Підприємство Esper Bionics розташоване у триповерховій будівлі в промисловій зоні Києва. Сюди компанія переїхала в серпні 2023 року, адже попереднє місце було занадто малим для серійного виробництва. Нас зустрічають очільник стратегічних відносин Esper Bionics Богдан Діордіца та керівник відділу маркетингу Дмитро Гануш і проводять на перший поверх. Тут розташований цех з виготовлення протезів. Певний час ми вагаємось, з чого розпочати екскурсію, адже виробництво нелінійне.

Тож почнімо з того, що собою являє штучна кінцівка. Вона складається з куксоприймача і протеза. Куксоприймач чіпляється на куксу – те, що залишилось від руки, її вціліла частина. Всередині конструкції є міосенсори, що допомагають отримати сигнал від мозку і передати його протезу для того, щоб людина могла рухати кінцівкою. Іншими словами, куксоприймач – це посередник між штучною та біологічною частинами рук. Його розробляють індивідуально для кожного пацієнта в спеціалізованих клініках, там же його і встановлюють. За словами Богдана, зараз навіть просунуті 3D-сканери і вартісні 3D-принтери не в змозі зробити куксоприймачі краще за протезистів. Отже, в Esper Bionics виготовляють лише роборуки.

Ми визначились, що на першому поверсі екскурсію краще розпочати з триосьового фрезерного верстата з числовим програмним керуванням. На ньому оператор Сергій виготовляє металеві деталі для майбутньої штучної кінцівки – наприклад, фаланги пальців. Більшість деталей – з авіаційного алюмінію, бронзи та неіржавної сталі.

За процесом спостерігаємо крізь скло. Сергій керує механізмом за допомогою числових програм, які пишуть і встановлюють тут, на Esper Bionics. Верстат доволі великий. Щоби занести його сюди, власник приміщення дозволив працівникам розібрати частину вікон і стіну.

Поруч стоїть універсальний токарний верстат, над ним – креслення, за яким Сергій виготовляє деталі. І не лише їх, а й деякі інструменти, які потрібні для виробничого процесу. Наприклад, платформу для збирання пальців. Оператор показує нам її модель на моніторі за кілька секунд після того, як верстат закінчує фрезою надавати форму алюмінієвому брусу. В такий спосіб створюється кронштейн ходової гайки для майбутньої платформи.

«Ці оснастки унікальні для нашого продукту. Тобто ми не можемо замовити їх на умовній «Розетці», – пояснює Сергій.

Трохи далі – те, що Богдан називає «складом здорової людини». Йдеться про полиці, на яких розташовані бокси з деталями, що потрібні для збирання протеза. Кожен ящик пронумерований і підписаний, тому працівники заощаджують час, коли шукають потрібні компоненти.

«Тут все – від окремих деталей рук до деяких складових для куксоприймачів», – каже Богдан.

Бокси поближче нам показує старший збірник Андрій. На них є шифри, що складаються з букв та номерів. Букви вказують на те, до якого саме протезу в цьому ящику деталі. Наприклад, LL – Large Left, протез лівої руки у великому розмірі.

Бокси складає Максим, він працює на складі в Esper Bionics. Не всі деталі, які є в ящиках, виготовляє оператор Сергій на верстаті – деякі замовляють з-за кордону. Наприклад, двигуни для протеза – зі Швеції.

Андрій називає Максиму номер бокса, отримує його – і починається збірка протеза. Для цього механік бере раму, яка зовні схожа на штучну долоню.

Встановлює всередину втулки і проводку, до якої приєднує комутаційну та материнську плати – вони приймають сигнал. В такий спосіб Андрій готує перший модуль до приєднання наступного.

Модулями називають окремі вузли руки – наприклад, пальці. Вони згинаються за допомогою двигуна, ходового гвинта, пружини і плати.

Отже, коли материнська плата через комутаційну подає сигнал на проводку, він поступає до двигуна і дає наступний сигнал. Двигун запускається – і це дає змогу користувачу згинати і розгинати пальці.

Якщо Андрій працює лише на першому поверсі, то механіки Віталій та Павло – і на першому, і на третьому, де розташований R&D-відділ. Там вони розробляють нові моделі. Потім замовляють складові Сергію та першими на виробництві збирають прототипи. 

Далі вироби тестують на окремих столах і лише після цього його запускають в серійне виробництво. 

Загалом в цеху працює чотири збірники. Є ще один спеціаліст зі зборки, але він залучений також у роботу R&D-відділу. Замовлення приходять партіями, і на виготовлення однієї уходить в середньому шість тижнів. Кількість протезів в одній партії буває різною. На місяць виготовляють до 15 роборук, але планують наростити виробництво, адже попит великий. Також в планах – поступово розширити штат збірників до 16 осіб. Важливо розуміти, що новоприбулі інженери протягом місяця працюють під керівництвом старшого збірника Андрія, якими б досвідченими вони не були, а це впливає на його продуктивність і займає чимало часу.

«Це справжні інженери. Для них не проблема самостійно «закодити», надрукувати, відлити та припаяти деталі», – так Богдан описує працівників Esper Bionics.

R&D-відділ

Пропускаємо другий поверх (він виробництву не належить) і прямуємо одразу на третій. Там розташований R&D-відділ. Знайомимося з firmware-командою. Їхнє завдання – розробити програмне забезпечення для алгоритмів дій пальців. Поруч сидять фахівці, які займаються електронним наповненням – дротами і платами.

«Зазвичай вони спочатку роблять якусь плату в великому розмірі, повністю тестують її, щоб все працювало якнайкраще. А потім її зменшують до потрібного розміру руки», – пояснює Богдан.

У R&D-відділі люди працюють над тим, щоб штучна кінцівка працювала коректно, передавала сигнали та давала користувачеві ту ж функціональність, що і природна рука. А налаштувати її можна за допомогою смартфона.

Smart-рука

Богдан бере роборуку і свій телефон. На ньому запускає застосунок Esper Bionics і показує, як можна змінити схему керування або налаштувати чутливість міосенсорів. Наприклад, якщо у людини зранку кукса збільшилась в обсязі, то чутливість можна применшити. І навпаки – якщо ввечері вона стала меншою в розмірі, і шкіра неідеально прилягає до міосенсору, то для кращої роботи сигналів чутливість варто збільшити.

Міосенсори – це датчики, які зчитують напругу організму, створюють так званий біопотенціал і передають сигнал на пристрій керування. Вони є частиною куксоприймача. Міосенсори встановлюють там, де у людини на залишку кінцівки знайшли найбільшу активність м’язів. Але сигнал від скорочення м’язів дуже слабкий. Тому міосенсори та програмне забезпечення в кисті застосовують спеціальні фільтри для того, щоб підсилювати сигнал і відсіювати «шуми», які генерують інші електронні прилади.

За словами Богдана, достатньо двох міосенсорів для того, щоб керувати рукою. Можна поставити і набагато більше, але кожен коштує близько $1000.

Також в телефоні можна налаштувати хвати – це жести, які користувач може показувати пальцями. Наприклад, «козу» на рок-концерті. Або витягувати вказівний палець для того, щоб проскролити новинну стрічку на смартфоні (хват tap). Або скласти руку так, щоб зручно було взяти письмову ручку (хват pen). Пальці складаються у хват bottle, якщо потрібно взяти якісь круглі предмети.

«Якщо ми кажемо про травматичну, а не планову ампутацію, то часто м’язи пошкоджені, і кукса неідеально сформована. Відповідно, користувачам треба вчитись заново напружувати різні м’язи. Тому для людей, які тільки починають опановувати роборуку, ми рекомендуємо починати з найпростішої схеми керування для того, щоб вони навчилися ізольовано напружувати дві групи м’язів», – каже Богдан.

Якщо найближчим часом людина не планує використовувати деякі жести, вона може тимчасово відключити хвати в застосунку на своєму телефоні, і тоді пальці не зможуть згинатися у комбінацію, яку вимкнув користувач. За потреби він в будь-який момент може активізувати якийсь хват. Наразі в застосунку можна активувати до 18 комбінацій.

Характеристика штучних кінцівок та як їх вдосконалюють

Фаланги пальців на протезі здатні витримати вагу до 12 кг. Сама рука витримує до 30 кг – наприклад, цього достатньо для того, щоб відтискатись. Богдан каже, що під час відтискань проблем з протезами не виникає, але бувають болісні відчуття в самій куксі, адже це жива тканина, яка впирається в куксоприймач. Так само немає проблем і під час підтягувань, але користувачі поки побоюються, що кукса висковзне з куксоприймача.

Протез має гарантійний термін – два роки з початку користування. Наразі команда Esper Bionics прораховує вартість виробництва штучної кінцівки з гарантією у п’ять років.

Втім, компанія працює не тільки над терміном зношеності протеза, а й над його енергоощадливістю. Зараз найбільш активні користувачі заряджають роборуку раз на два-три дні.

«Зробили, відтестували, зламали, зробили інакше. Відтестували – знову зламали. Ще раз зробили – не зламали. Круто. Відтестували 100 разів, не зламали. Все – запускаємо в серійне виробництво», – описав процес розробки нових продуктів Богдан.

Що стосується розміру руки, то він більш-менш універсальний: є великий і маленький. Останній підходить жінкам і чоловікам невеликої статури, а також підліткам. Дітям, за словами Богдана, не доцільно ставити протези з керуванням міосенсорами, адже ті швидко ростуть, і в них збільшується кукса. Відповідно, куксоприймач потрібно переробляти, а на це підуть і час, і гроші.

Взагалі очільник стратегічних відносин Esper Bionics розповів, що в Україні існує програма, за якою люди можуть отримати протези різної функціональності коштом держави. Але в такий спосіб ані дітям, ані дорослим функціональні протези з зовнішнім джерелом живлення не ставлять. Винятком є військові, які через рік після встановлення простішого (механічного або косметичного) протезу можуть претендувати на штучну кінцівку підвищеної функціональності або спортивний протез. 

Виробники достатньо гнучкі в комунікаціях між донорами та користувачами, тому спілкуються з ними особисто. Спочатку людина, яка потребує протез, заповнює анкету на сайті Esper Bionics. З нею зв’язується лікарка Лідія і дізнається більше про обставини й характер травми, ускладнення після ампутації тощо. Розповідає більше про протези і, якщо клієнт погоджується, шукає донора для нього. Іноді буває навпаки: спочатку знаходять донора, який готовий оплатити більше, ніж одне встановлення, і тоді компанія сама шукає того, хто потребує протезування. Після протезування можуть влаштувати особисті зустрічі донора та реципієнта, але тільки якщо вони самі того захочуть. 

Локалізація виробництва

«Це, мабуть, круто, коли сервіс протезів розташований там, де є сам користувач», – зауважує Богдан, говорячи про ремонт біонічної роборуки.

За його словами, ті, хто отримує протез від Esper Bionics, в разі пошкодження можуть просто відправити його поштою до виробництва для ремонту чи вдосконалення моделі. Інша ситуація з біонічними руками іноземних виробників: користувачам потрібно чекати місяць, доки протез лише дійде до сервісного центру, а потім ще чекати, доки його полагодять і повернуть власникам. Тому Богдан наголошує на тому, що в Україні мають бути свої рішення щодо виготовлення протезів.

«По-перше, для людей, які потребують протезування, складно обслуговувати свої протези за кордоном. А, по-друге, мине рік-два, і гуманітарна допомога у вигляді протезів від інших країн закінчиться. І хлопці спитають: «А що ви робили з 2022-го року? А де наші протези?» – пояснює він. 

За словами Богдана, в Україні не так багато протезистів, які вміють виготовляти роборуки, що керуються за допомогою міосенсорів. Esper Bionics співпрацює лише з шістьма-сімома протезистами на всю країну.

Поки ми розмовляємо про відправку поштою, Богдан показує коробку, в якому клієнти отримують свої протези. Відкрити її можна за допомогою одного лише руху, відкинувши кришку. Це – лише один приклад уваги до деталей з боку Esper Bionics, коли йдеться про людей, які позбавлені однієї кінцівки, або навіть обох.

Плани на 2024 рік

В новому році компанія має намір значно розширити виробництво біонічних кистей, а також розробити власний протез ноги. Але Богдан каже, що з ними набагато важче, ніж з руками, адже потрібно більше досліджень, а сертифікація такого виробу є складнішою. Окрім того, відповідальність виробника штучних ніг вища за відповідальність виробника штучних рук: «Якщо не спрацює нога, ймовірно за все, ви впадете. І ця травма буде небезпечніша, тому що це одна з двох опор людини. Відповідно, неправильна робота протеза нижньої кінцівки може нашкодити значно більше, ніж помилка у роботі протеза верхньої кінцівки».

Також в планах компанії – робота над альтернативною системою керування, яка дозволить передавати сигнали швидше і без зайвих зусиль. Дмитро вже спроєктував таку систему керування, що матиме вигляд масиву сенсорів.

«Людина передає сигнал через сенсори на руку. Протез має «зрозуміти» їх та прийняти певне положення. Далі штучна кінцівка натискає на інтерфейс, який створений для біологічної руки. В цьому алгоритмі є багато посередників, але саме в такий спосіб працює протез. А ми плануємо розробити альтернативну систему керування, яка передбачає умовну клавіатуру з міосенсорів і розрахована на людину з ампутацією», – каже Дмитро.

У світі вже існують технології, що використовуються в багатосенсорних системах керування протезами. Одна з них – Pattern Recognition, розпізнання певних паттернів скорочення м’язів. Але це не одне й те ж саме, що інтерфейси з міосенсорів.

«Для нас було б добре наступного року створити свою систему з сенсорів, яка б дозволяла теж використовувати алгоритми розпізнавання патернів скорочення м’язів, і додати можливо ширший спектр керування рукою. Але це історія, що потребує часу», – зауважує Дмитро, перш ніж ми попрощаємось.

Редакція AIN.UA відвідала київський офіс Sigma Software з фоторепортажем. В 2022-му – це другий за розміром офіс компанії в Україні після харківської локації. Розповідаємо та показуємо, як влаштована робота компанії зсередини та як приєднатися до команди.

Локація та концепція 

Київський офіс Sigma Software займає сьомий поверх одного зі столичних бізнес-центрів Astarta. Сюди команда компанії переїхала у 2017 році. Як розповідають представники Sigma Software під час екскурсії, переїхали передусім у зв’язку з швидким ростом команди, попередній офіс її не вміщав. Astarta обрали в тому числі через те, що в БЦ спроектовано з використанням зелених технологій, а для шведської компанії це дуже важливо .

Локацію обирали згідно європейських стандартів екологічності, оцінюючи при цьому сервіси та послуги, що надаються бізнес-центром. 2084 м² київського офісу спроектували згідно шведських стандартів дизайну. Sigma Software не практикує великих оупен спейсів, простір розділили на кімнати різного розміру, кожна з яких розрахована не більше ніж на 10 людей. В компанії зазначають, що таке проектування є ергономічним та найбільш комфортним для роботи з психологічної точки зору згідно досліджень. 

Дизайн приміщень виконаний в скандинавському стилі. Цікаво, що розробкою та реалізацією проекту займалася команда штатних дизайнерів інтер’єру. У Sigma Software вони займаються виключно офісами в Україні – оновленням вже відкритих та підготовкою до запуску нових локацій.

Суму вкладених коштів у київський офіс в компанії не розкривають.

В офісі обладнані переговорні кімнати, що різняться своєю стилістикою, та скайп-руми. Є дві кухні, а також івент-хол Sigma Club де час від часу проводяться внутрішні заходи, наради та корпоративи. Також клуб відкритий для зовнішніх ком’юніті та партнерських івентів.

Як влаштована робота

Локація в Києві – друга за розміром після Харкова, де почалася історія компанії. З самого початку приміщення розраховувались на 170 людей. Однак, разом із пандемією коронавірусу та карантинними обмеженнями, в Sigma Software запровадили віддалений режим роботи, що в 2021 році змінився на змішаний. Тож наразі побачити офіс заповненим хоч на 30% можна рідко, коментують представники. Втім, додають в Sigma Software, якби не пандемія, офіс, однозначно, вже б не вміщав київську команду в повній мірі.

Наразі спеціалісти можуть відвідувати офіс за бажанням, попередньо забронювавши кошерінгове місце через календар. Одночасно, за людьми, що ходять на постійній основі, робоче місце закріплюється та позначається відповідною табличкою. Офлайн в офісі можуть проводитись зустрічі команд – дата та час обговорюються завчасно. 

Загалом, команда Sigma Software розподілена по 9 бізнес-юнітів. Як розповідають представники, це є однією з переваг компанії: оскільки кожний юніт є автономним. Менеджери проектів мають багато свободи і гнучкості, та можуть самостійно обирати технології й підходи у вирішенні задач. Це дозволяє не втрачати гнучкість та швидкість у роботі з клієнтами. У кожного юніта є свої бізнес-плани й KPI.

Найбільший юніт на момент публікації – web/mobile, що займається corporate digitalization, e-commerce, social media. У ньому більше 400 людей. 

Техніку для роботи спеціалісти компанії отримують відповідно до стеку використовуваних технологій на конкретних позиціях. Зазвичай, це ноутбуки або настільні комп’ютери на ОС Windows або Mac. Одночасно, в Sigma Software задовольняють раціональні прохання фахівців щодо необхідної для комфортної роботи техніки. За бажанням, працювати можна на власному комп’ютері.

Графік розробників гнучкий, він коригується командою всередині. У команд, що працюють с США і Азією він, звісно, відрізняються. Є окремий внутрішній продукт, куди всі спеціалісти самі звітують про робочі години за результатами роботи. 

Умови для спеціалістів

Кожний спеціаліст Sigma Software має змогу розвиватися всередині компанії. Так, можливий перехід з проекту на проект та можливість суміщати роботу на декількох проектах одразу. 

«Ми частина шведської групи Sigma Group. Наш девіз Nordic Traditions, Ukrainian Spirit, Superior Software характеризує нашу культуру. Висока якість послуг і дотримання даних обіцянок є нашою головною цінністю. Компанія завжди допоможе спеціалісту виконати свою задачу. В компанії плоска ієрархія, кожен спеціаліст має право голосу, можливість проявити себе, поділитися ідеями та зростати всередині».

представники Sigma Software.

Паралельно розробникам пропонують навчатися у Sigma Software University – підвищувати кваліфікацію чи вивчати нові технології.

Sigma Software University – окремий навчальний майданчик компанії для обміну знаннями в області ІТ. На платформі одночасно діють багато курсів, кемпів та лекцій для досвідчених фахівців та початківців.Також доступний архів бази знань. По завершенню навчання студенти можуть потрапити у Sigma Software на безоплатну інтернатуру з можливістю подальшого працевлаштування, або одразу на джуніор-позиції. 

З-поміж іншого, усіх спеціалістів незалежно від позиції, забезпечують медичним страхуванням. Діють креативні спільноти: біг, футбол, настільний теніс, велосипед та інші. Працюють програми підтримки фізичного і ментального здоров’я. Як і в київській локації, в більшості офісів є спортзали. 

Крім цього, офіс обладнаний масажною кімнатою. Два рази на тиждень члени команди можуть скористатися послугами професійного масажиста, попередньо забронювавши візит. Кожному надається 10 безкоштовних сеансів на півроку. 

В Sigma Software двічі на рік проходять корпоративні свята, де збирається вся компанія. Також організовуються локальні та виїзні тімбілдінги: лижі, кінопокази, майстер класи, пікніки, командне волонтерство.

Як одна з переваг: члени команди компанії можуть працювати з різних офісів по всій Україні. Влітку найбільш популярною локацією є Одеса, коментують в Sigma Software. Відвідуваним є також офіс у Львові. 

Як приєднатися до команди 

Щоб податися на вакансію в Sigma Software достатньо відправити резюме чи посилання на профіль у LinkedIn через сайт компанії. Рекрутери компанії розглянуть заявку протягом 10 днів. Якщо кандидат підходить на вакансію, далі процес найму складатиметься з 3 етапів.

1. Прекскрін рекрутера у форматі телефонного дзвінка, під час якого сторони обговорюють деталі та формальності роботи. 
2. Інтерв’ю, що направлене на оцінку технічного досвіду кандидата, його знань, та пояснення специфіки роботи у Sigma Software. Тестові завдання в компанії трапляються рідко і тільки якщо виникають певні сумніви у експертизі потенційного члена команди. На цьому етапі також можливе додаткове інтерв’ю з клієнтом, формат якого зазвичай варіюється.
3. Рішення та пропозиція.

Випробувальний термін у Sigma Software складає 3 місяці, або як це узгоджено окремо.

За словами представників компанії, ідеальний кандидат Sigma Software ініціативний, самостійний, готовий докладати час та зусилля для свого навчання й розвитку. Вміє працювати в команді та відкритий до зворотного зв’язку.

На момент виходу матеріалу, в Sigma Software відкрито 230 вакансій. Шукають Software Developers, PMs, DevOps, Test Automation Engineers, Technical Support Engineers. За технологіями: GO, .NET, Java, JS (Node.js/React/Angular), PHP, C++, Python. 

Опенспейси з кіногероями на стінах

Офіс MEGOGO займає два поверхи київського бізнес-центру “Ріальто”, що знаходиться на вулиці Новоконстянтинівській, 18.

Структурно всередині компанія розділена на департаменти, серед яких ключовими є ІТ, департаменти розвитку та управління продуктом, інновацій та стратегії, продажів платних продуктів, маркетингу та розвитку бізнесу, управління та розвитку контенту, операційний, фінансовий та юридичний. Кожен з них складається з декількох відділів.

Робочий простір поєднує опенспейси для продуктових команд та класичні кабінети для топ-менеджменту. Формат роботи MEGOGO — гібридний: спеціалісти за бажанням та з огляду на їхні задачі можуть працювати віддалено або ж в офісі. Техніка та інше обладнання підбирається і замовляється індивідуально під специфіку роботи кожного працівника.

Опенспейси розділені на різні зони, наприклад в одній із таких працює команда проекту MEGOGO Audio. Вона займається озвучуванням аудіокниг українською та створенням власних подскастів.

Як працюється в MEGOGO, досвід Юлії Білоус, продюсерки MEGOGO Audio

Я працюю в MEGOGO трохи більше року і продюсую аудіосеріали та подкасти, які зʼявляються під брендом MEGOGO Audio. Між рішенням піти з галузі книговидання, чим я займалася протягом останніх 4 років, та рішенням спробувати потрапити в MEGOGO, насправді було лише кілька секунд. Це був крок у темряву, нетиповий для мене, але чомусь ідея працювати з аудіо тоді здалася привабливішою та вагомішою за всі страхи й тривоги. У мене була нагода вийти з досвіду слухача аудіо і попрацювати з цим з іншого боку.

Власне, тому й працювати мені в MEGOGO імпонує, бо тут експериментують, наважуються ризикувати і постійно нагадують, що зона росту там — де щось складне або страшне й невідоме. Проте, звісно, за цими експериментами завжди стоїть кропітка операційна робота і системність. Мій попередній досвід роботи був у невеликих за розміром компаніях, де багато процесів закріплені за кількома людьми. У MEGOGO все працює навпаки — є чітка структура, розподіл відповідальності, щоб втілити проект знадобиться робота не однієї, а, наприклад, десятка людей з різних департаментів. Інколи це може сповільнювати роботу над проектом — доводиться боротися за увагу та час.

В процесі створення інтер’єру MEGOGO дала можливість долучитися до облаштування та декору співробітникам. Коже міг запропонувати свої ідеї, а компанія допомагала їх реалізувати. На стінах — афіші фільмів, кіногерої, впізнавані частини кіновсесвітів та інше, що стосується медіа та IT.

Переговорні кімнати в офісі MEGOGO названі на честь відомих режисерів.

На кожному поверсі є кухня з усією необхідною технікою, а також снеками та фруктами. На одній із них працює професійний бариста.

Зони відпочинку

Для того, аби перепочити та відволіктися від роботи не виходячи з офісу, у спеціалістів MEGOGO є декілька опцій — можна пограти на приставці, посидіти за кавою у м’яких куточках чи на гойдалці.

Для відпочинку є також декілька спортивних зон: невелика з тренажером, а також простора з тенісним столом, де можна пограти у теніс із професійним тренером. При вході в офіс є також настільний футбол.

Як працюється в MEGOGO, досвід Івана Зуєва, Head of Release Department

Працюю в MEGOGO більше 5 років. В компанію йшов за цікавими проектами на посаду системного аналітика, так і сталося, одним із перших була необхідність побудувати з нуля відділ системних/бізнес-аналітиків.

На посаді, яку обіймаю зараз, основні обов’язки полягають у тому, щоб нові проекти були готові в очікувані терміни, а процеси, що відносяться до реалізації проектів, були оптимальними для команд та бізнесу. У компанії подобається відкритість до інновацій, гнучкість графіку, атмосфера у команді та її експертність.

Створення та тестування продуктів MEGOGO

У жовтні 2021 року MEGOGO запустила власну студію озвучки — MEGOGO Voice. У ній озвучуються фільми, серіали та мультфільми.

Є окрема зона із телевізорами на основі різних систем Smart TV — Tizen, WebOS, Android, на яких тестуються продукти MEGOGO.

Бенефіти для співробітників MEGOGO

• Медичне страхування для працівників та корпоративні знижкидля страхування родичів;
• корпоративний психолог, щомісяця мітапи з запрошеним психологом, щомісяця майстер-класи по арт-терапії; 
• знижки на абонементи у спортивний клуб, корпоративна футбольна команда, тренер із настільного тенісу в офісі, участь у забігах, а також корпоративні спортивні та кібертурніри;
• настільні ігри в офісі;
• групові заняття з англійської в офісі;
• вечірки по п’ятницям, де часто бувають подарунки та розіграші, влітку — корпоративи на музичних фестивалях (наприклад, тиждень на Atlas Weekend) та квитки на концерти та спортивні події, новорічний корпоратив та щорічна конференція для співробітників;
• подарунки та вечірки на ювілей роботи чи ювілеї окремих продуктів проекту;
• професійні мітапи 2 рази на місяць із власними та запрошеними спікерами.

Відкриті вакансії

Зараз в MEGOGO відкрито близько 50 позицій, серед яких DevOps Engineer, Middle Front-End developer, Middle/Senior Java Developer, Data Scientist, а також у відділи маркетингу, дизайну, фінансовий, технічної підтримки тощо. Усі вакансії можна подивитися на сайті компанії.

Розподільний центр в Квітневому

Площа цього складу Fozzy Group становить 90 000 кв.м. Тут знаходяться продукти харчування і непродовольчі товари з тривалим терміном зберігання. При цьому на складі може бути розміщено до 20 000 артикулів асортименту. У центрі також відбувається дистрибуція поставок товарів в мережі магазинів і ресторанів компанії.

Зона роботів є частиною зони елітного товару

Зона елітних товарів займає 6000 кв.м. Саме з неї Fozzy Group почала проект з автоматизації своїх складських комплексів — компанія роботизувала 1000 кв.м в її межах. Причина вибору зони досить проста — елітні товари мають низький товарообіг, тому відправляються в магазини поштучно. Відповідно, навантаження на роботів менше. Крім того, продукція коштує дорого, через що ціна людської помилки також висока.

Всього на 1000 кв.м. в тестовому режимі працює 31 робот (29 з них функціонують повністю, 2 в резерві) китайської компанії Geek +, серед клієнтів яких Nike і Decathlon.

Вантажопідйомність одного робота становить 40 кг, швидкість його роботи — 2 м/с. Якщо заряд робота опускається нижче регульованого відсотка — 60%, він автоматично підзаряджається і повертається до роботи при досягненні 70-80%. При цьому 10 хвилин зарядки йому вистачить на роботу у 2 години. Щоб уникнути нещасних випадків, в межах зони роботи рухаються по розмітках на підлозі — QR-кодам.

Тільки уповноважені фахівці можуть заходити в зону роботизації у разі необхідності, що може викликати, наприклад, позапланова зупинка робота.

Чим займаються роботи на складі

Раніше процес обробки продукції в зоні елітних товарів будувався класичним способом: людина, використовуючи складське обладнання, приймала товар від постачальника, відвозила його на зберігання, ставила на стелаж, потім в зворотному напрямку — шукала потрібний стелаж, брала товар і відправляла його для відвантаження підприємствам Fozzy Group. Це було довго і важко.

Зараз логіка процесу зберігається, але при цьому роботи взяли на себе переміщення коробок з товарами на стелажі для зберігання в межах зони, відбирання коробок зі стелажів, а потім передавання їх людям.

Що роблять люди в зоні роботизації

Фахівці взаємодіють з роботами на станціях поповнення і підбору товарів, іншими словами, це точки, де люди дають продукцію роботам, щоб вони відвезли її на необхідні стелажі, або підібрали продукцію для комплектації замовлень для бізнесів Fozzy Group.

Про те, скільки одиниць і які товари замовив той чи інший магазин або ресторан Fozzy Group, фахівці дізнаються завдяки системі управління складом. Щоб адаптувати його для роботи з новими співробітниками Geek+, розробники ІТ-бізнесу компанії TemaBit інтегрували програмне забезпечення роботів в існуючі складські системи. Крім того, фахівці навчили китайських роботів говорити українською. Перша фраза в їх лексиконі — «Перешкода. Звільніть проїзд».

У плани входить автоматизація всього складу

За словами співробітників складу, досі складно повністю оцінити ефективність роботів. Але перші цифри вже є — раніше фахівець із зони елітних товарів за годину міг зібрати близько 250 одиниць продукції, з появою роботизованого відбору — до 450.

Найближчі плани Fozzy Group — масштабувати роботизацію на інші процеси, а в перспективі на 5-7 років автоматизувати весь складський процес.

Нове місце розташування мережі розраховане на 512 резидентів. У Creative State of Arsenal 2 є два поверхи, але другий планується запустити в листопаді цього року — зараз простір будується. Загальний квадрат Creative State of Arsenal 2 становить 2517 м². За словами Іллі Кенігштейна, перший поверх був повністю введений в експлуатацію ще на етапі пресейла.

Нове місце розташування відрізняється від інших офісних приміщень Creative States. На першому і, частково, другому поверхах є бізнес-студії, які можуть вмістити команди до 15 осіб. Жителі мають доступ до окремих входів в простори з внутрішньої відкритої зони Марді Гра, яку Creative States запустили влітку для всіх. Разом з Creative State of Arsenal 2 також з’являється нова дворівнева парковка, розрахована на 130 автомобілів.

Компанія сама розробляє всі свої локації. Новий об’єкт продовжує історію свого попередника, першої будівлі Creative State of Arsenal. У ній будуть простори, адаптовані до теми подорожей і досліджень. На другому поверсі вони будуть обладнані тематичними конференц-залами і загальними кімнатами. На будівництво та оснащення Creative State of Arsenal 2 компанія закладає близько $600^м2, зазначає Ілля Кенігштейн.

Creative State of Arsenal 2 — це історія про французький шик і джаз, в той же час — про пригоди Індіани Джонса і Лари Крофт.

Ілля Кенігштейн.

Як і в інших місцях, жителі нових Creative States мають доступ до повністю обладнаної офісної інфраструктури, конференц-залів і Skype-кімнат. Крім того: лаунж і бар, санвузли з душовими кабінами, кухня з побутовою технікою і послуги шеф-кухара.

Тарифи в Creative State of Arsenal 2 починаються від $270 за незафіксоване місце в зоні hot-desk і $470 за офісні приміщення. При цьому бізнес-студія для команди обійдеться від $550. Ціни можна знайти на сайті.

Creative States оголосили, що з відкриттям Arsenal 2 введуть дитячий абонемент на всіх локаціях Києва та Дніпра, спеціально для школярів. Його вартість буде в три рази нижче стандартної. Однак у компанії уточнюється, що для повноцінного запуску необхідно буде спеціально обладнати приміщення.

Найближчим часом компанія планує відкрити ще 2 локації в центральній частині Києва: одну для клієнтів з ІТ-сектора (від 3600 м²), другу для бізнесу (від 5000 м²). Роадмап також передбачає запуск об’єктів в Одесі та Харкові. Як зазначає Ілля Кенігштейн, компанія планує масштабуватися в інші країни. Для цього вони розглядають Близький Схід і Азію.

Журналіст AIN.UA відвідав київський офіс EVO з фотозвітом і розповідає, як влаштована робота компанії, на маркетплейсах якої купує кожен другий українець.

Український офіс EVO розташований на лівому березі Києва. Компанія орендує 3 поверхи будівлі колишнього заводу на Харківському шосе. До 2015 року команда працювала з трьох різних локацій, розкиданих по Києву. Головний офіс знаходився на вулиці Бориспільській , в скромному бізнес-центрі. Там, в невеликому кабінеті на 5 осіб, народився Prom.

Згодом компанія виросла і зайняла кілька поверхів. Оскільки офіс більше не задовольняв потреби команди, керівництво вирішило переїхати в більший простір, де він знаходиться в 2021 році. Площа офісу – понад 8000 кв.м.

«Ми прагнули створити крутий креативний простір, куди хотілося б повернутися, де було б зручно працювати і відпочивати, а також перетинатися з людьми з різних команд – в коридорах, кафе, на терасах, проводити великі заходи. Новий офіс зустрів ці потреби», – пригадує Юлія Новаченко, керівник відділу комунікацій EVO.

Обладнанням будівлі колишнього заводу для офісу EVO займалася архітектурне бюро Ars Longa. Вони придумали концепцію і займалися дизайном інтер’єру — це поєднання лофту і еклектики. При цьому частина меблів була придбана на європейських блошиних ринках.

Із підрахунками, скільки грошей вкладено в облаштування офісу, у компанії виникають складнощі. Представники EVO відзначають, що продовжують інвестувати, а загальна сума може досягати десятків мільйонів.

У вересні 2021 року EVO має 65 департаментів, які зосереджені на 12 проєктах. Найбільшими є комерційний відділ і відділ розвитку. Компанія намагається не робити великих команд. Найчастіше це 10-15 чоловік. При цьому над самим технологічним проєктом —Prom працює понад 650 осіб.

Працівники працюють у відкритому просторі. І якщо до карантину у всіх було фіксоване місце, то тепер можна сидіти за будь-яким столом, який вам подобається, в кімнаті, зарезервованій для певної команди. Крім того, EVO має великі конференц-зали з обладнанням для відеоконференцій, а також одномісні скайп-кімнати з шумоізоляцією.

Крім усього іншого, в офісі є зимовий сад і дві тераси, де співробітники зможуть не тільки працювати, бачити колег і проводити вільний час, але і збиратися на командні мітинги. Співзасновники EVO сидять у прозорому офісі на другому поверсі. Доступ до них вільний. До речі, Микола Палієнко, Денис Горовий і Тарас Мурашко з’являються в офісі щодня.

EVO має гнучкий графік роботи. Більшість співробітників не прив’язані до суворих «з 9 ранку до 6 вечора» і можуть самостійно регулювати тривалість робочого дня. Компанія домовилася про часове вікно з 11:00 до 17:00, коли члени команди EVO повинні бути доступні для зустрічей і дзвінків. При цьому члени команди, які безпосередньо спілкуються з клієнтами, наприклад, комерційним відділом, працюють в робочий час клієнтів. Наприклад, з 10:00 до 18:00 для України і з 8:00 до 16:00 для Казахстану (через різницю в часі).

EVO надає обладнання, необхідне співробітникам для комфортної роботи. При цьому вони купують обладнання, яке легко піддається обслуговуванню. Те ж саме стосується столів, стільців та інших меблів — все необхідне купується за запитом.

В EVO вимірюється ефективність роботи співробітників. Є високорівневі KPI, на які впливають різні команди, командні та особисті. Як корпоративний месенджер – Slack. Для відеоконференцій обрали Google Meet.

Однією з особливостей офісу є те, що співробітники самі придумують і за підтримки керівництва EVO реалізують велику кількість ініціатив. Так, наприклад, в офісі з’явилися тренажерний зал, відкритий спортивний майданчик і кімната для сну. Також в EVO періодично проводиться стажування для розробників, в рамках якого створюються внутрішні проєкти. В результаті стажування з’явилася онлайн-бібліотека, а також сайт EVO Charity, де співробітники об’єднуються і створюють благодійні проєкти.  

Серед інших особливостей, які роблять роботу в компанії більш приємною:

• медичне страхування;
• можливість відвідувати конференції та курси. Одні, вузькоспеціалізовані і важливі для тієї чи іншої ролі, компанія оплачує на 100%, інші — 50%. Це пов’язано з тим, що залучення людей до навчання і його цінність значно зростає, якщо вони готові вкладати в нього не тільки час, але і гроші;
• внутрішнє навчання. EVO має команди, присвячені навчанню співробітників у різних сферах. У тому числі курси зі зворотного зв’язку, коучингу, написання текстів та інші;
• дитячий табір для дітей працівників в офісі, що працює на канікулах;
• психологи, медіатори і тренерські помічники, які допомагають впоратися зі складними ситуаціями або фокусуватись на важливому — в залежності від прохання співробітника;
• наявність паркувальних місць для легкових автомобілів, електромобілів і велосипедів.

«Наша головна особливість – робота над створенням значущих проєктів і сервісів, якими користуються мільйони українців щодня. Ми також дуже пишаємося створеними громадами, які ми підтримуємо – наприклад, у розвитку, маркетингу. У нас також є лідерські клуби, де ви можете знайти підтримку колеги і швидко впоратися зі складними проблемами».

Ідеальний кандидат на EVO є свідомим і мотивованим. Процес найму залежить від позиції. При розміщенні вакансії компанія описує значення ролі, підходи, які використовуються в роботі, розповідає про проєкти і тільки потім вимоги до кандидата.

Після розміщення рекрутери проводять первинний відбір по резюме. Кандидати, які видаються придатними, зв’язуються по телефону. Якщо все пройшло добре, кандидата викликають на свою першу онлайн-зустріч з керівництвом команди. Тут можуть бути такі варінати: тестове завдання, зустріч з командою або друге інтерв’ю. За результатами – пропозиція. Примітно, що якщо представники EVO зустрічаються з кандидатом, але пропозиція не надсилається, з ним зв’язуються для пояснення причин.

На момент публікації EVO має 95 вакансій. В основному вони шукають розробників, тестувальників, фахівців з продажу і маркетологів.

Під час карантину через пандемію коронавірусу команду EVO перевели на «дистанційне». При цьому вони не відмовлялися орендувати офіс, щоб при необхідності співробітники могли прийти на роботу. У компанії зрозуміли, що для вирішення деяких питань членам команди потрібно бачити один одного і вирішувати проблеми в житті. Паралельно в офісі провели вакцинацію — в компанії щеплено понад 80% співробітників.

Зараз компанія працює в змішаному режимі. Абсолютного повернення працівників в офіс не планується.

Якщо в 2011 році 95% ринку займали дротові системи, то в 2021 році — близько 70-80% належить бездротовим рішенням, а сам Ajax займає лідируючі позиції в цьому сегменті. Сьогодні пристрої компанії захищають понад 850 000 користувачів у 120+ країнах світу. Примітно, що вся продукція компанії розроблена і виготовлена в Україні. Потужності компанія має такі: R&D офіси в Харкові, Києві та Вінниці, а також два заводи в Києві.

Редакція AIN.UA відвідала основне виробництво Ajax Systems, яке знаходиться в столиці. Представники компанії розповіли про основні процеси розробки гаджетів і показали всі етапи їх складання.

Потужність Ajax Systems

Основний завод займається виробництвом всіх 33 пристроїв з лінійки продуктів Ajax. Так як виробництво має тісний зв’язок з R&D і знаходиться з ним в одному приміщенні, саме тут починається виробництво всіх нових пристроїв.

Новий завод на Лівому березі, який Ajax відкрив у листопаді 2020 року, орієнтований на виробництво датчиків відкривання вікон / дверей DoorProtect та DoorProtect Plus, захисних баків управління SpaceControl, пожежних датчиків FireProtect та FireProtect Plus, ретромедиаторів сигналу ReX. Надалі планується, що обидва заводи будуть проєктно дублювати один-одного і виробляти всю лінійку продукції.

Цікаво, що в 2016 році завод на Скляренко займав лише один поверх будівлі з шести. У 2021 році місткість займає 5 поверхів — 4920 м². При цьому виробнича площа на Лівому березі становить 1840 м², а склади Ajax Systems в цілому займають 4300 м².

У 2021 році Ajax Systems налічує понад 1800 співробітників, 1010 з них задіяні у виробництві. R&D є окремою структурою – в 2021 році в компанії працює близько 350 інженерів.

Як все починається

R&D, а саме відділ пристроїв, відповідає за розробку всіх пристроїв і датчиків Ajax. Процес розробки для всіх пристроїв зазвичай побудований наступним чином. Від бізнес-команди виходить ідея про те, який пристрій потрібно розробити. До цієї ідеї складаються технічні вимоги до продукції. Вони передаються розробникам, які, виходячи з цих вимог, вирішують, як і на підставі чого буде працювати пристрій. Починається етап дослідження, під час якого тестуються аналогічні / конкурентні рішення і вибираються основні компоненти: датчики, процесори, модулі камери і т.д.

Після етапу дослідження команда і керівник пристрою представлять свою концепцію широкому колу R&D фахівців — відбувається такий собі «захист проєкту». Таким чином, ідеї проходять додатковий фільтр, а потім доопрацьовуються. А потім починається етап промислового дизайну. Промдизайнер отримує вхідні обмеження: наприклад, на передній частині повинен бути об’єктив Френеля, камера в датчику повинна бути спрямована під такий-то кут і т.д. На основі цих вимог створюється конструкція пристрою. Але іноді Ajax робить навпаки: коли немає спеціальних зовнішніх технологічних обмежень, спочатку створюється конструкція, а потім в неї «вбудовується» вся конфігурація.

Паралельно опрацьовується схема і пишеться програмне забезпечення. Після цього розробляється дошка. Потім, в залежності від потреб, корпус пристрою друкується на 3D-принтері або виготовяється в хард-тулінгу — компанія замовляє пресформи не для масового виробництва, а простіше і дешевше, відливає прототипи з пластику. В результаті прототипи виходять в остаточному дизайні.

Після цього прототипи проходять комплексне тестування розробниками і Q/A. Якщо щось не злітає, вони переробяють і збирають нові прототипи. І якщо все працює так, як очікувалося, то настає велика віха, на яку витрачається багато грошей — пресформи замовляються вже для кінцевого пластику. Пілотна партія збирається в фінальних корпусах, на кінцевих платах, і на цьому «апаратному забезпеченні» тестується реліз-кандидат прошивки.

Все закінчується бета-тестом. Спочатку є закритий — пристрої роздають співробітникам. За ним стартує відкритий бета-тест — для цього є вибірка активних користувачів (як в Україні, так і за кордоном). Після цього пристрій переводять на масове виробництво.

Цикл розробки сильно залежить від пристрою. Щось просте або де технології вже розроблені, Ajax може зробити за півроку. Створення найскладніших пристроїв зайняло півтора року, прокоментували в компанії.

Як працює виробництво

Виготовлення одного пристрою займає до 9 годин. Але так як завод працює цілими партіями приладів, на виготовлення однієї партії готових агрегатів йде 3-4 дні. Спочатку прибувають комплектуючі — їх приймають на складі віддаленого зберігання, розкладають, після чого проходять вхідний контроль. За добу перевіряють дві вантажівки. Ajax Systems працює з швейцарськими, американськими, японськими, китайськими та голландськими брендами з прямими контрактами. Всі нові китайські постачальники затверджуються тільки за згодою генерального директора, відзначили в компанії. Після вхідного огляду матеріали стають доступними для виробництва.

Всі пристрої Ajax Systems проходять через 4 основні виробничі відділи: смт-монтажний відділ, монтажний відділ, відділ напівфабрикатів і відділ готової продукції.

Монтаж SMT

У цьому відділі проводиться поверхневе кріплення на плати. Даний вид монтажу відбувається на лініях SMT: принтер наносить паяльну пасту на плати, монтажник кладе компоненти на плату, потім плата запечатується в печі. SMT-lines випускають більше плат, ніж в лінійці пристроїв Ajax — це необхідно, так як частина продукції компанії складається з декількох плат. Зазвичай проєкт запускається на 10 000 або 15 000 одиниць плат, а зміна на участку триває не менше 6 годин.

Далі відбувається контроль якості пайки на АОІ.На сайті є контрольні острови, на яких перевіряється кожен десятий збір. Як уточнили в компанії, це допомагає вибірково побачити, чи правильно компоненти розміщені в потрібних точках на дошці.

В кінці однієї з ліній SMT відбувається візуально-оптичний контроль. Сканер порівнює еталонну фотографію з платою, яка працює. Якщо все добре, його переносять на наступний етап, якщо щось не так — контролери якості знову переглядають плату, щоб зрозуміти, в чому причина, а при необхідності відправити комплектуючі для перепаяння. Після цього плата проходить інший вид перевірки і знову потрапляє на маршрут.

Записи зберігаються у відділі. Щодня підводяться підсумки — скільки зборів було зроблено. Монітори також відображають продуктивність, яка рахується на кожному етапі. Це необхідно для того, щоб зрозуміти, які буфери є між секціями, щоб зробити рівномірний потік, уточнює Ajax.

Монтажний відділ

Готові дошки відправляються в монтажний відділ, де компоненти DIP вручну паяються до них. Якщо усереднити норму — одна людина припаяє близько 500 пристроїв за зміну. За допомогою монтажу здійснюється кілька команд у виробництві, кожна з яких відповідає за окремий пристрій. Ajax зазначає, що виробництво відповідає стандартам якості ЄС і використовує тільки припій без свинцю.

Для комплектуючих, які важко припаяти, використовується технологічне оснащення, яке виробляється на заводі. Воно допомагає правильно викласти плати і компоненти на правильній висоті і при правильному ракурсі. Примітно, що всі співробітники працюють в зелених антистатичних браслетах, так як при виникненні статичної електрики плата руйнується.

Все виробництво слідує системі раціоналізації робочого простору 5S. Кожне робоче місце чітко зонується – є місце для паяльної станції, для комплектуючих і так далі. Коли робочий день закінчується, працівники прибирають своє місце. Ajax зазначає, що дотримуючись цього методу, виходить працювати ефективніше і швидше.

Після того, як плата запечатана, вона потрапляє на лакову секцію. Покриття необхідно для того, щоб захистити компоненти від можливого конденсації, яка може виникнути при використанні споживачем. На фабриці розрізняють ручне (коли лакувальник накладає лак на певний трафарет) і машинне лакове покриття, що значно прискорює цей процес.

Після того, як плата лакуються, їх ставлять в сушильні печі. Сушка займає близько 4-6 годин. Відповідно, коли лак висохне, плата готова до наступного етапу.

Відділ напівфабрикатів

Лаковані плати відправляються у відділення напівфабрикатів. Він складається з тестової секції, де плати отримують індивідуальний QR-код і зшиваються, і секції монтажу.

В цій секцій плата проходить певні етапи контролю. В середньому цей тест займає близько 16-20 секунд на одиницю. Якщо програма бачить збій, плата не прошивається і проходить тест ще кілька разів згідно з інструкцією. У разі поломки його переводять на виробничий ремонтний майданчик, де виявляються, усуваються всі проблеми і плата повертається до виробничого потоку. Вона знову тестується і тільки після цього переноситься на комплектувально-монтажні лінії. Їх 4 на головному заводі Ajax.

Фахівці на монтажному майданчику спочатку роблять ряд невеликих операцій — наприклад, вставка в пластик кнопок або прокладки між корпусом. Кожен монтажник несе відповідальність за певний комплекс дій, щоб в кінці лінії був готовий пристрій. Зібрати один продукт займає хвилину, але конвеєрна лінія може виробляти 600 пристроїв одного типу в день, або, наприклад, 900 одиниць іншого.

На всіх етапах складання є контроль якості – перед виконанням своєї операції кожен співробітник повинен перевірити елемент на якість. Готову продукцію переводять до відділу готової продукції.

Відділ готової продукції

Перший розділ – це тривалий тест, через який проходять 100% пристроїв Ajax. Тут датчики відносяться до хаба, а співробітники програмно роблять різні маніпуляції з пристроями з метою перевірки.

Виробництво також має приміщення, в якому тестуються інтелектуальні централь хабів. Вони підключені до всіх каналів зв’язку, а також тестують акумулятор. Крім того: прилади проходять тестування фізично в спеціальних випробувальних залах. Наприклад, для перевірки роботи пристрою в темний час доби — завод надає «чорну кімнату» — простір з чорними стінами, в який не потрапляє світло. Таким чином, прилади калібруються, щоб перейти до місця контролю якості.

На участку контролю якості повністю готовий пристрій в черговий раз тестується програмним способом. Також дивляться, чи пройшов пристрій всі попередні етапи. Поки триває тест, проводиться візуальний огляд — виріб перевіряють на подряпини, проміжки між корпусом, вкраплення в пластик, його зернистість та інші параметри. Кожен контролер виконує певні операції. Наприклад, якщо це MotionCam — потрібно три рази тримати руку перед пристроєм і так далі. Коли програма побачить, що маніпуляція була зроблена, можна перевіряти далі. У тому випадку, коли програма не пропускає пристрій, він повертається на пропущену стадію. Якщо все в порядку, пристрій відправляється на місце упаковки.

Всього пристрої компанії проходять 11 етапів контролю. Відсоток браку становить всього 0,1 – 0,3%. Виробничі процеси побудовані таким чином, щоб мінімізувати ймовірність дефектів і заблокувати їх передачу з етапу на етап, додає Ajax. Внутрішньосистемне тестування використовується там, де неможливо провести візуальний огляд, наприклад, після пайки і програмування. Система якості працює від вхідного огляду всіх вхідних компонентів і напівфабрикатів до приймальних випробувань перед упаковкою готової продукції.

На місце упаковки складаються лайнери, коробки, збираються монтажні комплекти, вставляються інструкції. Примітно, що при упаковці кожен монтажний комплект необхідно зважити. Повністю зібраний виріб зважується окремо. На цьому етапі також склеюються всі необхідні наклейки і QR-коди.

На виході маємо повністю готовим продуктом Ajax. В кінці лінійки всі пристрої скануються і вводяться в базу даних, з якої зрозуміло, скільки упакованих пристроїв готово до відвантаження. Виробнича потужність Ajax Systems становить 25 000 одиниць продукції за робочу зміну. Це означає, що кожна секція в одну зміну пропускає 25 000 одиниць.

Підбір персоналу та умови праці

Ajax стверджує, що важливо набирати співробітників на завод одночасно швидко і якісно. Їх потрібно адаптувати і тренувати. На самому початку кандидати проведуть коротке інтерв’ю з рекрутером, невелике тестове завдання і співбесіду з майстром в майстерні (безпосередньо у відділі, де буде працювати кандидат). Якщо людина проходить співбесіду, на наступний день він може прийти на реєстрацію.

День реєстрації фактично є днем онбордингу. Починається з Intro (навчання про продукт, компанію, якість і охорону праці), з подальшим підписанням документів і екскурсією по виробництву. А на наступний день кандидат вже стає співробітником і старші колеги (майстри) починають адаптувати його на робочому місці.

Далі новачка чекає випробувальний термін, який триває один місяць. Людині видається контрольний список, який він заповнює в цей період. З його допомогою новачок знайомиться з різними етапами виробництва і освоює певні навички. Після проходження тесту і успішної атестації людина знайомиться зі своєю посадою. У виробництві є реферальна програма — співробітник може привести друга і після випробувального терміну отримати грошову винагороду.

Виробництво має систему класифікації. Після проходження атестації кожен підтверджує свою кваліфікацію / підвищує її. Перша сертифікація проводиться через 3 місяці після початку робіт, наступна — кожні півроку. За результатами оцінки працівнику присвоюється оцінка — таким чином можна впливати на рівень доходу. На всіх етапах виробництва старші співробітники можуть змінювати людей між операціями. Таким чином, кожен може спробувати себе на різних етапах виробництва.

Більшість співробітників працюють від 9 до 18, однак є секції, які працюють 24/7. Наприклад, змінний графік фахівців SМТ-установки — машина зупиняється тільки для зчитування і обслуговування. Такий же графік у відділі випробувань і довгих випробувань.

Як працювали на карантині

З введенням локдауну через пандемію коронавірусу виробництво Ajax Systems продовжило працювати. Компанія запустила розвезення на станції метро, продезінфікувала робочі місця, а також поінформувала співробітників про необхідні захисні заходи. Як зазначили в Ajax, в той час вони працювали над стратегією «нікого не звільняти» — персонал навмисно не скорочувався, але нових членів команди теж не завербували. При цьому зарплати працівників не урізалися. Ті, хто пішов на самоізоляцію, зберегли свої робочі місця.

Незважаючи на певні труднощі з доставкою компонентів на заводи, завод активно випускав прилади. Ajax почав набирати нових співробітників з послабленням карантинних обмежень. Виробництво подвоїлося: якщо в січні 2020 року в складі було 456 осіб, то в грудні — вже 1000. Метою компанії на 2021 рік є набір ще 1000 співробітників на новий завод на Бориспільській.

Ajax зазначив, що в 2021 році також планується проведення другого Ajax Special Event — великої онлайн-презентації нових продуктів компанії. Вони мають намір представити кілька нових продуктів, але компанія не розкриває детальну інформацію.

AIN.UA побував на території містечка і представляє ексклюзивний фоторепортаж тієї частини UNIT.City, яка вже готова прийняти перших резидентів.

Щоб стати керуючими партнерами UNIT.City, Максу Яковеру і Максиму Бахматову довелося залишити ВДНГ, державний об’єкт, який вони успішно декомунізували. Причину відходу Макси не приховують.

«Ми вийшли з ВДНГ, тому що зрозуміли, що витратимо дуже багато часу з незрозумілим результатом через те, скільки всього незрозумілого відбувається в законодавчому полі, а тут за цей же час ми вже закінчимо все будівництво. Це приватний бізнес і територія, і ми можемо робити тут усе, що завгодно, з огляду на той концепт, який зараз доопрацьовуємо і покращуємо», – прокоментував Максим Бахматов.

Вкладення в проєкт плануються чималі: за чотири роки його головний і єдиний інвестор Василь Хмельницький має намір витратити на технопарк UNIT.City до $200 млн. «Такі проєкти у світі заведено називати інноваційними парками. Але ми хочемо створити в Україні щось більше – ціле інноваційне містечко, яке стане унікальною екосистемою для компаній, що працюють у сфері високих технологій і креативних індустрій», – заявив він.

Мета проєкту UNIT.City – об’єднати в собі освітні, бізнесові, культурні, медичні, спортивні та розважальні об’єкти, щоб надати малому та середньому інноваційному бізнесу доступ до всієї необхідної для швидкого розвитку інфраструктури та експертизи на одній території. Щось таке описував Дейв Еггерс у своїй книжці «Сфера», за якою незабаром покажуть фільм з Еммою Вотсон у головній ролі.

Місто в городі

Поки що в UNIT.City відкрито п’ять об’єктів, про які ми розповімо нижче. За оцінками Бахматова, це приблизно 2% майбутнього містечка, яке цілком займе близько півмільйона метрів квадратних.

Утім уже перша черга UNIT.City справляє досить сильне враження. Територія з її будівлями та декоративними елементами нагадує знамениті кампуси Google, Apple та інших кремнієвих гігантів.

Загальна територія майбутнього інноваційного містечка досить значна – близько 25 га старого київського мото-заводу, який планують забудувати цілком. Будівництво триває і сьогодні – робота кипить одразу за будівлею бізнес-кампусу.

А поки що команда UNIT показала те, що вже готове. На 4000 квадратних метрів розмістилися бізнес-кампус, спортивний комплекс, безкоштовний для резидентів, і кафе.

Ще 3000 кв. м займає безкоштовна школа програмування UNIT.Factory, про яку ми розповідали раніше. Це основний освітній елемент містечка, з якого, власне, і починався технопарк UNIT.City (UNIT.Factory не працює з 2020 року). Також тут знаходиться ще один освітній проєкт .IOnic University (навчання стартувало ще 1 березня).

Примітно, що коли AIN.UA ходив на екскурсію школою, всіх цих нових будівель у стилі хай-тек навколо неї ще не було. Містечко розростається з дійсно великою швидкістю.

Для кого будують технопарк UNIT.City

Центр розвитку креативного підприємництва, яким бачать його партнери, розрахований, перш за все, на представників інноваційного бізнесу: невеликих українських і міжнародних продуктових компанії, R&D-центри, стартапи.

Дзеркальна будівля – це перший, але не останній на території містечка бізнес-кампус. На сьогодні в ньому оселилися вже 25 резидентів, серед яких відомий український стартап Concepter, компанії Forland, SmartFarming, об’єднання Hi Tech Office Ukraine, дві лабораторії: віртуальної реальності (Sensorama) і 3D-прототипування (FabLab Fabricator).

Інфраструктуру для резидентів надає партнер UNIT.City – Центр розвитку технологічних компаній (Technology Companies Development Center, TCDC). Це проєкт, діяльність якого спрямована на технологічні трансформації компаній-резидентів. TCDC допомагає їм із пошуком ідей, талант-менеджментом, формуванням команд. Партнерами проєкту виступили Києво-Могилянська бізнес-школа та Hi Tech Office Ukraine.

Concepter переїде до технопарку UNIT.City у травні і займе в бізнес-кампусі цілий поверх. «Ми обрали UNIT.City тому, що тут усі умови для компаній, які створюють інновації в Україні та продають їх на весь світ. Ми познайомилися з цими хлопцями, почули їхнє бачення – воно схоже на наше, дізналися, хто тут буде разом із нами. Приїхали, подивилися, і нам тут сподобалося», – розповів співзасновник і СОО Concepter Олег Маленков.

До цього офіс Concepter знаходився в сумнозвісному бізнес-центрі, з якого команді довелося з’їхати. Сьогодні команда з 30 осіб тимчасово працює в коворкінгу.

Резидентами UNIT.City стане й українська креативна агенція Fedoriv, яка, до речі, займається розробкою бренду, комунікаціями та дизайном для UNIT.City.

«Ми розуміємо, що є низка інструментів, з якими ми хочемо працювати, але не вміємо – йдеться не про класику, типу SMM, а про якісь експерименти. Тому ми вирішили окремо виокремити напрямок діджитал і зробити тут Fedoriv Digital Lab, у рамках якого будемо такими експериментами займатися», – розповів засновник і СЕО агентства Андрій Федорів.

Стартовий офіс Fedoriv в UNIT.City займе до 150 кв. м. «Ми плануємо, що це буде не класичний офіс, до якого люди приходитимуть, сідатимуть за столи і працюватимуть роботу – це буде, як у випадку з Fedoriv Hub – мультифункціональний простір. Fedoriv Hub довів, що це виправдано і дає дуже хорошу історію. В «Арені» в нас уже 1000 кв. м, і ми продовжуватимемо нарощувати там потужності, а тут розвиватимемося паралельно», – поділився він.

Федорів також додав, що агентству важливо бути присутнім в UNIT.City, щоб залишатися інноватором у своїй сфері. «Клієнти розділилися на дві категорії: ті, які вже в майбутньому або в нього прагнуть, і ті, які перебувають у надтрадиційних категоріях. Ми можемо працювати як із компаніями, які займаються сиром або алкоголем в Україні та Білорусі, так і зі стартапом, який юридично знаходиться в Німеччині з орієнтацією на ринок Швейцарії – але ментально це дуже різні компанії. Тому нам потрібно, щоб швидкість наших внутрішніх змін в агентстві була швидшою, ніж швидкість зовнішніх змін», – пояснив Андрій.

Як влаштований бізнес-кампус UNIT

Бізнес-кампуси працюють у форматі клаб-офісів, за принципом шерінгу: «Уяви, у тебе невелика компанія на 10 осіб, і, по суті, все, що тобі потрібно, – невелике приміщення, а вся інша офісна інфраструктура – мітинг-руми тощо. – тобі весь час не потрібна. Тому ти ділиш її з іншими компаніями. За таким самим принципом працюють WeWork», – пояснив Макс Яковер.

Принцип шерінгу – одна з основних ідей організації бізнес-кампусу в UNIT.City, тому важливо не стільки те, як тут влаштовані офіси, як те, хто в них в’їжджає. «Закінчується ремонт – і до нас в’їжджає Fab Lab. Це означає, що в UNIT.City можна буде прототипувати», – пояснює Яковер. Відповідно, присутність Sensorama дає резидентам доступ до своєї VR- і AMR-лабораторії.

Що далі

До кінця 2017 року на території UNIT.City обіцяють відкрити ще 20 000 кв. м під бізнес-кампуси. І якщо перші об’єкти UNIT.City – це реконструйовані будівлі мотозаводу, то нові будуються з нуля. Тут будуть високі стелі, спеціальна вентиляція, необхідна для хардверних лабораторій та інші конструктивні рішення з урахуванням вимог майбутніх резидентів.

Перша будівля другої черги вже наполовину готова – будівництво планують закінчити в червні. На перших двох поверхах тут розміститься великий коворкінговий простір, на третьому клаб-офіси.

Поруч закладають фундамент ще одного об’єкта, значно масштабнішого. За словами Яковера, це буде величезний семиповерховий кампус на 11 000 кв. м. Старі будівлі мотозаводу знесуть, на їхньому місці побудують ще кілька об’єктів, які будуть готові орієнтовно в листопаді та січні наступного року.

«Усе це буде готово за наступні 12 календарних місяців. Зараз ми ведемо переговори з тими, хто стане резидентами на цих площах. Охочих багато, одну будівлю вже повністю продано під оренду», – заявив Яковер.

У планах UNIT.City стати основним місцем дислокації креативного класу українців, особливо тих, які мають відношення до IT, що робить його по суті конкурентом для таких проектів, як «Часопис». Але Яковер, будучи власником «Часописа», про це не переживає.

«У «Часописі» у мене є керуюча команда, а тут я – керуюча команда. Ми будемо конкурувати, але це абсолютно різні масштаби. «Часопис» – це прекрасне місце в центрі Києва, а тут ми будуємо місто! Так само ми не хвилюємося з приводу Creative Quorter, ми бажаємо їм удачі і готові співпрацювати. З усіма», – пояснив він.

Куди дивиться уряд

За оцінками Хмельницького, UNIT.City допоможе створити до 15 000 високооплачуваних робочих місць, і надасть талановитій молоді можливість самореалізації у своїй країні, тим самим залишивши відтік мізків за кордон.

Подібні амбіції та добрі наміри, зрозуміло, не могли не привернути увагу вищих державних чинів. У день відкриття UNIT.City на території містечка з’явився прем’єр-міністр України Володимир Гройсман. Він особисто проінспектував об’єкти і заявив, що уряд створюватиме всі умови для розвитку інноваційного містечка.

А поки що в UNIT.City люди просто працюють. Попереду багато цікавих анонсів, обіцяє Яковер.

У травні 2020 року представники холдингу UFuture повідомили про закриття безкоштовної школи програмування UNIT Factory. Причиною закриття в K.Fund назвали «несприятливу економічну ситуацію». У цей проєкт було інвестовано близько $5 млн.

У чому особливість школи

Школа «42» була заснована 2013 року у Франції як приватна школа програмування. У ній навчання проходить peer-2-peer, тобто в режимі колаборації – тут немає викладачів, студенти вчаться самі, допомагаючи один одному. Немає ні оцінок, ні лекцій, ні конспектів. Навчання відбувається у вигляді роботи над проектами і просування від одного до іншого. За такою моделлю навчатимуть програмістів і в UNIT Factory.

На сьогодні у французькій «42» навчається близько 3000 студентів. Як повідомив її засновник Ніколя Садірак, її випускники надзвичайно затребувані – на кожного з них у Франції шикується черга в середньому з 11 роботодавців. Досвід «42» перейняли й американці – незабаром неподалік від Сан-Франциско відкриється така сама школа на 1000 студентів.

UNIT Factory стала першою школою, що працює за такою моделлю в Україні. Поки що вона розрахована на 300 студентів, проте в планах збільшити їхню кількість до 800 вже до наступного року, і поступово – до 2000 осіб до 2020-го. Для цього в будівлі школи вже ведуться будівельні роботи.

Вступити до школи може будь-хто охочий віком від 18 до 30 років. Навчання в UNIT Factory безкоштовне. Єдине, що за це вимагають з випускників – протягом наступних щонайменше трьох років залишатися працювати в Україні.

UNIT Factory готує кваліфіковані IT-кадри за сімома спеціальностями:

• Менеджер IT-проектів;
• Архітектор програмного забезпечення;
• Архітектор мереж;
• Веб-розробник;
• Розробник мобільних додатків;
• Спеціаліст з IT-безпеки;
• Розробник відеоігор.

Що являє собою київська UNIT Factory

Київська UNIT Factory – це триповерхова будівля з металу та скла.

Навколо будівлі школи – велика територія. Тут уже незабаром зведуть ще кілька будівель, але про це трохи пізніше.

Керівник київської школи Валерія Заболотна розкрила кілька цікавих цифр за результатами першого набору в UNIT Factory. За її словами, вже за перші півтора тижні після анонсу в школу надійшло понад 11 000 заявок від охочих навчатися за інноваційною системою.

Потім був тривалий процес відбору, який зайняв майже півроку. Спочатку всі кандидати пройшли онлайн-тестування, яке дозволяє перевірити, чи здатні вони мислити креативно. Після онлайн-тестування найкращих кандидатів запросили до школи, де в ігровій формі перевіряли їхні здібності до командної роботи, реакцію і підхід до вирішення завдань.

Зрештою з понад 13 000 кандидатів 630 пройшли на третій етап відбору – так званий «басейн».

«Басейн» – це як перше випробування на міцність. Студентів одразу занурюють у завдання з основ програмування і дивляться, як вони справляються. Вчитися їм доведеться самим – за доступними гайдлайнами або просто знаходячи відповіді на свої запитання в інтернеті. Ті, хто впорається найкраще, і стануть тими 300 спартанців – студентами школи.

Нині в UNIT Factory добігає кінця третій «басейн», у якому беруть участь приблизно 250 осіб. Перші два відбори вже завершилися, а по закінченню третього розпочнеться безпосередньо навчання. Воно відбуватиметься за тією ж моделлю peer-2-peer: зробив сам – допоможи іншому. Також студенти стажуватимуться в реальних проєктах у IT-компаній – партнерів UNIT Factory. Свою участь уже підтвердили великі аутсорсери, зокрема компанія Luxoft. Також на презентації школи були помічені представники української стартап-біржі, коворкінгів та IT-компаній.

У міру виконання проєктів студенти отримуватимуть рівні. Після досягнення 16-го рівня при бажанні вже можна випускатися зі школи і шукати роботу, оскільки отримана підготовка на цьому етапі відповідає рівню джуна. Однак у школі студентам рекомендуватимуть дійти до 21 рівня, по досягненню якого він може вважатися кваліфікованим розробником рівня middle.

Після закінчення програми випускникам видаватимуть два сертифікати: один про закінчення київської UNIT Factory, другий – про проходження програми французької школи «42», відомої в усьому світі.

Загалом програма розрахована приблизно на три роки, проте студенти вільні проходити її у власному темпі. Ідеологи школи вважають, що якщо людині потрібно більше часу, щоби вникнути в програму й успішно її пройти, потрібно дати їй цей час. «Усі люди різні і підхід до навчання у всіх індивідуальний», – зазначила Валерія Заболотна.

Працює школа в режимі 24/7, щоб студенти можуть прийти сюди займатися в будь-який зручний для них час – навіть уночі. До четвертої години вечора тут битком, але, як повідомив AIN.UA адміністратор UNIT Factory Флорін Бічер, вночі комп’ютерна зала теж не пустує.

До слова, сам Флорін є випускником саме французької школи «42», як і інші адміністратори. Він вступив до неї в рамках першого партнерського набору з України й успішно закінчив за півтора року. За освітою Флорін економіст, тож програмування для нього – абсолютно нова віха в його житті.

Зараз Бічер та інші українці-випускники працюють адміністраторами в київській школі – слідкують за тим, щоб у студентів було все необхідне, за працездатністю всіх систем тощо. Однак допомагати студентам у розв’язанні задач їм заборонено – ті все мають робити самі.

У комп’ютерному залі встановлено 180 комп’ютерів Mac, за якими можуть навчатися студенти. У них є доступ до бази даних із проєктами, і вони вільні самі вибирати собі завдання. Є внутрішня система, в якій можна подивитися, які столи зайняті і ким.

За більшістю комп’ютерів працює по двоє, а то й троє людей – кандидати третього басейну шукають прийоми розв’язання задач спільно. У цьому, власне, і полягає основна ідея моделі навчання peer-2-peer.

Поки що в школі одночасно можуть займатися тільки 180 осіб, проте в будівлі UNIT Factory вже тривають будівельні роботи з розширення навчального простору, щоб до 2017 року в школі могло навчатися в 2,5 рази більше студентів. Тому на сайті UNIT Factory триває прийом заявок від усіх охочих.

На другому поверсі вже майже готовий загальний зал, у якому студенти зможуть займатися зі своїми комп’ютерами. Тут також проводять заходи. Наприклад, минулого тижня для учасників третього басейну читав лекцію топ-менеджер Google.

Крім навчальних локацій, є кухня з усім необхідним. Сюди студенти можуть приносити свою їжу, але для тих, хто не встиг про це подбати, є вендингові автомати зі снеками.

Також добігає кінця будівництво окремого UNIT Cafe – на поточний момент тут ведуться останні оздоблювальні роботи.

Відпочити та відволіктися студенти можуть в ігровій кімнаті. Тут є відеоігри та крісла-мішки для релаксу.

Bionic Hill 2.0?

UNIT Factory – це благодійний проєкт фонду K.Fund Василя Хмельницького, який є першим етапом значно масштабнішого проєкту – створення технопарку UNIT Park. По суті це реінкарнація .IOnic Hill, який Хмельницькому так і не судилося втілити в життя через проблеми із земельною ділянкою. UNIT Park зведуть на території Київського мотозаводу (вул. Сім’ї Хохлових, 8), тут же відкрилася школа програмування.

Плани Хмельницького амбітні – створити тут інноваційну екосистему, в якій навчатимуться і працюватимуть представники нової економіки України. Його фонд K.Fund планує інвестувати в цей проєкт від $100 до $400 млн.

Як повідомив Хмельницький на презентації UNIT Factory, уже найближчими місяцями на території мотозаводу побудують Центр розвитку технологічних компаній (Technology Companies» Development Center, TCDC). Офіси тут зможуть знімати малі та середні IT-компанії. За словами Хмельницького, вже є 30 молодих компаній, які мають намір влаштуватися тут наступного року. Також K.Fund обіцяє реконструювати низку будівель на території, в яких розмістяться українські та зарубіжні R&D.

Діяльність TCDC забезпечуватимуть керуюча компанія, консультаційна рада, юридична фірма «Юскутум», університет Bionic Univercity, а також дві високотехнологічні лабораторії VR Lab (Crytek) і Smart City Lab.

А наостанок пропонуємо здійснити віртуальну екскурсію UNIT Factory:

До сьогоднішнього дня оператори не могли надавати 3G-послуги з простої причини – відсутність ліцензії. Проте ще за тиждень до оголошення результатів конкурсу редакції AIN.UA пощастило протестувати третє покоління зв’язку на мережі найбільшого мобільного оператора в Україні. Річ у тім, що ще кілька тижнів тому «Київстар» запустив у своєму офісі тестову базову станцію, на експлуатацію якої отримав спеціальний дозвіл від Українського державного центру радіочастот (УДЦР).

У департамент радіопланування «Київстар» журналісти проникають рідко – «технарі» не розпещені увагою преси. Ми пробираємося туди через довгу мережу коридорів і ліфтів і потрапляємо в кімнату, де розташоване вимірювальне обладнання. Недалеко від приміщення департаменту в лінійному апаратному цеху (ЛАЦ), розташувалася базова станція 3G-стандарту, що працює.

Що за станція така

Довгасті білі антени, які абоненти бачать на дахах – це тільки видима частина базової станції. Крім антен, важливим елементом БС є приймально-передавальні радіомодулі та системні модулі (“мізки» базової станції), які можуть розташовуватися безпосередньо біля антен або всередині приміщення. Системні модулі з’єднані оптикою з приймально-передавальними радіомодулями, а ті, своєю чергою, з’єднані джамперами з антенами. Не можна сказати, що радіомодулі базової станції вражають уяву гіка – це малопримітні сірі коробки з купою плат, чіпів, радіаторів і роз’ємів.

За умовами дозволу від УДЦР, тестова базова станція працює на мінімальній потужності, а радіус її покриття не виходить за межі будівлі. Саме тому антена базової станції розташована не на даху, а в одному приміщенні з радіомодулем.

До речі, антени базових станцій, шкоду яких люблять обговорювати бабусі біля парадних, створюють не таке вже й сильне випромінювання. Принаймні, воно менш шкідливе, ніж випромінювання від самого телефону під час розмови, особливо коли найближча базова станція від вас далеко. А якщо антена розташована на даху вашого або сусіднього будинку, це призводить до меншої потужності випромінювання мобільного телефону – що він ближче до БС, то менше випромінює. Співробітники AIN.UA, перебуваючи протягом кількох хвилин на відстані двох кроків від під’єднаної антени, жодних негативних наслідків для свого здоров’я не виявили.

UMTS – скільки копій зламано за останні 10 років заради цих чотирьох букв! Вони позначають технологію, за якою будуються 3G-мережі. Тобто, саме на цей різновид 3G Київстар отримав довгоочікувану ліцензію.

І залізо, і софт на тестовій базовій станції абсолютно такі самі, якими будуть у комерційній мережі, яку «Київстар» почав будувати прямо з дня отримання ліцензії. Поки що єдиним вендором-партнером по 3G-мережі оператора виступає шведський виробник телеком-обладнання Ericsson. Саме його базові станції «шеститисячної» серії (RBS 6201, RBS 6601) «Київстар» планує використовувати на початковому етапі розвитку своєї 3G-мережі.

Як тестується базова станція 3G від «Київстар»

Надовго ми в технологічній кімнаті затримуватися не стали – як і абонентам, нам набагато цікавіше не те, який вигляд має базова станція, а що вона дає змогу робити. Тому ми перемістилися в офісне приміщення департаменту радіопланування. Там на нас чекав великий стіл із купою різноманітного тестового обладнання.

Навіть опинившись у зоні дії базової станції 3G, ми з жалем дізналися, що на своїх смартфонах протестувати швидкий мобільний інтернет поки не зможемо. Підключення до базової станції можливе тільки з номерів співробітників «Київстар», які беруть участь у бета-тестуванні. Загалом доступ до станції отримали кілька сотень бета-юзерів. Вони і створюють навантаження в процесі тестування.

Аналізувати випромінювання базової станції дає змогу спектроаналізатор фірми Rohde&Schwarz і тестове обладнання TEMS компанії ASCOM. «Київстар» отримав ліцензію в діапазоні 2100 МГц на смугу в 30 МГц, з яких 15 МГц призначені для випромінювання базових станцій (лінія вниз) і 15 МГц для випромінювання мобільних терміналів (лінія вгору). Комерційні базові станції випромінюватимуть від однієї до трьох несучих, кожна в 5 МГц шириною. Тестова БС-ка в офісі «Київстар» поки що випромінює на двох несучих частотах, що і демонструє швейцарський диво-гаджет Rohde&Schwarz.

На цьому моніторі видно приклад розрахунку зони покриття однієї з базових станцій 3G у центрі Харкова. Червона область – радіус 3G-покриття. Зона обслуговування однієї БС 3G-стандарту в місті може змінюватися від 300 метрів до кількох кілометрів залежно від щільності забудови і щільності базових станцій.

«Київстар» планує максимально використовувати наявну інфраструктуру мережі 2G і створити покриття з високою щільністю базових станцій. Кожна базова станція стандарту 3G зможе роздавати до 42 мегабіт на секунду на абонента.

Серед обладнання, яке демонстрували нам експерти департаменту радіопланування, ми виявили кілька непоказних смартфонів Sony Ericsson. Виявилося, непоказні вони лише на вигляд – вартість кожного з них – кілька тисяч доларів, і є вони частиною вимірювального комплексу TEMS.

Такої цінності цим апаратам надає та сама швейцарська фірма Ascom. Насправді, це прилади, що дають змогу вимірювати параметри і записувати приховані від очей звичайного користувача системні повідомлення мережі.

Для чого потрібні подібні апарати? На них встановлено спеціалізований софт, який приймає всі системні повідомлення, одержувані телефоном, і виводить їх на екран у вигляді графіків або записує логи. Вивчивши ці графіки, технічний фахівець може проаналізувати якість покриття та інші характеристики в тій чи іншій точці. Кількість параметрів, які здатний виводити на екран цей гаджет, обчислюється сотнями. Тож не дивуйтеся, якщо на місце, де абоненти скаржаться на погане покриття, технічний фахівець «Київстар» приїде з одним тільки таким телефоном.

3G від «Київстар”: заради чого все це

Усе це було дуже цікаво, але нам не терпілося спробувати 3G наживо. Добре, що у менеджера відділу абонентського обладнання «Київстар» Павла Сахно в кишенях завжди кілька смартфонів, готових продемонструвати можливості третього покоління. Як показує фотографія на самому початку нашої статті, цього разу в його кишенях опинився набір останніх смартфонів Apple: iPhone 5, iPhone 6 і iPhone 6 Plus.

Упевнившись, що смартфон під’єднаний саме до 3G-мережі, а не до якогось потужного «вайфая» з-під столу, ми запустили на iPhone 6 додаток Speedtest від компанії Ookla. Тест показав карколомні 27 Мбіт/сек на даунлоаді. Навіть дротовий домашній інтернет на такій швидкості – досить рідкісне явище.

За словами провідного інженера з оптимізації радіомережі «Київстар» Петра Ємцева, максимальна швидкість, яку фахівці компанії фіксували на тестовій базовій станції, – понад 35 Мбіт/сек. Щоправда, такого результату було досягнуто за допомогою під’єднаного до ноутбука 3G-модема з SIM-карткою оператора.

Такі цифри зовсім не означають, що після запуску 3G-мережі всі абоненти отримають божевільні швидкості. У тестової базової станції – лише кілька сотень юзерів, причому всі вони перебувають у зоні хорошого покриття. У комерційній 3G-мережі ємність базової станції розподілятимуть між усіма абонентами, які користуватимуться послугами оператора в даній соті. «Досвід зарубіжних операторів показує, що в навантаженій мережі на абонента припадає в середньому приблизно 2-4 Мбіт/с», – каже Ємцев. Але і це в десятки разів краще, ніж максимальні результати технології EDGE, за допомогою якої абоненти «Київстар» користуються мобільним інтернетом зараз.

Протестувавши 3G-підключення, ми вирішили перевірити, як працює на 3G-смартфоні тетерінг – використання телефону як точки доступу Wi-Fi. Підключений до роздачі планшет iPad показав швидкість 9 Мбіт/сек на даунлоад 1,1 Мбіт/сек на аплоад.

За словами Ємцева, перехід на 3G поліпшить не тільки швидкість мобільного інтернету. Якість телефонного зв’язку теж підвищиться, а кількість переривань розмови – знизиться. На відміну від 2G, у мережах 3G телефони можуть підтримувати зв’язок із трьома секторами базових станцій одночасно, тому після апгрейда ймовірність обриву сервісу значно знизиться.

Послуги традиційного відеозв’язку в 3G-мережах не набули великої популярності, оскільки його зазвичай використовують через ОТТ-платформи: Skype, Viber та інші. Ми захотіли особисто переконатися, що в абонента хоча б є така можливість. І попросили начальників двох департаментів «Київстар» зателефонувати між собою по відеозв’язку. У них вийшло.

Мине кілька місяців – і базові станції на кшталт тієї, яку ми в деталях розглянули в нашому сьогоднішньому репортажі, покриють Київ, а за ним і інші великі міста країни. Редакція AIN.UA продовжить готувати своїх читачів до повноцінного приходу 3G в Україну, заглиблюючись в усі деталі технологій третього покоління. Слідкуйте за оновленнями спецпроекту «3G в Україні”!

Київський офіс «ВКонтакте» у високій-високій вежі

Леготкін одразу запевнив нас, що до AIN.UA у київському офісі не ступала нога журналіста (але ж ми знаємо, що щойно в Україні з’явився штаб, тут побував головний редактор AIN.UA Артур Оруджалієв). Команда, як і сам офіс, виявилася набагато меншою, ніж ми собі уявляли. Але з огляду на те, що у компанії всього три представництва, два з яких у Росії, відкриття українського офісу – вже великий крок. Чому Україні випала честь роздобути власний штаб «ВКонтакте», здогадатися нескладно – за кількістю користувачів наша країна поступається тільки Росії, сильно відірвавшись від інших: на сьогоднішній день серед аудиторії соціальної мережі – приблизно 12 млн унікальних відвідувачів з України щодоби.

Цікавий факт №1: щоб потрапити до офісу «ВКонтакте Україна», потрібно двічі піднятися на ліфті, пройти через службовий вхід до фешенебельного ресторану SkyBar, а потім двічі піднятися сходами. Найостанніші сходи, якими ми піднялися у вежу, як і належить, гвинтові.

Це чотири запаморочливих прольоти, підніматися або спускатися якими потрібно дуже акуратно – високі люди ризикують вдаритися головою об верхній рівень сходинок. Леготкін зізнався, що сам він набив таким чином не одну гулю на лобі.

Київський офіс «ВКонтакте”: в тісноті та не в образі

Витримавши випробування гвинтовими сходами, ми потрапляємо в приймальню. Тут біля вікна з приголомшливим видом на Київ сидить секретар. Потрапити в рекламний відділ, не зазначившись у неї в журналі відвідувань, не можна – все має бути за правилами. Від столу секретаря ми потрапляємо на перший рівень київського офісу «ВКонтакте». Загалом рівнів три, але давайте по порядку.

В основній частині офісу стоїть чотири робочі столи, оформлені й укомплектовані за всіма правилами офісного життя – обличчям один до одного, кожному по комп’ютеру, стаканчику для ручок і папці для паперів. За одним із них сидить керівник української команди Наталія Якуніна, а решта належать фахівцям із реклами. На жаль, нікого з них ми не застали, бо час був пізній.

Цікавий факт №2: в українській команді «ВКонтакте» працює вісім осіб: керівник, менеджери з реклами, прессекретарка, маркетолог, бухгалтерка, офіс-менеджерка та юристка. Усі вони вміщаються у вежі – на трьох доволі вузьких, але затишних поверхах, оформлені за КЗпП. Усі вони отримують повністю білу зарплату.

Тут менеджери спілкуються з рекламодавцями, яких в Україні, за словами Леготкіна, дуже багато. Конкретних цифр він не називав, проте запевнив, що головний офіс хвалить українську команду за ефективність, і цього року навіть запропонував розширити команду. Так у команді київського офісу стало на одну людину більше – її поповнив Олександр Проскурін. Він відповідає за спілкування з партнерами соцмережі, які розвивають у «ВКонтакте» свої спільноти і сервіси.

Цікавий факт №3: плинності кадрів в українському штабі практично немає. За всю його історію тут змінився тільки один співробітник – перша дівчина офіс-менеджерка в якийсь момент вирішила повернутися до рідного Харкова і їй довелося підшукувати заміну. А до Проскуріна в команду взяли ще одного новачка – помічника менеджера з реклами.

Цікавий факт №4: вакансій від «ВКонтакте» на таких ресурсах, як  Work.ua, Rabota.ua або навіть Jooble, ви, скоріше за все, не знайдете. Коли в команду потрібна нова людина, її шукає сам майбутній куратор. Він помічає кандидатів в інших компаніях, зав’язує з ним приятельські стосунки, і якщо в процесі спілкування розуміє, що це та сама людина, пропонує роботу.

Наприклад, Леготкіна в компанію запросив Владислав Циплухін, який на той момент керував прес-службою «ВКонтакте». З ним Влад познайомився на IForum у 2011 році. «Нетривала бесіда з ним у новоствореному українському штабі – і ось я вже долучився до команди соціальної мережі», – згадує Леготкін, який на той час працював SMM- та аккаунт-менеджером у рекламному агентстві. Циплухін же запросив на роботу і керівника штабу Наталію Якуніну.

Зрозуміло, головною прикрасою стін першого рівня слугують всілякі креативні варіації на тему знаменитого собаки Дурова. Собаками прикрашені стулки шафи купе, ними ж обвішані стіни. В українському офісі «ВКонтакте» є негласний ритуал: кожен, хто приходить сюди, зобов’язаний залишити малюнок легендарного собаки в індивідуальному виконанні. Для цього відвідувачам видають заготовку з контурами собаки і набір різнокольорових фломастерів. Готові твори перекочовують на стіну слави.

Цікавий факт №5: місце дислокації підбирав Циплухін. Він розглядав лише два варіанти під оренду офісу. Одним із яких було приміщення на верхніх поверхах тоді ще недобудованого бізнес-центру «Гулівер». Однак скляний купол в «Арені» зрештою все ж переміг. Працювати у вежі – це принципова позиція керівництва «ВКонтакте», роль якого на момент відкриття київського офісу виконував Павло Дуров.

У самому центрі першого рівня стоїть жовтий диван, що вже став культовим в українському офісі. На ньому кожна поважаюча себе людина, яка побувала хоч раз у київському «ВКонтакте», зобов’язана зробити селфі, і ми – не виняток.

Цікавий факт №6: на цьому дивані сиділи Pianoboy, Денис Мінін, DJ Spartaque, Коля Серга, студія «Мамахохотала», гурт Bahroma, «ДіО.фільми», репер Ліон, The HARDKISS, Валентин Стрикало, Noize MC і навіть представники Петра Порошенка, які нещодавно приходили до українського офісу, щоб верифікувати офіційний акаунт Петра Порошенка у «ВКонтакте».

Цікавий факт №7: Одного разу в українському офісі побував Дуров. Але ніхто його не бачив.

Вгору сходами

Ще одними дуже крутими, але, на щастя, короткими сходами ми піднімаємося на другий рівень офісу (другим поверхом це назвати язик не повертається). Тут розташована переговорна кімната з довгим столом, обставленим стільцями по периметру. Стеля обвішана синіми і білими літачками, які символізують передачу даних усередині соцмережі.

Однак найцікавіше приміщення розташоване в самому верху – просто під куполом. Тут і працюють Леготкін із Проскуріним, зручно влаштувавшись на дивані з ноутбуками. Тут же вони спілкуються з російськими колегами, коли ті приїжджають до Києва. Однак частіше, а точніше, раз на місяць, Влад і Саша літають на зустрічі до центрального офісу в Росію.

Цікавий факт №8: Також у Росії проходять корпоративи, тож незабаром київський штаб усім складом із восьми осіб полетить до Санкт-Петербурга святкувати Новий рік. А поки що в українському офісі ялинку не ставили. Можливо, вона з’явиться ближче до свят, принаймні минулого року ялинка у киян була.

Цікавий факт №9: На цьому дивані іноді сплять співробітники: якщо раптом вони допізна затримуються на роботі, то можуть залишитися ночувати в офісі. У Леготкіна такі ночівлі траплялися неодноразово. Звичайно, прилягти можна і на жовтому диванчику на першому рівні, але він набагато менший, і, за відгуками, спати все-таки зручніше на синьому.

З київського купола, як запевняє Леготкін, гроші ніколи не викидали, та й вікна тут не відчиняються, на відміну від Пітерської вежі, де за бажанням навіть можна погуляти дахом. До речі, за словами Леготкіна, після зміни керівництва в компанії нічого не змінилося. Тільки московський офіс переїхав у будівлю Mail.ru. «Я чув, там зараз будують ковзанку для співробітників, тож ніхто не скаржиться», – розповів Проскурін.

Також на «ВКонтакте» майже не позначилися заклики бойкотувати російські соцмережі. Після кампанії, яку розгорнули, зокрема Weua.info, «Друзі» та інші патріотичні соцмережі, чимало українських користувачів розмістили на аватарах банери із закликами до бойкоту, однак далеко все це не зайшло. «У пік подій на Майдані кілька людей із моїх друзів навіть видалилися, але не минуло й місяця, як усі вони повернулися назад», – запевнив Леготкін.

Чарівна шафа

Вдосталь намилувавшись краєвидами на Київ з усіх боків (краєвиди тут відкриваються звідусіль, навіть із вбиральні), ми знову спускаємося на перший рівень. Перш ніж піти, співробітники українського штабу «ВКонтакте» відчиняють перед нами двері тієї самої шафи-купе, забрендованої собакою Дурова. Виявляється, вона зверху донизу забита сувенірами, а без фірмової футболки звідси ще ніхто не йшов.

Цікавий факт №10: мало хто знає, що символ «ВКонтакте», так званий собака Дурова, з’явився ще в далекому 2010 році під час благодійної акції. Щоб допомогти дітям-сиротам, соцмережа запустила платний подарунок із зображенням такого собаки – 100% доходів від нього були спрямовані на допомогу дітям з дитячих будинків і будинків дитини. Згідно з легендою, коли Павла попросили намалювати картинку для дитбудинку, він без вагань розділив аркуш на чотири частини – червону, жовту, зелену і синю, а над ними розташував ось таку собаку з чорними зіницями (вийшло набагато симпатичніше, ніж кішка Путіна).

На цьому наша екскурсія завершилася, і, опублікувавши підсумкові селфі в Instagram, ми з почуттям виконаного обов’язку покинули вежу. Можливо, ми сюди ще повернемося, але вже в новому році.