Засновниця бренду Регіна Кім розповіла про те, як ліцензувати мерч, що це означає, та як Manor вдалося реалізувати першу суперобкладинку та спецвидання книги із українським видавництвом.

Як все починалося

Регіна заснувала магазин книжкового мерчу Manor 24 серпня 2022 року. Першим продуктом були набори зі свічок з тематичними ароматами із книг та закладинки. Згодом з’явилися листівки, наліпки та планери.

Здебільшого мерч стосувався популярних фентезі книг. Регіна зізнається, що знає більшість існуючих книжкових фандомів в Україні, тому готувала для всіх фанатів щось цікаве. Адже це комюніті має свої особливі цінності.

Перший ліцензійний мерч

Через кілька місяців Manor запустив передпродаж суперобкладинки для книги «Із крові і попелу» Дженніфер Л. Арментраут, що українською вийшла у видавництві Bookchef.

«На той момент, у нас не було розуміння як створювати подібні речі. Нам здавалось, що ми вказуємо автора і ніяких проблем з авторством бути не може. Тому був перший наклад 30 штук, але ми швидко це зупинили із власної ініціативи, бо зрозуміли, що це точно неправильний спосіб створення такого продукту», — розповіла Регіна.

Manor написали видавництву Bookchef, щоб урегулювати питання дозволу на створення і продажу суперобкладинки.

Через місяць бренд отримав дозвіл. Згодом вони також анонсували випуск подарункового видання першої книги «Із крові і попелу», який створили разом з Bookchef. У книги нова обкладинка, кольоровий зріз та оверлеї.

«Шлях отримання дозволу – це окремий процес кожного магазину, тому дуже хочемо зберегти це за нами. Ми писали авторці, видавництву, агентам та робили все можливе, щоб книжковий мерч був у нас на ринку. Процес співпраці максимально відкритий для всіх, це була пропозиція видавництва. Шалена підтримка та віра, за що ми досі дякуємо при кожному моменті», — додає Регіна.

Кардинальна зміна курсу роботи

Робота з Bookchef кардинально змінила курс бренду, тому з 2023 року бренд Manor почав працювати над ліцензуванням книжкового мерчу.

Команда вивчила механіки, ринок, шукали можливості та видавництва. Водночас, щоб залишити собі можливість заробляти кошти на створеному ними мерчі, використовували назви з пейрингів (назви, що придумують фанати). Згодом від цього також відмовилися.

Щоб остаточно ухвалити рішення, обрати свій шлях перейти на ліцензійний мерч, команді знадобився майже рік. Адже у цьому питання не має якихось чітких критеріїв чи алгоритмів.

Отримання дозволу чи ліцензії на створення мерча в автора та видавництва відрізняється. Наприклад, у кожного автора є свої правила щодо цього. Плюс до цього, багато залежить від того, які контракти уклали ці автори зі своїми видавництвами.

Попри труднощі, Manor вже отримали ліцензію на створення мерчу по книгам:

• Сари Дж. Маас,
• Алі Гейзелвуд,
• Х. Д. Карлтон,
• української письменниці A. Achell.

Також є дозвіл на створення мерчу по книгам Дженніфер Л. Арментраут.

Які переваги надає ліцензія

Ліцензія на мерч важлива виключно для репутації. Коли бренд почав співпрацювати з українськими авторами, вони зрозуміли, наскільки важка ця праця.

«Прийшло розуміння, що ми б не хотіли, щоб наші автори, наприклад, дізналися, що створюють мерч без їх дозволу. Ця тема дуже складна, що з правової точки зору, що з етичної. Ліцензування не дає особливих переваг для нас. Тільки відчуття правильності вибору. Ми пробуємо. Можливо, переваги будуть у майбутньому».

Регіна зізнається. що з фінансової і бізнесової точки зору, краще було б залишити ту модель, яка в них була на початку. Але водночас команда Manor впевнена, що вони ухвалили правильне рішення перейти на ліцензію, бо вірять у майбутній успіх цієї сфери.

Плани на майбутнє

Бренд Manor планує розвиватися у кількох напрямках.

• Хочуть створювати подарункові видання популярних книг. Зараз чекають рішення по кількох проектах від українських видавництв.
• Збільшуватимуть кількість ліцензій. Зараз у них є кілька видів мерчу в «очікуванні», бо ліцензія на них ще в процесі.
• Планують кілька проектів для підтримки книжкового ринку та культурного фронту.

Асортимент мерчу також значно поповниться в майбутньому, будуть:

• шопери;
• піни;
• планери;
• закладинки;
• горнятка;
• прикраси;
• арти;
• свічки;
• книги, обкладинки, оверлеї;
• чохли для книг;
• залізні закладинки;
• одяг.

На відміну від звичайного пластику чи пінопласту, вироби S. Lab повністю розкладаються у ґрунті за 30 днів. Їхній потенціал уже оцінили українські та польські виробники. 

Журналістка AIN.Business поспілкувалася із Юлією, CEO S. Lab. Вона розповіла, як з’явилася ідея створювати екотехнології, що найбільше цікавить клієнтів у біорозкладному пакуванні та як війна і релокація до ЄС вплинули на плани бізнесу.

Нагадуємо, AIN.Business продовжує збирати історії малого та середнього бізнесу в Україні. Якщо вам є що розповісти, – заповніть форму:

Розкажіть нам про свій бізнес

«Експерементували з коноплями та грибами»

До 2020 року Юлія та Євген працювали в IT та не задумувались про створення біорозкладних матеріалів. Але одного разу побачили гори пластикового сміття з океану на пляжі Балі — це справило на подружжя надзвичайно потужне враження. 

«Кожен мабуть знає, що пластик розкладається сотні років, але справжнє усвідомлення масштабу проблеми прийшло лише тоді, на пляжі. Тож після цього почали вивчати питання альтернативних матеріалів. Я за освітою біотехнолог, тож весь вільний час ми з Євгеном обговорювали, яким екологічним матеріалом можна замінити пластик», — згадує Юлія. 

Вони почали вивчати цю тему глибше: читати, відвідувати конференції, спілкуватися з однодумцями. Через деякий час дізналися про технічні коноплі — Євген збагнув, що це прекрасний компонент для створення нових матеріалів. 

«Ми почали експерименти з коноплями і грибами, як би це не звучало», — посміхається Юлія. Щоб знайти оптимальну формулу, як саме його змішувати з коноплями, звернулися до Інституту ботаніки ім. Миколи Холодного у Києві. Зрештою вдалося створити робочу технологію — так народився стартап S. Lab».

Технічні коноплі почали закуповувати у одного з найбільших українських постачальників, а гриби — вирощувати самостійно. За словами Юлії, на виготовлення одного виробу з їхнього матеріалу йде до п’яти днів. Готові речі мають ті самі властивості, що й пінопласт. Вони міцні, мають термоізолюючі та водовідштовхуючі властивості, приємні на дотик та добре тримають форму. Але водночас повністю розкладаються у ґрунті за 30 днів. 

«Залучили €80 000 від акселератора стартапів»

У S. Lab спробували створювати посуд, декор та будматеріали, але зрештою сфокусувалися на пакувальних матеріалах.

«Щороку у світі виробляється більше 2 млн тонн пінопластового пакування, що призводить до 12 млн тонн викидів CO2. До того ж пінопласт не піддається переробці та розкладається 300 років. 30% світових звалищ вкрито саме пінопластом! Тож перехід на екологічне пакування позитивно впливає на кліматичні зміни», — розповідає CEO S. Lab.

Юлія згадує, що вони почали активно розповідати про свої вироби на конференціях та в соцмережах, показувати зразки. У такий спосіб швидко знайшли клієнтів.

Першим офіційним клієнтом стартапу став ресторан «Альтруїст». Для них виготовили спеціальні коробочки, у яких офіціанти виносять відвідувачам чек. Потім до стартапу почали звертатися косметичні бренди, виробники одягу, продавці електронних девайсів тощо. Їхній ключовий запит — пакувати свою продукцію в більш екологічні матеріали, ніж пінопласт. Юлія та Євген зрозуміли, що попит на біорозкладне пакування — вкрай високий.

Щоб залучати нових покупців, а також інвестиції, Юлія почала брати участь у різних конкурсах стартапів. S. Lab став один із переможців Visa Elevator Pitch Day та конкурсу малих підприємців від delo.ua — двічі виграли по 100 000 грн. Потім отримали €80 000 від акселератора Startup Wise Guys.

Компанія планомірно зростала та наприкінці 2021 року вийшла на прибуток близько 100 000 грн на місяць. Вся команда до початку повномасштабної війни працювала в лабораторії у Києві — загалом 4 людини. 

«З початком війни перевезли команду до Іспанії»

«Ми стрімко розвивалися, реалізували проект для українського офісу великої косметичною компанії Medik8, почали спілкуватися з L’Oréal та «Новою Поштою». Водночас розуміли, що для подальшого росту нам потрібно масштабувати потужності — побудувати повноцінну виробничу лінію з вирощування екологічного пакування», — розповідає Юлія.

Вона почала шукати виробників потрібного обладнання. Але виявилося, що жодна з наявних технологій не підходить. Наприклад, для роботи з китайськими приладами потрібно використовувати пластикові пакети — це суперечить місії стартапу. До того ж такі пакети обходилися б задорого — $20 000 щомісяця.

Тоді в S. Lab вирішили розробити лінію на основі власних технологій. Інженери стартапу почали рухатися у цьому напрямку. Але повільно — багато часу займало вирощування пакувань для клієнтів. Аж раптом почалася повномасштабна війна.

«Після 24 лютого ми всією командою виїхали з України. Київську лабораторію довелося залишити, хоча частину обладнання змогли забрати. Переїхали до Іспанії, адже тут один з найбільших у Європі ринків технічної коноплі, і легко знайти постачальників», — зауважує співзасновниця S. Lab.

«Війна допомогла розставити пріоритети»

Перші два-три місяці після початку усі замовлення були на паузі. Тож у стартапі вирішили, що прийшов час сфокусуватися саме на побудові виробничої лінії. Раніше на цей проєкт постійно не вистачало ресурсів, але війна допомогла розставити пріоритети. 

«З травня-червня до нас почали повертатися клієнти, але наразі ми вирішили не відволікатися від пріоритетної мети. Адже виробнича лінія — більш стратегічний напрямок, ніж невеликі угоди “тут і зараз”. Ми плануємо, що вона має запрацювати до кінця року», — пояснює Юлія.

Втім, у компанії не припиняють популяризувати свою технологію. Команда спілкується з поточними та потенційними клієнтами, створюєь для них зразки та укладає попередні угоди. Лише за травень-червень Юлія відвідала 6 конференцій та виставок у ЄС, де презентувала матеріал та його можливості. За її словами, цікавість європейців до виробів S. Lab — дуже висока.

«Якщо раніше 80% наших клієнтів були з України, то зараз ми очікуємо, що невдовзі 80% продажів припадатиме на ЄС. Усі експерти навіть до початку війни радили виходити на нові ринки, а не фокусуватись лише на одному. Тому ми збільшуємо обсяги виробництва та розширюємо географію. Але водночас готуємо інноваційну технологію і для подальшого масштабування в Україні», —  розповідає Юлія.

Нагадаємо, раніше AIN.Business розповідав про те, як працює український бренд вишиванок Etnodim:

Компанія пропонує 16 форматів на різний смак. За словами Борисова, наразі в роботі є понад 60 заявок. У п’яти містах партнери вже вийшли на етап підписання договорів.

У своєму фейсбуці ресторатор підготував 5 відповідей на найпопулярніші питання щодо міжнародної франшизи. AIN.Business занотував їх собі.

1. Ваші бренди популярні в Україні, але інші країни — це зовсім інша історія. Сенс купляти франшизу, якщо бренд – невідомий для локалів?

Сила бренду – не у впізнаваному лого, а в операційних стандартах, бізнес-моделі та купі непомітних деталей, з яких будуються лавмарки. Ніхто не знав про «БПШ» 4 роки тому. А якби років так 6 тому я розповів комусь про бар, в якому будуть продавати сидр, доги та устриці, подумали б, що я вже геть дивний.

Сильний бренд — це бренд, який виконує обіцянки та перевершує очікування, створює емоції та залишається у спогадах. І за цим стоїть не стільки творча, скільки інженерна робота.

Як саме побудувати заклад, в якому холодний сидр (бо температура впливає на смак) наливається з певної висоти (щоб були бульбашки) у брендовані келихи так, щоб за ним стояли черги? Як збирати хот-дог за 36 секунд та як продавати морепродукти в центрі міста за 1-5 євро і заробляти на цьому?

Коли ви купуєте франшизу, ви, в першу чергу, купуєте це: готові інструменти та знання про те, як робити ефективний бізнес. А впізнаваності в межах цільової аудиторії в вашому місті ми досягнемо на перший місяць роботи: поєднання вау-досвіду офлайн з ефективною комунікацією в діджиталі завжди працює.

2. Який прибуток ви можете гарантувати?

Ми можемо гарантувати вам якісь конкретні суми, якщо ми працюємо за моделлю операційної (пасивної) франшизи. Ви вкладаєте гроші у ваш франчайзинговий заклад, ми керуємо бізнесом і гарантуємо вам % у вигляді роялті від виторгу (обороту) закладу.

Якщо ви купуєте класичну франшизу, ви купуєте власний бізнес. Ви отримуєте власний прибуток і несете підприємницький ризик. Але наші знання, інструменти та механізми дозволять вам цей ризик ну дуже суттєво знизити.

Про це свідчить і те, що серед наших чинних партнерів-франчайзі є люди, які вже мали досвід у ресторанному бізнесі, «награлися» і вирішили, що франшиза — це більш системний та менш ризикований спосіб вести бізнес. І те, що деякі партнери відкривають з нами вже свій другий, третій, четвертий заклад по франшизі.

3. Але ж європейські ринки – це нове бізнес-середовище. Чим може бути корисною ваша експертиза?

Я певен, якщо ти можеш вести бізнес в Україні, ти це зробиш будь-де.

Протягом останніх місяців у нас у зв’язку з воєнним станом була купа юридичних змін, зруйнувалися майже всі ланцюги постачання, частина виробників фізично припинила своє існування, сотні людей з компанії або мобілізувалися, або евакуювалися… Оце, справді, абсолютно нове та непередбачуване бізнес-середовище.

І при цьому наші 80+ ресторанів не просто працюють, але й роблять це ефективно: 95% закладів за результатами травня-червня вийшли на планову рентабельність.

Якщо ж ідеться про нову країну, після підписання перших угод ми беремо на себе зобов’язання адаптувати всі процеси та моделі під локальний ринок — залучаючи найкращих фахівців на місці, інвестуючи в нарощування нашої експертності на новому ринку, в партнерстві з франчайзі.

Враховуючи потенційні ризики і те, що протягом перших місяців роботи в реальних умовах нового ринку, нам, можливо, доведеться щось підкорегувати, ми пропонуємо для старту дуже лояльні умови. Лише 3,5% роялті, а українців взагалі звільняємо від роялті на перші пів року роботи.

Працюємо, корегуємо все разом — в умовах реального ринку, оперуючи реальними цифрами, а не вигадуючи щось на папері. Наша мета: ваші фінансові результати і операційний прибуток з першого місяця роботи.

4. Які інвестиції мені потрібні?

Це ви скажіть, які інвестиція ви готові вкласти. А ми в залежності від цього запропонуємо оптимальну концепцію та формат.

• Якщо це до 30 000 євро, запропонуємо фуд-поінт – формат кафе-магазину з ready to eat їжею та швидкою-доставкою.

• Якщо 50-100 000 євро — ресторан з посадкою, видачею страв за 60 секунд, takeaway та швидкою доставкою.

• Від 100 000 євро — фуд-хол з 3-7 ресторанними концепціями на одній локації.

Зазвичай ми розраховуємо інвестиції з формули 1000 доларів/євро за один квадратний метр, це вже з ремонтом, комунікаціями, технологічною лінією, обладнанням, посудом та декором. Але завжди є опція знайти, наприклад, готове приміщення закладу, який зачинився (а після пандемії таких, на жаль, багато), мінімально апгрейднути — додати гриль та вивіску і відкрити з інвестиціями в $10 000.

Ми от нещодавно допомагали франчайзі Philadelphia відкрити у форматі dark kitchen — на базі чинного «Білого Наливу: за 72 години і в з інвестиціями в $500 у рисоварку (бо в попередній заклад влучив снаряд).

Ми дуже гнучкі. І готові застосувати весь наш досвід за 12 років, аби допомогти вам ефективно робити бізнес.

5. Коли поверну інвестиції? А якщо пандемія знову? Війна на території ЄС?

Наші кейси повернення інвестицій: від 54 днів до 3 років. Ми даємо всі інструменти та працюємо з вами, щоб вийти на робочу бізнес-модель, а багато чого залежить від вас, як від партнера, який на місці здійснює операційну діяльність.

Як бачите, майже всі наші та партнерські заклади і пандемію, і війну можуть пережити. Деякі відновлюються навіть після влучання ракети.

Оскільки ми звикли робити бізнес в умовах невизначеності, у нас є багато «подушок безпеки»: формат кафе-магазину на випадок карантину, takeaway та доставка, діджиталізовані процеси, які дозволяють керувати бізнесом онлайн та ще купа інструментів, які мають зменшити ризики.

Поки що не маємо рішення на випадок інопланетян, але точно щось вигадаємо.

Дмитро Борисов, власник мережі закладів GastroFamily

Пакет документів, необхідний для працевлаштування

У нашому попередньому матеріалі ми детально проаналізували, чим українців приваблює Литва. Зокрема, це дозвід роботи на 2 роки, можливість працювати без знання литовської мови та спрощення низки юридичних процедур.

Сьогодні детально розберемо процес працевлаштування, за умови, що ви перетнули литовський кордон з 24 лютого 2022 року. 

Базовий перелік документів, необхідних для працевлаштування у Литві, складається лише з трьох документів і виглядає так:

• посвітка з реєстраційним номером;

Її видає Департмент міграції Литви. Цей документ легалізує перебування на території країни і дозволяє визначити, на ваш розгляд, на яких правових підставах ви хочете залишитися в Литві. Нижче детальна інструкція як зареєструватися онлайн.

Опісля реєстрації, можна обрати дозвіл на тимчасове проживання або ж національну візу. Обидва документи дозволяють легально працювати в Литві, а саме: автоматично надають право на роботу.  Дозвіл на роботу, який раніше був обов’язковою умовою, щоб отримати право на роботу тепер скасований.

Важливо! Вказувати місце реєстрації тепер теж не потрібно. Цю процедуру спростили, оскільки вона затягувала процес одержання посвітки.

• паспорт або інший документ, що підтверджує особу; Якщо особа перетнула кордон Литви без дійсного закордонного паспорта громадянина України, вона не може претендувати на національну візу. Однак, отримає дозвіл на тимчасове проживання з гуманітарних міркувань. Дозвіл дає право на роботу і легалізує ваше право перебування в країні.
• диплом про освіту.

Що робити, якщо документи про освіту втрачено? 

В умовах війни багато українців залишилися без документів. Можливість виготовити їх дублікати теж ускладнена, адже багато людей перебувають за кордоном, а навчальні заклади, котрі можуть надати дублікати документів про освіту, працюють он-лайн. 

Якщо в цьому описі ви впізнали себе чи своїх знайомих, то Литва готова визнати вашу освіту чи кваліфікацію на підставі спрощеної процедури визнання кваліфікації. Що це означає і як її отримати?

Процедура визнання кваліфікації поділяється на два типи:

• визнання прикладної кваліфікації;
• визнання академічної кваліфікації.

Прикладна кваліфікація знадобиться усім, хто шукає роботу поза межами академічного середовища. Мета цієї процедури верифікувати, що конкретна особа в стані виконувати конкретні посадові обов’язки. Попередньо необхідно обрати зі списку професій ту професію, на яку ви аплікуєтеся. Ваш потенційний роботодавець може зробити запит разом з вами. Це пришвидшить процедуру. Далі відповідний центральний орган видасть своє рішення, на підставі співбесіди.

Для осіб, що подаються на процедуру кваліфікації професій зі списку спеціалістів, котрих бракує в Литві – процедура ще простіша і висновок щодо кваліфікації може бути виданий миттєво.

Цього року у списку опинилися 162 професії. Вони охоплюють такі сфери:

• будівництво – 58 професій;
• промисловий сектор – 92 професії;
• сфера обслуговування – 3 професії;
• сільське господарство – 7 професій.

Якщо ви претендуєте на висококваліфіковану позицію або являєтесь академічним працівником, вам необхідно звернутися в Центр оцінки якості освіти. Інформація щодо вимог не продубльована українською, але є англійська версія. Рішення Центру буде надано протягом місяця з моменту подачі заявки. 

Як шукати роботу українською мовою?

Литовський ринок праці з розумінням поставився до українців і багато роботодавців надають роботу без знання литовської мови. На законодавчому рівні така вимога теж закріплена. Зокрема, українці можуть легально працювати в Литві протягом 2 років від моменту працевлаштування. 

Самостійно знайти таких роботодавців доволі складно. Тому, Служба зайнятості Литви спеціально розробила пошуковик українською мовою, де можна знайти вакансію або навчальну програму без знання литовської мови. Станом на 14 червня на сайті представлено понад 12 000 пропозицій праці. Найбільш затребувані такі групи професій:

• некваліфіковані роботи – 2741 пропозиція;
• транспорт та зв’язок – 1633 пропозиції;
• технічне обслуговування – 1348 пропозицій;
• готелі, харчування та туризм – 1315 пропозицій.

Раніше AIN.Businessписав про особливості трудових відносин в Литві та чим приваблює українців литовський ринок праці.

Згідно з результатами дослідження портрету українських підприємиць, протягом останніх двох років тільки 3 з 10 жіночих бізнесів звернулися по фінансову допомогу: половина з них — до державних програм підтримки, ще половина — залучала кредити. І лише 5% всіх жінок-підприємниць залучали грантове фінансування. 

Підтримка через кредитування

Щодо залучення додаткового фінансування для забезпечення діяльності підприємств, постанова Кабінету міністрів України внесла зміни до державної програми «Доступні кредити 5-7-9%», а саме:

• розширено програму на середні підприємства з річним доходом до 50 млн євро та на великі підприємства з річним доходом більше 50 млн євро незалежно від кількості працівників;
• збільшено максимальну суму кредиту для всіх суб’єктів підприємництва до 60 млн грн з урахуванням групи пов’язаних компаній;
• встановлено процентну ставку на рівні 0% річних;
• визначено цілі кредитування;
• встановлено строк кредиту — 6 місяців;
• визначено розмір кредитної гарантії на рівні 80% від суми кредиту суб’єкта мікро-, малого та середнього підприємництва.

Можливо саме такі дії держави і сприяли тому, що, за даними Опендатабот, під час війни відкрилось більше 26 000 підприємств, з них близько 23 000 — це ФОП, а більше 3000 — компанії інших організаційно-правових форм. 

До підприємиць, які скористалися державними програмами підтримки, належить Ольга Гургула. Разом з чоловіком вони розвивають бренд Gurgula меблі. Коронакриза збіглася з планами запуску власного цеху, у якому на проведення електропостачання потрібні були додаткові 400 000 грн. Раніше для цього довелося б брати позику за високими ринковими відсотками. Але під час пандемії набула популярності програма доступних кредитів 5-7-9%. Під заставу свого приміщення Ользі вдалося залучити пільговий кредит за ставкою 7%, яку потім вдалося знизити до 6%, коли найняли ще одного працівника. Кредит таким чином допоміг запустити виробництво набагато швидше.

Так сталось, що виплати за кредитом не вдалось здійснити в повному обсязі до початку повномасштабної війни з рф. Проте банк надав кредитні канікули, тож це Ользі дуже допомогло. Наразі підприємство продовжує працювати із замовниками на внутрішньому ринку, а також розглядає вихід на експортні ринки, зокрема через e-commerce платформи. 

Державна підтримка бізнесу: основні зміни

Нова реальність, створена війною, дійсно змінила правила гри в багатьох державних програмах підтримки бізнесу. 

Було прийнято Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX, у межах якого для роботодавця передбачена:

• можливість укладати строкові трудові договори з новими працівниками на період дії воєнного стану або на період заміщення тимчасово відсутнього працівника;
• переведення працівника на період дії воєнного стану на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди;
• звільнення працівника в період його тимчасової непрацездатності або відпустки;
• встановлення п’ятиденного або шестиденного робочого тижня;
• встановлення часу початку та закінчення щоденної роботи (зміни).

Для працівників є можливість у зв’язку з веденням бойових дій у районі його роботи розірвати трудовий договір за власною ініціативою у строк, зазначений у заяві, тобто без двотижневого терміну попередження.

Також Верховна Рада України підтримала зміни до Податкового кодексу, якими передбачено тимчасове зниження відсоткової ставки єдиного податку з 5% до 2%. Опитування серед спільноти підприємиць Women Biz Days показало, що тільки 40% скористалися можливістю переходу на знижену ставку оподаткування.

Підтримка бізнесу через гранти

Щодо грантової підтримки від донорів, то наразі вона в більшості спрямована на гуманітарну підтримку. Але вже потроху з’являються пропозиції і для бізнесу. Так, серед актуальних оголошень є такі:

• Мікрогранти від EU4Business на платформі «Дія.Бізнес» — термінова підтримка малого бізнесу, який переїхав з постраждалих від війни територій, задля відновлення та підтримки виробництва, надання послуг зі збереження економічного потенціалу України та постачання критично важливих товарів і послуг, необхідних українцям та Збройним Силам України.

• EU4Youth: гранти на залучення молоді та підприємництво у Східному партнерстві — конкурс грантів на розвиток цифрових навичок і компетенцій щодо «зеленої» трансформації серед молоді, а також на покращення підприємництва й кар’єрного менеджменту.

• Грантова програма для жінок-підприємиць від Українського центру сприяння інвестиціям та торгівлі за підтримки Програми USAID «Конкурентоспроможна економіка України» підтримує проєкти, орієнтовані на створення, розвиток та масштабування бізнесу.

• Ініціатива щодо підтримки українського малого та середнього бізнесу від ЄС та уряду Німеччини.

• Конкурс грантів для малих підприємств, які перемістилися на Львівщину та Закарпаття від Міжнародної організації з міграції — підтримка економіки України шляхом відтворення робочих місць, відновлення виробництва та задоволення попиту цивільного населення на товари та послуги, які є критично необхідними.

Релокація, реорганізація бізнесу, допомога в професійній перекваліфікації відповідно до нових умов — це ті напрямки підтримки, які мають бути запущені якомога швидше. 

Та повне відновлення економіки після війни та коронакризи неможливе без захисту та трансформації бізнесу, яким керують жінки. Сьогодні підприємиці, як ніколи, потребують комплексної програми розвитку та підтримки щодо можливостей різного фінансування, створення інноваційних підприємств у нетипових для жінок галузях, налагодженні процесів діяльності, участі у міжнародних виставках, торговельних місіях та B2B-зустрічах, аби бути ще міцнішим тилом економіки України на міжнародній арені. Нові професії, нове мислення, нова якість бізнесу, нові продукти — це майбутнє України.

Ірина Титарчук, виконавча директорка Українського центру сприяння інвестиціям та торгівлі

Як долають дефіцит уряд і торговельні мережі та як нестача солі вплине на виробництво харчів загалом, розповідаємо в AIN.Business.

Чому зникла сіль

Через бойові дії в Донецькій області припинив роботу соляний монополіст «Артемсіль». Це одне з найбільших підприємств із видобутку та реалізації кухонної солі на території Центральної та Східної Європи. За рік воно видобувало 2 млн тонн солі, з якого 40% йшло на експорт до 15 країн світу.

«Артемсіль» офіційно повідомила про припинення роботи в середині травня, і українці почали запасатися продуктом. Так утворився тимчасовий дефіцит.

Слово супермаркетам

Торговельні мережі давно подбали про альтернативні джерела постачання.

• Компанія «Ашан Україна» ще в березні почала імпортувати сіль із Польщі, Румунії та Угорщини. У магазинах мережі є сіль європейського виробництва за ціною 25-30 грн за 1 кг.

• Fozzy Group у квітні почала співпрацювати з одним з найстаріших підприємств у Європі — Дрогобицькою солеварнею у Львівській області, а в травні знайшла нових постачальників у Польщі, Румунії та Туреччині. 

• «АТБ» ще в березні почала налагоджувати імпортні поставки, — з Туреччини. Щоправда, імпортний продукт буде дорожчим через складну логістику. Вона йде не через порти, які заблоковані, а через материкову частину Європи, пояснив керівник з корпоративних комунікацій АТБ Сергій Демченко виданню Forbes. 

• Novus аналогічно налагодив додаткове постачання з Польщі та Албанії.

Що кажуть виробники

В Україні, за словами Тараса Качки, споживають у середньому 20 000 тонн щомісяця. Половину — безпосередньо населення, інша половина йде на харчову промисловість.

Проблем через нестачу солі у виробників не буде. Одні компанії встигли зробити запаси, інші диверсифікували постачальників. Наприклад, Nestle, яка виробляє приправи та соуси «Торчин», має кількох постачальників. Отже, зупинка «Артемсолі» на роботу не вплине. Та ж ситуація й у Ніжинського консервного заводу, що належить Fozzy, повідомили компанії Forbes. 

По переробниках м’яса зупинка «Артемсолі» теж не вдарить, запевнив Олег Баран, СЕО компанії «Барком», що випускає мʼясні вироби «Родинна ковбаска». Для своєї продукції вона використовує імпортну сіль.

Чого чекати

Якщо «Артемсіль» не відновить роботу в довгостроковій перспективі, то можна видобувати сіль на заході Україні — наприклад, у Солотвино. 

Там якість продукту набагато краща. Він і біліший, і цікавіший з погляду не лише споживання, а й фармацевтики, пояснює перший віцепрезидент Торгово-промислової палати України, член Української ради бізнесу Михайло Непран. 

«Цю сіль можна використовувати в медичних та косметологічних засобах, але треба вкласти гроші, тому що останні десятиліття там не займалися видобутком. Це місце було аналогом Мертвого моря в Ізраїлі, куди люди приїжджали лікуватися. Тому ці підприємства можна реанімувати», — зазначив чоловік. 

Поки ж підстав для паніки немає. Уряд ще початку березня заборонив експорт солі, імпорт в Україну вже пішов. «Зараз немає жодного суб’єкта ринку, який би сказав, що не вистачає солі, аби задовольняти нормальний попит», — підсумовує Тарас Качка.

Якщо коротко — в Україні працює лише 68% від кількості закладів, які були відкриті в лютому. Водночас кількість нових вакансій та виторг закладів на заході країни та в окремих центральних регіонах уже досягли довоєнних показників. 

Виторг малих і середніх закладів

Найкращі показники виторгу в закладів Закарпатської області: за тиждень 16-22 травня їхня виручка у середньому досягла 152% порівняно з тижнем до війни. У Волинській та Чернівецькій областях — 124% та 119% відповідно. 

Деякі центральні регіони також мають майже довоєнні каси: у Дніпропетровській області — 94% від виручки у лютому, у Кіровоградській — 93%, у Полтавській — 105%. На нещодавно звільнених Київщині, Чернігівщині й Сумщині показники майже на половину менші за лютневі: 59%, 61% та 54% відповідно. У самому Києві також лише 58%.  

Найгірші показники у регіонах на сході та півдні. Там заклади намагаються продовжувати роботу, але в Донецькій області отримують лише 6% від довоєнної виручки, у Харківській — 14%, у Херсонській — 21%, у Миколаївській — 25%.

Нові ресторанні вакансії

За тиждень до війни в чотирьох великих містах України — Києві, Одесі, Львові та Дніпрі на сайті Work.ua було розміщено 655 нових вакансій за найбільш популярними ресторанними спеціальностями (кухар, бармен, офіціант). На початку травня кількість таких вакансій упала більш ніж утричі — до 203.

Ситуація на ринку праці на заході трохи краща. На початку травня у Львові відкрили на 2,5% більше вакансій порівняно з довоєнним часом — 122 замість 119 вакансій. Водночас у Дніпрі цей показник знизився на 77% (зі 102 до 23 вакансій), для Одеси — на 85% (зі 104 до 16 вакансій), для Києва — на 87% (з 330 до 42 вакансій).

Заробітна плата

• Серед чотирьох міст — Києва, Одеси, Львова та Дніпра — найбільше впали зарплати в Одесі. Так, 2-8 травня бариста там платили 9 000 грн (на 18% менше, ніж у лютому), кухарю — 12 500 грн (-22%), офіціанту — 12 000 грн (-14%).

• У Києві найбільше знизилася зарплата бариста: на початку травня заклади пропонували їм у середньому 12 000 грн — на 20% нижче, аніж напередодні війни. Кухарів у столиці шукали на 15 500 грн (-9%). Зарплата офіціантів не змінилася — 18 000 грн.

• У Львові бариста пропонували 10 000 грн, що на 9% нижче ніж до війни, кухарям — 12 000 грн (-8%), офіціантам — 10 000 грн (без змін).

• Зростання зарплати помітили лише на позиціях бариста в Дніпрі: зросла на 9% до 12 000 грн. У кухарів залишалася без змін — 14 000 грн, в офіціантів — просіла на 28% до 9 000 грн.

Відвідуваність зростає, але вийти на довоєнні показники вдасться нескоро, стверджують ресторатори. Видання «НВ» з’ясувало, що відбувається із закладами харчування на третій місяць повномасштабної війни. AIN.Business законспектував головне.

Говорить Київ

Зі столиці виїхала велика частина платоспроможної аудиторії. За підрахунками директорки компанії «Ресторанний консалтинг» Ольги Насонової, до війни в Києві мешкало близько 500 000 містян, які могли дозволити собі похід у ресторан. Зараз лишилося до 200 000. Більшість із них перебуває в спальних районах міста, тож там заклади громадського харчування тепер більш затребувані, аніж у центрі.

Водночас кількість ресторанів, що відкриваються, зростає: якщо ще десять днів тому в Києві працювало 40−50% від загальної кількості, то зараз — 60%.

Високу заповнюваність має лише кожен п’ятий заклад, стверджує Насонова. Це кав’ярні та булочні, а також відомі ресторани, як-от Musafir, «Мама Манана», Milk Bar, заклади Дмитра Борисова тощо. Та навіть у них гості не готові витрачати багато. 

• Дмитро Погребицький, Pesto Café: У місто щодня повертаються люди. Цього тижня гостей на 30% більше порівняно з минулим. Поки працює лише половина закладів мережі, половина продажів припадає на доставку.

• Максим Храмов, мережа Pastateca та ресторан Givi Rubinstein: Продажі в ресторанах зараз на 40−50% нижчі проти довоєнного періоду, але відвідуваність росте. Ціни за останні місяці виросли на 20−30%, при цьому середній чек не збільшується.

Говорить Львів

• Співвласник ресторанного холдингу !FEST Андрій Худо: У Львові працюють практично всі заклади холдингу, крім «Мазох-кафе». У ньому ставка на бар, а у Львові заборонено торгувати міцними алкогольними напоями. У !FEST не працюють поки харківські заклади, слабкі показники в Одесі, а от Києві динаміка позитивна.

Через заборону продажу міцних напоїв заклади продають пиво та вино. Позицій товарів у чеку менше, відповідно це впливає на зменшення загальних продажів. 

В інших західних регіонах, зокрема в Ужгороді та Чернівцях, ресторани не відчувають кризи — заклади заповнені.

Чого чекати рестораторам далі

На думку Погребицького, вийти на довоєнні показники вдасться через 3−5 місяців після завершення війни. Зі слів Насонової зрозуміло, що ресторанна сфера буде адаптуватися. Наприклад, відкривати заклади в підвальних приміщеннях, де гості почуваються безпечніше, або забирати столики біля великих вікон з видом на вулицю. Ще півроку тому вони були в тренді, а тепер відлякують гостей.

До війни значну чимало нових підприємств відкривали жінки: від консалтингових агентств до мініпекарень, від дизайн-студій до виробництва екопродуктів. У дослідженні Center For Women’s Business Research and Entrepreneur Magazine йдеться, що жінки є найбільш прогресивною групою: саме вони, швидше за все, отримають вищу освіту, створять неприбуткову організацію та почнуть успішний бізнес. І більшість з них уміє все це робити водночас, маючи ще обов’язки в домашньому господарстві та доглядаючи за дітьми.

Жінка стала справжнім тилом для економіки. При цьому 36% українських підприємиць, які взяли участь у дослідженні «Портрет українських жінок-підприємиць», відчували на собі прояви стереотипного мислення. Найбільший з них звучить так: «Бізнес — не жіноча справа». Війна де в чому підтвердила ці стереотипи та проявила нові загрози для жінок.

І хоча волонтерство й гуманітарна підтримка – це добре, варто вже сьогодні замислюватись про розвиток бізнесу, ініціативи та програми, які працюватимуть на розбудову жіночого підприємницького руху. 

Чому підтримка жінок через гранти – це хороша ідея?

Кошти, які виділяються на гранти для жінок, є інвестиціями в талант, творчість, інтелект та рішучість. Жінки роблять величезний внесок в економіку, зайнятість, креативне підприємництво, а також у створення і розвиток проєктів для соціальних змін.

Ті країни, де інвестують у жінок, грантують їхні ініціативи, суттєво збагачують свій культурний та суспільний потенціал. Допомагають у цьому є не тільки грантові кошти, але й цілий комплекс програм, просвітницьких та адвокаційних кампаній, що сприяють розвитку жіночого лідерства й підприємництва, захисту прав на працю та рівні можливості без дискримінації за ознакою статі тощо.

Якщо поглянути на нинішню ситуацію збоку, переважна більшість жінок, що зайняті волонтерством, опікуються гуманітарними питаннями та освітою. Значно менше їх бере участь у вирішенні питань економіки, оборони, інфраструктури тощо.

Гранти, особливо бізнес-гранти, дають жінкам перевагу та впевненість, які необхідні для успішного старту в не дуже «популярних» для жінок вищезгаданих напрямках. Такий вид допомоги створює можливості досягати цілей в умовах ще не зовсім справедливої ​​системи.

Можливостей фінансування жіночого бізнесу в Україні поки не так багато, як, скажімо, у країнах Європи та США. Та й про доступні українкам можливості бракує інформації, а також розуміння — що таке грант і як це працює.

Що варто знати перед тим, як податись на грант?

Гранти — це кошти, які вам не потрібно повертати, на відміну від позик та кредитів. На які б гранти ви не подавали заявку, уважно вивчіть вимоги організаторів, оцініть вашу відповідність, підготуйте пакет документів та вчасно подайте свою пропозицію.

Перше, що ви маєте продемонструвати в заявці — розуміння бізнес-ідеї. Якщо є опція скористатися консультацією, поставити питання щодо грантової програми, яка вас цікавить, зробіть це. 

Хочете максимально збільшити свої шанси на отримання гранту? Врахуйте наступне:

• Не гайте часу на не свої гранти – чітко визначте, яка саме грантова підтримка найкраще підходить для ваших намірів. Тоді ви заощадите час та енергію на дійсно свої програми.
• Складіть бізнес-план – для більшості таких грантів обов’язковий бізнес-план, особливо якщо це старт нової справи. Якщо ви не знаєте, з чого почати, спробуйте окреслити цілі бізнесу, як плануєте заробляти, розвиватися та які фінансові ресурси використовувати.
• Залучайте фандрейзерів – якщо не маєте грантового досвіду або часу на пошук ресурсів і підготовку грантової заявки, про все це може подбати фахівець/чиня з фандрейзингу. Головне – чітко домовитися про умови співпраці.
• Звітування та податки – обов’язково ознайомтеся з правилами-вимогами звітування перед донором та оподаткуванням відповідно до законодавства України. Важливо розуміти особливості залежно від типу грантової підтримки: вона надається грошима, чи обладнанням, чи консультацією тощо.

Відслідковуйте сторінки соціальних мереж донорів, пишіть їм листи із запитами. Таких можливостей щороку в Україні стає все більше. Окрім грантових ініціатив, з’являються і програми фокусної підтримки жіночого підприємництва.

Де жінкам шукати грантові можливості та знання? 

Грантові конкурси, навчальні події, бізнес-інкубатори, пітчинги та інші можливості для жіночого підприємництва можна шукати на цих ресурсах:

• Український жіночий фонд;
• Громадський Простір;
• «Жінки — це 50% успіху України»;
• Гурт;
• Гранти на «Дія. Бізнес»;
• Бюро інтелектуальної власності Європейського Союзу (EUIPO);
• Zonta International;
• USAID;
• GrantsforWomen.org.

Також варто постійно моніторити ресурси, які допоможуть вашій справі на різних стадіях її розвитку.

• Жіноче підприємництво на «Дія.Бізнес».

Ідеї та поради щодо початку та розвитку бізнесу, джерела фінансування, програми підтримки жіночого підприємництва, консультації, освітні програми, довідники.

• Women IN. 

На сторінках спільноти у LinkedIn та Facebook є можливості, тренди, навчання та дослідження щодо розвитку жіночого підприємництва в Україні та світі.

• Програма «Жінки у Бізнесі» від ЄБРР.

Європейський Банк Реконструкції та Розвитку працює з малими й середніми підприємствами, які очолюють жінки. Доступ до фінансування та консультацій з питань ведення бізнесу, допомога в отриманні практичних навичок.

• Академія для жінок-підприємиць.

Академія для жінок-підприємиць працює за підтримки Відділу преси, освіти та культури Посольства США в Україні. Це глобальна ініціатива спільноти жінок-підприємиць та засновниць стартапів з 68 країн світу, яка пропонує комплексну інкубаційну програму для жінок з різних регіонів України.

• EU4Business.

Навчальні можливості для підприємців та інструменти розвитку екосистеми малого та середнього підприємництва України.

• Бібліотека інструментів FUNdraiser.

Навчальні та інформаційні матеріали з тематики фандрейзингу, розробки проєктів та управління ними, побудови партнерств тощо.

• Безкоштовні консультації від «Дія.Бізнес».

Не впевнені, яку групу ФОП відкривати? Як сплачувати податки, будувати систему продажів та залучити фінансування? Вам сюди.

• 100+ бізнес-ідей для заснування власної справи.

Список ідей для бізнесу, які потребують мінімального стартового капіталу та матимуть попит. Перелік робочих документів для запуску бізнесу та їх шаблони.

• 85 можливостей фінансування для стартапів — Investors Book 2021.

Міністерство цифрової трансформації України спільно з партнерами випустили найбільший в Україні цифровий каталог Investors Book 2021 із можливостями фандрейзингу для стартапів.

• База знань Національної платформи малого та середнього бізнесу.

Публікації, які стануть в нагоді для розвитку бізнесу, успішного фандрейзингу та грантрайтерства.

Згідно з опитуванням «Портрет українських жінок-підприємиць», лише 4% жінок використовували грантове фінансування для старту бізнесу. Для додаткового фінансування своєї справи до грантів звертаються тільки 14% опитаних, швидше оберуть кредити — 49%, державні програми підтримки — 18%.

Чим більше жінок знатимуть про такі можливості, тим швидше зростатиме потенціал грантового фінансування для розвитку жіночого бізнесу в Україні, а зокрема й для відбудови української економіки після нашої перемоги.

Ірина Титарчук, виконавча директорка Українського центру сприяння інвестиціям та торгівлі

Проєктом Organic Ukraine Business Hub займається Мінцифри, Офіс з розвитку підприємництва та експорту і «Дія.Бізнес». Днями установи відновили свою діяльність у цьому напрямку, давши виробникам зелене світло на допомогу в експорті. 

Як працює парасольковий бренд і в чому його вигода для підприємців, пояснюємо в AIN.Business.

Що таке парасольковий бренд

Практика парасолькового бренду передбачає продаж двох або більше пов’язаних товарів під однією торговельною маркою та роботу за єдиним бізнес-стандартом. Це спрощує підприємствам дистрибуцію, зменшує витрати на маркетинг та формує довіру до виробників. Парасолькове брендування використовують навіть транснаціональні компанії, як-от Virgin Group, Procter & Gamble, Unilever, Apple Inc.

За таким принципом працює і Organic Ukraine Business Hub. Його візія — «стати потужним бізнес-хабом, який об’єднає виробників органічної продукції у спільноту конкурентоспроможних експортерів та посилить імідж українських компаній».

Чому це вигідно

Малому підприємству непросто самотужки вийти на міжнародний ринок. Співпраця з іншими компаніями допомагає йому в цьому. Виробникам Organic Ukraine Business Hub надають:

• інформацію про необхідні сертифікати та дозволи;
• юридичний супровід, управлінські та допоміжні бізнес-послуги;
• користування сертифікаційним знаком, що свідчить про стандарти виробництва та ведення бізнесу;
• участь у різних активностях з просування органічної продукції (виставки, ярмарки);
• торговельні зв’язки з імпортерами та дистриб’юторами через В2В зустрічі тощо.

Також команда Organic Ukraine Business Hub працює над візуальною впізнаваністю бренду: проводить фотосесії, покращує контент у соцмережах. Не всі українські підприємства приділяють цьому достатньо уваги. У третини компаній, які увійшли до хабу, не було якісних фотографій своєї продукції. Це виявили, коли готували портфоліо. 

Невдовзі члени бізнес-об’єднання налагоджуватимуть бізнес-контакти з дистриб’юторами, байєрами, торговельними мережами, а також братимуть участь в активностях щодо просування продукції. 

Зокрема, парасольковий бренд уже представили онлайн на B2B-зустрічах з імпортерами з ЄС та Великої Британії наприкінці квітня. У планах — міжнародна торговельна виставка органічної продукції BIOFACH, яка відбудеться 26-29 липня 2022 року в Нюрнберзі (Німеччина).

Хто вже долучився до Organic Ukraine Business Hub

Бренд адмініструє громадська спілка «Органічна Україна». Він об’єднує 35 підприємств, відібраних із членів спілки. 

• зернові та олійні: ПП «Галекс-Агро», ФГ «Козак Органік», ТОВ «Жива Нива», ТОВ «Торгово-промислова група «Амарант», ПСП «Агрофірма Україна-Говтва», ПП «Барбет», ТОВ «Солонянський Завод «Агрополімердеталь», ТОВ «Колос», ТОВ «Лист-Ручки», ТОВ «Кварк», ПСП імені Т. Г. Шевченка, ТОВ «Завод Пластмасових Виробів «Супутник», ТОВ «НВП «САД»;
• перероблені ягоди і фрукти: ТОВ «Двіпа», ФОП Шмигельська, ТОВ «Дібрівка Агросервіс», Alta Kraina (Catanzaro Eurasia LLC), ВК «Як Бджола», ФГ «Еко-Маяк», ТОВ «Органічний Сад», ТОВ «Фемілі Гарден», ТОВ «Лілак», ТОВ «Дунайський аграрій», ТОВ «Рівнехолод»;
• олія: ТОВ «Фірма «Каспер», ТОВ «Ві Еф Ай Оілс Фор Лайф Україна», ПП «Річойл», ТОВ «Органік Оригінал», ТОВ «Красногірський олійний завод», ТОВ «Укролія»;
• пластівці, вівсянка, крупи: ТОВ «ТЕРРА», ТОВ «НПП Амарант», ТОВ «Фірма ДІАМАНТ ЛТД»;
• горіхи: ТОВ «Укр-Волнат», ФГ «НАТС’ЕН’ГАРДЕН».

Як долучитися до парасолькового бренду

Участь у проєкті для відібраних підприємств є безкоштовною. Представники «Органічної України» самостійно обирають систему співпраці з підприємствами або приймають запропоновану. Усі деталі — у фейсбуці.

Ініціативу з розробки та запуску експортноорієнтованого парасолькового бренду для продуктів сільського господарства та харчової промисловості реалізує ГО «Український центр сприяння інвестиціям та торгівлі (ITFC)» у межах проєкту «Побудова кращого майбутнього: Відновлення ММСП України після COVID у напрямку посилення стійкості та сталого розвитку». Він фінансується та впроваджується Програмою розвитку ООН в Україні (ПРООН) у співпраці з Міністерством цифрової трансформації України, ДУ «Офіс з розвитку підприємництва та експорту» та «Дія.Бізнес».

Проєкт має на меті посилити потенціал та стійкість сектору мікро-, малого та середнього підприємництва в Україні з особливою увагою до підприємств, якими володіють або керують жінки, аби вони застосовували стійкі та сталі бізнес-моделі, отримували кращий доступ до послуг з розвитку бізнесу, місцевих і глобальних ринків та фінансів за допомогою цифрових рішень.

Державна податкова служба опублікувала детальні роз’яснення для бізнесу про перехід на спрощену систему оподаткування. AIN.Business обрав 10 важливих запитань-відповідей.

Які терміни й процедура переходу (заява, кабінет, паперова форма, тощо)?

Форма заяви про застосування спрощеної системи оподаткування затверджена наказом Мінфіну № 308. Для переходу підприємство повинне подати відповідну паперову заяву до органу контролю або електронну через Електронний кабінет платника податків.

Якщо немає можливості подати паперову заяву за місцем податкового обліку, підійде будь-який найближчий орган контролю.

Для новостворених підприємств термін для подання заяви становить 10 днів з дня державної реєстрації. Тоді вони вважатимуться платниками єдиного податку третьої групи від дня держреєстрації.

Для чинних бізнесів діють такі дедлайни:

• вони вважаються платниками з 1 квітня 2022 року — якщо заяву подали до 1 квітня;
• або з наступного робочого дня після подання заяви — якщо заяву подали після 1 квітня.

Заяву перевірятимуть на відповідність видів господарської діяльності та повноту заповнення (ставки, дати обрання тощо).

Чи потрібно платникам 3 групи подавати заяву для переходу на ставку 2%?

Платники третьої групи зі ставкою 3% та 5% повинні подати заяву про зміну ставки. При цьому, у заяві вони:

• не заповнюють розділ 5.1 «Обрання або перехід на спрощену систему оподаткування»;
• зазначають у розділі 5.2 «Зміна ставки та групи» в полі «зі ставки» чинну ставку 3% або 5%, а в полі «на ставку» — 2%.

Як звітувати за єдиний податок зі ставкою 2% (терміни та форми)?

Звітним періодом є календарний місяць. Наразі податкова розробляє нову форму податкової декларації для третьої групи на період воєнного стану.

Як будуть розраховувати ліміт доходу для ФОП 3 групи після скасування воєнного стану? 

Коли воєнний стан скасують, платники втратять право на особливий режим оподаткування з першого дня наступного місяця. Вони автоматично (без подання заяви) повертаються до системи і ставки, на якій працювали до війни.

Також поновиться ліміт на річний дохід. Він не повинен перевищувати 1167 розмірів мінімальної зарплати (у 2022 році це 7 585 500 грн).

Обсяг доходу за календарний рік (до 10 млрд грн) рахувати з 1 січня 2022 року чи з дати переходу?

Оскільки календарним роком є проміжок часу з 1 січня по 31 грудня, підприємства повинні брати до уваги перший квартал і рахувати обсяг доходу з початку року.

Чи звільняється від ПДВ імпорт товарів при переході на єдиний податок зі ставкою 2%?

Так, платники третьої групи єдиного податку не сплачують ПДВ при ввезенні товарів на територію України. Мито також скасували.

Якщо підприємство перебуває на окупованій території (не працює ДПС і пошта, поганий зв’язок), як перейти та що робити зі збитками?

Намагайтеся подати заяву через Електронний кабінет. Вартість втраченого товару та понесених збитків на окупованій території слід рахувати як витрати. Принаймні це дозволить не платити за них податок на прибуток. 

Чи можливий перехід при наявності податкового боргу? Наприклад, не сплатили ПДВ за лютий.

Наявність податкового боргу не є підставою для відмови. До того ж на час воєнного стану платники звільнені від відповідальності за несвоєчасну сплату податків і подання звітності. Утім, виконати всі податкові обов’язки треба буде впродовж трьох місяців після скасування воєнного стану.

Чи залишаються звичні ставки для 3 групи?

Бізнес може працювати за звичайною схемою (3% з ПДВ або 5%) і не переходити на пільгову ставку. Якщо підприємство вже перейшло на 2%, воно може обрати іншу ставку протягом року. Треба тільки подати відповідну заяву до податкової. 

Сплата єдиного податку за ставкою 2% буде враховуватися в розрахунок МПЗ?

Так, у загальне мінімальне податкове зобов’язання входять усі сплачені протягом звітного року податки, збори, платежі та витрати на оренду землі. Серед них — і єдиний податок. 

Якщо загальна сума сплачених податків включно з єдиним буде меншою за МПЗ, доведеться доплатити.

Більше запитань-відповідей є на сайті податкової.

Як вареники й пельмені допомагають українцям на економічному фронті та в тилу, розповів AIN.Business співвласник «Галі Балуваної» Володимир Матвійчук. 

Наразі мережа працює по всій Україні, крім тих районів, де йдуть активні бої. Графік роботи скоротився через комендантську годину і залежить від руху транспорту. В основному люди працюють з дев’ятої до шостої. Відкриття нових магазинів ми поки призупинили, однак франчайзі на заході України можуть запускати нові точки: їх нічого не стримує. 

Не можу поскаржитися на дефіцит персоналу. Частина працівників не виходить на роботу. Люди бояться або ж мають дітей, яких ні на кого залишити, адже садочки й школи не працюють. Однак ми добираємо нових робітників і закриваємо потреби.

Усі партнери мережі допомагають армії. Наприклад, франчайзі з Ужгорода розгорнули польову кухню на кордоні, де безкоштовно годували біженців. Ми допомагаємо продуктами: передаємо напівфабрикати військовим і волонтерам.

У перші тижні війни були труднощі з постачальниками, ми шукали нових місцевих виробників. Помітили, що суттєво подорожчала сировина. «Галя Балувана» закуповує борошно, крупи, молочну продукцію. На ці харчі відчутно зросли ціни, однак ми поки не зважаємо на прибутки і намагаємося втримати прайс, за яким працювали до 24 лютого.

За рахунок впізнаваності торговельної марки в нас збільшилася кількість клієнтів у західних регіонах. Туди приїхали біженці, які купувати напівфабрикати «Галі Балуваної» раніше. Щодо обсягів виробленої продукції — важко виміряти: сильно скоротилося виробництво, час праці робітників зменшився практично вполовину.

Під час воєнного стану ми скасували роялті. Розглядаємо можливість долучити партнерів, які втратили точки, до роботи в інших регіонах, але конкретних рішень ще немає. Сподіваємося, що невдовзі вони зможуть повернутися до своїх магазинів. 

У планах на переможне майбутнє — запустити після війни ще одну франчайзингову мережу з виробництва суші, піци, кондитерки тощо. Над новим проєктом ми вже працюємо сьогодні.

Раніше AIN.Business розповідав, як відкрити магазин домашніх напівфабрикатів «Галя Балувана» по франшизі.

Видання «Економічна правда» з’ясувало, як українським ритейлерам вдається забезпечувати поставки критичних товарів та чи вистачить українцям запасів. AIN.Business законспектував основне.

Мережа супермаркетів «АТБ»

• «АТБ» переорієнтувала логістику з розподільчого центру під Києвом на центри в інших регіонах. Таким чином запровадили «механізм базових опорних магазинів» у великих містах. Ці точки максимально наповнюють товарами, які потім можна поетапно доставляти до магазинів в обласних центрах.

• Виробництво деяких продуктів (макаронів, м’яса, набілу) упало, тому «АТБ» збільшує обсяг імпорту та шукає альтернативних постачальників.

• До низки міст «АТБ» доставляє продукти залізницею, щоб зменшити ризики та часові втрати. Найбільші проблеми — з поставками в окуповані чи заблоковані міста, адже росіяни не дотримуються обіцянок про «зелені коридори». Понад 300 магазинів мережі в зоні бойових дій не працюють.

Fozzy Group

• Fozzy Group зачинила частину супермаркетів «Сільпо», «Фора» і «Thrash! Траш!» у великих містах, де поблизу є один або кілька магазинів мережі. Так ритейлер звужує мережу, забезпечує ширший асортимент товарів і більш регулярні поставки. Наразі близько 80% магазинів Fozzy Group продовжують роботу.

• Компанія імпортує заморожену рибу, овочі, фрукти, крупи, консерви. Працівники фасують десятки тонн круп щодня, але покрити потреби воєнного часу повністю поки не вдається.

В обох мережах говорять про затримки в логістиці і пошук прямих постачальників, які б доставляли товари одразу в магазини. Наприклад, «АТБ» днями запустила прямі поставки з Польщі, Туреччини і країн Балтії.

Мережа аптек «АНЦ»

За словами «АНЦ», проблем з нестачею медикаментів більше немає. У мережі працюють 869 точок, зачинені — 190. Залишки з тих, де майже відсутній товар, переміщують на опорні пункти продажу. Частина точок перебуває на окупованих територіях, деяких аптек уже не існує — ідеться про Бучу, Маріуполь, Чернігів.

Зараз мережі бракує фармацевтів, але тут допомогло Міністерство охорони здоров’я, яке аптекам винаймати студентів. Ситуація з поставками ліків значно покращилася за останній тиждень, адже фармацевтичні дистриб’ютори вже налагодили ланцюжки.

Із запасами все в порядку: імпорт ліків триває, постачається сировина для заводів, підприємства працюють. Медикаментів достатньо, аби задовольнити попит українців.

Foxtrot

• За місяць війни на ринку виник відкладений попит на смартфони й ноутбуки, зазначають у «Фокстрот». Клієнти побоюються підвищення цін через знецінення гривні.

• Змінилися умови, за якими компанії можуть імпортувати продукцію. Зокрема, постачальники запровадили повну передоплату у валюті. Товари доставляють лише до українського кордону, а можливість страхування зникає після його перетину. 

• Логістичні послуги подорожчали щонайменше втричі через дефіцит транспорту. Попри це «Фокстрот» налагоджує поставки: укладає міжнародні угоди, шукає транспорт і перевізників, планує відновити власний імпорт смартфонів, ноутбуків та планшетів. 

• Наразі мережа відчинила 60% магазинів і працює за принципом опорної системи — консолідує запаси на об’єктах, доступних значній кількості людей.

«Алло»

За даними мережі, люди передусім шукають пристрої для підтримки зв’язку, якщо зникне електроенергія. Це формує підвищений попит на павербанки, кабелі та іншу дрібну електроніку.

Залишки цих товарів викупили за годину-півтори після відкриття частини магазинів, які «Алло» відчинила 26 лютого (вперше після вторгнення).

Comfy

• Comfy вдалося частково поповнити залишки таких товарів із закритих магазинів, до яких у компанії був доступ. За потреби мережа зможе імпортувати більше техніки, адже чимало постачальників готові відновити транспортування товарів. Хтось може возити товари зі складів підконтрольних територіях, а хтось доставляє із країн ЄС до складів на заході України.

• Наразі у COMFY працює менше половини магазинів. Там продають товарні залишки. Мережа шукає постачальників дефіцитних товарів у сусідніх країнах і планує імпортувати товари першої необхідності.

Загалом мережі сподіваються, що уряд розширить перелік товарів критичного імпорту — тобто тих, які можна імпортувати. Поки там є телефони й павербанки, але немає електрочайників і мікрохвильовок для волонтерів і звичайних українців.

Запасів техніки у великих ритейлерів вистачить на три-чотири місяці. Ідеться про телевізори й побутову техніку. Смартфонів, ноутбуків і планшетів вистачить на місяць-півтора.

Видання Forbes розібрало, які права й обовʼязки працівників та роботодавців на період війни передбачає документ. AIN.Business законспектував ключові нововведення.

Прийом на роботу

Обовʼязкового письмового трудового договору в період воєнного стану немає. Працівник та роботодавець самі домовляються, у якій формі укласти трудовий договір — письмовій чи усній. Та незалежно від форми роботодавець повинен видати наказ про прийом на роботу та направити до податкової відповідне повідомлення.

Можна укладати термінові трудові договори з новими працівниками, щоб замінити відсутніх (які евакуювалися, перебувають у відпустці, тимчасово втратили працездатність чи місцезнаходження яких невідомо).

У період воєнного стану випробувальний термін можна встановлювати для будь-якої категорії працівників. У мирний час діяли винятки. Випробувальний термін не встановлювали для молодих фахівців після закінчення вишу, під час укладання термінових трудових договорів до 12 місяців, під час тимчасових чи сезонних робіт тощо.

Виконання роботи, зміна умов праці

1. Переведення працівників на інше місце без їхньої згоди.

Роботодавець має право перевести працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди для запобігання або ліквідації наслідків бойових дій:

• окрім переведення на території, де йдуть бойові дії;
• якщо ця робота не протипоказана працівникові за станом здоровʼя;
• з оплатою праці не нижче за середній заробіток на попередній роботі.

Наприклад, керівництво підприємства вирішило перемістити працівників на територію, де немає бойових дій. Згода робітника тут не потрібна. Якщо він прямо відмовляється, трудовий договір із ним можна припинити на підставі ст. 36 КЗпП. Якщо ж працівник не має змоги переїхати у зв’язку із бойовими діями, звільняти його на цій підставі не можна. Як варіант — оформити відпустку без збереження зарплати до закінчення воєнного стану.

2. Зміна суттєвих умов праці.

У мирний час про зміну суттєвих умов праці (розмір зарплати, пільги, режим роботи) слід повідомляти за два місяці. Під час війни таке правило не діє.

3. Норми робочого часу, пʼяти- або шестиденний робочий тиждень.

На період воєнного стану норму робочого часу збільшили до 60 годинзамість стандартних 40 годин. Однак ця норма є граничною, роботодавець встановлює її, тільки якщо є необхідність. 

Тривалість робочого тижня (пʼятиденний або шестиденний) встановлює військове командування разом із військовими адміністраціям, а не роботодавець.

4. Час початку та закінчення роботи.

У період воєнного стану роботодавець має право затверджувати/змінювати час роботи самостійно своїм наказом.У позавоєнний період час початку та закінчення роботи фіксують у внутрішньому трудового розпорядку, який затверджує трудовий колектив. Закон скасовує необхідність вносити зміни до правил внутрішнього трудового розпорядку. 

5. Скасування святкових днів.

Під час війни не діє перелік свят, на які встановлюють вихідний або скорочений робочий день. Робота продовжуватиметься й у святкові дні.

6. Оплата праці.

Роботодавців звільняють від відповідальності за невчасну виплату зарплати,якщо строки порушиливнаслідок бойових дій чи обставин непереборної сили. Та це ще треба довести. 

Наприклад, у підприємств після початку бойових дій виникли проблеми з отриманням сплат за дебіторською заборгованістю. Контрагенти-боржники просять відстрочити розрахунки до закінчення війни, посилаючись на форс-мажор. Поки незрозуміло, чи вважатимуть достатніми такі причини і які докази для цього будуть потрібні.

7. Надання відпусток.

• Відпустку без збереження зарплати можна брати на будь-який термін. Ініціатором такої відпустки має бути лише працівник.
• У період воєнного стану роботодавець має право відмовити в будь-якій відпустці (крім пов’язаних із вагітністю та доглядом за дитиною), тільки якщо працівник працює на обʼєктах критичної інфраструктури. 
• Під час війни щорічна оплачувана відпустка надається на 24 календарні дні. Якщо працівнику належить більше днів, різницю слід надати після закінчення військового стану.

Припинення та призупинення трудових відносин

Працівник може звільнитися без двотижневого відпрацювання у звʼязку з бойовими діями та в разі загрози життю і здоровʼю. Виняток — примусове залучення до суспільно корисних робіт та робіт на обʼєктах критичної інфраструктури.

Працівника можна звільнити в період його тимчасової непрацездатності та під час відпустки (крім пов’язаних із вагітністю та доглядом за дитиною). Датою звільнення слід зазначати перший робочий день після закінчення непрацездатності чи відпустки.

При звільненні можна не отримувати попередньої згоди у профспілки. Виняток – звільнення працівників, обраних до профспілкових органів.

Також закон запровадив нову категорію — зупинення трудового договору через неможливість виконання роботи у звʼязку з війною. Воно не припиняє трудові відносини і може бути ініційоване працівником або роботодавцем. На час зупинення трудового договору треба вести облік нарахованої зарплати та компенсаційних виплат. Ці суми надалі має повністю компенсувати держава-агресор.

Усе — аби бізнес і економіка продовжували працювати в умовах воєнного стану. AIN.Business поспілкувався з чотирма магазинами, що днями відновили роботу онлайн. Розповідаємо, яка ситуація з виробництвом, замовленнями та доставкою. 

Жіночий одяг DiaDia

Для нас, як і для багатьох українців, війна розпочалася несподівано. Перший тиждень узагалі не працювали, лише допомагали переселенцям і військовим. Плели маскувальні сітки, шили балаклави, термобілизну, розгрузки, безкоштовно надсилали одяг нужденним. Зараз також відшиваємо бронежилети. 

Довго сидіти склавши руки не могли і вирішили повертатися до роботи. По-перше, щоб підтримувати економіку, по-друге, аби зберегти робочі місця для близько 50 співробітників. 

З доступом до складів та виробництва наразі проблем немає, оскільки перебуваємо в Закарпатській області. Звичайно, втратили багато постачальників, які в гарячих точках і не мають змоги працювати, але вже шукаємо нових у Європі. Утім, дуже складно знайти все з військової тематики — від спеціальної тканини до дрібної фурнітури.

На початках продавали речі навіть дешевше собівартості. Тоді, звичайно ж, попит був великий. Зараз на значну частину одягу також діють знижки. Радує те, що потроху збільшується кількість замовлень, поступово повертаємося до звичайного режиму.

Розуміємо, що для клієнтів з України стильний одяг, як-от блузи, сукні, спідниці, — це не речі першої необхідності. Водночас за кордоном є багато людей, які хочуть і можуть підтримати Україну. Тож ми випустили патріотичну колекцію, запровадили міжнародну доставку та почали публікувати більше дописів в інстаграмі англійською. 

Намагаємося відправляти замовлення щодня на відділення «Нової пошти», що працюють. Звісно, збільшилися терміни та не у всіх регіонах є доставка. 

Чому не боїтеся?

Як би ми сильно не боялися — будемо залишатися тут і працювати далі. Бо це наш дім, рідна земля, улюблена країна. Віримо, що фраза «Made in Ukraine» після перемоги звучатиме ще більш гордо, і ми зробимо для цього все можливе.

Косметика Natureal

Зараз у нас частина працівників узагалі не працює, частина — онлайн, а декілька осіб лишилися в офісі в Києві. Два на виробництві та два менеджери, які збирають замовлення. Складно добиратися до офісу, дорога може займати понад дві години. 

Ніхто з постачальників сировини не працює. Багато вантажів лежить на митниці. Їх не можна доставити, тому працюємо лише з тим, що на складі. Виробництво запускалося всього на два дні, плануємо ще на кілька днів у березні. Зараз намагаємося не тримати великий склад: тільки найнеобхідніше в невеликій кількості.

Одразу після відновлення роботи активно отримували замовлення, зараз менше. За п’ять днів березня прийшло до 450 замовлень. Це шоста частина порівняно з березнем 2021 року. Небагато, але вже щось. В основному купують постійні клієнти, які виїхали, або ж засоби закінчилися. Відправляємо «Новою поштою» двічі на тиждень. У нас біля офісу немає відділення, потрібно їхати десь 5 км.

Податки нам сплачує та адмініструє компанія на аутсорсі, як і до війни. У цьому плані нічого не змінилося, вони працюють віддалено. Чеки клієнтам надсилаємо онлайн через сервіс Checkbox.

Чому не боїтеся?

Боїмося, як і більшість людей зараз. Працюємо, тільки коли стає безпечніше. Критично не вистачає рук і часу. Скоро закінчиться більшість компонентів. Швидше за все, ми зачинимося знову, але точно повернемося після війни. Слава Україні!

Інтимні товари LOVESPACE 

Наразі ми тестуємо різні режими роботи і переорієнтовуємося щодня. Справляємося маленькою командою і пробуємо працювати онлайн. Поки паралізована логістика: навіть у «Нової пошти» труднощі. Постачальники переважно або не працюють, або змінюють умови співпраці (наприклад, скасовують відстрочку платежів). Ми в постійному діалозі з ними. 

З продажами все складно. Багато клієнтів залишило свої домівки. Напевно, зараз маємо менше 5% від довоєнного рівня замовлень. Реалізуємо продукцію зі складу. Незалежно від кількості запитів будемо намагатися працювати — навіть, якщо такий запит буде один. Секс має бути комфортним і безпечним, тому попит є завжди. І ми віримо, що він зростатиме. 

Тим паче психіка поводить себе по-різному. Одним у таких умовах узагалі не хочеться сексу і мастурбації, а для когось це спосіб позбутися накопиченого стресу, зняти напругу з тіла. І отримати гормони щастя, бо брати їх поки нізвідки — хіба зі звітів ЗСУ про знищення ворога. 

Щодо обліку й звітності — наразі наш бухгалтер за кордоном, поки не всі процеси налагодили. Та ми суперраді, що система спрощується, зменшується паперовий тиск на бізнес. Вдячні за розпочату реформу. Це ті зміни, за які боролися підприємці. 

Чому не боїтеся?

Ми боїмося, насправді. А ще в нас багато люті за зруйновані життя, за постійні повітряні тривоги, за ЗСУ, за ППО, за порушені кордони нашої країни, за геноцид. Напевно, зараз ця ненависть до ворога і любов до України рухає нас.

Арахісова паста і солодощі BunCat

Роботу за весь час воєнного стану старалися не припиняти. Труднощів у самому виробництві майже немає: ми в Полтаві. Та є проблеми з постачальниками, деякі перебувають у зоні бойових дій і вимушено не працюють. Шукаємо заміну або стараємося використовувати місцеву сировину.

Попит є, але багато клієнтів (у нас переважно жіноча аудиторія) евакуювалися за кордон. Наразі вдалося повернути чверть колишнього обсягу замовлень. Цього достатньо, аби частково відновити роботу та займатися волонтерством у межах наших можливостей.

Доставка зараз через «Нову Пошту» та «Укрпошту». У межах Полтави розвозимо замовлення самостійно. Основна проблема — не можна прогнозувати термін доставки. Це зменшує кількість потенційних покупців, бо не всі згодні чекати в сучасних умовах більше тижня.

Уся звітність і податки в нас передані на аутсорс, проблем з цим не маємо. Єдине — досить важко розібратися з новими податковими умовами.

Чому не боїтеся?

Ми на своїй землі і ми її відстоюємо.

17 березня 2022 року набрав чинності Закон України № 2120–IX, який вносить суттєві зміни до правил оподаткування в Україні у зв’язку з воєнним станом. Розберемо основні зміни детальніше.

Платникам єдиного податку, іншим ФОП та особам, які проводять незалежну професійну діяльність

• З 1 квітня 2022 року та на період дії воєнного стану для ФОП, платників єдиного податку першої та другої групи, сплата єдиного податку стає добровільною. Вказані платники, які виявили бажання не сплачувати єдиний податок, у період воєнного стану не заповнюють декларацію за вказаний період.
• З 1 березня 2022 року та протягом 12 місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні ФОП (зокрема платники єдиного податку), особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та члени фермерського господарства мають право не нараховувати та не сплачувати ЄСВ за себе.
• Під час періоду мобілізації ФОП, які обрали спрощену систему оподаткування та належать до другої та третьої груп платників єдиного податку, а також юридичні особи, які належать до третьої групи платників єдиного податку, мають право за власним рішенням не сплачувати ЄСВ за найманих працівників, призваних під час мобілізації на військову службу до Збройних Сил України.

Податкові перевірки

Законом у період дії воєнного стану дозволяється проводити:

• Фактичні податкові перевірки з будь-яких питань.

Фактичні перевірки проводяться щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин із працівниками (найманими особами).

Також закон доповнив перелік підстав для проведення фактичних перевірок. Додатковою підставою для такої перевірки може бути інформація про порушення законодавства щодо можливості розраховуватися банківською карткою.

• Камеральні перевірки декларацій, до яких подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ.

Окрім того, закон встановлює мораторій на проведення документальних перевірок щодо сплати ЄСВ на період воєнного стану, а також протягом трьох місяців після дати його припинення. Перевірки, розпочаті та не завершені до 24 лютого 2022 року, на вказаний період зупиняються.

Відповідальність платників податків та органів контролю

• за порушення, виявлені під час вказаних вище фактичних та камеральних перевірок перевірок, можуть застосовуватися штрафні санкції (окрім винятків, окремо передбачених законом);
• пеня за порушення податкового законодавства не нараховується, а нарахована підлягає анулюванню;
• на період дії воєнного стану та протягом трьох місяців після припинення штрафні санкції за порушення при сплаті ЄСВ не застосовуються, пеня не нараховується, а нарахована – скасовується;
• не застосовуються покарання за порушення порядку здійснення розрахункових операцій, окрім санкцій за порушення при продажу підакцизних товарів;
• держава не нараховує пеню на невідшкодовану суму бюджетного відшкодування з ПДВ.

Строки

• Зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством.
• Для банків, інших фінансових установ та контролюючих органів зупиняється перебіг строків для повідомлення про відкриття або закриття рахунка платника податків. Рахунок вважається взятим на облік, якщо банк отримав відповідне повідомлення контролюючого органу або за мовчазною згодою, якщо таке повідомлення не отримано.
• Припиняється перебіг строків, встановлених для взяття на облік у контролюючих органах платників податків та зборів.

Податок 2 % від обороту для бізнесу (новий формат єдиного податку третьої групи)

З 1 квітня 2022 року фізичні особи-підприємці та юридичні особи, в яких протягом попереднього календарного року обсяг доходу не перевищує 10 мільярдів гривень, мають можливість перейти на сплату єдиного податку третьої групи за ставкою 2 % із урахуванням таких особливостей:

• до таких платників єдиного податку не застосовуються будь-які обмеження щодо кількості найманих працівників;
• платники єдиного податку не є платниками ПДВ;
• податкові зобов’язання сплачуються щомісячно до 15 числа за підсумками попереднього місяця;
• податкова звітність подається щоквартально у строки, передбачені для квартальної звітності.

При цьому не зможуть стати платниками єдиного податку суб’єкти господарювання, що займаються:

• організацією та проведенням азартних ігор, лотерей та парі;
• обміном іноземної валюти;
• виробництвом, експортом, імпортом та продажем підакцизних товарів;
• видобутком та реалізацією корисних копалин;
• певними видами фінансової діяльності, зокрема страхові (перестрахові) брокери, банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, страхові компанії, інвестиційні фонди і компанії тощо.

Також не можуть бути платниками єдиного податку представництва, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи юридичної особи, що не є платником єдиного податку, а також фізичні та юридичні особи – нерезиденти України.

Для переходу на спрощену систему оподаткування платник податків має подати заяву до контролюючого органу за своєю податковою адресою до останнього числа місяця, що передує календарному місяцю, з якого планується перехід на спрощену систему оподаткування.

Після припинення воєнного стану платник податків автоматично переходить на систему оподаткування, яку він використовував до застосування єдиного податку за ставкою 2 %, з початку наступного календарного місяця.

Нові правила стануть очевидною перевагою для тих платників, які сплачували єдиний податок 3 групи і до 1 квітня 2022 року, оскільки новий формат податку фактично відміняє встановлені ліміти щодо виручки та знижує ставку податку з 5 % до 2 %.

Однак, складно точно сказати, на кого із великого чи середнього бізнесу орієнтована така модель, оскільки звільнення від сплати ПДВ також означає втрату податкового кредиту з ПДВ для самого платника єдиного податку, а також і втрату податкового кредиту для його контрагентів, які залишаться зареєстрованими платниками ПДВ. Тому для бізнесу, який є платником ПДВ, рішення про перехід на сплату єдиного податку має сенс у разі колегіального переходу на таку систему цілих секторів економіки, а не в разі індивідуальних дій окремих підприємств.

Реєстрація податкових накладних із ПДВ

На період дії правового режиму воєнного стану платники ПДВ можуть відображати податковий кредит із ПДВ лише на основі первинних документів, складених відповідно до вимог закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», без реєстрації відповідної податкової накладної або розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних («Реєстр») постачальником.

Протягом 6 місяців з дати припинення воєнного стану платники ПДВ зобов’язані уточнити суму свого податкового кредиту з ПДВ відповідно до даних Реєстру.

Ввезення та постачання підакцизних товарів

На період дії воєнного стану:

• операції із ввезення на митну території України та постачання бензинів моторних, важких дистилятів, скрапленого газу, нафти та сирих нафтопродуктів, одержаних з бітумінозних порід (мінералів), оподатковуються ПДВ за ставкою 7%. Проте платники податків, які враховують податкові зобов’язання за даними операціями під час визначення суми від’ємного значення ПДВ, не мають права на бюджетне відшкодування.

Фактичного скасовується акцизний податок на пальне (ставка знижується до нуля), зокрема на бензин, важкі дистиляти та газ.

Не виникає податкового зобов’язання з акцизного податку щодо підакцизного товарів (як палива, так і інших підакцизних товарів), що:

• примусово відчуженні або вилучені для потреб держави відповідно до Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», вартість яких у подальшому не буде компенсуватись платнику податків;
• передані Збройним Силам України, добровольчим формуванням територіальних громад, Національній гвардії України, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки України, Державній прикордонній службі України, Міністерству внутрішніх справ України та іншим організаціям, визначеним у кодексі, без попереднього або наступного відшкодування їх вартості;
• надані як гуманітарна допомога.

Оподаткування благодійництва та витрат, пов’язаних із воєнним станом

Податок на додану вартість

Протягом дії правового режиму воєнного стану не вважаються такими, що використані в неоподатковуваних операціях чи в негосподарській діяльності, товари, придбані з ПДВ та:

• знищені (втрачені) внаслідок дії обставин непереборної сили;
• передані в державну чи комунальну власність, зокрема на користь добровольчих формувань територіальних громад, а також надані на користь інших осіб для потреб забезпечення оборони України під час дії воєнного стану.

Ключовим у цьому контексті залишається правильне документальне оформлення таких операцій. Тому за можливості рекомендовано складати та підписувати акти приймання-передачі активів (матеріальних цінностей) з отримувачами переданих товарів, а також фіксувати всі факти знищення активів шляхом складання, щонайменше, бухгалтерських довідок із зазначенням відповідних деталей.

Не вважається постачанням та не оподатковується ПДВ передача товарів (надання послуг):

• Збройним Силам України, Національній гвардії України, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки України, Державній прикордонній службі України, Міністерству внутрішніх справ України, Державній службі України з надзвичайних ситуацій, Управлінню державної охорони України, Державній службі спеціального зв’язку та захисту інформації України, добровольчим формуванням територіальних громад, іншим утворенням відповідно до законів України військовим формуванням, їхніми з’єднанням, військовим частинам, підрозділам, установам або організаціям, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, задля потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави;
• центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, сил цивільного захисту та/ або закладів охорони здоров’я державної та/або комунальної власності, та/ або структурних підрозділів із питань охорони здоров’я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Це не стосується випадків, коли такі операції з постачання товарів та послуг оподатковуються за нульовою ставкою.

При здійсненні вищезазначених операцій не нараховуються компенсуючі податкові зобов’язання та не складається зведена податкова накладна відповідно до вимог п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України.

Податок на прибуток

Для компаній, що надають благодійну допомогу, як і раніше, працює правило, передбачене п. 69.6 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, відповідно до якого не призводить до збільшення оподатковуваного прибутку платника податків надання ним грошових коштів або спеціальних засобів індивідуального захисту (касок, бронежилетів, виготовлених відповідно до військових стандартів), технічних засобів спостереження, лікарських засобів та медичних виробів, засобів особистої гігієни, продуктів харчування, предметів речового забезпечення, а також інших товарів, виконаних робіт, наданих послуг за переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України (чинний перелік, затверджений Постановою Кабінетів міністрів України № 758 від 26 жовтня 2016 року), якщо такі грошові кошти, товари чи послуги добровільно перераховані (передані) Збройним Силам України та іншим установам або організаціям, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони держави у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

У разі, якщо компанія перераховує допомогу неприбутковим організаціям, включеним до спеціального реєстру (що опублікований на сайті Державної податкової служби України за посиланням), — як і раніше відповідно до п. 140.5.9 Податкового кодексу сума коштів чи вартість товарів не збільшує оподатковуваний прибуток платника, який надає кошти чи товари, якщо розмір коштів (вартість товарів) не перевищує 4 % оподатковуваного прибутку попереднього звітного року компанії. Вартість, що перевищує вказаний поріг, збільшує оподатковуваний прибуток платника податків.

Доходи фізичних осіб

Не включається до оподатковуваного доходу цільова або нецільова благодійна допомога, що надається платнику податку, який постраждав внаслідок збройної агресії Російської Федерації, у період дії правового режиму воєнного стану.

При цьому звертаємо увагу, що така благодійна допомога повинна розподілятися через державний чи місцевий бюджет або через банківські рахунки благодійних організацій, Товариства Червоного Хреста України, внесених до Реєстру неприбуткових організацій та установ.

Фізична особа також не включає в оподатковуваний дохід допомогу від благодійників (юридичної або фізичної особи), якщо така особа відноситься до:

• учасників бойових дій за умови, що така допомога надається для цілей придбання спеціальних засобів індивідуального захисту, технічних засобів спостереження, лікарських засобів, продуктів харчування чи інших товарів (робіт, послуг), які визначені Переліком, затвердженим Кабінетом міністрів України постановою № 112 від 24 лютого 2016 року;
• працівників підприємств, установ, організацій, сил цивільного захисту, які залучаються (залучалися) та беруть (брали) безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, перебуваючи безпосередньо в районах проведення бойових дій та у період здійснення бойових дій, у порядку, встановленому законодавством, або на користь членів їхніх сімей;
• фізичних осіб, які мешкають або мешкали на території населених пунктів, де проводяться або проводилися бойові дії, та/або які вимушено покинули місце проживання у зв’язку з проведенням бойових дій у таких населених пунктах.

При цьому для осіб, перелічених в пунктах (2) та (3) допомога не оподатковується, якщо вона отримана на медичні цілі, а саме лікування та медичне обслуговування, для оплати вартості лікарських засобів, донорських компонентів, платних послуг з лікування тощо.

Однак, Закон 2120 визначає, що якщо фізична особа, яка мешкає чи мешкала у населених пунктах, на території яких проводяться чи проводилися бойові дії під час дії воєнного стану, чи особа, яка вимушено покинула місце проживання у зв’язку з форс-мажорними обставинами отримує благодійну допомогу не від вітчизняних благодійників, а від міжнародних благодійних організацій, така допомога не оподатковується в повному обсязі незалежно від її безпосереднього цільового призначення.

В усіх інших випадках правила оподаткування ПДФО благодійної допомоги для отримувача не змінились. Тобто, якщо фізична особа безоплатно отримала товар чи грошові кошти (нецільову благодійну допомогу) на суму до 3 470 гривень (ліміт для 2022 року), податку на доходи фізичних осіб та військового збору не виникає. Відповідно, ні сама фізична особа, ні податковий агент не нараховують такі податки .

Якщо фізична особа в 2022 році надає благодійну допомогу неприбутковим організаціям, внесеним до Реєстру неприбуткових організацій та установ, така особа за результатами року має право на податкову знижку в розмірі, що не перевищує 16 % суми загального оподатковуваного доходу 2022 року.

Особи, які здійснюють незалежну професійну діяльність та ФОП (не на спрощеній системі), враховують як витрати своєї діяльності грошові суми чи вартість допомоги в матеріальній формі, що передаються:

• Збройним Силам України, Національній гвардії України, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки України, Державній прикордонній службі України, Міністерству внутрішніх справ України, Управлінню державної охорони України, Державній службі спеціального зв’язку та захисту інформації України, а також добровольчим формуванням територіальних громад, іншим утвореним відповідно до законів України військовим формуванням, їхнім з’єднанням, військовим частинам, підрозділам, установам або організаціям, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони держави,
• на користь центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, сил цивільного захисту, закладам охорони здоров’я державної, комунальної власності тощо
• грошові кошти, перераховані на спеціальні рахунки, відкриті Національним банком України для збору коштів.

Послаблення для неприбуткових підприємств та організацій

Під час дії правового режиму воєнного стану не будуть вважатися нецільовими передача майна, або надання послуг, або використання доходів (прибутків) неприбуткової організації задля фінансування видатків, не пов’язаних із реалізацією мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності такої організації, за умови, що такі послуги або майно:

• добровільно перераховані (надані, передані) Збройним Силам України, Національній гвардії України, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки України, Державній прикордонній службі України, Міністерству внутрішніх справ України, Управлінню державної охорони України, Державній службі спеціального зв’язку та захисту інформації України, добровольчим формуванням територіальних громад, іншим утвореним відповідно до законів України військовим формуванням, їхнім з’єднанням, військовим частинам, підрозділам, установам або організаціям, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, задля потреб забезпечення оборони держави;
• перераховані (надані, передані) центральному органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, силам цивільного захисту та/ або закладам охорони здоров’я державної та/ або комунальної власності, та/ або структурним підрозділам з питань охорони здоров’я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій; та/ або
• грошові кошти, перераховані на спеціальні рахунки, відкриті Національним банком України для збору коштів.

Плата за землю, екологічний податок

• З 1 березня 2022 року по 31 грудня року, наступного за роком, у якому припинено або скасовано воєнний, надзвичайний стан, не нараховується та не сплачується плата за землю за земельні ділянки, що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на тимчасово окупованих територіях, а також за земельні ділянки, визначені обласними військовими адміністраціями як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди.
• За 2022 та 2023 податкові (звітні) роки не нараховується та не сплачується загальне мінімальне податкове зобов’язання за земельні ділянки, що розташовані на територіях, вказаних вище.
• За 2022 податковий (звітний) рік не нараховується та не сплачується екологічний податок за об’єктами оподаткування, що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на тимчасово окупованих територіях.

Перелік територій, на яких ведуться бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, визначається Кабінетом Міністрів України.

Віталій Оджиковський, радник юридичної фірми Sayenko Kharenko

Наскільки завантажені мережі?

Ситуація на ринку загалом складна. Основна проблема полягає в тому, що не вистачає фармацевтів. Є аптеки, є товар, але фармацевтів, готових працювати в зонах бойових дій, — мало. Суб’єктивно: 60-80% аптек у таких регіонах зачинені. 

А ті, що відчинені, працюють за скороченим графіком через комендантську годину та небезпеку в цілому. Відповідно там зростає навантаження і зменшується кількість товарів. 

Якщо підсумувати, то в зачинених аптеках є товар, але в них неможливо потрапити. У відчинених можна придбати товар, та через попит він стає дефіцитним.

У дистриб’юторів також труднощі. У перші дні війни вони не працювали, тому накопичилося багато заявок, які важко швидко обробити. Спочатку відновилися поставки препаратів лише до лікарень, пізніше — до аптек. 

Наразі проблема з поставками є, її масштаб варіюється залежно від регіону та активності бойових дій у ньому. Також у деяких дистриб’юторів пошкоджені склади, через що вони взагалі не мають змоги працювати.

З початку війни ми запустили мапу з аптеками, що працюють. Щодня команда в напівручному режимі оновлює списки відчинених аптек. Із цією ініціативою допомагають Мінцифри, Держлікслужба та інші колеги по ринку. На сайті доступно до 6000 аптек. 

Попит гарно ілюструють наші цифри: зараз у нас близько 40 000 відвідувань сайту в день, а додаток — топ-3 в App Store.

Які ліки в дефіциті?

Проблеми з певними товарами з’явилися навіть у регіонах, де не йдуть активні бойові дії. Зокрема, уся країна зараз шукає «L-тироксин» і «Еутирокс» — гормони для щитоподібної залози. Ці препарати є в лімітованій кількості, їх відпускають обмежено. Також масово замовляють медикаменти для серцево-судинної системи та товари для першої медичної допомоги. 

За статистикою Liki24, найбільший попит мають:

• заспокійливі: «Біфрен», «Валеріана», «Віт-мелатонін».
• психотропні препарати: «Логуфен», «Топірамакс», «Гідазепам», «Ламотрин».
• від цукрового діабету: «Глюкофад»; «Сіофор».
• для щитоподібної залози: «Л-тироксин», калію йодид, «Еутирокс».
• кардіологія: «Бісопрол».
• онкологія: «Тамоксифен».

Коли чекати нових поставок?

Ліки завозять, хоча й із затримками. Більшість дистриб’юторів уже відновили роботу, аптеки отримують препарати. Проте через попит (наприклад, на той же йод, який розкуповують дуже швидко) з’являється нестача препаратів. Їх підвозять, але попит зараз перевищує можливості та швидкість дистриб’юторів.

Чи є запаси ліків в аптеках?

Запасів стало значно менше. На це вплинуло кілька факторів: аптеки в зоні бойових дій позачинялися, частина дистриб’юторів перейшла на передоплату, подовжилися ланцюжки поставок як до аптек, так і до клієнта через поштових операторів.

Також є проблема з даними про запаси. Не всі аптеки можуть оперативно й стабільно оновлювати інформацію. Наприклад, препарати базової аптечки дуже швидко розкуповують, і дані про залишки втрачають актуальність.

Як працює доставка Liki24 в умовах війни?

На сьогодні Liki24 працює в трьох режимах:

1. Термінова доставка у великих містах, де аптеки та кур’єри. Доставляємо те, що в наявності.
2. Планова доставка за допомогою поштових операторів. Вона працює, але через велике навантаження не завжди є можливість прийняти замовлення. Ми збираємо всі товари з аптек Хмельницького: у цьому місті з нуля створили розподільчий центр. Доставляємо через «Нову пошту» і «Укрпошту» у відчинені відділення по Україні.
3. Самовивіз. Клієнт самостійно перевіряє на мапі аптеки та наявність товарів. У деяких аптеках можна резервувати препарати. Інші не підтверджують резервування через попит і черги, тому треба купувати товар у живій черзі. 

Усі нововведення передбачені Законом щодо пільг при веденні бізнесу в Україні на період воєнного стану, який набрав чинності 17 березня 2022 року.

Обовʼязкові РРО не скасували

Зате скасували штрафи за порушення закону про РРО — крім тих, що стосуються продажу підакцизних товарів. Тобто якщо ви продаєте алкоголь, то всі санкції залишаються. Крім того:

• На період дії воєнного стану можна проводити розрахункові операції офлайн (без отримання в податковій діапазону фіскальних номерів), якщо немає зв’язку між програмним РРО та сервером податкової.
• Також на час війни не діють обмеження щодо використання фіскальних номерів (не більше 168 годин протягом календарного місяця) та роботи ПРРО в режимі офлайн (не більше 36 годин).

Перевірки бізнесу

Спершу закон передбачав заборону на всі перевірки та зупинку розпочатих. Проте 17 березня внесли зміни, які дозволяють проводити перевірки, що стосуються бюджетного відшкодування ПДВ, а також можливості безготівкової оплати.

Штраф за відмову в оплаті карткою

Із 17 березня для торговців діє окремий штраф за відмову приймати оплату банківською карткою. Адміністративний штраф для ФОПів та посадових осіб підприємств — від 3400 до 6800 грн.

Благодійність без податків

З благодійної допомоги учасникам бойових дій та людям, які проживають у зоні ведення боїв, не треба сплачувати податок на доходи фізичних осіб. Кошти, які вам переказали на картки для волонтерських цілей, не оподатковуються.

ЄСВ та інші податки

• З березня 2022 року до кінця воєнного стану ФОПи, що провадять незалежну професійну діяльність, можуть не сплачувати ЄСВ за себе.
• Роботодавці-платники єдиного податку мають право за власним рішенням не сплачувати ЄСВ за мобілізованих працівників. Ці суми держава покриє бюджетним коштом.
• Штрафи та пеню щодо ЄСВ не застосовуватимуть протягом воєнного стану та трьох місяців після його кінця.
• ФОП першої і другої групи групи з квітня 2022 року і до кінця воєнного стану можуть не платити єдиний податок. Третя група з квітня сплачує 2% єдиного податку.

Ліцензії на алкогольні напої

Ліцензії на алкогольні напої та тютюнові вироби, у яких закінчився термін дії, є чинними. Сплатити чергові платежі або продовжити ліцензію треба буде протягом 30 днів після скасування воєнного стану.

Відтепер сервіс запустився на повну. Як використовувати PayPal малим і середнім підприємцям, пояснюємо в AIN.Business.

Що таке PayPal

PayPal — міжнародна електронна платіжна система родом із США, яка працює вже понад 20 років. Нині це один із найпопулярніших сервісів для інтернет-розрахунків. Його використовують близько 420 млн людей у 200 країнах. PayPal підтримує долар, євро, фунт, єн, юань та десятки інших валют.

Як працює PayPal в Україні

У PayPal є особистий і корпоративний рахунки, до якого користувачі прив’язують свою банківську картку. З особистого електронного гаманця можна оплачувати онлайн-покупки та переказувати кошти іншим. 

PayPal для бізнесу дозволяє:

• приймати оплату за товари й послуги онлайн на власному сайті;
• надсилати клієнтам реквізити рахунку або посилання на сторінку оплати;
• продавати на різних міжнародних маркетплейсах, як-от eBay, Shopify та Etsy, при цьому отримувати кошти на єдиний рахунок і відслідковувати операції в одному місці;
• оплачувати послуги фрилансерів, підрядників та постачальників;
• налаштувати автоматичні платежі, підписки й оплату частинами;
• виводити кошти на картки Mastercard і Visa. 

PayPal бере комісію за розрахунки та конвертацію валюти. Компанія тимчасово скасовує власну комісію для українських рахунків, однак їх може стягувати банк клієнта.

У такому режимі PayPal працюватиме для українців до 30 червня 2022 року. Подальша робота сервісу залежить від актуальної ситуації в країні, зазначає компанія в релізі. 

Як створити обліковий запис PayPal

1. Перейдіть на PayPal.com/ua/home зі смартфона або комп’ютера.
2. Натисніть «Зареєструватися» у верхньому правому куті.
3. Додайте номер мобільного та підтвердіть його.
4. Українські клієнти повинні вибрати «Україна» на запитання «Де ви живете?»
5. Далі введіть ім’я, електронну пошту, адресу проживання та дату народження. Щоб підтвердити обліковий запис, потрібно надіслати фото документа, що засвідчує особу.
6. Після налаштування й підтвердження облікового запису клієнти можуть прив’язати до гаманця банківську картку та користуватися сервісом.

AIN.Business розпитав «Нову пошту», «Укрпошту» і Justin, як змінилася доставка під час війни. Розповідаємо, на які терміни й тарифи розраховувати клієнтам.

Нова пошта

Відділення, що працюють

За перший тиждень війни наші обсяги доставки впали у 20 разів. Якщо до війни ми возили 1 млн посилок на день, то наприкінці лютого — лише 50 000. За такого падіння обороту й обмеженого доступу до сортувальних терміналів і відділень нам довелося повністю перебудувати логістику та змінити графік роботи.

Наразі працює 29 сортувальних станцій зі 141. Ми відновили роботу 1500 поштоматів в обласних центрах та відкрили 1500 відділень по всій країні. Це всього п’ята частина мережі. Перевірити, чи працює відділення, можна через чат-бот. Також перелік є на сайті. 

У відділеннях доступні всі послуги, як і до війни: 

• отримати та надіслати посилки по Україні та за кордон;
• зняти готівку з картки;
• отримати грошові перекази;
• поповнити мобільний телефон;
• сплатити комунальні платежі.

Однак робота у відділеннях і терміналах зупиняється під час повітряної тривоги: люди йдуть в укриття. У Харкові та Миколаєві відділення переорієнтовані на видачу гуманітарної допомоги: продуктові набори, засоби гігієни, речі тощо.

Крім того, ми відновили доставку з понад 200 інтернет-магазинів, серед яких маркетплейси, аптеки, магазини техніки, одягу, косметики, зоо- та агротоварів тощо. Список під’єднаних магазинів оновлюємо.

Терміни доставки

Робота ускладнилася через розбиті мости, затори, блокпости та перевірки документів. Магістральні дороги також частково зруйновані, а пошук нових маршрутів потребує часу. Через комендантську годину автомобілі не їздять уночі, що унеможливлює цілодобову доставку. Якщо раніше ми доставляли наступного дня, то зараз — через 4-7 днів. 

Актуальні тарифи

Ми не змінювали базові тарифи на доставку. Натомість скасували плату за зберігання посилок і за переадресацію на інше відділення. Ці послуги будуть безкоштовними до 20 березня. Зараз ми зберігаємо в себе до 2 млн посилок. Просимо клієнтів по можливості забирати або переадресувати їх на близьких.

До кінця березня в нас діє акція: 120 гривень на відправку особистих речей у ящиках чи валізах по Україні. Також ми знизили комісію на зняття готівки та миттєві грошові перекази по Україні. Тепер це 0,5% від суми (але не менше 5 грн). 

Доставка за кордон

«Нова пошта Глобал» відновила доставку за кордон, за винятком Молдови. Посилку можна надіслати з будь-якого відділення, що працює. Перед відправкою ознайомтеся з митним законодавством країни, а також пам’ятайте, що митні платежі в країні отримувача завжди оплачує сам отримувач. 

Якщо з посилкою щось сталося

Канали комунікацій з клієнтом працюють, як і раніше. Можна телефонувати на гарячу лінію 0 800 500 609 або писати нам у фейсбуці та інстаграмі на офіційні сторінки. Наразі кількість звернень зросла у 1,5-2 рази, тому відповідаємо не так швидко.

Також клієнт може самостійно відстежити посилку, переадресувати її та оплатити доставку через трекінг на сайті.

Про труднощі в роботі

Нині 90% усіх наших вантажів — це гуманітарна допомога з-за кордону та від українців. Ми відкрили гуманітарні куточки у відділеннях, але власні ресурси вже закінчуються. Потрібні кошти на паливо та оренду літаків.

Для цього ми відкрили рахунки в гривні, євро та доларах. 

Банк одержувача: АТ «ОТП Банк», Українa, м. Київ, 01033, вул. Жилянська, 43

МФО: 300528 / SWIFT: OTPVUAUK

Банківський рахунок: UA793005280000026008455061609

Одержувач: ТОВ «НП ГЛОБАЛ», м. Київ, 03026, вул. Столичне шосе, 103

Свідоцтво платника ПДВ № 200136922 / ІПН 381304126502 / ЄДРПОУ 38130410

Призначення платежу: Оплата міжнародної доставки гуманітарної допомоги.

Укрпошта

Відділення, що працюють

Щодня ми оновлюємо карти, як і де працюють відділення. Сьогодні ситуація така:

Більшість відділень таки працює. Залежно від області може бути різний графік роботи  — зокрема, коротший день, щоб засвітла і до комендантської години люди встигли добратися додому.

Терміни доставки

Не можна сказати, що доставка, наприклад, подовжилася на два-три дні, тому що терміни залежать від регіону, немає середнього показника. На заході та в центральній Україні терміни майже не змінилися. 

А частина відділень взагалі не приймає посилки. На початку вони видали все, що встигло доїхати в область. Зараз доступу до області немає, тому посилки не привозимо. Машини в «Укрпошти» є, але не всюди вони можуть доїхати безпечно. Другий момент — ситуація змінюється від міста до міста щодня. Сьогодні це тихий регіон, а завтра там починаються обстріли, логістика збивається чи переноситься. 

Перш за все, клієнтам треба подивитися, чи є в населеному пункті, куди вони відправляють, доставка посилок. Якщо працює і це не гаряча точка, то відправляйте та орієнтуйтеся на класичні терміни. 

Актуальні тарифи

Базові тарифи в нас не зросли в ціні. Навпаки, де можемо, робимо знижки. Наприклад, не беремо гроші за зберігання посилок, якщо закінчився термін. Розуміємо, що люди переїхали або поки не мають змоги їх забрати. Також зробили безкоштовною послугу переадресації.

Минулого тижня ми запустили міжнародні відправлення під назвою «Посилки з домівки». Це для людей, які швидко евакуювалися та виїхали за кордон з обмеженою кількістю речей. Послуга дає змогу надіслати гуманітарну допомогу біженцям. Вона за гроші, але зі знижкою в 70%. 

Якщо з посилкою щось сталося

Відстежувати посилку можна на сайті або через чат-бот. Контакт-центр за номером: 0 800 300 545.

Доставка за кордон

«Укрпошта» приймає експорт з початку війни. На сьогодні понад 4000 відділень здійснюють міжнародні відправлення. Ми перебудували логістику, адже небо над Україною закрите, немає змоги завантажити літаки з міжнародними перевезеннями в Борисполі. 

Посилки їдуть на митний контроль до Києва і Львова, а потім прямують наземним транспортом до Польщі. В аеропорті Варшави їх вантажать на рейси п’яти авіаліній: KLM, AirBaltic, LOT, Lufthansa і Turkish Airlines. Раз на тиждень курсує чартер Windrose до Нью-Йорка. На зворотному шляху цей літак доставляє гуманітарну допомогу з США.

Щодо часу — до США ми вийшли на регулярну частоту. Це 10-14 днів, як було до війни. Доставка до країн Європи може затримуватися на 5-7 днів додатково до звичних термінів. 

На строки впливає швидкість, з якою експорт наземним транспортом їде до Польщі. Ситуацію ускладнюють і блокпости, і загострення воєнних дій. Магістральні маршрути «Укрпошта» здійснює щодня. Утім, якщо раніше дорога з Києва до Львова тривала до 8 годин, то зараз — до двох діб.

Justin

Відділення, що працюють

Наразі в нас працює 46 відділень у 19 містах України. Перелік оновлюємо на сайті. На окупованих територіях відділення зачинені. Склади працюють в тих регіонах, де це безпечно. Доставку за кордон наразі не здійснюємо.

Значну частину наших ресурсів ми зосередили на гуманітарному напрямі, співпрацюємо з благодійними організаціями, МОЗ та UNICEF. Допомагаємо отримувати, розподіляти та доставляти медичні й фармацевтичні засоби. 

Терміни доставки

Істотних змін у термінах доставки немає. Доставка по місту — один день, як і було. У районах з ускладненими КПП — 2 дні, між містами — 3-4 дні.

Актуальні тарифи

Тарифи на доставку з довоєнного часу залишилися незмінними. Знижок та акцій поки не передбачаємо.

Якщо з посилкою щось сталося

Форс-мажорні ситуації вирішуємо через гарячу лінію за номером 0 800 301 661. Контакт-центр працює щодня з 11:00 до 16:00.

Важливо! Станом на 9 березня 2022 року є лише один закон про оподаткування та звітність у період дії воєнного стану. Днями Зеленський анонсував податкові пільги для ФОПів: звільнення від сплати ЄСВ та податку на землю на територіях, де йдуть бої. Наразі відповідних законів або законопроєктів про це немає. 

Усі строки — зупинено

За вищезгаданим законом, перебіг усіх строків, визначених податковим кодексом, зупинено. Зокрема, це терміни:

• сплати податків;
• оскарження податкових повідомлень-рішень;
• розгляду скарг платників податків;
• подання заяви про повернення надміру сплачених податків;
• подання звітності;
• проведення податкових перевірок тощо.

Податкові перевірки — заборонено

Усі види податкових перевірок (планові і позапланові, документальні, фактичні, камеральні тощо) не розпочинаються, а розпочаті — зупиняються.

Щодо перевірок, на основі яких відшкодовують ПДВ: бізнес має право на бюджетне відшкодування без проведення перевірки.

Такий всеохопний мораторій робить неможливим проведення перевірок на звернення платника податків та у випадку реорганізації юридичної особи або підприємницької діяльності ФОП. Це може заблокувати роботу бізнесу, що працює.

Відповідальність за порушення — скасовано

Якщо підприємець не має змоги своєчасно сплатити податки, подати звітність, зареєструвати накладні тощо, закон звільняє його від відповідальності. Утім, податки треба буде сплатити протягом трьох місяців після скасування воєнного стану.

Коли починають діяти зміни?

Початок дії нововведень пов’язують із датою запровадження воєнного стану (24 лютого 2022 року). Однак закон не містить такого положення і передбачає, що зміни діятимуть тимчасово на період до скасування воєнного стану на території України. Отож нововведення актуальні із 7 березня 2022 року, коли закон набув чинності.

Щодо періоду з 24 лютого до 7 березня платникам податків стане в пригоді довідка Торгово-промислової палати, яка засвідчує форс-мажорні обставини. У майбутньому вона може бути підставою для звільнення платника від відповідальності за порушення в цей проміжок часу.

Щоб працювати законно, можна встановити звичайний касовий апарат і POS-термінал або ж скористатися альтернативою. Днями на ринку з’явилося кілька мобільних додатків, які дозволяють використовувати телефон як термінал і касу. Щоправда, поки такі застосунки існують лише для Android.

Ось добірка додатків для прийому безготівкових платежів від AIN.Business. 

«Термінал»

Наприкінці минулого року «ПриватБанк» разом із Visa запустили додаток «Термінал». У його основі — технологія Tap to Phone, що перетворює смартфон на повноцінний POS-термінал. 

• Застосунок доступний для мобільних телефонів або планшетів на базі Android 8.0 та вище. Пристрій має бути оснащений NFC-чіпом із вимкненим root-доступом (правами суперкористувача) або доступом розробника.
• Комісія за еквайринг (можливість приймати безготівкові платежі) при користуванні «Терміналом» складає 1,7% з кожної операції.

«ОщадPAY»

Мобільний додаток «ОщадPAY» — це термінал і програмне РРО в телефоні. Він дозволяє приймати оплату карткою та фіскалізувати готівкові й безготівкові чеки.

Як це працює?

1. Вказуєте суму операції в додатку.
2. Клієнт прикладає картку або гаджет для оплати до вашого смартфону.
3. Оплату проведено.
4. Чек можна надіслати клієнту на email або в SMS.
5. Щодня в режимі онлайн додаток надсилає звіти до податкової.

• Додаток працюватиме на пристроях з Android 8.0 та NFC-модулем.
• Акційний тариф становить 1,7 % з кожної операції, якщо ваш підприємницький рахунок відкритий в «Ощадбанку». Якщо кошти йтимуть на рахунок в іншому банку, комісія складе 1,8%.

Fondy

Платіжна система Fondy також розробила свій додаток для прийому безконтактних платежів. Ось як ним користуватися:

1. Зареєструйтесь у Fondy через Facebook або LinkedIn, обліковий запис Google або електронну пошту.
2. Активуйте Merchant ID на сайті. Вкажіть дані про компанію та реквізити для повернення оплат. Опісля завантажте документи, дочекайтеся їх перевірки та підпишіть договір.
3. Завантажте додаток. Увійдіть у нього під логіном та паролем свого мерчанта.
4. Створіть платіж, вказавши валюту та суму оплати.
5. Щоб прийняти оплату, піднесіть свій смартфон до картки або телефону клієнта.

Комісія з кожної операції за прийом платежів через Fondy становить:

• 2,4% — якщо оборот до 500 000 грн на місяць;
• 2,3% — якщо оборот до 5 млн грн на місяць;
• якщо оборот перевищує 5 млн грн на місяць, тариф обговорюють індивідуально.

Starkasa

Це програма від «Київстар», яку оператор розробив у партнерстві з Visa. Додаток має три ключові функціонали. 

1. Каса з ПРРО — касовий апарат у смартфоні, який може видати фіскальний чек, почати зміну, створити список товарів, продати товар, зробити знижку, провести повернення товару, сформувати касовий звіт і закрити зміну.
2. Tap to Phone — технологія, яка дозволяє приймати оплату карткою на смартфон з NFC-модулем. 
3. STARKASA.MARKET — магазин, де бізнес може замовити товари онлайн.

До кінця червня сервіс буде безкоштовним і не братиме комісії за оплату для карток Visa, поки обіг не перевищить 30 000 грн. Опісля вартість підписки становитиме 199 грн/місяць.

Головна перевага тіктоку — можна охопити велику аудиторію з мінімальними вкладеннями. Цим він привабливий не лише для блогерів, а й для бізнесу — особливо малого та середнього. 

AIN.Business стало цікаво, як і навіщо українські підприємці освоюють TikTok. Ми поспілкувалися з різними бізнесами, а ще випитали секрети ефективного тіктокерства в агентства Marketing Geeks. Готові ділитися кейсами та інсайтами.

Я — підприємець. Навіщо мені TikTok?

У середньому користувач проводить у тіктоці 52 хвилини та переглядає понад 200 роликів на день. Серед них може бути контент вашого бренду, на який люди добровільно витрачатимуть свій час. 

Тікток підвищує впізнаваність компанії. Він допомагає залучати нових клієнтів і хантити працівників, розвиваючи бренд роботодавця. 

«Загалом тікток — це воронка, через яку ми перекидаємо людей на сайт або в месенджер, відслідковуючи конверсії», — розповідає Юстина Мостова, спеціалістка Marketing Geeks.

Два роки тому разом із партнеркою Марією Деркач вона почала вести тікток-блог про маркетинг. Нині він зібрав понад 100 000 підписників та переріс в агенцію, що веде тіктоки компаній під ключ. 

Юстина каже, що з тіктоку зараз найлегше конвертувати аудиторію, бо тут високий рівень довіри. Компанії, особливо зі сфери послуг, показують внутрішні речі та стають ближчими до клієнтів. 

Головна вигода тіктока — великі охоплення без вкладень у рекламу. Тут локальний виробник солодкої води може безкоштовно отримати стільки ж переглядів, що й Coca-Cola. У тіктоці добре працює органічне просування. Якщо у вас крутий контент, який заходить користувачам, алгоритми самі його підтягують.

Також у тіктоку немає прив’язки до території. Це плюс для мережевих бізнесів, що працюють на кілька регіонів або здійснюють доставку. Соцмережа показує ролики на всю Україну. Тож при однакових інвестиціях мережі охоплюють більше аудиторії, аніж локальний бізнес.

Кейс №1. Доставка піци 

«La П’єц» — доставка піци родом зі Львова, яка працює по франшизі в дев’яти містах на заході України. Це один із перших клієнтів Marketing Geeks. 

Компанія прийшла в тікток, щоб привабити працівників. Його планували як додатковий канал просування до інстаграму, ютубу та реклами на маршрутках. Нині в «La П’єц» найпопулярніший профіль за хештегом #піца. 

@lapiec До кінця😅 #лапєц #піца #піцаукраїна #офіціант ♬ оригінальний звук – Доставка піци LA П‘ЄЦ💛

«Ми співпрацюємо рік. Зараз їхні ролики набирають в середньому 3-4 млн переглядів у місяць. Як результат, аудиторія по Україні вже знає компанію. Люди чекають відкриття «La П’єц» у своєму місті — Одесі, Чернігові, Києві тощо, і бренд легше просувати через інші канали», — коментує Юстина.

А платоспроможна аудиторія є?

Минулого року дівчата опитали близько 150 власників бізнесу про міфи щодо TikTok, з якими стикаються підприємці. Перше з упереджень — там одні діти.

«Щоб дослідити глибше, ми зв’язалися з офіційним представником. Зараз, на жаль, офісу TikTok у нас немає. За Україну та країни СНД відповідає представництво в Москві. Там нам повідомили, що в тіктоці є 10 млн активної української аудиторії», — розповідає маркетологиня.

73% українських користувачів — повнолітня, платоспроможна аудиторія. Понад 60% становлять молоді люди віком 18-34 роки, підрахувала партнерська мережа для рекламодавців Admitad Affiliate.

Кейс №2. Туристична агенція   

Христина Штефюк — власниця двох турагенцій у Чернівцях. Жінка відкрила бізнес сім років тому. На розвиток соцмереж у неї не було часу, аж поки злощасний 2020 рік не поставив туристичну галузь на коліна.

«Щоб відволіктися від негативних думок, я почала суто для себе знімати тіктоки. Це були побутові та б’юті-лайфхаки, фішки для айфонів. Приблизно за місяць назбирала першу тисячу підписників. 

У липні, коли небо відкрили, почала знімати поради для мандрівників. Кілька відео потрапили «в реки» і принесли по 3000-4000 підписників. Щоб набрати аудиторію, я підписувалася на інших користувачів і лайкала їх, вела прямі ефіри про подорожі — це дуже допомагало.

За три місяці з’явилася перша співпраця — по бартеру з магазином фотобуків. Також за бонуси рекламувала AliExpress та iHerb. Через рік уже за гроші уклала контракт з додатком для туристів, а також працювала з Idea Bank. 

Нещодавно я вперше запустила таргетовану рекламу, щоправда, з допомогою SMM-спеціалістки. Налаштовували таргет тричі, спрацювало дуже класно. Наприклад, самостійно відео набирає 20 000 переглядів, ми його ставимо на рекламу — і за 300 грн вона докручує ще 50 000-60 000 переглядів. 

@khrystynashtefiuk Як тобі кондитерська? Більше про заклади у моєму інста 🌟 #кондитерськааптекаіонових #закладиукраїни #місцяукраїни #львів ♬ Femme Like U – Monaldin

Я роблю корисний новинний контент: ідеї беру з інфоприводів у сфері туризму. Знімаю на дванадцятий айфон. Із обладнання — чоловік подарував професійну лампу зі штативом у повний зріст, а ще ми днями купили стабілізатор, щоб знімати на вулиці.

Стараюся постити щодня, в ідеалі — по два-три відео. По-перше, ти набираєшся досвіду. По-друге, не випадаєш зі стрічки — інакше алгоритми гірше просувають. На зйомку трьох-чотирьох роликів іде близько години, якщо є натхнення. 

Крім того, що я отримую задоволення від блогерства, є користь для бізнесу. З тіктоку приходить 10-15% нових клієнтів — часто це люди з інших міст. 

Нині я перевела бізнес на дистанційку, делегувала частину роботи і майже весь час витрачаю на розвиток соцмереж. На мій погляд, туристична ніша в тіктоці не забита. Поки низький сезон, в агентів є час знімати відео. Коли попит на подорожі росте, певна кількість конкурентів-тіктокерів випадає. Мало хто лишається і постить регулярно».

Скільки грошей треба на TikTok?

Оскільки тікток дозволяє рости без витрат на рекламу, бізнесу треба інвестувати лише в контент. 

«Створення контенту може бути як ресурсозатратним, так і ні. Охоплення від цього сильно не залежать. Відео, зняте на дорогу камеру з професійним світлом, може зайти в рази гірше за ролик на айфон із освітленням від кільцевої лампи. Загалом айфон від десятого дає картинку та звук достатньої якості», — розповідає Юстина. 

Маркетологиня каже, що користувачам набридла вилизаність інстаграму. Вони хочуть живий контент. До того ж ідеальні ролики вибиваються зі стрічки. Люди думають, що це реклама, і прогортують відео.

Якщо самому йти в тікток страшно, можна скористатися платними послугами спеціалістів. Наприклад, у Marketing Geeks є два основних пакети: на 14 та 18 роликів у місяць. Ціна для українського ринку стартує від $1500 залежно від ніші. Сюди входить розробка стратегії, продакшн і постинг. Щонайменше агентство працює з клієнтами три місяці. Договір зазвичай укладають на термін від півроку. 

Кейс №3. Крафтове виробництво

Валерії Романцевій — двадцять три. Дівчина працює фотографинею в Хмельницькому. Два роки тому вона натрапила в тіктоці на закордонного виробника свічок із таємним посланням. У таких свічках розтоплюється віск — і з’являється певний надпис. Лєра подумала, що це крута ідея, і забила на неї.

«Я боялася, що мене звинуватять у плагіаті, якщо почну робити такі ж. Через пів року знайшла ще одного виробника. У коментарях хейту не було, і я вирішила теж спробувати.

Відкрила ФОП, закупила соєвий віск, тару, скляночки, ароматизатори, гнітики і запустила вдома маленьке виробництво svoyi.candle. Спочатку робила свічки з таємними посланнями, потім сюжетні — по «Гаррі Поттеру», «Щоденниках вампіра» тощо. 

Тіктоки на початку потрапляли переважно на Росію, бо знімала російською. Коли спробувала українською, ролик одразу залетів на 300 000 переглядів. Найкраще заходять розмовні відео, де я продумую невеликий сторітелінг. Наприклад, розповідаю про 20-річчя Поттеріани в ролику про свічку, яка розподіляє тебе у факультет Гоґвортсу. 

@svoyi.candle

На каком факультете вы бы хотели учиться?

♬ Harry Potter Theme Song – Ost

Зйомки в мене переважно стихійні. Я не веду контент-план і не прописую, що треба говорити. Просто знімаю процес виробництва на телефон зі спалахом. Навіть лампою практично не користуюся. Усі мої клієнти — із тіктоку. Я вклала близько 2000 грн у рекламу блогерів і таргет в інстаграмі, але це не принесло жодного замовлення. 

У грудні я викладала один ролик у два дні. Зараз продаю 5-6 свічок у день, але рідко знімаю через брак часу. Веду блог десь рік, але з великими перервами. Поки це хобі додатково до фотографії. 

Цьогоріч я запускатиму нові сюжетні свічки і буду систематичніше вести тікток. Уже переконалася: якщо знімати регулярно, замовлень одразу стає більше».

А що знімати? Усе про продакшн

Важливо, щоб підприємці розуміли: тікток — це не сторіз, де можна просто показати процес під музику. Кожне відео має закінчену ідею і виконує функцію: дає користь, смішить, надихає або спонукає до чогось.

На початку бізнес справді може брати ідеї для тіктоку зі своїх інстаграм-постів чи ютуб-роликів. Далі — сидіти в рекомендаціях, шукати референси та адаптувати їх під свою компанію і нішу. Також Marketing Geeks радить аналізувати коментарі: там аудиторія сама підказує, що її цікавить.

«Щодо трендів і хайпової музики — думка нашої агенції відрізняється від інших експертів. Ми більше за оригінальні ідеї, які диференціюють бренд, показують його цінності й месенджі. Якщо знімати винятково тренди, втрачається ідентичність», —  зазначає маркетологиня. 

В акаунт слід інтегрувати максимум двох-трьох людей, які стануть обличчям бізнесу. Круто, якщо вони матимуть бренд-елементи на одязі. Для загального стилю можна використовувати однаковий колір і музику. «Не бійтеся повторюватися. За такими деталями користувач розпізнає вас у стрічці і запам’ятовує», — запевняє Юстина. 

За словами дівчини, бізнесу достатньо викладати до 18-20 тіктоків на місяць. Чим більше, тим краще — це для блогерів. «Бренд може набриднути. До того ж велику кількість контенту складно контролювати. А бізнесу треба продумувати кожен ролик, щоб не зіпсувати репутацію одним помахом руки», — говорить Юстина.

Постити краще в години, коли аудиторія найбільш активна. Ці дані містить аналітика профілю. Та насправді час публікації не має великого значення. З досвіду Marketing Geeks, алгоритм просто тестує ролик на ваших підписниках. 

Наприклад, якщо у вас тисяча фоловерів, тікток спочатку показує відео ста людям. Якщо користувачі лайкають і коментують його, дивляться до кінця і репостять, алгоритм показує відео ширшому колу людей і так далі. Якщо ваших підписників зараз немає в мережі, алгоритм зачекає, поки вони там з’являться.

«Однак сам контент створюють не для того, щоб набрати якусь цифру переглядів, а щоб завоювати лояльність аудиторії до бренду. Це основна маркетингова ціль», — наголошує маркетологиня.

У просуванні допомагають хештеги. Варто обрати чотири-п’ять слів і закріпити їх за собою. Наприклад, Marketing Geeks постійно використовує #маркетинг #маркетингукраїна #тітокукраїна #тіктокексперт. 

Кейс №4. Майстриня манікюру

Юлія Зубачевська вчилася на бухгалтерку, але з дитинства мріяла робити манікюр. Два роки тому жінка таки перейшла у сферу краси. Юля почала знімати тіктоки як хобі, а тепер уже має 300 000 підписників. Часом її навіть впізнають на вулицях Вишневого — містечка під Києвом.

«Знімання тіктоків дуже мене затягнуло. Раніше я публікувала три-п’ять відео на день, сьогодні трохи менше. Ідеї часто дають самі клієнти, а до створення контенту залучаю своїх дітей. 

Розкрутитися мені допомогли консультації в більш успішних тіктокерів. Вони коштують від 600 грн до 2000 грн залежно від спеціаліста. Зараз я вже й сама консультую людей, які хочуть зайти в TikTok. Реклами не купувала й не планую. За аналітикою слідкую без фанатизму.

Ведення тіктоку дало мені:

1. Впізнаваність, розвиток власного бренду та збільшення клієнтської бази. Із соцмережі приходить десь 10-15% клієнтів.
2. Співпрацю з брендами. Наприклад, я стала амбасадором Shelly, Rocknail запропонували бути їхнім Nail Artist, а Edlen періодично надає мені продукцію для тестування».

@iulchik.nails #замедленныйзум 😁😂 💰💰💰 #маникюркиев #маникюрвишневое #жиза ♬ оригинальный звук – Тот самый Вовка🥕

А не запізно?

«За останній рік у тікток зайшло багато малих і середніх підприємців. З’являється здорова конкуренція. Деякі ніші, наприклад доставка піци або репетитори, уже забиті спеціалістами», — говорить Юстина.

У Marketing Geeks вважають, що брендам стовідсотково треба заходити в тікток, бо місця ще багато. Є всі шанси стати першим. 

«Якщо заходиш першим, ти зберігаєш за собою нішу і можеш охопити роликами максимально широку аудиторію. Наприклад, коли заходили репетитори з англійської, вони починали з базових понять: як правильно читати й перекладати слово, чим відрізняються акценти тощо. Зараз із таким контентом зайти не можливо, потрібно вигадувати нові формати й теми, обирати вужчу спеціалізацію», — пояснює маркетологиня.

До того ж у тіктоці конкуренція працює за іншим принципом. Рекомендації формуються під кожного користувача. Тож фітнес-тренер, до прикладу, в одній стрічці буде змагатися з з іншими інструкторами, у другій — з роликами про мотивацію, а в третій — з виробником спортивної форми. І як результат — отримає трьох різних потенційних клієнтів. 

AIN.Business підтвердили цю інформацію виробники. Компанія Kyiv Corner розповіла, що їм з грудня 2020 року не виплачують гроші, а також про те, що «Всі. Свої» підняли комісію на товари в листопаді із 30% до 50%, що значно вище за ринкову ставку.

Також у наявності редакції є лист від авторки та засновниці Ганни Луковкіною, у якому вона обіцяє бренду виплату за грудень 2021 та січень 2022 із 15 березня.

Кілька інших брендів підтвердили інформацію про заборгованість, але не захотіли говорити про це публічно. Зокрема про проблему говорили ще у червні минулого року. Також на заборгованість скаржився бренд Lihtar.

Ми отримали коментар самої Ганни Луковкіної, у якому вона підтвердила наявність проблем. Наводимо наші питання та відповідь від «Всі. Свої» повністю.

AIN.Business:

• Чи справді «Всі. Свої» не виплачує гроші брендам, із якими співпрацює? Якщо так, то якій кількості з них і за який період?
• Якщо це правда, то чому така ситуація склалася? Чи це пов’язано з відкриттям нових магазинів?
• Чи дійсно ви підняли комісію для брендів з 30% до 50%? І з чим пов’язане це рішення?

Ганна Луковкіна, авторка й засновниця «Всі. Свої»

Так, наразі «Всі. Свої» мають заборгованість перед своїми партнерами. 

Ми робимо брендам щомісячні виплати, але кілька минулих календарних періодів лишаються незакритими. Водночас, з кожним із партнерів ми проговорили варіанти погашення заборгованості та погодили індивідуальні графіки виплат. 

Заборгованість перед брендами виникла з початком пандемії і пов’язана з карантинними обмеженнями та значним розширенням мережі, яке ми почали за декілька місяців до карантину. Ці фактори суттєво вплинули на наші фінансові показники і спровокували заборгованість. Протягом цього часу ми робили регулярні виплати брендам, скорочуючи суми заборгованості, але на жаль, кожен новий локдаун відкладає дату повного погашення. 

Зі свого боку ми робимо все можливе, щоб закрити заборгованість якомога швидше. А саме:

• оптимізували внутрішні операційні процеси, аби зменшити видатки;
• оновили команду, щоб збільшувати продажі в мережі магазинів «Всі. Свої»;
• розвиваємо онлайн–напрямок, аби зменшити залежність від карантинних обмежень.

Щодо комісійних умов роботи: відсоток комісії у магазинах «Всі. Свої» відповідає ринковим умовам і корелюється в залежності від категорії товару, який презентує виробник. 

«Всі. Свої» є найбільшою платформою, яка об’єднує тисячі українських брендів і забезпечує їх новими можливостями росту: на маркетах, в офлайн-магазинах та онлайн. Ми продовжуємо активно працювати в складних карантинних умовах та розвивати ринок локального виробника. 

Я переконана, що зі стабілізацією економічного стану та відновленням продажів, ми повернемося до звичного режиму співпраці та гідно вийдемо із непростої ситуації.

Фото обкладинки: Facebook «Всі. Свої»

AIN.Business поцікавився в підприємців із Києва, Львова та Тернополя чи зросли у них комунальні платежі, та як вони реагують на підвищення.

Олексій Ярмаш, власник барбершопу WeCut, Київ

Ціна на електрику дуже сильно виросла за останні два місяці. Дуже сильно — це на 36%, її підіймали в два етапи. У листопаді 2021 року тариф був 3,16 грн за кВт, у січні цього року — уже 4,31 грн. Для нас, наприклад, це доволі боляче, бо в нашому будинку всі комерційні приміщення від початку переведені на опалення електрикою. Тобто взимку з такими тарифами витрати відлітають у космос. Я боюся використовувати слово «динаміка» в цьому контексті, але якщо вона зберігатиметься ще кілька місяців, то багато малих бізнесів будуть працювати для того, щоб платити податки, зарплатню команді і оплачувати електроенергію.

При цьому для населення тарифи за цей час, судячи з усього, не виросли. Я перевірив рахунки вдома, увесь рік тариф був 1,68 грн. Тобто зараз тариф для населення в 2,5 рази нижчий, ніж для бізнеса.

Ринок сам себе відрегулює, ціни на товари і послуги підіймуться в найближчі місяці. Ми теж не будемо виключенням. Востаннє ми підіймали ціни минулого літа, ще до підвищення комуналки. Тоді ми підняли вартість стрижки всього на 50 грн. Наступне підвищення поки плануємо на травень.

Тобто врешті-решт витрати на електрику так чи інакше впливають на витрати споживачів. І не важливо — ти більше заплатив за електроенергію вдома, за стрижку чи за продукти в магазині.

Дмитро Кравченко, власник мережі кав’ярень BIMBO

Я відтягував цей день як міг, але ми вимушені підняти ціни в кав’ярнях на 5-10 грн на кожному напої/блюді/десерті. Занадто боляче від нових рахунків за електроенергію. Комуналка зросла майже вдвічі. Минулого року у кав’ярні на 50 кв.м. ми в січні платили близько 6 000 грн, у січні 2022 — це близько 10 000 грн.

Софія Дольна-Кривоніс, менеджерка мережі офлайн крамниць «Коза-Дереза»

Першу крамницю ми відкрили в Тернополі у 2009. За цих 12 років ми змінили кілька приміщень і навчились уважно читати договори оренди та купівлі-продажу. Ця навичка архіважлива,  щоб у майбутньому витрати на комунальні послуги не зашкалювали. Так, коли ми купували приміщення під магазин у центрі Львова, принциповим було те, щоб ми могли опалювати крамницю за допомогою електричних пристроїв. Жодних газових носіїв. Тепер ми розуміємо, що це було добре рішення. Наших 30 м2 взимку ми без проблем опалюємо без газу. 

Продаємо сувеніри та етно вбрання. Люди хочуть все роздивитись, тому світла потрібно багато. У нас всюди енергозберігальні лампи. Навіть з ними, взимку витрати на електроенергію зростають у 5 разів. Зараз новий виток підвищення цін. Не знаю, як буде далі, але на сьогодні коливання цін на електроенергію не впливає на ціноутворення нашої продукції. Ми більше залежимо від цін на тканини, дерево та фарбу.

Ситуація з нашим тернопільським магазином дещо інша. Це приміщення ми орендуємо і не можемо вносити жодних змін в комунальні комунікації. Тобто думати, як тут заощадити немає сенсу. Опалення в нас централізоване, але площа магазину невелика, тому суми в платіжках не впливають на ціни продукції. 

Соломія Кравець, адміністратор мережі магазинів кави та кав’ярень Skavaridka

Ціни на комунальні послуги в Тернополі стрімко зростають. Я розумію, що це стосується всієї країни, але в нас цифри йдуть на рекорди. Я говоритиму лише про ті послуги, якими ми користуємось. Це вода та електрика. Газу в нас нема. Оскільки ми заклад харчування, то вода – рубрика витрат номер 1. Зараз ціни піднялись майже в два рази у порівнянні з початком попереднього року. Хоча і протягом 2021 теж були скачки. Так, з 1 січня 1м3 води і стоків з ПДВ — 36, 70 грн. Це на 20% більше, ніж в грудні. Для порівняння, у сусідніх областях – Львівській чи Хмельницькій – ціни нижчі майже на 10 грн/м3. 

Якщо ми говоримо про електрику, то з січня ціни теж змінились. Пішли вгору майже на 20%. Наступний етап підняття ніби треба чекати в травні. Подивимось, як буде. 

Як комуналка впливає на наш цінник? Ми дуже чутливо ставимось до цін, все зважуємо. Але є речі, на які ми не можемо впливати. На жаль, комуналку можна сюди зарахувати. Тому з 1 січня ми підняли ціни на 10%. Наші відвідувачі розуміють, що навколо ціни ростуть і що ми змушені теж реагувати. 

Олексій Широков, засновник пекарні «Хліб Є!»

Ми відкрилися в Тернополі у червні 2021. Тому, я відштовхуватимусь саме від цієї дати, а не від початку календарного року. За останніх 8 місяців ціни на комунальні послуги в нас зросли вдвічі. Ядром витрат є електрика. Оскільки ми пекарня, що не використовує газове обладнання, то всі пічки працюють саме на електриці. До того ж кавоварки, холодильники, загальне освітлення. З початку цього року, якщо я не помиляюсь, ціни на електрику в Україні зросли на 17,6%. Тернопільська область тут не унікальна. 

За воду у січні ще не отримали платіжки. Тому не можу сказати чи сума суттєво змінилась. У будь-якому випадку, якщо ми говоримо про витрати на комуналку, то це, передусім, про електрику. І від цих сум ми рухаємось далі.

Як реагуємо на підвищення комуналки? Це болісний процес. Як підприємець і споживач, я розумію, що є речі, де треба реагувати миттєво, а є моменти, де можна зачекати. Ми систематично переглядаємо свій прайс, але не робимо це драматичними стрибками. Підняття цін – неминучий процес, але тут ми більше відштовхуємось від цін на сировину, ніж на електроенергію. Наші гості – свідомі та лояльні і з розумінням ставляться до підняття цін.

Важливо: ми не можемо викласти всі таблиці, оскільки це приватний бізнес і ми не маємо права розкривати цифри, але покажемо частину того, за чим повинен слідкувати керівник проекту. 

Франкоснейл — це равликова ферма і цілий еко-комплекс на Франківщині, який займається вирощуванням і продажем (експорт, гурт по Україні, роздріб через сайт і ресторан) равликів. 

Ціль співпраці з FuelFinance — знайти прогалини у фінансах. Одна з головних цілей, яку потрібно вирішити і яка допоможе зрозуміти, де шукати проблеми і шляхи розвитку — майже повна відсутність фінансової системи, системи обліку і повноцінної звітності, яка б давала відповіді на питання, чому бізнес не приносить грошей. 

Шляхи вирішення: 

• або (і) впровадити облікову систему 1С
• або (і) впровадити централізовану звітність в Google таблицях, в якій реєстром буде фіксуватися інформація, яка автоматично буде трансформуватися в звіт
• зводити звітність не менше одного разу в місяць і розуміти рентабельність кожного окремого продукту/товару
• фіксувати і оновлювати специфікацію продуктової лінійки для розуміння собівартості і маржі не менше одного разу в квартал
• оновлювати ціни не менше одного разу в квартал і тримати ціни не нижче ринкової (на регулярній основі моніторити ринок)
• зрозуміти для себе CORE-бізнес (експорт, HoReCa, ресторан, туризм)
• запровадити проектний бюджет і звітність по факту (кожен виїзд на ярмарку, або фестиваль – це проект, під нього має бути бюджет і він має бути по факту рентабельний)
• запровадити фінансове планування на квартал, відповідно, факт-план аналіз при зведенні звітності щомісяця
• запровадити платіжний календар

На перший погляд здається, що це прості і очевидні правила, що тут обговорювати. Правила може й прості, але часто компанії нехтують їх імплементацією у свій бізнес і, як наслідок, втрачають гроші. Так було і у випадку команди Франкоснейл. 

В результаті роботи із фахівцями FuelFinance представникии ферми отримали фінансову модель бізнесу, що відкрило очі на декілька важливих моментів:

• побачили, що є збиткові товари;
• отримали правильний розрахунок собівартості продукції;
• отримали модель вирахування прибутковості бізнесу. Це дало розуміння який вид діяльності є найприбутковіший і на який варто зробити найбільший акцент;

На додачу, поточна фінансова модель і прогноз на 3-5 років допомагає у прийнятті правильних управлінських рішень, які націлені на зміни у виробництві з метою зменшення собівартості і вибору найбільш маржинального виду діяльності.

Конкретні приклади

В ході роботи із таблицями керівництво Франкоснейл побачило проблему: 

• Вирощування сировини є надто  ризикованим і ферма залежить від багатьох погодних факторів, тому простіше скуповувати в інших виробників.
• Якщо ми плануємо брати участь у ярмарках чи виставках ми ретельніше плануємо витрати і доходи, а також ЦА, яка планує відвідати захід.
• Стало зрозуміло, що раніше цілі не були оцифровані. Тепер же команда почала відштовхуватися від долі ринку, як на внутрішньому ринку так і по експорту. Що це змінило? В Франкоснейл прописали для себе канали монетизації і зараз вкладають найбільше сил в той, котрий є найприбутковіший.

Одне із найважливіших результатів в ході співпраці стало те, що тепер ми чітко розуміємо скільки нам потрібно реалізовувати продукції, щоб перейти точку беззбитковості. Тому, що мати відчуття чи загальне поняття – це дуже мало в порівнянні із баченням конкретних цифр в таблицях. — команда Франкоснейл. 

Що дають фінансові моделі

В результаті співпраці команда FuelFinance дала не лише загальні рекомендації, а набір таблиць, де видно абсолютно всю інформацію: доходи, витрати, податки, які напрямки приносять більше всього, які менше, динаміку по місяцям, складські запаси. І все це — на роки вперед. Зважаючи на отриману інформацію, можна планувати роботу, витрати, обирати напрямки для розвитку і зростання.

А головне — вся інформація не у голові власника, а у зручному інструменті, що дозволяє швидко вносити зміни чи мати до них доступ не лише однієї людини, а всієї команди.

AIN.Business вирішив розібратися в тому, наскільки ж велика криза та скільки коштуватимуть книжки. Для цього ми поспілкувалися із засновником видавництва «Лабораторія» Антоном Мартиновим та керівницею видавництва Vivat Юлією Орловою.

Яка ситуація загалом?

Загалом, папір дорожчає. І не тільки папір, а й картон та чорнила. Подорожчання целюлози почалося у 2020 році. За два роки ціна підскочила більше ніж вдвічі.

Це пов’язано із низкою факторів. Передусім зі зниженням виробництва целюлози. Китай — найбільший виробник паперу у світі. Із 2020 року країна почала сильно знижувати темпи виробництва. Це пов’язано із регуляторною політикою всередині Китаю та з економією електроенергії. За 2021 рік там закрили майже 300 виробництв.

Водночас в Америці відбувається збільшення попиту на книжки. Це збіглося із моментом повернення людей в офіси після карантинів, коли знадобилося дуже багато офісної канцелярії. Офіси стикнулися з тим, що не можуть навіть замовити папір.

Врешті проблема докотилася й до України. Вона постала настільки гостро, що Українська асоціація видавців зібрала 20 січня велику зум-нараду, в ході якої проговорила цю проблему із гравцями ринку.

Як це торкнеться України, якщо коротко

• Необхідно 90 тисяч тонн паперу, а наразі є лише 5 тонн.
• До того як покупці відчують кризу пройде кілька місяців, поки розпродаються залишки.
• Ціна книжок зросте від 10% до 50%.
• Якість книжок може знижуватися, бо видавці змушені друкувати на папері нижчої якості.
• Збільшення вартості можна пригальмувати коштом реформ у галузі книговидання (наприклад, зниження податків).

А тепер детально

Наскільки серйозною є проблема нестачі паперу на сьогодні?

Проблема з паперовим дефіцитом на сьогодні є дуже гострою та кризовою. Наведу відповідні аргументовані цифри: для виробництва паперової продукції (книжки, підручники, канцелярія тощо) необхідно приблизно 90 тисяч тонн паперу (це офсетний, крейдований та книжковий папір). Натомість вітчизняне виробництво офсетного паперу Зміївською та Коростишівською паперовими фабриками впродовж року складає 5 тисяч тонн. За можливості українських паперових фабрик виробляти 25 тисяч тонн паперу на рік, маємо лише 5 тисяч через невигідність такого виробництва. Оскільки більш вигідним на сьогодні є вироблення крафтового паперу для пакування.  

Із імпортуванням паперу з-за кордону теж не все добре. Від поставок з РФ на тлі російсько-української війни ми відмовилися, зважаючи й на ембарго на ввезення паперу з країни-агресорки. Натомість європейські країни та США на сьогодні також мають проблему із дефіцитом паперу.

Незручності також додають і квоти, які не дозволяють ввозити необхідну кількість паперу в Україну. Більше того, закупівля паперу дистриб’юторами відбувається із відкритою ціною, що унеможливлює плануванні ціни на майбутній книжковий продукт. 

Як ви з нею ладнаєте? Докуповуєте папір деінде чи просто за більші ціни?

Зважаючи на ситуацію, що склалася, видавці змушені друкувати книги на менш якісному папері. Під час закупівель ми обираємо більш дешеві формати паперу, що, звісно ж, відобразиться на якості кінцевого книжкового продукту. Звісно, це вимушений крок і  надзвичайно важливою у цій ситуації буде лояльність та розуміння з боку споживача. 

Крім цього, щоб вибратися з кризової ситуації та налагодити розірваний ланцюг роботи, потужні вітчизняні типографії роблять попереднє замовлення на папір у виробників, що сприяє більш плановій організації підприємства. І також поставлений на розгляд проєкт створення заводів, що здатні виготовляти папір з альтернативної сировини. Проте, звісно ж, ці етапи реагування на кризу потребують часу для втілення та реалізації. 

Зараз ми спостерігаємо подорожчання паперу на 30%. І, безумовно, це відобразиться на вартості книги. Інших варіантів, на жаль, немає.  Зараз усі видавці відчувають тиск та дискомфорт, бо працювати за умов дефіциту, тримати марку видавництва, балансувати на межі та не здавати позицій дуже важко. 

Як це вплине на кінцевого читача? Чи варто чекати на подорожчання книжок? Якщо так, то на скільки?

На жаль, здорожчання не оминути, і це стане основним наслідком паперового дефіциту. До цього треба бути морально готовими. Проте, на сьогодні ми спостерігаємо й загальне здорожчання продуктів харчування, цін на газ та електроенергію, тож здорожчання книг так само є явищем закономірним. 

Хочу наголосити на тому, що українські видавці роблять все можливе, аби загальмувати процес здорожчання книги. «Українська асоціація видавців і книгорозповсюджувачів» написала лист на ім’я Прем’єр-міністра України Дениса Шмигаля, із проханням тимчасово звільнити українських виробників паперу від ПДВ. І тепер постало питання про збільшення вартості макулатури, аби забезпечити Україну вторинною сировиною, і надати виробниками запаси сировини для виготовлення паперу.

Поєднання цих двох дій (наявність сировини для виготовлення паперу і відсутність ПДВ на виробництво) допоможе виробникам переформатуватися з виробництва крафтового паперового пакування на папір для книжок, що сприятиме пришвидшенню вирішення проблеми паперового колапсу.

Наскільки серйозною є проблема нестачі паперу на сьогодні? 

Наразі проблема ще не розкрилась на повну. Поки з галузі будуть продані залишки книжок і типографії будуть завантажені новими – має пройти кілька місяців. Справжній дефіцит почнеться вже за декілька місяців, особлива проблема очікується напередодні Книжкового Арсеналу, коли всі традиційно друкуватимуть новинки на виставку.

Як ви з нею ладнаєте? Докуповуєте папір деінде чи просто за більші ціни?

Наш бізнес — підготовка книг до друку, маркетинг і продаж. Сам друк відбувається на стороні друкарні. Тут ми повністю залежимо від підрядників-друкарень. Вони ж, шукають варіанти закупівлі паперу за кращими цінами і поступово піднімають ціну. Добре, що є конкуренція, яка не дозволяє розхитати розцінки «ту зе мун», як зараз модно говорити.

Як це вплине на кінцевого читача? Чи варто чекати на подорожчання книжок? Якщо так, то на скільки?

Видавці затиснуті між собівартістю друку, що зростає і купівельною спроможністю українців, яка підтягується повільніше і увага гаманця в першу чергу у більшості йде на інші категорії товарів, що не дозволяє підвищити ціну, як диктує економіка.

Тому частина видавців з ринку має піти, частина перестане друкувати експериментальні видання малими і низькооборотними тиражами, частина тих, хто захоче вижити буде тричі думати над економічною доцільністю видання і переходитиме в цифру, яка наразі не компенсує паперові втрати, але це очевидний тренд, який змінює поведінку читача і його пріоритети, аж надто, коли на читача тиснутиме ціна паперу, яка буде відображена у збільшенні цін на книгу від 10% до 50%.

Нагадаємо, що дорожчають не тільки книжки. Дорожчає цукор, хліб, кава, збільшуватимуться ціни в ресторанах. Це відбувається як через глобальні причини (контейнерна криза, пандемія), так і через локальні (збільшення комуналки та введення обов’язкового РРО). Слідкуйте за ситуацією у нашому телеграм-каналі.

AIN.Business розібрався в причинах такої ціни та поспілкувався із кавовими експертами на тему того, як це вплине на локальний ринок.

Кавові ф’ючерси, про які йде мова, — відображають вартість, за якою торгують арабікою. Тобто відносно дорогою кавою. Найбільшим постачальником арабіки в світі є Бразилія, яка весь минулий рік страждала то від посухи, то від заморозків. Це погіршило врожаї та, відповідно, вплинуло на подорожчання кави.

Але проблеми не тільки у Південній Америці. Є кілька країн, у яких сконцентровано виробництво кави. Одна з них — Ефіопія. Ця африканська країна вже понад рік де-факто перебуває у стані громадянської війни та надзвичайного стану.

Система ж постачання кави у світі доволі розгалужена. Збір кавових зерен, їхнє обсмажування та зберігання можуть відбуватися в різних країнах. У світі ж, через пандемію, уже другий рік відбувається криза контейнерів. Це призводить до затримок у логістичному процесі і подорожчання зерен.

Найбільший же поставник робусти — дешевої масової кави — В’єтнам. Через антиковідні міри ця країна переживає власну велику кризу в логістиці.

Усе це призводить до постійного росту вартості кави — як дешевої, так і дорогої. Bloomberg готує своїх читачів до того, що ціна кави у закладах подорожчає, при цьому якість самого напою впаде — підприємці перейдуть на дешевшу каву аби спробувати зберегти ціни у звичному діапазоні. Quartz взагалі порівнює ситуацію на ринку кави із ринком нафти, наголошуючи, що вартість кави росте навіть швидше.

В Україні різкого подорожчання у закладах поки не відбулося. Але, схоже, його не уникнути. Утім ще більше на вартість одного капучино можуть вплинути не глобальні тренди, а локальні — подорожчання комуналки та введення обов’язкового РРО.

Так, кава дійсно росте. Подорожчання торкнеться всіх. Парадокс у тому, що спешелті кава виросте в ціні не настільки сильно як комерційна та відвертий шлак. Найдешевша арабіка — це Бразилія Сантос. Минулого року вона коштувала $3,2-$3,6 за зелену каву в Україні. Зараз найнижча ціна — $7,4. Ми ніколи не бачили такої вартості. Ми — це українські обсмажувальники нового покоління.

10 років тому ми створили нашу компанію і купували Сантос по $6. Потім протягом 10 років ціна падала. Хороший комерційний Гондурас минулого року ми купували по $5,5, зараз він уже коштуватиме $9,5. Це все ще мова про зелену каву. А спешелті кава, яку ми купували по $12-$13 цього року коштуватиме $15.

Що стосується кав’ярень. Ціна на смажену каву безумовно підніметься. Але це не єдина проблема кав’ярень. Є ща два «чорних лебедя» для HoReCa в цілому. Перший — це комуналка, яка підлетіла до небес. Дуже сильно виросла вартість електрики, а за нею потягнеться все інше. Сьогодні ми це обговорювали з партнером: минулого грудня ми заплатили в одній з наших кав’ярень 14 000 грн комуналки, а цього року теж в грудні — уже 36 000 грн.

Другий «лебідь» — це обов’язкове РРО. Відповідно збільшення податкового навантаження. До цього варто додати ставки оренди, що постійно ростуть. Але так було кожного року, тож до цього всі звикли й готові.

А от що ще сильно вплине на ціни — це збільшення рівня зарплат та криза персоналу в галузі. Зарплати почали сильно рости з минулого року. І ставки продовжують збільшуватися. При цьому ціни в меню ростуть не пропорційно.

Тож на виході маємо підвищення комуналки, ціни на продукти загалом, ціни на каву, рівень зарплати та податкове навантаження.

Чесно кажучи, не можу навіть уявити як мають вирости ціни в кав’ярні. Але якими б вони не стали, кав’ярні точно почнуть заробляти менше, ніж раніше.

Практично всі виробники підняли ціну. Якщо ми говоримо про доступну каву — її вартість збільшилася десь на 70-100 грн за кг. Наприклад бленд з робустою, який найчастіше зустрічається у кав’ярнях середньої руки — виріс із 350 грн/кг до 430 грн/кг.

Якщо ми говоримо про елітну каву — вона теж дорожчає. Зелена арабіка з Бразилії, як з основного регіону, по якому орієнтувалась біржа, виросла майже у два рази. Та й інша доступна арабіка, наприклад з Гондурасу, теж піднялася в ціні. 

Більш люксові позиції, які й так коштували дорожче та не орієнтувалися на біржу (наприклад, з Ефіопії), не так змінилися в ціні. Проте через воєнний конфлікт, кава звідти теж подорожчає.

Коли ми тільки запускали наш проєкт YoCo, то літали в Колумбію й домовлялися за ціни. Але вони побачили що найдешевша кава подорожчала, а отже їм теж нема сенсу тримати ціни на старому рівні, і теж підвищили прайс. Бо попит все одно є. Тож ріст вплинув на всі сегменти, але на каву specialty — найменше. 

Доступна кава подорожчала на 70-100 грн/кг. Це в собівартості близько 1 грн на порцію, тобто плюс 2-3 грн вартості кінцевого напою для споживача. 

У кав’ярнях третьої хвилі, які варять specialty каву, це поки що не відчутно. У постачальників ще лишаються старі запаси. Але ми вже не можемо знайти зерно по тій ціні, по якій продавали раніше. Тож і в цих кав’ярнях буде подорожчання. Трошки в менших об’ємах і пізніше, але буде. 

Але треба враховувати й інші фактори. Перший — це фіскалізація. Не вся кава, яка продавалася, — обліковувалася й оподатковувалася. Тепер кожна позиція буде в обліку, відповідно витрати ляжуть на кінцевого споживача. 

Другий — загальносвітова тенденція на подорожчання товарів харчування. У зв’язку з пандемією та проблемами зі світовою логістикою усе подорожчало на 20-30%.

Ну і третє — подорожчання комуналки для закладів. Газ піднявся в 4-5 разів. Світло теж — у 3-4 рази. Усе це виллється в подорожчання мінімум на 3 грн на напої, якщо ми говоримо тільки про собівартість кави. 

Враховуючи всі фактори, ріст буде серйозний. Так що ми по цінах скоро будемо як в Європі. Кав’ярні вже почали піднімати вартість готових напоїв на декілька гривень, але боюсь, що це поки тільки початок

AIN.Business публікує список безкоштовних та платних програмних РРО, які можуть використовувати українські підприємці. 

Програмний РРО від податкової

Державна податкова служба тестує свій безкоштовний сервіс ще з 2020 року. Зараз його можна завантажити із сайту установи. Також там є відповіді на поширені питання щодо ПРРО, відеоуроки про його реєстрацію та роботу.

Checkbox

Це платний сервіс від команди Дмитра Дубілета. Перший місяць безкоштовний. Опісля тариф для однієї каси коштує 149 грн на місяць. У перші дні нового року, коли ФОП масово запускали РРО, сервіс працював зі збоями. Та з 6 січня Checkbox відновив стабільну роботу, за словами Дубілета.

Poster (для кафе та ресторанів)

Poster — це компанія з автоматизації ресторанів і кафе. Вона пропонує підприємцям єдиний сервіс, що включає онлайн-касу, склад, фінанси, CRM тощо. Його частина — програмний РРО. 

Підписка на сервіс стартує від 475 грн на місяць. За РРО треба додатково платити 100 грн щомісяця.

«Вчасно.Каса»

Цей ПРРО створили розробники сервісу електронних документів «Вчасно» компанії EVO. Програма безкоштовна для бізнесів, що видають до 300 чеків на місяць (а також у тарифі «Легкий старт» до кінця січня 2022 року). 

Для решти підприємців підписка коштує від 250 грн на місяць. На сайті сервісу також є довідкові матеріали про роботу програмних РРО:

Fondy

Fondy — сервіс, що обробляє платежі з карт та електронних гаманців. Серед його рішень є програмний РРО. Він безкоштовний для тих бізнесів, які підключилися до платіжної системи Fondy.

ОщадPay

Платіжний сервіс від «Ощадбанку» та Visa, що дозволяє приймати безконтактну оплату смартфоном як POS-терміналом. Сам по собі він не є реєстратором, але його можна інтегрувати з ПРРО від податкової та API фіскального сервісу.

Додаток SM POS

Застосунок можна використовувати як ПРРО, встановивши його на смартфон (тільки андроїд), планшет або приставку. Також додаток працює з торговельними POS-терміналами. Є три тарифи: 

1. Безкоштовний «Старт» — варіант з обмеженим функціоналом для смартфона.
2. «Базовий» — для терміналів і планшетів, з повним функціоналом. Оплата щоквартальна — 600 грн.
3. «Безлімітний» — для будь-яких пристроїв, з повним функціоналом. Коштує 2700 грн (і це разовий платіж).

У партнерстві з SM POS «Приватбанк» почав вбудовувати ПРРО у свої термінали. 

«Е-ЧЕК»

Програма від Національної електронної біржі та команди розробників Asta.Mobs, що також підійде для смартфонів, комп’ютерів та POS-терміналів. За допомогою «Е-чек» можна приймати платежі, фіскалізувати їх та брендувати чеки. Тариф — 125 грн на місяць незалежно від кількості кас та операцій.

WayForPay

Чинні клієнти WayForPay можуть користуватися безкоштовним ПРРО компанії. Сайт сервісу містить довідкові матеріали про те, як це робити.

Cashalot

Програма для десктопів, що локально зберігає інформацію про фіскальні операції. У касира є офлайн-доступ до вже надісланих чеків, каса може працювати без доступу до інтернету. Вартість — від 980 грн на рік. Також сервіс має мобільний додаток та спрощений складський облік.

«СОТА Каса»

Це хмарний ПРРО. Щоб працювати з ним, потрібен КЕП (електронний підпис) та інтернет. Реєстратор можна підключити до POS-терміналів та іншого обладнання. Також у нього інтегрований сервіс оплат Portmone. 

Вартість — 980 грн на рік. Як підприємцям працювати з РРО, «СОТА Каса» розповідає на онлайн-курсі.

Dilovod

Онлайн-сервіс, який допомагає вести управлінський, бухгалтерський облік та складати звітність. У вересні в нього вбудували програмний РРО. Dilovod працює за моделлю підписки. Ціни на пакети стартують від 299 грн на місяць, за реєстратор доплачувати не потрібно.

Це мало трапитися ще у квітні минулого року, але тоді обов’язкові РРО відтермінували до січня через карантин. До сьогодні ФОПи зареєстрували понад 240 000 касових апаратів. У перші тижні нового року програми давали збої через навантаження, тож деякі підприємці, побоюючись штрафів, вимушено відмовлялися від оплати картою і тимчасово переходили на кеш. 

З якими труднощами зіткнувся бізнес при встановленні апаратів, як працювали РРО в перші дні нововведення і як проходить робота зараз — розповіли AIN.Business офлайн та онлайн-підприємці, а також представник платіжної платформи, що розробила безкоштовний ПРРО для своїх клієнтів.

Нія Нікель, співзасновниця студії яскравого фарбування волосся Priton Krasy та PR-групування «Знать!»

Чесно кажучи, ми сподівалися, що обов’язкові РРО знову відкладуть до 2023 року, адже карантин — не найкращий час для впровадження додаткових ускладнювальних рішень для малого бізнесу. Враховуючи, що студії краси не підпали під сфери, яким надавали фінансову псевдодопомогу, це взагалі схоже на знущання. 

У карантин ми не працювали за зачиненими дверима, не їздили до клієнтів на домівки під час жорстких обмежень і втратили якусь частину клієнтів, але точно не втратили гідності та поваги до закону. Ми за касові апарати та прозорість економіки, просто, на наш погляд, нині не слушний час для цього. 

Як готувалися

Зараз у нас працює програмний реєстратор від Fondy, щодо звичайного касового апарату — ми на стадії впровадження і навчання працівників. Це складний момент, адже маленькі студії не можуть собі дозволити окремого касира, а майстри — творчі особистості, які з цифрами не надто дружать. До карантину в нас був бар з РРО (підакцизні товари). Майстри не мали з ним справи, тому команда не готова.

Думаю, ми точно отримаємо кілька штрафів за неправильну фіскалізацію. Ми готові платити за помилки, але вважаємо, що система занадто складна, інфраструктура не адаптована до такого рішення. 

Умовно той самий «Приват», що має термінали і розробляє вмонтований у термінал РРО, міг би сильно спростити такі операції. Та щонайшвидше він презентує його навесні. Аналогічно з іншими еквайрами та банкінгами. Я вважаю, що держава має співпрацювати з такими бізнесами і впроваджувати РРО тоді, коли бізнеси готові до цього хоча б технічно. 

Як працював РРО в перші дні нововведення

Дія впровадження почалася 1 січня. Ми взяли відпустку студії до 4 січня та намагалися підключити ПРРО. У нас були складнощі, бо ключі та сертифікат некоректно відображалися в базі. Через це довелося закрити інтернет-магазин та перенести записи клієнтів. З 8 січня почали працювати. Знаю, що в багатьох усе лежало: це ще раз доводить, що інфраструктура не готова. 

Як зараз проходить робота з РРО 

Дуже туго. Пам’ятаєте картину, де козаки пишуть листа? Де всією гурбою вигадують, що робити? Отак і ми пробиваємо чеки. Замість очікуваної відпустки ми всі розбиралися, як не потрапити на штраф, підключити, пробивати тощо. У часи невизначеності, від якої потерпають і люди, і бізнеси, єдиний правильний шлях — підтримка морального духу та мотивація. Поки це тільки ускладнення і до того складної ситуації.

Андрій Бігленко, засновник бренду українських в’ялених помідорів, співвласник онлайн-магазину UkrTomat

Думаю, поки не скасують такі високі податки в нашій країні, нічого хорошого нам, підприємцям, не бачити. Якщо порахувати, то загалом українець зі свого заробітку 64% віддає державі. Ніколи ніякий держслужбовець не використає ці гроші так ефективно, як зміг би підприємець, бо підприємець сам їх заробляє.

Як готувалися

До обов’язкових реєстраторів ми почали готуватися давно. Пробували ще в січні минулого року, потім були спроби навесні та восени. На початку листопада вже хотіли поставити, купили термопринтер за 3000 грн, обрали комерційне ПРРО. Процес виявився досить складним. Важко поставити цю програму на комп’ютер так, щоб вона працювала. 

У мене друг програміст допомагав підключити. Він витратив тиждень-два, поки прочитав ці інструкції, і то ледве розібрався. Система видає помилки, які ми усували на здогадках. Якби не він, я б зроду сам не розібрався. А якби наймав додаткового спеціаліста, запуск РРО обійшовся б дуже недешево — з усім у десятку точно. 

Проблема також у тому, що ПРРО треба подружити з іншими бухгалтерськими програмами та інтегрувати в систему обліку. Інакше доводиться вбивати вручну, а це не зручно, коли йде потік замовлень. Не всі програми вийде адаптувати під себе: наприклад, від безкоштовного реєстратора, розробленого ДПС, ми відмовилися. Програма проста і виконує лише базові функції.

Як працював РРО в перші дні нововведення

Був день, коли програма перейшла в офлайн режим. Так вона зберігає дані, щоб передати їх, коли з’єднання з податковою відновиться. На такі збої в нас, підприємців, є 36 годин, щоб усе полагодити і продовжити передавання звітів. А якщо щось сталося із сайтом податкової, якщо це проблема з їхнього боку, то чому я повинен за це відповідати?

Як зараз проходить робота з РРО 

Зараз все відпрацювали — і начебто робота налагодилася. Та залишається ще купа нюансів. На мій погляд, система влаштована так, щоб було багато людського фактору: просто забудеш натиснути на кнопочку — отримуй штраф. 

Максим Козенко, СТО міжнародної платіжної платформи Fondy

Як готувалися клієнти

Переважна більшість почала підключатися напередодні Нового року. Підприємці до останнього розраховували, що законопроєкт все ж не впровадять для окремих категорій, як це було в першу хвилю фіскалізації. Та цього не відбулося, тому 28-29 грудня всі кинулися реєструватися. Через це виникали технічні складнощі як в окремих реєстраторів на ринку, так і в податкової.

Статистика відвідування наших сторінок з інформацією про ПРРО свідчить, що десь за два місяці до моменту Х кількість відвідувань щотижня динамічно зростала. Пік припав на останній тиждень грудня, наступний був на початку січня. Зацікавленість точно триматиметься на високому рівні ще впродовж року, адже хтось приходитиме в онлайн, хтось змінюватиме групу оподаткування тощо.

Як працювала система в перші дні після Нового року 

Деякі клієнти хвилювалися через платежі, що не фіскалізувалися: або ж із реєстрацією спізнилися, або вона ще не була завершена, коли йшли транзакції. Хтось вирішив призупинити онлайн-платежі, але таких було небагато. Усі розуміли, що краще фіскалізувати платежі пізніше, аніж не фіскалізувати зовсім. Усе ж таки штрафів за технічні несправності немає, а от за недотримання закону про РРО — до 150% від вартості товару/послуги.

У нас не було проблем навіть у піковий момент, адже ПРРО ми запустили ще в середині 2020 року. Так, збільшилося навантаження на техпідтримку (а процес інтеграції ПРРО дійсно непростий із погляду дотримання всіх бюрократичних вимог), але ми мобілізували ресурси.

Як проходить робота з ПРРО зараз

Адаптаційний період: усі вчаться працювати з ПРРО та звіряти бухгалтерію. Якщо в клієнтів є запитання щодо нормативної бази, ми скеровуємо їх до партнерів із перевіреною юридичною експертизою. Робота проходить у штатному режимі.

Їжа «ready to eat» — готові заморожені страви

Від напівфабрикатів такий формат відрізняється тим, що споживачам пропонують готові раціони: супи, гарніри та десерти, які пройшли шокову, тобто миттєву, заморозку. Готуються такі страви кілька хвилин, а смакують, як домашні.

Обсяг ринку з виробництва готової їжі та страв в Україні (зокрема тривалого зберігання у замороженому чи консервованому вигляді) у 2020 році збільшився порівняно з 2019 роком на 8,5% та склав 8,7 млрд. грн. Піковим за обсягами реалізованої продукції став 2019 рік, коли український ринок підріс на третину.

Аналітики Astute Analytica прогнозують, що у 2022-2027 роках ринок заморожених продуктів харчування (Frozen Food Market) зростатиме з CAGR (темпом зростання) у 6,77%. Дані взяті зі звіту «Аналіз ринку сервісів готової їжі та напівфабрикатів Києва», який підготував фінансовий експерт компанії «Якість гарантовано» на індивідуальне замовлення icefood.

Власний бренд готових заморожених страв мені та брату вдалося запустити на карантині всього за 9 днів,  перший логотип намалювали на серветці, а вже через кілька тижнів з’явився сайт та перші замовлення.

Нові продукти, глобальний попит на які стрімко зростає

Цевеганьске м’ясо, рослинне молоко та напої, які імітують смак алкоголю, але не містять його в складі:

• «М’ясо без м’яса» — першопрохідцем формату є американська компанія «Beyond Meat», яка вивела на ринок котлети і стейки на основі рисового протеїну, бобових та каноли. В Україні cхожі продукти пропонує бренд «Eat me At». За даними Forbes, McDonald’s і KFC вже з нового року почнуть продавати безм’ясні бургери, тож перспективність цього напрямку тільки зростатиме.
• «Рослинне молоко» — нам відомі соєве, кокосове, мигдалеве та безлактозне молоко, але вже найближчим часом цей перелік поповнить картопляне. Китай та Швеція вже виробляють напій, але в Україні ця ніша поки не зайнята.
• Безалкогольна альтернатива — американський продуктовий гігант Whole Foods повідомляє, що міленіали обирають напої зі смаками віскі, джину, які не містять спирту, тож українським виробникам також варто звернути увагу на цей тренд. 

Здорове харчування для домашніх тварин

Ми свідомо обираємо корисну їжу не тільки собі, а й чотирилапим улюбленцям. Щоб освоїти цей ринок, достатньо запропонувати сам продукт і персоналізований підхід. Американці з The Farmer’s Dog пропонують обрати раціон для песика, вказавши на сайті рівень активності, вік, вагу та породу. Корм, який підходить за складом, доставляють додому з етикеткою, на якій вказане ім’я собаки. На українському ринку є схожий формат — Fresh Dog Food, але це геть не означає, що ви не зможете стати гідним конкурентом. 

Онлайн-кав’ярня

Порада започаткувати кавовий бізнес у 2022 році звучить як жарт. Утім, онлайнова складова цього напрямку в Україні зірок з неба не хапає. Ви можете обсмажувати каву та продавати зерна онлайн, надавати послуги з сервісу, наприклад, обслуговування кавових машин тощо. Попит на каву зростає щороку, а поріг входу до цього бізнесу досить невисокий. 

«Театралізована їжа»: dinner show та перформанси

Великі мережеві кінотеатри вже давно запустили модель, яка поєднує перегляд фільмів з послугами ресторану. Утім, це не єдина з можливих варіацій. Наприклад, формат dinner show передбачає симбіоз театру, концерту та високої кухні. Глядачів обслуговують актори, страви набувають незвичних форм та подаються в особливий спосіб.

Після пандемії бажання отримати щось екстраординарне посилюється, тому їжа та розваги будуть існувати нерозривно. І є всі шанси, що з нового року в нас з’явиться повноцінний ринок, що пропонує такий гастрономічний досвід. 

Послуги барбекю та кейтерингу

З початком пандемії ринок святкових подій та спецзаходів стрімко обвалився, та наприкінці 2021 ситуація почала вирівнюватися. Питання, як та чим нагодувати гостей, постало знову, але знайти компанію, яка б могла якісно та оперативно закрити потребу наразі складно знайти. Якщо ви хотіли зайняти цю нішу або повернутся на ринок — саме час.

Цікавим є і той факт, що дрібні підприємці з невеличких міст України почали пропонувати послуги «шашличника на виїзді» — це коли вам і замаринувати, і багаття розпалити, і м’ясо посмажити. Оскільки більшість корпоративів у теплу пору року переїхали на вулицю, таких винахідливих фахівців замовляють невеликі корпоративні клієнти. 

Бізнес дитячого харчування

Глобальний ринок дитячого харчування привабливий, оскільки цьогоріч він сягнув $76,48 млрд. Прогресивні батьки прагнуть купувати продукцію без консервантів, цукру, синтетичних наповнювачів та штучних барвників. Доречною виглядає ідея запуску власного бренду дитячого харчування. Перед масовим виробництвом можна протестувати рецепти на сім’ї та друзях з дітьми, щоб отримати зворотний зв’язок.

Окрім того, в Україні бракує унікальних форматів закладів громадського харчування, орієнтованих саме на дітей. Один з вітчизняних ресторанів запустив у себе робота-офіціанта. Цю ідею можна використати для власного тематичного кафе, наприклад. 

Виробництво соусів

Відомий продюсер зі США має YouTube-шоу під назвою Hot Ones. Його суть зводиться до того, що зірки дають інтерв’ю, дегустуючи гострі та пікантні соуси. Ринок кетчупів, заправок та різноманітних пряних заправок обвалився в Україні ще у 2013 році, зокрема, через те що в масовій свідомості сформувалася стійка думка про шкоду таких продуктів.

Промислові виробники справді часто зловживають ароматизаторами, штучними барвниками та занадто специфічними смаками, які насторожують споживачів. Утім, це ідея фікс для фермерських господарств та локальних виробників, оскільки довіра до якості їхньої продукції значно вища, аніж до промислового пакетованого соусу з консервантами. 

Фуд-траки і «пересувний фаст-фуд»

Культура швидкого перекусу прийшла до нас з-за океану. Та український ринок донедавна обмежувався локальними «кіосками» з хот-догами, кебабами чи шаурмою. Американці ж уже давно пішли далі, залучивши до такого бізнесу пересувні кухні на колесах.

З одного боку, це допомагає розширити географію ринку та протестувати різні аудиторії (можна поїхати на сусідню вулицю чи навіть до іншого міста). А з іншого — меню вашого ресторану на колесах можна гнучко трансформувати: бутерброди, сезонні закуски, бургери чи навіть салати. До того ж зручно подорожувати за фестивалями чи масовими святами, де буде багато охочих до перекусу людей. 

Dark kitchen та dark store

У великих містах України уже з’явилися так звані «чорні» кухні. По суті, це виробництва, які готують та доставляють їжу додому, але не мають фізичного закладу, де клієнти можуть з’їсти замовлені страви. Формат набув популярності, бо вигідний рестораторам скороченням витрат на виробництво, а споживачам — зниженими цінами.  

У 2022 році таких кухонь стане ще більше, і вони будуть не просто боротися один з одним, але й почнуть переманювати гостей з «великих» ресторанів. 

Нашу кухню, де ми з 2014 року готуємо раціони здорової їжі Food Ex і заморожені готові до вживання страви ice food, тепер теж можна назвати dark-kitchen.

«Ідея створити формат готових заморожених продуктів прийшла до мене напередодні Різдва. Дуже хочеться, щоб у новому 2022 році український фуд-ринок зростав, надихався та запускав нові унікальні продукти та формати» 

Світлана Котенко, співвласниця foodexhub, icefood, foodbanka, експертка харчових звичок

Що таке DPA/SCC і до чого тут український бізнес?

У вас є іноземна компанія, українська ТОВ чи ФОП, і ви ведете бізнес в Україні. Працюєте з іноземними партнерами, маєте клієнтуру в ЄС. До пори до часу ви користуєтеся типовими договорами про надання послуг, і всіх усе влаштовує. Та протягом останнього року вас наполегливо просять підписати якісь DPA/SCC… 

Відповідно до GDPR компанії мусять підписувати письмові договори про обробку даних з усіма, кому вони передають персональні дані. До речі, GDPR може поширюватися і на український бізнес. Хоч прохання підписати DPA прилітає переважно від європейських клієнтів, загалом воно може надійти від будь-якої компанії, яка підпадає під GDPR, і це буде нормальна і цілком законна вимога. 

Коли вам пропонують підписати документи про обробку даних, як мінімум, розрізняйте договори двох форматів:

• DPA, data processing agreement – це загальна назва для позначення договору про обробку даних. 
• SCC, standard contractual clauses – це стандартні договірні положення, які затвердила Єврокомісія. SCC бувають двох різних видів: перші – підписують при передачі даних з Європейської Економічної Зони в треті країни (Україна, США, інші країни, які не у цьому списку Єврокомісії), другі – слугують для обробки в межах Європейської Економічної Зони.

Свої окремі SCC є у Великобританії, яка покинула ЄС. Принцип схожий, але вони трохи відрізняються. Про британські SCC поговоримо іншим разом.

Ми не обробляємо персональні дані, тому не хочемо нічого підписувати

Вам може здаватися, що в даних, які вам передають європейські партнери, немає нічого персонального. Ви ж не отримуєте імена, номери телефонів, паспорти. Але персональні дані в ЄС – це і IP-адреси (статичні, динамічні), і дані про використання сервісів, і геолокація, і все на світі, що дозволяє хоч якось ідентифікувати людину. Тому ваш європейський партнер краще знає, чи передає він вам персональні дані і чи треба підписувати DPA/SCC.

Коли потрібен DPA/SCC — приклади 

У цьому питанні європейського законодавства допомагає свіже роз’яснення EDPB. 

EDPB (European Data Protection Board) – незалежний орган ЄС, що відповідає за належне застосування GDPR та полегшує співпрацю між регуляторами у сфері персональних даних в ЄС.

Наприклад, якщо користувач із Риму реєструється на сайті і замовляє товари напряму в Сінгапурської компанії, то це не вважається передачею даних у третю країну. DPA у форматі SCC не потрібен, бо компанія самостійно збирає дані від користувача. 

Але передача даних є, коли:

• компанія з Австрії передає дані працівників і клієнтів компанії в Чилі. Тоді треба підписувати SCC;
• компанія в Німеччині залучає іншу компанію в Франції для обробки даних у її інтересах, а компанія у Франції натомість залучає компанію в Індії до частини процесів з обробки даних. Тоді потрібен DPA між німцями й французами та SCC між французами та індійцями.

Отже, звичайні DPA при передаванні даних підписують між собою європейські компанії. DPA у формі SCC для передачі даних у треті країни підписують з неєвропейськими компаніями. 

До речі, українське законодавство також вимагає підписувати письмовий договір при передачі даних в Україні чи поза її межі. От тільки така практика менш поширена, ніж в ЄС, оскільки в Україні немає дієвої відповідальності за порушення такого обовʼязку.

Як вигляд мають SCC для передачі даних у треті країни?

Стандартні договірні положення в ЄС затверджує Єврокомісія. Оновлені положення Єврокомісія затвердила в червні цього року, і з 27 вересня 2021 року можна підписувати лише SCC за новим форматом.

Європейський бізнес може виступати в різних ролях у процесі передавання даних (як контролер чи як процесор). Тому Єврокомісія передбачає 4 модулі SCC на вибір з усіма можливими варіаціями. Модулі стандартні, їх текст не можна змінювати, крім декількох статей та додатків. Кожен модуль SCC покладає на бізнес, який отримує дані, ряд обов’язків щодо захисту даних. 

Як визначити вашу роль і обрати правильний модуль SCC?

За GDPR, як і за українським законодавством, бізнес, який обробляє персональні дані, може бути або контролером (він же володілець), або процесором (він же розпорядник). 

Контролером є компанія, яка визначає, для чого і як обробляти персональні дані. Натомість процесор обробляє дані строго відповідно до завдань і вказівок контролера. 

Є сервіси, які дозволяють визначитися, який модуль потрібен, згенерувати його чи просто завантажити шаблони (наприклад, тут, або тут, або тут, або тут).

Найбільш поширений випадок для бізнесу в Україні – це коли європейські партнери – контролери, а український бізнес – процесор. А буває, що європейські партнери є процесорами, тоді український бізнес може бути супроцесором. У цьому разі європейський партнер укладає DPA із контролером і дзеркально переносить більшість зобов’язань на інших процесорів поза ЄЕЗ, укладаючи з ним SCC.

Якщо у вас є сумніви, яку роль ви виконуєте – можна звернутися до ще одних роз’яснень EDPB. Але зазвичай це за вас уже зробить європейський партнер, який передає вам дані.

Які обов’язки покладаються на вас за SCC, і що з цього нормально?

SCC створені спеціально для того, щоб приносити біль українському бізнесу покласти на неєвропейських контрагентів обов’язки, які на них не покладає їхнє місцеве законодавство. 

Це нормально, наприклад, коли SCC передбачають, що процесор з України буде:

• обробляти дані лише відповідно до визначеної мети та інструкцій європейського партнера;
• сприяти європейському партнеру у реалізації прав користувачів (як-от виправляти помилки у даних, розповідати про скаргу користувача і допомагати на неї відповідати);
• видаляти дані на першу вимогу партнера;
• дбати про безпеку даних = впроваджувати технічні та організаційні заходи безпеки;
• негайно повідомляти, якщо хакери вдерлися до бази;
• вести облік даних, які прилітають від партнера;
• залучати ФОПів до обробки, тільки якщо погодили це з партнером (наприклад, одразу надали список, або попередили про кожну людину окремо);
• повідомляти партнера, якщо українські правоохоронці пхали свого носа в персональні дані, отримані від партнера (плюс бажано всіляко заважати це робити);
• підпорядковуватися праву країни європейського партнера.

Які обов’язки за DPA можна пробувати прибрати/обмежити?

SCC – це модельні положення, які не можна змінювати на шкоду правам суб’єктів даних. Але це не означає, що до SCC не можна додавати нових чи деталізованих обов’язків. Будьте готові, що європейський партнер може вам підсунути не тільки SCC, а і DPA, у якому SCC – це тільки додаток. На початку такого DPA можуть бути передбачені додаткові обов’язки і відповідальність. І саме щодо цих положень можна торгуватися.

Приклади:

1. Аудит. Ви можете спробувати трохи обмежити права європейського партнера порушувати ваш спокій перевірками. Наприклад, можна прописати бажаний строк для попередження від партнера про аудит. Плюс можна продумати чесну систему розподілу витрат на аудит.
2. Гарантії від партнера. Можна додати гарантій в DPA, що всі дані передаються вам законно. Тобто, щонайменше партнер має гарантувати, що в нього є належні правові підстави обробляти персональні дані, які він вам передає, і що партнер не передає вам щось зайве чи незаконно зібране і не порушує інші вимоги законодавства своєї країни. 
3. Захист даних і мінімізація обробки. Дуже навіть доречно торгуватися, у якому вигляді ви будете отримувати дані. Цілком пристойно вимагати, щоб партнер передавав дані у шифрованому вигляді, чистив свої бази даних, де це не шкодить вашій роботі, і не направляв вам нічого зайвого. Чим більше заходів захисту впровадить партнер зі свого боку – тим менше заходів захисту лягатимуть на ваші плечі.

Ми підписали DPA/SCC: що зробити, аби все працювало?

Підписати договір не = виконувати його. 

Щоб реалізувати всі свої обов’язки, треба плідно попрацювати. Можна, наприклад:

1. провести transfer impact assessment – проаналізувати і зафіксувати у документі, які є ризики з передачі даних в Україну та як ви їх можете мінімізувати;
2. призначити відповідального за питання захисту персональних даних (DPO, data protection officer), який буде слідкувати за процесами обробки;
3. розібратися із потоками даних і вести облік будь-яких змін;
4. дійсно впровадити описані в SCC технічні та організаційні заходи захисту на практиці;
5. час від часу перевіряти ефективність заходів;
6. підготувати внутрішні політики і навчати людей прописаних там правил.

Що буде, якщо забити на DPA/SCC? 

Якщо ви відмовляєтеся підписувати договори або не виконуєте прописані там обов’язки, – будьте готові до репутаційних і фінансових втрат. 

Бо що буває страшніше для українського бізнесу, ніж:

• штраф: за GDPR штрафи від європейських регуляторів можуть сягати до 20 млн євро або 4% загального річного обороту (залежно що більше). Ясне діло, що штрафи не завжди такі великі, це лише максимальна межа, яку може зменшити регулятор. Плюс щоб застосувати штраф прямо до українського бізнесу без представника чи компанії в ЄС, регулятору треба буде добряче попрацювати;
• відшкодування збитків: якщо регулятор накладе штраф на партнера в ЄС, партнер за договором може «спустити» штраф на вас; якщо партнер відшкодовуватиме збитки звичайним людям із ЄС, це також можна передати вам; 
• постраждала репутація (коли про байдужість до персональних даних дізнаються): європейцям легше не працювати з бізнесом, якому байдуже до персональних даних, і обмінюватися відгуками про ненадійного партнера з іншими. Чи варто ізолюватися від цілого ринку ЄС?

Тож краще і підписувати, і виконувати. Або приймати бізнес-ризики, як є, і сподіватися на краще.

Оксана Задніпровська, партнерка Axon Partners

AIN.Business вирішив запитати експертів ринку, що вони думають із цього приводу. Та поставив три питання — про ресторанну критику, її ідеал, і те, як реагувати на відгуки.

Гастроентузіасти

Юлія Аврора Огородник – гастроентузіастка, авторка каналу «Модерна спіжарка»

Як ви оцінюєте стан ресторанної критики в країні? Що/кого можна читати на цю тему?

Оскільки це та інші питання про ресторанну критику я вже понад місяць регулярно задаю читачам соцмереж, то думаю зможу дати об’єктивну відповідь. Отже, статус кво: ресторанної критики не існує. Ба більше, основним учасникам процесу вона не потрібна, або її бояться. Ресторатори й шефи — через те, що не готові до будь-яких оцінок своєї роботи, окрім позитивних. А це забезпечує їхній SMM, який повністю замінив собою будь-які інші висловлювання в ефірі. 

Медіа, які називають себе ресторанними або лайфстайл, не можуть ані найняти когось із розвиненим смаком та світоглядом, ані виростити власного, а тому займаються маніпуляціями, видаючи колекцію проплачених пресрелізів за об’єктивну оцінку світу. Додаю цитату власника PostEat.

Після того як перед початком 2014-го закрилися усі медіа, в яких ресторанна критика, тієї чи іншою мірою, але існувала («Афіша Київ», «ТаймАут», «Коммерсант Викенд»), мої надії були на новий клас (підвид?) блогерів. Я завжди орієнтувалася на американський ринок, і там таке блогерство швидко набрало силу, були зафіксовані репутаційні моменти, і все перетворилося в певну альтернативну пресу, хоча й не без нюансів. 

У нас же відбулося економічне диво! Блогер, який сягав певної відмітки в кількості підписників, миттєво починав займатися виключно монетизацією, забуваючи про конфлікт інтересів чи інший етичний дріб’язок. Тому у нас ви не побачите помітки «комерційний або партнерський пост» на відверто рекламних інтеграціях. Але про це краще запитати Женю Клопотенка.

В результаті у тій ніші, де могла б народитися якась критика з хорошою репутацією та довірою, буйно розквітла проплачена джинса з чіткими розцінками, солодкими прикметниками і загальною стилістикою «красивий інтер’єр/смачна їжа/незабутня атмосфера». Увесь цей зефірний шар однакових відгуків потягнув на дно (стрімким домкратом, так) усю індустрію. Роки безперебійного постачання позитивних реакцій за абонентську плату призвели до того, що будь-який відгук або допис без знаку “+” викликає надзвичайно гостру алергійну реакцію, аж до інтоксикації. Хоча, звісно, є й виключення. 

Якою має бути ресторанна критика в ідеалі?

Немає жодної необхідності щось видумувати. Є купа прикладів того, як влаштоване та працює гастрономічне медіа. Принципів не так багато — будь чесним та непідкупним, перевіряй інформацію, вислуховуй обидві сторони у випадку конфлікту, а для одного матеріалу опитай якомога більше людей і зберу всю наявну інформацію, вчися, слухай, пробуй, питай та перепитуй, читай закордонні медіа, слідкуй за новинами, але май власну думку. І сміливість її висловлювати. 

Але! Яку концепцію не напиши — чи це буде манірне видання, чи гонзо-журнал — все одно усе впирається в персоналію критика. Вища я казала про те, що на зрощування такої людини грошей нема. А якщо раптом і з’являться, виявиться інша проблема. Річ у тім, що сьогодні це більше схоже на роботу анти-мрії.

Хочеш кожного дня вислуховувати образи, приниження і знецінювання? Іди до нас ресторанним критиком! 

Чи варто реагувати на думку звичайних відвідувачів у соцмережах?

Ідеальний приклад — пості Жені Михайленка про те, якою він бачить критику й критика. Але я можу поставити свою використану маску з церемонії 50 найкращих ресторанів світу на те, що якщо цей ідеальний критик спробує холодний рамен і напише про це (аргументовано й професійно), то отримає від шефа стільки ху*в, скільки простим розчарованим гостям і не снилося.

Дарія Крікунова – авторка телеграм-каналу про гастрономію «Бетонная галушка», співвласниця бізнесу з виробництва ферментованих соусів «HolyShit! Pepper!»

Як ви оцінюєте стан ресторанної критики в країні? Що/кого можна читати на цю тему?

На мою думку, ресторанна критика в Україні наразі відсутня. Те, що я бачу у медіа – переважно публікація PR-релізів про запуск чергового чогось. У таких матеріалах наводяться подробиці про інтер’єр, дизайнерів, трохи про меню, або загальні речення про специфіку кухні, і вже зовсім зрідка згадують ім’я шефкухаря.

Раніше дуже класні огляди закладів з фокусом на кухні та шефах робила Ліза Крижановська. Це були справді цікаві аналітичні матеріали, у яких був власний погляд та досвід авторки, так і екскурси у специфіку кухні, яку готує заклад, та аргументовані схвалення або зауваження. На жаль, вона припинила це робити.

Якою має бути ресторанна критика в ідеалі?

Останнім часом ринок знов почав піднімати питання ресторанної критики: чи потрібна вона, якою має бути, та хто може бути таким от критиком. Цілком очікувано гастрономічна спільнота прийшла до формулювання особистості ідеального критика, якого ми навряд зможемо відшукати. І не в останню чергу через те, що це має бути людина, готова витримувати постійний стрес та тиск середовища, про яке буде писати. Для цього має бути дуже сильна мотивація, фінансова та психологічна. За відсутності виконання цієї умови усі інші вимоги до такого критика ідуть в нікуди. Всі озвучені «напробуваність», «наявність смаку не тільки у їжі, але й у мистецтві та дизайні», «розуміння та знання історії гастрономії, сучасних трендів та персоналій глобальної гастрономічної сцени».

Практика довела те, що неготовність чинних або ймовірних критиків зносити стрес через бурхливу реакцію ресторанного ринку, позбавляє нас навіть тих, хто намагався робити кроки у цій критиці. На жаль, за останній місяць я бачила (і відчувала на собі) декілька прикладів, як шефи реагували на зауваження. Приклади були різними, десь це був відгук відвідувачки закладу на страву, яка її не задовольнила. У моєму випадку були аргументовані зауваження до виступу шефа на професійному саміті, які я написала виходячи з позиції спеціаліста в області, про яку говорив шеф. В обох випадках в першу чергу я можу сказати про проблему (принаймні я це бачу як проблему) неможливості шефів відділити себе від результатів своєї праці. Будь-які претензії до результатів цієї роботи вони сприймають вкрай особисто та агресивно.

Чи варто реагувати на думку звичайних відвідувачів у соцмережах?

На мою думку, є велика різниця між критикою та відгуком. Відгук може бути емоційним, неаргументованим, будь-яким. Бо його залишають саме відвідувачі та клієнти закладів, а вони не зобов’язані доводити свою думку. Вони хочуть нею поділитися і (можливо) бути почутими. Ніхто не може їм заборонити цього робити, бо їхній чек сплачено ними ж, а очікування виправдані або зіпсовані.

Ресторан теж може ставитися до відгуків так, як йому заманеться: ображатися, лаятися з автором відгуку, або замислюватися і перевіряти чи справді є сенс у висловленій думці, і можливо варто щось допрацювати. Це завжди сирий матеріал, з якого можна зробити щось. А ось результат вже буде залежати від обраної стратегії. Можна викликати ще більший хейт до власного закладу, втратити кілька або багато клієнтів. Можна проаналізувати відгуки і якщо вони не безглузді, спробувати подякувати людині за зауваження та усунути проблему. Бо відгуки часто пишуть люди, яким не байдуже, у яких були певні сподівання, а отже вони будуть продовжувати шукати де вони можуть справдитися. І можливо це буде саме ваш заклад після певної виконаної роботи над помилками.

Наразі шефи в Україні бажають помічати виключно схвальні відгуки. Звіти про кількість зачинених закладів ми з вами маємо змогу бачити зараз щомісяця (за даними «The Village Україна» за 2021 рік закрили щонайменше 75 закладів – прим.ред.).

Що ж до критики – якщо позиція людини аргументована, чітко сформульована, вона розбирається у сфері, про яку пише, то ігнорувати такі моменти – доволі безглуздо. Тому що людина протягує вам фактично план для доопрацювання, вказує на ті місця, підтягнувши який, ви, як шеф або заклад, змогли б вийти на якісно новий рівень. Наразі реакція на такі матеріали та сама – особисті ображення та звинувачення у булінгу.

Результатом такого ставлення ринку до критичних зауважень стало те, що за останній місяць декілька авторів, які писали, або пробували писати незалежні огляди на ресторани, сказали, що вони більше цього не планують робити.

Одне з прикрих спостережень стосується реакції самих профільних медіа, яких у нас всього кілька штук. Їхню реакцію я могла б схарактеризувати фразою «спочатку доведи». Доведи, що це критика, доведи, що ти маєш право на цю критику, доведи, що це якісна критика і ти відповідаєш всім не названим ними умовам. Водночас у цих медіа не було жодного критичного матеріалу, тому що вони фінансово залежні від ринку і особисто не зацікавлені. Сумніваюсь, що ми зможемо побачити справжню ресторанну критику у профільних ЗМІ у найближчі роки. Тому продовжуємо спостерігати за тим, як з’являються анонімні автори, яких ресторатори та кухарі намагаються розсекретити.

Шефи

Євген Клопотенко, шефкухар, співвласник ресторану “100 років тому вперед”

Як ви оцінюєте стан ресторанної критики в країні? Що/кого можна читати на цю тему?

Ресторанна критика в Україні, на жаль, не розвинута. Було декілька спроб вивести її на якісно новий рівень, але поки вони успіху не мали. 

На мою думку, частково це пов’язано з тим, у якій формі висловлюється критика. Бо у 90% критичні зауваження робляться у доволі образливій формі, шефи сприймають їх гостро і починається срач. В результаті людина, яка намагається бути професійним критиком, втрачає це бажання через постійний хейт. 

Не можу сказати, що Україна в цьому унікальна. У світі не так багато дійсно шанованих гастрокритиків, думка яких здатна призвести до закриття ресторану. Радше ми говоримо про так званих foodies – оглядачів ресторанів, які тактично описують позитивні сторони закладу і зрідка вказують на його мінуси. Це люди, які багато подорожують та мають величезний досвід відвідування ресторанів по всьому світу. Завдяки цьому вони можуть адекватно оцінити ресторан, фахово описавши його особливості. Наприклад, ресторан Х відомий своїм хлібом, ось цей прекрасний житній хліб роблять на двох видах закваски. Тут не буде коментарів, що вивіска гавно. Форма подачі інформації має дуже важливе значення. Саме така критика не ламає ресторани, а допомагає їм розвиватися. 

Такі foodies в Україні є, але їм потрібен час для розвитку. Я особисто маю побажання, щоб гастротусовка прийняла таких критиків, бо в атмосфері постійного хейту ми цю інституцію не розвинемо.

Чи варто реагувати на думку звичайних відвідувачів у соцмережах?

Реагувати на відгуки людей гіперважливо, бо це один основних інструментів оцінки стану твого ресторану. Якщо читати відгуки без емоційної реакції на них та робити відповідні висновки, це точно зробить тебе краще.

Володимир Ярославський — шефкухар ресторанів Chef’s Table та Lucky, співведучий шоу «МастерШеф»

Як ви оцінюєте стан ресторанної критики в країні? Що/кого можна читати на цю тему?

На мій погляд, у нас ще немає хорошого правильного критика. Думаю, це повинен бути виходець із громадського харчування, з ресторанного бізнесу, який розуміє, як працює сфера, знає багато шефів, подорожує, але вже не заангажований своїм закладом. Велике значення має напробуваність, добре навчене око. У нас є такі, наприклад, Аврора Огородник. Вона багатьох знає, багатьох пробує. Є ще кілька людей, які намагаються, пишуть, є «Непрофесійний критик» у телеграмі.

Та загалом українська ресторанна критика перебуває в зародковому стані: ми все ще заангажовані в чомусь. Навіть я, до прикладу, зважую свої можливості, запитую себе, чи зможу об’єктивно оцінити якийсь ресторан. Думаю, що ні, бо я робитиму ставку тільки на продукти, і тільки на кухню. Натомість важливе загальне враження, тому що в нас мало розваг. І в нас ресторанний бізнес — це сфера, яка дає людям нові враження, нові емоції. Саме за емоціями частіше й приходять, а я оцінюватиму продукт. Тому навіть моя думка не буде ідеально правильною.

Якою має бути ресторанна критика в ідеалі?

Я вже казав, що критик має бути «напробуваний», «надивлений». Він повинен давати посилання на матеріали, на тренди. Критик у своїх обґрунтуваннях посилається на класику, його думка спирається на думку найкращих у середовищі. Інакше ми ризикуємо бути під суб’єктивним враженням окремої людини, яка, наприклад, не дуже гарно розбирається в продуктах. Це складне питання, і людей, які роблять якісні огляди на ресторани, у нас дуже мало насправді.

Чи варто реагувати на думку звичайних відвідувачів у соцмережах?

Після відгуків — в особисті профілі точно не слід лізти. Реагувати на думку обов’язково, особливо на негативні відгуки. З ними цілеспрямовано треба працювати, щоб покращувати ставлення клієнтів до вашого закладу. Якщо ви правильно владнаєте ситуацію, то ви отримаєте гостя, якому не байдуже, який трохи розбирається в їжі. При цьому він готовий бути вашим гостем знову, адже він уже спробував. Вийти з таких ситуацій можна по-різному, але ми завжди повинні бути ввічливими. Якщо і писати щось з легкою іронією, то дуже виховано. Ми ж недаремно називаємося сферою гостинності — ми працюємо з гостями. Hospitality з англійської — це про мистецтво сервісу, а сервіс полягає навіть у тому, щоб правильно працювати з негативом.

Редакторка

Софія Коломицева — співвласниця UA Restorator, співініціаторка створення Української ресторанної асоціації, організаторка міжнародних фестивалів рестораторів InRestFest і RestArt Show

Як ви оцінюєте стан ресторанної критики в країні? Що/кого можна читати на цю тему?

Я думаю, що професійної ресторанної критики у країні не існує.

Якою має бути ресторанна критика в ідеалі?

Пропоную розмежувати щонайменше три поняття: ресторанна критика, фуд-журналістика й відгуки гостей. 

Ресторанна критика — це рев’ю відвідування закладу, написане професійним критиком. Які моменти зазвичай покриває огляд професійного критика: опис їжі, її смак, обстановка у ресторані, чек та сервіс. 

Ресторанний критик мусить мати знання, які відповідають галузі і вміти фіксувати важливі факти. Тож професіоналізм передбачає знання теми, надивленість, регулярність відвідування закладів та підготовки матеріалів.

На мій погляд, ресторанна критика — один із маркерів розвитку гастрономічного ринку, індикатор гастрономічного інтелекту суспільства.

Впевнена, що робота гастрокритика у тому числі дозволяє ринку розвиватися, допомагає шефам і рестораторам знаходити для себе орієнтири в майбутньому розвитку, а гості ресторанів вчаться цінувати й розуміти те, за що їм пропонують платити.

Фуд-журналістика — це більш широке поняття. Я думаю, для України найбільш актуальною нині є саме така журналістика. 

Бо окрім аналізу їжі та сервісу в закладі, мені здається важливим аналізувати трошки більше.

Питання «що ми їмо?» лежить не тільки у смаку страви в моменті. Це також про пам’ять і емоції, про сім’ю і традиції. Це про кулінарний спадок і сучасні техніки, про то «що хотів сказати шеф» цією стравою. 

Я хочу більше дізнаватися про часто заплутані й складні ланцюги поставок продуктів у ресторани: про локальні ферми, які змогли запропонувати шефам класний продукт, про самовідданих імпортерів, які відшукують трушні інгредієнти для національних кухонь.

Я хочу розуміти, звідки береться їжа в тарілці, хочу знати її шлях. І якщо шеф заморочився, знайшов рішення і виростив в Україні кукурудзу спеціального сорту для аутентичних тако або зелень для фо, я хочу слухати ці історії.

Я хочу більше знати, аби глибше любити й цінувати те, що я їм, і всіх тих, хто був дотичним до створення страви. Це все те, про що покликана писати фуд-журналістика.

Чи варто реагувати на думку звичайних відвідувачів у соцмережах?

Я впевнена, що так. Майже завжди відгук — це реакція гостя на роботу закладу. Згідно з дослідженнями американських соціологів, на одну озвучену скаргу в галузі послуг приходиться десь 11 таких самих скарг, які не було озвучені. Мається на увазі, якщо вам написали, що ваш бульйон подали холодним, то що 11 людей подумали про бульйон те саме, але пішли мовчки. І частина з них до вас просто не повернеться.

Тому реакцію на негативний відгук у соцмережах я би розділила на дві частини:

1. публічна реакція грамотного SMM або працівника, що відповідає за комунікації;
2. внутрішня реакція із увагою до теми скарги.

Фото обкладинки: Женя Михайленко

Усе почалося з допису користувачки Веліни Вайткунайте. Вона відвідала заклад Ramen vs Marketing і рамен їй не сподобався. Пані детально розписала, що саме їй видалося неправильним, а в коментарях кілька разів наголосила, що на її улюблений рамен можна скуштувати в закладі «Науши».

У коментарі до відвідувачки прийшов шефповар та власник мережі Женя Михайленко та написав «Ох *бать, хто ти така і звідки взялась?))) таких гастрокритиків за 6 років роботи я бачив до*уя. Не подобається – іди далі і не займай посадки».

Коментар Жені спантеличив багатьох людей, які слідкували за розвитком подій. Сам Михайленко вирішив розвинути свою думку та написав великий пост у фейсбуці, у якому пожалівся на відсутність в Україні ресторанної критики. А також зазначив, що коментарі на кшталт Веліниного він критикою не вважає. Те, що на пост його надихнула саме ця ситуація, Женя підтвердив в коментарях у Вайткунайте.

Дискусія спалахнула із новою силою. Частина користувачів почала звинувачувати Михайленка у хамстві і жахливому ставленні до відвідувачів.

Варто зазначити, що це не перший подібний скандал за участі Жені Михайленка. Комунікація Food vs Marketing завжди вирізнялася особливою жорсткістю на фоні інших гравців на ринку. Зокрема через це на початку цього року їм обвалювали рейтинг, а сам Женя ніколи не ліз за словом у кишеню навіть коли давав коментарі для медіа.

Проте знайшлося й багато людей, які підтримали Михайленка. Наприклад, пост на цю тему написав засновник Ulichnaya Eda Роман Тугашев, де в коментарях у захист Жені відмітився, зокрема, Петро Чернишов, колишній голова «Київстар».

Окрім безпосередніх учасників конфлікту дискусія почала розгортатися й на інших сторінках. Наприклад, в коментарях у заступниці головреда «Заборони» Юліани Скібіцької почали сваритися журналісти (у тому числі автор цього матеріалу). В іншій гілці Михайленка підтримав провідний журналіст «Української правди» Роман Романюк.

Більшість дискусій розгорнулося стосовно симетричності реакції ресторатора, а також ролі шефповара та ресторанного критика. Сам Михайленко наголошує, що професійних критиків у нас майже немає, а прислухатися до думки людей, які ними не є, він не бачить сенсу.

Гостро відреагувало ком’юніті ресторанних критиків. Ресторанна критикиня Аврора Огородник згадала, що нещодавно подібний конфлікт відбувся в Італії, але там власники закладу відповіли використовуючи метафори з мистецтва. Свою думку висловила й прессекретарка Євгена Клопотенка Дарія Куренкова.

В особистих бесідах та коментарях виявилося, що тема ресторанної критики літає в повітрі вже не перший тиждень. Найбільш помітним конфліктом на цю тему стала перепалка Дарії Крікунової, авторки телеграм-каналу «Бетонна галушка» та експертки з ферментації, із українським шефом Міралі Ділбазі. Дарія розкритикувала доповідь Міралі на конференції Creative Chefs Summit, але шеф був не згодний з її оцінкою.

Наразі конфлікт триває, а журналісти продовжують обговорювати позицію Михайленка та питання ресторанної критики. Наприклад, співзасновник видання Vertigo Юрій Поворозник поділився думками про те, чому відмовився від ідеї запускати власне медіа про культуру їжі.

Нагадаємо, що ми нещодавно спілкувалися із Женею Михайленком і він розповідав нам, яким чином працюють монозаклади в Україні. А також ділився думками про «червону» зону карантину і результатами роботи в перший тиждень після її запровадження. Влітку ж Food vs Marketing відкрили власний хаб із коворкінгом, раменною і кав’ярнею. Зараз у компанії сім раменних, один заклад Bahn mi vs Marketing, кав’ярня та кілька сторонніх сервісів.

Якщо у вашому оточенні є підприємці, то, мабуть, ви не раз обговорювали нестачу коштів на розвиток, тиск податкової, складний пошук співробітників. І ще локдаун, звісно. Усі ж знають, що це основні проблеми бізнесу. У дослідженні Мінцифри в переліку головних проблем підприємців також була інфляція, корупція та жорстка конкуренція.

Та мало хто вважає перешкодою відсутність зовнішньої експертизи та консалтингових послуг. Підприємці сприймають свій бізнес як унікальний, по вуха занурюються в операційну діяльність та постійну боротьбу. А на консалтинг дивляться як на модну, але не першочергову справу, «коли бізнес стане більшим» або «коли буде час».  

До речі, ілюстрацію сприйняття консалтингу в Україні можна побачити у двох статтях на Вікіпедії. Відповідно до локальній версії у бізнесу є 3 причини звернутися до консультантів: 

• повна перебудова системи та докорінна зміна спектру діяльності;
• створення іміджу в очах партнерів для публічної демонстрації результатів діяльності;
• підприємство перебуває в критичному стані.

Це тільки надзвичайно складні причини, актуальні для небагатьох бізнесів, а про консалтинг для МСБ начебто взагалі не йдеться. І для порівняння англійська версія, де консультанта наймають у будь-яких випадках, коли потрібна додаткова експертиза в маркетингу, стратегії, продажах тощо, а також для збереження коштів компанії та інших операційних завдань. Маємо визнати, що в цій сфері у нас зараз не просто відмінності, а взагалі різний світогляд.

Між іншим, за статистикою, в Україні є 130 000 суб’єктів господарювання, що займаються професійною експертною діяльністю. 99% з них — це малі підприємства та ФОП. Отже, як МСБ-підприємцям та МСБ- консультантам співпрацювати?

Європейський банк реконструкції та розвитку разом з ЄС та урядом США ініціювали створення проекту Merezha.ua три роки тому. З певного моменту ЄБРР залучив нашу агенцію ISD Group до розробки платформи, і зараз вона вже об’єднує 20 000 підприємців і експертів.

За цей час разом ми протестували купу гіпотез та знайшли чимало інсайтів про український ринок консалтингових послуг. Оскільки ми закриваємо повний обсяг робіт від досліджень ринку, стратегії до повної розробки та просування платформи, то дійсно бачимо картину в цілому. Тож які помилки зазвичай допускають в консалтинговому бізнесі?

Помилка 1

Достатньо запропонувати консалтингові послуги в важливій ніші та гучно про себе заявити

Припустимо, ви працювали в наймі, отримали великий досвід та плануєте піти «у вільне плавання» як консультант. Хочете зробити красивий сайт з описом своїх компетенцій та запустити рекламу на правильну аудиторію. І вже малюєте в голові чудову картинку про вдячних клієнтів. Скоріше за все, це не спрацює. На початку роботи ми припускали, що ринок потребує допомоги. Якщо просто зробити консалтингові послуги доступними на онлайн-платформі, то підприємці почнуть звертатися до експертів. 

Уже перші 30 глибинних інтерв’ю підтвердили, що це хибна гіпотеза. На ринку майже не було розуміння цінності консалтингу. У разі потреби в експертизі максимум, що робили компанії — це створювали вакансію всередині. А частіше просто розподіляли задачі серед чинних працівників або ігнорували проблему. 

Важливим та не дуже приємним стало відкриття, що шлях наших підприємців до усвідомленого звернення в консалтинг займає до 7 років. Водночас більшість бізнесів взагалі не доживає до 5 років. Отже, недостатньо створити зручний цифровий інструмент для замовлення консалтингових послуг. Ми маємо молодий нестабільний ринок, який потрібно навчати й розвивати.

Помилка 2

Якщо зробити послугу швидкою, зручною та максимально знизити бар’єри для підприємців, попит на консалтинг стрімко зросте

Окей, якщо сайт з інформацією та реклама не приваблює клієнтів, можливо спрацює надзвичайно легка та швидка механіка? Тобто не дошка оголошень, а щось більш інтерактивне на кшталт семплінгу послуг?

Під час тестування гіпотез та прототипування MEREZHA ми використовували фреймворк JTBD (Jobs to Be Done) та визначили купу бар’єрів з двох боків. З боку підприємців як більш масової та «упередженої» аудиторії, була потрібна окрема сегментація, створення персон та юзер сторіс. Крім того, ми провели кілька дизайн-спринтів по методу Google Ventures. Він добре працює для нових продуктів з високим рівнем невизначеності. 

У результаті з’явився Tinder для бізнесу — універсальний інструмент на платформі для підприємців різного рівня, який дозволяв без зайвого тиску отримати перше враження від консультанта. 30-секундні відео давали змогу відчути «хімію», вирішити, чи подобається експерт як людина та переглянути в його профілі успішні реалізовані кейси. Після запуску цього функціоналу ми очікували, що заявки зростуть у кілька разів. По факту замість тисяч отримали сотні — ринок розвивався у своєму темпі.

Помилка 3

Висока кваліфікація експертів та їх статус на ринку гарантують зацікавленість підприємців

Добре, а може, справа в авторитеті експертів? Для перевірки цієї гіпотези ми також подивились на попередні стартапи. Кілька років тому в Україні запустився сервіс AHOW Він пропонував консультації досвідчених локальних спеціалістів з Deloitte, Google, Prom, Readdle, Kyivstar за напрямками маркетинг, стратегія, продакт-менеджмент, продажі, тощо.

Та навіть зручний формат, чітка й зрозуміла цінова політика та авторитет експертів С-рівня не створили достатній попит. Сервіс забезпечував швидкий семплінг  – за $50-300 на годину. Тобто все просто та доступно по грошах, хоча консалтинг зазвичай сприймається як дороге задоволення. Зараз частка стартапу невідома, сайт не працює.

Помилка 4

Вибір консультанта є раціональним

Ні, тому що люди наймають людей. З погляду логіки та «доказової медицини», досвід консультанта з різними індустріями та задачами може бути бездоганним, але це не може гарантувати успішну взаємодію в усіх подібних проєктах. Адже є важлива та невловима частина відносин з будь-яким консультантом — довіра. А це слово входить у стандартний перелік емоцій разом із радістю, гнівом або ніжністю. Ось таке несподіване заключення.

До речі, вищезгадана механіка Tinder для бізнесу дозволяла зробити тест емоційного та невербального сприйняття консультанта клієнтом. Так що робити з емоційним прийняттям рішень? Розуміти, що не можна цілком покладатися на свої раціональні переваги як консультанта та прокачувати soft skills. 

Помилка 5 

Чітке позиціонування послуг допоможе отримувати свідомих клієнтів з конкретними проблемами

На самому початку взаємодії експертів та бізнесу на платформі ми побачили, як їм складно просто зрозуміти одне одного. Підприємець міг формулювати запит «Збільшення продажів», маючи на увазі «Збільшення кількості клієнтів», а консультант сприймав це як «Організація відділу продажів».

Для цього нам довелося створити спеціальний інструмент всередині платформи — Взаєморозуматор. Він збирав типові формулювання з боку бізнесу, групував та перекладав консалтинговою мовою. Щось на зразок семантичного ядра, ускладненого тим, що підприємці часто не усвідомлювали свої потреби. Тому очікування взаємодії «чіткий запит – вичерпна відповідь» — це досі не про наш ринок. Поки що консультант має бути трохи коучем та терапевтом.

Помилка 6

Повний перелік послуг з цінами забезпечить клієнтам простий вибір

Консультант-початківець може думати, що достатньо розробити кілька типових консалтингових проєктів, встановити ціни, строки, обсяг робіт. Нібито прозора система, зрозумілі очікування та послідовність дій. Проблема в тому, що на нашому ринку немає чіткого уявлення, що таке консалтинговий проєкт. Так само, як 15 років тому підприємці не розуміли, чим відрізняються проєкти з бренд-стратегії та айдентики.

Нам довелося багато експериментувати на платформі, щоб запропонувати релевантні формати для підприємців на різних стадіях розвитку. Merezha.ua, One Minute Conference, MEREZHA.Meteorites, MEREZHA.Pelotons, MEREZHA.Diagnostics, MEREZHA.Focus. Частину з них створили для корисного контенту та піару. Загалом усі вони стали елементами екосистеми, яка намагається сформувати ринок.   

Помилка 7

Майбутнім клієнтам потрібні кейси консультанта про «успішний успіх»

Для знайомства з консультантом та прийняття рішення про співпрацю підприємці дійсно спираються на кейси з його попередніх проєктів. Але під час верифікації експертів на платформі ми побачили, що багато хто занадто намагається бути результативним та позитивним, звітуючи про Х% росту продажів, Y% зниження витрат та % нових клієнтів. І їх можна зрозуміти. Підприємці поки що не дуже зацікавлені, ринку потрібно постійно доводити, що воно того варте. До того ж усі ми зараз живемо в культурі досягаторства.

Це також нагадує ситуацію в локальній рекламі 15 років тому, коли всім показували картинку з щасливою сім’єю або бізнес-партнерів, що впевнено потискають руки. Тобто красивий фасад і наполегливість у комунікації — ось що було потрібно для продажу продукту.

Результати звісно важливі. Але також бізнесу потрібна правда – розповідь про процеси, підходи, помилки та їх виправлення. Не гарантований 100% успіх, а реальність.

Звичайно є і будуть винятки з цих ситуацій, але майже за три роки роботи з нашою індустрією консалтингу ми в агенції чітко побачили ці тенденції. Вони можуть не працювати у вузьких нішах або зникати в термінових випадках. Наприклад, коли компанії мають швидко пристосуватися до нових вимог законодавства. Та для масових запитів на консалтинг це типові помилки. Сотні експертів, які подавали заявки та проходили верифікацію на платформі, уже з ними зіткнулися.

Обсяг ринку консалтингових послуг в 2020 році в Україні перевищив $240 млн. Порівняно із США наша консалтингова індустрія в 500 разів менша. Вона неодмінно зростатиме разом із розвитком культури бізнесу. Та це комплексна задача, яку потрібно вирішувати силами спільноти — cаме таке об’єднання і дає платформа MEREZHA. Сервіс уже допомагає розвивати бізнес консультантів, ділитися досвідом та знаходити партнерів. І це тільки початок розбудови цілої екосистеми.

Ольга Мучник, Innovation Lead в ISD Group

Як місяць «червоної» зони вплинув на роботу бізнесу загалом і фінансові показники зокрема, AIN.Business розпитав у столичних рестораторів.

Дмитро Борисов, Gastrofamily 

За останні два роки ми вже звикли, що в будь-який момент треба бути готовими до нових «правил гри». Це може бути повна заборона на роботу, локдаун вихідного дня, обмеження в графіку тощо. Ще на початку ми вирішили сприймати їх як некерований та непрогнозований фактор ризику. 

Цього місяця ми приймаємо гостей у залах згідно з новими нормами, працюємо на виніс та здійснюємо доставку.

Були сумніви, чи не краще взагалі на цей час припинити роботу. Рішенням не закриватися повністю спирається на базову арифметику. На другому році пандемії немає жодних знижок на оренду, як у перший локдаун: ти або платиш оренду, або з’їжджаєш. Якщо встиг повернути інвестиції в будівництво до цього часу, чудово. Ні – то ні. 

Зараз у нас доставка та робота на винос – це 5-10% від усіх замовлень. У деяких форматах – до 20%, якщо під неї адаптований продукт і бізнес-система. Доставка – не панацея. Якщо один ресторан приймає 50-100 замовлень на доставку в день, це вже дуже успішний кейс. Та гостей офлайн зазвичай від 300 до кількох тисяч. До того ж зупинити роботу кількох десятків ресторанів непросто: у нас є зобов’язання перед постачальниками, партнерами, командою тощо.

У перший тиждень виручка впала на 30-50%. Потім ситуація трохи покращилася. Та все одно це історія не про прибутки, а про виживання. За два роки ми втратили кілька мільйонів інвестиційних коштів, деякі ресторани закрили і ще кілька зачинимо незабаром. Оренда дорожчає, відвідуваність зменшується, а ціни на базові продукти ростуть, тому їхня бізнес-модель стає для нас нецікавою. Це нормально.

Головне – що за цей час нам вдалося не просто зберегти компанію, а й суттєво зміцнити її, зробити більш гнучкою та інноваційною. Зараз наш фокус – перетворитися із суто ресторанної на FoodTech-компанію. Розвиваємо формат кафе-магазинів та робимо страви доступними в ритейлі. 

Володимир Ярославський, Lucky та Chef’s Table

Ми нічого не змінювали в процесах, бо до карантинних обмежень готувалися вже з 1 жовтня. Уже були вказівки щодо сертифікатів. Ми поступово щеплювали працівників і більше нічого не змінювали. На 4 жовтня в нас була стовідсоткова вакцинація персоналу.

Якщо чесно, у преміумсегменті завжди важче працювати. Він менше заробляє, бо треба більше персоналу. Рівень у дрібницях, а вони потребують вкладень. 

Найдорожче в нашому сегменті коштує людська праця. Ми працюємо як товариство і виплачуємо зарплату згідно з українським законодавством – без заощаджень на схемах із ФОП. Багато сил витрачаємо на навчання персоналу, щоб працівники правильно розмовляли, пропонували продукт, відчували гостя. У нас дорожчий продукт, я не можу його більше націнити. Плюс немає доставки: у нас акцент на сервісі, атмосфері, стравах, які не можна адаптувати під take away.

У кризу забезпечені люди теж трішки починають економити, обирають більш повсякденну їжу. Під час перших локдаунів вони хотіли більше свята. Ресторани були для них віддушиною, чимось особливим. Зараз усе відчинене, немає цього свята.

А втім, є і позитив. Наприклад, звичайний сегмент майже не залишає чайових, а в нас вони є. Ми ділимо чайові на весь персонал – кухарів, посудомийників, офіціантів – щоб усі старалися на кращий результат. У нас немає відсотків за продажі, бо я хочу, щоб офіціанти працювали на якість.

Зазвичай, у нас був великий потік, не з усім встигали, траплялися накладки. Натомість коли людей менше, обслуговування краще. Це плюс для гостей. Чайові залишилися на тому ж рівні.

Саміра Абдулова, консультантка з комунікацій McDonald’s

Для компанії запровадження «червоної» зони хоч і потребувало додаткових заходів, але не було несподіванкою. Ми врахували досвід попередніх локдаунів, тож зустріли нововведення підготовленими. 

Через закриття залів для невакцинованих у нас перерозподілилися продажі – зросла кількість замовлень із собою, на доставку та через McDrive. Треба було переглянути замовлення продукції, поповнити запаси пакування для take-away продажів. 

Ми також стикнулися з іншим викликом. Оскільки відкривати зали можна лише за умови, що 100% працівників і відвідувачів вакциновані, мають негативний тест  або документ про одужання, ми мали пояснити це і команді, і клієнтам. На жаль, траплялися випадки, коли відвідувачі дуже емоційно реагували на такі роз’яснення. Для персоналу ми переглянули графіки роботи та перерозподілили змін з урахуванням нових вимог.

Женя Михайленко, Food VS Marketing

Червона зона цього разу абсолютно неадекватна. Таку кількість протиріч між конституцією, женевською конвенцією та правами людини ще треба пошукати. Я вважаю, це чергова профанація від держави, яка черговий раз некомпетентно дає гайдлайни суспільству. 

Як завжди, найбільша проблема – це те, що з переходом до «червоної» зони споживачі одразу лякаються і починають витрачати менше. Позитив для нас у тому, що з кожним таким локдауном довіра до державних вказівок дедалі слабшає. Думаю, через одну-дві такі події українці ставитимуться до карантину більш спокійно.

Ми зменшили кількість працівників та навантаження на заготівельні цехи. Також роздали всім інструкції щодо комунікації з органами перевірки. Цього було достатньо.

Щодо цифр: продажі впали на 25%. Вдалося дещо зменшити удар по нашій економіці: для порівняння навесні падіння склало 50%. 

На ресторатора в «червоній» зоні склали адмінпротокол. AIN.Business розповідав, що робити.

Про це розповіла Вікторія Рейнікова, СЕО Bureau Business Ideas, консалтингової компанії, яка допомагає ресторанному бізнесу. Серед їхніх проєктів кав’ярні «Дилетант», «Централь», «Бинокль», а також ресторани Pizza Station, «У Хань», «Науши» тощо.

Перед тим як почати шукати приміщення під свій заклад потрібно зрозуміти, що ви будуєте. Багато хто плутає концепцію з позиціонуванням. Наприклад, «ми хочемо відкрити пекарню» – це не концепція. Концепція – це розгорнутий файл, у якому прописані основні відповіді на питання піраміди бренду. І відповіді мають бути унікальними. 

Здається, що це дуже прості питання, але це не так. Проте коли ви правильно відповісте на них, у вас одразу складеться бачення того, яке приміщення вам потрібне, та ви зможете сформувати технічне завдання. 

Перший етап – формування концепції. Відповідь на шість запитань.

Хто ми?

Це найперше питання. Це може бути одне слово, одне речення або одне словосполучення. Ми – еспресо-бар. Ми – інтелігентний бар-бістро. Ми – лобі-бар. Це ще не концепція, але вже позиціонування.

У це питання також можна вписати команду. Ми – еспресо-бар, який відкривають експерти кавового ринку Києва. Тобто це про проєкт і про людей. Бо люди, які відкривають заклад, віддзеркалюють аудиторію, яка буде до них ходити.

Що ми робимо?

Те, що ми відкриваємо кав’ярню – і так зрозуміло. Відповідь має бути набагато глибшою. Це має бути філософія проєкту.

Наприклад, «Дилетант» – готує класну їжу й напої «по-дилетантськи». Кавказький ресторан може смажити м’ясо тільки так, як його роблять на Кавказі. 

Зараз ми робимо ребрендинг концепції «Джакузі». Там ми хочемо наповнювати людей гармонією. 

Як ми це робимо?

Найбільш неправильні відповіді – «з любов’ю», «з натуральних продуктів» тощо. Це мають бути наші цінності. Те, чого ми домагаємося нашим брендом, але не про гроші.

Щоб створити місце, куди захочуть приходити люди, ми маємо не просто зробити проєкт, який змушуватиме їх витрачати гроші. Ми маємо нести певні цінності, і вони мають перетинатися з нашою аудиторією. І те, як ми це робитимемо, теж впливатиме на вибір приміщення.

Якщо ми це будемо робити швидко, динамічно й під музику, то й локація має бути з великим потоком. А якщо атмосфера має бути спокійною й розміреною, то й локацію треба обирати відповідну. 

Навіщо ми це робимо?

Мається на увазі, навіщо це нам потрібно? І це теж не про гроші. Це про амбіції. Що ми хочемо отримати, коли зробимо проєкт? 

Чому ми це робимо?

А це вже питання, навіщо це потрібно людям. Тобто чому вони мають до нас приходити, які їхні потреби ми будемо задовільняти.

Для кого ми це робимо?

Тут необхідно одним реченням описати цільову аудиторію, а потім розкласти її по групах. Наша пропозиція має зв’язати всі ці групи. 

Наприклад, кав’ярня – це про різні групи людей. Туди ходять 15-річні люди, 35-річні, 70-річні. Різного рівня статків: хтось приїжджає на мерседесах, хтось приходить з метро. Усіх цих людей щось об’єднує. Тож ми маємо знайти це «спільне», через що всі ці люди опинилися в одному місці. А потім коротко розповісти про кожного з них.

Після цього ми зрозуміємо у якій локації ми зможемо знайти всіх цих людей. 

Маючи відповіді на ці питання бажано підкріпити їх візуалізацією. Якщо це еспресо-бар, то знайти схожі еспресо-бари. Тобто наших колег на ринку. Важливо – саме колег, вони нам не конкуренти. Ці референси дадуть нам візуальне уявлення про майбутній проєкт. 

Зібравши концепцію, у нас з’явиться розуміння, де має знаходитися наше місце. 

Другий етап – формування бізнес-плану

Бізнес-план – це гіпотеза доходів та видатків, а також бюджет інвестицій. Враховуючи це, ми формуємо другий етап технічного завдання – розміри приміщення. 

Кожний квадратний метро коштує грошей: оренда, ремонт і адаптація. Кожен квадратний метр може бути або дохідним, або витратним. Ми можемо знайти приміщення на 10 кв.м., яке буде генерувати оборот у пів мільйона, а можемо знайти 80 кв.м., яке буде генерувати 50 000 грн, яких нам ні на що не вистачить. 

Після готового бізнес-плану ми зможемо побачити яку орендну ставку зможемо собі дозволити. Наприклад – не більше за 40 000 грн. А бюджет інвестицій, наприклад, $20 000. Маючи ці цифри ми зрозуміємо, який обіг ми маємо витискати з приміщення, щоб окупити оренду.

Зазвичай вартість оренди має складати не більше за 10-11% від обігу. 

Маючи ці дані ми починаємо шукати приміщення, яка нам підійде. На цьому етапі варто звернути увагу на п’ять основних факторів. 

Вхідна група

Фасад – це обличчя закладу. Будь-які сходи, бар’єри, підвали, за рогом, арки тощо – це все перепони. Тобто гарантія того, що ви недозаробите. Тому, звісно, всі намагаються знайти приміщення, яке максимально відкрите до прийому гостей. 

Наявність літнього майданчика

Шість місяців на рік у нас тепло. Якщо у нас нема можливості поставити бодай якусь зону для посадки на вулиці, то ми пів року будемо значно втрачати в обігу. Бо люди люблять сидіти на свіжому повітрі.

Сусіди

Ми чітко маємо зрозуміти, хто живе поруч із нами. Бо сусіди – це люди, які можуть визначити нашу долю, чи будемо ми тут працювати, чи ні. Сусіди – це набагато страшніше за податкову, пожежників і санепідемку. 

Потужність

Якщо у вас є певна номенклатура меню, яка вимагає певних електрозатрат, то треба це врахувати. Якщо потужностей не вистачає, треба дізнатися чи можна її додати та скільки це коштує. І, відповідно, чи це вписується у ваш бюджет інвестицій. 

Чуйка

Є підприємці, у яких добре розвинена ця «чуйка», і вони одразу відчувають класне місце. І знають, як там зробити бізнес. А є люди, які в цьому не сильні. Якщо ви відчуваєте, що не можете оцінити місце, краще запросити когось із досвідом, щоб він на нього глянув. 

Є ще два фактори, на які я завжди рекомендую звернути увагу. 

1. Чи є навколо ваші колеги із власною аудиторією. Люди часто бояться відкривати пекарню, коли поруч стоять ще чотири пекарні. І дарма. Бо працює ефект ринку. Коли ви хочете придбати носки, ви не підете в рибний відділ на ринку. Тут так само.
   
   Якщо є подібні формати, то ви просто стаєте поруч із ними, але робите це по-своєму. Головна помилка – пробувати когось копіювати.
   
2. Шукати місця, де «ще не ступала нога ресторатора». Якщо нема жодної пропозиції потрібно дуже детально вивчити, наскільки там є потрібний ваш заклад. Іноді це справді непахане поле, де можна стати першопрохідцем. Але іноді й місце, де не варто нічого відкривати. 

На OLX рідко можна знайти щось хороше. Зазвичай вдалі місця вже зайняті, і на них вишукується черга. 

Засновник мережі кав’ярень BIMBO coffee x more Дмитро Кравченко не в усьому поділяє погляди Вікторії:

«Шукати приміщення можна на OLX і через рієлторів. Ходити містом — це рідкісний випадок, бо хороші приміщення забирають до того, як вони зазвичай потрапляють на OLX. Бо рієлтори їх пропонують своїм давнім клієнтам.

Ніяких «золотих» зон немає. Часто власник приміщення сам собі фантазує якесь золоте місце і врешті сидить з пустим приміщенням роками замість того, щоб спуститися на землю і знизити цінник.

Окрім основних факторів, я би звертав увагу на можливість зробити витяжку, ліміти по електриці та можливість розмістити літній майданчик».

Коли ви чітко прописали концепцію, бізнес-план, цільову аудиторію, ви почнете відчувати, яке саме приміщення вам потрібне. Коли ти знаєш свою цільову, ти знаєш де вона знаходиться, тусується і буває. Тож треба просто їхати туди, де ви хочете відкритися, і шукати, слідкувати за цим районом. Можливо там є якийсь мертвий магазин одягу, можна в нього зайти, і запитати, коли закінчується строк оренди. 

Поганих місць не буває. Буває, що відкривається не той заклад не в тому місці. Ну і є зачаровані місця, які стають цвинтарем для бізнесу – що там не відкрий, нічого не працює. 

Коли в тебе зібрано все вищенаведене, приміщення знаходиться ніби само по собі. Бо якщо маючи цю інформацію, ви не можете знайти приміщення, значить ви просто не готові до цього проєкту. 

Юрист компанії з автоматизації закладів Poster Дмитро Кондратьєв розповів, як карають рестораторів за недотримання карантину та що робити, коли посадовці виявили правопорушення і складають адмінпротокол.

Види відповідальності за порушення карантину

• адміністративна: штраф від 17 000 до 34 000 грн для громадян і від 34 000 до 170 000 для посадових осіб (ст. 44-3 Кодексу про адміністративні правопорушення).
• кримінальна: позбавлення волі до 8 років (ст. 325 ККУ). Такі випадки трапляються рідко.

Також за порушення карантину Нацкомісія з питань ТЕБ та НС може призупинити роботу закладу.

Що робити, якщо прийшла перевірка

1. Попросіть перевіряльника назвати посаду, звання, прізвище та показати службове посвідчення.
2. Запишіть дані та сфотографуйте службове посвідчення, можна ще переписати номер нагрудного знака.
3. Вислухайте причину та мету візиту до вас. Якщо ви порушуєте щось, ввічливо уточніть, що саме і чим ця заборона передбачена.
4. Якщо перевіряльник відмовляється виконати ваші законні вимоги і не показує службове посвідчення, ввічливо поясніть, що він порушує законодавство. Можна зателефонувати на лінію 102 або 112 і почати фіксувати факт порушення – наприклад, знімати все на особистий смартфон.

Що треба знати про складання протоколу

• Якщо працівники органів вважають, що ви щось порушили, і хочуть скласти протокол, не панікуйте. Адмінпротокол не значить автоматичне покарання. Рішення про штраф ухвалюють суди, які переважно стають на бік бізнесу.
• Запросіть співробітника, щоб він був свідком розмови з перевіряльниками. За потреби це допоможе довести порушення з боку правоохоронців у суді.
• При складанні протоколу у вас попросять документи, що підтверджують особу: паспорт чи права. Якщо у вас їх немає, співробітники поліції мають право затримати вас для встановлення особи, однак не довше, аніж на 3 години.
• Ви не повинні знати всі юридичні тонкощі при складанні протоколу і маєте право на правову допомогу. У таких випадках класно тримати при собі телефон знайомого юриста.
• Ви маєте право не давати жодних пояснень усно. Краще викласти свою позицію письмово. Коли ви надаєте пояснення на окремому аркуші, переконайтеся, що його додадуть до протоколу і про це зазначать у самому протоколі.
• Якщо ви нічого не порушували, не пишіть у протоколі, що визнаєте свою провину.
• Після оформлення всіх документів, вам повинні вручити вашу копію протоколу. Якщо ж копія нечитабельна (її часто роблять під копірку), сфотографуйте оригінал протоколу.
• Перед тим як підписувати протокол (а це слід зробити в декількох місцях), прочитайте і запитайте: «За що я розписуюсь?» Не варто підписувати протокол на автоматі. Наприклад, ви автоматично розпишетесь під пунктом, що вам роз’яснили ваші права.
• Краще, щоб поліціянти таки розповіли про ваші права й обов’язки перед тим, як ви поставите підпис. Якщо насправді вам їх не роз’яснили, а ви розписалися, що ознайомлені, то суд вважатиме, що вам усе розповіли. І так з кожним пунктом.

Якщо ви помітили формальні порушення під час складання адмінпротоколу, не поспішайте вказувати на них співробітникам поліції. У суді їхні помилки можуть зіграти вам на користь.

На що звернути увагу при оскарженні протоколу

1. З’ясувати, на кого складено протокол. Суд відмовляє, якщо протокол складають на співробітника: офіціанта, бармена, а не на власника бізнесу. Суб’єктом ст. 44-3 КУПАП є суб’єкт господарювання, а не працівники.
2. Перевірити нормативний акт. Співробітники поліції часто забувають вказувати, яку саме норму ви порушили. Річ у тім, що ст. 44-3 КУПАП – це бланкетна норма. Тобто сама стаття не може бути нормою, яку порушили. У протоколі слід посилатися на нормативний акт, що забороняє певні дії. Під час карантину таким актом є ухвала КМУ №211).
3. Перевірити, чи коректно склали протокол.

Яким має бути зміст протоколу

У ньому мають бути такі пункти:

• дата та місце складання протоколу;
• посада, ПІБ особи, яка склала протокол;
• відомості про особу, яку притягують до адміністративної відповідальності;
• місце, час скоєння та сутність адміністративного правопорушення;
• нормативний акт, що передбачає відповідальність за це правопорушення;
• прізвища, адреси свідків та потерпілих;
• пояснення особи, яку притягують до адміністративної відповідальності;
• інші відомості, потрібні для вирішення справи.

Які помилки роблять перевіряльники

1. Порушення підслідності.

Суди не розглядають адмінпротоколи з порушенням підслідності. Якщо ви працюєте в одному районі, то вас повинен судити місцевий суддя. Якщо справа перейшла до іншого району, це порушення підслідності. Часто перевіряльники передають справу помилково за місцем прописки, а не за місцем розташування закладу. Якщо суд прийняв до розгляду такий протокол, то слід подати клопотання про зміну суду.

2. Немає фабули порушення.

Ще одна найпоширеніша помилка перевіряльників – вони не вказують у протоколі суті (фабули) скоєного порушення. За законом, у протоколі має бути чітко зазначена суть правопорушення особи, яку притягують до адміністративної відповідальності.

3. Немає матеріалів, що характеризують.

Часто суди відмовляють через відсутність матеріалів, що характеризують, на порушника. При направленні протоколу до суду перевіряльники зобов’язані зібрати матеріал, що вас характеризує. Наприклад, перевірити в базах, чи складали на вас протоколи раніше, взяти характеристику з колишнього місця роботи, дізнатися, які інші бізнеси у вас є.

4. Немає доказів. 

Перевіряльники часом забувають вказати докази порушень у протоколі, що також зіграє вам на руку в суді. Кожну людину вважають невинною, поки її вину не доведуть за допомогою належних і допустимих доказів. Вина людини не може ґрунтуватися на припущенні. Будь-які сумніви у тому, що людина винна, тлумачаться на її користь. 

Докази вини ресторатора

• відео;
• фото;
• показання свідків;
• експертизи;
• речові докази тощо.

Чому перевіряти сертифікати – цілком законно? Пояснює МОЗ.

Що змінилося

У кожної пляшки алкоголю є акцизна марка – офіційно «марка акцизного податку». Вона підтверджує, що за алкоголь сплатили акцизний збір, тобто напій ввезли й продають легально. Марка має штрихкод і номер (тепер його називають акцизний код). 

Раніше можна було просто «пробити» пляшку. Віднині треба ще й просканувати штрихкод її акцизної марки (або ввести номер вручну). Робити це зобов’язана кожна компанія HoReCa – як ФОП, так і юридична особа. 

Як правильно продавати алкоголь з 1 жовтня

• Акцизний код треба додавати в чек один раз, коли пляшку продають повністю або тільки-но розкоркували. Актуально для коктейлів і напоїв на розлив.

«Наприклад, для коктейлю «Негроні» ви взяли джин і вермут з уже відкритих пляшок, а лікер Campari відкрили спеціально. Тоді введіть або проскануйте тільки акцизний код Campari», – пояснюють у компанії з автоматизації закладів Poster.

• Код не потрібно друкувати для напоїв, які продаються без акцизної марки. Це сидр та пиво, наприклад.

• Алкоголь з марками старого зразка (без штрих-коду) також сканувати не треба. Такі напої слід зберігати в оригінальній заводській тарі, при цьому стежити за їхнім терміном придатності.

Навіщо ускладнювати

Майже половина ринку алкоголю в Україні перебуває в тіні, запевняє гендиректор компанії Nemiroff Юрій Сорочинський. За його даними, малий і середній бізнес має 80 000 ліцензій на роздрібну торгівлю алкоголем. При цьому 70 000 точок продають його нелегально. 

Нові правила мають допомогти фіскальним органам контролювати ринок та виводити його з тіні.

А втім, Мінфін поки не передбачає штрафів за видачу чека без акцизного коду.

Нещодавно уряд презентував бізнесу пілот електронної акцизної марки. 

Микита Зав’ялов, юрист Axon Partners, розповідає AIN.Business, як замість нових клієнтів не привернути увагу наглядових органів.

Що таке провокаційна реклама?

Законодавчого визначення «провокаційної реклами» не існує. Однак закон «Про рекламу» встановлює певні обмеження щодо реклами, які визначають межі її «провокаційності». 

Наприклад, маркетингову провокацію можна влаштувати за допомогою порівняльної реклами. Закон більше не забороняє порівнювати товари та виробників, однак тільки за умови дотримання певних вимог (повний перелік таких вимог можна знайти у ст. 11 закону «Про рекламу»). 

Окрім того, існують обмеження, які прямо стосуються змісту провокаційної реклами:

• Реклама не повинна містити інформації або зображень, які порушують етичні, гуманістичні, моральні норми, нехтують правилами пристойності (автор, як і ви, не може точно окреслити межу між пристойним і непристойним, тому покладатися доводиться на внутрішній імператив і психологічну експертизу).
• Реклама не повинна містити твердження, які є дискримінаційними за ознаками походження людини, її соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, освіти, політичних поглядів, ставлення до релігії, за мовними ознаками, родом і характером занять, місцем проживання, а також такі, що дискредитують товари інших осіб.
• Реклама не має наводити твердження, дискримінаційні щодо осіб, які не користуються рекламованим товаром.
• Заборонено розповсюджувати рекламу (включаючи анонси кіно- і телефільмів), яка містить елементи жорстокості, насильства, порнографії, цинізму, приниження людської честі та гідності.

Також в Україні існує закон, який за рівнем провокативності може позмагатися із найкращими українськими рекламними агентствами. Маємо на увазі Закон України «Про захист суспільної моралі», який серед іншого обмежує обіг реклами, що містить безувірство, неповагу до національних і релігійних святинь, приниження особистостей, принижує або ображає націю чи особистість за національною ознакою тощо. На цей закон і його визначення суспільної моралі люблять посилатися суди в контексті незаконної реклами (приклад).

Наостанок під час написання цієї статті, Верховна Рада України прийняла Закон про внесення змін до Закону України «Про рекламу» щодо протидії дискримінації за ознакою статі. Проєкт закону, що є на сайті парламенту, забороняє дискримінаційну рекламу, тобто ту, яка містить:

• твердження або зображення про інтелектуальну, фізичну, соціальну чи іншого виду перевагу однієї статі над іншою або про стереотипність ролі чоловіка та жінки, що обмежує свободу життєвого вибору людини; 
• принижує гідність людини за ознакою статі; демонструє насильство за ознакою статі; 
• містить зображення тіла людини (частини тіла) виключно як сексуального об’єкту з метою привернення уваги споживача або натяки (слова, звуки, зображення) на сексуальні стосунки, що не мають прямого відношення до рекламованого продукту чи способу його споживання (тому така реклама має опинитися поза законом).

Для того, аби цей закон набув чинності, його повинен підписати Президент України, а потім фінальний текст опублікують у спеціалізованих ЗМІ. Ми слідкуємо за цим процесом і оновимо статтю, якщо законопроєкт набере сили.

Хто і як визначає «провокаційність» реклами?

Якщо не враховувати спеціалізовану рекламу (у сфері будівництва, телерадіомовлення, фінпослуг тощо), то в Україні є два центральних органи, які слідкують, щоб реклама не порушувала закон. Це Держпродспоживслужба (або Служба, Назву Якої Не Вимовиш Повністю) та Антимонопольний комітет України (АМКУ).

Держпродспоживслужба слідкує за тим, щоб права споживачів реклами не порушували: щоб інформація про рекламу була достовірною, точною та такою, що відповідає закону, і щоб жоден споживач не постраждав ані матеріально, ані психологічно. Саме її інспектори ухвалюватимуть рішення про штраф, якщо реклама, на їхню думку, не відповідає вимогам закону.

Водночас Антимонопольний комітет України стежить за дотриманням правил конкуренції між бізнесом – за тим, щоб внаслідок недобросовісної реклами одна компанія не отримала протиправних переваг над іншою. Яскравим закордонним прикладом провокаційної реклами є стара реклама Pepsi, що насміхається над Coca-Cola (рекламу заборонили, проте вона досі доступна в мережі). 

АМКУ, зокрема, розглядав спір між вінницькими інтернет-провайдерами «Воля-Кабель» та «Еверест». Під час рекламної кампанії останній розповсюдив листівки із зображенням клітки з написом «НЕ СИДИ В НЕВОЛІ – ПІДКЛЮЧАЙСЯ ДО ЕВЕРЕСТ». У цій справі АМКУ наклав 68 000 грн штрафу на «Еверест». За результатами численних оскаржень, Верховний Суд залишив цей штраф в силі.

Якщо креатив зайшов занадто далеко, і реклама замість своєї мети пропагує культ насильства й жорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію, нею може зацікавитися поліція, оскільки такі дії є злочином відповідно до ст. 300 Кримінального кодексу України. 

Хто несе відповідальність за створення та розміщення провокаційної реклами?

Хоча рекламу і робити, і розміщувати може одна й та ж юридична особа, зазвичай у відносинах щодо розміщення реклами є 3 рівні:

1. Рекламодавці, або замовники реклами. Це ті компанії, в інтересах яких здійснюються рекламні кампанії.
2. Виробники реклами. Вони виготовляють рекламний макет на замовлення рекламодавця.
3. Розміщувач/розповсюджувач реклами. Це той, хто демонструє рекламу на своєму білборді, сайті чи на іншій рекламній площині.

Найчастіше відповідати за порушення законодавства про рекламу будуть рекламодавці, тобто замовники розміщення реклами, що порушили закон. Адже саме рекламодавець або надає свої макети реклами, або формує технічне завдання й зміст реклами. 

Виробник реклами та її розміщувач несуть відповідальність за порушення закону під час безпосередньо виготовлення реклами та її розповсюдження чи розміщення відповідно (наприклад, якщо білборд встановлюють у забороненому місці або реклама перекриває фасад історичної пам’ятки). Зазвичай, виробники реклами, її розміщувачі та рекламні агенства під час підписання угод із замовниками передбачають, що всю відповідальність за зміст виготовленої реклами несе саме замовник реклами.

Як встановлюється порушення законодавства?

Державні службовці не є спеціалістами у сфері мистецтва, психології та публічної моралі, тому для однозначного висновку про «нанесення шкоди суспільній моралі», «дискримінації групи осіб» чи «порушення етичних норм» вони замовляють судово-психологічну та лінгвістичну експертизу рекламних повідомлень.

Якщо на якусь конкретну рекламу надійшли скарги або Держпродспоживслужба чи інший орган самостійно побачили таку рекламу, представник органу складає протокол, де фіксує обставини ймовірного порушення. Коли служба склала протокол, вона передає його замовнику реклами, щоб той надав свої аргументи на підтвердження своєї правоти. У місячний строк призначають розгляд справи, і Держпродспоживслужба ухвалює рішення, було порушення чи ні. Рішення служби не є остаточним і може оскаржуватися в суді.

У Держпродспоживслужбу та поліцію може скаржитися кожен, бо будь-яка особа – це потенційний споживач реклами, якщо тільки ця реклама не розміщена в якихось закритих чи приватних місцях. Водночас до АМКУ зі скаргою про недобросовісну рекламу може скаржитися лише та компанія, яка безпосередньо постраждала від такої реклами. Комісія АМКУ  ґрунтовно вивчає обставини порушення, так само призначає експертизи та виносить рішення про притягнення до відповідальності або відсутність порушення. 

Яка відповідальність за розміщення провокаційної реклами?

Рекламодавцю може загрожувати штраф від Держпродспоживслужби у 5-кратному розмірі вартості розповсюдження та виготовлення реклами (рекламних матеріалів). Якщо встановити вартість рекламних матеріалів неможливо, Держпродспоживслужба сама встановлює розмір штрафу з верхньою межею у 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (до 340 500 грн).

Кримінальне правопорушення (пропаганда культу насилля чи жорстокості) загрожуватиме порушнику штрафом від 1000 до 4000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (17 000 – 68 000 грн), або арештом на строк до 6 місяців, або обмеженням волі на строк до 3 років.

Якщо реклама порушує права третіх осіб (використані об’єкти авторського права, розповсюджені неправдиві відомості тощо), «постраждалий» може звернутися до суду й просити виплатити йому компенсацію. Розмір такої компенсації вирішує суд у кожному окремому випадку.

Штрафи, які накладає АМКУ за порушення в сфері конкуренції, набагато вищі за Держпродспоживслужби. Якщо АМКУ вирішить, що порівняльна реклама не відповідає правилам добросовісної конкуренції, він може накласти штраф у розмірі до 5% від всього доходу компанії за попередній рік.  

А як щодо розміщення провокаційної реклами в Інтернеті? Наприклад, в Instagram?

Провокаційна реклама в Інтернеті також має відповідати загальним вимогам до реклами. Закон України «Про рекламу» не визначає будь-яких винятків для інтернет-реклами. Окремі правила щодо реклами шляхом розсилки електронних комерційних повідомлень містить Закон України «Про електронну комерцію». Однак ці правила не стосуються змісту та провокаційності реклами – лише правил самих розсилок.

Реклама в інтернеті відрізняється тим, що посилання на неї може розмістити хто завгодно. Не завжди є очевидний юридичний зв’язок між ТОВ «Ромашка» та сайтом romashki.net (домен, до речі, досі вільний). Щоб звинуватити компанію в порушенні законодавства про рекламу, інспекторам треба довести зв’язок рекламного зображення/тексту з його власником.

Докази пов’язаності можуть бути різноманітними – посилання на сайт на візитівках, згадка про компанію в політиках конфіденційності чи умовах використання сайту, посилання на сайт в постах акаунту в соцмережі тощо. Розмістити відверто провокаційну рекламу в мережі без наслідків навряд чи вийде. Однак тільки суд остаточно вирішуватиме, чи досить доказів, аби пов’язати сайт/аккаунт та конкретний бізнес.

То як креативити законно?

Обережно й без різких рухів, із розумінням того, що вам прямо забороняє закон. Звісно, що мета провокаційної реклами – викликати такі емоції, які не викликає звичайна «суха» реклама. Проте необхідно зважувати ймовірні ризики, якщо креативу буде через край.

Микита Зав’ялов, юрист Axon Partners

Нині Dnipro-M займає 25-30% ринку непрофесійних інструментів в Україні. Це більше, аніж у конкурентів: японського Makita (20 %), німецького Bosch (16 %) та болгарського Sparky Professional (14%) . 

У своєму матеріалі видання «НВ Бізнес» розповідає, кому належить і як розвивається «аналог мережі супермаркетів АТБ на ринку інструментів». AIN.Business законспектував головне.

«Дуже закрита компанія»

Так характеризують мережу конкуренти. Інформації про історію компанії та її засновників майже немає. За даними Youcontrol, Dnipro-M належить маловідомому підприємцю Олександру Колеснику. 

Продукцію мережа виробляє в Китаї. Це дозволяє їй ставити нижчі ціни за конкурентів. Наприклад, перформатор Dnipro-M коштує 2900 грн, коли Bosch – 4300 грн, а Makita — 3500 грн.

Ручні інструменти й витратні матеріали їм постачає дистриб’юторська компанія «КТ Україна», яка з-поміж іншого продає садово-паркову техніку Foresta, абразивні відрізні й шліфувальні диски Ataman. Ці торговельні марки належать Колеснику. Поставками самих електроінструментів займається однойменна компанія Колесника.

Як працює Dnipro-M

Електроінструменти Dnipro-M почали продавати в Україні ще в 2010. Спочатку – у торговельних мережах, але працювати з ритейлерами часто невигідно: треба доплачувати за «вхід у магазин», можливість поставити свій товар на краще місце тощо. 

Тому Dnipro-M створила власну фірмову мережу. Компанія швидко масштабується через франчайзинг. У відкриття одного магазину треба інвестувати 1 млн грн. Паушального внеску та роялті немає, а за півроку точка має окупитися.

Що сприяє успіху мережі

1. На ринку електроінструментів – перерозподіл.

Низький ціновий сегмент захоплюють локальні бренди, як-от Dnipro-M, адже в частини виробників через коронакризу виникли проблеми з логістикою з Китаю.

2. Профільні бренди в топі.

Бренди середнього та високого цінового сегменту фокусуються на найприбутковіших напрямках. Таким чином не надто успішні напрямки непрофільних брендів поступаються профільним.

Ризики для Dnipro-M

• Цьогоріч продажі електроінструментів упали на 10% порівняно з 2019, а обсяги будівництва в Україні знизилися наполовину в минулому році порівняно з 2018. Чи не забагато буде на ринку магазинів з електроінструментами? 
• Серйозну конкуренцію Dnipro-M можуть скласти великі гіпермаркети, як-от «Епіцентр К» та Leroy Merlin, а також онлайн-супермаркет Rozetka. Останній уже запустив продаж власних електроінструментів минулого року.
• Крім того, на майбутнє Dnipro-M впливає державне регулювання ринку праці. Чимало бригад використовує «сірі» схеми працевлаштування, тому банки часто відмовляють їм у кредитах. А це кошти, на які бригади могли б закупляти необхідні інструменти.

AIN.Business розпитав у кавового експерта, консультанта та судді національних кавових чемпіонатів Євгена Горбаня як обрати бариста, на що звертати увагу та чому на ринку зараз дефіцит кадрів.

Читайте також:

• Як обрати одноразові стаканчики в кав’ярню
• Як обрати кавомашину та інше обладнання до кав’ярні
• Я хочу легально вмикати будь-яку музику у своєму закладі. Як це зробити?
• Я хочу легально встановити літній майданчик біля ресторану в Києві. Як це зробити?

У чому складність знайти хорошого бариста?

У першу чергу хотілося б зрозуміти, що саме мають на увазі керівники кав’ярень, коли кажуть «хороший бариста». Розмитість цієї «скарги» скоріше за все і є головною проблемою власників чи керівників. 

Люди з руками й досвідом працюють у хороших проєктах, які дають умови та потенційний ріст. Щоб зацікавити людину з експертизою необхідно створити поле для діяльності, де спеціаліст зможе себе реалізувати: проводити івенти, контролювати якість продукту, навчати нових людей. Окрім того, варто вкладати ресурси в навчання принаймні ключових працівників. 

Участь у чемпіонатах теж серйозна частина мотивації бариста-ентузіастів, і буде не зайвим підтримувати команду у цьому бажанні. 

Якщо усього цього немає, а ви просто хочете продавати каву без зайвих амбіцій, то не дивуйтеся, що «хороші бариста» не біжуть до вас самі. Люди, які витратили час та гроші на свої знання та досвід навіть не звернуть на вас увагу. Шукайте будь-яких людей, які вам підходять, навчайте базовим навичкам та працюйте. 

Загалом, хочеться нагадати, що в Києві ніша переповнена успішними проєктами з продуманими концепціями, і треба добре подумати, кому буде цікава нова кав’ярня, проаналізувати інші заклади й сформулювати пропозицію. Це стосується й майбутньої команди і гостей.

Які навички мають бути у бариста?

Думаю ті самі «хороші бариста» мають відчувати інтерес до ремесла і бути охайними. Без цих двох чеснот доволі важко чогось досягти в роботі за стійкою.

Скільки зараз заробляють?

Я знаю, що розкид дуже великий. Від 10 000 грн на місяць до 24 000 (це максимум). У регіонах все по-різному. Думаю, що там максимальна зарплатня — 16 000 – 18 000 грн на місяць. Зазвичай платять раз або двічі на місяць.

Де шукати бариста?

Знову ж таки, усе залежить від запиту. Якщо це сучасна кав’ярня (свіже обсмаження, якісне обладнання), то можна шукати там, де спілкується ком’юніті. Наприклад у телеграм-каналі Barista Family Kiev, в інстаграмах kyiv.coffee й odno expresso. Мені здається, що останній особливо ефективний, бо автор сторінки не соромиться висвітлювати проблеми галузі в саркастичній формі. Завдяки цьому аудиторія довіряє його думці.

Також можна пробувати публікувати вакансії через лідерів думок зі спільноти, які вам найближче за духом. Але якщо чесно це краще використовувати як додатковий варіант, бо зараз це працює набагато гірше й нікому не цікаво займатися таким волонтерством.

Не варто забувати про Work.ua та інші платформи. Буде корисним докласти зусиль і сформулювати якісну й привабливу пропозицію. 

Враховуючи те, що досвідчені люди, як правило, вже мають роботу, має сенс шукати людей без досвіду й самостійно займатися їхньою освітою. У Києві, наприклад, є школа Custom School, яка доволі швидко надає базові та поглиблені знання.

Кажуть, що зараз великий дефіцит кадрів. Звідки він взявся?

Криза кадрів відчувається не лише серед бариста, а й серед барменів та кухарів. Це стосується усієї ресторанної галузі. Нічого нового з цього приводу я не скажу: головна причина — постійні локдауни. Люди з цієї галузі відчули себе як ніколи вразливими і почали робити щось, аби вижити. 

Підприємцям теж видалося непросто. Але багатьом молодим людям, які працюють у HoReCa, іноді просто не було чим заплатити за житло. Через що доводилося повертатися в рідні міста й шукати віддалену роботу. Тож вони просто навчилися працювати в інших галузях, дізналися, що бувають різні умови і праці, й оплати, а тепер не поспішають повертатися. Одним ентузіазмом вже не нагодуєш.

Це призведе до очевидних змін: власники бізнесу сформулюють нові умови й адаптують під це свої бізнес-моделі. Варто придивитися до тих кав’ярень, де команда давно з проєктом, пережила кризу і працює й досі. 

Мені одразу спадають на думку кав’ярні Феликса Безрука й Саші Ремесника у Дніпрі («Три Бобри», WHITE Coffee Bar — прим.ред.) або київський Svit Kavy, куди я завжди ходжу саме через прекрасну команду. Я впевнений, що причини стабільності цих команд цілком конкретні та такі, які можна вирахувати.

Я щиро радію цій кризі, бо саме таким чином представники бізнесу побачать, що без якісних кадрів нічого не працюватиме, а отже будуть вибудовувати діалог, працювати із проблемами та мотивацією своїх працівників. Коли гості приходять в кав’ярню, бар чи ресторан, їм хочеться бачити приємних, веселих людей. Завдяки цьому створюється особлива атмосфера, у яку хочеться повертатися. Бо це все ще сфера гостинності. Але жодна людина не може бути гостинною, якщо їй треба думати про оплату житла або миритися із відсутністю поваги на роботу. 

Я впевнений, що зараз найкращий момент згадати, що по той бік барної стійки теж люди. І вони — найперша й головна цегла у фундаменті майбутньої плідної праці.

Сергій Бочаров, заступник Голови Правління банку «Альянс», у колонці для AIN.Business пояснює, які базові помилки заважають власникам бізнесу отримати кредит.

«Хочу відкрити мережу»

До прикладу, Сергій нещодавно відкрив барбершоп – досить популярний напрям сьогодні. Як і будь-який власник, він хоче масштабувати бізнес, тому вирішив заснувати мережу барбершопів. Йому розповідали, що це прибуткова стратегія, для якої не треба спеціальних навичок. Достатньо лише профінансувати ідею. Сергій уже знайшов місце в новому житловому комплексі для другої локації у власній мережі. Залишилася справа за малим – отримати кредит на розвиток бізнесу в банку. Він навіть побачив рекламу кредиту, що йому підходить, але банк йому відмовив. Чому?

Бізнесу чи фізособі – а є різниця кому видавати?

Як правило, ми всі користувалися кредитними послугами банку: смартфон на виплат, іпотека, кредитний ліміт картки. Ці процеси для нас уже буденні. Банк вирішує, чи надавати вам кредитний ліміт на карті протягом 5 хв, чому тоді рішення щодо кредитування бізнесу займає 2 години (так в «Альянсі»), а то й тиждень?

Справа в тому, що сума кредиту для бізнесу в десятки разів більша, аніж для споживчих цілей, та має додаткові ризики. Як кажуть у банківському середовищі: прострочений кредит на малу суму – проблема клієнта, на велику – банку. 

Банк має перевірити документацію ФОП чи ТОВ, оцінити реальність окупності кредиту, зважити сезонність бізнесу та інші моменти. До того ж завжди виникають питання щодо цільового використання отриманих грошей. Для банків видача такого кредиту – більш ризикована та затяжна процедура.

Чому банки відмовляють?

1. «Ви ще надто молоді».

Щоб отримати кредит, ваш бізнес має проіснувати мінімум 6 місяців. Інакше це завеликий ризик – вкластися в справу, що може швидко перегоріти. Тож якщо умовний Сергій відкрив перший барбершоп всього 5 місяців назад, то одних лише підприємницьких амбіцій банку буде замало.

2. Бізнес-план не відповідає реальності.

При масштабуванні власник малого бізнесу може зіткнутися з новими управлінськими завданнями, їхніми обсягами та інструментами. Сергію, може, і розповіли, що ідея мережі прибуткова, але скласти реальний бізнес-план йому це не допомогло. Підприємцю потрібен розрахунок виходу в прибутковість – конкретні цифри, щоб безболісно і вчасно закрити кредит.

Інколи клієнт надає нереалістичні цифри. Сума кредиту може бути завеликою для реальних потреб, часом вартість обладнання не збігається з ринковими цінами.

Так банк прогнозує низьку прибутковість, а це вже остаточна причина відмови. 

3. Немає ліквідного забезпечення.

Сергій знайшов локацію для барбершопа в новому житловому комплексі. Здається, що все складається: нові мешканці ходитимуть сюди, бо близько. Конкуренції немає. Однак Сергій не зауважив, що у кварталі ще йдуть ремонти і здебільшого тут перебувають лише будівники. Мешканці заселяться приблизно за рік.

До того часу бізнес може виживати на самоокупності або за рахунок іншої точки в мережі, але як довести це банку? Банк хоче бути впевненим у поверненні ресурсів, тому може запросити від вас забезпечення кредиту у вигляді нерухомості, обладнання, транспорту або ж поручительство/гарантії.

4. Кредитна історія не в найкращому вигляді.

Ви вирішили розвивати свій бізнес, звільнилися зі звичного місця роботи та вкладаєте у власну справу. Водночас ви придбали новий ноутбук для власних потреб і не внесли за нього платіж, а ще – взяли гроші, щоб зібрати дитину до школи. Банк розуміє, що ви «покладаєте великі надії на майбутній прибуток», але негативна кредитна історія із недотриманням умов не викликає довіри.

5. Непрозора фінансова звітність.

Є чимало компаній, у яких 10 днів на місяць «вибачте, термінал не працює, ми приймаємо готівку». Коли така компанія подає заявку на кредит і надає довідку про доходи, то вони часто не відповідають інформації про сплачені податки. За даними Державної податкової служби, компанія отримує менший прибуток і, звичайно, платить менше податків.

Чи важливо це для банків? Так, банк не має змоги об’єктивно оцінити можливості бізнесу, а різна фінансова звітність грає проти вас. 

Як підприємцю уникнути відмови?

По-перше, слідкувати за репутацією, кредитною історією, звітністю та законністю. По-друге, уважно вивчати умови кредитування, щоб вчасно надати потрібну інформацію та швидко отримати бажане фінансування.

Сергій Бочаров, заступник Голови Правління банку «Альянс»

Видання розповідає велику історію про те, як підприємець перейшов від топменеджменту АЗС WOG до власного кавового бізнесу. AIN.Business законспектував головне: як влаштовані кав’ярні Idealist зсередини і скільки вони заробляють.

Кава

Корецький захопився кавою ще тоді, коли працював менеджером WOG. Одне з його перших завдань на цій посаді – збільшити частку непаливних продажів. Ось що зробив Корецький:

1. Виніс кавові апарати в зал, щоб на касах не скупчувалися черги і не було розкрадань з боку співробітників. 
2. Поставив планку – готувати каву ресторанної якості. Корецький сам брав участь у дегустаціях.
3. Почав доплачувати працівникам за хороші продажі кави та хот-догів.

З 2013 по 2017 частка непаливних товарів у загальній структурі продажів WOG зросла з 3% до 30%. WOG продавала 32 млн чашок кави на рік – у сім разів більше, аніж у 2013. Команда Корецького привчила людей їздити на заправки пити каву. 

Чоловік пропрацював у компанії більше 20 років, а потім пішов у кавовий бізнес. 

Концепція

Перші кав’ярні під брендом Idealist Coffee Co із перевернутою літерою s відкрилися восени 2019. 

«Назва звучить амбітно, але літера з вадою натякає, що у світі немає нічого ідеального, і це про постійне прагнення до досконалості», – пояснює підприємець. 

Idealist займається повним циклом виробництва кави – закуповує сировину, обсмажує, пакує та продає її. Концепцію закладів допомагав розробляти кавовий консультант Євген Горбань, з яким Корецький познайомився в Good Wine Yellow Place. Горбань підбирав сорти кави та шукав обладнання.

Продажі

Idealist продає вищий сорт кави specialty (такого менше за 10% від усього виробництва арабіки). Зерно купують у трейдерів, частину обсмажують самостійно. Дріпи замовляють у стороннього виробника, але з осені Idealist зможе випускати власні – Корецький придбав для цього обладнання більш ніж за $200 000.

Потужності Idealist дозволяють обсмажувати 20 т зерна на місяць, ще 60 т дозамовляють. Компанія хоче збільшити обсяг власного обсмажування майже удвічі – до 450 т на рік.

Перевага Idealist – якість зерна, обсмажування та кав’ярні в транспортних вузлах, як-от аеропорти в Борисполі, Жулянах та Харкові, каже Корецький. Однак мати точку в аеропорту дорого: у сезон за приміщення в терміналі внутрішніх рейсів Борисполя Корецький платить 500 000 грн на місяць. 

Крім аеропортів, Idealist продає каву на АЗС, у «крамницях біля дому», торговельних мережах та на онлайн-маркетплейсах. 60% кави продають у закладах, 40% – через інші канали. У 2019 Idealist подавався на кейтеринг в «Інтерсіті», але програв тендер. Витіснити WOG йому не вдалося.

Інвестиції

Менше ніж за два роки Корецький відкрив 13 кав’ярень та інвестував понад $1,7 млн. Із них 2 кав’ярні запустив у партнерстві на залучені кошти. Решта – особисті заощадження.

Виторг

На українському ринку обсмажування у Корецького близько 2000 конкурентів, стверджує засновник кавової компанії Fresh Black Віктор Шраменко. Пропозиція в рази перевищує попит. А втім, у 2020 виторг Idealist становив близько 100 млн грн, у 2021 Корецький розраховує збільшити його вдвічі. 

Днями британський виробник кави Minor Figures запустив платформу, де кав’ярні з усього світу діляться своїми плейлистами. На мапі вже є один український заклад.

Тетяна Капустинська спеціально для AIN.Business з’ясувала, як українським закладам правильно сортувати відходи, куди їх здавати та з якими організаціями співпрацювати. А також скільки це може коштувати — в грошовому та ресурсному еквіваленті. 

Людина не притримується zero waste способу життя, навіть якщо відвідує заклади. Проконтролювати, в якому пакуванні продукти приїжджають на кухню та що робітники потім роблять з відходами, майже неможливо. Можна сліпо вірити постам ресторанів, кав’ярень, кафе та барів у соцмережах, уважно продивлятися звітність, якщо вони вже утилізують сміття, або ж почати з себе, якщо ви самі колись відкрили заклад. 

Це не так вже складно, довго та дорого, як здається на перший погляд — ми дізналися про це у громадської організації «Україна без сміття» та закладу Squat 17b, який активно займається сортуванням.

Комунікаційна менеджерка ГО «Україна без сміття» Аня Яблучна

Для того, щоб здавати відходи на вторинну переробку, їх 100% варто вимити й висушити — інакше це просто сміття. Його не можна здавати на сортувальну станцію чи в пункти прийому вторсировини, тому що: 

1) брудні пляшки, контейнери тощо будуть неймовірно смердіти, особливо, якщо їх довго накопичуватимуть на складі;

2) на те, щоб їх відмити, буде витрачатися набагато більше ресурсів і води, ніж якби все це сполоснули відразу; 

3) брудне паковання втрачає економічну привабливість, бо з нього не можуть виготовити новий продукт.

Насправді якщо дійсно не залишати брудні пакування, а відразу їх мити, то це не займає багато часу. 

Киянам пощастило, адже у місті є і сортувальна станція «Україна без сміття» (УБС), куди можна здати понад 40 позицій, а також інші пункти прийому вторсировини. До того ж у нас є послуга «УБС Кур’єр» — пакети з відходами забираємо прямо під під’їздом або з офісу. Ця послуга діє в Києві та в околицях Києва в радіусі 20 км. Ще швидший варіант віддати відходи на переробку чи відповідальну утилізацію — скористатися послугою «УБС Uklon». Водій Uklon доставить пакети на сортувальну станцію. Ця послуга діє тільки в Києві.

Це платна опція — сервіс доступний при замовленні на суму від 500 грн, а розцінки поки варіюються таким чином: 1 пакет із вторсировиною та неліквідними пластиками об’ємом 120 л — 250 грн, 1 пакет із текстильними відходами об’ємом 120 л — 300 грн, 1 пакет із текстильними відходами об’ємом 20 л — 50 грн. 

Крім того, заклади можуть самі привозити все на станцію сортування — в тому обсязі, в якому їм зручно. Це найбільш бюджетний варіант. 

Усі паковання, які підлягають переробці, на станції сортування ми приймаємо безкоштовно. Сплачувати потрібно тільки за відповідальну утилізацію неліквідних пластиків, яка відбувається на заводі із дотриманням усіх технологій. Технологія високотермічної деструкції — складна й дорога, тому подібна послуга апріорі не може бути безкоштовною. Тож якщо ви натрапляєте на проєкти, які пропонують подібні послуги безоплатно, — це привід задуматися, чи вас не вводять в оману і що насправді відбувається з вашими пакованнями.

Важливо додати, що послуги «УБС Кур’єр» і «УБС Uklon» — сервіси, які допомагають максимально швидко й відповідально попрощатися зі своїми відходами. Це спосіб заощадити час на відвідуванні станції та сортуванні (УБС-команда все посортує за вас) і бути стовідсотково впевненим у тому, що про кожен ваш пакетик, кришечку чи папірець подбають. УБС гарантує відправку вторсировини на переробку, а неліквідних пластиків — на утилізацію.

Можна замовити послугу «Зелений Офіс» — це повний пакет для проєктів, які прагнуть бути максимально еко. Ми навчаємо робітників, як правильно сортувати і як взагалі не продукувати відходи, ставимо свої контейнери та систематично вивозимо їхній вміст. Вартість такої послуги залежить від декількох факторів — кількості контейнерів і частоти, з якою потрібно вивозити відходи. Наприклад, якщо ви встановите по два контейнери для скла, пластика, паперу та металу, та один для паперових стаканів, а вивозити все це доведеться п’ять разів на місяць — за цей перший місяць ви витратите 6550 грн. Далі буде дешевше — по 4000 грн, — адже додатково контейнери купувати вже не доведеться.

 А от вартість навчання фіксована: лекція від Євгенії Аратовської, голови УБС і експертки в сфері поводження з відходами — 10 500 грн (офлайн) / 5 500 грн (онлайн), від Ольги Чернявської, менеджерки УБС з освітніх проєктів — 5 500 грн (офлайн) / 3 500 грн (онлайн). 

В Україні, на жаль, усе ще не сформоване розуміння, що робота сортувальних станцій — це кропітке і тривале налагодження безлічі процесів, частину з яких доводиться створювати фактично з нуля. І якщо компанія зацікавлена в появі нових послуг, підвищення якості свого сервісу і працює на ринку чесно, то вона не зможе надавати всі свої послуги абсолютно безкоштовно. Там, де є щось безкоштовне — питання до якості сервісу й відповідальності переробника. Тому, наприклад, ми не можемо утилізовувати неліквідні пластики зовсім за спасибі, бо їхнє спалювання на заводах дороге. 

Складним це видається з першого разу, коли ніколи не сортував і не розумієш, як то організувати. Можна почати з ключових позицій: скло, папір, пластик. Якщо, наприклад, це пляшки з-під мінералки, то їх можна не мити. З-під соків/пива/вина — просто сполоснути. Тут не йдеться про миття по пару хвилин. А щодо зберігання відходів, то це залежить від бажання закладу ще продуманіше використовувати свій простір.

Якщо ж сортувати хочуть ресторани чи інші заклади за межами Києва, то вони можуть відправляти нам свої відходи поштою (окрім скла). Є в нас послуга «Пластик Поштою» — одна посилка вагою до 30 кг із найдовшою стороною коробки до 70 см буде коштувати 200 грн.

Із нами вже співпрацюють Urban 500, Альтруїст, Бафуд, Хлібний, Sereda Vegan Point, Blanke тощо. А деякі ресторани знаходять креативний вихід із ситуації та використовують свої відходи (скляні пляшки, наприклад), як елемент декору. А «Китайський привіт» якось навіть брав у нас відходи для інсталяції до Хелловіну.

Співзасновниця та ідеологиня бару Squat 17b Дар’я Криж 

У 2018 році ми з моїм чоловіком Мирославом були в Камбоджі. І от якось ми йшли камбоджійським пляжем і просто шляхом збирали пластикові соломинки, які було викинуто на берег морем. Їх швидко назбиралося близько 100 штук — така впевнена жменя опинилася у наших руках. Крім соломинок навколо валялися зубні щітки та купа іншого пластикового мотлоху. Мене це дуже сильно вразило й у той момент я зрозуміла, що кожен із нас особисто відповідальний за те, що коїться з нашою планетою. 

Тож, коли ми повернулися в Україну, почали з того, що повністю виключили пластикові соломинки з використання. Спочатку ми замінювали їх макаронинами — Barilla робить такі прикольні та товсті вироби, схожі на екологічні соломинки, — а потім перейшли вже на очеретяні від бренду ​​Yes Straws. Зараз видаємо їх тільки на прохання. В той же час ми почали сортувати на барі, але самостійно вивозили пластик, картон і тетрапак на станцію сортування «Україна без сміття». 

Потім мої друзі — Олексій Педосенко та Марія Фронощук, — розповіли про сервіс Екола, яким вони почали користуватися. Не довго думаючи, ми вирішили імплементувати його в роботу нашого закладу. Тож ми співпрацюємо з Еколою з травня 2021 року, а всю комунікацію ведемо через їхній телеграм-бот — це дуже зручно. Ти просто заходиш у чат, тиснеш на старт, пишеш адресу, обираєш, скільки пакетів сміття ти хочеш віддати, та дату вивозу. Десь за пів години до візиту кур’єр дзвонить тобі, а потім оперативно забирає сміття. 

Скло та картон вже не перший рік у нас забирає і вивозить спеціальна людина, з якою нас познайомили колеги з бару «Хвильовий». Чоловіка звуть Олександр і за 500 гривень раз на тиждень він приїздить до нас і забирає склотару на склобій, а картон на макулатуру. 

В Сквоті ми так налаштували наші процеси, щоб сортувати те, що продукуємо. Тобто якщо у нас є лате або капучино, то ми, зрозуміло, використовуємо молоко, а це тетрапак — сортується і приймається Еколою. Якщо у нас є коктейль з імбирним пивом, то це жерстяні банки — сортуються і приймаються Еколою. Якщо це пластик, то це виключно той, який знову ж таки сортується і приймається Еколою. Картон так само — всі наші коробки ми розбираємо та складаємо, щоб Олександр міг ефективно їх вивезти. Тож ми так все систематизували та налагодили так, що 99% сміття, що ми продукуємо в Сквоті, можна здати на переробку. Ми це робимо заради спільного блага з вірою у те, що маленькими зусиллями ми можемо зробити світ кращим. Своїм прикладом помаленьку ми можемо змінювати ставлення інших людей і зокрема закладів до кліматичної та екологічної ситуації у світі.

Сумарно це займає багато часу, тому що кожного дня люди, які працюють в закладі, промивають тетрапак і пластик, збирають і складають картон, а щоранку ще й сортують скло. Звичайно, спочатку було непросто налаштувати процес. Ми не могли придумати, де на барі знайти місце для вже чистих відходів. Робітники довго запам’ятовували, що, як і куди. Як мінімум їм тепер треба було мати на увазі, що у нас не один сміттєвий бак. Проте, як кажуть, було б бажання. Місце знайшлося само собою, колеги звикли і тепер самі проявляють ініціативу, допомагають сортувати і досортовувати, контролюють одне одного. Ніколи не буває все ідеально, проте ми вчимося й відчуваємо, що вкладаємося в екологію, а не живемо в кредит. Щобільше, наші співробітники, привозять пакети зі своїми відходами з дому — для них це зручно, а нам не складно.

Екола вивозить відходи у вихідні безкоштовно, але ми можемо залишати чайові,  у будні — 129 грн за пакет на 120 літрів. Також можуть взяти гроші, якщо потім досортовують наше сміття. Олександр, який забирає наші картон і скло, працює за особистими домовленостями. 

Закладам, які хочуть сортувати, але поки не наважилися, я рекомендую взяти супервізію у когось з екоактивістів. Тому що подивитися, послухати, отримати консультацію та зрозуміти, що сортувати можна і це не складно — краще у досвідченої людини, яка цим займається. Є взагалі такі спеціалісти, які професійно консультують бізнеси щодо переходу на екологічну діяльність. Також можна просто ходити по інших закладах і переймати досвід у них. Крім того ніколи не буде зайвим подивитися хороше документальне кіно про пластик і сортування, почитати матеріали щодо того, у якому стані знаходиться світ, знайти статистику та усвідомити для себе, що це потрібно. І наостанок, варто розуміти, що це не тільки свідомість, але й гроші. Тому що в нашій бульбашці, коли люди розуміють, що заклад екологічний, вони туди ходять. 

Виходить, що не така вже страшна та невиконувана задача, як здавалося на перший погляд. Це як з сортуванням вдома — вперше завжди складно та незрозуміло, тому що ми боїмося того, чого не знаємо. Проте потім втягуєшся та вже на автоматі складаєш чисті відходи по фракціях.

У Києві та області для ресторанів, кафе, барів, кондитерських тощо є можливості бути екологічними та свідомими. Зокрема можна замовити консультацію в екоспеціаліста, щоб навчити робітників сортувати, самостійно вивозити відходи на станцію сортування «Україна без сміття» або ж користуватися іншими послугами ініціативи, в межах яких за пакунками приїжджають до вас. 

Можна звернутися до сервісу Екола, кур’єри якого по-сучасному викликаються через телеграм-бот. Можна познайомитися з іншими ініціативами та окремими людьми, які допоможуть вам утилізувати, та вигадати власну систему. 

Можна хоча б почати, а потім вас буде не спинити. Програма мінімум для, наприклад, середньої кав’ярні стартує зі встановлення базових боксів для сортування скла, пластику, металу та паперу — це обійдеться у 1180 грн, якщо купувати їх в «Україні без сміття». Разовий вивіз відходів від них же — 800 грн не залежно від кількості пакетів, а якщо співпрацювати з Еколою — 129 грн за пакет 120 л по буднях і безкоштовно у вихідні. 

Для того, щоб сортувати, потрібні: одна людина, яка буде пушити цей процес у закладі; приблизно пів години додаткового часу на день для працівників — щоб мити та розкладати по фракціях відходи; кілька квадратних метрів, щоб встановити контейнери; одна година на тиждень, щоб вивезти здобуте. Проте те, що власники закладів отримають натомість, — неоціненне. Повагу, довіру, прихильність та відчуття, що ви не тільки отримуєте, а й віддаєте. 

Я маю досвід роботи в стартапах, а також як зовнішній консультант та ментор, тож кожному стартапу, перш ніж будувати бренд, рекомендую виявити потребу людей у його продукті. 

Простими словами — почати продавати, оцінити можливості масштабування і тільки після цього займатися брендингом та вкладати гроші в маркетинг. Інакше отримаєте дуже привабливу картинку, у якої не буде під собою перевіреної бізнес-моделі. 

Саме для цього існує етап MVP. Багато стартапів розцінюють його як етап прототипування. Та MVP потрібно робити ще й для того, аби зрозуміти, чи продаєте ви взагалі, витрачаючи при цьому невеликий бюджет. Якщо продукт готові купувати не тільки ваші друзі та родичі, а й велика кількість людей, тоді логічно почати будувати бренд, який додасть вашому продукту цінності та впізнаваності. 

Що треба знати про бренд-стратегію

Ціль брендингу — побачити сильні сторони продукту або компанії та донести їх до потенційної аудиторії якомога зрозуміліше. Розробка бренд-стратегії складається з таких етапів:

• аналіз аудиторії та складання Customer Journey Map;
• позиціонування і ціннісна пропозиція; 
• місія та цінності бренду;
• неймінг та слоган;
• конкурентна стратегія; 
• логотип, кольори, шрифти, дизайн соцмереж, оформлення фотографій, іконки, гайдбук з управління фірмовим стилем;
• фірмовий tone of voice і стратегія ведення соцмереж;
• брендбук зі стратегією, дизайном, основами продажів і сервісного супроводу. 

Рекомендую все це робити стартапам, які вже пройшли етап MVP, хочуть заявити про себе та грамотно презентувати свій проект інвесторам.  

Якщо ви тільки починаєте

Якщо ж ви тільки починаєте і не маєте бюджету на маркетинг (або він дуже обмежений), то ваше основне завдання — отримати максимальний профіт (не прибуток, а саме вигоду для проєкту) за мінімальних витрат. Такий принцип підходить для компаній з будь-яким бюджетом, однак для ранніх стартапів це питання виживання. 

Отже, якщо ви або ваші колеги маєте знання в маркетингу та дизайні, то найпростіше зробити свій перший брендинг самостійно. 

Ви можете провести інтерв’ю з першими покупцями та потенційними клієнтами, які ще не скористалися вашою послугою чи продуктом (але мають біль, який ви прагнете вирішити). Більше про користувацькі інтерв’ю можна дізнатися, прочитавши книгу Роба Фіцпатріка «Запитай маму» або опанувавши основи соціологічних досліджень. 

Також варто провести конкурентний аналіз — побачити, як виглядають і позиціонуються ваші конкуренти, і сформулювати власне позиціонування, яке найбільш точно та влучно презентуватиме цінність вашого продукту. 

Після того як розібралися з болями аудиторії та сформулювали своє позиціонування, слід продумати образ та назву, які найкраще донесуть суть вашої діяльності. Не варто вдаватися в крайнощі та брати першу ліпшу ідею з Google. Водночас не треба вмикати перфекціоніста й придумувати назву 2 місяці. Пам’ятайте, що головне завдання стартапу — швидке масштабування перевіреної гіпотези. 

Щоб створити фірмовий стиль, визначіться з тим, які елементи найважливіші. Тобто брендування стаканчиків для майбутнього офісу краще зробити після того, як ваша бізнес-модель спрацює і ви в принципі відкриєте офіс. На перших етапах вистачить логотипу та фірмових кольорів, що задаватимуть тон та підкреслюватимуть вашу ідею. 

Логотип, до речі, теж можете зробити самі — у Canva або Illustrator. Якщо не вмієте працювати у графічних редакторах і немає знайомих, які могли б допомогти, то назва, набрана читабельним шрифтом з відкритими правами на використання, – ваш варіант на перший час. 

На що (не) витрачатися

Одразу ж бігти реєструвати trademark та витрачати на це щонайменше $1000 я б теж не радила. Зробите це тоді, коли ваш продукт стане хоч трішки конкурентоспроможним. Я чула, що деякі стартапи реєструють торговельні марки в США та Європі, щоб переконати інвесторів у своїх глобальних амбіціях. Час покаже, чи спрацює це як вагомий аргумент (спойлер — ні), однак перевірена бізнес-модель та робочий прототип точно мають більш переконливий вигляд. 

Щоб зробити промо своєму проєкту, можна домовитися з лідерами думок та блогерами про рекламу в соцмережах. Це спрацює, якщо їм сподобається ваша ідея і вони погодяться розказати про вас безкоштовно. У багатьох блогерів платні публікації стартують від $300-$500, тож краще спробувати завоювати їхню увагу класною ідеєю та персональним підходом, аніж витратити маркетинговий бюджет на 2-4 публікації без прогнозованого ROI. 

Якщо у вас є вільні $100, $500 або $5000 доларів, витратьте їх краще на перевірку гіпотез — запустіть таргетинг у соцмережах (якщо у вас В2С продукт), запросіть на каву перших юзерів або менторів, придбайте за ці гроші дані досліджень з вашої галузі або просто докладіть їх до створення продукту. 

Що далі

Якщо ви вже знайшли Product-Market Fit — ідея має потенціал та ринок для росту — пора переходити на етап масштабування. Досягнути Product-Market Fit означає знайти сегмент ринку, де клієнти обирають ваш продукт, щоб вирішити свої завдання, і повертаються, перетворюючись на регулярну аудиторію. Саме тут пора починати роботу з бренд-стратегом у напрямку Customer та Brand Experience, щоб проаналізувати дані про клієнтів, адаптувати продукт під мінливі умови ринку та зробити його більш привабливим для користувачів, інвесторів і ЗМІ. 

Дар’я Волкова, бренд-стратегиня й співзасновниця агентства Pink Lions

За перший рік роботи Foodex24 досяг обороту в 15 млн грн у місяць і збільшив кількість поставок з 20 до 300 щодня. Середній чек в онлайн-супермаркеті виріс майже вдвічі – до 1500 грн. Серед контрагентів Foodex24 – такі продуктові гіганти, як-от МХП, «Епікур», Coca-Cola, Pepsi, Danone тощо.

Сьогодні в пріоритеті компанії – крафтові, фермерські товари, ексклюзивний імпорт. У Foodex24 розповіли AIN.Business, як онлайн-супермаркет працює з постачальниками.

Як стати постачальником Foodex24

1. Надіслати пропозицію про співпрацю на пошту suppliers@foodex24.com.
2. За кілька робочих днів пропозицію обробить відповідальний за категорію менеджер, після чого він дає постачальнику зворотний зв’язок. Найчастіше компанія бере зразки продукції, щоб протестувати їх у фокус-групах.
3. Після аналізу продукції, оцінки її конкурентних переваг Foodex24 узгоджує комерційні умови співпраці: 

• ціноутворення;
• умови оплати поставок;
• маркетинговий бюджет на просування товарів постачальника;
• пріоритетність розміщення позицій на сайті та в категоріях.

4. Далі треба підписати договір поставки та узгодити специфікацію й терміни випробувального періоду для товару. Опісля компанія аналізує, наскільки ефективно працювати з цією одиницею асортименту. До уваги беруть такі показники:

• маржинальність;
• оборотність;
• доступність порівняно з аналогічними продуктами конкурентів у категорії.

5. Foodex24 залишає за собою право не вводити в основну асортиментну матрицю продукти, які не підійшли за критеріями відбору. Позичальникам відмовляють, якщо вони не дотримуються умов поставок та правил маркування або ж їхні товари регулярно отримують негативні відгуки в споживачів.

Якщо продукти пройшли перевірку, то постачальник починає співпрацювати з онлайн-супермаркетом.

«Іноді постачальники надсилають свої пропозиції безпосередньо засновнику компанії Владиславу Савченку через соціальні мережі та месенджери, але у Владислава висока завантаженість. Краще звертатися за контактами на сайті, щоб отримати максимально оперативну відповідь», – зауважують у Foodex24.

Також AIN.Business розповідав, як фермеру стати постачальником служби доставки OVO.

Простими словами, з відкриттям ринку землі в українців з’явився новий інструмент для інвестицій. За перший місяць уклали понад 3 000 угод загалом на 6 000 га землі. 

AIN.Business розповідав:

• як купити-продати ділянку – повний Q&A із земельних питань; 
• скільки потрібно грошей для інвестицій у землю;
• чому українці можуть втратити свої паї.

Редакція LIGA.net пішла далі, купила 3 гектари землі на 100 000 грн і розповіла про реальний стан справ у земельних інвестиціях уже з власного досвіду. AIN.Business законспектував головні цифри, документи та інструкції. 

Як обрати ділянку для інвестицій

Для інвестора важлива ціна за гектар і прибутковість від оренди.

Ціна

У липні середня ціна на землю складала близько 40 000 грн (до $1 500), за словами міністра агрополітики Романа Лещенка. Дані Державної служби з питань геодезії свідчать, що ціни угод сильно різняться: від 3 700 грн за га в Луганській області до 13 млн грн – у Київській. 

Однак на ціну зараз орієнтуватися не слід. Важливо, як вона буде змінюватися в майбутньому. Лещенко прогнозує, що паї дорожчатимуть у середньому на 7-10% щороку. В інвестиційному агентстві LandClub ставлять на 10-15%. Прогнози спираються на досвід сусідніх країн.

Дохід від оренди

Щоб оцінити прибутковість, інвестору слід зважати на термін і умови орендного договору.

До половини сільгоспземель в Україні орендують фермери або агрохолдинги. Сьогодні за оренду 1 гектара платять в середньому 3 400 грн. Перегляд ставки оренди прив’язаний до інфляції або до нормативно грошової оцінки ділянки.

Виходить, що середня річна прибутковість від оренди в Україні складає сьогодні 8,5% (якщо купуєш гектар за 40 000 грн і здаєш в оренду за 3400 грн). Це без податків і транзакційних витрат.

Де знайти продавця землі

1. Онлайн-майданчики оголошень, як-от OLX, dom.ria.com. 

Зараз там близько 12 000 оголошень, однак пошук видає всі ділянки – під забудову, присадибні тощо. Тут тяганина з юридичною перевіркою ділянки та оформленням лежить повністю на покупцеві.

2. Спеціалізовані онлайн-сервіси з пошуку й купівлі землі. 

Таких вже є два – «Доброзем» (на стадії розробки) і KupiPai. Зареєстровані на KupiPai користувачі отримують доступ до інтерактивної карти з виставленими на продаж ділянками. 

KupiPai – посередник між інвестором і агрохолдингами, які допомагають своїм орендодавцям продати землю. Самі агрохолдинги купити землю не можуть, хоча, як орендарі, вони мають пріоритетне право викупу. Однак, за законом, юридичні особи не можуть купляти землю до 2024. Та й ресурсів, щоб викупити всі орендовані паї, у них не вистачить.

Таким чином агрохолдинг шукає охочих продати пай та вносить дані про ділянки пайовиків на сайт KupiPai. Натомість сервіс допомагає агрохолдингу знайти надійного інвестора, який не розірве договір оренди завтра і не надумається посеред поля садити свою картоплю.

За схожим принципом працює інвестиційне агентство Land Club. Щоправда, у них немає сайту, а інформація про ділянки, виставлені на продаж, доступна тільки членам клубу. 

Як обрати посередника

Треба зважати на транзакційні витрати, адже якщо ви інвестуєте мало, вони з’їдять левову частку прибутковості. 

Для дрібних інвесторів більше підходить KupiPay. Там беруть 5% від суми угоди, а послугу надають «під ключ». LandClub орієнтується на тих, хто готовий купити від 20 га, тобто інвестувати понад $20 000. Плюс щороку треба платити $390 за членство в клубі.

Податки і витрати

Ось за що доведеться заплатити, крім самої ділянки.

Угода

1. 5% податку на прибуток + 1,5% військового збору від суми угоди. Згідно з законом їх має сплачувати продавець. Він може закласти ці податки в ціну ділянки.
2. 8 000-10 000 грн – за те, що нотаріус оформить угоду.
3. Від 350 грн – за те, що нотаріус завірить дозвіл дружини/чоловіка на купівлю-продаж ділянки. 
4. Від 500 грн – за оформлення довіреності на проведення угоди від вашого імені.
5. 600-800 грн – за послуги оцінювача. Податок на прибуток розраховують саме з оціночної суми угоди, навіть якщо фактична буде меншою.
6. 1500-2000 грн – за те, що нотаріус зареєструє передачу першочергового права викупу від орендаря новому власнику – вам.

Послуги посередників

Land Club бере 3% від суми угоди (тільки за підбір ділянки) або $100 за га (якщо угоду оформляють «під ключ»), KupiPai – 5%.

Які податки платить власник ділянки

Ставши власником землі, ви платите податок на землю – від 0,3% до 1% на рік від нормативно грошової оцінки (залежить від регіону, середня в Україні – до 28 000 грн за га). 

Також оподатковується дохід від оренди: 18% ПДФО + 1,5% військового збору. Власник ділянки отримує платіж за оренду з уже вирахуваними податками.

Що купила LIGA.net

На інвестиції в редакції було 100 000 грн. Їй одразу повідомили, що для входу на ринок це замало: треба мінімум удвічі більше. За тиждень підібрали 2 варіанти. 

KupiPai – ділянку в Вінницькій області площею 1,8 га. Її вартість – 120 000 грн, річна оренда за весь пай – 10 380 грн, прибутковість – 8,6%, термін договору – 15 років.

Land Club – пай у Чернігівській області площею 3,09 га. Вартість – 84 890 грн, орендний дохід – 7 788 грн (прибутковість 9,2%), термін оренди – до 2042 року. Період окупності – 11 років. Нормативно-грошова оцінка – 72 484 грн.

З урахуванням всіх витрат і податків реальна прибутковість в ділянки в KupiPai складе 5,9%, а в Land Club – 5,8%. Обрали Land Club.

Реальні транзакційні витрати обійшлися майже в 23 000 грн – понад 27% від ціни ділянки. Це багато, адже такі витрати «з’їдають» весь прогнозований дохід від оренди за наступні три роки. Щоб знизити відсоток витрат, треба інвестувати більше.

Документи й угода

Ось які документи знадобилися:

• документ, що підтверджує джерело грошових коштів (наприклад, довідка про доходи з місця роботи і виписка з податкової);
• договір з Land Club і довіреність на ім’я менеджера компанії;
• нотаріально завірений дозвіл дружини на купівлю-продаж землі;
• довідка з банку про наявність рахунку;
• копії паспорта та ідентифікаційного коду.

Процес зайняв 40 хвилин, з яких найдовше тривали переговори з «Приватбанком», щоб пропустили переказ великої суми. Про це краще домовитися заздалегідь.

Через пів години після платежу редакція отримала скан договору на придбання земельної ділянки площею 3.0863 га з кадастровим номером 7425587200: 08: 000: ХХХХ.

Замість висновку

1. Наразі українці не поспішають продавати землю. Попит перевищує пропозицію. Більшість паїв скуповує менеджмент агрохолдингів-орендарів. Непрофільним інвесторам лишається кілька десятків ділянок. 
2. А втім, уже є інфраструктура й посередники, які дозволяють некваліфікованому інвестору зайти на ринок. 
3. Інвестувати менше 200 000 грн – невигідно, адже кілька десятків тисяч гривень доведеться віддати за юридичне оформлення та послуги посередників.
4. Українська земля з високою ймовірністю може подорожчати в рази. Варто зачекати.

Як працює фулфілмент

Фулфілмент – це комплексні послуги із супроводу товару від моменту замовлення до його видачі. Покупець надсилає товар на склад Rozetka. Маркетплейс зберігає його, комплектує замовлення та надсилає покупцеві. 

Rozetka надає такі послуги:

• приймання, маркування/стікерування товарів;
• зберігання товарів на складі Rozetka;
• пакування, комплектація, відвантаження оформлених замовлень;
• організація видачі відправлення в точці видачі Rozetka;
• повернення товарів зі складу.

Перед тим як відправити замовлення, Rozetka друкує чек з реквізитами продавця. Якщо товари доставляє поштовий оператор, кошти при післяплаті надходитимуть безпосередньо на рахунок продавця.

Користуватися фулфілментом можуть лише дійсні продавці маркетплейсу, адже Rozetka опрацьовує тільки замовлення з власного сайту.

Як почати роботу з фулфілментом від Rozetka

Крок 1. Під’єднати фулфілмент до акаунту.

Напишіть повідомлення з інформацією про ваш магазин на logistic_market@rozetka.com.ua. Виберіть обліковий запис, з якого будете керувати фулфілментом. Акаунт власника магазину використовувати не можна. Додайте нового менеджера магазину або виберіть когось із уже наявних. Після обробки запиту цей менеджер отримає доступ до розділу «Фулфілмент».

Крок 2. Підготувати товари.

Узгодьте з менеджером Rozetka товари, які плануєте продавати. Треба надати реальні «живі» фотографії товару, його пакування й маркування. Світлини мають бути якісними, з високою роздільною здатністю.

Далі слід правильно підготувати інформацію про товари та ознайомитися з правилами пакування та маркування.

Крок 3. Підписати договір із перевізником.

Зараз фулфілмент Rozetka співпрацює з «Новою поштою». Продавець має підписати з нею договір від тієї ж юридичної особи або ФОП, з якою підписував договір з Rozetka. Далі продавець передає API ключ менеджеру маркетплейсу.

Крок 4. Підписати договір з Rozetka.

Приклад договору дає менеджер маркетплейсу. Його слід підписати через систему електронного документообігу «Вчасно». Плюс договір про надання фінансових послуг. Він потрібен, щоб отримувати оплату за товари, коли їх видаватимуть у точках Rozetka.

Крок 5. Доставити товар на склад Rozetka. 

У розділі фулфілмент треба створити заявку на зберігання товару, а також зазначити його кількість та планову дату/час доставки. Продавець самостійно привозить товар за адресою Київська область, м. Бровари, Об’їзна дорога, 62. Товар приймають у присутності представника продавця. Відкривати склади в інших містах маркетплейс поки не планує.

Зараз продавець не може відправити товари на склад поштою, але Rozetka працює над цією можливістю.

Скільки це коштує

Актуальні тарифи продавець може дізнатися, написавши звернення в особистому кабінеті з темою «Фулфілмент». Розрахунок за послуги відбувається післяплатою.

Раніше видання Retailers публікувало орієнтовні розцінки:

• приймання, маркування, стікерування товарів – 7,02 грн за одиницю;
• зберігання – 2,52 грн за кубічний метр за добу;
• пакування, комплектація та відвантаження замовлень – 15 грн за одне;
• будь-яке повернення замовлень – 7,02 грн за одне.

Детальна інструкція щодо роботи з фулфілментом Rozetka є на сайті. 

Також AIN.Business розповідав, як відрити точку видачі Rozetka по франшизі.