плануємо відпочинок. Приходимо з роботи, і ввечері час проходить хаотично. І це точно про сьогодні, про воєнний час, тому що зараз у багатьох синдром відкладеного життя. 

Завдання: напишіть свої плани, які ви хочете реалізувати після перемоги. Окремо виділіть кроки, які ви можете зробити зараз для реалізації цих планів. 

Ми не розставляємо пріоритети

Пріоритетів, зазвичай, має бути мало. Якщо у вашому списку 20 пріоритетних задач, то це, напевно, не пріоритети, а звичайний список. 

Є «Правило 5 задач». Кожного дня обирайте лише 5 задач на день, проставляйте пріоритети від найважливішої до менш важливої, і не виконавши першу, не беріться за другу. Ось це є виставлення пріоритетів. 

Знову ж таки, я не лише про роботу. Так, ми краще вміємо проставляти пріоритети в роботі, але зовсім забуваємо про пріоритети в житті. Якщо у нас немає пріоритетів, то, я думаю, ви знаєте, що ми будемо робити. Нічого. 

Хочу поділитися цікавим прикладом про те, який злий жарт з нами грає мозок. Уявимо ситуацію — ви прийшли на роботу, виставили пріоритети по робочим таскам, але тут прилітає стороння задача. Наш мозок, тому що задача тільки но з’явилася, посилює її пріоритетність автоматично. Все свіже для мозку є більш важливим. 

Як діяти в такій ситуації? Не починайте робити задачу, а внесіть її в загальний список. В цей момент мозок врівноважить усі пріоритети, і ви побачите картинку загалом.

Завдання: оберіть 1 місце, де будуть жити всі ваши плани і пріоритети на день. Раджу тримати список особистих і робочих задач поряд один з одним, щоб ви бачили як пересікаються пріоритети. До особистих і робочих задач має бути рівноцінний доступ. 

Ми не дотримуємося режиму дня

Коли ми не спимо до 2-ї ночі, потім рано прокидаємося і в результаті не висипаємося, тоді всі плани і пріоритети втрачають вагу.

У нас буквально немає сил виконувати задачі, то про яку ефективність ми можемо говорити? 

Є добові ритми. В певні моменти дня наш мозок і організм в цілому дня працюють краще або гірше. Наприклад, в першій половині дня краще працює короткострокова пам’ять, а в другій половині дня — довгострокова. Тому якщо ви зранку хочете чомусь навчатися, то це буде даватися складніше. Це приклад, загальні речі, але в кожної людини є і свої індивідуальні ритми. Ви маєте відслідкувати, в який режим дня вам краще працюється, щоб в цей час виконувати більш складні завдання.

Приведу чудовий візуальний приклад. У нас є скляна банка і маленькі та великі камені. Якщо ми спочатку складаємо в банку маленькі камені, то великі камені вже не влізуть. Так само і з нашими справами. Якщо ми починаємо роботу з невеликих дрібних задач, то потім не буде сил на велику задачу.

Завдання: врегулюйте режим дня. Кілька рекомендацій: засинайте в той день, коли прокинулись; прокидайтесь в одній і тій самій годині; забезпечте свіжість повітря в спальні, комфортну зручність ліжка і постелі.

Ми не концентруємо увагу

Ми багато відволікаємось. А потім, коли повертаємося до роботи, наш мозок повинен знову згадати, чим він був зайнятий. Таким чином, ми втрачаємо час. 

А коли багато переключень, то ми втрачаємо енергію. Чим більше цього розконцентрування, тим ми менш ефективні.

Сповіщення взагалі вважаю основним фактором розконцентрації. Нас оточує дуже багато сповіщень в смартфоні, на ком’ютері, і в такій кількості відволікаючих факторів важко організуватися. 

Завдання: поспостерігайте протягом дня за собою та випишіть ті речі, які вас відволікають. Зменшіть кількість сповіщень, які приходять вам на телефон чи комп’ютер (впевнена, що більше половини вам не потрібні). Організуйте простір так, щоб він служив вам, а не ви йому.

Ми не складаємо список задач

Списків може бути кілька. Трохи вище я казала про 5 задач на день. А в цьому пункті маю на увазі список задач на тиждень або місяць — що ви будете робити, на чому хочете сконцентруватися.

Також раджу вести списки задач під конкретні проєкти. Наприклад, вам потрібно знайти нову роботу, організувати поїздку, освоїти нову навичку. Заводьте список лише тоді, коли потрібно зробити більше, ніж одну дію 

Завдання: складіть список справ на тиждень, який буде містити як робочі, так і особисті справи. Кожного вечора викреслюйте те, що вже виконали і додавайте те, що з’явилося. Звучить просто, але спробуйте. 

Ми не делегуємо

Може здатися, що делегування властиве лише ТОП-менеджменту та керівнику компанії. Але я знову не лише про роботу. 

Ваша основна ціль — вивільнити час. Знову відштовхуємся від мрії — коли ми розуміємо, для чого потрібно вивільнити час, ймовірність того, що ми делегуємо якісь речі, буде більша. 

Кожної суботи прибираєте вдома? Можливо, дешевше і практичніше для вас найняти прибиральницю або придбати побутову техніку, яка допоможе? Це лише приклад, і таких моментів є багато, де ви можете знайти варіанти делегування. У кожного вони різні.

Завдання: скласти список справ, які ви не любите робити в побуті чи на роботі. Це повинні бути справи, які не ведуть вас до цілей і мрії. Подумайте, кому можна делегувати. Спробуйте делегувати хоча б 1 справу. Пропишіть, що ви будете робити в цей час.

Ми не відпочиваємо

Відпочинок потрібно розглядати в двох форматах. Класична відпустка, коли ми відпочиваємо від роботи довгий період часу, і короткостроковий відпочинок, щоденний. 

Я не лише про те, що ми часто не відпочиваємо, я ще й про те, як ми відпочиваємо. Подумайте про це. Кореляція ефективності і відпочинку дуже пряма. Чим більший період часу ми працюємо без відпочинку, тим більше накопичується втома, яка потім переростає в хронічну. Тоді в швидкому темпі ми не можемо відновити ресурс. 

Особливо актуально це зараз, коли багато з нас волонтерять, більше працюють, коли, нібито, ми не можемо дозволити собі відпочивати. Але людина не може без відпочинку, це факт, нам потрібно робити перерви протягом дня. Без перерв ефективності не досягнути. 

Завдання: спланувати свій відпочинок. Поставити собі в календарі фіксований час на обід та перерви. Не поєднуйте обід з роботою, відкладайте телефон.

Ми страждаємо перфекціонізмом

Done is better than perfect. 

Нам часто здається, що задача недороблена, що можна виконати її ще краще. Недостатньо красива презентація, недостаньо чиста квартира,  але є момент, коли стає достатньо. Хай і недосконало.

Ви поліруєте, допрацьовуєте, але цінність цього полірування вже не є настільки важливою. Основне ви вже зробили. 

Завдання: поставте у плані, який ми проговорили вище, терміни на виконання завдань.

Ми не враховуємо свій час

Час втрачається в деталях. Зранку можна 3 рази перевдягнутися, можна довго думати, хочеш ти каву або ні, безцільно сидіти після обіду. Так, ми від цьго нікуди не дінемося, і наша задача тут — усвідомити цей час, врахувати його.

Завдання: почніть вести трекер ваших справ (записуйте на що і скільки часу ви витрачаєте, щоб мати змогу на це вплинути). 

Не думайте, що персональна ефективність має якийсь один великий секрет. Все в деталях, які ви маєте, в першу чергу, побачити, потім проаналізувати, а потім виправити.

На мою думку, персональна ефективність визначається правильно поставленою метою, найбільш ефективним способом роботи, наявністю необхідних навичок, достатньою кількістю внутрішнього ресурсу і відсутністю перешкод.

Автор: Марина Маник, співзасновниця IT CharAcademy

Шапка профілю

Передовсім я звертаю увагу на шапку профілю: за нею одразу можна зрозуміти, чи релевантний для тебе конкретний кандидат. Якщо у спеціаліста написано лише «software engineer», це не говорить ні про що, окрім того, що він — розробник.

У цьому випадку доводиться заходити на сторінку, щоб подивитися на досвід та навички девелопера, і тільки після цього робити висновок, чи цікавий він для компанії.

Набагато краще, коли людина одразу вказує експертизу: наприклад, «software engineer/python». Це допомагає рекрутерам, які шукають конкретного спеціаліста, одразу звернути на нього увагу.  

Це одразу вирішує ще одну проблему: спеціалісти часто скаржаться, що їм надсилають нерелевантні пропозиції. Але якщо в профілі написано лише «software engineer», а навички не вказані, рекрутери будуть пропонувати різні вакансії. Тому, якщо ви шукаєте роботу, вказуйте в профілі повну інформацію. Це допоможе значно швидше отримати пропозицію роботи та полегшить рекрутинговий процес.

Досвід роботи

Важливо заповнювати цей розділ, фокусуючись на експертизі. Ідеально — вказувати технології та мови програмування з досвідом в роках. Наприклад, назва проекту (не обов’язково навіть уточнювати, про що він) — спеціалізація (скажімо, Python Software Engineer) — строки роботи.

По-перше, це одразу дає рекрутеру чітке розуміння, в чому найбільша сила кандидата. Коли я бачу, що спеціаліст протягом трьох років працював з певною технологією, стає ясно, на що він спрямовував свою експертизу, в якому полі розвивався і що йому може бути цікаво.

По-друге, це скорочує рекрутинговий процес, адже з’ясування всіх деталей потребує часу. Рекрутери не ставлять розробникам одразу багато запитань. Отже, щоб дійти до інформації про досвід та експертизу, потрібно дочекатися певного етапу діалогу. Набагато простіше, коли дані відповіді вказані в профілі: я одразу відзначаю таких спеціалістів і віддаю їм перевагу.

Сертифікати

Я би не радив переоцінювати сертифікати. Мені, як нетехнічному спеціалісту, вони не дають нічого. Клієнти, з мого досвіду, також не завжди звертають на це увагу. Сертифікат не полегшує рекрутинговий процес: навіть за його наявності кандидата все одно будуть питати на технічній співбесіді, як працює та чи інша технологія.

Проте, сертифікат може стати гарним доповненням до портрета кандидата. Він показує, що людина навчається чомусь новому, прагне розвиватися як професіонал, пишається своїми результатами, а також серйозно ставиться до свого профілю в Linkedin.

Освіта

Не можу назвати критичною наявність або відсутність технічної вищої освіти. Щоправда, бувають винятки для певної категорії розробників та клієнтів.

Є і такий неочевидний нюанс: освіта може допомогти рекрутеру в пошуку спеціаліста за локацією. Наприклад, розробник вказав, що вчився в Ужгороді, найімовірніше, він там живе — а значить, перебуває в полі моїх інтересів. 

Діяльність

Небагато людей пам’ятають, що пости та коментарі в Linkedin можуть вплинути на майбутню кар’єру. В будь-якій онлайн-комунікації ви позиціонуєте та продаєте себе: вибором тем, позицією по актуальних питаннях, манерою спілкування. Все це може обернутися як позитивно, так і негативно.

Ще на етапі рекрутингу — особливо, коли компанія шукає спеціаліста в штат, — її представники продивляються особисті сторінки кандидатів. Знаю випадок, коли людину, яка неадекватно поводила себе в Linkedin, бойкотували багато компаній, а кандидат не міг зрозуміти причину. Адже для роботодавця важливі не тільки професійні якості, але і soft skills: вміння вливатися в команду, спілкуватися з клієнтами, підтримувати корпоративний дух.

Скажімо, з розробниками з росії, які пишуть маячню про «русскій мір», ніхто не буде співпрацювати не тільки зараз, але і пожиттєво. Репутація в IT-тусовці надзвичайно важлива та прямо пропорційна кар’єрним можливостям. А відмити її — надзвичайно важко.

Навички

Цю графу можу назвати другорядною: я звертаю на неї увагу, тільки якщо з попередньої інформації так і не зрозумів, що являє собою розробник. Наприклад, я шукаю спеціаліста по Node: якщо це вказано в перших рядках навичок, то я йому, ймовірно, напишу.

Отже, найважливіше в профілі спеціаліста в Linkedin — технічні скіли та роки досвіду. Це дозволяє одразу зрозуміти дві речі:

1. Чи підходить девелопер з його навичками для конкретного проєкту?
2. Чи відповідає експертиза його позиціонуванню? Якщо розробник з досвідом лише два роки вважає себе сіньйором, він просто не дійде до технічної співбесіди, адже зазвичай для цього потрібно мати не менше п’яти років експертизи.

Автор: Артур Побережник, Talent Acquisition at SoloWay Technologies & Talentica Agency

Genesis MCN — це частина екосистеми бізнесів Genesis. Компанія працює з 2013 року й допомагає YouTube-креаторам та брендам створювати, просувати та монетизувати контент на YouTube та поза його межами. 

YouTube щомісяця дивляться понад 2,5 мільярди глядачів в усьому світі. Така аудиторія створює фантастичні можливості для бізнесу. Побудова впізнаваності, запуск нових продуктів, акційні та PR-кампанії — це неповний перелік типових цілей на YouTube. Як витрачати на платформу менше часу та енергії? Все можливо за грамотної стратегії. Про неї й поговоримо.

Do’s: що робити 

1. Якщо немає досвіду — консультуйтеся із професіоналами.

Найгірше, що можна зробити з інвестиціями на старті — одразу пірнути в справу й наробити помилок. Консультація з професіоналами допоможе уникнути найсуттєвіших промахів, зекономить час та гроші. Якщо організувати цей етап якісно, він покриє велику частину стратегії та тактичного планування — візію, необхідні інструменти, бюджет, бачення команди та інші деталі.

За консультацією можна звернутися до фрилансера, спеціалізованого агентства, і навіть іншого бренду, що уже запускав канал у вашій ніші. Якщо звернулися до агентства, передивіться їхні кейси та зверніть увагу на команду. Поцікавтеся досвідом безпосередньо вашого фахівця — не факт, що він працював з тими самими кейсами. Якщо між вами та консультантом немає симпатії та довіри, спрацюватися буде важко. Аби скласти повну картину, можна порадитися не з одним, а з декількома фахівцями. 

2. Як саме хочете бути присутні на YouTube? Це необов’язково свій канал. 

Тут варто розуміти: якщо бюджету на розвиток повноцінного каналу немає, всі інші аргументи на його користь не спрацюють. Однак є й інші варіанти — наприклад, реклама та інфлюенс-маркетинг. Я раджу рухатися поступово й попрацювати з усіма, аби «освоїти» територію. 

• Реклама

Її можна швидко запустити й так само швидко побачити результат — трафік та продажі. Крім того, на ринку достатньо фахівців з Google Ads — точно більше, ніж тих, хто потрібен для запуску повноцінного каналу.

Серед недоліків формату — достатньо високий бюджет. Вартість одного перегляду в Україні — 0,10 грн. Відповідно, 100 000 переглядів — це десь 10 000 грн. Це груба оцінка, яка може суттєво відрізнятися залежно від аудиторії, сезону та інших факторів. Ще один недолік: користувачі, ймовірно, про вас забудуть, щойно зупините покази реклами. 

• Інфлюенс-маркетинг

Інфлюенсер уже має лояльну аудиторію, тому бренд може легко отримати свою долю симпатії. До того ж відео здатні «віруситися», а це — додаткові перегляди. Ефект кращий, ніж від кампанії в Google Ads, але теж короткостроковий (звісно, якщо не йдеться про проєкти з амбасадорами). Тут ринок орієнтується на вартість $1000 за 100 000 переглядів (але як домовитеся).

Однак знайти «правильного» інфлюенсера та заменеджерити вдалу кампанію — це завдання не з простих, потрібен досвід та креативність. До того ж часто можна натрапити на обман: покупку ботів, накручених підписників, відфотошоплену статистику та інше. 

• Канал на YouTube

Власне медіа дозволяє заслужити довіру аудиторії, а відео теж можуть стати віральними. В довгостроковій перспективі вартість трафіку зменшується, а залученість аудиторії та продажі — збільшуються. 

Але на старті власний канал обійдеться найдорожче, до того ж відповідних фахівців дуже мало. Це великий ризик, однак і рівень повернення маркетингових інвестицій тут також найвищий. За правильної стратегічної роботи органічний трафік дозволяє покрити витрати на розвиток каналу. 

Орієнтуватися можна на чек в $1000 за відео (це дуже приблизна, але реальна вартість) з частотою публікації один ролик/тиждень. За рік —  $52 000. І це без просування, на яке було б добре закласти хоча б чверть бюджету на продакшн. З ним маємо вже $65 000 на рік. А далі починається гра в оптимізацію. 

3. Створюйте як блогери — щоб отримати дохід від монетизації. 

Помилка брендів — приходити на платформу за чим завгодно, але не за заробітком. Тоді контент часто відірваний і від аудиторії, і від платформи. Але YouTube любить і просуває відео з каналів, які добре заробляють — бо тоді він сам отримує дохід. 

Підхід дає ще й додаткові кошти, які можна реінвестувати. Так, один з відомих в Україні брендів більше ніж наполовину покриває вартість наших послуг завдяки YouTube-монетизації.

Ложка дьогтю — це вартість реклами в України. Якщо до війни вартість за 1 000 переглядів була орієнтовно $1,45, то за останні 90 днів впала у 2,3 раза й зараз становить  $0,64. 

4. Плануйте бюджет щонайменше на пів року, а краще — на цілий рік.

Планувати роботу менше, ніж на 6-12 місяців немає сенсу. По-перше, у бізнесів рідко виходить досягти відчутних результатів швидко. Як наслідок, бренди «розкачуються» повільно, й перші вагомі показники ви побачите в перспективі пів року.

По-друге, перед запуском вам варто зрозуміти, які показники свідчитимуть про те, що нічого не виходить. Відповідь на питання буде саме на проміжку між 6 та 12 місяцями. Тому я раджу попрацювати хоча б пів року, а вже потім ухвалювати рішення, чи варто продовжувати.

5. Максимально використовуйте функціональність. Shorts — next big thing. 

YouTube дуже «любить», коли юзери користуються всіма його фішками, особливо новими. Алгоритми їх активно просувають — так креатори можуть отримати більше органічного трафіку. Це стосується, наприклад, «Прем’єр», які дозволяють просувати відео ще до публікації. 

Років 10 тому в топі був Live Streaming. Пізніше платформа почала просувати Stories. Їх мало хто використовує, але «історії» досі збирають трафік. Зараз симпатії YouTube на стороні тих, хто створює Shorts. Короткі відео легко виготовляти, вони збирають багато переглядів. Нещодавно ми за п’ять місяців розігнали канал для англомовної аудиторії з нуля до 800 000 підписників. Зовсім нова фіча — YouTube Handle. Її просуватимуть, тож є можливість отримати своє унікальне ім’я тут і зараз. 

Don’ts: чого не варто робити 

1. Не залишайте YouTube без відповідального. 

Ідеально, якщо це продюсер чи адміністратор каналу, відеокреатор, YouTube-блогер тощо. Але на жаль людей зі спеціалізованим бекграундом мало, а професіоналів — ще менше. Більш реально — залучити диджитал-маркетолога, контент-менеджера, SMM-ника. Однак закладайте додатковий час, аби фахівець розібрався з платформою. Якщо ситуація зовсім безвихідна — підійде той, хто хоч трохи знається на інтернет-маркетингу. 

Як оцінювати роботу? На етапі запуску найвагомішим критерієм буде власне готовий канал. Далі можна дивитися на показники опублікованого контенту. Найрозповсюдженіші метрики — це кількість переглядів та підписників, однак вони не дають повноцінної картинки. А от час перегляду та монетизація відео набагато красномовніше ілюструють стан справ. 

2. Відкиньте «рекламне» мислення. 

Часто бізнеси сприймають комунікацію на YouTube як просту рекламу. Багато бренду, мало користі, нав’язливість — і глядач закриває відеоролик та забуває про канал. Не надто ефективна комунікація, погодьтеся. 

Найкращі креативні агенції країни багато зробили, аби реклама стала оригінальнішою й перестала сприйматися суто як інструмент продажів. Тепер її завдання наближаються до мистецьких — розважити, захопити, здивувати. Тому креаторам варто переходити від «рекламного» мислення до «контентного» — продумувати не лише згадку бренду, а ще й користь, яку те чи інше відео принесе глядачу.

3. Не створюйте «важкий» контент на початку. 

Я часто бачив, як бренд тільки-но заходить на YouTube й одразу хоче Голлівуд: крутий продакшн та актори, величезний бюджет і умовний Гай Річі як запрошений режисер. Але ніхто з ютуберів не починає з такого виробництва. Вони потихеньку тестують нові формати, експериментують — і в процесі, покращують якість відео.

Це не означає, що на початку можна знімати непотріб. Потрібно обрати формат, який, з одного боку, відповідає стратегії бренду, а з іншого — буде простим у виробництві та масштабованим у майбутньому. Наприклад, почати канал можна не з 10 рубриками, а з однією, а режисером запросити не Гая Річі, а маловідомого, але професійного українського YouTube-креатора.

4. Не ігноруйте просування. 

Одного разу до мене за консультацією звернулася дуже поважна консалтингова компанія. Вона відкривала новий напрям, і задумала зайти на YouTube для промо цього запуску. Команда майже про все домовилася: знайшла підрядників, обрала тематику, але раптом вирішила проконсультуватися. Я дивлюся — а в плані взагалі немає просування. 90% бюджету — це виробництво контенту, концепція якого навіть не зрозуміла повністю.

Погляд «ось ми створили канал, зняли відео, а далі він має працювати сам» дуже розповсюджений. На жаль, так не буває — матеріали треба просувати. Починати можна з бюджетом в $50 на відео в Google Ads. Такою сумою можна навіть зацікавити якогось невеликого блогера. 

5. Не очікуйте надрезультатів.

Я бачив багато прикладів, коли люди починають створювати «важкий» контент, наймають крутий продакшн, запрошують професійних акторів — а реакція аудиторії майже нульова. Зробити швидко, дешево й водночас перемогти Netflix не вийде — потрібен час, енергія, інвестиції та бажання. 

Щомісяця YouTube користуються понад два мільярди глядачів. Будь-який бізнес з глобальними чи локальними продажами має там своїх потенційних споживачів. Платформа надає багато ефективних інструментів для комунікації на будь-який бюджет. Іншими словами — є все необхідне для збільшення ваших продажів. Тож залучайте експертизу, експериментуйте та заробляйте завдяки YouTube.

Автор: Микола Рогинець, CEO Genesis MCN

Проте за думкою засновника та директора магазину «К2-реклама інтернет-магазинів» Юрія Прича, у воєнних умовах український бізнес може не тільки існувати на виживання, а й рости, збільшувати потужності та кількість продажів. Що для цього потрібно експерт розповів для видання «ШоТам». AIN.Business переповідає. 

Порада 1. Займайте вузьку нішу

Вигідна бізнес-модель: один клієнт – один продукт – один бренд. Споживач повинен мати чітку відповідь на питання, чим бізнес може бути корисним та з яким питанням до нього можна звернутися. 

В товарному бізнесі це працює так: чим вужчу нішу займає бізнес, тим легше йому з асортиментом, постачальниками, рекламою і завоюванням уваги клієнтів. Наприклад, продавати тільки роботи-пилососи, або портативні джерела живлення, або чоловічі светри тощо.

Порада 2. Виходьте на зовнішні ринки

З початком повномасштабної війни бізнес активно почав думати над виходом за кордон, де наразі люди мають більшу можливість купляти.

«Роботи не було. Я 12 годин на день розсилав заявки на біржі фрілансерів Upwork. Через місяць отримав чотирьох закордонних клієнтів», – ділиться досвідом колега по цеху Юрія та власник інтернет-агенції. 

Прикладами бізнесу, який може диверсифікувати ринки – дитячі садки, косметичні салони, інтернет-магазини, продаж франшиз. 

Порада 3. Розширюйте нетворкінг

Це може бути через телеграм-чати, учасники конференцій, випускники бізнес-шкіл, члени бізнес-клубів. Зараз також є активний нетворкінг на живих зустрічах бізнес-клубів, бізнес-сніданках, навчальних програмах. Важливо розширювати коло знайоми в бізнес сфері, накопичувати контакти людей, які можуть стати твоїми партнерами, інвесторами чи просто вийдуть на діалог заради пошуку рішення проблеми.

Порада 4. Якісний сервіс = репутація + повторні продажі

Перші кілька років свого існування бізнес створює репутацію бренду. Згодом вона працює на бізнес. І щоб це підтримувати важливо турбуватися про клієнта, надавати послуги вищої якості, ніж очікує клієнт. Тоді клієнти до вас повертатимуться. 

Порада 5. Турбуйтеся про свою команду

Більшість підприємців в перший час війни зайнялися питанням виплати зарплатні своїм  співробітникам. 

Запорука здорового росту кампанії:

• вірити у свою команду;
• навчитися делегувати та дозволяти працівникам помилятися. Так вони здобувають досвід;
• розвивати команду, навчати людей;
• винагороджувати колег;
• давати якісний зворотний зв’язок.

Порада 6. Підтримуйте армію та волонтерів

Воєнний стан створює таку ситуаці, що ти або на економічному фронті, або просто на фронті. Тому, якщо ви не воюєте, то повинні працювати, сплачувати податки та підтримувати свою команду. Паралельно варто не тільки дякувати волонтерам і ЗСУ за те, що маєш можливість бути в тилу та заробляти гроші, а й матеріально їх підтримувати.

Бізнесу, який допомагає армії, варто повідомляти про це споживачів для підтримки лояльності бренду.

Порада 7. Рекламуйте свій бізнес

Основний принцип реклами – показати, чим ваша пропозиція може бути корисною для клієнта, яку проблему вона вирішить. Окрім того, якісна реклама потрібна для того, аби сформувати довкола бренду потенційних клієнтів, які придбають ваші послуги чи продукт через кілька місяців або навіть рік.

Порада 8. Плануйте на короткий термін та будьте гнучкими

Сила будь-якого бізнесу – у його гнучкості та можливості швидко перекваліфікуватися. В таких умовах важко планувати на далеку перспективу, але все ж варто розуміти загальний напрям руху, але бути готовим, що щось піде не так і мати плани дій на будь-яку ситуацію. Важливо також аналізувати ринок та намагатися зрозуміти, що буде актуально в найближчий час за стабільної ситуації. 

Порада 9. Будьте корисними

Люди купують у того, хто вчить. Інвестований у контент час згодом монетизується у замовлення. 

Порада 10. Ухвалюйте рішення швидко

З початком війни, бізнес, який є гнучким швидко адаптувався до ситуації. Структура деяких компаній стала більш плоскою. Засновники працювали разом з керівниками чи працівниками компанії. Завдяки цьому рішення, які раніше могли ухвалюватися тижнями, тепер могли ухвалюватися за день.

Такий підхід допомагає підтримувати гнучкість. Якщо з’явилася нова можливість на ринку – пробуйте. Якщо не спрацює, спробуйте щось інше. Це допомагає бути на плаву, підлаштовуватися під попит, робити висновки, здобувати досвід та працювати далі.

Знання англійської – не опційна, а повноцінна вимога від роботодавців. Якщо хочете працювати в ІТ – варто усвідомити це «просте» правило. Ті, хто мають рівень від B2 – полегшено видихнуть, бо для них доступний куди ширший перелік вакансій. А от іншим не варто опускати руки. Значно прокачати власний рівень англійської допоможе автономне навчання.

Як Head of English в Edtech-стартапі Mate academy, я знаю, як допомогти студентам вчити англійську в доволі короткі терміни. Спойлер – все відбувається інтенсивно. Основна мета нашої компанії – навчити людей програмуванню та сприяти їхньому працевлаштуванню. Але, крім вміння писати код, студенти мають вміти пояснити цей код чи презентувати його. І у сьогоднішніх реаліях програмістам часто доводиться вміти робити це англійською.

У Mate academy ми розробили безкоштовний курс вивчення англійської, де студенти автономно отримують знання, коли передивляються короткі відео-уроки та виконують завдання після них. Паралельно, вони записуються на онлайн-заняття кількох категорій до різних викладачів (Grammar, Speaking, English for Work, English for Tech та English for IT) для розвитку навичок.

При чому, працюючи з іншими студентами, вони розвивають не лише мовні, а й соціальні навички: вміння підтримувати розмову, розвивати і доносити свою думку, створювати безпечне середовище для спілкування. Все те, що їм допомагає в майбутній роботі. Такий формат дуже дієвий і сприяв не одній тисячі наших випускників. Як він побудований? Давайте розбиратись.

Дорослим реалістично вивчити іноземну мову з нуля: у такому віці ми гарно тримаємо фокус і досягаємо результатів в обмежені терміни. Щоправда, наш мозок не готовий інвестувати більше енергії на етапі, коли мова стає інструментом для досягнення базових цілей, тому прогрес часто завмирає на відмітці Intermediate (B1).

Крок №1

Англійську можна осягнути логікою. Золоте правило мови – ставити основну інформацію на початок речення, зазвичай це хтось або щось + дія.

Наприклад,

I took a Python course last year.

We’re setting up a meeting. 

Хороші новини закінчилися. Далі варто свідомо відводити час на систематичне вивчення мови. Зрозуміло, що найкраще отримувати зворотний зв’язок від викладача у процесі навчання. Але навіть на старті можна озброїтися структурами і стратегіями вивчення мови, щоб завести двигун спілкування.

Крок №2

Отже, основна задача для новачків – відшліфувати до автоматизму структури, які допомагають передати більшість думок у професійному спілкуванні:

• It’s (Це) … + прикметник – допомагає описувати наше ставлення чи емоції:
  It’s possible / executable / doable / etc.
• There is / are … Замінюють “хто і що” на початку речення і перекладаються як “є, знаходиться”

There are 2 more bugs in this program

• Модальні дієслова, які показують можливість (can), доцільність (should), обов’язок (have to) чи ймовірність (could):

We can estimate new projects by analogy – Ми можемо оцінити нові проєкти за аналогією (у нас є все необхідне для цього)

We could estimate new projects by analogy – Ми могли би оцінити нові проєкти за аналогією (як один із можливих варіантів)

We should estimate new projects by analogy – Нам варто оцінити нові проєкти за аналогією.

We have to estimate new projects by analogy – Ми повинні оцінити нові проекти за аналогією.

А також питання з ними:

• Should we estimate new projects by analogy?
• Could we …

Вже знаючи лише ці структури можна побудувати мінімальну комунікацію:

There are 2 more bugs in the program, but it’s an easy task. I can do it today.

Крок №3

Далі маєте домовитися з собою про дотримання самодисципліни. Ми ж страждаємо у двох випадках – через самодисципліну та її нестачу. Чому б тоді не спробувати варіант, який має очевидні переваги у перспективі?

Для пом’якшення тиску від “необхідності докладати зусилля”, почніть з правила двох хвилин: щодня дивитися двохвилинне відео англійською. Як це працює: нам приємно приступати до необтяжливих завдань, виконання яких займає мінімум зусиль та часу, але в результаті ми навчаємося довше.

На початковому етапі найкраще вивчати мову через відео, бо воно забезпечує візуальну підтримку, яка сприяє розумінню почутого та підтримує залученість. Студенти, які приділяють більшу увагу текстам замість відео, зазвичай мають обширну колекцію помилок у вимові і, як результат, – труднощі зі сприйняттям на слух та дискомфорт через небажаний акцент.

Найкраще обирати відео, з контекстом якого ви знайомі і яке балансує між загальною темою та професійним інтересом, наприклад: типовий день розробника. Також варто звертати увагу на анімаційні відео, як-то Intro to the Scrum, де візуальний коментар допомагає краще зрозуміти про що йдеться. І не обов’язково фокусуватися лише на технічній темі, бо ж IT англійська – це, в першу чергу, просто англійська. Ось добірка Sprouts із пізнавальними відео.

Зауважу, що вищезгадані рекомендації – це автентичні (неадаптовані) відео, тому і завдання для себе треба ставити реалістичні.

Наприклад, для початкового рівня, переглянувши відео про скрам, буде достатньо зрозуміти лише основну думку «що таке скрам». І перед тим, як капітулювати, сказавши «я нічого не розумію», дайте шанс своїй допитливості.

Крок №4

Наступний рівень – розвиток навичок. Так, коли ми виконуємо вправи на Present Perfect – це приклад знання, а коли ми вміємо його правильно застосувати, розповідаючи про свій досвід, – розвиваємо навички. У випадку з відео це теж можна робити самостійно за таким алгоритмом:

• Дивимося відео з субтитрами англійською, щоб бачити слова і чути їх вимову. (найкраще не більше 5 хв);
• Виписуємо словосполучення та фрази, які нам ймовірно стануть у нагоді;
• Уголос розповідаємо про що ми дізналися з відео, за необхідності підглядаючи у записи з корисною лексикою. Це наче ділитися інформацією зі своїм уявним другом. І нехай вас не турбують думки про те, як це виглядає зі сторони.

Крок №5

Очевидно, що говорити можна також з викладачем, друзями і одногрупниками. Не очевидним є лише, які стратегії застосувати, коли не вистачає слів (це нормально, їх завжди не вистачає). У цьому випадку надійною є стратегія спрощування, якщо мова йде не про терміни, адже їх треба чітко дотримуватися, щоб уникнути двозначності трактування.

Наприклад, більшість дієслів в англійській мові можна замінити на прості get, make, do, have, put, etc.

• to insert a link можна замінити на put a link
• to acquire a skill (здобувати навичку) – to get a skill

Хоча це зовсім не означає, що не треба вчити нові вирази, але у живому спілкуванні рішення потрібно приймати швидко.

Вчитися самостійно – надважливо через підготовку себе до можливих некомфортних ситуацій у живому спілкуванні, коли немає підтримки викладача. Нам доведеться миритися, що ми не розуміємо все на 100% і при цьому не ховати голову в пісок.

Головна порада для тих, хто лише починає робити перші кроки у вивченні англійської мови – не соромтесь, що зараз спілкуватись англійською дається вам дещо складно. Якщо ви поставите собі за мету вивчити англійську і будете інтенстивно та цілеспрямовано йти до неї – ваш С1-рівень прийде куди швидше, ніж вам може здаватись.

Нижче ми розповімо як саме працює двофакторна аутентифікація, від чого вона захищає, якими бувають OTP токени та чому кожен українець повинен вже сьогодні увімкнути двофакторну аутентифікацію на всіх онлайн сервісах, якими користується, а кожен український бізнес повинен захистити доступи до своїх корпоративних інфраструктур за допомогою 2FA.

Як працює двофакторна аутентифікація

Почнемо з того, що існує всього три різновиди факторів аутентифікації, що можуть бути застосовані для підтвердження особистості користувача при вході в обліковий запис:

• Фактор знання — те, що знає користувач (пароль, PIN, ім’я домашнього улюбленця, улюблений автор, дівоче прізвище матері і т.п.).
• Фактор володіння — те, що належить користувачу (мобільний телефон, апаратний OTP токен, банківська картка).
• Біометричний фактор — біометричні дані користувача (відбитки пальців, скан сітківки чи обличчя і т.п.).

Іноді для аутентифікації можуть використовуватися всі три фактори разом, тоді її називають багатофакторною чи мультифакторною (multi-factor authentication, MFA).

Двофакторна аутентифікація передбачає використання двох різних факторів одночасно. Найчастіше комбінують фактори знання та володіння — стандартний пароль та одноразовий пароль, який можна отримати тільки якщо маєш доступ до телефона чи фізичного OTP токена користувача.

Двофакторна аутентифікація є ефективною саме тому, що зловмиснику дуже складно заволодіти двома різними факторами аутентифікації одночасно. Тобто, якщо зловмиснику вдалося вкрасти пароль за допомогою вірусу чи соціальної інженерії, йому необхідно отримати ще й фізичний доступ до телефона користувача, що практично неможливо. І навпаки, якщо людина, яка хоче зламати акаунт, має прямий доступ до телефона чи OTP токена власника акаунту, то їй потрібно якимось чином дізнатися ще й пароль. Так недоліки одного фактора аутентифікації перекриваються перевагами іншого й облікові записи користувачів залишаються під надійним захистом.

Від чого захищає двофакторна аутентифікація

Двофакторна аутентифікація захищає облікові записи користувачів від всіх типів кібератак, спрямованих на перехоплення чи злом стандартних паролів. Серед подібних хакерських технік можна назвати брутфорс, кейлогери, атаки типу людина-посередині, фішинг, соціальну інженерію, підміну даних, та інші.

Перелічені техніки допомагають зловмисникам відносно легко зламувати облікові записи, що захищені одним лише паролем. Особливо якщо це прості паролі такі як qwerty12345 чи Password. На жаль, саме такими паролями захищені облікові записи більшості користувачів.

Крім того, двофакторна аутентифікація захищає облікові записи від несанкціонованого доступу з боку оточення. Наприклад, кожен корпоративний акаунт має бути захищений двофакторною аутентифікацією, щоб співробітники, яким обмежено доступ до певної корпоративної інформації, не змогли підглянути пароль колеги і використати чужий обліковий запис, щоб отримати доступ до секретних даних чи вчинити певні зловмисні дії під обліковим записом колеги.

Що таке OTP токени та які вони бувають

OTP токенами ми називаємо будь-які засоби доставки чи генерації одноразових паролів. Їх можна умовно поділити на дві групи — програмні та фізичні (апаратні).

До програмних OTP токенів належать:

• застосунки для генерації одноразових паролів на iOS та Android, наприклад, Google Authenticator, Authy, Protectimus Smart OTP, FreeOTP;
• доставка одноразових паролів через чат-ботів в месенджерах; 
• доставка одноразових паролів через SMS;
• доставка одноразових паролів через електронну пошту.

Фізичні або апаратні OTP токени — це окремі пристрої, які виконують лише одну функцію — генерують одноразові паролі. Часто апаратні OTP токени виглядають як брелок чи банківська картка з однією кнопкою та невеликим дисплеєм. Використовуються також OTP токени у вигляді USB флешок.

Існують такі різновиди апаратних OTP токенів:

• Класичні апаратні OTP токени. Як правило, виглядають як брелоки чи банківські картки. Класичні апаратні токени для двофакторної аутентифікації виготовляються зі вшитими секретними ключами, які неможливо замінити. Секретний ключ — це набір символів, на основі якого генеруються одноразові паролі. Щоб сервер аутентифікації міг перевіряти одноразові паролі згенеровані за допомогою класичних 2FA токенів, при налаштуванні 2FA, необхідно додати секретні ключі від класичних апаратних токенів на цей сервер. Якщо ви купуєте класичні апаратні токени, переконайтеся, що маєте змогу синхронізувати секретні ключі з сервером двофакторної аутентифікації.
• Апаратні OTP токени з можливістю прошивки секретних ключів. Це більш сучасні моделі фізичних OTP токенів, які програмуються за допомогою спеціальних застосунків на смартфонах з використанням технології NFC. Секретний ключ в такий токен додається за тим же принципом, як і під час випуску токена в Google Authenticator чи іншому 2FA застосунку. Користувач сканує QR код з секретним ключем та прошиває цей секретний ключ у апаратний OTP токен через NFC. Подібні токени, наприклад Protectimus Flex чи Slim NFC, підійдуть як для захисту корпоративної інфраструктури, так і для приватних осіб. Їх можна підключити майже куди завгодно, включно з такими популярними ресурсами як Google, Office 365, Microsoft Azure, Dropbox чи навіть Facebook.
• USB-токени. Токени, які мають форму флешки. Щоб пройти другий етап автентифікації, користувач має підключити USB-токен до комп’ютера. Секретний ключ з USB-токена автоматично передається на сервер аутентифікації. USB-токени вважаються зручними для кінцевих користувачів, але мають ряд недоліків. Зокрема, користувачі часто забувають такі OTP токени в комп’ютерах, що нівелює весь сенс двофакторної аутентифікації, особливо в корпоративному середовищі.

Двофакторна аутентифікація в Україні

З 24 лютого 2022 року Україна перебуває у стані війни з Російською Федерацією. Ця війна не лише конвенційна, ведеться також інформаційна та кібервійна. Ворог полює на кожен незахищений обліковий запис, який можна використати для саботажу, а також для поширення паніки та дезінформації.

У зв’язку з цим, ми закликаємо кожну українську компанію, яка ще не захистила доступи до корпоративних акаунтів своїх співробітників за допомогою 2FA, підключити двофакторну аутентифікацію якомога швидше. Зробити це сьогодні простіше, ніж зазвичай, адже деякі провайдери двофакторної аутентифікації готові безкоштовно надавати свої послуги українським підприємствам. Наприклад, ірландський 2FA провайдер Protectimus пропонує українцям безкоштовний доступ до всіх своїх програмних продуктів до закінчення військового стану на території України, а також надає безкоштовну допомогу з налаштуванням 2FA.

Після завершення війни на території України для українських компаній буде діяти знижка 50% на вcе програмне забезпечення та послуги Protectimus.

Також наполягаємо на тому, що кожен українець та українка має налаштувати двофакторну аутентифікацію для захисту кожного онлайн сервісу, яким користується. Майже всі сайти, застосунки і сервіси, на яких ви зареєстровані, починаючи від інтернет-банкінгу та закінчуючи месенджерами та соціальними мережами, надають можливість активувати двофакторну аутентифікацію для захисту облікових записів. Сьогодні цією можливість нехтувати не можна

Наша безпека у наших руках. Двофакторна аутентифікація — базовий інструмент захисту корпоративних та особистих облікових записів користувачів від несанкціонованого доступу. Якщо не хочете, щоб ваш обліковий запис чи акаунт вашого співробітника став інструментом у руках ворога, захистіть його вже сьогодні.

• «Софт-скіли — це комплекс нетехнічних навичок, котрі показують, наскільки ви готові до ввічливої комунікації та роботи в команді. Взагалі, на мою думку, це легко замінити словосполученням “загальна адекватність”».
• «”Просто писати код” недостатньо. Вміння писати код й вміння продати навичку писати код —це дві різні сутності. І якщо сіньор може бути неприємним цинічним м*днем (може собі дозволити), то джун такого собі дозволити не може».
• «Не будьте опоздунами. Їх ніхто не любить. Особисто я чекаю 5 хвилин й покидаю зустріч. Найулюбленіше від джунів: забукати час в Calendly, не прийти, а потім повторно забукати час співбесіди. Другої співбесіди не буде».
• «Якщо у вас реально щось сталося, про це можна написати словами в повідомленні у пошті (Telegram, Viber, Skype). Зазвичай ніхто не напружує себе поясненнями, тому друга (по факту перша) співбесіда не відбувається».
• «Не пийте і не куріть траву для впевненості перед першою співбесідою. я нормально ставлюся до цього на ремоуті, аби таски робилися. Але на першу зустріч приходьте без зміненого стану свідомості. У моїй практиці бачила всяке».
• «Не забувайте митися і міняти одяг. Звучить тупо? Так. Чи бачила я кандидатів з головою наче після макання в чан для просмажки “Київської перепічки”? Так. Чи бачила я людей, які не прали футболку тижнями? Так».
• «Не поводьтеся як мачо, якщо співбесіду проводять жінки. Це огидно. Спокійної доброзичливості цілком достатньо».
• «Не забувайте вітатися і прощатися. Це нормальна, базова ввічливість. Не волайте “Ви перша жінка-програміст, яку я бачив у житті!”. Не хаміть менеджерам і всім, хто не CEO. Хамів не люблять, в команді треба хтось спокійний й не надто за*бістий. Менеджери також часто мають право кенселити вашу кандидатуру, так що не плюйте в колодязя.
• «Погугліть, куди ви наймаєтеся. Усі розуміють, що джуну конче треба перша робота “хоч тушкой, хоть чучелком”. Але трохи розуміти, куди йдеш — не те щоб погано, еге ж?».

1. Dorik.io для лендингів

• Прості у використанні елегантні вбудовані шаблони для цільових сторінок.
• Дозволяє налаштувати цільову сторінку менш ніж за 60 хвилин.
• Легко з налаштуванням брендингу та редагуванням маркетингової копії.
• Від $4 на місяць (є безкоштовний тариф).

2. Airtable для зберігання даних

• Легко відстежувати поточні спринти.
• Електронна таблиця з хорошим UX/UI.
• Записуйте усі дані користувачів.
• Легко збирайте дані за допомогою простих форм.
• Від $10 на місяць (є безкоштовний тариф).

3. Zapier для автоматизації

• Автоматизуйте регулярні ручні завдання, наприклад введення даних.
• Надсилайте автоматичні електронні листи, налаштовуйте події в календарі тощо.
• Від $0 за 100 завдань з автоматизації на місяць.

4. Outseta для реєстрації та логіну

• Керуйте підписками у простому інтерфейсі.
• Розрізняйте сторінки сайтів, додатків для користувачів платних і безкоштовних версій продукту.
• Від $39 на місяць.

5. Utilize app для веб-додатків

• Створює прості мобільні програми на основі електронних таблиць.
• Легко керувати розширеннями, задачами тощо за допомогою персоналізованих спеціальних програм.
• Від $50 на місяць (є безкоштовний тариф).

6. Instacap.co для швидкої командної роботи

• Швидко знімайте та діліться дизайнами.
• Робіть скріншоти всього, що потрібно для натхнення.
• Миттєво отримуйте коментарі, анотації.
• Усі функції безкоштовні.

7. Cal.com для планування

• Дозвольте клієнту забронювати демо-сеанс.
• Від 0 доларів.

8. Figma для дизайну

• Співпрацюйте з командою над дизайном публікацій в соцмережах та дизайном додатку.
• Має безкоштовний план, якого достатньо для повноцінної роботи.

9. Hotjar для аналізу поведінки користувачів

• Надає чіткі та наочні датапоінти у вашому додатку та на веб-сайті.
• Агрегує всі прокручування, кліки та рухи, щоб сформувати теплову карту того, як відвідувачі переміщуються по контенту.
• Від $0 за приблизно 1000 сеансів на місяць.

10. Ahrefs для SEO

• Вимірюйте трафік ваших конкурентів.
• Вивчайте, що люди шукають у Google.
• Оцініть складність ранжування пов’язаних ключових слів.
• Від $83 на місяць.

11. Getemail.io для збору email-бази

• «Легально» фіксує електронні листи всіх анонімних відвідувачів вашого веб-сайту без їх відома.
• Від $0 на місяць.

Катерина Дорошевська, засновниця спільноти UA business Global у колонці для AIN.UA поділилася своїм чек-листом підготовки до таких заходів.

1. Визначитись з метою – пітчити проект конкретним людям, представляти компанію, лідгенити, розширювати коло знайомих (яких?), проводити кастдев, тестувати ідею, рекрутити, генерити контент для соцмереж, робити дослідження. Від цілі залежить весь ваш подальший план. Без цілі, будь-яка конференція перетвориться на «просто іще один бла-бла івент».
2. З чіткою метою буде легко сформувати стратегію та сфокусуватись. Якщо ваша мета — пітчити проект європейським інвесторам, то витрачати час на умовну вечірку з друзями-українцями — не найкраща ідея. Якщо це багатопотокова конференція, визначтесь із вашим графіком заздалегідь, інакше втратите чимало часу на прийняття рішення в моменті.
3. Адаптувати всі потрібні промоматеріали під вашу мету. Що у вас в LinkedIn? Можливо, варто оновити фото і біо на актуальне, закинути кілька постів по вашій темі. Можна приготувати one pager із стислою інформацією, або перевірити ваш лендінг/сайт. Там же є англійська версія, так?
4. Освіжити усну самопрезентацію. Переконайтесь, що ви можете стисло розказати про себе, краще всього за формулою: хто я? яку проблему я вирішую? для кого? яким чином? Наприклад: «Я – фаундерка агенції бізнес-комунікацій. Допомагаю підприємцям та експертам рости за допомогою персонального бренду». Буде більше часу, розширите спіч. Пам’ятайте, самопрезентацію можна і треба адаптувати із фокусом на потреби конкретної людини навпроти.
5. Опублікувати пост у своїх соцмережах з інформацією, що ви збираєтесь на конкретний івент, самміт, конференцію. Так ви дізнаєтесь, хто з вашого нетворку теж збирається долучитись. Це можливість поглибити відносини з однодумцями, знайти ідеї для колаборації і як мінімум відранжувати «своїх». Те саме стосується усіляких чатів, ком’юніті та бізнес-клубів. Напишіть туди теж. Навіть, якщо ніхто не відгукнеться, всі принаймні дізнаються, куди ви збираєтесь. Це теж поле для потенційної співпраці.
6. Придивитись до національних стендів. Якщо ми говоримо про велику міжнародну конференцію, ймовірно там буде український стенд. Це може бути точкою відліку для вашого нетворкінгу та спільних можливостей. Окрім того, на таких івентах часто буває набагато легше дістатись людей, яких рідко «висмикнеш» в Україні.
7. Імпровізуємо! Стандартний спосіб – спробувати призначити зустріч заздалегідь. Іноді така можливість є в аппках конференцій, але старий-добрий LinkedIn та Facebook теж підходять.
8. Продумати «гачок» для нетворкінгу. Це буде порада для інтровертів, яким складно просто підходити до незнайомців і енергійно знайомитись. Придумайте ціль/велику ідею, яка дозволить вам «безпечно» підійти хоч до Ілона Маска. Хоча, ні. До нього ми підходити не хочемо:) Що це може бути? Мій улюблений спосіб – дослідження. Що б ви хотіли поресьорчити? Яка інформація була б вам цікава та корисна? Я, наприклад, розпитую про маркетинг, піар та персональний брендинг. Ця інформація далі лягає в мої колонки в медіа та пости у соцмережах.
9. Нетворкати з фокусом на іншу людину. Раджу ставити якомога більше питань вашим візаві. По-перше, люди розквітають. Ті, хто лоскоче їм его, зазвичай запам’ятовуються суто на підсвідомому рівні. По-друге, у співрозмовника органічно виникне бажання в якийсь момент у вас спитати – так а ти чим займаєшся? Оце вже ваш зірковий час, адже не ви «накинулись» на людину із своєю самопрезентацією, а вас запросили. Feel the difference, як то кажуть. Ще один лайфхак – завершуйте бесіду простим питанням: «З ким ти радиш мені поспілкуватись тут?». Це ще один спосіб розширювати свій нетворк до нескінченності. Погодьтесь, набагато простіше підійти до незнайомої люди із фразою, що ваш спільний контакт рекомендував вам познайомитись.
10. Згенерувати QR-коди, що вестимуть на ваші основні соцмережі, сайт, one pager, та зберегти їх у фотострічку телефону. Не відпускайте нового знайомого, поки він не відсканує та не додасться вам у друзі. Якщо у ході розмови ви про щось домовились, раджу прямо в моменті фіксувати пункти та відправляти у директ. Після івенту вам буде сильно простіше повернутись до всіх обіцянок та якісно фоллоуапнути.
11. Подбати про своє visibility. Особливо, на міжнародних конференціях. Всі ми транслюємо Україну, тож для мене, наприклад, велика гордість підкреслити свою національну ідентичність світшотом с гербом або жовто-блакитним луком. Це як мінімум + 1 тема для нетворкінгу про Brave Ukrainians.
12. Залишити людям маячки. Простий спосіб запам’ятатись – щиро подарувати якусь дрібничку після знайомства. Може, це буде значок з українським прапором?
13. Генерувати контент під час конференції. Діліться враженнями у соцмережах, фотографуйтесь з новими знайомими та викладайте пости з їхніми тегами – це ще один спосіб запам’ятатись та якісно фоллоуапнути після. Крім того, пам’ятайте, що ваша аудиторія може бути не тільки на самому івенті, а й у соцмережах, і уважно слідкувати за вашими переміщеннями, думками та інсайтами. Побалуйте її відбірним контентом.
14. Не ігнорувати місця неформального спілкування. Розумію, іноді після насиченого дня на ногах, хочеться забитись у номер та витягнутися на готельній постільці. Утім вечірки та інші side-івенти, що зазвичай створюються в паралель з основним заходом – часто стають джерелом несподіваних та цікавих знайомств.
15. Кайфувати! Дякуючи хоробрим ЗСУ, у нас є можливість продовжувати розвивати свій бізнес, вражати світ своїми ідеями та привертати увагу до України – своїми можливостями, своїми проектами та своєю відчайдушною жагою до життя!

Автор: Катерина Дорошевська, засновниця спільноти UA business Global

Найперше, що радить експертка – не переставати вести акаунт вашого бренду:

• продовжувати активний постинг;
• адаптувати теми сьогодення під tone of voice вашої компанії;
• важливо слідкувати за новинами, підбадьорувати аудиторію та прагнути перемоги разом з читачати;
• якщо ви не будете вести сторінки, клієнти подумають, що ви припинили продажі і це матиме вплив на ваш дохід;
• період тиші доречний в дні жалоби та нестабільних ситуацій.

Важливо адаптувати контент під сьогодення. При створенні контент-плану:

• варто вказати актуальний графік роботи;
• необхідно вводити буденні теми війни в контент та описувати теперішні страхи, переживання тощо;
• якщо ваш бренд має фізичний магазин – пропишіть про наявність укриття, та нагадуйте про нього й безпеку клієнтів.

Користувачі цінують соціально відповідальні та свідомі бренди. Якщо ви займаєтеся волонтерством, донатите Збройним силам, фондам – обов’язково діліться цим.

Не відсторонюйтеся. Якщо трапилися неочікувані події, які змінили ваш контент-план, – не вдавайте, що нічого не сталося. Реагуйте на новини, публікуйте ситуативи, будьте готові прибрати веселий контент, якщо це недоречно до ситуації. 

SPIN-продажі

Основна ціль цього методу — ставити правильні питання клієнту. Це абревіатура для чотирьох типів питань:

Situation. Ситуаційні питання — це основа спілкування, метою якого є — зрозуміти контекст, в якому перебуває покупець, і визначити, чи може ваша пропозиція задовольнити його потреби. Варто ставити конкретні питання, напркилад: «Чи не могли б ви пояснити, як ухвалюєте рішення щодо покупки чогось?» 

Problem. Проблемні питання допомагають потенційному клієнту зрозуміти, що в нього є проблема і яка це проблема. Щоб запропонувати рішення, ставте подібні питання: «Скільки ви витрачаєте на цей етап виробництва?», «На яких етапах, ваші витрати перевищують заплановані». 

Implication. Питання про наслідки сфокусовані на негативному впливі проблеми на бізнес клієнта. Вони мотивують шукати рішення якомога швидше. Приклад такого питання: «Які будуть наслідки для вашого бізнесу, якщо ви не зможете швидко впровадити нове рішення/програму/технологію?»

Need-payoff. Потреба у швидкому рішенні. Як тільки потенційний клієнт розуміє, наскільки ситуація може погіршитися, він намагається її вирішити. На цьому етапі поясніть покупцеві переваги вашого рішення. Приклад питання: «Який вплив на ваш бізнес матиме автоматизація цього процесу?

SNAP-продажі

Ця методика фокусується на процесі ухвалювання рішень клієнтами, метою якої є переконати покупця, що він усе вирішив самостійно. Клієнти ухвалюють рішення тричі, перш ніж обрати вас.

• «Чому я маю вас слухати?»

Покупець постійно відволікається під час розмови з продавцем, тому варто надавати тільки необхідну інформацію (не важливо, спілкуєтеся вителефоном чи поштою). 

Наприклад, не використовуйте багато прикметників, а конкретно скажіть, як ви можете допомогти. Також надсилайте електронні листи з новинами про вас.Натомість дайте одержувачу посилання на корисні ресурси, вкажіть відгуки клієнтів. На прочитання листа або перегляд відео клієнт має витрачати не більше 5 хвилин.

• «Чому саме ви?»

Як тільки потенційний покупець погодиться поговорити з вами, покажіть йому реальну цінність продукту. Спростіть процес ухвалення рішень: чітко позначте кроки, які необхідно виконати (створіть докладну інструкцію з використання продукту).

• «Мені це дійсно потрібно?»

На цьому етапі клієнти вирішують, який продукт у результаті куплять. Вони прагнуть виправдати свій вибір і мінімізувати ризики. Треба чітко пояснити можливості та обмеження вашої пропозиції, і на цьому етапі діяти більш делікатно.

Опишіть конкурентів на ринку, перерахуйте переваги та недоліки вашої і їхніх пропозицій. Якщо покупець чекає від вас того, що ви не можете запропонувати, не наполягайте, що ваш продукт кращий.

На всіх етапах прийняття рішення вам необхідно пам’ятати про чотири моменти:

• Поважайте час ваших покупців. Повідомляйте необхідну інформацію в 30-секундних повідомленнях, електронних листах на 90 слів або комерційних пропозиціях на одну сторінку.
• Щоб встановити довірливі стосунки з покупцем, покажіть, що ви дійсно розумієте бізнес, цілі та пріоритети клієнта. Ваші співробітникимають розуміти, що й навіщо вони продають, не ховатися за рекламними гаслами, а знати все на практиці.
• Адаптуйтеся до потреб, проблем і цілей клієнта.
• Ваша бізнес-пропозиція має бути співзвучною з тим, що шукають клієнти і яку проблему намагаються вирішити. Наприклад, якщо для них важливо знизити витрати — просувайте економічність вашого товару або послуги впродовж усього процесу продажів.

Challenger Sale (Чемпіони продажів)

Цей метод ділить продавців на 5 типів: будівельники відносин, роботяги, самотні вовки, розв’язувачі проблем і чемпіони. На думку експертів саме чемпіони є найбільш ефективними продавцями. В основі їхньої ефективності лежать три дії: інформувати, персоналізувати та контролювати.

• Інформувати. Важливо надати клієнту саме нову інформацію: досягнення індустрії, результати досліджень, думка експерта.
• Персоналізувати. До кожного клієнта потрібно знайти індивідуальний підхід. Комерційну пропозицію потрібно персоналізувати під цілі, мотиви та потреби людини, з якою ви зараз розмовляєте. 
• Контролювати. Контроль означає не агресивне нав’язування свого продукту, а швидше співпрацю з людьми, які приймають рішення, або людьми, які можуть на них вплинути.

Консультативні продажі

У цьому способі продавець бере на себе роль експерта-консультанта. Мета цього методу  — побудувати довгострокові стосунки, де клієнт — у центрі ваших пріоритетів. Він складається з чотирьох кроків:

• Проведіть невелике розслідування. На першому етапі зберіть якомога більше інформації про потенційного клієнта. Це допоможе вам визначитися з позиціонуванням, відмінним від конкурентів.
• Запитуйте. Почніть із загальних, а тоді перейдіть до більш складних питань. Головне правило консультативних продажів — багатомає говорити не продавець, а покупець.
• Слухайте. Звертайте увагу не тільки на те, що клієнт говорить: мова тіла й тон голосу також дуже важливі. 
• Допомагайте. Не презентуйте свій продукт або послугу, а допоможіть клієнту вирішити проблему й розробити план, який посприяє йому в досягненні своїх цілей.

Poster ділиться порадами як складати бізнес-план підприємцю, розказує, що для цього потрібно та як залучити інвесторів до співпраці. AIN.Business переповідає головне.

Як скласти бізнес-план

Варто пам’ятати, що засновник проекту може як звернутися до фахівців із ресторанного консалтингу, так і самостійно прописати все планування. Для цього потрібно розглянути наступні пункти.

Резюме бізнес-плану ресторану. У ньому прописують такі дані:

• мета створення проекту. Концепція закладу, де прописується назва, короткий опис, яким буде майбутній ресторан, розташування та дизайн, позиціонування, цільова аудиторія, формат;
• календарний план відкриття;
• бюджет інвестицій, терміни окупності та прогнозований прибуток проекту;
• конкурентні переваги;
• ризики;
• план розвитку ресторану;
• інвестиційний план ресторану.

Актуальність ідеї та опис бізнесу. Для цього необхідно:

• визначити актуальність обраної локації для майбутнього закладу;
• визначити вартість середнього чека;
• в описі потрібно вказати цінову категорію закладу; 
• визначити цільову аудиторію ресторану, враховуючи середній чек, локацію, різновид закладу (ресторан, кафе чи бар), наявність офісів поблизу;
• провести SWOT-аналіз для визначення слабких та сильних сторін, а також посилити інструменти просування ресторану;
• зробити аналіз конкурентів, які знаходяться неподалік обраної локації;
• порахувати трафік потенційних відвідувачів. Трафік варто робити в різні періоди дня (вранці, в обід та ввечері) та в різні дні (в будні та на вихідних). Це впливатиме на результати його дослідження.

Концепція ресторану. Концепція закладу — це формат та зовнішній вигляд майбутнього закладу. Найчастіше на концепцію впливає розташування закладу. Розробка концепції передбачає такі кроки:

• складання маркетингової стратегії. Під час цієї роботи ви визначите позиціонування закладу, незаповнені ніші на ринку, цільову аудиторію обраного формату, способи комунікації зі своїми споживачами тощо.
• розробите та затвердити формат закладу, назву, логотип.
• також потрібно скласти технічне завдання дизайнерам розробки інтер’єру закладу відповідно до його формату. 

Розробляючи концепцію, варто враховувати інвестиції, терміни їх окупності та плани розвитку.

План виробництва ресторану. При складанні ресторанного бізнес-плану необхідно прописати всі етапи: від пошуку приміщення до запуску проекту. Він складається з кількох етапів:

1. пошук приміщення, перевірка його на придатність та складання договору про оренду;

1. після проведення ремонтних робіт складання списку для закупівля обладнання, меблів та посуду;
2. реєстрація бізнесу в податковій або в «Дія». Деякі ресторатори оформляють бізнес як ФОП, а бар із ліцензією на продаж спиртних напоїв, як ТОВ.
3. підбір, найм та оформлення персоналу. Зазвичай для ресторанів преміум класу підбір може займати більше часу, ніж при наборі в кафе. 
4. пророблення страв та напоїв, складання меню. Слід пам’ятати, що мають бути страви з низькою собівартістю та високою маржею. Такі страви дають прибуток закладу;
5. перед відкриттям закладу варто запустити рекламу, щоби привернути увагу до офіційного запуску; 
6. укладання договорів на постачання продуктів, отримання дозволу та запуск бізнесу.

Організаційна структура ресторану. Щоб надавати якісний сервіс в закладі, варто приділити чимало уваги для організації структури закладу саме за наймом співробітників. Структура персоналу складається з:

• адміністративного персоналу: 1-3 особи;
• обслуговуючого персоналу: від 5 осіб, залежно від кількості місць;
• виробничого персоналу: від 5 осіб;
• допоміжний персоналу: від 3 осіб.

Зазначимо, що ці цифри орієнтовні. Кількість персоналу залежить від формату закладу, навантаження та кількості посадкових місць. Для кожного співробітника розробляється штатний розклад, щоб вести облік роботи працівників, зарплатного фонду та витрат на персонал. 

Фінансовий план ресторану. Його може скласти ресторатор або звернутися до фахівців з ресторанного консалтингу. Фінансовий план дає змогу гармотно розподіляти гроші під час процесу відкриття і в ньому прописуються такі фінансові показники:

• витрати на закупівлю обладнання, меблів та посуду;
• витрати ремонт приміщення, якщо він необхідний;
• витрати на зарплати персоналу;
• витрати на оплату оренди та комунальні послуги;
• витрати на маркетинг;
• витрати на закупівлю продуктів та господарських товарів;
• інші витрати та форс-мажор.

Крім того, необхідно розписати дані фінансового результату: спрогнозувати терміни окупності та отримання прибутку.

На мій погляд, головна перешкода для розвитку франчайзингу: впевненість в тому, що можна просто взяти і «скопіювати» успішний заклад на іншій локації. Ми проходили подібний шлях 6-8 років тому. Так справді можна створити декілька ресторанів, і вони навіть можуть бути успішними, однак це історія не про системний розвиток і не про масштабування на сотні або хоча б десятки закладів.

Ресторанний бізнес та франчайзинговий бізнес – це різні сутності, і вони розвиваються за різними законами. 

Тож, коли ми остаточно вирішили масштабуватися, ми почали створювати концепти, які з самого початку були «заточені» під це. 

Першим таким концептом став «Білий Налив». На флагманському закладі в центрі Києва ми відпрацювали бізнес-модель та всі операційні процеси,шукаючи універсальні рішення з самого початку: на рівні національних постачальників (які під нас виготовляють private label продукти та напівфабрикати), на рівні обладнання з модульних конструкцій, на рівні універсальних елементів декору та, головне, на рівні IT-екосистеми, яка дозволяє керувати всіма процесами в будь-якої точки світу та накопичує величезний матеріал для аналізу та прийняття найбільш ефективних рішень.

Тобто якщо ви хочете розвивати свій бізнес на умовах франшизи, необхідно подумати про це, закріпити це на рівні рішень, угод, стандартів, найкращих практик, а не просто описати якийсь один успішний заклад і намагатися відтворити його на іншій локації.

Флагманський «Білий Налив» був суперуспішним. Він повернув інвестиції за 54 дні і показав, що навіть заклад з невеликою площею може робити 1500+ чеків на день. Звісно, не у всіх закладів «Білий Налив» такі показники: різні міста, локації, різний трафік людей. Але ми отримали модель, яку можна було коригувати. 

Фактичні цифри інвестицій та прибутку можуть бути різними, але модель одна і вона передбачає 15-20% рентабельності. Є велике приміщення в центрі міста та 70 000 євро для інвестицій: розраховуємо модель під 1000+ чеків на день. Є маленьке містечко, МАФ та 30 000 євро: робимо розрахунок на 300+ чеків. Але і в першому, і в другому випадку це будуть ефективні прибуткові бізнеси.

В основі моделі: чітке розуміння того, що ми пропонуємо гостю. Делікатесну їжу за ціною від 1 євро з видачею за 300 секунд у закладі та швидкою доставкою за 30 хвилин. На цю модель ми наклали інші продукти, які цікаві людям: після «Білого Наливу» з устрицями, сидром і хот-догами з’явилася Mushlya з морепродуктами, БПШ з біляшем, пончиками та шаурмою, DOGS&BURGERS з хот-догами і бургерами, PINZARELLA з піцою, «Шашлики, вино та друзі».

Всього 15 різних концепцій, які закривають всі можливі очікування гостей в будь-якій точці світу. І всі їх, мов пазл, можна поєднувати в одному просторі, створюючи фуд-холли від 3 до 10 концепцій і кожному, в такому випадку всі бренди працюють в синергії і ще в декілька разів збільшують трафік.

Такий підхід дозволив нашій мережі зрости до 80+ закладів за три роки. При чому навіть в умовах війни 95% з них працюють і навіть отримують прибуток.

Тепер наш фокус: вихід на світовий ринок. І тут в основі такий самий універсальний підхід до формування бізнес-моделі та FoodTech рішення: на рівні цифрової екосистеми для гостя / клієнта та для самого закладу (ERP). 

Вже працюємо над тим, аби укласти угоди зі світовими найкращими виробниками ключових продуктів та обладнання: ми як франчайзер обіцяємо кожен із закладів в будь-якій точці світу забезпечити найкращим продуктом та максимально підготованими напівфабрикатами. 

В цьому поєднанні «бізнес-модель, бізнес-система, продукт, IT-рішення, операційні стандарти, накопичена за 12 років роботи на різних національних ринках експертність» ми бачимо сенс франчайзингу. Це те, що надаємо ми. 

Від франчайзі ми чекаємо на ефективне операційне керування власним закладом на локальному ринку: з нашою супервізією та підтримкою. 

Це наше розуміння win-win співпраці. І саме на таких принципах ми наразі готуємо відкриття у Польщі, Німеччині та інших країнах.

Нагадаємо, раніше AIN.Business розповідав про те, як по франшизі відкрити:

• «Білий налив»
• Mushlya
• Gastrofamily Food Market
• Гастробар «Барсук»
• Philadelphia Roll&Bowl
• Pinzarella
• Dogz&Burgerz
• «БПШ»

• Навіть в команді, яка складається з 2-3 людей повинні бути робочі стандарти. І якщо працівник не виконує якусь їх частину, то варто подумати про його звільнення. Але перш ніж приймати таке рішення, ви повинні впевнитися, що ваша компанія навчила та перевірила навички в співробітника й дала йому всі інструменти для роботи. Якщо ви зі своєї сторони пропустили цей момент, то варто попрацювати зі сторони компанії. 
• Якщо виникають ситуації, коли ви робите зауваження працівнику втретє по одному і тому ж питанню, то четвертий раз – причина для звільнення. Це вважається справедливим кроком керівника до праціника, адже другий мав достатньо часу на зміну своєї поведінки.
• Навіть якщо працівник має супер здібність в якомусь питанні – це не причина закривати очі на решту його мінусів. Наприклад, якщо офіціанту найкраще вдається продавати страви серед інших працівників, але в команді виникають постійні конфлікти через нього – то не потрібно йти на поступки тільки через його досягнення. Найбільш правильним рішення буде звільнити «темну конячку» і дати можливість команді піднятися. Навіть якщо кожен з них просідає в продажах порівняно з попереднім працівником, але разом ви отримаєте більше. 
• Будуйте не поодиноких працівників, а сильну, міцну та мотивовану команду.
• Варто пам’ятати, що ви можете допомогти співробітнику змінити його hard skills, а от soft skills змінити буде важче. Хіба, якщо працівник цього сам захоче, а у вас на це є ресурс, час та бажання.
• І найголовніше: якщо ви свідомо залишаєте людину через те, що її навички для вас важливі, то й свідомо приймайте її слабкі сторони і будьте готовими приймати наслідки цих мінусів. 

Юрій Колесник, 20-річний досвід роботи в Чехії з ресторанами La Veranda та Babiccina Zahrada

• Перш ніж ухвалити рішення відкривати заклад за межами України, важливо розібратися в місцевій культурі та менталітеті людей, вивчити, як працює система оподаткування, які можуть бути додаткові видатки. 
• Якщо ви хочете створити в цьому місці щось нове, поставте собі запитання: а чому цього досі немає? Можливо, для цього є об’єктивні причини, які не помітні з першого погляду.
• Найбільше припускався помилок через те, що спирався на попередній досвід в Україні, на своє бачення, що і як треба робити. Але в іншій країні живуть люди з іншими культурними традиціями, іншими цінностями.
• Упродовж 20 років ведення бізнесу набивав ґулі та втрачав гроші і переконувався в тому, що запускати заклад за кордоном – це великий ризик. Якби в мене не було доходу з України, я б не зміг упоратися з цим. У перші найважчі сім-вісім років я допомагав чеському бізнесу коштами, які заробляв в Україні. А після повномасштабного вторгнення, коштами, які заробляю в Чехії можу допомагати українському бізнесу.
• Є два способи, як можна вивчити ринок іншої країни. Якщо у вас є багато зайвих грошей, можна робити помилки та платити за них. Інший спосіб – прожити та попрацювати в цій країні певний час. Влаштуватися на рік на роботу в заклад, зрозуміти, як усе працює, а тоді наважуватися на відкриття.
• Порівнюючи з іноземними рестораторами, наші – більш активні, вони підходять до справи із серцем, більшою самовіддачею і вищою кількісною продуктивністю. Питання якості залишається за межами. З українських культурних рис ми могли б принести енергійний підхід до справи, оскільки європейське бізнес-середовище консервативне та повільне. Водночас воно більш продуктивне якісно, а не кількісно. 
• Ідея відкриття ресторану української кухні за кордоном є перспективною. Після повномасштабної війни Європа повноцінно познайомилася з українцями як нацією. Тому їм буде цікаво скуштувати, що їдять українці, якщо вони такі круті та безстрашні. Водночас вважаю, що не треба робити лубкові шароварські проєкти – це якраз не зайде. 

Анна Литвиненко, власниця закладів Heim Cafe та Seagull Method в Португалії

• Перша порада для людей, які хочуть відкрити заклад за кордоном – знайти колег за ринком. Саме це допоможе уникнути мільйона помилок на старті. Так можна буде зрозуміти ринок у чужій країні й менталітет.
• Ми переїхали до Португалії у 2015 році та стикнулися з проблемою різниці в менталітеті. Європейці не думають, як ми. Це зображається в роботі, сервісі, цінностях і загалом баченні світу. Тому варто пожити кілька місяців у цій країні – не як турист, а як громадянин. 
• Українські ресторатори мають 100% унікальну експертизу в гостинності. Україна дійсно дуже сильна в ідеях, продуктах, сервісі. Європі ще треба наздоганяти Україну в цьому плані. Проте, свої ідеї та продукт треба правильно пояснювати європейській аудиторії, адже вони консерватори у своїх смаках. 
• Ідея відкриття ресторану української кухні за кордоном – перспективна. Адже, коли ми влаштовуємо українські вечері, наші друзі-європейці просять повторити певні страви, беруть рецепти та роблять вдома. Щодо ресторану української кухні – це може класно працювати, якщо робити оновлену українську кухню.

Ольга Копилова, співзасновниця та виконавча директорка закладів мережі «Чорноморка», які вже є на ринку в Румунії та Молдові

• Українському ресторатору, який планує відкрити перший заклад за кордоном потрібно якісно вивчити ринок, менталітет місцевих, хто чим «дихає», популярні місця.
• На початкових етапах запуску закладу ми, поспішаючи, помилилися з партнером. Не поспішайте, усе якісно продумуйте та перевіряйте.
• Вважаю, що передусім потрібно рухатися від потреб ринку й особливостей аудиторії. Але українці точно можуть показати рівень сервісу європейським країнам.

Як підготуватися

• Перед реалізацією товару слід провести аналіз конкурентів та дізнатися, через які канали інші фермери у вашій місцевості продають свою продукцію: де знаходять клієнтів, як організовують логістику тощо.
• Важливо створити сторінку в соцмережах або сайт, де будете основна інформація про ваш бізнес: асортимент, контактні дані чи про інші ініціативи. Крім того, можна створити власний блог у YouTube, Instagram або TikTok. Така форма комунікації від власників підприємства може допомогти знайти лояльних клієнтів по всій Україні. 

Де можна реалізовувати готову продукцію

• Відкрити магазин або торгову точку у вашому регіоні.
• Відкрити онлайн-магазин.
• Доставляти товари замовникам безпосередньо додому.
• Постачати товари іншим компаніям, мережевим маркетам тощо.
• Продавати товар на фермерських ярмарках тощо.

Інструменти для реалізації товарів

1. Розсилка повідомлень клієнтам:

• через автоматизовані платформи можна самостійно налаштувати розсилку SMS-повідомлень, щоб сповістити споживачів про відкриття магазину, повідомити про адресу, години роботи, асортимент, спеціальні пропозиції, знижки, посилання на сайт та іншу інформацію. 
• для консультування клієнтів та прийняття замовлення є налаштування корпоративного зв’язку. 

2. Аналіз потреб бази клієнтів:

• вже готову базу клієнтів варто сегментувати за допомогою аналітичної моделі, яка профілює аудиторію на різні критерії: вік, стать, наявність дітей, вид транспорту, наявність домашніх тварин, тип гаджета та стиль життя тощо. 
• після отримання портрету вашого клієнта, ви зможете розробляти продукцію, яку потребує ваша ЦА. Наприклад, якщо більша частина вашої ЦА – люди, які мають дітей, ви можете додати до пропозиції дитячі соки власного виробництва з послугою доставки, якщо клієнти мають маленьких дітей. БІльше того, ви можете визначити оптимальну ціну для вашого потенційного клієнта.

3. Реалізації продукції.Перш ніж реалізовувати агропродукцію, важливо ознайомитися з державними нормами. Для цього існують ресурси, які допоможуть підприємцю правильно постачати продукцію. Для цього потрібно вказати категорію товару (молоко, овочі, кондитерські вироби тощо), а також обрати область реалізації та тип каналу збуту ( торгові мережі, дистриб’ютори, HORECA тощо)

Швидкий документообіг. Користування системами електронного документообігу вкрай спрощує процес реалізації товарів. Адже формування, узгодження та підпис низки паперових документів: сертифікати якості продукції, угоди з партнерами на поставку товарів у місцеві магазини та заклади харчування, акти прийняття-передачі товару, товаротранспортні накладні, квитанції, – триває довго. А таке затягування постачання товарів такими є не рентабельне, особливо якщо продукти мають короткий термін придатності.

Ідеї для фермерського бізнесу:

• вирощування та продаж фруктів, овочів. З них також можна робити заморозки на продаж;
• виготовлення та продаж молочної та м’ясної продукції, меду. Крім того, з молока можна робити сир та сметану;
• равликові ферми;
• вирощування нетипових для нашого регіону продуктів — інжиру або спаржі;
• вирощування енергетичних культур, які можна використовувати замість вугілля та інших видів викопного палива, наприклад: конюшина та різні види трав.

Вище результати тестів у DeepFaceLive. Це версія популярного програмного забезпечення DeepFaceLab для прямих трансляцій, що здатна створювати відео-діпфейки в режимі реального часу.

Відтворення анфасу обличчя знаменитостей досить ефективне, деякі тести вийшли переконливими навіть під доволі гострими кутами. Але кут у 90 градусів жодна маска не подужала, відобразивши справжній профіль моделі Боба Дойла.

Алгоритм не зміг інтерпретувати реальний профіль Боба в більш-менш правдоподібну версію використаних для тестів образів. На 80 градусах він ще міг зійти за Тома Круза, але під прямим кутом зʼявився справжній ніс Боба, натомість кудись поділось око. Якихось 10 градусів вирішили проблему:

Чому діпфейки «паляться» на профілях

Більшість алгоритмів розпізнавання обличчя на основі 2D здатні зіставити лише 50-60% орієнтирів з анфасу до профілю того ж самого обличчя. ПО розцінює профіль як обличчя, що приховане на 50%, через це у нього виникають проблеми з розпізнаванням, а також тренуванням з метою подальшого синтезу профілю цього обличчя. Часто згенеровані орієнтири профілю «вискакують» на будь-яку можливу групу пікселів, результатом чого стає відсутнє око або стерта губа.

З відео та сама проблема. Щоб отримати якісний профіль, алгоритму необхідна повноцінна 3D-модель. І якщо на голівудських акторах алгоритми ще можуть більш менш натренуватися (адже в інтернеті велетенська кількість високоякісних відео, де їхні обличчя показані з усіх можливих ракурсах), то як багато фотографій в профіль є у вас? Якщо вас не заарештовували, то скоріш за все їх взагалі немає, і в соціальні мережі ви навряд чи їх виставляєте. Хіба що у вас надзвичайно милий носик і немає жодних натяків на друге підборіддя.

Така нестача доступних даних ускладнює отримання діапазону зображень профілів людей (не знаменитостей), достатньо різноманітних і великих, щоб навчити модель deepfake переконливо відтворювати профілі. Звідси і випливає вищезгаданий баг.

«Рукаліцо»

Є ще один спосіб перевірити, чи не є відеодзвінок діпфейком. Попросіть співрозмовника помахати рукою перед обличчям і придивіться, чи нічого не викликає у вас питань. Виявляється, у алгоритмів великі проблеми з накладанням реального обʼєкту на згенерований. Особливо, якщо ці обʼєкти мають ідентичні параметри, як-от колір, текстура тощо. Через це ми стаємо свідками таких дивовижних подій, як рука Путіна, що проходить крізь мікрофон. Приклад на зображенні нижче:

Навіть якщо алгоритм впорається з задачею на картинці, подужати відео він точно не зможе, і рано чи пізно ви побачите отаке:

Чому це важливо

Діпфейки можуть стати серйозним помічником шахраїв. Ця технологія уже доступна будь-кому, і вивідати у людей чутливу інформацію під личиною знайомого чи навіть родича – вже не проблема. Саме тому варто вміти захиститися від таких явищ.

Якщо ваш друг раптом вирішив поговорити з вами по відео, хоча зазвичай він цим не займався – попросіть його помахати вам рукою і показати профіль. Найгірше, що може статися – друг вирішить, що ви з нього знущаєтеся. Найкраще – ваші персональні дані, гроші та спокій залишаться при вас.

1. Товар не в наявності

Однією з найпоширеніших причин скасування замовлення – відсутність товару на складі. В цьому випадку бізнесу слід удосконалити комунікацію з постачальниками чи систематизувати роботу з контентом. Наприклад, якщо у вас багато товарних позицій і кожен день потрібно оновлювати інформацію, варто підключити CRM-систему. Її можна інтегрувати з маркетплейсом і система буде автоматично оновлювати ціни, актуалізувати наявність товару тощо. 

2. Не вдалося зв’язатися з покупцем

Не потрібно покупцям телефонувати. Адже люди часто не відповідають на дзвінок з невідомого номеру. Краще писати в месенджер. 

Але, якщо немає нагальної потреби – краще уникнути цього етапу. Коли замовник оформив покупку – магазин бере замовлення в обробку та відправляє товар. Потім система додає номер ТТН і покупець отримає сповіщення через мобільний додаток маркетплейсу з номером накладної. 

3. Спосіб передоплати замовлення

Деякі продавці за допомогою передоплати хочуть захистити себе від можливих витрат на доставку, якщо покупець не забере товар. Але часто покупці теж не хочуть ризикувати і надсилати кошти перед відправленням товару. Тому від покупки з передоплатою краще відмовитися. Натомість краще запропонувати такі способи: оплата на сайті, накладений платіж чи інший вид оплати.

4. Скасування замовлення на прохання покупця

Частою причиною відмови від покупки в останній момент – нерозуміння клієнта розмірів одягу чи взуття. Що може зробити продавець? Запропонувати детальний опис на картці товару, додавши інформацію не тільки про технічні характеристики, але й найбільш популярні запитання. 

5. Замовлення-дублікат

Буває, що покупець створює 5 однакових замовлень, бо не розібрався зі способами оплати і доставки. Впливати на це напряму – неможливо. Але у всіх продавців є можливість скасувати замовлення. Проте, коли ви зловживаєте цією функцією – це може свідчити про  проблеми із наявністю чи обробкою замовлень.

«Український бізнес» опублікував у своєму Telegram 4 кроки, як сформулювати корпоративні цінності. AIN.Business переповідає.

1. Підготовка

Якщо раніше в компанії не говорили про корпоративні цінності, варто підвищити лояльність персоналу до нововведень. Для цього можна підготувати невелику презентацію про майбутню роботу над формуванням цінностей і пояснити:

• що таке корпоративна культура;
• чому вона важлива для компанії;
• що таке цінності;
• як команда буде їх створювати;
• з яких етапів буде складатися цей процес.

2.  Опитування співробітників 

Для цього етапу варто виявити ціннісні установки персоналу і обговорити їх під час отримання зворотного зв’язку. Основне завдання — досягти залученості персоналу.

3. Формулювання цінностей

Часто для цього організовується захід, на якому керівництво, за необхідності — разом із запрошеними консультантами, робить висновки. Зазвичай такий захід проводиться поза офісом, наприклад, на природі: це допомагає керівникам поводитися більш неформально та відкрито. Важливо чітко сформулювати цінності, які гуртуватимуть команду.

4.  Поширення

Цінності необхідно узгодити, затвердити і поширити на всіх рівнях структури. Робити це потрібно:

• через усі канали, доступні компанії (розсилки, інформаційні дошки, внутрішні портали та чати тощо);
• із залученням усіх комунікаційних інструментів, інформаційних зустрічей; 
• із закріпленням «провідника» за кожною цінність, який активно розповсюджуватиме її (за необхідністю). 

Перш за все автор матеріалу попереджає, що для повноцінного запуску бізнесу в іншій країні доведеться мати там співробітників, комплектований офіс з усіма функціями, які ви маєте в Україні: склади, сервісні центри, бухгалтерів, юристів тощо. 

Етап обмірковування: з чого почати?

Перед тим як шукати персонал, проводити попередні переговори з потенційними клієнтами, вибирати асортимент, формувати пропозицій, організовувати офіс, логістику та розмитнення товару, необхідно пройти три підготовчі етапи:

Провести кабінетне дослідження

Для цього потрібно зібрати дані вашого ринку бізнесу в різних країнах з усіх можливих джерел. Зокрема, визначити перелік параметрів, які для вас будуть важливими: 

• статистика щодо населення у країні;
• ВВП;
• середній рівень зарплати чи корупції;
• присутність у країні всесвітньо відомих брендів із вашого сегменту ринку тощо. 

Усі ці дані варто зібрати в Excel, відобразити в цифрах та визначити важливість конкретної цифри для вашого бізнесу. Так ви оціните в цифрах, які країни вас цікавлять, а які ні. 

Провести декілька цільових інтерв’ю

Після складення рейтингу країн, поспілкуйтесь із людьми з регіонів, які ви обрали: постачальниками чи знайомими, яких ви зустрічали на виставках, конференціях, професійних вечірках тощо. Знайдіть відповіді на такі питання: 

• на яких сайтах шукають персонал? Якою має бути мінімальна зарплата менеджера з продажів? 
• Кандидати телефонують щодо вакансій чи надсилають резюме поштою? 
• Вся зарплата в країні «біла» чи часто платять у конвертах? Чи є обов’язковий соцпакет, без якого люди не погодяться на оффер? 
• Що з рівнем корупції в таких нішах, як продажі, перевірки податкової, митниці, суди? Гуртові продажі частіше робляться в офісі чи в ресторані?
• Як купують та продають валюту?
• Які «звички» у гуртових продажів? 
• Дізнайтеся про споживацькі стереотипи, звички та традиції країни. Зокрема, як ставиться ваша цільова аудиторія до нових покупок, кредитів? Наскільки люди консервативні в переключенні між брендами, постачальниками, магазинами? Що найважливіше для покупців: бренд, якість, гарантія, ціна? Які є свята та високі сезони продажів? 
• Які потрібні сертифікати, дозволи, ліцензії, реєстрації, позначки на товарі та якими мовами інструкції для користувача?

Автор тексту радить провести мінімум 2–3 такі розмови. Інколи ви можете отримати протилежні відповіді від різних людей на одне й те ж питання.

Провести роботу з поточною командою

Для цього етапу експерт радить обрати особу, яка керуватиме процесом, а також представників для кожного ключового відділу компанії, які відповідатимуть за взаємодію міжбізу з підрозділами в іншій країні. З обраною командою поділіться та обговоріть плани та результати перших двох пунктів.

На що ще звернути увагу:

1. Комп’ютерні системи та дані. Тут варто перевірити, чи підтримує ваша внутрішня комп’ютерна система різні країни; cкільки варіантів ціни та в яких валютах дозволяє зробити система; чи можна змінити мову інтерфейсу для співробітників з української на якусь іншу.
2. Архітектура IT . В цьому пункті необхідно вирішити, яким чином співробітники міжнародних офісів матимуть доступ до комп’ютерної системи. А якщо серверів декілька, то домовитися, як часто та за якою процедурою буде відбуватися обмін даними. 
3. Система обліку і стандарти фінансової звітності. Для цього потрібно ухвалити план звітування до місцевих фіскальних органів, або ж обрати спеціалістів, які володіють місцевим бухгалтерським обліком. Також варто вирішити, як ви враховуватимете курсові різниці: як часто та наскільки офіційно.
4.  Юридична конструкція. В цьому пункті необхідно зупинитися на таких питаннях:

• які є обмеження залежно від країни реєстрації засновника? Які документи потрібні для реєстрації?
• чи є в країні законодавство про трансфертне ціноутворення?
• які існують процедури заведення інвестицій в країну та виводу прибутку з країни?

5. Ваші фінансові можливості. На цьому етапі необхідно дізнатися, який в країні обʼєм ринку і зрозуміти, чи вистачить у вас ресурсів, якщо досягнете запланованих показників. Крім того визначити, які витрати/інвестиції ви можете собі дозволити, щоб ваш поточний бізнес не постраждав, та які операційні витрати та впродовж якого періоду ви готові нести, доки бізнес не вийде на самоокупність.
6.  Географія. Це питання чи не найактуальніше для нашого часу. Тут потрібно дізнатися, чи є до обраної країни адекватні логістичні шляхи від ваших поточних складів із товарами; визначити, якими будуть маршрути доставки товарів та як це вплине на собівартість?
7. Товари. І нарешті вирішити, якими саме товарами ви плануєте торгувати на нових ринках і чи буде в усіх країнах однаковий асортимент? Крім того, варто дізнатися, які є вимоги до інструкцій, маркування, пакування і т.п. А, якщо ви плануєте продавати не свої товари, а продукцію інших або світових виробників, то слід дізнатися, чи є дозвіл на продаж цих товарів на нових ринках.

1. Залучення клієнтів

Щоб генерувати дохід, потрібно залучати в бізнес нових користувачів чи споживачів. Для цього слід спочатку слід кількість клієнтів, які дізналися про компанію за певний період часу, й витрати, які були направлені на їх залучення.  

Але не треба забувати, що витрати на залучення нових користувачів не повинні перевищувати дохід компанії. Для того, аби вирахувати всі витрати варто звернути увагу на наступне:

• кількість нових користувачів кожного місяця;
• вартість розробки продукту чи послуги;
• термін дії продукту чи послуги;
• щомісячні маркетингові витрати;
• щомісячні витрати на обслуговування.

Метрики будуть відрізнятися в залежності від того, звідки будуть приходити клієнти. Ось що потрібно вимірювати:

1. Загальна щомісячна вартість каналу або компанії, звідки буде йти трафік. Містить в собі розробку, маркетинг та обслуговування.
2. Витрати на кожного клієнта.
3. Об’єм загальної кампанії: скільки клієнтів прийшли до вас саме через цю кампанію.

Ефективність каналу або кампанії = кількість залучених клієнтів/кількості відвідувань.

2. Утримання клієнтів

Після того, як до вас прийшов клієнт, ваше завдання полягає в тому, щоб він продовжив користуватися продуктом чи послугою, яку йому запропонували. 

Дешевше утримати старого клієнта, ніж залучити нового. Ця метрика дозволить вашій компанії оцінити користь тієї продукції, яку ви пропонуєте людям. Ось на що варто звернути увагу:

1. Обсяг утримання: кількість постійних клієнтів, які регулярно купують продукт або користуються вашою послугою.
2. Ефективність утримання = кількість утриманих клієнтів/кількість нових клієнтів.
3. Витрати на утримання окремого клієнта.

3. Фінансові транзакції

Останній етап життєвого циклу клієнта — отримання прибутку компанією від взаємодії з ним. Прибуток допомагає виміряти фінансову вигоду.

Дуже часто на початку свого існування компанії фокусуються на прибутку, а не на виручці. В перші роки роботи витрати можуть дуже сильно відрізнятися, тому компаніям слід звернути увагу саме на виручку, щоб зрозуміти, чи працює бізнес-модель, яку вони побудували.

Для цього потрібно виміряти наступні показники:

1. Загальний щомісячний виторг.
2. Обсяг виторгу: кількість користувачів, які забезпечують компанії виторг.
3. Ефективність виторгу = кількість клієнтів, які приносять виторг/кількість залучених клієнтів.
4. Виторг на канал залучення клієнтів.

4. SMM

• Ціль, яку переслідують бренди в соціальних мережах — це збільшення зацікавлених клієнтів. За основний показник в цьому випадку береться кількість підписників, яка з часом має збільшуватися. Потрібен час і терпіння, щоб компанія могла зібрати всю необхідну інформацію для оцінки маркетингової стратегії та внесення необхідних змін для ефективної роботи. 
• Багато маркетологів не звертають уваги на кількість підписників, та не вважають її важливим показником для прибутку компанії: краще мати декілька активних підписників, які будуть коментувати та ділитися з друзями. Частка правди в цьому є, але розкрутитися бренду допомагає саме велика кількість фоловерів на сторінці.
• Активність користувачів показує їх відношення до бренду. Вона вимірюється лайками, коментарями та репостами. 
• Існують і інші фактори, які впливають на популярність бренду. Важливо зазначити, що різні відділи компанії мають працювати спільними зусиллями, обмінюватися даними досліджень та консультуватися один з одним. 

На це питання AIN.UA розгорнуто відповів юрист Максим Носарев. Якщо коротко, він не рекомендує отримувати валютну виручку на рахунки платіжних систем, оскільки це може бути розцінено як порушення податкового законодавства.

Коментує СЕО компанії Tretten Lawyers Максим Носарев

«Досі впевнений, що отримувати валютну виручку через платіжні системи ФОПам точно не варто. Оскільки на ФОПа з рахунком в тому ж Wise потенційно можуть чекати чималі неприємності за порушення порядку розрахунків, встановлених Нацбанком. 

Закон України «Про валюту і валютні операції» говорить, що ФОП може відкривати рахунки за кордоном. Але як користуватися цими рахунками, визначає Нацбанк. Зараз Нацбанк визначив, що розрахунки по зовнішньо-економічним (ЗЕД) операціям мають здійснюватися тільки через рахунки в банках. Тобто платіжні системи відпадають.

На практиці це означає, що ФОП, який приймає виручку в платіжній системі, порушує встановлений порядок розрахунків. І за це передбачені штрафи від 17 000 до 51 000 грн.

Новий закон про платіжні системи в Україні дещо наблизив поняття грошей в платіжній системі до звичайних. Але не поставив між ними знак дорівнює. 

Якщо податкова дізнається (під час якоїсь перевірки, під час закриття ФОПа і т.д.), що ви отримували кошти по договорам в платіжній системі, то з її точки зору ви як би і не гроші отримували. Навіть якщо ви все це декларували і сплачували з цього податки — для органів контролю це порушення порядку розрахунків, які визначив Нацбанк. 

Як наслідок:

• вас можуть зняти з єдиного податку,
• перевести на загальну систему оподаткування.

І це все не з умовно сьогоднішнього дня, а з наступного кварталу після вашої першої ЗЕД операції через платіжну систему. Тобто, саме з цієї дати вам можуть донарахувати податки. Самі розумієте, це може бути досить значна сума.

Чи хочу я, щоб ви потрапили в таку ситуацію, а потім довго й нудно намагалися довести правомірність своєї позиції у суді? Точно не хочу, тому і не рекомендую айтішним ФОПам цю історію з рахунками в платіжних системах, які зараз всі застосовують, щоб вирішити питання з курсовою різницею між ринком та курсом НБУ.

Так, використання платіжної системи ФОПом для ЗЕД операцій автоматично не тягне за собою ці наслідки. Але вірогідність цих ризиків не варто недооцінювати». 

Про те, як краще за все організувати рахунки за кордоном, раніше більш детально розповідали юристи Trustme Law Firm — Ірина Сироїд та Роман Ткань, що спеціалізуються на супроводі господарської діяльності ІТ та інформаційного бізнесу.

5 речей, які не потрібні в ІТ-резюме

1. Дата народження. В IT немає обмежень по віку, тут майже кожен може спробувати свої сили, головне – бажання. Часом можуть бути виключення, але про це публічно не скажуть і загалом так не ок.
2. Інформація, яка буде лише обтяжувати резюме:
   • сімейний та матеріальний стани,
   • категорія водійського посвідчення (виключення, якщо ви подаєтесь на роботу водія),
   • кількість тварин тощо;
3. Фотографія. Тут важливо не «перестаратись». Ваше фото не може займати 1/4 сторінки і повинно бути стриманим та в бізнес форматі. Я більше схильна до того, щоб не додавати фото до резюме, але тут все індивідуально.
4. Шкала володіння мовами. Рівень володіння іноземними мовами чи рівень технічних знань краще прописати словами, а не шкалою.
5. Форматування. Ваше резюме повинно бути не лише гарним та стильним, а і читабельним. Фон резюме та колір шрифту не мають зливатись. Поставте себе на місце того, хто буде його переглядати і проаналізуйте, наскільки комфортно йому буде це робити і яке перше враження може скластись після перегляду вашого CV.

На що рекрутери звертають увагу в CV

Немає конкретних правил щодо вигляду резюме, але є загальні положення та рекомендації до його структури, якими Ярина ділиться нижче. 

• Визначте, якою мовою вам доцільно складати резюме. В IT сфері рекомендовано використовувати англійську, але також потрібно відштовхуватись від специфіки вакансії та компанії.
• Ім’я та прізвище краще вказувати на початку резюме по центру сторінки, щоб одразу були помітними.
• Бажана позиція має збігатись з назвою вакансії, на яку подаєтесь, або бути дотичною до напрямку. 
• Наступним важливо вказати поточну локацію та свої контактні дані (номер телефону, електронну пошту та посилання на LinkedIn профіль).
• Можна додати тип роботи, якому надаєте перевагу (hybrid, office чи remote).
• Кілька речень про себе: про основні навички та те, з чим подобається працювати. Назвемо це «маленький вступ».
• Для будь якого спеціаліста буде корисним виділити окремою колонкою чи абзацом свої «хард скіли» – інструменти та технології з якими доводилось працювати протягом вашого досвіду чи навчання.
• Цей пункт один з найважливіших, оскільки в ньому варто розказати про свій досвід.
  • Зазначити компанії та позиції, на яких ви працювали, розпочинаючи з останньої.
  • Вкажіть назву компанії, тривалість співпраці, локацію та обов’язки.
  • Для тих в кого немає ще комерційного досвіду, важливо приділити увагу та розписати попередній та наступний пункти.
• Освіта відіграє не менш важливу роль у процесі відбору, і цей розділ обов’язково потрібно заповнити. Вказувати можна не лише ВНЗ, а також курси, які ви проходили, та сертифікацію.
• Рівень знання іноземних мов часто стає вирішальним критерієм у прийнятті фінального рішення щодо найму, і його потрібно додати. Вказуйте той рівень, яким ви на даний момент володієте.

«Будьте креативними та не копіюйте когось. Пам’ятайте, що зараз велика конкуренція на вступ в IT, і чим краще ви підготуєте резюме (читайте сформуєте перше враження про себе), тим більше шансів отримати омріяну роботу», – підсумувала Ярина.

Про це у своїй статті розповідає юрист податкового сервісу «Таксер» Юрій Крюков.

З початком війни для українського бізнесу багато що кардинально змінилося. Чимала частина ФОП (у тому числі IT ФОП) були змушені залишити Україну та тимчасово оселитися за кордоном. До служби підтримки «Таксер» надходить все більше звернень щодо подвійного податкового резидентства, відкриття банківського рахунку за кордоном, реєстрації ФОП за кордоном. Про це я й хотів би написати у статті.

Податкове резидентство та подвійне оподаткування

Оскільки багато ФОП були змушені залишити нашу країну і перебувають за кордоном вже досить довго (при цьому залишаючись українським ФОП), у багатьох виникають питання щодо податкового резидентства:

• позбавлять чи не позбавлять резидентства в Україні;
• що з податками в іншій країні;
• та й взагалі, що означає це резидентство.

Отже, податкове резидентство фактично означає, в якій країні ви повинні сплачувати податки. Найчастіше, статус податкового резидента набувається після 183 днів перебування у країні (але, бувають інші умови).

Якщо ви за кордоном уже понад 183 дні або близькі до цього терміну і боїтеся втратити податкове резидентство в Україні — не турбуйтеся, українська податкова навряд вас його позбавить. Для цього є кілька причин:

• по-перше — податковій цим не дуже цікаво займатися, немає практичної процедури, як це зробити;
• по-друге, це означає, що Україна втрачає податки і як наслідок бюджет недоотримує дохід, а податкова таке дуже не любить.

Подвійне податкове резидентство для українських ФОП фактично означає подвійне оподаткування, оскільки треба буде сплатити єдиний податок в Україні та податки у країні перебування.

Податки, сплачені за кордоном, не зараховуються в рахунок сплати єдиного податку. Взаємозалік стосується лише податку на доходи фізичних осіб в Україні (тоді можна взяти довідку в іноземній податковій про сплачені там податки та додати до декларації про майновий стан та доходи).

Ви можете подати запит до місцевої податкової з проханням надати роз’яснення з цього питання (якщо місцевим податковим надані такі повноваження) та спробувати уникнути подвійного податкового резидентства, ґрунтуючись на тому, що ви податковий резидент України та у вас в Україні центр життєвих та економічних інтересів.

За нашим податковим кодексом цих аргументів достатньо для визнання резидентства України (в кодексі прописані й інші аргументи, але це основні). Додатково, можете взяти довідку про резидентство України. Цю довідку можна замовити та отримати онлайн через електронний кабінет платника податків.

Також ви можете виїжджати за кордон країни перебування (з підтвердженням виїзду) — щоб уникнути терміну перебування в країні більше 183 днів.

Гарантій, що це спрацює, немає, але хоч якісь підстави.

Коротко розгляну податкове резидентство на прикладі кількох країн:

• Польща — поляки і тут надають нам свою підтримку. Так, Міністерство фінансів Польщі у своєму листі зазначило, що українці можуть зберегти податкове резидентство України та не сплачувати податки в країні перебування (якщо джерело доходів не в Польщі), навіть якщо перебувають у Польщі понад 183 дні.
• Німеччина — для податкового резидентства достатньо знаходитися в країні 183 дні (у деяких випадках достатньо місяця). Є думки, що українському ФОП, який продовжує отримувати дохід, також слід зареєструвати підприємницьку діяльність у Німеччині. Реєстрація досить швидка та легка, але є мито – 10 євро. Корпоративний податок становить 15% і можливо буде ПДВ (тут є нюанси). Звітність щорічно. Але, у випадку з Німеччиною, рекомендую звернутися до місцевого податкового консультанта, оскільки їхнє податкове законодавство є досить складним (наша спрощена система порівняно — справді дуже спрощена).
• Ірландія — як і Польща, вирішила не стягувати місцеві податки з українських переселенців. Тобто українські громадяни та ФОП можуть сплачувати податки лише до бюджету України (за умови, що джерело доходу буде не в Ірландії).
• Румунія — податковим резидентом вважатиметься людина, яка мешкає в країні понад 183 дні. При цьому немає вимог обов’язкової реєстрації підприємцем у Румунії. Ставка податку досить лояльна та становить 10%. Звіт, як і майже в усіх країнах, один раз на рік.

Це лише кілька прикладів, але, у будь-якому разі, раджу звертатися до місцевих податкових консультантів або до податкової за консультаціями з місцевих податків, оскільки навіть у межах ЄС податкове законодавство країн значно відрізняється одне від одного.

Багато країн ЄС ще в принципі не визначилися, що робити з податковим резидентством переселенців. У червні «Українська рада бізнесу» направила до Кабміну відкритий лист, з проханням опрацювати план заходів для збереження переселенцями українського резидентства.

Звичайно погано, що Кабмін раніше і без нагадування не зайнявся цим питанням, але сподіваюся, що вдасться вирішити проблему таким чином, щоб вимушені переселенці не вважалися податковими резидентами автоматично після 183 днів перебування в країні, а залишалися лише українськими податковими резидентами.

Але українським ФОП, навіть тим, хто сплачує податки в країні перебування, не слід забувати, що треба продовжувати сплачувати єдиний податок (це особливо стосується третьої групи) та подавати квартальну (для платників 5%) або щомісячну (для тих, хто перейшов на спеціальну ставку на 2%) декларацію.

Якщо ви отримали статус біженця і отримуєте будь-яку допомогу, вам надали приміщення для проживання і т.д. — рекомендую перед отриманням доходу на українське ФОП звернутися до місцевої організації, яка займається біженцями або податкової, щоб уточнити, чи можете ви отримувати дохід, як резидент України. У деяких країнах це заборонено.

Також, таку допомогу офіційно треба буде вказати у декларації про майновий стан та доходи (для громадян). Декларацію за 2022 рік треба буде подати до травня 2023 року, та сплатити з цієї допомоги податок на доходи фізичних осіб (18%) та військовий збір (1,5%). Але можливо, таку допомогу звільнять від оподаткування, як і ту, яку вимушені переселенці отримали від українського уряду. На податки та діяльність українського ФОП отримання такої допомоги не впливає.

І ще одне питання, яке я хотів коротко висвітлити у цьому розділі — реєстрація громадянином України (та українським ФОП) ФОП за кордоном. Ви можете зареєструвати ФОП за кордоном та залишатися при цьому ФОП в Україні. Реєстрація за кордоном природно регулюється місцевими податками (наприклад, в Україні іноземцю для реєстрації ФОП треба отримати ідентифікаційний номер, підтвердити адресу в Україні). Але тоді подвійному оподаткуванню точно бути.

Відкриття рахунку у закордонному банку:

ФОП мають право відкривати рахунки в іноземних банках та отримувати на такі рахунки валюту за свої послуги.

Найчастіше для відкриття рахунку знадобляться:

• закордонний та, можливо, український паспорт;
• ідентифікаційний код;
• документ про місце реєстрації проживання;
• виписка з ЄДР, що підтверджує реєстрацію ФОП.

Ці документи (більшу частину) треба буде перекласти англійською мовою або мовою країни перебування. Список неповний і залежить від банку, в якому відкривається рахунок.

Зверніть увагу, що рахунок в іноземному банку має бути відкритий саме на ФОП (не на фізособу). Якщо рахунок відкритий на фізичну особу — податкова може порахувати це доходом фізособи, а не ФОП і тут уже інші податки та інші ставки (у фізичної особи доходи обкладаються податком на доходи фізичних осіб (18%) та військовим збором (1,5%)) . Крім цього, треба буде подати декларацію про майновий стан і доходи (для громадян).

Мінуси відкриття рахунку в банку за кордоном — робота з такими рахунками до ладу не врегульована (просто їх можна відкривати).

Тому зараз порядок роботи такий самий, як і з рахунком в українському банку — дохід у валюті розраховується за курсом НБУ на дату отримання. Тобто, ви можете, як і зазвичай, вносити суму надходження до «Бухгалтерії» ⇒ «Операції» «Таксер» та ці суми будуть внесені до вашої книги доходів та декларації з єдиного податку.

При цьому перераховувати на свій рахунок ФОП або фізичної особи, відкритий в українському банку необов’язково. Хоча податкова у своїй консультації вказує, що зараховувати гроші, отримані від експорту товарів (послуг) на український рахунок, ФОП треба, при цьому посилається на пункт Постанови НБУ, де йдеться тільки про експорт товарів.

І ще, ФОП не можуть приймати іноземну валюту готівкою — лише безготівка.

Сподіваюся я зміг максимально розкрити теми у статті, але якщо залишилися питання, ви завжди можете задати їх у коментарях.

Автор: Юрій Крюков, старший юрист «Таксер»

Емодзі, як реакція

Якщо вам замало слів, щоб виразити свої почуття під час редагування тексту, Docs дозволяє залишати коментарі у вигляді емодзі.

• Виділіть потрібне слово, речення чи абзац
• Натисніть піктограму emoji праворуч
• Виберіть емодзі зі списку, що відобразиться

Безсторінковий формат

Іноді розриви сторінок дратують, особливо якщо потрібно вставити довгі таблиці або зображення. Ви можете налаштувати документ без сторінок, який прокручується без розривів і читання.

• Перейдіть до «Файл » і виберіть «Параметри сторінки» .
• У верхній частині діалогового вікна виберіть «Без сторінки» .
• Натисніть OK для підтвердження.

Шаблони таблиць

У Docs є функція шаблонів таблиць. Вона дозволяє використати один із кількох варіантів, а не створювати її з нуля.

• Натисніть «Вставити» > «Таблиця» > «Шаблони таблиць».
• Обирайте між чотирма шаблонами

Спадне меню

Дропдавн-меню, або спадні меню, допомагають уникнути безладу в документі. З їх допомогою ви можете вибрати статус для проекту, відповісти на запитання, вибрати місце розташування — що завгодно.

• Виберіть місце, де потрібно відкрити спадне меню. Ви можете розмістити його будь-де в тексті або всередині таблиці.
• Натисніть «Вставити» > «Спадне меню».
• Щоб вставити меню «Статус проекту» або «Статус перегляду», виберіть спадне меню «Попереднє налаштування».
• Виберіть «Новий спадний список», щоб створити спеціальний список. Ви можете називати його, додавати елементи та вибирати кольори для кожного з них. Коли закінчите, натисніть «Зберегти».

Резюме

Резюмування документа та виділення важливих моментів заощаджує час і енергію.

• Натисніть «Перегляд» > «Показати структуру».
• Зліва з’явиться текстове поле. Натисніть значок «+», щоб почати вводити резюме.
• Натисніть Enter, щоб зберегти його. Щоб редагувати будь-який момент, наведіть на нього курсор і клацніть піктограму «Редагувати резюме (олівець)».

Нещодавно отримала запитання від клієнта ФОПа-українського резидента, який перебуває закордоном і має валютні рахунки: чи може він сплатити податки у іноземній валюті.
Погодьтесь, доволі цікаве запитання в нинішніх умовах.

Клієнт десь прочитав, що суб’єкти господарювання — ФОП та юрособи, які перебувають на обліку в органі контролю — можуть сплачувати податки зі своїх розрахункових рахунків, що відкрили за кордоном, з урахуванням положень бюджетного та податкового законодавства України.

Тож давайте розбиратися покроково, чи це правило стосується всіх, чи тільки суб’єктів господарювання-нерезидентів?

Що можуть робити суб’єкти господарювання-резиденти

Фізичні та юридичні особи — резиденти мають право:

• укладати угоди з резидентами та нерезидентами;
• виконувати зобов’язання за цими угодами в національній чи іноземній валюті, зокрема, відкривати рахунки у фінустановах інших країн.

Що каже законодавство України щодо валюти, в якій можна сплачувати податки

За загальним правилом, сплата податків та зборів здійснюється в грошовій формі в національній валюті України (п. 1 гл. 1 розд. ІІ Порядку №5).

Чи є певні виключення і для кого вони

Винятки є. Але вони нечисельні. Зокрема, Податковий кодекс України встановлює окремі випадки сплати податків в іноземній валюті, які передбачені ПК або законами з питань митної справи. Порядок сплати податків та зборів встановлюється для кожного податку окремо. Таким чином, щоб встановити можливість сплачувати податки в іноземній валюті, звертаємось до окремого розділу ПК, що регламентує порядок сплати податку.

Зокрема, щодо ПДВ для нерезидентів, які є надавачами електронних послуг, Закон встановлює таку можливість. Ось і цитата:

«Сума податкового зобов’язання, зазначена особою-нерезидентом, зареєстрованою як платник податку відповідно до пункту 208-1.2 цієї статті, підлягає сплаті в іноземній валюті (євро або долар США) протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку, передбаченого пунктом 208-1.8 цієї статті для подання спрощеної податкової декларації, на валютний рахунок, відкритий центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в уповноваженому банку. Реквізити такого валютного рахунку розміщуються на спеціальному портальному рішенні для користувачів нерезидентів, які надають електронні послуги».

В усіх інших випадках — оплата податків має відбуватися в національні валюті. Тож для суб‘єктів господарювання-резидентів така можливість оплати податків в іноземній валюті виключена. Клієнта довелося розчарувати відповіддю.

Автор: Олена Матвійчук, CEO бухгалтерсько-консалтингової компанії WeDoITBM

18 липня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до деяких
законодавчих актів України щодо врегулювання трудових відносин з нефіксованим робочим
часом» (законопроект №5161, далі також — Закон). Документ, більш відомий як «закон про
фрілансерів», наразі направлено на підпис президенту.

Під фрілансером зазвичай розуміють особу, яка виконує робочі завдання віддалено і за вільним
графіком, та може працювати на кілька компаній одночасно. Українські фрілансери працюють, як
правило, за цивільно-правовими договорами як ФОП або ж взагалі без будь-якого
документального оформлення.

Пропонуємо розібратись, які зміни передбачає новий Закон, та чи може договір з фрілансером
замінити звичний для ІТ-сфери договір з ФОП.

Які зміни передбачені Законом про фрілансерів?

В українському законодавстві з’явиться поняття «трудовий договір з нефіксованим робочим
часом» (далі також — договір з фрілансером) — це особливий вид трудового договору, яким не
встановлюється конкретний час виконання працівником роботи. Працівник повинен буде
виконувати робочі завдання лише у разі, якщо їх буде надавати роботодавець, однак без жодних
гарантій того, що робота буде надаватись постійно.

Трудовий договір із нефіксованим робочим часом фактично є аналогом поширеного в іноземних
державах zero hour contract. Наприклад, 90% працівників McDonald’s у Великій Британії
працюють на умовах zero hour contract.

Отже, якими будуть вимоги до укладення трудового договору з фрілансером?

• Форма договору. Трудовий договір з фрілансером буде укладатись у письмовій формі. Типову форму договору ще повинно затвердити Мінекономіки. Однак на час воєнного стану роботодавці мають право не дотримуватись письмової форми договору, а обмежитись заявою працівника та наказом роботодавця.
• Обов’язкові умови договору з фрілансером:
  • Спосіб та мінімальний розумний строк повідомлення працівника про початок роботи. Зазначимо, що жодні часові ліміти такого повідомлення Закон не встановлює, тому роботодавець може передбачити сповіщення працівника про початок роботи у стислі та зручні для себе строки. Для прикладу, у Нідерландах працівники за zero-hour-договорами мають бути попереджені за чотири дні до початку виконання роботи, і цей час може бути зменшений до одного дня, якщо це передбачено в колективному договорі. Якщо роботодавець скасовує завдання протягом цього періоду, то працівнику виплачується компенсація.
  • Спосіб та максимальний строк повідомлення від працівника про готовність приступити до роботи або про відмову від її виконання.
  • Інтервали часу, під час яких від працівника можуть вимагати працювати (базові години та дні). Тобто роботодавець зможе залучати фрілансера до роботи не у будь-який час, а лише у заздалегідь погоджені дні тижня та часові проміжки.
• Тривалість роботи. Роботодавець буде самостійно вирішувати, коли та на який час необхідно залучити фрілансера до роботи. Однак діють передбачені трудовим законодавством обмеження: тривалість роботи не більше 40 годин на тиждень, кількість робочих днів — не більше 6 днів на тиждень. При цьому мінімальна тривалість робочого часу фрілансера не може бути меншою, ніж 32 години на місяць.
• Оплата праці. Роботодавець повинен виплачувати фрілансеру заробітну плату за фактично відпрацьований час. Однак встановлюється гарантія щодо оплати праці: якщо фрілансер працював менше 32 годин на місяць (наприклад, 10 годин), йому все одно має бути виплачена заробітна плата не менше ніж за 32 години робочого часу.
• Відповідальність фрілансера. Якщо фрілансер відмовиться працювати у визначені договором базові дні та години, роботодавець може застосувати до нього заходи стягнення: догану і звільнення. Винятками є випадки відмови у зв’язку з лікарняним чи виконанням державних або громадських обов’язків, а також у разі, якщо роботодавець повідомив працівника про наявність роботи із порушенням визначених договором строків.
• Підстави для звільнення. Фрілансера може бути звільнено на загальних підставах, наприклад, за його ініціативою, за згодою сторін. При цьому у трудовому договорі з фрілансером можуть встановлюватися додаткові підстави для його припинення, які повинні бути пов’язані із здібностями чи поведінкою працівника або іншими причинами економічного, технологічного чи структурного характеру. Такі додаткові підстави для звільнення мають бути обґрунтованими та відповідати вимогам трудового законодавства.
• Обмеження за кількістю договорів з фрілансерами. Кількість договорів з фрілансерами не зможе перевищувати 10% загальної кількості трудових договорів, стороною яких є роботодавець. Водночас ФОП, який використовує працю менше ніж 10 працівників, зможе укладати не більше одного такого трудового договору.

Які основні переваги договору з фрілансером?

Можна констатувати, що найбільше від укладення трудового договору з фрілансером виграє
сам фрілансер.

Укладаючи з роботодавцем трудовий договір з нефіксованим робочим часом, фрілансер матиме
можливість поєднувати роботу в кількох роботодавців і водночас отримає базові соціальні гарантії
— відпустки, лікарняні. Крім того, такий працівник отримуватиме мінімальний дохід в місяць, навіть
якщо жодних завдань від роботодавця не надходило.

Важливо, що роботодавець не зможе забороняти або перешкоджати фрілансеру виконувати
роботу за трудовими договорами з іншими роботодавцями.

А якщо фрілансер працює в одного роботодавця більше року, він матиме право вимагати укладення строкового або безстрокового трудового договору на повний робочий день з відповідною оплатою праці.

При всіх перевагах для працівника трудовий договір з фрілансером не передбачає жодного
зниження податкового навантаження на роботодавця. Тобто роботодавець буде платити за
фрілансера всі передбачені законодавством податки та збори, а також оплачувати відпустки та
лікарняні. Крім того, на роботодавця ще й лягає обов’язок оплати фрілансеру 32 годин роботи на
місяць, навіть якщо необхідності у роботі працівника не виникало.

Чи замінять трудові договори з фрілансерами договори з ФОП?

На ринку IT- та діджитал-послуг активно використовується варіант співпраці з ФОП на підставі
цивільно-правових договорів. Спеціалісти ІТ-сфери можуть також працювати за трудовим
договором або ж укласти гіг-контракт, якщо українська компанія є резидентом Дія Сіті.

Хоча держава і декларує, що трудові договори з нефіксованим робочим часом впроваджуються
саме як альтернатива цивільно-правовим договорам з ФОП, однак можемо спрогнозувати, що
роботодавці неохоче застосовуватимуть договір з фрілансером.

Укладення такого договору передбачає трудові відносини між роботодавцем і фрілансером.
Тому у компанії виникає обов’язок, по-перше, дотримуватись всіх вимог Кодексу щодо
соціальних гарантій працівникам, а по-друге, нести податкове навантаження, сплачуючи за
фрілансера податки та збори, як і за будь-якого іншого працівника. Тому навряд чи договір з
фрілансером стане альтернативою цивільно-правовому договору з ФОП.

Таким чином, на рівні Закону врегульовано таку нестандартну для українського законодавства
форму зайнятості, як фріланс. Укладення трудового договору з нефіксованим робочим часом буде
зручним для фрілансерів, які виконують короткострокові проекти та не обмежуються виконанням
робіт в одного замовника. Однак договори з фрілансерами навряд чи будуть активно
використовуватись в ІТ-сфері.

Автори: Катерина Манойленко, партнер та керівник практики вирішення судових спорів Golaw, Катерина Цвєткова, радник та адвокат Golaw

Серед айтівців-ФОПів, які отримують дохід дистанційно, багато запитань щодо легальності використання за кордоном валютних карток, які підв’язані під фопівський рахунок. І для відповіді на це запитання, слід розглянути два аспекти:

1. Чи існує нині в українському законодавстві загальна заборона для ФОПів щодо відкриття рахунків для здійснення підприємницької діяльності в іноземних банках?
2. Чи взагалі може ФОП-платник ЄП використовувати кошти з поточного рахунку, який відкрито для здійснення підприємницької діяльності, для власних потреб?

Отже, почнемо з відповіді на перше питання. Перш за все, чинне українське законодавство не містить прямих заборон для ФОП щодо відкриття рахунків для здійснення підприємницької діяльності в іноземних банках.

У ДПС роз’яснюють: ФОПи-платники єдиного податку, у тому числі третьої групи, можуть здійснювати зовнішньоекономічну діяльність за умови дотримання вимог розділу XIV Податкового Кодексу України щодо перебування на спрощеній системі оподаткування. Оподаткування доходів від підприємницької діяльності здійснюється за обраною ставкою єдиного податку.

Також позиція ДПС наступна: чинним законодавством не заборонено фізичним особам відкривати рахунки у фінансових установах інших країн.

Раніше мали успішну практику з використання українськими ФОПами рахунків в іноземних платіжних системах. До числа найбільш рекомендованих включені: Paysera, Wise, Payoneer. У випадку відкриття рахунку ФОПом в одній з платіжних систем, такий рахунок буде мати режим «для використання у підприємницькій діяльності».

Враховуючи декларативний принцип спрощеної системи оподаткування, всі платежі які надходитимуть на такий рахунок, ФОПи будуть відображати в своїх деклараціях та оприбутковувати за стандартними правилами.

Тепер щодо другого запитання.

До недавнього часу існувала заборону з боку Нацбанку щодо використання фопівських банківських карток для власних потреб. Таке використання можливо було лише на цілі пов’язані із підприємницькою діяльністю (Постанова НБУ від 27.12.2019 №162.). Наразі цю заборону НБУ скасував.

Тривалий час податкова не коментувала внесених зміни від Нацбанку та нещодавно надала роз’яснення, в якій зазначає, що відповідно до ст. 44 ГКУ підприємництво здійснюється на основі вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом.

Відповідно, ФОП-платник єдиного податку має право вільно користуватися коштами для власних потреб з поточного рахунку, який відкрито для здійснення підприємницької діяльності, за умови сплати всіх податків, зборів та інших платежів, передбачених чинним законодавством, від підприємницької діяльності.

Тож, використання валютних карток за кордоном є дозволеним із точки зору українського законодавства, доцільним та надає змогу уникнути подвійної конвертації.

Автор: Олена Матвійчук, CEO бухгалтерсько-консалтингової компанії WeDoITBM