Спочатку ти повен енергії, драйву, довкола багато карколомних поворотів долі, постійні пошуки себе, ти легко і швидко помиляєшся, але так само швидко все виправляєш. А потім дорослішаєш, сповільнюєшся, в роботі стає менше драйву й більше рутини, ціна помилок росте, тому експериментів все менше. Але ти радісно переходиш у цей новий етап, бо тільки тут знаходиш глибину та масштаб.

Межа між юністю та дорослістю часто така ж розмита, як і між стартапом і бізнесом. Однак усвідомлення, що треба рухатися далі, щоб рости, штовхає на розробку плану цього переходу. 

Для початку розберімося, яка різниця між стартапом і бізнесом і що означає перейти з одного стану в інший.

Є багато різних точок зору на цю тему, водночас я виокремлюю пʼять критеріїв: 

1. Ціль. Стартап — правильний етап початку бізнесу, коли треба перевірити гіпотезу «чи справді так можна заробляти гроші?». Тобто у вас з’явилась геніальна ідея неймовірного продукту, «який завоює весь світ», однак треба спочатку перевірити, чи це взагалі комусь потрібно, скільки готові платити за це, чи можна щось покращити? Ціль бізнесу — масштабувати вже перевірену бізнес-модель.

2. Енергія. Стартап зазвичай живе на енергії засновників і зростає пропорційно від зусиль, що вони вкладають. Тобто хочемо отримати більше — треба попрацювати більше. Це може бути окей для короткого етапу валідації гіпотези, але це не про тривалий масштабний бізнес. 

3. Система. Бізнес — це система масштабування грошей: вклав 100 — отримав 150, потім вклав в систему ці 150 — отримав 220 і так далі. Ріст не залежить від кількості вкладеної енергії засновника. Інакше б засновнику мережі 30 ресторанів з доходом $300 000 довелося б працювати в 30 разів більше, ніж засновнику одного ресторану з доходом $10 000. Що фізично неможливо. 

4. Темп. Стартап — це спринт, де треба швидко видати потужний результат завдяки коротким надзусиллям. Інтенсивні хакатони — хороший приклад, де за короткий проміжок часу, наприклад, добу, команда знаходить потужне рішення. Це пікове навантаження протягом короткого часу, після якого треба відновлюватись. Якщо ж не вивести команду з цього режиму, вона втомиться і вигорить. Бізнес — це про марафон, який треба бігти довго у спокійному темпі, не витративши усі сили за першу годину, бо інакше не добіжиш. Саме тому тут потрібна злагоджена команда й налагоджені процеси, щоб сил команди вистачило на роки і більше. 

5. Стійкість. Проілюструю діалогом з одним із наших клієнтів: 

— Я ще й головний продажник, 90% всього доходу на мені завʼязано, — каже власник компанії, якій вже 15 років.

— Слухай, а якщо з тобою щось трапиться, наприклад?

— Тоді я тобі навіть можу сказати, за скільки місяців ми закриємося.

— Ти пробач, але у вас тоді досі стартап, завʼязаний на засновнику, а не системний бізнес…

Стартап — етап зародження компанії. Його ціль — розробити хороший продукт і протестувати, чи можна на цьому заробляти (родичі та друзі, в разі чого, не рахуються).

Якщо гіпотеза робоча, люди купують і приходять ще. І перед масштабуванням це треба систематизувати, словом, будувати бізнес.

Переходимо до бізнесу, який на екзистенційному рівні складається з двох дуже різних сутностей: високої ідеї, мрії змінити цей світ, яка обʼєднує та надихає, і прагматичної чіткої системи, завдяки якій можна масштабуватися. 

Це як Інь і Янь, обидві мають бути яскраво вираженими, сильними та збалансованими. Якщо слабкою є ідея (місія та візія), ви не зможете зібрати й утримати сильну команду та клієнтів. Якщо немає другої частини (системи), хаос «зʼїсть» вас та команду, не зможете розвиватися, ви «задихнетесь» та вигорите.  

Саме поєднання цих дуже різних світів — «висока мрія» та «чіткий Excel» — найбільший виклик при побудові стратегії бізнесу. Містком між ними є стратегічні цілі, які оцифровують ту високу ідею — візію вашої нової компанії та світу, який вона змінить. 

То як створити ту візію, що надихне найкращих талантів кинути свою карʼєру та соцпакет в Google і перейти у ваш стартап, і потім розкласти цю мрію на цифри?

Найкращим форматом є стратегічна сесія — це коли в окремий день в окремому місці ви збираєтесь командою, щоб вирішити надважливі питання. Зберіть колег (ідеально 9-15 ключових осіб), поділіть на три команди, нехай сядуть за окремими столами, якщо офлайн, а Zoom-кімнати гарно працюють для онлайну. Для об’єктивності та ефективності краще покликати стороннього модератора. 

1. Команда. Найгірше, що можна зробити, — це придумати цілі у вузькому колі і потім «спустити їх команді». До гадалки не ходіть, але замість досягнень отримаєте дуже ґрунтовні пояснення, чому не вдалося. І справа тут не в команді, а в тому, що люди не хочуть йти до цілей, які ставили не вони. Бізнес — це командний вид спорту, тому робіть це разом з тими, хто має все реалізовувати. У кінці кожного пункту наводитиму найпоширеніші питання, що виникають із клієнтами на цьому етапі:

— А що як у мене така команда, яка не спроможна на це? 

— Тоді питання до тебе як управлінця: для чого ти зібрав таких? Не можна виграти Лігу чемпіонів з посередніми гравцями.

2. Майбутнє. Правильні цілі — це оцифрування образу майбутнього вашої компанії — візії. Попросіть кожного подумати, яке ідеальне майбутнє компанії та світу він бачить через 10 років, яку компанію хоче побудувати, як змінити світ і життя клієнтів, яким бачить своє ідеальне майбутнє у компанії?

— А що якщо ми з ними геть про різне?

— Це ідеальний момент, щоб перевірити, зрозуміти і ухвалити правильне рішення. Якщо всі в байдарці гребуть у різні сторони, ви нікуди не припливете.

3. Синхронізація.Нехай кожен обговорить з сусідом, знайде спільні та відмінні речі. Потім обговорять у команді за столом. Спробують написати спільну візію. В ідеалі вміститися в одне-два короткі речення. 

— У нас виходить багато тексту.

— Якщо ваша команда не може запамʼятати з першого разу точне і просте формулювання — не спрацює. Візія має звучати коротко, випукло, щоб запамʼятатися та бути зрозумілою. Виберіть головне.

4. Спільне бачення. Потім усі три команди презентують своє бачення. Для зручності рекомендую написати їх на фліпчарті, щоб було легше порівнювати. Далі можна по-різному: або проголосувати за один варіант, або створити щось нове. Головне, щоб ви вийшли з одним спільним варіантом. Якщо виникають дискусії, це нормально, обговорюйте, поки не прийдете до спільного рішення. При хорошій професійній модерації це швидко і не боляче.

— Ніби файно, але якось ми не впевнені.

— Це цілком окей. До всього нового треба звикати. «Переспіть» з новою візією три ночі і обговоріть командою на четвертий день.

5. Від ідеї до метрик. Далі потрібно цю візію розкласти на цілі.Тут гарно допомагає питання «По яких саме метриках через 10 років ми зрозуміємо, що досягли візії?». Наприклад, «ми міжнародна компанія…» — як саме ми зрозуміємо, що вже стали міжнародною компанією? От продали два товари в Румунію — уже міжнародні? Тут немає правильної чи не неправильної метрики, кожна компанія визначає свою власну. У нас на сесії з клієнтами були дуже різні: від кількості країн, де вони продали товарів на Х доларів, до відкритих офісів на Х материках, чи коли вони у Х країнах зароблять по Y на мешканця. Вам важливо домовитися про три ключові метрики та чіткий кількісний показник для кожної з них. 

— А ставити більш реалістичні чи оптимістичні цілі?

— Цифри мають бути достатньо амбітно-реалістичними, щоб надихати та не демотивувати нездійсненністю.

6. Ціль на наступний рік. На цьому етапі у вас є натхнення, візія та амбітні цілі на 10 років — достатньо далекий період, щоб люди не боялися мріяти. Давайте каскадуємо тепер до сьогодення: що зараз по кожній з метрик? Потім заповнюємо цей розрив показниками на пʼять, три та один рік.

— А що як ми зараз навіть не знаємо, як це міряти?

— Дуже поширена ситуація, якщо чесно. Вітаю, ви відкрили новий простір, який ще вчора навіть не бачили. «Розібратися, як це міряти». Цілком хороша найближча ціль.

7. У нас є план! Хороша стратегічна сесія має закінчитися планом дій із відповідальними особами та термінами. Інакше все буде цікаво і натхненно, але нічого не змінить. Тому пошторміть з командою три стратегічні ініціативи, які наблизять найбільше до кожної з трьох цілей. Так у вас буде список стратегічних проєктів. По кожному з них оберіть відповідального (тільки з-поміж присутніх), який озвучить перший крок («подумаю над планом проєкту і презентую усім» може бути цілком окей) і дедлайн.

— А якщо у нас немає зараз такого спеціаліста, щоб бути відповідальним? 

— Тоді відповідальний керівник компанії, бо у його владі знайти такого спеціаліста і делегувати проєкт.

8. Фіксуємо у систему. Щоб ці проєкти не загубилися в операційці, виділіть раз в тиждень (в моїй компанії це вівторок, 10:00) годину часу для стратегічного статусу. Важливо відокремити це від поточних (тактичних та операційних) проєктів. Обговорюючи раз на тиждень ці проєкти, ви: а) точно не загубите їх, щоб через рік на сесії сказати «о, які прикольні у нас були ідеї тоді, шкода, що забули про них»; б) будете «тримати руку на пульсі», щоб оперативно допомогти, коли щось «застрягне». 

— А навіщо робити окремо операційний і стратегічний статус-дзвінок? 

— Операційний — це про теперішнє компанії, стратегічний — про її майбутнє. Не варто їх змішувати.

Отже, як тільки ваша ідея починає приносити більше грошей, ніж забирати на свою реалізацію, завершуйте етап тестування, стартапу і починайте масштабуватися — робити бізнес. Перше, що варто зробити у цей момент, — синхронізувати команду спільною візією, стратегічними цілями та проєктами, регулярна робота над якими почне вибудовувати системний бізнес. 

Захід буде зосереджений на питаннях економічного відновлення України та націлений на залучення іноземних інвестицій в українські технологічні компанії та стартапи.

Ініціатором створення конференції PowerUp виступив співзасновник іспанської компанії Glovo, Саша Мішо.

Програма конференції:

• Три панельні дискусії:
  • Як заснувати компанію та масштабувати її за межі України.
  • Як керувати компанією в Україні всупереч негараздам і мати успішний бізнес.
  • Чому досі вигідно інвестувати в українські компанії та розвивати таланти.
• Glovo Startup Lab: щорічний конкурс стартапів, де трійка найкращих з 10 команд отримають до €20 000 та стажування в Glovo в Барселоні або онлайн.

На конференції будуть присутні лідери провідних українських технологічних компаній, керівники інституцій та венчурних фондів, представники державних установ та інші експерти.

Конференція відбудеться 18 червня в Києві. Реєстрація відкрита за посиланням.

Про Glovo

• Глобальна технологічна платформа, що дозволяє придбати, доставити, передати будь-який предмет чи продукт у межах міста.
• Працює у понад 1500 містах 25 країн світу.
• Щомісяця користується послугами понад 5 млн активних користувачів.

Про Український фонд стартапів

• Державна інституція, що допомагає інноваційним проєктам і технологічним стартапам залучити кошти на ранніх етапах і запустити власні проєкти.
• Сприяє розвитку стартап екосистеми в Україні та репрезентує українські інноваційні рішення у всьому світі.

Тетяна Ладанова, Startup Programs Lead, у колонці для AIN.UA поділилася головними інсайтами: особливостями технологічної індустрії Балтії, як венчурні інвестори сприймають Україну, а також які проєкти збирають найбільше інвестицій.

Зміна парадигми: чому Балтія перестає бути закритим для інших стартапів регіоном

Балтією називають групу країн, до яких входить Латвія, Литва, Естонія. Водночас у контексті стартап-екосистеми, з ними завжди поруч іде Фінляндія, яка підтримує з Балтією тісні звʼязки. Що варто розуміти про цей регіон? Ці країни історично були одними з найбільш продуктивних у генерації єдинорогів і перспективних стартапів. Цьому сприяли сильне комʼюніті, потужна державна підтримка, сприятливий інвестиційний клімат і розвинута інфраструктура. Декілька фактів:

• Естонія є лідером серед європейських країн за щільністю профінансованих стартапів і єдинорогів. Так, на 1 мільйон населення припадає 4,5 єдинороги, згідно зі State of European Tech 2023.
• Фінляндія, Литва та Латвія також генерують велику кількість успішних стартапів, випереджаючи за щільністю такі країни, як Німеччина, Франція, Австрія та інші.
• Загалом в Естонії, Литві та Латвії створено понад 5800 стартапів, за даними Dealroom.

Водночас екосистема цих країн була досить закритою: місцеві венчурні фонди інвестували переважно у свої ж стартапи та рідко розглядали бізнеси з інших регіонів. Зараз ситуація змінюється. За останні роки ці маленькі чотири країни, де разом проживає близько 11 млн людей, акумулювали значний капітал. Туди почали заходити великі екосистемні фонди: наприклад, Antler відкрив офіс у Фінляндії, Plug and Play — у Литві.

Проте кількість нових стартапів, що готові до залучення ранніх інвестицій, зростає значно меншими темпами ніж інвестиційний ринок. Наприклад, у сусідній Фінляндії почала ширитися практика, коли інвестують уже не стільки в стартапи, скільки в талановитих фаундерів із перспективними ідеями. Намагаючись вирішити цю проблему, країни Балтії запрошують підприємців CEE-регіону пройти програми та вибрати їхню юрисдикцію для реєстрації бізнесів, щоби згодом інвестувати в них. Також місцеві інвестори звертають більше уваги на стартапи з країн поза ЄС — України, Грузії, Молдови тощо. Так, лише за останні декілька місяців New Nordic Venture (фонд з офісом у Ризі, Латвія) інвестував у два стартапи-вихідці з України та Грузії, обидва — учасники Startup Academy, міжнародної освітньої програми про масштабування та управління технологічним бізнесом від Genesis і Meta.

Фандрейзинг, партнерства та нетворкінг: для чого їхати на TechChill

TechChill — майданчик, де збираються інвестори та стартапи з-понад 40 країн. Щороку організаторам вдається акумулювати все більший ІТ-ресурс Європи на своїй локації.

Такі конференції збирають різних учасників. Стартапи ранніх стадій (pre-seed і seed), які активно піднімають інвестиції, приїжджають сюди пітчити, отримувати фідбек і будувати відносини з інвесторами. Також через міжнародне комʼюніті фаундерів, які оперують на різних ринках, тут є можливості знайти стратегічні партнерства з компліментарними продуктами.

Проєкти на стадії ідеї приїжджають, щоби поспілкуватися з різними людьми та отримати фідбек від ринку. Стартапи Series A+ частіше відвідують профільні івенти, на яких збираються їхні потенційні клієнти. Проте такі конференції — чудова можливість виступити спікером і розвивати їхній бренд.

Щодо української делегації, то вона складалася з-понад 50 учасників, 30 з яких — стартапи. Серед них були учасники TRMNL4.Community: Aspichi VR, Kycaid, PLATMA, xTiles, Mantis Analytics, Generect. Також до делегації входили інвестори, представники акселераційних програм та інші учасники, які представляли українську екосистему стартапів. Усі вони були презентовані на українському стенді — єдиному національному стенді на всій конференції. Загалом українці отримали багато уваги та підтримки від місцевого комʼюніті.

Нашим завданням була комунікація з інвесторами та фондами, які зараз відкривають для себе нові ринки Східної Європи. Крім того, одним із фокусів були зустрічі з представниками Big Tech, щоби заручитись підтримкою сильних партнерів, які будуть разом із нами розвивати екосистему, надавати стартапам свою експертизу, нетворк чи відповідний софт. Порівняно з WebSummit, TechChill — конференція менших масштабів, однак на ній були присутні такі великі гравці, як: Google, Snapchat, Deel, PayPal, HubSpot та інші — це показник зацікавленості CEE-регіоном. Для нас це була продуктивна поїздка: коли особисто можеш поспілкуватися з представниками цих компаній про їхні потреби, запити, як вони бачать взаємодію зі стартапами. Це дає ґрунтовну базу для подальшого запуску спільних ініціатив.

TRMNL4 входив до журі, що відбирали 50 стартапів серед 388, які увійшли до півфіналу конкурсу Fifty Founders Battle. Кожен із них виступив на сцені TechChill, з яких обрали 10 фіналістів. Двоє з них — стартапи з українським корінням Legal Nodes та Affire.ai. Серед них ми обрали одного учасника для цьогорічної Startup Academy 4.0 — латвійський стартап Sorsera. Переможцем битви став Submerge LTD.

DefenseTech та увага до України

Нещодавно лідери європейських країн оголосили «нову еру оборонних технологій», анонсувавши масштабну фінансову підтримку цього сектора. Водночас західні венчурні інвестори обачно ставляться до цієї вертикалі. 2023 року кількість угод щодо оборонних технологій залишилася на рівні 2022. Крім етичних причин, ці хардверні технології потребують довготривалої розробки, тестувань і великих інвестицій. Натомість, згідно з оглядом Sifted, жвавий інтерес інвесторів викликають проєкти подвійного призначення — коли технологія може стати корисною і в іншому сегменті.

На TechChill був відчутний високий попит на рішення в ніші DefenseTech. У цій вертикалі зʼявляється все більше проєктів, деякі з них навіть потрапили до десятки фіналістів. Уперше переможцем на стартап-батлі конференції став DefenseTech продукт Submerge LTD, який розробляє підводні дрони. Це яскраво ілюструє цей тренд. Загалом це була тема № 1 у розмовах з інвесторами: думаю, чи не кожного представника української делегації хоч раз спитали рекомендації DefenseTech стартапів чи акселераторів.

Хороша новина в тому, що перспективні мілітарні проєкти Балтії готові активно співпрацювати з Україною. «Спільнота зібралася, щоби продемонструвати свою підтримку Україні, об’єднати навички та ресурси в індустрії оборонних технологій, яка є сильнішою, ніж будь-коли», — казала Аннія Межгайле, генеральна директорка TechChill в одному з виступів.

Три ключові тренди стартапів

Десятка переможців змагання — дуже репрезентативна, адже демонструє глобальні тренди. Крім високого попиту на DefenseTech, видно зростання уваги інвесторів до B2B / SaaS продуктів. Половина переможців битви стартапів пропонують рішення для ефективного управління, безпечних операцій, оптимізації витрат та автоматизації процесів. Якщо раніше в тренді були B2B-рішення для великих корпорацій, то тепер у центрі уваги проєкти, орієнтовані на малі та середні бізнеси. Так, 2021 року доля SaaS серед загальної кількості венчурних інвестицій у країнах Балтії складала 34 %, 2023 — 78 %, за даними Dealroom.

Ще один тренд — DeepTech. Світ повертається до попиту на технології та складні рішення. Наприклад, у десятці стартапів є два проєкти в медичній сфері: розумні пластирі для лікування складних ран, а також капсули для внутрішньої діагностики на основі VR-технології. Це складні в розробці технології, що потребують тривалих клінічних тестувань. Водночас інвестори вірять у їхню цінність.

Ще одне цікаве спостереження: інвестори із Західної Європи обирають чітку вертикаль, з якою вони працюють. У CEE-регіоні більшість фондів схильні інвестувати в стартапи, які потенційно можуть швидко принести прибуток, незалежно від сектора чи індустрії. Західні ж інвестори, що були на конференції, обирають окремі сегменти, де мають сильні звʼязки, партнерства та експертизу. Таким чином вони пропонують стартапам не просто фінансування, а чимало інших можливостей для розвитку експертизи та нетворку.

Україні є чим відповісти на ці тренди. З одного боку в нас стрімко розвивається ніша DefenseTech: тут є капітал, експерти, підтримка держави та широкі можливості для швидкого тестування. З іншого боку, є потужна сервісна експертиза роботи з великими бізнес-клієнтами.

Йдеться про вихідців з інженерних команд аутсорсу, який традиційно займав велику частину ринку. Маючи досвід роботи з великими корпораціями в усьому світі, які виступали замовниками послуг, вони добре розуміють їхні запити та проблеми. Як наслідок — створюють українські продукти, які швидко знаходять клієнтів і закривають їхні потреби. Наприклад, фаундери компанії InputSoft, учасники Startup Academy, у певний момент зрозуміли, що немає зручного сучасного ПЗ для аеропортів, який би забезпечував менеджмент та логістику, і створили відповідний продукт.

Складні кризові часи, які зараз переживає Україна, часто стають поштовхом для стрімкого розвитку технологій. Заручившись підтримкою партнерів та інвесторів, в українського ІТ-сегмента є унікальна можливість здійснити квантовий стрибок і стати драйвером технологічного розвитку регіону.

Авторка: Тетяна Ладанова, Startup Programs Lead у TRMNL4 by Genesis

YARD Delivery – це служба експрес-доставки між поштоматами за краудсорсинговою моделлю.

Засновники та команда стартапу

У нашій команді шестеро осіб, всі грають важливу роль у розвитку компанії:

• Олександр Корнійчук – засновник, має 10-річний досвід у B2B-продажах у сфері логістики та розвитку поштоматного бізнесу.
• Олександр Кузміч – співзасновник компанії з 9-річним досвідом у маркетингу та бізнес-стратегіях.
• Сергій Тарасюк – інженер і Full Stack розробник з досвідом в розробці вебдодатків.
• Денис Ковальчук – графічний дизайнер зі спеціалізацією в бренд-дизайні, UI/UX та анімації.
• Ігор Крищук – Data Analyst з 5-річним досвідом генерації трафіку та аналізу даних.
• Інна Корецька – PR manager, відповідальна за рекламу та впізнаваність бренду.

Також ми залучили окрему готову команду розробників, яка працює над розробкою мобільного застосунку та адмінпанелі: Роман – PM, Юрій – архітектор та DevOps, Владислав – UI/UX дизайнер, Олена – QA, Василь – PHP-розробник, React Native-розробники Богдан та Роман, а також Web developer Олександр. Вони понад чотирьох років працюють разом, успішно запустили не один десяток проєктів, серед яких: сервіс для парковки, портал для автомобілістів, CRM-системи, система 3D-дизайну для проєктування меблів, e-commerce проєкти, освітній портал тощо.

Про що стартап

Коли ми проаналізували ринок експрес-доставки, для нас стало очевидним, що багато людей стикаються з високою вартістю та браком зручності у цій галузі. Проєкт ми розробляли, виходячи з ідеї розвʼязання цих проблем, зокрема, проблеми взаємодії між кур’єрами і клієнтами.

Зазвичай вона полягає в тому, що кур’єр приїжджає в найнезручніший для вас час, адже іноді досить проблематично узгодити зручну годину як для кур’єра, так і для клієнта. Проте ми знайшли рішення – це інтеграція нашої платформи з наявними мережами поштоматів.

Це дасть можливість користувачам обирати найближчий поштомат для отримання та доставки посилок, а також відправляти посилку з поштомата однієї мережі в поштомат будь-якої іншої. Наступним нашим кроком є використання краудсорсингових кур’єрів. Це досить вигідне рішення, адже кур’єри працюватимуть за вільним графіком, і навіть співпрацюючи з іншою службою доставки, вони паралельно можуть розвозити наші посилки, забезпечуючи собі додатковий заробіток.

Для отримувача це вигідно через нижчу ціну доставки, адже ми платимо кур’єрам не за години, а за виконану роботу. Таким чином ми розвʼязуємо питання вартості доставки та її доступності.

Також ми пропонуємо інтеграцію через відкрите API та плагіни для онлайн-магазинів, щоб забезпечити зручність для наших бізнес-клієнтів.

Яка модель монетизації

Ми використовуємо комісійну модель монетизації, де наш прибуток – це кошти, котрі користувач платить за доставку. Частину ми віддаємо власникам поштоматів, частину кур’єрам, а частину залишаємо в компанії.

Скільки часу пішло на MVP? Яких помилок припустилися?

Загалом на створення MVP пішло 8 місяців. Цей час витратили на створення концепції сервісу, вибір локації для тестування, інтеграцію з поштовими мережами та початок роботи над мобільним застосунком. Основна помилка, якої ми припустилися, – позиціювання виключно на C2C-ринок. Проте, після проведення низки досліджень та переговорів з представниками e-commerce галузі, ми зрозуміли, що сектор В2C має набагато більший потенціал та перспективи для нашого сервісу. Тому ми будемо надавати послуги експрес-доставки як для С2С, так і для В2С.

Як виникла ідея створити стартап?

Ідея створення YARD Delivery виникла у Олександра Корнійчука, який має багаторічний досвід у сфері логістики останньої милі.

Одна з основних мотивацій до створення стартапу – бажання представити новий підхід до доставки, який був би швидшим за поточні продукти, економічно вигідним та зручним для клієнтів. Ми визначили, що чинні служби експрес-доставки мають низку недоліків, зокрема проблему з узгодженням годин доставки між курʼєром та клієнтом, а підлаштовування свого графіку під іншу сторону не є привабливим.

Ще однією проблемою є висока вартість, оскільки сервіси експрес-доставки зазвичай підтримують власні команди кур’єрів, що приносить значні витрати компаніям. Для втілення своєї ідеї ми вирішили використовувати наявні мережі поштоматів та кур’єрів, які працюють на основі краудсорсингу. Використання поштоматів дозволить здійснювати доставку замовлень у будь-який час доби та уникати прямого контакту отримувача з кур’єром. Краудсорсингові кур’єри забезпечують швидку (до 2 годин) та бюджетну експрес-доставку в межах міста.

Хто ваші конкуренти, які в них досягнення?

Наших конкурентів на ринку експрес-доставки можна поділити на такі категорії:

• Сервіси доставки їжі. Вони мають іншу бізнес-модель, створюють свій маркетплейс. Не обслуговують звичайних користувачів та магазини, на відміну від нас.
• Поштові оператори. Основні гравці на ринку. Зазвичай терміни доставки складають від одного до чотирьох днів, послуга швидкої доставки або відсутня, або в рази дорожча за звичайну. Ми ж пропонуємо значно швидшу доставку за ціною, наближеною до вартості звичайної доставки.
• Малі локальні служби експрес-доставки. Там працюють вело- та мотокур’єри. Такі сервіси часто не мають мобільного застосунку, а їхні сайти незручні. Водночас вони теж дорожчі за наш сервіс. Аналіз показав, що значна частина замовлень таких доставок відбувається лише у телефонному режимі. В сучасному світі, коли майже все робиться за допомогою смартфонів, такий підхід ми вважаємо неприпустимим.

Як ви оцінюєте ринок для вашого продукту?

За даними Європейської комісії, у 2022 році в Європі відправили близько 10 мільярдів посилок, з яких близько 6 мільярдів – в межах міста. Це означає, що близько 60% всіх посилок у Європі є міськими. З цих 6 мільярдів наш сервіс може покрити мінімум 1%, це 60 млн посилок на рік. 60 млн посилок – це приблизно $400 млн обороту на рік. Цих показників ми плануємо досягнути до кінця 2028 року.

Чому зараз:

• Збільшується кількість населення в містах, як наслідок – все більше доставок відбувається в межах міста.
• Зростає кількість онлайн-покупок.
• Росте кількість поштоматів та поштоматних мереж. Зараз «бум» на поштомати, за наступні декілька років їхня кількість зросте в рази.
• Краудсорсинг – люди навчились працювати за такою моделлю (Uber, Bolt, Glovo тощо).
• Ринкова потреба – дешева експрес-доставка практично відсутня. Покритий лише сегмент їжі, а інші товари так не доставляються.

Скільки грошей/часу інвестовано?

Активна фаза роботи над проєктом триває понад 10 місяців, а взагалі ідея сформовна більше як рік тому. У нас уже був ангельський раунд інвестування. Фаундер та два ангельські інвестори разом інвестували $160 000 у проєкт. Зараз відкритий раунд інвестування pre-seed, під час якого ми плануємо зібрати $600 000.

Mentoly — це платформа для пошуку та підбору психологів та психотерапевтів. Сервіс співвідносить запити та побажання клієнта з освітою та навичками психолога, виходячи з чого підбираємо найбільш відповідного та компетентного фахівця.

Засновники та команда стартапу

Засновники стартапу: Софія Панасенко, Ярослав Добуш, Амір Лафішев. Загалом проект ще маленький, всього 5 людей — троє засновників та два маркетологи. Згодом планується розширюватись та шукати нових співробітників.

Про що стартап

Mentoly — це платформа для пошуку та підбору психологів та психотерапевтів. Ми співвідносимо запити та побажання клієнта з освітою та навичками психолога, виходячи з чого підбираємо найбільш відповідного та компетентного фахівця, забезпечуючи максимальну ефективність та безпеку терапії.

Наша мета — покращити рівень психологічної грамотності та якість психологічних послуг на українському ринку. Окрему увагу ми поділяємо компетенції наших фахівців, саме тому ми ретельно відбираємо усіх психологів. Окрім освіти, наявності супервізії та особистої терапії усі наші спеціалісти проходять тестування розробленого спільно з провідними фахівцями у галузі.

Яка модель монетизації

Наш прибуток — це відсоток від кожної сесії на нашій платформі. Наразі ми також працюємо над корпоративними послугами для бізнесів, які передбачають іншу форму монетизації. З радістю розповімо коли вже буде готово.

Скільки часу пішло на MVP? Яких помилок припустилися?

Майже рік, але не можемо сказати що це прям MVP, тому що стрибнули ми трошки більше, ніж планували спочатку. Платформа була вже готова у лютому, але тоді плани усіх українців змінились, тому вже повноцінно ми запустили роботу у травні та додали безкоштовні сесії, щоб бути корисними для нашої країни у такий важкий час.

Насправді помилок було дуже багато! Велика кількість була у процесі розробки сайту та його концепції, та ще більше помилок виявилось із першими клієнтами. Наприклад, у нас був баг у календарі, якщо клієнти записувались на консультацію із-за кордону, а зараз таких клієнтів як ви розумієте дуже багато.

Флоу реєстрації клієнта був занадто складний і більше ніж половина клієнтів не завершувало його. Коли зробили першу аналітику побачили що саме це було перешкодою і не сподобалось клієнтам, звісно ми вирішили спростити процес реєстрації та переробили його.

Як виникла ідея створити стартап?

Ініціатором була Соня Панасенко, вона за освітою психолог та завжди детально поглиблювалась у цю сферу. Коли ми повернулись з навчання (ми всі навчались за кордоном, там і познайомились), вона помітила що на українському ринку дуже багато не кваліфікованих фахівців без відповідної освіти та клієнти потрапляючи до таких фахівців отримують частіше негативний досвід від терапії, а навіть іноді та негативне ставлення до терапії та вже не повертаються до неї.

Але психотерапія це дуже корисний інструмент для багатьох речей — і для вирішення якихось складних ситуацій, і просто для саморозвитку. Ми дуже хотіли популяризувати психотерапію серед українського народу і створити безпечний простір, де клієнт може отримати доступ до бази перевірених кваліфікованих фахівців у будь-який час та із будь-якого місця.

Тобто ми побачили проблему, і почали думати як ми можемо її вирішити.

А ідея самого продукту народилась коли ми дивились епізод «Big Money» про стартап Preply і подумали, було б круто зробити те ж саме, але з психологами замість вчителів. Загуглили, а такого на українському ринку ще немає. Також у процесі пошуку психолога для самих себе, виявили, що дуже складно знайти терапевта не питаючи у друзів, або знайомих, а це як ви знаєте – дуже особисте питання, і іноді люди не хочуть, щоб навіть найближчі знали про таке.

Хто ваші конкуренти, які в них досягнення?

Останнього року на українському ринку з’явилась велика кількість дійсно крутих проектів зі схожим концептом. Наприклад, Pleso, Mindly і так далі.

Усі ми робимо одну велику добру справу, але звісно відрізняємось своїми особливостями. Наскільки нам відомо, тільки ми відбираємо фахівців у декілька етапів, враховуючи тестування розроблено спільно з кафедрою експериментальної та прикладної психології КНУ імені Тараса Шевченка для перевірки професійної етики та компетентності. Нам було важливо, щоб принцип відбору був заснований саме на наукових даних.

Теоретично можна було б зробити його у форматі якихось інтерв’ю з іншими психологами, що практикують інші платформи, але, на наш погляд, це дуже суб’єктивна історія. Також від конкурентів нас відрізняє наявність офлайн сесій, і звісно сам алгоритм підбору.

Ключова ідея алгоритму в тому, що ми враховуємо метод, у якому практикує психолог, спеціалізацію та тему, в якій він найефективніший, де має більше успішних кейсів. Ми співвідносимо ці характеристики із запитом там побажаннями клієнта та надаємо добірку із 5 фахівців, які зможуть найефективніше працювати із запитом клієнта. Схожий алгоритм є тільки у Pleso з усіх конкурентів.

Насправді у всіх схожих сервісів один загальний конкурент – це пошук психологів по сарафанному радіо. В іншому – глибини ринку більш ніж достатньо.

Яких конкурентів уже немає, чому в них не вийшло?

Насправді ринок ще новий, тому наскільки нам відомо таких проектів ще немає.

Як ви оцінюєте ринок для вашого продукту?

Насправді весь напрямок wellness/ self-care та саморозвитку перебуває на своєму піку останні роки. Люди готові досліджувати себе, налагоджувати стосунки із собою й оточенням та насправді займатися гігієною голови. Клієнт став більш свідомим: він уже не очікує, що психотерапевт «полагодить» його за п’ять сеансів, а натомість готовий досліджувати себе.

За останні десять років відбулася дестигматизація психотерапії. Якщо зараз люди вже розуміють різницю між психологом і психіатром, а іноді та психотерапевтом, то раніше піти до будь-якого спеціаліста із приставкою «псих» означало, що ти скажений. Але на жаль це стосується тільки великих міст.

З подіями на території України потреба у психотерапії зростає. Дуже багато людей постраждали під час воєнних дій: будь то травма свідка, втрата, вимушене переселення чи окупація. Ми намагаємося підлаштовуватись і відповідати на підвищений попит завдяки звичайним приватним консультаціям і безкоштовною психологічною допомогою.

Наразі також російські сервіси вже остаточно покинули український ринок, тому зараз вдалий час для всіх українських сервісів розширюватись та займати вакантні місця на ринці.

Скільки грошей/часу інвестовано?

Інвестували близько $15 000. Це були особисті інвестиції, які здебільше пішли на розробку самої платформи. Наразі велика частина коштів йде на маркетинг. Наразі ще інвестиції не шукаємо, але плануємо у найближчому майбутньому.

Чого вдалося досягти?

Платформа розпочала роботу травні — перші два місяці працювали лише у безкоштовному форматі, надання психологічної допомоги усім, хто потребує. Наразі на нашому рахунку вже понад 200 безплатних сесій для наших захисників, волонтерів, журналістів із зон бойових дій тощо. У липні вже почались і звичайні сесії, наразі ми вийшли у показних 20 платних консультацій на тиждень.

Про ідею

У 2012 році однокурсник Олега пожалівся йому, що не може знайти софт для ведення обліку в своїй майстерні мобільних телефонів. В процесі пошуку Олег зрозумів, що на ринку немає хмарного софту, який би вирішував подібну проблему. Він вирішив написати ТЗ для фрілансера на розробку сайту, на якому однокурсник міг би вести облік замовлень. Однак саме в той час Олег шукав ідею для власного бізнесу, тому вирішив створити сайт самостійно.

Олег сам написав MVP, впровадив у роботу свого однокурсника і почав шукати нових користувачів та збирати зворотній зв’язок. Потім познайомився із партнером Михайлом, що на той час мав досвід створення та управління великими сервісними мережами. Продукт назвали «Ремонт Онлайн». В 2013 році партнери створили однойменну компанію.

«В 2012 році хмарні продукти тільки починали з’являтися, вони були незвичними для підприємців. Користувачі тоді подібні рішення називали «онлайн-база», тому що всі дані зберігаються онлайн у базі даних на віддаленому сервері, а не локально на комп’ютері», — каже Олег.

З початком пандемії в 2020 році Михайло долучився до операційної діяльності в якості CEO, та партнери прийняли рішення масштабувати продукт у трьох напрямах: освоювати нові ніші зі схожими запитами, виходити на ринок США та Латинської Америки та розвивати мобільні застосунки. Зараз компанія розвиває два продукти: Orderry для ринків США та Латинської Америки та «РемОнлайн» — для клієнтів з України, Східної Європи та Центральної Азії.

Як працює продукт

Компанія розвиває B2B SaaS-платформу для управління бізнесом у сфері послуг та торгівлі. Вона поєднує в собі: CRM, управління замовленнями, POS, мобільні застосунки для виконавців та керівника, розумний склад, розрахунок заробітної плати, касовий облік та програмними РРО.

Тобто створивши акаунт на сайті «РемОнлайн», підприємці можуть з першого дня вести свій бізнес — від автомайстерні до омніканального магазину — з будь-якого гаджету, тримати під контролем рух коштів і зберігати свої дані в хмарному сховищі.

«В умовах постійних відключень електроенергії «РемОнлайн» вирішує проблему доступу до даних: по-перше, немає прив’язки до конкретної локації, а по-друге, можна працювати з планшету або смартфону, які тримають заряд 10 годин», — каже Олег.

Про ринок

За словами Олега, в сегменті enterprise software найважчим є задоволення очікувань ринку. Це динамічний сегмент, і продукт для нього має бути в постійній готовності відповідати викликам власників.

«Є така ілюзія думати, що якщо зробити ось ще цю фічу, то продукт стане ідеальним. Тут так не працює. У клієнтів постійно з’являються нові й нові потреби. В той же час важливо тримати баланс між бажаннями користувачів та їхньою готовністю за це платити», — каже Михайло.

Ще однією характерною особливістю цього сегменту ринку є те, що рішення купує безпосередній користувач — власник або той, хто управляє бізнесом. Йому неможливо продати те, що не працює на всі 100% у його розумінні.

Клієнти компанії — це малий та середній бізнес у сфері послуг та торгівлі. Серд них сервісні центри та ремонтні майстерні, СТО, клінінгові компанії, хімчистки, ательє, індивідуальне виробництво та будівництво.

Про інвестиції

Раніше цього року Orderry отримала підтримку від одного з найбільших дата-центрів Європи у рамках програми Scaleway Startup Program. Завдяки участі в ній командазабезпечує безперебійну роботу клієнтам — надання надійного розміщення даних у європейському дата-центрі, сервісної підтримки та власне платформи для управління бізнесом. 

Також стартап був у списку переможців на грант від Google. За словами Михайла, ця підтримка дозволить Orderry швидше створювати та впроваджувати нові можливості відповідно до запитів та потреб клієнтів, а також більше інвестувати у маркетинг продуктів.

Від моменту заснування та перших seed-інвестицій компанія розвивалася шляхом розширення виключно за власні кошти компанії. Але на поточний момент розглядає можливість підняття інвестиційного раунду, близького до серії А.

Як з’явилася ідея

Стефан цікавиться відеопродакшеном з 13 років. Йому доводилось бувати на великих зйомках реклами і кліпів, де він помітив, як хаотично організований цей процес.

«Мене здивувало, що в багатомільйонні індустрії всі процеси організовуються «на колінці». Навіть досить великі відеопродакшени часто використовують Googledocs для фіксування інформації, чи ведуть комунікації в особистих месенджерах», — каже Стефан. 

Ще гострішою проблема стала, коли підприємець спробував зняти власний короткометражний фільм. Всі розкадрування і планування не зберігалися в одному місці, для підготовки потрібно було використовувати десяток різних сервісів. «Тоді я подумав, що було б круто мати програму чи сервіс, де всі ці процеси б об’єдналися», — каже Стефан.

Ця думка припала на період, коли Стефан та його друг Михайло якраз були в пошуках бізнес-ідеї. Вдвох вони зібралися запустити стартап, який би розв’язував проблему організації зйомок. Після перших брейнштормів вони звернулися до свого спільного друга Володимира, який зараз відповідає за розробку. «Це був єдиний програміст якого ми знали», — згадує Стефан. 

Далі команда почала досліджувати біль продакшенів. Виявилось, що для усіх така програма як WRAP була б корисною. Але для запуску потрібні були гроші. Першу інвестицію розміром $2 500 стартапери залучили також у знайомого, на ім’я Ярко.

«Це був наш перший піч в житті. Презентація складалася з п’яти слайдів», — каже Стефан. Згодом Ярко став CEO. Він був найстаршим в команді та мав досвід менеджменту проектів і команд. 

Далі стартап відправився на акселератор від Центру підприємництва УКУ. Цей момент Стефан називає початком справді плідної роботи. До того проектом займалися частково. З початком війни активна робота припинилися, бо засновники займалися волонтерством. 

Про клієнтів

Найперша версія WRAP появився на початку запуску. Однак тільки півроку тому компанія закінчила роботу над MVP сервісу. Проаналізувавши ринок співзасновники вирішили запускатися на ринку Британії.

«В США ринок більший, але через велику різницю в часі довелось би працювати вночі. В інших країнах Європи є мовний бар’єр. Тому Британія виглядала найбільш зручною для старту. До того ж це третій найбільший ринок після США та Китаю», — пояснює Стефан.

Перших клієнтів шукали через Linkedin. Команда знаходить когось з індустрії, спілкується, запитує про те, як в компанії влаштований робочий процес. 95% британських продакшенів, за словами Стефана, працюють як українські. Тобто проблеми у них ті ж. 

Нещодавно компанія здійснила перший продаж. Проект монетизується через місячну або річну підписку. Вона коштує від $80 до $250 на місяць, в залежності від функціонала. 

Про продукт

Зараз у WRAP працює лише дві з семи запланованих функцій. Вони присвячені роботі з кадрами. Інші будуть присвячені менеджменту та колабораціям. На всі сім функцій можна подивитися безплатно увійшовши на сервіс через лендінг проекту. Зараз на сервісі можна розпланувати кадри та розмістити їх у порядку зйомки. Згодом можна буде також створювати знімальні плани.  

«Для таких задач можна використовувати та Notion, як це часто роблять. Однак це як косити газон ножицями, а не газонокосаркою. Краще використовувати сервіс, в якому все створено саме для відеопродакшенів. Це зручніше і швидше. В таких сервісах як Notion немає кастомізації і відсутній спеціальний інтерфейс», — каже Стефан.

Нещодавно компанія отримала нагороду в конкурсі стартапів, який проходив на базі конференції IT Arena 2022. Стартап також отримав фінансування в розмірі $20 000. Ці гроші підуть на те, щоб створити юридичну особу в Великобританії та оплатити зарплати новому розробнику. Також потрібно платити підписки на сервіси для менеджерів з продажу. «В середньому це десь $250 для одного менеджера», — каже Стефан. Зараз WRAP у пошуках інвестицій. Команда шукає фонди та ангелів, які готові вкластися в продукт. 

В інтерв‘ю для AIN.Business Юрій та Дмитро розповіли, як знайшли одне одного, з чого починали, та як рятували виробництво від війни.

З чого все починалося

Дмитро Бідюк впродовж останніх кілька років працював в Сумському національному аграрному університеті над розробкою нових форм біорозкрадного пакування. Майже все своє життя він присвятив науці і неодноразово ставав учасником та переможцем різноманітних конкурсів, брав участь у профільних виставках.

Юрій Тустановський – киянин, котрий працює з фінансами та займається операційним менеджментом. Його авторські колонки публікують топові медіа України. Останнім часом Юрій зацікавився ідеями циркулярної економіки. Поєднали цих людей пошук шляхів повторного використання ресурсів та бажання уберегти планету від засилля пластику.

«Нас познайомив спільний друг. Він знав про досягнення Дмитра на науковій ниві, моє захоплення циркулярною економікою, та пошуком нових проектів в цій сфері, які можна було б перетворити на справу свого життя. На стику цих інтересів і утворилася ідея виготовлення одноразового посуду з кавової гущі», – розповідає Юрій.

Виявилося, що наявність різного досвіду не лише не стала на заваді, а й допомогла досягти синергії у спільному проекті.

«Юра добре розуміється на економічних та бізнесових процесах. У мене є широкий досвід в науковій роботі. Я майже все життя займаюся наукою, тому створити щось нове для мене не проблема», – додає Дмитро.

Зрозумівши, що інтереси винахідника та підприємця можуть співпадати, вони вирішили зустрітися. Дмитро підійшов до перемовин предметно:

«На першу зустріч з Юрієм я прийшов зі стаканом», –  сміється винахідник.

Перші зразки продукції, виготовлені в університетській лабораторії, були далекими від ідеалу. Як пригадує Юрій, вони були схожі на посуд епохи Трипілля: з одного боку дуже автентичні, а з іншого, – потребували доопрацювання. Тому почалася робота над удосконаленням прототипу. 

«Ви п’єте каву – ми робимо з неї посуд»

Ідея створення біорозкладного одноразового посуду не нова. В Україні та світі існують різні варіанти заміни одноразовому пластику. Проблема, за словами Дмитра, полягає у тім, що якісно переробити такий посуд в Україні практично неможливо. 

Водночас щороку у світі продукується близько 6 млн тонн відпрацьованої кавової гущі, яка під час звичної утилізації може окислювати ґрунт і утворювати небезпечні гази. Якщо ж гущу правильно зібрати, очистити та висушити, а потім спресувати, можна отримати стаканчик для кави, вазон для квітів чи навіть ємність для ароматичної свічки. Посуд з кавової гущі розкладається у ґрунті за 1,5 – 4,5 місяці. Крім того, такий посуд можна використати як добриво, паливо чи навіть корм для тварин, адже виготовляється він виключно з компонентів рослинного походження.

Сировину для виготовлення такого посуду безкоштовно постачають кав’ярні. З кількома з них у Rekava є відповідні домовленості. 

«Дуже важливо правильно зібрати та транспортувати гущу. Адже вона досить волога і при порушенні умов зберігання може зіпсуватися. Доставити її на виробництво необхідно протягом 5-7 днів. Пізніше вона вже не придатна для використання», – пояснює Дмитро Бідюк.

«Довіра та спільні цінності»

Розпочинаючи спільний проект, важливо продумати наперед розподіл ролей у команді та розуміти, чи вдасться партнерам знайти спільну мову, коли він почне давати перші прибутки. Адже одна справа – горіти спільними ідеями, а інша – ділити цілком реальні гроші. Дмитро зізнається, що такі перестороги у нього теж були: 

«Я не дуже підпускаю до себе людей, особливо, коли мова заходить про гроші. Однак в даному випадку, розпочавши роботу над стартапом Rekava, я швидко усвідомив, що у нас з Юрієм висока психологічна сумісність, котра допомагає утримувати довіру. Ми ніби доповнюємо одне одного. Я можу навчитися чомусь новому у Юрія. Через певний час ми зрозуміли, що готові вивести на ринок нові продукти», – говорить науковець.

Ролі у проекті Rekava розподілилися інтуїтивно з огляду на бекґраунд кожного з учасників. Юрій та Дмитро стали рівноправними партнерами.

«До Rekava я багато працював з фінансами та операційним менеджментом як у державних структурах так і у компаніях. Тому у цьому проекті я відповідаю за business development, а Дмитро за наукову складову. Головне, що нас об’єднує – це мета: зменшити використання пластику та збільшити відповідальність як власників кав’ярень, так і споживачів кави», – пояснює Юрій.

Некласичний маркетинг, дороге обладнання і війна

Найбільш затратною частиною виявилося, звісно, обладнання – його вартість становила близько 250 000 грн. Сьогодні, як говорить Дмитро, воно здорожчало в ціні десь на 15%. Утім, Rekava пощастило – команді вдалося знайти виробника необхідного обладнання в Україні. На ньому було створено перші 500 дослідних екземплярів, які пішли на те, аби зібрати відгуки від потенційних клієнтів – власників кав’ярень.

«У нашому випадку, це не був такий класичний маркетинг. Багато інформації ми отримали з відкритих джерел. Так, ми з’ясували, що ринок одноразового посуду в світі складає $30 млрд. Щоб отримати розуміння, як «зайде» продукт в Україні ми просто ходили до кав’ярень і збирали відгуки, щоб зрозуміти, яким буде попит», – розповідає Юрій.

Оскільки ресурси Rekava на старті були доволі обмежені, довелося знаходити шляхи, щоб таки запустити виробництво і почати продажі.

«Першими нашими працівниками були родичі, друзі. Просування продукту ми ж віддали на аутсорс, адже це важливий момент, коли ти тільки починаєш заходити на ринок», – пригадує Юрій.

Плани з розвитку перервала війна. Оскільки виробництво Rekava було розташоване у Сумах, куди російська армія прийшла вже 24 лютого, майбутнє стартапу опинилося під загрозою. У Сумах на той час мешкав і Дмитро з дружиною. Коли на сусідній вулиці розпочалися активні бої, перше, про що йшла мова – порятунок життя.

«Рішення виїжджати ми прийняли, коли у нашому районі почалися бойові дії. Там усе горіло, бо російські війська кілька разів намагалися прорватися у місто, але тероборона їм не давала. Ми переїхали до Львова, там уже був Юрій із сім’єю. Львів’яни нас дуже добре прийняли. Це була така самопожертва: нам надали прихисток і все необхідне. Коли трохи заспокоїлись, почали думати, як перевезти виробництво. Це довелося робити дистанційно», – пригадує Дмитро.

Винахідникам вдалося залучити до процесу евакуації щойно започаткованого проекту різноманітні інстанції:

«У нашій ситуації дуже чітко спрацювали органи влади. Ми звернулися за підтримкою до Мінекономіки, до Сумської обласної військової адміністрації. «Укрпошта» теж допомогла безпосередньо перевезти обладнання. Але коли воно вже їхало, то ми все ще не мали приміщення, де розташувати виробництво. Тож довелося застосувати ділові контакти. Це допомогло», – додає Юрій. 

Не посудом єдиним

Війна суттєво вплинула на розвиток clean tech-проекту. Вже перебуваючи у Львові Юрій та Дмитро почали думати, про додаткові шляхи опанування ринку. Тут народилася ідея створювати свічки та вазони для квітів і розсади.

«Ми всі опинилися в умовах війни і змушені були шукати шляхи продовжувати працювати, створювати робочі місця, платити зарплати людям та податки у бюджет. Це теж свого роду соціальна місія. Тому ми змінили трохи підхід, і таким чином у нас з’явилося одразу три продукти: стаканчики, ароматизовані свічки у кавовій тарі та горщики для рослин. Ми пішли не звичним шляхом просування, а від зворотного – почали думати, які продукти ще можемо запропонувати», – пояснює Юрій

Особливою гордістю засновників Rekava є воскові свічки у біорозкладних кавових ємностях. Наразі розроблені фірмові аромати для 6 українських міст: Київ – бузок та каштан; Херсон – кавун; Львів – кава; Донецьк – троянди; Карпати – трави й мед; Крим – виноград. Крім того, можна обрати колір воску. Ціна однієї свічки 500 грн – не дешево. Однак, як пояснює Дмитро Бідюк, це зумовлено використанням виключно натуральних матеріалів. 

«Свічки виготовляються вручну із повністю біорозкладних матеріалів. Ми не використовуємо навіть металевий тримач для гніту. Тобто після використання залишки свічки можна закопати у ґрунт і за 2-3 місяці від них нічого не залишиться. Ніякого сміття», – пояснює розробник.

У планах вихід на іноземний ринок та збільшення продажів

Нові продукти знайшли відгук в Європі, де вже давно шукають шляхи відмови від пластику. Так, тестову партію кавових вазонів для квітів замовила мережа садових магазинів у Польщі.

«Зараз ми вже перейшли зі стадії стартапу на стадію малого бізнесу. Але оскільки ми ще досить молоді, то головна задача для нас зараз нарощувати продажі, в тому числі і на міжнародних ринках. Так, наші зразки зараз поїхали на профільну квітникарську виставку в Нідерландах. Також ми відкриті до співпраці з інвесторами, бо потребуємо поповнення обладнання, відкриття додаткових робочих місць», – ділиться Юрій планами на майбутнє.

Не полишають творці кавового посуду спроб освоїти і український ринок, говорить Дмитро:

«У нас наразі є домовленість з кількома мережами про продаж наших свічок. Зараз, коли через війну багато людей вимушені покинути свої домівки, наші свічки з ароматами міст, зможуть стати частинкою дому, де б вони не були», – розповідає Дмитро.

Сьогодні бренд Rekava поступово відновлює виробництво. Над створенням кавових ємностей наразі працює 4 людини, але найближчим часом засновники обіцяють відкрити ще 2 вакансії на виробництві. Завдання ж з маркетингу та PR, а також адміністративні задачі планують віддавати на аутсорс, бо так вигідніше.

Автор: Ганна Горпинич