У завершальному епізоді другого сезону відеоподкасту «Сила Бізнесу. МСБ» розповідаємо про Vivat — одне з найбільших видавництв України. Гостею випуску стала Юлія Орлова, генеральна директорка видавництва. Ілля Кабачинський зустрівся з героїнею у новій книгарні у Києві та розпитав про книжковий бізнес, зростання популярності українських авторів і про те, як трансформувалась культура читання в Україні.

Слухати на Soundcloud:

Також епізод можна прослухати на Spotify та Apple Podcasts. Або ж читайте коротку текстову версію нижче.

Декілька фактів із розмови:

• Vivat було засновано у Харкові у 2013 році шляхом злиття книжкових видавництв Pelican та «Аргумент-принт», що входять до групи компанії «Фактор». Початкові інвестиції склали 32 мільйони гривень, які пішли на купівлю прав, виробництво, друк та заробітні плати. Вже за декілька років Vivat увійшло до трійки найбільших видавництв країни за кількістю виданих найменувань і накладів. У здобутку компанії сьогодні — понад 23 млн надрукованих книжок, співпраця з великими світовими видавництвами, участь у міжнародних фестивалях та десятки профільних нагород.
• Основний фокус діяльності Vivat — популяризація українських авторів та українськомовних видань. Показово, що з 2014 року книжковий ринок загалом почав трансформацію, у межах якої попит на видання українською лише збільшувався. Проте переломний момент для книжкового бізнесу стався вже під час повномасштабної війни, коли було підписано закон про заборону ввезення й розповсюдження російських книжок. Це безумовно дозволило видавництвам розправити крила та створило ще сприятливіші умови для розвитку.
• За словами Юлії, перше завдання будь-якого видавництва — створити оригінал-макет книжки до того, як вона піде у друк. Над цим працює група спеціалістів — від візіонера, або ж головного редактора, до редакторів та коректорів, які готують книгу до друку.
• Щоб зробити якісний продукт, на всьому ланцюжку книговиробництва працюють професіонали, які щиро віданні своїй справі. Бо треба відчути книгу, аби вона сподобалася читачу, якісно її зробити, випустити та продати. На сьогодні у Vivat — близько 140 працівників в основному штаті та ще до 250 людей на аутсорсі.
• Друге важливе завдання видавництва — донести книжку до читача. Коли книга надрукована, починається процес її просування — самостійно або через дистриб’юторські компанії. Vivat має величезну кількість партнерів у B2B сегменті — це і мережі супермаркетів та книгарень, кав’ярні, АЗК тощо. Ця структура продажів не однорідна та змінюється щороку. Також бізнес співпрацює зі 142 українськими видавництвами й сам виступає як великий дистриб’юторський центр з розповсюдження українськомовної літератури.
• Першу власну книгарню компанія відкрила у Харкові 2017 року. Тоді ж запустили й власний інтернет-магазин. На сьогодні працює сім фірмових книгарень Vivat — у Харкові, Києві, Львові та Івано-Франківську. Найновішу книгарню відкрили у грудні 2023 року у столиці з асортиментом понад 20 000 книг. Тут працює і кав’ярня, яка створює ще більш затишну атмосферу.
• Основна концепція Vivat — задовольнити всі потреби споживача та надати йому повну свободу у виборі, тому всі їхні книгарні — відкритого типу. Це означає, що асортимент складається на 30-40% з власного виробництва, а інше — книжки інших видавництв, а також іноземною мовою. В асортименті Vivat домінує фентезі, нон-фікшн та художня література. А ось дитяча та підліткова література є окремим великим напрямом, частка яких складає понад 50%.
• Нові умови на ринку стимулюють видавництва полювати за українським автором. У цій ланці видавництво є посередником між автором та читачем, тому важливо вибудувати з ним довірливі та теплі стосунки для продуктивної співпраці. В 99% випадках компанія випускає книги власними коштами, але буває, що автор також розділяє це фінансування, або покриває його. При цьому оптимальний тираж коливається в межах 4000-5000 надрукованих копій, а середній прибуток з продажу становить 15%, який повертається лише в довгостроковій перспективі, коли читач проголосує за книжку гривнею.
• На полицях Vivat — видання українських авторів, як-от Сергія Жадана, Тараса Прохаська, Олександра Михеда, Дари Корній, а також відомих світових письменників. Серед останніх бестселерів — книжки Сари Маас, «Емоційний інтелект» Деніела Ґоулмана та «Фактор Черчилля» Боріса Джонсона. Остання була надрукована накладом у 50 000 примірників. Проте досі найбільшу популярність та особливу любов читача має «Справа Василя Стуса», що була вперше опублікована у 2019 році. Її тираж на сьогодні — понад 120 000 книжок.
• З початком повномасштабної війни вартість книжок на ринку зросла до 60%, а їхня середня вартість складає 300 гривень. Причиною цьому стали інфляція та зростання цін на папір і купівлю прав. При цьому Юлія Орлова ділиться, що книга середньої ціни часто може бути імпульсивною покупкою, а чим вища її вартість — рішення про купівлю стає більш виваженим.
• Сьогодні Vivat має чотири напрями розвитку: видавництво, реалізація через B2B, власний інтернет-магазин та книгарні. У планах — розширення мережі книгарень та видання нових бестселерів.
• Тим, хто прагне побудувати книжковий бізнес, Юлія радить насамперед сформувати продуктивну команду з однодумців-книголюбів, бути системними та мислити масштабно.

Гостем дев’ятого випуску подкасту «Сила Бізнесу. МСБ» став Олег Власенко — засновник бренду рюкзаків HURU. Ілля Кабачинський зустрівся з героєм та розпитав про успішний реліз на Kickstarter й те, як зробити якісний рюкзак в Україні та вдало просуватися на закордонному ринку.

Слухати на Soundcloud:

Також епізод можна прослухати на Spotify та Apple Podcasts. Або ж читайте коротку текстову версію нижче.

Декілька фактів із розмови:

• Бренд рюкзаків HURU заснував Олег Власенко у 2017 році. Ідея створення з’явилася після невдалої експлуатації водонепроникного рюкзака, що повністю промок під зливою разом з документами власника. Тоді й виникла думка зробити такий рюкзак, що відповідав би усім вимогам водонепроникності, функціональності та якості. Попри відсутність досвіду у цій справі, вдалося знайти однодумців, а вдале виготовлення першої одиниці надихнуло продовжувати та розвивати ідею як бізнес.
• Перші інвестиції у розвиток складали $14 000, більшу частину з яких витратили на створення неймінгу та розробку первинної маркетингової стратегії. Коли виріб і стратегія були готові — презентували бренд на краудфандинговій платформі Kickstarter. Реліз пройшов успішно: зібрали понад $50 000, а найголовніше — змогли заявити про себе та знайти чимало клієнтів на глобальному ринку.
• Kickstarter дав команді величезний досвід у налагодженні операційних процесів. По-перше, виникла потреба активного пошуку виробництва в Україні, що виявилося досить складною задачею, оскільки виготовлення подібного рюкзака є важким технологічним процесом. Друге — налагодження логістики, бо замовлення робили звідусіль. Це все створило умови для швидкого росту та дозволило впевненіше позиціонувати себе, зокрема на міжнародному ринку.
• Початок повномасштабної війни повністю зупинив виробництво та зруйнував логістичні процеси, коли на складі налічувалося близько 150 одиниць готових виробів на понад 1,5 мільйона гривень. У той період колосальну підтримку бренду надали клієнти, особливо з Японії, які робили замовлення з приміткою, що готові чекати на відправку виробу скільки буде потрібно. Це неабияк надихнуло, тому вже за місяць, коли запрацювала Укрпошта, почали робити перші відправлення, а через 3-4 місяці поступово відновили свою роботу на повну потужність.
• Бізнес має два виробництва — у Львові, де відшиваються вироби, та у Києві, де перевіряють їх перед відправкою клієнтам. Основа команди — це 12 швачок та стільки ж офісних працівників. Середня кількість проданих виробів на місяць коливається в межах 30-40 одиниць, а в період активних корпоративних замовлень залучають додаткових працівників на повну зайнятість.
• Головне правило HURU — робити якісний продукт. Підкріплюють це довічною гарантією, за умовами якої можна надіслати бренду виріб на безкоштовний ремонт або обмін.
• Маючи виробничі потужності в Україні, тканину та фурнітуру купляють за кордоном. Із самого початку в HURU роблять вироби з кордури німецького виробництва — тканини, що є золотим стандартом якості серед тканин для створення сумок та рюкзаків. Нещодавно додали у свою лінійку тканину X-Pac, що не поступається якістю, проте має візуальну відмінність.
• Якщо до початку повномасштабної війни проблем з тканиною не було, то зараз термін очікування складає 3-4 місяці, бо виробник кордури почав приймати великі обʼєми замовлень в сегменті military. Але засновник запевняє, що попри довге очікування, воно того вартує. Постраждала й логістика — відправляти замовлення зараз значно складніше та дорожче. Команда вирішує і це питання — наприклад, вже працює над створенням готового стоку та  можливістю безкоштовної доставки до США.
• У підході до створення нових моделей намагаються не ставити себе в жорсткі рамки. Таким чином перший рюкзак HURU H1 з часом модернізувався в HURU H2, який і до сьогодні в топі продажів. Потім додали дитячу модель, а в планах — оптимізувати розмір виробів під підлітків. Також в асортименті є месенджери, вікендери та базовий одяг, при створенні яких передусім орієнтуються на власні потреби та ідеї.
• Вироби HURU доставляються у понад 50 країн світу. Співвідношення продажів — 50/50, де половину складає український ринок, а решту — ринки США, Європи та інших країн. Основні канали продажів — Instagram (який домінує), власний сайт та магазини партнерів. Середній чек варіюється в межах $200, а більшість клієнтів характеризуються як ті, хто обирає рюкзак раціонально, оцінюючи насамперед функціональність, якість та надійність виробу.
• У майбутньому команда планує продовжувати розширювати продуктову лінійку та замислюється про відкриття шоурумів, зокрема й за кордоном. Для підприємців-початківців Олег радить розуміти весь цикл бізнесу — від стратегії до виробництва та логістики. Але найважливіше — не боятися починати власну справу та робити те, що дійсно подобається.

У восьмому випуску відеоподкасту «Сила Бізнесу. МСБ» розповідаємо про бренд дизайнерського освітлення та декору Yalanzhi Objects, який заснувало подружжя — Юлія Мельниченко (Яланжи) та Євген Мельниченко у 2017 році. Ведучий Ілля Кабачинський поговорив із засновниками та розпитав, як це — розвивати бізнес у творчому тандемі та попри війну продовжувати рости й просувати свій бренд на міжнародній арені.

Слухати на Soundcloud:

Також епізод можна прослухати на Spotify та Apple Podcast. Або ж читайте коротку текстову версію нижче.

Декілька фактів із розмови:

• Yalanzhi Objects — сімейний бізнес дизайнерського освітлення та декору для інтерʼєрів, який відкрили Юлія та її чоловік Євген в Одесі. Юлія давно захоплювалась скульптурою, а з 2015 року почала активно досліджувати різні форми та матеріали, зокрема целюлозу. Два роки численних експериментів привели її до власного артпроекту з виставками у Києві та Одесі. Це тільки підсилило думки, що треба вкладати енергію у щось своє, тому разом із Євгеном вони взялися будувати спільну справу.
• Рік тестували нові форми, експериментували з моделями та кольорами, аби в результаті стандартизувати свій продукт. Так бренд починає брати участь на українських та міжнародних виставках, зокрема на паризькій Maison&Objet, де засновники отримують позитивні відгуки, нові контакти, а найголовніше — замовлення. Оскільки подальший розвиток потребував масштабування, у 2019 році подружжя приймає рішення перевезти все виробництво до Києва.
• Сьогодні майстерня Yalanzhi Objects на Подолі має площу 100 м² та працює з різними техніками й матеріалами — пап’є-маше, кераміка, глина, целюлоза та метал. Продукцію створюють як серійно, так й індивідуально на замовлення, у межах запропонованої каталогом стилістики. Важливо, що всі позиції виготовлені з натуральної вторинної сировини та довговічних матеріалів, що не шкодять довкіллю.
• На перший погляд, може здатися, що вироби з целюлози крихкі, але це не так. При правильній обробці, дотриманні належного рівня вологості та температури, папір перетворюється на міцну конструкцію, зберігаючи ззовні ту саму легкість та тендітність форм. І хоч середній термін створення одного світильника складає 6-8 тижнів, засновники запевняють — клієнти готові чекати.
• Повномасштабна війна принесла нові випробування для бізнесу — порушення логістичних процесів, падіння купівельної спроможності населення, блекаути. Проте Yalanzhi Objects не тільки вистояв, а й продовжив розвиватися, прикрашаючи своїми виробами стенди міжнародних виставок, інтерʼєри численних закладів та домівок в Україні й поза її межами.
• За словами засновників, особливість клієнтів з-за кордону в тому, що вони більш відкриті до експериментів. Тільки через власний магазинчик на Etsy бренд продає до 50% кастомних виробів. Водночас український споживач також змінюється — раніше звертали увагу на більш класичні дизайни та кольори, але з часом почали обирати щось більш екстравагантне та сміливе.
• Силу свого партнерства пояснюють тим, що всі робочі процеси розділені між обома. Юлія — артдиректорка, художниця, дизайнерка та генерує весь контент, а Євген відповідальний за виробництво, логістику і збут. Більшість часу подружжя проводять на роботі та щиро люблять те, чим займаються. І попри зростання попиту, прагнуть залишатися такими ж крафтовими, зберігаючи камерність та цінність власного ремесла.
• Основний сезон продажів припадає на період весна-осінь, а покупці діляться на три категорії — споживач, посередник та дизайнер. З початком війни змінилися і канали продажів. Якщо раніше переважав офлайн, то зараз домінують онлайн-платформи — власний сайт, Instagram та магазинчик на Etsy. Проте  участь у виставках та співпраця з посередниками також є не менш важливими.
• Сьогодні Yalanzhi Objects продовжує розвиватися, створювати нові колекції та експериментувати з формами. У звʼязку зі зменшенням імпорту на український ринок — знизилася і конкуренція для внутрішніх виробників. Це ідеальні умови для того, щоб український крафтовий бізнес зростав, тому радять молодим підприємцям сміливо будувати власні проекти. Головне — це вірити у свої ідеї, бути структурними та не боятись делегувати.

У сьомому випуску подкасту розповідаємо про стартап rekava, що спеціалізується на виготовленні дружніх до довкілля виробів з переробленої кавової гущі. Кофаундери — кандидат технічних наук, інженер-дослідник у харчовій галузі Дмитро Бідюк та кандидат економічних наук, підприємець Юрій Тустановський, які через повномасштабну війну були вимушені перевезти виробництво із Сум до Львова. Ілля Кабачинський поспілкувався із засновниками та розпитав, як створити та розвивати на 100% екологічний бренд, де шукати інвестиції та які перспективи розвитку цієї ніші в Україні.

Слухати на SoundCloud:

Також епізод можна прослухати на Spotify та Apple Podcasts. Або ж читайте коротку текстову версію нижче.

Декілька фактів із розмови:

• rekava — український CleanTech-стартап, заснований Юрієм Тустановським та Дмитром Бідюком у 2021 році у Сумах. Це ековиробництво біорозкладних виробів із переробленої кавової гущі, в концепції якого відповідальне споживання. Серед продуктів компанії — одноразовий посуд, свічки та горщики для розсади. Усі вони створені з органічної сировини, а технологія виготовлення є повністю безвідходною.
• Обох героїв цікавила тема циркулярної економіки — моделі економічного розвитку, яка передбачає відновлення, повторне використання та раціональне споживання ресурсів. А кульмінацією для старту проекту стало їхнє знайомство — на першу зустріч Дмитро приніс зразок біорозкладного посуду, після чого вони вирішили розвивати цей напрям. Засновники разом розробили прототип першого продукту rekava cups — одноразового біорозкладного горнятка для напоїв. Наступні кілька років працювали над удосконаленням технології та залученням мікрогрантів. Це сприяло створенню власного виробництва у Сумах, налагодженню партнерства з місцевими кав’ярнями та навіть співпраці з McDonald’s.
• Багато чого змінилося після початку повномасштабної війни. Коли лабораторія у Сумах більш як місяць перебувала у зоні бойових дій — прийняли рішення евакуювати виробництво до Львова. Безумовно це поставило на паузу низку процесів — саме 24 лютого 2022 року мала відбутися чергова зустріч із потенційним інвестором, проте все відтермінувалося на невизначений час.
• Підприємці розповідають, що сировину для продукції знаходити зовсім не складно. Потенціал кавової гущі в Україні величезний і складає до 70 000 тонн на рік, з яких використовуються лише 1-2%. Серед постачальників rekava — свідомі бізнеси різних напрямків діяльності: кавʼярні, заклади громадського харчування та різноманітні компанії. Наприклад, лише один офіс партнера у сфері ІТ передає близько 80 кг кавової гущі на місяць.
• Після отримання сировини, починається процес її комплексного перероблення, щоб готовий виріб відповідав усім вимогам та якісним характеристикам — був нейтральний за запахом, не передавав свого смаку напоям та їжі, витримував високу температуру. Водночас технологія створення досить наукомістка та складна, що значно збільшує собівартість продукції. Для розв’язання цього завдання співзасновники активно експериментують над глибиною перероблення кавової гущі та досліджують можливості застосовування у виробництві інших органічних матеріалів.
• У підході до розробок відштовхуються від проблематики, де на ринку домінують одноразові пластикові рішення, і пропонують свої альтернативи. Так були створені екологічні варіанти одноразових горняток, капсул для кавомашин та горщиків для розсади. На сьогодні rekava — класичний стартап, що приноситиме масштабні доходи лише за умови виходу в серійне виробництво, можливості для якого зараз обмежені. 
• За декілька місяців після переїзду до Львова бренд представив новинку — rekava candles. Це декоративні аромасвічки з натуральних компонентів, що є повністю біорозкладними. Навіть тримач для гніту до них зроблений не з металу, а з біотривкої яєчної шкарлупи власної розробки, тому вона взагалі не утворює відходів і розкладається в ґрунті протягом 2-3 місяців. Перша колекція присвячена символічним ароматам міст України.
• Попри вищі ціни, у порівнянні з іншими брендами, у rekava чимало клієнтів, які розуміють та цінують підхід Zero Waste як в Україні, так і поза її межами. Нещодавно бізнес відкрив для себе закордоні канали продажів, зокрема на ринках Європи, США та Азії, де вже отримав багато позитивних відгуків. І хоч сьогодні основними продуктами для реалізації є rekava candles та підставки під гарячі напої, підприємці планують з часом налагодити масштабне виробництво одноразового екологічного посуду.
• Підприємці одразу вибудували партнерські відносини, де Дмитро відповідає за розробку та виробництво, а Юрій займається стратегічним розвитком, комунікаціями, пошуком партнерів та інвестицій. До того ж у команді працює ще 4 (станом на 01.01.24 в команді вже 8 людей) людини фултайм, а для великих замовлень додатково залучають інших працівників.
• Окрім цінного інтелектуального напрацювання, у rekava вкладено близько $80 000 власних коштів, реінвестицій та залучених мікрогрантів. Підприємці діляться, що в наявних умовах отримати фінансування досить складно. Попри війну та ризики, у компанії rekava все одно хочуть працювати та розвиватися саме в Україні. Ба більше — обладнання також шукають серед українських постачальників, аби підтримувати місцевого виробника.
• Сьогодні rekava виросла у півтора раза (станом на 01.01.24 зростання обороту у 2,5 раза) від того, що було на початку повномасштабної війни, та вже стала сталим мікробізнесом з великою соціальною місією. У планах на майбутнє — залучення додаткових інвестицій, розширення виробничих потужностей та впровадження нових інноваційних рішень.

У шостому випуску подкасту «Сила Бізнесу. МСБ» поговоримо про освітній стартап Mate academy із його засновниками — Анною та Романом Апостолами і Максом Лисаком. У розмові з Іллею Кабачинським вони розповіли, як створити успішний навчальний стартап в Україні, як залучати інвестиції, масштабуватися та виходити на нові ринки навіть під час війни.

Слухати на Soundcloud:

Також епізод можна прослухати на Spotify та Apple Podcasts. Або ж читайте коротку текстову версію нижче.

Декілька фактів із розмови:

• Mate academy — український EdTech-стартап, який запустила Анна Апостол у 2015 році. З самого початку ідея полягала в тому, щоб дати можливість вмотивованим людям спробувати себе в ІТ, навчаючи їх безоплатно, — а оплату брати тільки після працевлаштування. Спочатку був один учень, потім маленькі офлайн-заняття, успішні кейси яких дали зрозуміти, що обрана бізнес-модель працює і її варто розвивати.
• У 2018 році до Анни приєдналися Роман Апостол та Макс Лисак. Вони зрозуміли, що масштабуватися офлайн неможливо і треба переформатовуватися на нову модель — онлайн-навчання. Саме онлайн дає можливість працювати з найкращими експертами з будь-якого куточка світу, краще контролювати якість та глибше керувати процесами.
• Стартовим капіталом для масштабування були до $30 000 власних коштів. Далі засновники провели невеликий ангельський раунд між друзями з ІТ-сфери, завдяки якому вдалося залучити ще $50 000. Коли у 2018 році стало зрозуміло, що потрібні більші інвестиції для того, щоб масштабувати ISA-продукт та перейти у режим онлайн-навчання, компанія залучила додаткових $580 000 від TA Ventures та Flyer One Ventures. У 2021 році залучили $1,9 млн інвестицій, де серед інвесторів є співзасновники Wise (Transferwise), Teleport, Pipedrive, Bolt. На сьогодні загальні інвестиції складають близько $3 млн, а основні витрати йдуть на те, щоб масштабувати навчання та запускатись на нових ринках. 
• Унікальність Mate academy полягає в тому, що тут працюють за нетиповою моделлю монетизації Income Share Agreement (ISA) — коли людина навчається безоплатно, а вже після працевлаштування сплачує певний відсоток від своєї зарплатні. Зараз це 12% упродовж 3 років (загалом 36 платежів). При цьому, якщо студент не закінчить навчання, чи не знайде роботи в ІТ — він нічого не платить. Відтак процес відбору є дуже важливим, бо це інвестиція для стартапу, яка повертається лише потім.
• Основна навчальна програма — фултайм зайнятість, що триває 4-6 місяців по буднях з дев’ятої ранку до шостої вечора. В основі програми — 80% практики та 20% теорії, а за курс студенти пишуть приблизно 500 годин коду. Окрім цього, в компанії додали модель з гнучким графіком, коли людина оплачує навчання одразу й навчається у власному темпі.
• Ті, хто бажають навчатися на фултаймі, спочатку проходять безоплатний базовий курс на 10-20 годин, що допомагає зрозуміти, чи людині сподобається програмування. Далі необхідно зробити тестове завдання та пройти співбесіду, на якій перевіряють засвоєні навички кодування, рівень англійської мови та вмотивованість. 
• З повномасштабною війною на ІТ-ринку суттєво зменшилася кількість вакансій, конкуренція зросла, а зарплати для новачків знизились, що створило нові випробування для Mate academy. Тоді партнери одразу прийняли рішення розширити курси додатковими модулями, що допомогло би студентам претендувати на більшу кількість вакансій. Разом з тим почали напряму співпрацювати з ІТ- компаніями та навчати людей фактично під запит. Завдяки цьому влітку цього року вдалося вийти на довоєнні показники — 90% найму.
• За словами засновників, компанія вже працевлаштувала понад 2700 студентів, а це майже 1% від усіх IT-працівників України.
• Основним продуктом Mate academy є власна навчальна платформа, де автоматизовані всі процеси, а ключова ціль — зменшити кількість людиногодин на навчання одного студента. Тому було прийнято рішення інтегрувати технологію ШІ, яка допомагає краще опановувати матеріал. Також за його допомогою можна проходити тестові співбесіди, коли студент має можливість потренуватися у типових відповідях на питання, а програма дає їм оцінку та пораду, що треба вдосконалити.
• Водночас у Mate academy потужна база викладачів та менторів, які залучені у допомогу студентам на всіх етапах: від проходження базового курсу до допомоги в кар’єрному зростанні. Більша частина викладачів працює фултайм на позиції інженера, де половину часу кодять, а іншу частину навчають та обмінюються досвідом. 
• У 2022 році, після глибокого дослідження ринків та тестового запуску інтернаціональних груп, команда зважилась виходити на ринок Польщі за моделлю масштабування country-by-country. Це означає, що компанія заходить в одну країну, де повністю локалізує продукт, наймає місцевих експертів, з якими будує операційну діяльність та управляє процесами. 
• У Mate academy не бояться експериментувати й впевнені, що краще швидко прийняти неправильне рішення, ніж довго думати. Найголовніше — вчасно помічати помилки, оперативно виправляти їх та йти далі. Наразі в компанії зосереджені на поточних запусках в нових країнах, після чого планують залучати нові інвестиції та масштабуватися з подальшим виходом на IPO, аби надихнути й інших підприємців в Україні, що це можливо. 

* Наприкінці серпня, вже після запису нашого інтерв’ю, Mate academy відкрили представництво у Бразилії.

У шостому випуску подкасту «Сила Бізнесу. МСБ» поговоримо про освітній стартап Mate academy із його засновниками — Анною та Романом Апостолами і Максом Лисаком. У розмові з Іллею Кабачинським вони розповіли, як створити успішний навчальний стартап в Україні, як залучати інвестиції, масштабуватися та виходити на нові ринки навіть під час війни.

Слухати на Soundcloud:

Також епізод можна прослухати на Spotify та Apple Podcasts. Або ж читайте коротку текстову версію нижче.

Декілька фактів із розмови:

• Mate academy — український EdTech-стартап, який запустила Анна Апостол у 2015 році. З самого початку ідея полягала в тому, щоб дати можливість вмотивованим людям спробувати себе в ІТ, навчаючи їх безоплатно, — а оплату брати тільки після працевлаштування. Спочатку був один учень, потім маленькі офлайн-заняття, успішні кейси яких дали зрозуміти, що обрана бізнес-модель працює і її варто розвивати.
• У 2018 році до Анни приєдналися Роман Апостол та Макс Лисак. Вони зрозуміли, що масштабуватися офлайн неможливо і треба переформатовуватися на нову модель — онлайн-навчання. Саме онлайн дає можливість працювати з найкращими експертами з будь-якого куточка світу, краще контролювати якість та глибше керувати процесами.
• Стартовим капіталом для масштабування були до $30 000 власних коштів. Далі засновники провели невеликий ангельський раунд між друзями з ІТ-сфери, завдяки якому вдалося залучити ще $50 000. Коли у 2018 році стало зрозуміло, що потрібні більші інвестиції для того, щоб масштабувати ISA-продукт та перейти у режим онлайн-навчання, компанія залучила додаткових $580 000 від TA Ventures та Flyer One Ventures. У 2021 році залучили $1,9 млн інвестицій, де серед інвесторів є співзасновники Wise (Transferwise), Teleport, Pipedrive, Bolt. На сьогодні загальні інвестиції складають близько $3 млн, а основні витрати йдуть на те, щоб масштабувати навчання та запускатись на нових ринках. 
• Унікальність Mate academy полягає в тому, що тут працюють за нетиповою моделлю монетизації Income Share Agreement (ISA) — коли людина навчається безоплатно, а вже після працевлаштування сплачує певний відсоток від своєї зарплатні. Зараз це 12% упродовж 3 років (загалом 36 платежів). При цьому, якщо студент не закінчить навчання, чи не знайде роботи в ІТ — він нічого не платить. Відтак процес відбору є дуже важливим, бо це інвестиція для стартапу, яка повертається лише потім.
• Основна навчальна програма — фултайм зайнятість, що триває 4-6 місяців по буднях з дев’ятої ранку до шостої вечора. В основі програми — 80% практики та 20% теорії, а за курс студенти пишуть приблизно 500 годин коду. Окрім цього, в компанії додали модель з гнучким графіком, коли людина оплачує навчання одразу й навчається у власному темпі.
• Ті, хто бажають навчатися на фултаймі, спочатку проходять безоплатний базовий курс на 10-20 годин, що допомагає зрозуміти, чи людині сподобається програмування. Далі необхідно зробити тестове завдання та пройти співбесіду, на якій перевіряють засвоєні навички кодування, рівень англійської мови та вмотивованість. 
• З повномасштабною війною на ІТ-ринку суттєво зменшилася кількість вакансій, конкуренція зросла, а зарплати для новачків знизились, що створило нові випробування для Mate academy. Тоді партнери одразу прийняли рішення розширити курси додатковими модулями, що допомогло би студентам претендувати на більшу кількість вакансій. Разом з тим почали напряму співпрацювати з ІТ- компаніями та навчати людей фактично під запит. Завдяки цьому влітку цього року вдалося вийти на довоєнні показники — 90% найму.
• За словами засновників, компанія вже працевлаштувала понад 2700 студентів, а це майже 1% від усіх IT-працівників України.
• Основним продуктом Mate academy є власна навчальна платформа, де автоматизовані всі процеси, а ключова ціль — зменшити кількість людиногодин на навчання одного студента. Тому було прийнято рішення інтегрувати технологію ШІ, яка допомагає краще опановувати матеріал. Також за його допомогою можна проходити тестові співбесіди, коли студент має можливість потренуватися у типових відповідях на питання, а програма дає їм оцінку та пораду, що треба вдосконалити.
• Водночас у Mate academy потужна база викладачів та менторів, які залучені у допомогу студентам на всіх етапах: від проходження базового курсу до допомоги в кар’єрному зростанні. Більша частина викладачів працює фултайм на позиції інженера, де половину часу кодять, а іншу частину навчають та обмінюються досвідом. 
• У 2022 році, після глибокого дослідження ринків та тестового запуску інтернаціональних груп, команда зважилась виходити на ринок Польщі за моделлю масштабування country-by-country. Це означає, що компанія заходить в одну країну, де повністю локалізує продукт, наймає місцевих експертів, з якими будує операційну діяльність та управляє процесами. 
• У Mate academy не бояться експериментувати й впевнені, що краще швидко прийняти неправильне рішення, ніж довго думати. Найголовніше — вчасно помічати помилки, оперативно виправляти їх та йти далі. Наразі в компанії зосереджені на поточних запусках в нових країнах, після чого планують залучати нові інвестиції та масштабуватися з подальшим виходом на IPO, аби надихнути й інших підприємців в Україні, що це можливо. 

* Наприкінці серпня, вже після запису нашого інтерв’ю, Mate academy відкрили представництво у Бразилії.

Героїнею нового випуску подкасту «Сила Бізнесу. МСБ» стала Вікторія Маслова, яка разом з мамою — Інною Скаржинською, заснували спільний бізнес Vesna. Це рослинна доглядова косметика, створена на власному виробництві за передовими технологіями та формулами. Як побудувати, успішно розвивати сімейний б’юті-бізнес під час війни та виходити на закордонні ринки — про все це розпитав гостю Ілля Кабачинський.

Слухати на Soundcloud:

Також епізод можна прослухати на Spotify та Apple Podcasts. Або ж читайте коротку текстову версію нижче.

Декілька фактів із розмови:

• Український виробник натуральної доглядової косметики Vesna був заснований Інною Скаржинською разом з донькою Вікторією у Бучі вісім років тому. Почалося все з виготовлення домашнього мила, яке б підходило для чутливої шкіри молодшого братика Вікторії. Потім вони почали робити косметику для себе та друзів, що переросло в ідею створення власної справи. 
• Більшу частину витрат і часу зайняло виробництво. Перший кредит на обладнання склав 100 000 гривень, який погасили достроково. Але більші об’єми потребували додаткової кількості обладнання, тому взяли наступний кредит на 350 000 гривень. Згодом стали шукати для себе грантові можливості, а весь дохід реінвестували у бізнес. У такий спосіб вдалося побудувати велике виробництво з лабораторію вартістю майже $1 млн, де створюються й тестуються унікальні засоби, що відповідають стандартам як України, так і ЄС.
• Коли організували виробництво — вдалося збільшити асортимент до 50 найменувань товару, що пройшли всі державні стандарти для отримання сертифікації. На цьому етапі почали шукати приміщення для власного магазину, який спочатку ділили з продуктами здорового харчування. 
• Попри те, що основним каналом продажів залишаються онлайн-платформи — сайт бренду та канали партнерів — Вікторія впевнена, що в даній справі важливо мати фізичні магазини. Це дозволяє клієнтам ближче познайомитися з продуктом, відчути його текстуру, аромат та за потреби протестувати. 
• На початку повномасштабної війни офіс, магазин та лабораторія у Бучі були практично знищені. Хоча збитки були величезні, засновниці швидко прийняли рішення відновлювати виробництво у Львові. А як тільки потужності та команда опинилися в безпеці, почали допомагати захисникам та захисницям тим, у чому найкращі — виготовляти та забезпечувати загоювальними мазями. 
• Наразі, за словами Вікторії Маслової, більшість європейських країн все частіше відмовляється від китайських товарів контрактного виробництва, що дає перспективи для розвитку українського бізнесу у цьому напрямі. Саме під час повномасштабної війни Vesna відкрила для себе цю нішу, і вже зараз виготовляє косметику для кількох закордонних брендів з ЄС та США.
• Асортимент бренду вже понад рік проходить європейську сертифікацію, а витрати на це складають орієнтовно $10 000. Проте в команді впевнені, що час і гроші того варті. Як тільки процес завершиться і буде можливість реалізовуватися на закордонному ринку, всі витрати мають досить швидко окупитися. Водночас у компанії не женуться за обертами, відносять себе до нішового сегмента і найбільше дбають про якість кожного продукту.
• Зараз бізнес масштабувався втричі від того, що було на початку повномасштабної війни. Компанія виготовляє близько 50 000 найменувань на місяць та має 6 магазинів по всій території України — у Бучі, Києві, Львові, Ужгороді та Мукачево. Ще мають понад 50 партнерських точок, частина яких за кордоном — у Польщі та Литві.
• Засновниці мріють, аби в кожному місті України була Vesna, але найголовніша ціль — перемога України. Молодим підприємцям радять відповідально підходити до справи, наймати команду професіоналів, мислити глобально та завжди шукати можливості. 

Гостем нового випуску «Сила Бізнесу. МСБ» став Владислав Малащенко, засновник інклюзивної пекарні для людей з ментальною інвалідністю Good Bread from Good People. Ілля Кабачинський розпитав героя про особливості ведення соціального бізнесу та як попри війну вдалося масштабуватися і передати на благодійність понад 400 000 хлібин.

Слухати на Soundcloud:

Також епізод можна прослухати на Spotify та Apple Podcasts. Або ж читайте коротку текстову версію нижче.

Декілька фактів із розмови:

• Пекарня Good Bread from Good People була заснована у 2017 році, і її основна місія — працевлаштування людей з ментальною інвалідністю. Перші 2-3 роки були досить непростими: нестача грошей, персоналу та постійна зміна локацій. Проте завдяки наполегливій роботі та правильній комунікації з’явилися перші корпоративні клієнти. Тоді бізнес почав розвиватися, але впевненості у завтрашньому дні все так і не було.
• Напередодні 24 лютого 2022 року вся команда підприємства зібралася разом, адже розуміла, що повномасштабна війна рано чи пізно настане. Вже 9 березня вони відновили своє виробництво на волонтерській основі. За словами Владислава, попри всі складнощі для пекарні, саме в цей момент для них відбулася точка росту, бо з’явилися іноземні партнери та багато нових ідей.
• Необхідність у розширенні підштовхнула до думок про переїзд у більше приміщення. Так спільними зусиллями команди, партнерів та простих людей був створений GoodBread.Hub. Це 4-поверхова будівля площею 1000 м², де розмістилися пекарня, лекторій, офіси, столярна та художня майстерні. Ремонт тривав пів року, а витрати склали майже 5 млн грн. Це унікальний простір в Україні зроблений для людей з інвалідністю, де вони зможуть працювати та відчувати себе корисними суспільству.
• Владислав не приховує своєї радості, що нарешті їм вдалося вирости — вже зараз команда Good Bread налічує майже 40 людей та випікає 2000 хлібин на день. За весь час повномасштабної війни соціальне підприємство приготувало та передало понад 400 000 хлібин на деокуповані та прифронтові території.
• Сьогодні пекарня більше нагадує діяльність благодійного фонду, ніж комерційного підприємства. Водночас Владислав упевнений, що справа, яку вони роблять, має велику соціальну силу та надзвичайно важлива. Тому команда Good Bread не здається і налаштована оптимістично: розробляють нові моделі бізнесу та шукають фінансування на будівництво нового простору площею 3000 м².

Гостем нового випуску «Сила Бізнесу. МСБ» став Владислав Малащенко, засновник інклюзивної пекарні для людей з ментальною інвалідністю Good Bread from Good People. Ілля Кабачинський розпитав героя про особливості ведення соціального бізнесу та як попри війну вдалося масштабуватися і передати на благодійність понад 400 000 хлібин.

Слухати на Soundcloud:

Також епізод можна прослухати на Spotify та Apple Podcasts. Або ж читайте коротку текстову версію нижче.

Декілька фактів із розмови:

• Пекарня Good Bread from Good People була заснована у 2017 році, і її основна місія — працевлаштування людей з ментальною інвалідністю. Перші 2-3 роки були досить непростими: нестача грошей, персоналу та постійна зміна локацій. Проте завдяки наполегливій роботі та правильній комунікації з’явилися перші корпоративні клієнти. Тоді бізнес почав розвиватися, але впевненості у завтрашньому дні все так і не було.
• Напередодні 24 лютого 2022 року вся команда підприємства зібралася разом, адже розуміла, що повномасштабна війна рано чи пізно настане. Вже 9 березня вони відновили своє виробництво на волонтерській основі. За словами Владислава, попри всі складнощі для пекарні, саме в цей момент для них відбулася точка росту, бо з’явилися іноземні партнери та багато нових ідей.
• Необхідність у розширенні підштовхнула до думок про переїзд у більше приміщення. Так спільними зусиллями команди, партнерів та простих людей був створений GoodBread.Hub. Це 4-поверхова будівля площею 1000 м², де розмістилися пекарня, лекторій, офіси, столярна та художня майстерні. Ремонт тривав пів року, а витрати склали майже 5 млн грн. Це унікальний простір в Україні зроблений для людей з інвалідністю, де вони зможуть працювати та відчувати себе корисними суспільству.
• Владислав не приховує своєї радості, що нарешті їм вдалося вирости — вже зараз команда Good Bread налічує майже 40 людей та випікає 2000 хлібин на день. За весь час повномасштабної війни соціальне підприємство приготувало та передало понад 400 000 хлібин на деокуповані та прифронтові території.
• Сьогодні пекарня більше нагадує діяльність благодійного фонду, ніж комерційного підприємства. Водночас Владислав упевнений, що справа, яку вони роблять, має велику соціальну силу та надзвичайно важлива. Тому команда Good Bread не здається і налаштована оптимістично: розробляють нові моделі бізнесу та шукають фінансування на будівництво нового простору площею 3000 м².

Героїнею нового випуску стала Ольга Шипелик — засновниця українського однойменного бренду одягу Shypelyk. У розмові з Іллею Кабачинським вона поділилася, як з Луцька розбудовує бренд одягу, про який знають по всій країні, як трансформувати бізнес і запускати нові колекції під час війни.

Слухати на Soundcloud:

Також епізод можна прослухати на Spotify та Apple Podcasts. Або ж читайте коротку текстову версію нижче.

Декілька фактів із розмови:

• Shypelyk — український бренд одягу з власним виробництвом у Луцьку, який запустила Ольга Шипелик у 2016 році. Спочатку основний фокус був на індивідуальний пошив та апсайклінг, але невдовзі стало зрозуміло, що для розвитку необхідно відшивати речі не у єдиному екземплярі та розширювати виробництво.
• Так у 2020 році, під час пандемії COVID-19, Ольга вирішила змінити концепцію на моноформат. У результаті Shypelyk почав спеціалізуватися на верхньому одязі: куртках, куфайках та жилетках, які й зараз лишаються в топі продажів. 
• Через залежність від сезонних продажів виникла потреба у розширенні лінійки одягу. Тому з березня 2022 року команда почала поступово додавати нові дропи та капсули. Зараз це вже повноцінні колекції, що дозволяє бренду тішити клієнтів новинками упродовж року.
• В дизайні Ольга не боїться експериментувати та створювати, на перший погляд, неординарні речі. Часто те, що могло бути незвичним декілька років тому — зараз вже вважається сталим трендом. До речі, висока якість досягається «кутюрним підходом» — кожну річ відшивають вручну, а процеси розділяють між кількома швачками.
• Водночас у Shypelyk немає складу, бо в основі концепції — екологічний підхід до виробництва. Частина колекцій — це сталий асортимент базових речей, які повторюються та є впізнаваними: куфайки, світшоти, майки тощо. Другу групу складають лімітовані капсули, які відшиваються невеликими партіями, або на замовлення. Завдяки такому підходу вдається уникнути надлишкового виробництва та постійно вдосконалювати якість речей.
• Зараз в команді Shypelyk працює 15 людей на постійній основі та 5 на аутсорсі. За більшість процесів, як-от моделювання, адміністративні питання, креатив, маркетинг та піар Ольга відповідає сама і називає себе «лагідним підприємцем».
• На думку Ольги, тимчасовий вихід з українського ринку брендів-гігантів через повномасштабну війну, тільки збільшило увагу та лояльність споживача до українського продукту, адже зараз дедалі більше людей віддають перевагу речам, які вказують на приналежність до української культури та несуть глибокі цінності.
• Основною платформою для продажів та пошуку клієнтів завжди був і залишається Instagram, де вже сформоване власне ком’юніті. Найбільш відданих клієнтів Ольга називає «адвокатами бренду».
• При створенні власного бренду одягу Ольга радить починати з маленьких кроків — не купувати багато обладнання та не відшивати одразу багато речей. Так само і не варто вкладати дуже багато грошей на початку. Для старту достатньо приміщення, місця для крою та декілька швейних машин. Якщо купляти б/у, то початкові витрати на обладнання коливатимуться в межах $2000-2500. Головне мати базові знання, не боятися ризикувати та вірити у свої ідеї.

*Згодом після запису подкасту стало відомо, що бренд Shypelyk будує в Луцьку шоурум та розпочав підготовку до виходу на міжнародні ринки.

AIN.UA разом з Uklon Delivery підготували серію інтерв’ю з українськими бізнесами, що активно користуються сервісом доставки від Uklon, про те, як компанії пройшли ці півтора року та почуваються на ринку сьогодні. У другому матеріалі говоримо з Владом Голубєвим, керівником з розвитку Доставки Привітів, про виклики у роботі ресторанного бізнесу під час війни та важливість однакових цінностей для співпраці.

Матеріал підготовлено за підтримки Uklon Delivery
Що це означає?

Власну доставку на авто ми запустили 2021 року

Тоді у нас були власні автокур’єри, які доставляли замовлення з наших ресторанів у радіусі 3 кілометрів. Уявімо собі вечір, коли усі повертаються з роботи, центр, або на додачу ще й дощ або сніг — це дуже непроста задача. Замовлення могло проїжджати десь 20-30 хвилин один кілометр. Тобто тоді ми стикнулися з проблемою швидкості доставки та почали дивитися, що є на ринку в принципі. 

Потім звернули увагу на «Сільпо» та їхні електроскутери. Провели дослідження, все прорахували, закупили скутери й запустилися наприкінці осені, припинивши співпрацю з автокур’єрами.

Взимку з команди із 6 кур’єрів у нас залишилося 2-3, бо робота непроста і погодні умови роблять своєрідну перевірку на міцність. Потім поступово почало наростати хвилювання і напруга в країні стосовно можливої повномасштабної війни.

Влад Голубєв, керівник з розвитку Доставки Привітів

І ось 24 лютого, той самий день, я прокидаюся, у мене розриваються телеграм-канали: чати з новинами, наші робочі чати, — що робимо, виходимо, не виходимо, обстріли, не обстріли, що відбувається. Звісно, тоді ресторани зачинилися, ми розрахувалися з усіма та кожен мав можливість попіклуватися про свою безпеку. 

Через деякий час почали проект «Волонтерський Привіт»

Поряд із нашими ресторанами знаходився умовний заготівельний цех і там є бомбосховище. У нас лишилося багато продуктів і були ті, кому вони були необхідні. Тому наше керівництво прийняло рішення організовувати волонтерський центр, «Волонтерський Привіт». Все спорядження кур’єрів, зимовий одяг віддали ТрО та тим, хто цього потребував, скутерами розвозили обіди. Лише наприкінці весни почали думати, що робити далі, і почали з відкриття «Китайського Привіту», відновивши роботу з Glovo i Bolt. 

Тоді зі зрозумілих причин вони дуже погано працювали, було мало кур’єрів. Показники по цих двох сервісах доставки впали на 40% — ця тенденція була по доставці в принципі. Не дивлячись на всі труднощі, з якими зіштовхнулись через повномасштабну війну, ми продовжували розвивати власну доставку, поступово набираючи оберти. Але навантаження на кур’єрів також зростало: якщо спочатку працював 1 на цілий день, а другий приходив на допомогу на вечір, то невдовзі нагрузки стало більше і вже працювало повноцінно 2 кур’єри.

Вже у березні 2023 року почали виходити на довоєнні показники. Тобто, для цього нам знадобився рік. Якщо говорити про доставку та кількість замовлень в межах доставки, тут показники впали. Через повномасштабну війну за цей період ми втратили незначну кількість гостей, 15-20%, але ми продовжуємо розвиватися та знайомити все більше киян з автентичною кухнею Азії.

На сьогодні у нас є свої кур’єри та доставка Uklon Delivery

Ми продовжуємо рости, якщо йдеться про доставку. Наша власна кур’єрська доставка покриває радіус 3 кілометрів центру: район КПІ, Поділ, Палац «Україна» і трохи район Арсенальної, щоб географічно зрозуміти. Доставка по всьому Києву відбувається завдяки нашим партнерам Uklon Delivery. Раніше ми тестували доставку Bolt, 838, також менших бізнесів. Починаючи з осені 2022 року, ми зупинилися на Uklon.

Чому саме на цій компанії? Бо це великий гравець на ринку, був і лишається. Окрім цього, компанія не лише доставляє, вона надає вау-сервіс. Таким чином за рахунок партнерства з Uklon Delivery, в нас є змога надавати вау-сервіс гостю в будь-якій точці Києва. Серед переваг також і те, що ця компанія робить інтеграції і йде назустріч бізнесу, з яким разом втілює сміливі маркетингові ідеї.

Ще у нас схожі цінності: зокрема варто лише згадати безплатні поїздки для волонтерів та їх підтримку. Це про емпатію та відкритість. Особливо зараз, коли у країні війна, культура волонтерства і допомоги один одному — неймовірно важливі. 

Гостями другого епізоду стали Ігор Фарберов та Євген Лавренюк, які вже понад 13 років працюють разом та створюють успішні бізнес-проекти у сфері гостинності. Серед них зокрема — мережа хостелів Dream Hostel, Druzi Cafe, сайт подобової оренди квартир Doba.ua. У цьому випуску головний редактор AIN.UA Ілля Кабачинський розпитав героїв про їхній наймолодший бізнес — «УЛІС», та дізнався, як запустити бізнес під час пандемії, продовжувати залучати інвестиції та розширювати власну справу під час війни.

Слухати на Soundcloud:

Також епізод можна прослухати на Apple Podcasts та Spotify. Або ж читайте коротку текстову версію нижче.

Декілька фактів із розмови:

• «УЛІС» — спільний бізнес Ігоря та Євгена, що стартував у 2021 році. Це комплекс заміських будиночків модульного типу, які розташовані в селі Дудки Київської області та максимально інтегровані в природу. З проектом можна провзаємодіяти у два способи: орендувати будиночок для відпочинку, або ж стати співінвестором та заробляти на його оренді.
• Ідея виникла в розпал пандемії COVID-19, коли багато людей шукали таке місце, де можна було б відпочити від метушні великого міста. Чотири місяці тривало дослідження ринку та перевірка різних гіпотез, які врешті-решт привели до тієї концепції «УЛІС», яка існує сьогодні — місце, де можна побути з природою віч-на-віч.
• Спочатку знайшли землю та зробили тестове MVP у вигляді перших чотирьох будиночків, в які інвестували $250 000 власних коштів. Коли модель запрацювала і перші будиночки були продані — почали залучати гроші від інвесторів.
• Інвестиції починаються від $78 000 з дохідністю 15-18% річних. За ці гроші інвестор отримає готовий бізнес, яким керуватиме команда «УЛІС». Герої зізнаються, що наразі попит на заміський відпочинок перевищує пропозицію, тому дохідність може сягати 20%. Але у довгостроковій перспективі ринок вирівняється і показники повернуться до 12-15%.
• Одним із ключових принципів «УЛІС» є інтегрованість в громаду. Комплекс не має парканів, а всі працівники — місцеві мешканці, які офіційно працевлаштовані. Для компанії важливо, що сплачені податки залишаються в локальній громаді і це сприяє її розвитку.
• На початку повномасштабної війни комплекс перебував у окупації. Лише у квітні 2022 року підприємцям вдалося вперше вийти на зв’язок зі співробітниками. На щастя, будиночки майже не постраждали, і вже в червні того ж року, після повної деокупації Київської області та ретельного проведення всіх заходів з розмінування, вдалося відновити роботу.
• Підприємці продовжують підтримувати і розвиток Димерської громади — ще минулого року «УЛІС» запустили ініціативу із залучення коштів на відбудову, завдяки якій наразі вдалося зібрати понад 770 000 грн.
• На сьогодні на території комплексу розміщується 27 будиночків, із завантаженістю майже 100% та середнім показником оренди у дві доби. Компанія постійно розвивається, а головна її задача — перевершувати очікування як клієнтів, так й інвесторів.
• Команда активно працює над запуском ще двох проектів. Перший — «УЛІС Кебіни», тобто маленькі будиночки. Команда впевнена, що це зацікавить їхніх гостей. Другий проект — це класичний «УЛІС» у Карпатах. Зараз тривають активні підготовчі роботи, а перші будиночки планують відкрити вже наприкінці року. Засновники не приховують, що «УЛІС» з самого початку планувався як мережевий проект, і мріють, щоб він був у кожній області.
• Оскільки один зі співзасновників «УЛІС», Євген Лавренюк, зараз служить та захищає нашу країну, партнерам найважче звикнути до нової моделі взаємодії. Раніше сфери відповідальності були ретельно розділені між обома: Ігор відповідав за будівництво, а Євген — за маркетинг та операційне управління. Проте команда швидко адаптувалася до нових умов та продовжує розвивати «УЛІС».
• Українським підприємцям Євген та Ігор радять бути гнучкими, створювати чесний та прозорий бізнес з продуктом, який потім можна буде експортувати. Герої запевняють, що інтеграція у світову економіку та чесна сплата податків — запорука успішної відбудови української економіки.

AIN.UA разом з Uklon Delivery підготували серію інтерв’ю з українськими бізнесами, що активно користуються сервісом доставки від Uklon, про те, як компанії пройшли ці півтора року та почуваються на ринку сьогодні. У першому матеріалі говоримо з Михайлом Судорженком, директором мережі 24print, про масштабування та win-win від співпраці українських бізнесів.

Матеріал підготовлено за підтримки Uklon Delivery
Що це означає?

У перші три місяці війни бізнесу в принципі не було

Перші кілька днів повномасштабної війни ми не працювали, закрилися — ніхто не знав, що робити. Я однозначно побоявся хлопців виводити на роботу, сказав усім сидіти вдома. Буквально десь за тиждень до нас із різними запитами почали звертатися волонтерські організації, потім військові. Тоді ми вирішили відкрити перший сервіс-центр, на Івана Франка. Перші два місяці отримували замовлення лише від волонтерів і військових, віддавали їх зі знижкою 70%, тому, в принципі, працювали, аби допомагати.

Коли росіян відігнали від Києва, ми вирішили спробувати повернутися до роботи — у тому ж таки сервісному центрі на Франка з великим гарним підвалом. Замовлень, звісно, було дуже мало, але чесно скажу — ринок в цілому відновлювався значно швидше, ніж ми сподівалися. Відпало дуже багато замовлень від наших традиційних клієнтів: івент-агенцій, кінокомпаній, архітектурних компаній, але з’явилося дуже багато нових клієнтів. Зокрема, різні волонтерські та міжнародні організації — як от ЮНІСЕФ, ВООЗ та інші.

Наша компанія — це не виробництво, це не обладнання, це люди

Михайло Судорженко, директор мережі 24рrint

Колектив — наша найбільша цінність. Після 24 лютого частина команди виїхала з України, а ті, хто залишилися, із задоволенням вийшли на роботу, вони були дуже раді цьому. Згодом ми почали розширювати команду, шукали нових співробітників, навчали їх. Це процес, який з нами від початку існування 24print, тому найбільший виклик, з яким ми стикнулися – це пошук і боротьба за кваліфікованих працівників.

Основа нашого бізнесу – це маленькі та середні чеки, до 500 грн, не враховуючи корпоративні замовлення. Це те, чого не роблять великі поліграфії — зазвичай вони не беруться за невеликі обсяги продукції. Тому 24print — це не лише поліграфія, це у першу чергу про сервіс. Адже ставлення має бути не до замовлення, а до замовника. На відміну від великих компаній, ми беремо в роботу побажання клієнта, переробляємо його у макет і технічне завдання. 30% наших замовлень від початку і до вручення клієнту в руки займає 3 години.

Для тих, хто замовляє доставку по Києву, у нас є декілька однаково надійних і швидких опцій. Перша — це доставка кур’єром, яких у нас у команді двоє. Вони обслуговують лише зону, яка є у пішій доступності, або, наприклад, якщо замовник знаходиться на одній лінії метро із нами. У такому випадку — це дійсно швидше, ніж автомобілем.

Та все ж найшвидший варіант для нас — відправити на авто. Ми пробували організувати свою кур’єрську службу — автомобільну, проте швидко зрозуміли, що це не працює. Ти втрачаєш мобільність, швидкість виконання замовлення, адже твій автомобіль має їздити туди-сюди, а авто, яке ти викликаєш, їде тільки в одну сторону.

Робіть те, що ви найкраще вмієте, а решту віддайте на аутсорс

Проста калькуляція показала, що своя кур’єрська служба, по-перше, не рентабельна, по-друге, як я колись почув від менеджменту «Нової Пошти», «не займайтеся не своєю профільною справою. Робіть те, що ви найкраще вмієте, а решту віддайте на аутсорс».

Я вирішив дослухатися до цієї поради і спробувати доставляти замовлення 24print за допомогою Uklon Delivery, сервісу доставки від Uklon. Чому? Це українська компанія для початку. Сам віддавна є її клієнтом. Тоді нам сподобалося, як все зручно працює, і от вже три роки користуємося цією послугою.

Спочатку ми просто розраховувалися за доставку готівкою, потім, коли кількість замовлень виросла, я зрозумів, що цей процес потрібно систематизувати. Однією з переваг роботи з Uklon Delivery є можливість це зробити — у нас є особистий корпоративний кабінет з акаунтом, який можна поповнювати і де можна чітко відстежувати, дивитися, перевіряти, хто і куди їздив, за чим.

Крім цього, ми маємо особистого менеджера. Це дуже зручно. На сьогодні ми поставили процес доставки на системні рейки, близько 15%-20% наших замовлень доставляє Uklon Delivery.

До 24 лютого ми досягали десь 500-600 замовлень на день. Проте, тоді у нас працювали чотири сервісних центри. Один з них, найбільший, який на Антоновича, 50, з початком війни нам, на жаль, довелося закрити. Якби він працював, то й у чеках, і у кількості замовлень ми вже б досягли довоєнних показників.

Станом на початок вересня ми вийшли на 350-450 замовлень щодня

Та у нас з’явилась нова локація — на початку лютого ми запустилися у Польщі. Ця ідея була у нас ще до війни.Нам хотілося себе там спробувати, тому що ми бачимо, що, по-перше, ринок Польщі набагато більший за український, окрім того є можливість доставляти по всій Європі, і вже є такі кейси. По-друге, ми чітко розуміємо свої переваги: швидкість виконання замовлень, рівень нашого сервісу, робота з клієнтом. Війна тільки пришвидшила цей процес. Зараз у нас відкритий один принт-центр у Варшаві, який ми запустили з лютого. Місяць тому це рішення почало виправдовувати наші очікування — у серпні почалось зростання кількості замовлень, до нас почали приходити нові клієнти. Ми задоволені динамікою й оптимістично налаштовані на осінньо-зимовий період.

Гостею першого епізоду стала Лора Некрасова, засновниця харківського парфумерного бренду Bibliotheque de Parfum, який релокувався до Чернівців. У розмові з Іллею Кабачинським, головним редактором AIN.UA та AIN.Business, вона розповіла, як відбудовувати бізнес майже з нуля, на що необхідно звертати увагу при запуску бренду нішевої парфумерії та як планує розвивати власну справу далі.

Слухати на Soundcloud:

Також епізод можна прослухати на Spotify та Apple Podcasts. Або ж читайте коротку текстову версію нижче.

Декілька фактів із розмови:

• Bibliotheque de Parfum — успішний сімейний бізнес, заснований у Харкові у 2019 році Лорою Некрасовою разом з чоловіком. Бренд співпрацює з італійськими та французькими парфумерами й бере участь у міжнародних виставках.

• Навіть під час пандемії COVID-19 команда успішно працювала, сфокусувавшись на онлайн-форматі й пропонуючи клієнтам підбір ароматів онлайн.

• Усе кардинально змінилося 24 лютого, коли підприємиця разом із сім’єю була вимушена релокуватися з Харкова до Чернівців. Єдиним їхнім капіталом на той момент була нова колекція, що залишилися на складах у Флоренції, бо її не встигли вчасно привезти до України.

• У перший місяць після початку повномасштабної війни власниця бренду відклала думки про відновлення бізнесу, адже на першому місці була допомога близьким та безпека. Проте завдяки активній залученості з боку клієнтів, підтримці команди та партнерів вже за місяць вдалося відновити роботу в Чернівцях та представити нову колекцію на виставці в Болоньї.

• Сьогодні компанія не має офлайн-магазинів і представлена лише онлайн, а також у магазинах своїх партнерів у форматі shop-in-shop. На думку Лори, онлайн-формат є зручною та ефективною моделлю продажів для Bibliotheque de Parfum. Також бізнес залучає контрактне виробництво та перейшов на позаштатну команду, до якої залучена велика кількість фахівців: більш мобільних та доступних з будь-якого куточка світу.
• Великий попит у бренду мають парфуми об’ємом 16 мл — такий собі тревел-набір, що дозволяє познайомитись з ароматами й змінювати їх під кожен образ. Цікаво, що після пандемії парфумні вподобання українців змінилися — вони обирають стійкіші та насиченіші аромати.

• Засновниця бренду не боїться конкуренції й навіть просить партнерів виставляти продукцію Bibliotheque de Parfum поруч з відомими міжнародними брендами. Адже парфуми з таким оригінальним естетичним пакуванням, як коробки з оксамитом у Bibliotheque de Parfum, — завжди виділяються.

• ​​Лора Некрасова зізнається, що найбільша її мрія сьогодні — створити власний франчайзинг, для якого необхідно збільшити асортимент до повноцінного магазину. Вже зараз команда працює над створенням нової колекції, яка включатиме не тільки парфуми, а й нові категорії продуктів, серед них — міст для тіла, кремова група та аромати для білизни.

• І хоч сьогодні бізнес поки не повернувся до довоєнного рівня продажів, компанія будує плани для подальшого розвитку — співпраця з новими великими партнерами, розширення виробництва, запуск бренду в Польщі.

• Для Лори Некрасової парфуми — це не просто «флакони з водичкою». Вона їх сприймає як історію, яку хочеться донести іншим. Не менш важливим аспектом є робота з партнерами — на початку співпраці їм слід знайомитись з парфумами, замовляти 8-12 ароматів й поступово збільшувати цю кількість. Також підприємиця вважає, що у продажах не варто тиснути на покупця, а дати йому час на знайомство й прийняття рішення.

• У парфумерній ніші з’являється велика кількість нових брендів. Але витримують перший рік свого існування лише 5-7%. За словами підприємиці, раніше український бренд сприймали як щось другосортне, проте за останній рік ставлення кардинально змінилось.

• Для бізнесів, що хочуть увійти в цю нішу, власниця радить бути сміливими та наполегливими. Важливо дати собі час на напрацювання експертизи, не боятись робити помилки та бути готовими до додаткових вкладень.

Гостею першого епізоду стала Лора Некрасова, засновниця харківського парфумерного бренду Bibliotheque de Parfum, який релокувався до Чернівців. У розмові з Іллею Кабачинським, головним редактором AIN.UA та AIN.Business, вона розповіла, як відбудовувати бізнес майже з нуля, на що необхідно звертати увагу при запуску бренду нішевої парфумерії та як планує розвивати власну справу далі.

Слухати на Soundcloud:

Також епізод можна прослухати на Spotify та Apple Podcasts. Або ж читайте коротку текстову версію нижче.

Декілька фактів із розмови:

• Bibliotheque de Parfum — успішний сімейний бізнес, заснований у Харкові у 2019 році Лорою Некрасовою разом з чоловіком. Бренд співпрацює з італійськими та французькими парфумерами й бере участь у міжнародних виставках.

• Навіть під час пандемії COVID-19 команда успішно працювала, сфокусувавшись на онлайн-форматі й пропонуючи клієнтам підбір ароматів онлайн.

• Усе кардинально змінилося 24 лютого, коли підприємиця разом із сім’єю була вимушена релокуватися з Харкова до Чернівців. Єдиним їхнім капіталом на той момент була нова колекція, що залишилися на складах у Флоренції, бо її не встигли вчасно привезти до України.

• У перший місяць після початку повномасштабної війни власниця бренду відклала думки про відновлення бізнесу, адже на першому місці була допомога близьким та безпека. Проте завдяки активній залученості з боку клієнтів, підтримці команди та партнерів вже за місяць вдалося відновити роботу в Чернівцях та представити нову колекцію на виставці в Болоньї.

• Сьогодні компанія не має офлайн-магазинів і представлена лише онлайн, а також у магазинах своїх партнерів у форматі shop-in-shop. На думку Лори, онлайн-формат є зручною та ефективною моделлю продажів для Bibliotheque de Parfum. Також бізнес залучає контрактне виробництво та перейшов на позаштатну команду, до якої залучена велика кількість фахівців: більш мобільних та доступних з будь-якого куточка світу.
• Великий попит у бренду мають парфуми об’ємом 16 мл — такий собі тревел-набір, що дозволяє познайомитись з ароматами й змінювати їх під кожен образ. Цікаво, що після пандемії парфумні вподобання українців змінилися — вони обирають стійкіші та насиченіші аромати.

• Засновниця бренду не боїться конкуренції й навіть просить партнерів виставляти продукцію Bibliotheque de Parfum поруч з відомими міжнародними брендами. Адже парфуми з таким оригінальним естетичним пакуванням, як коробки з оксамитом у Bibliotheque de Parfum, — завжди виділяються.

• ​​Лора Некрасова зізнається, що найбільша її мрія сьогодні — створити власний франчайзинг, для якого необхідно збільшити асортимент до повноцінного магазину. Вже зараз команда працює над створенням нової колекції, яка включатиме не тільки парфуми, а й нові категорії продуктів, серед них — міст для тіла, кремова група та аромати для білизни.

• І хоч сьогодні бізнес поки не повернувся до довоєнного рівня продажів, компанія будує плани для подальшого розвитку — співпраця з новими великими партнерами, розширення виробництва, запуск бренду в Польщі.

• Для Лори Некрасової парфуми — це не просто «флакони з водичкою». Вона їх сприймає як історію, яку хочеться донести іншим. Не менш важливим аспектом є робота з партнерами — на початку співпраці їм слід знайомитись з парфумами, замовляти 8-12 ароматів й поступово збільшувати цю кількість. Також підприємиця вважає, що у продажах не варто тиснути на покупця, а дати йому час на знайомство й прийняття рішення.

• У парфумерній ніші з’являється велика кількість нових брендів. Але витримують перший рік свого існування лише 5-7%. За словами підприємиці, раніше український бренд сприймали як щось другосортне, проте за останній рік ставлення кардинально змінилось.

• Для бізнесів, що хочуть увійти в цю нішу, власниця радить бути сміливими та наполегливими. Важливо дати собі час на напрацювання експертизи, не боятись робити помилки та бути готовими до додаткових вкладень.

Що за програма

• Програма розрахована на переміщених осіб, які знаходяться у Дніпропетровській області та планують підвищити свій дохід за допомогою підприємницької діяльності.
• Взяти участь не можуть ВПО, що знаходяться у районах, де ведуться активні бойові дії, а також районів з обмеженим доступом або високим ризиком для життя та ведення підприємницької діяльності.
• Середній розмір фінансової допомоги в межах цієї програми складає $1500.
• Остаточна сума залежатиме від типу бізнесу та фінансових потреб конкретного учасника програми.

Відбиратимуть учасників за такими критеріями:

• чітка аргументація необхідності отримання фінансової допомоги;
• відповідність бізнес-ідеї умовам та цілям програми;
• життєздатність та реалістичність бізнес-ідеї;
• спроможність учасника програми реалізувати запропоновану бізнес-ідею;
• розуміння свого ринку збуту та клієнтського потоку;
• досвід ведення бізнесу;
• наявність соціальної або фінансової вразливості.

Як взяти участь

Щоб взяти участь у програмі, потрібно зареєструватись на сайті Mercy Corps. З більш детальною інформацією можна ознайомитися за посиланням.